/рондель/
Духмяніла у прянощах мокрого листя,
Бульботіла в калюжах осіння часина
А під ранок болото дощі намісили,
Де учора було ще і сухо, і чисто,
Вогкі клени наповнили пряністю місто,
Запашні сльози жовтня текли щохвилини.
Духмяніла у прянощах мокрого листя,
Бульботіла в калюжах осіння часина.
Злива грала ліричне… таке особисте,
Що здавалось, душа грішне тіло покине.
Я і свіжість – злилися в дуеті єдинім,
Горобинова туга роздертим намистом
Духмяніла у прянощах мокрого листя…
