Воллес Стівенс Як так чи так вкластися на Її Диван
Зіпертися на її лікоть збоку.
Цю процедуру, цю її появу,
Завбачливо назвемо Планом А.
Вона ширяє у повітрі перед
Очима, абсолютно анонімна,
Народжена в свої двадцять один,
Нема ні обрисів, ні мови, тільки
Вигин стегна, як нерухомий заклик,
Очей блакитні краплі, складний урок.
Якби над головою підвісити
Малесеньку корону у повітрі,
Хитросяйну, з готичними зубцями,
Підвіска, як вагома субстанція,
Виводиться упевнено рукою
Уявним жестом. Хай це буде зватись
План В. Добратися до тої речі
Без жестів - це її мати у вигляді
Ідеї. В потоці сумнівів пливе
Напівуявна матерія ідеї,
Напівуявна ідея матерії.
На цьому закінчується План С.
Розміщення враховує бажання
Митця. Людина довіряє тайні
Незримого Творця. Хтось легко ходить
Безбарвним берегом, сприймає світ
Як щось, не як творіння. Прощавайте,
Місіс Попандопулос, і дякую.
Поет описує себе в процесі малювання фігури словами, як на полотні, щоб проілюструвати свій задум. Таким чином фігура є і процедурою, і ідеєю, яка матеріалізувалася. Wallace Stevens So-And-So Reclining on Her Couch
On her side, reclining on her elbow.
This mechanism, this apparition,
Suppose we call it Projection A.
She floats in air at the level of
The eye, completely anonymous,
Born, as she was, at twenty-one,
Without lineage or language, only
The curving of her hip, as motionless gesture,
Eyes dripping blue, so much to learn.
If just above her head there hung,
Suspended in air, the slightest crown
Of Gothic prong and practick bright,
The suspension, as in solid space,
The suspending hand withdrawn, would be
An invisible gesture. Let this be called
Projection B. To get at the thing
Without gestures is to get at it as
Idea. She floats in the contention, the flux
Between the thing as idea and
The idea as thing. She is half who made her.
This is the final Projection C.
The arrangement contains the desire of
The artist. But one confides in what has no
Concealed creator. One walks easily
The unpainted shore, accepts the world
As anything but sculpture. Good-bye
Mrs. Pappadopoulos, and thanks.
