gala.vita

Сторінки (8/764):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 »

ніч лоскочеться…

Тиші  хочеться,  ніч  лоскочеться,
Вікно  з  бісеру  зірочок  ,
Вкрита  стріхою  із  безсонності,
Вірші  смикаю  з  подушок…
Крила  вишию,позолотою
Розмалюю  квітами,квітами…
І  клубочок  до  тебе  розмотую,
Мені  можна,  я  ж  невидима…
Ллється  струменем      із  горличка
Пісня  в  скляночку  серденька,
Ти  надіп’єш,  і  ще  схочеться,
І  клубочок  закрутиться,повернеться…
…а  від  близькості  земля  рушиться…
хто  ж  вуста  тобі  медом  вимастив…
хто  ж  дозволив  мені  поруч  дихати…
хто  ж  кохання  з  мене  виманив?

…Тиша  мружиться,  
                     ніч  лоскочеться…

08.03.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245693
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.03.2011


Ти будеш моїм ведмедиком?

Тануть  мої  оченята  -  
З  них  сонце  ось-ось  народиться.  
Хочу  тобі  віддати  -
Підставляй  долоні  чи  ротика!
Тане  моє  серденько  –  
Тепло  йому  в  тобі  й    затишно…
Лизнути  його  -  смачненько
І  гризнути,  мов  тістечко  з  вишні…
Носишся  з  чашкою  долі,
Поволі  ковток  за  ковточком
Напуваєш  моє  безсоння.
Вписуєшся  у  червоні  рядочки…
Вплітаєшся  у  мої    кіски
Бантиком,  стрічечкою.  Лащишся…
Щоб  хоч  трішечки
Бути  ближчим,  ріднішим,  досяжним…
Сонце  котиться  медиком…
Бруньки  цілуються  з  вітром…
Ти  будеш  моїм  ведмедиком?
Теплим,  лагідним  і  приВітним…

08.03.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2011


пророчий місяць

...А  за  вікном  шкутильгають  вітри,
Тягнуть  за  п’ятами  розгублений  мотлох
Сумними  піснями  їхні  повні  візки
І  колесами  холоду  темряву  втоптують.
В  суперечку  вступають  із  піснею  тиші
І  роздмухують  вогнища  давніх  образ,
Висвистують  степу  романси  про  ніжність,
Про    чутливі  вуста,  про  скрипучий  матрац…
З  кимось  іншим  і  малознайомим  пліч-о-пліч
Перевозять  думки,  сподівання  і  згадки  
Подалі,  в  крижану  невідомість  і  топлять
Там  кохання  моє,  мов  маленьку  собачку…
За  вікном  коливається  місяць  пророчий,
Закодовує    відчай,  й  виводить  з  запою.
Мов  цеглиною  вікна,  розбиває  мій  спокій
І  заштовхує  в  серце  нове  вістря  любові!  
…Десь  у  серці  снують  невгамовні  вітри…

06.03.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2011


БІСЕР

...Жага  з  жагою  сходяться.
Кінчиком  голки  -  трішечки,
Краплину  любові  виймаєш  з  мене.
І  злизуєш,  злизуєш    пристрастно                      
Відблиски  далеких  вогнів…
Про  що  ти  мрієш?
Крильцями  б’єшся  в  чиє  вікно?
Навіщо  нанизуєш  бісер,
Пурпуром  підшиваєш  ніч.
Любовні  вдихи  розтягуєш,
Виштовхуючи  жаль…
Жаль,  що  не  бачать  бісеру  
Зорі  далекі  пихаті.
Що  поряд  із  вічністю
Одинокість  снує  в  кімнаті.
Нанизуєш,  нанизуєш  бісер...
Кінчиком  голки
Котиться
Біль  недолюблених  подихів,
Жаль  недобачених  відблисків…
Котиться  пурпур  голкою,
В  біле  встромляється  вісь,
Ниточка  долі  накрутиться,
бісером  різнобарвиться
полотно  почуттів…

04.03.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2011


Патлатий Березень

Музику  рівно  або  ледь  чутно…
Голосно,    голосно.  Вже  весна!
Співають  Альпи  
і  всі  Бермуди.
Нетрі  горять,
Душа  пала!
Тихіше  не  вийде.
Гру  в  хованки  скінчено!
Березень!  Я  бачу  твій  хвіст!
Хтиві  очиська  бігають,
Сніжка  остання  -    це  мій  каприз!
Будинки.  Дахи.  Коридори.
Сонні  лощини  –  
Вам  зась!
Всі  на  гору.
На  днину,
Рівняння  на  вись!
Блакиттю  наповню  ефіри  
Всіх  світових  еФеМів!
Сонця  напхну  у  кошик-
Піду  роздавати.
Там  де  мене  просять!
Підтюпцем    побіжу  ,
Струмками.  Шалом,
Збуджувать    світ,
Кригу  рубати  любовним  кинжалом!!!
Виходь  з  підземелля,  Березень!
Застукай  мене  на  гарячому  -
На  поцілунках  в  під"їзді  .
На  чужих  тривожних  колінах  
В  сквері,  на  лаві  напроти  спортзали,
В  яку  я  ніби  ходила….
Березень!  
Не  дрімати  !
Березень  уже  час!
Нумо  ламати
Крихкі  перепони  і  грати
Колись  сталевих  снігів  і  вітрів!
Тануть  зимові  кімнати,
Складені  з  фальшивих  скарбів!
Березень!  Березень!  Березень!
Вистріли  в  мізки  флюїдом.
Пристрасті  весняним  зарядом  
З  ніг  збий  привітом,
Поглядом  хитруватим.
Вибухом,
Надзвичайно  палких  почуттів!
Ні,  я  не  можу  мовчати    -  
Порозказую  всім  –  
Я  кохаю,  тебе,  патлатий,
Березню  Весняний!!!

04.03.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244983
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.03.2011


Рак , лебідь та синоптика

Рак  ,  лебідь  та  синоптика

Я  щосили  тебе  торсаю.
Знаю  –  не  спиш!  
Десь  блукаєш    у  своїй  області  
Перемінних  затишшь…
Я  вприскую  в  твою  синоптику
Зливу  своїх  почуттів
Та  дрімото-туманом  охоплений,
Твій  «альбіон»    ховрахів…
На  дорогах  до  тебе  ожеледь  -
Лиш  подекуди  опадів  згадки.
Я  до  тебе  на  крилах  любовних,
а  ти  від  мене  –  задки,  задки…

04.03.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244802
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.03.2011


Ти відаєш мною

...  Шаленію,  коли  так  дивишся…
Ковтаючи  слину  ,
Ледь  прикусивши  нижню  губу…
Імлисті  очі  дожерають  крихти  моєї  вроди…
Ти  затягуєш  мене  на  глибочінь,  у  вир.
Ох  не  вибратись,  
ні  не  сил  бракує,-  не  маю  бажання  борсатися,
намотуючи  на  кінцівки  жмути  павутиння…
Липкі  слова,  клейковина  твоїх  компліментів
просочуються  в  тугу  свідомість  
нейтралізують  всі    засоби,
паралізують  волю,
несуть  у  лігво  жаги…
Не  відведи  очей!
Відай  ними,  
мов  рій  бджіл
обсідай  діжу  меду,
відвідай!
Немов  відьмак,
Відай  моїми  потаємними  думками,
Оберни  мене  на  ніч.
Зоряну.  
Ватру  розпали.  
Трав  назбирай,
Трунок  смачний  і  цілющий
наговорений  влий  в  серцевину  моєї  суті...
Відай  моїми  думками.
Я  смолянистими  косами  неба  вкрию  тебе,
гарячим  диханням  вогнища  ніжитиму  тебе,
відай  мною!
Я  шаленію,  коли  ти  так  на  мене  дивишся  !  
Ні  не  на  мене,  
А  в  зоряне  небо  ,  у  квітнучі  трави.  
У  краплю  меду,  в  келих  глибоководних  дум,
У  хтиву  танцівницю  степової  ватри…
Ти  відаєш  мною!  
Відвідуєш  мою  душу,
Заколисуєш  в  мороці  своїх  долонь.
У  сказаннях  пальців  ,
у  сагах  вуст,
у  переспівах  вій…
І  жадібно  п’єш    з  моїх  зап’ястків  свободу.
П’єш  з  моїх  очей  світанкові  роси  ,
П’єш  з  рота  мого    німоту  самоти...
Ти  відаєш  мною.
Відаєш!

04.03.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244771
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.03.2011


у березня на горищі

Я  дихаю…
Ти  мене  бачиш,  
я  втрачаю  терпіння  
Мої  крила  важчають,  
Пускають    коріння…

А  я…
Я  дихаю…
Я  тобою  дихаю,
Весні  курликаю
..  агов!  розпустіть  мої  коси,
Мов  дроти  телефонні,
Понападають  роси
В  схрещені  долі.
В  теплі  долоні,
Напитись…
Тобою  напитись…

Зі  снігом  зустрінусь
Глянути    в  очі…
Прозорі  зіниці,
Немов  криниця.
Ввічливо,  для  годиться
Заклякни  злякано  зблякни,
І  йди  геть!

А  я  дихаю!  
Весною  дихаю,
Смолами  перших  зелених  думок.
Вдихаю  димок.
Останньої  печі,
Останнього  комину…
З  талого  променю  
П’ю  чайок…
З  блюдця  сьорбаю,
Ночі  накраю
Шматок,  ще  шматок…
Я  дихаю…
Весну  за  верхівки  смикаю.
Берусь  за  драбину.
І  бігом    на  горище,  
А  потім  ще  вище…
Вітер  де  свище
Весну  закликає,
Весну  виглядає,
І  намугикує    пісню.
Щоб  летілося  виссю,
Стрічками,  смужками,
Моїми  вишиваними  рукавами,
Розмитими  берегами,
Небесними  хороводами,
Талими  водами,
Сміхом  небесним,  
На  веселковому  перевеслі*
в  золотистій  цеберці,
в  місячному  відерці
Несе  березень  весну,
Звеселяє  ся!

А  я  –  дихаю!

03.03.  2011р.


*перевесло
       сущ.,  кол-во  синонимов:  (3)
       •  ↑дужка  
       •  ↑коромысло  
       •  ↑перевясло  
Словарь  синонимов  ASIS,  Тришин  В.Н.,  2010.
Синонимы:
дужка,  коромысло,  перевясло

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2011


…дочекайся нового ім"я…

Що  будеш  робити  зі  мною,  з  весною,
Як  ми  обидві  подивимося  тобі  в  вічі  .
Як  наплетемо  віночків  з  любові,
Із  цяточок    сонця,  з  небесних  стрічок…
Що  будеш  робити  зі  мною,  з  весною,
Як  візьмемось  танцювати  радісно,
Навколо  тебе,  просто  в  сорочках  на  голе…
Як  вичешем-  вимиєм    чуприну  начисто  ?
Що  ти  робитимеш?  Млосно  тобі,  чи  хороше,
Молочними  ріками,  родзинками,  здобою,  
Ягідним  пундиком    з  білого  борошна…
П’яного    -  ситого    зманимо,    звабимо  …
Що  ж  ти  будеш  робити  без  холоду,  Лютий?
Задрімаєш,  вколисаний  шепотом  ватри,
Забредеш  у  потічок  веселий  по  коліна,  по  груди…
І  виринеш  Березнем  сильним  крилатим!

...дай  мені  руку,  протримайся  до  завтра,
дочекайся  нового  ім"я...

27.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2011


ЛЕЗО ПРИСТРАСТІ

Вдягну  з  мережива  трусики,
Маєчку  прозору,  звабливу…
Це  щоб  ти  чув  носиком
Імпульси  і  приливи…
А  потім  брутальні  штанці,
З  безліччю  кишень…
Це  щоб  ти  і  вранці
Не  випускав  себе  зі  жмень…
Іще  шкірянку  чорну  святкову
І  войовничі  берці  урочисто  взуваю
Це  щоб  ти  знав  –  винятково
Для  тебе    низько  над  містом  кружляю…
Це  щоб  ти  знав!
Це  щоб  ти  раз  по  раз
Нервово  спітніло  рвав
Енергії  боєприпас.
Думки  твої  щоб  роїлись,  навколо  
Шнурівок,    гаків  і  застібок,
Лезом  пристрасті  споров  би
Ґудзиків  ряд  непотрібний!
І  думай  стривожено,  думай,
Чому  у  шафі  твоїй
Не  висять  на  гачку  мої  трусики,
І  безліч  одежок  дрібних…

26.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243650
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.02.2011


Я забуваю голос зими

Я  забуваю  скрипучі    сніги,
Бо  в  середині  мене  танцюють
І  співають  кругом  водяні  ковалі  -  
молоти  дзенькають  різноголосо...
Я  забуваю  про  стогін  зими,
Бо  чую  сміх  роси  котигорошків,
Що  прокладають  борозну  на  склі
Аби  там  сіялось  весняне  сонце…
Я  чую  шепіт  яворів  старих,
Чи  то  їх  привидів  смішну  говірку,..
Вони  всі  закохані,  сильні,  стрункі,
Вони  знов  патлаті  і  горді…
Я  забуваю  дотик  зими,
Бо  тулиться,  лащиться      легіт.
Він  кави  солодкий  несе    оксамит,
За  носик  хапає  легенько…
Між  тобою  і  мною  знов  вужчають  сни,
Знов    між  нами  зминається  простір,
Бо  торкаєшся  диханням    ти
Спинки,  вушка,  плеча  і  волосся…

Я  забуваю  злий  голос  зими…

(ілюстрація    Gala.vita)

25.  02.  2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243286
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 25.02.2011


фантики

Я  б  і  сьогодні  дзенькала  підборами
Об  бруківку  стару  десь  у  центрі.
Я  б  вирізнялася  з  натовпу,  бо  з  тобою….
І  застрягали  б  у  щілини  часу  кроки  уперті…
Я  б  діставала  звідти  замотані  у  фольгу
Солодкі  плитки  дитинства,
І  твій  телефонний  номер,  схоплений  на  льоту
І  діамантове  штучне  намисто…
Десь  загубилось...  По-за  підкладкою  
Світу,  мов  кліпси,  дні  закотились  і  ночі…
Стрункість  думок  і  доладність  висловів,
І  фантики  з  мрійок  дівочих…  
Я  б  і  сьогодні  дзенькала  підборами,
Та  губиться  звук  об  килим  зими…  
В  обіймах  твоїх  роблюся  доброю,
П’ю  очей  твоїх  сірі  дими…

Кавові  зерня  хрускають,  меляться,    меляться…
Туркоче    старий  дерев’яний    млинок,
Про  те  що  все,  як  завжди  перемелеться,
Складеться  і  прийде  в  призначений  строк…

22.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011


там за вікном

Не  малюється  мені  і  не  пишеться,
І  навіть  не  співається.
Мій  дім,  мов  вазон,
А  я    -  квітка  –  
Впиваюся  листками  -  пальцями  
у  віконний  шаблон…
Дихаю  склом  та  пилом,
б’юсь  лобом  об  світ  -  
там  за  вікном  моя  сила,
там  я  розалія,  чи  першоцвіт…
Кришталі  погубила  зима,
переспівують  сонячні  краплі,
як  виграє  діамантова  таїна…
Вже    розпушують  котики  лапки…
Знов  мімози  з  далеких  країв  
везуть  в  кучерях  пахощі  свята…

Знайома    рука  твоя  мого  лоба  торкає,
Загортає  турботливо  в  теплий  халатик…


22.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011


Крокують ангели березня маршем

Крокують  ангели  березня  маршем…
...хрускіт  …
Кігті  світла  торсають  зиму
За  сніжне  плече.
Чіпко  тримається  крига  за  пальці  гілок
За  драбини  похилі,
За  парканів  решітку…
…хрускіт…
Плавиться  посмішка  привиду  снігу,
Паморочиться  в  голові  небу.
Труситься  остання  сніжинка  -  
Простирадло  зими  вже  не  гріє.
Ангели  березня  крокують  маршем,
З  гуркотом  трощать  рубікони  зими,
Армія  березня  чистить  артерії,
Річок  і  киплячих  струмків,
І  просто  дзвінких  перекапів  
З  дахів,
З  підвіконь,
З  бузку…
Музиканти  кошачого  роду
Волають:    «Вперед!»
До  бою  готові  підбори  і  міні,
До  бою  встають  прапори  занедбаних  вікон
І  сигналять  вибухом  штор,
Сигналять  коханню:  «  До  бою!»
І  навіть  маленькі  кухонні  фіранки,
Просякнуті  печивом  і  медами
Тягнуть  крила  свої  
У  обійми  весни…

Крокують  ангели  березня  маршем…
...хрускіт...

22.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242640
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 22.02.2011


смарагдові стріли весни

Чого  я  ще  не  знаю  про  зиму?
Того,  як  цілується  лютий,
Язиком  закоцюблим  лизькає  щічки?
Біжу  у  ритмі  собачого  вальсу
Сходами  вгору,
На  побачення  з  новим  коханцем
Поспішають  думки…Березень,  березень  …
Чого  я  ще  не  знаю  про  зиму?
Як  попід  хутром    лютий
Шукає  ґудзиків  на  блузі  і  на  спідничці?
Рахую  веснянки  на  носику,
Дихаю  на  люстерко
Ось  вона!  Ще  одна,  ще  одна  ластівочка  -
Файна  така  -  золотиста..  березень,  березень!
А  лютий  ревниво  кидає  колючу  правду
За  комір,  у  очі,  під  ноги..
Сходами  вгору…
Хутчіш,    обійми  загойдай  мої  коси
Березневою  піснею  вітру,  зацілуй  ластовиння,
Кожну  цяточку  вивчи  на  пам’ять.
Прочитай  їх,  немов  то  земне  заклинання…
Побач,  як  вирує  мій  сік
В  яблуневих  судинах.
Сходами  вгору…
На  пагорб  весни  
рахувати  смарагдові  стріли  .

22.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242604
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 22.02.2011


На кінчику краплі зими…

Холоне  дощ…
А  як  же  йому  не  холонуть,
Він  же  весь  день  ступав  на  сніг  
З  даху  злітав  босоніж,
І  падав  слизький  і  голий,
Тримався  щосили  за  протяг,
В  кватирку  до  мене  ліз,
Розбещував  сонячні  промені  
Своїм  заповзятим  кап…
І  танцював  до  останньої  краплі…
Сталив  собою  леза  доріг
Дроти  та  хмиз…
Льодяників  жмені  прозорих
З  вулиці  нанесу  в  кишенях…
М"ятою    хвору  душу,  мов  горло,
Чаєм-  вином  відпою…
Лютого  жебрацький  вигляд,
На  тіло  голодне,  на  голову  вперту,
На  закохане  серце  вдягає  хутро  снігів.
А  у  сквері  пара  простих  рукавичок  -  
Для  мене    полишив…
Зводить  під  вікнами  храми
Висячих  лютневих    садів  кришталю,
І  сонячні  зайці  блукають  охоче
По  краю  бурульок,  
На  кінчику  краплі  зими…

21.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242523
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 21.02.2011


сонячні квіти

Зриваю  сонячні  квіти,
Пурпурові.
Злизую  сік,
Немов  кров.
Живлюсь  твоїми    думками,
 пульсую  у  венах  життя,
життям
тисну  на  стіни,
на  гарячі  судини…
Трапляюсь  щоночі:  
ти  бачиш  очі,  очі,  очі….
Очі  мої.
Тестую  на  вміст
Тестостерону  зміст.
Напружено  міст
До  вітру  приріс.
Розхитано  сваї.
Порухом  жаги  знімаю
Шкіру  твоїх  табу.
Жаром  твоїм  напиваюсь,  
кров’ю  небес,  
диханням  сонця!  
Не  відпускаю.
Вісників  зграю,
за  пазуху  накидаю,
метеликів.
Битись  об  тіла  броню,
Стрілам  .
Арбалет  дістаю,
Відійди,  хай  душа
Жадібно  на  віражах
Стріли  хапає,
Ніби  повітря,
Так  необхідне  вістря
Любові!!!

18.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2011


Доріг порцелянові гами

Відкриті  кватирки  мов  вуха,
Нашорошені  у  бік  весни…
Місто  рушає    звичним  маршрутом  
Буденний  потік  нести.
Доріг  порцелянові  гами
Лютий  вивчає  крок  за  кроком…
Я  рахую  до  березня  грами
Бруньок,  наповнених  соком…
Порцелянові  звуки  липнуть.
Перебігають  з  вікна  до  вікна
Кроки  співочі  відлиги  –  
І  я  виглядаю    тебе  і  весна…
Весна  виглядає  свій  день,
Порцеляну  жбурляє  з  дахів
місту  під  ноги  …І  день-дзелень  –
в  унісон  телефон  задзвенів…
- проґавив  зупинку…
- заходь  поговорим…
- тільки  не  липни.  Тільки  не  липну….
- Я  на  хвилинку.(…  на  день  і  хвилинку…)
- А  завтра  проґавиш  зупинку?
- Мо…
Порцеляновий  голос  доріг
Мене  вже  вкотре  гукає…
Чистить  місто  старенький  барліг
Мімозовим  духом,  березовим  гаєм…

17.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2011


В мені танцює вітер

Вітер  блукає,
Плутається  в  косах,
Вітер  шукає  раю.
А  знаходить  колосся…
Вітер  гукає,
До  мого  світу,
Вітер  шугає  з  краю,
Пірнає  у  світло…
Вітер  зникає,
Хапаю  за  плечі,
Пастка  ридає  –  
В  ній  порожнеча!
Вітер  зростає,
В  мені  танцює.
Я  уже  з  краю  раю,
Оживає    малюнок…
Цідиться  вітер
Крізь  очі  світанку,
Крізь  отвори  світу,
У  серце  бранки.
Тріщать  моралі
Стерзані  шви....
Гранітні  сваї  вбиваю
Для  весняних  мостів
Без  одягу  дихаю,
Без  заборони
Злітаю  на  спинах
Вітрастих  драконів
До  центру  криків
Горластих  котів.
До  зламу  криги
З  вітром  летим…

16.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2011


Ввійдеш…

Я  знову    плекаю  квітку  надії,
впевненості  ,що  це  в  останнє  …
На  противагу  словам  -  дію  :
знов  відкриваю  двері.  Знаю…
знаю,  як  примружуєш  погляд,
знаю,  як  ввійдеш  в  лоно,
в  лоно  думок  крізь  скроні,
і  слова  не  зрониш!  Не  зрониш…
Час  змарнувала  у  мурах,
під  курганом  страху  і  зими…
Ти  зародиш  мене  в  друге,
із  сонця,    з  каменю,  із  золи…
порожнечу  по  краплі    вип’єш,
краплі  вдиху  віллєш  в  гортань….
Я  знову  жива!  Кохаю  і  дихаю!
Я  знову  це  –  ти,  а  ти  це  –  я!  

16.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241376
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.02.2011


Сонце…

Сонце...
Вилизує  рейки  потяг…
Гримає  простір  чужими  дверима,
Виманює  сонце  відвідати  зиму…
Сонце…
В  очі  дивитись!
Сльози  мерзнуть  –  не  буду  литись!
Очі,  не  бачте,  очі  не  будьте  такі  бачучі,
Навіть  погляд  його  забудьте!
(теплий  і  таємничий,  палаючий  погляд,  жагучий,  едемний,  
чи  навпаки…)
Підземний…  поштовх  підземний…
І  порухом  м’яза  очного,
І  миттю  нервового  току,  імпульсом,  розрядом,
Не  струшуйте  пил  з  повік.
Не  можна  дивитись  байдужості  в  очі,
Не  кидайтесь  в  струмінь  сліпих….
Тримайтесь  подалі,  очі,
Від  спеки,  спалахів,
Від  зову...
Вічність  прямує  в  пастку  кохання.
Дзенькає  крига  -  
Зламано  вись,
Не  цільтесь,  очі,  ні,  не  стріляйте!
Сонце  не  вдасться  вам  приручить…
Спіть,  очі,  спіть…

15.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241164
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.02.2011


Терся об мене сон…

…під  подушкою  ховався  зайчик…
Дрімалося.  Терся  об  мене  сон.
Цілувала  мене  сонячна  хвиля,
Гралася  з  косами,
І  вчувалося  мені
У  плюскоті  сонячного  моря:
Спи  моя  зіронько,
Спи  моя  рибонько,
Бо  в  час  цей  торкнеться  доля  твоя…
І  у  дотиках  трав,
І  у  шумі  дібров,
Чулося:
Спи  моя  квіточко,
Спи  моя  мавочко,
Бо  в  цю  хвилину  дихаю  я  тобою…
І  в  ароматі  луків,
І  в  голосі  вітру
Бриніло:
Спи  моя  ягідко,
Спи  моя  пташечко,
Бо  в  цю  хвилину  я  тобою  милуюся…
Дихання  зливалося  з  вітром,
Серце  тріпотіло  крильцями,
Вуста  торкалися  ягідно…
Котилася  райдуга  дорогами  світу,
Вмочала  долоньки  в  озерця,
А  п’яточки  у  хмароньки.
Колисала  сонну  голівоньку.
Примовляла,  присипляла,приспівувала.
Ра  під  подушку  клала…
Спи  моя  дівчинко,
Спи  моя  милая,
Хто  присниться  –
Той  і  привидиться…

14.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2011


пил

Кожного  дня
 я  буду  шукати  дорогу,
яка  пилом  зустріне  кожного  з  нас,
я  залишу  відбиток  кроків
бо  одна  я  на  цьому  шляху.
Кожного  дня  
я  буду  шукти  свої  ворота.
кожен  бажає  достукатьсь  в  твердь,
але  не  кожен  вміє  підбирати  ключа,
порпаючись    в  шухляді  пилу  віків.
Кожного  дня
я  буду  місце  займати  моє,
бо  іншого  не  дано!  струшуючи  пил,
тримаючи  в  руках  ключа,  немов  скіпетр...
Мій  трон  підходить  лише  мені!

12.02.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240507
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2011


зв’язую з небом себе і з вітром

Все    що  не  ціле,
Благими  нитками  
Зшито.  
Твори  небесні,
Чумацькі  шляхи
биті,
весною    потрощені.
Колесами    часу  стоптані.
Коханням  списані…
Поглянуть  угору  страшно,
а  в  низ  -  тривожно.
Отак  і  сиджу  на  гілочці
Спати  не  вкладаюся.
У  вирій  не  збираюся,
Мовчанням  огорнута,
Чеканням.
А  диво  твориться  
По-за  моєю  спиною,  
а  світ  крутиться.
Не  втримаєш!
Летіти!
Вбити  сіру  імлу!
Чи  не  Жар-птиця  я?!
Чи  не  Фенікс?!
Здати  крила  в  майстерню,
насьорбати  з  неба  струму
синіх  розрядів,
тоненькі  ремені  сили,
невидимі  ниті  любові
зв’язую  з  небом  себе  і  з  вітром.
 Гримнуть  двері
Мов  паща  дракона,
Протяг  вистромив  морду  холодну,
Сміється  скрипуче  останній  тролейбус  -
Я  не  страшусь  ,
Бо  вже  мені    час!
В  дорогу.  
В  дорогу!
 Чуєш  гудіння,
Стогін  гілок,
Кватирка  твоя  роззявила  рота,
І  втрапили  кроки  дощу  на  твоє  підвіконня  .
Не  бійся,  то  –  я,  лечу!
Все  скоро  зміниться.
Весна  вже  зі  мною  цілується.
Все  що  зшито  –
Зростається!

11.2.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240502
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.02.2011


до кінчиків пальців твоїх

Падаю,  падаю…  прориваю  мембрану
поверхню  думок  руйную,
в  середину,  до  свідомості.
Жар  ковтаю.
Розбиваю  імідж  безсоромності…
За  нерви,  мов  за  ліани…
Рани…
Волають  рани…
Чекають  долоні,  шамани  мовчать
Горизонтом  крокує  протиотрути  рать
Випити!
Забракло  духу  
вирвати  з  себе  твої  мотузки,
завадить  страх.
 А  як
більше  тебе  не  торкатись,
більше  не  дихать  твоїми  ночами,
твоїми  руками  ситці  мої  не  піднімати  
і  стійко  тримати  себе  у  стійці,
руки  петлями  обвивати…
Блукати    ароматом  любові,
зубами  вогонь  викрешувати,
і  до  мовчання  кричати…
Боятись  підняти  очі,
мов  фіранки  
напускати  на  себе  пітьму  невидимки,
аби  не  побачив,
аби  запах  тобі  це  не  видав.
Щоб  не  міг  прочитати,
те,  що  написано  
пурпуровим  шрифтом  у  мене  на  лобі.
У  мене  на  тілі…
Щоб  слабкість  мою  ти  не  бачив!
Там  за  завісою  серця,
там  в  сутінках  таїни
я  з  тобою  відверта,
я  з  тобою  на  ти…
Ясно  освітлена,
сонцем  фарбована,
спальня.
Душа  розгорнута  аж  до  порога,
до  ліній  трамвайних,
до  точок  приземлення  орбітальних  станцій,
до  кінчиків  пальців  твоїх…
Падаю  на  клавішу,  на  кніпочку,
 краплею,
кулею…
- Слухаю!

11.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240367
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.02.2011


Бігти за хмари!

Спочатку  котиться  світанок  гаєм,
Із  вікон  визирає  колобком.
Щасливим  золотом  подзенькує  в  кармані
Вогких  крижин,розбещених  теплом.
Вислухує  всі  скарги  старих  хвірток,
Урочиста  передранкова  тиша…
Відлига  бавиться,  стікає  до  корита.
В  повітрі  березень    чутнішав.
Гілки  зшивають  небо  й  землю,
Аби  по  ним  стікали  бірюзові
Весняні    телеграми  теплі
І  шаруділи    у  любовній  передмові…
І  я  вже  їду.  Зачекався  вітер
На  сходах,  на  мостах,  між  віт…
Вже  заримована  моя  валіза,
Туди  упхався  цілий  світ…
Краплі  від  серця,шарфик
Аркуші  для  записок,окуляри,
Котячі  симфонії  ранку,
І  кросівки,  щоб  бігти  за  хмари!

11.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2011


політ

Крокую  на  небо  .
Урочисто  і  заповзято…
Перетинки  крил  зачіпаються  ненавмисне
Об  лігва  людей,  цівки  світла  їх  душ,
Об  відкриті  кватирки  надії,
Об  цвяхи  осуду  й  пихи...
Розжовані  пастки  страхів  ,
Клейкі  й  протяжні  звуки  порожнечі
Обминаю!
Надривні    крики  вітрів,  вигуки  галок,  горобцеві  цвіріньки
Вмить  перервуться  дротами  занедбаних  АТС
Кахиканням  прудких  собачих  ранків  озветься    двір,
Тролейбусним  скавчанням  повз  мене  проялозить  світ…
Я  піднімаюсь  !
Вгору,  крокую  ввись.
Ще  вище,    
Дістатись  чистоти  і  світла,
Нагою  вскочити  у  струмінь  безкінечної  любові…
Урівноваж  мене  собою!

08.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239667
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.02.2011


Ти -море, ти - небо… (замальовка)

Ти  –  море!
Я  на  хвилях  твоїх  безтурботна.
Чи  я  буду  чайкою?-  зазвичай  горластою  -
Нагодуєш  мене,  ненаситную?
Чи  я  буду  рибкою?  –  зазвичай  метушливою  –
Приголубиш  мене,  полохливую?
Ти  –  небо!
У  повітрі  твоєму  безтурботна  я.
Чи  я  буду  синичкою?-  весну  зазиватиму,
Чи  приймеш  моє  віщування?
Чи  може  я  буду  зіркою  –  далекою,
Підіймеш  до  мене  очі  свої  -  
падаю,
Бажанням  в  долоні      
істинним…

(автор  малюнку  gala.vita  )
04.02.11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2011


Мак

Ти  будеш  кружляти  навколо  метеликом,
А  я  буду  втрачати  сенс
Свого  буття  без  тебе…
Як  то  живеться  метеличку  без  макової  роси,
Без  яснооких  пелюсточок,
Без  червоного  ротика  квіточки?…
Ще    весна  дрімала  у  котикових  лапках,
Ще  сонечко  чухало  загривки  сосен,
І  вигинався  вітер  котом  під  стріхою  мого  волосся,
А  містом,  його  скверами  і  дворами  сміючись  ,
Бігло  кохання…
Пуп’янок  тріснув,  немов  переповнена  торбинка
І  виставив  зарозуміло  червоний  язик.
І  нумо  куштувати  світ  -  
Лизькаючи  носик    вітру,
Щічки  туману...
І  задоволений    потягнувся
На  всі  свої  пурпурові  крильця…
От  і  метелику  вже  не  самотньо.


(автор  малюнку  gala.vita  )
04.02.11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2011


Мене бачила ніч

Ніч  мене  бачила.
Били  мене  прути,
Гнались  собаки  пилу,
Гризла  пітьма,
Врізались  свинцеві
Кулі  страху,
Плавились  у  червоному  вирі,
Підганяючи  вгору  серце.
Ковтала  пігулку  останньої  надії
Запивала  таємними  знаками  з  неба
І  бігла.
У  місячному  оберемку  сяйва
Шукала  тоненьку  тятиву,
Витягала  з  копиці  зірок
Намацуючи  вогняну  стрілу.
Трава  гомоніла  під    п’ятами,
Щоб  взяла  з  собою
Котрусь  з  них  собі  у  поміч.
Взяла  сміливішу.
І  мовчазну,  як  я.
Мене  бачила  ніч.
Я  йшла  дорогою  твого  серця,
Щоб  там  на  самому  початку
Зустрітися  сам  на  сам  
З  твоєю  тугою.
А  потім,
Коли  ти  спатимеш,
Торкнутися  пелюсткою  долі
Твого  чола,
Світлом  тебе  напоїть…
Мене  бачила  ніч,  а  більше  ніхто.
Спи,  тепер  усе  буде  добре...

04.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238791
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.02.2011


Вушко до вушка

Торкни  наше  небо  -
Струни  озвуться…
Сплітаються  пальці,
І  труться,  і  труться
Тіла  наших  доль
Поміж  долонь…
Дороги,  неначе  вужі,  
Злазяться  в  купу.
І  труться,  і  труться
Одне  об  одного
Боками  наші  життя.
Слів  мотузяну  драбинку
З  неба  до  неба  кинь
Вузликами  лестощів
Позв’язуй    думки  в  букети…
І  труться,  і  труться
Об  вітер  дрети  небес
Вушко  до  вушка  -
В  мушлі  казки  оживуть…

04.02.11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238790
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 04.02.2011


Ти ще чужий, ти ще далеко…

Ні,  я  не  впущу  тебе  у  глиб  мене,
Ти  навіть  не  топтатимеш  поріг,
Тримаючися  за  одвірок  свого  шалу,
Ні,  ти  ще  далеко…
Ти  лише  диханням  своїм  крихким
Ледь-ледь  торкаєшся  дороги,
Якою  думаєш  до  мене  втрапить,
Ні,  ти  ще  чужий…
Я  ще  не  чую  твоїх  кроків  позад  себе,
Мій  світ  дрімає  скручений  в  калачик,
Рука  твоя  ще  не  зазнала  моїх  зваб,
Ні,  ти  ще  далеко…
Ні,  ти  ще  не  йдеш,  я  ще  не  кличу!  Цить!
Твій  кінь  ще  вистоятись  мусить  на  припоні,
Ще  мусять  трави  нарости  для  простирадл.
Ні,  ти  ще  чужий…
Ні,  ще  не  розпались  пута  всіх  страхів,
В  тугу  косу  сплелись  табу  і  забобони,
Ще  тільки  зріють  пуп’янки  весняних  мрій…
Ні,    ти  ще  далеко!
Це  не  твої  меди  течуть  у  серцевину  ночі,
Не  твій  лукавий  погляд  протаранив  душу,
Ні,  не  підходь!
І  не  звільняй  цілунками  зап’ястки,
Ні,    не  торкай,
Ці  крила,  що  дрімали  стільки  літ,
Я  не  злечу…ти  ще  далеко…

03.02.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238564
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.02.2011


тиші позичу свій ротик

Коли  я  з  тобою  зустрінусь,
тиші  позичу  свій  ротик,
хай  за  мене  говорить  присмерк,
в  оченятах  моїх  і  дотик
шкідливої    чорної  кішки.

Коли  я  з  тобою  зустрінусь,
я  в  ночі  позичу  шалик,
що  огорне  мене,  капризну,
і  двійко  цнотливих  коралів
пошукав  би  хоч  трішки.

Коли  я  з  тобою  зустрінусь
позичу  в  садку  ароматів.
Занурена  в  шлейфи  жасмину
мов  пташка  спурхну  крилато,
чи  втримаєш  мене,  ніжну?

Коли  я  з  тобою  зустрінусь,
дикого  лиску  позичу  в  пантери.
Шовком,  переливами,  граційністю
гілками  твоїх  стурбованих  нервів
пройдусь  на  підборах  ніжками.

...чи  зачухаю  кігтиками  до  млості,
чи  ротиком  гратиму  у  мовчанку,
чи  втиратиму  пахощі  у  свідомість,
чи  блукатиму  на  тобі  до  ранку,
коли  я  з  тобою  зустрінусь,
минуле  згорить  в  жерлі  печі,
серпиком  золотим  відріжу
від  тебе  біль    порожнечі!

...  Загорни  мене  в  теплий  шалик,
коли  я  з  тобою  зустрінусь...  

27.  01.  2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237268
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.01.2011


знайомі доріжки

Ніч  гумкою  постирає
знайомі  доріжки  до  тебе,
човпе  в  часопросторі  зграя
охоронців  живого  неба.
Скрегочуть  чудні  циферблати,
об  шестерні  чухають  час,
вони,  ніби  пес  твій  кудлатий  
вартують  життєвий  запас.
Чимчикую  дорогами  сну,
чайним  листочком  ляжу,
 на  денці  кухлика  пропаду
таємного  ордену  стражем.
Крильми  огортаю  дихання.
Тисняву,  суєтність  днів
відштовхую  перестрибую,
поєдную  шляхи  наших  снів,
аби  вчасно  згорнути  сувій,
заховати  в  торбину  магічну
твоє  серце  і  пил  золотий,
який  живить  пульсуючу    річку.

...Насни  собі  милую.  Тішуться
 романтично  примружені  очі,
роздивляйся  як  тіло  ніжиться
без  обладунків    нічної  сорочки...


(автор    малюнку    gala.vita    )    
26.01.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2011


…тихо, тихо, цить…

Зима  холодить,  немов  м"ятний  льодяник,
замети,  замети,  замети...
Не  гріють  медові  слова  і  сердечковий  пряник...

Я  стверджую  мить  поєднання  сніжинок
в  замети,  в  замети,  в  замети...
Записує    ніч  таємниче  хрумтіння  стежинок...

На  печі  бубонить  мій  схвильований  чайник,
він  не  любить  незграбні  замети,
які  додають  лиш  нудьги  й  затинання...

Хрумотить  учорашня  дорога  рівнянням
на  замети,  замети,  замети,
які    спантеличив  любовним  зізнанням...

Зима  холодить  ,  невдоволено  піняться    хмари,
заривається  сонце  в  замети.
Ти  наповнюєш  серце  полум"яним  відваром...

...тихо,  тихо  ...затихнуть  зими  нуртування,
приголублять  негоду  замети,
менестрелі  чудні  намугикують  знов    колисання...
Тихо,  тихо...цить,  місяць  на  даху  спить,
нам  вітер  читає  мантри,  
щоб  вдалими  видались  мандри,
...тихо,  тихо,  цить...
січень  вже  майже  спить...

(автор  малюнку  gala.vita  )  

26.  01.  2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2011


магнетизм очей

Я  відчуваю  тяжіння  
твого  магнетизму  очей,
струменіє  всесвітня  сила  -
цей  невидимий  всотую  спрей.
Хвилюють  вібрації  всесвіту,
б"ються  об  берег  свідомості
дотики  твого  легіту*,
занурюють  в  бриз  несвідомості...
Розчиняє  мене  твій  голос
в  повітрі    на  безліч  віт,
щоб  брати  по  одній  з  простору,
обпивати  молочний  цвіт...
Пульсую  в  центрі  галасвіту
в  коконі,  в  пелюстках,  в  обіймах...
Занурюю  тебе  в  пахощі,
в  березневе  моє  божевілля...

...лютневі  чути  наспіви,
під  пальцями  я,  мов  струна
в  тебе  всім  серцем  впиваюсь,
смакую,  мов  келих  вина...

*легіт  –  легкий  приємний  вітерець.

(автор  малюнку  Gala.vita)
19.01.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235695
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.01.2011


Три крапки…

Три  крапки  ...

Ці  три  крапки  дуже  важливі,
вони  замість  слів,
які  я  ніяк  не  промовлю,
але  ти  їх  вже  знаєш...

Візьми  крапочки,  затисни  в  долоні,
вони  мов  солодке  драже
з  присмаком  ночі,
з  присмаком  кави,
з  присмаком  вуст...

Розчини  ці  чудові  краплини  в  собі,
різнобарвні  ці  крапочки  милі
розчини  в  середині,
всотуй  їх,
мої  непромовлені  звуки,
не  викладені  на  папері  слова...

Розкуси  ці  драже.
Серцевина  їх  дуже  важлива
і  принадлива  ніби  горішок,
і  смакують  смачніш  смаківниць.
Ці  крапочки  дуже  вразливі
без  слів
замість  слів!

Їх  без  слів  зрозумієш,
відчуєш,
пізнаєш...

...напомацки  вкочуюсь  в  тебе,
мов  кульбабкині  парашутики
балансую  між    яв\"ю  і  сном.
На  свідомості  грудях
короткою  чергою  крапок
вистрочу  слово,
яке  я  ніяк  не  промовлю:
\"кохаю\"!

16.01.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2011


Розгойдується білизна

Розгойдується  білизна  -
зима  влаштувала  прання
на  вулиці  з  верху  й  до  низу
струменіє  на  вітрі  вбрання.
На  парканах,  стовпах  і  дротах,
на    відкритій  кватирці,
витанцьовує  білий  птах  -
крила  з  шифону  і  ситцю...
Чарівні  панчішки  прозорі
мереживом  ваблять  твій  погляд...
Зима  вже  вкотре  фарбує  зорі,
а  ти  їх  збираєш  для  мене  у  торбу...
Крутиться  вітер,  сіпає  ковдру,
Нанюхує  свіжу  сорочку
шаліє  і  рве  полум"яно  обновки
на  білі,  безримні  рядочки...
Розгойдується  білизна  ніжно
прозорорими  фалдами  танцю,
язиком  гостроверхим  зріже
місяць  гудзики  на  піжамці.
Вимерзнуть  з  світу  нудні,
сірувато-розгублені  барви,
пензлик  куйовдить  на  дні
срібно-білі  магічнії  фарби.
І  падають,  падають  краплі,
розбиваючи  двері  стотонні...
Я  ще  питиму  жменями  травні,
і  купатимусь  в  морі  любовнім!

14.01.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234894
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.01.2011


… постільні замети…

Турбується  ніч,  щоб  була  не  голодна,
зачерпує  ковшиком  йогурт  небесний,
молока  наливає  в  філіжаночку  двору,
і  виманює  з  дому  зефірним  намистом...
Побіжу,  зацікавлена  сміхом  сніжинок,
підглядати  у  очі  твої  за  думками  про  мене,
підслухати  розпачливий  голос  пружинок,
коли  падаєм  ми  у  шовкові  постільні  замети...
Пропонуєш  мені  золотисті  смішні  зорепади,
своїх  нескінченно  улесливих  пальців,
які  торкають  струни  моєї  душі,  мов  гітари,
моїм  тілом  самотньо  блукають  вигнанці...
Я  втікаю  з  тобою,  щоб  на  кінчику  ночі
розгорнути  початок  спектаклю  тіней  
і  балакать,  мов  міми  -  тільки  руки  і  очі,
і  сім  кроків  життя  до  вікна  від  дверей...
Напуваєш  тим  вітром,  що  зірвано  з  гілля,
із  липневих  запасів  медоносних  ланів.
Вдягаєш  у  сукню,  змочену  зіллям,
що  лікує  від  туги,  від  самотності  снів.
Кожен  поштовх  згори  у  мою  серцевину
заливає  по  вінця  суміш  трав  і  медів...
Немов  знахар,  знімаєш  колишню  провину,
що  так  довго  без  мене  по  світу  ходив...
Золотими  ковшами  п"ю  чари  нічні,
білий  місяць,  мов  здобу  надкусить  зима,
Розпашілі  удвох  ,  мов  з  печі  калачі...
Я  в  руках  твоїх  грітись  прийшла!


14.01.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234725
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.01.2011


…до бела, до нага, до признаний…

Я  ухожу,  а  ты  не  слышишь.
За  ширмой  ночи  прячу  я  себя,
Меня  скрывают      твои  мокрые  крыши.
Я  ухожу  любя...  и  не  любя...

Я  ухожу,  а  ты  не  заметишь,
Спичкою  чешешь  бок  темный  Луны.
Дни    и  ночи  истерзаны  ветром,  как  ветошь
На  одиночество  обречены.

Я  прячусь  в  проёмы  и  ниши,
От    сердечного  алого  света,
От  диких  глаз,    что  волками  рыщут,  
Брошусь  в  пучину  рассвета...

...ты  отищешь  меня  -  
                       молчаливый  и  хмурый,
в  дебрях  страха,  
                     в  потемках  сомнений.
Ты  отмоешь  меня
                     до  бела,    до  нага,    до  признаний...
окуная  в  родник  
                     бесконечного  счастья!

12.01.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2011


Гарячий дурман

Живу  під  стріхою  вічного  світу...
Видивляюся  хвостик  твоєї  комети,
вікно  моє  знову  розпахнеться  літом,
аромати  затишку  посилають  привіти...
Вже  парує  у  кухлику  кава,
молоком  теплим  пахне  усмішка,
здобою-звабою  руці  духм"яні...
Теплою  ковдрою  мружиться  ліжко.
Живу    запашним  поцілунком  на  скроні,
у  ротику  тану  полуничним  варенням...
На  щічках  моїх  мріють  маки  червоні
про  літо  й  схвильований  вітер  зелений,
про  танці  метеликів  вправних  й  дотепних,
які  пустотливо  лоскочуть  мій  стан  ,
твої  пальції  розплутують  кісоньки  темні,
вплітають  цілунків  гарячий  дурман...


(  автор  малюнку  Gala.vita)
11.01.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2011


Світ такий маленький

Дивно.
Світ  такий  маленький.
Як  же  ж  він  мене  тримає  
на  кінчику  нігтя  свого  мізинчика?
І  я  тримаюсь  за  посмішку  його  місячного  сяйва,
за  зубчасті  силуети  нічного  міста,
за  вичовгані  східці  в  під"їзді,
і  мрійливу  душу  святкових  вулиць.
Я  тримаюсь,  що  є  сили,  обіймаючи  башту    ратуші,
пригублюю  відвар  часу  з  тонкої  порцеляни,
схиляюся  над  спогадами  старого  секретеру
в    музеї  прикладного  мистецтва...
І  дивуюся.  
Світ  постійно  кладе  мені  до  ніг
всі  океани  і  моря,  всі  дороги,
але  я  не  тону,  не  гублюся...
Звідусіль  обдуває  мене  
вітрами  і  вітруганами,
але  я  не  захлинаюся  в  його  диханні,
тільки  велич  його  входить  у  мене,
підступає  з  чотирьох  сторін,
огортає  ласкою  і  турботою.
У  цьому  великому  тілі  світу
я  можу  годинами  фантазувати,
ніжитися,  мружитися  
від  його  сонячного  погляду  
і  дивуватися:  світ  такий  маленький,
де  ж  він  бере  сили  те  все    тримати?
Можливо  від  того,  що  кожного  ранку  
я  волаю  із  кватирки  свого  дому,
з  вікна  копченого  потягу,
з  телефонної  слухавки:
"Світе,  я  тебе  шаленно  кохаю,
ти  чуєш,
шаленно,
тебе  кохаю!"


(    автор    малюнку    Gala.vita)
10.01.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2011


В твоїх заповідниках шалу

Хижо  вгризається  ніч  
гострими  іклами  зір
у  вікна  моїх  тихих  снів.
Смугасті  дахи,  немов  тигри
хвостами  куйовдять  тишу
і  розборсують  небо  димами.
Світлячки  прокладають  дорогу.
Я  мандрую  до  місця  призначення,
обминаючи  пазурі  січня,
торкнуся  дверей  ,  защіпки,
напомацки    крутитиму  ключика,
яким  замкнено  коридори  до  тебе.
Надломиться  тиша  гарчанням
незмащеного  механізму  часу,  
закрутяться  похапцем  коліщата,
відкриється  брама  і  я  увійду
читати  твої  безсоромні  поеми
про  довге  волосся-колосся
про  вуста    -  соковиті  черешні,
про  виноградинки  ніжні  
і  ступні  шовкові,
про    мої  оченята...
Зачарована  ваблюсь,
зманююсь  на  тепло,
гублюся  в  кучерявих  лісистих  просторах,
і  в  твоїх  заповідниках  шалу
граційно,  пантерно
ніжусь...
Так  на  всю  ніч  заходила  в  гості,
обминаючи  пазурі  січня,
прокрадалась  до  тебе
на  чашечку  сну,  
на  грудочку  білого  вірша,
на  крапельку  мрій...

Хижо  вгризається  ніч
гострими  іклами  зір
у  подушечку  білу,
наповнену  снами  про  тебе.
Розлетяться  по  світу
коридорами  марень
твої  безсоромні  поеми...


(автор  малюнку  Gala.vita)
06.01.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2011


У мене коротка спідничка

Коли  я  дивлюсь  в  себе,
то  бачу  маленьку  дівчинку
розборсану  неуважністю,  
цікавістю  і  веселістю.
У  мене  здивовані  очі,
мов  дріт,  непокірне  волосся
замазані  в  кулькову  ручку
руці  і  може  трохи  на  носі.
Мене  вражає,  що  хмари
схожі  на  псів  чи  ведмедів,
Лякали  мене  "бабай"  і  "татари"
й  колеса  старих  "лісапедів"...
У  мене  коротка  спідничка,
на  коліні  загоєні  рани  вчорашні,
та  полізу  по  вишні  ще  вище,
сонце  там  привітніше  лащить.
Комашки  червоні  крапчасті,
чомусь  завжди  з  долоньки  злітають,
лиш  зачують  той  вірш  про  котлетки,
про  діток  і  кухлики  чаю...
Моє  небо  завжди  піді  мною  -
увісні  я  літаю,  мов  вітер...
Увісні  я  буваю  собою  -  
просто  дивна  дивачка  Віта.

...Ранок  буркоче  сусідським  автом,
стукає  сріблом  і  зоряним  смухом,
Протяг  висьорбіє  з  ковдри  тепло.
Тануть  ведмеді  і  вишні  за  вухом...
Я  оглядаюсь  навколо  -  Та  де  я?  -
у  дорослому  стовічному  тілі
сюди  і  туди  сновигають  дебелі  
мною  створені  ритми,  мов  хвилі...

05.01.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2011


Такою б ти мене полюбив?

Я  могла  б  бути  кицькою,  
і  окрім  того  гуляння  
невидимими  карнизами,
докучала  б  тобі  капризами  ,
я  б  почувалася  богом  в  очах  твоїх,
бо  ти  б  мене  просто  так  полюбив  !
Я  могла  би  бути  пташкою,
кружляти,  вказуючи  безпечний  шлях
на  твій,  в  мареннях  бачений  острів,  
на  твою  небеспечну  Колхіду,
або  засвідчувати  ранок  співом,
і  за  голос  від  бога  ти  б  мене  полюбив!
Я  могла  б  бути  пряхою,
насмикати,  начесати  вовни  
з  золотого  руна.
З  Золотого  Руна  сукати  ниточку
меткими  пальчиками,
крутити  веретенце  з  чарівною  ниттю.
А  пухкий  і  теплий  клубочок
покласти    тобі  за  пазуху,
і  ти    любив  би  мене,  бо  я  твоя  Аріадна!  
Я  могла  би  тобі  позувати,
оголеною,  на  сходах,  на  балконі,
на  сонячному  весняному  ліжку,
якби  ти  був  Сальвадор  Далі...
можливо  ти  любив  би  мене,
мов  божественну  Галу...
Я  могла  б  тобі  танцювати,
вдивляючись  у  темінь    очей,
темпераментно  і  босоного  
рвати  простір,  викресуючи  вогонь
для  твоїх  цигарок...
Я  б  вигинала  граційно  стан,
лозою  покірно  звивалась  у  винні  бокали,
якби  ти  був  Ніко  Піросмані...
Я  б  троянди  гортала,  
немов  сторінки  непростого  роману,
як  би  я  була  квіткаркою...
Такою  б  ти  мене  полюбив?

04.01.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232796
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2011


до вуст твоїх

...як  смішно  я  відображаюсь
у  новорічних  різнобарвних  кульках...
Заходжу  в  ніч,  
у  прохолодний  простір,
торкаюсь  серпантину  гір,
рахую  телеграми  з  неба,
за  кінчик  язичка  
спіймаю  сніжне  конфеті...
Тобі  дивуюсь,  як    несміло,
і  кошачо-м"яко  крадешся  настом,
пірнаючи  зненецька  в  хуртовину,
зісковзуєш  в  долину  почуттів
і  відкриваєш  душу  кожуха,
щоб  я  могла  торкнутися  очима
рожевого  трояндового  дару  !
Скіпає,  піниться  замет
і  оббиває  всі  пороги  ночі
кошлатий  вітер,
що  втомлений  з  дороги  й  самоти,
вкладається  спочити
полохливим  псом  в  ногах  куща  калини...
Тягнусь  до  тебе,  липну  поцілунком
до  вуст  твоїх,
(навіщо  їх  ховаєш  у  шорсткому  лісі?)
Цілую  пахощі  твої,  
цілую  присмерк  у  очах,
цілую  звабу  двох  долонь  гарячих,  
і  тую  мить,  коли  ми  разом  смішно
у  новорічних  різнобарвних  кульках
відображаємось,  мов  пара  горобців...
Цілую...

(автор  малюнку  Gala.vita)

02.01.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2011


В твоїх сірих очах

Сіруваті  з  поволокою,  
димчаті  небеса,  немов  твої  очі,
заходять  струменем  повітря,
в  єство,  мов  у  гості  навічно.  
Стрічками  вплітаються  в  гриву,
стрибають  на  паркан  котиком
і  підставляють  свою  мармизку  -  
чухати,  не  перечухати  -  
кошачого  роду  сизе  небо.
Зірчастий  каптурець
надягаю  з  вечора,
з  якогось  дивного  звіра  хутро,
може  з  синьобокого  бугая?..
Гріються  на  його  спині  
золоті  намистини  всесвіту.
Дрімається  звіру,
в  обіймах    самиці  пухкої  ...
Задихнулись  світанком
тонкі  каганці  у  склянках
нічних  вартових.
Катеринник**  кульгаво  горланить,
давню  пісню  про  шармову  Катрусю,
про  блакитний  газовий  шалик,
і  про  любов...
Так  крутиться  світ,
завдяки  обертанню  старих  коліщат,
в  дерев"яній  коробці...
І  знов  труться  замріяні  зайці,  
спинами  чухають  вісь,
і  сиплеться  пух,
і  скрепить  катеринка*
лірично,  
з  небесних  кишень  
витягаючи  сліз  оберемки,
лиш  залишиться  в  серці
золоте  й  бездоганне  зерня  любові.
Воно  сходить  щоранку
в  небесних  полях  й  заквітає  щоднини
сонцем  кохання...
В  твоїх  сірих  очах  розів"ються  блакитні  шовки...

30.12.2010р.
 
 катеринка*  -    "  Десь  на  сам  початок  вісімнадцятого  століття
 стали  вештатися  Східною  Європою  дядьки  переважно  
циганського  та  єврейського  походження  з  дивними  ящиками
 за  спиною.  До  денця  такої  коробки  було  прикручено  одну  ніжку,  
а  збоку  стирчала  корба.  Коли  агрегат  ставили  на  оту  ніжку  
і  починали  крутити  корбу,  з  ящика  лунали  дивні  звуки,  
подібні  до  музики.  А  власник  агрегата  ще  й  виспівував  під  цю  
свистопляску  тексти:  або  на  ідиш,  або  ламаною  російською.
 Коробка  награвала  аж  дві  мелодії.  
Перша  називалася  „Шарман  Катрін”  і  була  класичним  взірцем
 тодішньої  середньоєвропейської  попси.  
Відтак  в  Україні  це  музикальний  агрегат  здобув  назву  
„Катеринка”*  ,  а  в  Росії  —  „шарманка”.
і  професія  відповідно  —  „катеринник”**."
"  До  речі,  українці  ще  від  часів  
Київської  Русі  (а,  може,  й  набагато  ранішніх)
 мають  химерний  музичний  інструмент,
 від  якого,  можливо,  й  веде  своє  походження
 пізніша  шарманка  -  це  ліра,  струнно-коліщатковий  
інструмент."
(  по  матеріалам    сайту  "Український  лікнеп"
http://forum.gorod.dp.ua/showthread.php?t=13195&page=3  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2010


я розкажу тобі чим пахне ніч…

Задрімуй,
я  розкажу  тобі  чим  пахне  ніч,
від  чого  душа  посміхається  вранці,  
а  ще...
Я  вдячна  безмежжю  твоєму  -
мене  упіймай  у  водах  своїх  -  
в"юном  ухиляюсь
Я  вдячна  твоїм  тенетам  -
затримай  у    путах  медових  -
мухою  вириваюсь...
Я  вдячна  твоїм  долоням  -
приманок  багато  з  них  з"їла,
та  мишкою  утікаю...
Я  вдячна  твоєму  пледу  -  
на  веранді  з  видом  на  море,
кішкою  зігріваюсь...
Моїм  роздумам  нічним,
моїм  сполохам  малиновим
в  середині  серця  й  на  щічках  
я  завдячую  тобі  !
І  величчю  вірша,  
і  довгим  цілунком,
й  дивовижним  світанком,
і  цукринками  в  каві,
зефіринками  в  небі,
п"яними  вишнями,  
безмежжям  моїм  
я  віддячу  тобі.
А  ще,  
я  розкажу  тобі  чим  пахне  ніч...
І  від  чого  душа  посміхається  вранці...
Задрімуй...


(  автор  малюнку  Gala.vita  )
30.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2010


Я - кохано залежна!

Я  -    кохано  залежна!


Дрібку  ночі  візьму
і  додам,  мов  корицю  у  каву.
Насолоди,  немов  карамель,
немов  цитрус,  сандал  і  неролі
відкорковують  душу  мою.
Хай  заходять  крізь  грань  аметисту
тисячі  промінців,
мов  дощі  у  кватирку,
теплим  бризом  омиють
залежності  пил.
Я  -  кохано  залежна!

Торкну  носиком  ніжно  
неголену  вічну  щоку,
ніби  киця  знадвору,  
до  тебе  під  ковдру  шугну.
Дрібку  ночі  візьму,
розчиню  у  своїх  оченятах
і  пірну  в  твою  суть,
щоб  з  душі,  з  середини  єства
вартувати  твій  спокій,
ворогів  видивлятись  і  їх  сплюндрувати...
Дрібку  ночі  на  кінчику  леза,
ніби  солі,  додам  в  твою  каву,
срібним  дзвоном  озветься  
в  пітьмі  філіжанки
дотик  крихітних  чар,
які  в    човнику    ложки  
таємно  пронесені  в  глиб  океану  любові.
Хай  смакує  тобі
вишиванка  ванільної  ночі,
білим  смухом  підбита  доріжка.  
Під  вікно  хай  запросяться  квіти,
з  них  портрети  на  склі
намалює  грудневий  художник,
зітре  вітер  з  мого  підвіконня
учорашній  залежності  пил...
Я  -    кохано  залежна!

Торкну  ніжно  твій  носик,
неголену  вічно  щоку...
Ти  до  мене  підлізеш  під  ковдру,
розтуляти  залежності  очі...
А  я  вже  й  не  сплю!



(Автор  малюнку    Gala.vita)
29.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2010


Але я тобі нічого не дам! ( новорічна рахувалочка не подитячому. )

Люблю  закохуватись  в  грудні,
припадати  вустами  до  чаші  світів,
скидати  тендітну  рожевую    шкірку,
пухнасті  вдягати  шубку  і  вушка
чутливі,  руливі,  слухняні  ...

я  крокую,  
хвостиком  рахую,
погляди  хвилясті,
усмішки  зубасті.
з  них  я  кепкую,
перехожий  лютує,
пожирає  очима  -  
знизую  плечима.
                       Але  я  тобі  нічого  не  дам!
далі  мандрую,
несу  неземную
красу  незрівнянну,
звабу  й  кохання.
очима  чарую,
уявляєш  нагую...
підбори  червоні  ,
аж  пітніють  долоні!
                   Але  я  тобі  нічого  не  дам!  
чухаю  вушко,
твоєї  подушки,
тягну  одіяло,  
мені  свого  мало.
знову  мандрую,
хвостиком  рахую
погляди  млосні.
охи  стоголосні...
                   Але  я  тобі  нічого  не  дам!  

Люблю  закохуватись  в  грудні,
припадати  очима  до  чаші  зі  снами
скидати  пухнасті  шубку  і  вушка,
вдягати  тендітну  рожевую    шкірку,
пальчики  й    губки  слухняні...

               Але  я  тобі  нічого  не  дам!  

(Автор                малюнку                Gala.vita)
28.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231694
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.12.2010


Пригорнусь, розтану…

Налипну  на  тебе  снігом,  
великим  лапатими  грудневим.
На  комір  начіпляюсь,  на  плечі.
Руками  хутряних  сніжних  заметів
налізу  тобі  в  кишені.
Мережені  пальчики  торкатимуть  носика,
чухатимуть  за  вушком,  за  пазухою...
Спочатку  ти  мене  не  впізнаєш,
витрусиш  перші  пориви  ніжності,
зженеш  з  брів  та  вій  непрохану.
А  пізніше,  вуста  мої  торкнуться  твоєї  посмішки,
клубочками  пару  покотиться  сміх,
ти  ловитимеш  кожну  мою  краплинку  доторків,
задерши  голову,  мов  у  дитинстві,
дивуватимешся  небу.
На  зупинці  людно  і  вигляд  у  тебе  кумедний,
але  ж  ми  зустрілися  
і  хто  нам  завадить  радіти...
Ти  хапатимеш  мене  ще  в  повітрі,
у  жменях  ховаєш,    щоб  зігрілась...
Мовчки  зайдеш  у  сизу  маршрутівку,
а  я  почую  тепло  твоїх  рук  в  кишенях,
загорнуся  в  хустинку,
ніжки  складу  на  квиточок
і  розімлію  в  обіймах  лестощів  твого  пальта.
Пригріюсь,  розтану  зовсім.
Побіжу  весняним  струмочком  за  комір,
під  краватку,  
мереженими  пальчиками  розмалюю  груди
березневими  мімозами,  котиками...
Весело  буде,  хоч  і  лоскотно.
Зі  мною  заговориш.  Подумки,  звісно.
...правда  ж  я  дотепниця!
...ба  що  утнула...
...  чуприна  твоя  промокла  і  комірець...
...так  припадають  до  мене  вперше...
...  а  цілуються?..
...теж,  хто  ж  скумекає  лізти  сніговими  язиками,
мені  до  рота,  та  ще  й  на  людях...
...тільки  я!..
І  знов  зупинка,  знову  людно.  
І  я  -    розмарніла  дрімаю  у  твоїй  кишені,
на  картатій  хустинці,
обійнявши,  немов  медведика,  твій  палець.
Тепло...

(  автор  малюнку  Gala.vita)
27.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2010


Балакуча кава

Ніч  принесла  мені  кавові  зерня.
Трощила  у  ступці  Баби  Яги  їх,
воду  носила  із  річки  прозорим  відерцем,
готувала  напій  на  пісках  золотих...

Піддаються  зернята  уперті  поволі.
Їх  аромат  сьогодні  якийсь  балакучий,
таємниці    гудуть,  немов    бджілки  у  полі
меди  там  чекають  важкі  і  тягучі.

Зорі  цукрові  танули  в  каві,
хитрий  місяць  дрімав  на  пиринці...
А  на  денці  повільно  хилилися  трави,
чемний  легінь  привітно  вклонився.
Пружнім  кроком  ішов  край  світанку,
Засівав  порожнечу  смішними  словами,
Ніс  волошки  й  ромашки  до    ганку
І  любов  у  зіницях  його  вирувала!
Темним  бурштином  стікало  пророцтво.
Протяг  застиг  нерішуче    у  сінях.
Знайомими  очі  здались  і  волосся...
-  Впустиш,  газдине,  коло  печі  погрітись?

Чим  поїла  мене  косоока  дивачко?
Чом  так  швидко  сп"янила  коханням?...

(Автор        малюнку        Gala.vita)
           26.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2010


Торкаєш мої щічки.

Люблю,  коли  торкаєшся  
Руками  моїх  щічок.
Долоні  задихаються,
від  бажання  просочитися
прямісінько  в  моє  тіло.
Шкіра  палає,  
молекули  скреготять  зубами  об  поверхню,
але  їм  не  вирватися  зі  звичної  площини...
Ти  береш  мене,
обтуляєш  собою,
торкєш  карамельки,
молекули  губної  помади...
Активуєтья  броунівський  рух,
язики,  мов  восьминоги
хвацько    атакують,  
здираючи,  до  насолоди,
з  епітелій  самотність.
Дифузія  нас.
Молекули  твого  тіла,
віроломно  наступають,
поглинаючи  моє  тепло  
і  щедро  набирають  меди
з  кінчика  язичка,  пальчиків,колінець...
Упиваюсь  тобою!
У  моєму  коконі  затісно  для  тебе
і  я  випурхую  метеликом
битися  зі  світом
своїми  тендітними  крильцями,
відвойовуючи  простір
без  самоти.
А  ти  будеш  жити  у  коконі  мого  серця,
до  нового  нашесття
твоїх  долонь!  

(Автор    малюнку    Gala.vita)
     26.122010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231250
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.12.2010


Ты нежна, ты целебна…

Ты  уже  приходила,
Застывала  во  мне.
Ты  ломала  меня,
Словно  хлеба  краюху.
Ты  мой  кофе  пила  
Из  сосудов  тончайших,
Обнимала  за  горло
Хваткой  удава...
Ты  нежна,
Ты  целебна,
Ты  -  ангел...
Но  я  тебя  знаю!
Ты  пришла  снова  хлеб  мой  съедать.
Ты  пришла,
Мне  теперь  постоянно  темно
Без  твоих  поцелуев  и  лестных  улыбок.
Это  ты  застишь  свет,
Собою  глаза  закрываешь...
Ты  нежна,
Ты  целебна,
Ты  -  ангел...
Но  я  тебя  знаю!
Ты  ходишь  в  моих  коридорах,
На  внезапность  меня  натыкаешь,
Пересаливать  учишь,
Опрокидывать  чашки,
Закусывать  губки,
Лелеять  надежду,
Наряжаться  торжественно-долго
И  капризно  глядеть  на  свое  отраженье,
Накручивать  локон  на  пальчик,
Ароматить  пикантно  изгибы  запястей...
ЛЮБОВЬ,  ЗАЧЕМ  ТЫ  ПРИШЛА?!

(Автор  рисунка  Gala.vita)
24.12.2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2010


Я, как и все жила в тебе!

Ты  мне  необходим,  
как  дом  или  дыханье,
мне  без  тебя  никак!
Давно  когда-то,
и  не  в  этой  жизни
и  не  в  этом  мире
я,  как  и  все  жила  в    тебе,
но  тайные  и  вражеские  силы
меня  пинками  из  тебя  изгнали.
И  вот  я  выгнана  в  зашей,
избавлена  уюта  и  тепла
изгоем  шляюсь  по  мирам
влача  обрывки  нитей  и  канатов,
которыми  мы  сшиты  были  воедино.

Давно,  когда-то  
и  не  в  этом  мире.
и  не  в  этой  жизни
я,  как  и  все  жила  в  тебе
Ты  -  это  я,
но  лишь  с  другим  лицом,
и  не  с  таким  прескверным  
и  упрямым  нравом,
и  цветом  губ  и  глаз  иным...
Меня  где  из  тебя  достали
остался  вышивкою  шрам...
Концы  веревок  истрепались,
но,  помнит  каждый  рваный  край
я  по  нему  тебя  узнаю,
я  вновь  вернусь  на  обжитое  место!

(Автор  рисунка  Gala.vita)
24.12.2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231065
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2010


Самотня ніч

Крадеться  ніч  на  високих  підборах,  
стукає  в  шибки  холодних  доріг
торохтить  об  залізні  підкови
зелених  чи  блакитних      поїздів.
Дихає    темінь  пихата  неоном,
мацають  тіні  німі  перехожих.
Тягнетья  сутінь  сквером    без  втоми
гойдаючи  стелю,  підлогу  і  ложе.
Вперто  плетуть  ліхтарі  полотно,
загортають  будинки  в  помарачеві  шалі...
Руками  хапає  нудьги  джерело,
заходить  у  гості,  збивається  в  зграї.
Самотня  ніч  засиджується  довго
в  кав"ярнях  димних  й  слабозорих,
ховається  в  міських  підземних  штольнях,
й  танцює  з  вітром  майже  непритомна.
Вона  вишукує  зірчасті  льохи,
смакуючи  небесні  откровення,
вона  п"яніє,  і  щоразу  її  руки
стискають  горло  хтивій  порожнечі!
Ніч  укладе  тебе  у  ліжко,
припне  до  себе  ланцюгами  снів,
І  буде  пестить,  буде  ніжить,
вмочати  в  насолоду  душу.  Спів...
Співати,  мружитись  на  сонці,
і  рахувати,  рахувати  пелюстки...
Аби  тобі,  закоханому  в  простір,
наблизитись  до  мрії  крізь  віки.
Самотня  ніч  не  залишається  ніколи
надовго  в  котромусь  із  ліжок,
І  знову  стукотять  її  підбори  -  
йде  гордовито,  не  лишаючи  записок...

Навмисне  лінькувато  й  кволо  
пручаюсь  із  обіймів  п"янючого  в  кохання
роздягненого,  мов  піжон,  Морфея...

(Автор        малюнку        Gala.vita)
                     23.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2010


Епістолярні таємниці

Я  зараз  розповім  тобі  про  мене,  
щоб  інші  ще  не  встигли,
щоб  від  чужих  те  не  почув...
Я  напишу  тобі  
у  куцохвостому  посланні  
правду.
Бліду,  змарнілу  ,  трохи  нездорову
тобі  під  двері  у  шпарину
підкладу  записку.
Тремтять  свічки,  
тримаючи  у  полі  зору
нагую  правду:  "Я  тебе  кохаю!"
Зсувається  пітьма,
мов  кашемірове  кашне.
Твоїм  ренгенам  віддаюсь  несміло.
Переминається  з  ноги  на  ногу  час,
нервові  щупальці  впіймали  скутість
і  росхитали  сумнівів  дверцята...
каюсь!  Каюсь?  Ні  -  !!!
Адже  спурхнув  вже  горобець,
вже  тріснула  у  дзьобику  зернинка  правди  
посипались  в  твої  долоні  крихти  слів...
Сховатись...
Сховатись,  хіба  що  у  твої  чагарники  на  грудях,  
і  там  попискувать  мов  мишка...
Тепер  ти  знаєш  все  про  мене!
...зашарілась...
В  поштовій  скринці  на  моїх  зап"ястках,
знайду  стрічки  шовкові  і  оксамитові  сувої...
Я  розгорну  епістолярні  переливчасті  скарби.
...Ледь-ледь  торкаючись  гарячим  язичком,
намугкотиш  у  відповідь:  "КОХАЮ..."
Тепер  про  тебе  я  все  знаю!

(Автор        малюнку        Gala.vita)
22.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230423
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.12.2010


В средине многомерья (навеяное прочитаным)

Смахну  себя  однажды  с  кончиков  ресниц,
забуду  грусть,  как  зонтик  на  вокзале
и    улыбнусь  тому,  что  время  исчезает,
стирая  суету,  движенье  незнакомых  лиц...
Среди  застывших  капель,
непойманных  мячей,
не  разломившихся  печений,
наполовину  вылезших  из  петли
на  планке  пуговиц  и  на  манжетах,
среди  застывших  флагов,
недораздвинутых  дверей,
недоразбитых  в  спешке  чашек
скопление  миров  и  лабиринтов
отступает,
чтоб  дать  любовникам
невидимыми  быть.
Средоточие  времени  
примагнитит  нас  к  центру.
Чтоб  отменилось  рассписанье  поездов,
отторглись  все  приборы  исчисленья,
чтобы  вонзилась  прочно,  как  в  мишень,
в  одно  прикосновенье  губ  и  пальцев
страсть!
Чтоб  не  разъять  на  половины  сферу,
заиндевеют  стрелки  и  песчинки,
и  не  поселятся  в  душе  морщинки,
тех,  кто  пришёл  стоять  в  средине  многомерья!
 
(Автор      рисунка        Gala.vita)
22.12.2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230401
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2010


Я по вустам тебе впізнаю!

Залиш  на  ранок
недопиті  мрії,
вплети  у  коси
шепіт  моря...
Залиш  на  ранок
полохливу  зграю
манірних  снів,
що  всілись  на  повіках...
Кошачим  язиком,
мов  краплю  молока,  
злизало  сонце  ніч
у  блюдці  двору.
Знов  чуха  горизонт
об  небо  безкінечну  спину
і  тисячі  доріг  
плетуться  по-між  снами,
аби  здогнати  час,
аби  тебе  знайти!
Залиш  до  ранку
воскові  скульптури,
хай  тисячі  
вогнених  язиків
на  допиті  у  ночі
розплещуть  все
мені  про  тебе.
Вже  тріпотять  
фіранки  сну.
Ось-ось  росхиляться  долоні
і  я  побачу,  ніби  вперше,
твою  знайому  
хитрооку  морду...
Залиш  ще  трохи  мені  сну!

...на  подушках  примхливо  потягаюсь,
виборсуюсь  з-під  шовковистих  марень    ...
Цілуєш...
Я  по  вустам  тебе  впізнаю!
Знаю...

(Автор        малюнку        Gala.vita)
       20.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2010


Музика дотиків

Я  знаю,  звучатиме  музика,
білі  сходи  гойдатиме  свято.
Баяніст  рахуватиме  гудзики
а  я  буду    із  ритму  збиватись...
Давай  не  вмикатиму  світло  -  
такі  сцени  беруться  із  фільмів.
Круасани  з  грушевим  повидлом,
З  корицею  кава  і  трохи  з  ваніллю...
Я  знаю,  звучатиме  музика,
летітиме  сила  небесна  крилата,
щоб  нас  затулити  від  публіки,
буде  світ  нас  в  собі  колисати!
Раз-два-три  -  губляться  гудзики,
Раз-два-три  -  котиться  запанка...
Тону  у  шовках,  а  ця  музика
Підсилює  дотики  й  запахи!
Нас  ніч  назбирає  у  вузлики  
з  денця  чашки  оба  силуети,
поцілунків  і  лестощів  бусики,
і  приписи  всі  смішних  етикетів...
       ...  Чарівно  звучатиме  в  просторі  музика.
       Завірюхи  коктейль  допиватиме  місто.
       Баяніст  віртуозно  вдаватиме    Шуберта,
       дрімота  огорне,  мов  ковдра  барвиста...
       Знову    казка  вколисує  світ.

                                                                     19.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229762
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.12.2010


Мандаринові скибочки

Я  знов  закриваю  долонями  вуха
Не  хочу  почути  зимове  виття.
І  шапку  носити  з  зіркового  смуху,
Не  хочу  вдягати  свої  "соболя".

Танцюю  з  годину  уже  перед  люстром.
Вдягаю  підбори  й  прозорі  панчішки.
-Куди  це  годиться,  замерзнеш  на  друзку  -  
Бурмоче  свідомість,  моргає  на  ніжки...

Назвозили  снігу  стурбовані  хмари.
Хрумкає  ними  веселий  цюцько.
Атакує  замети,  немов-то  татари,
Ті  з  нього  кепкують,  а  йому  хоч  би  що!

Так  гарно  дивитись  крізь  втомлену  шибку
На  безтурботних  та  грайливих    горобців,
І  на  кота,  що  мов  акула,  ловить  рибку,
Вже  вполював  листок  і  двійко  камінців...

...Наймиліша  зима,  коли  мариться  літо,
Хвойним  лісом  задихає  з  печі  тепло,
Мандаринові  скибочки  пружні,  налиті.
Ними  з  мандрів  тебе  приманила  давно....

Озерця  талі  жовтих  споконвічних  вікон
Напоять  світлом  чудернадських  білих  бджіл...
Химерні  тіні  виліплять  в  садку  із  снігу
Кремезних  силачів  і  полохливих  дів...

Люблю  дивитися  на  зиму  крізь  шпарину,
Як  граються  вітри  на  сніжному  заметі,
Люблю  дивитись  довгі  сни  у  хуртовину
про  море,    сонце,  чайок  і  Ай-Петрі...

18.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2010


Втікайте геть безсонні ночі

Блакитні  очі
пролісків  тендітних,
мов  океан,  хлюпощуться  теплом,
а  я  стою  спиною  до  морозів
і  розмальовую  знов  біле  полотно.
Втікайте  геть
безсонні  ночі,
підбиті  білим-білим  хутром,
а  в  мене  проростають  чорнобривці
і  яблуневий  квіт  шепочеться  над  вухом.
Бурштин  сміється
в  кожній  краплі  сонця,
яка  стікає  гордовитим  склом  вікна,
в  кватирку  дихає  п"янка  безодня
щебече  стріха  й  водограями  співа  весна...
Торкай,  торкай...
Торкай  мене  собою!
Мов  джміль,  залазь  у  серце  бульдонежу,
зробися  ненажерливим  і  метушливим...  
Прилипни  необачно  до  бруньок  берези.
Втікайте  геть
хрумкі  замети!
Злякайтесь  толум"я  й  заграв...
Під  пальцями  рудого  сонця  тануть
і  вислизають  поміж  пальців    дні  зимові...
Вуста  твої  мене  знов  медом  напувають!

...Блакитні  очі  
пролісків  тендітних
сміливо  визирають  із-під  брів  кошлатих...
А  я  збираю  в  кошики  долонь  смішливих
твої  цілунки,  смачнюні,  мов  солодка  вата!

       17.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2010


Обнажённая душа

Не  ожидай  от  меня  своих  ожиданий,
Не  выжигай  на  мне  следы  своих  дрожащих  пальцев,
Не  оставляй  букетики  желаний  
На  лавочках  моих  воспоминаний  .
Просто  открой  мне  свою  правдивую  тьму.
Мой  фонарик  отрежет  кусочек  на  пробу
Многослойный  твой  репчатый  лук...
Белым  снегом  молчат
Завитки  удаленных  тропинок,
Мерзнет  серый  подъезд,  
Пропитан  дымом  и  жареным  салом.
И  стучат,  словно  зубы,  сандалии
По  летним  ступеням  из  зимнего  сна...
...Возвращайся  скорей,
закружи  мой  сиреневый  зонт,
растеряй  свой  застенчивый  взгляд,  
словно  несколько  старых  билетов  трамвайных,
оброни  пару  беглых  простых  поцелуев
на  пунцовую  ткань
шелковистых  упругих  ланит.

Не  сжигай  меня  взглядом  неровным.
Нет  нужды  погибать,
Превращаяся  в  дробь  барабана.
Растекаться  дождем  разговоров
По  ущелью  души  моей  сонной.
Просто  впусти  меня  в  коридоры  
Своих,  пахнущих  градом,  миров,
И  в  комнаты  теплых  ладоней
Заведи    существо  мое  нагое.

Я  выжгу  на  тебе  следы  моих  
Дрожащих  тонких  пальцев.
И  в  памяти  сады  совьют
Для  нас  удобные  веранды,  
Пушистые  постели,
Занавески...  
И  кармашки  
Пришьют  к  сердцам  бродячие  портные,
Чтоб  прятать  там  секретный  лунный  свет.

       16.12.2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2010


А я тримаю зірку у руці…

З  комірів  і  манжетів,
з  розлогих  гордовитих  капелюхів
струшують  сосни  сніг
перед  тим,  як  увійдуть  до  сну.
Тріщать  цукринки  на  зубах,
мармеладовий  тане  цілунок,
розкручують  доріжки  й  килими
мені  назустріч  сновидіння.
Заходить  небо  під  мої  подушки,
і  тчуть  веселі  павуки
прозору  сіть,  щоб  вполювати  казку.
Мене  вкриває  муркотіння  ночі.
гойдається  над  полем  веселковий  міст,
хоч  кінчиками  пальців  доторкнуся
і  розпочну  мандрівку  в  надсвіти...
Під  подушками  зорі  гомонять,
сьорбають  чай,  смакують  зефіринки.
вхоплю  й  собі  краплинку  насолоди.
Кіт  язиком  злизав  останню  краплю  дня,
димчастим  хутром  затуливши  світ,
півмісяці  очей  примружує  ліниво,
аби  ледь-ледь  розгледіти  відбитки
маленьких  мишачих  доріжок,
які  пришиті  до  небесних  комірчин...
Запхну  пожитки  в  рюкзачок
і  далі,  далі  від  порогу
шугну,  мов  птаха,  стрімголів  у  вись.
Лечу  над  соснами,  над  берегами,
повз  те  недрімне  жовте  око,
розчесана  чудними  гребінцями  вітру
лечу  в  твої  обійми.
Рукою  під  подушку  знов  залізу,
щоб  зупинити  плин  хмарин,
щоб  на  платформу  потягу  твого
я  завжди  втигла  скочити  зі  сну.
...Мене  до  себе  сонну  пригортаєш,
а  я  тримаю  зірку  у  руці...

 12.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2010


ТРИСТА КРОКІВ ПО НЕБУ (Трьохсотому віршу присвячується)

Під  носом  у  місяця
бешкетують  зірки,
грають  у  піжмурки  хмари
і  ріжуться  в  карти  комети...
Зоряні  мапи  розгорнуто,
стрілка  срібного  компасу  
тремтить  від  здивування
чудуючись  з  того,  
яким  шляхом  обрала  я  йти.
Триста  кроків  по  небу,
флірти  у  теплих  вагонах,
тих  що  мчать  коридорами  днів,
що  пірнають  в  тунелі
нічних  перегонів  із  вітром.
Переходи  всесвітні  неначе  міські,
обліплені  зграями  радих
безкрилих  людей...
Триста  кроків  по  небу
залишать  відбитки.
Кожен  з  них  проступає  віршем,
і    пекучим  цілунком
віковічних  глибин,
доторкається  космос  
п"яточок  босих.
Хай  бешктують  зоряні  вітри,
розборсується  грива  у  Пегаса,  
а  я  торкаюся  ногами  грунту,
вкладаю  зерна  в  отвори  небесні,
і...чекаю
на  прихід  Ерато*.
Слова  зростають  золоті.
Тоненькі  паростки  невинні  
наповнять  душу  радісного  неба
рядками  лірики  и  пісень.
Себе,  малу  піщинку,
в  космічну  мушлю  заховаю...
Моїми  кроками  відлунить  небо,
мов  пісня  загадкових  міражів
я  проступаю  на  просторах  
сторінок.
Кочуся  намистинкою  край  неба,
цілую  соковиті  промінці.
Себе,  малу,  вплітаю  у  космічні  дрети,
стрічки  поезій  виснуть  на  зап"ястках
і  з"єднують  мене
мов  пуповина
з  домівкою,    з  земним  теплом,
і  з  безкінечним  творчості  запасом,
із  океаном  ніжності  й  кохання.

Я,  мов  малюк,  уперто  дибаю  по  небу...



Ерато*  -  муза    любовних    пісень.

       10.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227890
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2010


Ніжусь сонна і рум"яна

Чорне  небо,
білий  простір,
все  змішалося,  зжилося.
Сонні  витвори  мистецтва
полотном  закрили  всесвіт.
Біла  кішка,
чорні  цятки,
біля  миски,  біля  хатки.
Хороводи  лап  маленьких
натоптали  витрибеньків.
Чорний  песик,  
білий  хвостик,
щось  винюхує  цей  носик.
Горобець  шмигнув  під  стріху,
натрусив  на  кішку  снігу...
Чорний  хмиз  
білява  грубка,
на  мотузці  сохне  бублик,
а  всі  інші,  мов  намисто  
на  собі  ношу  навмисно!
Чорна  кава,
білий  цукор,
твої  ніжні  теплі  руки...
з  мене  знімуть  ті  дукати  -  
я  втікатиму  із  хати...
Чорне  небо,
біла  постіль
літом  пахчене  волосся...
Зваблю,  зваблю  чебрецями,
бузиною  і  зірками...
Біле  тіло  
чорні  шати,
ніч  зіпнулась  на  пуанти.
Заглядає  у  віконце  
де  кохаються  два  сонця...
Чорна  гава,
білий  сніг,
я  залажу  у  барліг
сни  далекі  здоганяти,
затуляю  оченята...
Чорну  каву  
в  білий  кухлик
наливають  вправно  руки...
...смішно  дибають  вухасті
слоненята...
Ні,  це  ж  чайничок  на  таці...

Ніжусь  сонна  і  рум"яна
в  теплих  пригорщах  світанку
лінькувата  ночі  бранка,
сонних  хащів  полонянка...

     06.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2010


Збагнути небо дотиком долонь

...вистачить  сил,  
стояти  на  життя!
Я  вперта,  лізу  вгору,
там  розбивають  молоти  серця.
Перекують  моє  звичайне,
до  штилю  звичне,  серце
на  запальний  клубок
бікфортових  шнурів!
Зваблива  вись,
скелясті  виступи  сміються,
над  нами,  хто  осмілився  рвонуть
благеньку  одіж  повсякдення!
Стояти  на  життя!
Дороги  всі  ведуть  вперед,
немає  часу  на  зітхання  слабодухі
вростаючих  в  кухонне  збіжжя  і  начіння!
За  барикадами  розважливості  масок
я  не  ховатимусь  від  почуттів!
Нехай  сміються  гострозубі  
помічники  страхів  і  ліні,
опричники  "на  краще  сподівань",
хай  визвіряться  тисячі  зіниць
розширених  до  викрику:  "  Як    можна!"
Стояти  на  любов!  
Збагнути  небо  дотиком  долонь,
вібрати  в  себе  лезо  і  вогонь,
та  виплавить  гарячий  сплав,
який  обернеться  на  кубок,
наповнений  живим  і  соковитим
серцебиттям.
Торкаюсь  в  грудях  полум"я  життя.
Торкаюсь  неба  у  собі.
...тебе  торкаю...

       06.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2010


Зоряний пил

Зоряний  пил  
заметушився  під  ногами.
Вітер  видмухує  з  мене  тепло,
щоб  влити  в  середину  іншу  свідомість:
холодний  розрахунок  і  пиху...
А  я  міркую  повсякденно
про  теплі  ковдри
затишних  долонь,
про  кави  аромат,  
про  оксамитове  торкання
вологих  носиків  кота  і  пса...
Гудіння  нетрів
моїх  доріг,
моїх  сполоханих  порогів
у  нутрощах  життя
і  на  звороті  знань
я  чую.
Я  чую  як  зітхає  ранок,
чолом  об  шибку  льодяну  орбпершись...
Як  хилиться  додолу
із  коминів  трояндовий  димок...
Вночі  здається  чути  :
і  трепет  зір,
і  завмирання  сухостою,
і  кришталеві  вигуки  сніжинок,  
які  так  радо  притискаються  до  вітру...
Зоряний  пил  метушиться,
мов  шум,  немов  шарудіння
збивається  в  купки,
сіється,  в"ється  в"юнком,  чи  барвінком
під  ноги...
Сиплетися  чарами  місячне  сяйво  в  бокали,
кубики  льоду  на  дні,  ніби  сходинки  в  рай...
Заговори  зі  мною  
проти  ночі,
романтикою  перших  снігопадів,
наївністю  найперших  поцілунків,
димком  вишневих  дровенят,
хрумким  солодким  частуванням
зваб!
Замкни  за  мною  простір  простирадла,
на  засуви  міцних  цілунків
замкни  доранку.
Напни  із  ковдри  чарівне  вітрило,
улюбленого  кольору  Ассоль,
і  вітром  зоряним  наповни  
його  марселеву  і  пружну  плоть!
...не  видме  з  мене  
мерзенний  вітросвист  мого  тепла,
бо  в  серці  полумя  серпневе,  
бо  в  серці  ніжності  весна!!!

     06.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226780
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2010


Мій сонячний грудневий сон

Сновигають  вітри  ,
чалапають  поволі  хмари,
насьорбались  вчорашніх  снігопадів
порожні  глеки  на  паркані...
Зимовий  сон  здолав,
уклав  під  ковдру  луки  і  діброви
і  чорнобривців  голомоза  зграйка
лякливо  визирає  край  вікна...
Тепло  в  моїй  кишені
сховалось  від  грудневих  стріл.
Затиснута  в  моїх  долонях  мандаринка
і  пахчений  зап"ясток  зголосились
тебе  сьогдні  спокусить!
Танцює  лоскіт  у  твоєму  вусі,
торкаючись  грудьми,
і  диханням,  і  ароматом,
нашіптую  звабливі  словеса...
Грудневий  сон
вмостився  зручно,  ніби  мишка
у  вовняній  пухнастій  рукавичці,
в  мелодії  скрипучих  сосен,
в  цукерні    на  картатих  скатертинах,
у  штруделі  згорнувся  
яблучним  бурштином  
і  в  чайних  запашних  листочках
причаївся.
Мій  сонячний  грудневий  сон...

04.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2010


…в ладонях дышит твое сердце

..сон...
не  отпускает  сон.
шифоном  окутан  мир,
ступни  сользят  в  тумане.
в  коридоре  свет.
и  сотни  чутких  медуз
надёжны,  словно  мраморные  плиты,
таят  в  себе  безумно  дерзкие  насмешки.
бьют  плетью  недозволеных  желаний  
влекут  мои  усталые  глаза  в  пучину,
в  точку,  
в  пульсирующий  центр  
сосредоточия  минут.
меня  влечет  таинственный  огонь  
в  жемчужнице  
среди  песков  
и  опрокинутых  случайно  амфор.
магнит  или  другая  сила
держит.
мои  все  помыслы  наполнены
мечтой  -  
испить  твой  зов
и  обладать  предметом  неземной  красы!
я  рынусь  в  пекло  
и  в  клочья  изорву  заслон,
иссякнут  силы  стражников...
закончится  смертельный  яд...
иступят  жала  о  мою  броню  медузы...

...в  ладонях  дышит  твое  сердце
исходит  страстью  и  любовью.
твое  сердце...
...там,  в  глубине  меня,
в  груди  
прохладный  дворик,
милый  садик,  беседка,
сервиз  поблескивает  чайный...
под  ребрами,  
в  укромном  тихом  уголке
мое  неистовое  серце...  нет!  
там  пустота  и  ребра,
словно  частокол,
потупив  взор,  молчат!
...не  отпускает  сон.
не  отпускаю  сердце,  
оставленое  мной  любви    моей  в  залог.
в  себя  смотрю  сквозь  крепость  страха,
сквозь  частокол  притворства  и  вранья
и  внутрь  меня  вливаю  свет.
енергия  любви  и  ласки
наполнит  удалью  сердечные  бокалы...
и  сердце  вдруг  заполнит  все  пустоты,
я  жизнью    задышу  твоей!  
возьми    бальзам  целебный  мой,
возьми  мое  сердце,
дыши  моей  жизнью!

...сон...

02.12.2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2010


Тобою виплекана я

Під  язиками  хмар,
прозоре,  мов  льодяник,
теліпалось  сонце.
Солодкий  дим,
самітні  хати
і  вперті  вилами
дерева  в  глибочінь
зітхали...
Втікав  панічно
від  жерців
останній  з  клану  листопадів.
Противно  клацали  пащеки
гончих  псів...
Мов  інквізитор,  
грудень  наступав  ...
Темніло...

Я  -  не  журюсь.
Світанок  муркотів,
пухнасто  грів  
мої  тендітні  ніжки...
Тобою  виплекана  я,  
породи  невідомої  
людина...  кішка?
Радієш...

02.12.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2010


Куда убегают лани

Когда  убегают  лани
всегда  обгоняют  ветер,
когда  я  смотрю  на  их  тонкие  ноги  
мои  мысли  твердеют.
Потому  что  я  знаю  точно,
что  ветер  пахнет  небом
и  горстью  твоих  ароматов,  
с  волос  твоих  сбежавших...
Я  знаю  ветер  пахнет  дождем,
и  пахнет  твоим  поцелуем,
и  трепетом  ситца  прозрачного  леса,
куда  улетают  обрывки  смешных  паутин.
Куда  дотянутся  ветви  
и  острые  клювы  теней,
где  разбудит  меня  громыхающий  смех  облаков.
И  я  посмотрю  откуда  тепло
берется  в  твоих  анекдотах,  
и  в  термосе  чай,
и  в  тайном  карманчике  сахар...
Расстает  душа  карамелькой  в  ладони,
когда  ветер  шепнет
неразборчиво  дату  свиданий...
Я  читаю  следы,
убегающих  ланей  тропинки.
Словно  стрелки  часов
тают  длинные  ноги  в  тумане,
словно  прожитый  день,
горизонтом  проглочен  табун...
...Струи  ветренных  прядей
шелковистый  танцующий  блеск
на  поверхности  летних  страничек,
словно  лунный  увереный  почерк
приютятся  в  ладони  твоей...
     
       30.11.2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2010


Добрий Джин

Серед  пропущених  дзвінків,
серед  прозорих  електронних  звуків
тиняється  самотній  мій
весняний  день,  кульбабки  й  луки...
Серед  недоспаних  ночей,
серед  тактильних  шарудінь
лягає  час  перепочить,
о  півночі  видовжується  тінь...
Серед  моїх  прозорих  одежин,
серед  панчішок  і  підв"язок
розгублено  блукає  Добрий  Джин
шукає  джинси  й  водолазку...
Серед  тремтінь  і  коливань  землі,
серед  ілюзій  стародавніх  замків
знайдеш  свої-мої  улюблені  пісні,
і  мугкотітимеш  цьомцьомки  зранку...
Знов  розтуляє  крильця  мить,
Барвисто  входить  в  горизонт  веселка.
Нам  розстелила  осінь  шовкову  блакить...
Танцює  серце  у  любовному  бурлеску!
...Несу  тобі  дари  едему  запашні.
Ветівером,  жасмином,  бульдонежем
серед  напружених  міцних  дубів,
лягаю  ніжитися  сонячним  безмежжям!


             30.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225641
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.12.2010


он пахнет вечно небом

Когда  убегают  лани,
всегда  обгоняя  ветер,
то  их  тонкие  ноги  
упираются  словно  стрелки
в  отметины  времени,
в  зазубрены  туманных  далей...
А  ветер,
он  пахнет  вечно  небом
и  горстью  твоих  ароматов,  
с  волос  тайком  сбежавших...
Я  знаю  ветер  пахнет  дождем,
и  пахнет  твоим  поцелуем,
и  трепетом  ситца  прозрачного  леса,
куда  улетают  обрывки  смешных  паутин.
Любопытные  тянутся  ветви  
и  острые  клювы  теней  
к  позабытой  цветастой  косынке...
Пусть  разбудит  меня  
громыхающий  смех  облаков.
И  я  посмотрю  откуда  тепло
берется  в  твоих  незабудках,  
и  в  термосе  чай,
и  в  тайном  карманчике  сахар...
Станет  сладкой  душа,
когда  ветер  шепнет
неразборчиво  дату  свиданий...
Я  читаю  следы,
с  убегающей  ланью  тропинки.
Словно  стрелки  часов
тают  длинные  ноги  в  тумане,
словно  прожитый  день,
горизонтом  проглочен  табун...
...Струи  ветренных  прядей
шелковистый  танцующий  блеск
на  поверхности  летних  страничек,
словно  лунный  увереный  почерк
приютятся  в  ладони  твоей...
     
       30.11.2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2010


ЗОРЯНІ МОНЕТИ

Зібгався  день,  мов  простирадло.
І  сонце,  мов  клубок  грайливий
сховалось  від  кота  під  шафу.
Рудими  лапами  розборсується
 ніч.
...насьорбалась  з  просоння  димовіїв
і  з"їла  похапцем  все  місто  
ніч.
...купу  золота  вкрила  лахміттям  дірявим.
Золоті  миготять,  позіхаючи  ротом  зубастим,
визирають  в  шпарини,  крізь  ватяні  латки,  
поміж  нитками  колючих  гілок,  
над  хребтами  самотніх  садиб,
в  перехрестя  дзвіниць  зазирають  несміло...
Вітер    струсить  монети  дзвінкі  
у  долоні  альтанок,  у  пазухи  скверів
з  кишень  королівської  сукні,
 із  ночі  подолу  .
...  за  ниточу  смикну  -  
розпуститься  край
благенького  светру  осінньої  днини.
Розпадуться  волокна  на  цівки  дощу,
проковтне  його  жерло  степів  і  доріг,
проковтне  його  ніч.
...А  вікна,  мов  голодні  кажани,
смоктатимуть  з  туману
будинки  гордовиті,  підїздні  двері,  номери  автівок,
стовпи,  паркани,  загублений  квиток...
Все  витягнуть  із  ночі  ліхтарі!

І  тільки  там,  де  я  цілуюся  з  тобою
хранитель  змін  залишить  теплу  грубку,
весняне  небо,  запах  полуничок,
і  п"ятачок  незайманого  часу...

Дрімають  спогади,
немов  під  стріхами  надуті  горобці.
Дрімає  ніч.
Сни  позіхають,  ховають  руки  під  подушку,
аби  вхопить  у  щілині  по-між  світів
одну  на  день  
напрочуд  гарну  мрію...

28.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2010


Мерцание свечей

Нет,  не  подниму  очей,
не  прикоснусь  ни  мысленно,  ни  телом  
твоих  далеких  берегов...
Твоих  записок  ,  сложеных  умело,
я  не  прочту!

Светлей  мерцания  свечей
твой  взгляд,  скользнет  по  линии  несмелой
и  робко  дышащей  груди...
Узором,  филигранью  слов  заденут
на  талии  парчу...

Нежнее  ворса  соболей
касанье    праздничного  ветра  и  дыханья
облобызают  мои  пальцы...
И  томный  взор,  и  тайное  признанье...
...я  не  ропщу!

Не  отпущу  сих  дней!
Судьбой  даровано  прекрасное  мгновенье,
Исскустно  связаны  друг  с  другом...
Столь  виртуозно  дивное  плетенье...
Не  отпущу!

     28.11.2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2010


ПРОНИКЛИВА ТИША

..Яка  відлюдна  і  прозора  тиша.
...я  проросла  в  тобі  вербовим  гіллям,
і  у  обійми
впаду  серпанком    золотим  
і  човником  з  листочка  груші
я  помандрую  у  твої  думки.
У  млосні  сни.
Бентежать  стиглі  соковиті
наливу  білого  плоди...
комашки  труться  черевцями
об  крильця  панцерів  червоних,
рахують  чорні  горошини...
Сонечко  турбує  зранку,
ослінчик  гріє  ...
Скрипалі  у  травах  
заграють  до  бабок  
метушливих  і  веселих...
Чарівний  сон  мене  впускає  у  кватирку  
в  твої  думки  і  мрії,  мов  у  дім.
Я  проросту  в  тобі  останньою  надією,
метеликом  прилину  звідусіль!

Яка  прониклива  відлюдна  тиша...

26.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224755
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2010


ЧАРІВНА КАБЛУЧКА

Швидко  стемніло.
Швидко  сонце  надибало  лігво  своє...
Чи  ти  вийдеш  каблучку  шукати?
у  пів  місяця  діамант...
Білого  золота  серпик
загубився  у  травах  сухих,
між  говіркими  берегами  річки,
у  вікнах  темних  і  змарнілих...
Між  фоліантами  старих  осінніх  снів,
поміж  записками  в  моїй  шухлядці
я  знайду
небесну  смужку  чарівного  блиску.
Затисну  у  долоні  круглячок,  
мов  колесо  від  возу  чумаків,
кілечко.
Воно  прийшлось  на  мій  маленький  пальчик...
І  скоромовкою  забігались  слова,
заметушилися  думки,
немов  голодні  кури...
...у  мене  є  одне  бажання...  
Вогню,  
мені  вогню  бракує  всередині!
Червоних  язиків  любовних,
шаленства,  танцю  подолянок,
спідниць  розвіяних,  мов  дим,
підборів,  щоб  морзянкою  гукати,
достукатися  крізь  асфальтну  шкіру
до  неба,  щоб  впроситися  на  мить
пожити  мов  людина  на  землі.
Щоб  покохати...
...сьорбають    струмені  вогненні  мою  плоть,
палахкотить  роздмухана  сердечна  ватра,
сичать  від  задоволення  пахучі  смоли...
В  одне  торкання  погляду,  об  погляд...
Тріщать  паркани,  стіни,  стеля.
Табу  кремезне  віковічне,  ніби  дуб,
на  пил  обернеться  в  одне  торкання,
в  єдину  мить
над  світом  визріє  любов!

...Так  швидко  стемніло.
Ти  вийдеш  каблучку  шукати?

24.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224753
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.11.2010


Любовь - из миллиона крыльев сложена

...я  изойду  на  нет
свечой  в  твоих  руках  
и  каждой  каплей  воска  изгибаясь,
копировать  твой  буду  силуэт.
...я  изойду  на  нет
водой  живой  в  ладонях
и  каждой  каплей  влаги  растекаясь,
отметины  смываю  прошлых  лет.

Пронзенная  лучом  на  вылет,
живущая  в  иных  мирах
распахнута  душа  как  сцена  иль  витрина,
освещена  прожектором,  сверлящим  сердце.
Любовь  -  из  миллиона  крыльев,
из  миллиона  цепких  пальцев,
из  тысячи  опущенных  ресниц  
и  шелковистых  прядей    
сложена.  
И  бьётся  мотыльком  в  тугую  гладь  меня
трепещущий  неиссякаемый  поток  любви.
...Вошедшая  в  меня,  
поёт  на  странном  диалекте,
и  сила  звука  заставляет  дребезжать  
стеклянные  границы  колпака  невидимого  круга.
Зовущая  любовь,
терзающая  страстью  тело,
мой  трепет,  как  пыльцу  с  меня  умело  собирает  золотую
и  в  канитель  вплетаются  качели    моих  волос,  твоих  ладонь...
...я  изойду  на  нет  в  твоих  касаньях  прогибаясь,
сказав  одно  единственное  "Да!",  я  превращаюсь  в  луч,
острее  чем  катана,дамаском  режу  мраморную  плесень
твоих  обыденных  удобных  кресел,  
застой  в  твоих  кисельных  и  безвкусных  буднях
я  иссверлю  пурпурным  языком  любви!!!
Как  решето.  
Пусть  протекает  
сквозь  пелену  целебный  мёд,
омоет  все  сверкающие  грани.
твоей  души  коснется  ледокол.
А  в  трещинах,как  в  колыбелях  или  в  сотах
проснутся  тысячи  прекрасных  мотыльков,
чтоб  биться  вместо  крови  шальным  потоком,
пульсировать  на  каждом  перекрестке,
на  каждом  завитке  судьбы
взрывною  смесью  алчущей  любви!!!

...я  изойду  на  нет
водой  живой  в  ладонях
и  каждой  каплей  влаги  растекаясь,
отметины  смываю  прошлых  лет...

22.11.2010г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223766
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.11.2010


Дрімаю на плечі своєї долі

Кавова  гуща  дрімає  на  дні
відбиточок  твоєї  і  моєї    долі
тримається  за  срібний  обідок.

Немов  бджолиний  рій,
гудуть  наповнені  юрбою
тролейбусні  маршрути,
про  щось  своє  базікають  невпинно...
Наповнені  словами  телефони,
зливаються  в  єдиному  пориві,
від  задоволення  здригаються  в  кишенях,
щоб  донести  слова  кохання  й  надобранок...
Міста  між  мною  і  тобою
руками  тягнуться,  сплітаються  в  канати,
зростаються  у  балки  і  опори,
сталевими  вистрілюють  дротами  в  далечінь,
мостами  по-під  ноги  враз  лягають,
Аби  ми  встигли    вскочить  у  один  вагон.

Дрімаю  на  плечі  своєї  долі,
вовтузиться  по  між  стрілками  час...

20.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2010


твій дивний сон

Я  ніби  дрібка  солі,
скоринка  хліба,
тобою  взятий  у  дорогу  словничок,
маленьких  українських  слів.
П"янких  і  солов"їнних  торкних  діалектів
скарбничка  тихих  намугиканих  трембіт,  
росхитаних  підборів  співочої  душі,
розплетених  ночами  русих  кіс,
і  зваблених  тобою  карих  оченят.
Візьми  мене  вдорогу
мов  ляльку-оберіг,  
намотану  із  хустки  і  ганчірря,
візьми  барвінком,  чорнобривцем,
і  мальвами  пригрій  у  серці.
Вклади  мене
листочком  тополинним
у  діловий  щоденник,
хай  він  обернеться  на  зошит  віршів...
Мов  кухлик  молока  
твої  вуста  до  себе  приманю,
тремтінням  рідних  ароматів,
залоскочу  твій  дивний  сон,
торкнуся  золотистим  промінцем
із  центру  Всесвіту  -  
з  тичиночки  ромашки!
Я  твій  ковток  
із  джерела  матріархату!!!

20.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2010


думки мої вколисані туманом

струснулось  небо  ,  
ніби  мокрий  пес.
врізнобіч  краплі  й  морок...
а  я  тулюся  грітися  до  тебе.
намотую  на  шию  шарф,
мов  час  на  обертальну  вісь...
я  зосереджена  і  мовчазна,
бо  ти  до  мене  притуливсь...
зашкандибає  сіро-жовте  листя,
перетинаючи  порожній  сад.
думки  мої  вколисані  туманом,
котами  укладуться  край  вікна...
знов  скаржиться  паркан  на  старість,
поштова  скринька  позіхає,
порожнім  грається  відром  сірко  -  
нарвалося  ж  само  на  прочухана!
серед  гілок,  мов  білка  рудошерста
відкрився  світу  мій  купальник,
ще  з  літа  вкрадений  
сорокою  на  скарб...
тулюсь  до  теплої  розмови,
торкаюсь  носиком  осінніх  ароматів...
а  хризантеми  діляться  думками,
написаних  на  білих  пелюстках,
немов  записки  з  печива  пророцтв.
 ...повільно,  вдумливо  читаю...

18.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2010


…акварелі…

...акварелі,  акварелі...
сіре  дихання  будинків.
і  пристаркуваті  вікна  
сонно  дивляться  на  мене.
потягнув  мене  за  вушко
добрий  ранок  шарудінням,
і  вщипнув  за  сплячий  носик
кави  запах,  теплий  тостик.
...подушками,  подушками  
вибираюсь  на  світанок,
жовтим  пледом,  ніби  медом,
солоденьким  поцілунком
укриваєш  мої  плечі,
мої  пальці,  ніжки  й  ручки...
...акварелі,  акварелі...
дивні  промені  в  повітрі
понанизують  сріблясті
росянисті  намистинки.
понадкушують  тумани
у  бузку  сухе  суцвіття,
теплі  труби  у  котельнях
і  антен  смішні  хвости...
підіпруть  вогні  станційні
вогкі  теплі  простирадла
із  небесної  постелі
злазять  потяги  картаті.
видихають  чорний  кашель,
протирають  срібні  рейки,
спотикаючись  на  стиках  
не  дають  мені  поспати!
...подушками,  подушками...
пробираються  крізь  хащі
стадо  слоників  рожевих
із  чужих  снодійних  казок...
...акварелі,  акварелі...
твої  пальці,  ніби  пензлі
на  мені  зобразять  башту,
намалюють  небосхили,  
хитру  посмішку  і  сонце,
і  сердечко  полохливе,
там,  де  в  мене  є  серденько
будеш  старано  виводить.
тріпотатимуть  яскраві
чи  метелики,  чи  бабки,
крильця  вгору,  руки  вгору,  
ай,  як  лескоту  злякалась...

Я  вщипну  тебе  за  хвостик,
п"ятачок  пухнастий  цьомну,
Ти  поводився  негоже,  
та  без  тебе  я  неможу!!!

     18.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222920
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.11.2010


Про декілька справжніх таємних побажань

Це  дуже  просто.
Сидіти  за  вікном
дивитись  на  медові  горизонти.
І  не  цікавитися  квітом,  
захопливо  не  бігти  в  далечінь.
Не  пурхати  із  гілочки  на  гілку
метеликом,  чи  зайчиком
із  сонячної  казки...

Це  дуже  просто.
Сидіти  спокійно  у  кріслі,
ловити  струмені  світла,
повільно  поливати  квіти,
ковтати    розважливості  пігулки.
І  нікуди  не  бігти,
особливо  не  поспішати
і  похапцем  не  запихати  речі  
до  шкарубкої  валізи.
Не  думати  про  втечу
від  натовпу  
заздрістних  щебетух.
Від  руху  пітних  маршутівок.
Від  постійності.

Це  дуже  просто
боятися  змін.
Не  сунути  носа  з  печери  звичності.
Цвяхи  забивати
для  наступного  календаря
і  штовхати  подушки  
у  пошуках  дистанційки.

Це  дуже  просто!
Простіше  вимкнути  світло,
воду,  
газ,
телевізор...
і  рвонути  до  свого  серця,
і  бігти  за  край,  
розірвати  собою  тугу  далечінь,
воскреснути  з  простоживих
і  жити,
вдихаючи  світло  і  тіні...
звуки  й  мовчання...
кострубаті  дороги  і  димні  світанки...
чаї  на  вокзалах  і...
декілька  справжніх  таємних  побачень...
і  все  наяву!!!

 17.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222743
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2010


любовне зілля

Збираю  по  краплині
терпіння,
аби  не  йти  в  атаку.
Сиджу  в  очікуванні  і  в  онімінні
на  неопалимій  купині.
Збираю  по  краплині  
вміння
не  відсахнутися  від  знаків,
про  передбачене  кохання  сильне
і  незабутнє,
і  незламне!
Стрибну  у  прірву  почуттів,
в  бездонне  озеро  спокуси...
Співають  Олімпійці  гімн,
коли  сама  з  собою  б"юся...
Сама  себе  тримаю  за  зап"ястки,  
прив"язую  себе  подалі
від  телефону,
від  дверей,
від  твоїх  вуст...
Сама  від  себе  шлю  догани
за  слабодухість,  
за  пиху,
за  лінь...
Сама  себе  пошлю  подалі!  
Якщо  себе  сама  вбиваю,
то  хто  ж  тоді  перемагає?
То  хто  ж  тоді  нап"ється  з  кубку
хмільних  медів,
пекучих  зваб,
любовних  серенад  начується
і  трунків  
напється  із  долонь  кохання?
Хто?  
Якщо  сама  себе  здолаю?!

Збираю  по  краплині  
силу,
і  п"ю
любовне  зілля  залпом!

       17.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222720
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2010


Грайливий халатик…

Вхоплюся  за  хмарину,
Вдягнусь  у  горошини,
у  кетяги  сонних  калин,
в  букети  жоржин.
Щоб  милою  бути,  
я  пахну  мов  рута.
Тендітна  й  ласкава
ввімкну  твою  каву.
За  двері  балконні  
вийду  спросоння
вигрівати  волосся,
напиватися  млості...
Мов  вітрило  халатик
розпорошує  натяк...
Ця  зворушлива  штука  
примагнічує  руки...
Вершкова  хмаринка,
золота  намистинка...
Набурмосилась  кава  -  
не  її  я  торкала...
Рута-м"ята  зім"ята,
пахкотіла  принадно,
шаруділа  кудлата
голова  листопаду...

...я  торкалась  хмаринки...

       16.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222502
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.11.2010


Твій голос заховаю в мушлю

Мене  напувають  тумани
дзвінким  перегуком  коліс,
немов  барабани  шаманів
виганяюь  із  мене  каприз.

Ах,  не  нап"юсь  небесним  молоком
і  ненасичуся  тобою  
сп"янілим  від  моєї  органзи,
від  кавових  протяжних  поцілунків,
скрипучих  гойдалок  у  сквері
і  зібраних  тобою  листопадів...
Ковтаю  похапцем  осінній  приспів,
сплетіння  димних  ароматів
і  горобців  смішний  гармидер,
все  всотую,  але  мені  не  досить,
в  мені  невистачить  судин,
аби  наповнитись  тобою  вщерть!
Твій  голос  заховаю  в  мушлю,
весь  бескінечний  і  всесвітній  рух
всередині  таємних  лабіринтів  
тобою  промовлятиме  до  мене!

Танцюють  знов  тумани  на  узбіччі
і  пошепки  прокажуть  день  і  час,
коли  просте  і  може  звичне
у  велич  перетвориться  для  нас!

     15.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222423
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.11.2010


Осіннім пензлем

Невидимим  пензлем  малює  мої  кроки
Цупка  і  темна,  мов  космічна,  магістраль
і  човгає  в  осінню  прохолоду  спокій.  
Мазок  торкає  кримську  вертикаль...
Турбується  про  мене  осінь,
Вкриває  кожну  з  гілочок  туманом,
А  охра  вже  горить,  вже  досить
Розігрівать  чаї  вчорашніх  згадок!
Пружинить  полотно,  тримає  форми
моїх  відбитків  на  піщаних  берегах.
Знов  обриває  осінь  телефони,
Благає  нас  тримати  небо  на  руках.
У  чебрецеві  пахощі  сховаюсь  зранку,
Твої  обійми  підпирають  мою    ліність.
Вслухаюсь  у  мелодії  знайомих  бардів,
У  поцілунок,  у  тепло,  і  в  осені  помірність...

     12.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2010


Ватра пожадання

Даєш  свою  руку,  мов  мапу  життя,
вкладаєш  уздовж  борозни,
цілуючи  серце  на  тонкому  зап"ястку...
Ти  мій  погляд  спіймаєш  всім  небом,
щоб  відбилась  у  люстрі  душі.
У  тебе  під  віями  мов  у  хатинці  зігріюсь...
Ти  стоятимеш  міцно  посеред  долі,
Дубом  кремезним  розлогим.
Притулюсь  до  кори  пелюстками  ромашки...  

Смолоскипом  забуту  мене  схаменеш,
самоту,  мов  печеру  освітиш.
Антрацитом  віддамся  язикам  пожадання!

...нині  варто  згоріти...

...нині  варто  кохати...

         12.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221641
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2010


бурштинові знаки любові

Бачиш,  пухнастеє  небо
вкладається  білим  котом
на  дахи  і  розлогі  дерева,
лапкою  трога  стареньке  авто...
Примружують    очі  лукаві
золоті  ліхтарі,  мов  рибини
запливають  у  руки  ласкаві,
в  тенета  гілок  горобини.
Зорі  стрибають  ,  мов  білки
діамантові  крешуть  горіхи...
Гамаками  від  гілки  на  гілку
павучата  прив"язують  літо...
Я  торкаюся  осені  сміло,  
забираючись  глибоко  в  сутність,
розчиняюся  цукром  грайливо
у  рудому  твоєму  кожусі...
Між  травинки  твої  посивілі
і  пошерхлі  від  вітру  думки
я  занурюю  гребні  старинні,
щоб  вичесувать  суму  голки...
...Нахилися  до  мене  і  цьомни
теплу  щічку,  чи  вушко,  чи  носик.
Ранок  розв"яже  сонні  припони
і  крила  розправить  пристрасті  дотик...

Бачиш,  пухнастеє  небо  таємно
зазирає  в  шпаринку  душі  молодої.
Всміхається  осінь,  мов  легінь,
дарує  бурштинові  знаки  любові...

       10.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221248
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.11.2010


Знаєш, кожного ранку…

Знаєш,  
кожного  ранку,  думаючи  про  сонце,  
згадую  твої  руки.  
Політ  метелика  творить  дива.
Кожного  ранку,  чекаючи  на  потяг,
згадую  твої  губи.
Вітер  доносить  парашутик  кульбаби.
Кожного  ранку,  танучи  в  обіймах,
згадую  про  сонце.
Потяг  торохкотить  порожнім  черевцем.
Кожного  ранку  ласуючи  поцілунками,
згадую  про  кульбаби.
На  тремтячі  пелюстки  сідає  метелик.

Кожного  ранку...  вдень,  увечорі,  вночі,
занурюючись  у  кокон,
мрію  випурхнути  яскравим  метеликом,
відчувати  трепет  пелюсток,
мружитись  від  сонця,
ганятися  за  парашутиком  кульбабки,
закохуватись  у    велику  залізничну  гусінь...

Знаєш,  
кожного  ранку,  заглядаючись  на  сонце
думаю  про  тебе.
Метелики  танцюють  навколо  нас...

       09.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2010


вихор любовних зітхань

...Я  знаю,  коли  ти  захочеш...

Ти  втопиш  мене  у  обіймах,
Мов  кошеня  шкідливе  й  дурне...
Я  плід  соковитий  інжиру
Обміняю  на  листя  руде.
Тицьнусь  довірливо  носиком
В  долоні,  у  кожну  із  ліній.
Вдягнена  у  все  від  Осені,
Тобто  роздягнена  від  Млості  і  Ліні...
Таємниці  гортаєш  небесних  шифонів,
Заслухані  наскрізь  Боні-еМні  платівки...
Гойдається  час  в  павучачому  домі.
А  ти  злизуєш  з  мене  чарівні  пастилки...
...я  знаю,  коли  ти  захочеш...

Листя  сплітаю  хвостик  за  хвостик...
Потяг  вже  стогне  звабливо  мостами.
Ох  і  примружуєш  очі,  полюєш  на    ротик!
Поцілунки  збиваються  поміж  словами...
А  бродячі  знавці  мого  тіла  співають
Серенаду  на  мові  легеньких  торкань...
Золота  шурхотить  падолистова  зграя,
Чатує  на  вихор  любовних  зітхань...

...я  знаю,  якщо  ти  захочеш...

                   07.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220767
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.11.2010


поназбируєш пахощів звабних

Я  -  білий  простір  на  карті.
Не  вивчена  тобою  місцина.
Так,  ти  підеш  у  розвідку  зчасом
і  відкриєш  мене  золотаву  і  щиру.  

Із  космосу  глянеш  на  землю,
зафіксуєш  мене  в  бортовому  журналі.
Будеш  зонди  свої  запускати,
братимеш  проби  смачні  і  корисні.

Із  долоні,  зап"ястку  і  пальців
поназбируєш  пахощів  звабних.
Їх  притулиш  до  серця,  до  вуст,
Аби  звірить  зі  грою  уяви  і  мрії...

Зашаріюсь  на  мить,  захвилююсь
від  лоскотних  дотиків  флірту
і  шалик  спаде  розігрітий  до  ніг,  
освітяться  сяйвом  незнані  місця...

Прочитаєш  всі    знаки  магічні  
і  на  кінчику  кіс,  і  на  трепеті  вій...
Із  обличчя  зчитаєш  таємне  ім"я.
І  впишеш  мене  у  долоні  навічно  .

                               06.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2010


Я звикаю до любові!

Руки-крила    над    тобою,
Я    звикаю    до    двобою:
Болю    -    криги,
                     Вітру    -    гніву.
Понакидало    під    ноги
           білих    аркушів    незнаних.
Запускаю    руки    в    гриву,
Гарячкуй,
         гарцюй,
             вибрикуй...
І    галопом!    
Не    дороги
З-під    копит    -    рядки    верлібру.
Крила    -    руки    над    тобою.
Я  звикаю  до  любові!

Приростаю    до    Пегаса!
Твою    гриву    попелясту
Буду    пестити    щоранку,
Руки-крила    все    здолають:
Рознуздаю,    відпускаю.
Стрепенись,
                         лети,
                                 награйся.
Вірші    стогнуть    не    від    фальші
Від    любові    вірші    плачуть.

Руки-крила    пер    настачуть    -    
Прилітай    і    зачитайся!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2010


хмелію від твоїх незабудок

Коли  ти  будеш  на  мене  дивитись  
Через  повіки  вологих  пелюсток,
А  сни  ворушитимуть  квіти
Я  поміж  долонь  знайдуся!

Коли  серед  пахощів  і  листівок
Зашурхотить,  наче  мишка,  печаль,
Тебе  розворушить  радісна  злива  
Моїх  поцілунків  і  ніжних  торкань.

Коли  я  мрійливо  заплющую  очі
На  зворотньому  боці  повік
Я  бачу  які  ми  з  тобою  гожі,
Творчо  схиблені  і  одноликі.

Коли  ти  будеш  на  мене  дивитись
Своїм  внутрішнім  зором,
В  середину  мене  ввільється  сила,
Віковічна  сила  любові!

Через  мої  повіки-пелюстки
Розриваючи  темну  імлу  коридорів
Прольється  любовне  світло,
Зазвучить  золотою  струною...

Розгорнеться  зоряний  килим  Аврори,
Мрії  наповняться  медом,  мов  кубок...
Ще  і  ще  я  зачерпую  сяюче  море,
Я  знову  хмелію  від  твоїх  незабудок!

       05.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2010


На грудочці солоних протиріч

Моє  безумство  проковтнула  ніч...
Ввімкни  швиденько  у  кімнаті  світло
Щоб  ти  побачив,  як  із  голих  пліч
Спадають  крила  ледь  примітні.
Я  спраглими    руками  заторкаю
Твоє  неголене  з  учора  підборіддя.
Я  сон  твій  вип"ю  весь  до  краю,
Метеликів-цілунків  наберу  суцвіття...
Свіча  нашіптує    крайсвіту  серенаду,
Мов  заклика  мою  жагу  й  безумство.
О,  ніч  моя,  купель  із  зір  і  м"яти,
Шовковий  шлях  торкань  твоєї  ласки.
Маестро  Листопад,  ти  звісно  майстер
Плекать  в  мені  казкові  квіти  почуттів.
На  лестощах  цукринок  й  ароматів.
Росте  моя  любов  на  кінчику  душі.

                         На  язичку  простої  свічки  
                         Вся  ніч  тримається  і  світ.
                         На  грудочці  солоних  протиріч
                         Тримається  кохання  літ!..

                                                     03.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219844
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.11.2010


страху немає в любові

Вражаюче  синє  небо  просте.
Гармонійно  його  відзеркалюють  вікна,
Вторить  само  собі,  красу  несе.
І  просто  так  віками  у  нас  диха.
До  нього  линуть  шифри  поцілунків,
Повітряна  пошта  несе  багажі,  
А  небо  спокійно  вдягається  в  хутро
І  йде  погуляти  само  по  собі...
Збираю  пожитки  в  дорогу,  так  треба.
Налаштуюсь  на    довгий  політ,
Щоб  докричатись  на  вушко  небу,
Аби  мене  починало  любить!!!
Так,  слів  не  забракне  і  хисту
І  страху  немає  в  любові.
Розчиняюсь  в  тумані  іскристо,
Веселкою  пурхну  між  зорі...
Може  зваблю  засніжене  серце,
Гарячим  подихом  наснаги  і  жаги,
І  неважливо,  блисько  чи  далеко  -  скресне
Лід,  вгамуються  пекучі  холоди...
Я  заторкаю  черево  небесне  гіллям,
Залоскочу  крізь  ситцеві  тумани,
Тонкими  струнами  із  павутини  срібла
Припнеш  мої  цілунки,  ніби  талісмани...

Не  побоюсь  я  слів  кохання,
Нестерпно  близько  вже  вуста  мої.
Палають  вогняні  послання,
Човни  на  небосхилі  стогнуть  золоті.
І  ти,  закоханий  у  дивовижну  кралю
І  день  і  ніч  картаєшся  і  серце  краєш,
мов  ангела  чи  шельму  із  дзвінкого  гаю
За  покликом  душі,  мене,  земну,  жадаєш!

           01.  11.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2010


Мене мов ангела чекаєш

Не  побоюсь  я  слів:
тебе  люблю!
Чи  близько,  чи  далеко,
то  нестрашно.
Я  прогукаю  в  синє  небо
про  почуття.  Почуй,
почуй  свою  маленьку  пташку!
Мене  мов  хіт  запам"ятай,
і  намугикуй,
де  й  нетреба!
Тремтить  розгублена  ромашка...
А  ти  чекаєш  вдень,
чекаєш  уночі
мене  мов  ангела,  
чи  шельму...
Я  не  барюсь  -  
один  дзвінок  
в  обійми  вух  уже  летить
моє  приглушене  контра́льто...

...кохання  докричалося  до  неба!

       01.11.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2010


…торкни мене, цілуй мене…

Усівся  вже  світанок  на  паркані,  
І  повні  жмені  осені  набрав.
Любовно  цілував  листи  духм"яні,
І  нотував  відбитки  сизих  трав.
До  мене  стукав  у  вікно  привітне
Пучечком  золотистих  бадилин.
Ранкову  душу  відкривала  світу,
Щоб  він  мене  заходив  полюбить.
В  кишенях  назбиралось  повно  мрій,  
Мов  насінин  із  чорнобривців  милих.
Призначу  жовтню  вихідний.
За  павутину  літню  упіймаю  зливу...

Торкнись  мене  веселкою  чи  пензлем,
Тремтить  відверто  полотно,
Натягнуте  між  небом  і  землею
Під  руки  майстра  радісно  лягло...

Торкав  мене,  схиляючись  до  ніг,
І  грів  малу  в  долонях  обіцянок.
Не  знаю  де  ти  вициганити  зміг
Для  мене  цей  сепрневий  ранок...

...торкни  мене,  цілуй  мене...

29.10.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2010


Торкнешся соковитого пізнання

Тягає  ніч  посудину  безсоння.
Зірки  до  тисячі  рахую,  мов  баранів.
Пітніють  обрія  долоні,  
Коли  мене  туманами  вкриває...
Розлий  по  келихах  три  ночі,  
Останні  краплі  злизуй  з  обідка.
Солодкий  присмак  і  тягучий
У  груш  з  жовтневого  садка.
І  ти  прилипнеш  поцілунків  роєм,
Торкнешся  соковитого  пізнання
І  будеш  думать,  що  ніхто  не  чує
Там-тамів  серця  і  моє  камлання...

Танцює  все  -  дахи,  фіранки  й  зорі...
Кружляє  аромат  нічних  симфоній,
Написаних  тонким  пером  любові...
Це  ти  несеш  мене  на  троні!!!

Тріпочуть  крильця  ніжно-волохаті  
На  теплому  плечі  лоскочучих  думок.
Нічних  метеликів  я  буду  рахувати,
Солодких  спогадів  висмоктувать  димок...

29.10.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218843
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.10.2010