| Сторінки (8/764): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Цьому світлу немає кінця.
Дихає на мене океан.
Над моїм чолом,
Над моєю долонею - світ.
Пересиплю в мішечок свої скарби,
Зашморгну сіру петельку шкіри
На саморобному браслеті з аметистом та кварцом.
Все, я вже готова!
Вступаю в контакт.
Світ, вичовганий об мої ступні,
Біжить перед мене.
Я танцюю вгорі, де зазвичай мешкають блискучі бабки та феї,
Я замала для серйозних походів,
Але завелика, щоб мандрувати на плечах синьої ластівки.
Шляхи звиваються, волосся вилискує,
Гармонійні струмені сонця сповзають по спині…
Будь-яка пелюстка троянди моя постіль,
Будь-яка троянда мешкає на своїй планеті,
Тож будь-яка з них мій дім.
Сині шовки невагомих спідниць зібгались,
Набралися вітру і тонких пахощів полуниць…
В самому теплому морі повітря мене не кожен узрить.
Навмисне вийду в прозорому.
Легко вітру читать мою географію.
Легко твоїм рукам –
вільні одіжі, - не заблукаєш
у лабіринтах безкінечних рюш.
Один таємний вузлик,
Ледь-ледь за талію мене тримає ніжно,
Смикни – небо розхилить поділ,
Оголить пагорби теплі,
Звільнить тіло земне …
Лише за мить.
…мить…
Простір дзвенить.
Вступаю в контакт!
Світ цей не має кінця.
Розплети мені коси.
Ооооо-х…
Я – птах!
31.05.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428605
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2013
[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/6310/139749757.b/0_74f2f_cb22602c_orig.jpg[/img]
Есть путешествия, которым нет равных.
Солнце укладывает животных спать в синюю глубокую волну теней. Это море воспоминаний, грёз…
Под обратной стороной листа замерла в задумчивом ожидании моль. Полдень.
Даже солнце само кажется спящим, погружённым в негу и мечтательность….
Вот, это оно. Самое время путешествовать.
Забиваешься в кармашек или складку на рукаве рубахи и отправляешься в путь. Стоит только закрыть глаза, расслабиться и ветер перенесет тебя из одного места в другое так далеко, как только пожелаешь. Невиданные дали, но ты почему-то здесь всё знаешь, всё помнишь, всё тебе родное. Солнце по-прежнему слепит глаза и способно уморить кого угодно. Вот уже вечность коснулась льва своим лезвием бессмертия и уложила его у подножья гробницы Хефрена. Ты спокойно взираешь на Нил с плеча недремлющего монолита.
Спать…
Шёпот древних манускриптов вводит тебя в транс. Здесь чьи-то пальцы и ладони растирают крупицы времени, смешивают с эликсиром жизни, и ты упиваешься дивным напитком познания. Тебя заполняет источник Даат, влечет в сою глубину. И вот ты, пылинка жизни, висишь в пространстве восхищенная и наполненная, готовая раздаться до небывалых размеров, но, не вместить тебе всех первоисточников, всех знаний, всех красот и достижений мира. И ты лопаешься, от невозможного желания принять в себя как можно больше, от жгучего желания всё это видеть, любить… и ты лопаешься, как несовершенный переполненный сосуд и проливаешься восторженно и глупо слезами отчаянья. Твои осколки звенят в воздухе…
Раскаты грома, рвут полотно экрана сновидения.
Веки, слегка припухшие ото сна, с трудом впускают полоску света в твоё сознание.
Дождь.
За твоим окном снова майский дождь.
[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ0O5DvzhCkp-v3GhcPPfXUOGXFEl_lh3pmDOVhPDy0SCL0FXkZXg[/img]
29.05.2013г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
[img]http://sledui-sebe.ru/wp-content/uploads/2012/11/c75bbcf4b9f2t.jpg[/img]
Голосно небо драло на шмаття
Свої зашкарублі завіси.
Музичними вправними пальцями
Пестило землю.
Млосно у грудях,
Тісно…
Любощі серед ночі.
Просто під вікнами,
Посеред міста,
На стрімчаках поверхівок…
Тріщали шовкові шати.
На вузенькі стрічки,
Ниточки…
Дощу нескінченний цілунок
Тішив свою фаворитку.
Сонну полишить не міг,
Все тулив свої пасма й вуста
До гарячих грудей,
До кожного спраглого вгину
Всім тілом і серцем вростав.
Мліла…
Цілував, як ніколи до цього.
Звабних метеликів
Злякану зграю випускав із долонь.
Поміж пальців цідив
Бузиновий пилок.
Кожен світлий і темний куточок
Пізнавав язичок…
Я у пригорщі трохи собі наберу
Того дивного шалу,
Тих теплих галузочок неба.
Нап’юся.
І знов, щоб ніхто не побачив, таємно,
Намиватиму коси,
Все тіло, лице…
Небо-ю-ся…
Втретє,
Замикаючи коло,
В глибочінь
Бездоганно відлитих зі срібла дзеркал
Я занурюю
Ступні тремтливі.
Х-аааааааа….
- Пальці й долоні ростуть,
руки прагнуть верхівок,
рухи вгору, а там…
Там, далеко від міста,
від заводів,
метро і автівок
я з’єднаю себе
згори вниз у відбитках земних і небесних,
і довершена цим заповзятим дощем
забажаю одне –
в золотий безконечник вплітати Кохання!
Ще, іще, іще…
Єднання.
[img]http://dreamworlds.ru/uploads/posts/2011-10/1318740367_l_k_jr10001_jeff_rowland_in-a-world-of-our-own.jpg[/img]
(Jeff Rowland - любовь и дождь )
- картинки - интернет
23.05.13 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426943
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.05.2013
"Твій трон ще ніколи не був такий пишний – в вогні проявляється суще."
Нава Таля
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424911
(дякую за натхнення)
Світ сколихнувся,
Істина шугнула рибиною,
Скинулась ,
Блиснула над гладдю світла,
Світла, прозора,
Немов душа жінки.
Вогняна.
жива
Я стою по обидва боки життя.
Істина завжди посередині.
Балансую.
Смішно розкидаючи руки,
Напружуючи м’язи ніг,
Втримую рівновагу.
Між днем і ніччю
Один ковток безодні непізнаного.
Світ сколихнувся, тобою виринув перед очима.
Істина - Любов.
Вогняна.
жива
15.05.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2013
http://muz-play.net/5033-gde-to-na-nezrimom-krae-zemnom.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2013
[img]http://static.diary.ru/userdir/1/8/2/3/1823698/57135048.jpg[/img]
Никогда больше.
И ни каплей меньше.
На дне моей ладони - свет.
На дне моих глаз - тьма.
Где-то на незримом крае земном
Бессвязно болтают на ветру локоны наших дорог.
Руки и глаза встречаются всегда друг с другом
На линии терминатора.
Любовь всегда.
Она словно факел,
Чем ярче огонь, тем острее угол бездны.
Как мы.
Обостренные друг другом,
Входим бесстрашно в потемки душ.
Что успеешь узнать во мне,
Имея только любовь?
Мы так далеки друг другу,
Войдя в круг света,
Но так близки,
Засыпая в одной
Колыбели
Мира.
Никогда больше.
И ни каплей меньше.
06.05.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423068
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2013
Шаленію, коли так дивишся…
Ковтаючи слину ,
Ледь прикусивши нижню губу…
Імлисті очі дожирають крихти моєї вроди…
Ти затягуєш мене на глибочінь, у вир.
Ох не вибратись,
ні не сил бракує,- не маю бажання борсатися,
намотуючи на кінцівки жмути павутиння…
Липкі слова, клейковина твоїх компліментів
просочуються в тугу свідомість
нейтралізують всі засоби,
паралізують волю,
несуть у лігво жаги…
Не відведи очей!
Відай ними,
мов рій бджіл
обсідай діжу меду,
відвідай!
Немов відьмак,
Відай моїми потаємними думками,
Оберни мене на ніч.
Зоряну.
Ватру розпали.
Трав назбирай,
Трунок смачний і цілющий
наговорений влий в серцевину моєї суті...
Відай моїми думками.
Я смолянистими косами неба вкрию тебе,
гарячим диханням вогнища ніжитиму тебе,
відай мною!
Я шаленію, коли ти так на мене дивишся !
Ні не на мене,
А в зоряне небо , у квітнучі трави.
У краплю меду, в келих глибоководних дум,
У хтиву танцівницю степової ватри…
Ти відаєш мною!
Відвідуєш мою душу,
Заколисуєш в мороці своїх долонь.
У сказаннях пальців ,
у сагах вуст,
у переспівах вій…
І жадібно п’єш з моїх зап’ястків свободу.
П’єш з моїх очей світанкові роси ,
П’єш з рота мого німоту самоти...
Ти відаєш мною.
Відаєш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423026
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.05.2013
Ти вийдеш,
Винесеш золоте цебро,
Нахилиш його,
Напоїш густу травицю,
Срібну вервечку лун
Наточиш у зелені блюдця ставу.
Вийди над моїм дахом,
Сплети із чорних пасом мотузяну драбинку,
Дай кошик повен снів бузкових,
І жовтих-жовтих пензликів кульбабок,
Щоб малювати хитрі очі небу.
Гукни мене, як вийдеш!
Стули наді мною долоні –
Тепліше так.
Закутай у пахощі темних долин,
У безкінечно весняні звуки
Співочих ропух -
Затишніше так…
Кожен твій пальчик цілую.
Безцінна твоя нічна пісня
В серці моєму.
05.05.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2013
[img]http://www.myjulia.ru/data/cache/2009/06/20/131462_7744-800x600.jpg[/img]
Місячне сяйво помилилось вікном
Дивну розмову веду.
Знайома доріжка від незнайомця
До мене
На час подивися -
Вже пізно.
Екіпаж зорепадів,
Запряжений кучерявою парою хмар...
Забери
Мене
Політати...
Місячне сяйво заколисує вправно
Їду -плину похитуючись
У чарівній кареті
На м"яких подушках поцілунків,
На лоскотних дотиках,
На кінчиках пальців...
...Теплі крила твої так сяють...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/1//57/56/57056128_1269773273_7.jpg[/img]
Бурштинові очі - кішка.
Бурштиновий світ - сонце.
На вушко шепочу-муркочу,
Чорним хвостом підіпру височинь...
Бурштиновий світ сколихнувся.
Крила розправив зефірні,
Знічев'я отак йду-бреду...
Босоніж бреду зранку.
Розгойдую світ золотистих чаїв,
Губи спраглі твої обпечу -- смакуй
Шоколадний цілунок ведунки.
Бурштинові очі зурочать, зведуть,
З розуму скинуть, мов з даху.
Крила мого кучерявого світу
Підхоплять тебе й понесуть...
Бурштинові очі п'явками хижо
В серце стаЛевове
ввіткнуться дамаском.
...Світ розхитався, стриба по чаїнках,
Збираючи відблиски сонця в сачок,
Бурштинові крильця моїх поцілунків
на згадку про гру
загадкових речей
у світі бурштинових віршів...
Іще?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013
[img]http://psychologyxrelationships.com/_ph/1/2/233669498.jpg[/img]
Серед книжок
Знайду одну,
Там де історія кохання…
Маленьким сонечком
На твоє плече,
Лоскотно лапками чіпляюсь.
Тобі це видалось таким наївно милим,
Що день , мов перламутр засяяв…
Міниться фарбами небо.
Місто дихає парою із кватирок,
Альпійським танучим шоколадом з гарячих пальців…
Ковтає окріп пресловуті чаїнки.
Кавові зерня тріскочуть -
Проповідують світу бадьорість,
Дзвонять настирні будильники вперто.
Ключі тьмяно звучать у кишенях –
Місто готує собі «добрий ранок».
Хмари торкаються вікон
І нічого в тому не є особливого,
Доки я не торкаюсь тебе.
Мов сторінки старого фоліанту
Часом спресовані,
Стиснуті світлом та тьмою,
Злипнемось солодко
У обіймах.
Кроки.
Сходи.
Автівки…
Місто не спить,
Місто ворожить на тінях.
Місто пише поему.
Починаючи з ранку,
Аж до самісіньких рубежів,
Тягнеться нить, з низкою бусин…
Ми одна із тих перламутрових переливчастих кульок.
Ми одна із забутих сторінок,
В книжках
На поличці казок про кохання.
Ми - вічні.
Такі гарні - гарні і красиві, і цілуємось…
17.04.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2013
сон
малесенька пташка
не бажала більше нічого
тільки літати і виспівувати пісень
Але був її сон
про далекі краї
про море
про інші міста
Та крила були заслабкі
та сила була замала
і бракло свідомості
бракувало знання
Під небом низьким
їй бачився сон
і якесь невідоме закляття
карбувало слова
на пергаменті мовою інших
забутих прадавніх богів
Дай силу мені сильною стать
дай силу над слабкістю стать
дай силу над силою стать
у порожнє не вірити – знать
дай відчути твою Рать
І сон той скінчився
високо у горах
І крила міцні і невтомні
долали не тільки своїх ворогів
Свідомо над кручею
свідомо під вітром
самотньо і вперто
долаючи опір
співати пісень
альбатросом над морем
орлом над гіркими степами
вороною в Хащах Майбутніх Доріг
Надвечір малесенька пташка
чарівну безтурботну протьохкає пісню
так
просто
аби розважити слух
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2013
Спершу промені рахую,
Потім тіло все вмочаю
У настоянку бурштину,
Весну залпом випиваю.
Язик мокрий, язик мокрий -
Задощилося навколо.
Світлі краплі перламутру,
Я весну хватаю ротом,
Я дощі її цілую...
Язиком плещу – сорока...
Я торкну краєчком зілля,
На язик сім – вісім крапель і –
Закохана по вуха...
Безупину вислизають
З капюшона цівки чорні
Шовковистого волосся
Подивитись, поспівати
Із весняним вітрогоном...
Розсміялися горошком
Жовті пупсики мімози...
А долоні теплі знову...
Обіймать тебе за шию,
Обціловувать під комір...
Цокотять підбори сміло
Вісім – дев’ять сантиметрів...
Заповзято- променисто усі гавкають со –
Баки на котів в садку й навколо.
У сусідів люк відкрито,
Щоб жбурлять весні прок-
Льони - вовняні собачі вуха,
Вже вислухують поради...
Язик мокрий, язик мокрий –
Напиваюся вже зранку
Перламутрових цілунків
Чарівного траво-зілля
У весну шувбовсну з ганку –
Кроків десять і – злетіла!
Розкривайте блискавично
Усі гудзики-застібки...
З шкаралупки, з насінинки
Проростає новим квітом
Сонцевернеться на місце.
Розхлюпощеться стихія
Вогнянисто-тепло-дзвінко
Епохально водолійно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2013
Залиш на ранок
недопиті мрії,
вплети у коси
шепіт моря...
Залиш на ранок
полохливу зграю
манірних снів,
що всілись на повіках...
Кошачим язиком,
мов краплю молока,
злизало сонце ніч
у блюдці двору.
Знов чуха горизонт
об небо безкінечну спину
і тисячі доріг
плетуться по-між снами,
аби здогнати час,
аби тебе знайти!
Залиш до ранку
воскові скульптури,
хай тисячі
вогнених язиків
на допиті у ночі
розплещуть все
мені про тебе.
Вже тріпотять
фіранки сну.
Ось-ось росхиляться долоні
і я побачу, ніби вперше,
твою знайому
хитрооку морду...
Залиш ще трохи мені сну!
...на подушках примхливо потягаюсь,
виборсуюсь з-під шовковистих марень ...
Цілуєш...
Я по вустам тебе впізнаю!
Знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2013
Рвуться, немов пампушки
Хмари на дрібні шматки.
Вмочають у сонячну кружку
Свої білі солодкі боки…
Умащені сонячним маслом,
На язиці так і тануть млинці
Дихає ранок мов в трансі,
Полумисок неба спітнів…
Глиняні глеки побріхують
Про походеньки нічні котячі …
Тонуть в сметані сирники.
Злизую з пальчиків - смачно!…
Рвуться на зовні ретиві
Пахощі сонячних страв…
Підставляю долоні під зливу,
Під поцілунків зоряний сплав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418258
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.04.2013
таємно...
Просто для того, щоб знати,
зчитую кроки твої.
Таємно від себе
зазираю в майбутнє
Нечитані написи
блиском шмагають
засліплюють очі.
Ніжна нічна прохолода
теплі пахощі кави
Розкажи мені казку.
Надпий з філіжанки моєї,
я у тебе украду ковток,
аби знати думки,
аби звузити коло.
Подаруй мені небо
нічне
невгамовне,
розкажи де ховається північ,
де таємні стежки
між світами дрижать
ніби дотик долоні.
Подаруй мені мандри
нічні
невгамовні
прочитай мої кроки
просто
щоб знати
і таємно від себе
зазирни у майбутнє.
таємно ...
16.11.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013
[img]http://stat18.privet.ru/lr/0a30403d3bd1e26266477e0e1f082546[/img]
Квітнуть небесні лани
Тендітними крильцями маків.
Червону плахту прасують вітри.
Розчісую коси.
Вербам в’яжу зелені стрічки,
Танцюйте, хмари, співайте, білі.
Сорочка спинається пружно на грудях,
Набираю повітря в легені,
Крикну, щоб аж гуло!
З опалу смикну за край,
Зірву марево сірих буденних фіранок,
Дрібні краплини бурштину
На вилиці з неба
Впали, вросли, випнулись ластовинням.
Сонячним даром
Наділена.
Крильми злітають одежі важкі,
Зимові збляклі.
Міцними руками вітру підняті вгору,
Хай йому буде на втіху,
Старі непотрібні паперові віхи -
В кишенькові проріхи
Міллю шмигнуть на волю
Квитки.
Тепер непотрібні тролейбуси й маршрутівки,
Автобуси і таксі,
Вміння літати над світом
В мені з цієї весни.
Долоня наповнена вщерть
Вітром,
Повітрям,
Світлом, повір’ям, і ще чимось невимовно світлим…
Вчу невагомість миті,
Всотую безкінечність.
Вміння летіти
Тобі завдяки
Прокинулось тої миті,
Коли ти серцем торкнувся душі,
В косах тоді оселилися маки.
Коли прижилися зелені стрічки
на гіллі верб пелехатих…
Сорочка спинається пружно на грудях,
Набираю повітря в легені,
Крикну, щоб аж гуло:
В мені прокинулось вміння літати!
[img]http://www.instapics.ru/large/201301/103784.jpg[/img]
10.04.13
картинки: інтернет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Перша година ночі
першого квітня
Року…
…Тихо, бо спить на гнучких гамаках небокрай.
Бороду розіклав мудрець
На пів світу, аж до верхівок беріз,
А там гріють свої боки
Стадо чарівних кіз…
Кроки мої рахують секунди,
Тіні ніг моїх, ніби стрілки,
Вказують напрям,
Розтягують час,
Видовжують твій погляд…
Блимнув на мене золотоокий погляд неба,
Темно-сині боки пихатого звіра
Рухаються в ритмі моїх кроків,
Нагріваючи під собою сполохане серце.
Все далі і далі котяться золоті,
Збиті копитами,
Зірвані, немов яблука, з неба
Для здійснення мрій зірочки…
Лунають кроки.
Хрипло пихкає
Писок кремезного синього Зубра.
Сизою пеленою застилаються йому очі,
Коли кроки мої стихають,
Бо боїться що я його ніколи більше не покличу…
Небо танцює,
Поцілунками причащається…
Ось так зустрічаються в новолуння
Небо з Землею…
Ось так хапаючи зірку-метелика,
Мої пальчики опинились в твоїх долонях…
О першій годині ночі
першого квітня
Року…
…тихо, бо світанок дрімає на денцях альтанок,
Ховаючи за пазухою одну із зірок
І…
Я - посміхаюсь…
КАРТИНКА : Интернет.Ляховецкая Светлана. Синий бык
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Чого я ще не знаю про зиму?
Того, як цілується лютий,
Язиком закоцюблим лизькає щічки?
Біжу у ритмі собачого вальсу
Сходами вгору,
На побачення з новим коханцем
Поспішають думки…Березень, березень …
Чого я ще не знаю про зиму?
Як попід хутром лютий
Шукає ґудзиків на блузі і на спідничці?
Рахую веснянки на носику,
Дихаю на люстерко
Ось вона! Ще одна, ще одна ластівочка
Файна така - золотиста.. березень, березень!
А лютий ревниво кидає колючу правду
За комір, у очі, під ноги..
Сходами вгору…
Хутчіш, обійми загойдай мої коси
Березневою піснею вітру, зацілуй ластовиння,
Кожну цяточку вивчи на пам’ять.
Прочитай їх, немов то земне заклинання…
Побач, як вирує мій сік
В яблуневих судинах.
Сходами вгору…
На пагорб весни
рахувати смарагдові стріли .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
Це дуже просто.
Сидіти за вікном
дивитись на медові горизонти.
І не цікавитися квітом,
захопливо не бігти в далечінь.
Не пурхати із гілочки на гілку
метеликом, чи зайчиком
із сонячної казки...
Це дуже просто.
Сидіти спокійно у кріслі,
ловити струмені світла,
повільно поливати квіти,
ковтати розважливості пігулки .
І нікуди не бігти,
особливо не поспішати
і похапцем не запихати речі
до шкарубкої валізи.
Не думати про втечу
від натовпу
заздрістних щебетух.
Від руху пітних маршутівок.
Від постійності.
Це дуже просто
боятися змін.
Не сунути носа з печери звичності.
Цвяхи забивати
для наступного календаря
і штовхати подушки
у пошуках дистанційки.
Це дуже просто!
Простіше вимкнути світло,
воду,
газ,
телевізор...
і рвонути до свого серця,
і бігти за край,
розірвати собою тугу далечінь,
воскреснути з простоживих
і жити,
вдихаючи світло і тіні...
звуки й мовчання...
кострубаті дороги і димні світанки...
чаї на вокзалах і...
декілька справжніх таємних побачень...
і все на яву!!!
17.11.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
[img]http://99px.ru/sstorage/56/2012/07/image_56040712135628219180.jpg[/img]
Приємно з тобою прощатись,
Бо десь у майбутньому житті
ти будеш за мною впадати,
А я за тобою - ні !
Приємно з тобою прощатись,
Бо ми зустрінемось знов:
Я буду тобою гратись -
Будеш моїм вовняним клубком.
Приємно з тобою прощатись,
Бо десь зустрівшись в житті
Ти будеш мені набридати,
А я тобі - ні !!!
23. 07. 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
[img]http://st.gdefon.ru/wallpapers_original/wallpapers/445281_art_devushka_magiya_kapyushon_makiyazh_sfera_shar_1680x1050_(www.GdeFon.ru).jpg[/img]
Як примітивно...
Грію руки,вогню позичивши у ночі.
Одне по одному слова
Звільняю зі старої скрині,
Торкаючись до кніпочок-відмичок.
Блукаю
У чудному
Телефонічно-сотовому
Царстві...
Поставлю каву,
Хай кипить,
Чаклує,
Мить пророчу гріє...
І ти приснишся, і приговоришся,
запоцілуєш, заобіцяєш, запідлестиш...
Холоне відчай кавовий гіркущий
На сірому пласкому небі
У золотому антикварному
Горнятку.
Самотній і похнюплений
Чекає...
А ти притулишся, приспишся,
напонаписуєш, налащиш, намурчиш...
Камін призирливо на сутінь чхнув,
Сховавши язика дрімає.
Бо не цікаво, тихо у кімнаті,
І поруч не цілується ніхто,
Не пиє вин
І цукор не розмішує у каві...
Цить!
Хай Я поспить...
А ти приснишся і приговориш, і запідлестиш...
Прилинеш з сотового царства
Чарівну кніпочку шукати на мені
З секретним кодом "ВКЛ"...
24. 03. 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2013
рослини сплітаються корінцями
десь глибоко під землею
Тихо там і спокійно
Напевне ніхто не вгадає
дивлячись на крони дерев
різних і самотніх
як сильно і як на довго
зв’язані вузлами міцними
Доля чи то фатум
пірнає у порожнечу свідомості
щоб напувати соком пристрасті
кожну звивину заскорублого
пригніченого темрявою коріння
Мов жилавий дріт
п’яний електрикою кохання
живить стовбур гілки листя
Лише єдиного разу
торкнувшись вітру
спокусившись
завмирають крони навіть в негоду
щоб не відірвати погляду
бо лише на мить зупиняється час
аби двоє відчули пульсацію струму
Торкнувшись дощу
їхні мокрі долоні пізнали
силу тяжіння
Та тільки корені знають
як глибоко
як на довго
як сильно
Очима цього не побачиш…
19.11.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013
[img]http://99px.ru/sstorage/56/2011/01/image_56080111154757802808.jpg[/img]
…Так не скрывай же от меня улыбку.
Давай в поле,
Повиснем там
Белым снегом,
Под куполом неба,
В неге…
Душу свою, томимою страстью душу, отмою тобой.
Наново перепишет заповедь
О не любви и о навести
Жизнь.
В поле, давай зависнем
Как двое парящих изгоев,
Страстью гонимых к друг другу.
Как пара перчаток,
Брошенных, или листов измятых,
Из той тетради…Помнишь?
Помнишь,
Как ты читаешь в поле,
Где пахнет морем,
Свалявшимся сеном,
И самими ранними травами…
Помнишь,
Степь нас манила,
В ночь выводила,
По тайным тропам.
Рукам-недотрогам небо дарила…
Помнишь!
Помнишь?
Как трудно дышалось
В стогах,
На линии света…
Как чертили кометы: люби, люби, люби!!!
Воин моих заблудших миров,
Как безупречен твой профиль.
Струи дождя смиренно рисуют,
Вторят всем твоим линиям тела.
Пальцы танцуют,
Отсоединяя правду и ложь,
Людей и дома, от тебя и меня,
От места нашего круга, где помним друг друга
Отводим чужим глаза…
В поле…
Где ветер, даже само поле,
Даже малая капля,
Пахнет твоими губами,
Пахнет словами из сказочных снов -
Любовь, любовь , любовь…
Любовь! Царствуй над нами!
В твоих палатах вечности
Обвенчаны.
Безклятвенно, безпечатно
Причастны к таинству.
Рожденья любви.
Помнишь,
В поле…
Так не скрывай же от меня улыбку.
03.04.13.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415236
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.04.2013
[img]http://www.tanais.info/maranov/maranov14.jpg[/img]
Сонце поволі торкалося тіла.
Соромилось глянути в вічі.
І тремтіла краплина світла
Немов намистина
На вербову самотність нанизана.
Квітню…
Кохайся зі мною,
Любися….
Вийду, - ні людей, ні доріг, ні автівок,
Там де ноги самі вростають,
Де гілля пружне куйовдить вітер,
Де майорять небесні вітрила,
Де прапором наді мною крила…
Тріснула облуда .
Зелень сміхом приснула.
Лоскотно і чудно…навіть не зручно
Так свавільно рости,
Так шепотіти гучно.
Квітню на вушко співати.
Пелюсточка до пелюсточки – біло-рожеві шати.
Наскрізь кору стару протикати голками-стрілами
Любов пришивати. Оберігами.
Пуп’янки вуст підставляти - цілуй, чи пихатий?
Квітню!
Квітню, чемний та щирий,
Голову на коліна тобі,
Гілля на груди
Схилила.
Серця твого аритмія,
Коріння моє до танцю,
До шалу
Збудила…
Стрепенися, скинь останні брили чавунні.
Замкни в скрині, заховай десь в чулані
Зимове зчорніле драння.
Чуєш?!
Небо вже гомонить
На мові прадавніх богів,
Голосом перших сміливих птахів.
Квітню, підспівуй!
Я - повернулась!
02.04.13
картинка:
Александр Маранов. Колыбельная.
Из цикла "Сияние".
1994. Холст, масло.
http://www.tanais.info/art/en/pic/maranov14.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
[img]http://seoghandi.com/wp-content/uploads/2012/10/polyot.jpg[/img]
Гортай сторінки,
Гортай серед степу під ковдрою ночі,
Підсвічуй ліхтариком…
Читай,
Що тобі горизонт напророчив.
Над світом крила розкинув квітень.
Над світом
Злітають віти вербові в мареві,
В мерехтінні зелених зір.
Я йду до тебе!
Без краю наповнюй мене!
Рахунок вже на секунди -
Лети!
...ніхто, як ти...
Де точка сходу,
Точка поштовху мрії,
Там втрачає силу тяжіння,
Там дуже просто бути вище зростом…
І це без кінця.
Кличе мене твоя крилата постать,
Твої невгамовні хвилі.
Безкраї,
Безмежні
Рівнини незалюднених тихих місцин
В серці твоєму.
Я без кінця.
Ти без кінця.
Життя пульсує у струмках моїх вен,
Вирує квітня шаленство
Над світом,.
Тобі і мені співає квітень.
Ми без кінця.
Ми
назавжди!
Так, як небо…
01.04.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013
[img]http://arbuz.kz/public/uploads/editor/images/%D1%81%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BA%D0%B8%20arbuz_kz.jpg[/img]
Пальчиком торкаюсь дивного плоду,
Стою, така собі, цнотлива і зітхаю,
Прокинулась навмисне, ще до сходу,
Я встигла прошмигнуть назад до раю.
В руках цей плід, долоні терпнуть ...
Врізнобіч озираюсь, зиркаю на всіх.
А де ж тут всі - тут сонячно і тепло,
Але... і самота вже підніма мене на сміх.
Чомусь так боязко, не затишно і млосно.
Ще й метушиться під ногами якийсь гад...
Холодна паморозь - душі моїй тривожно-
Чи вийде мій Ромео, через паркан у сад?
Не спокушають яблука мене зелені ,
Плоди люблю лиш стиглі, соковиті...
А те, що вибрала, одне на всій планеті,
Підходить. Я дегустую райську мить!
Підходить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414635
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.04.2013
Постоянный адрес открытки(*плейкаста)
http://www.stihi.in.ua/view.php?playcast=937
Запрошую відвідати !
щоб подивитися*плейкаст на вірш
треба ити за посиланням, як є таке бажання)
Дякую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414145
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2013
Руки-крила над тобою,
Я звикаю до двобою:
Болю - криги,
Снігу - гніву.
Понакидало під ноги
білих аркушів незнаних.
Запускаю руки в гриву,
Гарячкуй,
гарцюй,
вибрикуй...
І галопом! Не дороги
З-під копит - рядки верлібру.
Крила - руки над тобою.
Приростаю до Пегаса!
Твою гриву попелясту
Буду пестити щоранку,
Руки-крила все здолають:
Розгнуздаю, відпускаю.
Стрепенись, лети, награйся.
Вірші стогнуть не від фальші
Від любові вірші плачуть.
Руки-крила пер настачуть -
Прилітай і зачитайся!!!
Малюнок: інтернет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Детально вимальовує сонце
Твою напівпрозору постать…
Бурштинові сни
Наповнюють ніч
І я п’ю сонце з вуст твоїх.
Кришталеві підбори
Лунко стрибають зі сходів,
Біжать проколюючи хмари в калюжах.
Час мерзне в кільці циферблату
Від погляду вічності.
Я зупиняюсь під аркою снів
Десь там,
За два кроки,
За тим вчора, під звуком -
Складені "рупором" руки -
Говорить зі мною твоє серце.
ЧУЄШШШ…!!!
Поштовхи.
Перенасичені сонцем,
Медом, соком, трунком любовним.
Душа моя вже нічого не бачить, не чує,
Окрім обрисів твого помаху крил.
Окрім ударів -
Глухих і протяжних звуків.
Монада звуку.
Монада краплини життя…
І під ними стою,
Під аркою світу,
В центрі, залитого бурштиновим напоєм першосвіту,
стою.
Хвилю чекаю.
Ти пробиваєш завісу,
Впевнено і розмашисто.
Збиває з ніг
Твій видих,
Зводить з глузду твій вдих.
Я цілую твою присутність,
Зваблююсь,
Розчиняюсь,
Плину у глиб твого життя.
Тріскається наді мною дуга,
Світлом мене заливає,
Я - келих життя.
Вуста твої відчуваю.
Перший, найперший дотик
До моєї поверхні,
Ковток
І …
Ти вже хмелієш
Від майбуття…
Час спіймав нас, мов місячних риб,
На гачок.
Висимо вниз головами
Зшиті золотими нитками
Пульсуємо на вістрі життя
П’яні.
Жагою пряні.
Пелюстками любові сповиті
На долонях у світу.
Витікаємо поміж пальців,
Піщинками
По секундно,
По атомно,
Розчиняємось у космічному фатумі, у вихорі буття
В безкінечному натовпі
Безкінечно відтворених рис
Першозакоханих
Нас .
[img]http://www.vostokolyub.ru/wp-content/uploads/2013/01/Monada3.gif [/img]
Монада (від грец. μονάς — одиниця, неподільне) в ряді
філософських систем — найпростіша, неподільна єдність,
першопочаток, основа явищ.
29.03.13
музика: інтернет. Chelsea Wolfe «The Modern Age»
картинка: [url=http://www.vostokolyub.ru/kollektsiya-interesnostey/galereya-zabluzhdeniy/monada-simvol-velikogo-predela.htm]інтернет[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413661
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2013
Гляну на вулицю - зимно…
Лагідні лапи тепла
Десь загубились,
Даремно…
Весняний простий кожушок
Білий, мов сон дівочий
Чистий…
І декілька намистин
Кришталевих на грудях.
Красиво.
Чи то з нічев’я,
Чи то навмисне
Делікатно торкались гарячої плоті,
Немов загравали з вогнем,
Будили грані кристалу,
Щоб сонце з-за гір піднімалось
Весняне.
Вийду на вулицю – зимно!
Зиркну з-під лоба на зиму,
В мене власна погода!
Веснянок моїх хороводи,
Чи то ж не весна!
А ну ж залякаю кота -
Пройдусь босяка!
Танцюю.
Тануть сніги,
Та-нуть!
Спускаються з неба стрічки
Жовтогарячі
І вправно
Гаптують білі сувої
Сонцем
Наліво й направо -
Світло, світло, світло!!!
Яскраво!
Щось зимно пальчикам…
Дихай на мене, березню!
Дихай!!!
Діставай із-за пазухи пригорщі
Світло бурштинових цяток,
Засівай мої вилиці й носик.
Ластовинням своїм аж до осені
Грітимусь.
Хизуватимусь…
…Тепло,
Кіт біля мене моститься…
Що, рудий,
Мружишся, теж весняночок випросив…
Котиків !
24.03.13.
фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013
Дивно.
Світ такий маленький
Як же ж він мене тримає
на кінчику нігтя свого мізинчика?
І я тримаюсь за посмішку його місячного сяйва,
за зубчасті силуети нічного міста,
за вичовгані східці в під"їзді,
і мрійливу душу святкових вулиць.
Я тримаюсь, що є сили, обіймаючи башту ратуші,
пригублюю відвар часу з тонкої порцеляни,
схиляюся над спогадами старого секретеру
в музеї прикладного мистецтва...
І дивуюся.
Світ постійно кладе мені до ніг
всі океани і моря, всі дороги,
але я не тону, не гублюся...
Звідусіль обдуває мене
вітрами і вітруганами,
але я не захлинаюся в його диханні,
тільки велич його входить у мене,
підступає з чотирьох сторін,
огортає ласкою і турботою.
У цьому великому тілі світу
я можу годинами фантазувати,
ніжитися, мружитися
від його сонячного погляду
і дивуватися: світ такий маленький,
де ж він бере сили те все тримати?
Можливо від того, що кожного ранку
я волаю із кватирки свого дому,
з вікна копченого потягу,
з телефонної слухавки:
"Світе, я тебе шаленно кохаю,
ти чуєш,
шаленно,
тебе кохаю!"
10.01.2011р.
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/thumbs/a15acc36e516dd6a1716c05659d3c1dc[/img]
запрошую відвідати мій фотоальбом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013
Чомусь не вийде
З цього туману вийти.
Зостанусь серед меланхолії
Платонічно закоханих цвяхів
У свіжі в"язкі стовбури:
- "А можна було б змайструвати
Декілька світло-лакованих
Букових стійок,
Стільців і
Столів ...
(щоб чекали охочих
у знайомому пабі…)"
Я теплими руками торкаюсь -
Стіни мені говорять…
Спогади осипаються пилом
З одвірків, з карнизів та бра….
Тут моя спина торкалася цупкої обшивки,
Тут мої підбори залишили стільки подряпин.
Саме ці вішаки брали на себе весь тягар фешен-індустрій.
Я завжди обирала цей столик.
Так смішно… чомусь ніколи не вийде
Вгадати порцію цукру…
Не люблю засолодке.
Так час і затягує:
Я з прощанням затягую,
Ти поспішаєш з цілунком…
Я намагаюсь не бути
Зовсім чужою…
Боюсь розгубити свої атрибути
Вільної пані,
Ховаю пристрасть в тумані,
А ти мою душу
Випхнеш з долоні домашніх диванів
У мегаполіс пісень і романів
На вулицю вільних поетів,
«Червоних вітрил»
І славнозвісних «Гасових лямп»*…
І віри в казку… у Попелюшку…
З твоєї ласки.
Хай вже ніколи не вийде
З цього туману вийти…
Нехай я залишусь
Серед рядків колючої вовни,
Вплетена в светр на тілі твоєму,
Нехай я залишу відбиток помади
На келеху мрій …
Так і стоятиме в голові це звучання
Блаженства від тонкого торкання
Кришталевої краплі життя…
І ще, цей цілунок,
Такий спонтанний, -
Ключ від буття й небуття…
22.03.13.
*Ресторан «Гасова Лямпа» у Львові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Я в центрі міста,
В самому серці,
Де шмарують дощі тротуари і скельця
Порожніх автівок…
Так весною спрадавна ведеться.
Я в центрі цього недолугого місця,
Яке вкривається злістю
За свої почуття…
Гукаю,
А ти не озвешся.
Небеса натирають до блиску
Фетровим ворсом срібний таріль.
Гомонять хмарочоси
В самому центрі,
у серці…
Рахують краплини
під’їдзні скалічені сходи.
Похнюплені коні крилаті
мовчать дерев’яними сірими пащами
і вічно зеленими гривами
намагаються гнатись за вітром,
та тільки спроможні сіпнутись.
Скрипнуть надтріснуті лати -
Вершник весняний з похмілля…
Вже спати…
Я в центрі серця,
В точці кипіння нуздаю свою
Недолугу любов,
Своє надприродне бажання
Летіти.
Кружляю над містом,
Руками махаю щосили -
грубо тесані крила мене піднімають,
вітер мандрівний гукає,
гривою грає
кінь дерев’яний…
…таке неприродне бажання
лі-та-ти…
…таке недолуге хотіння
лю-би-ти…
21.03.13.
картинка: Скульптура Карла Миллеса "Человек и пегас" в Миллесгордене, что в Стокгольме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013
(музика для останнього речення!)
Серпень, палаючий серпень
До гілок добрався моїх.
Стовбур разом з корою і серцем
Тобі віддала. Поклала до ніг.
Ти, чи я,
Хто перший складе свою зброю?
Ти обпікаєш,
Кожним дотиком
пучки,
З вуст твоїх напиваюсь безсмертної сили тяжіння…
Жилава блискавка тягне за коси
І …
В полум’ї сила моя!
Саме ним я живу.
Я тебе тішу,
Тобі піддаюся, в хтиві очі вдивляюсь вогненні
І…
Знов з прадавніх джерел
З шепоту нетрів земних проростаю,
з новим вмінням рости,
де ніщо не росте,
То ж приходь,
Клопочись про мої недолюблені крила,
Про моє вузлувате життя,
Надихайся моїми гілками,
Переймайся потоком моїх тихих рік
І…
..Та спраглий лиш ти!
Бо я люта зима!
Заметіль,
Різка й норовлива, мов кінь!
Я смакую тобі?
Та порушити істину зась!
Мої коси - смарагдові леза
Мої руки - міцніш за сталеві канати,
Підходь, я готова тебе обійняти,
Ніжно пестити буду твоє бездоганне єство…
І…
Начувайся,
Підступне звабливе видіння,
Начувайся,
Бо я уже близько.
Чепурилася я зранку для тебе!
Хитрі змішую трави в один заповітний нектар.
Пий з долонь забуття!
Так смакує нестерпне кохання,
Так жага розтікається нутром твоїм, спопеляючи душу!
Та чи в останнє?
Сила в полум’ї,
сила в згоранні…
Я – земля!
Я - вода!
Я – вогонь!
Я – гойдаю дерева...
Розкажи мені сон, мій принадливий серпню.
Ким до тебе вертаються вранішні птахи мої,
Хто стрічає тебе, хто загоює рани…
Потім я розповім про свої походеньки і мандри...
Десь далеко заграла сопілка…
16.03.13.
МУЗИКА: ІНТЕРНЕТ Aleksey-Rybnikov-Sopilka-1(muzofon.com)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409520
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.03.2013
Так солодко…
В серці.
Солодко.
Співають коти солов’ями.
Ніжно
моститься на подушку
рудооке небесне кресало.
Сміючись зорепади жбурляють у хату
Зернини веснянок….
Ніжно так…
Метеликів бравих торкання
Залоскочуть мій сон
Немов ті русалки,
Та на дно мою ніч відведуть…
Сплетені косами
Весняні пісні
Пнуться у вікна ліанами.
Гойдають хмари малих козенят, чи ягняток
Пухнастих.
Я їх рахую ….
Солодко так….
Намистинки зірок покотились
З грудей.
Дорогу вишукують роси весни до западини щастя…
Ніжно так,
По-котячому скромно,
Тулить морду
Знайоме земне відчуття поринання
-
я на сьомому небі!
Весна!
Весна горнеться ближче, чим зазвичай.
Обіймає.
Вуста мимоволі тебе пізнають.
Спочатку спонтанно, вві сні,
Потім, у натовпі зір,
У безмежжі краси
Хапаю один найчарівніший промінь…
Йду до тебе!
Не спи.....
15.03.13.
*ніжність-фр.
фото:http://www.porjati.ru/it-is-interesting/46981-klubnichnye-fotomomenty-dlya-pozitiva.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409187
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.03.2013
Маніпулюють нами і б’ються з роками...
У вухо волають - часу немає...!
Зустріч напоспіх, кохання уроздріб,
Серце стрибає – часу немає...
Часу немає – стрілки мов голки,
Зашиють вчорашнє – уже не одягнеш.
Одяг, мов спогад, зітреться на шмаття.
Струмом ударить кави розряд...
Пульсує життя таємне в судинах,
Звірене з ритмом пісень і доріг
Під панцером звичним ховає людину
В якої не вроздріб, яка не напоспіх,
Без допінгу кави, подивиться в очі...
Та часу немає – бо той , хто встигає
Часу не має.
Впускають судини кавовий постріл.
Пульсує, вирує, звивається, мчить...
Годинник волає – часу немає!
Стискається простір, а відстань зростає
Між нами, мов тіні о пізній годині...
Телефонні вітання на відстані кроку,
Бо часу немає заходить у гості,
Дивитися в очі,
Читати віршовані пристрасні твори,
Зрізати троянди,
Заварювать чай,
І пити хвилини моїх поцілунків,
Щоб часу не було тікати від мене!
КАРТИНКА: ІНТЕРНЕТ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013
Все, треба йти, ні - вже бігти.
Ставити чайник невтомний,
Готувати підозріло- малі бутерброди,
Які схожі на латки витертих джинсів.
Потім спіймати за вушко
Сонячно- кумедного зайця
І віднести його в коридор,
Бо залоскоче, і без того веселі, реберця...
Смішно, як лаються зранку сусіди,
Виражаючи комусь свою вдячність
За підгорілі поживні оладки,
І як те, собаче натхнення, зоветься ...
Слухаю, як гуркоче над вухом вікна
Електричка порожньою головою,
Виспівуючи оду місцевим мостам,
Які, в решті-решт з’єднують долі...
Швидкісний спонукає придбати квитки
Йти, ні - вже бігти зі снів і Просоння
У рельність промоклих ботинок і снігу
На липкому вокзалі вгризатись у душу наїдку...
І думати, думати думки свої
Про ковдру, тепло і кавову пінку
І про гору малих, підозріло-малих бутербродів...
Чи твій будильник не працює?
Чи мій годинник поспішає...
Все, треба йти!
КАРТНКА:ІНТЕРНЕТ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013
Как же я недосягаема…
Не-
Ося-
За-
Ема…
Для те-бя.
Извилистый путь, словно вена,
Пульсирует своим совершенством,
А ты отраженье в плазменном вихре.
А ты моя тень!
Мир брошен к ногам,
Но как велик страх,
Но бесконечно активная лень.
Ладони мои к губам прижимаешь,
Проникнуть пытаешься в мысли и сны,
Но всё безуспешно!
Я так далека,
Не -
До -
Ся –
Га-
Ема!
Думаешь, сон тот был однозначным.
Думаешь, встречи были спонтанны…
Мысли сдвигаются
Вслед твоим переулкам...
Ветви движутся вслед за тобой…
С первого взгляда…
Доброе утро!
06.03.2013
музыка: Mylene-Farmer-Beyond-my-control-minus(muzofon.com)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2013
Помнишь,
как мы садились в поезд,
Как мы открывали окна в стогах…
Как я искала повод,
а ты влезал ко мне в рукава?..
Помнишь,
как мы были...
Как солнце садилось на корточки,
Чтобы удобней было
Щекотать мне ладони и рёбрышки?…
Помнишь,
как тесно-тесно
на вагонной полке
И мысли шальные лезли,
И вспотевали двойные стекла?…
Помнишь,
как мы были роем?
Жужжали на верхних ветках…
Медовый рассвет безвольно
Вливался в бокал беседки…
Помнишь, как ты весною…
Как влез ко мне на этаж…
И в сердце…
В моё, помнишь?
Какая всё-таки блажь…
…Весна домывала опушки.
Мартовский кот не скучал.
А ты сосчитал все веснушки
На солнечнотёплых плечах…
05.03.13.
(картинка из интернета)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013
Не исчезай
Тепло в моих руках.
Не исчезай...
Лучи резные
На тротуарах,
На стенах кирпичных,
На крышах…
Филигрань серебряных веток
Изыскано обрамляет небесный топаз.
Глаза
Безупречного цвета.
Не исчезай!
Томные взгляды весны
Это всё от тебя.
Тесно в груди
Сердцу.
Крикливо в моей голове,
Нежно в моём животе…
Не исчезай!
Ощущение сказки,
Солнечных напитков
Жёлтые поляны,
Блики на окнах
Когда отворяешь день весны.
И терпкость прозрачной луны
Когда выходишь
На свой балкон подышать…
Не исчезай любовь!
Вкус твоих дождей
Лучше эликсира.
Когда целуешь мои колени…
Я в ладонях твоих дрожу
Золотистой пыльцой сновидений.
Нить бесконечности
Между нами.
Солнечных сплетений притяженье…
…капкан сансары…
Не исчезай.
25.02.2013г.
рисунок: интернет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404088
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2013
http://muz-play.net/4373-guby-tvoi.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013
http://muz-play.net/4364-nepostizhimaya-luna.html
Картинка мені прийшла у сні.
Сон супроводжувався піснею, деякі слова запам"яталися .
На мій подив, по ним пісню вдалося розшукати в Інтернеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013
Постоянный адрес открытки http://www.stihi.in.ua/view.php?playcast=867
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2013
Я розтікаюсь по тобі мов вода
Розчахнута навпіл душа….
Я роззута чалапаю по роках
І шкіра моя здерта об протяг століть…
Стелиться бурштиновий слід…
Brísingamen.
Ти бачиш – серце
Відкрите,
Нерви, мов пазурі,
Пнуться з мене,
Вчепитись за нетривку мить,
Повиснути,
Закам’яніти…
Сухариком згіркнуть в кишені
Тулитись,
Щоб натрапили твої пальці,
Щоб згадали
Останню крихту кохання.
Золото котиться долу…
Brísingamen.
Серце вибухнуть ладне,
Або заніміть,
Але ти
Йому напророчив
Жить!…
…стукіт схожий на вигук грому…
систола, вичекай мить!
вдих – діастола
…видих.
І знову любить…
Дощі розмазують стелю.
Звиває серце гніздо для Муніна,
Зі всохлих зчорнілих нервів,
З років-пір’їн.
Складай до купи
Бурштинові сльози
В амулети,
Вплітай в сорочки
І коси по світу розкинь.
Brísingamen.
Надягаю на свою нестерпність
Оберіг, тамуючий біль.
І ступаю у коло земне
Розтікаюсь по осі вниз
Щоб на ранок любові рука
Тебе вивела в вись…
Велич цілує вуста
Шепочучи твоє ім’я.
Brísingamen.
20.02.13
музика з інтернету :Dj.Speedbass - Dado (Feat. Dj.Spyro)
*
Брісінгамен др.-сканд. Brísingamen- той, що виблискує
П.С. це ім"я взагалі-то мені сподобалось за своїм звучанням, так що я вирішила його ввести до твору, взяте воно з германо-скандінавської міфології . воно було дане намисту, виготовлене Брісингами,один из головних атрибутів богині Фрейї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2013
Це не вітер, а лише твій подих
Зірвав мене з місця й поніс...
А я, дурна, чекала свободи,
А я плекала в душі дикий ліс.
Медом мастила оладки.
На травах ранок - ну аж дзвенить.
Ти носив мене вище парканів,
Біля серця, мов біля дзвіниць...
В собі карбувала твої поцілунки,
Нотувала твої словечки...
А ти сміявся в мені безпробудно,
А я слухала, поводилась гречно.
Мої губи хапав, мов цукерки,
Вигинав мов лозу в Божоле,
Я сп"яніла, смішна і відверта
Компліментів ловила драже...
Світ мереженим вкрив мене листом.
День кружляв і сміявся й співав...
А я вдягнута лиш у бурштину намисто,
Брала все, що мені без кінця дарував.
Закотився геть місяць в провалля,
Додивлятися в сутінках марення марні.
А ми снули, зростались і линули в парі,
Мов у вирій птахи, у кохання....
малюнок з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402535
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.02.2013
...бачила, бачила твої відбитки,
ступні прадавні рідні протискались
крізь натовт недолугих тижнів,
проходили наскрізно кам"яні мішки,
сочились яблуневим мідним соком,
і насінину розкривали під землею...
...Знов світло гониться за мною,
знов крила надають твої пісні.
я бачу пригинаєш стебла сухостою,
щоб не вдряпнулись ніженьки мої...
Я бачила всесвітню силу.
Розчулена просила: ні,нетреба,
ти не вливай у мене стільки віри,
не напускай у душу так багато неба!
І так, крізь вени проступає світло,
на зовні витікає дивний розчин,
яким я змащую комусь щоденно,
у душах тріщини, подряпини тривожні..
Я так благала: дай всього помірно,
любові - рівно скільки, як усім...
Тримати в серці - ні, не можу і не вмію...
І вже пливе рікою по пустелі спів -
любові й пристрасті енергія нестримна!
Знов світло гониться за мною.
Тепер вкарбовуєш у стіни і в склепіння
просте і тепле, забуте і знайоме,
Надії чарівне цвітіння,
її стебло,
її коріння!
малюнок з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
http://www.stihi.in.ua/view.php?playcast=845
автор малюнку gala.vita "спина до спини"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Ти візьмеш мене нізвідки
З вітру, з соломи, з нитки…
Висмикнеш зі щілини часу
Замість серця гранатну прикрасу -
І я буду жити!
Ти зробиш мене зі степу,
Вкрадеш серед ночі з вертепу.
Шкіру мою із ситцю шиту
Цілуватимеш… благоговіти…
І я буду жити!
Ти візьмеш мене у неба, у зір…
Клаптик душі своєї мені відріж,
До вуст моїх доторкнись пурпурових
Я дихати буду цілунком медовим…
І я буду жити!
Серце?! Стукає серце!
Я відчуваю як ллється
Сила вогню твого любовного,
Розкривається світ бутонами…
І я буду любити!
Ти візьмеш мене нізвідки.
Зі співу сопілки, з вишневої гілки…
А-О-У–М-м-м.. гортанню прокотиться -
Я сьогодні з тебе народжуюсь…
І я буду любити!
Торкання. Долоні в долоні,
вуста в вуста…лоскотно...
Народиш мене для гармонії
з свого серця, з дихання, з голосу…
І я буду радіти!!!
17.03.2011р.
ілюстрація з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Я вбрана лише в сльози космосу…
Стою отак, чар-зіллям споєна
І очі і слова говорять пошепки
Про ніжність на долонях воїна…
…бринить
Душа моя бринить,
У відповідь на дотики.
І в глибині
Під спокоєм століть
Хтось потайки клубок розмотує
І нить…
Біжу на світло. Як манить!
Біжу, хапаючи стрімку блакить…
Промокла…
Роззуєш,
Тонкі замерзлі пальці цілуватимеш,
Мене з поля зливи,
Винесеш,
Немов знесилену птаху,
Воїне!
На долонях твоїх засинатиму…
І крізь дрімоту і товщу тепла
Тебе одного, богоподібного, знатиму,
Воїне,
Мого спокою вартовий,
Мого неба страж,
Моєї любові
Лицарю...
До тебе прихилена
Тобою безміри наповнена, мов та земля,
Солодко спатиму,
До нового
Витоку…
Воїне!
На долонях твоїх затихнуть громові видихи.
Ніжність схована вигулькне
Лоскотно хвостиком
Доторком …
Зірок і небес
Спогади
У кишеньку під обладунок згорнуті
Тихі мрії мої…
Воїне…
Я вбрана лише в сльози космосу…
Стою отак, чар-зіллям споєна,
Прив’язана до тебе очима і косами
і нитками дощів доленосних, воїне…
13.02.2013р.
муз. з інтерн.:Giovanni Marrad. With You (muzofon.com)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Місяць, немов сновида,
Ходить парканом,
Залазить на дах
І сповзає неквапно
Дротами…
Ах…
Заходить у сад.
Скрипне-скрикне зневірена хвіртка…
Пам’ять щоночі двері зриває з петель.
Кричить в катакомбах
Впусти!
Волає мені з низу в гору - ти пам’ятаєш?..
Місяць тоді ще солодко спав,
Грілись під сонцем думки…
І таке, до наївності, миле
Кохання стояло у нашім саду…
З кожного пуп’янка, з кожної серцевинки
Лився нектар -
сочилось КОХАННЯ…
- Згадуй!
- Не хочу!!!
Дивись,
розплющуй
очі!
…згадуєш, згадуєш, згадуєш…
…хочеш, хочеш, хочеш…!!!
Колючі, немов би голки дикобразів,
Впиваються спогади в скроню …
І майже дитячі приходять бажання:
Доснити собі повний кошик суниць,
Бурштинові краплі вишневого соку
Від пальців відклеювать,
насупивши брови…
Злизувать мед із долонь…
Щоб зовсім не страшно,
Щоб зовсім не темно,
Щоб з плюшевим «Медем»,
З кошлатим ведмедем,
Безсонним ведмедем
Безстрашно і чемненько спати
І спати,
І спати…
Знов місяць по небу ходить…
Ллється нектар, сочиться кохання…
Липнуть долоні…
09.02.2013р.
музика з інтернету: Греческая музыка - Медитация (audiopoisk.com)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
Весною вже пахне,
правда, правда!
Ліниво потягаються зелені паростки
З-під простирадла праного дощем…
Вогким парканом пахне і котами…
Смішна посмітюшка угледіла якусь принаду.
І горобці вчепились в крихту сонця реп’яхами,
Наметують на боки березневі латки світла…
Роти порожні димарів, мовчать, пізнаючи нірвану.
Так- так! - гукає хтось,
Синиччиним привітним голоском -
Лютневий сон скінчиться незабаром!
Всі будуть мити вікна і білити стовбури,
Я ж буду вкотре засівати серце
Бурштиновим зернятком чарівним,
Аби зійшло, як завше безкінечне щастя,
Уквітчане коханням золотим.
Весною вже пахне,
правда, правда!
06.02.13 р.
п.с.
*Имболк (Имолаг, Имэлк, Оймелк), Конец Зимы – Начало Весны, Праздник течения [молока]В викканской традиции, во время этого праздника Богиня уже оправилась после родов и нянчит маленького Бога, кормит его грудью. Мелкие домашние божества и духи помогают ей и развлекают сказками и песнями.
Имболк, как календарный праздник, связан, во-первых, с лактацией, а во-вторых, с первым прорастанием семян.
Имболк связан с аспектами Богини – Дарительницы благ, Богини-Матери, Хранительницы домашнего очага и уюта. Кроме того, традиционно во время празднеств Имболка чествовалась Бригитта, триипостасная богиня.
на Имболк обязательно пекся хлеб и взбивалось свежее масло – и кусок хлеба с маслом оставляли на маслобойке в жертву Бригитте. Символом плодородия именно в этот праздник является не зерно (и не хлеб), а молоко: его не только пили, его лили на землю и в водоемы, свеженадоенным молоком обрызгивали постели в доме и дверные косяки.
Во-первых, Бригитта была связана со Словом, как таковым. Она часто выступала как богиня справедливости и правосудия. Вторым аспектом связанности со словом было ее покровительство бардам и поэтам, которые всегда особо ее почитали – в ирландской поэме «Котел поэзии» Бригитта названа хозяйкой волшебного источника Segais у истоков реки Бойн, из которого поэты черпают свою велеречивость и вдохновение. В «дни Бриг», открываемые Имболком, проводились как тинги, так и состязания певцов и бардов.
картинка та інф. з інтерн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Чому танцюєш моє серце,
Мов навіжене?
Чому співаєш і смієшся?
Чи може ти,
Як вчора я, стоїш перед вікном,
Чоло гаряче тулиш до кришталю ночі,
Вдивляючись у зоряні світи?
Серце моє,
Всміхнися небу.
Шлях твого погляду бачу.
До мене серце, сила йде, до мене…
Бийся, серце,
Танцюй, гаряче!
Танцюй від погляду ,
Смійся та плач,
Відстань і час для тебе пусте…
…шибка холодна розуму дасть.
Остудить думки,
Остудить гарячність
І очі зустрінуть мене,
Твої очі крізь далину,
Крізь матерію часу,
Крізь космічну завісу,
Морозні полони,
Хуртовини...
Виринуть, щоб подивитись
У вічі коханню…
Так, танцюй, серце, співай!
Плач, якщо твоя ласка!
Смійся, немов навіжене…
Коханням споєне…
Ніжністю зачароване..
Безкінечно щасливе серце моє,
Возрадуйся!
Возвеличую тебе, Любове!
Возвеличую…
музика з інтернету
05.02.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Не ожидай от меня своих ожиданий,
Не выжигай на мне следы своих дрожащих пальцев,
Не оставляй букетики желаний
На лавочках моих воспоминаний .
Просто открой мне свою правдивую тьму.
Мой фонарик отрежит кусочек на пробу
Многослойный твой репчатый лук...
Белым снегом молчат
Завитки удаленных тропинок,
Мерзнет серый подъезд,
Пропитаный дымом и жареным салом.
И стучат, словно зубы, сандали
По летним ступеням из зимнего сна...
...Возвращайся скорей,
закружи мой сиреневый зонт,
ростеряй свой застеньчивый взгляд,
словно несколько старых белетов травмайных,
оброни пару беглых простых поцелуев
на пунцовую ткань
шелковистых упругих ланит.
Не сжигай меня взглядом неровным.
Нет нужды погибать,
Превращаяся в дробь барабана.
Ростекаться дождем розговоров
По ущелью души моей сонной.
Просто впусти меня в коридоры
Своих, пахнуших градом, миров,
и в комнаты теплых ладоней
заведи существо мое нагое.
Я выжжу на тебе следы моих
дрожащих тонких пальцев.
И в памяти сады совьют
для нас удобные веранды,
пушистые постели,
занавески...
И кармашки
пришьют к сердцам бродячие портные,
чтоб прятать там секретный лунный свет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
Тіло сповите хмарністю,
Дрімає на косах сну...
Вікна відкриті космосу.
Вигулює пес весну...
Торкаю тебе на відстані,
Шукаю відповідь прописну.
Рядок відкриває чашу.
Істинну
Твою силу киплячу п`ю!
Загрубіле плавиться тіло.
Струменію крізь пальці часу,
До футляру стікаю сміло,
Скрипкою на дно уляжусь...
Шовковисто-вологі впадини
Відшліфовують
Напомацки
Твої пальці
Підбираєш ключа до загадки.
Звуки
Змішуєш, ніби спеції.
Лише майстер вгадає пропорції,
Лиш йому до снаги увійти
До центру звучання космосу.
На струни лягти свідомістю
В азарті смичок спопелить!
Я - скрипка!
І ось заплакані вікна -
мокрі, солоні, затьмарені...
Кожна краплина вслухається
до грому, до вітру, до протягу...
То ти вже йдеш -
кроки, кроки, кроки...
Ні парасолі, ні спекотні будівлі
Не дають такого прихистку,
затишку, спокою, ліні...
Як твої сильні руки.
...рухи, рухи, рухи...
Знов на ді мною розкриваються
крила, небо, безмежжя...
Це твої долоні огортають
милують,
ваблять,
шліфують...
Скрипка у твоєму футлярі...
Мої нерви оголені саме тобі -
розіпнуті,
чекаючі,
живі...
Я смичкозалежна від дотику -
віддана,
звучна,
наповнена...
Виймай з мене душу!
Торкайся!
Пести!
до млості,
до крику!!!
Запліднюй простір звуком -
акорди,
сенкопи,
треолі...
Я народжу симфонію тобі
любовну,
пристрасну,
надривну...
Я - скрипка!
Смичкозалежна скрипка -
глибока і тонка...
І ось воно - небо !..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
Скреготав самотньо ланцюг,
Червень плутав думки,
Метеликом билось безсоння
Угледівши вогники мрій.
Як манило принадами тіло,
Вигиналося пружно...
Він бачив вузенькі долоні,
Якими черпала вологу
І плюскала,плюскала
В спраглі вуста,
А потім дивилась зорею
Під брезентовий спокій
Затишного сну.
Цілувала заплющені очі,
Гоїла, гоїла рани.
Кружляла голубкою,
Стукала дзьобиком в двері...
А він обіймав надчутливість,
Закіпав білопінно,
Тремтячи, як Везувій
І благав вгамувати жагу.
Просинаючись - слухав:
"Може вона?"
...Дощ чалапав поволі,
Струшуючи ще зелені
Малесенькі яблука,
Які падали у пітьму...
Ох , Вірсавіє, Вірсавіє...
малюнок з інтернету: Давид і Вірсавія - Марк Шагал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013
Все не можу тебе збагнути,
Набираю одну і ту ж комбінацію.
Тебе з собою римую,
А руки тягнуться до сублімації...
Переливаю в інше русло -
Творчу енергію в ерос...
Тю, навпаки, забула -
Все, вириваю любовні стебла!
Нахлобучу побут на очі,
Зітру, мов крихти зі столу,
Твій наполегливий досвід.
І поставлю своє: "Не хочу! "
ілюстрація з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013
Талого снігу слизька волосінь
Витягує з неба струни тепла…
Чіпляюсь за неї руками.
Тоншаю,
Видовжуюсь,
Бриню…
Майже прозора,
Натягнена під деком неба.
Бриню…
Струна…
Нерв…
Пісня…
По над світом бриню.
Зірвусь – не зірвусь….
Птахом злечу?
Ні , білим куплетом скинусь, -
Над океаном суєт
Бриню…
01.02.2013р.
музика з інтернету:Giovanni-Marradi shum dozhdya
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2013
(музика замість епіграфу)
Декілька вдихів весни…
Так починається сон.
Я стою перед твоєю жагою
Захищена лише смарагдовим пилом -
Напівпрозорим пологом ночі.
Паморозь дихає в спину
З трояндових схилів.
Віхола спить,
Згорнувшись клубком під парканом
Дрімає січень.
Не спить липнева спека в очах,
Сонце сходить на долонях твоїх.
Силою світла,
Руйнуючи мури,
Готичні вигини часу,
Стираючи нікчемні кордони,
Дихай!
Так починається пристрасть.
Дихай!
Декілька вдихів весни…
Це так природно тебе хотіти,
Тебе собі берегти,
Тебе любити…
Дихай!
Весняні джерела жаги уже поруч,
Наповнюй легені,
Судини,
Серце…
Весняним ключем відмикай
Ворота моєї долі.
Дихаю…
Мій повелителю снів,
Я дихаю маренням,
Сходами пензликів трав,
Свічками каштанових гордих алей,
Синіми ріками пролісків ранніх…
Милий, я дихаю
Квітом бузку,
Ароматом кав’ярень,
Світанками,
Громовицями,
Дихаю...
Торкайся, бо я вже не втерплю!
Надихай під ковдру своїх безкінечних пісень,
Смішних перегуків перкусії пальців,
Лоскотних мандрівок солодких балачок,
Та інших дрібничок,
Щоб я потонула в потоці кохання!
Щоб я танцювала,
Немов та шаманка у танці-гарячці.
Гортанно співало щоб все навколо,
Вступаючи в коло…
Дихай!
Вирину вмита твоїми
Вустами, руками, очима…
Дихаю снами, мій повелителю,
Дихаю шовком долонь,
світлом смарагдових зір...
Дихаю океанами,
І світами…
Горнуся до тебе
ближче на декілька вдихів весни…
Так починалось життя!
музика
з інтернету:Okean_Elzi_-_TVO_ZELEN_OCH
31.01.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396981
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.01.2013
" Я хочу заходить к тебе в сон, воскресая, наполняясь тобой, и в тебе оставаться, прорастать, принимать твои теплые соки, распускаться цветком, раздвигая границы ощутимого мира… Ты не знаешь, насколько я люблю тебя.
Нет. Я хочу тебе сниться."
Светлана Лаврентьева http://skazzka.2bb.ru/viewtopic.php?id=930
Чому ти боїшся безсоння?…
Чому не чекаєш дощів?…
Бо мотузочку кроків коханих
Змиє водою до центру землі…
Час стугонить під колесами днів
Рахує зупинки, стовпи, пасажирів …
Я завжди виходжу тут.
Каву з автомату чомусь не люблю.
Та питиму, що вдієш о цій порі.
.....Керуючись першоінстинктами,
На нюх гострий сподіваюсь,
на те, що ти не змінив звички
Курити саме ці, неміцні цигарки,
І пахнути лезом бритви
З відтінком терпких вітрів.
.....Маю надію на гострий слух,
Що в самому серці міста
Відсіює кроки твої з поміж натовпу
тутешніх людей і туристів.
.....Ще покладаюсь на тебе,
що у хвилину сну
Ти йтимеш упевненим кроком,
Не помічаючи більше нікого,
Не дбаючи про гарні манери
Ввійдеш до мене у спальню.
Візьмеш за руку,
Як то раніш бувало,
і я прокинусь,
Розімліло рожевощока,
Збентежена і трохи зніяковіла
У твоєму купе.
Колеса в цей час туркотять про своє.
Смішно фиркає потяг
І тріпоче вагонна фіранка
По вуха закохана в небо нічне.
Я страшенно боюся безсоння,
Щоб не проґавити мить
Поєднання лунких коридорів
В точці торкання світів.
...мого і твого...
Змиють дощі наші впевнені кроки
Десь під коріння космічного гаю.
Котиком тулиться сон по-під боком
Морфеєві чари простір долають….
30.01.13
малюнок з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Все заради цього ковтка.
Кавових зерен сміх
В каруселі.
Бовтають ніжками зорі,
Звісившись з краю чашки
Смикають смух золотого кота
Що випинає ліниво пузце
В небесній постелі…
Лабрадору синя безодня,
Втягує все без останку.
Облущує з неба обгортку,
Льодяником хрумкає дзвінко,
Прицмокує просто й любовно
Каву на ніч…
Шепочуться в чашці цукринки
З густим загадковим пилом,
Що можливо летів,
Долаючи космічні милі,
Щоб опинившись у цій площині
Віддати відоме.
Скрегочуть заслінки часу,
Видобувають на зовні вогонь,
Гнотик свічці тривожно кусає
Червонодзьобий птах….
Маряться ночі великі крила,
Ховається морок по-за кутках…
Тріпочуть завіси сну…
І знову солодкі вуста
Колисають чарівне слово…
Все заради цього ковтка
Любові…
24.01.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
В холодные проруби неба
Всё смотрят с надеждой звёзды-глаза.
В незнакомые окна
Стучать?
………….
В глухие уши
Кричать?
………….
Где это сердце,
Кому предназначен пылающий ком?!
Стрелы амура
Летят в пустоту…
Слушай,
кричу, как кричу…
тонкие пальцы терзают струны,
струи воды,
сети ветвей…
В жизни своей,
В бисере слов,
Лежит и томится моя любовь,
Неспетой песней
Неиспитой каплей,
Неразгаданной правдой …
Крылья жадно к себе прижимают
Неба частички,
Свободы осколки…
Дальше и дальше от себя отпускают
Земли притяженье…
Колко…
Сердце, как птица,
Как посланник иных миров,
Чужих городов,
Далёких планет
Поднимается выше,
В пучину холодных,
Бездушных ветров,
Чтобы петь.
Восторженно и безотчётно.
Питаясь небом,
Питаясь дождем…
Петь!
Во все горло, во всю свою силу,
Мощно,
Наизнанку вывернув поры души.
Петь!
О любви, как о благе,
О любви,
Как о силе,
Что даришь мне ты…
СЛЫШИШЬ?!!!
… В холодные проруби неба
Всё смотрят с надеждой звёзды-глаза.
Кончики крыльев белеют
В тёмном проёме окна….
20.01.2013г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2013
Ти не спиш…
Палаюче серце вже осмалило стіни…
Ти на кордоні.
Ти на кориді.
До бою!
Люстро дзвенить тобою, відтворює рухи.
Твої руки.
Твої вуста…
Твоя хода.
Крокує військо.
Лівою, лівою, лівою!
Не спати!
Ворог в тобі, - роздерти його, розшматати!
Лінь задуши голіруч,
Душу роззуй.
Світ.
Випий світ!
Притули до неба вуста,
В саму серцевину впийся,
Цілуй його білі крила,
Цілуй його чорні крила,
Здолай силу тяжіння,
відчуй силу тертя,
Загорайся!
Попелом падай в пил,
Дощем напийся,
Проліском серед лісу родися.
Змінюй ся!
Лівою, лівою, лівою!
Твоя хода легка.
Крок у перед –
Лютого дзвін,
Крок,- березня спів,
Крок, - квітня поріг
Крок, - травня влюбливий сміх,
Котяча щаслива гримаса,
Ночі прикраса…
Загадай...
Човен місяцем повен…
Розхлюпай водицю по біля криниці.
Кого люб, напувай,
На ранок згадай…
Барабани,
в мені шамани,
Рахують до сотні,
рахують краплини.
Ковтаю.
Серце в мені проростає.
Нове проростає.
Любити!
19.01.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
Сонце вийшло!
Нарешті, нарешті,
Бігти!
Бігти чимдуж у двір!
Чоботи на ноги без шкарпеток
І дарма, що провалююсь у сніг.
Кіт пірнає, диво ж!
З пагорба, то для нього пагорб,
Стриб у ще одну кучугуру нічних походеньок зими.
Стриб на кущ трави,
Що з осені, ще зелений випнувсь гордо серед снігів
І тікати на спину собаці,
Що теж не природнmо для них…
Сонце гралось з моїм кожухом,
Виявляло найменші краплини
Віддзеркалювало небеса
Сині-сині рівнини на подолі та рукавах…
Сонце гралось, всміхалось вікнам,
Зазирало у скельця біля криниці,
Вібрувало на долонях даху,
Кіт і туди вже дістався …
Киць, киця……
І хапалося сонце за сліди якоїсь птахи,
За стовбури та сніжні шапки…
Мружусь, мов кіт,
Чухаю песові вуха,
Тож він витяг сонце, вхопившись йому за бік,
І тябурив, доки ставало сили,
До моєї сумної садиби,
Щоб мене отак звеселить!
Гамірно в світі,
І тихо водночас в душі,
Від синичок, що на калині, від котячих піснів…
Затишно і комфортно,
Любо і просто
Жить,
Там де тримається сонце
За скляні вітражі,
За мої вічні дерева і вікна,
За рудого кота і невідступно грайливого пса…
Так, як з коханим
Тепло…
Щасливо….
Жить!
23.12.2012р.
малюнок з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
Закладаюся, це того варте!
Холодно.
Вилиці мерзнуть і кінчики вух.
А я ще в твоїх обіймах,
А я ще тримаю тебе за ґудзик.
Холодно!
Вогні жовті стікають до ніг і вкриваються кригою.
Триморить неонова вивіска,
Гріє душу самотньому псу
Картону брудного клапоть…
Холодно,
Але нам то не усвідомить…
Палає серце,
Горить!
Наскрізь обпікає,
Зводить мороз нанівець і зиму одне твоє слово
Кохаю!
Засоромились вікна,
Ховають смішок у кулак,
Заклопотано дзенькають посудом,
Гучніше вмикають якесь кіно,
Покрикують на сірих котів і розкидані речі…
Тільки б ніхто не побачив,
Ніхто не побачив, як тануть бурульки,
Як проростають зелені веселі травини,
Як світить сонце над нами,
Посеред зими,
Посеред вулиці,
Посеред світу,
Як зима втрачає глузд,
Як їй нічого не світить,
Там де цілуємось ми…
Там, де цілуємось ми!
Літо!
Літо.
Літо…….
Ґудзик твій в мене в кишені .
А у тебе моя душа.
Холодно – мерзнуть чужі оселі.
ХОЛОДНО!
Для інших,
Для всіх, для сторонніх – зима!
А я торкаюся серпня……
Закладаюся, це того варте!
21.12.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2012
Лиш де-не-де солодкі ліхтареві пальці
Показують на вицвілі паркани,
На милі серцю мовчазні ротонди,
На довгі, мощені складними візерунками алеї,
На сині, чи зелені старі лави мокрі,
З чужими іменами на сидінні…
Ніч все це заковтнула, як наживку,
Тепер без нас вона нікуди…
І пустотливий пес малий-приблуда
Так урочисто біг попереду,
Немов на варті нашого тепла,
Немов ми тим теплом його вколишем,
Немов він наш єдиний поводир
До того надзвичайно гомінливого під"їзду,
До сходинок, обчовганих і тріснутих уздовж,
До пряних протягів, до підвіконня…
Так урочисто пес попереду біжить,
Знічев’я уявляє себе монстром,чи драконом,
Гарчить на тінь, лякає гілку…
Він мружить очі, схиляючи на бік кудлату буську,
Танцює хвіст його і вушка….
Ніяковів, коли злипались наші губи,
І тіла,
Ховав лукаві очі,
Тримавсь зубами за поділ тепла,
Фантазував, що ми його родина…
За цівку жовтого принишклого вікна
Хапалась міль,
Мовчали мордочки старих автівок,
Тулились ближче до плеча гілки,
І смикалась здивовано і безпорадно стрілка -
Час не намацував її ходи…
Лиш ті, солодкі карамельно-жовті ліхтарі
Вже цілу ніч ліпились до мого волосся,
До коміра твого,
До чорних обрисів дрімаючого парку,
До кучерявого загривку Песолева,
До вій,
До нашорошених парканів,
До ароматних кавових казок
Із денця життєрадісної склянки…
До всього визначного, вирішального, земного
Тулилась ніч.
А я тулилась до щоки,
Що пахла чимсь таким затишним і знайомим….
Всміхався пес очицями мольфара.
12.12.2012р.
ПЛЕЙКАСТ http://www.stihi.in.ua/view.php?playcast=743
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384260
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.12.2012
Ще одна хмара…
Знаєш що буває, коли лягає сонце?
В човниках мрій,
В долонях моїх, немов у коконі,
Тулиться безкриле щастя.
В долонях моїх, немов у лусочках насінина,
Чекає весни серце.
Коли лягає сонце,
Вартові сну заступають,
Плекають вогонь ,
Тримають на списах небо…
Дрімають прозорі крильця, зорі чаклують,
Ниточки пнуться з під пальців,
В клубочок скручують всі шляхи,
Всі пустелі і, всі міста,
Що до ніг твоїх покладу я на ранок.
Знаєш, коли лягає сонце,
Ростуть із моїх долонь,
Квіти мрій…
Я пригортаю їх до очей, і до вуст.
Нехай квітнуть в мені,
Пилком чарівним живляться мрії
Тремтять прозорі крильця
Тріпочуть, мов серце,
Зростають…
Знаєш,
Що буває, коли сонце встає?
Я розтуляю долоні!
Пурхнуть мрії.
Покотяться клубочки,
Ниточки напнуться, немов струни, немов дроти,
Немов потаємний зв’язок,
Вкажуть дорогу
До мого серця…
Сонячні стежини проступлять на лоні землі.
І потече тими шляхами,
Немов венами, сік.
І пробудиться день.
Сонячний .
І буде любов!
11.12.12 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2012
Не відступай!
В очах моїх ніч танцює.
Зорі гукають.
Чарівні пісні хлюпочуться біля ніг моїх…
Ти черпаєш сік небес,
Долоні тремтять,
Долоні несуть Всесвіт до вуст моїх…
З рук твоїх, питиму магічний нектар,
По вінця наповнююсь
Рікою за край, водоспадом за межі,
Щоб тобі було чим втамувати жагу.
Щоб північ з півднем зійшлись, злиплись, мов наші вуста,
Змішались сердечні удари…
Не відступай!
Хвилі гарячі плюскають біля ніг твоїх,
Зазивають ,
Ритмом своїм,
Шепотом...
Бурштиновий бубон шаманський,
Повний снаги, сипле долу скибочки щастя
До самого краю ойкумени земної втіхи
Розстилає дорогу…
Йди!
Двері тамують подих,
Паркани вже виїла зграя чекань…
Від порогу декілька кроків до серця мого.
Не відступай!
...ходи но сюди...
10.12.2012р.
картинка з інтернету
http://transmission.lenin.ru/Aristasia-Earthmother.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2012
Графики чертит небо смычками.
От точки удара до точки взлёта
Сердце мое
Поёт.
Небо исписано одной только строчкой.
И я стою под этой струной,
Искажая собой горизонт, вонзаясь любовью, словно когтями,
Смычком, продырявив свод…
Систола!
От точки удара, до взлёта
Только шаг до излома,
Секунда полёта.
Превышая разумную скорость.
Нарушая законы и нормы,
Сердце моё
Не принимает других сигналов,
не приемлет других богов,
знает одну вершину, имя которой Любовь!!!
Эктазис!
Ликуя вхожу в пике,
Восторженно, словно на празднике
Упиваюсь бурлящим потоком, улыбаюсь даже во сне,
Будто весенней хрустальной водой наполняюсь.
Погружается в страсть
Сердце моё!
Систола!
08.12.12
малюнок:"кардіограмма" Gala.vita
+ плейкаст http://www.stihi.in.ua/view.php?playcast=728
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2012
http://www.stihi.in.ua/view.php?playcast=728
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2012
Розсипаючи
груші
та яблука…
В сильних руках твоїх
Підвіконня стають палацами…
04.12.2012р.
(малюнок з інтернету)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382358
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.12.2012
Губы твои…
Так вероломно врываешься в жизнь мою.
Откуда,
Откуда ты берешь свои чары?
Вливаются через окна и двери,
волны, от которых стынет кровь,
от которых огонь в теле,
от которых ночь дрожит
и капли нетерпения шипят на раскалённом металле.
Лунный клинок призывно изогнут-
кошкоподобно изогнут стан…
Ты мной играешь
в распростертых небесных покрывалах
в тёмных шелках,
в кружевах пеньюара,
нежность твоя и страсть…..
Серебряным колокольчиком в моих ушах,
крыльями мотылька
бьётся в сознании одна только мысль…
Хмельное чувство,
шальная пуля сразила меня наповал…
умираю только для того чтобы любить.
Губы твои…
Вероломство ….
Остановись! Или …
продолжай,
наступай,
ОКЕАН!
Наполняй
мою комнату.
Волны страсти приму, как лекарство,
как путь,
как единственно верный ответ.
Тёплый солёный густой аромат -
Океан уже во мне,
Шалит, поёт в моем сердце…
О, благодать!
Губы твои …
03.12.12
музика з інтернету Fly_Dream vs Katina Lena
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382104
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.12.2012
Ця прозорість з розуму зводить.
Тремтять гілочки, тулять пальчики в купку,
Шукають грубку.
Чистять душу
Свою закоцюблу.
І мою…
Тремтять, але до останньої краплі стоять,
Сік тамують у всіх стравоходах зими.
Танцюють туманами вкриті шляхи,
П’яні від теплого дихання димарів,
Хмеліють, від спогадів літа
Соломою вкриті льохи…
Підпирають боки
Старі стовбури, об сиві паркани,
І човгають ставні ввісні…
І дихають, дихають всі
Всі шпарини чулану і ганку травнем і ранком,
Вдихаючи з купи сміття сухі телеграми весни…
Пахне мохом …
Землею пахнуть боки картохи,
І зовсім, зовсім літом пахнуть яблука,
Ті,що прозорим медом политі.
Чебрецем пахне
І масним каганцем
Пахне ще з коридору…
А далі – зорі
В прозорім сачку саду,
Переплетені з осокою,і з комишами,
Порослі моєю душею.
І величезне, просто над головою, яблуко
Золотого наливу.
Що сходить лише у цій порі.
Дивить на мене…
Ночі такій дивуюсь.
Милуюсь…
Прозорість така….
прозорість така лунка,
з розуму зводить навіть кота.
З даху, смішний,
Кидає зоряні реп’яшки,
І мандрує по краєчку луни,
По тоненькій струні
І дзвінко гука,
Щоб грудню надерти хвоста.
Прозорість така лунка…
01.12.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2012
Любить.
Сосчитаю лучи ресниц…
Возможно ли тебя любить?
Сосчитаю до ста, до тысячи,
До многих дней,
До многих ночей,
Дожить.
И не устать
Любить!
Ресницами, как иглами,
В сердце войти,
Чтобы не жить,
Если не выпытать
У неба твоей руки.
ЛЮБИТЬ!!!
Ощущая даже ресницами,
Каждой душой,
Из всех возможных жизней,
Как дрожит миг
В котором
Робко,
Краснея,
Смущенно,
Уверенно,
Нежно,
Лаская,
Целуя,
Чисто,
Хрустально,
Беспечно.
Наивно,
Неистово,
Смело,
Сильно,
Восторженно,
Красиво,
Вопреки,
Бесконечно,
Искусно,
Девственно,
Юно,
Капризно,
Заносчиво,
Истово,
Агрессивно,
Напористо,
Сдержанно,
Мягко,
Весело,
Танцуя,
До исступленья,
Беспечно,
Навсегда,
Неизбежно…
Ежемгновенно Безумно Любить.
30.11.12.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381419
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2012
В чашку двору нападало неба…
Зазираю у прожилки часу,
Де шанс, є крихітний шанс набратись сонця…
В мені танцює осені перелюб,
В мені палає листопадова зрада,
В мені сміється дивний пересмішник,
Злидень, що викрав сонце,
Викрав сонне, усміхнене сонце!
Моє ,
Нещодавно моє, Сонце!
Листопад промовчав,
Розповзлася посмішка хтива
П’ятниці,
Тягнулися рукава
Обшарпані,
Руки невпевнені, рухи кволі,
Але сонце сховали поволі
У брудну торбину,
В стару лахмітину зими….
Де тепер ти,
Сонце,
Де Ти?!
Зазираю в шпарину,
Розшнуровую днину:
промінчик-мізинчик,
ще пальчик, ще й долонька…
й далі ..
торкаю твої, сонце, вуста,
я сама посміхаю,
себе посміхаю,
тебе в боки штовхаю,
спати облиш,
спати годі,
поки спить сивий злодій,
поки час на колоді, мов кіт, приліг,
до серця мене пригортай,
від зими утікай!!!
Вмастилася сонцем,
Руки, лице і ребра,
Наїмся сонця, жодним шматком не погребую,
У чашку двору, накидаю спори,
Най проростає!
Сонячних сходів,
напроростаєєє…
собі сховаю…
Сонце,
Це Ти?!
30.11.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Наберу зірочок у пригорщі,
Заночую хоч раз на горищі,
І не лоскочуть вікна дощі,
Але співають стиглі вишні…
Спати подалі від осінніх думок,
Випустить пару, по під дашок,
А може сивий станцює димок
Розгорнуть щілини карту зірок…
І просто млість ...
Моє ім’я чомусь вирветься з того боку,
Знадвору,
З оселі зірок,
Моє ім’я сказане по інакшому,
Можливо одними вустами,
Можливо на спітнілому люстрі
Я прочитаю його
За цівкою світла,
За тином звитим з часу і зіркового коріння...
Мої вуста…
Торкни мене …
Простір цілунком перетни…
Диханням познач себе на моїй щоці,
На пульсуючій жагою скроні, на зап’ястку…
Такої млості не знав ніхто…
Твої вуста
Ледь розхилені.
Дихання дрімає...
Скуйовджені мрії мене піднімають,
Беруть за плечі,
А я жадала втечі…
Бо птах любовне послання вже ніс,
Шумів за рікою ліс,
Спати, спати, аби світ туркотів,
У вісні час не зрів,
Не йшов нікуди, не ріс…і десь під сонцем,
Входячи в раж,
Кружляв би час
Навколо нас.
І серед ночі голосом тихим зір,
Мов ситий звір,
Кликав мене, гукав,
І млів,
Коли неба торкав,
Знаходив мене під боком,
Туливсь міцніше…
І спати, спати,
Аби час вколисати…
Приспати,
Щоб він не зрів, нікуди не йшов і не ріс…
Заночую хоч раз на горищі…
24.11.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2012
Мідь почорніла.
Наїжачилось небо…
Змішались думки.
Фарби тріснули, зсохлись, вкрились часом.
І в ті прогалини розколи й зломи
Маленькі каганці
Знічев’я зазирають в майстерню на землі,
Цей світ мене творив,
Творив,
А потім здичавів,
Байдужістю поріс…
Без дощів.
Пензлик хтів,
Щось сказати та в горлі вата,
Шорсткі всі вигини земні,
Шорсткі і вуглуваті,
З того боку,
Де засуха в душі,
Асфальтова дорога,
Пливуть мрійливо ліхтарі,
Відбитки шкаралуп і бивні носорога,
Тремтять ледь-ледь живі
Витягуючи воскові світи з Далі,
Чекають дні.
Чекають ночі перехилити світ,
Аби побачити в монокль,
Невидимий, але присутній слід,
Того, що не було…
Мідь жевріє при світлі вікон,
Рахує камінці,
Бруківкою мандрує листопад , згадає що колись…
Наспівує, та в горлі свист,
Тоді як народивсь,
Тоді, як сонце ще було,
Тоді, як вірити могло...
Вже витягають лід
Із серця і долонь
Безбарвні промінці.
Мандрують по щоці
Ті ніжні каганці…
І хто сюди привіз
Танок валіз.
Букет жоржин
І кавовий пігмент,
І хіть,
Все те, що до весни,
Без мене проживе, має ж жить…
Чекаючи весни
В мені.
ілюстрація : "Геополитическое дитя, наблюдающее рождение Нового человека" Сальвадор Дали
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379451
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2012
Якісь дурниці сновигають
моїм мозком - може сню...
В чарівний світ пірнаю зранку.
Себе вбачаю неземною,
убрану в пахощі мімози.
Ледь-ледь торкається світанок
моїх грудей, плечей торкається і кіс,
мого чола,
сріблясто, філігранно, млосно
виводить код на виході з просоння.
Таємний, лиш тобі відомий, знак
вмикає почуття і трепет.
Спалахую вогнем відкрита,
ніби ватра у пустелі.
І як дитя зозулі, як завжди - голодна...
Плекаєш насолоду, мов бутон,
мов пуп"янок голандського тюльпану....
Росою вкриті перші промінці,
на пелюстках тремтять цілунки...
І піднімаються з глибин
Земні чуттеві соковиті хвилі,
мандрують корінцями,
іскряться, назбиравшись в цибулинці,
І далі, вгору по стеблу тугим і пружнім,
мов фонтан потоком...
Зібравши сили вириваються на зовні
Чарівним відкоркованим шампанським ...
Зриваєш пломби, заборони і печатки
любовним стогоном - о, Боже...
- Тебе я Богом нарікаю!
ілюстрація з інтернету
Художник Luis Royo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379441
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.11.2012
В мене мерзнуть лапи,
Мокрі-мокрі вуса…
І в траві царапно,
Щось кота там вкусить…
Перші кроки в іній,
Хутро пропаде, боюсь…
В мене змерзла спина,
Чуєш, під ногами Хрусь!
Що то за бенеря,
Що то за напасть,
Вже чому не серпень,
Гра чом не вдалась?…
Кіт заходять, бачиш,
Хутко поступись!
Цей «осінній шабаш»,
За вікном залиш!
Теплу-теплу ковдру,
Подавай Нам в мить!
І гляди, знадво́ру
Можуть «Білі» налетіть…
Гордо хвіст тримають
Кіт, «його величність».
Знає він – не знає,
Яка «спека» в січні?..
20.11.2012р.
фото з інтернету http://www.funpics86.ru/displayimage.php?pid=72
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
Здравствуй, тьма,
Здравствуй, пламя!
Здравствуй, свет.
Здравствуйте, угли!
Покажи мне обратную сторону сердца.
Я стою на обоих концах дороги,
Научи меня отворять миры
Ключом, который нашла в книге затерянных слов.
Научи читать мои мысли
С обратной стороны их звучанья.
Дай мне новое имя.
Дай Знать.
Здравствуй, тьма,
Здравствуй, свет!
Я стою посреди времени,
на перекрестке воды и пламени,
ступни мои и ладони мои
упираются в разные стороны света.
Земля и воздух точки опоры.
Я узнаю имя своё в отражении моём.
Дай мне новую жизнь мою,
Дай Знать!
Здравствуй, тьма,
Здравствуй, свет!
Я стою в огненном кольце,
в башне воды,
на воздушном ложе.
Я познала любовь обратной стороной сердца,
я познала жизнь.
На лбу прочту в отражении своем
имя твое
для меня.
На ладонях моих семь тысяч слов предназначений.
Я познаю себя
С Нова.
Дай Знать.
Жить!
18.11.2012г.
Анкх, анх, коптский крест — символ, ведущий своё
происхождение с наиболее древних времён. Известен как
египетский иероглиф, а также как один из наиболее
значимых символов древних египтян. Также известен как
«ключ жизни», «ключ Нила», «бант жизни», «узел жизни»,
«крест с петлей», «египетский крест», «крукс ансата»
(лат. Crux ansata).
Из-за своей схожести с христианским крестом вошел в
коптскую символику как символ вечной жизни.
«Ключ жизни» отождествлялся с богами не только у
египтян. Этот крест также был известен в великой
цивилизации Майя и у скандинавов (являлся символом
бессмертия и ассоциировался с водой, а значит с
рождением жизни).
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%85
http://oceangirltv.narod.ru/trivia/ankh.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378526
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2012
Запливала в небо,
Наковталась хмар…
З того боку весни – осінні мости.
Чекаю коли вляжуться сни…
Домуркочуть коти.
Й нумо вітер цибатий до вікна припинати.
Загнуздаю хмарину,
Гайну
Куди очі ведуть, напряду собі слів,
Наберу дощунів,
Гайну!
На твоє дивувате обличчя – сміх,
Як я вдерлась тобі на поріг,
Так як сніг,
Перепитуєш десять раз –
Будеш чай?
Після неба ти мене виручай,
Нагодуй, забалакай на ніч,
Будеш чай?
... вже питав, вибачай…
Філіжанка, дивись, тягне все всередину,
Телевізор, комод, на столі скатертину…
І твої зачаровані очі,
Заримовані з небом,
Враз наповнені медом…
А потім - гайну…
Не пускай, не пускай,
Бо захочу й піду…
До щоки припаду,
До шорстких на їжачок, до цілунків-балачок…
Не пускай, бо гайну!
Серед хмар запливу – здоганяй, зазивай…
Так я знову гайну,
В осінні шати,
Аби не спати,
пірну!!!
17.11.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012
плейкаст : "Люблю тебе в цю мить"
адрес открытки :
http://www.stihi.in.ua/view.php?playcast=721
музыка : Владимир Высоцкий. Люблю тебя сейчас.
( взято из интернета. исполняет Н. Джигурда)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
Повитрушую з себе
Всі трави, дерева, квітки…
Що ще лишилось у кишенях
З того часу, коли зелені
Свіжі травичини
Впліталися в рукава,
Босоніжки, комірці?..
Нехай зів’януть,
Відцвітуть
Замріяні бузки,
Полишать вітру свої душі бадилини…
Я випнусь у прогалину між хмар,
Зірву бодай один бурштиновий листочок сонця.
На зиму вистачить,
А там…
Відродяться із попелу і пилу
Малі веселі пружні пелюстки,
Тріпочучи всім тілом
Чекатимуть на гру…
Повитрушую з себе всі стебла,
Всі зерня,
Хай сплять.
Вколисую мрію
До наступного разу весни.
16.11.2012р.
музика з інтернету.Song from A Secret Garden.скрипка Страдивари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
................"Люблю тебя сейчас, не тайно - напоказ.
................Не "после" и не "до" в лучах твоих сгораю.
................Навзрыд или смеясь, но я люблю сейчас,
................А в прошлом - не хочу, а в будущем - не знаю."
(В. Высоцкий.Люблю тебя сейчас)
Як я тебе люблю - тримається лиш мить…
За гілку часу срібна павутина
тримає крихітну частинку світу у цю мить,
як я тебе люблю…
Що буде, чи було, на вічності, на миті,
мов на лезі -
моя душа сліпа.
Моя душа, без масок і прикрас,
як я тебе люблю,
тепер,
сю мить,
цей час,
а далі… щоб не знать, що буде!
Іду, мов по вогню,
Без тріпотіння вій,
Без поглядів у бік,
Без майбуття.
Як я тебе люблю,
існує лише мить,
і хай вона болить,
минуле зірве нить, коли тебе люблю я…
Шепочуться віки,
і тільки дві руки,
у проміжку між "до" і "після"…
У ту краплину часу,
піщинок порухом мізерним
відмірюю свої всі шанси,
коли тебе люблю,
а далі…
щоб не знать, що буде!
Хай хуртовини б’ють,
Хай вип’є сили спека,
Люблю тебе в цю мить, -
По-іншому й нетреба!
15.11.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2012
сачок із волосся розп’явся в повітрі,
назбирує осені дух.
потраплять сюди золоті насінини
і чийсь потаємний рух…
одинокі листівки шукають свій шлях.
крутяться вічні мотиви…
вітер б’є в груди себе в дзеркалах,
розкодовує двері зливи.
магія сонних ущелин пульсує, бринить.
хмари на землю сповзають…
І все ближче і ближче хтось бубонить
Про те що кохає,
Кохає,
Кохає…
14.11.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2012
Вицвіли довгі дороги…
Блукає вітер,
Ховаючи свій дивний сміх у теплих скиртах…
Мов божество язичницьке,
Різьблений віком на гілляці плід,
Похмуро й відчайдушно в сиве небо зирить.
Останні крихти сонця і тепла
Ковтають здичавілі верболози…
Сад світить ребрами.
…муркоче кіт …
Гойдається безстрашний павучок.
Тонке життя своє сукає,
Заводячи в свої печальні лабіринти
Зів'ялий лист,
Краплину жовтня,
Кухлик сонця…
Сповита казкою тепла дрімає у пів-ока муха.
Всміхається йому звабливо…
Згорнувся кіт
На жовтих острівцях спокою…
і лінню дихає в мою долоню
Руде кошлате джерело затишку..
…дрімає день…
14.11.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012
Как и всегда, когда море не плавит рассвет,
Когда птицы семнадцатый видят сон,
Ты приходишь читать ответ
Снимая с губ моих вздох или стон.
Приводя механизм распознания эха,
Взводишь курок, целью избрав покой,
Я проснусь …. нечеловеком,
Войду в тебя, как Альраун**домой…
Живи во мне, вцарапаный руническим стежком,
Не пробуждайся, я тебя возьму
В мир нежности земной.
Украшу только волосы, оставив душу голышом…
Всегда, когда Луна гадает по ладошке,
Крадутся сны в мою постель,
Ступаю тихо, в подобье кошки,
Чтобы застать в врасплох, как путника метель.
Тебя любовь заводит в лабиринты и заторы…
Дороги не видать во мгле, как в подземелье.
Иду к тебе любовной вытяжкой из Мандрагоры*
И ты ко мне иди, читая миражи ясновиденья…
Когда рассвет танцует осторожно,
Пытаясь попадать в мои следы,
Останешься, как филигрань узоров сложных.
Вдоль линии судьбы…
Когда рассвет ещё не плавит море…
09.11.2012г.
Предполагалось, что это мандрагора * имеет различные
магические свойства. Оно считалось способствующим
сексуальной активности и деторождению. Мандрагора
также символизировала возбуждение, мужской принцип; в
языке цветов она выступала как образ редкого,
необычного. Галлюциноген.
Альрауны** — в мифологии и фольклоре европейских народов духи низшего порядка, домовые.Крохотные существа, обитающие в корнях мандрагоры, очертания которых напоминают собой человеческие фигурки. Альрауны дружелюбны к людям, однако не прочь подшутить над ними, порой весьма жестоко. Это оборотни, способные перекидываться в кошек.
инфа и рисунок из интернета
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376550
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.11.2012
Осінь крокує.
Без жалю,
Але з наснагою…
Скресають трави,
Сходять з лона земного в нікуди.
Стлівають фарби,
Сивіє волосся неба…
Під леза дощу лягають дерева, будинки…
Шиплять смолоскипи старих ліхтарів,
Б’ються химери в калюжах ,
Хворіють на віспу.
Їх вік передбаченокуций.
…Творить дива,
Заводить у тишу
Білий кухоль смачнючої кави…
Осінь чари свої неодмінно пряде.
Скатертину цвілу ховає у скриню зими.
Листопадовий привид
Сміється дірявим осиковим листом,
Мов ротом беззубим.
Стрілою дощу
Влучає у серце повзучому часу.
Рука його
Схибила.
Осінь-химера наступає!
Скімлять паркани, фрамуги, гілки
Надірваним хтивим фальцетом: - люби нас,
Люби!..
Простирадла нервуються мокрі.
Забуті капці необачливим сусідом,
плачуть на піддашках …
...сьорбаю каву.
що мені до того.
...Крокує осінь.
06.11.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Всё зашифровано в тебе, небо!
Ты молчишь,
Будет ли ответ, зачем мне нужен этот огонь?
Диск белого золота
Трепетно из рук твоих принимаю,
Он проложит мне путь,
Я узнаю, где придел всему.
Как долго и как сильно я могу еще гореть?!
Мои волосы, руки и грудь испепеляет безумная страсть,
Любовь, непредсказуема,
Любовь открывает дверь,
Но шагать нужно по воздушному коридору,
Золотится канат.
Природа вздрагивает
травами,
ветвями,
испуганными воробьями.
Первый шаг всегда в неизвестность,
Лунные свирели поют,
По ложбинке между лопаток струится напряженье…
Дойти.
Страсть движет мной,
Небо молчит.
Небо молчит.
Небо молчит!
Словно маятник лунный диск.
Глаза в глаза - разряд!
Вспышка гипнотизирует пространство.
Я стану Гидрой -
Каменную плоть обретает лунный путь.
Дверь.
Ключ движется на пол-оборота вперед,
Механизм смазан, секрет разгадан,
Ещё оборот ключа,
Скрежет и лязг…
Грохот!
Дороги назад больше нет!
Дверь!
Возможность тобой обладать…
Любовь равносильна смерти,
Только умирает всегда кто-то другой,
Рождаюсь Я!
Я и есть любовь.
Небо!
Ты во мне…
Нет больше жизни и смерти,
Нет разума и рассудка.
Безумие, вот выход.
Тьмы больше нет!
Свет навсегда.
Перламутр облаков отражается в бесконечности моря,
В черном зрачке пульсирует вечность…
Гореть тобой, вот выход…
Небо!
05.11.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012
Десь,
Десь у тому закрайсвітті,
Де саме й мешкають такі як я
Малює сонце на долонях квіти,
І сходинки до неба
Й метеликів юрбу.
Спрагу вгамує ковток еліксиру.
Липнуть солодкі вуста,
Напоєні мною-хмелем.
Винно-п’яно наповнена я
Тобою…
Там,
Десь там , у закрайсвітті,
Безпечніше тримати вікна настіж.
Віддатись пристрасті,
Віддатись млості.
Пізнати ж як було нестерпно
У мурі розуму без волі…
На кінчик пензлика стікає ніч,
Метелики злітаються в кубельце,
Безпечніше тебе любить,
Коли я мешкаю у закрайсвітті,
себе пізнать в тобі
і квітнуть,
квітнуть,
квітнуть,
У тому закрайсвітті!
04.11.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012
Коли день перехилив свій келих
І чорне дно ночі дивилось химерою межи очі.
Обідок її срібного перстня
Дзенькнув об котрусь із зір…
Окрім цього звуку було чутно лишень,
Як падає лист...
В той час сон саме йшов.
Дибав неспішно до кудлатої голови,
Товк ногами горошинки часу
І губив зерня сонця.
Вони сходили веселими
плямистими зайцями на пагорб і співали,
Вдихаючи сутінь та туман:
Сонцевиходь,
Сонцевиходь,
Сонце, виходь!…
І товстий, жовтогарячий кіт
Поволі піднімав свою важку, з просоння, голову.
Пухнастими лапами огортав пагорб,
Розлягався долиною,
Викладав поважно хвоста понад гаєм…
Біла пишногруда хмарина
Танула, мліла, розтікалась
По його золотих вусах…
І кохання муркотіло десь у грудях:
Сонцевиходь
Сонцевиходь,
Сонце, виходь!…
04.11.12
(картинка з інтернету)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012
Дістань мені зі своїх сонячних кишень
медово м'ятний
пряничок малий.
Руденьке кошеня, з просоння,
тулить мордочку цікаву у комірчину,
де танцюють мишенята.
Плету оранжеві хвости лискучобоких цибулин в тугії коси.
Цвіркун ожив.
Десь у кутку надибав скрипку,
чи з собою брав,
і розпочав свій безкінечний день.
Розмова тиха точиться у нас з котом
під ту веселу романтичну пісню.
Щоб збадьорить лінивого Рудька
дарую, ще вологий чарівний, горішок,
дивується і вухом не веде, муркоче....
А лівим оком погляда на миску…
Намацую хитрючу пичку,
вогкий ніс, пузце кошлате
і м’якенькі особливі лапки…
Тепліють руки, ніжність огортає, поринаю в мрії.
Так чарує осінь.
03.11.12
фото з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2012
Я у неба в заложниках…
Не моги, не моги обо мне позабыть!
Крылья мои и руки,
И ступни почувствуют жизнь,
Врастая в твои берега,
Безумно желая летать!
За радужкой глаза таится моя свобода,
Хранится ворох непрочитанных мыслей,
Дерзких поступков,
Твоих поцелуев…
Там, за пределом , за гранью бытия,
Уже зачато новый свет.
Там воздух сыростью разбавлен
И запахом осенних поздних трав,
И свежим ароматом кофе -
Горьковато сладким,
Который на мгновенье задержался на губах…
И тайна
Рождения седьмого неба.
И тишина...
Хрустально в мире
И прозрачно.
02.11.2012г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2012
Я тебя зову.
Нет, мой голос тебе незнаком.
Имя мое тебе ни о чём не напомнит.
Но, я тебя зову.
Смотрю в лицо неба,
Вдруг от туда мне покажется путь…
Вдруг, не дождь, но истина, прольётся,
Омывая моё имя.
Солнце, смеха ради, бросает в глаза золотистые фишки…
Просто фольга…
Я зову !
С ветки слетает стая птиц,
Укоризненно белых, как самолетики из детства….
Голос мой им ни кого не напомнит…
Имени твоего мои ладони, мои волосы, губы и тело
За что позабыто тобой?
За что!
Не узнано сердце мое тобой, как белый дым,
Укоризненно белый, призрак прошлого...
Из форточки,
Из носика чайника,
Комочек тепла
Имени тебя.
Я зову!
Холодно, до хрустящей корочки,
До хрустальной крошки,
До сахарной пудры
На моих волосах,
На траве, на ветвях, на заблудших цветах,
На асфальте.
Рунической вязью имя твое
Следами лапок
Белых птиц
Зову!
01.11.12
Ворон воспринимается как медиатор (главным образом в северных мифологиях) между летом и зимой. Наряду с этим (особенно в северных мифологиях) Ворон воспринимается как посредник между мудростью и глупостью (он — «мудрый» шаман и плут-трикстер, попадающий впросак или совершающий « безумные » поступки). Ворон является медиатором между мужским и женским началом (ср. его попытки изменить пол, «выйти замуж», и т. п., сопоставимые с шаманством превращённого пола). ворон – символ обретения мудрости
http://svarga.name/?p=995
музыка из фильма "ворон".birth of the legend (my-hit.ru)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374715
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2012
Мене давно приручила осінь.
Піду, перетну шляхи.
Піду фарбувати волосся
У густо руді думки…
Просто дай мені руку.
Вже не гаптують вітри простір
Золотом не шнурують дні
Уже мляво, без злості
Малюють дороги свої криві.
Просто дай мені руку.
Час, мов та миша, точить і точить,
Теплі згризе шкаралупки
Ховаючи зерня на зиму в рядочки
На радість, чи на розпуку..
Просто дай мені руку.
Просто цілуй вуста,
Що може бути простіше,
Хай в небо вертає вода, хай осінь мене не чіпа,
Облишить.
Я з тобою залишусь,
Просто дай мені руку!
31.10.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012
Сутеніє.
Сліпнуть небесні очі.
Поштова скринька мовчить.
Телефону пересохло в горлі.
В серці чекання щемить .
Осінь!…
Рву на шмаття останню перепону,
Холодних кінцівок кленів й бузини
Відштовхую благання…
Швидше!
Місто скажене диха.
Місто не спить, випускає пару,
Світить межи очі фарами, вітринами, ліхтарями.
Швидше скидаю облуду , сіру липку самоту
І вмощуюсь у тебе на грудях..
Щойно курив, дай трохи вдихну.
Цілуючи майже поголені вилиці,
Всотую кожну шерстинку.
Липне очима вулиця,
Цікавість блимає крізь вікна автівки…
Цілуємось…
Шовком котяться на обличчя
Неслухняні шкодливі пасма волосся.
Лоскотно, я сміюсь…
Ні, хіхікаю…
Ніжно тулиться осінь
Дуже теплим дощем,
Дихають спокоєм вулиці - я за твоїм плечем.
Сплять океани,
Місто крізь шибку тремтить…
Перекличку ведуть паркани,
Натягуються і щезають дроти,
Зводяться і трухнуть замки,
Всмоктує час дороги…
Замовкаю.
Цілуємось.
Спокій….
31.10.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2012
Хмари вузлів нав’язали на гіллі
На згадку про нашу солодку зустріч.
Золоті цокотять у кишені , скніють,
До пальців довірливо туляться…
Знаєш, цей дощ особливий, дивний.
Парасолі наші скрегочуть зубами,
Цілують блискучу поверхню зливи,
Безпорадні дощини лізуть в рукава…
Негоду візьми за кінчики вушок,
Виведи з міста, з нашого місця!
Камінці у торбинці гуркнуть,
Теплі спогади озвуться... Мицю!
Плечі підставлять балкони та арки,
Під наполегливі руки дощу,
За комір, за пазуху - а то вже занадто -
Осінь ховає пальці. Холодні, ууууу…
Камінці у торбинці – морем пахнуть
Серцю хмари шепочуть свій біль
Жовтень складає зброю. Іншим разом…
А я край неба дощ переходжу в брід…
Знаєш, цей дощ особливий, обраний.
Останній у цьому сезоні. Вразливий,
Залежний від наших зустрічних поглядів,
Таких наскрізних, таких щасливих…
30.10.2012р.
фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2012
Устрой меня на ночь.
Поудобней и помягче.
Устрой мой ночлег у себя на пороге,
Прямо у сердца.
Я буду слушать дыхание ночи
И смотреть, как равномерно движется кровь …
Любовь – аргумент,
Дождь – повод.
Время – секундант.
Любовь ударит первой…
Устрой меня на ночь теперь,
Когда мокрое тело,
Когда ступни в песке,
Когда лезвием дождя отрезан путь назад.
Сходитесь!
На поле страсти нет проигравших.
…
и мои острые локти,
и холодные коленки
потревожат твой разум.
Ты устроишь меня в своей чистой рубахе,
В твоих, на всяк случай купленных, тапках.
В сердце…
27.10.2012г
картинка из интернета http://sky777.ru/_ph/28/2/807004058.jpg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373783
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.10.2012
... В едемі дощ і чорна кава,
І в ніч росхилене вікно ...
А я боюсь тебе прогавить,
Твій погляд мов пекуче зло.
Мене наповнює сум"яття,
І казиться пташками пульс.
Цілуєш знов крилате щастя.
І ось вершина - скорений Ельбрус.
В едемі дощ і лихоманить,
Долоньки виціловуєш тихцем...
І мій нічник моргає тьмяно,
Метелики жартують з каганцем.
Я піднесла тебе сьогодні
В безмежний простір свого серця.
Угору на руках по сходах
Несеш на сьоме небо, як ведеться...
... В едемі дощ і чорна кава,
І в ніч росхилене вікно ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012
Світанок
Розперезався грайливим котом,
Дивиться ласо…в спину.
Бавовняні лахмітини туману
Сповзли
З зеленої бадилини.
Гуляти виходять росяні намистини,
Стрибають смішно з колючих малин,
Зі зубчатих країв
Вишневих садів…
Насупило осінні брови тепле небо –
Я торкалась,
Розправляла зморшки на його чолі…
Чомусь не спалось,
Очі твої згадались…
А потім ранок,
Чаєпиття…
Вмотаюсь у ковдру-ковдрину,
Немов мавка в модрину.
Порину,
Поплину у сон твій гарячний,
Вогкими стануть ефірні тканини,
Сплетені синню тенета,
Мною нап’яті.
Розборсалось волосся, охайно чесане-плетене.
Жагучі вуста до тебе
На зимівлю
До похмілля, до забуття…
Серцебиття…
Гойдається тінь,
цапають холодні пальці останній плід
майже рай-сь…кого наляканого саду…
ГАВКНУ у пику прояві,
а, щезни! …сріблом та сіллю!!!
…будильник -сво-його-свавілля…
Йду.
Йду читати
Осінні трактати,
Чайні листочки гортати, ковтати зілля.
Руде довкілля лізе у очі,
Хапає котячо, тулиться песом,
тикає носом, не вибачаю…
…смішне…
…лоскоче й муркоче,
…а кігті готує.
Чатую.
Так дивиться в оті…мої очі..
Своїми отима очима…
Беру на коліна
Хитру тварину котячу, пробачу…
Бачить!
Чаїнки танцюють, малюючи незрозумілі знаки
Небо – тепле!
І всі ознаки
Йому приємно – цілую «лапи»...
16.10.2012р.
*з подякою Валі Савелюк за настрій та натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371102
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012