gala.vita

Осінні забави

Напхалося  небо
У  воронячі  гнізда
Сірими  лапами  
Пролазять  дощі  
У  діряві  плющі,
У    кіптяві  отвори
Глиняних  бовдурів…

У  старі  черевики,
В  шкаралупки  горіха
Тулять  хмари  носи.
Обважніле  дощами
Небо  стукає  в  браму
Впустить-не  впустить…

Зв’язувать  нить,
Насукати  води,
Наплести
Стрічок  веселих
У  коси.
Очі  хай  скосить…

Спустити  зі  стелі
Дзвоників  хмелю,
Хай  лізуть  пісні
У  вуха  тісні…

Осінні  забави
Рукава  
натягати  на  пальці,
Від  холоду  танці
В  кишенях.

Забродить  по  коліна
У  мальвах  й  ожині,
Цілувати  калину.
Гірку  чи  солодку
Жувать  соломину.

Вдягтися  пристойно
І  впасти  у  сіно
Піддатися  сну,  
залюбити
Босі-голі  дерева  
І  тебе,  
     наче  небо!

14.10.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012

Два слова снова про любовь (1. 2. )

СВЕТ!!!

 Да,  я  воскресну,
       Пройдя  по  тонкой  временной  спирали.
Да    воскресну!

Твой  взор  темнеющей  знакомый
Испепелит  танцующий  закат
И  горизонт  глотнет  поджаренную  плоть  светила.
Пусть  обнажит  хрустальный  башмачок
Её  нежнейшую  ступню
И  бой  курантов  возвестит  метаморфозы.
На  блюде  ледяных  зеркал
Заиндевелым  лебедем  
Моя  любовь  
Вонзится  в  небо.
Пусть  будет  ночь!
Ха-а…Треснут  зеркала!
И  медленно  из  зева  зазеркалья,
Вдыхая  отголоски  жизни
Взойдет  Луна.
Осколки  сложатся  в  колючий  шлейф
И  ты  как  паж  или  как  страж
Пойдёшь  по  следу.
Да,  я  возникну!
Сосчитай  до  трёх,
Задумай,
Трепетно  ладони  прижимая  к  сердцу,
Желанье  обладать.
И  сила  мысли  выбросит  сознанье  
                           из  катакомб  запретов  и  табу
…и  боли  нет!
И  страха  нет.
Шшш…-ХА-а!..
Я  возрождаюсь,  
СВЕТ!!!

***
Фарфор.

Время  сбивает  листья  с  ног.
Этот  урок  не  впрок…
Ветер  вечен.
И  осень.
Она  безупречна.
Даю    ладонь  -    поставь  свой  автограф.
Острым  пером  дождя
В  стиле  японском
С  размахом  иероглиф  :  «октябрь  навсегда»
Со  снисходительностью  буржуа    впечатай!

Спой  колыбельную.
Начинай  с  утра.
Под  серой  вуалью  туч
Глаза  приоткрыты  едва
И  взор  ленив.
Учись  у  кота  не  мешать  себе  мечтать,
Рыжей  лапой  накрыв  мордаху  …

И  только  одно  не  ставь  на  временную    шершавую  плаху
Кофе,  -    как  вожделенье  и  любовь,  -    как  сахар.
И  фарфор.
И  твой  запах…
Осень  щедра,-    последнюю  рвет  с  деревьев  рубаху…
Пеплом  и  тленом
Кормит  земля  свою  бесприютность-собаку.

Но  я  домой!  
За    фарфоровой  кисеей  спрячу  солнце,  
Кофе  слов    коричневый  запах  
И  любовь,  -    как  сахар…
И  тебя,  как  дар,
Прятать,
Прятать,  
Прятать!

14.10.2012год.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012

грушка…

Ходила  до  сонного  лісу,
Де  сонячні  бродять  зайці,
Збирають  веселі    кислиці.
Тобі  одну  грушку  залишу.
Зернятко  любовних  зітхань
В  кишеньку  вкладу  золотисте
І  окрім  чобіт  і    рудого  намиста
Небесну  вдягну  пастораль…
Крутись  коло  мене  барвінком,
Мов  Лукаш,  без  чарів  змарнієш
І  вовком  на  Місяць  завиєш,
Коли  повз  твої  пропливатиму  вікна!

10.10.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369933
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.10.2012

Фатум

Я  с  горяча.
…в  ночь  крича…
В  сердце  волной  стуча,
Как  о  бриг…
О,  благодать…
Сердцу  не  дать
Вырвать  коготь  луны
С  плоти    -  живи!…
С  тайной  тропы  не  сойти…
У  любви  на  порог
Отпечатками  босых  ног
Отпечатать  чертог…
Мокрый  торс  обнимая,
Спутано  и  несвязно  как-то
Болтаю
О  томном  закате,  красной  волне,
О  смелости,  что  едва-едва…
Отними  у  меня  себя!
А  руки  твои  вросли,
А  губы  напрочь  слились  с  моими…
Телами  МИГ  расщепив  на  атомы
Срослись
В  Андрогинный  Фатум!..

08.10.2012г.

Андрогин,  или  алхимический  гермафродит,  воплощает  братание  противоположностей  —  универсальный  принцип  космостроения.    Источник:  В.  Л.  Рабинович.  Алхимия  как  феномен  средневековой  культуры

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012

тайный ларец (отзыв на" ухожу от себя" Ветра)

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366060

Собираю  тайком  и  к  себе  на  чердак
Всё  твоё,  что  разбросано  в  спешке.
И  колье  на  особое  место  и  обувь,    и  лак
Затолкаю  обратно  в  скорлупу  от  орешка.
И  под  ключ  в  золоченный  дубовый  ларец
В  мягкий  бархат  вместе  с  пачкой  стихов
Что  уже  не  сожгут  ни  года,  ни  творец.
Возвращайся,  будет  чай  и  ворох  блинов…
И  множество  сплетен  на  дружеской  кухне
Будет  снова  разлито  по  кружкам  в  цветочек,
Снова  всласть  намурлычется  кот  остроухий
И  утонет  сентябрь    в  изобилии    ритмов  и  строчек…

24.09.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012

свіччин опус

Там,  де  сон  надриває  клаптик  дня
Розкурює  смердючу    самокрутку
Казкарка    ніч  напише  свіччин  опус.

Руки  неба  пропахли  цигарковим  димом
Очі  йому  виїли  самотності  хвилі
Гарячого  напою  пустель,    
неприкаяних  душ  вітрів…

Вигнанці  човпуть  поглинаючи  сумнів  і  страх,
Долають    дорогу  в  нікуди…

Заблукати!
Я  волію  заблукати  в  чагарниках,
що  дихають  твоєю  прохолодою,
В  твоїх  бузках,
В  альтанках  сповнених  сміхом  і  дзвоном  мідних  зір,
В    тумані  твоїх    ранків…
А  ти  зімнеш  мене  в  своїх  обіймах,  
немов  клаптик  цупкого  паперу,
щоб  я  поволі  курилась,  
засідала  в  твоїх  легенях,
паморочилась  у  голові
і  смикала  нерви
та  тихо  мугикала  щось  на  кухні  серця…

Не  буває  дороги  в  нікуди
допоки  існує  любов!  

17.09.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2012

ночь. танцующий огонь.

Ночь
       схватила  
                 меня  за  запястье…

Шершавой  гальки  пухлые  бока
Безропотно  и  малодушно  поддаются
Темнеющим  над  бездной  языкам,
Глотающего  солнце  океана…Душно!…

Калитки  робкий  голос,  и  скрип  угрюмый  балки,
И  побледневший  неба  лик…
Всё  тихо  внемлет  лаю  девонской  собаки*.
О  берег  ластится  серебряный  тростник…

Все  движется,  меняется,  сочится,
Проходит  сквозь  ладони  и  запястья.
Узорами  из  рун  расписана  десница.
И  ковш  луны  протянут  для  причастья...

Ночь  в  уши  мне  шептала  прописные  тайны
Про  медленно  танцующий  огонь  в    пучине  зазеркалья,
Про  тень  на  потолке  и  приглушённое  дыханье
И  судьбоносный  профиль,    и  любовное  лобзанье…

…всё  сон  и  всё  крошится,  словно  тёртый  сыр
на  блюдо  сердцевины  мирозданья
ложится  утренним  туманом  зыбкий  мир.
Лишь  шепот  твой  просил  остаться….

Ночь
     Отпустила
               Нежные  запястья…

Девоншир,  или  Девон*  (англ.  Devonshire,  сокращённое  англ.  Devon    [ˈdɛvən])  —  графство  в  юго-западной  Англии,именно  в  графстве  Девоншир  происходили  события  самого  знаменитого  произведения  Артура  Конан  Дойля.
17.09.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2012

осенне медовый бриз

Приступ  осени.
Прямо  под  сердцем
Сладко  медовый  голос…
И  самый  обычный  утренний  бриз…
В  полёте  свободном  волосы…
С  улиц  сочится  в  окна
Нежнейший  флёр  сентября.  
Кофейня  …
А  там,  на  поверхности  гущи
Замки,  зонты  и  кареты,
Стройные  ноги  в  сапожках
И  очень  кудрявый  пудель
Танцует  вокруг    сумасбродной  болонки...
И  толстый  конверт  в  сердечках
На  фоне  ночного  неба
Пророчит  свиданье  со  сказочным  принцем…
И  сон  бесконечно  красивый
Ложится  ко  мне  под  подушку…
Чай  допивает  солнце  
Вприкуску  с  медовым  ветром
Под  сладко  знакомый  голос…
И  в  сердце  полно  осеннего  смысла
И  "Вечной  любви",
И  каштанов,  повторно  цветущих.

16.09.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2012

А ивы плакали…

Сколько  раз  приходила  вечность,
Рукавами  дорог  разводила  мосты.
Кисеей  из  туманов  млечных
Мир  застилала,  где  ты…

А  ивы  плакали…
Ластилась  ночь  к    коленям  и  выше
Кошачьи  лапы  бежали  по  крыше…
Окна  царапали
Каппп-ли.

Сколько  раз  приходила  беспечность,
Как  ребёнок,  играла  в  классики…
И  не  думала  ни  разу  о  вечном,
Верила  в  солнце  и  сладости…

А  ивы  плакали…
Лоснились  спины  крутых  виражей
И-и-иии…  Горели  шины  на  рубеже.
Стекла  царапали
Каммм-ни.

Сколько  раз  выживала  нежность
На  войне  за  любовь  и  против,
Сколько  раз  рождалась  Вечность,
Коронуя  губы  твои!...Готика…

А  ивы  плакали…
Туманы  сползали  к  ногам
Оголяя  грудь  и  талию
Не-
         Бе-
                 Сам!
Я  рождаюсь  
   Песней,  переписанной    наново.
       Под  ветра  любовный  стон.
               И  обязательно  рок  и  классика  -
                   Провожатые  с  обеих  сторон…
…Чтобы  ивы  
             не  плакали!

11.09.2012г.
Постоянный  адрес  открытки  http://stihi.in.ua/view.php?playcast=679

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2012

Засыпь меня поцелуями

Засыпьте  меня  кофейными  зёрнами,
Пусть  ноги  мои  берегут  лунный  след
И  проделайте  в  груди  отверстие
Для    кипящих  планет…
Пусть  потекут  кофейные  реки  к  оси  земной,
Пусть  на  той  стороне  мира,
Соблюдая  законы  рассвета
Я  приготовлю  твой  шумный  напиток…
И  затлеют  угли…
Ветром  вскормленная  степь  жадно  впитает  коричневый  запах…  
Улей  города  выплеснет  рой  на  вокзальные  площади,
В  застенки  витрин,  в  напряжённые  вены  дорог…
Сердце  в  огне…
Кофе  сожжёт  первое  слово…
И  стая  шёлковых    средневековых  рюш
Сбежится  вниз,  к  ногам,  как  жертвоприношенье…

Засыпь  меня  поцелуями,
Словно  кофейными  зёрнами,
И  я  сладостью  протеку  к  тебе  по  оси  земной
На  ту  сторону  мира…
Тайком,
Пока  шумный  город  варит  свой  тёмный  напиток…

06.09.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362372
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.09.2012

Слушая зов неба

Мир  распахнут  .
От  пришедшей  волны  легко.
Беру  за  край  лунный  путь.
Карнизы  и  балконы  хранят  свои  тайны  …
Отважно  шагаю  вперёд  и  затихаю,
Слушая  зов  неба.
Мир  распахнут.
Золотая  канитель  -  мой  поводырь  
Ключи,  как  всегда,  в  левом  кармане
И  ночь  подает  мне  руку.
Отважно  шагаю  вперёд    и  затихаю  ,
Слушая  зов  сердца.
Мир  распахнут,
Как  ворот  твоей  рубахи,  как  город,  ждущий  гостей…
От  пришедшего  ветра  легко.
Кипарисы  вонзились  в  кровеносные  вены  неба,
Пылая  страстью  и  вожделея    испить  все  серебро  ночных  зеркал,
Шагают  словно  стражи  тьмы
И  тонут  в  чувственных  разломах  Карадага…

Как  истончилась  грань...
Распахнут  мир.
Желая  любви,    отважно  шагаю  вперёд
Я  затихаю  в  руках  сновидений,
В  долине  призраков  и  миражей…

От  пришедшей  волны  легко.

Мир  распахнут.

01.09.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2012

В тайниках чердаков

Я  начинаюсь  на  облаках...

Пахнет  сентябрь  морским  чердаком.
Пахнет  морем  пивной  бокал,
Старый  плед  и  древний  транзистор…
Руки  грею  под  пиджаком.
Чуть  лимоном  и  чуть  табаком  пахнут  твои  ручищи…

Ночь  распустила    мои  бесконечные  патлы
И  теперь    много  солнечных  лент
Нужно,  чтоб  в  узел  собрать  их…
Ночь  просмолила    все  щели  и  лазы,
Чтоб  однажды  спустившися  в  твой  аромат
Запереться  среди  облаков,
Томных  взглядов  и  нежных  стихов,
Среди  старых  альбомов  и  медленных  танцев…
И  остаться  прилипшей  к  тебе
В  тайниках  чердаков.  

Пахнет  кожа  лимоном  и  чуть-чуть  табаком,
И  волосы  пахнут
И  платье  тоже…

01.09.2012г.

фото:gala.vita  .арт-кафе  "чердак".солнечногорск.крым.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2012

Ніжусь

Ніжиться  спрагле  тіло…

Пальці  вітру  липкі  і  вологі  плутаються  у  роздоріжжі  мого  волосся.
Плутають  мої  думки,  забуваючи  про  свої  обіцянки  
не  зводити  мене  з  розуму…

А  сонце,  що  виробляє  сонце?!  На  стегнах  моїх  і  грудях  
Вже  немає  жодного  не  зацілованого  місця…

Ти  чуєш?...
Шепочуться  хвилі…
Підштовхують  в  спину,  іди!
Вологі  лискучі  носики  камінчиків  тицяються  грайливо    
У  рожеві  п’яточки,  пальчики...
Ох,  як  лоскотно…
Ніжусь…

І  вже  небо  хтиво  поглядає  у  мій  бік,  падає  до  ніг  
Перламутровим  човником,  шовковим  простирадлом  
Загортає  тіло  і  відносить  ген  далеко-далеко…

Тиша  в  мені,  спокій…
Я  в  колисці,  маленька,  немов  краплина  бурштину,  
Загорнена  у  пахощі  зефірних  хмаринок,  
Я  заплющую  очі  і  тану,  
Щоб  пролитись  на  твої  груди,  Море,  
Місячною  мерехтливою  доріжкою…

Цілую  твої  солоні  вуста,  шкодливі  пальці,  шорсткі    овальні  язички.  
Прислухаюсь    до  голосу  твого  серця,  
Прихованого  десь  у  нетрях  нескінченних  коридорів  мушлі…

Кохаю  тебе…

 28.08.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012

в обнімку зі своїми левами. авторський переклад.

Львів.
Львів  це  особлива  любов.  Він,  поет,  воїн,  натхненник  ...
Львів  -  коханець.  Він  щоразу  змушує  мене    співати  і  тремтіти    від  пристрасті  ...
Львів  треба  не  відвідувати,  його  потрібно  запросити  до  себе  в  душу.  І  тоді  за  чашкою  гарячого  шоколаду  він  розповість  тобі  все!  Тоді  ти  розчинишся  в  його  вуличках,  хитромудрих  вигинах  трамвайних  колій,  зависнеш  ароматною  хмаринкою  над  шпилями  храмів,  соборів  ...  І  таємно  прокрадешся  в  дім  до  кожного  з  мешканців    міста  крізь  відчинені  вікна  та  щирі  очі.  Так  трапляється  дифузія  душ,  нагріваючись  від  присутності  азарту,  передчуття  інтриги,  від  тотальної  любові  ...
Ти  і  Місто.
Тут  немає  мене.  Але,  ось  вона,  я  -  в  граційних    пружних  вигинах    гривастої  мармурової    кішки,  в  цьому  камені  бруківки  ,  в  піні  «Старого  міста»,  в  дерев'яній  балці  на  стелі  «Криївки»,  у  філіжаночці  чаю  з  чарівного  кафе  «Дзиґа»,  в  неповторному  ароматі  кави    з  «Цукерні»  ...
Львів  дійсно  пахне  кавою  ...
Вдихаю.  Вдихаю  жадібно,  щоб  не  тільки  очима  а  й  усім  тілом  запам'ятати  тебе.  А  ти  так  і  вихитрюєшся  причаїтися  під  аркою,  забігти  в  прохідній  дворик,  що  так  несподівано  виводить  на  площу  ...  Поцілунок,  поцілунок  так  і  просить  левова  морда!  І  тут,  перед  входом  в  чужий  під'їзд  ти  мене  обігнав,  схопив  за  руку  і  бігом  по  зітхаючих  сходах  угору,  а  перила  слизькі,  -  полірований  часом  дуб  піддався  руху  без  зусиль.  І  жодної    подряпини  на  долонях,  тільки  пам'ять  сповнена  тобою,  запахом    старовини  і  неминучості  побуту…але  такий    романтичний  вечір  ...
Ось  так,  від  кафешки  до  арт  галереї,  від  одного  музею  до  іншого,  ти  ніс  мене  на  руках,  а  подих  збивав  з  пантелику,  вабив,  а  вуста    так  близько  до  вушка  ...
-  Гайнемо    на  дах  там  і  до  неба  близесенько!  -  Не  вірю,  і  до  того  ж  я  боюся  висоти  і  абсолютно  не  вмію  літати.  Але  у  левів  є  звичка  наполягати  на  своєму  -  на  ратушу!  Ось  де  море  задоволення!  Так,  я  птах!  Я  бачу  за  багато  кілометрів,  я  бачу  далі  ніж  думала,  а  дивлюся,  як  горизонт    з  насолодою  обіймає  різнокольорові  печінюшки  будиночків,  немов,  жаднюга  ховає  від  мене  ласі  шматочки  міста.  Краса    -  подумки  лечу!  Так,  де  там  той  страх?!  А  немає  його,  як  і  не  було  ...  смішно  і  лоскітно  -  це  вітер  підхопив  мою  спідничку,  заліз  під  блузку,  ах!  І  волоссю  моєму  немає  спокою  -  безперестанку  липне  до  солодких  пальчиків  ...  Львів,  що  ти  зі  мною  робиш?!  
Відчуваєш  захоплення?  ..  спускаємося  нижче  ...
Це  «Равлик».  Такий  хитромудрий  підземний  лабіринт  -  музей.    У-у…У-у-у  …  -  це  тут  у  вечері  відвідувачів  лякає  привид  ...  Ні,  мені  нестрашно,  але  ...  давай  нагору!
Львів,  ти  пам'ятаєш,  минулого  разу  ти  водив  мене  в  кафешку  «Під  Клепсидрою»,  ходімо  туди,  я  хочу  отримати  цукерку  з  пророцтвом!  Там  час  просто  зупиняється,  там  живе  твоя  творча  душа  ...
Там  таке  зі  мною  відбувається!  Чур,  ти  ведеш,  а  я  буду  обнюхувати  хмари,    мої  ступні  будуть  боліти  за  лапи  твої,  очі  набудуть  здатність  бачити  в  темряві.  Дай  мені  доторкнутися  до  історії,  вклади  в  мої  руки  священний  сувій  ...  ух,  куди  мене  занесло,  тут  все  пахне  інакше,  тут  цілий  арсенал  зброї  ...  метал  ...  холод  ...  Сила!  
Велич!
Ось,  що  мене  приводить    в  стан    благоговіння    -  міць  півтораметрової  товщини  стін,    що  просто  дихають  історією,  пульсують  якоюсь  особливою  енергією  ...  і  все  це  наді  мною,  піді  мною,  поруч  ...  в  первозданному  вигляді.
Чуєш,  цей  звук,  як  і  минулого  разу  трамвайчик  подає  нам  сигнал.  Поїхали,  це  маршрут  з  минулого  в  сьогодення  ...  Підстав  мені  свої  груди,  я  посиджу  тихенько.  Дай  мені  відчути  твоє  серцебиття.
 Дивись,  карамельні  ліхтарі  миють  свої  голови  у  твоїх  водограях  ...
А  там,  відчуваєш  запах  шоколаду?...  так  ...
Які  зворушливі  петунія,  герань  ...
І  ще,  ця  незвичайна  ніжність  балкончиків  ...
А  вікна,  Боже  мій,  які  тут  вікна!  Різні,  як  очі,  як  душі,  це  метафізичні  портали,  дзеркала  -  свідки  мого  перевтілення  ...
Так,  тут  немає  шику  та  лиску,  але  він  мені  і  не  потрібен  ...  Місто  відкрите.  Але  воно  і  непросте...
Тут  вени  наповнюються  отрутою  любові  до  себе.  До  свого  забутого  «Я»:  долюбленого,  самодостатнього  ,  урівноваженого,  щасливого.  І  ось  вже  ти  наповнюєшся    цим,  абсолютно  іншим  «Я»  і  серце  душі  твоєї  отримує  такий  розряд,  за  силою  подібний  з  силою  вивільнення  енергії  при  оргазмі.
Львів,  ти,  як  завжди,  готовий  мене  прийняти,  готовий  на  ніжність,  готовий  на  делікатність.
Готовий  на  любов!
...  І  він  наповнює  мене  всю  і  відразу  ...
А  в  вечорі  ,  коли  вулички  просто  тануть  кубиками  шоколаду,  стікаються  золотом  вогнів  в  мої  долоні,  я  жадібно  наповнюю  Львовом  все  кишеньки  своєї  пам'яті  ...
Потім  я  буду  стояти  на  слизькій  підніжці  свого  вагона,  і  дивитися  протяжно  в  твої  очі,  Львів.  А  ти,  ти  будеш  вальяжно  сидіти  у  підніжжя  своєї  Ратуші,  «Ельжбети»,  «Високого  Замку»  в  обнімку  зі  своїми  левами  і  промені  сонця  грайливо  блукатимуть  твоєю  загадковою    посмішкою.
     …Моя  щока  торкнулася  подушки,  тіло  огорнула  млість,  в  блаженстві    ледь  розтулились  вуста    -    я  повертаюся,  коханий  ...  

12  серпня  2012  року.

ілюстрація:"я  чекаю  тебе"автор:  gala.vita

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2012

І серце потопало …

Легко  ступати.
Тільки  не  спати!
Сонце  виходь,  долоні  мої  чекають  !

...та  де  ж  там..

Ніч  повільно  сірим  метеликом  заглядає  в  діжку  світла
І  на  моє  оголене  плече,  де  весь  час  сідають  грітись  мрії…
Тільки    мовчіть!
Гарячі  смолянисті  аромати
Ведуть  в  долину  перших  поцілунків…
А  дощ?
Дощ  –  звабник!
Він  зазвичай    приходив  разом  із  тобою  
І  ви  вдавали  з  себе  партизанів.
Я  слухала,  як  бреше    чарівна  «морзянка».  
Я  знала  де,    в  якому  із  парканів  існує  потаємний  вхід...
Напомацки  продертись  крізь  липучі  пальці  зливи,
Повз  розчепірені    долоні  кленів,
Рятуючись  від  гри  вусатих  виноградів
Знаходила    я  вас  –  тебе  і  дощ…

На  мить  час  припиняв  життя.
Один  за  одного  хапались    погляди    в  пітьмах.
І  серце    потопало  …

Дощ!  
А  шоб  тобі!
Сполохані  грозою  метнулись  спогади,
немов  ляклива  зграйка  горобців,
збивали  з  ніг,  крутилися,  юрбилися  за  коміром...
Ховаєшся?  Я  йду!
Дощ!
Твоя  самотня  пісня  креслить  діаграми
на  склі  порожньої  автівки,  на  вікнах  зпоночілих  магазинів...
Тонкими    пальцями    тремтячі  крапки  і  тире  
не  вперше  розхвилюють  безпорадні  очі...
Морзянка  …  гомонять  краплини  неба,  
під  вибрики  веселих  громовиць
іду  до  тебе...


Посміхаюсь...

На  мить  час  припиняв  життя.
Один  за  одного  хапались    погляди    в  пітьмах.
І  серце    потопало  …

06.08.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012

под куполом любви

Дверь  нараспашку,
Иль  не  выйти  вовек!
Я.
А  ты  ……….  Ты  бесконечнее  из  всех  моих  начал
И  самое  остроконечное    из  эг…  

И  где-то  далеко  фраз  кутерьма  терзает    слух,
но  нет  меня,  и  никогда  не  будет  среди  игры
фальшивых  светотеней…
И  среди  слуг.
Любви  моей  окрас:  кровь  королей  и  бубенцы  шута,
и  стоголосые  мечты.
И  лунность…
Я,  заперев  свой  ум,
в  каком-то  дивном  замке,
где  в  каждом  из  углов  таится  сладкий  сон,
мурлычет  млечный  кот,
и  шепчет  колдовская  плоть
безумным  голосом  любви…

Безумно  все…и  сладко.
И  сладко  мне  катится  по  снегам,  по  белым  берегам
Начал,
По  самым  первым  дням.
С  улыбкой,  тайно  …
Как  сладко  плыть  по  буквам  и  рукам,  и    по  стихам
Слагая  хаос  и  порядок,
Слагая  искушенье  и  желанность…
Рождаться  мне  на  свет.

 ...И  свет
На  первую  из  всех  догадок:  так  ведь  я…
под  куполом  любви
лечусь  от  здравых  мыслей.
От  бытия.

28.07.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012

скарб

Складу  усе  в  мої  долоні,
Все  те,  що  дав  мені  мій  час.
Усе  затисну  в  кулаці,  
І  лише  серце
Розгорнене  ,  підставлене,    мов  світ,  любові,
Не  в  змозі  я  ні  в  яку  скриню  приховать.
Понад  усе  волію  я  кохати!
Одну  єдину  блискітку,
Дрібненьку  намистину
Мов  скарб,
Припну  до  себе
Бурштиновий  дарунок  сонця.
І  приховаю  під  квітчастим  ситцем,
Щоб  лише  ти  
Той  символ  упізнав!

26.05.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012

Я не минуча

Мене    не  минуть  сполохи  небесні,
Заряди  струму  що  від  пальців  до  долоні…
Хай  схаменусь,  а  вже  ввіткнеться
Любовне  жало  в  серце,  в  скроню…

Я  не  минуча!
Я  з  грозою  прорву  пергамент  спокою  твого,
Ввірвусь  відвертим  зовом  хвацького  смичка.
Знервую  ніч,  і  висиплюсь  на  дах  пологий
Горошинами  слів  і  ароматом  жожоба…

Я  не  минуща,  я  твоя  напасть!  Чи  пастка…
Розмножусь  міріадами  зірок  над  містом,
Над  тихим  місцем,  над  простирадлом  свіжим  і  квітчастим
Дихну,  мов  протяг,  мов  присутність…ненавмисне
Торкнусь  вустами  і  грудьми  
Невидима  й  прекрасна.
Й  прозрієш  ти!

Тебе    не  минуть  сполохи  небесні,
Заряди  струму  що  від  пальців  до  долоні…
Не  встигнеш  схаменутись,  як  ввіткнеться
Любовне  жало  в  серце,  в  скроню…

29.06.12.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012

Мой фатум

Мой  фатум,
Искушенье,
Нерва  стон…
Преграда,
Край,
Порог…
 Там,  за  порогом    Я  -  не  тронутое  имя
Твоей  рукой,
Твоим  дождём,
Твоим  дыханьем,
Нет,  скорее  вздохом
Не  вырвано  у  миражей  земных
Во  время  страстных  возлияний,
Заблудшим  ангелом  не  найдено  среди  камней  небесных…
Осипшим  голосом  твоим  не  рождено    моё  названье!
Но  искушенье
И  мой  фатум  рисуют  тонкую  черту
И  без  названья  и  с  названьем
Мир  разделяя  на  люблю  и  без  ума  люблю…

На  кончике  иглы,  на  дне  бороздки  
Записано  по  кругу  лишь  мое  дыханье
И  твой  внезапный  выдох:
«Я  тебя  люблю!»
И  знанье…
Я    -    преодолевшее  черту!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012

ПЕТРІВ БАТІГ

Знову  потреба
бігти  до  неба,
топитись  в  загравах,
тягнутись  до  тебе,
смикати  з  неба
чарівні  мости.
Прогулятись  веселкою,
мов  звичною  стежкою.
Вплітати  мов  стрічки  
світанки  і  роси
і  твої  поцілунки
в  чорно-кавові  коси...
Жбурляти  відбитки
полотняної  свитки
зшитої  хмелем
з  ромашок  й  волошок...
І  знову  потреба  
чіплятись  за  небо,
бігти  за  хмари,
ганяти  отару
вершкових  корів
пружно  впивається  
петрів  батіг.
вустами  торкається
сонячний  зайчик
пелюсток  латаття,  
небесного  плаття,
смаглявих  плечей,
відьмацьких  очей...
І  знову  потреба  
гуляти  крайнеба
топитись  в  загравах,
тягнутись  до  тебе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2012

Я утону в тебе, любовь!

Водоворот.  И  я  тону.
С  какой-то  непонятной  прытью,
Как  никогда,  уверенно,  глотаю  свет.
Глотаю,  как  наживку,  голос  страсти
И  упиваюсь  сим  пареньем  в  глубину…
И  все  «вот-  вот»  и  все  «еще  чуть-чуть»
Уже  не  властны  над  процессом  погруженья.
Я  не  взойду,  как  солнце  поутру,
И  всплеском  алым  не  коснусь  заката,
Я  лишь  прошу  продлить  момент
Скольженья  на    поверхности  любви,
На  той    тугой  мембране  между  жизнью  без  тебя  
И  электрическим  разрядом  глаз  при  встрече.

Я  на  краю.  И  я  могу!
Могу  взорвать  нелепое  молчанье  
Вдруг  накатившею  волной
Почти  бессмысленных  словестных  излияний…
Или  просто  песней…или  вздохом  моря…
Но  только  не  уйди  в  свое  печальное  жилище
Без    пахнущих  моими  волосами  твоих  застенчивых  ладоней,
Без  шороха  в  моих  карманах  гальки  с  побережья,
Где  несколько  тобой  подаренных  ракушек
Смешались  в  спешке  с  мелочью,  ключами…
Не  уходи,  забрав  с  собою  сердце,
Которое  торжественно  ложится  на  самую  верхушку  дна,
На  горсть  орешков  с  барной  стойки…  

Водоворот  влечет.  Играю.
На  струнах  нервно  растопыренных  ветвей,  
На  клавишах  заплесневелой  кладки  стен,
На  перекладинах  скамеек  и  заборов…
Чтоб  не  уйти  тебе  без  легкой  дрожи  
На  кончиках  ресниц  и    пальцев,
В  которых  приютится  голос  лютни…

Водоворот.    И  в  этом  ожидании    тепла,
И  в  этом  трепете  вечерних  голосов  и  ритмов
Я  утону!
Я  утону
           В  тебе,
                 Любовь!

29.06.12.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2012

Нічні пригоди

Ти  ніч  мою  заблудшу  частував
Червовим  розігрітим  на  долонях  сонця
Винним  пряним  поцілунком…

Я  затаюсь  у  закутку  моєї  хижки,
Щоб  не  сполохать  мить,  коли
Поназбігається  у  ліжко  снів,
І  безліч    напівоголених    медовошкірих    Музів
З  красивою  манерою  будити  в  мені  злість!
Бо  я  завжди  втрачаю  на  їх  милість
Млість  і  розмарнілі  мляві  рухи,
І  все  ж  готова  у  якомусь  незбагненнім  ритмі  шалу  
     ловити  
         зміст  пісень,
Вдихаючи  казкові  аромати  їх  тіл,
Занурюючи  носик  у  потоки  їхнього  волосся…
Спочатку  не  вагомо,  а  потім  все  відчутніше
Впадаю  в  благородну  творчу  лють!
Танцюють  десь  в  мені  шаманські  барабани,
Видовжують  всі  погляди  й  торкання  
     варгана    позапросторові  
         звуки
Закручують  в  магічному  шаленстві,
Обступають  ,  вплітаючи  мене  у  свій  віночок  Музи…
І  заговорить  ніч…
І  наговорять  в  мушлю  гортанним  голосом  камлання.
Напрочуд  дивні  сни  затягнуть  мою  душу
В  ніким  не  звідані,
Або  забуті  часом  лабіринти…
І  вирину!
Я  поряд  із  тобою.
Цілунком  браму  серця  відімкнеш,  
     впускаючи  в  легені  дивний  
         стогін,
Чи  то  пісню,
Яку  ти  знаєш  з  прачасів,
Аби  жила  в  мені  Жива!

27.06.12  р.

       Жива  -
Богиня  Весны  и  Жизни  во  всех  ее  проявлениях:  Животворящих  Сил  Природы,  весенних  бурлящих  вод,  первых  зеленых  побегов;  покровительница  юных  девушек  и  молодых  жен.

       Согласно  мифологической  системе,  принятой  русско-славянской  родноверческой  общиной  "Родолюбие",  Жива  –  супруга  и,  в  каком-то  смысле,  одна  из  ипостасей  Велеса.  Как  бог,  связанный  с  плодородием,  Велес,  одно  из  имен  (ипостасей)  которого  –  Жив,  составляет  с  Живой  пару,  подобную  скандинавской  паре  Фрейр-Фрейя.  В  западнославянской  мифологии  Жива  –  главное  женское  божество  (в  земле  полабов,  согласно  хронике  Гельмольда  XII  века).  Как  и  польская  богиня  жизни  Zywye  (согласно  хронике  Я.Длугоша  XV  века),  она  олицетворяет  силу  жизни  как  таковой  и  противостоит  мифологическим  олицетворениям  смерти  (таким,  как  Мара-Марена)
.http://bestiarium.aworld.ru/maska/bestia398.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012

Курив шаман…

Димок  малює  у  повітрі  чарівно-незбагненні  візерунки…
Ти  куриш,  
Підпираючи  собою  одвірок  злинялих  небес…

Цебро  гойднулося  на  золотистому  гаку,
Мов  щойно  спійманий  карась,
Сіпнувся,  щоб  звільнити  волосінь  для  іншого  дурного  риба…
Та  дощ  не  йшов,
Гачок  іще  міцніш  тримав  за  вушечко  відерце  ,
Шепочучи,  немов  ведунка,  наговір  на  воду…
Та  й  сон  не  йшов…
Курив  шаман…
І  мовчки  прикладав    до  мого  серця  вухо.
Горіли  очі…
Говорили  пальці…
О-ох!  –  так  несподівано  вмить  свиснуло  лассо,  
блискуче  розпанахало    зачахлу  душу  і  вчепилось  за  окрайчик  болю…
Крик!
Ти  вирвав  з  мене  крик…
А  в  рану  позапихалось  повно  чебрецю,  ромашки  й  світлячків.
Й  метеликів…
І  трохи  диму…
А  з  вуст  у  вуста    небесною  маною  прослизнув  ні,  не  цілунок,
А  щось  напрочуд  запашне  і  невагоме…

Шаман  курив.
З  його  долонь  ще  скапував  бурштину  теплий  напій.
На  груди.
На  підборіддя,  на  чоло  ,  на  смолянисті  змійки  кіс…
Йшов  сон…
Перекидали  стрілки  в  небуття  діряву  одежину  ночі,
Штурляли  шкарубку  драбину  прямісінько  на  золотистий  гак:
Схитнись,  хвилино!
І  омилось  тіло.
Небесним  альтом  срібної  води  загомоніли  ринви  й  жолоби...

Йшов  дощ…
Курив  шаман…
В  мені  гніздились  соловейки.

17.06.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012

Збиваючи вишні

Дощ.
Коротке  слово…
І  вже  крізь  сльози
Долаю  дорогу
Від  хмари  до  тебе…
Дощ…
Краплі  
Шукають  прихистку,
Ковзають,  блискають,
Стікають  повз  пальці
Ховатись…
Під  майку,  під  мокру  спідницю,
Під  кишеньками  джинсів
На  теплу  сідницю…
Хапаю  повітря
Здивованим  ротом.
Блискавка  залпом
Роздвоює  подих
Грім!  
Подих  жагучий…
Валькірії  рвучко
Гальмують  над  дахом,
Збиваючи  гілля,  мов  пальці
І  пічворк  небесний  на    лахи.
З  балкону    шкарпетки  якогось  невдахи
Смішно  злітають…
І  там  під  дротами
Падають  мовчки
Стрічки  й  оторочки
Зірвані  списом
З  небесного  торсу
І  шморгає  носом  голий  і  босий  дощ…
Дощ!
Коротке  слово.
Запнусь  на  пів  слові,  задихнусь  від  любові…
І  тішусь,  тішусь…
Підстрибую  вище…
Свище  в  долонях  пихато  вітрище,
Збиваючи  вишні.
Ті  стукають  в  днище  
Порожнього  серця…
Покотяться  глибше,
Скинуться  рибою
Скотяться  ринвою
Слова  пісні  любовної…
Дощ!!!

Дощ…

15.06.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2012

ты запомнишь…

А  после  забери  с  собой  лишь  мой  запах…
Пусть  растворятся  в  тишине  шаги,
Смех  бусинами  раскатится  под  жасминовый  куст.
Пальцы  твои  не  оставят  следов  на  моих  шелковых  крыльях…
Ты  возьмёшь  с  собой  только  мое  сердце.

Но  и  оно  будет  петь  о  другом…

Пусть  шаловливо  кудри  танцуют.
Пусть  ленты  щекочут  подбородок  
И  не  дают  ветру  запутаться  в  волосах…
Возьми  с  собой  лишь  дыхание  неба,
Где  кружит  мой  разноцветный  платок.
Пусть  памяти  не  коснутся  слова  и  клятвы...
Возьми  напев  лесных  колокольчиков
И  шёпот  ручья…

Вплетай  в  мои  косы  свои  красивые  перья…
К  ночи  не  останется  следов  от  той,  кем  знал  меня,
Но  ты  запомнишь  мою  гибкую  тень
На  своем  подоконнике,
На  карнизе,  
на  старой  качели  в  саду…

А  мой  ангел  хранитель  посмотрит  на  тебя  с  укоризной,
почему  ты  не  спал  в  эту  ночь?
И  повиснет  у  тебя  на  шее  жёлтым  кошачьим  глазом.
Таким  же  неповторимым  и  непостижимым,
Как  мой  поцелуй...

Запомни  это,  и  больше  ничего  не  трогай  в  жизни,
Не  пытайся  извлечь  меня  из  своих  дивных  грёз,
Не  пытайся  меня  повторить…
Уйду  на  рассвете,  колдуньей  ли,
Кошкой,  тенью…
Но  всегда  любовью…это  помни!  Это  возьми  навсегда…
В  ладони  зажми,  закопай  в  цветочном  горшке…
Я  взойду  непременно    
в  окне  твоем
полнолуньем.
Колдуньей,
Кошкой,  тенью?…
...но  всегда  любовью!

05.06.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2012

віршість

Я  буду  дрімати  в  тиші…
Дайте  мені  теплу  ковдру
Я  загорнусь  у  кокон,
А  вітер  мене  погойдає
Між  цупкою  корою  і  зеленим  поясочком  літа…
Я  буду  дрімати  в  тиші,
Доки  не  підступлять  вірші.
Немов  водою  омиють  спочатку  ступні,
Потім  коліна,  а  потім  все  вище,
До  тої  місцини,  де  тепло  помандрує  до  спини…
Підступлять  прозорі,
З  ароматом  бузку  і  лаванди,
З  кавовим  натяком  ранку
Будуть  тримати,  мов  бранку
На  віршовій  дієті  до  свята,
До  зорепадів,  до  смолоскипів  і  до  багаття…
Я  буду  чекати  в  тиші,
Доки  скуйовдять  вірші
Мою  безтурботну  чуприну,
Та  буду  дивитись  дитинно  на  пропечену  днину…
Доки  підступлять  вірші
До  грудей  зі  строфою
І  вище…  і  ще  тугіше
Зав’яжуть  світ,  ніби  днище
Над  головою,  над  головою
Немає  світла,
Не  чути  прибою,
Лиш  небо  вкрите  пелюстками  аркушів  білих  …
І  в  зошиті  терпнуть
Руки  і  очі...  і  крила...
День  непомітно  виліз  із  ночі,
Маленькі  дрібненькі  збираються  в  зграї  і  забирають…
Я  на  літо  у  віршість  навік  відлітаю  !

Під  теплою  ковдрою
В  коконі  тиші
Знову  чекаю
На  підступи  віршів….

01.06.12  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2012

Коли переповниться серце

Хміль  поклав  голову  на  паркан,
Задивився.
Зіроньки  йому  кліпають  лівим  оком…  
Милі  пухнасті    коти
Граються  чиїмось  бантом...
Я  несу  змотані  у  фользі
Цукрові  скалки  весни,
Льодяники,  
Аби  потайки  їсти.
Щоб  танув  травень  на  язиці,
Коли  цілуватимеш  сміло,
Коли  збігатимуть  руки  струмками  вниз,
Коли  переповниться  серце
І  хвиля…
Волосся,  мов  ніч  заступить  на  варту,
Вкраде  спокій  і  сон  у  твоїх  наполегливих  пальців…
Розморене  небо
Обіпре  свій  місячний  лікоть
Об  нашу  копицю  щастя.
І  замислиться.
І  замріється…
Час  розмарнів…
Дзьобики  стрілок
Зійшлись  в  поцілунку…
Мить  …спить…
Цить!

30.05.12  р.

(иллюстрация  :Поль  Гюстав  Доре.  Поцелуй  в  ночи,среди  ангелов.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2012

Львів понад усе! (присвячується моїй любові)

"  Яке  невимовне  щастя  жити  в  місті,  де  навіть  запах  
плісняви  старих  будинків,  який  в  літню  спеку  виривається  з  
маленьких  підвальних  віконечок,  приємний  і  солодкий  для  
тебе,  в  місті,  де  хочеться  ніжно  погладити  кожен  камінчик  
бруківки  і  де  щодня  не  лінуєшся  ще  і  ще  раз  повертати  голову  
у  бік  того  балкону,  вежечки  чи  барельєфу,  які  ти  бачиш,  
можливо,  у  тисячний  раз,  в  місті,  де  ти  знаходив  срібні  
австрійські  монети  і  медалі  у  щасливі  дні  твого  дитинства  -  
в  середині  минулого  століття  у  Святому  саді  на  
Кармелітському  пагорбі."
                                                                             Ілько  Лемко.  
                                                                       "Львів  понад  усе"

Хочу  з’їсти  твоє  тіло,  
І  очі,  і  соковиті  вуста,
А  особливо  твій  розум  і  досвід!
І  руки  з  тисячами  написів  заповітних  мрій.
Серце  –  десерт,
Вип’ю  залпом…
Дізнаюсь  скільки  любовних  історій  …
Моє  самовдосконалення  буде  завершено.
От  тільки  ноги  не  їстиму,
Бо  не  знаю  куди  мене  занесуть  ті  ступні  бешкетника…
Але  не  втримуюсь  –  з’їм  !
До  повної  трансформації  мише  хвилина…
Я  –  досконала    тобою!
Чи  вже  навпаки…
В  руках  гітара,  
Витерті  часом  джинсові  «кльоші»,
"Хаєр"  рудий  шепочеться  з  вітром,
І  зап’ястки  тамують  подих
Об  безліч  яскравих  стрічок,  намистин…
Тримайте  мене!
Я  –  гіпі?
!
Метаморфози,  час  кішкоподібно  вигнув  спину,  …
Солодкі  сни  Святого  саду…під  децибели  року,
І  ступні  вільно  цілують  пагорби  свободи,
Під  стінами  костелу…Львів    понад  усе…
Я  з  твоїм  зношеним  серцем  і  душею  дитини
Цілую  кожен  загривок  білий.
Бо  любов  ніколи  не  перестає…
Любов  понад  усе!

29.05.12  р.
фото:  Костел  Кармелітів.  Львів  .взято  з  інтернету.вікіпедія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012

в обнимку со своими львами

Львов.
Львов  это  особенная  любовь.  Он,  поэт,  воин,  вдохновитель…
Город  -    любовник.  Каждый  раз  заставляет  петь  и  дрожать  
от  страсти...

Львов  нужно  не  посещать,  его  нужно  пригласить  к  себе  в  
душу.  И  тогда  за  чашечкой  горячего  шоколада  он  расскажет  
тебе  всё!  Тогда  ты  растворишься  в  его  улочках,  
замысловатых  изгибах  трамвайных  линий,    зависнешь  
ароматным  облачком  над  шпилями  храмов,  соборов...  И  
тайно  просочишься  в  дом  к  каждому  из  жителей  города  через  
открытые  окна  и  искренние  глаза.  Так  случается  диффузия  
душ,  нагреваясь  от  присутствия  азарта,  предчувствия  
интриги,  от  тотальной  любви…
 
Ты  и  Город.
Здесь  нет  меня.  Но,  вот  она,  я    -  в  грациозно  застывшей    
гривастой  кошке,  в  этом  камне,  в  пене    «Старого  Міста»,  в  
деревянной  балке  на  потолке  «Криївки»,  в  чашке  чая  из  
очаровательного  кафе  «Дзига»,  в  неповторимом  аромате  
кофе  из  «Цукерні»…
Львов  действительно  пахнет  кофе...
Вдыхаю.  Вдыхаю  жадно,  чтобы  не  только  глазами  но  и  всем  
телом  запомнить  тебя.  А  ты  так  и  норовишь  затаится  под  
аркой,  забежать  в  проходной  дворик,  что  так  неожиданно  
выводит  на  площадь…Поцелуй,  поцелуй  так  и  просит  
львиная  морда.  И  здесь,  перед  входом  в  чужой  подъезд  ты  
меня  обогнал,  схватил  за  руку  и  бегом  по  скрипящей  лестнице  
вверх,  а  перила  скользкие,-  полированный  временем  дуб  
поддался  движению  рук  без  труда.  И  не  единой  занозы  в  
ладонях,  только  память  полна  тобой,  запах  древности  и  
неизбежности  быта,  но  так  романтичен  вечер…
Вот  так  от  кафешки  до  арт  галереи,  от  одного  музея  до  
другого  ты  нес  меня  на  руках,  а  дыхание    сбивало  с  толку,  а  
губы  так  близко  к  ушку…

А  на  крышу  рукой  подать!  Не  верю,  к  тому  же  я  боюсь  
высоты  и  совершенно  не  умею  летать,  но  у  львов  есть  
привычка  настаивать  на  своем  -  на  Ратушу!  Вот  где  море  
удовольствия!  Да,  я  птица!  Я  вижу  за  многие  километры,  я  
вижу  дальше  чем  думала.  А  смотри,  как  горизонт  
сладострастно  обнимает  разноцветные  печинюшки  домов,  
жадничая,  прячет  от  меня  самые  лакомые  кусочки  города.  
Красота  -  мысленно  лечу!  Так  где  там  тот  страх?  А  нет  его,  
как  и  не  было…смешно  и  щекотно  -  это  ветер  подхватил  мою  
юбку,  залез  под  блузку,  ах!  И  волосам  моим  нет  покоя,  все  
липнут  к  сладким  рукам…
Львов,  что  ты  со  мной  делаешь?!
Чувствуешь  восторг?..  спускаемся  ниже…
Это  «Равлик».  Такой  замысловатый  подземный  
лабиринт-музей.  А  вечером  здесь  посетителей  пугает  
призрак…Нет,  мне  нестрашно,  но…  давай  наверх!

Львов,  ты  помнишь,  в  прошлый  раз  ты  водил  меня  в  кафешку  
«  Під  Клепсидрою»,  идем  туда,  я  хочу  получить  конфетку  с  
пророчеством!  Там  время  просто  остановиливается,  там  живет  
твоя  творческая  душа  …Я  знаю...
Там  такое  со  мной  происходит!!!  Чур,  ты  ведёшь,  а  я  буду  
обнюхивать  облака,  ступни  будут  болеть  за  лапы  твои,  
глаза  приобретут  способность  видеть  в  ночи.  Дай  мне  
прикоснуться  к  истории,  вложи  в  мои  руки  священный  
свиток  …ух,  куда  меня  занесло,  здесь  все  пахнет  иначе,  здесь  
целый  арсенал  оружия  …  метал…холод…Сила!  Величие!
Вот,  что  меня  приводит  в  благоговение    -  мощь  стен    
полутораметровой  толщины,  просто  дышащие    историей,  
пульсирующие  какой-то  особой  энергией...и  все  это  на  
до  мной,  по  до  мной,  рядом…в  первозданном  виде.

Слышишь,  этот  звук,  как  и  в  прошлый  раз  трамвайчик  
подаёт  нам  сигнал.  Поехали,  это  маршрут  из  прошлого  в  
настоящее…  Подставь  мне  свою  грудь,  я  посижу  тихонько.    
Дай  мне  почувствовать  твое    сердцебиение.
Смотри,  карамельные  фонари  моют  свои  головы  в  
фонтанчике…
А  там,  почувствуй  запах  шоколада,  да…  
Как  трогательны  петуния,  герань…
И  еще,  эта  необыкновенная    нежность  балкончиков...  
А  окна,  Боже  мой,  какие  здесь  окна!!!  Разные,  как  глаза,  как  
души,  это  метафизические  порталы,  зеркала  -  свидетели    
моего  перевоплощения…
Да,  здесь  нет  шика  и  блеска,  но  он  мне  и  не  нужен...  Город  
открыт.  Но  он    и  непрост…

Здесь  вены  наполняются  ядом  любви  к  себе.  К  своему  
забытому  «Я»  долюбленному,  самодостаточному,  
уравновешенному,  счастливому.    И  вот  уже  ты  питается  
этим,  совершенно  другим  «Я»  и    сердце  души  твоей  получает  
такой  разряд,  по  силе    сходным  с  силой  высвобождения  
энергии  при  оргазме.
Львов,  ты,  как    всегда,  готов  меня  принять,  готов  на  
нежность,  готов  на  бережность.
Готов  на  любовь!

…и  он  наполняет  меня  всю  и  сразу…

 А  прохладным  вечером,  когда  улочки  просто  тают  кубиками  
шоколада,  стекаются  золотом  огней  в  мои  ладони,    я  жадно  
наполняю  Львовом  все  кармашки  своей  памяти…
Потом  я  буду  стоять  на  скользкой  подножке  своего  вагона,  и  
смотреть  протяжно  в  твои  глаза,  Львов.  А  ты,  ты  будешь  
вальяжно  сидеть  у  подножья  своей  Ратуши,  «Эльжбети»,  
«Високого  Замку»  в  обнимку  со  своими  львами  и  лучи  
заходящего  солнца  будут  играть  на  твоей  загадочной  
улыбке.
 
Моя  щека  коснулась  подушки,  тело  наполнила  нега,  губы  
тронуло  блаженство  –  я  возвращаюсь,  любимый…

26.05.12  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012

Но дальше не было слова

А  ты  убегал,
Но  там  не  было  дороги.
А  ты  уходил,
Но  там  не  было  синих  туманов,
А  ты  улетал,
Но  там  не  пели  тебе  провода.
А  ты  укрощал,
Но  только  собственных  львов!
А  ты  небо  смешил,
А  ты  гнал  меня,
Объявляя  войну
Рукам  и  губам
Моим,
Но  дальше  не  было  песни…
И  у  самой  двери
Жадно  пропасть  смотрела,
И  рваным  подолом
Зазывала  глупца!
Но  дальше,  не  было  звука,
Но  дальше  не  было  слова,
Но  дальше  начало  других  начал.
Но  я  не  держу…
Ты  путник,
Ты  вправе  мечтать,
Ты  вправе  уплыть…

Ты  не  раз  ломал  свои  весла  у  моих  берегов,
Бил  по  рукам  непослушные  руки  свои,
И  ВНОВЬ  ТЫ  БЫЛ  ПРАВ!
Погубила…
Именем  своим,
Взглядом  одним,
Словом  одним…
УБИЛА!!!
…любимый…

25.05.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2012

иероглиф «любовь»

Это  точка  где  небо  сходится  с  морем…

Я  обнимаю  губами  одно  липкое  слово.
Я  не  в  силах  молчать,
Но  оно  пугливо.
Оно  прячется  уже  столько  дней…
Самое  сладкое  слово.
Самое  зыбкое,
Самое  прочное…
Соленое,  если  само  дома,
И  нежное,  если  с  тобой  на  подушке.
Я  катаю  его,  словно  карамельку  во  рту,
И  иногда  кажется,
Что    вот-  вот  и  ты  выспросишь  мою  тайну,
Но    я  под  пыткой  поцелуев
Выдохну  только  тень  его,
Намёк.

Это  место  где  сердце  сходится  с  сердцем…

Лепестки  розовых  брызг  апреля
Лодочками  спускаются  вниз  по  течению…
Шёлк  и  упругость  кисточки
Безошибочно  находит  линии  изгиба  судьбы  -
Выводит  иероглиф    «Любовь».
Совершенство.
Равновесие.
Гармония.
Сила.
Воля.
Дух.

Автор  фото:  Владимир  Колесник
14.05.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337226
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.05.2012

Я рисую глаза на ладонях

Я  пришла  на  твой  огонь.
Твои  окна  дрожат  и  потеют,
Больше  не  в  силах  противостоять  твоим  флюидам...
Я  иду  по  следу  пламени…

О,  бедный    Йорик…
В  чьих  руках  теперь  череп  твой,
Кто  выпьет  из  кубка  познаний,
Кто  напитается  тленом  для  продолжения  жизни,
Кто  познает  силу,
Кто  сможет  выжить,  только  пригубив  Даат?
Я  рисую  глаза  на  ладонях.
Я  смотрю  на  тебя  при  свете  сердца.

Короб  тайных  желаний  пуст?

11.05.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2012

Перша година ночі

Перша  година  ночі
першого    квітня
Року…
…Тихо,    бо  спить  на  гнучких  гамаках  небокрай.
Бороду  розіклав  мудрець
На  пів  світу,  аж  до  верхівок  беріз,
А  там  гріють  свої  боки
Стадо  чарівних    кіз…
Кроки  мої  рахують  секунди,
Тіні  ніг  моїх,  ніби  стрілки,
Вказують  напрям,
Розтягують  час,
Видовжують  твій  погляд…
Блимнув  на  мене  золотоокий  погляд  неба,  
Темно-сині  боки  пихатого  звіра
Рухаються  в  ритмі  моїх  кроків,
Нагріваючи  під  собою  сполохане  серце.
Все  далі  і  далі  котяться  золоті,
Збиті  копитами,
Зірвані,  немов  яблука,  з  неба
Для  здійснення  мрій  зірочки…
Лунають  кроки.
Хрипло  пихкає
Писок  кремезного  синього  Зубра.
Коли  кроки  мої  стихають
Сизою  пеленою  застилаються  йому  очі,
Бо  боїться  що  я  його  ніколи  більше  не  покличу…
Небо  танцює,
Поцілунками    причащається…

Ось  так  зустрічаються  в  новолуння
Небо  з  Землею…
Ось  так    хапаючи  зірку-метелика,
Мої  пальчики  опинились  в  твоїх  долонях…
О  першій  годині  ночі
першого  квітня
Року…
…тихо,  бо  світанок  дрімає  на  денцях  альтанок,
Ховаючи  за  пазухою  одну  із  зірок
І…
Я  -  посміхаюсь…

01.04.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012

Медитація

Збігають  хвилини,  мов  каша,
Мов  магма  на  швидкісній  зйомці  -
Повільно,  густо  і  загрозливо,
Хоронячи  під  собою  нездійсненні  мрії…
Немов  із  драного  пакету
Посиплються  в  киплячу  воду  мізків
Сухі    і  безколірні  макаронини  «чому?»
Ні  час  мені  не  друг,  ні  простір  мені    не  товариш.
Ще  більше  підгорілих  яєчень
З  розбитої  шкаралупки  плоду    пізнань,
Та  ніякої  поживи  з  того!  Ніякої...
Ніякої!..
Мій  дім  поріс  бур’янами  сну,
Равлики  слиняві  читають  мантри,
Вилизуючи  доріжки  сонячним  зайцям,
Штурмуючи  вертикаль  мого  смутку.

Дроти!  
Оголені  і  струмовбивчі  нерви,
Стукаються  між  собою  і  нічого…  
Нічого!
Порожнеча  …
А  можливо  втеча?…

Денна  та  нічна  варта  зійдуться  за  пивом,
Щасливі  під  пійлом  досконалих  перевтілень
З  місця  зрушать  мій  дім,  
Мене  з  ним,
Мої  бур’яни,  завбачливих  равлів  на  склі,
І  почнуть  запихати,    ламаючи  нігті  об  граніт  німоти,
Здираючи  шкіру    байдужості  
Заштовхають  душу  у  патоку,
В  саму  середину,  
В  клейку  і  рідинну  хвилину!
А  щоб  я  не  збігла,
Завмерла  й  затихла
Заткнуть  всі  віддушини
Чопиками-  навушниками.
Аж  доки  я  не  відмокну,
не  відпустить  варта  Лакримози!

Сиджу  така,  
дах  підтримую  руцями,  
бовтаю  простір  нозями,
викупана,      начищена,  
немов  новий  п’ятак  блискаю,
посміхаюсь  така,
мов  дурна,  чи  щаслива
медитую:
«ясонце,
Я  -  Сонце…
Я  -  СОНЦЕ!!!
Я  сонячний  зайчик  у  кухлі  пива,
У  скельцях  твоїх  окулярів,
Я  сонце…»

06.05.12  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012

Держи меня, ветер!

Я  не  знаю  в  чём  дело.
Возможно  в  твоих  поцелуях,  ветер.
Возможно,  во  мне  поселился  ветродумец,
Возможно,  меня  понять  не  просто.
И  пусть  меня  в  пример  не  возьмут,
Но  я  буду  любить  только  этот  сладострастный  миг!
Ты  -    заядлый  игрок  с  волосами,
Я  -  поклонница  сказок  и  путешествий.
И  снова  мой  газовый  шарфик  во  власти  твоей,  ветер.
Пусть  слезятся  глаза,
И  пусть  меня  в  пример  не  возьмут,
Зато  я  выпиваю  за  раз  по  полветра,
И  каждый  новый  день  я  готова  хмелеть,  сидя  у  ног
Синеглазого  неба,
В  ожидании  первого  зова  любви,
В  ожидании  звука  гудящих  струн  проводов,
В  ожидании  твоих  крепких  рук  на  моих  плечах.
О,  не  дай  мне  уйти,  не  дождавшись  тебя,
Сорви  с  меня  чопорный  беретик,
Повяжи  на  запястья  гремящие  бусины  поцелуев,
Пусть  флагом  затанцует  подол  юбок,
И  пусть  меня  в  пример  не  возьмут!
Но  за  то,  меня  воспевает
Лучший  из  всех  певцов!

Сброшу  старые  башмаки,  
На  радость  лохматому  псу…
Держи  меня,  ветер!

01.05.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012

Очаровательный укус

Твои  глаза  -    медузы.
Так  непорочно  призрачно  чисты,
И  так  смертельно  и  всегда    опасны.
Твои  глаза  так  беспощадно  жалят,
Так  глубоко  вонзают  свои  корни,
Чтоб  заразить  ростками  ядовитых  зёрен
Податливую  почву  сердца.

Твои  глаза    -  МёдУзы,
Но  мёд    отравлен  безысходностью  игры
В  покорность,  чувственность  и  нежность,
А  узы  лишь  иллюзия  любви  -
Без  мера  
И  безбрежность
Непрочной    связи  веры  и  мечты.

Твои  глаза  –  медузы!
Твои  движенья  вводят  в  транс.
Моя  душа  в  бессмертном  пограничном  танце
Пытается  продлить    над  пропастью  паренье,
Отсрочить    явный,  предсказуемый  финал.
Прожить  на  несколько  мгновений  дольше
В  щадящем  состоянии  флирта.
Но  не  уйти  от  магнетизма  глаз,
Но  не  уйти  от  рокового  взгляда…
И  мёд  испить  из  чаши  назначенья,
И  горечь  яда  не  заметить,
И  выдыхая  из  себя    Себя,
Вдохнуть  не  воздух,  а  исчадье  страсти,
И  жить!
И  жить,    скрывая    тщательно    под  глупою  одежной,
Под  рубищем  телесным
Очаровательный  укус.

27.04.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2012

чарівна поема

Темно.
Ворота    в  ніч,  в  небо…
І  зорі  пишуть  чарівну  поему
Ліричну,  без  початку  і  кінця…
Ніч  витрясе  з  торбини
Пахучі  смолами  клейкі  бруньки,
Розгорнуті  доріжки  і  містки,
Безсонні  каганці  на  підвіконні
І  тисячі  очей  закоханих  у  зорі
Поринуть    у  політ
За  горизонти  мрій...

Тепло…
Торкаюсь  дивного  видіння.
Кудлатий  пес  вкладає  підборіддя  на  мої  коліна,
Щоб  погляд  ом  журливим
У  душу  проникати  неодмінно.
Вологий  ніс  ховається  в  долоню,
Мов  равлик  у  затишну  мушлю…
Я  казку  чухаю  за  вушком,
Аби  продовжити  щасливу  мить…

Як  сторожко  дрімає  серце.
Щоб  не  проґавить,  
Щоб  не  забаритись
Подати  хліб  і  сіль,
Чи  кухоль  молока,
Чи  просто  змити  бруд
З  твоїх  підошов,
Або  цілунком  відімкнути  порожнечу…
Заповнити  твоє  єство  теплом.
Напитися  тобою…

Так,  безперечно,  чатує  серце  сю  ніч  на  любов.

24.04.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012

с другого конца света

Пусть  это  будет  утро…

Пусть  я  подойду  к  твоей  двери.  
Пусть  я  буду  почтальоном,  
с  большой  толстой  сумкой  на  плече,  приносящей    тебе  
конверт  с    другого  конца  света.  
На  мне  будет  синяя  униформа,  
самая  незапоминающаяся,  как  все,  униформы.  
Мои  волосы,  цвета  ночи,    будут  собранными  на  затылке  в  
совершенно  простой  узел.  
Но  ты  запомнишь  мои  глаза  цвета  весны…  

Пусть  я  буду  голубкой  на  подоконнике,  
ты  будешь  кормить  меня  с  ладони.  
Точнее,  я  буду  почтовым  голубем,  
и  ты  будешь  давно  меня  знать,  
ты  будешь  бережно  брать    меня  в  руки  
и  привязывать  осторожно  послание,  
и  обязательно  погладишь  меня  по  голове  
и  поцелуешь    в  клювик…

Пусть  я  буду  лучом  солнца,  приносящим  благую  весть…  
Я,  как  не  в  чем  не  бывало,  буду  щекотать  твои  ресницы,  
путать  волосы,  ловить    твое  сонное  дыханье,  
слегка  тревожа  мягкую  улыбку  своим  прикосновеньем…

Пусть  я  буду  яркой  весенней  бабочкой…      
Я  обязательно  постучусь    к  тебе  в  окно,  
а  как  же  иначе.    
Я  дам  тебе  потрогать  шёлк-бархат  моих  крыльев.  
Ты  будешь  нежен  ,  смущен  и  ласков…  
и  ты  запомнишь  мои  глаза…

Пусть  это  будет  утро…
Пусть  ты  будешь  стоять  на  моем  пороге  с  конвертом  в  руках.  
В  синей  униформе,  с  толстой  сумкой  на  плече.  
Ты  будешь  обычным  посыльным  с  другого  конца  света.  
Самым  обычным  посыльным,  
в  самой  незапоминающейся  униформе.  
Ты  будешь  мил,  улыбчив,  с  красивыми  глазами  цвета…  
какая  разница,  какого  они  цвета,  
главное  они  будут  очень  знакомими  и  влюбленными…

А  ещё,  пусть  будет  песня.

из  распахнутых  окон…  
из  кустов  роз  на  сказочных  балкончиках…
из    старых  улочек  и  не  знавших  перемен  кафешек…
из  другого  конца  света.

21.04.12

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012

а если дракону хвост отрезать?

Говорят,  что  Драконы  умеют  исполнять  желания…
Да!    Особенно  если  хорошенько  почесать  их    за  ушком,  да  накормить  к  тому  же  малинованым  вареньем…
А  ещё  говорят,  что  если  отрезать  дракону  хвост,  он  от  вас  никуда  не  улетит…
Ко  мне    на  днях    залетел  один.
И  все  ничего,  но  на  тот  момент  особой  радости  я  не  испытала,  он  же  вылитый  Дыжигурда,  только  с  крыльями…Залетел,  стал  паясничать,  себя  нахваливать,  рыжими  патлами  трясти,  глотку  драть:    мол  умею,  загадывай  свое  желание,  прикладывайся  к  уху,  ну  или  куда  хочешь,  я    и  желание  исполню,  и  …
И,  главное  прыткий  какой,  я  только  ножницы  в  руку,  держу  тихонечко  в  кармашке,  шарфиком  прикрываюсь,  на  всякий  случай,  а  он  все  вертится  –  и  там  его  почеши,  и    здесь  я  хорош  …ну,  вылитый  Джигурда,  а  рычит  то  как,  сексуально…ух,  дух  захватывает!
Битый  час  с  ним  возилась,  а  он  ,  как  знает  что-то  -  ни  минуты  посидеть  спокойно  не  может,  я  уже  подумала,    может  ему  информацию  кто-то  слил,  или  кто  свой  в  моей  голове  работает…
Ума  не  приложу.
-  Вот  и  не  прикладывай  –  ехидно  так  протянул  Дракоша  –  и  ножницы    то  вынь  из  кармана,  и  в  сторону,  в  сторону  отойди…
 -  Всё,  спалил…  как  узнал  -    спрашиваю  -  неужто  агенты  имеются?
Драконоджигурда  подозрительно  нежно,  почти  по  детски  склонил  набок  голову  и  молвил  -  Конечно,  красавица.
-  Нет,  не  верю!  -  запротестовала  горячо,-    я  своих  в  голове  всех  знаю!
-  Всех,  да  не  всех!
-  Не  может  быть,  чем  докажешь?!
-  А  вот  вчера-сь,  в  театре,  коньячок  пили  -  пили,  пряничками  закусывали  –  закусывали,  ручки-то  не  мыли…
-Так  что  это  выходит,  я  вашего  брата  проглотила?  Скажите  тоже…    Я  бы  точно  заметила!
-  Да  уж  куда  вам  заметить  было,  милочка,  вам  же  только  дай,  то  и  дело  гадость  всякую  в  рот  тащите…    А  он,  бедняга,  едва  проскочил  меж  резцами…
-  И  что  теперь    -    заискивающе  осклабилась  я  -  кто  мое  желание  исполнит…ну,  Дракоша,  прости,  будь  Человеком!…

Говорят,  что  Драконы  умеют  исполнять  желания…

30.03.2012г.
(  иллюстрация    из  интернета)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326308
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.03.2012

Магия Любви (Навеяное Ласунка - Lucifer's magic)

Магия  Любви
(Навеяное    Ласунка  -  Lucifer's  magic
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325642)

День  за  днем  душа  горит,
Истончается  защитный  слой
И  вот    я  уже  беззащитна    перед    тобой,  Любовь!

Слушаю  вновь  и  вновь  шаги  твои,
Из  ста  дорог  ты  выбираешь  одну,
Стоишь  на  пути  моем,  небо  застилаешь  собой  ,  Любовь…  

И  дай  мне  замолчать,  отпусти,
Дай  мне  не  знать  тебя,  забыть,
Но  сила  твоя  и  подступ  сходны  с  магией  Люцифера…

День  за  днем  я  сгораю,
День  за  днем  стою  за  этой  дверью,
Как  заглушить  сердца  крик,  как  уйти  от  тебя,  Любовь?!!

28.03.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2012

Меч-т-а-а-а…

А  она  теплая,
А  она  греет…
Мечта…
И  всё  понимаю…
Но  мысли  мои  не  смеют    не  думать,  не  знать  о  тебе.
А  оно  быстрое,
А  оно  тает…
Время…
Биением  отмеряю,
Но  замедлить  его  не  сумею,  прикладывая  руки  к  вискам
Напрасно…
Глаза  ласкают
Твои  губы…
Все  тленно…
Любовью  любовь  не  измерить,  разливая,  словно  мед,
Мольбы.
В  белом  пространстве,
Или  в  бесцветном,
Или  в  необозначенном  признаком  любого  бытия
Коснись  холста
Росчерком  алым,
Самым  бессмертным  среди  смертного  чада.
Пером  ли,  кистью  ли…
Или  пусть  это  будет  моя  помада
На  вороте  рубахи,
Нет,  где-то  гораздо  ниже  –  на  манжете,  
                                                                 целуя  благодарно  твои  запястья
За  острие  любовного  терзанья,
За  свободу!
Пусть  это  будет  моя  помада.
Или  вспышка  сигнальной  ракеты!
...Прострелено  время,
Взорвано  на  осколки  мгновений,
На  мартовский  сход
Почерневших  от  старости  льдов,
И  сложено  в  крик,  
Отмыкающий  небо
Бесхитростным  древним  ключом  журавлей…
И  шёпот:
А  она  теплая,
А  она  греет…
Меч-т-а-а-а…
Как  же  с  ней  расставаться?
                             навсегда...
На-все-гда…

26.03.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325140
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.03.2012

Березня спів

Не  напасешся  світла  на  очі  мої.
Не  напасешся  вітру
На  заспане  гілля  …
Змінюйся,  змінюйся,  Світе!
Повітря  давно  вже  не  те…
Дихаю  вже  не  під  комір,
Змінюю  зачіску  на  горгонячих    змій.
Нехай  звиваються  у  шлюбних  викрутасах.
Хай  небезпечним  факелом
Шубовснуться  у  небо  червоні  крила,  
                                                             колись  спокійного  пальта…
Може  злечу!
От  як  би  злетіти…
Торкнутися  зненацька  пальців  Вітроспіву…
Уже  небо    зовсім  не  те!
Небо  таке,  що  тільки  дай!
З  розгону,  з  розбігу,по  над  дахи  метнеться  душа…
Небо  окличне,  небо  глибоке,  прозоре,  дзвінке,  
                                                                       кришталевого  сміху  повне…
Дике  волосся  вільний  лет  пізнало,
Тягнеться  струмінь  мене  в  синь  весни,  
                                               співає  на  грудях  шовкова  хустинка…
Дихати  не  потрібно.
Всотую  березень,  напиваюсь  твоїм  ароматом,  хмелію…
Розчиняюсь.
Кохаю…

Пірнаю  в  своє  розгублене  тіло.
Дзвінка.
Кришталева.
Співоча…

26.03.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012

Прокидай ся!

Чомусь  сивіє  все  навколо,  
Фарби  линялі…    Де  ти,  синь?!
Сивочола  земля  небо  торсає,
-  Прокидай  ся,  себе  прокинь!
Сонце!  Сонце!  Де  те  сонечко,
Випий  з  мене  мою  глибочинь!
Крізь  шпариночки,  малі  отвори
Промінцем  бурштиновим  зринь!!!
Краплі  розпачу  швидко    визріли.
На  тендітних  нервових  бузках  
Набубнявіли  бруньки  зрілістю,
Ледь  тримають  себе  в  руках…
Кинь  мені,  небо,  паросток
Золотаво-зелений,  гнучкий…
Поцілунками  вкрию  пряними
Його  сонячні  обручі…
Липне  небо  до  піднебіння,
В’язнуть  в  горлі  слова  й  почуття…
Розірву,  розшматую  сіре  лахміття,
Не  без  болю  вертаю  життя  до  життя!
Серце  навпіл,  серце  вицвіле
Розітну  собі  спраглим  мечем
Труху  тлінну  з  нього  витрушу,
Переливчастим  вистелю  кумачем,
Небо,  Небо  !  Де  те  сонечко?!
Хлюпни  в  чашу  мені  тепла,
Заніміла  душа,  серце  зтерпнуло…
Над  безоднею  я  зійшла…

Сонце,  Сонечко,  вимости  мені  шлях,
Звий  гніздечко  моїй  любові
На  парчевих  своїх  подушках,
Аби  серцю  співалося  знову!

Проросте    гострий  паросток
Ніжно-лагіднийі  радісний    світ,
Серце  звільниться  від  лещат  старих,
І  веселкою  розгойдається  сміх…

21.03.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012

Ніч шаленства

З    мокрою    гривою    –    Зевс    –    

Долоні    викрешують        струм

І    струмені    сміху    з    небес

Душу    виймають    зі    струн.



Б’є        по    нервам    танець    дощу

Шибки    вібрують    в    такт

Ніч    для    шаленства    мого    і    вогню

Небо    твоє    тримаю    в    руках.



Мов    шкіру    здираю    одяг    –

Нарешті    вільний    політ

Кігті        блискавок,    ніби    добродії,

Видирають        тебе    з    пітьми.        


Ніч    шаленства    мене    провокує.

Хижо    підморгує    Зевс.

І    струмом    мене    вже    цілують

Струни    твоїх    небес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012

Зриває на ноги

Зриває    на    ноги
Не    влежиш    на    спині    –
Весна    відрощує    крила!
Ховатись    несила    –    злетіла!
Розуму    несповна    –    перехворіла
І...    Слухай    сюди,    кінець    цій    холері    –
Криголами    вже    трощать    пустелю!
Зриває    на    крила    –    
Залежались    стріли...
Мішені    хвостаті    по-між    кущів
Причаїлись    в    сталевих    жупанах,
в    ілюзорно-непробивних    шоломах...
Дивись    ,    бо    розсерджусь...
Не    звір    я,але    й    не    людина,
Коли    вістря    нагострить    весна!
Хапай    голіруч    стебла    зелені,
Вогнем    обпікай    гортанннь,
У    виючому    піднебіннні
Водановий*    струмінь    відчуй!
Розрегочеться    скрегіт    металу,
Приймаючи    жар    мій,    мов    виклик,
Забрало    твоє,    мов    фольгу    зібгає
Березнем    звільнений    вибух!
Очей    не    ховай,    я    бачу
Шаленіючий    гострий    погляд...
На    крила    зіпнуся    –    стріляй!
Руками    змахну,    ніби    мертва...
Нуж    бо,ближче,піходь,
Мисливець?
Жертва?...Кілок    у    серці,може    стріла.
Яка    різниця    –    одна    холера
А    криголами    уже    тріщать,    
знищюючи    пустелю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012

Время пришло

С  улицы  доносилась  лёгкая    мелодия,  кружась  в  воздухе,  касалась  ласково  ушей  поэта  изящными  пальчиками,  наполняя  комнату  ароматом  весны,  пеньем  птиц…
Томная  Мелодия  нежилась,  подставляя  под  лучи  восходящего  солнца  свое  прелестное  личико.
-  Восхитительное  утро,  Вы  не  находите,  милейший?..  -  потягиваясь,  почти  промурлыкала  Мелодия,  а  не  прогуляться-ли    нам,  пойдемте–ка  на  Холмы  таять  сугробы!
-  Что  Вы,  что  Вы    -  воскликнул  Человек  –  в  такую  рань,  у  меня,  знаете,  дела-с.
-  У,  какой  Вы  нудный  -  поправляя  высокие  кожаные  сапоги  на  стройных  ножках,  надувала  губки    Мелодия  -  я  уже  даже  подготовилась,  принарядилась  –  протянула  Мелодия  поэту  свою  ладошку  для  поцелуя.
-  Нет,  я  не  могу,  я  жду  весну,  тепло  –  просто  из  вежливости  чмокнул  красавицу  Человек,  -  к  тому  же  ...
-  Знаю,  знаю,  слышала,  дела    у  Вас  и  всё-такое…Бросьте!  Пойдемте,  пойдемте  на  Холмы,  таять    сугробы!  Весну  полагается  не  ждать,  ею  непременно  нужно  наслаждаться,  ну  вот  как  ,  скажем,  Мартовский  Кот,  к  примеру…
-  Мур…-  потянулся  грациозно  Кот,  -  не  смейте    меня  задерживать,    я  тороплюсь,  пришлось  бросить  все  дела  ,  март  все  таки!  Можете  составить  мне  компанию.  Вы  давно  не  лазали  к  любимым  в  окна?  Да  Вы  возможно  никогда  и  не  устраивали  свидания  на  крыше,  не  прохаживались  по  парапету  у  изумленной  дамы  на  глазах,  да  что  там  говорить,  мил  Человек,  Вы  даже  никогда  не  держали  хвост    трубой!  Пойдемте  на  Холмы,  я  вас  научу!
-  Человек,  а,  Человек,  -  Мелодию  так  и  пёрло  -    собирайтесь,  или  вам  необходимо  карету  подать    к  подъезду,  до  марта  рукой  подать!  Пойдем  !  Пойдем  таять  сугробы!
-  Ну,  в  марте  ещё  сыро,  холодно,  я  продрогну,  подхвачу  лихорадку…
-Фу,  какой  ужас!  Любовь,  нужно  «подхватывать»,    любовь!  –  запела  восторженно  о  своем  Мелодия.
-  А  там  до  апреля  всего  ничего,  вот  тогда  и  прогуляюсь  на  Холмы  –  замугыкал  поэт,    погружаясь  в  меланхолию  .
-  Я  Вас  умоляю!  Где  Апрель,  А  где  я!-  Март  вошёл,  задорно  позвякивая  шпорами,  игриво  ущипнул  Мелодию  за  попу,  -  Собирайтесь,  таять  сугробы  очень  весело!
-  Угомонись,  не  видишь,  Человек    ждет  весну,  карету…  у  него  дела  и  все  такое  –  защебетала  Мелодия  не  без  иронии.
-  Мы  собственно  тоже  не  против  выдвигаться.-  загудели    басом  Рукой  Подать  и  Всего  Ничего.
-  Проходите,  проходите  -  рассеяно  промямлил  поэт  -  я  должен  подготовиться,  собраться  с  мыслями,  вдруг  муза  соизволит  явиться…весна  же  бывает  раз  в  году  -    торжественно    и  многозначительно  Человек    поднес    указательный  палец  к  небу–потолку  .
-  Вот  я  не  понимаю,  что  Вас  останавливает…Чёрт,  что  это  за  …    -  выругалась  вошедшая  Муза.
-  Не  Чёрт,  а  Кот!    -  недовольно  визгнул  зверёк  -  смотрите  куда  лезете,  мадам!
-  Нет  ,  это  я  должна  смотреть?!  А  на  что  там  собственно  смотреть!-  не  унималась  Муза  -  Этот  ,  с  вашего  позволения  Кот,  мартовский,  так  сказать,  расселся  где  попало  и  ещё,  главное,  в  какой  позе!  Это  же  не  эстетично,  смею  вам  заметить!  Здесь    вам  не  бордель,  бросьте,  эти  дела  свои  тут  всем  выставлять!    Нахал,  лапу-  то  опусти!
-  Ашотакое-е-е...  -  прогнусавила  рыжая  животина  с  деланой  застенчивостью  опуская  глазенки    -  нам,  Котам,    можно,  гигиена  прежде  всего!  Март  все-таки!  
-  Март,  март…    а  таять  сугробы  никто  не  спешит  -  заерзал  Март  на  велюровом  диванчике,    не  без  интереса  разглядывая  все  прелести  взбалмошной  Музы.
-  Я  жду  любовь!  -  горящим  взглядом  обвел  присутствующих  поэт  -  только  ради  неё  я  готов  на  подвиги…Любовь,  мне  нужна  Любовь!  Всепоглощающая,  красивая,  внезапная...
-  Ага,  растолкайте  кота,  и  в  путь!  -  бесцеремонно  ворвалась  Любовь.
-  О...,  матерьбожья    -  простонали  в  один  голос  Кот,  Март  и  Человек.
-  Ну,    положим,  не  "матерьбожья",  а  Любовь!  -  с  достоинством  отрекомендовалась  вошедшая,  -  а…,и  эти  бездельницы  уже  здесь    -  обдала    холодным  взглядом    Мелодию  с    Музой.  Ха,  и  вы  тутаньки,  -    ухмыльнулась  в  сторону  обнимающихся    Рукой  Подать  и  Всего  Ничего.
-  Черт!  –  выругалось  недвусмысленно  где-то  в  коридоре  пространство  -  понабросали,  намусорили.  Кто  это  все  свои  дела  побросал!  Спотыкайся  тут,  хотелось  бы  знать,  ради  чего  весь  этот  сыр-бор?!
-  Кто  тама?!    Кто  это,  кто?    -  засеменил  к  дверям  чеширов  родственник.
-  Время  пришло,  Господа!

11.03.2012г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320838
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.03.2012

Під голос сльози, що стікає…

Кавовий  присмак  ночі,
Або  кава  з  присмаком  …

Вир!!!

Я  зустрічаюсь  з  твоїми  очима,
Вони  мій  поводир
В  коридорах  спогадів,
На  вокзалах  минулого.
В  залі  очікувань  
В  тісних  валізах,  
Під  кучугурами  дратуючого  пилу
Тиснуть  один  на  одного
забутого  стоси.
Немов  гербарію  збірка,
Серед  сторінок  звичних  і  буденних  дій
Зринає  з  квіту  незабудок
Тендітний  світлячковий  рій…

Вир!

Б’ють  по  очах,
Стьобають  жмутом  світла  
Спогади.
Болючі
Ці  батоги  середньовічного,  сп’янілого  від  крові
Ката,
Витягують  із  мізків  соковиту  згадку.
Чіпка  і  наполеглива  рука  зриває  ковдру  спокою  і  сну.
Штовхає  в  спину,  в  кімнату  лагідних  тортур.
Втекти!
Дайте  мені  адресу  притулку,  де  не  буде  твоїх  очей!
Припніть  мою  пам’ять    на  чужому  горищі,
Занесіть  на  смітник…
Мов  шкодливих  котів  замкніть  у  чулані…
Щоб  пальці  твої  не  тягнулись  із  мене,
Щоб  просом  густим  не  проростали  стебла  ніжності
крізь  мене.
Щоб  не  сходили  зорі  очей  твоїх,  у  сонній  лощині
Моїх  думок.
І  щоб  примари  лагідних  розмов  не  лізли  в  вуха,  
мов  джмелі  у  вікна  спальні.
Щоб  не  тягнулося  по  п’ятах  за  мною
Ганчір’я  зношене,  яке  під  впливом    дивовижних  заклинань  
Спліталось  у  міцні  канати…

Рубайте  пам’яті    страшні  вузлища,
Які  так  безтурботно  зав’язала  я  на  згадку
На  всіх  куточках  ситцевого  серця.
Звільніть  мене  від  …  тебе!
Звільнюсь  чи  я  від  себе?..

Кава  на  ніч.
На  ніч  схожа…
Тривожить…
Гріє  душу,  п’янить  ароматом…
І  постійно  спогадів  хоче
Під  голос  сльози,  що  стікає…

Думки  обпікають...

10.03.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012

Я………… Ніч!

Шовкова  ніч  танула…
Блукали  тіні,  цілувались  метелики,
Струшували  зорі  пил…
Холодні  стіни  мовчали  свої  таємниці…
Танок  самоти  підпалює  свічці  пуповину,    аби  вродити  мить.
Пітьми  згорають,  осідає  кіптява  на  скляну  пастку  ліхтаря.
Пальці  замість  пензля.
Стіна  імлиста  споживає  мої  письмена
І  на  ранок,  сплячу  мене  торкатимуть  чиїсь  голоси,
Брутальне  місто  збожеволіє  від  човгання  підошов…
Від  часу.
Метеликами  пальці
Торкнуться    лоскотно  плечей…
Добрий  ранок  добрих  людей  підніме  на  ноги.
Встану!
Поцілу…
Поцілунок  жагучий…
Палить  мене  з  середини  близькість  твоя.
Шифоном  червоним  сповитий  мій  стан,  очі,  вуста  ..
Зволожені…
Долонями  вогню  огорнене    єство  моє,
Вогнем  долонь…
Пелюстками  півоній  рожевих  шлях  мій  стелиться…
Я  стелюся.
Серцю  ліками  голос  твій…
Голос  тіла  твого!

Патокою  світ  налитий,
Сном  вчорашнім  розморений,  лінню  вигнуті  воску  тіла…
Ледь  торкаюся  стопами…

Тіні    губляться  поміж  квіт,
Метелики  любляться  на  півоніях,
На  вустах  моїх  зоряний  пил…
Ніч    танула…видихала  зі  стогоном…
Вітер  гортав  пелюстки.
Ніч  танула,  шовком  танула  ніч!
Я………..
Ніч!

муз.  супровід:Peter  Gabriel  -  The  feeling  begins(Passion)
03.03.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318657
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.03.2012

в ритмі вогню

Світло  межи  очі
Пурхнуло  птахом    -
Поміж  натовпу  очі  твої…
Кисню  забракнуло…
Серце  вгору  стрибає...
Серце,  зойкає,  ледве  дибає,
Серце  котиться…
Серце    -  цить!

Лезом  світло  дрібно  різало,  в  пітьму  падали  скибочки  серця  мого…
Кигті  неспокою
За  край  чіплялися,
За  край  світу,
А  він  болить!
Світ  в  долоні  пульсує  -  кривиться.
Чи  до  болю  звикає  –  ніжиться.
Підкрадалася  хіть…
Вмить  напруження  батоги,  
Люто  цьвохкають,
Життя  жадібно  з  мене  п’ють.
У  перетинки  барабанні
В  ритмі  румби  кроки  вдаряються  
Серцю  стишитись  не  дають,
І  дратують,  і  збуджують,  і  спонукають  вторить  ритму  вогню!
Здоганяй,  зачіпляйся,  прив’язуйся…
Голіруч  за  проміння  без  страху  берись!
Серце  сердилось,
З  ворожбою  билося,
Горизонт  сходив  на  вертикаль.
Серце  звабилось
Серця  не  жаль…  
Часу  жаль!

Очі  ціляться,  мене  всотують!
Серце  зігріється…в  долі  твоїй…
Серце,  зойкає,  ледве  дибає,
Серце  котиться…
Серце    -  цить,
Хай  вже  говорить  хіть!

02.03.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318579
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.03.2012

Я просто закохана!

Дорога,  гартована  вогненним  морозом,
Піснею  відлиги  не  раз  зваблена,
Стелиться  під  мої  підошви.
Біг…
…серце  зводить…
Як  же  все  просто,  до  звичайності!
Новим  урочистим  снігом
Відбілює  свою  долю  зима.
Останнього  дня,  зі  всіх  можливих
Танцює  віхола,  березневим  диханням  споєна:
Зачіска  неприбрана,  кучері  вмочені  в  молоко,
Шлейф  підібгався,  мов  хвіст  у  лякливого  пса.
Манто  сповзло  з  похилих  пліч…
Якась  розгублена,  стривожена,
Немов  лоша  стриножене,
Блукає  містом  недолюблена  зима…
Серце  зводить  пісня  її  журлива.
Та  не  проситиму  її  ні  об  чім!
Йди!
Я  закохана  у  білі  мордочки
Веселих  вербових  кошенят.
У  сині  виверження  пролісків,
Які  таїлись  десь  всю  зиму,
Я  просто  закохана!
Хай  зводить  серце,
Хай  захлинається  любов’ю
При  зустрічі  з  небом
Замріяний  погляд  мій.
Весна!..
Ще  трішечки,  
Й  торкнеться  вуст  моїх  Весна!

29.02.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012

Моя любов німа

Моститься  лагідний  промінь
На  моє  підвіконня.
Весна?!
Гукають  до  тебе  мої  думки…
Безсоння…

Зійшли  нанівець  любовні  послання  -
На  світі  білих  нестача  полотен.
Малюю  твої  вуста  у  себе  на  долоні,
Малюю  очі,  чоло,  волосся,  скроні…
Цілую…
Липнуть  думки,  мов  медом  змащені  млинці…

Кружляють    за  площиною  скла,
Тендітні  тонконогі    балерини
Білі,
Пірнають  у  кишені  димарів
І  мовчазних  ротів  кватирок
Грітись.
Ненадовго…
Ховається  в  шухлядку  щастя.

Пірнаю  в  глибину  безмежжя,
У  відстань  між  твоїм  вікном  і  моїм  сном,
У  близькість  миті  першого  цілунку.
Торкаюсь  -  
Струмом  обпікає  плоть.
Запалені  думки  
тобою,
Вже  марю,
Твоє  ім’я  вигукую  крізь  ополонку  часу,
Рибиною  скидаючись  над  світом.
Берег    близько...
Сухий  язик
Вшкрябнув  несміло  піднебіння.
Подрібнений  на  літери  шматочок  почуття
приблудою  залишився  мовчати.
Німа…
Моя  любов  німа.
…тремчу.
Малюю  пучками  гарячих  пальців
Звабливий  вигин  твоїх  вуст…
Цілую…

27.02.2012р.
(муз  оформлення:  Maksim  Mrvica  -  Hana's  Eyes(The  Piano  Player))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2012

я тану!

Нагадай…
У  цьому  безболісно  п’янкому  небі
Де  моє  вписано  щире  ім’я?
Я  вже  нездатна  відрощувать  крила,
Вшивать  намистини  натомість  очей.
Шанси  злетіти  відлигою  змило.
Мов  прілий  німий  очерет,
З  даху  розгублено  зрину.
Тримаючись  за    линялі  паркани
За  дроти,
За  вікна,
Що  мов  дзоти
Суворо  в  вічі  дивляться  мені..
Я  тану!
О,  небо,  я  тану!
І  де  та  остання  манна?!!!
Збиваюсь  під  похмуру  тінь,
Під  корінь  стікаю
І  дзенькаю  об  криги  шмат,
Мов  стрілка  вперта  в  циферблат,
Благаюча  затримать  плинність  часу..
Я  тану.
Долоні  туляться  до  шибки,
До  кожної  борульки-стрілки,
Щоб  клаполь  лютого  урвать
І  залатати  в  серці  рану  його  пекучим  поцілунком,
Його  міцним  слівцем,
І  віковічним  сміхом  снігу
Помилувать  в  останнє  слух…
Залишу  хустку…
Висмикну  стрічки
З  нікому  непринадних  кіс…
Защо?!
Я  тану,
Мій  світанок,  защо,  ці  рани
Стікають    с  пагорбів  грудей
В  стрімкі  потічки?…
В  річку…
Наворожи  ще  день,
Ще  нічку…
Тулись,  зав’язуй  в  вузлик  дрібку  льоду
На  згадку  про  зимову  вроду.
Дивись  у  воду.

Нагадай,  
Де  в  цьому  болісному  небі
Моє    написано  ім’я?
…зима…зима…зима…
Нема,  нема…
Нема.

24.02.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012

Можливо це в останнє…

Можливо  це  в  останнє…
Білим  смухом  зваблює  небо.
Теплий,  мов  довірливе  собача,
Сніг  торкається  поглядом,
Зніяковіло  лягає  в  долоню.

Якось  не  зручно  порушувать  спокій
Бездоганного  білого  дива…
Довгі  вії  опущені  долу,
Перший  крок  дратує  тонку  безпорадну  мембрану:
Хрусь!
Радо  луснув  спокій,  давно  остогидлий!
Хрусь!
Хрусь,  хрусь,  хрусь!!!
Ще  раз  з  розгону  гострі  леза  долонь
Ділять  простір  на  небо  і  землю!
Кучугури  дзвінкого  кришталю  
Розпродують  сміх.
Клубочеться  видих,  звивається  вдих…
Я  назустріч  лечу!
Струшуй  з  вій  моїх  загадкові  кристали…
Розмалюй  візерунками    літа
Мій  язик,  піднебіння,  вуста…
Неслухняні  скуйовджені  коси  
Залоскочуть  тебе,
Мов  русалки,
Затягнуть  у  вир…

Носом    собачим  вологим  торкається  сніг.
Зазирає  у  вічі  довірливим  поглядом  теплим
Можливо  останній
П’янкий  снігопад…

16.02.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012

Мружиться місячний бублик

Завмерло  жало  морозу
Злякане  скрипом  драбини,
Шепітком    у  старих  верболозах,
Волохатою  тінню  під  тином...

Чмокає  сива  хмарина
Своє  відображення  в  склі.
Ліс  поправляє  чуприну,
Перед    люстром  з  фольги…
Чмихнув  зухвало  і  гордо  
Чайник,  глипнувши  оком
На  мене.  І  довго-довго
Пірнають  чаїнки  в  глибоке
Й  смішне  потойчаййя…
Кружляють  над  кріслом  
Пухкі  аромати.  Гречані
Меди    гукають  іскристо…
Хурделяться    вулиці  люто
Десь  за  мурами  древнього  міста…
Мружиться    місячний  бублик,
В  чашку    ввіткнувши  писок…

Скрипнули  щаблі  драбини,
Злякане  жало  морозу
Тінню  скрутилось  під  тином,
Заснуло    у  сніжній  облозі…

13.02.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012

Непостижимая Луна. СОН

Картинка  мені  прийшла  у  сні.
Сон  супроводжувався  піснею,  деякі  слова    запам"яталися  .
На  мій  подив,  по  ним  пісню  вдалося  розшукати  в  Інтернеті.
(Малюнок  -  gala.vita    -  див.  в  фотоальбомі  і  в  кінці  сторінки)


 Сумерки  Волхва

Музыка  -  "Васудэва"  
Текст  песни  -  "Васудэва"

Ветер  дует  песок  время  томна.
Месяц  ходит  кругом,  солнце  -  ярко.
Утонула  река  в  Океане  -
Не  найти  ни  конца  и  ни  края.

Этот  Черный  Огонь  в  моем  сердце
Растопил  и  зажег  мою  Душу.
Непостижимая  Песня:
Моя  Земля  горит,  моя  Душа  горит
В  Звездном  Свете,

в  Черном  Небе.

Собирается  в  путь  Светлый  Город.
День  и  ночь  понесли  колесницу.
Сто  веков  пронеслось  за  мгновенье.
Опустел  Город,  жив  лишь  возница.

Этот  Звездный  Огонь  в  моем  сердце
Растопил  и  зажег  мою  Душу.
Непостижимая  Песня:
Моя  Земля  горит,  моя  Душа  горит
В  Черном  Свете,

в  Звездном  Небе.

Оглянулась  Душа  одиноко  -
День  и  ночь,  жизнь  и  смерть  -  сердце  пусто.
Позабыл  сам  себя  в  Вечном  Круге.
Чудный  Голос  зовет  у  Истока.

Этот  Жгучий  Огонь  в  моем  сердце
Растопил  и  зажег  мою  Душу.
Непостижимая  Песня:
Моя  Земля  горит,  моя  Душа  горит
В  Ярком  Свете,

в  Вечном  Небе.

Кто  ж  не  плачет  в  сердечном  просторе.
Глаз  роса  -  чудный  Голос  Покоя.
В  миг  Ни-света-ни-тьмы  -  где  же  горе.
Дух  Душою  пылает  на  Воле.

Этот  Яркий  Огонь  в  моем  сердце
Растопил  и  зажег  мою  Душу.
Непостижимая  Песня:
Моя  Земля  горит,  моя  Душа  горит
В  Ясном  Небе,

в  Чистом  Свете.

Серебрится  Луна  в  небо  темно,
Золотой  купол  ночью  окутан.
Океан  возвратился  к  Истоку,
Чудный  Голос  струится  безмолвно.

Этот  Ясный  Огонь  в  моем  сердце
Растопил  и  зажег  мою  Душу.
Непостижимая  Песня:
Моя  Земля  горит,  моя  Душа  горит
В  Чистом  Небе,

в  Ясном  Свете.

Ветер  дует  песок  вечна  рока,
Месяц  ходит  кругом,  солнце  -  ярко.
Утонула  река  в  Океане.
Дивный  Голос  зовет  у  Истока.

Этот  Чудный  Огонь  в  моем  сердце
Растопил  и  зажег  мою  Душу.
Непостижимая  Песня:
Моя  Земля  горит,  моя  Душа  горит
В  Ясном  Небе,

в  Дивном  Свете.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310711
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2012

читає автор. Під тонкою сукенкою плоду.

використано  музичні  фрагменти    композиції  гурту
 "Lacrimosa"    "am_ende_der_stille"
текст  див.http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310257

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2012

Під тонкою сукенкою плоду

Скрип,  скрип,  скрип…
Небесні  маестро  з  розуму  зводять.
Доводять  до  сказу
Смичками  морозу  струни  дротів
Скрипалі.
Бринь,  бринь,бринь…
Зриваються  стріли  бурульок
З  гілОк  яблуневих  садів  -
Полюють
Амури.
Не  мерзнуть  їм  руки
Смикати  нерв  тятиві?
Киплять  під  ногами  у  неба
Світанки  земні.
Туляться  щічка  до  щічки
Намистини  калини
Червоні.
Б’ється  серце  у  кожній  краплині
Пурпурового  спалаху  
Літа
Під  тонкою  сукенкою  плоду.
Вмить  звільняться,
Стечуть  ароматним  клейким
Рубіновим  відблиском
соку.
Лишень  торкнуть  за  душу  улесливі  
Грудня  слова.
Знов  піддасться  стривожене  серце
Наполегливим  пальцям  й  вустам
Бездоганного  легеня  в  білім  жупані…
…і  проступить  сміливо  кохання  з  грудей…
Знов  полюють  Амури.
Хтиво    входять  їх  стріли  у  винні  міхи,
У  чеканням  наповнені  кубки,
В  наповнені  медом  барильця,
Щоб  хмеліло  мене
Не  спростоване  часом  кохання!!!

30.01.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012

А за вікном

Яблука  гукають  гуляти,
Дзвінко  сміються  джмелі,
Білі  квіти  звабні,  пихаті
На  паркан  начепили  брилі…

Світло  ти  не  вмикай…
Чалапай  на  помацки  у  коридорі.
Обриси  нечіткі.
Вгадуй  дорогу  поволі…
Стогне  одвірок,  ніяково  притискаючись  до  дверей…
Філігранно  сплітаються  струмені  й  тіні,
Ніби  коханого  руки  любовно  охоплюють  стан  свічі.
(  стогне  відроджений  Промітей)  

Кудлаті  розгублені  звірі
В  небі  блукають  вдень
І  в  ночі.
Журяться,
на  згадку  про  себе,
Викрешують  краденим  серпом  заповітні  слова
На  стовбурах  березових,
На  ліхтарях:"  Тут  були  білі  медведі!"

Пурхають  з  теплих  обіймів
Смугасті  малі  папірці,
Пальцями  довгими  ночі
Подеруть  на  цитати  вірші.
Особливо  ті,  потаємні  рядочки,  там  де  ти,  
Там  де  ти…

Повертаючись  з  мороку,  з  хуги
Заспіває  лукавий  кіт
Тулячи  холодний  писок  до  вуха
Пісню  зимову,
Морозний  хіт.
Підперезані  димом  містичним
Багатозначно  пихкають  люльками  казкарі…

А  за  вікном  яблука  кличуть,
Сміються  пузаті  джмелі
І  показують  сірі  спини
Величні  сині  кити…

...ти  невмикаєш  світла?
ходи  но  сюди,  ходи!

29.01.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2012

Хтіла пізнати

Хтіла    пізнати
Чари...
Чи  ви  босоніж  танцювали  снігом?
Спочатку  видивлялися  у  хмарах,
Початок    березня,  відлигу,
А  потім,
Легко  ставало  і  тепло...
Ступати,  
сходячи  потом
Зі  страху.  
Серце  мерло
І  в  п’яти
Втікало  маленьке  дівчисько,
Снігу  боялось  зім’яти:
Холодно,  лячно  і  слизько…
Чари
Хтіла    пізнати,
Себе  зіштовхнути  з  подушки,
Просто  в  хурделицю  з  хати,
Сніжну  гортаючи  стружку.
Чари…
Весною  в  садку  запашіло,
Танула  крига,  ніби  примара,
Я  танцювала,  радіючи  тілом!
Чари,  спиваючи  чари…

24.01.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012

посеред ночі

Дихай  спокоєм,
Цигарку  кинь  на  холоді,
Полиш,
Як  самітні  пагорби,  як  застрягле  авто.
Полиш  свої  роздуми,  нехай  їх  додумує  ніч…
Я  давно  не  бачила  стільки  білого.
Білі  аркуші,  не  займані
Поетом.
Білі  сувої,  не  розрізані  
Кравчинею.
Білі  простирадла,  не  зібгані  коханцями…

Ліхтар  освітлює  шлях…
Кроки  стьожками  на  канву,
Врізаються  білим  муліне  в  сходинки  твого  під’їзду…
Обтрушую  сніг.
Ні,  це  не  перший  і  не  останній.
Але  пухнастий  і  грайливий,    мов  песик  в  дитинстві,
Мов  приставучий  мотив  знайомої  пісні.
Налипає  білим  войлоком
Вдаване  тепло  зимового  саду.
Я  не  наважусь  тебе  будити.
Дзвінок  посеред  ночі
Зненацька  заскочить  тебе  в  ванній,
Чи  на  кухні…
І  невистачить  часу,  щоб  висохло  твоє  волосся,
Щоб  як  слід  витерти  тіло,
Капці  на  вологу  ногу  і  в  коридор,  до  мене…
Але  ж  ти  знаєш  що  всі  сни  теплі  і  затишні  
І  навіть  на  сходинках  ,  на  вулиці,  серед    міста  
Не  застудишся…
Тому  ми  цілуємось  просто  біля  вхідних  дверей,  
Які  ловлять  гав,
І  здивованих  запізнілих  перехожих
Лякають  скрипучим  «к-хе!».
Тому  ми  цілуємось  кожен  у  своїй  піжамі
У  своєму  ліжку,
У  своєму  сні,
Так  заповзято  і  пристрасно  притискаючись  тілами.
Крізь  вологу  тканину  відчуваємо  пестощі  дивних  створінь,
Які  теж  заповзято  і  гаряче  лащаться  до  ніг,  спин,  рук…
Сніжинки  –  нагадуєш,  відірвавшись  на  мить  від  моїх  вуст.
Ні,  то  нас  провокують  ангели  сну.
Прокидайся.
Я  вже  виткала  килим  
Білий.
Прокидайся!
Я  вже  заговорила  зошит  віршами…
Прокидайся…
Глянь,  це  я,  вбрана  у  місячне  сяйво,  у  зоряний  смух,  
У  срібну  діадему    …
Сніжинки  –  нагадуєш  ти,
Відірвавшись  на  мить  від  гарячих  пальців…
Сніжинки…
І  ми  продовжуємо  ніжитьсь  у  віхолі  кохання,  
Але  ж  ти  знаєш,  що  всі  сни  теплі  і  затишні  
І  навіть  на  сходинках,  на  вулиці,  серед  міста,  
Посеред  світу
Не  застудишся…
Лише  ці  заповзяті  білі  створіння  
Поналазять  за  пазуху,
Завовтузяться  попід  коміром…
Сніжинки!…Нагадуєш…
Сні-жин-ки…

24.01.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308707
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.01.2012

Ранок ще не скоро

Темно.
Ранок  не  скоро.
Вже  навіть  миші  покінчили  балачки
Про  соковиті  смажені  скоринки,
Про  сала  шмат  у  череві  полив’яного  глека…
Гудуть  дроти.
Обперся  спиною  бузок  
Об  вицвілий  паркан  –  чекає  снігу…
Сміється  небосхил
Одним  сріблястим  зубом.
І  шкіриться  грайливо  й  недоречно
Північ
Пунктиром  розцяцькованого  міста…
І  хрумкає  годинник,
Наминаючи  нову  добу,
Штрикаючи  блискучим  лезом  стрілки
Вузеньку  і  благаючу  долоньку  одинички…
Темно…
Тихо…
Лишень  пухнасті  цапалки    музичного  капкану
Тримають  у  полоні  мої  вушка.
Зимовий  штиль,
Заслухана  платівка,
Моцарт…і  пильний  погляд  білого  листка
Тримає  на  короткому  припоні…
..  і  як  же  своєчасно  повернулась  муза,
Слів  підкидаючи  в  моє  безсоння,
Мов  у  камін  березових  дрівцят…
Тепло.  
Тихо.
Ранок  ще  не  скоро.
05.01.2012р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2012

Еротика магічних ароматів. Ательє артиста

Висмикну  білий  аркуш,  немов  пір’їну  зі  світу.
Залізу-злечу  на  гілку,  аби  зручніше  і  самотніше.
Занотую  гарячу  промову  сонця  і  залишу  у  квітах
Записку  :  пішла  рахувати  зорі.  обіймаю,  таке  інше……

Ходити  десь  поблизу  сонних  артерій  міста,
Гострими  підборами  рахувати  бруківчені  ребра…
Накрапає  дощ  мені  до  келиха  прозоро-іскристі
Розмови  з  ніччю,  по  жіночому  щемливо  відверті…
І  вже  пахнуть  зелені  долоні  вітру  кавою  і  тобою,
Відкритими  вікнами  художніх  майстерень  ,
Затишних  кав’ярень,  ваніллю  і  курагою,  корицею
Вишневим  сиропом…язичком,  піднебінням…
Чутливими  твоїми  пальцями,  панчішками  із  Франції.
Ще  мені  пахне  шорстким  підборіддям,  шкірянкою
З  твого  жагучого  тіла,  чомусь  скипидаром,чи  хвоєю
І  ще  якоюсь  хмільною  їжею,  персиками,  як  приманкою…
Чомусь  забажалося  чаю  з  таємничою  назвою  саусеп,
Тремтіти    чомусь  попід  шкірою,  дотично  дивитись,
Захотілось  залишити  далеко  позаду  всіх  і  все…..
І  фанатично  на  тебе  молитись,  закохано  і  відкрито.

…Вітер  лоскоче,  тішиться  шовком,  грає  з    волоссям…
Туляться  спинками  плетені  крісла,  
тягнеться  звідкись  димок.
Я,  малесенька  частка  всіх  ароматів  і  всіх  відголосків
На  згадку  заплутаюсь  в  тебе  десь  на  загривку  думок
неповторним  гіркуватим  вогником  сигари
в  ательє  артиста
з  коньячним  вечоровим  присмаком
нашого  рандеву.

(автор  фото:"холсты  и  натюрморт"  gala.vita  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304328
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.01.2012

Слова из моих губ

Не  замечая  слов,  бумагу  изогну  в  подобие  стрелы.
И  белым  лебедем  качнутся  рукава
Прозрачно  ситцевой  рубахи
Шагнувшего  в  проём  стиха…

И  будут  вновь  изорваны  клыками  ночи  строки,
И  белым  перепачканы  ладони  ритма,
И  выдохнет  свеча  полтакта
В  чернеющее  зало  потолка…

И  полетят
В  прокуренные  будни,
Как  в  форточку  окурки,
Строчки.
Как  сорванные  в  спешке  бусы
Раздарят  словно  звезды,
Бисер.
Неистово  танцуют    мысли,
Как  тростниковые  побеги
Растут
Слова  из  моих  губ...
И  не  стерпеть  
Все  оголтелые  набеги
Твоих  упрямых  теплых  рук…
И  поддаваться  дикой  пляске
Соединяя  в  поцелуи
Слов  бесконечное  дыханье
В  жару  последнего  
Июля…
Слова,  как  бисер,
Мечутся  во  тьме…
Как  страсть,
Как  львица,  
Как  хищник,    мечется  во  мне!
Собрать  в  послушный  и  понятный  строй
Петля  к  петле
Пушистый  свитер
Связать.
Все  соблюдая  правила  в  игре…
И  не  сфальшивить…
И  не  предать!
Самой  себя  на  растерзанье  не  отдать…
Но…Как?!

Не  замечая  слов,  бумагу  изогну  в  подобие  стрелы.
И  белым  лебедем  качнутся  рукава
Прозрачно  ситцевой  рубахи
Шагнувшего  в  проём  стиха…

25.12.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011

Сніг…

Розколихує…
Хвиля  вітру  розколихує  мідну  таріль.
Відстань  схлипує…
Низ.

Низько  падає  кожен  день  
На  горизонт  лягає  парою  з  димарів
За  горизонтом  тінь…

Безпросвітний  день  
Безпросвітний  дощ…
Падає,  падає…
Білим,  дрібним  диханням
Починається  біг.
Кроком  невпевненим  не  зіжмакай,
Не  зібгай  його  спокою!

Сніг…
Не  розбий  тонку  грань
Між  його  поглядом
І  своїм  …
Секунд    десять  незмінна
Тонка  волосінь  
На  гачок  підчепить  
Мить!
Непорушну,
Тонку
Лінію.  
Незалюднену  глибочинь.

Білого  кольору  нить  втягнута  в  вушко  зими
Голки  вістрям  сколота  
Чорна  пучка  землі.
Вишивкою  нашвидкоруч,
Замовлянням,  шепотом
Спинена  кровотеча  часу.

Спить  
Мить.

Кроком  невпевненим  не  зіжмакай,
Не  зібгай  його  спокою!

Сніг…

22.12.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011

останній лист осені

Довгий,  довгий  шлях  —
                 і  ніхто  не  йде  навстріч,
                               лиш  осіння  ніч...
                                         (Мацуо  Басьо)

Одна  крапля  живого
Довгу  ніч  розфарбує.
Безкінечні  тумани…
А  вибухне  в  серці  пуп’янок  світла  -  
Крильця  стукнуться  об  стінки  скрині.  
Озвуться  до  мене,
Обіб’ють  лусочки  ,
Обтрусяться  листям  осіннім.
І  впадуть  любовні  зітхання  до  ніг,
Під  гострі  підбори  морозів…
Метелика  жаль…
Гострі  кігтики  осінніх  доріг
Чіпляються  за  паркани,
За  поділ  старої  дублянки,
За  самотні  очі  поверхівок…
Я  йду  назустріч…

02.12.2011р.
(автор  малюнку  gala.vita)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2011

лист від жовтня

...Кругом  так  вогко,  зимно-босо...
Додому  йду.  Чекаю  безкінечний  сонний  потяг.
Він  верещить,гуркоче,  шмига  носом,
Немов  і  справді  сердиться  на  мене,  чи  на  долю...
Орда  думок  звабливо  тягне  в  морок.
Знов  схлипують  засмучено  ботинки.  Тужать.
Туман  засів  у  лощині,  мов  ворог,
Розмоклі  ліхтарі  обмацують  дорогу  і  калюжі.
Та  на  душі  спокійно  і  затишно,
Наспівує  мобільний  про  весну  –  пригрівся  "Нокій".
Бач,  заскучав  без  мене  ,  занудився...
З  туману  -  ти  -  розхрістаний,  смішливий,  сонноокий....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011

ПРОСТІ ЧАРІВНІ РЕЧІ

Часу  не  вистачить…

         Ранок.  І  сонце,  ніби  кігті  собачат,  
         Порве  пітьму,  розкидає,    розтрощить…
         І  поналазить  у  мій  сон  з  малих  дірчат
         Жовтогарячі  плями  сонячні  і  млосні…

Доснись  мені!
Привидся  відблиском  у  склі  автівкки,
У  черзі  до  кіоска  з  цигарками,
Надихай  у  мої  долоні  паром…
Чи  зваб  мене  під  приводом  залишитись  на  каву...
Простих  речей
Додай…
Так  додають  корицю  в  напій,
так  здобрюють  ваніллю  тісто…
Додай  смаку  своїх  цілунків  у  мій  пастельний  тихий  ранок!
А  часу  мало,  щоб  доснить,
А  час  сповзає  у  засекречені  невидимі  комори,
У  сховища,  у  каземати  забуття…

Я  не  подужаю  цей  світ.
Нажаль,
Мені  невистачить  фантазій  темних  коридорів,
Густих  гілок,  заплетених  пітьмою,  щоб  заблукать  у  снах,
У  відблисках  твоїх  очей,
У  мерехтінні  нестійких  зображень
На  площині  тонованих  вітрин…  
І  в  кашемірових  обіймах
я  не  пробуду  довго  із  тобою…
Нажаль.
Рука  світанку,  ніби  ненавмисне,
Вичавлює  мене,  мов  з  тюбика  темпера,
на  прохолодний  папірець  буття...


Нажаль…
Я  не  подужаю  цей  світ…

24.11.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2011

…ВЛЕЧЁТ…

О,
Жало…
О,  наслажденье  тьмой,
Что    источает  свет,
Тебя  во  мраке  освещая…

Уже  давно  мешают
Шуршащие  противно  складки  платья...

И  кружева  и  ленты  …
тают,
как  торт.
Как  любопытные  зверушки
из  уютных  норок,
из  перчаток  
покажут  нежные  мордашки,
мои  взволнованные  пальцы…
Освобожденья  взмах  -
одежда,  словно  флаг,
взлетает…

Кусает
меня  морозный  рот  рассвета…
Как  лакомый  кусочек
трогает  меня  губами  свет.

Врасплох  заставши,
одернув  занавес  парчовый  неприступный
крадет  мой  взор  невинный  и  смеренный
рука  судьбы  из  темных  коридоров  зазеркалья…
Там,    амальгамой  растекаясь  
по  улицам  и  площадям  сознанья
невидимый,  но  осязаемый  поток
безумия  и  страсти
влечёт…
О,  искушенье!
Как  глубока  сия  минута  откровенья,
И  ковш  ладоней,-  чаша  упоенья,
В  меня  вливает  лунный    эликсир,
Составленный  умело
Алхимиком  искусным
мли  магом…
О,
Жало…
О,  наслажденье  тьмой,
Что    источает  свет,
Тебя  во  мраке  освещая…
О,  многомерный
Бред!
...влечёт...

23.11.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295326
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.11.2011

Акварель…

Акварель…

           В  который  раз  я  запорола  осень  -
           Как  загнанная  лошадь  стынет  под    окном.
           Со  мною  породнится    слякоть  и  пороша,
           Прижмется  к  сердцу  лживым  языком…
           В  который  раз…

Театральные  шторы  смыкаются  резво,
И  нерезонно  вглядываться  вдаль  
С  рассудком  ясным  и  кристально  трезвым
На  простодушную  земную  пастораль…
В  который  раз…
Как  бесполезны  пахнущие  воском
И  сладостью  былою  яблочные  корки,
И  косточки  упрямых  запятых  с  восторгом
Продляют  жизнь,  дыша  теплом  в  каморке…
В  который  раз…
В  пучках    колючих,  пильных,    ломких  лето
Подвешено  и  связано,  чтоб  не  бежало  с  чердака  
И  солнце  пахнет  резко  луковичным  цветом…
Лишь  горяча  твоя  настойчиво-упрямая  рука…
И  дрогнут  кружева  ресниц,  и  тонких  юбок,
Скрипучих  половиц  потянутся  рассказы
О  стуке  падающих  в  спешке    паре  туфель,
О  мошкаре  танцующей  над  пламенем  в  экстазе…
В  который  раз…

           В  который  раз  я  «запорола»  акварель  -  
           Осенний  вкус  сочится  сквозь  бумагу…
           Капкан    -  глубоководный  мир    -  тоннель
           И  кисть,  как  лестница,  тонущая  во  мраке…
Но
Я    
Держусь…

В  который  раз  меня  спасает  акварель.

22.11.2011р.

(малюнок:  gala.vita  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011

Бодай хоч раз…

Зірвався  лист.
Хмари,  немов  трактори,
Загортають  коштовність  небесну
У  замети  пухкі  й  кучеряві…
Зірвався  на  хрип
Голос  ранкових  провулків
Рахуючи  ще  сонні  кроки…
Гукаючи  у  простір
У  невідомі  спини  перехожих
Бився  жовтий  безпритульний  лист,
Про  літо,  
І  цілунки  вітру,
І  посмішки  прозорих  гамаків
Тремтячих  павучачих  пасток.
Гукав  щодуху  до  похмурих  ставень,
Холодних,  кісточок  від  вишень,  щоб  зупинити  час,
І  в  теплий  червень  
П’яточки  і  пальці  знов  замочить,
Нагріти  душу  під  дашком  веселки…
Бодай  хоч  раз  поцілуватись  із  зорею..
Бодай  хоч  раз…

22.11.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011

НАМІР

Бачиш,  як  мовчать  стіни…
Мармуровими  сходами–невидимками  підіймається  суть.
Слизько  мурашці  в  дорозі.
Самотньо  і    темно....

Головне,  треба  вчасно  заплющити  очі,
щоб  побачити  все  у  пітьмах!
 
Ні,  страху  немає…
Мовчу.
Я  ж  не  ворог  тобі!
Чекаю.  
Постукаю  в  двері…
Маю  
     намір  
           ввійти.




 (  малюнок  gala.vita  .Нить  Аріадни)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011

крила альбатроса

смакує  тобі  білий  морок,
                 скажені  захриплі  думки
                 сновигають  немов  потвори.
                 в  лещата  стискають  рядки...
                   
                 смика  за  лікоть  ранок  -  
                 самопожертви  його  невчасні
                 сіється  крізь  фіранки
                 відверте  сонячне  щастя...

                 самотньо-несолодка  кава
                 сичала  й  пінилась  брутально,
                 знов  обпікалася,  незграба...
               -  на  дні  прозріло  віщування.

                 як  той  забутий  відголосок,
                 портрет  знайомий  -  чи  вгадаю?
                 розправить  крила  альбатросу
                 шалена  хвиля  небокраю...

                                           18.  01.  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011

Дивно бути людиною

Дивно  бути  людиною
в  декількох  іпостасях
дивно  відчувати  себе  валькірією
охороняючи  гвардію.
А  що  там  дивного:
міфи  писані  давниною,
ріки  випиті  часом,
вени  наповнені  силою,  
з  центру  гала  світа.
руки  розгорнуті  мов  карта....
пальці  складені  у  факел...
долоні  направлені  щити....
мечами  очі  спалахують
цілячись  у  ворогів...
Промовляючи  голосом  пращурів
виплітаючи  вовняне  плетиво,
зір  притупити  навмисне,  
щоб  бачити  середину.
дорогу  розтяти,  
перемацати.
обценьками  волі  повисмикувати  
пазурі  і  цвяхи
щоб  не  шкодили  воїну  магу...

Дивно  бути  людиною
ходити  в  кіно,
зустрічати
знайомих  у  переході,
пити  каву  розчинну,
мерзнути  під  дощем...  
і  сміятись  від  болю
сміятись  над  болем
сміятись  в  обличчя  тортур
щоденно,
щоденно  бути  собою
ні  на  мить,  ні  на  день  не  змінюючи  звички  
бути  просто  собою

…навіть  як  що  це  сон…
   
(автор  малюнку  gala.vita  )
                         11.11.08.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293934
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2011

Я хочу сказати…

Пітьма.
Парують  магістралі  кровоносні
На  сивочолому  пейзажі  сну.
Собаки,  що  гризуться  за  останню  
Чавунну  теплу    постіль…
Кульгаючи  мандрує  містом  листопад.
Старим  хвостом  руда  мете  щетина
Простого  пензля  згризеного  міллю.
Фарбує  тихі  гавані  під’їздів
І  дворів
В  надмірно  соковитий  колір  ночі
З  тонкими  візерунками  вологих  гілок
І  вкрай  стривожених,  замріяних  віконних  каганців,
Які  так  не  сміливо  видають    секрети
Чужих  кухонних  чвар
І  романтичних  спалень…
Пітьма  закутує  у  ковдру  сну  нікому  не  потрібні  ліхтарі,
Що  тулятися  поближче  до  вікна,
П’яніючи  від  всіх  своїх  фантазій…

Мої  вовняні  рукавички  мокнуть,  
Замріяно  тручи  бляшанку  Аладіна,
Волаючи  у  порожнечу  світу,  мов  у  рупор,
Щоб  ти  почув,  те,  що  я  сказати  хочу…
Цигарки  димарів  стовбичать  усю  ніч,
Підсмалюють    малі  й  великі  ступні  Ведмедиць…
         …        Притули  мою  маківку  до  свого  підборіддя.
                         Я  хочу  дещо  тобі  сказати…
                         Я  хочу  сказати…
                         Я  хочу…
картина:А.Заварин.  Ночной  двор
.http://gallery.ru/watch?ph=jNT-baz4Z
13.11.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2011

йой…

гупай  своїми  підборами,
гавкай  собаками  за  парканами...
наближайся,
тисни  на  кніпочку...
рішуче  
плечем  тарань  ворота  спокою  і  сну!
луною  розкотяться,
проллються  повенем
наповняться
русла  коридорів,
від  грізного  левового  рику,
від  переможного  крику...
знімаючи  двері  з  петель,
загортаючи  час  у  небуття,
рвучи  на  собі  незручний  одяг  скромності,
незграбно  вмикаєш  світло...
заходь,
намни  боки  моїм  килимам  пуританським,
залишаючи  відбитки,
ковбойських-рокерських  чобіт,
на  білу  порожнечу  серця
ввірвись!
ніч  позатикає  вуха,
ввімкне  гучніше  Баха,
щоб  і  не  чути,
як  тріщать  по  швам  канони  і  табу,
як  об  підлогу  градом    ґудзики  сорочки    стукотять,
...блискавка  вбивча...
зиркнула!
зойкнула!
згинула...
йой...
парасолею,  дахом,  вітрилом
наді  мною  твої  плечі,  груди...  крила...
злетіла...
злетіла
остання  моя  барикада  -
шовкового  ґатунку  кокон  розкрутився
на  кілометри  загадкових  ліній  долі
смикнув  за  нерви,
оголяючи  чуття,
всі  відчуття
і  почуття
вмикаючи  гучніше
ах-х-а-а-а  ...
…
…
…
04.11.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290719
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.11.2011

Я бачила останній літній подих…

Я  бачила  як  в’язне  останній  подих  літа
           В  мереживі  липкого  павутиння.
           Як  тягне  у  барліг  веселки  й  трембіти
           Зима  тепло    ховає    під  коріння…
                                                               Я  бачила  останній  погляд…

Містом  порожнім  чалапають  тіні,
Розклеюють  скрізь  оголошення  жовті:
«Прийміть  на  роботу  віхолу  …
Гарантую  порядність  і  цноту…»
Зриваю  собі  один  аркуш…
Медитують    на  небо  самотні  дахи,
Гойдалки  важко  зітхають  в  садку…
Знов  ґаздиня  намастить  пахучі  меди
На  оладочок  мрій  про  квітучу  весну.
Найсолодший  собі  покладу…

             Я  бачила  як  в’язне  у  калюжах  день,
             Як  бездоганно  вигаптовує  мороз
             Колишні  язички  і  крильця    хризантем….
             Складає  листопад  останній  стос…
             Беру  собі  останню  із  поем…

                                                           Я  бачила  як  в’язне  моє  серце  у  тобі…

03.  11.  2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2011

Сны. Предрассветные размышления .

НОЧИ  БРОСАЕТ  ВЫЗОВ  
СТАЯ  БЕЗЖАЛОСТНЫХ  МЫСЛЕЙ…
ГЕЙЗЕРЫ  БЕЗСОННИЦЫ  БЪЮТ  ПО  РУКАМ:
ТРОГАТЬ,    ДУМАТЬ,    ЖЕЛАТЬ  –  НЕСМЕЙ!
ЗАВЛЕКАЮТ    ПОТОКИ
ЗОЛОТИСТЫХ  ЛУЧЕЙ  –
ЛЕЧУ  НАВСТРЕЧУ  СОЛНЦУ!
ВОСК  ПРЕДАТЕЛЬСКИ  СЛАБ,
ЖАР  РЕЗВИТСЯ  НА  КОЖЕ,
НЕПОРОЧНЫМ  БЕЗУМНЫМ  ПОЛЁТАМ  ПРИХОДИТ  КОНЕЦ!
ЦЕЛЬ  ДАЛЕКА,
МАЯК  ИЛЮЗОРЕН,
КАК  ТВОИ  ГУБЫ…
ПОВТОРЯЯ  ПОЗУ  ИКАРА  ,(никто  не  подставит  ладони)    
ПУТАЮСЬ    В  ПРОСТЫНЯХ  ПОДСОЗНАНИЯ…
СМОТРЮ  НА  СЕБЯ  С  ВЕРХУ  В  НИЗ,  НАПОЛНЯЮСЬ  СОБОЙ,
ИСПИВАЮ  ПРЕКРАСТНОЕ  ЭГО…
ГЛАЗА  В  ГЛАЗА…
Я  И  Я…УЗНАЮ  СВОЙ  ЗНАКОМЫЙ  КИВОК  ГОЛОВЫ.
ВОЗВРАЩАЮСЬ…
В  БЕЗМОЛВНУЮ  ЧАЩУ,  В  УЮТНЫЙ  СОСУД
ПРОХЛАДНЫМ  ВЛИВАЮСЬ  НАПИТКОМ,
ГУБЫ  ТВОИ  НА  СЕБЕ  ОЩУЩАЮ…
ГАРЯЧИЕ!
ПРЕДРАССВЕТНЫЕ  СУМЕРКИ
ТЕМНЕЕ  ВСЕГО.
ЯСНОСТЬ  ОБРЕТАЕТСЯ,  СЛОВНО  НОВАЯ  ЖИЗНЬ,
КОЖЕЙ  ЧУВСТВУЮ
ЗАПАХ
СОЗНАНИЯ.
НАСЛАЖДАЮСЬ  СВОИМ  ВНОВЬСОЗДАНИЕМ!
…И  ТОБОЙ,
           УЦЕЛЕВЩИМ  
                   В  МЕЧТАХ…

21.10.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2011

Я – мішень!

Пелюстки  
Струмом  вдаряють
Легковажних  й  смішних  перехожих…
Пелюстки,
Пелюстки,
Пелюстки  троянд
І  пір’їнки  небесних  посланців
Розгублено  крутяться  містом
На  зупинці,
На  вогких  ослінчиках  долі
Туляться,  липнуть
Білі-білі  промерзлі  вірші,
Зліплені  з  пір’я
Й  трояндових  зграй
Помітні  лиш  мені
Примружені  лукаво  очі  .
Будь  обережний  –  всюди  Купідони…
Я  –  мішень!
Розгублено  крутяться  містом
Пелюстки  троянд
І  пір’їнки  небесних  посланців.
Ти  –  мішень!
І  пелюстки,
Пелюстки,
Пелюстки…

17.11.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2011

Чую

Кроки  твої
   Крізь  сон
       Чую.

Гілки  труться  одна  об  одну,
Мерзнуть  без  звичних  шат…
На  золотому  сувої
Пишуть  швачки  історію  літ…
Дихай,  на  мене  дихай,
Димом  важких    цигарок,
Вишневого  згірклого  листя
Та  кленових  самотніх  зірок…
Спалимо  раз  і  на  завжди
В  полум’ї  жовтня  серця.
Тебе  не  буду  принаджувань
Мов  кудлатого  вічного  пса…

Серця  стук
   Крізь  сон  
       Чую.
Язики  стрічок  і  панчішок
Дратують  слабкий  каганець…
В  шухляді  старій  на  горищі
Листи  гомонять  відверто  про  це…
Немов  віхола  жовтогаряча
Позолота  вкриває  ганок,
Підвіконня  і  вікна  незрячі…
А  я  в  тобі  знову  втопаю…
Кроки  твої
   Крізь  сон
       Чую.

17.11.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2011

Вийми з мене душу!

Ану  вийми  з  мене  душу!
Ще  раз,  
           ще  одну
Гірку  і  безпорадну,
Зновународжену…
Подивись,  
           сонцю  у  вічі…
Подивись  у  списану  зошитку.  
Залізь  під  подушку,
Присвічуючи  ліхтариком
Читай!
Там  одне  слово  мозолить  очі,
Витягне  з  тебе  душу,  викреслить  всю  порожнечу,
І  заповнить,
Нектаром  пахучим  заповнить,  
Одне  неповторне,
Написане  рвучко
Слово
         Кохаю!

11.10.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2011

Романтичний ман…

Мереживом  прикриті  пальчики  світанку
Торкаються  складних  і  вічних  тем…
На  гойдалках  старих  розхитуються  замки
З  пелюсток  білих  і  рожевих  хризантем…

Так  захотілось  закричати,
Щоб  навіть  вітер  поламав  кістки  об  мій  старий  паркан,
Щоб  дах  знесло,  мов  фетру  шмат,
Щоб  луснули  цибулинки  пихатих  ліхтарів!!!
Щоб,  десь,
Десь    там  далеко,
Там  де  ти,  повисло  марево  яскраве  і  чарівне!
Заслало  вікна  тобі  й  зір.
Мої  слова,  
мов  альпіністи  здерлись  вгору.
Об  виступи  підступні  й  неприступні
збивали  в  кров  тоненьку  шкіру  на  білих  і  тендітних  кісточках,
загупотіли  у  мембрани  барабанні,
смикнули  нерв,  мов  мотузок  дзвінка…
І  ти  почув,  
             Як  я  тебе  кохаю!

Заскавучить  тролейбус,  мацаючи  простір
Сумним  вологим  писком  роздираючи  туман…
Пелюстки  хризантем  насипали  у  зошит
Осінній  сон,  жовтневу  казку,  романтичний  ман…  

10.10.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2011

ш…ш…ш…

Не  бійся  ступати  на  вени  
Жовтогарячих  жилавих  дротів
Рвучко  оголювать  нерви
Бити  струмом  очей  і  здивованих  брів…..

Їстиму  осінь  скибками
Аж  поки  не  наковтаюсь    снаги,
Аж  поки  в  мені  не  вибухне
Серце  від  критичної  маси  жаги!

Крокують    збентежені    крони,
Гілками  і  снами  на  південь.
Гепають    небу  щоденно  у  скроні,
Важкими  думками  про  літнє...

Ніхто  не  відпустить,  бо  не  тримає…
Ніхто  не  рахує  заграв…
На  любовних  конвертах  адреси  немає,
Тай  поштар  заблукав…

Схаменись
Вись!
Дай  мені  ще  один  подих,    посміх,  злість..
Дай  мені
Один  лиш  келих
отрути
З  тихим  і  глибоким,  нічним,  мовчазним
І  підступним  тобою…
І  струмені  осені,
І  вибухи  вітру,
І  сонні  прогалини  неба,
і  небезпечно  жагучі  вуста  близько...
Близько!
Миттєво  і  вбивчо
тактильно  входить  жовтень
у  душу  і  в  вени
знову  тобою
карає…
Вись!

08.09.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011

с улыбкой солнца на стекле

Куда  выходят  мои  окна?
Уходя,  забудь  ненадежности  свет…
Вместо  уютной  кухни  –  поле…
Танцуют  тени  в  белом  омуте  лет…

Куда  выходят  мои  окна,
Забывают    и  сами  где  же  их  место.
Посреди  кричащих  ветров  холодных,
В  точку  кипенья  сока  земли,  в  трещину
Пространства  немого,  втисну  одно  из  окон…
Сотрясая  тишину  барханов  моей  постели,
Пробежится  ящерицей  быстрой  скромный
Твой  взгляд.
Мечта  постучит    в  занавешенные    тьмою  двери.
Куда  выходят  мои  окна?
Плутают  в  словах  чужих  стихов  и  поцелуев,
Что-то  путая  поминутно,  множат  крик  чаек,
Гулкие  коридоры    внутри  бесконечно  лживых  витражей…
И  капли  с  подоконника  планеты  
стремятся  все  попасть  в  мои  ладони……
…и  цветом  чайным,
и  цветом  ночи,  
умноженным  на  мой  благо  вещающий  сентябрь
и  дважды  отражённый  в  стеклах
уюта  миражем  пройдет  по  сложному  изгибу  на  руке,
сочась  сквозь  ненадёжный  плен  замерзших  пальцев  
ветер.
Как  носовой  платок,  впитает  влагу
мое  грохочущее  сердце,
впитает  осени  дрожащие  рассветы,
и  боль  приглушенной  пастели  …
Забудь,  куда  выходят  мои  окна,
пусть  мечутся  в  догадках  злые  языки,
брехливые  собаки  тайных  обществ,
Пусть  !
Я  буду  жить  в  степи  поэзий  и  безумной  страсти,
на  этажах  ,  а  лучше,  этажерках  книг,
и  засыпать  в  часах  песочных,  
когда  забудешь  время  в  спять  вернуть,
я  буду  ждать!
Я  буду  ждать,  
Когда  вернутся  мои  окна
с  улыбкой  солнца  на  стекле,
С  тобой  вернутся  мои  окна!

Я  буду  ждать  !!!

27.09.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282979
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.09.2011

Сновида

Ніч  поволі  сивіла.
Сновидою  хиталась  на  підвіконні,
Закохана  в  останню  прірву,
Сліпла  від  наполегливих  обіймів  
Легковажного  світанку.
Лети,  порожнече!
Я  розумію  кожну  твою  струну,
Гаптовану  говіркими  птахами,
Які  досхочу  назносили  пліток,
Про  кохання…
Гострі  профілі  нашорошених  гілок
Мандрують  горизонтом  за  вікном.
Сіючи  сум’яття  в  мої  думи…
Шкребуться  миші.
Гризуть  в  старому  механізмі  крихти  часу,
І  сунуться  петлі  з  мідних  спиць,
З’єднаних  тривкою  волосінню
Початок  і  кінець…

…Зав’язуються  чарівні  вузлики  днів
В  безкінечний  сплітаються  шалик.
Так  тільки  ти  шаленів,  так  тільки  ти
Тіло  жагуче  бавив…

Ніч  поволі  сивіла.
Сновидою  хиталась  на  підвіконні,
Закохана  в  останню  прірву,
Лети,  порожнече!

19.09.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011

Слушай, как колыбельную… (з піснею, яка надихнула)

Ночь  едва  дышит…
Песню  твою
Не  новую
Слышит.
Свет    едва  брызжет…
Песню  свою
Не  громкую
Пишет…
О  том  что  ты  летишь
В  кромешной  тьме,
Не  видя  снов,  любви  и  красоты.
Не    чувствуя  боли,
Не  зная  нежности,
Сжигая  свои  дни,
Сердце  с  себя  вынимаешь…
Рассветный  клок  огня
Плащом  окутал  лик  земли.
Позолота  лилась  прямо  в  глаза,
Заполняя  сквозь  зрачки
Твою  гулкую  плоть.
Ангел-Демон  тебя  не  поднять…
Опоенный  дурманом  лживых  будней,
Десницей  неба  не  доласкан.
Тебе  под  утро  мечтается  в  сласть
Тебя  уносит  в  даль
Не  видимый  поток,
Подальше  от  судьбы  удобных  меньших  зол,
От  крика  потайных  желаний…
Свет  изнутри.
Чаша  сердца  давно  прохудилась…
Не  удержать  сбивающий  поток,
Не  устоять!
Любовью  небо  дышит.
Пей  как  лекарство,
Как  песню  родниковой  воды,
Слушай,
Как  колыбельную…
Слезами  смывай  масок  
Несносные  струпья  
Вросшие  словно  корни,
Не  в  тело,  -  в  душу  твою…
Коснулась  поверхности  вен  
Забытая  сладость  любви.
Противились  глаза  ум  и  гортань…
Впустить-  не  впустить…
Сердечную  благодать…
Посметь-не  посметь…
Ночь  едва  дышит…
Любовь,  как  счастливый  жетон,
Пара  монет  последних
На  удачный  полёт.
Свет    едва  брызжет…
Не  надежный  ни  один  парапет.
Песню  свою
Не  громкую
Пишет
Рассвет.

13.09.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280861
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 16.09.2011

Чекання

Гудки…
Очі  всесвіту  заглядають  у  вікна,
Присвячуючи  оди  чеканню.
Шоколадні  дахи  тліють  в  його  долонях,
Стіни  фортець  нікого  не  гріють.
Смагляве  небо  сіється
Вогкими  цілунками  долі
На  плечі,  на  вуста  цілиться
Крик  твій:  тебе  хочу!!!
В  спину  дихає  безсоння
Томами  віршів  моїх  і  класиків…
І  двері  втомились
Берегти  остогидлу  незайманість…
Куди  від  світу  втекти,
Потупивши  очі  з  виразом  несвідомим,
Куди?!  
Від  «люблю»  куди  ?
І  тягнеться  павутиння  від  іржавого  слова  «чекаю…»
І  плетуть  слиняві  сіті  міжгалактичні  стосунки
Розумово  відсталі  будні,
Сіпають  в  агонії  лапками
Змерзлі  на  самоті
Любовні  імпульси,    мов  потруєні  дустом  жуки…
В  анабіозі  чекання  розмагнічені  сивіють  думки…
Доволі!
Досить  !  
Струмом  Вищого  Розуму,
Дефибриллятором
моєї  жаги  запускаю  колайдера,
Щоб  вибухнуть  в  тобі!..
Рухомий  простір.
Жилаві  руки  дротів  тягнуть    мій  голос
В  пластмасову  мушлю
Кібернетичного  ідола…
Пітніють  долоні.
Чекання  …

15.09.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2011

сложная игра клавиш

Перетирает  Космос
Время  в  своих  ладонях…
Тлен  отбирает  от  жизни…
Песком  между  пальцев:  судьбы,  лица…
Встретится-ли  самородок?
Или  бисера  изощрённая  пытка
Заставит  просеивать  слова  каждого
Из  твоей  молитвы…
Пальцы  воткнутся  важно
В  сложную  игру  клавиш
Белых  и  черных
Многоэтажных  
Томов    этой  жизни…

15.09.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2011

вогонь в долонях

Вибий  з  мене  вишневим  пруттям  
Серенади  любовних  утіх.
Ти  погонич  мого  каравану  смутку,
Ти  мій  поводир  
пустелею  снів…
Накрапай  мені  у  келих  пів  сотні  своїх  світлячків.
Хай  прийде    на  мить  забуття  у  потоці  безжального  світла,
У  верховітті  мого  життя
Загукає  твій  темпераментний  вихор
пилом  прибитих  емоцій.  Хай...

Кидай  в  мої  обійми  грудки  твого  розпачу,
Дай  мені  парасолю  кольору  самоти,
Щоб  на  смітник  знести  непореб,  
або  хоча  б  на  горище  часу,
Або  переплавить  на  якусь  вульгарну  прикрасу,
Чи  оберіг  від  прозорого  ока…
Спрагою  вщерть  наповнене  небо.
В  долонях  моїх  жар,
Щоб  липку  павутину,
Напувать  вогнем  у    нетрях  маячні…
Вогнем,  вогнем  катувати
Кригу  твоїх  не  зариблених  водойм  і
Плавити  крипти*  твоєї  любові,
Щоб  вузлуваті,  жилаві  дроти  телефонних  потоків
Поживили  малі    зніяковілі  цибулинки
Напів  забутих  почуттів
І  квіти,  
Спонтанні  квіти  сіпонули  вітер,
Розпахлись  що  є  сили  на  весь  світ
Нестерпним  світлом  ніжності  й  кохання!..

14.09.2011р.  

*Крипта  —  (від  лат.  crypia)  —  підземна  каплиця  під  вівтарною  частиною  церкви  для  почесних  поховань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2011

Рассвет

Ночь  едва  дышит…
Песню  твою
Не  новую
Слышит.
Свет    едва  брызжет…
Песню  свою
Не  громкую
Пишет…
О  том  что  ты  летишь
В  кромешной  тьме,
Не  видя  снов,  любви  и  красоты.
Не    чувствуя  боли,
Не  зная  нежности,
Сжигая  свои  дни,
Сердце  с  себя  вынимаешь…
Рассветный  клок  огня
Плащом  окутал  лик  земли.
Позолота  лилась  прямо  в  глаза,
Заполняя  сквозь  зрачки
Твою  гулкую  плоть.
Ангел-Демон  тебя  не  поднять…
Опоенный  дурманом  лживых  будней,
Десницей  неба  не  доласкан.
Тебе  под  утро  мечтается  в  сласть
Тебя  уносит  в  даль
Не  видимый  поток,
Подальше  от  судьбы  удобных  меньших  зол,
От  крика  потайных  желаний…
Свет  изнутри.
Чаша  сердца  давно  прохудилась…
Не  удержать  сбивающий  поток,
Не  устоять!
Любовью  небо  дышит.
Пей  как  лекарство,
Как  песню  родниковой  воды,
Слушай,
Как  колыбельную.…
Слезами  смывай  масок  
Несносные  струпья  
Вросшие  словно  корни,
Не  в  тело,  -  в  душу  твою…
Коснулась  поверхности  вен  
Забытая  сладость  любви.
Противились  глаза  ум  и  гортань…
Впустить-  не  впустить…
Сердечную  благодать…
Посметь-не  посметь…
Ночь  едва  дышит…
Любовь,  как  счастливый  жетон,
Пара  монет  последних
На  удачный  полёт.
Свет    едва  брызжет…
Не  надежный  ни  один  парапет.
Песню  свою
Не  громкую
Пишет
Рассвет.

13.09.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2011

сладость смертных удовольствий

Вплетай  кружева  поцелуев
В  струи  волос  моих…
Снимая  шуршащие  будни,
Задень  колокольчик  любви.
Затронь    коготком  нетерпенья
Набухшую  почку  истерик
И  хлынет  поток,  смывающий  тленье
С  распахнутых  глаз  на  скучающий    берег.
Судьба,  дарящая  горстями  
Боль-сладость    смертных    удовольствий,
Сместит  бег  времени,  собьет  программы,
За  дверью  бросит  страх  и  робость…
И  не  смоги  напиться  вдоволь
С  кувшина  уст  моих  услады,
Недомоганьем,  страстностью  бредовой,
Крылатым  росчерком  помады  
К  тебе  явлю  свой  дивный  лик…
       …Вплетай  кружева  поцелуев
     В  блестящие  струи  луны,
     На  узел  лентой  жажды  свяжи,
     Лишь    мне  когда-то    волосы  послушны…
     И  только  ты  -  
   Боль-сладость    смертных    удовольствий!..
       11.09.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279953
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.09.2011

На килимі осіннього магната

Не  зручно  дрімати  на  вуглуватих  і  слизьких  матрацах,
Які  гостинно    осінь  розіклала  на  дахах.
Лукаво  шкірить  ікла  місяць,
Заманює  в  свої  тенета  моє  серце.
Небесну  одіж  викидає  з  темних  сховищ,
Витрушує  з  кишень  старезні  німби,
Щоб  скибочками  стиглих  лаймів
Топилась  ніч  у  філіжанках  чаю…
І  саме  час  поцілуватись.
Так,  серед  степу,  чи  на  кухні,  але  під  оплески
Кудлатого  дощу.
Ховати  у  шухлядку  до  ножів  й  виделок  
Надкушену  канапку  мого  серця.
А  на  ранок    роздивлятись  на  розкидані  гарячі  кришталі,
Немов    розбиту  циркову  арену,
Чи  пошматовану  коханцями  зефірну  постіль.
І  думати  про  кола  на  воді,
Про  те,  що    все  минає…
Все  урочисто  і  бентежно
Присвоїть  пам’яті    якісь  нові  чотири  цифри,
І  піде  десь  блукати  у  завулках
Цупких  сторінок  всіх  на  світі  фотогалерей.
А  на  ранок…
А  під  оплески…
А  все  минає…
Я  кинусь  щодуху  бігти,  на  п’яти    літу  наступаючи,
Збиваючи  пальці  об  вуглуваті    і  слизькі  матраци,
Завісу  вересня  здирати,  немовби    з  вікон  штори…
І  натрапляти  все  одно    на  сторінки  
Занедбаних  альбомів  фотозвалищ,
Лимонних  німбів  в  кухлях  чаю…
І  все  одно…
Краще  цілуватись  на  кухні
Під  оплески  кошлатого  дощу,
Під  бубоніння  здичавілих  хмар….
Під  музику  втікаючих  годин…
На  килимі  осіннього  магната.

09.09.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279500
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 09.09.2011

ладони с крошками жизни

Я  пеленаю  свои  мысли  в  теплых  буднях,
В  вазонах,  под  цветами  прячу  свое  отчаянье,
Я  подставляю  ладони  с  крошками  жизни  
Сварливым  голубям  быстротечного  времени.
Мнимая  радость  полноводием  наступает,
Поглощая  меня,  словно  ветхую  хижину.
Я  взбираюсь  наверх  по  ступеням,  но  вниз.
Кто  мне  поможет  в  пути?  На  себя  опираюсь…
Главнее  всего  сберечь  свое  сердце,  как  храм.
Страстью  опоённый    орган  звучит  день  и  ночь.
И  одно,  на  что  мне  хватит  отваги  и  силы  –  
Любить  тебя  больше  жизни  и  смерти!!!

06.09.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2011

Terra inamorata

Возьми  меня  спящей.
Сонные  губы  себе  подчини,
Ртом  своим  жадно  надпей  
Эликсир  чудотворный.
Варварский  меч    занеси  над  плотью  земли,
Отвоёванным  пядям  отдай  свой  поклон
И  ответит  теплом  податливая  Терра…

Бутон  нежнейший,  возведенный  в  культ,
Вернется  к  жизни.

…рыком,  нечеловеческим  рыком,
Словно  клинком    распечатан  конверт  тишины.
Леопардовым  ликом
Жажда  войдет  в  моё  тело.  ВОЗЬМИ!!!
В  моё  имя  вплетутся  твои  
Турмалиновые*  жилы,
Неугомонные  лучи
Запляшут  северным  сияньем  лабрадора,**
Заполняя  пустоту  под  тонким  настом  сновидений.
Ресницы  дрогнут,  повинуясь  зову:
Terra  inamorata,  Terra  inamorata,  Terra  inamorata…***
Для  нескольких  слов  
Поднимет  полог  свой  забвенье,
Коснётся  трепетной  мембраны  заклинанье:
Возьми    меня  спящей  …


03.09.2011г.

*Турмалин  —  талисман  писателей,  артистов,  музыкантов,  поэтов,  магов  и  ведьм.  Например,  черный  турмалин  —  талисман  ведьм,  а  красный  камень  —  талисман  художников.  Своему  владельцу  талисман  помогает  разбудить  творческие  силы,  подпитывает  его  космической  энергией.

Лунный  камень  (черный)
-  камень  вечного  единства  душ  -
**лабрадор.
 Черный  лунный  камень  создает  между  истинно  близкими  людьми  связь,  у  которой  нет  конца,  смягчает  и  сближает  отношения,  дарует  надежду,  долголетие.  
(взято  из  интернета)
***земля  возлюбленная

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278538
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.09.2011

И больше ни слова…

Выскоблен  до  бела  ночи  казан,
Нежным  ротиком  солнца
Исцелован  рассвет…

Осень.  И  больше  ни  слова…
Каштаны  давно  это  знают,
Хрустят,  как  болельщики,  чипсами  листьев.
Животы  выгревают  бездомные  сливы,
Нагловато  взирая  на  мир…

Осень…
Острее  нет,  чем  лезвие  начала,
Что  неизменно  укорачивает  время…
Кистью  ,  авторучкой,  стрелой
Пронзает,  осень  мою  судьбу.
Шипами  выцветших  роз
Обнажённые  улицы  сна  расчерчены…
И  я  снова  влюбляюсь,
В  карамельные  сказки
Курчавых  знакомых  алей…
В  старомодные  шали    туманов
И  в  клетчатый  зонт,
И  в  рубиновый    кубок  заката,
И  во  влажный  древесный  хмельной  аромат…

Осень.  
И  больше  ни  слова…

03.09.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2011

Именем любви!

Сгораю!    
Где  то  во  тьме  дворов  души
Факел  моего  сердца.
И  нет    таких  глубин  и  высот,
Чтобы  огонь  любви
Их  не  познал.
Сгораю!
Зеленым  горностаем  бегут  сады,
Сумерки  заползают  в  карманы  подъездов.
Шаги  полуночных  стрелков  все  ближе…
Их  мишень  огромное  небо
С  пунцовым  сердцем  луны.
Промахнись,  промахнись,  промахнись…
Шепот  кувалдой  сбивает  со  стен  картинки  сна
И  грохочущие  поезда  страха
Дышат  у  самого  уха…
Промахнись,  промахнись,  промахнись  …
Но  стрелы  огненного  дождя  не  ждут.
Сердцу  некуда  деться…
Мишень  поражена  
Именем  любви!
Сгораю…

24.08.2011г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276710
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.08.2011

заклинання часу

Мені  б  тільки  за  щось  зачепитись,
За  мотузочок  днів,  за  вервечку  снів…
Манікюру  не  пошкодую,  віп’юсь  !
Мені  б  натрапити  на  одвірок,  на  сходинку,
На  цівку  протягу  між  паркетом  і  стіною…
Не  пошкодую  модні    чоботи,    зіб’ю…
Рухаються  за  межею  тіні,  стугонять…
Я  вітру  дивлюся  у  вічі,  читаючи  імена
Трьох  останніх  місяців,  трьох  останніх  днів…
Червень,  липень,  серпень…
Ось  відкрию  я  двері  і  наново
Світ  перекрутить  годинники,
Вип’є  усі  відвари  пам’яті…

Торкнуться    пальці  …
Сіпнусь  перед  невідомим  лякливо  –  
Черешень    вгадаю  напружені  щічки,
Напомацки  ввійду  у  коридори  червня,
В  сади  моїх  непевних  кроків,
І  запальних  дискусій  про  життя…

Долоня  з  прожогу  провалиться  в  простір
Розсунуться  брами  зелені  й  пахучі…
Ложе  липня  затягне  в  приватність,
В  гарячі  обійми  й    вагони  тісні…

Відлунюють  кроки  сердечних  баталій…
Чому  зараз  так  млосно  у  грудях
Від  спраглих    твоїх  очей…
Тіла  торкнулось  гаряче  й  неспокійне…
Шкірою  струм  шикує  своїх  посланців…
Є  одне  лиш  слово  у  цьому  заклинанні:
Серпень,  серпень!  Серпень!!!

Декілька  сходинок    вгору,
Двері,  ось  він,  вихід-вхід,
Впираюсь  лобом  об  завісу  днів.
Хапаюсь  за  іржаву  клямку…

Топлю  себе  у  затишному  кріслі,
Балконні  двері  дихають  з  кімнати  
Теплом  з  несправжнього  каміну…
Загомоніли  між  собою  сторінки  майбутніх  віршів.,
Збагнув  свою  причетність  до  священнодійства  кухлик  чаю…
Про  щось  своє  співають  цвіркуни.
І  білі  серпики  пахучих  хризантем
Купаються  у  срібних  місячних  загравах…    
І  яблука  гамселять  об  перетинки  паркану,
Чеканять  ритм  старезні  нашорошені  дахи,
Крокують  дні  за  горизонт…
Я  більше  з  часом  не  змагаюсь!!!

24.08.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2011

Нічна замальовка

Знову  час  у  змові  з  ніччю.
Розсунулась  пухка  завіса  хмар,
Мов  байкова  сорочка  на  небесних  грудях.
І  міріади  зір  шугнули  з  декольте
Метеликами  битись  у  моєму  серці…
Вигнеться  дорога  сміливо,  зазивно.
Гілками  хапають  за  поділ  цупкий
Дерева  злякані,  закляклі  на  узбіччі.
Та  зупинити  вже  їм  зась!

Метелики  знають  свою  роботу,
Залоскочуть  душу  безпорадну,
Вип’ють  з  мене  весь  сум,  як  нектар,  
Кокони  пристрасті  вправно  звивають…
Там  під  шовковими  нитями  спить
Кольоровий  незвичний  неспокій,
Що  ось-ось  здетонує  в  мені
І  проб’ється  на  зовні  полум’яною  квіткою
Шаги  й  задоволень!

Знов  байкова  сорочка  на  небесних  грудях
Розсунеться,  немов  пухка  завіса  в  опереті
І  міріади  зір  шугнуть  із  декольте,
Метеликами  битись  у  моєму  серці…

22.08.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2011

чарівна хламида

Суне  ніч,  човпе  вздовж  циферблата,
Немов  садком  розгулює  сновида.
Наміряла  собі  сувоїв  різнотрав’я,
Щоб  шити  надзвичайно  чарівну  хламиду.
Просторий  одяг  і  простий  багатший
За  всі  на  світі    вишукані  сукні,
Там  скільки  згадок  диха  й  ароматів…
І  ніжність  серпня,  й  твої  руки…
Сріблясті  павучачі  ниточки  …
Сплітаються  кумедно  у  тканині
Малюючи  усмішок  квіточки
та  оберегів    стежечки    ледь  видні...

А  далі...  
Бігти  і  робити  що  хочу!
У  своєму  просторі,
Віддаватись  свавіллю  очей,  маренню  сивих  туманів,
Поривчатому    урочистому  диханню…
Слухати  мантри  пекучої  магми  крові
У  скронях  і  грудях…
       брати  до  рук  бубоніння  шаманського  космосу,
       просоченого  димами  кочових  племен,
       любовним  дурманом  жаги
І  бігти  на  край  світу…
І  захоплено  твоєю  красою  волати!
І  окрім  цієї  житньої  сорочки  не  мати  нічого,
Нічого  простішого  і  природнішого,  ніж  дотики  світла.
Ніж  торки    дрібних  лоскотних  пальців  ромашок,
Та  чарівних  звабливих  щічок  конюшини…

Спини  мене  собою.
Вустами,  плечима,  поглядом…
Любощами…  

Суне  втомлено  ніч  уздовж  циферблата,
Немов  садком  розгулює  сновида….
Намряла  собі  сувоїв  різнотрав’я,
Щоб  шити  чарівну  просту  хламиду.

19.08.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2011

…в апогеї

Моя  самотність  в  апогеї.
Новий  шлях  прокладаю,
Збиваючи  руки  і  ноги…
Пританцьовую  в  божевіллі  ,
Радіючи  з  того  що  втрачаю
Старе,  остогидле,  сліпе…
Лусочка  до  лусочки  встеляю  дорогу
Своєю  торішньою  шкірою,
Сміливо  ступаю  далі,
Маючи  впевненість,  що  ще  буде  чим
Викладати  бруківку…
І  немає  різниці  подобаюсь  я  тобі  чи  ні,
Дорога  мені  моя  сама  вкаже  моїх  друзів,
Якщо  буде  потрібно!
Я  не  переймаюсь!
Моя  самотність  в  апогеї!
Саме  час  йти!

18.08.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275715
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.08.2011

коротка ніч

Дощ  припинить  писати  листи  
Мокрим  нігтем  на  аркуші  скла.
Повиписуй  цитати  ,  щоб  краще  нести
Чужу  істину  в  спраглих  руках…

…коротка  ніч  серпневої  жаги
І  довгі  вулиці  приємних  згадок…
Лоскочуть  ніздрі  кавові  дими
Звиваючи  тенета  з  ароматів…
…Надпий  вершкові  і  ванільні
Корицею  притрушені  лукаво  хмари
Із  кухлика  мого,  відчуй  приховані  на  дні
Любові  вічної  усміхнені  примари…
Хотіти  бігти  по  орбітам  долі,
Душею    тулячись  до  диво  мрії  
І  по  спіралі  входити  в  безсоння,
Гойдаючи  думки  на  срібних  віях…

…мокрим  нігтем  на  аркуші  скла
Дощем  написані  сміливі  вірші.
Виводить  ніч  збентежено  твоє  ім’я,
Вуста  цілує  вітер  полуничні…

15.08.2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2011