| Сторінки (30/2981): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
ПРИСВ'ЯТА НАЗАРІЮ ВОЙТОВИЧУ
БІЛОКРИЛИЙ АНГЕЛ
Пшеничне волосся очі блакитньо-сині
красень юнак весняний ранній цвіт
Назарко- був у батьків єдина дитина...
у Небесну сотню пішов у сімнадцять літ.
Від болю ,стогне земля зчорніли святі небеса...
пострілом снайпера розпнято дитя на Майдані,
від свинцевої кулі згоріло тіло молоде життя
і ворон приніс сумну звістку мамі на світанні.
Від рук вбивці пролилась кров на білім снігу
немов червоним маком зацвів у буйних житах
відірвався від землі злетів в заметіль у далину
і над труною чаєно заридала мамa в сльозах.
Студена зима завинула мати в чорну хустину
В останню путь батьки провожають своє дитя
він хотів жити любити посадити червону калину
щоб до віть прилітали солов'ї і від співу раділа душа
Із поклоном встелена квітками остання дорога
пам'ять запалила воскову свічу в честь його ім'я
білокрилий ангел злетів голубом миру до Бога
в історії України записаний героєм на многії віка
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775931
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.02.2018
ВІД ТВОЇХ СЛІВ Я ОЖИВАЮ
Від твоїх ласкавих ніжних слів я оживаю...
первоцвітом посеред білої зими цвіту,
як дика пташка звільнена із полону злітаю...
і до зір, на волю воленьку лечу лечу лечу.
Лютий мороз пече пробирає до кісток...
надворі мороз лютий нікого немає,
тільки я у заметіль іду, і вдихаю ковток...
кружляє сніжинка і в долонях моїх тає.
Скільки радості і щастя ти подарував мені ?...
запалив ватру у душі і вона горить палає...
встеляю вишитий рушник несу любов тобі,
підбираю високу ноту і піснею серце співає.
Променем сонечка лелієш голубиш мене
і шукає самотня пташка високого неба
бо у вишуканім слові -цілюще джерельце
вічна весна і пахне літо медами для тебе.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2018
ТВОЯ УСМІШКА ,СЯЄ ЯК ПЕРЛИНА НА УСТАХ
Твоя усмішка сяє як перлина на устах...
де являєся всюди сходить сонце, світло-
лебедем розправля крила співучий птах
пером пише книгу життя осяйну палітру.
Ти, сьогодні мій друже наснився у сні...
чи на радість ,чи на біду... я незнаю?...
але у тихім раю була щаслива на землі,
так знай, я не забула тебе... ще й досі кохаю.
Я, не можу забути прекрасну мить життя...
твою благородну шляхетну душу до мене,
біля тебе, я була як королева, як мале дитя...
ти піклувався, про мене нахиляв святе небо.
Побачила ,твій ніжний щирий погляд у сні...
збентежена, стривожена від зустріч із тобою-
бо любові ,вишневий цвіт цвіте-один раз навесні...
а цей сон пролетів так швидко бистрою водою.
Я ,пробудилась, здригнулась бо удаль відлетів ти...
і шукаю, тебе повсюди у піднебессі у сизім туманні,
зимовим рясним дощем омив - із небесної сльози,
і лебідкою злітаю до тебе удаль на зорі ранній.
Білосніжна усмішка сяє як перлина в пелюстках ...
вона дарує океан щастя у безмежній любові,
я ,чекаю тебе мій любий у казкових снах...
і в оксамитах ночі .обійми мене у пісні у слові.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2018
НЕВІЛЬНА ПТАШКА
На чужині крутиться мати, як білка в колесі...
про себе не думає тільки про милих дітей,
живе надією, що прийдуть кращі дні у житті...
всі кути тримає в хаті ,щоб було як у людей.
Жила думками, що ось виростуть підуть у світ...
добрим словом оцінять її труд самопожертву,
педалі крутила щодня обливався із неї піт-
працювала важко, приходила ні жива ні мертва.
Від половинки, що взяти... хіба що у паспорті штамп,
немає від нього пітримки, допомоги, дужого плеча,
серпанковий час косив її молоде життя -автобам...
була капітаном корабля, і все вирішувала сама.
Днями гарувала, як віл в жару спеку і в зливу...
проти вітровію, ішла в життя до бажаної мети,
немов орала чорнозем засівала зерном ниву
тішила себе, що прийде час і осяє її стежки.
Літа за літами бігли, як прудкі бистрі коні...
все хотіла встигнути, зробити допомогти усім,
а сама як та вівчарка на ланцюгу на припоні...
день і ніч ,у наймах -невільна пташка у тілі живім.
І всім на світі, хоче вгодити батькам і дітям...
щоб не перед ким не бути у боргу в житті ,
надриває в тілі жили і любить красу світу
милуєтьтся, як цвітуть ніжні квіти навесні.
Б'ються в голові думки, як сполохані пташки...
жаль туги розриває груди рве на шматки,
у безсонні ночі молиться до ікон, як монашка
летять роки , і засріблились коси від сльози.
А в дітей, убогі черстві кам'яні байдужі душі...
на чужині ,більше втратила чим віднайшла-
і каже, сива голубка,,, що працювати мушу''...
бо у порожній хаті не бачить сонечка тепла.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775459
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.02.2018
УКРАЇНА -МОЯ БАТЬКІВЩИНА
-На чужій землі-золоті піски
є шикарний пляж -казкове море
у чужому краю немає хуги зими
одиноку птаху-дика туга душу коле.
У світах, -ростуть пальми широколисті...
є розкішні палаци -дзеркала на хмарочосах-
над ними літають білі чайки голосисті
шукають тишу затишок у вербовий косах.
Є на карті намальовані різні країни світу
серед них пречиста земля- мати Україна
тут навесні оживає душа у первоцвіті
і сяє рубіном намисто червона калина.
А на Україні -осяйне небо синє синьооке
вдихаєш у прозорі ранки трави запашні
тут кінь вороненький п'є воду із потоку
на квітучому березі купаються трави у росі.
А На Україні пахнуть медами сади
квітне чарівний розмай біля хати
журавлі летять де стрункі явори
де чекає виглядає дітей стара мати.
За гаєм, в полі дзвенить ключова вода
від спраги напоїть польова криниця
переливаються хвилями золоті жита
у гори Карпати летить -сизокрила птиця.
Я, народилась на Галичинні над Дністром...
де смерекові ліси густі Діброви і зелені гаї,
де оксамитові вечори зоріють над селом
і пташина в'є гніздечко на вітті клена навесні .
Україна! моя Батьківщина - священна земля!
тут я народилась і мого роду глибоке коріння
у барвисту вишиванку вдягає на свято дитя
і оспівує красу у пісні із покоління в покоління .
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775364
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.02.2018
ЖИТТЯ-БІЖИТЬ, ЯК БИСТРІ КОНІ...
Життя -біжить, як бистрі коні прудкі....
тож кохай, люби... того хто поруч із тобою,
усміхайся, божому світку... як сумно на душі,
неси людям радість і світи як сонце весною.
Життя -це мрійлива пташка, у якої є крила...
на завтра, нічого не відкладай живи, твори...
будуй гніздечко від вітровію грози і зливи,
щоб під синім небом квітнули щастям сади.
Життя -не з медом відчуєш гіркий полин...
гострим колюччям і шипами тебе поранить,
є білі і чорні клавіші ,на якому грає клавесин-
трудись, у поті чола... і твоїй долі поталанить.
Життя, крихке... прозоре, як кристальне скло...
може розбитись, як тоненька нитка обірватись-
відзеркалює, високе небо... невидно глибоке дно-
тут є падіння і злети, не можна із вогнем гратись.
Твори, сьогоднішній день у Божій ласці любові...
із сходом сонця зійде на тебе благодать із небес.
у вірі, сій зерно добра засяє затишок у домі...
збудуться мрії, і Всевишній подарує чудо із чудес.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2018
БЕРЕЖУ ПАМ'ЯТЬ ПРО ТЕБЕ
Ти рано, пішов із життя... не попрощався зі мною,
для мене прекрасний світ втратив барви життя...
в розпачі, свій смуток печаль виливаю сльозою,
бо без тебе, я одинокий птах... убога сирота.
В лютий місяць, смерть забрала тебе від мене...
та у моїй душі, ти будеш завжди сонечком світить,
на могилу, несу квіти бережу світлу пам'ять про тебе...
запалюю свічу, і до небес несу молитву в цю мить.
Наді мною, чорні хмари проливні лиють дощі,
люта зима замела твої сліди білими снігами...
я, минулим живу... одним тобою на цій землі-
спогадами, святою любов'ю яка була між нами.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774838
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.02.2018
ЦЕЙ СВІТ ЗБОЖЕВОЛІВ
Цей світ збожеволів... перевернувся верх дном,
як в погоді, політиці ,поведінці... і в сучасній моді-
прийшов жорстокий час, рубає із плеча мечом...
один, хипує джаз.. а безголосе копіює Паваротті.
Великий капітал гаманець веде всіх до божевілля...
штампують, точуть зброю для війн... розрух і руїн-
царьки, на троні - гарбають все у свої володіння...
І винищують, народи... нації, нанюхавши кокаїн...
Молодиці, виходять заміж за Дон Жуана бойфренда...
тільки щоб мав великий капітал шикарну тачку.-
одіті, як в Голівуді ...обдерті, немов із секонд хенду...
щоб на Мальдіви, глянути і євро жувати, як жувачку...
Дівиця- побрита налисо...в наколках-''серьга на бровах'',
красень юнак, -плекає довгі коси ....одіває в спідницю-
за валюту, омолоджують жінку... запліднюють в літах,
одягають, звірячі маски шоу... рожеві окуляри на лиця.
Я, не люблю, тупих дикунів- покоління із девяностих...
розпещених лежибоків, які видають себе за крутих...
гарують батьки, а вони вивертають до кишень порожніх...
які не шанують,працю інших і не цінують родичів своїх.
Не люблю, альфонсів... у яких в голові метелики літають,
нічого не хочуть робити... живуть на широку ногу,
які мають тебе за нуль, i із високого польоту літають...
за рахунок інших, гуляють... п'ють, немає нічого святого.
Боюсь, псів ,які гострими зубами можуть вкусити...
зненацька, напасти ... покусати до кровавих ран,
у яких собаче життя ,і тебе вчать'' по понятях жити''
гострим словом, ламає крила твій духовний стан .
Не люблю, коли із Івана роблять великого пана...
носить діаманти, хутра... закладає із крисами капелюх,
а душа, убога пихата ,самовпевненого солодка омана,
немов ''велика цяця'',- а в реалі когут -лебединний пух .
Не люблю, хвастунів, які вихваляються розумом, красою...
а плюють, в душу... брудним чоботом витирають у тебе ноги,
в очі кажуть, що друзі, а зрадять,... продадуть без крихти болю,
а коли потрібна, ти їм... ідуть із поклоном до твого порогу.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2018
КРАСИВА ЛІТНЯ ЖІНКА
Красива літня жінка, а чомусь сумна?...
розцвіла, як троянда білосніжний цвіт-
закохалась,- у чарівну мелодію скрипаля
яка оспівує тихий рай прекрасний світ.
Заграй, скрипалю пісню про кохання...
про зоряний вечір у вишневім саду.
щоб слухати золотий голос до світання
дарувати людям щастя і запалити свічу.
Променем тепла зігріти того кого люблю...
нахилити небо і вести зоряними стежками,
і до ранку вдихати у пахощі в зеленім гаю
із келиху ,пити щастя над квітучими берегами.
Послухай , мила, як співає соловейко для нас!
у пісні , крізь світи широкий океан єднає долі ...
бо біжить ріка життя -водограєм кохання час...
будує мости у трави, де цвітуть квіти волошкові.
Заграй, скрипалю пісню про кохання ...
нехай понад плай дзвенить ніжна струна
і під сіянням зір я загадаю одне бажання-
щоб в заметіль зими зігріла лебедів весна.
Красива літня жінка, а чомусь сумна?...
розцвіла ,як троянда білосніжний цвіт...
я ,прошу твоєї руки кохана до вінця,
щоб із тобою у парі злітати у зоресвіт.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018
ПОСЛУХАЙ, СЕСТРО, ЯК КУРЛИЧУТЬ ЖУРАВЛІ!!!
Послухай, сестро, як курличуть журавлі!...
піснею кличуть, додому -де мати Україна!
там біля хати цвітуть яблуневі сади навесні...
і у білу вишиванку вдягнула -червона калина.
Птахи летять - через океан і синє море ...
пробиваються крізь вітри у рідні краї,
де над ставом верба і Карпати гори -
щоб вдихнути, у запах хліба святої землі.
Поглянь ,пташко мила- у синю блакить!
як по сонячному маяку прокладають шлях,
у туманній імлі не зіб'ються із путі ні на мить...
щоб на крилах принести щастя у своїх руках.
Позолотить, осінь листям відлітають журавлі...
у далекії світи, де немає снігу заметілі зими...
на чужині,сумують за піснею як співають солов'ї...
де у тихому раю, осяяні зорями лілові вечори .
Послухай, сестро, як курличуть журавлі!...
піснею, кличуть додому- де мати Україна!...
де квітучі береги Отчий дім ясени стрункі
п'ють водицю із джерела, щоб зміцніли крила.
Послухай, сестро, як курличуть журавлі!...
Відлуннює ніжна пісня і додає духу і сили ,
Витри із очей сльозу і ти злітаєш до зорі,
Шукаєш маленький куточок, де ти народилась.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774469
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.01.2018
ПАДАЄ ДОЩ ЦІЛЮЩО -ПРЕЧИСТИЙ
За вікном, падає дощ цілющо-пречистий...
змиває зимовий сон на березі життя,
від подиху весни розквітає зелене листя
і в майовім квіті іскриться небесна роса.
По між високими берегами течу рікою...
водограєм оспівую мальовничий край,
дивлюсь, на бистрі води-гордою вербою
і маленькою ластівкою злітаю в зелений гай.
Милуюсь, ясним небокраєм променем сонця...
купаюсь в запашних травах у прекрасній митті
вдихаю, у воленьку зриваю первоцвіт в долонці
занурююсь, в сяйво окрилених мрій у молитві.
Вслухаюсь, у тишу світанку в замріяні ліси...
Володар Всесвіту нахиляє все злато світу,
ангелом нашіптує слова у вірші світлі думки-
і я п'ю, життя із чистого джерела весни і літа.
Крильми птаха розвіюю хмари по між віт,
в тілі пульсує струменить дивне почуття-
спрагла душа черпає життєдальнний сік...
на острові щастя звеселяє мелодія скрипаля.
Ріка життя несе мене на бурхливих хвилях...
ідуть дощі, зливи зміцнюють крила до злетів...
крок за кроком вимірюю світ у тисяч милях,
із попелища, воскресаю і будую світлицю поета.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774276
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.01.2018
ВІЙНА ЗАЛИШИЛА СЛІДИ
Війна, залишила сліди на роки і століття...
у серці викарбувала рани сіє нові хрести-
божеволіють матері від горя біди і жахіття
завенула в чорну хустину і скорбота навіки.
Голосить мати печальною журбою безсила...
жорстокий час, закопав надію у глибоку могилу,
війна -свинцевою кулею красу тіла зрешетила
немає живого місця і син лежить в домовині.
В останнє прощання кидає грудку землі...
нечує, не бачить, білого світу перед собою,
від болю, немає спокою втіхи радості на землі
спалює у попіл сонячні дні- солоною сльозою.
Підла війна, осиротила батьків маленькі діти...
засріблила вималювала на скронях сивину,
машина зла відрубала ніжні крила кленові віти
викорінила дерево життя і запалила воскову свічу.
Скільки, скосила смертною косою ранього цвіту?
в мясорубці, перемолола гострим ножем у прах,
в гробі мертві перевертаються оживають в завіті...
і Тарасовім слові воскресає із попелу фенікс птах.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774077
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.01.2018
РОЗСТЕЛИВСЯ СИЗИЙ СИЗИЙ ТУМАН В ДИМУ
Прилетіла із моря чайка у степ широкий...
шукає чисту воду із бистрого потоку,
сіла, на високе гілля стрункої тополі...
чаєно, заголосила, де козак лежав у крові...
На схід чорну хмару навіяв сильний вітер,
московський чобіт топче найкращі квіти-
свистить, кулеметна черга мінним снігопадом
спопеляє калиновий сад ураганним градом.
Розстелився сизий сизий туман в диму-
тут впав героєм - син України у бою...
над його тілом, плаче ,ридає чайка біла...
і додому, ворон несе вісточку на крилах.
Із сходом сонця вдарив у шибку крилом,
задзвеніли голосно -церковні дзвони селом-
''пливе кача''- співають над труною козака,
зарано посивіла мати,у сльозі діти вдова.
Розстелився, сизий сизий туман в диму...
Зажурилась Україна за сином, що загинув в бою,
від його крові зацвіли червоні маки у полі-
а на могилі, схиляють голову явори клени і тополі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774000
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.01.2018
НА СВЯТ ВЕЧІР ДО МАМИ
Мамина світлиця прибрана вишитими рушниками
із далеких країв по урочистому зустрічає внуків дітей,
під вікном різдвяна квітка пломеніє пелюстками
і святвечір, відкрито двері для колядників гостей.
На святковім столі застелена біленька скатертина
немов у квітучому полі цвітуть сині волошки у житі
у підсвічнику горить свіча віддає тепло для родини
і перед вечерою згадуюють мертвих у щирій молитві.
У надвечір'я ,зійшла зоря заграли ангели дзвоном...
господар заносить дідуха благословляє усіх у хаті,
Христос родився!!!-Славімо його! відповідають хором,
під обрус кладуть сіно, а солому встеляють по хаті .
Пахне дванадцять страв далеко ...ще із порога,
голубці із картоплею, вареники і паляниця...
риба, квасоля, огірочки і смачна кутя медова-
часник ,щоб були здорові і желе солодка суниця.
Яка то радість, заколядувати у великій родині !
тисяч зір із місяцем у шибці слухають коляду...
за вікном, тріщить мороз, падає сніг, хуртовина...
витає, вертеп Ісуса і несе радіть у душу твою.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773059
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2018
АНГЕЛ СВІТЛА
ПРИСВЯТА МЕЛЬНІЧІКУ ВОЛОДИМИРУ НЕБЕСНІЙ СОТНІ
Любив, подорожувати... пташок тварин і життя...
далеким і близьким йшов завжди на допомогу,
відкрита, щира душа- у Володимира Мельничука-
і стелилась квітами на вишитім рушнику дорога.
Був майстром, на всяку погоду... мав золоті руки,
прекрасну мить свого життя осяяв на світлині...
фотографував- божий світ... вслухався у різні звуки,
був уважний до старших, усміхався малій дитині.
Де явився, Ангел Світла,- немов сонечко сходило-
був -волонтер, допомагав... чим міг -на Майдані,
без зброї, із фотоапаратом ходив миролюбивий...
знімав ,що бачив, як стріляв беркут на барикаді.
Із заходом сонця , поспішав до Жовтневого на зустріч...
щоб там допомогти прибрати і послужити друзям,
по телефону ,сказав'' мама'' та постріл обірвав -сущність,
впав ,героєм Небесної сотні, закрив очі у кровяній калюжі.
Блакитні очі ,світле волосся. чоловіча справжня рука...
благородний , чуйний, кулею спалений, але нездоланий...
талановитий, шляхетний, у якого ангелом сяє душа...
для матері, є-любим сином... для дружини-чоловік коханий.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773011
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.01.2018
МАМО, ПРОСТИ ПРОБАЧ!!!
ПРИСВЯТА ВОЛОДІ ЖЕРЕБНОМУ
Дорогенька мамо, прости, мені пробач!!!
що залишив свій рідний поріг Отчий дім...
що моє життя ,погубив беркутський палач-
і я, записався у Небесну сотню янгела загін.
Я, із дитинства-вчив Франка любив Кобзаря...
мріяв у думах, як поет про Україну вільну багату...
прийшов час -я став світилом беззахисного життя,
і на Інститутській захищав народ від тирана ката.
Рідна матусю!, -у мене три матері на цій землі...
ти голубко сива ,ненька Україна і Божа мати-
я, не можу сидіти вдома ,як Київ палає у вогні...
i беркут ,кийком знущається... б'є молодшого брата.
Я, не один... нас мільйон однодумців на Майдані-
запалили вогонь, свічу гідності, честі, добра і миру...
за нами перемога, світле майбутнє, ми'' не раби гнані''...
яких лякають, кинути за грати... ламають вільні крила.
Не плач, не ридай, не тужи, за мною люба мамо!!!
я білим лебедем відлетів у зоряні світи в Божий рай...
щоб ясною зорею осяяти твоє віконце раненько рано,
і Божою рукою, вести нове покоління України удаль.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772967
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.01.2018
В ЙОГО ОЧАХ СЯЄ ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ
ПРИСВЯТА ЮРІЮ ВЕРБИЦЬКОМУ
В очах, сяють небеса любов до України...
чуттєва, добра, щира життєрадісна душа-
бандерівець -закоханий в цвіт калину...
солов'їну пісню, яка струменить із джерела.
Це Юрій Вербицький -красень козак зі Львова...
герой Небесної сотні -третя згаснувша зоря
закатований у лісі за Незалежність волю і мову
за високі ідеї - за подих європейського життя.
Захоплювався альпінізмом долав маршрути Кавказу...
любив гори Карпати, і мальовничі краєвиди Дніпра-
почув дзвін Майдану... побиття студентів за наказом,
що на алеї Свобода розгулює - беркутівська орда.
Він не зміг спокійно святкувати Різдво і Йордан.
Дивитись, і спостерігати на безладдя із екрану
злетів ангелом у столицю Київ на Майдан....
щоб захистити молодшого брата від рук тирана.
Снайпер поранив в око і надали першу допомогу
дізнались злочинці із лікарні викрали патріота
заклали мішок на голову завезли на безлюдну дорогу
ламали руки і ноги били катували до кровавого поту.
У темну ніч у засніженому лісі кати розпинали тіло
за селом на морозі тортували і знущались над ним
залишили помирати у снігах і він впав безсилий
та Герої не вмирають, він залишився вічно живим.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.2015 0228
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772906
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 23.01.2018
МУЗИКУ- РОЗУМІЮТЬ БЕЗ СЛІВ
Музика-це єдина всесвітня мова...
її не переводять розуміють без слів,
торкається серця струна пречудова
закружляє у вальсі милозвучний спів.
Музика- дає наснаги сили і натхнення...
у неї закоханий світ творчі люди землі,
у поклоні аплодують в честь її імення-
і веде у казку торкається серця і душі.
Музика -розправляє у пташини крила...
веде, у мріях у Всесвіт до яснооких зір-
відлунює мелодія і кипить кров у жилах
і насолоджує, водограй із музичних лір.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772491
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.01.2018
НА БЕРЕЗІ НАДІЯ ЗАМРІЯНИЙ СИДЖУ
На березі надія замріяний сиджу...
і думаю, про тебе про тебе про тебе...
крізь тумани у твої казкові сни іду,
у твоє вікно зорю і нахиляю небо.
Розквітають чудові квіти у літнім саду-
шовкові пелюстки квіти кохання і краси
білолиций місяць розсипає роси-зорепадом
щоб для тебе ,мільйон троянд зацвіли...
Пробудись, від сну мила дівчино дорога...
вийди, до мене у надвечір'я до зелен гаю-
я ,осяю тобі стежки в зоряні світи вдаля...
і подарую, квіти кохання... бо тебе кохаю.
Ти, жадана мрія, моя любов зіронька у небі...
найпрекрасніша квітка троянда на землі ,
встеляю в стежечку ніжні пелюстки для тебе-
і будую мости щастя, щоб з'єднати серця свої.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2018
НА РІЧЦІ НА ЙОРДАНІ
Ой на річці на Йордані ...
там води кристальні дзвенять,
а Святий Дух у виді голуба
роздає у любові божу благодать.
Вставай, прокидайся, земле свята!...
піднімайтесь, добрі люди від сну!
на Господнє Хрещення ідіть до джерела,
освятіть тіло і зціліть душу свою.
Нехай свята водиця із Йордану,
прожене наших ворогів на Вкраїні ,
із небес зійде сонечко рано- рано
з'єднає нас в родину в божій святині.
На Водохрестя, падає сніг білий білий..
немов на білосніжнім цвіті чиста роса,
прийми ,блажену святість у заметілі-
прославляй , Хрещення Ісуса Христа.
Заграли дзвони во славу Божу...
із рук Йоана хрестився Месія,
він відкриває небеса у серце кожне-
у Христовій вірі дарує нам надію.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772053
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 18.01.2018
ДОЗВОЛЬТЕ, НАМ ЗАКОЛЯДУВАТИ
У Вифлеємі боже дитя народила Пресвята Марія
у бідній стаєнці на сіні білого світку єдина надія...
Слава !Слава, тобі Боже !Слава Месії -Небесному Царю!
тобі поклін земний несемо - Всевишній Владарю!!!
Добрий вечір ,добрі люди, пане господарю!!!...
ми ,завітали подорожні гості із далекого краю...
Радуйтеся, веселіться!- застеляйте столи обрусом...
святкуйте ,прославляйте!- народження Ісуса.
Дозвольте, нам заколядувати нині у вашій хаті!
на зорі запалити воскову свічку у божій благодаті
нехай Господня любов єднає в заметіль хуртовину
і почастує, святою колядою вдову і убогу сиротину.
Розпалюйте, вогонь у печі..нехай всіх зігріє теплом,
господар несе дідуха у хату і засіває всяким добром-
нехай різдвяна зірка засвітиться миром на Вкраїні
і встеляє килим до храму молитись божій родині.
Слава Честь Хвала і Шана -рожденому Богу на землі...
який посилає земні ласки пребагаті дари в житті,
послухай, нас милий Ісусе благослови вкраїнський рід
подай, нам чисте небо, щоб був щасливий кожен чоловік.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771772
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 17.01.2018
УКРАЇНО-Я СЛАВЛЮ ТВОЄ ІМЕННЯ
Із далеких країв лину журавкою до тебе...
де золотавий сонях квітне сонцем у полі,
і до твого віконця нахиляю блакитне небо
щоб червона калина усміхалась твоїй долі.
Красуне Україно -світанкова зоре !!!
синьоока рідна мати дорога земле свята...
вільною птахою лечу- в широке роздолля,
щоб напитись водиці із твого джерела.
Крізь світи,пробиваюсь до своїх берегів...
де над ставом верба духмяні трави зелені,-
щоб бути в своїй родині у сестрів і братів-
і славити, у піснях твоє прекрасне імення.
Сонце ховається в пелену у лютім січні...
із за сизих хмар воно світить та не гріє,
промінчик розпускає цвіт у майовім квітні,
щоб навесні ,ти цвіла білосніжно- моя Леліє.
Навесні, до віть ясеня повертають журавлі-
несуть, на крилах щастя - в українську хату,
і в літнім саду увінчали віночком красу солов'ї
щоб в тихім раю раділа квітам сива мати.
Я дочка землі, що пахне хлібом і молочком
мій батько райський куточок Дністер квітучий
райдуга підковою щастя сходить над селом
і осяює стежку, де водограй відлунює співучий.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771635
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.01.2018
САМОТНІСТЬ
Самотність- страшніша за заметіль зими
за проливний дощ грозу вітровійну бурю
живцем закопає в темну могилу із туги
із мільйон думок розстріляє встромляє кулю.
Давить, гложе, як мозоль ятриться рана горбата,
всихають твої мізки і тіло... кровоточить серце-
на плечах, несеш каміння... тяжкість кострубату,
розпалений вогонь, не погасить водиця із озерця.
Дика журба - повзучою змією загніздилась у судомі,
старість -не радість, ковток- із присмаком кислуватим,
прикра недоля зупиняє час, сьогодення- паралізує у комі...
і від суєти, життя... мокнеш від сліз птахом крилатим.
Розверне ,на триста шістдесять градусів тебе...
посолить рани і відповіді незнайдеш у мудреця,
до глибокого дна вичерпає енергію у тумани веде...
і шукаєш вихід- із тунелю, Бога- єдину надію життя.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771455
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2018
ЗОРЯ, ГОЛУБИМИ МРІЯМИ ВИТКАЛА МЕРЕЖКУ
Який цей світ прекрасний і казковий?
зоря голубими мріями виткала мережку,
змалювала кольори лілово-бірюзовий
і над селом в місячну ніч осяяла стежку.
У вікні білолиций місяць кличе у сад...
де на тихі бистрі води сяє золоте сузір'я,
в росяні запашні трави падає зорепад-
і під маминим вікном цвіте пахуче зілля.
І під вічним сонцем молодіє оживає душа
в лоні неба народжуються нові ніжні пісні,
над річкою розпускають коси кучерява верба-
і надією квітнуть білосніжні сади навесні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770667
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.01.2018
ЧАС, СТАВИТЬ ВСЕ НА СВОЇ МІСЦЯ
Все минає, як весна літо осінь і зима...
нічого немає вічного у цьому житті,
народилось дитя у земне життя-
і для неї ,написана книга на землі.
Щасливий, той хто у прекраснім світі...
віднайде,святу любов рідну душу свою-
по очах ,впізнає ту єдину пташку на вітті,
подарує, її надію щастя збудить від сну.
Час, як суддя -ставить все на свої місця...
крізь тисяч доріг приведе друга до тебе,
чужий ,стане близьким щоб раділа душа...
і розділить кусочок хліба нахилить небо.
Доля- на сто вісімдесять градусів розверне ...
поставить, на коліна зажене в загнаний кут,
навчить тебе жити, гордості крила обітне-
іскоштуєш, солодкий мід і горя солоний пуд.
Життя пролітає швидко, як зірка у небі...
ясним блиском засвітиться і згасає вмить-
тим кому довіряли відштовхуєм від себе
бо не вміють твою душу шанувати і любить.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770665
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2018
ПОБИВАЮСЬ ,ЯК ПТАХ У КЛІТЦІ
Побиваюсь, як птах у клітці в полоні...
душа замріяно вдивляється крізь вікно,
у безонні ночі сходить муза у рідній мові-
і дає душі сили наснаги і птаха крило.
Я, крізь заметіль зими лечу до зір яснооких-
де пречисте небо розлилося у широкий океан,
досягаю столітніх дуб до верховіть високих...
і довжелезним віттям розганяю сизий туман.
Скрипаль -явір грає на клавішах віолончеллі
пустун-вітер до танцю запросив кленове листя,
випромінює сонце тепло тануть сніги із гір скелі-
Я рвусь на волю і Мені дзвенить ніжна пісня .
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770372
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.01.2018
СКАЖИ, ЧОМУ ЗАЖУРЕНА ЛЕЛЕКО?
Скажи, чому зажурена ти сизокрила лелеко?...
чому у печалі,смутку ... летиш так далеко?...
крізь сизі тумани,у чужі світи за океани моря-
і залишаєш,своє гніздечко свій рай луги і поля.
За тобою ,сумують стрункі клени тополі і ясени ...
замріяні cмерекові ліси райський берег Дністра
а прийде час,опадає листя від спеки і сльоти ...
і більш нечути курли - бо прийшла осіння пора.
У золотавих покосах, не видно сизокрилу птицю,
бо засинає Діброва безкраї поля широкі лани-
засіває, твої сліди сніговієм хуга зима білолиця
щоб навесні ,для тебе знову цвіли білосніжні сади.
Туди, куди летиш.... там немає морозу заметілі зими...
худерлиця ,не дре... не мете намети кучугури високі-
Сонце зігріває тіло теплом ,а душу спалює від самоти-
і чужа земля, вовчою тугою стогне- в серце одиноке.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770353
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2018
МИ, ТАК НЕ БАЧИЛИСЬ,МІЙ ДРУЖЕ ДАВНО...
Ми, так не бачились... мій друже давно-
вже річниця, а немов пролетіло тисяч років,
ти в синю даль голубом змахнув крилом-
час, рікою тече...швидким бистрим потоком.
Люта зима на морозі гострить меч-
підкошує чудові квіти в осіннім саду,
від холоду в'яне пелюстка від хуртеч...
і мліє, завмирає листочок під снігопадом.
Твої вчорашні сліди замела хуртовина,
падає білий сніг -засніжила наш рай...
прийшов час, розлуки вічності стежина...
і в одинокої птахи на душі смуток печаль.
Я ,без тебе злітаю до зір зустрічаю літо...
моя душа виливає океан сліз думи гіркі,
вже іде Новий рік запалює осяйне світло,
а для мене велика втрата снує сірі дні.
Іду, до тебе на могилу несу троянди білі...
в твою пам'ять запалюю воскову свічу,
падає, проливний дощ...мете сніг в заметілі-
і світанкова зоря у пісні витирає мою сльозу.
Ми, так не бачились... мій друже давно-
водоспадом відзвеніла моя весна над берегами,
я, бачу тебе в кольорових снах... немов у кіно-
і зоря, веде до тебе...у сни зоряними стежками.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770273
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.01.2018
ГЛЯНЬ, ЯК РОЗКВІТАЄ БІЛОСНІЖНО САД
Вечір, розсипає в трави срібні роси...
наливають солодкомедові вишні у саду,
а над квітучим берегом верба розплела коси-
задивилась ,на стрункого клена в зеленгаю.
Закохалась, красуня верба в кучерявого клена,
в щиру усмішку замріяні глибокі очі голубі...
дзвенить діамантовий голос листочок зелений
від почуттів б'ється серденько крони золоті.
Стоять, як голуби у парі над бистрою водою...
простягли ,одне до одного руки ніжні віти свої,
милуються, як колоситься жито за княжою горою,
як пломеніють пелюстками червоні маки навесні.
Поглянь, моя ясна зірко який вечір казковий...
білолиций місяць осяює стежки вздовж села,
і кличе, нас до саду --де пахне бузок ліловий
де лелека, на ясені роздає щастя із свого крила.
Вийди ,моя мила до мене під осяйний зорепад...
послухай ,як допівночі співають пісню солов'ї -
глянь ,як у нашім раю розквітає білосніжно сад?...
з'єднаймо долі, щоб пити красу цілющу водицю землі..
М .ЧАЙКІВЧАНКА.2008 05 06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018
Я ЗАПРОШУЮ ВАС НА СВЯТУ ВЕЧЕРЮ
Мої дорогенькі батьки тато і мамо....
із чужини, іду до вас де тополі шумлять-
так скоро вечоріє, сонце зайшло у тумани...
засніжена ,Діброва із гаєм у тиші гомонять.
Вже зійшла зірка над селом в святвечір...
падає білий сніг і засипає миттєво сліди,
я ,вгрузаю поколіна у снігову хугу хуртечу-
і крок за кроком до вас прокладаю стежки.
Тут на горбочку видно засніжені поля...
заметіль зими засіяла стежки до зеленгаю
під пуховою ковдрою відпочиває земля
нікого ні душі ,тільки я в сніговію вас шукаю.
Із далекої дороги зустрічає-червона калина
із Різдвом Христовим витає ворон на гіллі,
я запалюю лападку із очей котиться сльозина-
без вас, я сирота і в'яну як троянда у заметілі.
Ясний Місяць до небесного раю відкриває браму-
осяює земну путь колядникам на Різдво Христове,
я запрошую на святу вечерю мої рідні тато і мамо...
і лишаю ,вам ключі до серця тож прийдіть додому.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.5 01 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770016
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.01.2018
РІЗДВЯНА КВІТКА
За вікном, падає білосніжний сніг у благодатті..
розправля свої пушисті крильця, як голуби білі-
на Різдво Христове зацвіла різдвяна квітка у хаті
і витає, велика радість у дусі святім божім тілі.
Прекрасна квітка засяяла -у полумянім цвіті...
святвечір у святості надихає блаженство в душі,
в честь, Пречистої Діви і Ісуса Сина цвіте у Квіті-
дарує, людям божественну красу тепло літа на землі .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770015
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 07.01.2018
ВЕЧІР ЗАКОЛИСУЄ ЗАХІД СОНЦЯ
Вечір провожає у зоряні світи захід сонця...
коцюрбиться розжарена пелюстка спати,
час, гойдає на вітті золоту сливу у долонцях-
місяць ,співає колискову заколисує землю мати.
Все живе ,плавиться від жари в сонячній пожежі,
у вогненім багатті згорає до тла білий день літа-
за горизонтом, пломеніє багрянцем сонце на стежі...
від спалаху вулкану ураганні вітри ламають віття.
Тьма, у небокрай в синю даль пташці закриває браму,
плаче сльозою сосна, бо беззоряна ніч, як чорна смола-
розхристана душа -вовтузиться, молиться зорі -О, Санна!
іде ,наосліп по Чумацькому шляху шукає надію дитя.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769876
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.01.2018
СЛЬОЗА СИЗОКРИЛОЇ ЛЕЛЕКИ
Скажи, чому блестить сльоза у тебе лелеко?...
чому у печалі, журі... ти летиш так далеко?...
крізь грози, у чужі світи за океани моря-
і залишаєш, у смутку свій рай луги і поля.
За тобою ,плачуть стрункі клени і тополі...
замріяні cмерекові ліси райський берег Дністра
в Золоту Осінь вітер зриває листя від болю...
не чути, курликання- бо прийшла осіння пора.
У золотавих покосах не видно сизокрилу птицю,
засинає зажурена Діброва стоголосий гай до весни-
засіває, твої сліди сніговієм хуга зима білолиця
щоб навесні ,для тебе знову цвіли білосніжні сади.
Туди, куди летиш.... там немає морозу заметілі зими...
худерлиця ,не дре... не мете намети кучугури високі-
Сонце зігріває тіло теплом ,а душу спалює від самоти-
і чужа земля, вовчою тугою стогне- в серце одиноке.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769875
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 06.01.2018
УСМІХАЄТЬСЯ ЛІТНІЙ ВЕЧІР
Усміхається літній вечір сяють ясно зірниці...
місяць співає колискову засинає рідне село,
дай мені зоре, на красу землі надивиться?...
іти стежками, у тихий рай де мені добре було.
У казковім царстві загубилась моя юна весна...
із польових квітів виплітає віночок на коси мої,
і я, від спраги п'ю водицю із цілющого джерела-
де все найдорожче, найцініше- на святій землі.
У маминім садочку,- щастям цвітуть матіоли,
ніжною піснею відлунює мелодія чарівна...
я ,слухаю золотий голос, як співають соколи...
у своєму куточку дзвінкому водограю радіє душа.
У надвечір'я,зірка нахиляє Всесвіт у любові ...
душа злітає увись до Князя Місяця на човні,
від тепла розквітають троянди у маминій долоні -
і купаюсь, у пахучім розмаю у травах в росі.
Мамине ласкаве слово солодить шоколадом,
у пісні, веде де сині волошки цвітуть у полях-
промені осяюють стежки до села -зорепадом
і я згадую Батьківський дім у солодких снах.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769717
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2018
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
САНТА МАРІЄ ДІВО ПРЕЧИСТА
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
прекрасна нев'януча квітко Леліє,
Мадонно - із Назарету панно Ніжна
ти тримаєш святе небо даєш надію.
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
білосніжний цвіте вічної весни
ти алмазний діамант на зеленім листі
народила Боже дитя, щоб світ спасти.
Санта Марія Діво Пречиста!!!
тобі Алилуя Царице Небесна !
єднаєш у молитві зоре Всевишня,
від ран -зцілюєш даром пречудесним.
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
Мати милосердя ласки і любові
подай миру пити водицю чисту
освяти єлеєм у Божім домі.
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
коронована на трон серед дівиць
на землі сонця правди Христа-
у темряві, осяй нам путь із зірниць.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769716
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 05.01.2018
НА РІЗДВО У БАТЬКІВСЬКУ ХАТУ
На Вкраїні, люта зима заметіль хуртовина...
мороз тріщить під ногами, сніг у святвечір-
а на чужині ,лиє дощ, як із відра сіра днина...
дика туга, вовком виє обіймає сироту за плечі.
У спогадах ,із світів рвуся журавкою у свій рай....
в Батьківську хату під мамине вікно заколядувати,
із вертепом колядую вінчую як той ''хлопець помагай''-
від Різдва до Йордану щедрую''Дар нині Пребагатий''.
Сяє мамина світлиця... образи -у вишитих рушниках,
на столі ,біленький в узорах обрус під ним пахуче сіно-
у підсвічнику, горить свіча згадують мертвих у молитвах,
господар, заносить дідуха у хату славить Божого Сина.
Дванадцять страв приготували мамині золоті руки
пісний борщ вареники із капустою пампухи і кутя
фасольний крем, калач... кисіль, який люблять внуки-
гриби, риба...і в родині розквітаютьу любові серця .
Яка то радість велика і блаженство на святвечір?...-
дитятко ,на сіні витають із зорею від хати до хати-
у кутку пахуча ялинка засвітила гірлянди малечі
воскресає ,оживає душа і до ранку не хочеться спати.
Дзвенять церковні дзвони кличуть до святої церквиці
благу вість про спасителя світу сповіщає ясна зоря...
заколядуймо,, Бог Предвічний''нехай веселяться зірниці
і віра у надії -осяює шлях,щоб пізнати вчення Ісуса Христа.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769591
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 04.01.2018
МОЯ ДУША НАРОДЖЕНА ЛІТАТИ
Моя душа народжена літати, а не повзти...
вона із птахокрилих, яка тягнеться до сонця-
із думок ,у мріях мережить райдугу краси ...
у віконце ,нахиляє пречисте небо у твої долонці.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769355
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2018
РІК СОБАКИ
Відкриваю лист святочний день календаря...
забіліло перше січня новорічне гарне свято,
під феєрверки радіє веселиться планета земля
і входить у хату Новий рік, рік собаки- кудлатий.
Добрий вірний друг є господарем на своїм подвір'ї
стереже пильнує добро від лиходіїв заброд і лежнів
із гострими зубами стоїть в бою в дощ і в заметілі
іздалеку чує вогонь... біду, хто у вдови -рве черешні?.
Для господаря, собака -це міцна надійна зброя....
не треба закривати свою хату на ключ на замок
як загавкає звіром додасть страху нічному герою
зубами візьме у капкан догори диба стає волосок.
Собака, як людина до неї треба мати підхід і ласку
погладиш проти шерсті поранить до крові і болю
вона із зненацька нападає заганяє ворога у пастку
а іди, до неї із добром врятує життя спасе твою долю.
Собаки ,бувають різної породи масті добрі і злі...
її не втримаєш голодною на довжелезнім ланцюгу,
відчуває світлий намір і віддає взаємністю тобі-
а у людини- життя собаче, як загубить душу свою.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769354
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.01.2018
ПРОЩАЙ ДВІ ТИСЯЧІ СІМНАДЦЯТИЙ!!!
Прощай!- дві тисячі сімнадцятий рік!!!...
ти ,білим голубом злітаєш увись в заметілі
як батько дитя обнімає двадцять перший вік
і у божій благодатті кружляють сніжинки білі.
Із зоряного Всесвіту зустрічаєм Новий рік...
земля коронує у царський трон золоту корону,
благословляє, щоб жилось краще як торік...
щоб був господарем до прощального дзвону.
Під дзвін курантів опівночі загадуєм бажання...
спалахують феєрверки ведуть нас у зоресвіт,
яскравим світлом народжуються мрії до світання-
під зеленою ялинкою відлунює дзвінкий сміх.
Мороз щипає у личко сніг скрипить під ногами...
Новорічна казкова ніч запалює вогник тепла,
в дім входить свято і оживає надія із піснями
і зоря нахиляє землі мирне небо щастя добра.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768923
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.12.2017
ДО ФІНІШУ ДОБІГАЄ СТАРИЙ РІК
До фінішу, до фіналу добігає Старий рік
б'ють куранти Новий рік вже на порозі...
відкриваєм двері--- в інетно-золотий вік
до віконечка ,пташка щебече у вірші у прозі.
Нехай у Новому році лунає дитячий сміх...
співають колядки, щедрівки від хати до хати,
у сонячнім сяйві мирне небо обнімає усіх-
і у долоні ,засіває щастя -даром пребагатим.
В розкішні парчеві наряди нарядилась зима
встеляє білосніжний килим сяє ясна зірка землі
на зелену ялинку мережить сріблясті кружева
і о дванадцятій ночі запалює бенгальські вогні.
Рік відкриває книгу пише нову сторінку життя...
в цей казковий час, розцвітає різдвяна квітка
під дзвін криштальних дзвонів радіє душа,
і свята благодатть несе надію божому світку.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768715
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.12.2017
ДЛЯ ТЕБЕ МОЄ СЕРЦЕ ВІДКРИТЕ
Ти, вчора пішов від мене в заметіль
здається пролетіло вже сотню років...
мою душу, сльоза роз'їдає солона сіль
і далеко чути відлуння твоїх кроків.
Я, виглядаю тебе із далеких доріг...
моє серце завжди відкрите-для тебе
зима засіває білим снігом на поріг...
замітає твої сліди пречисте небо.
Падає білий сніг мете січе хуртовина...
від холоду в'яне квітка у попіл згорає-
життя коротке обривається в хвилину...
ідемо у сніговій і все мліє замерзає.
Я. залишилась одинока сумую і плачу-
не закриваю двері на замок чекаю у сні,
ти, між зір пливеш на човнику тебе бачу-
мій Місяцю ,веди у казку до раньої зорі.
Вітри, із віт зривають пожовкле листя...
закружляв снігопад на багаття золоте
за вікном зажурився сад плаче слізно
він чекає сонечка весни, а я жду тебе.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768684
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.12.2017
ЧУТИ СТОГІН ПЛАЧ МАТЕРІВ
Не будь, байдужий до чужого горя...
не мовчи, а борись за правду святу!-
на сході, іде війна ,ад, пекло недоля...
іде винищення нації у кровавім бою.
Тиран із мільйонами втік у Ростов...
непокараний вбивця Небесної сотні,
до влади дорвалась хижа зграя знов...
Свічу пам'яті запалюють для тисячної сотні.
На полі бою лежить- невідомий солдат...
соколу легеню не було й двадцяти літ-
молоді літа зацвіли, як майський сад...
душа чиста світла ,як білосніжний цвіт.
Орел двоголовий відібрав Чорне море
клює розшматоване тіло на полі бою,
мовчить Європа ,Америка санкціями соле-
олігархи, множать в офшорах свою долю.
Далеко чути стогін ридання плач матерів...
війна насіяла хрестів копають могили,
Україна втрачає найкращих дочок і синів...
без рук, без ніг, пошматовані обпалені крила.
Хто зупинить війну ?очистить продажну владу?....
Яка обманює ,обкрадає,насилує власний народ,...
хто обітне шланг до корита, зробить суд за зраду?-
і під мирним небом процвітало життя у країні чеснот.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768276
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.12.2017
ІЗ НОВИМ РОКОМ!!!
Прощається, із Старим роком земля...
цариця зима у наряді білім пребагатім-
обриває останній лист дня в календаря...
б'ють куранти і линуть вітання крилаті.
В місячну ясну ніч в казковий час
із синіх даль Новий рік йде до нас
на плечі несе подарунки і надію
найкращі вітання і жадані мрії.
Чарівною паличкою запалює свято
Старий рік провожає в зоряні світи
засіває зерно у любові добро у хату
дарує щастя здоров'я із води і роси.
Бажає безхмарне небо світлих днів
достатку, хліба на столі і вогник тепла
радості удачі успіхів і солодких снів
у мирі спокою цвіли щасливі літа.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767415
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2017
РІЗДВЯНИЙ ЧАС
Зима вдягла у біленьку шубку рукавички
поспішає на бал запрягла сани у білі коні
наділа корону підмалювала румянцем личко
щоб людям подарувати щастя у їх домі.
Сьогодні найдовша ніч у році
від Святої Анни світліший день
ідемо до зими тяжіють літа у кроці
Новий рік запалює вогник із пісень.
Як троянда розцвітає від радості душа
під келих шампанського зустрічаєм свято
на шибці іскряться квіти засніжена краса
в цю чудову мить, хочеться до зір злітати.
Різдвяний час, веде нас в прекрасну казку...
у блаженім царстві пахне зелена ялина і сосна
прикрашені зіркою гірляндами у божій ласці
падає лапатий сніг і кружляє у танці зима .
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767413
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2017
В ДОЛОНЯХ ВЕЧОРА
В долонях вечора догорає літній день...
пожовкле листя закружляло із вітром
соловейко відспівав веселих пісень
і сизокрилий птах прощається із літом.
У вікно ,стукає Осінь -Золота пора...
встеляє багряний килим під ноги,
холод, паморозь спалює троянду до тла-
падає проливний дощ несе печаль тривогу.
І я, у спогадах шукаю молоді літа свою весну,
яка розквітала немов синя волошка у житті...
усміхалось ,мені літо у травах пила красу-
і до зір, злітала птахом у прекрасній митті.
Доля, лебедям кохання малювала чудову казку...
рожеві світанки розсвітали несли в серце надію,
Всесвіт засівав зорепад і дарував квітку щастя
і крок за кроком вимірювала світ у бажаних мріях.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017
ЧАС ,У ЯКОМУ Я ЖИВУ...
Народилась, на землі дитина і залишає свій слід...
вимірює проміжуток часу запланованим Богом,
садимо сад ,будуєм вежі творим прекрасним світ
ліпим створюєм себе свій образ на життєвій дорозі .
Швидко минає час, століття, вимирають покоління...
вітри, несуть у заметіль і замітають снігом сліди-
стирають у порох дерево, яке проросло у коріння...
нічого немає вічного, все цвіте, в'яне - із божої руки.
День за днем, зростаєм вчимося жити на землі-
від тварин, відрізняємось, що є розум мова і краса...
нажаль переходим межу накопичуєм гріхи в душі
і є помилки, їх не виправити не прожити інше життя.
Бузувірна людина дичавіє одягає вовчу шкіру,
думає, що має владу Бога і може все на світі...
її жадність, злоба знищує життя за золоту ліру-
Іуда, заманює сліпих зажерливих у свої у сіті.
Час, у якому я живу...жорстокий безнадійний,
тут все купується, продається і навіть життя-
слуги, плазуни зрадливі розпалюють війни...
їх жорстокість, за грати закує безневинне дитя.
Людино, хто ти така- у безмежнім океані життя?
Найвеличніша наймогучніша, як є гроші і влада...
коли тобі знімають царську корону із твого плеча,
ти маленька піщинка, хмара- із криштального граду.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767185
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.12.2017
ЗАСЯЯЛА ЯСНО ЗІРКА НАД ВЕФЛЕЄМОМ
Засяяла ясно зірка над Вефлеємом...
блискучим сяйвом запалила свічу,
Пречиста Діва народила Божого Сина...
і зоря сповіщає землі радість святу.
Торжествуйте ,веселіться люди на землі...
у бідній стаєнці народилось дитя Боже,
Месія світу дарує надію спасіння душі-
і відкриває храм у любові в серце кожне.
Ангел Божий розбудив пастушків від сну...
звістив священну благовість про Ісуса сина,
і в офіру несуть золото ладан миро йому
у Різдво Христове славимо Божу родину .
Пресвята Марія Небесна Божа Мати...
колискові співає на руках леліє дитя,
Йосип колише у божій благодатті-
Рожденому Богу віддають честь і хвала.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766845
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.12.2017
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
У давній час, в мальовничому малоазійському краю,
В християнській родині народилось ангельське дитя
, Довгожданне бажанне немовлятко назвали Миколаєм,
Щоб служив людям у вірі ,любові славив Бога Отця.
У побожності, святості зростав батькам на втіху,
Молився щиро.. Богу посвятив душу серце і життя ,
Миколай ,любив дітей, хворих лікував, допомагав бідним,
І духовного архиєрея , записано у книгу- святим ім'ям.
Коли зима, худерлиця сковує річки і ставки ледами,
У храмі, витають пресвятих Романа Катерину і Андрія,
За ними святий Миколай, на саночках їде до нас світами,
Під подушку, діточкам подаруночки кладе і заповітну мрію.
За вікном , зима білою сніжинкою на доріжках посіває,...
Казковий вечір , осяюює зорями блакитний небокрай,
Дорослі і діточки у віконечку Святого Миколая виглядають,..
Пишуть листа , щоб Україні подарував мирне небо тихий рай.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766756
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.12.2017
ЧЕКАЮТЬ ДІТИ МИКОЛАЯ
Тихий вечір запалив лампадки святкові ,
сяють миготять зорі у сяйві золотім,
падають іскристі сніжинки на долоні,
і Миколаю встеляють килим до землі.
У піднебессі, в окрасі відзеркалюють перлини,
видно як вдень -засніжені хатки вздовж села,
Пресвятий, несе подарунки на плечах у торбині,
і Місяцем зорить крізь шибку і хукає до вікна.
В цю казкову ніч збуваються усі бажані мрії,
чекають діти Миколая до сходу ранньої зорі,
їм виграють небесні дзвони ангели пресвятії,
і заколисують щоб у снах спали діточки малі.
Іде Святий Миколай до нас із добром і миром,
із зоряних світів несе жадану надію і любов,
із Новим роком!- вітає вкраїнську кожну родину,
і залишає частинку свого серця із нових обнов.
М. ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766622
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.12.2017
ДЯКУЮ ,МАМО ЗА ЛЮБОВ
Моя рідна мамо люба нене
світанкова зіронько ясна
крізь світи лину до тебе
шукаю Отчий дім ласку і тепла.
Дякую, мила матусю моя голубко сива...
що подарувала мені найдорожче життя,
за твої золоті руки які давали мені крила-
і серце зігріває дітей внуків вогником тепла.
Безсоними ночами, ти молилась Богу...
за щасливу долю і світлі сонячні дні,
Ангелом Охоронцем осяяла дорогу-
і твоя любов малює казку на землі.
Ти ,вела у квітучі поля де колосяться жита...
і мене навчила любити рідну землю святу...
щоб пила чисту воду, яка тече із джерела-
і несла ,у пісні ,слові людям Божу красу.
Дякую ,дорога мамо за любов святу...
за вишневий садочок і квіти розмай-
за хліб на столі і твою душевну доброту...
яка нахиляє синє небо у мій тихий рай.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766465
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.12.2017
ТИ НАСНИВСЯ МЕНІ
Ти наснився мені у казковому сні
я ,чекала стільки літ весною і літом...
неждано прийшов нахилив зорі ясні-
розплітав мої довгі коси тихим вітром.
О, мій Князю Місяцю!- близький і далекий...
так хочу поділитись щастям із тобою,
донести пісню землі на крилах лелеки-
щоб мелодія дзвеніла про кохання луною.
Зупинився час, мить прекрасна і чудова...
ти мене цілуєш, голубиш в обіймах ночі,
і із уст лине золотий голос ласкава мова,
даруєш усмішку іскряться радістю мої очі.
За руку ведеш у розмай у наш тихий рай...
і зорепад випромінює щастя до світанку,
у білім шаті немов у цвіті білосніжний май-
я ,насолоджую душу, як у травах- ніч циганка.
О, мій коханий! ,не залишай не йди від мене...
ти моє сонце , небесне причастя у пісні у слові-
із тобою пливу на човні у море в синє небо...
ти мій величний капітан-- єдиний у любові.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017
НА ВСЕ СВІЙ ЧАС
На все свій час, і Всевишнього воля...
є час на працю відпочинок і молитву,
ніхто незнає, як покерує і куди веде доля-
що треба пережити у життєвій битві.
Життя- не з медом є сонячні і похмурі дні ,
долі випробування посилають святі небеса...
кожна стежина запланована Богом на землі,
і є час для кохання... тож пий його до дна.
Шануй, цінуй, люби тих хто поруч із тобою...
сій зерно добра ,окриляй ніжними словами-
бо все минає, в'яне, як білий сніг тане весною,
і мить щастя розчиняється у тумані дощами.
Нічого немає вічного... ми є гостем на землі,
На життєвім шляху є тернисті важкі дороги...
невтрачай віру у блаженства духа у житті -
віднайди ,час для себе... на розмову із Богом.
Все воскресає ,оживає, цвіте від променя тепла...
нам дарований земний час ,як цвіт листя у тополі-
несемо свій хрест оспівуєм Бога божі діла....
і суть життя ,творити світ прекрасним у любові.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
ЗАРЖАВІЛУ ШАБЛЮ ВИГОСТРИ КОЗАЧЕ
Заржавілу шаблю вигостри козаче!...
у широкий степ осідлай карого коня,
із ворогом, за волю борись соколе юначе-
щоб у своєму раю зростало щасливе дитя.
В дорогу візьми гілку червоної калини
і образок пречистої нехай береже як мати
дух святий розвіє чорні хмари небо синє
а Ангел Охоронець веде до родини до хати.
За селом, розходяться дороги на чужину...
одна ,як струна-на захід, друга -крута на схід...
а ти третьою, - іди у життя із Богом мій сину-
щоб крізь тернистий шлях побачив -божий світ.
Заржавілу шаблю вигостри козаче!...
нехай тихий вітер несе до берега надії ,
у життєвім путі чекає перемога і удача-
усміхається фортуна і збуваються твої мрії .
Будь господарем, у своєму домі на землі...
ори чорнобриві скиби сій зерно добра-
нехай віра і любов Божа крокує по житті,
і зранку, будить у віконці спів солов'я.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765657
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.12.2017
СВОЯ СОРОЧКА БЛИЖЧЕ ДО ТІЛА
Своя сорочка ближче до тіла...
свій шукає свого по своє іде
так у раді, кум кума родина мила...
що не так лежить, той під себе все гребе.
А яка месія, у чужинця -грузина?
із яким тузом він грає у шахи?...
чи вболіває за нас і тече слов'янська кровина?...
чи це месія України який звалився із даху?
Хто стоїть, за його спиною і диктує план?...
веде глухих, сліпих знову на кровопролиття...
так життя ,не з медом... чи потрібен ще один Майдан?...
щоб закути рабів у кайдани і отравити ще більш життя.
Політики, як на базарі гіндлують хто чим може ...
немає ні совісті, ні честі, ні Бога живого у душі,
щоб до влади прийти ідуть по трупах вельможі,
ціль у всіх одна ,щоб нажитись і втекти у кущі.
Скажіть ,куди ідемо на Захід чи на Схід? ...
Хто гетьман України якого віросповідання?...
хто зупинить,цей хаос бардак за народ постоїть?...
хто жене рабів на війну у найми у вигнання?..
Хто розбурхує роздмухує вогонь аду і пекла?...
нагостреним кінджалом рубає останню надію,
б'ються гладіатори між собою, і коле зневіри стерня...
обираєм не тих і нас пхають у ярмо у пастку змію.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764802
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 08.12.2017
ЗИМА ЗАМІТАЄ ТВОЇ СЛІДИ
За вікном падає білий білий сніг
пані самотніть завітала до мене
заметіль покриває жовте листя із віт
і зажурився день без сонечка у небі.
Зима замітає твої вчорашні сліди
серце від болю плаче кричить...
постій! не спіши! від мене не йди...
прошу!- тебе, зупинися на мить!!!
Заховалось ясне сонечко за хмари
дикий холод проймає ледом тіло...
і я від ностальгії злітаю у тумани-
бо рано,ти у заметіль відлетів на крилах.
Від світу, занурююсь у глибокі сни
щоб тебе побачити у казкових снах
ти мій, Ангел Оборонець із висоти
у синій блакиті -білокрилий птах.
Пролягла ,між нами зоряна розлука...
розгорнувши як лотос свої пелюстки.
ти вечірньою зорею простягаєш руки
і в обіймах витираєш мої очі від сльози.
Твоя любов мене гартує дає міць і сили...
без тебе ,важко мені і така порожнеча в душі
життя ,як погода...то дощ,то сніг ...ламає крила
ти вже вдома у Бога, а я в гостях ще на землі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764059
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.12.2017
ВЕЧІР НАД ЛОМБАРДІЄЮ
Над Ломбардією скотилось сонце в імлу...
стиха підкрався осяйний вечір ніч циганка
красуня весна надихає промінь тепла у росу
і ніжними квітами троянд милується італьянка.
Розпахнуте відчинене вікно у розкішний сад
відзеркалюють ясні зорі золото срібні вогні
князь Місяць для сузір'я Діви наспівує серенад
і в пахощах розмаю дарує крихту щастя мені.
Я самотність душі ховаю під ключ у скриню
у мріях білим голубом лечу до сонної землі
вітер заколисує пальму у сон під небом синім
і сяйво зір випромінює казку радість мені.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764048
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.12.2017
Не мовчи ,Європо! святий Ватикан!!!
глянь, як стікає кров'ю Україна?...
Як над світом, регоче кремлівський хан-
ніхто, не зупинить!- скаженого звіра.
Четвертий рік іде з ворогом війна...
спинивсь час, - злидні руїна недолі,
мінами градом випалена земля...
не родить жито, а смерті - на полі.
Народ, піднявся хоче миру добра...
і московська орда приймає силу...
дерево роду рубає зла рука-
знищує народ червону калину?
Вірю,зійде сонце із за заграви
Кобзар з'єднає нас на схилах Дніпра.
Зрадників , прожене меч і
булава...
Розцвіте наш рай на многії літа.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017
ДО ПОБАЧЕННЯ- ОСЕНЕ ЗОЛОТА!!!
Осінній день відлетів птахом за небокрай...
відриваю листок календаря -Листопаду,
закружляв падолист холод навіює печаль -
поспішає ,до нас Цариця Зима- із снігопадом.
До побачення- Красуне Осене Золота!!!...
до зустрічі, в іншім сезоні- у Бабинім літі...
розтануть білі сніги зацвіте рання весна
до тебе прийду -через Оксамитове літо.
Ти, прекрасна феє розфарбуєш листя золоте...
засяєш кольором жовтим червоним золотавим...
нахилиш, до землі сонечко тепла ще зігрієш мене-
і поведеш ,у Діброви на гриби променем яскравим.
Я, зимою вишию тобі чарівні квіти на рушник...
із хлібом і сіллю зустріну тебе моя мила панно-
і від щастя білим голубом злечу до високих осик...
щоб увінчати ,тебе у райдужну корону сонечком рано.
Я ,завітаю на гостини на свято в осінній сад...
ти, мене почастуєш грушою яблуком медовим,
поласую солодкий виноград і полечу у снігопад-
і за добре щире серце принесу пісню у Рік Новий.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763233
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2017
Золота осінь розплітає довгу косу
опадає пожовкле листя золоте
в'януть ніжні квіти від морозу
і Листопад- в засніжену зиму веде.
Ще так далеко до весни ...
коли у саду зацвітуть квіти
треба іти крізь заметіль зими
щоб усміхнулось сонечко літа.
Забіліє навкруги зацвіте снігами...
мороз крижаним ледом окутає сад,
білий килим заскрипить під ногами-
зима, засіє Снігопад Снігопад Снігопад...
Все завмре, зомліє від холоду і морозу...
як ведмідь, буде спати у зимових снах-
із променем весни розпускають верболози...
і до віть, ясеня прилітає сизокрилий птах.
А ти, насолоджуйся кожною миттю життя...
не чекай, із захмарних брів весни і літа...
живи, кохай... люби, як лиють дощі і зима,
своїй коханій даруй прекрасні чудові квіти.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763201
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2017
ЯК КУМ ПЕТРО МІНЯВ ЖІНКУ НА ДІВКУ
ГУМОРЕСКА
Безсоними ночами надумав кум Петро...
як має позбутися жінки і купити дівку,
написав оголошення на стенд в село-
що її продає, в добрі руки за налічну готівку.
Вибрався ,як кавалір запашився у п'янке вино...
поїхав, до міста де є Агенція'' шукає дружину''
підкрутив вуса чуба натягнув на лисину на чоло-
щоб там віднайшов молоду красиву чoрнобриву.
Одягнений у костюмі до нього вийшов ''капо'',
що хочеш чоловіче ''та хочу, принцесу із казки''
до нього поздоровкався протягнув свою лапу ...
виніс ,альбом модерних красунь різної масті.
Тож вибирай ,високі стрункі і є на бороді ямка...
та мені ,щоб вміла пекти варити і доїла корову-
мене любила, бавила і колисала у ліжку до ранку-
була із головою, -мала капусту а не січку полову.
Моя жінка, ніц не хоче робити є сварлива лінива..
цілими днями і ночами тільки у комп'ютері сидит-
підмалюєсі ,вдягне коротку спідницю вип'є пива...
крута, у барі курит дзигари із неї як комина димит.
Наговорює, на жінку, шоб його сподобаласи дівка...
а босу фірми все одно тільки ти бакси йому плати-
виходять до нього моделі білі чорні руді у вінку-
одна другої краща і питають ''скільки, років тобі ,скажи?''
Вибачте, вельможний пане ви помилились дверима...
сюди, приходять молоді моторні парубки і бізнезмени,
а він на них дивиться, глип глип із великими очима...
а не старі зношені пеньки у якого надірвані вени.
Зашарівся ,Петро... як мак у житі зігнув голову додолу...
зажурився, і думає треба повертати додому свою жінку,
я буду, її любити шанувати сам все зроблю видою корову,
щоб тільки жити із нею у мирі, і мені усміхалась Нінка.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763041
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.11.2017
ІЗ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!!!
НАДІ МНОЮ ЗАКРУЖЛЯВ ЛИСТОПАД
До мене в гості завітала -Золота Осінь
із Днем Народження!- вітає явір гітарист...
осінній ранок нахиляє небо тиха просинь
і до ніг встеляє багряний килим падолист.
І наді мною закружляв Листопад Листопад...
Красень Жовтень дарує ніжні троянди квіти,
спалахують бенгальські вогні під зорепад
і вітання у пісні шле мені зоря привітно.
Линуть тости і відлунює музика чарівна...
із небес всміхнулось привітало - Бабине Літо,
від щастя виростають крила лечу вдаля-
із польоту пташиного бачу красу світу.
Нехай птахом сизокрилим летять роки...
і на довгих вітах золоте листя шумить,
сонячні дні осяюють ще до саду стежки
і квіти дарують щастя прекрасну мить.
Я слухаю струну гітари мелодію дзвінку...
із синьої далі, як курличуть журавлі ''курли''-
у спогадах, несуть на схід сонця у весну...
де моє молоде літо квітнуло маком із роси.
Я заблукала, у отавах замріяній Діброві...
не знаю, куди іти мені до Літа чи до весни,
мить задрімала зашелестіло листя кленове,
і Осінь веде -у Листопад заметіль Зими .
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762938
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.11.2017
ЗОЛОТАВА ОСІНЬ
Красуня осінь розпустила довгі коси
у вальсі кружляє багряне листя на вітру
над бистрою водою шепочуть верболози
проводжають,- Бабине літо в дощову імлу.
Золотава Осене -усміхнись поміж кленові віти..
подаруй, промінь тепла... не тривож душу мою-
із за синіх гір іде зима.. засіє снігопадом квіти,
дай ,налюбуватись Листопадом -в Осінь Золоту.
Прошу, зупинись на мить !!!-моє Бабине літо...
не спіши, не біжи так швидко вдаль від мене
нахили райдужні дні подаруй троянди квіти...
нехай у моєму вікні відзеркалює блакитне небо.
Золотава щедра осінь -неба тиха просинь
із тонкої ниті мережить білосніжну вуаль-
у пахощах розмаю троянда красу медоносить
і Осінь, на волося росипає листя і додає жаль.
У царстві осіннім опадає додолу жовте листя...
осінь крилом птаха змахнула у сизім тумані---
на прощання ,заспівала мені журавлину пісню
що мине зима, і весною зацвітуть квіти ранні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762852
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2017
ЛЮБИ ТОГО ХТО ПОРУЧ ІЗ ТОБОЮ
Люби, того... хто поруч із тобою...
хто готовий віддати за тебе життя,
хто молиться, за твоє щастя і долю-
і пелюстки троянд встеляє в твоє ім'я.
Кохай ,того... хто іде із тобою по -житті,
ділиться кусочком хліба в радості і горі...
хто не зрадить, не проміняє тебе на бариші...
і дає тобі крила летіти до зір у любові.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2017
НЕБЕСНИЙ ОТЧЕ!!!
О ,Владико світу -Небесний Отче!!!
ти сотворив небо і землю все живе...
дав віру, щоб молитись за день божий
дякувати за життя сонце золоте.
Змилосердся !- над козацьким родом
поведи до світла із тернистої путі
осяй миром небо для мого народу
подай добро хліб насущний на столі.
Предвічний Боже !-не залишай у біді
подай нам мудрість із високого неба
пошли Месію подолати труднощі у житті
бо білий світ гине у гріхах без тебе.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762491
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 27.11.2017
ПРАВО НА ЖИТТЯ
Йшов по землі тридцять третій рік...
лютий голод завивав, як вовк у ліщині...
день прожити здавалось, як увесь вік-
святий хліб на вагу золота- сиротині.
Віддавали кращі речі за кусочок хліба ...
щоб прогодувати накормити родини свої,
мерзлу бульбу-пекли на вогні опухлі діти .
і чоботи на всіх по черзі йшли до стерні.
У засніженому полі шукали колосок зерна...
у злиднях, як скелети ходив заморений люд,
як повзуча змія розповзлася - чорна чума-
хиже плем'я заганяло у рабство загнаний кут.
Червона орда відбирала право на життя...
вимітала у селянина із комори до зернини,
плакала Україна воском скапувала свіча
косила смерть косою помирали щохвилинно.
Як чорні круки налітали на жертву у село...
селянина обшукували під прицілом автомата
господаря називали ''куркулем'' за зібране зерно,
за те ,що гарував не лінився і збудував хату .
Всю сім'ю, дорослих і малих гнали в Сибір...
дехто втік через вікно переховувався у лісі,
за біженцем гонили, як пси оскаженілий звір...
шукали їх по чужих хатах у соломі на стрісі.
Хто сильніший ,той вижив скитався де міг...
добрі люди переночували взяли у прийми,
розлучили батьків і дітей назавжди навік-
і пухли животи від голоду горя і кривди.
Cвіте , пам'ятай!- голодомор і геноцид на Україні...
у цей день, у мовчанні запали скорботну свічу,
за мільйон жертв помолись на безіменній могилі -
віддавши ,честь і шану їм схили голову свою.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762487
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.11.2017
ЖІНКА ІЗ ПЕРЦЕМ
ГУМОРЕСКА
У мого кума Одарка жінка із великим серцем....
любить чоловіка і догождає йому у любу погоду,
живе із почуттям гумору трішечки із перцем...
красуня, мудра іде у це життя із модою в ногу.
А кум Василь баламут любить скочити у гречку...
але дорожить сім'єю повертається завжди додому,
і говорить, що він не виний ''а дівчини гарне личко''
що його заманюють красуні і ведуть у ''закохану кому''.
Чоловіка ''вибрики амур''Одарці накипіло у грозу ...
і думає, як відомстити свому Василю покарати його,
то миш у тапочок положе...то перец насипе до борщу,
щоб голодом заморити його і грала у різні ролі у кіно.
Одного разу прийшов із роботи і був голоден ,як пес...
відкрив двері ,і зразу до Одарки'' насипай у миску їсти''-
вона усміхнулась поцілувала і подала ''блюдо із чудес''
він приперся, до їдла... скривився, а вона'' не тре до дівок лізти''
Отак ,любі жінки !- кума Одарка вчить розуму мого кума,
виховує ,як маленьку дитину... щоб поважав любив свій дім,
голодом його морить доки не очухається і дре йому чуба...
щоб тримався своєї жінки, де є затишно і комфортно у нім.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761868
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.11.2017
ЛЯПАС ЗА ЮМОР
Кум Петро є гойрак базіка і хвалько...
любить хвалитись і щось все вчудити,
гарно співає у пісні заводить все село...
жартує із життя -любить образи творити.
А як танцює ,то треба щоб всі відступали...
немов король прийшов на бал на свято,
стрункий високий... волос літа підмалювали,
є справжній козак, має вуса... трохи багатий.
Із молодими дівками любить фліртувати...
різні байки їм розказує запудрує маківку,
жінці не зраджує любить у різні ролі грати,
має підвішений язик заманює як рибу у сітку.
Він каже'' що жінка має тримати хлопа в руках''
на прив'язаному ланцюгу як пса на подвір'ю...
щоб бачила солодкі сни у казкових снах,
а мужик охороняти її красу пташине пір'я .
Одного разу із жінкою зайшли у маршрутку...
він треться, заговорює молоденьку красуню,
жінка із ревнощів її щипнула а він як би не спав сутку...
а пан'янка, розвернулась ''йому дає ляпаса у папулю''
Дівчина ,читає мораль,'' як вам не стидно мужчина ''...
його лице облилось кров'ю просить пробачення у неї-
молодиця відійшла ,а він до жінки ''' це не моя провинна'',
а дружина ,усміхнулась і каже'' що це я у жартівливій ідеї''.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761807
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.11.2017
ДЕ ПАНУЄ ВІРА НАДІЯ І ЛЮБОВ
У кого в душі, панує віра надія і любов...
той із небесних висот нахилить сонце людям,
у своїх долонях подарує радість- основу із основ...
щоб від крихти щастя билось серце у грудях.
Райдужними кольорами розмалює земний рай.
щоб на полотні життя квітнули рясні сади...
у вікні усміхалось щасливе літо -зелений гай
і душа розквітала, як лілія... від крапельки роси.
І на білий танець, до вальсу запросить весна літо,
щоб у казковім царстві раювали лебеді кохання...
і ніхто незможе роззорати межу між них на світі,
роз'єднати закохані серця почуттів бажання.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017
ЗА ІСТИНУ БУВ РОЗП'ЯТИЙ ХРИСТОС
За істину, був розп'ятий Христос...
тиран розпинає мою Україну,
до смерті катує невинних... бос,
нічого не змінилось для сина.
Котиться у безодню жадібний світ...
до трудящого роду немає співчуття,
копаєм могили хрести ховаєм цвіт ,
розпалюють вогонь війни... без каяття.
Від безладу ,хаосу немає ні кінця ні краю,
кровопивці гострий ніж пхають у спину...
плугом роззорює межу життя вовча зграя,
на вирубцювану рану сиплять сіль сиротині.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761615
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2017
ДІЕТА ДЛЯ КУМА
ГУМОРЕСКА
Надумала, кума зробити із кума молодого...
щоб не їв він солодкі пляцки м'ясо і сало,
наварила йому із бурачині борщу пісного-
щоб у животі його грав марш і бурчало.
,А ''у вечері після шостої пий молоко квасне-
їж овочі фрукти і не треба вживати білого хліба...
щоб качав мускули займався гімнастиков карате-
і будеш мій чоловіче стрункий і накачене тіло''.
А кум, був такий добрий що слухався Одарки...
що сказала ,те робив щоб любій жінці догодити,
мив посуду, гладив штани... із свині топив шкварки ,
дообіду спала ,він на пінцюх ходив щоб її не збудити.
Мій кум, витримав діетичний режим два дні ...
а на третій день не витримав тай підняв голос,
''слухай, жінко готуй їсти я не буду гризти сухарі-
і не буду жити від роси і повітря як у полі колос''.
''Не подобаюсь, тобі такий іду до сусідки Оксани,
вона пошанує мене напече наварит і помиє ноги,
приласкає приголубит і скаже мій милий коханий
за мої руки і копійчину буде зустрічати із дороги''.
Моя кума, задумалась... що буде без кума робити,
коли її руки виросли не для того щоб працювати.
навчилась панувати за його спиною добре жити...
і каже '' їж скільки хочеш, щоб тільки здоров'я мати.''
М .ЧАЙКІІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760938
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.11.2017
ЯК КУМ ПРОПАС КОРОВУ
ГУМОРЕСКА
Приїхав, мій кум до села пасти корову...
теща дала збан видоїти молоко на обід,
і на повітрі добре від газів побути здорово-
трохи попас у травах... і відпочити приліг.
Пригріло сонце, вітер заколисав між віт...
він присів, і задрімав у холодку під вербою,
захропів, щось наснилося помуркав як кіт...
муха ,забдзеніла біля нього прибив рукою.
Від солодкого сну, збудився вскочив на ноги...
подивився, навкруги... і корову він пропас,
взяв збанок пішов шукати під ліс у дорогу...
а сонце високо піднялося... вже обідній час.
Заглянув, у ліщину нема... шукав гонив, як пес...
чужі корови пасуться на долині, а його немає...
гукав за нею ''Ластунька ,де ти є... явися із чудес,
бо теща, як взнає вижене із хати... та мі залає.
Повидів одну чорненьку корову... е та то моя,
обійшов довкола неї погладив... почухав чуба,
дав її скибу хліба із руки а трохи бурака,
доїть її, і примовляє-'' моя красунечко, люба''
Із кварти поласував тепленьке біле молочко,
захотів дуже від жари пити спрагу втомити,
багато надоїв, що і невлізає зверху ллється воно...
і гадає ,що теща дала збанок малий та тре лишити.
Підсвищує під вус... радіє ,що здав на державу,
аж чує, недалеко крик ,галас біля товстих бичків...
а сусідка верещить , що у корови молоко пропало...
шо якась мара нечиста видоїла із її спокійних корів.
Прийшов, додому побачив тещу почав розмову...
''що сусідка Одарка галасувала як дурна за мостом''
аж бачить ,до хвіртки ревить мечить його корова...
молоко із неї ллється рікою і крутить хвостом .
Теща ,відкрила хвіртку впустила корову до стайні,
у лисої вимила вим'я і надоїла повнісіньке відро...
неси Василю, до неї цей збан і купи чоколяди файні...
проси прощення зацілуй її, щоб не несла тебе у село.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760717
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.11.2017
ДІД ПИХТО ГУМОРЕСКА
Запатлів, мій кум за зиму...
бо надворі мороз лютий,
надів вушанку кожушину-
спить у валінках теплих взутий.
Кума ,каже ''вийде із хати...
вимети стежку до плоту'',
а він грає в'' дикого варята''...
довга борода як в ''Дон Кіхота''.
Кума, просила під милий бік....
щоб привів себе в люди до порядку,
бо скоро буде Різдво ...Новий рік...
прийдуть ,гості і тре дати колядку.
Загнала як сліпу вівцю у гето свого мужа...
до лиса обчимхала зробила козаком його,
кум ожив, відмився.. зацвів як квітка ружа,
взявся, до роботи і лінь загубив ''Дід Пихто''.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760614
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.11.2017
ЯК КУМ КУПЛЯВ СВИНЮ НА БАЗАРІ
ГУМОРЕСКА
Прийшов, сусід до мого кума пізно уввечір...
договоритись, на яку годину поїдуть на базар,
як треті півні заспівали взяли мішки на плечі-
до міста, покрутили на педалях де свинний товар.
Була темна нічка, ще село спало третя година..
швидко заїхали у місто немов на вертольоті,
приїхали на базар, дивились де жінка як калина...
щоб свиня росла здорова, на дріждах у господі.
Не торгувались, вибрали від доброї свиноматки...
Пані ,ще на щастя нам кинула у мішок три рубля,
прив'язали назад до багажника лягло воно спатки-
не рихтіло ,не пищалo, і швидко ми приперли до села.
Сусід, із кумом цілу дорогу додому пісні співали-
тішились, як малі діти ,що добре їм пішов базар...
світало .... приїхали до кума мішок розв'язали...
а там тільки сіно встелене,'' Іване, а де товар''...
Давай ,вертаємось по свіжих слідах куме Степане...
його не вкрали, мішок не розірваний дири немає...
що скаже, мені ''Ганька, як встане раненько рано''
ми за село, виїхали ...а на дорозі свиня нас чекає...
Іван і Степан окружили свиню із двох сторін в круг,
а поросятко, втомлене само здалося у наші руки....
від радості ,що впіймали у мішок заперло нам дух-
вдома ,випили стограм і реготали від сміху внуки.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760476
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.11.2017
ПОЇХАЛА ,КУМА НА КУРОРТ
ГУМОРЕСКА
Придбала, кума путівку на море на курорт...
купила собі новий купальник для загару,
вибілила чорний волос на білу побила рекорд...
вийшла, як пава Азамонка... їде одна без пари.
Голову підвізала хустину від сонячного удару...
натягнула теплого светра від холоду і дощу-
в жару, під сорок градусів топиться жирне сало...
і піднесла бюст до гори і шукає місце на пляцу.
В руці, тоненький кульок аж тріскає - обід і вечеря,
наварила яєць, у бутилці із сушених яблук кампоту,
напекла солодких пляцків, ж господиня а'' не тетеря''...
кусок сала, помідори і все готувала до ночі до поту.
Всі на неї ,дивляться іздалека видно що із села...
а вона ,гадає думає що красива всім до вподоби,
усміхнулась, на ліво направо помахала до мужика...
та ніхто не підходить, а ховаються від спекотної втоми.
Прекрасна, жінко жінко... ти господиня і красуня!
оділась на варята, як опудало вдівають на городі,
всі ворони повтікали, i круті їй показують дулю...
регочуть , бо бачуть що ''дівка'' і мешти у болоті.
Кума Дарка думала що візьме за увесь сезон загар...
ніжне тіло почервоніло зачало її зудити до сліз пекти,
цілісенький день сиділа під сонцем і кинуло її у жар..
на третій день, втікала додому щоб білет у касі віднайти.
Загубилась, у світі не вміє себе вести між людьми...
губи на червоно намалювала не знає у моді межі...
кудкудакає, як обскубана курка між білими гусьми..
завжди ,будь собою і віднайдеш своє щастя на землі .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760426
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.11.2017
ГУМОРЕСКА
Сидять бабки перекупки, як на дроті ворони...
каркають ,теревенять про життє про те про се,
хто до кого заслав сватів за ким били дзвони-
як Каська гострила зуби Надці бо ''гривак'' не йде.
Слово по слові дійшли до Києва до влади до верху-
зачали ''чесати'' чинів ,як живеться князям на троні,
слухай, жінко'' тузи і королі не бачуть'' хлопа'' внизу,
і ось воюють, між собою'' ричуть'' як козли на припоні''.
Ця'' хлань',' завагітніла владою відпустила'' пузо'' грає ролі,
на рингу,боксу займаються спортом показують обличчя,
Любка, вони '' у мягкім кріслі і вигукують'' блатні паролі','
деруть ''чуби'' один одному як ''буряк деруть за гиччя''.
Ганька, у тих'' крутих'' все шикарне ''Дольче Габбана '...'
мають бізнес, -лишній прибуток і валютний є - дохід'',
Любка, якби ти була на їх місці сікла б ''капусту захлана'',
із державного корита їла і як кабан пхала у свій живіт.
М .ЧАЙКІВЧАНКА .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757501
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 28.10.2017
ДОЩ, ШЕПОЧЕ ТВОЄ ІМ'Я
За вікном, падає дощ проливний
упивається від спраги матінка земля,.
сьогодні сірий день такий сумний
і дощ шепоче промовляє твоє ім'я.
В спогадах, шукаю тебе в небокраю
живу минулим а не майбутнім у житті,
мій сивий голубе до тебе увись злітаю
щоб до мого вікна нахилив зорю у сні.
Від світанку до зорі виглядаю тебе
щоб усміхнувся променем ласкавим,
надворі вітер листя зриває удаль несе
навіює печаль і споглядає лукаво.
Я ,втратила сонце свою любов...
птахом відлетів у зоряні світи,
на крилах мрій лечу до тебе знов
і повертаю наш рай молоді роки.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
НАДІЯ ВМИРАЄ ОСТАННЬОЮ
Я ,живцем молодість заховала у глибоку могилу...
та хіба, це життя бути рабою у наймах на чужині?
корюсь Всевишньому святому Духу небесній силі
і віра душу оживає воскресає як цвіт навесні.
У народі кажуть, що надія вмирає останньою...
треба боротись ,за своє щастя і вогник тепла...
хто працює, -той має і встає пташкою ранньою-
щоб досягти мету ,бажані мрії втілити у життя.
Думи, недають спати а яке майбутнє в України?
пани валюту відкладають в скарбницю в офшори...
а як має жити пенсіонер на старість у лиху годину?
коли гальмують тормоз владолюбці життєві затори.
За мізерну пенсію треба оплатити газ світло-
купити необхідні ліки хліб продукти до хати,
і у церкві запалити свічечку у щирій молитві
щоб помолитись, за живих і мертвих згадати.
А чи знають ненаситні мужі ,як живеться вдові?...
коли не працює, на її шиї батьки і діти маленькі,
дні і ночі оплакує чоловіка бо загинув на війні-
за себе недумає ,що рвані чобітки пальто стареньке.
Нема кінця і краю межі зажерливим чинам...
їм все можна, є недоторканість... влада в руках,
ніяк не можуть наїстися і догождають царям,
засіяли на родючих землях чортополох і війни жах.
Без даху над головою поневіряється убога сирота...
хто її нагодує на шматочок хліба дасть копійчину?
Куди веде мільйон українців- так'' звана братва?''...
грають у війну і знищує націю підвладна машина.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756513
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2017
ЧАС СИПЕТЬСЯ, ЯК ПІСОК...
У вчорашнє минуле немає вороття назад..
на очах мліє застигає листя в'яне краса...
цвіте весна за нею літо наливає плодами сад,
час сипеться,як пісок крізь пальці у життя .
Я, не можу зупинити прекрасну мить...
сонце обпікає жаринкою втомлене тіло,
із клубка в довжину буття торочиться нить...
бджілка медоносить у свій час поки дужі крила.
У безсонні ночі шукаю свій рай під дощем...
на яворі грає вітерець відлуння лине осіннє,
струн душі торкається спогади болючий щем-
все відходить у небуття як квітка згорає у тлінне.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756214
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2017
ПРОБАЧ, МЕНІ ДРУЖЕ!!!
Пробач ,друже !що була неуважною до тебе...
що закохана в поетичний світ у рідну мову,
муза душу манила алмазним сяйвом у небо-
і я проміняла любов на вірші нові обнови.
Прости, пробач! що жила на планеті Венера...
втікала ,від щастя, як дика птаха від стрільця,,,
що рвалось увись і підкоряла Богиня Венера...
а скільки радості світу хотіли розказати уста?.
Я втратила вірного друга щастя навіки...
бистра вода забрала молоді літа мій час,
зболену душу незалікує бальзам ніякі ліки ...
тільки спогади у слайді нагадують про нас.
Моє серце перед тобою відкрите і відверте...
оголений нерв ятрить душу до шаленого болю,
небесний художник малює картину на мольберті,
самотню жінку, яка прожила роки безлюбові.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017
ХТО Я БЕЗ ТЕБЕ?
Твоя смерть моє серце пробила стрілою...
я немов підбитий птах впала безсила,
назавжди згасло ясне сонце наді мною-
і виросла увінчана квітами могила.
Несу тобі хризатеми пахучий квіт...
б'є скорботний дзвін моїй недолі,
прийшла осінь обриває листя із віт,
вітровій додолу гне, як билину у полі.
Осиротив мене, я тану як воскова свіча...
цей світ став бідніший і убогий без тебе...
ніяке золото скарби незамінять твоє життя ...
ти, із голубої блакиті білий ангел для мене.
Смерть замурувала у темну гробницю...
втративши тебе я загубила солодкі сни,
у чорну хустину завенула вдовицю-
І я, відчула самотність заметіль зими.
Ну хто я без тебе -верба над водою?...
струнка тополя яку шарпають вітри,
всі по парах лиш я одна із сльозою...
ходжу сумна і серце крає печаль журби.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754729
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.10.2017
БЕЗ ТЕБЕ БОЖЕ -УБОГИЙ СВІТ
Без тебе, Боже пустота -убогий світ...
жадані мрії вітрисько здирає із саду,
на зболеній душі шрами кривавий піт-
і в господі , в нашім домі немає ладу.
Без тебе ,Боже -слабне міліє віра...
занепадаєш духом ходиш у пітьмі,
від польоту стерті зламані крила-
і згасають свічею твої літа молоді.
Шукаймо святий храм стежку до Бога...
щиро молімось він почує наші благання,
смуток розвіє, як туман... поведе у дорогу-
тебе наповнить силою духу із світання.
М. ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754257
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 08.10.2017