| Сторінки (30/2981): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
ЗИМОВА ПЕЧАЛЬ
Дні за днями, ідуть, на захід сонця...
за небокраєм згасають у журбі,
розлився дощ до мого віконця...
промокла Осінь стукає,у двері мої.
Зустрічає ніч чорноокий вечір...
а у моїм серденьку крає дика туга ,
білолиций місяць обіймає за плечі
питає, чому,'' блестить на очах сльоза''.
У вирій, із журавлями відлетіло моє літо...
залишили спогад вчорашнього дня,
на прощання, в саду подарували квіти
червоні троянди -які любить душа.
Ці квіти цвітуть на радість і щастя...
а у них запашний духмяний аромат,
і вечорова зоря веде мене у казку...
де зеленокоса яблуня пишний сад.
А прийшла ,осінь зазолотила листя...
сильний вітер зриває листопадом-
без коханого любові згораю у пісні
виглядаю,свого милого під зорепадом .
Цвіли сади, а в них мої рожеві мрії,
і сонячні дні осяяювали тихий рай -
літо цілунком голубило -літа молодії,
а холодна осінь, навіює зимову печаль.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2018
ПАМ'ЯТАЙ ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ
Якщо у тебе, є машина доглядай...
як свою мати, жінку, шануй люби.
сто раз, перед від'їздом провіряй...
чи є все необхідне , виміряти світи.
Вивчи, правила дорожнього руху!
сідаєш, в машину затягни ремінь,
набирись терпіння сили і духу...
щоб у дорозі, не мучила мігрень.
Перед тим ,.як їдеш у далеку дорогу...
Невживай ,ніколи алкогольний дурман
перевір, машину помолись святому Богу,
на малій швидкості долай автобам.
Тримай, повільно ногу на педалі!
уважно ,дивись за рухом машин!
не женись, за шальним вітром вдалі...
будь обачним, не переходь межу за тин.
Будь людиною,де б не був у житті...
не будь ,крутим жадним і пихатим-
бачиш стареньких тормозни на путі,
відкрий ,йому двері і завези до хати.
Пам'ятай ,правила дорожнього руху!
гляди , в чотири ока, на світлофор!...
коли сидиш ,за рулем не гони муху...
виходиш ,із машини заглуши мотор!.
Стальному коню дай їсти і пити...
до сяючого блиску почисти, помий-
це другий твій дім, і тобі в ньому жити...
він любить, ласку ...хоч терплячий ,мовчазний. .
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2018
ТИ ПИТАЄШ, МЕНЕ СКІЛЬКИ ЛІТ
Ти питаєш ,скільки літ накувала зозуля ?
чому на моїх очах блистить сльоза?...
чому одинока як у полі замріяна тополя ? ?
в безсонні ночі до зір злітаю птахом я .
Мені стільки літ, як листя у тополі...
не порахує, навіть осінь в листопад,
а почуттів, як у сонця тепла у любові,
цвітуть вічною весною і ведуть у сад.
Cкільки, б не було літ, всі прагнем щастя...
в двадцять, тридцять, сорок і в пятдесять,
розділити горе, і віддавати земні ласки-
іти, із коханим поруч, в грозу і в снігопад .
На вітті, в тихому раю соловейком співаю
білий світ ,обнімаю лебединним крилом
тут у надвечір'я, князя місяця зустрічаю,
і до нього ясною зорею сходжу над селом.
На човнику, із ним пливу у зоряні світи,
шукаю, у тумані берег щастя по між зір,
віднайду, і попрошу,''осяяти мені стежки
де живе ,моя доленька - по між синіх гір.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790224
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2018
ДЯКУЮ ,БОЖЕ ЗА ВЕСНУ
Дякую ,Боже за мою весну...
і пречисто-цілющий дощ,
за білосніжний цвіт у саду
що цвіту трояндою серед рож.
Ти ,дав перенести біль втрати...
промінь надії на перехресті доріг,
між світлом тінню тебе пізнати-
зрівняв, стежки для втомлених ніг.
Ти, мене ростив, як мале дитя...
щоб пройшла вогонь воду і грози,
зорав душу, як землицю i ожила-
леліяв, сонцем пагінець і в морози.
Ти ,повернув нераз до життя мене...
від смерті, захистив своєю рукою,
і пташкою злітаю під небо голубе-
оспівую ,твої чуда у слові із любов'ю.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790141
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 03.05.2018
НА НЕБІ, ЯВИВСЯ МЕНІ ХРЕСТ
На небі, явився із хмаринок хрест...
побачивши ,його я перехрестилась,
О, Боже що значить цей твій жест?...
що чекає, завтра чи буду щаслива.
Мій Боже!- одна єдина надія на тебе...
пережити ,всі труднощі, біди мої жалі,
віднайти ,золотий ключ святого неба,
щоб зоря , світлі стежки осяяла на землі.
Небесний Отче, твоя віра дає мені сили...
у безсонні ночі ,дозволь бути із тобою-
я чую, твій голос ангел відкриває крила,
без тебе, я слабка ...ти вчиш бути собою.
Дякую,мій Царю! за дощ сонце і зорі,
і твоїми очима ,бачу цей чудовий світ...
що зростаю духовно, як пагінець у полі...
і ти мене, лелієш і квіту ,як на вітті цвіт.
Мій Всевишній Господи, хто я без тебе?
У полі ,тополину, яку вітер гне додолу...
безпомічна ,безсила, сохну в'яну без неба,
осліплене ягня , заблукавши у дорогах.
Боже, дякую, що привів до храму до дому,
що ти серед усіх вибрав мене у житті,
даруєш, Всесвіт дар - у безмежній любові...
і благословив ,бути твоїм учнем на землі.
Мій духовний батьку ,ти моя опора життя ...
із тобою перепливу через море глибоке,
із твоєї руки закладаєм фундамент буття-
із мертвих, оживаєм... даєш почуття високе .
І я несу ,людям світло проміння золоте...
святість, блаженство у твоїм святім слові,
я знаю, що ти захистиш від ворогів мене...
все подолаю, бо причащаюсь у тілі і крові.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ МОЄ ЛІТО
Туди ,куди ідеш там сонце сяє...
від подиху твого цвітуть квіти,
неси ,до зір без тебе життя немає-
я люблю, тебе... ти чуєш моє літо?
О моє літо тобі місяць кує золоту підкову!
сузір'я Либідь, сіє у долоні щастя зорепад
я б усе віддала, щоб із тобою вести розмову
і наливати щедрі плоди, як вишневий сад.
Від чарівної усмішки виростають крила
ласкавим цілунком голубиш липовий рай
на право ,змахнеш рукою золотіє нива...
а по ліву, листям шелестить зелений гай.
Радіють, веселяться до півночі солов'ї,
підбирає, високу ноту дзвінкий голос
на вітті, слухають лелеки ніжні пісні...
від променя тепла золотіє хліба колос.
П'янить ,нектар духмяні милі орхідеї,
медовий аромат наливає із чаші ночі,
у синьому озерці квітнуть білі лілеї
голубить ,лебідь лебідку зорить у очі.
Я ,зустрічаю місяця у казковий вечір
манить до зеленого гаю липовий цвіт
і оксамитове літо обіймає за плечі
із очей витирає сльозу- у золотих літ . .
Ти питаєш, літо чом сумую ночами?
чом у журбі, зітхаю як лебідка в саду...
того кого, любила полетів світами...
залишив іти в осінь в заметіль одну .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
БАЧУ У СНАХ ВИШНЕВІ САДИ
Квітує, май білосніжно на чужині...
в небі проміння золоте виграє ,
закурликали ключі журавлинi.-
дика туга,крає серденько моє.
Бачу у снах вишневі сади
замріяну мальву як розцвітає
як зустрічають лелек ясени
і спів солов'я душу звеселяє.
Зорею, зійду над рідним селом,
осяю гай квітучі береги Дністра...
і зорю до ранку у мамине вікно,
щоб зігрітись вогником тепла.
До Отчого порогу заросла стежина
з світлин, усміхається батько і мати...
яка то радість коли є у тебе родина?
і навстіж двері, відкрито тобі до хати.
Чужина... чужина... чужина...
сонце, пече тут... та не гріє,
без родини ,хто я тут -сирота,
тихий вітер, в очі мені віє.
Там моє дитинство у тім раю
і мама в ружах в білій хустині
тут минулих літ щастя віднайду
і вдихну у запашні трави на долині .
Як жайвір, полину у безкраї поля
де пломеніють квіти маки в житах,
там дзюркотить струмочок з джерела
з криниці, п'є чисту воду синій птах.
Дякую, тобі за все чужина...
що прийняла ,як рідну дитину...
я народилась, де Вкраїна моя-
і лину до цвіту калини в родину.
М .ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789877
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.05.2018
О ,МІЙ МАЮ ,КВІТУЧИЙ РОЗМАЮ!
О ,мій ніжний маю квітучий розмаю!
Тобі красуне весно співаю Осанна!
в синю блакить на крилах птаха злітаю
до землі ,нахилити осяяти сонечко зрана .
Мрію, з високого неба впасти росою...
у безкраї поля, де колоситься буйно жита...
і в них ніжити, пестити червоні маки рукою-
щоб у цілунках весни, пломеніла божа краса.
Щоб неба, волошкові очі осяяли білі ночі-
і вели ,у вишневий садочок закохані пари,
ліловий бузок дарував щастя в серце жіноче
і вітерець, розвіював розбивав сталеві хмари.
Пестливим доторком сонця у золотій іконі...
світлом тайни п'янить душу медовий аромат
краплинки дощу сяють наче зірки на осонні,
у благодатті божій розквітає білосніжний сад.
Заквітчана весна, спиває алмазні роси зранку,
стрункий клен берізці про кохання гомонить...
тихий вітерець на струнах явора виграє циганку
і дарує ,лебедям кохання чудову незабутню мить.
М .ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789764
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2018
А ЖІНКА, ЯК ВЕСНА КРАСИВА
А жінка ,як весна прекрасна і красива...
чарівна мила, трояндою цвіте в саду-
то заплаче сльозою ,як дощова злива...
і птахою, злетить за коханим в грозу.
Від слова ''люблю'' зарумяниться личко,
райдужною веселкою увійде у твій дім...
пишні коси по плечах, то заплете у косичку-
усміхнеться, сонцем у промінні золотім.
Художник малює портрети із її вроди
у безсонні ночі поет складає їй вірші
вона несе промінь надії у любу погоду
із її любові, народжується життя і пісні.
Перед нею, схиляють голову цілують руки...
благословена небом леліяти на руках дитя,
кохана, жадана ,дарує радість мелодії звуки-
вона мати, дружина сестра -Мадонна земна.
А жінка, як весна прекрасна і красива...
божественна, пречиста у білосніжній фаті,
поруч із коханим ,ніжна, мрійлива щаслива-
іскряться очі, віддає тепло , як зоря у ночі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789750
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.04.2018
З'ЄДНАЙСЬ, ВОЄДИНО МІЙ НАРОДЕ!
О ,люди, люди! як мурахи, чому не такі, як всі?
Немає,єдності у мові... спільної думки мети,
один на право іде,другий на ліво втікає в кущі...
і нас мочуть,зливають,знищують -хижі гризуни.
Розплодилось,тхорів на нашому полі на землі-
все гребуть,під себе,як можуть дурять Івана...
ідолу, Расеї ,моляться монахи духовні отці...
за срібняк,продались лукаві у лабети омана.
Немає в їх душах,святості шляхетності в істоті...
прийшла,нова епоха і виставляють все на аукціон,
Христа,розп'яли,істина сяє на горі Сіон у позолоті...
а юда, від крові вмиває руки,і чути людський стон.
Мій знедолений ,народе довірливий терплячий!
ти наївний ,як мале дитя віриш у пустослів'я царя,
чого мовчиш, і притих?... ти працьовитий не ледачий...
по світу, шукаєш кращої долі вимирають села і міста.
Cкотиняки- нас ,продали у ярмо у рабство навіки...
за океан у Вашінгтон, а борги на-нове покоління...
глянь, які космічні ціни, на життя ,які дорогі ліки
а привладна еліта, на Мальдіви гуляє від жиріння.
Бариги, мільйон зелених викидають на вітер...
у Швейцарських банках множиться капітал,
розкішні хороми ,машини, прислуги- бібісітер,
син України на війну, щоб зашморг на шию заклав.
З'єднайсь ,воєдинно мій миролюбивий народе!
Подайте, один одному свої руки слов'яни -брати!
Скажіть, що ділити між собою фабрики, заводи?
які привласнили, у своє володіння хами -чини.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789729
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.04.2018
ОБЕРИ СВІЙ ШЛЯХ
Не хвалися, який носиш чин?
які в тебе хороми пишні шати ...
що досяг, у житті високих вершин
будь людиною ,щоб тебе поважати.
Досконалих ,людей на землі немає...
у кожного є свої помилки у житті,
вчись ,трудись, бо скоро час минає...
обери свій шлях, іди до мети на землі.
Не дивися, що у сусіда розкішний дім...
багатство ,висока брама ,супер машина..
де убога душа там немає щастя у нім -
сьогодні, він пан, а завтра Іван-сиротина.
Ніколи. незаздри чужому щастю...
що друг, вродливий батьки круті...
не закладай, на своє обличчя маску,
дружи, із тими... хто подасть руку в біді.
Вчися, думати відчувати своєю душою...
у спірній розмові ,тримай язик за зубами,
плюють ,у душу захистись божою рукою
усміхнись, іди у світ іншими стежками.
Не перебивай, чужі думки у розмові
підвищеним тоном нічого не докажеш
нехай із серця йде мила лагідна мова
і як голодному, медом хліб помажеш.
Не будь, байдужий до чужого горя...
чим можеш, тим допоможи у нужді-
сій зерно любові усміхнеться доля
люби ближнього добро віддасся тобі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789535
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2018
Я ВІЧНІСТЬ -ЯКА ОСЯЮЄ БОЖУ КРАСУ
У голубій блакитті- я промінь сонця...
відзеркалення зорі одвічне світло
білокрила пташка у твоїм віконці
виткане життя на променистій палітрі.
В місячну ніч я прекрасна Муза...
яка прийде до тебе в заметіль зими,
я білосніжний цвіт калина у лузі-
подих чистого повітря серед весни.
Я маленьке зернятко у безкраїм полі-
яке проросло у коріння буйні жита ,
я насущний хліб, у пісні ,у слові...
цілюща водиця ,яку потребує душа.
Я прекрасна чарівна квітка навесні,
у запашних духмяних травах роса...
я весняний дощ у небесній сльозі-
у квітучому саду голос солов'я.
Я ,яблуко солодкий медовий плід...
яке засолодить спраглу душу твою ,
я зелений листочок вчорашній слід-
я вічність, яка осяює божу красу .
Ти прийдеш ,друже у мій тихий рай...
я вітром ,розвію твою печаль журбу-
зорею, у мріях поведу у зелений гай
щоб подарувати, тобі щастя мить чарівну.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789512
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2018
CИДЖУ ЗАМРІЯНА ЖИТТЯМ
Сиджу ,замріяна життям....
милуюсь ,квітучою весною-
все проходить, через душу відчуттям,
життя, прекрасне насичене любов'ю.
Люблю, спів пташок на світанку...
як гомонить вітерець в тишині,
у мріях, злітаю.. до зорі зранку
в співі пташок гублюсь на землі.
Люблю, казкові сонячні дні
мальовничий пейзаж весни,
на долоні землі проміння золоті
як наливають медами сади.
Закохана у пречисті блакитні небеса
у срібний човник Місяця у білі ночі
у країну мрій злітає увись моя душа
щоб черпнути водицю живу у серце жіноче.
Із чаші ,небесної приймаю причастя...
люблю, білий божий світ творю і мрію,
у травах пасуться коні дарують щастя...
у квітучім розмаю лелію промінь надії.
Радій, життю -витре із очей сльози...
усміхнись, новому дню із висоти...
все проходить із часом, як весняні грози...
глянь, як світить сонце самоцвітом із роси.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789372
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.04.2018
ЛЮБЛЮ ,ЯК ПАДАЄ ЗА ВІКНОМ ДОЩ
Люблю, як падає за вікном дощ...
як кольрова райдуга дугою засяє,
іскриться роса на пелюстці із рож
соловейко ,радіє весні душу звеселяє.
І мої думки, як ластівки маленькі...
шукають гніздечко і тепло весни,
зігріють серце пташечки рідненькі
немов зашелестять листям ясени .
А усміхнеться, сонечко із блакитті-
дарує, блаженство чудову мить,
в душі оживає надія у молитві...
і слово ,божу красу боготворить.
Весняний дощ напуває землицю,
розпушує кожну грудочку тверду-
вмиває, божий день білу птицю...
і оживає, воскресає, цвіт у маю.
Люблю, як падає за вікном дощ...
і я вже за часом, не спішу не біжу-
зорю, як вітер витирає сльозу у рож
ясніє світ, і душа відпочиває в гаю.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789216
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.04.2018
НЕХАЙ ЗБУВАЮТЬСЯ ТВОЇ МРІЇ
Прийми ,полюби, мене такою як є...
почуй ,мій голос чуттєвої душі...
я у слові ,стукаю у серце твоє-
щоб ти ,зрозумів життя на землі.
Ти ,молодий, красивий ,і тобі цвіте весна...
і незнаєш ,у яку дорогу поведе тебе доля,
світ жорстокий ,злобний, роздягне до гола-
захочеш, їсти шукатимеш, хліба колосок у полі.
Нехай у житті,збуваються завітні мрії твої...
мандруй ,у зоряні світи -Чумацьким шляхом,
на кораблі, пливи до берега надій на землі-
через терни, шукай щастя на крилах птахом.
Життя, -дано Богом, нам один раз на землі...
в пітьмі, не загубись, у цім прекраснім світі,
вчись ,трудись, віднайди себе у літа молоді,
якщо рання весна відцвіла, то у тебе ще є літо.
Не сиди, закутий у недолі ,як пташка у клітці...
відкрий очі, на пишноцвіт своє щастя віднайди-
перша любов відцвіла синьою фіалкою на квітці...
не опускай рук, ще в саду цвітуть троянди із роси.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
НАВЧИСЬ ,ЛЮБИТИ КОХАТИ...
Навчись ,любити кохати...
в почуттях ,віддавати себе до дна,
в поцілунках, ніжними словами ласкати-
щоб взимку, в душі цвіла сонячна весна.
Навчись ,любити і кохати...
визнавати ,свою вину помилки ...
вмій, назад відступити і прощати-
і в долонях ,коханю квіти нести.
Навчись, любити і кохати...
щоб від погляду,розвіялись сірі дні,
в розпалі, ураганного зриву змовчати
усміхнутись, і забути образу в житті.
Навчись, любити і кохати...
щоб не вмерло, кохання в душі назавжди,
а не від розлук ,мучитись в ночі страждати
зроби перший крок ясні зорі нахили.
Навчись ,любити і кохати...
щоб від самотності, не згоріти у вогні-
бо і мудреці ,не вміють щастя шанувати...
коли втрачають, кохання плачуть вночі.
Навчись, любити і кохати...
у новий день, перегорни сторінку-
Даруй любов щоб у небо злітати
І захищай ,від гріз мати жінку.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
МАТИ ЗЕМЛЕ ОДЯГНИСЬ У ВИШИВАНКУ
Над квітучими берегами зашуми діброво...
на чарівних струнах заграйте стрункі явори,
мати земле, зодягнись у вишиванку святкову!
бо до тебе, ідуть у гості на свято дочки і сини.
Заспівай, соловейко пісню про гори Карпати,
про найкраще місце на землі рідний мій край-
із світів, зустрічай ключ журавлів рідна мати
і веди, у вишневий садочок у зелений гай.
Вклоняюсь, низенько рідна матінко мила...
за твою любов, ласку і безмежне серце золоте-
за духмяний хліб, що зародила щедро нива...
за сонячні весни, які наливали літо осяйне.
Рідна земле ,незрівняна красуне синьоока!
над селом ,увінчана в райдужній короні...
замріяні ліси, степи, поля роздолля широке...
у храмі ,прикрашені рушники святі в іконі.
На світі ,найдорожча наймиліша -ти землице...
тут дитинство, юності пройшли найкращі роки,
із джерела, відлунює водограй цілюща водице
і манить, ясно зоря , щоб цілувала мамині сліди.
Із криниць, черпаю сили духу і натхнення...
жива вода ,тамує спрагу душі у чужому краю.
Світанки, причащають єлеєм моє одкровення...
бо я тебе люблю дуже дуже ,мій тихий раю.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
МІЙ БІЛОСНІЖНИЙ КОНИКУ
Мій білосніжний конику із вільними крильми
сяюче лебединне пір'я ,грива із срібної блакитті
вези ,до гаю Муз... крізь грози у зоряні світи,
зупинись ,у місті Златоуст- у блаженній миті.
Від спраги,напою тебе водицею із Дністра
поведу ,у запашні трави на квітучі береги
відпочинеш під старим дубочком край села...
і поглянеш, на Вкраїну милу із небесної висоти .
Як кати ,розпинають на хрест мати Україну...
зайди, заброди будують собі вавілонську вежу
обчистили скарбницю ,війною створили руїну...
привладні чини-мужі переходять всяку межу.
Душа задихається від ураганих градів війни
над рідним краєм розстелився чорний дим
у кровавім бою гинуть найкращі дочки і сини
чобіт рашиста топче хліба, загарбав Крим.
Здичавіли ,безкраї поля широке роздолля
без господарських рук заросли бур'янами
неорана рілля ,у журі похилена стоїть тополя
оплакує, свою полинну долю під небесами.
Людина, гірше звіра... нищить мати природу-
вирізує, ліси ,столітні дуби граби клени,
лиходії отрутою каламутять чисту воду ...
привласнили надра ,щоб шелестів ''зелений''..
Cтогне, від людської наруги від болю земля
продірявена кулями спалена у попіл вогнем
стара мати мліє ховає в сиру могилу своє дитя
йде винищення нації кремлівським палачем.
Мій конику благородний вези у країну мрій
там де тиха пристань і л'ється співуче джерело
на долині, на квітці трудиться бджолиний рій
наливає медовий нектар ,щоб цвіло добро.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788893
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2018
РОСТИ, РОСТИ, МІЙ КОНЮ ВОРОНИЙ!
Рости ,рости. мій дорогий коню вороний!
Ніжним гребінцем розчешу шовкову гриву
поведу, до коваля у нього станок золотий...
викує ,підкову на щастя доленьку щасливу.
Осідлаю, в бархатне сідельце красеня коня-
в бистрій їзді, зав'ється грива над вітрами,
на волі, воленьці зрадію, як серце у козака...
а зарже,впізнаю його голос понад світами.
Мій милий конику, не будь дикий і норовистий...
не бійся, чорного ворона, що кряче над тобою,
мій вірний друже, ти благородний породистий-
не біжи швидко ,до бистрої річки ,до водопою .
Веди ,по Чумацькому шляху в країну мрій...
вимірюй ,довжелезну путь до жаданої мети,
я напою, у синьому морі із променя надій-
поведу, де розквітають пишнотрав'я із роси.
Солодкою мелясою, вівсом приласкаю. коня
постелю під нього ложе золотисту солому
нехай від праці відпочине і в нього є душа
поцілує своє дитя- жеребця і розвіє втому.
Рости ,рости ,мій дорогий коню вороний ,
із далеких країв веди додому до хати...
де край дороги столітній дуб старий-
і виглядає своїх журавлів, батько і мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788871
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2018
БЛАГОСЛОВЕН НА ЗЕМЛІ КОЖЕН КРОК
Благословен, на землі кожен крок...
у світи, куди мене доля водила,
із життя, я пізнала -життєвий урок-
і Ангел ,дав мені птаха крила.
На крилах, мрій я лечу і лечу...
у блакитті голубі на сьоме небо
із небесного джерела п'ю водицю живу
зорі на щастя сію мій друже для тебе.
Крилом Ангела обнімаю планету земля,
вимірюють тернистий шлях мої ноги...
живу ,мрію, творю і зростаю як мале дитя,
і дякую, за своє життя Всевишньому Богу.
Біжу, за сонцем не можу наздогнати...
в казкових снах шукаю мрії зорецвіт,
крізь печаль навчилась усміхатись...
і в земному раю залишаю свій слід.
Від сну, будить щебет пташок у вікні,
зранку, слухаю шепет трав у росах...
іду, у осінь і минають літа молоді-
вітерець ,здіймає листя на верболозах.
У чужих світах невідомість дні у журбі...
і віра не зламала мене,я встала на ноги,
доля ,подарувала вірного друга мені
коханого чоловіка із ним йти у дорогу.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2018
ЯКЕ ЦЕ ЩАСТЯ ЗУСТРІЧАТИ ВЕСНУ
Яке це щастя зустрічати весну?
Сіяти у полі яре зерно і ростити
вдихати у золоті хліба божу красу
із чистого джерельця водицю пити.
Зранку птахом злітати в безкраї поля
іти босоніж у духмяні трави запашні
бачити,творіння Всевишнього Творця...
і слухати ,спів пташок треллі голосні.
Яка краса, як цвіте пахучий цвіт?
Ти оспівуєш блаженну мить буття ...
крильми птаха обнімаєш білий світ
і дякуєш ,Богу за чудове життя.
Яка це радість , як сяє сонце весні...
крізь дощ розпускає золоті коси
і дитя щасливе усміхається тобі
і душу, леліє май троянда у росах.
Яка насолода, боготворяти весну?
жити ,мріяти, любити i творити
і долі , сказати '' я тебе люблю''...
у слові , у пісні, слід залишити .
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788556
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2018
НА СВІТАНКУ РОЗБУДИ МЕНЕ ПТАШКО
Н а світанку ,розбуди мене пташко мила
ніжним співом прожени печальні сни
і принеси, радість щастя на своїх крилах
із новим днем ,промінь надії юної весни.
Співай, жайворе для моїх золотих літ,
щоб зранку усміхнулось сонечко мені...
і я розпахнула вікно у сад пишноквіт,
де наливають нектаром яблуні навесні.
Защебеч,- божа пташко милозвучні пісні
утіш, зігрій душу райдужними піснями,
веди ,у поля... де дозрівають колоски золоті..
і квітнуть маки над квітучими берегами.
На світанку, розбуди мене пташко мила
виточеним золотим голосом стиха заспівай,
і у синю блакить , до зір я злітала щаслива
і на струнах весни в душі розквітав розмай.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788406
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.04.2018
О ,МИТЬ ПРЕКРАСНА ПРОШУ ЗУПИНИСЬ!
Білим цвітом зацвіли мої скроні
увінчали сивиною - мої літа молоді
дні за днями біжать як сполохані коні
не зупинити -блаженну мить на землі.
О, мить прекрасна прошу -зупинись!!!
я розділю, із тобою все золото світу...
поміж ясних зір буду зорею світить-
осяю, тобі стежки в оксамитове літо.
Із небесної блакитті сонячного проміння
вимережу барвистий рушничок на щастя
посаджу деревце, зацвіте вічний сад цвітіння
щоб із далеких країв журавлі злітали у казку.
.
Я ,залишаю свій слід і на землі зерно засіваю
щедрим урожаєм почастую і серед лютої зими
у трави запашні злетять солов'ї до зеленого гаю
і приймуть, причастя із джерела божої краси.
О, мить прекрасна... прошу ,тебе зупинись !!!
намалюй,із небесних барв райдугу кольорову...
життя, чудове... навіть, як за вікном дощить-
я ,усміхнусь і Муза запалить свічу святкову .
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2018
́РОЗКВІТАЙ ,ВЕСНО !!!
Розквітай ,весно білосніжним цвітом!
Наливай, в саду солодкими медами...
щоб зібрати урожай щедрим літом,
розжени , хмари вітром понад плаями .
Зодягни ,в ошатні наряди квітучий май!...
щоб на клені зашелестіло зелене листя,
до їх віть, злітались пташки в зелений гай...
і під мирним небом дзвеніла ніжна пісня.
Простели, вишитий рушник у безкраї поля!...
вимережи яскраву мережку ниткою блакитті ,
де цвітуть червоні маки було видно іздаля-
і море зелене купало в сонці колоски у житті.
Увінчай, після дощу райдугою небокрай!
Зійди, рано раненько над рідним селом!...
у небесній колисці залелій пахощів розмай,
нехай замайоряться чорнобривці під вікном.
Подаруй, мені весно пречисті сонячні дні!
я на зораній ниві посію зерно добра любові,
із туману, усміхнеться доленька моїй душі...
зародить ,сад вишневий вишеньку у слові .
Веди,мене у смерековий ліс де фіалки сині ...
через річку збудуй кладку в замріяні Діброви,
нехай налюбуюсь земною красою у святині ,
і подякую матінці землі за -царські хороми.
У весняний вечір заходить сонечко низенько,
як лелека розправляєш крила до зорі на волі...
у піднебессі по місячній стежині так видненько,
для закоханих сяють вогні врочисті святкові.
Світи сонечко з небес даруй щастя людям
принеси промінь надії у кожний дім в серця
зігрій теплом розтане холод зими повсюди
і воскресне блаженна мить прекрасне життя .
Розквітай, красуне весно -білосніжним цвітом!
Із далеких країв дзвоном поклич ключ журавлів,
і веди ,квітучими берегами в оксамитове літо...
де дзвенить водограй, і відлуннює спів солов'їв.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788131
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.04.2018
ЗІЙШЛО СОНЦЕ НА МОЄ ПОДВІР'Я
Зійшло сонце на моє подвір'я
вітерець колише ніжні пелюстки
в росі, іскряться квіти немов сузір'я...
самотужки, цвітуть із Божої руки.
Весна ,їх леліє промінням сонця
випромінює тепло любов і ласку
защебетав соловей пісні до віконця
дарує душі радість прекрасну казку.
Теплим дощиком вмиє біленьке личко
вранішня зоря, витре із очей росу -сльозу
і зашелестять листям розпустять косички
в оксамитовім раю оспівати божу красу.
Квітує красуня весна у білосніжнім цвіті
у замріянім саду наливає медами розмай
і щастям розквітає ліловий бузок у квіті
на крилах злітаю під синьоокий небокрай
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787931
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2018
НЕ ЗАПІЗНИСЬ У ЖИТТІ
Від втрат рідних, в тілі завмирають клітини...
у вистражденій душі виростає важкий камінь.
скільки ,болю проходить через серце людини?
закриваєм очі , і скорботна печаль співає Амінь!
Родиться дитя, радість щастя входить у наш дім
вмираєм, тіло згорає у прах згасає як воскова свіча,
душа у вічність злітає ..запанує порожнеча в усім
не запізнись у житті, щоб почути прощальні слова .
Засмучені погаслі очі шукають світло у вікні
тебе чекають ,щоб віддійти у вічність із миром,
вимірюють кожен крок свого життя на землі
віддають, свою любов до дна тому кого любили.
Ми ,не шануємо, не цінуємо ,те що маєм в житті -
втрачаєм, найдорожчих... страждаєм до божевілля,
і в пам'яті ,повертаєм минуле віддати борги свої...
відгороджуємось, стіною від світу ідемо у підпілля.
Себе ,заганяємо в темний кут від людських очей
на самоті оплакуєм свою біду смуток горе і жалі
являється ангел зітре сльозу у безсонних ночей
на мить,веде на розмову у снах до рідної душі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787883
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.04.2018
Я ШУКАЮ СПОРІДНЕНУ ДУШУ
Я шукаю крізь літа споріднену душу...
щоб був блиск в очах... світились очі-
від щастя цвіла, як в саду квітка рожа,
як місяць до зорі усміхалось серце жіноче.
Іти ,із ним у ногу ділити радість і печаль,
сказав ,''відпочинь, від праці ,я сяду біля тебе''...
як за вікном дощ, подарував сонце із світань,
нахиляв, все золото світу пречисте святе небо.
Із тобою, був поруч коханий ,як друг і брат...
крилом ангела оберігав від ураганих вітрів,
підставив ,своє надійне плече зорі в стократ-
будував мости щастя із ласкавих лагідних слів.
Щодня, із ним запалювати родинне свято....
зустрічати, сонце зранку... пити солодкий чай,
і від земного щастя хотілося пісні співати...
розправляти крила і злітати у квітучий рай.
М .ЧАЙКІВЧАНКА. 2007 08 25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018
САМОТНЯ СОБАКА
Добра собака пильнує своє подвір'я і дім,
відганяє нічні лисиці на припоні на варті
а бродячий пес, літає заглядає в чужий хлів
брудний, втомлений хлебче воду у кварті.
Шукає, обгризлу, кинуту кістку і їду у мисці,
де будь під плотом у жагучій кропиві заночує-
лає ,завиває від голоду грає марш у кишці,
безпритульний злий і дні за днями снує.
І його ніжив, пестив добрий ласкавий гоподар
йшов, із ним на прогулянку служив довгі літа...
чоловік -добряк ,трудився і не був лайдак -лодар
збудував, собачу будку -хатка , як хороми у короля.
Його гладив, рукою по спині ...а не проти шерсті,
завжди свіже, смачне перше друге і третє на обід,
слухав ,пташині трелі ,спів солов'я ,як на концерті...
любив ,його і вів розмову із ним сивий старий дід.
Міняється час ,пори року народжуємось, вмираєм...
до кожного приходить журба ,чорна година у житті-
від самотності, людина ,звірі ,птиці, як свіча згасають...
іза тими кого любим страждаєм невимовний біль у душі
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787682
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2018
НАВКРУГИ ЧУЖИНА
Переді мною навкруги чужина
бачу, гори Альпи перед собою,
відзеркалює автобам небеса
до засніжених скель подати рукою.
Біля доріг, цвітуть рожі-троянди навесні
Струнка магнолія у біло-рожевім цвіті
наповнює прекрасний світ у божій красі
вітерець заколисує весну у пишноквіті.
Із за хмар ,сонечко випромінює небокрай
нахиляє золоті промінця блаженну мить
на чобітку землі -справжній казковий рай
зимою снігу немає, а весною дощить.
Літом ,спека жара немає чим дихнути...
як у Африці ,розпечений камінь пече,
одні їдуть до моря, інші в гори віддихнути-
А чужинка у храм запалює свічу шукає святе''.
Іду ,по-асфальтованій стежині в розмай
на волі, вдихаю у квітів п'янкий аромат
і хочу додому, на Вкраїну у рідний край
де біля рідної хати білосніжно зацвів сад.
І на крилах пташки лечу до рідної землі
де рано раненько сходить сонце край села
де на клені , розправляють крила журавлі
і ліхтарі ,осяюють квітучий берег Дністра.
Повертаю ,думки у дитинство у юні літа
де стоптала путь матуся босими ногами
біжу де дзюрчить чиста водиця із джерела
зозуля кує щасливі роки і цілую сліди мами.
Вздовж селом, квітує сад цвітуть жоржини
запашні духмяні трави обнімають вколіно
в садочок заросли споришом стежини...
і я занурююсь в зелене море де пахне сіно.
В батьківській хаті панує смуток печаль
на ключ закрито двері розійшлись діти
із світів, ідуть на могилу виливають жаль
і в честь, найдорожчих несуть живі квіти.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787625
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.04.2018
КВІТУЧИЙ САД МОЄЇ ДУШІ
Послухай, як виграє ніч на струнах чарівних
допівночі ,співає пташка жайвір голосистий
роздає на щастя мрії із зір срібно-золотих
і дивною казкою мережить вечір врочистий.
Білолицим місяцем освічує стежки у сад
розсипає у запашні трави сріблястіі роси
божу квітку ніжно леліє осяйний зорепад
і білосніжна вишня розплітає пишні коси.
Квітучий сад моєї душі розквітає квітом...
наливає медами білопінно цвіт майовий,
як золота липа зашелестить листям літом
під сіянням зір, оживаєш ти вічно молодий.
І в ніжній ноті відчуваєш подих вітерця ...
із небокраю дзвінко ллє проміння сонця
тягнеться голуб до голубки де є почуття
і в зиму ліловий бузок розцвітає у долонцях.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787540
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.04.2018
ПРЕЧИСТИМИ ЗОРЯМИ ЗАКВІТЧАНА НІЧ
Пречистими зорями заквітчана ніч
пахне духмяним липовим цвітом
вечір запалив тисяч тисяч свіч
осяює, над селом стежки літом.
Замерехтіли ,заіскрились ясно зорі...
в тиші ,запроменіли в осяйній далині
розсипають у трави роси у любові
із світів кличуть журавлів навесні.
Май ,мережить вишиття казкове
наливає нектар солодкими медами
притихло синьооке море вечорове
сяють зорі над квітучими берегами.
Я ,впаду зорею в розмай встигле літо
де в буйних житах пломеніє маків цвіт
щиро усміхнусь зеленому гаю привітно
і нахилю синю блакить щастя зореквіт.
Вічною зорею по між зір буду жити у віках
співучою божою квіткою розцвіту у доріг
у піднебессі закурличу, як білокрилий птах
у заметіль зими віднайдеш у пісні мій слід.
Пречистими зорями заквітчана ніч
сяє бірюзовий алмаз в тисячу карат
дарує блаженну мить тобі друже до віч
щоб ти прийшов, у мій рай під зорепад.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2018
СВІТЛО У ВІКНІ
Яке це щастя бачити світло у вікні?
увінчане сонце в золотій короні
ногою ступати у трави запашні
і зривати первоцвіт у свої долоні.
Розпахнути двері у весняний сад...
де у білосніжній фаті красуня весна,
вдихати ,у ліловий бузок п'янкий аромат
і дивитись, як цвіте, буяє божа краса.
Душа , радіє променю сонечку весни...
як маленька ластівка в'є гніздечко у стрісі,
де над річкою заквітчані барвінком береги
від тепла заряснілись сині фіалки у лісі.
Весняний дощ вмиває коси на верболозах...
а сонечко пестить кожний листочок на вітті,
розсвітає день леліє пелюстки квіту у росах..
блакитнє небо випромінює красу у зорецвіті.
Замріяна весна ніжним дотиком руки
встеляє зелений килим у безкраї поля,
у піднебессі, чути лебединні голоси...
крилом птаха обнімають маки у житах.
Яке це щастя бачити світло у вікні?
Прокидатись, від сну від співу солов'я ,
райдужною веселкою сяяти на землі
і слухати, як біжить ручай із джерела.
Яке це щастя бачити світло у вікні?
із небес ,прийняти благодать божу...
Божий перст цілувати цілунком душі-
щоб сіяти зерно любові у серце кожне.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787320
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.04.2018
НЕ ЛЮБЛЮ ХВАСТУНІВ
Не люблю, хвалитись показувати себе на показ...
по -житті, скромна між людьми стаю завжди скраю,
не люблю, базік, які ставлять на п'єдестал свій персонаж-
у вишиванці, а лукава душа вдягає зброю із самураю.
Із першого погляду ,часто помиляюсь в людях у житті-
відкриваєш, душу своє бачення світогляд перед собою ,
а двохличні ,їх чорна заздрість сичать ,як змії в кублі...
стиха нападають, ядовитою отрутою плюються слюною.
Буває вродлива,як вималювана краля із журналу Паріж,
у розмові ,твердий горішок не по зубах... середина порожня,
при першому твоєму падінню, у спину запхає гострий ніж
нарубає дров ,підпалить сірником вогонь словом ложним.
Як праник ,переливає із пустого в порожнє довгий язик,
пустельні очі ,нікого не бачуть перед собою тільки'' я ''...
пустодзвоном ,скликає сойок, гайвороння до сухих осик-
під аплодисменти ,ліпить із себе кумира пихата душа.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787159
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2018
ПОДАРУЙ ,МЕНІ ЛІТНІЙ ВЕЧІР
Подаруй, мені літній вечір...
оксамитову зоряну ніч,
я обніму тебе ніжно за плечі
де ти і я удвох віч -на -віч.
Твоя чарівна врода немов весна...
русяве волосся, небесні ясні очі,
чорні брови ,усмішка мила осяйна,
як зорі промениться у білі ночі.
Від чужого погляду, себе відгородив-
на ключ золотий закрив своє серце,
дякую, долі, що тебе у житті зустрів...
ти ,моя люба лебідка у синім озерці.
Я ,тебе до безтями люблю кохана моя...
із тобою хочу розпахнути крила свої,
ласкавим поцілунком пестити уста,
до ніг ,встелити пелюстки троянд тобі.
Я ,все життя чекав на зустріч із тобою...
плекаю надію, що доля наші дороги зведе..
вірю ,у святу любов, яка розцвітає весною-
і у парі ,злетимо від щастя під небо голубе.
Де є кохання, там немає кордонів, границь...
думки, читають по -очах, розуміють із пів слова-
почуття ,як море широке у білих лебедів птиць...
у місячній млі, засолодить душу приємна розмова.
Я ,твій принц на коні -замріяний первоцвіт...
а ти моя білосніжна лілея у квітучім саду
я, нахиляю тобі Всесвіт синьоокий зоресвіт-
стань, моєю назавжди бо тебе я люблю .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2018
МІЙ ДІМ ПІД НЕБЕСАМИ
Відриваюсь, від землі в нічну тишину...
на сьоме небо у Всесвіт птахом злітаю,
слухаю сонату про вічну любов святу
у вікні, зустрічаю схід сонця ,як світає...
Я, мандрівниця, попутниця -земного життя,
мій дім -поетична світлиця під небесами.
де вічно зоріє зоря розпалює вогник тепла
і одиноку птаху зігріває ніжними піснями.
Я, запрошую тебе друже у мої казкові сни...
де замріяна весна зустрічається із літом,
де чути спів райських пташок золоті голоси-
і на килимі щастя душа цвіте маковим цвітом.
Серед ясних зір, у серці відтане крига зими...
сонячний промінь замерзле тіло твоє відігріє,
із очей витре сльозу і осяє путь в зоряні світи-
світла радість, оживе в душі і надією запломеніє.
Із блакитного небокраю усміхнеться щастя...
Богиня поезії подарує насолоду пахощі земні,
і від сузіря Діви приймеш святеє причастя
де є святість, там немає страждань болю в душі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786794
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2018
ЗАГУБИТИ ЩАСТЯ, ЩОБ ЗНОВУ ВІДНАЙТИ
Загубити щастя ,щоб знову віднайти...
усміхнутись ,літом променем сонця-
поруч ,із коханим трояндою цвісти
і дарувати , пахощі квітів у долонці.
Щоб зранку ніжні уста торкались чола,
із білого ложа піднімати поцілунком
у вікні слухати пташок спів солов'я
і душа, пила кохання божим дарунком.
Щоб ласкаві, лагідні слова лились із душі....
як із гір, джерельна водиця понад берегами...
закоханих несла ріка -життя удвох в човні
і сяяли очі ,як від сонця що під небесами.
І благородна ,шляхетність нахиляла ясні зорі ...
спрагла душа мережила щастя райдужні мрії,
у серці вигравали струни у безмежній любові-
жайвір, вів у земний рай, де цвітуть квіти надії.
Загубити щастя ,щоб знову віднайти...
крізь літа, іти в життя у осінь в листопад-
щоб розпалити вогник серед лютої зими
і рука в руці сидіти біля каміна в снігопад.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2018
Я ВИМІРЯЮ ДО ТЕБЕ СВІТИ
Не знаю, де живеш у яких краях?
Не знаю, куди приведе мене доля?
Але я тебе бачу у казкових снах?
Твій образ, малює зоря світанкова?
Небесне сяйво манить у зоряні ночі
на відстані, вимірюю до тебе світи...
ти. являєся принцом у серці жіночім
впізнай ,серед зір подай руку обніми.
Пісню, для тебе пишуть душі почуття,
я, закриваю очі ,бачу тінь у відзеркаллі...
кохання -це страджання,сяюча ясна зоря...
замріяна пташка, яка на крилах злітає удалі.
Іду, назустріч долі, щоб любов віднайти...
я без тебе, як небо без сонця в туманній імлі-
сірий день віє холодом, я шукаю твої сліди...
і одинока птаха гасне свічею, як спалах зорі.
Voglio essere felice di darti gioia per te ...
не згаяти, кохання час... у житті -літа молоді,
у святості, нахиляти небо -сонце золоте
щоб був ти і я, і квітніли троянди запашні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2018
МОЯ ЛЮБОВ
Моя земна любов, бачити сонце у вікні-
у мріях, по місячній доріжці летіти до зір...
щастям, сяяли очі несли радість душі
розправляти крила від мелодійних лір.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2018
ВЕЛИКДЕНЬ СВЯТО БОЖЕСТВЕННЕ І ПРЕЧИСТЕ
Великдень !-свято божественне і пречисте!!!
голосним дзвоном кличе до церквиці із небес,
до землі ,сходить сонце променисте сонцелике-
і співає .-Христос Воскрес ! Христос Воскрес!!!
Прокидайтесь ,християни від зимового сну...
зранку ,поспішайте до храму до Божої світлиці
святий дух приніс надію спасіння в душу твою
у святочний день прославляють Бога звірі птиці.
Із кам'яного гробу із мертвих воскрес до небес!
із чаші віри, нас причащастити тілом і кров'ю,
витає земля - Христос Воскрес! Христос Воскрес!!!
щоб прийняти Хреста у серце у мирі із любов'ю.
Прийшов, Великдень - день божий світлий!
відчинились двері до небесного престолу,
із божою благодаттю іде Месія привітно...
запрошує на свято паски до святкового столу.
Христос Воскрес!-торжествуйте радійте люди
прославляйте Бога -світле воскресіння Христове
запаліть вогонь нехай зігріє серце в грудях
і єднає у родину христова віра священне слово .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786626
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 08.04.2018
ІЗ БЛАГОВІЩЕННЯМ!
ЦАРИЦЕ НЕБА І ЗЕМЛІ
Царице світу неба і землі!...
Пречиста Діво радуйся Маріє...
народжена зорею на небеснім тлі,
весна ,яка пробуджує від сну і зоріє.
Ти, немов білосніжна лілія в саду
до якої злітають пташки навесні,
пісня із пісень надія в земнім раю...
божественний псалом ангел землі.
Пресвята Маріє красуне по між дів!
благословенна мати по між жінками
до твого храму ідемо під твій покрів
залікувати рани святими молитвами.
Ти, розчиняєш хмари подихом весни...
квітневим маєм землицю воскресаєш ,
ясним променем сонця осяююєш стежки
і запалюєш родинне свято весну вітаєш.
Благодатна Маріє Святосте Блаженна...
ти у своєму лоні зачала святе боже дитя-
у радості ,відкрилась тайна сокровенна
із божою благодаттю оживає мати земля.
Райська пташка вінчує Благовіщення свято
вінчає ,замріяний квітень поетичним вінцем
із паскою, із Воскресінням вітає Божа мати
їй розквітають пишноквіти світлим днем .
У скорботні дні духом оживаєш зомлілу душу
у поклоні ведеш до Ісуса сина до плащаниці
у житті ,даєш знести земний хрест важку ношу
і причащає, із чаші любові- твоя свята водиця.
Із небес ,зоря освячує духмяні трави росою...
бальзамовим нектаром надихає зелений гай,
дзвенять дзвони до храму дзвінкою луною
щоб славити Бога ,у мирі земний тихий рай.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786440
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 07.04.2018
ПОСПІШАЙМО ДО ХРИСТА!!!
СТРАСНА П'ЯТНИЦЯ СВЯТА
Дзвенить голосний дзвін до церквиці
відкритий храм у страсну пятницю святу
на престіл виймають біленьку плащаницю
щоб на колінах поклонитись Ісусу Христу.
Іде юрба , до Христа від старого до малого,
в черзі вряд, стоять віддати честь шану йому...
цілують пять ран ,цвяхом прибиті руки ноги-
у пресвятих, просять прощення за провину свою.
Кличе, Небесний Отець до покаяння всіх нас-
де лежить божий син розп'ятий на хрестi.
прийшла скорботна година і страсті час,
запалити свічу і цілувати рани пресвяті.
Поспішаймо ,,до Христа Спаса в провинні!
чотирнадцять стацій читай в страдну дорогу
і мовчки , в щирій молитві запали свічу нині
він вмер, за гріхи світу, щоб воскреснути із гробу.
Ісуса окровавленні рани на полотні на плащаниці...
залишилось божественне випромінення сліди,
щоб християни із вірою ішли до божої криниці
із чаші любові, причаститись і спокутувати гріхи.
Ісус, вмер за тебе за мене за жорстокий світ,
спасти мирян , подарувати світле воскресіння...
в душу приніс, промінь надії із тернистих доріг-
прийняти,у мирі святість боже благословіння.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786280
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.04.2018
Мова поета, як хліб... солодкий шоколад,
нагодує,засолодить душу залікує рани
Як сочні медові плоди наливає літній сад
і колисковою піснею зігріває теплом мами.
У мріях, злітаєш в поля смарагдовим літом
де колоситься рясно золоте колосся в житах ,
І я квітну, від щастя красно маковим цвітом...
шукаю ,сонечка у небі ,як сизокрилий птах.
І в заметіль зими,розцвітаю проліском серед снігів...
із блакитного ескізу милуюсь галереєю картин,
У Всесвіті ,радію, як дитя вслухаюсь у тишину віків,
і стрункою тополею шелещу листям серед модрин.
Поета, приємна розмова відзеркалює час буття...
оспівує, прекраснy мить,яка біжить над берегами,
Я черпаю, чисту водицю із цілющого джерела
у поетичній світлиці запалюю вогник свято мами.
Поезія, -сестра моя, надійне плече друга у журбі,
єдина втіха, радість, коли на очах блищить сльоза...
З небес ,одинокій лебідці усміхаються солов'ї
воскресає ,у пісні у слові ,щоб не плакала душа.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2018
Я НАРОДИЛАСЬ НА ВКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ
Я ІЗ РОДУ ГАЛИЧАНКА
Європейцям, леді ,дамі і сеньорі...
пасує модний капелюшок до лиця...
а українкам красуням пані гонорові...
біла хустина , віночок і вишиття.
Я ,народилась на вкраїнській землі...,
серцю мила барвиста вишиванка
на ній сяяє , золотий колос на полотні -
вишитий узор, бо я із роду галичанка.
Люблю, до болю рідну землю святу...
її звати прекрасним ім'ям Україна-
і серед ночі ,я стежку додому віднайду
бо там де Батькіська хата цвіте калина.
Із далеких країв до села кличе дзвін цервиці...
там Пресвята Мадонна у біленьких рушниках,
і тягнеться душа до Дністра де цілюща водиця
де в літній вечір, щастя несе сизокрилий птах.
Навесні, ключ журавлиний летить до гнізда...
де над ставочком верба розпускає довгі коси,
а у яблуневім садочку дзвенить пісня солов'я
і зігріває душу рідна мова ,як шумлять верболози.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786214
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018
ХТО ЗРОЗУМІВ ЖИТТЯ ТОЙ БІЛЬШЕ НЕ СПІШИТЬ
ОМАР ХАЙЯМ
Хто зрозумів життя, той більше не спішить....
у нього є час, спостерігати за прекрасним світом-
як літній молиться до ікон, а немовля солодко спить...
зимою тане сніг, і поміж хмар падає дощ літом.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
він насолоджується життям із сходом сонця,
вміє, розпізнавати спів пташок у кожну мить-
і райдужного неба кольори у своїм віконці.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
він любить життя, і вірить у воскресіння...
ласкавим словом кволу душу воскресить,
підніме хворого із ложe,бачити просвітління.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
він бачить на землі у всьому божу красу-
тобі нахилить Всесвіт зорями озолотить,
щоб вдихав п'янкий аромат у веснянім саду.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
із зоряної парчі із мрій вимереже намисто,
і на долині духмяні трави росою оросить -
щоб тобі шелестіли зелені клени листям.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
знає, що щастя не в грошах... золото і срібло-
він із замотаного клубочка розмотає нить,
вирішить,любу діалему щоб ти бачив світло.
Хто зрозумів життя, той більше не спішить...
він із щирою молитвою зустрічає день божий,
із любов'ю, іде до ближнього ,щоб Бога хвалить...
і у праці творить ,добро,яке осяює серце кожне.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786140
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018
ЗАГУБИЛА КЛЮЧІ ЩАСТЯ
У травах ,загубила щастя золоті ключі
втрата полином мою душу гірчить
безсониця ,як сич голосує в ночі...
пу гу пу гу до себе стиха гомонить.
Цей злобний світ ,як укус ядовитої змії...
висік гострим мечем криваву рану,
ніякий лікар незалікує біль в душі -
від образ, як свіча чахну на очах тану.
Дика любов перейшла границю і межу
без вина, я п'яна... незаймана злюща пантера ,
в журбі в'яну, як полумяна ружа в саду-
страдниця, розп'ята на хрест від сутинера.
А святе кохання до божевілля сліпе...
віддає себе на муки смиренно на тортури,
ні на йот, не жаліє у світі своєму живе-
і пробиває глибоко серце стріла Амура.
Ти по вуха ,скута в кайданах у ланцюг,
одвічна битва війна на право щастя...
ти нічия, в омані чужих жорстких рук
та душа, не може жити без любові і ласки.
Марнуєш прекрасний час молоді літа
фальс, без лиця розтоптав твою надію...
самозакоханий нарцис принц без коня
взяв у полон і ти полонена у безнадії.
Серед своїх самітниця ,як небо без сонця...
світить ,та не гріє... без блиску у очах.
розбите серце не бачить світло у віконці-
і до ясних зір не злетить без крил птах.
Молоде літо зорить в туман безодню
довгий шлях страдний і тернистий...
самотня птаха набрала в груди водню
прокладає шлях де натхення всевишнє.
Між небом і землею бродить душа...
вимірює довжелезну дорогу у путь
у блакитнім океані занурюється додна
освітлює маяк ,щоб віднайти життя суть.
Відріклась думками від земного життя-
живу ілюзіями ,як засяє сонце у вікні...
вершина-це потойбічна тайна свята
храм, у якому народжується муза у душі.
У піднебессі, чую антифон ангельський спів,
у тужливі дні причащаюсь із чаші любові...
Величний Бог, заготовляє зерно ранній посів
і в поті чола оре ріллю , сіє в занедбанім полі.
І росте ,моя поезія вічне древо знань...
мова лагідна ейфорічна і пречиста,
в магічній далині дарована божа дань
шелескоче на дубі зеленим листям.
Злітаються до нього чорні круки вороння
проганяють солов'їв із веселими піснями
крок за кроком шукаю кредо із небесного ковша
де я вільна, щаслива... і радію під небесами.
В золоту амфору наповняю перлисті роси
крилаті мрії в польоті підкоряють Парнас
красуня ніч циганка розпускає чорні коси
і на білім аркуші папері пише прекрасний час.
Задумом творця дзвенить чарівна струна
пророчі думи відзеркалюють казкові сни
божі мислі відроджує споріднена душа
і вінчає поета лавровим вінцем із висоти.
Я не поет , а поетичного царства рабиня слуга...
у якому із покорою, служать благородні митці,
від зорі до зорі сяє блиском діамант божа краса
щоб прикрасити земний рай у зимові сірі дні .
Корабель,іде по курсу у плавання по приказу небес...
стою ,за штурвалом у руля пливу до берега Надія,
у синьому морі плаває Либідь із небесних плес
веде по курсу по Чумацькому шляху у мріях.
Нераз заблукаю, у лабіринті серед захмарних веж
від стріл Амура приречена страждати від кохання
промчиться, як птах білолиций місяць княжий кортеж
із космічних світів із Всесвіту передає мені вітання.
Від відчаю, розпуці віддаюсь у полон у руки Долі
беззахисну мене, як дитя захищає від ураганих гріз,
від синьооких зір , я прозріваю цвіту для любові...
кленовим віттям тягнусь в обійми до білокорих беріз.
Я як монашка, зреклась від земних утіх і принад ...
принесла себе у жертву в покорі поетиці служити,
і по божій волі ,вільною птицею злітаю у божий сад
щоб оспівувати земне життя із мертвих відродитись.
М .ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
НА ГОРУ ГОЛГОФУ ІДЕ СТРАДАЛЬНА МАТИ
На гору Голгофу іде страдальна мати...
плаче, ридає, мліє від знущання ката,
Ой, сину, мій сину, моя надіє і утіхо!
Чом в'янеш квітом ранім-на молодім віку?.
Іду, за тобою вслід, у світ злобний і жорстокий...
тебе катують, забивають, цвяхом в тіло глибоко,
ти, в жертву віддався, щоб спасти людський рід...
всиротив,як билину... цілувати рани твій слід.
Із малих літ, тебе ростила -материнською любов'ю-
і вберігала ,охороняла від гріз вітрів твою долю,
а нині ,віддаю на страту... на розп'яття тебе сину...
а ти, в покорі ідеш на тортури і зближається година.
Зболене, моє серце страждає, дивитись на твої муки-
увінчаного, у терновім вінку... до хреста прибиті руки,
О, мій Боже милий, змилуйся, над зраненим сином!...
дай, перенести біль страждання.... у важку хвилину.
Між двома розбійниками на хресті розп'ятий...
затьмарився білий день, затряслась земля мати-
віддаю, тебе мій сину- Небесному Отцю навіки! ,
помилуй лукавий світ!...подай душі духовні ліки.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786029
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 04.04.2018
ЦІНУЙ, ТИХ ХТО ПОРУЧ ІЗ ТОБОЮ
Цінуй,тих хто поруч із тобою...
розуміє, із погляду із півслова...
розділить кусок хліба із водою-
залікує рани лагідна розмова.
Цінуй ,тих хто відкриває двері тобі...
в темну нічку , грозу,у заметіль зими...
не принизить, недорікне на помилки твої,
а направить на істину дорогу в світи.
Цінуй ,тих хто не оплював не осудив тебе...
не злякався, не залишив наодинці в сльозі,
не був лукавий, а підставив своє дуже плече...
крилом Ангела охоронив від стихії на землі.
Цінуй ,тих хто шанує тебе, як людину...
відкриває очі бачити прекрасний світ,
усміхнеться ,запросить тебе на гостину-
віднайде ,час і розділить із тобою обід.
Цінуй ,тих хто поруч із тобою...
подасть руку тобі в радості в журбі,
хто за тебе постоїть кам'яною горою...
радіє, успіхам є порадником у житті.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
2009 09 8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018
ЗОДЯГНУСЬ В НЕБЕСНІ ШАТИ ОСЯЙНІ
Зодягнусь в небесні шати осяйні
із променя зроблю золоту корону
із мрій увінчаю весну на землі
із пелюстків квітів встелю дорогу.
Розпахну, своє вікно у яблуневий сад...
щоб на стінах вигравало райдужне світло,
небесний храм росою засіє щастя зорепад
розвіє гірку скорботу на крилах вітер.
Зіп'ю ,чашу любові із літнього світанку
зацілую у почуттях квітучий тихий рай
злечу птахом у вічне безсмертя зранку
нахилю зорі ,щоб квітнув тобі зеленгай.
Від сльози проросту із землі травою
у пишнотрав'ї зашелескочу первоцвітом
із чистого джерела розіллюсь водою
щоб у молочній річці ти купався літом.
Прилину ніжною піснею до твого серця,
у мовчанні в тишині прочитаєш думи мої,
і я закружляю лебідкою в синім озерці...
щоб подарувати тобі Всесвіт моєї душі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785854
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018
О ,ЗОЛОТОСЯЙНА АФРОДІТО!
Відлунює тихо вальс милозвучні звуки клавесина
між алегро престо душа насичена життям віваче
у мандруючого артиста- актора шляхетна манера
у карнавальній масці оживляє піснею серце юначе.
Як Галатея, морська німфа дочка Доріди і Норея...
іде ,по поверхні блакитного моря до берега золотого-
над нею злетів циклоп, як орел-цар бере у руки фею...
несе, її у кам'яну скелю ,щоб закохалась вона у нього.
На острові, безлюддя розкішний замок височезні колонади,
проти її волі, закрив без світла сонця у холодній темниці...
чує, як чайки кигичуть шум прибою відлунює ехо Гранади
в музичній п'єсі, чути оплески човгання ніг у танцівниці.
ЇЇ волосся опадає, як водоспад... оксамитова сукня пишна,
погляд ніжний, загадковий... небесні очі сяють, як ясні зорі...
солодкі уста, немов у саду розцвіла білосніжна вишня,
надіється на ліберту, що віднайде принц визволить із неволі .
О, золотосяйна Афродіто, мила красуне... я божеволію за тобою!
шалене кохання, зводить мене із розуму відбирає мої сили,
я віддам, за тебе скарби земні, щоб з'єднати із тобою долю...
на сопілці заграю пісню, щоб за спинаю виростали крила.
В казкових блаженних снах, бачить свого судженного героя...
слухняною рабою, іде йому на зустріч... крізь пустиню вітряну-
де щастя, зіткане із сонячних райдужних днів усміхається доля-
від струни, розсвітають білі ночі, як від милозвучних слів ''люблю''.
Дізнався ,про її полон молодий красень Акід із царства світла...
вигострив меч ,пішов боротись за неї із страшним циклопом в бою,
у кривавім двобою бився за свою кохану, щоб лілеєю квітла...
подарувати, її зоряне лебедине сузір'я... фабулу в квітучім раю.
На честь, закоханих торжествують тріумф величне свято
Богиня Афродіта, була віддана своєму коханю до кінця-
серцю, не прикажеш, краще вмерти ніж із нелюбим вік вікувати...
і кинулась у воду.і від люті Поліфем у юнця відібрав життя.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
Я ВТОМИЛАСЬ ВІД ДОРІГ
Щодень, із сходом сонця прокидаюсь...
молюсь, за родину, Україну щиро Богу,
так швидко біжить час а куди не знаю?
виміряю кілометри довжелезну дорогу.
Я втомилась від доріг галасливого світу...
до кривавих мозолів забила свої ноги,
ще не зима ,не осінь, а тільки квітне літо...
задихаюсь,без кисню іти по терні ,що коле...
Іду, іду до місця , що позначено на карті...
від тепла зашкалює градус обливає піт в жару,
добре ,що Янгел -Охоронець стоїть на варті-
виведе, із тупіку , щоб відпочити на ходу.
Я втомилась від пройдених доріг у житті...
від праці себе загнала, як заїзджений кінь,
живу ,працюю ,шоб віддати борги на землі-
і тримаю, все на плечах ,щоб досягти ціль.
Не так легко одинокій злетіти до вершин...
я не прагну,визнання лавровий вінець і славу
а як пташка, шукаю крихту хліба, а не полин...
духовні скарби, високе небо- райдужну заграву.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2018
ЛЮДИ ,ЯК РОБОТИ...
Люди ,як зомбовані -кам'яні черстві серця...
носять золотий хрестик на ланцюжку на шиї,
без пастуха ,як сліпі вівці біжать хто куда-
сильний, слабшого втопить в багнюці помиї.
Із простягнутою рукою ходять глухі німі,
є заручниками рабства злиднів недолі,
верховодить князь Ведета на білім коні
відсутність валентно жити вдома в неволі.
Зажерливий загарбав скарби увесь світ...
має владу в руках будує Вавілонські вежі,
очманілий від ефіру, є проклятий його рід-
пхає народ в ярмо, не поступиться на межі.
І мільйонна юрба не йде вперед, а назад...
під ногами ,в багні топчиться стоїть в застої,
зрізають столітні дуби, рубають калиновий сад-
занепала нація духом... від війни, життя в ізгої.
Люди, як роботи байдужі порожні серця...
зашкалює насилля жорстокість хаос і зло,
в шоколаді купаються прислужники царя
ураган в океані штормує корабель на дно.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785447
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2018
ЯКЩО ІДЕШ ПО ЛЕЗІ БРИТВИ
Якщо ідеш по гострому лезо бритви...
шматують до болю бичем люті вітри
-не здавайсь, борись, у життєвій битві!
По сходинці досягай,перемогу- тріумф ти .
У кожного є вибір,у житті ціль, мета ...
ніхто не знає, де є пекло, а де тихий рай...
шторм рве вітрила океан тягне до дна
в лету в путі обпалюємо крила на жаль. .
Вір,надійся,долай різні труднощі на землі,
допливи до берега крізь грози і заметілі...
молись, щоб побачити сонце в туманній імлі-
ніколи не опускай рук додолу від безнадії.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2018
МУЗА ДОМІНУЄ ПОЕТИЧНЕ ВІЧЕ
Виглянуло, із за хмар сонце із високості...
налився ароматом новонароджений квіт-
прийшов місяць березень до землі у гості
і рання весна відчинила вікно у божий світ.
На вітті ясеня затремтіло вельбучно листя...
іде стежками щаслива красуня Беатрічче,
усміхнулась світанкова зоря сяйвом ніжно
тануть сніги, Муза домінує поетичне віче.
У білосніжну вуалль увінчалась весна -Діва...
в її очах іскриться променем діамант душі,
виграє віолончель дзвенить на струнах ліра
із вишневих вуст линуть милозвучні пісні.
Погляд загадковий, висока струнка постава...
Данте березень, дарує на свято золотаві мімози,
на землі, зашелестіла трава радіє жарптиця пава
і щастям сяє сизокрилий птах поміж верболозів.
І стоголоссям защебетала пташка в зеленгаю
весна відкрила браму до небесного престолу
хочеться жити любити творити в земному раю
причащатись пахучим єлеєм у пісні у слові.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784614
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2018
ЗАСТИГЛА НА ОЧАХ СЛЬОЗА
У цьому житті, кожен коваль свого щастя...
кардіограмма малює лінію семитрично
О , земний раю моя єдина радосте і удача!
Тобі клонюся, і складаю октави велично.
Я в житті, пізнала багато розчарувань...
смутку, тривог душевного болю і печалі,
ти мене оживаєш воскресаєш із світань...
і на крилах птаха ведеш у мріях вдалі.
Ти, Місяцем заколисуєш мої казкові сни...
і Ангел білокрилий веде на інші планети,
розцвітаю, як первоцвіт від крапельки роси-
і сходить Цариця муза римовані куплети.
Від заметілі зими, застигла на очах сльоза...
вчуся, бути сильною... усміхатись, заново жити-
віра, дає промінь надії ,яке називається життя...
і Господь, дає сили погорільцям його творити.
Худерлиця хуга закула душу в крижаний лід,
а на холодній землі залежались чорні сніги,
із весною, сонечко розпускає у саду білий цвіт
гроза і весняний дощ змиває царство зими.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
ВЕNE A PIANGERE DALLA GIOIA
Прости, що не можу тебе відпустити...
із долею змиритись, що тебе немає...
ти, у моєму серці будеш вічно жити
коли за вікном зима і дощ проливає.
Вдивляюсь, у цей чудовий прекрасний світ
який блаженно , квітне цвітом розпускає...
весна додає духу сили і білосніжний цвіт
від безсилля сліз, вікторія життя перемагає.
Веne a piangere dalla gioia e grane amore...
коли закохана, залюблена неспиш ночами-
коли сонячний день ,як безмежне море...
із небес, тебе вітає квітучими стежками.
У тебе, є час милуватись пишноцвітом...
іти назустріч долі оспівувати життя,
збирати солодкі плоди щедрим літом
і дарувати одкровення Всесвіту в серця.
Затуманилось небо у ранковій тиші
без тебе, заблукала у сніжній заметілі
зима розтривожила душу холодом дише
іо sono stancа dеllа vita від морської сoлі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
Веne piangere della gioia e grande amore- добре плакати від радості і великої любові
іo sono stanca da vita-я втомилась від життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
ПАНОВЕ ,ЗНІМІТЬ МАСКУ !
Панове, зніміть маску із загримованих облич!
Вмийте, протріть, рожеві окуляри на очах своїх...
нелякайте, незламних безстрашних, як вночі сич...
не будьте.лихими.. не вбивайте, жертву, як носоріг...
Від вогню тікаєте, як наляканий сполоханий кінь...
сміття перевертаєте верх дном, як баран рогатий...
за привладну ширму ховаєтесь від істини у тінь,
і на ланцюгу, гризете кинуту кістку , як пес кудлатий.
Своїми злочиними руками розпалили бій кривавий
і брудна потворна війна випалила землю в чорну діру,
зрадники продались, і гребе, під себе жадний, лукавий...
народили ,хана-тирана ,який знищує народ душу живу.
Ви,мовчали, коли сатана готовив маскарадний бал...
не зупинили ,кровожерного ката від беззаконня-
коли козацький рід на розп'яття цвяхом вбивав,
і режим олігархії тиранія травила людську долю.
Розгулялась, мать анархія панує династія царя...
нахабні мужновладці загнали народ у неволю,
проти свавілля піднявся люд від міста до села
привели до Майдану, і в головорізів руки у крові .
Людина, вже не людина, а раб - безцінний товар...
яку можна оплювати гострий ніж запхати у спину,
і за великі гроші, до влади рветься всякий бездар
і посіяли злидні ...у бариг- є влада капітал і сила.
Ви заварили, у казані чорну смолу собі на палю...
і щоб нова епоха ,зробила вам вирок правосуддя-
роками точили гостру зброю із свинцевої сталі
і маєте за злочин , медаль золоту зірку на погруддя.
Панове, ,депутати зніміть акторські маски із облич!
Погляньте, на цей божевільний світ очима народу!
із себе вину, ви перекладаєте на слабких , як дич...
одного в Європу ,другого за грати ,на коліна голоту.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784039
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.03.2018
ЧИ Є НАДІЯ У НАРОДУ
Чи є надія в українського народу у завтрашній день?
нас злочинна влада готує кинути в мясорубку на мясо?
Грабують, крадуть ,вирізають ліси під трухлявий пень,
чини знищують все українське і смакують життя ласо.
Хто захистить цвіт калини від провладної машини ?
хто зрубає мечем голову олігархічному дракону?
щоб на своїй землі усміхнулось сонце для сиротини-
було життя прекрасне, і правосуддя діяло згідно закону.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
У ЛЮБОВІ-ОКЕАН ПОЧУТТІВ
Я, в океані почуттів на білім кораблі пливу...
і в погляді, синьооких очей твоїх тону тону...
мене, цілуй солодкими устами тебе прошу-
пригорни ,до серця... лелій, голуб ,як місяць зорю.
Із чаші кохання, я п'ю ковтками святу любов...
оту єдину, вічну ,що подарувало пречисте небо...
і в моїм тілі ,в жилах , виграє гаряча кров-
і я нахиляю, Всесвіт ясні зорі для тебе....
Прошу ,тебе мій лебедю люби ,мене кохай...
я біла лілія, яка цвіте в синьоокім озерці-
я кохана твоя ,твій затишний тихий рай
прекрасна фея, казкових снів у твоїм серці.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
ОСТАННЯ ЛЮБОВ
Тебе немає поруч із зі мною...
день за днем минають у журбі...
час, біжить за бистрою водою-
і відраховує годиник літа на стіні.
І білий день, як чорноокий вечір...
без зір ,невидно стежки куди іти-
холодний вітер обіймає за плечі
розбите серце виливає океан сльози.
Без тебе ,я одинока пташка без крил...
не бачу ,блакитних небес у туманній млі,
злетіти у зоряні світи немає сил
і безпомічна душа згорає в самоті.
Пробач, що для тебе весною не цвіла...
і доля, була для нас лукавою із тобою,
світанкова зоря у твій світ не привела-
і ми так пізно зустрілися із тобою.
Не важливо, хто був у твоїм житті ...
за ким побивалось серденько до рання,
пам'ятай ,і знай що я у тебе є на землі -
твоє надійне плече - любов остання.
Ти моя мрія моєї квітучої весни ...
мій красень капітан мого корабля,
дякую, зорі, що збудувала щастя мости-
моє літо, звінчало навіки закохані серця..
Ти привів в золоту осінь немов у храм
і закружляло золотаве листя листопадом
лебедем розправив крила полетів у небо сам
у Божий рай, щоб сяяти місяцем під зорепадом .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783717
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.03.2018
КРАСЕНЬ БЕРЕЗЕНЬ ЗАКОХАВСЯ У ВЕСНУ
Красень березень закохався у прекрасну юну весну
серед снігів дарує пахучі квіти проліски білосніжні
на свято жінки жовтогарячу мімозу гілочку золоту
його глибоке щире почуття народжує пісню ніжну.
Захвилювались морською хвилею сталеві небеса
заквітнув небокрай льоном синім у просторі
вітровій розігнав сизі хмари за горизонт вдаля
сяє сонечко і березень весні признається у любові.
Побачила двох лебедів і від заздрості залютувала зима
у гнівнім пориві завіяла засіяла білим снігом в цю мить
полила холодним дощем і морозом тріскучим припекла
і в сніговій заметілі хоче перше кохання їхнє розділить.
А закохані омріюють рожеві мрії у казкових снах
в надії будують мости щастя загадують бажання
як розкішний замок звити гніздечко сонячний дах
і у парі злітати на інші планети де цвіте кохання.
Від холоду стрункий клен скоцюрбився дугою
дивиться печальними очима на плакучу вербу
бо від променя сонця тепла креснуть сніги водою
під небесними хоругвами зоря вінчає віночком весну.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783485
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2018
ЗАГОЛУБІЛИ ПРОЛІСКИ В СНІГУ
Заголубіли залебеділи проліски в снігу
піднесли голубі очі в небесну блакить
в лісі на долині зустрічають сонячну весну
пливуть хмари і сонечко дарує чудову мить.
Іде по землі вишукана паннянка юна фея
чарівною паличкою засіває зерно добра
в осяйнім вбранні як прекрасна біла лілея
вклоняється матінці землі усміхається іздаля.
І народжуються мрії у вишневому садочку
у серці надія розцвітає як чути спів дзвінкий
безкрає поле умаєне у барвінковім віночку
у срібних росах наливається колос золотий.
Вітер розчісує чорні коси у білокорих беріз
проганяє за край неба чорні хмари сивочолі
Перун їде в небокраю гуркотить колесами віз
із сонцем сходить райдуга у золотій короні.
До березня до квітня завітала у гості зима
не відступає від трону на квіти сипе снігом
О, святе небо нехай у зеленгай прийде весна!
і лелеки на віттях клена радіють пишноквітом.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783282
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2018
ПРИЛЕТІЛА ГОРЛИЦЯ ДО МОГО ВІКНА
Прилетіла сиза горлиця до мого вікна
крилом побивається до прозорої шибки
із небес падає білий сніг худерлить зима
вона шукає сонечко тепла і хлібця крихту.
Березень закохався у чарівну юну весну
над річкою верба розплітає чорні коси
від їдкого холоду замерзає горлиця в саду
і перші квіти потерпають від хуги морозу.
О ,вітре вітругане прожени сивочолі хмари !
нехай вигляне сонечко із заплаканих небес,
у Дібровах квітує весна де духмяні трави
матінка природа народжує життя із тисячі чудес.
Нехай пречисте небо осяє світлом сонячні дні...
вимережить барвистий рушник у безкраї поля,
золотий промінь залікує рани у матінки землі
від цілющої роси червоний мак зацвіте у житах.
Від первородного подиху розвесніє зоря рання
над берегом ріки задзвенить дзвінкий водограй
сизокрила птиця віднайде свою пару своє кохання
зростають лелеченята несуть щастя у тихий рай.
Я ,розпахну своє вікно до вишневого садочку...
де красуня весна увінчалась у білосніжну вуаль ,
буду сизою горлицею слухати солов'я у холодочку
і оживу,у розмаю де наливається заквітчаний май.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783272
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2018
ФРАЄРА ГУБИТЬ ЖАДНІСТЬ
У славного,царя батюшки ''пір на весь мір''...
сам король ,поп музики співає ''Хава Нагіла''
із шиком на вітер витрачає тисяч тисяч лір
вища еліта їсть чорну ікру п'є заморські вина.
Все як у казці, є шикарний палац у Межигір'ї
білий корабель різні марки новітніх машин
звірі птиці і жарптиця у білосніжнім пір'ї
золотий батон ,унітаз його портрет картин.
Він обраний пан по списку номер чотири
і у всіх попередніх є cтатки вілли за бугром
прийшли нажитись і із трону свої руки змили
перед українським народом грають роль із понтом.
Так можна по-царськи жити і вік не тужити...
привласнити народні скарби у свою власність
вклонятись пітерському Володі, Кремлю служити...
у народі, є прислів'я що ''фраєра губить жадність''.
Увірвав чужу крихту дай іншим пожити на світі
відчути себе людиною християнином на землі
заробити у своєму краю валюту поїхати на Гаїті
і відкласти у банк капітал на чорний день на землі
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781699
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2018
ТИ МОЯ НІЖНА ПІСНЯ ЛЕБЕДИНЕ КОХАННЯ
Я ,втратила голову від погляду твоїх очей...
забилось серце зашарілось личко в румянку,
ти, виділявся поміж усіх в юрбі поміж людей
грав скрипаль на скрипці пісню про циганку.
Я, щасливою веселкою вийшла назустріч до тебе...
запросила ,на білий танець на вальс у танок-
був ти і я, як дві вечорові зорі ,що сяяли у небі...
співав соловейко про кохання золотий голосок.
Я , закохалась у твій стрункий стан в небесні очі...
тож не відпускай мене від себе із своїх міцних рук,
пригорни, приголуб лагідним словом серце жіноче
щоб між нами небуло стіни розлуки страждань і мук.
Ти ,моя ніжна пісня лебедине вірне кохання...
за тобою мій любий друже на край світу піду,
ти мій Місяць білолиций, а я твоя зоря рання...
ти той єдиний ,на кого все життя чекаю і жду.
Грає музикант підбирає струни мелодію чарівну,
я не чую ніг під землею у танку кружляю із тобою-
немов два лебеді знялися увись вдихають у весну
і від щастя в обіймах ночі насолоджуються любовю.
Запромінились очі іскорками від радості на мить...
зустрілись, закохались одинокі птахи на землі навіки,
під сіянням зір звінчали долі, щоб одне одного любить...
над берегами, дзвенить водограй про кохання бистрі ріки.
М .ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
ПЛАЧУТЬ КАРІ ОЧІ В БЕЗСОННІ НОЧІ
Плачуть карі очі в безсонні ночі ...
а вдень, від сонця брови линяють
у смутку журі -ходить серце жіноче
бо немає того в парі, кого любить кохає.
Немає кому пожаліти птаху одиноку
Краса в'яне цвітом, як квітка в саду...
молоді літа пливуть швидким потоком
душа виливає море сліз від печалі і жалю.
Як струнку тополю в полі вітер гне додолу
ранить чуттєву душу шмагає тонким бичем
кружляє зриває зелене листя веде розмову
і в земнім тихім божім раю вмиває дощем.
Стою, на березі надія плачу, як мала дитина ...
мій човен поплив у море широке в далекі світи,
а високі хвилі ревуть, гроза роздирає хмарину...
і на золотім піску розмиває кохання сліди.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
Боріться!Поборете!
Прости, Тарасе! що проспали волю...
ти, із віків стукав у кожне серце і душу,
Реве Дніпро роздирає берег до болю-
і Чорне море виносить сміття на сушу.
Великий Кобзарю батьку рідної мови,
ти піднімав до боротьби мертво -живих-
розкули кайдани боролись за істину слова...
із хати ,гнали у шию москаля зайдів чужих.
Писав ,Кобзар..страждав за Україну рідну мову,
на Уралі ,Кавказі казематі молився щиро Богу-
вийшов із кріпаків, а яку ціну важить твоє слово...
ти пророк ,Месія в завтрашній день- світла дорога.
Ти ,в душі народив вільний непереможний дух...
твій образ, як ікона для знедоленого народу-
закликав, до боротьби летіло слово чайкою із рук...
борітеся, поборете!- Всевишній поможе ще із порога.
Мріяв, про садок вишневий і хатку в тихім раю...
заповідав дорогокавказ читати Давидові псалми,
причащав словом, бо любив Україну у своїм краю-
і на Чернечій горі ,твій Заповіт єднає родину світи.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781369
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2018
КОРОНОВАНИМ ЦАРЯМ
Коронованим царям на престолі
у тепленькім кріслі добре жити
по 'братськи із московської чаші
п'ють яд вино кремлівську отруту.
моляться їхнім чинам- божкам
щоб грішну душу причастити
клоняться низько закону ідолу
і ворожому сину подають руку.
І свій шукає свого по своє іде...
москаль ,лже-язик добрий оратор-
на очах, із казни все тягне бере...
хто проти нього,пхає в тюремний ізолятор.
Дере бритвою шкуру брату українцю
за рубль, продались лакузи і лицеміри
і рудий жид перед ним гне колінця
і немає у нього границь і немає міри.
Двоголовий орел літає вільно по світу
царь над царями із кровавими руками
одурманений люд усміхається привітно
і не бачуть, що тече кров над берегами.
Згорьована мати місить тісто в діжі...
їсть хліб кровавим потом із слезами,
вірить духу живому і божій силі
що воскресне оживе правда над її синами.
Знаєш ,кате твоя душа мізерна убога каліка...
і нездатна покаятись прозріти творити добро,
ти народом Вкраїни ,проклятий до сьомого віку
і лихий затягує у смердюче болото і веде на дно.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781362
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2018
ПОГЛЯНЬ, ТАРАСЕ НА ВКРАЇНУ!
О ,поглянь, Тарасе!- оком божим на Вкраїну!!!
Від краю до краю на поля ліси і степи...
Нові яничари цькують убогу сиротину
і обпалена земля стогне від хижої орди.
Всякі зайди,і заброди на царськім престолі
Заощаджують, злото-срібло на нащадки свої
Люд, мовчить і терпить обкрадений у недолі
Приспаний в нетопленій хаті, як вівці сліпі.
Допустили на царський трон безумця ката
Перевертні розпалили бій на родючій землі
Зелена орда прийшла і повстав брат на брата...
Чубляться, як півні мажори та й гострять ножі.
Двоголовий дракон загарбав все у свої кігті..
І зморений народ закув у не волю в кайдани
У бариг руки вимазані у крові по ліктях
Віддали Крим ,Донбас у вогні знищують тирани .
Беркут розпинає на розп'яття дитя Вкраїни,
Ставлять на коліна б'ють кийками героїв війни
Істину втопили у морі топчуть ногами калину,
Вбивають ржавий цвях у тіло за наказом сатани.
Глянь, Кобзарю!- на похилені верби, тополі ...
Як села вмирають , пустіють хати у бур'яні .
Майдан, розп'яли на хрест... за крок до волі
Зранена мати земля у вогні ,у людській крові.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2018
ПРИГНІЧЕНИЙ ДОЛЮ ШУКАЄ
Вечоріє смеркає
день божий минає
як вчора так і нині
пригнічений долю шукає.
Зажурилось село і місто
і питають в царя у столиці
чому із чорної муки тісто?
пече хліб мати вдовиця.
Незорана незасіяна рілля
заросла терням бурянами
і пухне із голоду холоду дитя
бо немає господаря між нами.
Похились вишні облуплені двори...
кропива жагуча пече душу вогнем,
журавки злетіли шукати долю у світи
брама до хати закрита на колодку ключем.
Нові яничари зрадники чужинці
обікрали обдерли закули в кайдани
розпалили війну вбивають українців
і два фронти відкрили для нас тирани.
Ридає ,плаче стара мати за сином
бо в сиру могилу ховає своє дитя
навіки увінчала старість полином
і кров'ю напоєне повінця життя.
І сива ненька за мізерну копійчину
збирає до колоска урожай із поля,
злиднями латає свою одежину
і на свято частує крихтами недолю.
Від себе відриває кусок хліба
щоб діточки небули голодні а ситі
а в пана діти від жиру ходять диба
галасують бо мають їсти в кориті.
Отямтесь, Схаменіться, жадні лиходії!
скільки потрібно пити крівцю із трудяг...
ви, обпалили крила зруйнували мрії
нічого вічного небуває і до вас прийде крах.
Від спеки жари висихають ріки
рубаї вирубують столітні дуби
а мати голубка у Бога шукає ліки
залікувати рани від печалі жури .
Перед образом божим запалює свічу
щоб скресла зима зацвіли цвітом сади
і під синім небом зупинити війну
на землі більш діти не знали горя і біди.
За вікном вирує люта зима
сніг і дощ пронизує душу
між бідними багатими стіна
і сирота в прийми іти мусить.
Із дня на день надією живе
що скоро прийде рання весна
розстануть сніги і все лихе мине
і засяє сонце миром і зародить земля.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781145
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2018
ОЛІГАРХІЧНИЙ ДРАКОН
Вісімнадцятий рік перші дні весни...
із осені перед радою революція іде,
обман брехня привів героїв війни сюди
зупинити війну беззаконня і все лихе.
Мій Боже, знову у нас лихо горе і біда?...
олігархічний дракон розпустив крила,
''Беркут'' назвали у''Корд'',захищає царя
вчать ''жити по новому''застосовують силу.
Скажені навіжені пси, ставлять АТО на коліна,
кийками б'ють, катують по тілі ногах і голові...
знову біль, на білім снігу пролита кров невинна-
надію ,топчуть ногами, щоб згасло світло у вікні.
Падає, білий сніг... покриває сліди пролитої крові,
кордівці атовців, закули в наручники кайдани
як мішок каміння тягнуть по студеній землі до болю,
на кого, ви підняли руку, стікає кров як вода із рани.
Місяць березень, а зашкалює мороз тріскучий...
люта зима приспала Україну в сніговії кучугури,
чудовисько, розпустило кігті обвило дріт колючий...
загнало силоміць обезброєних соколів у закові мури.
За що боролась, Небесна Сотня за волю свободу...
ніхто ,не покараний за їхню смерть до цієї пори,
на війні, віддають своє життя тисячі із народу...
за сильну державу де є правосуддя захищений я і ти -.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780154
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2018
ЧОГО МОВЧИШ ЗНЕДОЛЕНИЙ НАРОДЕ ?...
ДОБА АНАРХІЇ
Чого мовчиш знедолений народе?...
чому набрав у свій рот повно води
від ртуті окисляєся розрядили нейрони
Скажи із якого роду... із якої масті ти?
Чому дозволив взяти владу казнократам?...
ограбити очистити із скарбниці все під йод
а дитя на війну на передову із автоматом
гине цвіт націїї плює в душу гей із сексот...
За бугром кайфують зюзікі алікі ганжі
їм рожево-малиново за долю України
летять в заморські світи на золотім крилі
за людські дукати підкоряють Мальдіви
Зневірений народ по власній волі
пішов шукати хліба в далекі світи.
Обпалені крила скалічені чужі долі
а олігархи множать лимони із сльози.
Недоля, мільйон завела у неволю...
повічно рабою закувала в кайдани,
розбила надію,в злидні..незасіяне поле...
і доба анархії, душі- сипе сіль на рану.
За спиною, опльовують недруги вороги...
зрадники, гострою косою підкосили-
і пригнічену святу душу взяли на штики
кинули на вогонь сірником підпалили.
До церкви ,ходять кажуть, що християни...
моляться, Богу і гріхи збирають в мішок,
Ой ,йой йойой... які ж ви лукаві погани
ви не вартуєте,не годні стати в трудяги крок.
І алмазну світлу чисту вистраждену душу
брудним чоботом топчите в болото багно
осквернившись, заклали собі петлю на грушу
очманілого асмодея затягує на глибоке дно.
Лихий регоче сміється із чужої біди
а вашій ницості немає меж на землі,
ограбили обікрали пустили на вітри
щоб гниди і воші їли ходили по голові.
Вихваляється шулір -безхребетний язик
що я всесильний мудрий найбагатший
і я на троні в короні ,що король а не патик...
у мене шоколадне життя і я найгладший.
А сирота із хати ,взяла торбу і в тім в чім одіта...
пішла шукати долю між чужі люди у світи,
щоб досягти мету безлюбові рідних необігріта
страждаючи в болю взяла хрест на плечі нести.
А із високої трибуни ричать тигри і левиці...
пишуть, хижі закони для глухих сліпих німих
розпалили на два фронти війну хитрі лисиці
вбивають дитя, копають яму для мертво-живих.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Асмодей-жлоб скупий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780107
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2018
САМОТНІЙ БІЛИЙ ВОВК
Лютує заметіль зими завиває вітер
ясні зорі іскряться на білім снігу
срібний місяць нахиляє небо із літер
і про білого вовка несе легенду живу.
Вбезлистому лісі народила вовчиця маля
не таке, як всі не схоже на вовчу породу...
серед сірих вовків виродилось біле вовча,
кормила грудьми ,щоб любив мати природу.
Білий вовк -у хижій зграї місця немає...
розуму, красі -заздрять зубасті звірюки,
вожак під команду ''фас''в капкан заганяє,
вбиває, на смерть п'є кров,як чорні круки .
Він мужньо , дивиться у розлючені ворожі очі...
бориться ,до останього подиху як невинне ягня-
зростав, із братами, а ті відібрали життя найдорожче,
із далеку, як пророк, відчував по нюху що буде біда.
Білий вовк, любить свободу іде до бажаної мети-
Від болю ,душа чаїнно виє, як від голоду тигриця...
коли побачить, споріднену душу цілує її стежки
по нюху, слідах впізнає зрадника зайду чужинця.
Від променя сонця шерсть блистить ,як білий сніг...
нелюблять ,його хижаки вовки бо лід у їх серці -
А Щасливий вдихає у різнотрав'я квітів папороті цвіт
він ,як людина,і пташки несуть привіт із. синього озерця.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2018
ЛЮБЛЮ, ЯК ГРАЮТЬ У КОСТЬОЛІ ОРГАНИ
Люблю, як грають у костьолі органи
вслухаюсь у ангельський спів у тишині
перед хрестом вклоняюсь Ісусу у храмі
і благодать божа сходить в моїй душі.
Мій Боже ,ти мій батько вчитель і лікар!
душа відроджується проліском серед зими
пречащаєш хлібом і вином даєш земні ліки
очищаєш, від гріху... воскресаю ,як квітка із роси.
Із чаші віри, вдихаю у новий день в життя...
в стражданнях і печалі подаєш руку мені
Боже ,ти любов'ю обнімаєш , як батько дитя...
захищаєш ,відвертаєш від біди на землі .
Мій Небесний Отче ,пробач за гріхи мої!!!
я не достойна ,негідна твоїх благ земних...
пропускаю молитву розпинаю на хресті
і в тунелі без світла, я мертва серед живих.
Мій Боже, я можу уявити день без сонця ...
безоряну ніч без Місяця без ясних зір,
а без святого духа миру із твоїх долонців,
немає радості ,втіхи із тисячі золотих лір.
Прости Боже, всі свідомі і несвідомі гріхи!
перед святим образом прощення благаю,
що пропускаю зустрічі із тобою на землі
і своєю сліпотою на хресті тебе вбиваю.
Мій Спасе-ти моя єдина надія в житті!
без тебе, не знаю як пройти життєву путь...
своїм недругам, ворогам прощаю на землі,
бо не прощена душа ржавіє втрачає неба суть.
Мій Всевишній пане ,ти господар неба і землі!
i єдиний суддя -який має право судити людину ,
по-твоїй волі ,народжені пізнати твої діла святі...
славити вовіки твоє ім'я Божу мати і Ісуса Сина.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779780
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 02.03.2018
ПОСЛУХАЙ, РОСІЄ ПЛАЧ УКРАЇНИ
Послухай, Росіє! як плаче Мати Україна...
як стогне ридає від болю обпалена земля
скалічені долі і повсюди запах війни руїна
від горя посивіла мати в тузі убога сирота.
Прошу, благаю , зупиніть братовбивчу війну!
не відправляйте ,своїх дітей вбивати українця!,
ми із вами слов'яни тож не рубайте надію одну-
на очі ,не закладайте окуляри а маски на лиця.
Сини України захищають свою Батьківщину,
щоб під мирним небом сіяти зерно добра ...
за світле майбутнє хліб на столі у родині
за волю ,свободу і матері усміхалось дитя .
Скажіть, люди добрі чи у вас є серце і душа?
із якого походити роду, яка кров тече у жилах...
ви матері ,чи вовчиці ?які заганяють невинне ягня-
як звірі роздирають на шматки набратись сили.
Ви, прийшли непроханим гостем у наш дім...
вказуєте, як маєм жити і якою дорогою іти ...
розпалили ураганом війну, як струмом б'є грім
ридає кровавою сльозою небо бо горять степи.
Ми, із почестю провожаєм діти в останню путь...
які захищали грудьми народ і клаптик землі
тут їх глибоке коріння українцями їх зовуть
і вони сини дочки брати і сестри однієї сім'ї.
Росіє, ти на ганебну смерть відправила дитя...
вони наймані солдати ,які за гроші вбивають-,
їх везуть двухсотим грузом і у них вбивця -ім'я
їм вночі копають яму , чи у полі ,як пса ховають.
Послухай, Росія голос землі зболенної душі!...
ми не раби ,які підчиняються царській владі-
не тягни, у смердюче болото де пропадаєш ти
де живе чудовисько двоголове на вищій посаді.
Прошу ,тебе Росіє прокинься від зимового сну!
промий чистою водицею свої очі зупини зло
ти народам світу несеш страждання горе і біду
покайся! виправи помилки не іди на дно.
2014 0809
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779587
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2018
НАВЕДІТЬ, ПОРЯДОК У ВЛАДІ
Шановні кіборги ,наведіть порядок у владі!
Очистіть, її від олігархії бандючих бариг
розженіть -дармоїдів депутатів у раді...
які не дають, жити і б'ють законом під дих.
Захисники українського народу на вас надія...
із лінії фронту повертайте у Київ в столицю,
на брехню божків піднімається тиск і алергія
обскубали , обпатрошили під нуль вільну птицю.
Розпалили, два фронти для українського народу
на війну із ворогом відправляють молодняк,
правлять балом глисти в законі-каламутять воду
і розрослася пухлина в голові держави у рак.
По кістках героїв топчуть взуттям лакеї лакузи
штампують зброю для солдат під вказівкою Кремля
із кривавого бою везуть убійне м'ясо грузом-
і стара мати ховає в глибоку могилу єдине дитя.
Ураганні гради спалюють міста села і степи...
цинічні лукаві зрадники сворили хаос безладдя,
люд затягує ремінь від злиднів від холодної зими
а в кублі -анархія, завелосся зміїне повзучче гаддя.
Олігархічний клан повічно записав у рабство...
ідем, на службу уклін заможним князям Вкраїни
варюги дракони вкорінились жиріють від нахабства
Кіборги , зупиніть війну !!!і наведіть порядок в країні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779585
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2018
ПРИЄМНО, ЗГАДУЮ ДИТИНСТВО БОСОНОГЕ
Приємно, згадую своє дитинство босоноге...
як в сонячні дні бігала у яблуневий сад,
упавши до землі у пахучі трави у дороги
милувалась, як випромінює осяйний зорепад.
І білим птахом відривалась від землі у небо
дивилась ,як пливуть засніжені хмари удаль
зорила у- музей де картинна галерея для мене
і магнітом, манив Всесвіт думи у синю даль.
За спиною ,виростали крила міцні і дужі...
між білосніжних гір являлись образи мені,
то принц, на білому коні...то принцеси, як ружі-
бачила, медведика пухнастого, котика на полотні.
Приємно, згадую час дитинство босоноге...
де для душі розквітає сад співають солов'ї,
у полі, як море колишеться жито у дороги.
і здається, більшого щастя не треба тобі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779428
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.02.2018
ВСЬОГО ОДИН ДЕНЬ НЕ ДОЖИВ ДО ВЕСНИ
ПРИСВЯТА БОРИСУ НЕМЦОВУ
Красень чоловік відкрита волелюбна душа
вболівав за Росію боровся проти своєї влади...
відкривав сліпим очі, що в Україні іде війна...
та для вбивць, чи чужі чи свої немає пощади.
Любив життя, із посмішкою ішов до людей
Всього лиш один день не дожив до весни
чотири кулі у спину кров пролилась із грудей
заголосили гучні дзвони Кремля у світи.
Це Борис Немцов - патріот Великої Росії
був сильний духом непідкупний незламний
боровся проти корупційної системи їх носіїв
на москворецькім мості залишив слід останній.
Прокидайся ,Росіє від сну борись за свободу..
не будь повічно рабою Імперського Кремля,
синів дочок вбивають що несуть слово народу
і Новодворська Нємцов- це вічна істина свята.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779424
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.02.2018
ТЕЛЕФОНА РОЗМОВА ІЗ БРАТОМ
Є У МЕНЕ СТАРШИЙ БРАТ
Є у мене старший брат гарне ім'я у нього...
в честь, Архангела Михайла його назвали-
він завжди , носив мені сумку до школи
у вікні , із далеких доріг на нього чекала.
Я ,завжди любила слухати його чути думку,
він у мене трудяга і прислухалась до порад,
як приїзджав додому привозив подарунки...
солодкі цукерки і душа багата як літній сад.
Давно залишив рідні стіни батьківський поріг
а у вихідні завжди прилітав у мамину світлицю
допомагав старим батькам гарував як чорний віл
не лінився, і від спраги черпав водицю із криниці.
Батьківська хата стоїть на долині в яблуневім саду
біля дороги криниця, а у ній дзвенить цілюща водиця
із Дністра, йшли люди попити водицю в спеку в жару,
у затишку ,калина захищала від сонця ,як крилом птиця.
Давно розлетілись із рідного гніздечка у різні краї...
а завжди тягне магнітом в Батьківський дім додому,
і по телефону, у розмові злітаємо, як пташки навесні...
згадуємо ,літній сад батьків тут ми втамовуєм втому.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779360
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.02.2018
ЗАЛЕБЕДІЛИ МОЇ ЛІТА
Залебеділи ,мої літа птахом в небо синє...
замайоріли білосніжним цвітом під зорепадом,
зашелестіли зеленим листям на тополині-
і закружляли, наді мною золотим листопадом.
І біжить швидко час, над квітучими берегами...
чую ,шепіт хвиль ,як тече гомінка ріка-життя...
у спогадах іду ,де моя весна зоряними стежками-
де в дзеркалі -водичці відзеркалює моє літо іздаля.
Там у тихім раю, у затишку зорить квітуче сузір'я
чорнокий вечір ,так ніжно обіймає за плечі мене
засіває зорепад-щастя на батьківське подвір'я
і зоря, веде де колосяться жита під небо голубе.
Тут сонцю усміхаються роки немов пишні пави...
у вікні ,ясним променем звеселяють душу мою
я заблукала, в казковім царстві в росяних отавах
і на калині слухаю, як співає соловей пісню чарівну.
Тут солов'їна мова дзвенить струмочком дзвінким...
в п'янких пахощах, лілового бузку, як дитя -щаслива...
в рідній стороні відчуваєш голос землі святим-
із за спиною ,за плечима виростають у тебе крила.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779347
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.02.2018
РОЗРИВАЛИСЬ ЧОРНІ ХМАРИ
ПРИСВЯТА ІГОРЮ КОСТЕНКУ І
І ВАСИЛЮ МОЙСЕЮ
Розривались чорні хмари гірко проливним дощем
Тернопільці, із Зубрівки у подвійній жалобі скорботі
із Майдану зустрічали двох ангелів голосним плачем
Ігора Костенко і ВасиляМойсея які-у Небесній Сотні.
Білолиций Ігор-вірив у вільну Незалежну Україну
із патріотичним духом у серці із любов'ю до Бога
що під мирним небом цвістиме червона калина
і пташці буде відкрита в Майбутнє світла дорога.
Захоплювався спортом футболом фанат Карпат
розумний життєрадісний працював журналістом.
в голову вистрелив із свинця кулею вбивця -кат
впав на бруківку із клена додолу зеленим листом.
І красень Василь займався спортом любив Карпати
полонили високі вершини нектар духмяного цвіту
понад усе любив українську пісню слухати і співати
як соловейко у вишневім саду щебече мило на вітті.
Випромінював, Всесвіт і серед друзів був ватажком
молодий юнак , який ще не відчув присмак любові...
запалював гасла ''краще вмерти вовком, чим жити псом''
із уст сказані ,слова перед смертю- освячені у крові.
Дві різні особистості ,а ціль одна дійти до мети...
в океані, плисти на своїм кораблі до берега надія,
мріяли, відкрити вікно у Європу до щастя мости-
щоб на своїй землі жити і усміхалась квітка лелія.
Два Ангели, на світанні так рано злетіли в небеса
де в божім раю сяє зірка золота сяйвом слави
Україні залишили пам'ять в честь їх горить свіча
Герої не вмирають!!! -і викарбувана рана у мами.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778467
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.02.2018
ЗАЦВІЛА САКУРА НА ЧУЖИНІ
Зацвіла ніжна сакура на чужині,
як біла вишня у веснянім саду
пелюстка дарує щастя пташині
незабутню мить -неповторну красу.
Із долонь сакури п'ю водицю із джерела...
на крилах мрій лечу лечу до ясних зір,
і в заметіль виграє милозвучна струна
оживає надія в божій красі із синіх гір.
Сакури -духмяний рожевий лілейноцвіт,
вітерець заколихує у квітучім розмаю
із Японії -пахучий аромат несе привіт
і в казковім царстві моя душа розквітає.
Я ,милуюсь, любуюсь подихом весни...
насолоджуюсь вродою у пишноцвіті,
квітне сакура із крапельки чистої роси
із небес сонце купається у буйноквіті.
І я, цвіту ,як ніжна сакура весною...
дивокраса іскриться в моїх очах,
прекрасний світ малюю душою
на полотні -земний рай у моїх руках.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778338
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.02.2018
ПАМ'ЯТАЙ, ДИТИНО ГЕРОЇВ ПОІМЕННО!!!
Ніколи невідмити невинну кров на Майдані
і героїв України ніхто незабуде імена
Небесна Сотня ,як на небі зорі ранні...
променем осяюють стежки в майбуття.
Пам'ятай дитино!!!-героїв поіменно...
Революцію гідності-чотирнадцятий рік!
як від куль гинули хлопці щоденно
і до боротьби проти тирана повстав світ.
Михайлівський монастир бив у набат
дзвеніли голосно дзвони по всій Україні
криваву розправу розпалив тиран-пилат
снайпер безжально стріляв в серце калині.
Брат пішов на брата із зброєю в руках
беркут бив кийками принижував людину
і голуба миру клював ворон чорний птах
пісня ''пливе кача''вела сина в домовину.
Плакало, ридало небо сизими дощами...
зима відкрила ворота двері в божий дім
один за одним злітали хлопці -журавлями
поклонялись чорні хоругви голосив дзвін .
Над труною сина плаче ридає батько і мати
від болю страждання в очах блестить сльоза
скорбить Україна стікає кров'ю від рук ката...
в пам'ять героям горить палає воскова свіча.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778283
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2018
ЗАПАЛЕНА СВІЧА ГОРИТЬ ТРИВОЖНО
ЛИЦАР СВІТЛА ПРИСВЯЧЕННЯ ВОЛОДІ ЖЕРЕБНОМУ
Вдихав ,у небо синє волошкові жита у полі...
немов лебідь білий замріяний в розмай весну,
йому на березі Дністра цвіли стрункі тополі
любив він рідну землю мати Україну свою.
В столицю, на Майдан покликав небесний дзвін-
коли в диму, палав горів Київ у пекельнім вогні ,
від сну, прокидавсь, піднімавсь народ із колін...
щоб від беркута, захистити свого брата по крові.
Крізь заметіль, із піснею Вкраїни ішов до волі...
вірив, у завтрашній день, що переможе добро...
а на землі, на білім снігу розлилось море крові-
кат пострілом вцілив у шию він опустив в крило.
В цю мить, затуманилось небо розкололось надвоє,
Небесний Батько -заплакав проливним дощем...
він зустрічав красеня сокола із пекельного бою-
і на бруківці ,покрив тіло героя сніжним плащем.
Лицар Світла, віддав за нас своє молоде життя...
у чорний лютий став на варті -у Небесній Сотні,
від сліз , від невимовного болю щемить душа...
бо білий божий світ померк назавжди для Володі.
Безсоними ночами ридає мати за милим сином,
у літнім саду сивий батько шукає вчорашні сліди....
а стежки, до краю літ встелились гірким полином-
пам'ять' увінчала вінцем слави їхній хрест назавжди.
Горить, запалена свіча палахкотить тривожно...
похвилинно скапує воском ,як чиста сльоза-
несе смуток , журбу, печаль у серце кожне...
бо від рук ,снайпера розстріляне України дитя.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778023
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.02.2018
У ХРАМІ -ПРИЙМИ ПРИЧАСТЯ СВЯТЕ
ВІДПОВІДЬ НА СЛОВА ЛІДІЇ ЯР
У Лідіє,не скерцо, жар, а погляд на життя ...
в думках у слові гнівить ображає Бога,
та без храму, хто ти -заблукале ягня?...
накликаєш ,на себе біду горе і тривогу.
Всі ми грішні люди, на землі немає святого...
свої помилки признати не дає гордість пихата,
народжується своє'' я'' втомиться душа небога...
приймає удар, у спину ножем від лиходія ката.
Свій корабель -життя причали до берега у храм
нехай його не розбиває шторм ураган високі скелі
повернися лицем до Бога почуй глас божий із ран
не блукай у пісках один із вітром у морській пустелі.
Як біда,то шукаєш Бога у церкві селі і в місті...
де святий іконостас хрест умаєнний в барвінку,
із чаші віри п'ємо святу любов Божу Пречисту...
молитва, очищає омиває увесь бруд від тебе жінко.
Перед святим образом запалюєм воскову свічу
молися, за померлих, здоров'я ,батьків дітей і внуків,
у покаянні несемо радість біль ведемо розмову свою,
Всевишній,відчиняє широкий світ веде як дитя за руку.
Прокинься, від сну поспіши у храм до Ісуса...
послухай, слово боже у святості оживеш на землі,
нехай живе Господь у серці вберігає від спокуси,
і по волі божій цвітуть квіти і сяють сонячні дні.
Не всі духовні Отці -грішні книжники і фарисеї
серед них є світлі чисті прозорі душі ,як білий сніг...
прийняли, -чин монаха моляться у божій оселі,
покутують гріхи за тебе за мене за жорстокий світ .
Від духовного отця у храмі прийми причастя святе...
тіло і кров хліб і вино Христа Спаса -Ісуса Сина,
нехай очі прозріють ,розум божу мудрість осягне...
бо дзвін церковний єднає у християнську родину.
Всевишній Отець є всюди в кожному створінні
він є слово яке єднає всіх мирян у святій молитві,
а храм -це серцебиття Бога в сонячнім промінні
втішає калік зціляє рани водицею у життєвій битві.
М. ЧАЙКІВЧАНКА
Я не шукаю Бога у церквах.
Мій Бог зі мною – в серці, у душі,
Бо Бог – любов і, аж ніяк не страх,
Ми всі йому як діти… не чужі…
Я не шукаю Бога у церквах.
Мій Бог усюди, в кожному створінні,
Він на шляхах, дорогах, на стежках,
В дощі і вітрі, в сонячнім промінні…
Я не шукаю Бога у церквах,
Бо Він зі мною є і був, і буде…
Душа - то вічне, усе інше – прах…
І всі попи – всього лиш грішні люди…
Я не шукаю Бога у церквах.
Туди зайшовши я збагнути хочу -
Чи розкіш та - любов до Бога? Страх?
Чи те хотіли бачить Його очі?
І ніби не було тисячоліть -
Для книжників і фарисеїв храми,
А Бог, десь там, біля воріт стоїть -
Калік втішає і лікує рани…
Лідія Яр
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777853
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.02.2018
ЖИТТЯ -ЗГАСАЄ, ЯК СВІЧА...
Розлетілись птахом далеко по- світах...
в зорану ниву сієм зерно на чужині,
проростає паросток в коріння в житах
від туги ,сохну-як від дощу цвіт на калині.
Життя згасає, як свіча -без сповіді причастя...
без солов'їної милої мови духу рідної землі,
у пісні ,у слові мабуть моя радість і щастя
як пташка співає в маминім садочку навесні.
Там у тихім раю загубила замріяну весну
шматочок літа розчинився у сизім тумані
в дорогах вимірюю життя описую божу красу
і у вікні зустрічаю новий день на світанні.
А час ,так швидко біжить як бистрі коні...
ніхто не зупинить життя коротку мить,
із синіх гір виснажена у осінь іду поволі...
опадає, пожовкле листя і зима в очі сніжить.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
2010 05 06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777838
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2018
ЛИЦАРІ МАЙДАНУ
Поглянь, як білі лебеді знялись у небо..
то лицарі Майдану -Ангели білокрилі!
стояли - за Україну! за мене ,за тебе,
тримають на плечах небо,у тумані сизім.
Снайперська куля спалила безневинне дитя
матері із сином обірвала розмову по телефону
впав на бруківку застигло незахищене життя
і їхній слід освятила молитвою Пречиста в іконі.
Ти, боровся за волю свободу без зброї в руках...
били кийками, труїли газом безжально кати...
ти, із усмішкою на устах ніс пісню наче птах
на білім снігу зацвів червоним маком від сльози.
Небесна сотня -запалила промінь миру добра
в їхню честь, схиляєм голову на Майдані...
Герої не вмирають! їхня світла пам'ять жива
із піднебесся чути їх відлуння із блакитньої далі.
Стогне ридає земля у смутку журбі небеса
матуся безсонними ночами ридає від болю
назавжди згасло сонце і зорею зійшла їх душа
щоб прогнати ворогів народу -Божою рукою
Молоді юні в літах пролили невинну кров
і у важкий час ,стали на захист мати України,
віддали найцінніше життя - жертовну любов
щоб у Божім саду цвісти вічно цвітом калини.
.М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777732
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.02.2018
ПРОБАЧ МАМО!!!
ПРИСВЯТА УСТИМУ ГОЛОДНЮКУ
Пробач , мамо! що залишив ,як билину одну...
впало небо, і сльозою вмивається зірка рання...
що в зажурі ,зустрічаєш сонце і лиєш сльозу,
і снайперська куля розбила мрії надію останню .
Послухай !рідна матусю, як щебечуть солов'ї...
я поміж віть нахиляю тобі сонечко тепло літа
зеленим листом шелескочу на клені стрункім
із Божого раю ангелом нахиляю промінь світла .
Крізь заметілі, я ластівкою пробиваюсь на вітрах...
щоб витерти із очей сльозу завітати в гості у сни,
до грудей притулити зацілувати золоті руки у снах
ясною зорею до нашого саду осяяти тобі стежки.
Мила матусю!!!Не плач, не тужи, не ридай за мною
нехай дощ ,бентежно не стукає в шибку у вікно
на могилі, посій ранні квіти чорнобривці весною
і я прилечу, до віть калини і тебе обніму крилом.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777685
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.02.2018
МОЛЮСЬ , МІЙ БОЖЕ ЗА УКРАЇНУ!!!
Молюсь мій Боже за Україну!!!
почуй благання щиру молитву мою
ти є Сонце правди -єдина надія
світло яке спалює темряву тьму
Молюсь , мій Боже за Україну!!!
бо віра є основа і суть життя
добро переможе зло небо синє
і сонце миру осяє стежки для дитя.
Нехай ясне світло зійде на Вкраїні!
принесе злагоду спокій у наш дім
у владі буде мудрість порозуміння
зрадників розжене небесний грім.
Подай, нам Боже сили і терпіння!!!
пережити ,перенести важкий час...
прийняти причастя -єдине спасіння
відігнати нечисть почути божий глас.
Мій Боже ,охорони, вбережи Україну!!!
у храмі молитвою з'єднай у мові мирян...
недай знищити мій рід козацтва коріння,
бо ти один на цій землі -господар і пан.
Молюсь, мій Боже За Україну!!!
врятуй, її від руїн пекла війни...
у сивої матері витри сльозину
і цілющою водицею рани зціли.
Молюсь ,мій Боже за Україну!!!
нехай із згарища воскресне земля,
хлібороб оре ,сіє зерно росте калина...
на столі, був хліб і славити твоє ім'я.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777504
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 17.02.2018
ПЕКЛО ВІЙНИ
Із пекла війни вийти живим немає шансу...,
легке поранення один процент на життя
небритий ходиш брудний чобіт без глянсу
одяг пахне димом і під ногами горить земля .
В окопах в закамянілій землі твоє ложе...
сніг ковдрою- білим пухом покриває тебе,
тріскучий мороз мінус двадцять пече і гложе
молитва -оберіг... віра, дає духу, що біда мине.
Сивіють божеволіють від страхіть жаху війни
від смерті ,побратимів ураганного залпу і зриву...
в пекельнім аду обпалені хліба золоті колоски
засіяно свинцеві кулі міни на обгорілу ниву.
Спиш скорчений в дугу або на повний зріст
ворожа кулеметна черга виє лютим звіром
кишки грають марша немов у пасхальний піст
і ти жива мішень під снайперським прицілом.
Чорний ворон клює очі розтягує мертве тіло
на полі бою найкращі сини віддали життя
відважні дочки рятують від смерті ранених сміло
розлито море крові від болю стогне мати земля.
Оскаженілий ворог рашиська орда лютує
від кулеметних пострілів здригається душа
війна домовини і дубові хрести штампує
і в глибоку могилу провожає сива мати дитя.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777425
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.02.2018
ПРИСВЯТА ОЛЕКСАНДРУ ГОШИЛИКУ
МОЛОДОМУ БІЙЦЮ І ПОЕТУ
ВІН ПРОЙШОВ ВОГОНЬ І ВОДУ
Він пройшов вогонь і воду у диму палало небо...
на аркуші паперу нотує кожен крок війни,
у мирний час, грав у війну читав казку для себе
романтик, із девяностих... для якого цвіли сади.
Закоханий у життя у цей прекрасний світ...
а в двадцять літ - посивів як вишня біла-
в Іловайськім котлі обливав кривавий піт,
народився, щоб жити ...знищити ворожу силу.
Навчився, у своїх руках тримати автомат...
до ворога поетичним почерком посилає вітання...
''за Майдан! за Небесну сотню! за тисяч солдат!''
які полягли, на полі бою весняним цвітом раннім.
Не одна мати недочекалась із війни свого сина...
вдова-чоловіка, діти вмивають слізьми долю свою-
ворог ,загнав у загнаний кут тупік - оточив із тилу
здригалась, палала земля від ураганного дощу.
В степу, заспали вічно хлопці -в братській могилі..
розлилось море, океан крові в Іловайськім котлі,
молоді козаки стояли пліч о пліч- за Мати Україну!
прогнати назавжди ворога і добре жити на землі .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777332
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 16.02.2018
У ГОСТІ ЗАВІТАЛА ВЕСНА
До зими назустріч прийшла весна
лютий місяць а немов березневі дні
засяяло ясне сонечко променем тепла
і зацвів пролісок в білих снігах на землі.
На стрітення потепліло запахло весною
прокидається пташка від зимового сну
у річці кресне тане лід пливе за водою
із землі пробивається травичка в саду.
На стрітення завітала у гості весна
променем сонечка усміхається землі
і воскресають оживають ліси гаї і поля
і в цю мить клен посилає вітання вербі.
Із стріх стікає краплями гостра бурулька
зчорнілі пожовлі сніги розлили струмочки
цвірінькають горобчики стрибає козулька
і зима розслабилась заспала в холодочку.
А сонце зайшло на захід іде в надвечір'я
і хмари снігові закружляли снігопадом
із небес сяє виблискує зоряне сузір'я
і зима ще господарює править балом.
Вечір заколисує зоряну ніч доранку
крізь вікно холод проймає крізь шкіру
вітер невгомониться вивертає наізнанку
люта зима шмагає бичем дикому звіру.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777270
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2018
ЗАПАЛИ СТРІТЕНСЬКУ СВІЧУ
Запали стрітенську воскову свічу...
нехай горить палає у Божій любові,
зігріє від холоду тіло душу твою
з'єднає, із Богом у пресвятім слові.
Поспіши, на зустріч до Бога у храм...
віднайди для душі скарб місце для себе,
бо розкіш земна неважить ні награм...
те що посилає в дарунок святе небо.
Нехай із віків увійде до нас Семеон...
на руках принесе дитя Спасителя світу,
приспані душі відкриють очі до ікон
і сліпий прозріє побачить боже світло.
Ісусе -сину Божий і Преславної Марії
подай благодать благослови землян,
спаси від грому блискавиць і заметілі
наверне заблукавше дитя і поверни у храм.
Ісусе-ти водиця із джерела і хліб насущний
у тройці пресвятій -Цар правосудний суддя...
на троні в дусі святім -із Отцем вічно сущий ,
просвітив наскрізь моє єство оживив життя.
Запали Стрітенську воскову свічу...
нехай принесе мир спокій і надію,
нашу світлицю зігріє іскорка вогню
і просвітить темряву принесе спасіння.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777215
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.02.2018
В ГЛИБОКІЙ НІЧЦІ ВТОПЛЮ СВОЮ ПЕЧАЛЬ
В глибокій нічці втоплю свою печаль
розправлю крила полечу до ясних зір
О, Князю Місяцю на мене почекай!...
візьми, на човник вези до синіх гір .
Там на березі щастя моє натхнення
прекрасна шляхетна муза живе
небо відзеркалює пісні імення
від чарівної мелодії душа розцвіте.
За вікном лютує зима хуртовина
падає снігопад вирує вітровій
від холоду замерзає самотня пташина
серця торкаються морози заметіль.
До фінішу добігти ще два кроки...
назустріч лютій зимі прийде весна,
від сонечка скреснуть сніги потоком
над річкою розпустить коси верба.
Розвесніють біля хати яблуневі сади
лелеки принесуть мрії у суцвіття
зашелестять трави із алмазної роси
защебече пісню соловейко на вітті.
Наллються нектаром пахучі квіти
троянда подарує красу для душі
замедоносить бджола усміхнеться літо
зимову втому омиють весняні дощі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777024
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.02.2018
Я ,ЧЕКАЛА НА ТЕБЕ ВСЕ ЖИТТЯ
Я, чекала на тебе все життя...
шукала серед обличь в юрбі,
вірила ,що віднайду тебе я...
щоб у парі злетіти до зорі.
Я ,чекала на тебе все життя...
принца, із казки на білому коні,
який відзеркалює святі небеса-
і розділити радість горе на землі.
Я,чекала на тебе все життя...
споріднену душу яка єднає у коханні,
від погляду, забилось серцебиття
і як лебеді кружляти на світанні .
Я, чекала на тебе все життя...
щоб тобі відкрити душу свою,
і пити любов святу із джерела...
іти крізь зими зустрічати весну.
Я,чекала на тебе все життя...
у мріях малювала куточок раю,
щоб хвиля несла нашого човна-
до берега щастя і я цвіла у розмаю.
Я ,чекала на тебе все життя...
щоб ти ішов на зустріч моїй долі,
і прекрасну мить нахилить нам зоря
і запалить святкові свічі для любові.
Я чекала на тебе все життя
щоб очі іскрились діамантом ночі
щоб рука в руці назавжди була твоя
і розквітали троянди у серці жіночім.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018
Я НІКОЛИ НЕ ЗУПИНЯЮСЬ НА ПІВДОРОГИ
Я, ніколи, не зупиняюсь на півдороги...
як би не було важко проти вітру іти,
вдихаю повітря у груди у серці із Богом
і віра надія і любов осяюють мені стежки.
Я, ніколи, не зупиняюсь на півдороги...
навіть як наді мною блискавиця і гроза,
дощ омиває тіло намокають мої ноги
і як фенікс із попелу воскресає душа.
Я, ніколи, не зупиняюсь на півдороги...
борюсь за життя шукаю істиний шлях,
і розбиваю трудності високі пороги,
і по Божій волі лечу до мети як птах.
Я ніколи не зупиняюсь на півдороги
по названому маршруту іду до кінця
хоч стікаю кровю і стерня в ноги коле
досягаю успіхів ціною власного життя.
Я, ніколи, не зупиняюсь на півдороги...
коли зі мною вірні три подруги ідуть,
і я, корюся, поклоняюсь одному Богу-
віра надія любов -це є основа життя суть.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776751
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.02.2018
БЕЗ ПАСТУХА ДИКЕ СЛІПЕ ЯГНЯ
Тверду чорну смолу без вогню не розтопити
не залатаєш піском вибоїсту яму дири дороги
від крові -жирну пляму у воді не відбілити
не відмити від фарби руки без хімічної допомоги.
У павутинні ураганні вітри несуть в тупік
вічний плач болю журбі і в душі страждання
час біжить галопом годиник відраховує лік
І в заметіль зими -бузувіра чекає смуток ридання.
Кислувато- солоні дні під грозами проливним дощем
напічнявіє трухлявий слабенький паросток зерна
без сонця тепла любові віри і надії в душі -щем
і без пастуха людина блукає, як дике сліпе ягня.
Потрібно віднайти себе у цьому житті на землі...
віднайти рівновагу на площині якій пливеш вдаль,
бо буйні хвилі розтрощують човни і великі кораблі
залишають уламки долі і крижаної сльози печаль.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776571
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2018
ЯК ПОЕТ ВИРОСЛА НА ЧУЖИНІ
Як поет, виросла на чужині...
Щиро молилась днями і ночами.
Господь подав милість ласку мені
У мріях злітала на Україну до мами.
Зійшла свята благодать у храмі
Ангел із моїх очей зітер сльозу
Рідне слово лікувало мої рани
Журавкою набирала висоту.
В одинокої птахи стільки дум
Як із гір тече вода потоком
туга рве душу печаль і сум
І білий день стає роком.
Думаєш, у багатих панів є добро?...
що ковбасою городять плоти,
не заглядай ,марно в чуже вікно---
бо даром ніхто недасть тобі води.
Щоб заробити, треба добре попотіти
запрягають як коня до воза до праці
часом недадуть навіть присісти
гонять тобою взад вперед по хаті.
Не заздри, чужому заробітку...
не дивись, на чужі маєтки зока,
очима ,як стрілою нестріляй мітко...
біля берега мілко ,а річка глибока.
Щоб переплисти на іншу сторону...
Треба вміти плавати іти до мети,
і в руках міцно тримати борону
знати мову, звичаї, і в рот набрати води.
Кому як повезе фортуна у житті?...
хтось працює, і обїздить увесь світ ...
побачить Рим, Венецію, Альпи живі...
і у Люрді, святим поклониться до ніг.
Але не всі, виграють щасливий квиток...
не всім однаково, світить сонце на землі-
хтось потіє від години до години під дзвінок,
а інший насолоджується красою у житті .
Невільна пташка закрита в клітці під ключ,
і в шпарку виглядає коли вирветься на волю
чекає, із за хмар сонечка із піднебесних круч...
щоб вдихнути ковток повітря і мить святкову.
На чужині, біля віли ростуть магнолії і пальми..
дороги прокладені асфальтом світяться як скло,
але додому птахою злітаєш де цвітуть мальви-
де на клені лопочить щастям лелека крилом.
Де над калиною дзвенить у криниці водиця ...
кристально чисто-прозора, як синє небо голубе...
а білосніжною зимою на Різво пахне паляниця,
медова кутя і дитятко на сіні колядкою тебе обніме.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776499
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2018
ТИ В МОЄМУ СЕРЦІ ВІЧНО ЖИВИЙ
ПРИСВЯТА ВОЛОДІ ЖЕРЕБНОМУ
Від сльози, печаль смутком зацвіла...
по іншому, дивлюсь на цей білий світ-
Я, не плачу мій сину тільки в душі журба-
живу, тобою мій любий і молитва- це мій лік.
Швидко пливе час удаль -бистрою рікою...
я, виплакала море сліз -безсоними ночами,
іду, в завтра.... тихою сповільненою ходою,
і шукаю, тебе мій ангеле під святими небесами.
У спогадах ,шукаю тебе згадую вчорашні дні..
твоє дитинство ,квітучу весну -юність зрілу...
із фотографій, дивляться карі оченята твої-
і твоя мила усмішка додає мені духу і сили.
Хресною дорогою - іду до заходу життя...
рука ворожа спопелила твої літа молоді,
застиг твій шлях і сліди замела люта зима...
та в моєму серці, ти вічно живий на землі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776295
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.02.2018
ПРИСВЯТА СОЛЬЧАНИКУ БОГДАНУ
БЕЗСМЕРТНА ДУША
Із роду, корінний верховинець... любив Карпати...
життєрадісний світлий красень, як гірська вода...
міцне тіло за духом,революціонер -Богданом звати-
залишив, слід у поетичному слові... бачення життя.
Замріяний, у Майбутнє... кув підкови для коня...
возлюбленій, нахиляв зорі... дарував квіти із роси,
варив ''Кухню свого покоління'' і вболівала душа...
відкривав вікно у Європу, щоб'' людиною став ти.''
Щоб душа незачерствіла у повсякденному житті...
із сходом сонця прокидався на світанку -щасливий,
скромний юний козак ,а за плечима -мудрість віків...
сліпцям- відкривав тайну Всесвіту.. нескорений і щирий.
Він заплатив високу ціну віддав на плаху життя...
і казав , ''що вмерти за Україну ненайгірша смерть''
снайперська куля вцілила відібрала у мами дитя,
душа безсмертна твердиня, яку незламати на чверть.
Вимірював відстань мандрівки земного життя...
дивився, правді у очі, щоб незустріти сестру гординю,
знаннями запалював багаття і іскорка зігріває дитя,
вніс золоті скарби душі у слові у поетичну святиню.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776139
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.02.2018
ПРИСВЯТА РОМАНУ ГУРИКУ
ЮНИЙ ПАРОСТОК
Із першого погляду закохувались дівчата...
а скільки мріяло іти із ним до вінця?...
від ровесників був старший набагато...
йому судилось бути воїном миру і добра.
Чорнявий хлопчина юнак вродливий...
носив прекрасне чудове ім'я -Роман
до понижених, був завжди співчутливий...
і в заметіль ,проти тирана злетів на Майдан.
Юний паросток зростав украсити храм...
тримати пресвяте небо правицею Бога,
цікавився наукою і до всього мав талан-
у світ знань прокладав життєву дорогу.
Із щирим серцем- ангел добра і миру...
світлий небесний воїн жертовної любові
білим голубом злетів увись на крилах
щоб стояти на варті у Всевишньому домі.
У Київ голосний дзвін кликав на Майдан
боротись, за волю... він став у першім ряду,
''Хто, як не я''- ''захищу народ'' ,сказав'' Роман''
від свинцевої кулі загинув у кровавім бою.
Здригнувся світ, від смерті молодого юнця...
чорний ворон забив крильми у вікно до мами
в домовині, у вишиванці усміхнене хлопча...
плачуть стривожені батьки і глибокі рани.
Романа-благородний образ сяє на іконостасі
народжений вмерти , щоб стати вічно живим
у Небесну сотню став у стрій в новім часі
золотими літерами названо його ім'я святим.
Навесні , цвітуть кетяги молодої калини
до їх віть злітаються із піснями солов'ї...
на алеї слави несуть честь -сину України
із поклоном, Земля мати дарує квіти живі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776128
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.02.2018