| Сторінки (7/697): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Любовь супротив жерновов одиночества,
Сильней во сто крат, скажешь, это не так?
Милуясь огнями небесного зодчества,
Влюбленные ставят нетленный спектакль.
Пускай он вначале с ролями банальными,
Немного притворными, но как всегда
В оттаявшем сердце, – слывя гениальными,
Порвут зал на бис, заряд свой отдав.
И может кому-то, кто в жизни отчаялся,
Давно крест поставил на бренных делах.
Помогут себя обрести в дебрях чаянья,
Давая возможность родиться с нуля.
Закрыть за собой, как ни странно, все прошлое
О призрачном чувстве, вмещенном в тетрадь.
Отбросить тень страха во время дотошное,
Идти за любовью, миг счастья искать.
18:27, 15.10.2016 год.
Изображение: http://www.mywishbook.ru/content/love
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996908
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2023
Ліжко холодне чекає і все…
Біль… Скільки буде іще того болю?
Зміни на краще? Весна принесе?
Ні… Не вернулося серце із бою…
Дуже замерзло у лютих снігах,
Повністю власне тепло розгубивши.
Щастя? Між нами лишень сновига
Привид його, щось у пам’яті пише.
Прикро, та я розумію на жаль,
Тугу й безвихідь у символах слізних.
Наче вирізьблює небо скрижаль,
Десь на душі, обізвавшись запізно.
22:58, 28.02.2017 рік.
Зображення: http://weheartit.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
Мне так уютно быть с тобой наедине,
Когда в притихшем пульсе воцарилось пламя.
Отрадно слышать трели нежные извне,
Они стремительны, вонзились строго в память.
И всё текут рекою бурной через сны,
Где в каждой ноте переливы обожаний.
Любовь повсюду – в атрибутах новизны,
А сердце рдеет под нашествием желаний.
Летит душа, портал свободен, вновь игрист
И даже вечность аплодирует с восторгом.
Ты в этот миг подобен Богу, ты – Артист!
А звёзды – зрители, влюблённые надолго.
Тихонько шепчут приоткрытой вышине
Слова забвений в небывалых дифирамбах.
Мне так уютно быть с тобой наедине,
Когда на взводе нерв раскручивает самбу.
11:10, 10.10.2016 год.
Изображение: http://www.nastol.com.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996831
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2023
Коли ртуть ударить по венах болюче,
Стираючи вкотре останнє тепло.
Коли проростає колюччя разюче,
На місці, де щире кохання було.
Тоді, крізь виття і оту кострубатість,
Між вибором – жити? А може, і ні…
Плелися думки, всі до цього крилаті,
І щось забирали неначе в мені.
Тягнули з душі, убиваючи прикро,
Мій Всесвіт, що мав би зігріти тебе…
Ще й морок-грабіжник намріяне викрав, –
Весну молоду і прозорість небес.
22:43, 31.01.2017 рік.
Зображення: http://pihtahvoya.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
От взглядов твоих появились ожоги
На сердце, ты – боль, излучатель огня.
Горю безутешно, твой космос жестокий,
Но сил не найти, чтоб стихию унять.
И вновь погибает мой мир обреченно,
Пылает как факел, в искрящем дожде.
Я – словно пустыня; ужасно влюбленный,
Мне некуда деться, флюиды везде.
Они прошивают насквозь так умело,
Стирая все грани меж явью и сном.
Душа норовит лихо вырваться с тела,
В тебе раствориться, поставив вверх дном.
Судьбы надоедливый чинный порядок,
Взрываясь на сотни мельчайших частиц.
Пройдя по касательной, отчасти рядом
И тайну любви, лишь коснувшись, постичь.
От взглядов твоих появились ожоги
На сердце, ты – свет нескончаемых бурь.
Внедряясь в мечту, ты становишься многим
И жжешь мои мысли, а в целом – судьбу.
17:31, 01.10.2016 год.
Изображение: http://www.scorp12on.narod.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996748
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.10.2023
І
Навіщо Прометей нам мудрість дарував,
Нікчемності людській, пожадливій до краму?
Можливо, цей вогонь, подібний до ярма,
Був зайвим лиш для тих, хто намагався браму
Відкрити у світи, де б хтось когось любив,
Згораючи ущерть у вічнім спогляданні.
Або шукав як міг червоних рут скарби,
Довершення небес у радощах кохання.
За що ж тоді Боги, зібравшись не на жарт,
У гніві невмолимім ритуал здійснили:
До виступу, до каменю, а далі – жах,
Прибили в ланцюгах, усі забравши сили.
Щоб не творив добро для люблячих сердець,
Приймаючи страждань безглузде покарання.
Не вів два космоси крізь пекло під вінець,
У снах прийдешніх знову, вірячи в єднання.
ІІ
Навіщо Прометей нам хтивість відсікав,
Немов хворобу злу, що відбирала щастя?
Кудись несла прозріння див його ріка,
Та душі не хотіли відчинятись настіж.
Лишались люди безпорадно в однині,
Затамувавши подих, відмовлялись жити.
«Тримайся, друже», – стогін падав з вишини,
Та хто це чув із них, ніхто не міг любити.
А він терпів щоразу вишуканий біль,
Готовий був порвати стиснені закови.
Не міг нічого вдіяти, бо звідусіль
Ненависть лізла прудко, з холодом у змові.
Але горів у пристрасних серцях вогонь,
Давав натхнення захищати подарунок.
І доки є рубці на шкірі двох долонь,
Ніщо не зможе відібрати щастя трунок.
ІІІ
Навіщо Прометей нам сьомі небеса
Постійно відкривав, як нові горизонти?
Когось до себе звав, а потім – воскрешав,
Щоб знову йшли до зорь, перегорівши в соте.
Щоб вірили у те, що буде все гаразд,
Прокинеться весна від втрачених ілюзій.
Наразі в душах ніч, відчуження пора,
Не кожен має хист відсортувати друзів.
Навіщо Прометей, віщуючи добро,
Так ревно захищав стремління недозрілі?
Ніхто не розумів, всі грали якось роль,
Але сюжети втім були, як завжди, сірі.
Дарунок твій простий здавався надскладним…
Одні тримали злість на всіх, окрім на себе.
А інші – в суєті, навколо довгих днин,
Боялися вогню, не зрозумівши небо…
Листопад 2016 рік – 12:13, 20.02.2017 рік.
Зображення: http://kajlas.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
Оживляя любовь в недрах бедствий стихийных,
Синь небес выпью жадно закатным огнём.
Разделюсь на частицы в признаньях невинных,
Открывая созвездия призрачным днем.
Там окрест за неверием в чем-то радушным,
За резонным вопросом: «Как жить без тебя?».
Поднималось навершие страхов ненужных,
Совершающих ночью какой-то обряд.
Ускользаю небрежно, сняв рамки запретов,
Но по-прежнему держит меня твой мираж.
Оглянуться не терпится, в голосе – трепет,
Дай мне сил отдышаться, сдержать свой кураж,
Перспективу отметить фломастером тонким,
Придавая бумаге отточенность форм.
Что-то в сердце живет, предрекая у кромки
Оступиться не раз, вновь преследуя шторм.
Оживляя любовь в недрах бедствий стихийных,
Сокрушительным светом внутри становясь,
Соберусь наподобие звёздной лавины,
Нежной лаской накрою, беспечно любя.
20:24, 15.09.2016 год.
Изображение: http://kovcheg.ucoz.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996632
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.10.2023
Криголами пливуть, розмітаючи кригу,
Оминаючи скелі, що пестять зиму.
Це кохання моє знов розкручує дзиґу,
Щоб назавжди розбити самотності мур.
Сяйво вказує шлях і веде філігранно
До глибин виднокраю, а далі – до зорь.
Молитви про цілунки, намріяні ранком,
Вже почуті на небі, відкривши пароль.
Я вважаю, що ти – неймовірно вродлива
І читаючи вкотре рядки про любов,
Упізнаєш себе в кожнім слові, ти – диво,
Фантастична відрада, яку я знайшов.
Криголами пливуть, відступаюча крига
Розкриває на повну мої почуття.
Все пришвидшує оберти пущена дзиґа,
Удихнувши у мене принаду життя.
22:01, 28.12.2016 рік.
Зображення: https://www.pinterest.com/visualreverence/ships-warships/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
День без тебе – суцільні тортури,
Присмак щему, самотності нурт.
Десь нудьгують крилаті амури,
Хоч молись, та не чує їх гурт.
День без тебе, неначе облуда,
Мов жура, що в лабети взяла.
Ледь тримаюся вкотре й усюди,
Не знаходжу в думках строгий лад.
День без тебе – розпечена мука,
Хоч на сотні шматків розірвись.
Серце схлипує, чорна розпука
Поглинає прикрашену вись.
День без тебе – печаль безкінечна,
Все буденне іде шкереберть.
Щось тримає до сліз недоречне,
Сум’яттям наповняє ущерть.
День без тебе, мов рана відкрита,
Що нестерпно у грудях болить.
Порятуй моє пристрасне літо
Від сумного нашестя імли…
22:33, 26.12.2016 рік.
Зображення: http://fototalisman.livejournal.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Як почати розмову з тобою про любов жагучу?
Як спалити останні мости і не впасти у прірву?
Хтось напевно побачить дрібниці, вони хай не мучать,
Треба нищити у голові назавжди всю зневіру.
Та вона розтинає, мов демон, моє серце знову,
І в душі забирає розліг для високих польотів.
Дай очима торкнутися ніжної теми розмови,
У безсонності ночі напам’ять я вивчив у соте…
Зміст її… Та мандрую вже вкотре по розбитих скельцях
Не розмовності, дещо спіймавши таки на папері.
У вервечці заплутаних слів безпорадно щем в’ється,
Відчинити все хоче взаємного прагнення двері.
22:25, 16.12.2016 рік.
Зображення: http://kanapka.pl.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Країну Героїв не спинить орда
Курей двоголових, закутих у морок.
Ми – воїни Світла, ми маємо дар –
Вгризатися міцно у пекло, де ворог
Ґвалтує життя у безладді тортур,
Від Бога так хоче відрізати душі.
Ми вкотре здіймаємо серце на штурм,
Зминаючи гори, до того незрушні.
Стираємо сажу бридкої зими,
У смороді вічнім болотних поганців.
Тримайся, мій друже, хай мозок димить,
Очищення болем в чужій забаганці!
Нам заздрить Геракл, хоч і сам напівбог,
Ми неба шматок увібрали в легені.
Аорти пульсують від частих тривог
І бути, звичайно, Вкраїнській легенді.
19:42, 18.10.2023 рік.
Зображення: https://uainfo.org/blognews/1505510738-voyini-dobra-ta-voyini-svitla-vi-shche-tut-.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Ми обоє не вміємо бути щасливими,
Серед світу людей, ледь тамуючи біль.
Навіть небо, мандруючи снами мінливими,
Не минає свідомість, впускаючи хміль.
Тільки відчай зведе до нуля все намріяне,
Рознесе по кутках схлип убивче скупий.
Я не впораюсь сам, знову щемом розсіяний,
Хоч би як неосяжно тебе не любив.
Хоч би як не старався за руку утримати,
Надсилаючи безліч крізь дотик бажань.
Зовні погляд жагучий доволі був стриманий,
Вкрай заповнивши серце чуттями, де жар
Так пекельно розійдеться хвилями дивними,
Майже повністю знищить журбою наш час.
Ми обоє не вміємо бути щасливими…
А сузір’я, між іншим, дають вкотре шанс.
13:00, 30.12.2016 рік.
Зображення: http://www.sunhome.ru/image/18571
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Проходять хвилини розмірено в давність,
Лишаючи спогадів низку живу.
Кудись в небуття відлітають сни марні,
А щось недосяжне дасть сили єству.
І знов спопелить перегріте зізнання,
Спотворить, як завжди, усе навкруги.
Збирав я тривожно частинки кохання,
До серця тулив, так беріг від нудьги.
Із вкрадених митей в світах неможливих,
Дощі пролилися нічних чарувань.
Я вперто хотів в цій намокнути зливі,
Пірнути в часи, де зорю цілував.
Проходять хвилини, їх вже не догнати,
Не варто жаліти за днем, що минув…
Міцні надзвичайно невидимі грати
Подій наболілих за межами сну…
11:36, 21.12.2016 рік.
Зображення: http://namba.kz
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
Як подолати усі перепони,
Що закривають мій шлях до мети?
Серце палає та знову холоне,
Ставлячи щиру виставу, де ти
Мила очам до останніх подробиць,
Дуже цікава, як вир таїни.
Я так боюся кохання зурочить,
Небо постійно тобою п’янить.
Чую, як струм розгортає тенета,
Поряд ти зовсім, вдихаю флюїд.
Щастя тримає за руку відверте,
Крила вдягає в яскравий політ.
І не важливі усі перепони,
Наче й мета до смішного близька.
Голос у грудях такий невгамовний,
Вкотре віднайде омріяний скарб.
20:52, 21.12.2016 рік.
Зображення: http://apec2012.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
Я відкрию тобі таємницю:
Ти найкраще творіння небес!
Хоч пройди навіть Всесвіт увесь,
Упіймавши казкову жар-птицю,
Все одно не пізнаєш безмежність,
Що знайшов у єдиній тобі.
Не збагнеш, чом вартуєш ти більш,
Ніж всі інші творіння небесні.
22:16, 14.12.2016 рік.
Зображення: знайдено в Інтернеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Ти в моєму житті появилася,
Наче сонечко сяйне й живе.
Я не вірив, але ми зустрілися,
Серце знову кохання зове.
Почуттів кольорові миттєвості
Подарують довершений стан.
Я літаю у хмарах чуттєвості,
Що тут вдієш, п’янить висота!
Ти мене із середини змінюєш,
Огортаючи цвітом рясним.
А навколо, дзвіночком виспівує
Невгамовна розлогість весни.
Мов володарка щему солодкого
Із настояних небом заграв.
Ти – розрада буття одинокого,
Перший крок за омріяну грань.
16:36, 14.12.2016 рік.
Зображення: http://greenword.ru/map/page_28.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Марення моє блакитнооке,
Наче янгол із окрилених світів.
Десь подівся мій душевний спокій,
Розгорівся приязністю у житті.
Маю я натхнення повну скриню,
Маю різнобарв’я свіжих почуттів.
Марення моє, тобі відкрию
Все таємне, що незміряно хотів
Розказати піснею про сяйність
І про те, що ти найкраща між людей.
Я мов бачу всі сузір’я крайні,
Особливо ті, де нас кохання жде.
Марення моє, блакитнооке,
Скільки ж я на тебе у душі чекав…
Вовком вив щоденно одиноко,
І до холоду собачого звикав.
16:30, 10.12.2016 рік.
Зображення: http://brightwallpapers.com.ua/wallpapers/details/101942
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
Я від тебе безкінечно божеволію,
І не знаю, як зарадити собі.
Цілий день перебуваю у неволі я,
Все зацькований невпинністю робіт.
Що навколо укривають хаотичністю,
Та мені одначе байдуже, бо знов
Сподіваюся навзаєм, вкотре щирістю
Хочу в серці ототожнити любов.
Намагаюся ловити чари в поглядах,
А натомість, крізь всесвітню далечінь.
Помандрую, ухопивши крихту золота
Божевілля, що розходиться мерщій.
11:17, 09.12.2016 рік.
Зображення: http://anchiktigra.livejournal.com/617774.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
Ти мені подобаєшся дуже,
Я від тебе в захваті давно.
Розгорнись на повну, моя душе,
Захопи в замріяний танок.
Хай навкіл хронічні заметілі,
Ще й північне сяйво самоти.
Вельми зимно, та сніги не втілять
Холод свій у пристрасний мотив.
Хвацько він мандрує виднокраєм,
Пролетить, мов вихор весняний.
Щось незвичне весело зіграє,
Обізветься вперто з вишини.
Чую знову радісні цимбали,
Що вплелися в золотаву мить.
Я, нарешті, вірю, що настали
Дні чудові, де любов сурмить.
Наче в дивну казку потрапляю,
Зваблений проміннячком твоїм.
Безумовно, серце марить раєм,
Кличе щиро в зоряні краї.
10:21, 07.12.2016 рік.
Зображення: http://narechena.at.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
Повір, я з тобою, хай навіть не бачу
Прекрасного погляду звабних очей.
Ступаю в незвідане, ще й необачно,
Лечу з піднебесся холодним дощем.
Я б дуже хотів розвінчати всі міфи
Про плин самоти, про життя у труні.
Про мрії свої, про безглуздих сізіфів,
Котрі марять небом, завзяті й дурні.
А ще хочу здихатись урвищ зимових,
Засніжених глетчерів поневірянь.
Позбутися порчі та прикрої змови,
Забути нікчемність химерних сіянь.
Я маю в собі віднайти справжні сили,
Повстати буремно із дна темноти.
Дістатися зір, щоби краще світили,
А з рештою справлюсь, у мене є Ти.
21:41, 05.12.2016 рік.
Зображення: http://astrotarot.com.ru/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
Она услышала его мольбу, сжигая поцелуем
И бросилась в неистовство нагих объятий сцен.
А он любил весну её бессрочно, именно такую –
Роскошную и царственную, взявшую в свой плен.
Покой сменялся бурей, подчиняясь хаотично страсти,
Выстраивая космос, временно слетев с орбит.
Казалось, будто боги ненароком обронили счастье,
Давая стопроцентный шанс поднять огонь любви.
Она держала всплеск небесной вездесущей благодати,
Наполнив током вены в сотню миллиардов вольт.
А он, раскрыв себя навстречу силам нежности и, кстати,
Как будто ангел был, вошедший безвозвратно в кровь.
И вот на грани диких и непревзойденных тяготений,
Сближаясь словно в танце над поверхностью огней,
Их души созерцали акт творения живых мгновений,
А влажные тела – познали бездну ласк вполне.
17:49, 7.03.2016 год.
Изображение: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996099
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.10.2023
Ти торкнулася струн,
Забриніли вони гармонійно.
І мелодії жвавий тайфун
Знову скрасив довершеність дня.
Наче смерч закружляв,
Підіймаючи гучність постійно,
Щось розгледів здаля,
Доторкнувся душі навмання.
Ось летить ніжний спів,
Звеселить синяву піднебесся.
Я звичайно в мовчанні хотів
Загубитися в проявах чар.
Щось незмірне росте,
Досягаючи подумки серця
І натхнення вже теж
Розігріте, пірнаючи в жар.
11:22, 01.12.2016 рік.
Зображення: http://optitrader.ru/vidy-optsionov-odno-kasanie-one-touch/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
Так довго тягнуться кудись хвилини,
Коли не поряд ти, коли катує мить.
Нашестя прикрощів ніщо не спинить,
Окрім бурхливої й нестримної юрми
Відкритих снів, що схожі між собою
І мають в чімсь подібний,
дещо звабний зміст.
Диктують правила й керують грою,
А часто селяться без дозволу в умі.
Віднайдуть похапцем ошатні рими,
Думки, що змішують усе: і день, і ніч,
І навіть те, що стане поміж ними –
Світання й сутінки вже шкереберть у сні.
Та раптом, – повертаючись до тями,
Відчую знову переміщення твого
Прекрасне дійство, створене місцями
З таких моментів, що розпалюють вогонь.
19:14, 03.12.2016 рік.
Зображення: http://bestsemya.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Якби ж художником я був
І мав принадні акварелі,
То написав би наяву
Твоє зображення веселе.
Уклав би власні почуття
Й переживань силу-силенну
У образ твій, що крізь життя
Пройшов, як видно, не даремно.
Я малював би день і ніч
Твою красу, таку відверту.
Вона давно живе в мені
І дозволяє знову вперто
Творити кожний свій шедевр
У сподіваннях небувалих.
Якби ж мені дістати десь
Казкові фарби, ще й зухвалі.
Неначе водить Ренуар*
Рукою, в контурах глибинність,
У серці виграє струна,
Навколо спалахи невинні.
Якби ж художником я був
І міг на полотні небеснім,
Писати неймовірний бунт
Кохання, прояви чудесні
Тепла з’явились і мольберт
Розтанув у мрійливих сценах,
Та я лишень простий поет…
І у віршах душа натхненна.
13:15, 28.11.2016 рік.
*Ренуар - французький художник. Представник французького імпресіонізму, що пізніше відійшов від цієї мистецької течії. (Вікіпедія)
Після купання 1887
Зображення: http://www.art-catalog.ru/picture.php?id_picture=1730
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
А ти внесла в ту мить чарівність,
Мов янгол щирих молитов.
Я бачив рухи крил тендітні,
Відчув жагу, що йшла у кров.
І ти плела невтомно сіті
Із золотавих сновидінь,
Творила з мрій під оплеск хіті,
Свій лад розкішний в суєті.
А ти ввійшла, немов безодня
Розбещених фантазувань,
Тримала в закутках порожніх
Нестримне пекло поривань.
Ступала легко й безтурботно,
Даруючи небесний шарм.
Світилась жваво й надприродньо,
Змішавши невагомість фарб.
А ти була моїм натхненням,
Жаданим проявом чудес.
Шукала з відчуттям буремним,
Те, що не знайдеш вже ніде.
Можливо, в цьому божевіллі
Я жив і вкотре знемагав.
Та в будні злі і на дозвіллі,
Горіла в погляді жага.
12:50, 28.11.2016 рік.
Зображення: http://vsemmirom.com/sa/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
У серці моїм оселився твій бісик,
Постійно пустує, і все про любов
Наспівує пісні, у сни вводить риси
Тобі притаманні і стверджує знов,
Що ти неймовірна і дуже красива,
Немов берегиня небесних ключів.
І жити без тебе здається несила,
Тим більше, заснути щораз уночі.
Тож вірити хочеться у нереальне,
Що прийде ота довгождана пора,
Коли завітає у душу благальне
Кохання, де всюди панує гаразд.
19:29, 27.11.2016 рік.
Зображення: http://trickishly9.rssing.com/chan-6104958/all_p3.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
Любов замовити не можна,
По Новій Пошті не діждешся.
Увійде в сни вона тривожно,
Немов хурделиця прийдешня.
Прив’є душі наснагу жити,
Дасть серцю поштовх небувалий.
А що там біль? Давно ми квити,
Його до себе ми не звали.
А все шукали дивну зустріч,
Коли розійдуться морози,
Змінивши негативи шустрі
На відчуття, які не в змозі
Вже поодинці існувати,
Приймаючи дарунків квіти.
Складали пристрасні сонати,
Раділи, мов маленькі діти.
Любов купити не можливо,
Як ту дрібницю в Інтернеті.
Вона, немов осяйна злива,
Сама приходить у сюжеті.
Котрий удвох складали спільно,
Нехай не знаючи про щастя.
Про те, що можна бути вільним,
Лише зловивши ритми часті.
Лишень пізнавши невагомість
Та силу стрічного зізнання.
Ми дві дороги несвідомі
Звели в хурделицю кохання.
19.10, 26.11.2016 рік.
Зображення: http://ask.fm/towardsthedream
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2023
Нам судилося вкотре удвох спломеніти,
Безпорадно відводячи погляд убік.
Десь над нами зійшлися два сонця в зеніті,
Перетнувши так вчасно незримий рубіж.
У стосунках, які безтурботно кричали
Про жагу відчайдушну і розблиск чуттів.
Як згорали ущерть, скам’янівши ночами,
Не знаходячи радощів більше в житті.
Час від часу думками, мов шал багатіли,
Наче квіти чекали пришестя тепла.
Знов карали себе, щемко плакало тіло
Все чекало на неба згуртований лад…
Хочеш, все забирай, навіть подих останній,
Забирай проблиск снів під почвар суєту.
Тільки, хоч на хвилину, благаю, в коханні
Подаруй невагомість, від сліз порятуй!
12:31, 23.11.2016 рік.
Зображення: http://www.randrs.ru/photo/549-0-23991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2023
Хоч слово скажи, прошу про відвертість,
Мені вкрай важливо відчути тепло.
Нехай скрізь тривоги і спогади вперті,
Та я з поміж них все ж побачу гало.
Чудових серпанків над прірвою часу,
Де янголи тихо прикрасили хіть.
Напевно самотність згоріла відразу,
Розбещена дійством, що йде мимохідь.
Хоч слово скажи, хай далі як буде,
Можливо, політ у піднесену вись,
А може, як завжди, засніжений грудень,
Що сивим морозом затягне униз.
Прямісінько в пекло, на дно й порятунок
Шукати не варто, він мчить навздогін.
А серце, знов спрагле, якого ґатунку?
Чи має можливість підняти з колін?
Хоч слово скажи, чи флюїд невеликий
У душу всели, мов весна зачаруй.
Як важко ступати між людом столиким,
Вкладати свій щем до абияких рук.
Несила так жити в знервованім світі,
Коли новий день знов затулить твій шлях.
Я маю можливість любити щомиті,
І мов передвісник все чути здаля.
13:00, 18.11.2016 рік.
Зображення: http://mulpix.com/flamingoru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
Зізнатись в коханні – пройти крізь багаття,
Згоріти безжально, чи стати вогнем.
Спізнитися вкотре, а може із шмаття
Так вчасно створити свій власний Едем.
Свою невагомість поглинуту світлом,
Яскраву пригоду на вдалий мотив.
Вже зцілення просить розверзене літо,
Благає прозріння в кінці суєти.
Та що там прозріння, коли в епіцентрі
Знаходяться мрії про щиру любов.
Коли почистішали побуту нетрі
І якось по-іншому ваблять, либонь.
Усе на цім світі зробилося кращим,
Де навіть непевність – без слів говірка.
Немов розступилися прикрощів хащі,
Життя понеслось, мов бурхлива ріка.
18:58, 16.11.2016 рік.
Зображення: https://en.yeed.me
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
Усім не зрозуміти:
Чому дивлюсь на тебе,
Неначе на ікону
Крізь сяйво вівтаря?
Душа моя відкрита
І марення дотепне
Любов тихенько зронить
У дні календаря.
Слова, немов стихії
Найкращих поцілунків,
Метеликами рясно
До тебе прилетять.
Вже встояти не смію
Між спогадів відлунням,
Де почуття завчасно
Свою збирають рать.
А серце увібрало –
Мабуть, усі суцвіття.
І квітне все навколо,
Немовби у раю.
Я знаю, щоб не сталось,
Мене покине відчай
В краю, де матіоли,
Мов зорі виграють.
12:50, 14.11.2016 рік.
Анімація: http://javasea.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
Звільни моє серце від пазурів хижої темряви,
Чимдуж, вже не маю я сили блукати один!
Між явою й снами, а часом – колюччям і тернями,
Я йшов по хитких неймовірно містках самоти.
Душа то у п’ятки тікала, то зморено скиглила,
Чи просто мовчала, коли від утоми я повз.
І зціпивши зуби мої, знов металась у звивинах,
У час, коли мить довгождана проходила повз.
Повз мрії про щастя, яке десь упало чернеткою
І зовсім забуло вписати мій день в чистовик.
А може й вписало якоюсь чужою абеткою,
Та хто ж розбере, може погляд на речі новий?
Звільни моє серце від лестощів хтивої податі,
Негайно, вона так набридла моєму єству!
Між явою й снами, у вічно спізнілому спогаді
Я йшов по містках самоти і вдихав куряву.
18:50, 12.12.2016 рік.
Зображення: https://fotostrana.ru/public/post/232134/1186117057/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
День прийдешній закинув велично
Вудку срібну в душі озерце.
Що ти ловиш у ній героїчно?
Може гнів, може щирості центр?
Що ти знайдеш у вирах холодних,
В небувалих до цього місцях?
Може тугу чи паростки модні,
Чи зацькований кетяг взірця?
День втирається хитро в довіру,
Вабить тим, що знебарвлює час.
Вкотре випестить лайку добірну,
Даниною обклавши не раз.
А чи варто триматись ретельно
Правобіччя, щоб вийти на злам?
Може вмить розворотом пекельним
В лівий бік принести тарарам?
День хотів би в душі панувати,
На свій лад трактувавши печаль.
Та наразі вже вечір крилатий
Сповістив про наближення чар.
13:10, 14.11.2016 рік.
Зображення: http://www.kartinkijane.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
Я – Tabula Rasa*, що довго блукає
В останках подій із розріджених хмар.
Володарка-темінь повзе понад краєм,
Мов грізна гадюка, мабуть, вже дарма.
Не зміряти душу в шкалі Фаренгейта,
Ні градусом Цельсія, майже нічим.
І дуже підступно поцупив хтось флейту,
Мелодія зникла з відлунням нічним.
Я – Tabula Rasa, нехай від поранень
Ятрить, певна річ, навіть подих щодня.
Та серце чекає на зцілення гарне,
Можливо, зустріне розкішна зоря.
І буде життя в декораціях милих,
Розквітне навколо спустошена даль.
Воскресне веселка від теплої зливи,
Даруючи щиро небесний кришталь.
22:43, 25.11.2016 рік.
*Tabula rasa - об'єкт в певній сфері, що не має зв'язків з минулим і може розвиватися в будь-якому напрямку. (Вікіпедія)
Зображення: http://www.wwalls.ru/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
Споріднені душі про щирість усе говорили,
Торкаючись неба і сплеску пригідних октав.
Як завжди хотіли віддатися радощам сили,
Що змінює час навкруги, мов пора золота.
Так довго шукали заховане глибоко щастя,
Шукали любов у космічних далеких світах.
Втрачали терпіння і знову знаходили часті
Пориви дістатися зорь, стати вмить на вівтар.
Колись залишалися вкотре у мріях розбитих,
Ущерть самотою наївшись в тенетах років.
Ми знову черпали світанки вогнем оповиті,
Даруючи миті відверті, удосталь верткі.
А десь поринали у вихори снів й круговерті,
У вибухах вічних цінуючи проблиск надій.
Які віщували, що серце в найвищім моменті,
Готове було вийти з тіла від вдалих подій.
11:30, 01.12.2016 рік.
Зображення: http://favim.ru/image/3368913/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Давай удвох повіримо у неможливе,
Неначе світ був створений лише для нас.
Усе, що склалося докупи в час мінливий,
Ми візьмемо з собою для жарких прикрас.
Шалених буднів, розвиваючи стосунки,
Відверто оголивши сильні почуття.
Нам небо розгортає дивні подарунки,
Прекрасні миті обопільного життя.
Повіримо з тобою у прийдешні зміни,
На краще зміни, хто б там що не говорив.
Ми вдвох чекали довго щастя і не сміли
Зізнатися серцям, що в них любов горить.
Горить так щемко й досі без краплини фальші,
Відчутно це у погляді нічних світил.
Вони читають радісно стремління наші,
Щоб швидше душі все ж дісталися мети.
17:19, 06.11.2016 рік.
Зображення: http://www.selenagajsa.net
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Тебе шукаю десь у джунглях соцмереж
І сам гублюся у всесвітнім павутинні.
Нелегко встояти, коли ти забереш
У свій полон надійний, радісний віднині.
Мовчу на людях і удвох з тобою теж,
Та все ходжу по небу, наче божевільний.
Збираю зорі швидко, а в душі – «Je t’aime»,
Здається знову, що й сузір’я стали милі,
Яскраво світять і в породженні безсонь,
Мене знаходять у мені, це так натхненно!
Навколо серця вже спалахує вогонь,
Який пожежею розійдеться буремно.
Захопить стрімко, вкине з головою в нурт,
Корюся силі цій, що спалить до останку.
Уже несила втримати в собі весну,
Прошу тебе, звільни її, неначе бранку.
20:52, 05.11.2016 рік.
Зображення: http://telegraf.com.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
Не сумуй за щастям в лютій самоті,
Вже воно так близько біля тебе ходить.
Скоро візьме руку в сильнім почутті
І нап’ється зілля від твоєї вроди.
Скаже, що на світі краща за усіх
Тільки ти єдина, схожа на троянду.
Хоч не без шипів, та в твоїй красі
Тоне навіть ніч в зоряній гірлянді.
Не сумуй за щастям в хижій самоті,
Обізвись до нього найніжнішим словом.
І воно засяє в щирій простоті,
Адже серце гріти вже давно готове.
20:41, 04.11.2016 рік.
Зображення: http://crosti.ru/patterns/picture/211233
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
Подібна до рис ідеалу,
Змальована сотні разів,
Ти мрії з’єднала в красі,
Керуючи подихом жваво.
Ти стала метою покликань,
Зринаю щосили уверх.
Душа – пульсування із сфер,
Цілунки роздарює стиха.
І вкотре розстане в блакиті
Бездонних очей і на мить
Торкнеться відлунням ясним
До дивних небес, що відкриті.
Де серце закохане знову,
Веселку розстелить із барв,
Нап’ється принадою чар,
Вбираючись в щиру обнову.
І Сонцем засяє привітно,
Промінням обійме жарким,
Ховаючи погляд палкий
Від вибуху радощів світла.
21:10, 01.11.2016 рік.
Зображення: http://www.look.com.ua/download/33387/2560x1440/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
Нестерпно без тебе сьогодні…
Самотність тортури несе.
Стискає в обіймах безодні,
Що вкотре напише есе.
Напише, а потім – безжально
На шмаття порве мовчазне.
Вистукує серце печально,
Врожай гравітації жне.
Німа обів’є хаотичність,
Неначе гадюка слизька.
Щось кличе в ряди героїчні
Піднятись на верх барикад.
І в наступ – тебе покоряти,
Зминаючи стіни міцні.
Наблизити подумки свято,
Щоб зникли видіння нічні.
І зникла огидна самотність,
Назавжди відкривши замки.
Нестерпно без тебе сьогодні…
І крають бездушно думки.
18:48, 26.10.2016 рік.
Зображення: http://гештальт-школа.рф
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
Просто ейфорія від твого втручання
Серце захопила, мов той інтервент.
Я радію й плачу, гину від кохання,
А навколо спокій увірвався вщент.
Створює безглуздя і нуртує щемність
Щебетом небесним розфарбує мить.
Ходить щастя поруч, прагне щоб взаємність
Ожила нарешті у чуттях німих.
І злетіла птахом над життям непевним,
Оповитим млою і забутим днем.
Хоче спрагле тіло в борсаннях даремних,
Все ж тобі прислати море хризантем.
Ейфорія в серці, на душі – безкрайність,
Мовби дивний всесвіт у мені воскрес.
Знов тебе читаю, всі принади сяйні,
Гріють звідусюди щирий інтерес.
20:26, 17.10.2016 рік.
Зображення: http://idbc.com.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Ти припала мені до душі,
Попри всі негаразди на світі.
Увійшла, мов весна, і мерщій,
Полонила у сіті тендітні.
Ти стрілою вп’ялася у ніч,
Упустивши у серце отруту.
У безсонні з мільйона облич,
Відшукала планету забуту.
На задвірках холодних світил,
Там, де мрії уже не зринають.
Запалала нестримно, щосил,
Осліпивши імлу виднокраю.
Розігнала видіння чужі,
Ще й відкрила роздолля жадане.
Ти припала мені до душі,
Одягнувши чуттєві кайдани.
12:03, 16.10.2016 рік.
Зображення: http://www.xrest.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Якби ж ти читала думки,
Що йдуть безперервно до тебе,
Що палко вимолюють небо
Про скреслі любові струмки.
Якби ж ти відчула зорю,
Що вже народилася в мріях
І так доброзичливо гріє,
Лікуючи пристрасть мою.
Якби ж ти побачила щем,
Що губить душі первоцвіти,
Які дуже хочуть радіти
Від щастя, під щирим дощем.
Якби ж ти тихенько знайшла
У серці моїм павутинку
Кохання, що йде без упину
До тебе, складаючи шлях.
Якби ж ти читала думки…
22:06, 07.10.2016 рік.
Зображення: http://www.cosmo.com.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Ти хміль внесла в моє життя нерозторопне,
Безсоння й марево, розбещення і ще –
Дарунки подиху – чаклунство ізотопне,
Складала в атоми, знешкоджуючи вщерть.
А далі – вибух, що розходився валами,
Де хаос впорядкованим на мить ставав.
Принадне сяйво оберталося витками,
Відкривши міст до схованих навік октав.
Співало серце пісню на космічну тему
І кожен дотик вклав довершення у пульс.
Кипіла кров, вбираючи жагу буремну,
Неначе бранець неба був здоровий глузд.
І щось тендітне проникало стрімко в душу,
П’янким серпанком, невгамовним почуттям.
Ти хміль внесла, відтоді я у щасті мушу
Летіти високо та вірити в життя.
20:21, 31.08.2016 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Бачу світ у кольорі індиго,
Наче крізь серпанок із тривог.
Вже пішло у найми вічне диво,
Вкрай далеко, змучивши єство.
Фарби оселились в акварелях
Між вогнем і сум’яттям п’янким.
Ще й натхненно виривають пензля,
Все ховають пристрасні рядки.
Про безсоння на фіранках ночі,
Про відкритість серця й ворожбу.
Десь обдурять душу, десь зурочать,
Десь поцуплять те, чим дорожу.
Бачу світ у кольорі індиго,
Без тепла, без весен, без надій.
Та навколо – бездоганна крига
Із принад замерзлих у воді.
19:37, 30.09.2016 рік.
Зображення: https://www.pinterest.com/depreka1/magic/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707976
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 22.12.2016
Позолотою крадеться, майже невидима,
Між світами зустрічними звабна зоря.
Може дещо розніжена барвами звитими,
Що вогнем променистим яскраво горять.
Для одних – мов прозріння від хижого мороку,
Дещо іншим засліпить питливу жагу.
А когось поведе крізь пригоди і порухом
Лиш одного моменту, розтрощить навкруг
Сподівання дістати космічне мереживо,
Без якого життя надто схоже на глум.
До останнього закутку все скрізь вистежує,
Та однак, майже всюди колюччя і сум.
Ще й пустеля в піщаному, млосному одязі,
Що зміїться у вихорах втрачених дій.
Позолотою крадеться, грає на протязі,
Вкотре змішує крайнощі різних видінь.
21:44, 06.09.2016 рік.
Зображення: http://galerey-room.ru/?p=436
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707975
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2016
Зміни батарейку енергій вчорашніх,
Нехай щось величне вбере млявий сплін.
Що хочеш від мене? Можливо див кращих?
А може безглузде роздертя колін?
Та ні… Молитов ти, мабуть, не діждешся,
Тим більше не зрониш в холодну пітьму.
Хоч важко знайти невагоме безмежжя,
Ще важче трощити збудований мур.
Що хочеш від мене? Польоту Ікара?
Чи гірше – падіння в міцне забуття?
Та я там живу, мов безлика примара,
Де щирі стремління не мають пуття.
Зміни батарейку – це дуже важливо!
Зміни поспіх часу на вдалий сюжет.
Розійдуться хмари у небі мінливім,
Даруючи світло прийдешніх комет.
21:58, 31.08.2016 рік.
Зображення: http://zaker.ru/oboi/energiya_devushka
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707474
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2016
Все початок свій має, і має кінець…
Перейти сто полів нам під силу безкрайніх.
До снаги навіть Всесвіт розлогий увесь,
Пролетіти в думках, взявши крила осяйні.
Почерпну із життя хоч частину порад,
Зокрема, як любити, що дано від Бога.
Як добром оплатити добро і від зла
Відігнати свій намір, стираючи спогад.
Дуже б гарно було заощадити мить
Чудернацької долі, що йде зовсім поруч.
І до купи з’єднати тендітність, що спить,
Відпускаючи серце далеко угору.
Ось він штрих і найперше стремління моє,
Сам будую скрізь плани, мов той архітектор.
Доля то посміхнеться, то знов відштовхне,
Щоб ціннішим був скарб і знайшовся ефектно.
Маю йти до мети, хай ведуть відчуття,
Я знайду, врешті решт, те що довго шукаю.
Поряд люди привітні зведуть до пуття
Всі дороги мої, тільки б ти ще чекала…
19:31, 24.04.2016 рік.
Зображення: http://streamlet.ru/articles/personal-growth/2/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707473
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2016
Мабуть, по-іншому я бачу просторінь,
Що дивним маревом вкриває світ.
Немов ілюзія, проходить осторонь,
Буденним нарисом між лихоліть.
Диктує нам життя набуті правила,
Кудись мережкою зміїться день…
Душа замріяна, вже майже зваблена,
Малює подумки мотив з пісень.
А може, крайнощі взялися підтюпцем
Весну пришвидшити, спіймавши мить?
Де наша молодість? Змахнула віяльцем
Та про нестримане десь гомонить…
Мабуть, по-іншому торкають промені
Щоку неголену й шалений глузд…
Пегаси безладу надійно схоплені,
Давно приборкані в полоні Муз.
22:12, 7.02.2016 рік.
Зображення: http://nafretiri.ru/forum/336-6306-1
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707195
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2016
Хто ми є без любові? Каліки…
Невимовно самотні етюди.
Безпорадні створіння навіки,
Вкрай загублені в хаосі люди.
Полонені думками про щастя,
Про відверту віч-на-віч розмову.
Про зневіру у те, що все вдасться,
Про кохання пропасницю знову.
Хто ми є без любові? Нікчеми…
Недописані твори, забуті.
Розтривожені сяйвом дилеми,
Все збираємо щеми майбутні.
Мляво ходимо мовчки по колу
І давно заблукали між весен.
Хтось у нас культивує покору,
Та душа прагне здихатись меси.
Хто ми є без любові? Чернетки…
Де чорнило кромсає папери.
Кострубато складає з абетки
Не слова, а байдужі химери.
Хто ми є без любові? Комети…
Невгамовні прибічники криги.
Що дарують небесні прикмети,
Оминаючи спогадів вигин.
Хто ми є без любові?...
13:47, 15.01.2016 рік.
Зображення: https://fotostrana.ru/public/post/333934/700947580/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2016
Мы поднимали облака,
Краюху неба не бросая.
Держи, душа, держи накал,
Душа немыслимо босая.
На иглах раскаленных миг,
Вобрав спасение, развёрнут.
Когда же грянет хрупкий мир,
Войны перемолотит зёрна?
Мы поднимали облака,
Давая клятву не сдаваться.
Впивался больно, грыз капкан,
Боёв стремительного танца.
Нам день оставил имена
На память, выжег алой кровью.
Кому – мечту, кому – сполна
Икону Божью к изголовью.
Мы поднимали облака,
Атланты, что ещё добавить…
Сердца – подобие зеркал,
Средь множества немых реалий.
Скажи, мой друг, оплачен счёт
И отдана ли подать Смерти?
Ведь дома мама сына ждёт…
Живого с адской круговерти.
20:47, 28.03.2016 год.
Изображение: http://films.imhonet.ru/element
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705480
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.12.2016
Не каждому дано постичь реалии,
Кому-то сложно слышать голоса.
Кому-то в кайф глумиться на развалинах
Прелюдий в черно-белых полосах.
И там, слепое нечто, недоверчиво
Боится сделать шаг, пусть непростой.
Не хочет ждать подсказок опрометчивых,
Оставить пылкость страсти на потом.
Не каждому дано понять видения,
Которым, ровным счетом, уйма лет.
Подчас, чужие режут убеждения
И камня преткновения стилет
Так колет ловко в лоскуты сознания:
«Давай беги, иди, хотя б ползи!».
Всё это мантры, может заклинания,
А может, спесь возникшая в крови.
Не каждому дано гордыню с завистью,
Как вирус вычленить и обуздать.
И чувству меры, вперемешку с алчностью,
Отдать последнюю без фарса дань.
10:56, 4.02.2016 год.
Изображение: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705091
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.12.2016
Разбивая влюбленность об айсберги взглядов,
В злополучной игре обстоятельств немых,
Брёл последний романтик, теряющий к ряду
Жемчуга нежных слов, где припрятана мысль.
Окунуться в мечту, невзирая на сложность
Отведённых когда-то кругов бренных дат.
По дороге своей и пусть отчасти ложной,
Брёл последний романтик, не зная куда.
Кто бы окриком громким его вспять направил?
Кто бы имя его произнёс без вранья?
Но лишь ветры окрестные – странники Нави*,
Всё утюжили щёки, от мира храня…
20:31, 25.03.2016 год.
* Навь - это незнакомая нам Явь, так называемый «тонкий Мир»
Изображение: http://vsluh.net
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705090
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.12.2016
Ускользают решения важные
От сумбурных идей сгоряча.
Просит зрелищ работа бумажная,
Оторвать бы себя хоть на час.
Хоть на время поддаться забвению,
Разучиться бессмысленно жить,
Дать огранку живому творению,
Не порвать бы заветную нить.
Мне мешают превратности разные
И ещё – неуверенность в миг.
Разбросать бы глухие согласные,
Чтоб усилить звучание книг.
Чтобы каждый тесьмой акварельною
Смог цвет хаки на небе закрыть.
И чуть слышимой нотой свирельною
Обуздать сумасшествия прыть.
Мне бы твердь под ногами гористую,
Чтобы разум чужой не принять.
Остальное – под натиском выстоит
И направит нашествие вспять.
16:46, 28.02.2016 год.
Изображение: http://drobs.ru/kartinki/tibetskiy_monah_meditaciya
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704709
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.12.2016
Вживляют имплантаты недоверия,
Возможно бесы, может духи подлости.
А в небе – длятся бесконечно прения,
О снах несбыточных, не в пользу гордости.
На север путь предсказан в край неистовый,
Где ветер солнечный объятья полюса
Не сможет минуть, но в сияньях выстоит,
Успев украдкой сердце, словно подать взять.
И вот луна в ущербе нервно скалится,
Того и жди, одарит хищной бледностью.
А мне, отныне, всех дороже всадница –
Тоска ретивая, во мгле нелепостей.
От мира внешнего – стеной высокою,
Закроет свет формальность прежняя.
А возглас внутренний, стезёй жестокою,
Направит душу с болью в сети нежные.
21:12, 12.02.2016 год.
Изображение: http://3rm.info/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704708
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 04.12.2016
Когда проснётся «третий глаз»
Не будут сказки интересны,
Тогда услышь зовущий глас, –
Свой внутренний и откровенный.
Бессонной ночью чти себя,
Всю двойственность отображая.
И пусть так сложно жизнь объять,
Понять по всходам урожаи…
Когда проснётся «третий глаз»,
Открыв неповторимость красок,
Избавься от затёртых фраз
И треснувших от злобы масок.
А также споров невпопад
О том, кто первым был на свете.
Познав масштаб цепи преград,
Вставай с колен, звезду приметив.
Когда проснётся «третий глаз»
И вера сбросит гнёт религий,
Открой по-царски напоказ
Глубины сердца – главы книги.
Давно написанной судьбы,
Пускай и не всегда желанной,
Но лишь твоей, где слово «БЫТЬ!»,
Проявлено так филигранно.
19:20, 10.02.2016 год.
Изображение: http://www.liveinternet.ru/tags
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704465
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.12.2016
Если дорога ведёт в никуда,
Значит, ты верно находишь свой путь.
Если твоя затерялась звезда,
Не поленись в небо глубже взглянуть.
Если ты видишь окрест пустоту,
Ловишь на мысли себя: «Это крах!»…
Значит, внутри безразличьем растут
Словно грибы, предрассудки и мрак.
Если вокруг незаметен пейзаж
В самых роскошных созвучиях гамм…
Следует вспомнить, а лучше признать
Всю сокровенность огней очага.
Если чужие пытаются встать
Темной чащобой на бренном пути,
Дай им возможность укрыться от стай
Угольно-черных твоих же рутин.
Если добро отзывается злом
И невдомёк, почему это так…
Брось свой порыв состязаться с умом,
Просто поверь, что живешь неспроста.
11:48, 3.02.2016 год.
Изображение: http://fishki.net/tag/most/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704462
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.12.2016
Путь нарежет небо – знаки на руке,
Постоянно правя линий сложных ряд.
Составляет время радужный букет
Из бегущих снов, связавший наугад
Сыгранный сюжет, утратив прежний шарм,
Беспощадным эхом память оглушив.
Стал ужасно тесным мой огромный шар,
Приковавший цепью странствия души.
Сходятся мостами разных перспектив
В огненном пространстве целые века.
Знаки на руке – минувшего мотив,
Подытожат мысли, отрезвят слегка.
И вопросов тьму, заклёпанную в днях,
Где ответ, однако, был неотразим,
Вновь весна решает, преданность храня,
В облаках мечты и между долгих зим.
Знаки на руке… Но, что рассмотришь в них?
Глаз давно отвык ловить банальность звёзд.
Держит панорамой вечность свой триптих,
Направляя разум вдоль несметных грёз.
11:12, 17.04.2016 год.
Изображение: http://hiro.by/tags/+/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702987
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 26.11.2016
Сквозь пасмурность неба ворвавшись,
Внедряясь в сознание хищно,
По нитям нейронов бежала
столикая, нервная мысль.
Вобрав сновидения наши,
Как будто всё тайное ищет,
Не встретив иных мракобесий,
обратно третирует высь.
Зачем ты играешь вновь в прятки,
По лезвию путь наш наметив?
Что хочешь в движениях скрытых
так рьяно без слов предсказать?
Возможно, чужие порядки,
Отбросив суждения эти,
Где ржавчина ширилась чинно,
наевшись терпением всласть.
12:50, 18.05.2016 год.
Изображение: http://www.funpress.ru/nature/870-unikalnoe-prirodnoe-yavlenie-molnii-katatumbo.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702986
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 26.11.2016
Коли ми знайдемо скарби
І все закінчимо почате,
Між днів невпинної журби
Проллється світло величаве.
Подій яскравих новизна
Всевладно візьме в свої руки.
Чи то любов, чи то весна, –
Поглине маревом із звуків.
Радій, душа! Нарешті сон –
Минув і скресла миттю ява.
Навіщо ж ти цупкий резон
Вкладаєш стрімголов до сяйва.
Яке вже вкотре обпече,
Можливо, навіть приворожить,
Отруїть зіллям, не втечеш…
Лишень облишити б те «може».
Лише б забути назавжди
Оту холодну дійсність хмарну.
Радій, душа! Радій і жди, –
Твої скарби відчинять браму.
11:47, 2.03.2016 рік.
Зображення: http://wallpapers.99px.ru/wallpapers/tags/magija/priroda/shirokoformatnie/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Хочеш небо для тебе відкрию
Повне сяйва розкішних палітр?
Там, де дійсність так схожа на мрію,
У зірковий все вабить політ.
Хочеш буду для тебе світанком,
Між обіймів холодних ночей?
Лиш звільни невагомість, мов бранку,
Хай розійдеться райдужний щем.
Хочеш долю й любов напророчу,
Змалювавши жаданий шедевр?
Обів'ю вмить тендітність жіночу,
Повертаючи двох нас в Едем.
Хочеш порухом вітру легенько,
Дуже ніжно торкнусь твоїх вуст?
Щоб прокинулась іскорок жменька,
Розгорнувшись вогнем наяву.
11:37, 21.06.2016 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Прийми покаяння ці, Весно, розквітни у серці,
Мене забери із лабетів зимових страждань.
Дістань, мов хірург, крижані і невидимі скельця,
Які з неабияким хистом лишила вода.
Холодна і гостра, без променів посланих Фебом,
Що десь заблукали, забувши про душу мою.
Навпомацки рухаюсь, звісно під наглядом неба,
Щораз розсікаючи мить, де сніги не вгають.
Де віхола знову набридливо створить замети,
Огидно всміхаючись, мов випробовує злість.
Та чую у пульсі невпинно бажану прикмету,
Що близько ти, Весно, й розійдешся піснею скрізь.
20:56, 27.02.2016 рік.
Зображення: http://www.thesimsmodels.com/forum/83-350-1
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Ти не сходиш із думки,
Все тримаєш за душу,
Обвиваючи день мій самотній.
Серце в грудях так лунко
Кришить кригу байдужу,
Провіщає любов незворотну.
На межі божевілля,
Намагаючись бігти
До твого притягального сяйва,
Вже від мороку вільна
Мрія зіркою світить,
На все небо розкинувши барви.
22:34, 23.04.2016 рік.
Зображення: http://uk.picsfab.com/image/siluet-devushki-nochnoe-nebo-zvezdyi-177442
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Так відверто проймає твій погляд,
Мов електрики сплеск, блискавиця.
Кожен доторк магнітного поля
Наче дійсність, немов небилиця.
А можливо, – довершене диво,
Що фіранки розкрило строкаті,
За якими роздолля грайливо
Обхопило бажання крилаті.
На душі розходився неспокій
Підіймати роз'ятрену пристрасть.
Знову серце прискорює кроки,
Намагаючись бути на вістрі.
Ось до тебе сформовано message
Про солодке багаття чуттєве,
Що підсилює наміри весен
Прикрашати безкрайність миттєво.
20:10, 27.03.2016 рік.
Зображення: http://w-spodnicy.ofeminin.pl
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016
Рівняння любові з двома невідомими
І розв’язок вдалий – не просто знайти,
Та є ніжні чари з підказками повними,
Які дуже швидко домчать до мети.
На крок, хоч мізерний, у хаосі пристрасті,
Наближують душі, зринаючи вмить.
Ти – світло моє у згуртованій хитрості,
Керуєш багаттям, що жваво горить.
Горить і, водночас, приречене зникнути,
Подітись, ретельно ховаючи жар.
А десь почуття, – намагаючись звикнути,
Останнє приносить на сяйний вівтар.
Останню надію у пошуках вічності,
Роз’ятрену думку із безліччю мрій.
Одне лиш стремління, з’являючись іноді,
Поглине єство в незабутній порі.
21:20, 20.03.2016 рік.
Зображення: http://facty.at.ua/publ/raznoe/formula_ljubvi_i_grafik_v_vide_serdca_originalnoe_priznanie_v_ljubvi/6-1-0-71
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016
Слышишь? Вот голос взывает к тебе,
Сквозь какофонию шумных помех.
Тонкий поток и пронзительный бег
Мыслей глубоких, не прячь их от всех.
Серость и краски, сумей распознать
Времени всплеск под уставшим дождём.
Сверх неразгаданных тайн дебрей сна
Звон колокольный в порыве рождён.
Лечит планету от тёмных миров,
Чистит колодцы душевных глубин.
Ширится венами теплая кровь
В дребезги бьёт надоедливый сплин.
Слышишь? Рассветы сменяют ночной
Поезд, увлёкший в безликий кошмар.
Холод отпустит поводья, не стой,
Пусть в тишине просыпается жар!
Свет – он сильнее кармических бед,
Главное, совесть свою удержать.
В будущем станет отчётливый след
К сердцу вести, точно в цель, не спеша.
18:15, 21.12.2013 год.
Изображение: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655849
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.03.2016
Ну от і все…
А я кохав, кохав і жив тільки тобою.
Як дощ уранці із грозою,
Як бриз вечірньою порою,
Я в думці цілував тебе,
і жив лиш подихом твоїм…
Ну от і все…
А мріялось, мріялось, що разом ми.
Йдемо, неначе кораблі,
Що бурі пронесли в імлі,
В морі життя і назавжди
залишимося у коханні…
Ну от і все…
Я все збагнув, збагнув, і з болем у душі.
Неначе птах, який в крилі,
Носив стрілу очей твоїх,
Беріг тебе та вмить згубив,
в цьому пекельному житті…
Ну от і все…
21.03.2000 рік.
Зображення: http://flirt.jofo.ru/391407.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655795
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2016
Ликуй, мгновенье, доставая жемчуга
Из недр души, что в унисон с весною,
Ведёшь тропинки, где петляют наугад
Два сердца, обозначены судьбою.
Ликуй, мечта, возвышенной стрелой летя,
Отныне в голограмме сновидений
Разбит Гордиев узел лазером дождя,
В страну цветов наметились ступени.
Ликуй, планета! Чудо воцарилось вновь!
На бархатном пространстве невесомом
Взошла немыслимым огнём моя любовь,
Проникнув в день заветною истомой.
Ликуй, мой мир, узнавший преломленья вкус,
Собрав наивность первобытных мыслей.
Всё филигранно, кораблём ложусь на курс
Твоих миров и неприступных высей.
20:49, 10.03.2012 год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654743
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.03.2016
Мерзлота на планете моей, нет тепла, ледниковый период,
Словно сотни эпох в криогении* на опустевшей Земле.
Отражает поверхность лучи от палящей звезды не игривой,
Замерзает всё больше и больше душа в не щадящем стекле.
Почему на бескрайних и грозных равнинах холста откровений
Не найти разноцветностей снов – лоскутов восприятия дней?
Сумасшедший восход, подчиняясь потоку масштабных явлений,
Снова в ночь предрекает тоску, между мёртвых и снежных теней.
Отпусти, пожалей мой огонь, сквозь мерцание силы кристаллов,
Я хочу так впитать хоть молекулу света в свои берега.
Пусть отчаянно бьются об лёд небеса без просвета, устало,
Отогрей монохромность мечты вдохновенье, мой дивный Пегас!
Но молчат и не греют чужие до боли, былые созвездья…
И бежит по эклиптике Солнце – песчинка, невидимый штрих.
Миллиарды вокруг огоньков, уклоняясь от воли возмездья,
Всё ж бессильно уйдут в невозвратность, давая простор для других.
О, не дай умереть, опали все нейтронным лучом континенты,
Возврати в мои русла истоки забытой синхронной любви.
Растопи в перевёрнутых айсбергах блеклость поникших моментов
И сковавший мороз, что закрыл мерзлотой очертанья глубин.
15:08, 13.05.2012 год.
* Криогений (др.-греч. ;;;;; — ледяной холод, мороз и ;;;;;;; — рождение) — второй геохронологический период неопротерозоя. Начался ок. 850 млн лет и закончился ок. 635 млн лет назад. Характеризовался самым значительным, вплоть до экватора, оледенением Земли (так называемая гипотеза «Земля-снежок»).
Изображение взято из http://vzglyadzagran.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654742
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.03.2016
Мы там исчезаем, чтоб здесь появиться,
Отметить свой путь знаком мыслей благих,
Увидеть улыбку в мелькающих лицах
И вовремя сделать навстречу шаги.
Не следует верить в затёртые сказки
О том, что там легче, терпи и молчи.
Что кто-то откроет приросшие маски,
Воздаст за деяния, примет твой чин.
Мы здесь пропадаем, чтоб звёзды сияли,
Им души нужны, им без них не гореть.
Быть может давно в кристаллической яви
Наметились трещины сыгранных лет.
Живи на Земле, твои мысли всесильны,
Твори цепь добра из мельчайших частиц.
Природу люби в своём сердце стабильно,
Тогда ты поймешь всю условность границ.
Возможно, тогда осознаешь просторы
И Шамбала вскроет всевидящий глаз…
Мы здесь исчезаем, оставив все ссоры,
Чтоб там был услышан неистовый глас.
10:40, 30.10.2013 год.
Изображение: http://factpost.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654505
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.03.2016
Не смотри в душу пристально
Чёрным глазом луна.
Там встречаются истины,
Там играет весна.
Всюду ровными мыслями
Буйство красок легло.
Всё наполнено смыслами,
Пусть ликует перо!
Не томи новолунием
Мой сердечный надрыв.
Стали тленными мумии
Надоевшей хандры.
Вижу свет созидательный,
Войско Расы Святой.
Внемлет сердце внимательно,
В стуке каждом – «Не стой!
Из крестов гвозди ржавые
Вырви, с тела изъян.
Окрыляй дело правое
Ты – потомок СЛАВЯН!
Ты – река благодатная,
Явь созвездья Ковша.
Разорви цепи знатные,
Всласть используй свой шанс!»
Не смотри в душу пристально
Чёрным глазом луна.
Не затмишь тенью пристани,
Род проснулся от сна.
18:37, 4.01.2014 год.
Изображение: http://www.liveinternet.ru/tags
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654504
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.03.2016
Впитай в ладони капельки дождя,
В них радостно играют ноты неба.
Мажорно пляшут между пальцев ля
И соль-минор очерчивает небыль.
А до-мажор, как будто хиромант,
Читает линии судьбы, пунктиры.
Легко дождю, он самый модный франт,
Кудесник блеска и владелец лиры.
Умойся влагой, ведь тебе дано,
Страницу новую открыть и ныне –
Творить из слов прекрасное панно,
Найти следы источника в пустыне.
Впитай в ладони капельки дождя,
Лучистый миг открывшейся Вселенной.
Она так близко, волшебством войдя,
В тебе раскроет тайны вдохновенно!
22:52, 21.12,2013 год.
Изображение: http://oboi.ws/wallpaper-10014/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652939
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.03.2016
Два «я» сошлись в космическое «мы»,
Как два луча, уняли жадность тьмы.
Так было предначертано судьбою.
Несли свечение на зов любви
Сквозь ширь, где тайной вечности увит
Огонь звезды рассветною порою.
Два «я» прочли меж строчек свои сны.
Единство мыслей у одной черты.
Друг другу отдавали квант энергий.
Рождался космос, взрывами пестрел,
В порыве страстном разогретых тел
Душа в душе искала сладость неги.
Два «я» сплелись в незыблемое «мы»,
Пускай так будет в центре кутерьмы,
Куда летит сознание в пространстве.
И пусть на утро растворятся «я»
В своих проблемах, ведь без них нельзя,
Однако, ночью «мы» – в пучине странствий.
21:40, 24.11.2013 год.
Изображение: http://blogs.privet.ru/user/nemec_829?tag_id=33501
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652937
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.03.2016
Минуле й майбутнє, а я – десь між ними,
Згубився в теперішнім світі навік.
Прикутий до часу галери й щосили
Веслую, забувши про сильний потік.
На захід, а хочеться схід осягнути,
На північ безкраю, та південь в душі.
Гортаю сторінки морозами скуті
Та де там пізнати, читати б мерщій.
Минуле єхидно до мене белькоче,
Про те, що не зміг, не зробив, не пізнав.
Майбутнє пихато сміється, не хоче,
Щоб я увірвався завчасно до знань.
Збирає теперішнє мито віршами,
А в них повно всього: є радість, є біль.
Є грішні слова, що нагадують шрами,
Буває і гірше – холодна постіль.
Минуле й майбутнє, мов два херувими,
Один зачинив свою браму і зник.
А другий – далеко, лиш я – десь між ними,
Все йду через нетрі життя, бо так звик.
16:07, 21.10.2012 рік.
Зображення: http://www.e-reading.org.ua
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652715
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2016
Я твоей задыхаюсь весною,
Отдавая себя без остатка.
Тем пылающим силам, что ноют
И пленяют забвением сладким.
Я пытаюсь развенчивать мифы,
Отделяя от выдумки правду.
Без которой мой день не игривый,
Нескончаемо служит обряду.
Проведенному милой улыбкой,
Подчиняясь неистовству взгляда.
Сердце кинулось в полымя шибко,
В невесомость безбрежную падать.
Я твоей задыхаюсь весною
И как прежде, гонимый влеченьем.
Изнываю во льдах паранойи,
Под прицелом флюидных свечений.
11.10, 25.01.2016 год.
Изображение: http://kartinkinaden.ru/obschestvo/otnosheniya/410-nezhnyy-poceluy.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652711
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.03.2016
Мы обязательно встретимся
В калейдоскопе меж точек,
Где панорамой поселится
Дым галактический, впрочем –
Звёзд нагота взбудоражено,
Снова возникнет из газа.
Нежной пастелью пейзажною
Сблизит миры наши сразу.
Мы обязательно встретимся…
Пусть нелегко нам предвидеть
Замысел Божий, но вериться,
Что не исчезнем из виду.
Пульс, как сонар, отзывается,
Нервно предчувствуя вспышку.
Входит небесная странница,
Сердце вбирая с излишком.
Мы обязательно встретимся,
Даже считая погрешность.
Сфера нейтронная вертится,
В каждой молекуле – вечность.
Поздно ломать навигацию,
Дельно отбросив приметы.
Наши сплелись гравитации
В яркой прелюдии света.
21:19, 24.01.2016 год.
Изображение: http://www.artleo.com/download/6814/1440x900/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652545
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 18.03.2016
Не ко мне ты летаешь, мой ангел,
Не к моим сумасшедшим мольбам.
Растворившись так ловко во сварге*,
Ты не внемлешь заветным словам.
Где-то прячешь свой лик очень светлый,
Подыгравши косматым снегам.
И небрежно, почти незаметный
Луч подаришь, согревши слегка.
Но всё это, – увы, быстротечно…
Даже звёзды в пространстве не те.
Только слышатся в стуке сердечном
Колокольчики нежных затей.
Не со мною ты кружишь, мой ангел,
Не к моим устремляешься па.
Но душа, размечтавшись о благе,
Ловит взгляд, на мгновенье совпав.
20:24, 02.01.2016 год.
*небо
Изображение: http://www.tutorialking.eu/search-girl.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652544
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2016
Все мысли о тебе, бегут, как кинолента,
Оставив пустоту с пометкой: «на потом».
Возьму с собой весны забытую легенду,
Живёт она внутри душевных катакомб.
Она растит цветы растроганных фантазий,
Где скомканный сюжет отныне, как родник.
Дает мне жизни смысл, пускай не без оказий,
Но чувствую теперь, бессмысленны они.
Побудь со мной, мечта, хотя бы полсекунды,
Прозрачность изо льда собою разукрась.
Несложно предсказать забытый ход абсурдный,
Давно им бредит ночь, сжигая жертву страсть.
Все мысли о тебе, летят бумажным змеем,
Целуя облака в рассветной полумгле…
Но чинно пустота, прикинувшись злодеем,
Как ветер вырвет нить, захватывая в плен.
16:44, 19.04.2015 год.
Изображение: http://www.bankoboev.ru/samewall/MzI0MTg0/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652322
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.03.2016
Я люблю целовать твои кончики губ,
Словно к нежной душе каждый раз прикасаться.
Окунаться всем сердцем в родную пургу
И кружиться в объятиях страстного танца.
Задыхаться от чувств, охвативших мечту,
Продлевать без конца сумасшествие мыслей.
Я под Солнцем огромным отныне лечу,
Мне отрадно держать небывалые выси.
Мне легко обуздать вены неба и гром,
Превращаясь в источник ярчайшего света.
Сердце вторит так громко, лелея добром
Шепот милых касаний, раскрасив всё это
В золотистый оттенок, раздетую глубь,
Отдавая на откуп рассветам экстаза.
Я люблю целовать твои кончики губ
И блаженно тонуть в океане фантазий.
22:13, 22.10.2015 год.
Изображение: http://www.syl.ru/article
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652290
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.03.2016
Рождалась любовь, унося в междумирье,
Томящую сердце безжизненность дней.
Тихонько играла на огненной лире,
А страстный поэт всё слагал ей сонет.
Он часто витал по космическим далям,
Он тысячи раз безответно любил.
В пучине стихов, не вдаваясь в детали,
О счастье мечтал, выбиваясь из сил.
Рождалась любовь неожиданной явью,
Проникнув теплом в умирающий сад.
И что-то родное, в глазах под вуалью,
Звало за собой бороздить небеса.
Поэт оживал, как весною подснежник,
Росли за спиною два белых крыла.
Любовь заплетала объятием нежным
И в жарком дыхании рядом плыла.
13:35, 09.03.2015 год.
Изображение: http://www.usladushka.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652076
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.03.2016
Теряем родных, наглотавшись той скорби…
Да так, что невольно уходим в себя.
Зачем нас судьба до безумия горбит,
Как лист на морозе в конце октября?
Вновь делает вдох до краев равнодушным,
Наполнив отравой запекшийся миг.
На небо приняв, как водится, лучших…
А нам – оставляет оборванный крик.
Да память-иголку в мозгу безутешном,
Которая нервно пронзит не щадя
И ночью и днём, рассуждая о вечном,
Бубнит приговоры, как скрытый судья.
Теряем родных, разрываясь от боли,
Оставшись одни на планете чужой.
Всё время чертоги небесные молим
О сне небывалом, где чистой душой
К нам сходят видения, став ощутимей
Для сердца, реальность сменяя опять,
Направив превратности, отчасти мимо
И дав свой совет, как от бед устоять.
Теряем родных, задыхаясь от стонов,
Пытаясь заполнить в себе пустоту,
Навек отпустить то, что было знакомо
И жить без надежды, вобрав суету.
11:01, 20.12.2015 год.
Изображение: http://sonmir.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652075
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.03.2016
В эпоху Кали-Юги мы встретили друг друга,
Отчаявшись до дна, теряясь сотни раз.
Давай весну отыщем, давно мы в этой вьюге,
Попали в плен зимы угасшего костра.
Давно мы пропадали в чащобах неприметных
И хриплое «ау» – последний крик души,
Всё тише отзывалось, а были и моменты,
Когда стихало вовсе в заснеженной глуши.
Казалось невозможным и навсегда забытым
Биение любви застывших нежных чувств.
Но силы провиденья вели маршрутом скрытым,
Открыв, пускай на миг, небесную парчу.
В эпоху Кали-Юги мы встретили друг друга,
Как будто поволоку развеяли меж нас.
Вернулась невесомость из замкнутого круга
И звёзды стали ближе, усиливая страсть.
20:58, 02.07.2015 год.
Изображение: www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651829
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.03.2016
Нельзя приручить одиночество,
Работой над счастьем сизифовой.
В палатах сердечного зодчества
Любовь так взывает неистово.
Опять из объятий дождливости
Не вырваться, бредя желанием
Пройти переулками близости,
Которая вторглась в сознание.
И крошит мой мир переменчивый,
Сумбурным экстрактом наития,
Где сходятся сны опрометчиво
В чужие места и события.
Нельзя приручить одиночество,
Отвлечь, хоть какой-то безделицей.
Оно вероломно без почестей,
Пожаром невидимым стелется.
Малейшее чувство влюблённости,
Ревниво шифрует и с хохотом
Бросает под лёд безысходности
Всё то, что расписано золотом.
22:41, 09.12.2015 год.
Изображение: http://favim.ru/image/2775415/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651827
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.03.2016
Не верьте, люди, зеркалам!
Они неправду отражают,
Всё делят взгляды пополам,
Укрывшись серебристой шалью.
Там параллельные миры
Свою историю расскажут,
Где очень много мишуры –
Похожей лишь чуть-чуть на нашу.
И ты – не ты, чужой фантом
Посмотрит влево, ты – направо!
Там как-то опрокинут дом
И шторы съежились лукаво.
Часы напротив обретут
Черты необычайных чисел.
Не верьте, люди, в суету,
Навязанных вам кем-то мыслей.
Взгляните лучше внутрь себя,
Ищите трезвость убеждений.
А стекла – пусть не теребят
Неправдой внешних отражений.
23:28, 05.12.2015 год.
Изображение: http://lilitochka.ru/viewtopic.php?id=2172
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651613
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 14.03.2016
Не рви терпение моё на части,
Оставь дорог затерянные дали.
Жалеть не надо, что чужими стали…
Вдвоём накладно,
значит – двери настежь.
Отныне холодно, пускай глумится
Влетевший ветер, задувая свечи.
Не верю сказкам, будто время лечит.
Оно морщины вложит больно в лица.
И даст взаймы под жуткие проценты
Осколки памяти, внедряясь молча
В печальный день и ночью волчьей
Уйдёт под кожу вновь, ловя моменты.
Когда чуть слышен одинокий говор,
Уставших мыслей в лоскутах отрепья,
Где сердце просит подытожить пренья,
Моля у неба разорвать оковы.
20:36, 05.12.2015 год.
Изображение: http://wik-end.com/mystics
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651612
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.03.2016
Позвольте поэту, мадам,
Черкнуть пару строчек о Вас,
Воздвигнуть невидимый храм,
Чтоб звёзды спустились на вальс.
Позвольте поэту, мадам,
О Вас написать хоть катрен.
В нём чувство любви передам,
Не нужно безумья взамен.
Позвольте поэту, мадам,
Взлететь над заветной мечтой.
Быть может, поймаю я там
Сверкающий луч золотой.
Позвольте поэту, мадам,
Создать изумительный стих.
Возможно для Вас, навсегда,
Оставлю свой трепетный миг.
Позвольте поэту, мадам,
Черкнуть пару строчек о Вас.
В них свет, не подвластный годам –
Бездонная нежность из фраз.
22:11, 6.10.2013 год.
Изображение: http://smaylik.ru/2008/01/17/malinovoe_utro/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651224
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.03.2016
Разбив на дребезги минуты,
Как зеркало на тысячи частей,
Пленили небо вихри смуты
И лезут бесы всяческих мастей.
Одни – сквозь щели прямо в душу,
Другие – снизу, из мышиных нор.
А третьи, – все запреты руша –
Зловеще смотрят через ткани штор.
В упор расстрелы, тень чужого,
Вскипает быстро от досады кровь.
Мне кто-то мерзкий шепчет слово,
Своим дыханьем рассекая бровь.
Рисую круг, а сам не в круге,
И как бы круг – рисуют от меня!
Там корчится звезда в испуге,
Не в силах чётко все места обнять.
«Не бойтесь, сущности, не трону!
Я свет вдохнул и это мой удел.
Бросайте жребий, будем по закону
Смывать налипший грязью беспредел».
Исчезла нечисть, вняв опять запретам,
Став чище в мыслях, подобрев весьма.
Ведь темень – только плащ для света,
А свет зажженный – истинная тьма.
18:49, 28.11.2015 год.
Изображение: https://orderofdagon.ru/tag/pentacle/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651219
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 13.03.2016
Мне дорог иной на развитие взгляд,
Под сильным влиянием собранных знаний.
Где очень заметен прибавленный яд,
Но жить без него хуже всех наказаний.
Не стоит искать сумасшествие здесь,
Всё зыбко на плахе – палач или жертва?
Сегодня в умах культивируют спесь,
А завтра – туда же нацелят и жерла.
Направят строителей стену ваять,
С колючей тесьмою на самой верхушке.
Кто ищет источники рамки поднять,
Сначала поймёт: он всё время «на мушке».
Его – манекена, привыкшего спать,
Будили средь ночи, сказав, что так нужно.
А если в объятьях держала кровать,
Водой отливали с усердием, дружно.
Мне часто внушали какую-то хрень,
Под видом рассказов о снах непорочных.
О странных героях сражающих тень,
Где выдумка в фактах, не очень уж точных.
Я видел в замочную скважину мир,
Пока недоступен, но крайне счастливый.
В котором отсутствует слово «кумир»
И нет суеты, где слышны переливы.
Приятных для уха мелодий родных,
Изысканных красок в горящих оттенках.
Мне дороги мысли святой новизны,
А старое сбрею с распушенной пенкой.
20:46, 13.11.2015 год.
Изображение: http://www.liveinternet.ru/tags
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651044
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.03.2016
Убыстряется время в огне суеты,
Поднимая цунами запретных иллюзий.
В отголосках потерь рвутся ленты-мосты,
Облачая в тоску чуть забытые блюзы.
И мою Атлантиду, в движении вспять,
Уходившую в бездну от мира прелюдий.
Сложно в это поверить и мысли унять,
Но такими уж созданы взрослые люди.
Изгибая пространство, в какой-то момент,
Вроде видимым стал тонкий лучик надежды,
Что отныне прибудет душевность взамен
Всей пустой болтовне в бутафорской одежде.
Это знак вслед за сердцем на гору бежать,
Истерично хватаясь за выступ отвесный.
Пусть хоть лёд под рукой или вовсе межа,
Разделившая серость и купол небесный.
Убыстряется время к раскрытию тайн,
Но готов ли злой рок от тебя откреститься?
Он как тень за тобой, а вокруг суета,
Где мелькают чужие в неверии лица.
20:54, 31.10.2015 год.
Изображение: http://humantime.com.ua/blog/vsemu-svoe-vremya-i-vremya-vsyakoy-veschi-pod-nebom#main
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651042
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.03.2016
Тихо архангел мне шепчет о вьюге сердечной,
Строго велит страх в душе навсегда обуздать.
Стать хоть немного смелее в движении встречном,
Путь наверстав, приумножить рассветную даль.
Вроде слова мне понятны, намёк очень тонкий,
Вроде легко превозмочь все преграды на раз.
Слишком уж просто стоять на вершине у кромки!
Видно познать невесомость приходит пора.
Ах, как прекрасен разреженный воздух и ярок!
Стройность видений украсит заветный пейзаж.
Эхом небесным внедряется вдох, как подарок
И бережет мои сны, словно преданный страж.
Тихо архангел взывает к моим мракобесьям.
Пляшет там пыльная ночь и шалит без конца.
Всё теребит колдовством обветшалые веси,
Вновь раззадорив делёж у Пандоры ларца.
12:44, 07.10.2015 год.
Изображение: http://my.mail.ru/community/yamuna/42978333E2D3C201.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650804
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 11.03.2016
Я слышу дорог растревоженный нерв
Сквозь панцирь асфальта и сумрачной глади.
Инертно сознание, в сердце извне –
Стремится весна, ну хоть что-то наладить.
Хоть что-то настроить в потухших мечтах,
Добавить штрихи в черно-белой картине.
И пусть настроение с выкриком: «Ах!»
Мельком уберёт надоевшую тину.
Я вижу дождей первозданную дрожь,
Манящую скорость сверкающих молний.
Тесьму миражей с видом гордых вельмож,
Без старых надежд, изменившихся в корне.
Без толики боли, пронзившей насквозь,
В закрученных вихрях спирали работы.
Иду, как и прежде, вперёд - на авось,
Где время застыло, отбросив все квоты.
11:16, 03.07.2015 год.
Изображение: http://www.bizneskirov.ru/article_view?a_id=11789
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650803
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.03.2016
Слова, как йогу для души,
Внедряют свыше постоянно.
Подарен миг – внутри тушить
Свечу для поиска изъянов.
Давно пришла пора летать
В седьмом по счёту небе новом.
Куда рвалась в цепях мечта,
Пытаясь сбрасывать оковы.
И облачиться в чистоту
Порывов нежных и желанных.
Безмолвно следуя холсту,
Где краски сходятся спонтанно.
Где все касания любви,
Подобны поцелуям ветра.
И музой кавардак обвит,
Слова разыскивая в недрах.
20:40, 19.06.2015 год.
Изображение: http://duhosin.ru/integralnaya-yoga-shri-aurobindo/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650622
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.03.2016
Мы закончим дела наши вовремя
И разделим стремления поровну:
Между выбором броситься в полымя
Или медленно сунутся в сторону.
Между сказками – слишком уж добрыми,
И финалом, небрежно намеченным.
Меж страшилками детства, которыми
Нас пугали подкравшимся вечером.
Что иллюзией есть, что реальностью?
Сколько стоит таблетка доверия?
Мы частенько считаем случайностью
Одичалые в мыслях мистерии.
По ошибке погрязли в незнании
И построили стены предательства.
Отучили нас класть подаяние
Удручающим всем обстоятельствам.
Мы рассветы венчали с закатами
И антонимы прочих нелепостей.
Возвращалось всё это каскадами
Леденящих превратностей вечности.
Нам бы впору сменить знак тональности
Или свергнуть нашествие скрытое.
Но мешают банальные крайности
И законы бессильем размытые.
20:02, 17.06.2015 год.
Изображение: http://blog.netpeak.ua/hard_to_choose/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650621
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.03.2016
Нибиру* уходит за Солнце,
Держа в равновесии круг.
Там радиоволны всё звонче
И серп растворяется вдруг.
Куда ты летишь во Вселенной,
Познавши пленение сил?
Зачем в наказании бренном,
Два мира злой рок закружил?
Нибиру уходит за Солнце,
Скрывая от взора свой лик.
Веками непознанный зодчий
В порядке астральном возник.
Древнейшие тексты твердили
О связи различных миров,
Где множество сходных усилий
Положено в сердце костров.
Нибиру уходит за Солнце,
Фантомом небесных орбит.
Резонно понять сеть пропорций –
Посланий, что вечность хранит.
Но всю глубину мирозданий
Наш разум не сможет постичь.
Тем более, тайнопись знаний,
Где истина в ракурсе притч.
Нибиру уходит за Солнце,
Рождая догадок ряды.
Светило в магнитном колодце
Схоронит коварности дыр.
Припрячет врата в иномирье
И тщетность бездушных молитв.
Создаст в суеверном эфире
Зараженных смут монолит.
20:36, 7.01.2015 год.
*Нибиру - планета-путешественница. По одной из гипотез - эта планета кружится вокруг Солнца на орбите Земли. Детально: http://vzglyadzagran.ru/category/nibira_planet
Изображение: http://www.liveinternet.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650259
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 09.03.2016
Согрей меня своим дыханием,
Прибегнув к магии,
Сон воскреси.
Внезапно вспыхнут точки крайние
В лучистом пламени
Нездешних сил.
Повсюду призрак расстояния
Внедрён с прецессией
Далёких звезд,
Под кожу чипом сострадания,
Где градус Цельсия
Рассудок нес.
Ищи свой блик на каждом глобусе,
От камня древности
До перспектив.
Мы ездим в огненном автобусе
По горной местности
Тьме супротив.
Несущий свет, свернувши с казусов,
Низвергнут яростно
В подлунный мир.
Но в небе вновь летит под парусом
Корвет, нечаянно
Нырнув в эфир.
22:45, 29.01.2015 год.
Изображение: http://eiffierock.diary.ru/?tag=2059
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650258
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 09.03.2016
Затерялся, заблудился в треугольнике Бермудском,
Так внезапно очутившись в переулках томных глаз.
Нет надежды на спасенье в лабиринте очень узком,
Где разносится печалью бесконечный, летний джаз.
Слева – дождь, сплетая нити, как пророчества нагие,
Нежных вёсен панораму вяжет в ширму миражей.
Справа – голос надоевший, взяв опять тона другие,
Всё заладил о минувшем дне в осколках витражей.
Мною созданных когда-то, потускневших ныне храмов,
В честь твоей Вселенной яркой, горячей гигантских звёзд.
Одряхлел на стенах черных, небывалых видов мрамор,
Только очень тесно сердцу без ушедших в небыль грёз.
17:08, 7.02.2015 год.
Изображение: http://oko-planet.su/science/sciencehypothesis/262749-egregor-sozdannyy-lyudmi.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649906
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 08.03.2016
К тебе взывают небеса негромко,
Стучась в стеклопакеты быстрых дней.
Счета погашены на самой кромке
Слепых осадков каверзных теней.
Впусти фотоны радужных мистерий
В глубины сердца, ставя на показ
Пейзажи прежде сгинувших империй,
Где спектр надежды всё же не угас.
Он просто спрятан за седьмой печатью,
Закрыт от взора стойким миражом.
Шагни вперёд и разорви на части
Душевный сплин, оставив на потом
Проблем увязшие по пояс драмы,
В трясине мыслей – хаотичных бурь.
Сейчас важнее стройность панорамы,
Под стать с небес впитавшая лазурь.
Сейчас важнее быть на йоту ближе
К мирам, подавшим свыше ритм дождя.
В котором сквозь стеклопакеты слышен
Далёкий глас, по воздуху скользя.
12:15, 28.02.2015 год.
Изображение: http://leonidzl.com/forum/viewtopic.php?f=43&t=3200
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649905
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 08.03.2016
Что, пряник уже не по вкусу?
Реклама вцепилась в терпенье?
Шары от бортов, да не в лузу?
Вновь душу опутали в звенья?
Как псов на паек посадили,
А может – на новую дозу:
Ползти по примеру рептилий
И верить в газетную прозу.
Дышать? Только нет кислорода,
Того, о котором мечтали.
Всё ждали в элизиум брода,
Брод есть, не берут без регалий.
Что, кнут языком да по ранам?
Тем самым, слезившимся кровью?
Забыли, как меряли ханам
Добротную дань вместе с болью?
Как горницы пламя съедало
И пеплом давились просторы,
Куда подевались медали,
Хранившие ратей узоры?
Где меч-кладенец наш могучий,
Колосс Алатырь неприступный?
Мы вечно на грани излучин,
Не ищем рассветов уютных.
Что, эго внутри прорастает?
Из сердца всё рвётся наружу?
Ты веришь ведической стае?
Открой же славянскую душу!
Ведь наши в песках пирамиды,
Триполье и руны заветов.
И то, что воспели друиды
В обрывочных сагах обетов.
Что, пряник и кнут не помеха?
И плечи расправились сами?
Как будто послышалось эхо,
Внутри, в унисон с небесами.
19:01, 01.06.2015 год.
Изображение: http://www.perunica.ru/kartinki/6408-bel-goryuch-alatyr-kamen.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649632
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 07.03.2016
Когда исчезает свеченье внутри сумасшедшего дня,
Когда блекнут тени вокруг, удлиняясь подобно резине.
Тебе не хватает секунды, чтоб веки с надеждой поднять,
Увидеть, пускай импульсивно, увязшее время в трясине.
Тебе не хватает движения вспять леденящих орбит,
Дыхания мыслей, которые вечно снуют под ногами.
Чужих ликований по поводу скрытой от взоров любви,
И тысяч вопросов «как жить?» в быстро сложенной кем-то программе.
Когда в тупике злополучном давно непрогляден сюжет,
Где чистая правда согнулась покорно во лжи оригами.
Тебе не хватает событий, несущих заманчивый свет,
Свободных от чьих-то ролей в иллюзорно украшенном храме.
Когда поединок за жизнь начинается с новым витком
И с каждым мгновением сердце стремится к небесному своду.
Тебе не хватает чертога, куда просочился рекой,
Твой сон мимолетный, в душе изменивший отрадно погоду.
17:50, 30.05.2015 год.
Изображение: http://othereal.ru/zhivoe-svechenie/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649628
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.03.2016
Я помню, как кожу срывает борей,
Отлично заточенным скальпелем холода.
Не сразу поймешь, в суетливой борьбе,
Где небо твоё в полусфере расколото.
Держали всё мышцы готовый кулак,
А солнце лизало лучами поверхности.
Неистово лез взбудораженный мрак
И опытно так ассистировал вечности.
Я помню тоску перевёрнутых фраз,
Возможно, бредовый фрагмент иллюзорности.
В доступном сигнале тесьмы лунных фаз,
Кого-то прельщали сюжеты покорности.
А мне – не по вкусу распроданный мир,
Тем более речи, где спорит невежество.
Где громкие возгласы – в целом немы
И как результат сумасшествия прежнего.
Я помню богов, одобряющих смерть
Во имя чужого восхода на пиршество.
И веры в резонность хоть что-то иметь –
На фоне чумного нашествия пришлого.
Куда завлекают безудержным сном,
Торговцы банкнот, индульгенций в пророчествах.
На паперти стонет спиральный геном,
Реликвия тайного, вышнего зодчества.
22:31, 15.03.2015 год.
Изображение: http://techno.bigmir.net/technology
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648930
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.03.2016