| Сторінки (19/1846): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Знов дощ розфарбував мої слова.
І очі закривав,щоб душу бачить.
В хвилини вечір карбував дива,
Щоб спогадом у серденьку позначить.
Дощ омивав листочок і траву,
Камінчик,квіточки,травинку,миті.
Тоді здавалось,що живу в раю.
І хвіртки навстіж завжди там відкриті.
Але в раю не холодно.А я
Відчути хочу краплі і цілунок
Мого дощу...І ще...Що я твоя...
Такий від долі прошений дарунок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2015
Зустрітися з тобою?Лиш скажи.
І я через два дні вже на пероні.
Ми будем знову разом...До завжди...
Лиш сльози вкотре котяться солоні.
Ти мені лілей білих принесеш.
-Згадав?..
-Так.Я повинен...Не забути...
-Ти ще мене колись...
-Знайду...
-Прийдеш?!
Під стукіт колії вже слів не чути.
Хотілося сказати,що твій син
Давно закінчив школу,оженився.
Хотіла ще спитать,чи ти один?
Сказать,що в тебе внук вже народився.
А ти нічого в мене не питав.
Цілісіньке життя про зраду думав.
Я зрадила...З тобою...Ти не знав...
Ти щось собі такезне сам придумав!
Ти не повірив.Я не дорослА
Ще до такого,щоб тебе вмовляти.
Такого пошукати ще осла,
Щоб так...Його хотілось...Обнімати...
-Чекай!Тебе чекає вже онук!
Гарнюсінький...Чорненькі оченята...
Ти не відчув малюсіньких ще рук,
Що обнімають наче Янголята?..
Зустрілись дві самотності...Перон
Набрав собі у жменьку сліз до неба...
Вона жбурнула новий телефон,
Щоб стерти всі сліди...Бо це...Так треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2015
Я лиш хотіла,щоби дощ прийшов.
І для весни приготувать весілля.
Хтось у обіймах землю тримав знов,
Щоб не скотилася до божевілля.
Хтось кожен вечір зіроньки чіпляв
На сиве небо,брав собі у жменьку.
Лиш я не знаю,де їх зберігав;
В щухляді?Обпікав собі долоньку?
Я цілувала вечером одну,
Щоби вона передала вітання.
Щоби забути вкотре про війну...
Щоб думать лиш про весноньки вінчання...
Я лиш хотіла дощ.Щоб більше рим
Понабирати,в вірші почіпляти.
Я лиш хотіла повернути Крим...
І Україноньку не віддавати
На шматування!..Всідусіль скубуть.
І вороги.І корупціонери...
У злиднях ветерани тут живуть...
Правнуки батька старого Бандери...
Тебе скубуть?Ти пір"ячко збирай.
Пошиємо з тобою ще перини!..
Молитви на колінах прочитай,
Щоби не втратить жодної дитини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578452
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.05.2015
Коли ти залишиш кохання в кімнаті і вийдеш...
Зачиниш всі вікна і двері.І цвяхи у раму.
Кохання тихенько помре...Ти його потім знайдеш.
Та тільки сильніше зачиниш відчинену браму.
У нього не буде могили.Лілей не принесуть.
І хрест дерев"яний йому із смереки не зріжуть.
Малі Янголята тихенько в куточку заплачуть.
І через століття про нього віршами розкажуть.
Мій смуток про нього всю душу проїв.Я навмисно
Зробила маленьку могилу і квіти садила.
Із спогадів дощ там на хрест шив віночок-намисто...
І осінь із листячка ладаном шепіт кадила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2015
Ти так мене кохав...Ти так кохав...
Нанизував обійми в душу сміло.
А потім вмить забув.Ти забував
Так вміло,що аж небо посивіло!
А потім з крил все пір"ячко зірвав.
І тримав,щоб я більше не літала!
Чи ти собі цей день занотував?
Чи ти хотів...Щоб на коліна впала?..
Предревній вечір вліз через вікно.
Сів на підлогу тихо цілувати.
А зорі ткали з див мені сукно,
Щоб я не сміла довго сумувати.
А потім сивий Янгол прилетів,
Наскубав мені пір"ячка до ранку.
Я лиш жалкую,що не захотів
Вдягнути вечір мою вишиванку.
А так все добре...Хилиться журба
До зір моїх,що я надарувала
Тобі за все життя...І лиш верба
Сьогодні всі листи тобі писала.
Чи ти когось кохаєш?..Чи збагнув,
Що пір"ячка на крилах стало більше?
Вишиванку сьогодні одягнув
Старезний вечір...Пише у ній вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2015
Я так хотела Вас любить
До капли нежности.
Мгновенья...Жизнь с Вами делить...
Словами срежете
Мою любовь как старый хлам,
Ногой придавите.
Что мне рассказывать волхвам,
Что счастье дарите?
Благословляю Вас любить.
Да что Вы судите?
Молитвою Вам заплатить.
Вчера...Разлюбите...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575196
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2015
Когда уйду я навсегда,
То будут те же города.
То будет та же грусть и тьма,
Весна и осень...И зима...
Когда уйду я насовсем,
Останется из ста поэм
Мною написанных одна,
Что будут слезы ей цена.
И будут люди покупать
Слезинки,чтобы почитать.
А я-улыбкой отвечать,
и нежно,нежно обнимать
Всех,кто читал мои стихи.
Просить прощенья за грехи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575184
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2015
Пишу тобі.Ти не відкриєш лист.
Папір все труть дощі у хвіртці старій.
Дощ кроїть півдумки із півнамист.
Дописує чорнилом півсценарій.
Пишу тобі листи.Там всі слова
Мені зібрали вкупі Янголята.
Як я тебе хотіла цілувать...
А я взамін їм чистила крилята...
Пишу тобі..Тобі їх відішлють
Навіть тоді,коли мене не буде...
Коли мене землею загребуть...
Лиш Янголи з тобою мої будуть...
Пишу тобі листи.Ти не читай.
Та буду знати,що дощі читають.
Та буду знати,що в душі є рай...
У котру тільки камені кидають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
Прощався день.Напівсіренький плащ
На плечі опустив і сів тихенько.
А я почула в тиші знову плач.
Це був мій плач...Чи Янгола близенько?..
Для чого ці випробування?Ніч
Сідала у кімнаточці і спала...
Палили зорі півстареньку піч,
Щоб я не змерзла...Щоб на ранок встала...
Чому для мене болі стільки?Сни
Тулилися до купочки і мерзли.
А я горнулась вкотре до весни...
Писала ніким читані новели...
Прощався день.Не вернеться.Зітруть
Його з думок всі ніченьки і люди.
Маленькі Янголятонька несуть
Вчорашнії думки на старім блюді...
Їх викинуть із днів.Зітруть...Порвуть.
Для чого стільки болю?Я не знаю...
Для чого рай?Живою розірвуть
Маленьку душу Віди...Та лАтаю
Її віршами...Я люблю цей світ...
Всіх грішних...Всіх,хто душу мою били...
Тулився день через сто сотень літ...
А я люблю всіх тих,що не любили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
Мій Боженьку,пробач усіх людей.
Вони нещасні...І тому грішили...
Спаси всіх хворих,вбогих і дітей...
Вони тебе...І люблять...І любили...
Мій Боженьку!А ти вже відпочив?
Я думаю,чи спати ти лягаєш?
Спочинь хоч хвильку...Кому б доручив
Наглянути за нами?..Сам не знаєш?..
Мій Боженьку!Ми любимо тебе.
Хоч дуже грішні,хоч недосконалі...
І плаче небо синьоголубе...
І плаче Янголяточко в печалі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2015
В дитинстві в неї було дуже довге волося.Коли мама відводила її в перукарню,то ніхто не погоджувався обстригти їй коси.Воно було кольору сонця.
В котрий раз вона сиділа в перукарні і плакала.Ї знову ніхто не погодився.Одного разу зайшла знайома її мати.І сказала,що мале дитинча не повинно слізьми заставляти всіх робити те,що вона хоче.Через декілька хвилин предовге волосся лежало на землі.
В школі вона намагалася бути найкращою.В першому класі вчителька зазначила написати рядочок.Це були звичайні галочки.Вона вирішила,що вчителька наплутала.І це повинна була бути буква"с".Дівчина чомусь довго сперечалася з першою вчителькою.І цілий місяць плакала.Бо це була її перша четвірка.
Вона пережила багато спроб згвалтування.Вперше це було в Криму.В білий день.Коли навкруги ходили тисячі людей.А за декілька метрів було море.Вона плакала.Молила.Десяток хлопців,схожих на наркоманів,обступили її і говорили,що вони вчинять з нею.Байдужі люди навіть не глянули в її бік.Тоді вона побачила хлопця з їхнього табору.Він за хвилину когось знайшов,зняв свій срібний хрестик і курточку.Коли почав підходити потяг,якісь хлопці допомогли йому затягнути її в потяг.
За неї говорили,що більш жадібної людини немає в світі.Що вона за гривню десять разів пробіжить голою містом.Та вона знала,що люди добрі.
Вона вийшла заміж,щоб не жити вдома.А ще він був дуже гарний.Бог завжди допомагав їй.Коли вона втікала з грудною дитиною вночі до батьків,то переставала боятися темряви.Інколи не було часу взяти скляночку для дитина і взути черевики.
Потім він на колінах вмовляв повернутись.А потім викрадав дитину,щоб не панькатися з нею.І вона наче цуценя бігла слідом.Щоб зварити вечерю за зароблені нею гроші.І щоб чути годинні крики,що порції занадто великі.Або на хвилину пізніше зварена вечеря.
Коли в енний раз захворів її батько і вона декілька ночей поспіль не спала біля нього і хвильку,плакала багато днів і ночей,то могла почути в відповідь,що в неї на місці серця тільки камінь.Він дивувався,що можна бути настільки жорстокою.І що в неї немає і краплинки людяності.
Навіщо обпалюють її крила?Спочатку її це дивувало.Тільки потім вона зрозуміла:коли летітиме вночі,то комусь обов"язково світитиме.Можливо,хтось буде йти через зовсім вузесенький міст і не впаде в стрімку течію.Вона врятує хоч одне життя.Тоді житиме не даремно.Тоді буде дуже щасливою.І пошиє ще багато крильцят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571393
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.04.2015
Рай від пекла відрізняється не сонцем і темрявою.Не садом і великими котлами.І зовсім не квітами і посмішками на обличчі.Рай від пекла відрізняється скеровуванням довгих ложок за обіднім столом,що прив"язані до рук.В раю навчились кормити ближнього.В пеклі-себе...
Я хочу дарувати обійми.Інколи посторонній людині погано,ти її обнімаєш і вона починає вірити,що біль її розділений.Хоча відчути до крихти біль чужої людина неможливо...
Мені боляче,коли люди не розуміють любов до ближнього.Інколи я навіть більше люблю людину,котра образила мене.Бо вона нещасна і трішки нерозумна.В неї було багато болю в душі.Або вона його відчуває зовсім по іншому...
Коли я бачила як чоловік плакав від того,що жалів зовсім посторонню людину,я зрозуміла,що дуже часто не помиляла.Я знала,що в людей є велике серце.Просто ми не помічаємо таких дрібниць...Дрібниць?..
Я б хотіла,щоб світ змінився.Щоб ми почали зовсім з малесенького.Принесли старій сусідці хліба,подарували посмішку хворій людині,поділилися обідом.І навчилися хоч трішки не виставляти напоказ доброту...
Ніколи не говоріть,що Вам важко домогати.Або немає чим.Завжди є.Тільки нам не хочеться це розуміти...
Я люблю Вас...Дуже...Дуже...Всіх,хто заходить на мою сторінку.А я навіть подякувати інколи не можу.Та я Вас дуже люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570577
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.03.2015
Пробач Господь вже прощений мій гріх,
Що навіть не навколішках молюся.
Що матінка не чутиме мій сміх,
Що носик не розіб\"ю...Чи навчуся?..
Сьогодні вранці Янгол прилітав,
До матінки животика торкався.
Сказав,щоби я плакав...Та я знав,
Що мамі буде боляче...Й злякався...
А тато їй троянди приносив.
Казав,що все забудеться...Минеться...
Він навіть нас на рученьках носив.
І матінка заснула...Як проснеться,
То моє тільце кинуть на смітник.
Приходив лікар...Все вмовляв...Не хочуть
Залишити мене...Ось записник,
Де мама пише вірші...Переплачуть
За мною тільки дід мій і сестра.
Вона для мене зайчика купила.
Прийшла за мною вкотре медсестра.
І зайчика...Малесенького...Вкрила...
Казав мені мій Янголик:
Поплач...
Та як мені матусю засмутити?
Вона найкраща...Боженьку...Пробач...
Я навіть не родився...Щоби жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2015
Старий скрипаль попід мостом зіграв
Мелодію,що аж душа боліла.
А вітер знову гроші викрадав
Із капелюшку.Тиша захмеліла
Тинялась на візочку.Вишні цвіт
Платив йому так щедро.Не скупився.
Йому вже сімдесят...Сімнадцять літ
Прожили тільки разом...Він молився
За неї на колінах і платив
Коханню таку плату,як не платять.
А дощ у капелюшку золотив
Той вишні цвіт,що віття рясно тратять.
Хтось кинув гривню,а хтось навіть дві,
Хтось пальцем покрутив біля голівки.
Сльозиночки дощаток на траві
Писали на пір"їночках листівки.
Комусь він просто зовсім заважав,
Вже музику таку ніхто не слухав.
Хтось зверху кинув камінь...Розважав
Свою кохану так...За мить із вуха
Стікала тихо кров...А він все грав...
Голівоньку хотів підняти в небо,
Бо там її обличенько шукав...
Той камінь...Може він...Йому...І треба?..
Приліг спочити...От якби не дощ
Змивав всю кров...Залишився б ще жити?..
В малюсінькі калюжі від підошв
Той вишні цвіт приліг навік спочити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
Для чогось нам потрібні всі відтінки в душі:радість,біль,сум,захоплення,ніжність,гнів,обурення,страх,щастя.Не брати все близько до душі...А тоді до чого брати і притуляти?До ноги,обличчя чи долонь?
Кохання не має зовсім ніякого відношення до визначення термінології наукової на його рахунок і висловів людей.Це подарунок Бога.Який не обов'язково перев'язаний гарнюсінькою стрічечкою.Ми повинні побачити його і відчути.Холод,тепло ми теж не бачимо.Але не взуваємо теплих чобітків влітку.І не ходимо босоніж взимку.
Відчути чужий біль і простягнути долоню з малюсінькою допомогою можна навіть тоді,коли твій біль перевищує в мільйон разів.Навіть не для того,щоб побачив Господь.Ти міняєш цей світ на краще.Навіть якщо про це забудуть в наступну хвилину.Такий вчинок потрібний.Хіба він маленький?Хіба велика піщинка?Хіба зірка дрібнесенька?Зірок більше,ніж всіх піщинок.То що ж тоді...Розмір?
Майже кожного вечора я дивлюся на саму велику зірку,цілую її і передаю побажання найсолодших снів для маленької дівчинки.Це потрібно мені.
Все,що написали класики і викарбували в формуванні нашого сприйняття досконалості зовсім не означає,що від цього не можна відштовхуватися і стати на один щабель вище навіть своєю недосконалістю.Не потрібно вдосконалювати закони Кеплера.І переробляти.І доробляти.Але хіба найкращий роман в світ івже написаний?Вже прочитаний?
Хіба життя несправедливе?!Вона просто дуже несправедливе.А як інакше?Скажіть мені?Тоді б після закінчення школи відмінниці і красуні вийшли заміж за принців,інші дівчатка за хлопців середнього статку і щось схоже.І так далі.Побив кішку-Бог послав одну хворобу,зламав дерево-іншу...Але ж все не так...
Інколи старий Янгол латає дірку в погребі багача.І відбираю корову в бідняка.А ми навіть не здогадуємось про вартість тієї зарплатні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569272
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.03.2015
Как долго ты меня прождал!
Вот ветер воет у калитки.
Листает листья как журнал,
Чтоб вычеркнуть везде ошибки.
Как долго я тебя ждала!
Здесь дождь перебирает пряжу,
В которой осень зеркала
Перетирала на продажу.
Как мне тебя доцеловать,
Да так,чтобы устать немножко...
Я о тебе смогла мечтать.
Все звезды для тебя в лукошко
Пособирала.Отдаю!
Ты самый лучший в целом свете.
Ведь я тебя...Я так люблю!
Как любят Ангелы...И дети...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568850
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.03.2015
Все здавалось,що я твоя.
По віконцю шепоче вітер,
Що без тебе змалить земля,
Не ростимуть дерева,квіти...
Що хотіла?Щоб ти прийшов.
Щоб в віконце одне дивились.
Наче бричкою перейшов
Мою душу...Сльози скупились
Увібрати у себе біль.
Покотитися і пропасти.
Шматували в душі...Як сіль...
Я змогла...На коліна впасти...
Не лікує ні час, ні сни.
Ні весна,що вдяглася в вбрання
І стоїть десь коло стіни,
Що ростить лиш моє чекання.
Прости,что не могу
Дарить моря и страны.
Но я уберегу
Тебя мой долгожданный.
Лишь я тебе отдам
Кусок последний хлеба.
А я по вечерам
Все звезды сниму с неба.
Прости,что злата нет,
Прости,что не царевна.
Но только мил мне свет
С тобою повседневный.
Прости,что я тебя
У Бога на коленьях
Молила.Голубям
Всегда стихотвореньиц
Крошила словно хлеб.
Тебе передавала.
Из этих нужных лепт
Тебя я отыскала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568842
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.03.2015
Брешу тобі.І вкотре знов брешу.
Що вмію спати довгими ночами.
Листи тобі думками знов пишу,
І відправляю старими зірками.
Ти лиш пішов.І враз мене нема.
Душа без тебе зношена як сукня,
Що процвіла під снігом,де зима
Сховалася від світу і самотня.
Ти вже пішов?А я?Навчи мене
Перечекати дні,прожити ночі.
Скажи мені,чи біль отой мине?
Вві сні навчи не цілувати очі.
Брешу тобі...Та ти мене не чув.
Я вже ніхто для тебе.Ти пробачиш,
Що ти для мене цілим світом був...
Що ти мене...Вві сні моїм лиш бачиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
-Дивись! Там стільки людей зібралося!
-Та це вчорашні вигадки,-дівчина сильніша притулилася до свого коханого.
-Ти віриш? Ти віриш в ці речі? Яхта відправилась в море, а жінка наздоганяла її! Вона йшла по хвилям! Та хтось впізнав її! Це...Колишня повія...
-Давай підійдемо ближче,-дівчина підвелась і потягнула свого коханого.
Мертва жінка лежала дуже дивно. Очі відкриті, руки складені так, ніби вона досі молилася. На руках була намотана нитка.
-Вона ж чиясь мама. Яка молода,-дівчина почала плакати.-Що ж в неї в руці?
Мертва жінка ніби почула і розтулила долоні. В руці в неї був дерев'яний натільний хрестик...
-Як русалка. Немолода. Коси довжелезні і гарні. Я їй личить,-хлопець говорив так, ніби мертва зараз підніметься і піде до свого будинку...
Дощ прикривав своїми долонями вулиці, будиночки і довгі коси красуні. Вона посміхалась і піднімала голову.
-Не залишиш мене?
-Ніколи!-незнайомець підійшов і обняв її.
-Та...Це я з дощем...Розмовляла...-вона опустила очі.
-Андрій,-він легенько поцілував її в шию. Вона ще дужче закрила очі.-Та промов хоч слово. Ти...
-Аніка.
-Я проведу тебе…
Було так солодко на душі.Ще ніколи чоловік не торкався її вуст.Вона якось навіть не до кінця зрозуміла як опинилася в його будинку.Дощ не вщухав до ранку.Стукав в вікна і душу.Так не можна було робити!Не можна!
-Ти дуже гарна,-Андрій цілував її тіло.А вона просто тремтіла.Від щастя.Це був початок ї щастя.
-Моя хороша…
-Я..Я…Не можу!-вона тримала руками мокру сукню.
-Ти тільки зігрієшся.І я проведу тебе до твого будинку…
Вона розплющила очі.Вже ранок.Хотіла повернутись і поцілувати його.Побачила кров на простирадлі і почервоніла.
-Ось.Візьми.Це дуже багато грошей.Ти варта цього.Бери.Тобі вистачить навіть на декілька років.Дивлячись на твою сукню…Я мусив тобі допомогти.Таке зараз вже ніхто не носить…
Аніка зовсім не плакала.Навіть руки не тремтіли.Це була її перша ніч.Скільки разів вона думала про неї!Гроші були схожі на потвор,що глумилися над її душею.
На вулиці ще залишились маленькі калюжі від вчорашнього дощу.Вона присіла і почала відмивати ногу від краплинок крові.Потім знайшла маленький камінець,тримала його довго в воді.Ніби це велика губка.І терла ним ногу до крові…
Хлопчик народився зимою.Ніби тоді заморозився біль в її душі.Малесеньке тільце лежало поруч.
-Я ніколи тебе не покину.Ти будеш самим щасливим на цій землі.Я обіцяю тобі.Обіцяю.Тільки вір мені,-великі оченятка вперше роздивлялися цей світ.Потім він почав крутити голівонькою.-Їсти хочеш?Ой,вибач.Який ти в мене красивий…
Вона принесла його в кімнату.За яку було майже нічим платити.Та вона знала,що все буде добре…
В чотири рочки він став частіше плакати.І майже зовсім не хотів їсти.
Кабінет лікаря був маленьким.Та старенький чоловік дивився і хитав головою.
-Що з моїм сином?!Скажіть!..Благаю,-хотіла плакати.Та навіть сльози чомусь не котилися.Зупинилася серед душі і тримали біль як в лещатах.
-Тут потрібно дуже багато грошей.Ну…Щоб дати йому хоч маленьку надію.Чекати не можна…
-Я знайду!Знайду!Тільки допоможіть!-вона говорила і говорила.А в кімнаті залишилось молоко і кусень хліба.Це майже всі гроші.
-Ось прізвище лікаря.Можливо,він візьметься за цю операцію.Ви залиште його в лікарні.І знайдіть гроші.
Вона просила від всіх знайомих і близьких.Але це була крапля в морі.Крапля,в котрій з кожною хвилиною топилася маленька надія…
Продати щось?Квартири не було.Каблучок також.В неї було гарне тіло.Чоловіки кожен день дивилися на неї.Та вона боялася некохання і болі…
Цей заплатив найбільше.Повіям стільки не платять.Ніколи.
-Прийдеш і завтра?Я знайду тобі ще додатковий заробіток.Якби ти не була повією,то я б залишив дружину.Таких красунь навіть в фільмах мало…
Вона несла гроші в лікарню і знову поверталя.Не спала вночі ні хвильки.Допомагав тільки дощ.Вона знаходила маленький камінчик,мочила його в калюжі і до крові витирала тіло…Але Миколка залишився жити!
В сімнадцять йому хтось все розповів.Як багато років тому назад вона заробляла гроші.Аніка хотіла щось пояснити.
-Мені соромно з тобою жити!Я їду!Назавжди!Маю надію,що більше не побачу тебе!-Микола навіть не глянув на неї.
-Хрестик тільки візьми.І все…
Та він зачинив двері і навіть не подивився на маму.
Вже десяту осінь дощ намагався її заспокоїти.Та серце не переставало боліти.Ходити на роботу вона не могла.Платити за кімнату було нічим.Та Бог не залишив її.В знайомої в глухому селі була маленька хатинонька.Там майже не було скла на вікнах.Вітер почував себе господарем і розгрібав голими руками листя,що сам і накидав в кімнаті.Через тоненьку стіну був хлівець.Він був без вікна і там було тепліше.Старий сусід подарував їй козу.Життя продовжувалось.
Зимою було дуже холодно.Та Аніка лягала спати в ясла.Маленький хлівець від подиху людини і худобинки ставав теплішим.Вітер злився.Його рука не могла дотягнутися до обличчя жінки.Це не та кімната,де він зазвичай хазяйнував…
Сусід попросив її купити ліки.Він хворів.А донька не змогла приїхати.
-Ось тобі гроші і на дорогу.Ти ж майже десять років не була в місті.Послухай ти старого.Допоможи,-він поклав гроші на стіл.А їй стало соромно,що вона сама не може за власні гроші йому купити…-І море побачиш.Ти так його любиш…
Коли вона виходила з аптеки,то побачила велику автівку.
-Миколо!Миколко!?
-Я…Не думав,що тебе зустріну.Як ти?
Вона чекала,що він скаже одне слово…Мамо…Але дива не було.
-Я?Добре,-вона посміхалася і так хотіла лише одного:просто торкнутися своєї дитини.
-Гроші потрібні?Тобі потрібні гроші?В мене декілька готелів.Я всього досяг в цьому житті.Ти ж мені нічого не дала.Окрім ганьби,-він подився на неї так,ніби перед ним стояла чужа людина.
-В мене багато грошей.Я добре заробляю.Дякую.
-Бери.Ось тобі чек.Зараз підпишу,-він почав щось шукати в кишені.
-Миколко,в мене завтра день народження.Зроби мені подарунок…
-Я куплю тобі будинок навіть в Англії.Щоб менше згадувати про те,ким ти була!
-Ти не зрозумів.Ось…Дерев»яний хрестик…Я все хочу тобі його подарувати…Дозволь провести тебе,-вона впала на коліна.
-Добре.Ось гроші…
-Та які гроші,дитинко!В мене все є!Я проведу тебе…
-Але я на яхті зараз відправляюсь в море…Можливо…Колись ще побачимось…
-Дякую за все.Можна з тобою?
Аніка сиділа в машині і хотіла тільки поцілувати його.Або хоч раз обійняти.Але Микола всю дорогу мовчав…
-Миколко,дякую за подарунок.Бачить Бог,що я й мріяти не сміла…
Яхта відходила від берегу.А вона згадала,що він забув хрестик.
-Миколко,почекай!Я забула!
Вона бігла по морю і тримала хрестик в долоні.Щоб дитина одягла на шию.І його ніколи не залишив Господь.Щоб Миколка пробачив її…
Швидка приїхала пізно вечером.Куди поспішати?Це ж не виклик.Тіло ніхто навіть не прикрив.Руки були складені так,ніби Господь слухав її живу душу і досі.
-А хрестик?Його ж викинуть!-чужа дівчина почала плакати.
-Вона ж тобі чужа!
-Вона ж чиясь мама…Ти розумієш це!Розумієш?!
Дощ краплями розчинявся в малесеньких пісчинках.Ніби його зовсім не було.Такі дрібненькі сльозинки Янголяточок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568370
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.03.2015
Маленька дівчинка писала листи.Маленькій дівчинці,в котрої боліла душа.І завжди писала:я тебе лублу.
Старезна тиша нишпорила навіть крізь травинки .Маленька дівчинка питала в Бога,чи бачить він її в цю хвилину.Він відповідав їй кожного разу навіть подихом вітру.Та вона хотіла почути його голос.Які в нього руки і який в нього голос?Чим вмивається він вранці?Чи знає він смак кави?
Потім вона згадала стару церкву.Як молоденький священник молився за мир в країні.Вона згадала,що просто впала на коліна.Від його погляду.Бо і він впав на коліна.Не став.А впав.Вона зрозуміла,що у людей велика душа.Більша за цілу планету.Щирість молитви її вразила.Вона плакала.
Вона ненавиділа байдужість.Не розуміла,як можна завжди посміхатись.Жива людина не може бути правильною завжди.Це ніби кардіограма мертвої людини.
Вона вміла цінувати посмішку людини, в котрої не було навіть житла.Бо за неї турбувався сам Бог.А не держава.
Потрібно зробити неправильно,щоб зрозуміти,коли ти зробиш правильно.
Я тебе лублу.Вибач,що написала тобі відкритий лист.В хвилини,коли душа навіть не побинтована,ти намагаєшся вилікувати її.Піднімаєш,обнімаєш і спускаєш.Як робили біля Ісуса.Колись давно.Тільки там трішки по іншому було.Це особистий лист.Зрозумієш лише ти...Я лублу тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568142
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.03.2015
Я не мрію про рай.Не заслужу ніколи.Я знаю.
Бездоганність у вчинках,в думках?!Я така Господь грішна!
Лиш залиш мене з ним!..Назавжди...На життя всі!..Благаю!
Плаче пісня вітрами і зорями як божевільна.
Я як в пекло?Домовлюся,щоби в цім світі великім
Було більше любові,не плакали діти маленькі.
Я молитись й там буду на стільчику зовсім старенькім.
Чи там є хоч стежки?Може й є...Але дуже вузенькі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
В той раз ми знову бачились...Тоді...
Ти ще казав, що віршами лікують.
В столітті іншім...Десь на висоті
Попід землею, де лиш зорі чують...
Подумати, що навіть страшний біль
Зміг розчинитись до одної крихти
В душі на дні неначе це як сіль!
А потім ще й байдужістю обрости...
І тільки тиша брязкальця вдягла.
Як та панянка на підборах ходить.
Ще й самота мене підстерегла,
Запевнила, що зовсім не нашкодить.
Тоді були важливі всі слова,
Котрі я не змогла ніяк розчути...
Та я лиш тілом ще була жива...
Душа в могилі...Мріє...Хоч заснути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
Певно,я щаслива буду з іншим.
Скільки снігу випало в той день!
І чомусь було нам не до віршів.
Березень один співав пісень.
Певно,буду звично цілувати.
Очі закривати,обнімать.
Голову до нього нахиляти,
Хоч...Від болю інколи...Кричать...
Певно,я красива буду з іншим.
Тільки...У що душу зодягнуть?
В що б мені ще зодягнути вірші,
Що думками лиш до тебе йдуть?
Певно,я щаслива буду.Віриш?
Та йому назустріч не піду
Гола і босоніж...Ти ж відпустиш!?
Я сама!..Тебе!..Колись знайду...
Скільки снігу випало весною
У душі моїй,що ще кровить.
Що і досі ще болить тобою...
Що той інший...Хоче оживить...
Я щаслива...Певно...Обирають
До обіду тацю...А любов
Десь на небі тільки призначають...
Він зі мною...Ти...Ще не дійшов...
Приходи.Я давно не жду...
Что же ложь ты со мною делаешь?!
Чем лечить этот мой недуг?
Уходил...Как эпохи целые...
Все забрал.Хоть одну иглу
Мог оставить!Зашила бы душу...
Чтоб не выть с тишиной в углу
Средь разорванных снова подушек...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563026
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.02.2015
-Хто це вийшов в синє небо?
Місяць старий?Мені треба
Любоньці щось передати.
Міцно,міцно обійняти!
-Ти ж і Сонечко просила!
Янголятку вплела в крила
Віршенятка з казочками.
-Домовилась з зірочками...
-Що мені тоді сказати?
-Можеш навіть помовчати...
-А вона?
-Все зрозуміє...
Бо думки читати вміє...
-Може їй миліш світити?
-Попросити не тужити...
Поцілуєш в оченятка...
Попрошу ще Янголятка
Не залишить на хвилинку...
Щоб як ту малу дитинку
Стерегли всі дні і ночі...
Поцілуй.Як тільки схоче...
Бо вона так хоче миру...
Ти залізь в її квартиру,
Сядь на ліженько високе.
Місяченьку ясноокий
Передай,що цілувала
Віда Любоньку!Благала
Янголяток,ясні зорі,
Наглядати...У соборі
Помолилася...Я знала,
Що в вона тебе благала...
-Так...Питає.Передати?..
-Буду на ніч цілувати.
Буду їй писати вірші...
Хоч на краплю щасливіша
Вона стане!..А до ранку
На малюсінькому ганку
Янголя мале дрімало...
Казочки комусь писало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562983
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.02.2015
Вже й не мріяла я про щастя.
В долі наймичкою була.
Та випробування причастям
Нарекла.
Вже тебе не чекала зовсім.
Скільки весен втекло у світ.
Та прийшла у вікочку осінь
Крізь сто літ.
Я стояла така щаслива!
Стільки щастя мені ти дав!
Доле,долечко норовлива...
Хто б гадав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
Состригаешь мои поседевшие волосы.
Неужели меня недолюбишь совсем?
Я же снова сушу все шипы с гладиолусов,
Чтоб навешать их ровно на ряд хризантем.
Выбираешь под стать себе женщину.Стройностью
Отличается.Волосы ровно лежат.
Спину прямо держала.И очень спокойная.
Только так выбирают наверно котят.
Вот такая не встретит дождем.Не сутулится?
Почему же ты сердцем не выбрал,душой?
Вот такая совсем никогда не заблудится,
И по снегу не будет бежать босиком.
Такая ладони совсем не целует гроба.
И не плачет,когда заболеешь чуть-чуть.
Без сожаления выбросит старую обувь,
Если в гости звал дождь,чтобы вместе уснуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561949
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2015
Доторкнутися до тебе.Цього досить.
Цілувати,обнімати і мовчати.
Усі дні,що Янголя із неба носить
У роки і довгі місяці складати.
Я собі тебе у Боженьки молила.
Я ніколи в тебе віри не втрачала.
Темна нічка усі зіроньки вповила,
І нас двох з тобою в ліженько вкладала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
У нищего взаймы прошу
Семнадцать дней и восемь весен.
На четках грусть в ветер трушу
У непосаженных в снег сосен.
Ты письма жег мои.Ты смог?!
Ты у костра подолгу грелся.
Как пепел лег у моих ног!
Как болью в душу мою въелся!
Сковать бы счастье.Но кузнец
Сумел заштопать лишь осколки
Моих стихов,что дал купец
От воровства чужой помолвки.
Грешна.Глупа.Дурна собой.
Благословив-боготворила
Тебя родной мой,дорогой.
И душу настежь отворила.
Носила воду решетом
Зимою,чтобы мост построить.
Хотела этим мастерством
Тебя любить меня заставить.
Но ты бумажный строил мост
Чрез пропасть,где из писем пепел.
И капал мне на руки воск,
Чтобы в душе задвинуть цепи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560686
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2015
Все лгут.И я солгу сейчас наверное тебе:
Люблю тебя до звезд огромных самых в этом мире!
Пусть пропадут все до одной сейчас!?Мне колыбель
Твоих объятий лишь важна в нашей пустой квартире!
Прости меня Господь!Прости!Если б спасала мир,
И ты бы дал мне выбрать мир или его оставить...
Я выбрала его бы одного!..Я дезертир,
Который смог нарушить все...Но только не лукавить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559889
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 15.02.2015
Да все могу еще успеть!
Мой гроб лишь семечко из кедра.
Расти средь леса и глядеть
На солнцедощевую щедрость!
Из дуба ветви обрывать,
Чтобы мой кедр высоким вырос.
Лелеять иль не придавать
Значенье смерти?Яму вырыть?
Да нет!Пусть вороны клюют
Немое тело!Если помнишь,
Что можешь к вечеру уснуть
Навеки вечно,то опомнись!
Значение ты придавай
Молитве,Богу,маме,дочке!
И лишь себя не придавай
Вот в этой день,минуту,ночку!
Ты делай добрые дела!
Ты можешь словом,мыслью,целью!
Ты в гроб одна войдешь!Несла
Я кедр,что может стать постелью...
Вірші писати легко.Всі думки
Тоді відпустиш.Думати не треба.
Із слів ти поназбіруєш рядки.
І кинеш край самісінького неба.
Щось причепуриш.Десь неологізм
Посередині як пасок підв"яжеш.
Ось тут пасує сум,тут-героїзм.
Щоб плакати.Або щось інше скажеш.
Та хто тебе читає?!Сірий кіт
В кімнаті,за яку нічим платити?
Або якесь дівча через сто літ
Почне тебе по щирому любити?
Та вірші мої-пацерки душі.
Тлумачити не треба,що то святість.
Від посмішки найкращіїї ключі,
Що мають найкоштовніщую вартість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559879
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2015
Хай насняться сни дорослі,
Де Янголя зайде в гості.
Колискову заспіває,
Поцілує,обіймає!
Казочки гарні напише,
Під периною залишить.
А Метелиця перину
Свою трусить не хвилину!
Цілий місяць із віконця
Посипає сніг в долонці.
Лютий зайде попрощатись,
Буде знову цілуватись!
Обморозить гарні щічки!
Ой,медової Вам нічки!
(Щось я дуже вже співаю,
Спати,спатки заважаю?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
Покинута.Відкинута.Невзута.
Напнула крильця цвяхами за спину.
Стояла в полі вітром розіпнута.
Присіла відпочити на хвилину.
Маля таке.А скільки вже відчула.
Хотілося з будиночку злетіти,
Щоб біль отой покинув!..Промайнула
Така ось думка...Треба!..Захотіти?!
Замерзли ноги.Дві скоринки хліба
Лежали на землі..Її чекали.
-Господь,спасибі!..
Край самого неба
Три Янголя півмісяця гойдали.
Потрібно тільки ранку дочекатись.
Господь її ніколи не покине!..
Тим Янголам сьогодні пильнувати
Дівча,бо воно з їхньої родини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
Падав сніг десь на вулиці краплями мерзлих дощинок.
У душі не вміщалася біль і ревіла до ночі.
Та я тішилась:в ньому вода усіх щирих сльозинок.
Тільки б якось спинитися,щоби не виплакать очі.
Сніг гойдався із вітром.Хтось зверху різьбив шість куточків
На кожненькій сніжинці.Яка ж клопітка то робота!
А я вірші свої підшивала з найкращих шматочків
Того болю,де в літерах з попелу є позолота.
Я тихо з розуму зійшла.
Так зходять певно у могили.
Мене чомусь не зупинили
Ні дощ,ні вітер!Я змогла...
Ти ще казав мені:
-Вернись...
Потім соромився і плакав.
А дощ мене за вітром кликав.
Ти кинув сукню:
-Одягнись...
Яка різниця!Гола!Ні!
Ти душу б одягнув в обійми!...
Та я піду до вітру в найми,
Йому писатиму пісні!
О,як же душу шматував!
Проходив,наче незнайомі!
Вона живе у тому домі,
Що ти для мене будував...
Як легко з розуму зійти...
Так зходять певно із драбини.
Або лягають в домовини,
Тягаючи свої хрести...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2015
Чому людина помирає?!Чому?!
Можливо,ці запитання я ставила б перед собою колись.Чому помирають ось такі люди?!
Щоб заставити переглянути всі його відповіді на запитання.Які ми ставимо собі кожного дня.Щоб в сотий раз передивитись його думки.Його відповіді.Щоб зрозуміти,що вазелін давно потрібно викинути з косметички життя.Що інколи промовчати-це ще більший злочин,ніж вчинок якогось козла,котрому потрібно закрити хоча б рот.Хоч він вдвічі більший за тебе.І той козел може дати тобі стусана.
Країна,котрій не потрібні письменники,лікарі,вчителі.В котрій не міняється влада навіть після майдану.
"Є глобальна біда.А є твоя,смішна."Ні одна кралечка(чоловічий рід) не підняла свою с....ку з Верховної ради і не пішла воювати.Зате 120 млн доларів пішло на передвиборчу компанію.В той час,коли старенька бабця з своєї пенсії дає 5 гривень,щоб прокормити нашого бійця.
Ніщо не змінилося.Ми не змінилися зовсім.Смерть декілька сотень нічого не поміняла.Черствість більшості проросла корінням в сьогодення.З дерев якої листя закриває сонце меншості,котрій болить душа за всіх сиріт і матерів.Мимоволі в голові крутиться:чи народжується двічі Піночет?
SRAKA-Sвоє радіо Андрія КузьменкА!Він завжди відрізнявся.У всьому.
Я не так часто слухала його пісні.Тільки інколи.Але його душа була величезних розмірів.Я слухаю пісні Скрябіна.І досі плачу.Його смерть була символічною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558220
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.02.2015
Між сьомим небом він її забув.
Перегоріло.Певно.Попіл.Вітер.
А час його штовхав.Він не почув...
І на могилу хтось...Вже носить квіти...
І на її могилу...Він не знав.
-Яка ж ти вперта!?Не телефонуєш?!
Він її дуже,дуже ще кохав.
-Ти слухавку візьми...Візьми...Чи чуєш?..
Між сьомим небом він її кохав...
-Ось так?!
І за кермо сідає п'яний.
Та Янгол прилетів.Тягнув...Чи знав
Ото дідусь сивенький,майже старий...
Між сьомим небом кожен день шукав.
-Квартиру поміняла?Місто?!Прийдеш!!
І Янгол його ніжно накривав,
Щоб п'яним він не змерз.
-До мене вийдеш?!
Між сьомим небом він її благав
Озватися до нього...Та даремно...
Красивий Янгол ручкою тримав
Його за руку...
-Відчуваєш?..Темно?..
Коли зібрався він до неї йти...
Хіба він знав,що так його чекає
Ота,що бачить іншії світи?
Ота,що з того світу так кохає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Та що тобі такого я зробила?
Злетіти дав і кинув потім в прірву.
Я десь в напівдорозі голосила.
Я крила свої зріжу,здеру,зірву...
Та що тобі такого я сказала?!.
Кохаю вище неба і кохання?..
Пройду...Неначе зовсім не впізнала.
Хвилини йти благала швидше зрання...
Та чим тобі коханий завинила?!
Що з силою силенною кохала?!
Що небо тобі в серці прихилила?
Торкнутись вуст схотіла...Тихо впала...
Та чим тоді коханий відплатити?
Молити Бога,щоб послав Вам щастя.
А я?..Навчусь сама,саменька жити...
І мрії ваші...Разом...Хай здійсняться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Як страшно знов тебе забути.
Ось,назавжди,як ти хотів.
Як страшно голосу не чути.
Як страшно...Ти б отак зумів?
В кімнаті жити,де немає
Твоїх сорочок і віршів.
Хіба ото життя минає?!
Це просто попіл тлів і тлів...
Як страшно не тебе торкатись.
Забути,що душа болить,
Коли ти іншу цілувати
Сьогодні зможеш ось в цю мить...
Та час,лиш час загоїть душу.
Втішаєш...Йди...Пройде...Зболить...
Тепер ще докохати мушу.
Іще...За тебе домолить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Ти вчора будеш снитися мені...
З душі іще не впали каплі крові.
А душі наші десь на чужині
Шукали майже нашої любові.
Смішний такий,такий ще зовсім мій.
Цілуєш мене на ніч і лягаєш.
А я тобі шепочу:стій,лиш стій!
Ти не мене(ти чуєш?!)обнімаєш!
Ти знову будеш снитися.Отак
Тебе забути вміти?!А я зможу?..
Якби тобі хоч Янгол подав знак.
А потім я сама...Тобі поможу...
Та ти мене покинув.Не кохав.
Вона така гарненька і щаслива.
А що ж ти мені вчора обіцяв?!
Та змила все кохання оця злива.
Покинув.Подивився і пішов.
Хіба людину можна замінити?!
Яким щасливим був,коли знайшов
Тоді мене...Навчи...Хоч розлюбити...
Я Вас ни капли не люблю!
Но так хочу,чтобы Вы знали,
Что этим летом февралю
Мы восемь весен задолжали.
Я Вас ни капли не ищу!
Но так хочу хотя б коснуться...
Да я ни малость не грущу!..
В объятьях ваших бы проснуться.
О нет,все это только ложь.
Воображенье ночью плачет.
О,боль моя!Душу не трожь!
В ответ:не может быть иначе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Чтобы выдумать такое,
Чтобы все сошли с ума
От восторга?И какое
Быть оно должно?Сама
Напридумываю снова
Слов,что их вам и не знать.
Да,я кажется готова.
Только кто будет читать?
Дождь сложу в снежинки.Лужи
В небо буду отправлять.
Кто-то очень,очень нужен
Для того,чтобы писать...
Я люблю его.Писала
Для него свои слова.
Я его всю жизнь искала.
Кругом,кругом голова
От него.Я полюбила
Больше,чем любили все.
Я его благословила
Быть счастливым очень.Семь
Ангелочков попросила
Я его всегда хранить.
Я с дождя весну лепила.
Вас учила дождь любить.
Что-то сделала...Наверно...
Ангелочков берегла.
Из стихов моих зачерпнут
Дождь-слезинки,что пила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552682
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2015
Що ж робити?Я знову тебе у собі відшукала.
Відгойдала в думках мрії,мрії свої нездійсненні.
І і хмарах старих я до осені знов заблукала.
А ми стали з тобою щасливі.Чи може блаженні?
Як нам жити?По торбі і кинути виклики світу?
По роману писати і віршами лиш харчуватись?
Не потрібно поету черпати звичайну освіту.
А до тебе на крилах до неба,до сонця здійматись.
Що життя є без тебе?Нічого.Я дякую Богу.
Він привів тебе знову до мене.Я цвяхи виймаю.
Вони щедро стелились під душу всю мою дорогу.
Тільки це так потрібно для мого спасіння.Я знаю.
Быть может,нужно промолчать,
Чтобы сильнее в крик поверить.
Врагов своих благословлять,
Чтобы тебе открылись двери
В надежду,веру и любовь,
В молитву,боль и сожаленье.
Вместо чернил залить бы кровь,
Чтобы писать стихотворенья
Получше,чем писал Шекспир.
Получше Гейне,Ницше,Гете.
Смотрите:дождь устроил вскоре пир,
Где рифму вы с него сорвете.
Быть может,нужно пролюбить
Тебя сильнее самой силы.
Остался дождь,чтобы бродить,
Чтобы Вам не прилагать усилий
Писать стихи и сочинять.
Остался дождь тихонько плакать.
Я буду нежно собирать
Немного рифму...Каплю слякоть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552679
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2015
А мне в ладошки падал снег другой,
Он не шести,он был семигранненный.
Я на вокзале том,где не домой
Уходят поезда.Ко всем влюбленным
Спешат.Ну что же,вовсе не к тебе.
Через сто лет возьмешь билет обычный.
Как порознь падал снег в нашей судьбе,
Он семигранный.Я лепила лично.
Ты подойдешь.Без грусти и тоски.
-Вот так...Бывает.Может...Все сначала?..
Я собираю бережно куски
Души,что в клочья боль мне разорвала.
И как с тетради вырву семь страниц
Той прошлой жизни,где жила надежда.
Не ждать,что среди сотни чужих лиц
В толпе тебя увижу...Ну,как прежде...
Я научилась день не торопить,
И зиму ждать со снегом семигранным.
Ты не любил.Нам вместе не сложить
Две жизни вместе...И не строить планы...
Я научилась свято принимать
Судьбы своей печали и улыбки.
В снежинке больше граней сосчитать.
И знать,что это вовсе не ошибка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546391
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.12.2014
Снег стучится ко мне в окно,
Но я снова с тобой молчу.
Он из мыслей плетет сукно,
Чтоб продать.Но я не плачу.
Рассердился холодный снег:
-Так и будешь теперь молчать?
Но услышал в ответ лишь смех.
Собрался меня поучать.
Разложил он везде товар,
Из всех мыслей сукно и шелк.
До чего же снежок ты стар!
Хоть и знаешь ты в мыслях толк.
Он не стар.Не хочу платить.
Вот пришлось мне чуть-чуть соврать.
Белизною будет стелить
До утра декабрю кровать.
А под утро он мне сказал:
-Не платила?Вот дождь,смотри.
Меня нежно поцеловал:.
-Только слезки свои утри.
Что же делать?Уходит снег
С декабря да на целый год.
Он попросит еще ночлег,
Он мой сон еще украдет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544984
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.12.2014
Вже в вітру скроні посивіли.
Напевно,ти мене забув.
До завтра зорі гомоніли,
А ти не чув.
Вже час приліг спочить й згубився.
Серед зими стоїть весна.
Коханив,де ти загубився,
Що я одна?
Колись кохав,чекав...Щаслива!
На хмароньках в небі гойдав.
Тепер вже серед снігу злива.
Ти розкохав...
Гойдалися хмароньки на пір"їнках,
Писалися віршики на сторінках.
Чи хтось прочитає їх,сльозу витре?
Хтось перечитає їх знову вкотре?
Писалися віршики аж до ночі,
Що він покохати її не схоче.
Доле її,доленько,то лиш вірші?
Відповіла доленька:в житті гірше...
Гойдалися хмароньки,Янголята.
Вклались уже спатоньки всі дитята...
Писала всі віршики,що щаслива,
Та із сліз у душеньці ціла злива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
Как в заключенье отдаю
Стихам все вымыслы и верю,
Что взаперти воображая
Я их когда-то долюблю.
Я дорисую в них себя
В той жизни прошлой,что сегодня.
Но каждый день,что без тебя
Пустее пустоты голодной.
Так дай мне Бог не знать ее
Объятих цепких и безмолвных...
На рану-соль,на лед-тепло.
На душу-мыслей сумасбродных...
Снег ложится на душу чистее листа;
И деревья до ночи рыдают.
Вы распяли страну как святого Христа!
Что неправда-весь мир убеждают.
Мы слетали на Марс,мы искали там жизнь!
Но солдаты в наш век замерзают...
А детей на войне не обуть!Это казнь,
О которой чиновники знают...
Мы сроднились с войной...Почему меньше слез?!
Почему наши души черствеют?!
Мой Господь,на дворе снова дождь и мороз...
Наши дети...Вернуться...Успеют?..
Мы летаем...Но через дорогу тот дом,
Где с войны не вернулись герои...
Мы утешить!..Дорогу никак не найдем...
Так чего же душа наша стоит?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544473
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2014
Мне не нужно чуда,
Рая не приму.
Только он пусть будет
Счастлив.Почему
Если обнимаю
И целую я-
Ангелом летаю
Над тобой земля?
Мне не нужно света.
Он для меня свет.
Мне не нужно лета
Много зим.Рассвет
Я не с солнцем вижу.
А в его глазах.
С ним и к Богу ближе
В наших днях,ночах.
Воздуха не нужно,
Я дышу тобой.
Все,что очень важно:
Будь всегда со мной.
А я с тобой
Была.
А ты меня
Дотла
Прожег и пепел ветром.
А я еще
Жила.
А я почти
Смогла
Уйти холодным утром.
Но ты ногой
Любовь.
Поверь,это
Не боль.
Кричало даже небо!
Распял ты без
Креста
У старого
Моста...
За все тебе спасибо...
Все,о чем молила Бога-
В руки мне вложил.
И порой трудной дорогой
Ты меня водил.
Не всегда благодарила
Господа.Прости.
Только столько получила
Твоей щедрости!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544443
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2014
Мне небо выпало из рук.
Сказали,что любить не стоит.
Любовь,поверьте,стоит мук.
Ведь кто-то каплю ее молит.
Осколки неба бы собрать,
Вернуть все звезды вновь обратно.
Любовь достойна,чтобы ждать.
Я собираю аккуратно.
Осколки неба как стекло,
Но режут душу,а не кожу.
Мне так с тобой всегда тепло.
Хороший мой,ведь знать ты должен.
Я небо снова уроню.
Простите,я его разбила.
Я никого в том не виню,
Что я до боли полюбила.
Я ведь счастливее луны,
Я для тебя ее прелестней.
И в этом нет ничьей вины,
Что ты на свете лучший...Честно...
В печи деревенской
Ангел пироги
По рецепту венском
Выпекал.Круги
Снег крутил снежинкой
Синею,морской.
Почему же льдинкой
Станет дождь зимой?
Ангелочек,нужно
Так его любить?
А давай все дружно
Снеговик лепить.
Ангел не ответил,
Он печет пирог.
Сколько он на свете
Протоптал дорог?
Он тебя увидел
И ко мне привел.
Мой хороший Ангел!
Ты его нашел!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543769
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.12.2014
Как с Богом я с тобой на "ты".
Срывались половинкой тучи.
Кто знал,где грани той черты,
Где безразличьем душу мучишь.
Прости,что отлюбил меня,
Что холодом совсем не греешь.
Что я продрогла близ огня,
Что плед найти мне не сумеешь.
Прости,что грусть боготворю.
Что чувства все в кулак сжимаю.
Что радость всю тебе дарю,
А о себе я забываю.
Что босиком через снега
К тебе бежала я сквозь время.
Что засадила все луга,
Что снова ссорилась со всеми.
Прости,что мучаешь меня,
Что душу топчешь и калечишь.
Прости.Так нужно для меня.
Лишь шаль накинь на мои плечи.
Чтоб я с тобой всегда на"ты",
Чтобы как с Богом...Представляешь?
Прости,что растоптал мечты.
Что рядом больше не мечтаешь.
Прости,что я не вру тебе.
Что гордо я не уходила.
Что я никто в твоей судьбе.
Прости...Что все...Еще любила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543688
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.12.2014
Занавешено окошко
Старою луной.
Подожди еще немножко
С этой тишиной.
Подожди.Иль не желаешь
Губы целовать?
Почему так обнимаешь,
Что не задрожать?
Все привычно.Холод греет
Руки и кровать.
А луна сказать мне смеет:
Он Вам будет врать...
Холодом меня целуешь,
Дрожи нет давно.
Мою душу ты воруешь.
Но не суждено
Занавешивать луною
Ставни и окно...
Не остался ты со мною...
Что же...Все равно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543594
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.12.2014
Скрипка грала без музИки.
Та чи так буває?
Господечку мій великий!
Він вже не кохає...
Він вже ранком не цілує.
Що не так зробила?!
Господечку,та чи чуєш?
Я йому не мила...
Скрипка плакала сльозами...
Віболіли дуже.
Що між нашими душами?
Ти лиш став...Байдужим...
Скрипко,чом ти так волаєш?
Маєш серце,душу?
Ти?..Мені допомагаєш?..
Я?..Забути мушу?..
До вечора забувала,
До ночі ревіла...
Чом я тебе покохала?..
Чом?..Вернуть не вміла?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Цей день мине.І ніч мине.
Ця тиша вичавить дощами
Премокрий сніг і проковтне
Мій вірш,що пишу між рядками.
Цей дощ.І сніг.І Новий рік.
А що тоді в житті важливо?
Щоби тебе твій чоловік
Поцілував.Якщо можливо...
Щоби коли зайдеш у двір,
Тебе стрічала завжди мама.
Тоді не треба з неба зір,
Тільки б рідненька обійняла.
Цей вік мине.Хвилина.Мить.
Цей сніг розтане у краплини.
Але коли душа болить,
То ти жива.Із павутини
Мрійливих снів плету печаль.
Щоби на хвилечку забути,
Що все колись мине.Скрипаль
Вже грає так,що не почути.
Та я вклонилася йому.
Безструнна скрипка не волає.
Хотіла запитать:чому?
Та він і сам того не знає.
Лиш ти зі мною...До завжди...
До вимірів,яких не буде.
Скрипаль обходить ті сади,
В які не зайдуть більше люди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Казали,що нема кохання...Певно...
Тоді нема ні неба,навіть зір.
Тоді і дощ вистукує даремно,
Тоді нікому...Більш в житті не вір...
Казали.Говорили...Віриш всьому?
А скажуть,що літати буде сніг
З землі на небо?..Не віддам нікому
Тебе,кохання...Вже до моїх ніг
Летять сніжинки.Я й сама літаю.
А на землі кохання вже нема?
Коли цілуєш,то по собі знаю,
Що я на небі.Тільки не сама.
Нема кохання?То й мене немає.
Хіба без нього я іще жива?
Бііленький сніг до півночі літає.
І я тоді знов вірю у дива.
Нема любові?Тільки придивіться:
Вона у всьому!Скоро Новий рік.
Живе кохання!..Тільки помоліться,
Щоб кожен з вас його завжди вберіг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Мы смотрим на смерть так,как будто она приходит придет к нам лет через тысячу.А то и вовсе больше.Как будто мы к ней не имеем никакого отношения.
Наша жизнь-это наши мысли и вера.Мы все притягиваем в свою жизнь.Но продолжаем вести себя так,как будто все это выдумка.
Даже если мы будем очень богаты,у нас все равно будет одно солнце и небо.Одни звезды.
Любовь хранят и продолжают строить.Если цветы топтать,то они вырастают на другой год.Некоторые вырастают только из новых семян.Почему чувства можно убивать и не хранить?
Печаль-это вовсе не уныние.Это когда душа смотрит под ноги.И роняет слезинки.
Я встретила такого мужчину,который искал меня всю жизнь.Я встретила его поздно.А раньше никак.Когда я была почти взрослой,он только родился.
Без любви мы только половинки.Любовь стоит того,чтобы ради нее жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541721
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 05.12.2014
Я вчера была в свадебном платье.
Я вчера была каплю невестой.
Но холодные очень объятья.
И быть вместе с тобою...Нечестно...
-Что такое?!Объятья из стужи?!
Как смеялися все.Как смеялись.
Да,ты нужен...Единственный!..Нужен!
Но мы холодом...Лишь прикасались...
-Что?!Уйдешь?Это...Чтоб зацепиться?
Чтобы все и кругом улыбались?!
-Я уйду...Чтобы даже не сниться...
Чтоб друзьями мы только расстались...
Как понять.Объяснить.Как возможно?!
Отпустить,без любви мне остаться?
Понимаю,что все очень сложно...
Но...Не холодом же прикасаться?...
Я вчера была в платье невесты.
Но...Так холодно ты обнимаешь.
Я люблю тебя.Честно,пречестно.
Но объятья...Из холода...Знаешь?..
Из-за этого не расстаются!
Что ты дура надумала?!Что ты?!...
Но...Хочу только утром проснуться...
Чтоб не так обнимали...Хороший...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541710
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2014
Хай тебе цілує вітер.
Янголя складе із літер
Віршик,казку кольорову.
Тобі ніченьку медову.
Віда тебе поцілує,
Янгол в ліженьку ночує.
Бог тобі допомагає,
Хай завжди охороняє.
Обіцяй мені писати.
Спи,я буду обнімати.
Поцілую ніжно в щічку
Я тебе в оцю ось нічку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541504
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.12.2014
Я у жизни тебя просила.
И декабрь лишь тобой мечтался.
Зима дождиком моросила,
Чтобы дольше ноябрь остался.
Не мила я тебе,не любишь.
Так бывает на свете белом.
Только веру в любовь ты губишь.
Ну а так...Хорошо все в целом...
Я у жизни тебя молила.
Я от счастья тайком ревела.
Как же быстро тебя простила...
Как же счастья тебе хотела...
Я купила билет.В N город.
Там никто меня не встречает.
Только снег да морозный холод
Лед с души моей поглощает.
Я сошла.Иль с ума,иль с счастья.
Я пришла,где тебя не будет.
В этом городе сны не снятся,
Поцелуи твои не будят.
Ты хороший.Но так бывает.
Обещал.Разлюбил.Ну что же...
Прошлогодний здесь снег не тает.
Как и боль...Что мне душу гложет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541499
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.12.2014
Я подивилася у твої очі.
Щаслива дуже.Ти мене цілуєш.
Ти цілий світ подарувати хочеш.
А я-тобі.Та ти це сам відчуєш.
Ти чуєш дощ,що вже змішався з снігом?
Ти чуєш час?Він старий рве годинник
Біля будинку,біля наших вікон.
Та я його сховаю в павутинні!
Та зупинись!Залиш оці хвилини!
Назавжди лиш!Я так його кохаю.
Та він іде.Та він вже нас покине.
Старезний час...Не вернешся...Я знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
Я хотела бы жить с вами
В доме,где не гаснет свет.
Только осень между нами
Декабрю ответит:нет.
Я хотела бы,чтоб в окна
Дождь все время,снег,метель.
Чтобы я могла намокнуть,
Вы согрели бы постель.
Я хотела бы жить в доме,
Где вы варите мне чай.
Он не должен быть огромен.
Рядом с вами-это рай.
Утром чтобы вас коснуться,
Целовать,не разбудить.
Богу снова улыбнуться,
Что позволил вас любить.
Я хочу...А вы?..Вы тоже?!
Вот и первый поцелуй.
Время стрелки часов гложет.
Ветер,ты танцуй...Танцуй...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541040
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.12.2014
Ой малесенькі сніжинки
Закружляли в полі.
Замели усі стежинки.
Залишили зорі.
Я зберу їх у долоньки,
Розтоплю тихенько.
Заберу їх до хатоньки
Вечером швиденько.
Дід Мороза зачекаю,
Лист йому напишу.
Миколая погукаю,
Їсти йому лишу.
Натомилася Відуся,
Я ж іще маленька.
І за вас я помолюся
Усіх,всіх рідненькі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540822
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.12.2014
Я відчинила двері,де зима
Збиралась в гості.Сіла на порозі.
Самотня зовсім,зовсім пресама.
А на очах у неї крихти-сльози.
Не може сонце слізоньки стопить.
Не може вітер їх кудись віднести.
У неї видно серденько болить,
Тому сніги зима надумать плести.
Тому мете дороги і ліси,
Будинки,дні,хвилини,миті,зорі.
А я шукала крапельки роси.
Та їх попили холоди суворі.
Я відчинила двері в змерзлу ніч,
Де ти мене забув і не цілуєш.
Скажи мені тепер:у чому річ?
Почуй мене,почуй...Та ти не чуєш...
Кричу у зиму,вітер я прошу
Стопити мої сльози у сніжинки.
І знов лише тобі вірші пишу...
Де ми з тобою завжди половинки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Наивная.Все верила мечтам.
И все ждала зимой Деда Мороза.
Наивная.Совсем не по годам.
А к вечеру на всех ресничках слезы.
Наивная.Замерла.Не согрел
Любимый утром.Ночью не вернулся.
Он мир вместить в сердечко ей сумел.
Потом...В чужих объятиях проснулся.
Наивная.Ждала всего два дня.
Потом решила,что она плохая.
Она бы за любовь и жизнь дала.
Но только жаль,что стала вдруг чужая.
Наивная.Ждала только чудес.
И верила в святого Николая.
И вечером ушла в холодный лес,
Снежинки у ладошку собирая.
Наивная.Замерзнуть.И не ждать,
Что Дед Мороз придет к плохой девчушке.
И слезы-капли в варежку собрать.
К девчушке?!Да уже почти к старушке!
-Садитесь.Я за елкой...В старый лес...
Садитесь.Это сани.Я волшебник...
-Но я...
-Да,этот вечер из чудес.
Хотите...Мы потом...Зайдем в мой домик?
Наивная.Но верит в чудеса,
В святого Николая,в Дед Мороза.
И жизнь менялась в эти полчаса.
И он...Теперь целует ее слезы...
Наивная...Уже не первый год
Он ищет елку,чтоб была повыше.
Игрушку лапой трогает их кот.
И Дед Мороз сидит на ихней крыше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540548
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.11.2014
Я кохаю тебе.Навіть коли ти ображаєшся на мене і майже не цілуєш.Що може бути святішим за кохання?Що може бути прекраснішим?
Я думаю про тебе навіть вві сні.Коли я відкриваю ранком очі,я дивлюся не на сонце.Я дивлюся на тебе.Ти моє сонце,небо,повітря і мій день.Моє життя.Моє минуле.
Ти скажеш,що я не знала тебе в минулому.Я вірила,що ти віднайдеш дорогу до мене.Я вірила,що ти живеш.Далеко чи зовсім близько.
Щоб знайти шлях до тебе,мені треба було зробити тисячу і один хибний крок назустріч іншим.Назустріч некоханню.Щоб торкнутися тебе і ніколи не розлучатися.В цьому житті і навіть в іншому.Ти пообіцяв,що знайдеш мене в іншому житті.Ти мені пообіцяв.
Хііба може бути рай краще землі?Ніколи.Тут я зустріла тебе.Я можу торкатися тебе і обнімати.Я можу сваритися з тобою.Я можу відчувати найбільше щастя,яке відчуває людина за своє життя.Я можу кохати тебе.Коли ти приходиш стомлений з роботи.Коли тобі не подобається вечеря.Я не ображаюсь.Просто не вмію гарно готувати.
Я хочу,щоб ти мене більше обнімав і цілував.Мені завжди не вистачає тебе.Навіть коли ти цілий день біля мене.Мені не вистачає тебе.Дні мають здатність закінчувати.Місяці теж.Роки теж.Колись мене не стане.А ми навіть не домовились як зустрінемось в іншому житті.Як ми це зробимо?..
Я сидітиму на на старій лавочці.Ти підійдеш до мене.В тебе не буде до мене кохання.Ти забудеш мене.Мої очі тобі нічого не скажуть.Я буду читати свій роман.Який я написала в цьому житті.Ти його так і не прочитаєш.Але він для тебе.Ти щось відчуєш.Присядеш біля мене.І ми більше ніколи не розлучимось.
Ти здивуєшся:ніби сто років знайомі.Тільки не сто.А трішки більше.
Зовсім трішки.Якихось тисячу.Але я впізнаю тебе!А ми ще не домовились.Я люблю тебе.Ти знаєш,що все так і буде.Обкладинка мого роману не буде розмальовану.Згадай мене.Поцілуй.Сядь поряд.І ти знову будеш зі мною.В наступному житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540524
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Ти можеш жити і в іншому місті.
Можеш забути мене і не знати.
Осінь вдягне кришталеве намисто,
Щоби зі мною тебе дочекатись.
Можеш мене не впізнать крізь століття.
Можеш у натовпі і не впізнати.
Осінь прихилить насушене віття,
І допоможе тебе розшукати.
Можеш ніколи і не цілувати.
Листи не писати мені і вірші.
Я тебе буду єдиний кохати.
Навіть якщо в цім столітті ми інші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2014
Тихонько сяду на кровать.
Ты будешь рядом до рассвета.
На елке шариком планета
До Рождества будет стоять.
В ней столько стран,где нет воды.
Где хлопок рвут еще руками.
Где есть трущобы со слезами.
В ней столько есть еще беды.
Давай с тобой поговорим.
О чем?Что ветер стал нежнее.
А ты мне стал еще нужнее.
Давай с тобою помолчим.
Твоя рука в руке моей .
Пускай так будет жизнь и вечность,
Мгновенье,утро,ночь и старость.
А я только твоей.Твоей.
Ведь календарь ворует дни.
Листочек снова отрываю.
Что буде завтра?Я не знаю.
Но на планете мы одни
Вот в эту ночь!Вот в этот миг...
Прижмись ко мне еще сильнее.
Ты стал еще,еще нужнее.
Вот в эту жизнь...Мгновенье...Стих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539045
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.11.2014
Пішов?Іди.Я Попелюшка-осінь.
Зберу твої сліди у вітер і зцілую.
Назвали це приниженням...Та просить
Душа тебе і досі...Що відчую?
Пішов?Іди.І вже не повертайся.
Чому має закінчення кохання?!
Ти не сумуй.Ти тільки посміхайся.
Я поховаю стомлене чекання.
Прикрию листям жовтим і сушеним
Палючим сонцем,вітром і дощами.
В душі цілунком ніжним,намоленим...
А пам'ятаєш ночі поміж нами?
Ідеш?Іди.Хіба тебе втримаю?
Хіба тебе я зв'яжу ланцюгами?
Пішов?Іди...А я ще докохаю.
Я ще втримаю...Щастя між душами...
Пішов.Пішов.Та ні,це вже сльози.
Це краплі-дощ зморожений у небі.
Я лежу в полі...В небі на підлозі,
З якої шлях знайти до тебе треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014
Не відпускай мене з своїх обіймів.
Я лиш твоя.Я хочу,щоби так.
Старезний вітер в найми мене прийме,
Якщо розлюбиш...За один п"ятак
Я буду в нього все життя робити.
Летіти з ним у іншії світи.
Але не зможу більш тебе любити.
Бо він так схоче...Де мені піти?
Ти ж відпустив.Проплакала.А далі?
Мені піти?Де вітер?Я вже там...
Я зберу в торбу щастя і печалі.
Печаль-собі.А щастя?..Все віддам...
Ти не журися,я не повернуся.
Я тільки з вітром і по всій землі.
Я лиш за тебе котрий день молюся.
П"ятак один...Це ж кошти немалі!
Куплю тобі малесенький будинок.
Ти так хотів,ти мріяв про наш дім.
А в ньому буде зламаний годинник,
Щоб ти забув,що сам у домі тім.
Щоб ти забув,що я тебе любила,
Щоб ти забув,що з розуму звела.
А в тім будинку інша вже ходила.
Ну і нехай.Купила...Й віддала...
Хіба мені так важко заробляти?
Літати там,де тільки всі вітри?
Хіба мені?..Так легко?..Некохати?!
Господь,прошу:лиш пам"ять всю зітри!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014
Відчую те,чого не відчувала.
Відбілю сніг,дощ в небо поверну.
В думках цілую тих,кого прощала,
Хоч слів до них ніяк не підберу.
Прощаю всіх.За все.І обіймаю
Ніби руками,що хтось поламав.
Хоч прощення не так я відчуваю...
Здається,Бог по іншому прощав.
Та я людина.Я лише людина.
Ворона біла.Це красиво так!
Прощаю всіх на світі в цю хвилину.
Для мене рівні цар й простий бідняк.
Не смію я нікого засудити,
Байдужість я не прийму до душі.
Сказав нам Бог лиш ближнього любити.
А я ще осінь,небо і дощі!
А я люблю ще смуток,листя,мрію,
Ліси,моря,похмурі зовсім дні.
І від краси тої божеволію!
Лиш досі...Гинуть люди...На війні...
Над небом їхнім зорі стали інші.
Та коли тиша ступить край села,
Вони читають наші з вами вірші...
А я би так?..А я би так змогла?..
Молюсь за вас.І кожний,хто читає.
Війна така...Та скоро все мине...
Зима все білим снігом залатає...
Зболілі душі...Вас...І ще мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2014
Привет мой хороший.Прости,что зразу не отвечаю на письма.Прости.Ты говоришь,что я очень изменилась и меня поедает грусть.Знаешь,грусть люблю.И радость тоже.Без одного не узнаешь другого.Дозировать сложно.
Твоя страна против моей...Холодно уже.Ты знаешь,мирному населению иногда даже хлеба не хватает.Они продают золотые украшения,чтобы купить кусочек хлеба.Золото-это пустота.Когда нет хлеба-это пустые камни.
Я вспомнила,как ты в море уронил свои часы.Тебе было больно.Ты же мог позволить купить себе очень дорогие.Но это был подарок.От твоей жены.Ты любил ее до сих пор.Но смерть и болезнь не выбирает возраст,внешность,чувства.
-Что такое идеальное счастье?Скажи мне?..
Я хотела ответить тебе.Но увидела,что ты смотришь не на меня.
-Мы снимали с женой квартиру в этом городе.Знаешь,выбирала она.Я с ней согласился.Так вот.Было воскресное утро.Она еще не болела.В воздухе витал запах моря и сухих листьев.Такая прекрасная улица.Мы сидели на балконе и пили кофе.Долго.Это идеальное счастье...
-Ты прав,-я сразу замолчала.Я увидела в твоих глазах слезы...
Ты такой хороший!Правда.Ты радовался,что в мне в ресторане понравилась грузинская кухня.Так искренне!Меня это удивило.Ты еще много раз переспрашивал правда ли это.
-...Ей стало очень плохо.И она захотела умереть дома.Не в этой больнице,а в нашем доме.Понимаешь?
-Да.
-Я украл ее с больницы.Нес на руках.Это было ее последнее желание...Последнее.Со мной очень ругалась ее мама.Но это было ее последнее желание.Я боялся,чтобы никто не увидел.И я почти бежал и нес ее на руках...
Наверное,не надо было тебе напоминать.Но ты же грустишь до сих пор.Ты знаешь,что такое грусть...
Мне тоже больно.От слов,от черствости людей.Мне стыдно.Что у нас война, а людей волнует курс доллара.У которых есть кусок хлеба,кофе,тепло и мирные звезды.Прости,что пишу тебе об этом.Но так нельзя!?Разве можно жаловаться сейчас?!Когда они приходят в теплые дома,ужинают и утром могут сварить себе кофе!Скажи мне:почему война ничему не научила людей?Почему они кричат,что пожертвовали две гривны?Почему война не научила их благодарить Бога и не обвинять других?
Совсем ничего не пишу...Я нашла церковь,в которую стараюсь ходить каждое воскресенье.Она находится в музее под открытым небом.Старое село.Впервые в жизни мне не хочется уходить,пока не закончится служба.Как- будто я в другом столетии...
Спасибо за все.Знаешь,ты понимаешь мою страну больше,чем те люди,которых волнует курс доллара...Если ничего нельзя сделать,то надо просто пожелать Ангелов-Хранителей тем,кто спит сейчас в подвале.А вокруг стреляют.И кто сегодня не смог пообедать.А еще утром мысленно отослать моей подруге кофе.Сделай это и ты.И Бог услышит...Сделай это для меня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537829
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 18.11.2014
Змарніла тиша зорі всі навпіл
Розрубить словом,в борошно просіє.
А я накрию вітречку на стіл.
Лиш він поцілувать мене посміє.
Осінній дощ!До мене ти не йдеш!
А хтось на тебе скаржиться...Не знає,
Що ти лиш в мене прихисток знайдеш...
Маленька Віда досі дощ кохає.
Осінній день!Ти стільки неба вбрав!
О,скільки в тобі суму повміщалось!
Якби ти в мене жив і осінь вкрав!
І дощ зі мною!Та не так складалось...
Змарніла тиша досі тихо спить,
Осінній день десь блудить і втікає.
У мене тільки серденько болить,
Що дощ у гості знов не завітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014
Ти мене більш ніколи не знайдеш.
Піду.Назавжди.І не в це століття...
Ти мій роман вже вкотре відкладеш.
А я вберусь...В якесь старе лахміття
І в осінь йду.Повернуся?Та ні.
Я прийду тільки Янголом маленьким.
Ти будеш слухати сумні пісні.
Ти мій..Такий...Такий іще рідненький!..
Мене ти вже ніколи не знайдеш.
Назавжди йду.Від тебе.І від ночі.
А ти мені ще лілеї зірвеш.
Не зможеш лиш ніяк згадати очі!..
Змахнеш малу сльозинку і підеш
Шукати іншу...Ти мене заміниш
Неначе річ!Ой, осінь, ще прядеш
Моє кохання.Ти лиш в нього віриш...
Коли ти доживеш своє життя
З чужим коханням,що таке,як в інших.
Шукатимеш до себе співчуття
В себе самого...Тобі знову гірше?
Не помирай!Лише не помирай!
Що тобі старість!Що?!Мене немає?!
Я й Янголом кохала!Ти це знай!
Я та,що навіть мертвою кохає!
Змахнула осінь сльози.Та не плач!
Старе лахміття з листя одягала...
Що я пішла назавжди...Ти пробач...
Я тебе з неба завжди цілувала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014
Ты полюбил вчера другую...
Ты не хотел мне делать больно.
На душу очень пребольную
Ложился дождь.Уйди...Довольно...
Она милее и красивей.
Она нежнее и моложе...
Послевчера меня счастливей
На свете не было!..Построже
Судьба со мною...Заслужила...
Я в облаках с тобой летала
Без крыльев даже!..Не тужила.
Что больно?..Да...Предполагала...
Нельзя такою быть счастливой!
Нельзя...Но я не понимала.
Ты прав.Она была красивой...
А я...Лишь в небо поднималась.
Учили все:любовь лишь в книжках
Такая,как ты нагадала!
А я была совсем малышкой...
Что больно будет?..Да,я знала...
Что предают...Что оставляют...
Что больно делают словами.
Просто другие не летают
Под самыми,под небесами!..
Ты полюбил вчера другую...
Наверно,лучше ее нету.
Простила...Мысленно целую...
А я..С дождем...По белу свету...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535415
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.11.2014
Як інколи болять слова,
Як б"ють серденько.
А інколи як немовля,
Що солоденько
Лягло на рученьку мою
Як той Янгелик.
Кохаю...Вірю...Чи молюсь?..
Старий священник
Повторює вже вкотре знов:
Спочатку слово...
І сіє стомлену любов
Обов"язково.
Як інколи болять слова,
Ножами ріжуть.
Зелена висохне трава
Від сліз.Забудуть
Коли цвіте у січні мак
На снігдолоні...
Та від образи-навіть рак
В душеполоні...
Не кидайте у душу слів
Пустих,недобрих.
Спочатку слово...Бог хотів...
Від слів холодних
Замерзне і помре душа.
Седенько,тіло.
Нема острішого ножа,
Що вб"є так вміло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
Кохання-це вибір однієї людини.Робота кожної хвилини,кожного дня,кожного року.
Кохання-це дивитись на зморшки і знати,що вони гарні;їсти з однієї тарілки і пити з однієї чашки.
Кохання-це цілувати людину,коли вона не така гарна зранку,як показують в романтичних фільмах.
Кохання-це цілувати долоні і кормити з ложечки.Це віддати кращий шматок хліба.Або весь кусень.
Кохання-це ніколи не порівнювати і знати,що на планеті кращих немає і ніколи не буде.
Кохання-це знати,що воно ніколи не закінчується.Бо інакше воно навіть і не починалося.
Кохання-це подяка кожен день Богу,що в Вас найкраще кохання в світі за всі часи,яки були і будуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532707
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Самотня осінь вишиває вітер.
А він не розуміє те шиття.
І кидає листоченьки на квіти,
Що зтліють разом десь до забуття.
Самотня осінь вишиває гілля
Ялинок білих.Тільки щось не те.
Вже наварила із повітря зілля.
Тільки шиття виходить те пусте.
Як натомилась!Поколола пальчик.
Із оченяток слізоньки течуть.
Присів собі тихенько малий зайчик.
Погрівся ще.Бо холод вже несуть
Сніжинки,що в дорозі напівнеба.
Білесенькі,не сплутаються.Ні.
Самотня осінь,вишивати треба
Дуби,черешні.Ой,які сумні!
Залиш ялинку.Бо вона не сміє
Віддати зелень вітру і дощам.
Така красунька зовсім не посміє
Жовтіть з тобою по сумненьким дням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Дякую,що ти мені ранком вариш каву.Що посміхаєшся і цілуєш.Дякую,що навчив вірити в казку.Я в неї і так вірила.Але ти навчив мене,що життя може бути казкою.Я щойно торкалася дощу.Таке неймовірне вілчуття!
Дякую,що вночі цілуєш і просто торкаєшся мене.До зустрічіз тобою я намагалася розгледіти тебе в перехожих.Тебе там не було.Я написала есе"Білі лілеї".Це була наша зустріч.До знайомства з тобою залишалось декілька років.І ти знайшов мене.
Колись я заблукала біля нашого будинку.Зовсім неподалік.Я зателефонувала тобі і майже плакала.Відтоді ти мені говориш,що вже двічі мене знайшов.Заблукати в декількох метрах від будинку...Та мені це вдалося.
Коли ми дуже посварилися,ти спав в верхньому одязі з Янголом на руках.Тоді я зрозуміла,що ти мене дуже кохаєш.
Ти в мене найкращий в світі.Навіть коли ми сваримося,я знаю,що ти найкращий.
Я щаслива,що можу торкатись тебе,готувати тобі і турбуватись про тебе.Хоча готувати так добре,як ти я ніколи не навчуся.
Дякую тобі за щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532291
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.10.2014
І знову дощ пофарбував слова
У ту красу,що лишилась в століттях.
Співала тихо Мавка лісова,
І сльози свої лишила на віттях.
Самотній дощ...Хіба б він не хотів
До вуст її торкнутись чоловіком?
Натомість між скалу якось забрів,
І лишився струмочечком навіки.
Самотній дощ...Сльозиноньки пролив.
Гадали всі,що лиш сміятись вміє.
Він Мавку лісовую полюбив.
А чи зізнатись їй колись зуміє?
Хто пив з струмочку-іншим вмить ставав,
Ніжнішим,милий,люблячим.Всміхався...
Той дощ самотній Мавку покохав.
Хто пив з струмочку-щиро зізнавався
В коханнячку...О,дощ,тебе люблю.
Зізнаюся,хай всі мене почують!
А ти кохаєш Мавку?Скрипалю
Замовлю пісню.Хай хоч зорі чують!..
Та ти пройшов.Ні слова.Я сама
У лісі тім.Не Мавка...Я людина...
Я змерзла...Ось іде стара зима...
А ти залишся трішки...На хвилину!
Я всі вірші тобі давно!..А ти?..
Хіба цілунку на прощання досить?!
Я так тебе благала ще не йти.
Та серденько красуню з лісу просить!
Вона ж негарна!Справді!..Подивись
На мої коси,на вуста,на очі!
Озвись мені!Коханий,та озвись!
І знов без тебе дні мої і ночі!
І знов без тебе буде ця зима.
Струмочок перемезне...Пересохне...
Я плачу!Я без тебе!Я сама!..
Ані пташина в лісі тім не тьохне...
Залишся.Поцілуй.Чому вона?
Зі сліз моїх вже море пресолоне.
Я в морі тім...Вже не торкаюсь дна.
І в нім вода холоне і холоне!
Прийди!Врятуй і ніжно обніми!
Хіба вона тобі вірші писала?!
Це я!Це в них завжди лиш ми.
Вона про тебе й думати не знала...
Самотній дощ...Як та моя душа.
На хвилечку спинись.Зайди у хату...
Та я тобі чужа...Чужа...Чужа...
За ту любов ти платиш таку плату?
Нехай...Нехай...Ти іншу покохав.
Негарна Мавка з синіми очима.
Я вже стара?Колись ти цілував...
Та півстоліття тільки за плечима.
Мене коханий кличе ночувать
У наш будинок,з ліжечком тепленьким...
Як добре...Він не може всього знать...
Мого кохання...Із дощем рідненьким.
Ще невзаємне.Що ж ,ну що ж!Нехай!
Зайду в будинок.Сяду я на ліжко...
А ти її...Ту Мавку...Покохай...
Хай зорі вам постелять двом доріжку.
Ти поцілуй...Не хоче?Не журись.
Ця Мавка буде жити вічно в світі.
Та долі ваші разом не сплелись.
Твоє кохання їй не зрозуміти...
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2014
Тече річка до Дунаю,
Поточок маленький.
Ці я його йши кохаю?
Ці вун муй миленький?
Ці кохаю?Ці го люблю?
Шо маву робиті?
Іши ниська го голублю...
Би завтра лишиті...
Я ся на войну ту зберу,
Коси зріжу довгі.
У солдата я ся вберу...
Там не буду довго...
Тече річка до Дунаю.
Тече потук,плаче.
Я миленький тя кохаю.
Йой,ці мі пробачиш?
Вернуся,ня не застрілять,
Война в Україні...
Вороги ся не насмілять.
Вни є на чужіні...
Тече річка до Дунаю.
Не плач мй коханий.
Так тебе дуже кохаю...
Дорогий...Рідненький...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531575
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 21.10.2014
Вірю ще.В наше кохання.У щастя.У мрії.
Крила мої ти зривати ніколи не хочеш.
Шляхом йшла довгим.Розсипала крихти надії.
Щось та зійде.Розшукай мене.Зможеш.Ти зможеш.
Хоч би спинитись на хвилечку й перепочити.
Всі черевички стоптала і ніженьки босі.
Я не навчилася ще без коханнячка жити.
Тільки не стрілися ми у шляхах наших досі.
Крила намокли і я їх відрізати сміла.
В лісі сховала і спину закутала в гіллі.
Тихо торкнулась тебе і від щастя зомліла...
Очі розплющила...Я ж на чужому весіллі!..
Грали музики пісні про журбу...Ой,не треба!
Це ж бо весілля,а сум у моєму серденьку!
Спала я знову сьогодні у полі край неба.
Вітер мене колисав.Таку,зовсім маленьку...
__________________________________
В полі спало гномів сім.
Зайченя будує дім.
Проситься в будинок
Хоч на сім хвилинок
Вовк,лисиця,кошеня,
Їжачок і цуценя;
Козеня,сороченя
І маленьке левеня.
Заходіть швиденько,
Буде нам тепленько!
Чим вас годувати?
Чим вас пригощати?
Молочком свіженьким,
Що досі тепленьке?
Моркву,капустину
Я на скатертину
Постелю біленьку.
Ой,беріть рідненькі.
А маленьке левеня,
І сіреньке вовченя
Надували щічки.
Вклались біля пічки
Голоднії спати...
Що ще вам сказати?
Може,нічку,теплу нічку
Вам спіймати на вуздечку?
Місяць вкрасти і сховати?
Ще й усіх поцілувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2014
Мрії збуваються.Тільки інколи ми втомлюємось їх чекати.Тільки ми зовсім не робимо кроки їм назустріч.І на зупинці щастя їх ніхто не чекає.І вони повертаються в нікуди.З малесенькою валізою,де багато наших дитячих записочок.Ми не вміємо їх бачити.Навіть якби і зустріли.Бо так інколи мало в них вклали,що починаємо їх соромитися.
Для щастя потрібно тримати тебе за руку.Прожити поруч життя і читати книги.Навіть і зовсім різні.А ще одне покривало на двох.Щоб відчувати твоє тіло вночі.
Дощ приходить,коли я хочу з ним поговорити.А я хочу завжди.Тільки завжди він не може.
Мені боляче,що хтось зараз спить в холодному підвалі.Війна-це біль матері,дружини і коханої.Це сльози людей,у котрих є душа.Я люблю Україну.
Любити ворогів не означає ставати їхніми друзями.Це довгий шлях.І відповідати завжди на зло добротою не можна.Бо так швидше пошириться зло.Але потрібно намагатись.
Я обожнюю осінь.Її неможливо не любити.В ній так багато дощів,вітру і суму.
Для когось ваш маленький добрий вчинок є всесвітом.В ту хвилину,коли це так потрібно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531327
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.10.2014
Ось і не пишуться вірші.Нехай.
Видно,душа натомилась і плаче.
Сльози знов сліплять і літер не бачу.
Я пила довго з дощем теплий чай.
Ось і не пишуться вірші.Кому
Я б ще хотіла їх знову читати?
Права не мала тебе я кохати...
Ти не залишиш мене знов саму?
Ось і не пишу...Сірезне буття...
Сум переїхав до мене пожити.
І на папері ми будем білити
Вірші,у котрих заберу життя...
________________________
Відболіло.Відбілило
Літо сивину.
Я для осені складала
Літери в весну.
Я для неба засівала
Зорі аж за край.
Як тебе я покохала,
Що на землі рай?
Відгромило.Віддощило.
Вітер обривав
Мої крила,що носила,
Коли ти не знав.
На шматочки розриває
Тіло й душу рве
Вітер старий,коли каже:
Любов не живе...
Відлітала.Засівала
Зорі.Ти збирай...
Іще вчора я гадала,
Що на землі рай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
Нічого...Тихо двері ти закрив.
Нікого...Тільки я та стара осінь.
Поцілував.І тихо відлюбив.
Закінчилось.Кохати,мабуть,досить.
Пробачу.Сама тихо долюблю.
Пояснення?В коханні?Не буває...
За тебе завжди Бога я молю.
Та Бог про нас і сам давно вже знає.
Хитає головою.
-Я ж бо дав!..
Шматоване кохання під ногами.
Так дивно-це ж ніхто його не вкрав!
Кохаючи ставали ми Богами!!!
А потім...Як маленьке пташеня,
Котре мороз пообнімав в долонях...
І я уже давно не є твоя...
І осінь не одна у наших долях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Іде той день старий.Набрав мішками
Старезний смуток,по землі волочить.
Яка ж ото неприязнь поміж нами?
Чому той дощ вже знову ноги мочить?
Сів на пеньок собі перепочити,
Та вклався спати у самому лісі!
Йому б лише до ранку десь пожити,
Та він сховався б навіть лише в стрісі!
На згадку вечір сонце набирає.
Покажу він старому місяченьку,
Що воно теплотою навіть сяє,
Що пестить ніжно вечора рученьку.
Колись давно із днем подомовлялись
У корчмі їсти сало й вино пити.
Повз корчму йшли та не перетинались.
А зустріч оту їм і не здійснити.
Не твоя,не твоя
Фрайирка стояла.
Іс чужого села,
І тебе не знала.
Хваливісся мені,
Шо фрайирок доста
Маєш в чужій селі.
Й шо скочиш із моста.
Пилипе,не скач,
Голову зламаєш!
Спечу я калач.
Пробоваті маєш!
Чого я печу?
Я ся вже навчила!
Кого я люблю-
Тому м наварила!
Вареникі й борщ,
Кремзлик,палачінку...
Падать,падать дощ...
Вун цілує дівку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Знайди мене на небі серед зір;
На клаптику,де жодна ще не впала!
Де осінь в сукні довгій гостювала.
Ти мене знайдеш.Ти мені повір.
Знайди.Я там жила завжди,завжди.
Зірки колись хотіла зіштовхнути.
І голос твій хоч уві сні почути.
Натомість поливала там сади.
Які вони?Із пилу зірочок
Малесеньких,великих і дрібненьких.
Я їх собі наберу у кишеньку,
Щоби не впали з небодірочок.
Знайди мене.Я вірю-ти дійдеш.
Хіба не можеш Янголиком стати,
Щоби мене у небі розшукати?
Я вірю,що колись таки знайдеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2014
Ти стукнув так дверима...По душі...
Скажи мені:та в чім вина моя?
Ти просто розлюбив.Та не мені
Тебе судити.Я вже не твоя...
Колись і небо.І усі зірки.
Троянди...І вірші мені писав.
Злетіли птахом прожиті роки...
І ти мене вже більше не кохав...
Ти так дверима...Стеля вся на стіл...
Неначе рій метеликів летів.
Моя душа розірвана навпіл.
Ти вірші розірвать навіть посмів...
Ні болі.Ані слів...Лиш Янголя
З тканини впало...Ти і потоптав...
Лиш в чому винувате це маля,
Що ти його з підлоги не підняв?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014
А він дивився завжди у вікно.
Він маму не чекати ще не вмів.
Побачив сон колись дуже давно,
Що хтось його матусеньку привів
За руку в дитбудинок навесні.
Кричав.Та не почула і пішла.
-Матусю рідна,та скажи мені,
Чому так пізно ти мене знайшла?!
А вчора привели мале дівча.
Вона до нього перша підійшла.
-То ти мій братик?Є ж такі дива!
І рученьку маленьку подала.
Рука вся синя.
-Хтось тебе побив?
Під оком теж...
-Це мама...
-А...Змогла?..
Дівча до себе тихо притулив.
-Віднині ти моя...Моя сестра...
Цукерки вже ніколи він не їв.
-Бери.Це наче...Мама принесла...
-Ти би її побачити хотів?
-Вона...Вона мені життя дала...
Пройшов лиш рік.
-Збиратися пора...
Підеш додому.Мама вже прийшла...
-Ніколи.Тут живе моя сестра.
Лиш обніму...Вона життя дала...
Прийшов.Тихенько маму обійняв.
Не запитав,чому так довго йшла.
-Ну,ти вже йди...Колись тебе чекав...
Спасибі...Що тепер мене знайшла...
Поцілував...А те дівча мале
Під ліжком проревіло цілий день.
-Маленький,рідний,добрий Янголе...
-Вернувсь!!
-Іду...
-?!
-Купити черешень...
Не плач.
-То я від щастя.Не підеш?..
Пообіцяй.
-Ніколи не піду.
-А може...Маму ти наздоженеш?..
-Дурненька.Не залишу я сестру...
Дивився Янгол крізь вікно на них.
Він її в ліжку ніжно укривав.
І навіть вітер на хвилинку стих,
Коли сестричку на ніч цілував...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014
Ми так рідко вміємо радіти тому,що в нас є.Ми хочемо радіти лише тому,що в нас немає.Ніхто не вміє підстрибувати від щастя,бо в нього є очі.Що можна бачити,як жовтіє листя і пливуть хмари.Хіба хтось підстрибував від радості,що в нього є малесенький шматочок хліба і на голову вночі не паде дощ?
Будьте щасливі цієї миті.Бо це і є життя.
Будьте вдячні Богу за все.За випробовування,за неудачі,за труднощі.Життя не може складатися з суцільної радості.За днем завжди ніч.За темрявою-сонце.
Коли ми хворіємо,то починаємо вживати зовсім іншу їжу.Чому б нам не вживати її кожного дня?Поміняти смачну їжу на здорову?
Не потрібно порівнювати себе з іншими.І не дай Господи говорити дитині,що хтось кращий за неї.Ваша дитина найкраща в світі.
Ніколи в будинку не тримайте речей,які ви не любите.І якими не користуєтеся.Це ніби тримати думки,котрі шкодять вам.І навпаки.Не тримайте образ чи поганих думок.
Прощайте всім і все.Щиро і завжди.Бо непрощення роз'їдає душу.Ви ж прибираєте кожного дня в будинку.Прибирайте і в своїй душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527830
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.10.2014
Та хай хоч осінь в гості не зайде,
Хай навіть дощ образиться на мене.
Твоє кохання-то є щось святе,
Я б пішки через всесвіт йшла до тебе.
Я би з тобою час весь провела
В одній кімнаті,де лиш ти і тиша.
Твій подих відчувати,Янголя...
Та я тебе нізащо не залишу...
Нікого більше.Тільки ти і я.
Торкатись до душі твоєї,тіла.
Я би життя за тебе віддала.
Це все,про що я мріяти посміла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527811
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.10.2014
Я подумки читала Вам вірші,
Коли мене Ви знати не могли.
Натягують невидимі плащі
Хмариноплетива.І затягли
Осінній дощ нагору.Відпустіть!
Я буду із ним поряд!Він же мій!
Мені ви в подаруночок складіть
Осінній дощ з найкращих моїх мрій.
Це станеться із кожним.В осінь,в ніч,
У понеділок,вересень,зиму.
А в тому річ,а в тому лише річ,
Що віру не втрачали у весну!
Що вірили в кохання серед злив,
Серед невдач,серед численних зрад.
Коли коханий зовсім не любив.
Коли не помагали сто порад...
Це станеться із кожним!Хто пролив
Всі сльози та надію не втрачав!
Хто на колінах із вінком ходив
Терновим.Та душі не продавав.
Це станеться із кожним.Увійде
До нього щастя.Лишиться на вік.
За ним тихо коханнячко святе...
І буде у житті інший відлік...
Я подумки вірші читала Вам...
А Ви мене знайшли через сто зим...
По вірі Бог в житті дарує нам.
Це станеться в житті завжди із кожним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2014
Ти бачив:впала зірка біля ніг?
То я нею згоріла без кохання.
І квітка відцвіла...І перший сніг...
Це все було моє лише чекання...
А ті листи,що Янгол приносив?
Що вітер шепотів тобі з дощами?
Я так хотіла,щоби ти любив...
Та ти й не озирався...Що між нами?..
Ти чуєш,що зірки вже знов падуть?
Я з ними подружилася навіки.
Малесенькі,вони за мною йдуть,
Шукають від кохання мені ліки...
Я їм розповідала ще про нас,
Як ти колись кохав...Як був щасливим..
Але тепер вистукував лиш час
Для нас танок останній і красивий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014
Не плач за мною,серденько,не плач.
Пішла назустріч осені й згубилась.
Робила помилки?Та ти пробач.
Я вперше на землі цій народилась.
Не стій на півдорозі,та не стій.
Злетіла птахом в небо.Ще кохаєш?
А я десь загубилась серед мрій.
А ти мене і досі ще кохаєш?
Не ображаюсь.І прощаю...Я
Навчилася в житті не ображатись.
Я колись стану попелом-земля...
А зараз вчусь без тебе ще літати...
Забудуть всі.Та годі!Не реву!
Ти цілував колись мої сльозинки...
А я тебе і мертва долюблю
До воскресіння...Ми ж дві половинки...
Не плач за мною й ти...Не клич.Іди...
Ти вже в житті навчивсь давно кохати...
Згубилась Віда...Вимерзли сади,
Серед котрих тебе буду чекати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014
Люлі,люлі,сплять дівчатка,
Всі хлопчики й Янголятка.
Янголятка лиш дрімали,
Сни наші охороняли.
А найменше Янголятко
Хоче,щоб усі дитятка
Не хворіли і не знали
Про хвороби.Прилітали
Янголятка до дитинки.
Віршенятка-намистинки
Біля ліженька кидали.
І молитвочки читали.
Вишивали сни-дрімоту.
Дякуємо за турботу...
Янголятонька колишуть
Діточок і казки пишуть.
Вранці я вам почитаю.
Чесно,чесно,обіцяю.
А тепер біжіть всі спати.
З вами завжди Божа Мати.
Янголятонька маленькі,
Ви всі Господу рідненькі.
Люлі,люлі,спить дрімота...
Бо така в неї робота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526783
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.09.2014
Вже вітер не обходив старий сад,
Вже дощ поміж дерев не загубився.
Це ти пішов дорогою назад
Від мене зовсім.Де ж ти зупинився?
Хто прихистив тебе і обійняв?
Може,як в казці:яблунька старенька
Прикрила ніжно?Ти її впізнав?
Чи прихистила верба зелененька?
Іди до неї.Втримати?Іди.
Було кохання поміж нас...Й немає...
Хай доля вас відводить від біди.
І хай вона як я тебе кохає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014
Вкладу спати Янголя,
Бо воно таке маля!
Наліталося за день,
Заспіваю я пісень.
Колискову розкажу,
І молитву покажу.
Помолиться Янголя
За усіх.Одна земля.
Перецілувало всіх.
Сум зібрало швидко в міх.
Нічка буде просто диво!
Спіть!А то візьму кропиву!
Ой,настрашила я Вас?
Спати-спатоньки вже час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014
Я пішки йшла до Вас сто тисяч літ,
Всі ноги проколола я до крові.
Та лікував мені холодний лід,
Бо і в мороз шукала я любові.
А Ви мені показували шлях,
Ви вірили,що ми могли зустрітись.
Я інколи ногою на той цвях,
Що в серце аж впинався.Відігрітись
Від болі і до Вас крізь сто століть.
Відлікувати душу від печалі.
І Ви до мене...Крок один зробіть...
Щоб зменшити оті далекі далі!
Я пішки і босоніж.Всі сукні
Я розпорола,щоб закрити рани.
Чи буде світло в Вашому вікні?
Та обійти б лише оці капкани...
Ступила.І нога моя вже там.
Наче вовчиця буду гризти ногу...
Я знала,що судилось стрітись нам...
Що Ви б прийшли мені на допомогу,
Якби знайшли до мене стежку...Так?
Я сильна...Я не спатиму ночами...
Ви тільки дайте хоч маленький знак...
Чи лишились століття між душами?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014
Чому так довго плакали дощі?
Всі сині фарби неба позбирали?
Знов вихололи вечером борщі,
Що дома їх тобі підігрівали.
Тобі би сісти вечером за стіл,
І скуштувати борщ,що варить мама.
А не дивитись,як із мертвих тіл
Душа злітає за залізну браму.
Тобі би знов дерева посадить,
Бо після тебе всі ростуть аж в небо!
Тобі би твою донечку любить!
А плакати отак дружині треба?!
Вона не вірить,що тебе нема!
Що твоє тіло так пошматували!
Вона тебе чекає.Ось зима.
А ви удвох дрова в лісі рубали.
Вона з тобою всюди!Навіть в ліс!
Тягла оті дрова!Яка щаслива!
Ти потім на руках її ще ніс.
-Яка ж ти в мене,Соненько,красива!..
Ти так хотів побудувати дім,
І в ньому ліжко власними руками!
Тобі би жити у будинку тім,
А ти..На цій землі...Вже під грудками
Землі,що незнайомий накидав.
Ота могила зовсім неглибока.
Руками вирив,дерево приклав.
Це не калини кущ.Якась осика!
Осику вкотре люди прокляли,
Бо шелестить,коли немає вітру!
Бо матері з дитятком не дали
Осики прихіст.Як тебе я зітну?!
Ісусика несла в своїх руках,
Втікала з ним.Вони не захистили
Мале дитя.Прокляли всі...Ось так...
Це дерево ніколи не любили...
Та хай вже від сьогодні шелестить.
Мене вже не потрібно захищати!
Душа за Україну так болить!
Болить,коли ще плаче рідна мати...
Йому би жити!..Янголом летить!
Тепер для нього час вже не помітний...
Але у доньки серденько болить,
Бо татко рідний так доні потрібний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526200
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.09.2014
Я відпустила тебе.Та вже йди.
Двері залишить відчинені?Можу.
Щось перемелюють довго сади
Листя пожовкле до ковдри морозу.
Щось там наплутали.Сад зеленів.
А полуниця знов родить і родить.
Ти вже пішов.Чомусь світ не спустів.
Дощ завше в гості до мене заходить.
Сяде тихенько і ніжки кладе
На наше ліжко.Та я не сварилась.
Двері відчинені.От він і йде.
Я вже тулитись до нього навчилась.
Вимочить душу,обличчя і сум,
Витрясе все із голівоньки вкотре.
Вірші складе з недодуманих дум.
Потім в кімнаті таке усе мокре!
Я відпустила тебе.Та чому
Знову стоїш на порозі весь мокрий?
Чи обійняти немає кому?
Чи накормити?Ти в мене голодний?
А,ти пішов,щоб купити вино?
А чому взяв всю одежу із скрині?
Ми посварились?І все як в кіно?
Ми не сваритимось більше віднині?
Так не кажи.Після слів отаких
Знов буде сварка.І потім миритись.
Ну,як без сварок?Ну як же без них?
Та я б могла б й дощу притулитись!
Вимочить душу,зцілує мене.
Буде до ранку мене цілувати.
Трішки ревнуєш?Потрібно.Зате
Більше не будеш на день пропадати!
І знову безлад в саду!Та нехай!
Листя зжовтіле чомусь зеленіє.
Осін мандрує лісами?Та знай:
Це вона любить мене і воліє
Тут залишитись у нас до завжди.
Хай візьме дощ і живе тут роками.
В фарби змальовує осінь сади,
Що назбирала десь небостежками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014
Не малам нияк топанок!
Шийя!Гойя!Рву ферганок!
Зато шатя такой сшиву!
І не дам його нікому!
Як ся в нього,люде,вберу!
То крух себе вшыткіх зберу.
А як в ньому затанцюву!
То аш хмары з неба здуву!
Якам файна дівка была,
Про топанкі м аш забыла!
Кіть ня Грицько не сватає,
Бульш не ввидіть.Ай!Най знає!
Не багатам?Та красива!
Буду з Йванком я щаслива!
Буду я го ціловаті...
Йой,іду ся в шатя вбраті!
Ви ся на ня позерайте,
На топаночкі збирайте
Мені гроші й на свальбину!
Оддасся файна дівчина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014
Я дуже довго думала про Вас...
В цю осінь плачуть зими вже у жовтні.
Такий ось час,він змішує для нас
Тепло в недозимованій ще ковдрі.
Кладе у хмари сонце і пряде
Дощесніги туманами на потім.
І сивину з коси кудись кладе,
І сум він перемелює на попіл.
Я дуже довго Вас ще долюблю...
Ви,певно,вже забули мою душу.
А я у свою спомини кладу
Лише про Вас.І вірить в любов мушу...
Хіба я ображаюсь?Зовсім ні!
Бо Ви пішли...Так Вам це так потрібно!
А я вірші дописую сумні.
Вірші пишу...Якось не дуже здібно...
А вчора!..Не впізнали...Та нехай!
Хіба я менше буду Вас кохати?
Так серденько просило:лиш впізнай.
Стояти б поряд!Слів не промовляти!..
Лише б тримать за руку!..До завжди!
Або лиш до зими!До миті!Трішки!..
Та вітер обтрусив усі сади...
І навіть всі малесенькі горішки!..
Якби Ви той один взяли горіх,
Мені би принесли як з казки!Прошу!..
Та я почула згодом її сміх...
Тепер в душі кохання до Вас ношу...
Забути?Це можливо?Все пройде...
І осінь ця залишиться між нами
Цією тільки зустріччю.Візьме
Вітер горіх і винесе садами
До мене потім...І згадаю Вас.
Це ніби Ви мені подарували.
Забуду я...Можливо...Та для нас
Ще зими вальс дощу не станцювали...
Ви так казали...Знаю,що давно.
Це був той час,коли Ви так кохали...
Але вже стільки зим чомусь пройшло,
А Ви...Цю нашу осінь не впізнали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014
Розійтися з тобою!Закрити так двері,щоб крила
За спиною і вмить.І злетіти де небо і осінь.
Я собі,ти собі.Біль давно вже я благословила.
І сказати сьогодні,що досить.Піти...І назовсім...
Я пішла.Я зібрала всі речі.Щаслива?Напевно.
Попрощатись з тобою.І лишити твій поцілунок.
Тільки серце мені поверни!..Та кричала даремно.
Дощ змальовує вкотре на твоїм вікні візерунок.
Засміявся тихенько.Рукою на двері.
-А зможеш?
Щоб не я пригортав,щоб не я варив раненько каву?
-Мені Бог допоможе,я знаю,що він допоможе.
-Він нас звів...Чуєш?Звів.Він зробив до кінця свою справу...
А ти кидаєш божий дарунок на землю і топчеш.
Ти примхливе дівчисько з волоссям осіннього вітру
Що ти хочеш?Скажи мені тільки,ну що таке хочеш?
Ти ж бо маєш в душі своїй віру.Ти маєш ще віру?
Розійдемось.Та душі залишаться разом.Я знаю.
Вередливе дівчисько з очима самотнього неба.
Закрий двері тихесенько.Як же тебе я кохаю.
Посваритися інколи треба,малесенька,треба.
Обійняти тебе так,щоб ти і землі не торкалась,
Щоб від щастя злетіла до неба.Не плач.Помирились?
Я сміялась.Яка я щаслива!Я змову сміялась.
І як добре що вкотре з любові ми тільки сварились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2014
З нашого села така свальба йшла...Весілля...Весілля...
Хто б ня повів типирь,шом така?Наварилам зілля.
Муй буде і всьо!Муй лем вун буде!Так треба!
А моя любов!А моя любов така:вышше неба!
Очі чорнії,чорная коса наче тая нічка.
Кіть не будеш муй,тя приворожу!Чуєш,бистро річко?
Музикі гралі,Йванко танцював,пудсиплю му зілля!
Через тиждень в нас Іванку з тобов вже буде весілля!
До ворошкі йду,вна мі наварить,дам ті увечері,
Лем голівонька моя так болить...Мы не заручені...
Шось наробила,дівко,шо с тобов,шо буде з Іванком?!
Буде вун с тобов,буде вун с тобов з вечора до ранку.
Сама м вупіла ото зіллячко.Гріх взяти на душу?
Силов тягаті тебе до вінця?..Хіба Йванку мушу?
Пуйде за пана,нич,шо вун старий,але вун багатий.
Кіть ня не любив Йванко молодий,то з старим лягаті.
Так цілой життя я і провела-і с старим лягаву.
Я у маєтку такому жила...Лем тя вже не знаву...
А колись істрів молоду пані,низько поклонився.
-Панночко моя,як я би до Вас лем рас притулився.
Далше най умру,лем поцілував личко і рученьки...
Іши м такії нигда у світі не відів біленькі.
Хотілам муся признати:
-То я...Хіба ти не знаєш?
Блисько пудойшла,за руку взяла.
-Йванку,упізнаєш?..
Вун руку узяв,наче нежива.
-Йой,та то я,Йванку.
Ти колись мене не хотів брати навіть і до танку.
Вун ся позерав,вун мене благав такими очима.
-У мене пирстінь,у нього пирстінь...Лем то не причина...
Вун ня кохає,за жону ня взяв,хоть я не любила,
Та типирь люблю...Та типирь люблю...А тебе м простила...
Студена ріка,студений п"тык...Так в житті буває:
Хто колись кохав,хто тебе кохав...Типирь забуває...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525620
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.09.2014
Та тебе вже немає.Іде
Дощ такий,що розмив смуток з сумом.
Темна ніч до серденька кладе
Невіршову,вицвілу думу.
Шкандибає на паличці ніч,
Натомилася,сіла спочити.
Ти мені лиш скажи:в чому річ,
Що не можу тебе розлюбити?
Ти скажи.Не жалій мене,ні.
Я все зможу терпіти.Навчилась.
Я люблю так тебе.Та мені
Не судилось.Та я все молилась,
Щоб Господь дарував тобі все.
Щоб,що схочеш.Щоб ти був щасливим.
А мені Янголя принесе
Навіршовані думи красиві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014