| Сторінки (19/1846): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Ріжеш словами
Більш ніж ножами
В спину
У душу
НавпІл.
Я будувала
Міст поміж нами.
Ти посадив
Жало бджіл.
Я сподівалась,
Я сповідалась
Кожну хвилину
Тобі.
Я закохалась.
Я помилялась.
Я захлиналась
В журбі.
Ти в нагороду,
Чи в насолоду
Наче ножами жбурляв
Вкотре словами
Такими,
Що льоду
В льодовики
Всі додав.
Потім сказав,
Що кохав.
Що ж про кохання
Ти знав?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2017
Скажи мені :ти хочеш самоти
Такої, щоби шкіра замерзала?
Шкодую, що дозволила на ти.
А інше?.. Я тоді Вас так кохала!
Скажіть лишень:Вам пусто на душі,
Коли мене ви стали забувати?
Прощаю. Лиш віддайте Ви ключі.
Себе від вас я буду зачиняти.
Щоб душу у думках не цілувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
Літо заснуло на старих деревах,
Вимерзли хмари до нитки і впали.
Вишні ще вчора у сукнях рожевих
Цвіт сонмереживом порозкидали.
Травень на бричці зеленій розлігся.
Спить. А тут з неба сніжинки цілують.
Червню до вересня з жовтнем жалівся,
Що дощенята його не лікують.
І що коней в його бричці мордують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2017
Уста в уста ми пили сонце.
І цілувались самим небом.
На квітнику мого віконця
Сам Янгол ніженьки вкрив пледом.
Як квіти позривав ти хмари,
Перетворив на власне диво.
Ти піддаєшся моїм чарам,
Тому завжди будеш щасливим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017
Стомилось літо дихати журбою.
В своїх долоньках холод заховало.
Скажи мені:чому живу тобою?
А твоє серце пустку обнімало.
Стомились весни вітер цілувати,
Бо він ніяк не вибере дружину.
А я навчилась подумки благати,
Щоби ти скучив... Бо без тебе гину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017
Розчекай мене. Розкохай.
Бачиш, зорі померзли вранці?
Розгукай мене. Позичай
Трішки щастя мені. В фіранці
Вітер руки свої погрів.
Ноги кутав в тюльпанах диких.
Ти забути себе велів.
Я ж ревіла собі на лихо.
Відвернувся. Така, сяка.
Некрасива, чужа, чужинка?..
В душу вкинув ти мідяка.
А казав :я мала дитинка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
Намалюю тебе у прозі,
Обцілую до міліметру.
Знаєш, що не є в моїй змозі?
Поділити твій дотик з вітром.
Мої ревнощі сягнуть стелі
Всіх всесвітній без меж будинків.
Замурую тебе в оселі,
Де зі мною ти наодинці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2017
Так не можна. Побити душу.
Розіпнути її і цвяхи
Вивертати. Кого примушу
Кров прибрати? Хіба що птахів.
Так не треба!Кричати можна.
І благати. Та все даремно.
Розіпнути ж бо може кожен,
І залишити. В нічку темну
Я блукала по небу вкотре.
Усі зорі я поштовхала
На долівку. Як той непотріб
Потоптали. А я кидала
Їх на місце. Маленькі зорі
Навпаки облетять і ляжуть
В дірочки,що у небі. Угорі
Про кохання моє розкажуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2017
Ти знаєш, що хочу я? Бути з тобою
Коханням, повітрям, цвітінням, весною.
Торкатись вустами, руками, душею.
Найбільше я хочу відчутись твоєю.
Я хочу всі крила тоді віддавати.
Я хочу тебе до небес обнімати.
Ти знаєш, це в світі важливо - тримати
Долоню твою і повітря вдихати
В кімнаті, в будинку, у світі, у травні.
Де спиш, де п'єш каву. Де ми такі справжні.
Важливо, щоб поруч. Щоб разом ми спали...
Ти знаєш, що в світі ще так не кохали?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2017
Здається, що без нас - вже інший світ.
Здається, що без тебе Всесвіт - пустка.
І попелом паде із вишні цвіт,
А небо в зорях - тільки звична хустка.
Нам мало цих століть і всіх зусиль,
Щоби відчути присмак поцілунку.
Я небо розрізала як текстиль
Найвищого синішого гатунку.
Здається, що так мало в світі нас.
Здається, що крім нас нема нікого.
З цілуночків сплела я миті й час,
І склала в торбу Янгола малого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2017
Скорившись волі, вигукну:
-Та йди.
Тому підеш. Відріжеш шмат із серця.
Воно тобі навіщо? Посади.
Хай квіти проростуть. Хай хоч спасеться.
Скорившись волі - буду Отче наш
Читати і на день просити хліба.
Ти мені серце вернеш. Ти віддаш,
Коли холодне. Холод аж до неба.
Я буду пробачати наперед.
Молитися за тебе перед Богом.
Ти мої сльози в вірші відбереш,
І зорям прочитаєш за порогом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2017
Ти всім на подив
Винайшов моду :
Крила ламати
Мої.
Ти не нашкодив,
Це насолода -
Це ж бо ніяк
Не твої.
Ти за кохання
Взяв порівняння.
Тисячі в світі
Дівчат!
Твоє цькування
На моє благання
Ніби мовчання
Ягнят.
Ти не чіпай
Хоч крильцят...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2017
Не дай мені впасти
В буденну сучасність.
Не дай не любити тебе.
Не дай мені вкрасти
У себе. Замести
Сліди, де весь біль
Вмить мине.
Цілуй мене милий,
Щоб зміряти сили.
Щоб жити, щоб дихати знов.
Читати молитви,
Забути всі клятви,
Що ти говорив
За любов.
Там в серці я місце
Пороблю, щоб сісти,
Щоб жити там міг сам
Ісус.
А що ще ж бо треба,
Десь ближче лиш небо,
Де Богу низенько
Вклонюсь.
Не дай не відчути,
Я ж вмію збагнути,
Що я вже без
Тебе живу.
Тоді дай заснути,
Щоб голос почути.
Тебе. І упасти
В траву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2017
Скажи лиш милий, скажи чеканий.
Чи сонця краща я, чи чужа.
Ти не цілуєш лице і рани.
Розріжеш влучно і без ножа.
Скажи, чи віриш, що наймиліша.
Скажи, чи знаєш, що я твоя?
Байдужість вклалась ночей темніша.
Біжу зірками. Там не земля.
Блукаю в хмарах, пливу я небом.
Не бачиш чарів. Бо ти не мій.
А ти тихенько :
-Так Відо треба.
Паду на землю... Дивись... Радій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2017
Ти рятував їх. І цвяхи в тіло.
В твої долоні і душу. Стерпиш?!
Ти був Людина. Як же боліло!
Ти хрест очима на натовп креслиш.
Ти захищав їх. Ти ж міг злетіти!
Ти ж міг водою їх розтрощити!
Тобі не сміло отак боліти!?
Та ти посмів їх... Лишень любити.
Та ти посмів лиш за них благати!
Вони не знають, чого робили!
Ще образ будуть твій цілувати,
Хто зрадить вкотре. І до могили
Твоєї підуть, бо тільки дата.
Бо так належить. Бо день недільний.
І плаче вкотре Ісус розпятий.
Навіть на грудях, де хрест натільний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2017
Не гуляйте
По небу босими.
Бо там пір'ячко
Ніжки ранить.
Заплітайте
Хмаринки
Косами
Бо сховаєте
Більніжпам'ять.
Задивляйтесь
У очі
Янгола.
Роздяйте
До тіла літери.
Я складу
До небесного
Подола
Щастя
Зорі
Цілунок
Вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2017
Іду по лезу. Хтось закриває
Не тільки очі, але й вуста.
Хтось нишком зрадить, хтось розкохає.
А хтось вердиктом :
-Душа пуста.
Тому, можливо, не розрізає
В стонавпіл лезо. В стобіль болить.
А кров тихенько на край лягає,
Іржу скраєчку почервонить.
А я по лезу як по доріжці
Іду червоній. Аплодувать?
Стаю на цвяхи, рятую ніжки...
Хтось буде й душу так розрізать...
Давиду Эдгверадзе
Что ж, во величии времени
Кто-то смывает нам прошлое.
Ты научил, что мы временны,
Верить учил в невозможное.
Что ж, мы срастались вмиг душами,
Узы разрезав границами.
Ты был единственный слушатель
Между душой и страницами.
Ты научил, что мы вечные
В этом пространстве и времени.
Души любовью излечены.
Ты так лечил... С того семени...
Стояли ці двоє за руки узявшись.
Возили возами в мішках самі зорі.
Стояли до втоми в ночі зцілувавшись.
Хтось пальцем крутив, що вони зовсім хворі.
У них є будинок - на двох одне небо.
А завтра десь знімуть маленьку кімнату.
Розріжуть синь неба в перину. Що ж треба?
І мають обійми. Й кохання в зарплату.
А хтось вагон часу продасть лиш за гроші,
І купить квартиру, машину і їжу.
У них є вони!Це в житті найдорожче.
Кохання. Цілунки. Обійми. І ніжність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2017
Розчиняються дати у просторі неба,
Нахиляється вітер підняти пірїнку.
А тире... Ставить Бог. Нам його ще не треба.
Зупиняється час, щоб ковтнути хвилинку.
Між тире, що між дат - миті, біль, сіль, кохання,
Сльози, відчай, чекання, радість, сміх, співчуття.
Страх, розлука, зітхання, благання, чекання.
Злет, падіння, прощання,і прощення. Життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
Хороший мій. Віднині вже не снись.
Бог розбудив. Він будить же щоранку.
Душа і серце в рими зодяглись.
І Сонечко цілує вже на ганку.
Коханий мій. Віднині ми чужі.
В нам різні зорі, літери і рими.
В нас різний одяг серця і душі.
В нас різні весни, місяці і зими.
То ж дай забути гідно і облиш
Душі торкатись спогадом й собою.
Чому тоді ще інколи болиш
В мені до завжди?Йди собі... З зимою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
І нині, і присно, й на вічність, й на мить.
Схиляється пам'ять, щоб випити болі.
Котра у закутку душі десь гудить,
Хто б випустив трішки? До завжди? До волі?
І нині. І прісно. На весни. В сто зим
Чекати, лежати, щоб пам'ять у глину
Зарилась. Вкопалась. Де я жила з ним.
Де я ще жива. Де без нього не згину.
І нині. Й до тями. І присно. Й навік
Згубитись у хмарах. Летіть. Переплисти
Все небо до краю! Без тебе-це лік.
І пам'ять до крихти протерти начисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2017
Нас вмикають нарізно у всесвіті. Ми різнобарвні.
В кого сонце в душі, в когось вицвіла в тьмяність і біль.
Процвітуть до садів і троянд десь у березні, травні.
Щоб сягали не неба - потрібно підсипати сіль.
Це як в душі. Коли не підсиплеш нічого- то в небо
Звісить ноги і руки. Поробить ще більше дірок.
Видно біль і всі рани в душі для балансу нам треба.
Бо інакше б рукою й душею досягли б зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2017
Бач, малесенька дрімота
Розляглася. Це ж робота.
Ручки мила, ніжки мила.
Хмароньки в дощі цідила.
Ось і Янгол , ось і сім.
Казочку Вам розповім.
Завтра. Завтра. Швидко спати.
Янголятка цілувати.
В кошик зіроньки кладіть .
Снята в ліженько беріть.
Спіть. Бо ранок вже сердитий.
Їв. Помився. Спить вже ситий.
Янгол казку вам розкаже.
Снята з віршами покаже.
Люлі, люлі. Хто не спить?
Янгол сни тепленькі снить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725045
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.03.2017
Поети брешуть. Їх боготворять.
Вони плітки збирають з павутиння.
Щось чудернацьке вкотре сотворять.
А зверху поприсипують хмариння.
Поети брешуть всім! Та не собі.
Хоча... Сказати правду... Їм диктують.
І хтось шукає літери в юрбі.
А потім брехунів цих ще й цитують!
Поети брешуть. Люблять брехунів?!
Вони не вміють лиш собі брехати.
Зібрати б з муз найкращих пліткарів.
Заставити... В кімнаті хоч прибрати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017
Знаєш, прийму тебе любого.
Ти найкраще, що було й є.
В тобі щось є і від святого.
Ти один такий. Ти моє.
Знаєш, довгі у нас молитви.
І кохання одне на світ.
Забувати потрібно битви.
Не згадати в мільйон й сто літ.
Знаєш, я тебе так кохаю,
Що мішаю у склянці біль.
І під вербою закопаю
До одного з наших весіль.
Цілуватись, бо щось так гірко.
Обніматись, бо не було
Тебе днів в мені, Боже, стільки.
Повернувся... Все... Відлягло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
Все, що я хочу-тебе лиш торкнутися.
В тобі сховатись і в тобі збутися.
Все, що я хочу - за тебе молитися.
Все, що я хочу - до тебе тулитися.
Твої долоні і твої цілуночки.
Нам одне ліженько, небо! Сльозиночки
Ні однієї не будеш ти бачити.
Знаєш, ми зможем відсутність пробачити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
Боженьку, яка вона красива!
Розіп'ятана, зраджена любов.
У долонях ще тримала диво,
В серці - шепіт щирих молитов.
Господи, цвяхами не прибита.
Чом тоді ця кров з душі весь час?
Лиш сльозами - ріками омита.
Янгол вірші поміж небом пас.
Я взяла собі, щоб не відбились
Десь від стада. Розгубила вмить.
А вони в душі всі розчинились.
Ось тому вона вже не болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
Сама відчиняю душу,
Сама подаю я цвяхи.
Прошу лишень :не примушуй
Хрест свій нести аж до плахи.
Я знаю, кого впустити.
Хто Ірод, а хто Месія.
Всміхнутись. Перехреститись.
Зібрати, що інший сіяв.
Я знаю :високі брами.
Я бачу :летить каміння.
Та обнімаю руками
Зрадників до воскресіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
Господи, скільки до нього летіти!
Я так стомилася, крила зламала.
Господи, ми ж наче ті малі діти.
Я ж бо дитина... Що неба шукала...
Господи, скільки його прошукати?
Путаю вулиці, місто, століття.
Господи, може його прогукати?
Бродить душа, вбрана в вірші - лахміття.
Господи, знов на чуженькій зупинці
Лавиця стара, де буду я спати.
Душу несу тобі в старій тайстринці.
Щоб тобі ніж було краще встромляти...
Ти ж бо сказав, що не зможеш кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2017
Розчини мене в собі. Я буду там жити й літати.
Закривай мене в собі. Хай більше душа не болить.
Я вже буду слухняна. Я буду тебе цілувати.
Не пропаде без дотиків моїх хвилина. Ні мить.
Зачини мене в собі. До себе тули. Не лякайся,
Що я в тобі живу. Я слухняна. Я люблю тебе.
Ти всі двері закрив. І всі стіни. Сказав :
-Повертайся.
Не взаємне кохання. Тебе, моя Відо, мине.
Я стояла. Кричала. Ревіла. Я так голосила,
Що всі Янголи з неба вертатись, щоб втішить мене.
Я любов наче Всесвіт до тебе в душі проносила.
А ти вкотре промовив :
-Ти кращого знайдеш... І все. ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
Обійми мене словом, молитвою, думкою,
Обійми і тримай аж до зовсім, завжди.
Намалюй всі слова, обгорни поцілунками.
І розбите кохання в торбинку збери.
Обніми. Не словами. Однесеньким дотиком.
І зійдуться всі зорі, де стежка для двох.
Будеш Всесвітом, небом, дощем і наркотиком.
Бачиш - дивиться з неба й всміхається Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
Ти крила попалив. Та я літаю.
Та я ще вмію більше, ніж колись!
Спинися. І спитай, чи я чекаю.
Чи Янголом, а чи дощем озвись.
Ти крила розламав. А я сплітала.
Я майструвала інші як могла.
Кинув в вогонь. Душею я дістала.
І опіки... Дивись!Я ще мала .
Ти крила потоптав. Я цілувала
Всю твою душу. Як інакше жить?!
Я із мостів весь попіл вигрібала.
А ти... І попіл кинувся палить.
Скажи :невже тобі так й не болить?..
А десь стояли
Пусті вокзали.
Що поцілунків
І не пізнали.
А десь стояли
Без тебе зорі.
І загортались
В самотність й море.
Мені б навчитись
Без тебе жити.
Його любити...
І не просити
Самого Бога
Тебе тримати.
І... Не кохати...
І не чекати.
Не виглядати
Тебе до ранку.
Розлити каву.
І філіжанку
Подати в небо.
Зібрати щастя.
Забути ночі,
Де сни не сняться
Лише про тебе.
Самотність гола
Стоїть під небом
Стара і квола.
Я двері, вікна
Позачиняла.
Я ціле небо
В обійми взяла.
Милуйся, тішся.
Таких кидАють?
Так... Забувають...
І відпускають...
Я хочу століття, в якому ми разом.
Я хочу наш Всесвіт на двох. Та і тільки.
Я хочу наш дім із лілеями, садом.
І щастя, й кохання, й цілунків ось стільки!
Інакше навіщо мені всі перлини,
Всі зорі без тебе, дощі і всі хмари?
Повітря з тобою вдихать щохвилини.
Бо то є і диво! Бо то справжні чари!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
Поміж цейтнотом і хаосом,
Поміж не душ нашим галасом
Впасти до неба, втопитися
В щасті і Богу молитися
До божевілля і дотику
Голосу твого наркотику
Слів, що до мене відносяться,
Що між століттями носяться.
Що між мостами із попелу.
Що я прокрикую зопалу.
Господи, дай щоб між душами
Міст, де всі стіни з іконами.
Господи, дай просто звикнути,
Що... Ось... Ось так можна зникнути...
Не дай мені Боженьку впасти
В обійми нелюбі і вкрасти
Від себе свій біль й свою душу.
А ти як завжди мене змушуй.
Не дай мені Боженьку сили
Стерпіти, що він є щасливий
Без голосу мого і неба
Одного на двох. І до лоба
Чужого прикласти долоні.
Побуть в некохання полоні.
Лиш дай мені Боженьку знати,
Що зможу ще так покохати.
Що зможу не з ним полетіти.
Горіти. А не перетліти.
До перепАлених мостів
Летіти небом.
Якщо ідуть - нехай ідуть.
Бо це їм треба.
Кричати, вити і товкти,
Щоб замовчала
Душа
І вмитися слізьми.
Я пробачала
Тобі назовсім,
Наперед.
Я так лиш вміла.
Я ще торкалася душі.
І інші - й тіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
Щастя не має виміру,
Простір не має вибору.
Ніжність не чує дотиків.
Зіткана з слів - наркотиків.
Всесвіт.
А ти більше космосу.
Напівцейтнот
І світ хаосу.
Пам'ять, здирай його з пам'яті.
Ночі у спомин одягнуті.
Ну хто ти? Ну хто ти?
Хто ж я? Я не знаю.
Беремо висоти
В стосунках.
Пірнаю
У тебе, у душу твою,
Твоє небо.
Ну хто ми? Ну де ми?
Кому ми ще треба?
А потім бігти
До чужих й помилитись.
А потім ревіти.
І вічність
Молитись.
Не дай мені Боженьку впасти
В обійми нелюбі і вкрасти
Від себе свій біль й свою душу.
А ти як завжди мене змушуй.
Не дай мені Боженьку сили
Стерпіти, що він є щасливий
Без голосу мого і неба
Одного на двох. І до лоба
Чужого прикласти долоні.
Побуть в некохання полоні.
Лиш дай мені Боженьку знати,
Що зможу ще так покохати.
Що зможу не з ним полетіти.
Горіти. А не перетліти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Поміж цейтнотом і хаосом,
Поміж не душ нашим галасом
Впасти до неба, втопитися
В щасті і Богу молитися
До божевілля і дотику
Голосу твого наркотику
Слів, що до мене відносяться,
Що між століттями носяться.
Що між мостами із попелу.
Що я прокрикую зопалу.
Господи, дай щоб між душами
Міст, де всі стіни з іконами.
Господи, дай просто звикнути,
Що... Ось... Ось так можна зникнути...
Арифметика тіл
Не вкладається
У математику.
Енергетика ніжності
Дотиком душ і обіймами.
Ти навчи не літати.
Підсовуєш стару
Граматику.
А я небом пливу,
Де є міст поміж нашими
Прірвами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Я в тобі не живу молитвами, цілунками, датами.
Я тебе не відчую на відстані чи на папері.
Ти мене не почуєш віршами, піснями, сонатами.
Забиваєш цвяхами між нами і стіни, і двері.
Ти у моїй душі вже не маєш стільця і на скраєчку.
Ти приходиш з старими ключами. Замок поміняла.
Не пиши вже ні вірш, ні роман, ні поему, ні казочку.
Ні. Пиши. Хай читають. А я... Всі свої написала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
Не дай мені себе забути,
Сховай як час і вилий в небо.
Та дай мені тебе збагнути,
Згадай, що я тобі так треба.
Не дай мені злетіти в прірву,
Тримай і крила не відламуй.
Хай інші іншим зорі зірвуть.
Мені себе лиш не нагадуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
Дай мені Боже що є. Перемножене
На доброту, на молитву, на віроньку.
Вклалося спатоньки Соненько втомлене,
Хтось почепив і натер мені зіроньку.
Дай мені Боже що маю. Сховалися
Хмароньки в ніч і тупочуть горищами.
Дай мені Боже тебе....Вже роззувалися
Хмари й ходили по стелі підборами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
Я тебе цілую цілим сонцем,
Я тебе кохаю цілим світом.
Обнімаю міцно до назовсім,
Обнімаю небом, щастям, вітром.
Я тебе чекала, пречекала.
Вишивала ніжністю цілунки.
Я це щастя в молитви зіткала,
Янголам наклала в диво - клунки.
То ж дивуйся - я твоя царівна!
То ж милуйся - я твоя і тільки!
І щаслива дівчинка чарівна
Аж до неба! Аж до зір! Навшпиньки
Заглядає ніч у наше ліжко.
Прикриває ковдрою й тікає.
Ти цілуєш личко моє й ніжки.
А сам Янгол ліженько гойдає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
Мені сказали - ти мене ще любиш,
Коли не бачу і не відчуваю.
Коли пароль від вічності ти губиш -
Я інший з зір і чарів набираю.
Сказали, що подеколи чекаєш,
Повторюєш ти ім'я. Ти б молився,
Бо все минулось. Не було. Ти знаєш.
Болить, бо ти кохання не напився.
Було. Потрібно дякувати. Вірю.
Та пам'ять вже не б'є мене сльозами.
Купую інший зошит і не марю.
Стоїть нічого в нас поміж душами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017
Хай буде так, як хочете лиш Ви.
Хай в неба очі зовсім не зелені.
Якби зелені? Тільки уяви!
А Ви мені :
-Ви Відочко шалені!
Хай буде так, як бачать його всі.
У кольорах блакиті й благодаті.
Чом мало говорили мудреці?
Чом всі Ісуси на хресті розп'яті?
Скажіть, чому у кожного свій Бог?
Свій рай і пекло? Свій Адам і Єва?
Ви уявіть :як добре би нам вдвох...
Та плаче в ніч красуня - королева...
Не розмішую сум із цілунками. Це небезпечно.
Ніби пити горілку. Абсент. Та і той лиш зі спиртом.
Всі щось вчили мене. Та закохуюсь я недоречно.
Невдоволений вітер старим і засохлим мольбертом.
Не чекаю майбутнє. Майбутнє - одна лиш хвилина.
Не читаю минуле. Воно ж бо було бездоганне.
Помилок-сто мільярдів. Мій Янголе, я лиш людина,
І нових наробити мені ж до завжди притаманне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2017
Давай з тобою просто заховаємо сонце.
Будуть шукати чи просто їм затишно в ночі?
Може відчинять до повністю старі віконця?
Світло запалять і будуть дивитися в очі?
Давай з тобою присядем на лавиці в небі,
Будемо хмари місити і дощ виливати.
Знаєш, це так мені зараз до ніжності треба.
З лавиці неба до моря ногами дістати.
А Вам вкуди?
-Мені втуди.
Де ніч гойдає листя.
-Давайте вразом?
До весни.
Мені кохання всниться.
Давайте пити просто чай.
І вірити у диво.
Давайте будувати рай.
І будемо щасливі!
Давайте підемо удвох
До краю неба й сонця.
Бо там сидить на лаві Бог,
І дивиться в віконця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2017
Ні болю вже, ні осені. Ні ніжності. Бувай.
Стояли дні поношені. Зі мною пили чай.
Ні подиху, ані дощин . Ні крапель самоти.
Здавалось, в світі ти один. З тобою лиш на ти.
Байдужістю зносилося кохання до ниток.
Хоч як його я латала з молитв і всіх думок.
Та дощ розмив ті ниточки, у прірву десь стекло.
І на душі до сонечка зродилося тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2017
Мене не раз хтось зрадить і продасть
За цілий Всесвіт, мідяки, за зорі,
Що не зі мною. А цілющу мазь
Затопче у байдужості в коморі.
Мене не раз кудись передадуть.
Відмовляться, відкинуть. Пошматують
Всю мою душу. Крила відпадуть.
Зберуть у книги сльози й процитують.
Тому сумую я гарніше всіх.
У посмішці, молитвах, некоханні.
Життя - це казка. Розсипаю сміх.
Й себе я перекрикую в мовчанні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2017
А ти казав, що я приворожила,
Що чаклувала, зіллячко дала.
А я... А я... Наплакалась й тужила,
І ледве хату знову підмела.
Прийшов ти сватать. Щоби я простила.
Що ти її не любиш й не любив.
А я... А я... Пиріг якийсь місила.
Ти квіти в баби Мотрі десь купив.
Ой, що це я? Розказую з кінцівки.
Отой... Петро... Мені вже чоловік.
А ти просив, щоб зорі - всі гвинтівки
Ставали вмить. Без мене довгий вік.
Та ти сказав :
-Тоді!.. Тоді втечемо!
Дивись, земля велика. Цілий світ!
З собою кусень хліба ми візьмемо.
І будем разом сотні, сотні літ.
А я... А я. Тобі давно простила,
Ти між панами жив і панував.
Твою дитинку тільки я носила.
Любила ж як! Чи це ти відчував!
Тоді сказала :
-Ось. Чужа дитина.
Ти будеш батьком рідним і завжди?
Здавалося, що в роздумах хвилина
Проходить вічність. Ти пішов. Іди.
Ти подивився якось винувато.
Тремтіли руки так, що стіл ходив.
-То ж у дитини є законний тато.
А я... А я... Одну тебе любив...
Ну що ж. Іди. Чужий твою дитину
Колись навчить любити й не кидать.
Ти батьком станеш. Хоч не в цю хвилину.
Іди... І вчись нелюбих цілувать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2017
Сплутую дати, що рими не сплутали,
Сплутую числа з весни десь до літечка.
В Всесвіті Янголи пір'ячко випрали.
Щоби ніжніше торкалися тілечка.
Хочу спитати :не віриш, що сказано.
Може, повіриш мені хоч би ніжністю?
Може-цілунком? Ось ним все й показано.
Кажеш, між тілом й душею розбіжності?
Ти вередливий. Повір розкоханнячком.
Ти не повірив словам, навіть дотику.
Сипле із Всесвіту сам Янгол пір'ячком,
Впав і заснув на маленькому стільчику.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Не грай зі мною в щастя, не потрібно.
Я ще мала, та я тобі не миша.
Я знаю, що ведусь не завжди гідно,
І душу розуміє хіба тиша.
Не грай в кохання, не цілуй в обличчя.
І не торкайся ні душі, ні тіла.
Хоча... Ця фальш... Нещирість так Вам личить!
А я... А я б й приміряти не сміла.
Квапливо вітер вигойдав обійми,
Що готував для мене. Обнімаєш?
Зберусь й піду до нього краще в прийти.
Маленький, мою душу залатаєш?
Ось так й живу. Я з Вами не прижилась.
Ось так у приймах буду й ночувати.
Душа вже за обіймами зтужилась.
Сьогодні вітер згоден обнімати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Закінчилось кохання. Загуло.
Його ніколи й зовсім не було.
Глумилося, показує язик.
Дурнесеньке. Де зойк твій? І де крик?
Зібрався Всесвіт виплести з зірок
Для мене найпрекрасніший урок.
Я з Всесвітів сплету м'якунький плед.
Додам в дощі корицю, щастя, мед.
Кохання запросила я на чай,
І навзаєм воно дарує рай.
Я Б Всесвіти для тебе розплела!
Та плед отой... Я Янголу дала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2017
Я знаю:треба би молитись
Мені за Вас. Та не в сльозах.
До нього з ніжністю тулитись,
Бо він тепер у моїх днях.
Бо він тепер в моїй печалі,
У моїй радості, у всім.
Стоїть байдужість у вуалі
Серед кімнат, що геть без стін.
Набрала в руки божевілля,
Гойдає як дитя мале.
Готує, варить мені зілля.
Від нього стало потім зле.
Я помолилася. Не зовсім
Тепер за Вас, бо Ви ж чужі.
Забрала Вас назавжди осінь.
Байдужість стере і з душі.
Байдужість взула черевики.
О, як підбори їй ідуть!
О, грайте, грайте всі музИки!
Хай в танець панну понесуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2017
Для Всесвіту головне наші думки, мрії і шлях. І тоді віра приведе нас до шляху, який ми обираємо собі.
Шлях-це життя з поверненням назад і знову вперед. Головне - це йти. Розмір кроку не має значення. Головне - це рухатися.
Колись всі зірки стануть на одну доріжку. І тоді все вирішиться так, як має вирішитись.
Ніч прийде. День прийде. Вечір прийде. Всьому свій час і своє місце.
Сни приходять нізвідки і залишають післясмак надовго.
Кохання приходить завжди. Воно інколи запізнюється на літак і приходить пішки. Головне, щоб в душі були відчинені для нього двері.
Вірити треба завжди. Вірити Всесвіту, вітру, людям і Янголам. Вірити собі. Вірити в себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720148
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Так мерзла ніч. У муфті руки гріла.
Розвів багаття дощ і вкинув хмиз.
А вітер ледь торкнувся її тіла,
Маленький Янгол міряв дні із риз.
Ти йшов кудись. За комір закотився
Патлатий дощ і душу лоскотав.
Ти до сп'яніння споминів напився,
В калюжі сльози Янгола втоптав.
А потім потоптав у черевиках
Маленьку душу. Нібочки побив.
Я знаю:світ тісний... А Бог-великий...
І дощ як цуценятонько завив.
Зігрілась ніч. І ризи роздивлялась.
Погаптувала ниточки - слова
В слово "любов" і довго милувАлась.
А дощ все хмиз в багаття підкладав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Та час повинен рухатися. Мить
Спинилася і стала вже минуле.
За все подякуй. Час... А він чи спить?
Чи ти стоїш на вартоньці, зозуле?
Хвилини роздягалися і йшли
Далеко в вічність з всесвітом до танку.
Години сукні білі одягли,
Щоб злити дні і ночі в філіжанку.
Роки робили на землі намет,
Бо їм гостей дванадцять тут приймати.
Століття посміхнулося. Куплет
Один йому ще треба б дописати.
Весняний дощ купив десь олівець,
Намалював любов і посміхнувся.
І пальчиком так свариться. Стілець
Подав він ночі...Й вуст моїх торкнувся...
Бо я його коханкою була.
Любов із ним щоразу малювала.
Йому млинців із вишнею спекла,
І цілу ніч його процілувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2017
Щось би писати. Та вкотре не пишеться.
Літери в черзі стоять і штовхаються.
Коми і крапки намистом посиплються,
І як роман на папері всміхаються.
Щось би сказати. Слова проголошені
Стільки раз в Всесвіті, що гублять значення.
Видно, вони вже старі й якісь зношені.
Просять у Музи старої пробачення.
А вона пальцем на мене показує,
Що я лінива. Набридла їй, свариться.
Вийшла у ніч і про мене не згадує.
Тільки... Прийшла... Ой... Вона вже і лащиться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2017
Чи напитися сліз, чи напитися слів?
Підшукати обгортку якусь для дощинок?
Заблукати в душі чи десь поміж світів,
Де не видно землі навіть крізь сто шпаринок?
Чи гадати, що Єва могла би змовчать?
Але де б я поділа всі сукні й підбори?
Чи піти б десь в слова? Та й вони скавунчать.
Колір нот би змішать. Є сопрано й тенори.
Ти пішов, бо чув плач. Плачу, бо ти пішов.
Плакала, бо ти йшов. Ти пішов, бо ревіла.
І від плачу в душі розійшовся вже шов,
Розійшовся в душі до саменького тіла.
Якби Єва мовчала - ми були би там?
Та скажи :ми б зустрілися голі і босі?
Скриньки б хто змайстрував усім нашим листам,
Чи би ми не писали рядочку і досі?
Чи я з твого ребра? Чи я з твого пера?
Чи зламав хто тобі, щоб я вийшла на славу?
Вірю в віру. І знаю, що навіть гора
Пересунеться маючи віру й уяву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
О, як велись Ви гідно! Як сам щур.
Та Ви як справжній той Arvikolini!
І для душі намисто із тортур
На ноти нанизали!Паганіні?!
Ще й приміряли. Їй, чи підійде?
Була вона залюблена. Й осліпла.
В намисто віру ще вона впряде,
Бо в темряві завжди шукала світла.
Ви гідно повелися.Йдіть. Ідіть.
У морі стільки простору і волі!
Назад своє намисто заберіть.
Не личить ні душі, ні моїй долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2017
Ой, здається, що я знову пропустила. Ниточка, на котрій була прив'язана зірка, що догоріла - впала в Всесвіт.
Еннадцять еньйонів років моя душа стояла в черзі, щоб потрапити на планету Любов. Енносто років прожила там і набралася досвіду. Тільки... Коли знову у Всесвіт - нічого не пам'ятаєш.
Тепер я сиділа на лавочці в небі і чекала черги, щоб жити на планеті Земля. Це треба було набрати ельйон обіймів Ангелів.
Та це ще не все. Треба було підписати договір, що ти в змозі все забути.
Як?! Ну чому так?!
Я ж стільки всього знала. Таких простих речей, що в них перестає вірити земна людина. Я знала навіть те, що моя віра зможе мене навчити літати! І не тільки в снах!
-Ти готова? - старий Янгол тримав в долоньці крапельки дощу.
-А це для чого?
-На всяк випадок. Щоб загорнути душу. Щоб вона не була пошкоджена, коли опуститься на землю.
Душа була загорнута в сім краплинок. Де вона опиниться? Цього я не могла знати.
І ось я на Землі. Те, що там у Всесвіті менше, ніж еньйонна часточка миті - тут розкладено в смішні хвилини, дні, місяці, роки.
Там, із Всесвіту я завжди дивилась на дитину, що торкається метелика, хлюпається в річці і морі. Я хотіла заздрити. Тільки там, у Всесвіті, я завжди була щасливою. Настільки, що забула, що можна бути і нещасливою.Вірніше, там не дозволялось навіть сумувати.
Тому моя душа так хотіла на планету Земля. Де ходили справжні люди, танцювали від щастя і проливали сльози від болю.
Справжні сльози я ніколи не пробувала у Всесвіті. А тут, на планеті Земля, їх було багато.
Я забула, що предмети - це крихта, якої немає. Предметів може не існувати. Це невидимі крихти поділені на пустку. Що ж тоді існує?
Я ж забула все. Там, у Всесвіті замість піску - перлини. Тільки трохи менші. Діаманти замість каміння. І нікому і в голову не прийшло, що це коштовність.
Все, що дуже важливо - це думки. Такі смішні космічні Янголята, що літають у Всесвіт і там з ним підписують договір.
Потім приносять спочатку ідеї і шукають шляхи, щоб все зробити.
Там видно, що можна все за мить. Та тут! Цілі місяці і роки! І стільки зачинених дверей! І стільки стін!
Там, у Всесвіті я завжди знала, що все можливо. Якщо я вмію про це мріяти - я зможу цього досягти! Шляхом вибору, перешкод, буду підніматися по хиткій драбині, щоб повертатись знов в те саме місце. І щоб знов починати спочатку. Бо це шлях. Тільки тоді ти живеш.
Прилітав Янгол. Котрого я вмовила залишити трішки знань для душі. Йому не влетіло. Бо ніхто не догадався, що можна до такого додуматись.
-Ти живеш тут так довго. Якщо дивитись, що це Земля. Ти пробувала каву, шоколад, посмішку, сльози, обійми. Ніби все, про що мріяла, - Янгол дуже смішно виглядав. Сів на самий край даху будинку і намахався мене штовхати.
-Я не спробувала кохання... А це було умовою. Хіба ти забув?
-А... Що було перед цим? - він показував рукою кудись вниз.
-Воно ж було несправжнім. Як пояснити? Ти не зрозумієш. Ну... Як спробувати шоколад у філіжанці. А тобі подають... Нічого... Якось так.
-Ти геть заплутала мене. Що ж. На сьогодні досить, - він залишив пірїнку і хотів йти.
-А поцілунок?
І тут на мить забув, що він Янгол. І впав на Землю.
-Ось тобі й маєш...
Я дивилась, як він намагався підняти мені настрій. Ніби зовсім не вміє літати.
-Давай, біжи в будинок. Холодно вже...
Так дивно. Я навчила його відчувати холод.Ой,а де ж поцілунок?..
Я загорнула душу у посмішку. І відчинила двері кімнати.
А на вулиці ніч з обгорткою справжнього березня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719310
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2017
Хочеться накрити стіл. І пригощати щастям, мріями, надією, сонцем, посмішкою, вірою і обіймами.
У кожного в долі свої порції болі і радості, удачі і падінь, днів, що спливають щастям, хвилин, що розтягнуті до вічності від того, що розірвана душа.
Кохання повинно бути взаємним. Від невзаємного потрібно вилікуватись. А лікарів хороших знайти важко. І щоб в палаті - обійми. Сонце і посмішки.
Земля дуже маленька і кругла. Бумеранги можуть не повертатися. Але впадуть на голову стовітсотково. Коли впаде зірка, за котру вони ненароком зачепляться.
Якщо ти будеш тільки люблячою, хорошою, милою, ніжною, завжди усміхненою - то чи це ти? Те, що відчуває твоя душа в цю мить - повинно бути.
Якщо в тебе є характер - він є з дитинства. Він є з того часу, коли ти пам'ятаєш свої вчинки.
Черешня не родить в морози. Їй відведений свій час. І випадковості не існує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718646
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2017
Роздягнути душу геть до нитки,
Може, змерзне, нити вже не буде?
Може її в вірші зачинити
Як в темницю?А весна разбудить.
Роздягнула. Сорому набралась.
Бо вона пішла така до танцю.
Під дощем голенька закохалась,
Віддалася у той день коханцю.
Що ж робити? Як її навчити
Та ті граблі всоте не скакати?
Зачинити? Відчаєм побити?
Будеш чемна! Їй, дурній - співати!?
Вчи. Не вчи. Проси!Лупи! Даремно!
Вона вірить в принців,в казку, диво!
Відлуплю - так зробить все таємно.
І питає :
-Ти.. А ти... Щаслива?..
Я?! Не знаю. Їй буквар купила.
Ази у століттях не навчили?!
Вона пір'я в граблі наліпила,
Щоб літати там, де не ходили
Янголята інші. Що ж. Дурнезна?
Де б її відвести? У лікарню?
Це ти, Відо, дивна і старезна!
А її... Відвезти у друкарню!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2017
Кричала тобі вслід, як кличуть Бога,
Молила і молилась. Та пітьма
Закинула як хустку ніч в дорогу
Із зоререшетом, де я сама.
Я кликала тебе як кличуть диво
В чотири рочки в казці на поріг.
Та ти зчерствів і був собі щасливий.
У мене біль розлігся біля ніг.
Кидають вслід образу чи щось схоже.
Ти кинув:
--Стрінеш кращого...
Й пішов.
А я тоді подумала :
-Мій Боже.
Чи він таке кохання ще б знайшов?
Щоби його отак, як я, любили.
Щоби від щастя плакала душа.
Здається, зорі хмари розчавили,
Бо Янгол вилив дощ на піввірша.
А може, то малесенькі сльозинки
Змішалися в тюльпани і ростуть?
А Валентин святий підклав смішинки
В холодну землю, де вони зійдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
Це ціла наука - відпускати.
Ти до того завжди не готова.
Хочеться стиснути і чекати
Того, ще не сказаного слова.
Хочеться в обіймах розтрощити.
А натомість - камінь в твою душу.
Хочеться у Всесвіт голосити.
Та втримАти силою не змушу.
Ти хотів, щоб стала я доросла,
Щоб до зрад готова і до болі.
Ти не дав торкнутись і волосся...
Так пішов... Як вітер в тому полі.
Знаєш, це ж наука - відпускати.
І навчитись потім, на майбутнє,
Що розлук немає!?. І виймати
З серця скалки в одинокі будні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
Розчинилась в тобі. Закохалась.
Певно, вдруге. Ну що ж, так буває.
Я сьогодні до ночі сміялась.
І зима у дощ спатки лягає.
Я вже знову манюнька дитина,
Я вже знову кохана й щаслива.
Заплітається в весни хвилина.
А ти знаєш, я знову вродлива.
А ти знаєш, я знов посміхаюсь.
Я навчилась... Неначе ходити
Та маленька дитинка. Зізнаюсь:
Буду знову тебе я любити.
Вітер босий тупоче, гойдає
Всі хмаринки, що я прив'язала
На зірки, і на місяць. Чекає,
Щоби я і його покохала.
Покохати його? Чи ж то зрада?
Ти смієшся. Ой, зрадниця, Відо?!
Та для нього це буде розрада.
Бо цей вітер-старесенький дідо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
Зневіра :
-Цей світ такий пустий.
Янгол :
-Тоді йому краще літати. Камінь ніколи не піднімається в небо. А повітряні кульки швиденько злетять до зірок.
Зневіра :
-В цьому світі немає кохання.
Янгол :
-Я знаю. На цій планеті немає і Парижу. Це люди вигадали.
Зневіра :
-Та Париж є! Це ж просто місто!
Янгол :
-Та я там не був. Не ходив по його вуличках. Виходить, що його немає.
Зневіра :
-В цьому світі стільки страждання і болі.
-Янгол:
-Не відчувши страждання - не відчуєш і радості. Не відчуваючи холоду - не відчуєш тепла. Не побачивши темряви - не знатимеш світла. Ніколи не впавши - не навчишся підніматись з колін. Не ставши перед Богом на коліна - не вмітимеш бути вдячним за все. Тоді ти навчишся правильно починати зі день. З подяки за все.
Зневіра :
-В цьому світі стільки гріха...
Янгол :
-Гріх - це відпускати можливість.
Зневіра :
-В тебе немає тут навіть будинку. Як ти хочеш допомагати людям?
Янгол :
-В мене є посмішка, обійми, поцілунок, слова, віра,крила і Бог.
Зневіра :
-Людина може померти, так і не пізнавши істини.
Янгол :
-Дерево росте з кожним днем. Його поливає дощ і палить сонце. Це шлях. Істина - це теж шлях. Залишиться душа, котра житиме і далі.
Зневіра :
-Ти забув свої крила! Ти ж впадеш!
Янгол :
-Я вірю, я знаю, що можу літати. Крила в мене в голові. А... Так... Забув... Залиш собі на згадку. Нові виростають щоразу, коли в мені живе віра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717554
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
Бачиш, комусь і день
Вічний. Бо самота
Пише глухим пісень.
Швендяє німота.
Більше, ніж нас чужіш
В Всесвіті не знайти.
Тому коханню - гріш
З попелу б подати.
Попіл би на вірші
Перемолоти. Що ж.
Та у твоїй душі
Щастя змиває дощ.
А у моїй весні
Квіти із доброти.
А у твоєму сні
Тільки із самоти.
Ти сам Іуда був.
Хоч цього й не признав.
Щастя під тин шбурнув.
І не поцілував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2017
Обнімайте чужі душі. Хоч торкніться долоні, хоч погладьте по голові. Людям так не вистачає любові. Радійте, що Бог через Вам може посміхнутись цій людині.
Будьте Янголами. Літайте. Щоб злетіти - треба викинути всі каміння з душі, котрі тягнуть нас до землі. Образу, гнів, роздратування, ненависть, страх,нелюбов, заздрість. Посміхніться. У Вас гарні крила.
Робіть тисячу кроків, які можуть бути навіть помилкою. Так Ви будете жити. Не бійтесь розчарування. Бійтесь не зробити кроків.
Щоб бути добрими - не обов'язково мати багато грошей. Шукайте можливості. Не їдьте в інші країни, щоб накормити голодних. Подумайте :можливо, просто допомогти людині, котра живе поруч? Чи котру Ви знаєте.
Можна грати найкраще на скрипці і для одного глядача. Та зіграти так, ніби Ви на найбільшій сцені світу. Ви граєте себе. Ви граєте для своєї душі.
Кохання - це найбільший талант і дар. Не можна бути хорошою письменницею, якщо не знати навіть алфавіту. Не можна пізнати кохання, якщо не мати крил в душі.
Все може залишитись і завтра. І це ліжко, і цей дім, і це дерево. Не може залишитись сьогоднішній день. Обніміть Бога. Посміхніться. І цінуйте час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717299
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
Страшніше розкохання - збайдужіти.
Не думати про нього, не молитись.
Від хвилювання не збожеволіти.
Чи він щасливий. А чи може спитись.
Таке життя? Колись ти всі століття
Хотів зі мною в Всесвіті прожити.
Та розкохання викине лахміття,
Щоби у сукні гарній одружитись.
Латаю душу нитками із болі,
І буде шви знімати час як лікар.
І поливаю розчином із солі,
І дошиваю із цілющих літер.
Стояли дні на варті розкохання,
Приходить вечір виспатись у ночі.
Збирає у мішечок він страждання.
А я... А я... Забула твої очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
Шукаєш його в натовпі? Облиш.
Не треба витрачати час на нього.
На того, хто не поруч. Тиша з тиш
Притулить твою душу до святого.
Чекаєш його знову? Хай іде.
Хто хоче залишатися - не піде.
Зима із слів вірші сумні пряде.
Душа із смутком в радість і доїде.
Не трать життя на тих, хто спить не там,
Де ти подушку у сльозах вмивала.
Хтось нас шукає навіть по ночам.
І я про це маленькою ще знала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Слова залити з зорями в желе,
З обіймами подати на вечерю.
Чи від цих страв не стане тобі зле?
Чи подавали їх лиш у печері?
Налити трохи в келихи вина,
А потім поцілунки тільки пити.
І гостювала у зимі весна,
Щоб цвітом вишні сніг десь накришити.
Навчитися любити більш за світ,
Ніби ніколи зовсім не розлюбиш.
І відпустити вчасно... Як той цвіт
Черешні, що в зимі ти не розбудиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Що ж, прощаю.Розрізав душу,
А ниток у раю не маю.
Цілувать її інший мусить,
Та чомусь не забороняю.
Що ж, так сталося. Так буває.
Замість крові - текли лиш вірші.
Хто розрізав - вже не кохає.
Та на світі є зовсім інші!
Помилилася. Та не вперше.
Помолилася. Пішла в осінь.
У кохання. А моє серце
Посміхається й сонце носить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2017
У кожного свій рай і своє пекло.
Не зміряти, не зважить, не продати.
Комусь і на підлозі буде тепло,
Комусь і в замку сльози проливати.
У кожного рай власний. Вимір? Небо.
Комусь би хліба кусень і кохання.
Комусь - мільйон. Комусь би ноги треба.
Щоб лиш ходити звечора до рання.
Хтось дякує за сонце і за зорі,
За дощ, за сніг, за вітер, за дитину.
Хтось молиться і вдома, і в соборі
За Україну кожную хвилину.
У кожного свій вимір пекла, раю.
У кожного душа одежу носить.
Слова і вчинки просто вибирають
Для неї одіж, що вона попросить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2017
Я з тобою більше ніж щаслива.
Робиш все, що тільки попрошу.
Ти казав :
-Коли велика злива -
Я зірок зі стелі натрушу!
Я з тобою більше ніж кохана.
І навіщо зір мені отих?
Вицілував душу там, де рана.
Розчинився біль мій і десь зник.
Ну а зорі? Хай побудуть в небі.
Бо ще спалять ліжко, де ми вдвох.
Твій цілунок - все, що мені треба.
Бачиш - посміхається сам Бог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714991
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.01.2017
Награтися в кохання і піти...
Дасть Бог іще. Мільйони є на світі.
Та це є скарб. Не просто віднайти.
Когось вписати в душу в заповіті.
Дасть Бог іще. Можливо. Сто разів!?
Це... Як життя... Сто раз ж бо не дається!
Бог стільки щастя двом лиш заповів.
Один про це...При смерті дізнається...
Любов - це світ. Кохання - це сам Бог!
Воно дається зверху і не завжди.
Воно колись дається тільки в борг,
Але й тоді буває тільки справжнім!
Любов - це Бог. Не грайся, не ламай.
Любов - це дар. Любов - це милість Бога.
Все буде добре. Просто... Зачекай.
На все свій час. На все своя дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2017
Ти мій! Ти мій! Ти мій аж проти волі.
І я так до безмежного люблю!
Так дивно вже переплелися долі.
Я Боженьку за тебе лиш молю.
А я за тебе дякую. Щаслива!
Ти стільки дива в душу мою вклав.
Коли буду стара і зовсім сива -
Ми будем разом. Як ти і казав.
В одному ліжку і в одній кімнаті.
Обнімемось. Кохаєш? Я тебе!
У нас кохання! Ми такі багаті!
Це Бог подарував нам із небес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2017
Він прийшов не з зими, не з дороги, не з поля.
Тихо в двері постукав. І я відчинила.
Не сказав ні півслова!Що він... Моя доля...
Тільки враз попросив, щоб його полюбила.
Я ніколи не знала в житті про кохання.
Я злякатися навіть не встигла, не сміла.
Він сказав, що завчив молитви і прохання,
Що я в небо пустила. Доркнувсь мого тіла...
-Що ж кохання таке?
-Тебе бачити зранку.
І вдихати з тобою повітря і тишу.
Обіймати долонями вдвох філіжанку
Кави, що я зготую... Тебе не залишу...
-Що ж... Кохання?..
-Твоєї торкнутись долоні.
Крізь віконце одне подивитись на небо.
Дочекатися , як посивіють в нас скроні.
І нічого щоб більше у світі не треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2017
Йой, та я сама палінку варила!
Ле мім пироги нись не замісила!
Йдуть ниська до ня сватачі із міста,
Лем їм хтось повів :
-Вна файна невіста.
Знаву я давно вочі мальоваті.
І та танцях я знаву танцьоваті.
Кажіть, не брешіть, цім дівка як ружа?
Лем би мі найті робутного мужа!
Же би мі носив в постіль їсти, питі.
Лем тоди я го зможу полюбиті.
Кіть буде старий-фрайир муй молодший!
Поцілуночок в нього пресолодший!
Най будуть бідва, лем би ся не билі.
Же би ня єдну каждый динь любилі.
Спаті... Нись з котрим...Я сама не знаву!
Та я тритього (знаєте?) чекаву!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711794
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.01.2017
Певно, я не можу як усі.
Біль до краплі випити не вмію.
Розведу в моря. Збожеволію.
Питиму по крапельці - росі.
Так не можна. Знаю. Та сама
Я собі дозволю все зробити.
Зможу ще сильніше полюбити.
Лиш би ця закінчилась зима.
Знаю, що від болю аж кричать!
Я ніде від нього не сховаюсь.
В іншого я знову закохаюсь
Як сніги дощами замовчать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
Як же іншу Ви кохаєте?
Чи листи писали їй?
Вже мене не пам'ятаєте.
Не зупините:
-Та стій!?
Як же іншу Ви цілуєте?
В неї ж не мої вуста.
Розкохали геть. Не чуєте.
Казка стала вмить пуста.
Ви привчили як по полечку
Небом йти. Як дрібний мак
Зорі сіяти. Та в долечку
Сльози кинули. Не так
Обіцяли! Що ж зробила Вам?
Стала вмить немила. Геть.
Зачинились на сто тисяч брам.
В почуттях одна лиш смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2017
Не закривайте навіть долонями душу.
Буде в житті по різному. Кинуть ті, за кими Ви б пішли не тільки в вогонь і на кінець світу. Піднімуть вище зірок самого раю. І кинуть. Так буває.
Падати буде боляче. Бо впадете не на землю. Після такого не падають на землю. Прірва більшої глибини, ніж відстань до тих зірок раю. Каміння і занози обліплять вашу душу як реп'яхи. Змішають з брудом. Вимісять ногами.
Перше, що побачите, коли вдасться відкрити очі - ключі. Щоб закрити душу і захиститися від болі. Киньте їх подалі. Це обман. Що закривши душу - звільнитесь від болі.
Буде боляче. Ніби весь біль світу змогла вміститись у 21 граму і заставляє Вас одягати на кров, що сочиться - прикраси з тертя.
Буде холодне. Будете розпалювати попіл і намагатися зігрітися біля нього. Не вийде. Знайдете гілку. Ще одну! Порятунок! Та сірники від сліз вже давно стали гнилими.
Важко почати будувати драбину, коли здається, що навіть динозаври ще не приходили на цю землю. Бо інакше як пояснити таку самотність на душі?
Кинуть. Залишать. Підуть. Крила роблять з пір'я. Якого немаю у прірві. І сніг, і дощ на голову. Можна зрізати волосся, наплести на гілочки і змайструвати крила. Так ніхто не робив? А чому б не спробувати?! І залишити в Душі любов. Велику любов. Подякувати за випробовування. І злетіти! І вірити... Якщо я ще раз так впаду, не буде ні пір'їнки-я змайструю крила навіть з болота! І віритиму в казку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711132
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2017
Так хочу я навчитися, як жить.
Кохати більше, ніж було планет.
Душа не там, де розум. То й болить.
І всюди, всюди твій лиш силует.
А завтра в чобіточках Новий рік
Драбину купить, влізе у вікно.
Ти душу мою біллю так обпік,
Згоріла в попіл. Кинуть там зерно?
Що з нього проросте? Звичайний сад
Добра, любові, вірності. Як рай!
Тепер хай в ній саменький снігопад.
Та він зросте величкий, наче гай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2016
Вірте в диво, навіть якщо не віриться.
Вірте в казку, читайте вірші і прозу.
Все налагодиться. І завтра зміниться.
Вірте серцем, душею. Зачиніть розум.
Вірте в кохання, хоч Вас і покинули.
Вірте, що завтра усе в житті зміниться.
Бо всі до Бога молитви долинули.
Чи Ви з Одеси, з села. Може з Вінниці?
Вірте у диво. В казки! В сніг, що літає.
У силу думки, у силу молитвочки.
Все, що не так - залишіть. Бог залатає
На душі біль. Він для всіх знайде ниточки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2016
Сніги ідуть як пір'ячко холодне.
Ну скільки тих на небі Янголят?
І кануть десь тихенько у безодню,
Бо там стоїть хатинонька сніжат.
Сніги ідуть тихенько по драбині,
Їм хмари збудували навесні.
Склав Янгол їх в малесенькій торбині,
Щоб завтра передать лише мені.
Ой, скільки того снігу із пір'їнок?
Скажіть мені - хто Янголів скубе?
А в торбі ще для мене поцілунок.
Віддам тобі! Бо я люблю тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2016
Звабив. Прийшов. Знайшов.
Наобіцяв. До смерті.
А і з душі вся кров
Витекла. У конверті
Ти передав свій лист.
Як твоє серце гарний.
Із всіх думок - намист
Втіху зшивати марно.
І на землі душа
Витоптана віршами.
Я всіх чужих чужа
В прірві, що поміж нами.
Бога лише молю
Щастя тобі віддати.
Я ж бо тебе люблю.
Де ж біль мій заховати?
Ходить під Новий рік
Янгол збирать бажання.
Ти...Щось забув, як втік...
Біль і мої страждання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016
Не плачу. Та порадь, що відчувати.
Вже снігу стільки випало з тих пір.
А я не вмію досі засинати.
Лиш Янгол все шепоче мені:
-Вір...
Я вірю. Я завжди у щастя вірю.
Я вірю так, що моляться зірки.
Я мрію. Я завжди так щиро мрію.
Не мають відпочиночку думки.
Сміюся. Я сміюся. Я щаслива.
Хоч стільки злив у серці, як води
У всіх морях на світі. Я красива.
Сьогодні, вчора, завтра. Та сліди
Твої десь розчинилися. Не знаю.
Чому так мало випало снігів?
Ти знаєш, що і досі я кохаю?..
Хоч сльози вже не мають берегів?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2016
Розійшлися. Зібрала речі.
І валізи вже біля хвіртки.
Він не плакав від її втечі.
Не чекав він такої звістки.
На коліна лиш впав. Не піде?!
Та вона ж його так кохала!
А сьогодні... Як сонце зійде
Вся земля десь у прірву впала...
І ні звісточки. І ні звуку.
І ні дотику, ні цілунку.
Та, з косою взяла за руку.
Обіцяла сто подарунків...
А вона у таксі сідає,
Років сім вже пройшло з розлуки.
Чи вона його ще кохає?..
Та вві сні він цілує руки.
Зодягнулись сніжинки в сукні,
Що ніколи не одягали.
Ніби танець для всіх присутніх.
На землі вони раювали.
Він... Тихенько її торкнувся.
Взяв валізу...Вже не відпустить.
Ненароком він посковзнувся.
Зламав ногу. Оце так зустріч!
У лікарні із ним ночує.
Скільки років промарнувала!
І цілує його. Цілує.
Цілу ніч його обнімала.
А в новинах передавали,
Що літак... Її рейс... Розбився.
Не почула. Бо цілувались.
Як він нею завжди гордився!
Він ще спить. А вона валізу
Віднесе у його будинок.
Він забув вже її образу.
Та зламає вона годинник.
Щоб забути як зруйнувала,
Таке щастя. Що ж наробила?!
Років сім вже не відчувала
Тих цілунків, що все молила.
Двері мама його відкрила.
-Його тиждень... Як... Поховала...
Чи здуріла?! Вона!.. Блудила!?
-Я... Його... Тепер! Цілувала!..
Не пробачила? Та знущатись
Так з невістки?! Вона ж бо мати!
Захотілося з ним сховатись...
Чи ж не вміє?.. Вона прощати?..
Повернулася до лікарні.
Вони знімуть собі кімнату.
Її книжка ще у друкарні.
І шукає вона палату...
-Вибачайте... Ви помилились...
Цей будинок зносити мають.
Аварійний. Ви б помолились.
-Це ж лікарня?!
Хіба!.. Не знають?!
Це ж лікарня! А де палата?
Лікарі, що вночі ходили?
Новий рік... Вона б циферблата
Розірвала! Де взяти сили?
З того світу прийшов до неї
Врятувати... Вона ж... Кохала.
... Де могила його?Лілеї
В білий сніг вона довго пхала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2016
Сама собі ялиночку зрубаю,
Сама на неї вірші всі одягну.
Я чобітки швиденько вибираю,
Бо сніг такий у лісі! Як притягну?
Та зайчик став благати, і лисиця,
Щоби я ту ялинку не чіпала.
Прийшов і вовк, прийшла його вовчиця.
Як добре, що її я не зрубала.
Я сіла і тихесенько так плачу,
Бо стільки б шкоди в лісі наробила.
А зайченя :
-Та ми тебе пробачим.
Лише... Щоб в нас хоч місяць погостила.
Готують мене медом. Сік, горішки,
Калину і сушені полуниці.
І кутають вночі Відоньки ніжки
У хвіст рудоволосої лисиці.
Ось з ними Новий зустріне Віда!
А ліженько яке мені зробили!
Ой, щоби там не лишитись до літа.
Чи Ви б до мене в гості там ходили?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2016
Не вір гравітації! Нас надурили!
Нитки золоті в вушко голки й за діло!
Глінтвейну нам Янголи вкотре зробили,
А ми... Якось дивимось в небо несміло...
Не вір цим законам! Ми можем літати!
Та просто... В дитинстві чомусь нам сказали,
Що треба так чемно ходить. Щось чекати.
І пір'я не в крила, в перину нам склали.
Не вір цим наукам! Перину розшийте.
Усі ці пір'їнки у крила й до неба!
Все вийде у Вас! Я Вас прошу :літайте!
Літати! Літати!.. Усім нам так треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2016
Що ж лишити в спадок?
Сотні тисяч згадок.
Наше некохання,
Моє немовчання.
Щоб таке лишити?
Вчила крила шити.
Та сама летіла
На вогонь. Й згоріли.
Що би ще згадати?
Як будуєш грати.
Як каміння носиш
В пазузі і просиш,
Щоб не турбувала.
Щоб не цілувала.
А я спадок пишу.
І гойдаю тишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2016
Що двоє ці? Ось диваки!
Їм добре і в коморі.
Щоб тільки разом всі роки.
Щоб тільки спільні зорі!
Що двоє ці? Та слабаки!
Живуть в чужій кімнаті.
Вони такі, як жебраки.
Які ж вони багаті!
У них є небо, в них-вони!
Обійми є, цілунки!
В одному ліжку бачать сни.
Це ж долі подарунки!
У них-вони! Квартири, дім?!
У них є все на світі.
Їм добре і в селі старім.
Щасливі ніби діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2016
Я вчора була цілий світ.
Сьогодні... Як сніжинка,
Що впала як засохлий цвіт
В закинуту хатинку.
Я вчора була всіх принцес
Гарніша на планеті!
Та див немає. І чудес...
І я в чужій кареті...
Ще вчора була Янголя,
Малесеньке і рідне.
Босоніж йду як те маля,
Обідране і бідне.
А навкруги так ліпить сніг!
Так захотілось дива!
Ти вчора був у моїх ніг...
Чи нині я?.. Щаслива?..
Що ж ти так робиш?! Взяв й пішов.
Ні поцілунку навіть.
Так поглумилася любов,
Ще й покормила пам'ять.
В уста ще вчора цілував,
Кормив мене з тарілки.
Сьогодні вітер майстрував
Крильцятка біля хвіртки.
Щоб полетіла і знайшла!
Щоби якось впросила!
Та цілий світ я обійшла.
Та всі зносила крила!
А ти... Закривсь на сто замків.
Від мене щоб сховатись...
На крила зшию сто дзвінків,
Щоб в небі не штовхатись.
Бо Янголи всю ніч летять.
Просила їх шукати
Тебе завжди!.. Що ж гомонять?..
Що ти... Зробив вже й грати.
Щоби до тебе не прийшла.
Щоби... Не залетіла.
Ти не журись... Я вже пішла...
Я... Вірить в щастя сміла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2016
Янгол довго летів і присів на тонесеньку гілку.
Щоб ніхто не впізнав - крила білі сховав у мішечок.
Він дивився за нами. Знімав на небесную плівку,
І вирізував з плівки невдалий, негарний шматочок.
Хтось його і не бачив, а хтось запитав, чи не впаде.
Гілка була тоненька і снігу ще зовсім немає.
А він вірш, що я пишу, на музику неба покладе.
І вона поміж зір у самісінькім небі лунає.
Я писала тобі. Ти не вірив у Янголів. Крила
У мішечку у них, щоби їх не завжди упізнали.
Я свої у торбинці полатані досі носила.
Це тебе... Янголятка маленькі всю ніч цілували.
Лоскотали, торкались, тобі не давали поспати.
Ти присів аж на ліжку... І я загубила торбинку.
Я за нею повернусь... Вночі... Щоб тебе цілувати.
А тепер відпочину. Лишень... На малесеньку хвильку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2016
Падав лист. Від гілки відірвався.
Як вона молила залишитись!
Він в малу сніжинку закохався,
Думав сам на сніг перетворитись.
Та сніжинка впала у долоню,
І її так стисли. І немає.
Лист лежав всю ніч на підвіконню.
І чекає він її... Чекає...
Так і я... У тебе закохалась.
Відірвалась. І лечу. Гукаю.
Ось... Якби про тебе... Й не дізналась...
А тепер як лист сухий блукаю.
Та прийдуть дощі. Поприбивають
До землі те листячко сухеньке.
Поки ще малесенькі літають.
Схожа я на те... Одне... Одненьке...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
Вітер б'є батогом по віконцю моєму і плаче.
Так хотів би зігрітись. Та я не впустила в кімнату.
Він... Можливо... Ще любить. І вкотре манюнький пробачить.
Тільки він попросив за прощення маленьку оплату.
Попросив, щоб назавжди тебе і навік розкохала.
Щоб в думках він ніколи не чув, як молила вернутись.
І нічого. Хай буде. Я вітру давно обіцяла.
Та впустила... В обіймах заснути й якось загорнутись.
Ось коханець він мій. І холодний, і теплий, і вірний.
Не розлюбить ніколи. Ніколи мене не залишить.
І такий він преніжний, і теплий такий. І покірний.
І цілує мене. І голубить. І пестить. Й колише...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
Ти знову прийдеш.Я не знаю коли. Та прийдеш.
Я думала довго, які ж тобі двері відкрити.
Ти любиш. Ти любиш. Ти любиш! І я тебе-теж.
Нам важко нарізно. Так хочу тебе притулити.
Ти будеш чекати літак, чи таксі, чи трамвай.
Ти в потязі будеш від холоду грітись абсентом.
Ти знову повернешся. Я вже поставила чай.
Ти прийдеш з своїм на коханнячко моє патентом.
Так смішно відчиниш сто тисяч усяких дверей
У нашім будинку. Тебе ж там чекали роками!
Лиш я полетіла давно вже на небо... Єлей
Лишивсь на підлозі,де лилися сльози ночами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016
Некохана ніким. Як пташка
Попід снігом вночі летіла.
Чорне пір'ячко. Як монашка,
Що ховала найкраще тіло.
І її обіймали зими,
Замерзала від необіймів.
А вночі рятували рими,
Коли прірва... І та не прийме.
Некохана ніким. Ніколи.
Оберемками геть не квіти.
Не троянди, не матіоли.
І обійме хіба що вітер.
Некохана. Тримала зраду
У обіймах і цілувала.
Та давала собі ще раду.
І скількох вона врятувала!
Некохана. Як та пташина.
Поцілована лиш дощами.
Та вона - геть мала дитина,
Що літала під небесами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016
Латала найкращі слова,
Торбинку для них я пошила.
Та пленталась стара журба,
І я те шиття розгубила.
А скільки пішло там ниток!
Не гудзики шила. Перлинки.
А скільки там було думок!
Та всі розбрелись. До краплинки...
Без відтінку сам діамант
Латала на слові :кохаю!
Приходив старий музикант
Складати їх в ноти... Що ж маю?
Я все розгубила... Стара
Уже я давно. Під сто років...
Це хтось... Підпалив... І Мара
З Лідницею йдуть до потоків.
Хай мерзнуть вони. Промовчу...
Вони ж бо... Прийшли... Не за мною?
Хоч важко якось... До плачу.
І досі живу лиш тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Ти кохаєш? Що ж кажеш?.. Так?
То чому ж тоді ріжеш душу?
Ти хотів би пізнать на смак?
Що ж... Тоді потерпіти мушу.
Ти кохаєш? Що кажеш? Ні?
Що ж. Змиритися з цим. І жити?
Чом приходиш в моєму сні,
Вчиш літати... А не ходити...
Ти кохаєш? Так?! Не мене?!
То чому тоді рвеш серденько?..
Що ж, мій Янголе... Все мине
Як моря ссохнуть всі швиденько...
Ну а поки... Молюся... Вчусь
Потихеньку не літати.
І до тебе вві сні тулюсь,
Щоб до втоми націлувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Ти любиш, коли у душі моїх тільки сам сміх.
Коли я красива і втома мене не торкалась.
Коли... Чарівниця я. З неба посиплю весь сніг!
Коли... Ні сльозинки. А боляче... Аж задихалась!
Ти любиш, коли я погоджуюсь. Я ж Янголя.
Ти любиш свій фільм і читаєш Булгакова вкотре.
Та ти не дізнався, що я ще маленьке маля,
І личко від сліз уночі премокресеньке, мокре.
Ніколи в житті не боявся, що не повернусь.
Я ніби собака, що буде стоять на морозі.
Ти любиш, коли я щаслива, коли я не злюсь.
Та справжню мене полюбити не є в твоїй змозі.
Та щастя - це все перемішане :туга і біль.
І ранком не вимите личко і спутані коси.
Щоб знати смак цукру - то спробуй не мед лиш, а й сіль.
І вицілуй личко моє. І усі мої сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
Боже, ти вірші мої читаєш?
І чому ти любиш більше всіх?
А коли ж ти спатоньки лягаєш -
Можна, я зігріюсь біля ніг?
Боже, а тебе душа боліла,
Коли ти найкращих забирав?
Що. .. Моя душа... Без мого тіла?..
Ти її в обійми загортав?
Боже, ти навчиш мене молитись
Так, як сам молився. Ти пробач.
І дозволь до тебе притулитись...
Посміхайся, Боженьку. Не плач...
Боже, я писала гарні вірші?
Чи один комусь хоч допоміг?..
Чи від них ставали щасливіші?..
Можна, я вмощусь до твоїх ніг?
Можна, я всіх Янголів покличу?
Можна, ми врятуємо усіх?..
Чом таке сумне в тебе обличчя,
Ніби ні на хвильку не приліг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2016
Ти сказав, що буду я щаслива
Не з тобою. Сам собі пішов.
Ти сказав, що ніби ще красива.
Тільки сніг все сьомий рік зійшов.
А сьогодні знов якісь сніжинки
Намели ковдриночки із туг.
Я плела з дощу для них торбинки,
Ніби для малюсіньких подрУг.
Ти сказав, що це було кохання.
Я це знала. І тому зіркам
Закривала віченьки до рання,
Бо комусь світили... Лиш не нам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2016
Ти мені звично душу віддаєш.
Одним цілунком. Поглядом. Смієшся.
Ти ніби в долі щастячко крадеш,
Нікому в тому сам не зізнаєшся.
Я тобі душу в душу віддаю.
Оце обійми... Ніби ми на небі.
Я тебе дуже, дуже так люблю.
Це є те щастя, що мені так треба.
Я тобі серце в серденько складу.
Я тобі осінь й зиму подарую.
Я всіх для тебе Янголів вкраду.
І я тебе... Я просто... Зацілую...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703464
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.11.2016
Коханню Ви молилися як Богу?
Благословляли кожну його мить?
Ви цілували поглядом дорогу,
Хоч від розлуки так душа болить.
Ви вірили, коли стоптали віру?
Ви мріяли, коли нема вже мрій?
Навколішки Ви сповідались вітру,
Молили :
-Та хоч ти мене зігрій.
А Ви стояли вкриті тільки снігом,
І це був Ваш будиночок і рай?
А Ви ділились геть засохлим хлібом
Із ворогом. Й просили :
-Пробачай...
Ви дарували душу на долоні,
Коли коханий кинув і пішов?
А Ви стояли вічність на пероні,
Щоб він на цій зупинці лиш зійшов?
Ви вірили, коли в Вас вкрали віру?
Ви лікувались віршами?.. Хіба?
А як з душі зривали сьому шкіру?
А як загостювала лиш журба?
Коханню Ви молилися? Просили,
Щоб Бог його не лишив ні на мить?
Ми з Янголом дарунки розносили,
А він нехай у ліжку теплім спить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2016
Не шукай мене в небі. Мене там немає.
Та і як піднімуся, всі крила спалила.
Це лиш Янгол старий поміж зір шкандибає,
Бо глядіть за тобою його я просила.
Ми колись обнімались з ним крилами. Віриш?
Не брешу тобі. Зовсім. Та я б не збрехала.
Ти обрізав мої до саменької шкіри.
Знаю, що ненавмисно... Бо я... Так кохала...
Не шукай при дорозі. Я геть не тополя.
Не шукай між морями, у полі, в лісечку.
Я хотіла... Хотіла! Щоб я... Твоя доля...
Та я пташкою стала... В чужому гніздечку.
Я за нелюба вийшла, щоб Вас лиш забути.
Як його поцілунки шматують все тіло!
Краще б хтось... Батогами... Та Вам не збагнути...
Відростила би крила! Й до Вас прилетіла!
Тільки вчора дізналась, що Ви... Й не шукали...
Крила вкрала і вишила як вишиванку!
Це Ви тільки її... Отак ніжно гукали...
А я в Місяця з Янголом жила на ганку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2016