| Сторінки (19/1846): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Все б тобі віддала
Навіть до краплини.
В душу цілувала.
Слізоньки - перлини
Носила намистом
До сукні із болі.
І плелася містом
Поволі...Поволі...
А я нагадала,
Що й тобі боліло.
Чим заборгувала,
Що сонце не гріло?
Чи личко не біле,
Оченьки не сині?
Може, геть змарніле
Як у домовині?
Як тебе тримати,
Щоб кохав серденько?
Що у серці мати,
Щоб ти був близенько?
Геть змарніло личко,
Сльозинки-намисто
Личать Янголятку,
Що блукає містом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016
І сняться сни. Якісь пусті й самотні.
І йде життя за ними. Як ніч з днем.
Все зміниться!.. Чи завтра? Чи сьогодні?..
Омиється улюбленим дощем.
І йде життя. За снами знову ранки.
За ранком знову дні як пустоцвіт.
І взяти б почуття в найбільшу рамку,
Й сховати, щоб не бачив всенький світ.
І сняться сни. Й ховаються хвилини,
Щоб якось зупинився старий час.
І спалюю я в рамках всі картини,
Та полум'я зігріє те не нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2016
Колись жила однісінька на світі,
І ти десь жив. Чекав мене й шукав.
Гадаючи, що сонце іншим світить,
Бо ти в пітьмі самісінькій блукав.
Молилася за тебе і просила,
Щоб Боженько стежиноньку вказав.
Вірші в подолі душеньки носила,
Щоб ти хоча б найменший прочитав.
Вітри мели снігами навіть влітку,
Все замерзало. Квіти і дощі.
А я все відчиняла стару хвіртку,
Бо там зросли лавандові кущі.
А ось і ти! Я встигла й посивіти.
Та тільки віра більшенька за світ!
Від щастя тільки б не збожеволіти!..
Вже вітер поносив сто пар чобіт...
Вже літо перешило сім сукенок,
Вже весни прикупили сім вінків.
У великодній кошик сім крашанок
Поставила... Минуло сто віків?..
Як все змінилось! Де ж оте кохання?
Чи лід стопився й холодом мете?
Усе Бог дав... Всі виконав прохання...
А нам усе не те... Не те... Не те...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2016
Я буду вірити в людей навіть тоді, коли в мене кидатимуть каміння за те, що віддала останній шматок хліба. Люди перенесли забагато болю, смутку, розчарувань. Люди перестали вірити в диво.
Всесвіт красивий настільки, скільки можуть набрати фарб твої думки.
Якщо ти не носиш в собі сонце, то бачиш інших темними. Неможливо крізь темряву бачити красу душі інших.
Потрібно змиритися з тим, що змінити неможливо. Але ти ставиш інколи свій вирок. Можливо, тільки тому, що проходиш тисячу кроків. А ще один зробити просто ліньки.Можливо-байдужість просто прикриває все великою долонею? І гарні цитати і виправдання прикривають все так гарно, ніби білі фіранки нові і старі вікна.
Всесвіт - це ти. Твої думки, погляд, сміх, аналіз, сльози і обійми. Світ був би зовсім інакшим, якби хоч одна душа, котра має прийти в цей світ, залишилась десь блукати між іншими світами. Одна душа-це цілий світ.
Поезія-це не правильно вибудовані слова і речення без помилок. Поезія-це фарби душі, котрі не мають жодного пояснення.
Земля зникне тоді, коли зникне любов. Доки буде любов-житиме і земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658652
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
Я буду вкотре вірити в любов,
Я буду всоте мріяти про диво.
Я буду ткати щастя з молитов,
Щоб ти на світі був найбільш щасливим!
А ти... Як ти? .. Судити не берусь.
Роботу Бога брати не годиться.
За все в житті тихенько помолюсь.
І диво прийде. І не забариться.
За все тобі подякую, за все,
За день оцей, й за те, що проклинали!
Я дощику підставила лице,
Щоби дощинки душу зцілували!
За все тобі подякую. За всіх.
За хліб насущний, ворогів, за щастя!
Пробач мене за мій найменший гріх...
І дай мені й душі моїй причастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2016
Я пішла десь до Вас. Де ночами молилася тиша.
Де старенький скрипаль поліпив із хмаринок журбу.
І щось смуток в душі все шкребтав як столітняя миша,
Лущив тонами біль за малесеньку ніч і добу.
Я пішла. Не до Вас. Не блукала ні крапельки, краплі!
Оту стежку знайшла, що від Вас до нікуди вела.
"Цепеліни "підвезли мене, бо старі дирижаблі
До одненького десь погубили крильцятка. Повзла
Біль як квочка стара, прикривала собою малечу.
Вже надії нема. Ви боялися зустрічі? Що ж.
Не готуйте від мене до неї сьогоднішню втечу...
Я ж давно не сама... Бо зі мною і біль мій, і дощ.
Були рідні такі! А зчужіли!..Ніхто не наврочив.
Вибирали самі свою стежку...Та все це мине...
Позгортав час газетою спомини, щастя і ночі.
Листоноша погубить чи знайде колись лиш мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Колись мені ти крильцятонька дав,
А я їх так ніколи й не знімала.
Ніхто не знав, ніхто того не знав,
Що вимокли від сліз, що проливала.
Яка гарненька пташечка! Літай!
Відкрили мені клітку і штовхали.
І зачинили двері... Внизу... Рай?..
І крилонька шипами уквітчали.
Летіла... Склавши рученьки слабі
Молила Бога я про справжні крила.
Лежала у багнюці... Та тобі
У Боженьки пробачення просила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016
Я пішла... Не зронивши й сльозинки.
Плакав день, бо десь смутку купив.
Начіпляв собі літер торбинки,
І словечка усі ув'язнив.
Я залишилась. Дощик навшпиньки
Крізь віконечко казку писав.
А вони всі лягали до скриньки,
Де навколішки час їх гойдав.
Я хотіла тебе налякати...
А ти навіть мене не шукав!
Ти... Посмів так мене цілувати!
Що... Тихесенько... Тихо приспав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016
Я певно... Щось... Колись... Комусь... І мушу...
Коли не я-то хто? Скажи мені?
Чи може-хоч до дій когось та змушу?
Чи зорі погойдаю у човні?
Я певно... Щось... Комусь... І досі винна.
Чому лиш я? Бо я-жива душа.
Я зачиняти двері не повинна,
Бо я комусь є рідна. Не чужа.
Щоб перед Богом лиш не вибачатись.
Що часу мало, грошей, днів, ночей.
Зробити все... А потім-сповідатись.
І пригорнутись до його плечей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2016
Була зима. Мелодій мелодій
Стояла на віконечку моїм.
Підкрався тихо березень як злодій,
І будував із зелені свій дім.
Була весна. Пелюсточками вишні
Встелявся шлях, де Янгол пролітав.
І усміхнувсь мені Господь Всевишній.
Яка краса! Й пофотографував.
Була і я. Любила дощ й калюжі,
Любила сніг і бурю. Був і ти.
Я намагалась витоптать байдужість,
Щоби у рай до Янголів пройти.
Були дощі, підсніжники, тюльпани.
Стояв весь світ, що вичекав весну.
Лиш на моїй Вкраїні - старі рани
Болять, болять і згадують війну.
Це нам, ось так. Вірші, тюльпани, злива.
А десь чиясь дитина в полі спить.
Чи посміхається ? А чи щаслива?
Чи нам за неї серденько болить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2016
Вона чекала тихо покарання...
Душа кохала так, що крила знов
Її віднесли в небо, де кохання
Було як святість!.. Він землею йшов...
Всі глузування несла і просила
Від Бога тільки, щоб його вберіг.
Під серцем душу дівчинки носила,
Й плела віночок-диво-оберіг.
Була весна. Співали спів пташини.
Цвіли черешні й падали дощі.
І був вінок на голові в дитини.
І перший дім для неї-два кущі.
Знайшли дитя, а матір засудили.
Лежить мертва, а судять на землі.
Байстря мале під небом народила...
Розмов було на місяць у селі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
Розмальовує вітер намисто думок і кохання,
Відокремлює тихо листочки й дрібненький пісок.
Я згубила назавжди своє піввзаємне чекання
Серед неба старого і серед краплинок - зірок.
Може десь і чекаєш мене, виглядаєш в віконце.
Може знову у Боженько просиш хоча би ім'я.
І стуляєш для мене ти щастя в широкій долоньці,
Плаче дощ. І благання відносить кудись течІя.
Не зустрінемось вкотре. Сльозинка сльозу доганяє.
Чи я в Боженьки мало просила хоч стежку знайти?
Хай за мене тебе навіть Янгол цілує й благає.
Я знайду... Я прийду... Бо існують і інші світи!
Посивіють і коси, і ніженьки втомляться старі,
Я в подолі несу тобі мрії, де віра жила.
Ми зустрінемось.. Гратиме вітер і сам Страдіварі.
Лиш би доленька-доля тебе назавжди берегла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
Перелічує вітер в своїм гаманці до листочка,
До одненького сну, до манюньких думок, що продав.
А зима той листок до землі притулила як квочка,
Щоби він до весни ще багатшим ніж осінь не став.
Ти продаш гаманець? Обміняєш мені на пір'їнки?
Коли Янгол лечить - я пір'їнки від нього прошу.
Чи роздаш задарма? Будуть в кожного знов подарунки,
Може, візьмеш віршем, що за хвилечку я допишу?
Боже, скільки краси обміняла я на свої вірші!
Роздала усім сни, де малесенький Янголик жив!
Щоби всі на землі в одну мить стали ще щасливіші.
Щоби кожен в тім сні і в житті як сам Бог полюбив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2016
Вже стільки років світ собі стоїть,
А й досі ще дивуємось від всього.
Мої дерева! Одіж зодягніть!
І похизуйтесь перед самим Богом!
Моя травинко, річенько, мій дуб!
Моя снежинко і моя Вкраїно!
Як біль болить, що досі наш тризуб
На тій війні, де спалена калина.
О, мій Господь! За всіх тебе молю!
Пробач гріхи, що є в мого народу!
Я всіх... Я всіх до серця притулю...
Я вимолю... Я вимолю свободу
Для нас! Для всіх! Щоб кінчилась війна!
Щоб ця моя травинка зеленіла!
Яка краса!.. Заплачена ціна,
Щоби моя калина не горіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2016
Живе неквапно мить, що завтра буде спомин.
Живе собі і сад, що слухає зірки.
А може, він колись лиш попелом - та в комин?
Чи впаде зерня десь й ростимуть знов сади?
Черешні за вікном, і груші, й чорнобривці!
Десь півень заспівав і криком розбудив.
Лякає лиш одне, що сонце буде вбивця,
Залюбить, затЕплить, і спалить все... Садив
Черешню за вікном старенький дід і плакав,
Бо підеш в магазин і купиш всякий плід!
Він як дитя мале. З черешньою балакав.
І Янголу малому дивився тихо вслід.
Та плачеш що? Скажи? Тобі до Бога скоро.
А там тобі і сад, а там тобі і рай!
І віднесуть тебе чужі із твого двору.
І стрінешся там з нею!.. Ще трішки зачекай!
А як моя земля? А як моя черешня?
А як усенький рід, як браття-козаки?
Чи пролунає там колись вкраїнська пісня?
Та я б її послухав і в небі залюбки!..
Живе неквапно мить, як дід, як сад, як зорі.
Що квапитися їм, коли і час стоїть?
Лиш квапиться втекти мишатко у коморі,
Що зернятко краде століттями століть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016
Я буду знов любити тільки Вас
Сьогодні, вчора, вранці, щомолитви.
Ношу в подолі викрадений час,
Дощем латаю зношені підошви.
Бо скільки я століть вже перейшла,
А Вас немає вкотре. Домовлялись
Зустрітись потім! Я Вас не знайшла...
Але Ви в мене!.. В мене!.. Закохались!..
Та всі стежки снігами замело
Навіть улітку, навіть і весною!
Уже на карті стерлося село,
Де ми колись кохалися з тобою.
Там є пеньок від вишні, що садив
Твій прапраправнук... Ти мене шукаєш?
А пам'ятаєш, як мене любив?
Ти в світі є... І ти мене чекаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016
Казки тобі трішки,
Ось ще і горішки.
Ой, які маленькі!
Ой, які дрібненькі!
Це лиш на неділю!
Все, що ти хотіла
Можеш загадати!
Горіх розламати!
Спи моя хороша.
Завтра листоноша
Лист підкине в скриньку
За манюньку хвильку.
Там від мене буде
Диво, що розбудить.
Ти повинна спати,
І мій лист чекати.
Янгол поряд буде...
Лист мій не загубиш?
Віда листа пише...
Янгол заколише...
Хай тобі присниться
Зайчик, мала киця.
Море, сніг і дощик.
І великий кошик,
Де щастячко спало,
Бо тебе шукало.
Міцно обнімаю,
Цілую і знаю:
Ти повинна спатки.
Янгол-цілуватки.
Обіцяй швиденько
Дівчинко маленька!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640762
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.02.2016
Теплить зима старим холодом душу мою.
Гріють морози. Я мерзну від весен і літа.
І серед криги душевної якось стою...
Зовсім самотня... Саменька... У цілому світі...
Хтось би зігрів? Попросити? Благати? Чи як?
Руки обпечені морозом разом з душею.
Муляє щось за спиною ржавілий все цвях.
Жаль мені якось... Що я вже не буду твоєю...
Плачуть вірші, що вмирають самотні в душі.
Як та дитина, що світу не бачила зовсім.
Я так хотіла зігрітися серед дощів.
Добре, що лід зігрівався в моєму волоссі.
Плачуть вірші ненароджені... Плачуть... Нехай!
Я би дала їм життя, та кому вони треба?..
Але вони, певно.. Втраплять колись навіть в рай...
Будуть потрібні комусь на саменькому небі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016
Скоро весна. Хтось чекає підсніжники.
Вишні цвітіння, краплиночки дощику.
Я - щоб змогла пришивать тобі ґудзики,
І всі зірки позбирати до кошику.
Скоро весна. Хтось бажає зігрітися
Після зими, вечорів без закінчення.
Я-щоб до тебе, до тебе тулитися.
Бо небесами з тобою ми вінчані.
Скоро весна. А мені би домовитись,
Щоби зима ця ніяк не кінчалася.
Ґудзик пришити тобі, приголубити...
Скоро весна... А я знов закохалася
В тебе назавжди. Як ніби зустрілися.
Чай пити з горнятка вдвох й цілуватися.
Янголи знов на віконечко всілися,
Щоби до раночку з нами зостатися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640244
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.01.2016
Я зрадила тобі сьогодні. Що ж.
Покинеш чи чекатимеш пробачень?
Десь поміж січень плентається дощ
В короні півдумок, півзвинувачень.
Я зрадила тобі. А чи собі?
Нахабно так. І совість собі спала.
Десь вешталися дні такі сліпі,
Що я їх з самим вечором топтала.
Я зрадила тобі. А ти й не знав.
Не запитав, де нічку ночувала.
Ти не кохав. Ти... Певно... Не кохав...
А я тебе... І в зраді цілувала...
Я зрадила тобі.Чия ж вина?
Моя... Моя... Якби ж тебе зустріла
У цім житті! Десь плакала війна.
А я тебе... І бачити не сміла.
Зустрінь мене! Прийди і обійми!
Я зрадила? Але ж тебе немає...
Заходь... Спочатку... Тільки в мої сни!
Бо Віда так тебе!.. Тебе... Кохає!..
Я поки почекаю... Допишу
Тобі листа і колискову Богу.
І Янголят своїх заколишу.
Зірками освічу тобі дорогу.
Збрехала. Зовсім трішечки. Пробач.
Я знаю, що брехать тобі не можна.
Я завжди буду поряд... Ти поплач.
А шлях до мене вкаже тобі кожний.
Я дочекаюсь. Тільки ти прийди...
А що тепер робити? Я допишу
Для Бога колискову. Віднайди
Маленьку Віду, що гойдає тишу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Десь сніг чолом сягає вище неба.
Яка ж бо неповторність в тім жива!
Колись сягав і стежечки . І баба
Із морквою. Відречко - голова.
Я гудзики які! Вуглинки чорні!
Так хочеться морквиноньку оту
Потай украсти... І в свої долоньки
Сховати тихо... Наче сироту
Втішаю дощ. Хіба ж він винуватий?
Хіба би десь до весни не поспав?
Та кожен його сварить, ніби свято
Він просто новорічне сам украв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635348
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.01.2016
Я докохала. Просто. Й дуже звично.
Напевно так, як книгу дописати.
Можливо, десь не зовсім граматично,
Але немає часу виправляти.
Я докохала. Біль змішався з сіллю.
Водою змити рани, де порізи?
У моїх мріях на моїм весіллі
Були на фотографіях валізи.
У моїх мріях... Що ж бо в них зібрати?
Куплю ще сукні, черевички гарні.
Тепер залишу... Душу як до страти
Веду у ніч. Кохання-до друкарні?
Як було гарно! Там тепер не пишуть.
Так не кохають! Так вже не цілують!
І хай у мене люди пальцем тичуть...
І хай собі... Назавжди йду... Ти чуєш?..
Не мала часу я себе жаліти...
Пішла...Іду...Яка...Кому...Різниця...
Не дай Господь, щоб сміло так боліти
Тебе в душі, як Відонька присниться!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016
І вийду в ніч із тишею кричати,
Я й зорі сиві.І нам нами Бог.
І справжня така мить-найбільше свято!
Хвилина кожна видана у борг.
А ми борги й собі не віддавали!
Марнуєм миті. Що там мить!.. Життя...
Якби ми Богу біль не завдавали...
Якби.. І ти... І ми... Вони... І я...
Я вийду в ніч із Богом говорити.
Я у його долонях, у руках.
Якби б нам один одного любити...
В ділах... В житті... І навіть у думках...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2016
Йшла навпомацки душа.
Ось камінчик, скло, ось терня.
Павутиння на дощах?
Та це Янгола майстерня.
Усміхалась. До колін
Ноги в крові, рани голі.
А з усюденьких сторін
Грати, де багато волі.
Йшла? Здавалось... Пір'я все
У подолі просушила.
Як однюсеньке впаде-
До грудей своїх тулила.
Ось і придане. Собі
З пір'я шиє дві перини.
Замість ліженька-кущі.
Замість лампи-всі зірчини.
Одну перину продасть,
Купить хліба для бідненьких.
А їй Боженько все дасть,
Це ж вона йому рідненька.
Жила з вдячністю душа.
Бачить зорі, небо,вітер!
Хоч комусь вона й чужа...
Та як щось змайструє з літер!..
Хтось всміхнеться, хтось сльозу
Так щиренько проливає...
Хтось прошепше:обійму...
Хтось і брудом обливає.
Має все:любовь, печаль,
Ніжність, зраду, дощ, сніжинки!
А між зорями скрипаль
Грав на сходинках хмаринки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2016
Нема сніжинок? Нема? Нема!
А за віконцем уже зима.
Сніжата замінять щастята!
Та це такі собі малята,
Що кращі за малі сніжинки!
Нехай до вашої хатинки
Летять і лишаться там жити!
Як я... Посміють Вас любити!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2015
Чомусь весільну сукню не вдягає
У грудньосічні зимонька.Пряде
Дрібненький дощ хмариноньки й чекає,
Що десь мороз в дорозі віднайде.
Ми все приготували. Чобіточки.
Сплети із вовни шарфи і кожух.
До санок поміняли мотузочки,
Але я вам про інше розкажу.
Давай приготуємо любові
Усім, усім, усім! Я вас прошу!
А я ще напишу вам колискові
Із снігу, зір, хмаринок і дощу.
Давайте приготуємо обійми.
В зиму холодну треба обнімать!
І ходить дощ у грудні ніби в прийми.
А я його... Так хочу цілувать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2015
Добрий вечір мої рідні і дуже дорогі. Так, це я звертаюся до Вас. Я ж так Вас люблю! Та Ви й самі знаєте! Вчимося порушувати традиції.
Швиденько біжимо мити личко, ручки,ніжки і підвіконня.Ставимо чобіток. Закриває оченятонька і чекаємо подаруночка від святого Миколая.
Якби Ви знали, скільки див є на світі! Якби Ви тільки знали!
Снігу немає. Ну і що? Тільки я забула Вам сказати, що чобіток ставимо не пустий. Зрозуміли?
Швиденько наповнюємо його поцілуночками, побажання, обіймами, казкою. І ставимо записочку Миколаю, щоб він відніс найріднішим людям. Вони ж нас так люблять. Так чекають! А які вони будуть щасливі! Ви уявляєте?
Це щастя подвоїться. А потім будуть насінинки. І щастя породить щастя. І вашу посмішку.
Ой, я теж повинна встигнути!Моїх обіймів чекають. І вони... Це обов'язково прочитать! Люблю Вас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629694
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2015
Десь дощ пряде із павутиння спомин.
Десь час збирає вишиті думки.
Задумався і викинув у комин.
А я швиденько зберу у клунки.
Хотіла розшивати з літер вбраних
Лиш в доброту, молитву і казки.
Виводила я ручкою старанно
В клуночки, що був в комині-думки.
Біжить все час. І рими дощ відносить
В нікуди, бо ніхто їх не шукав.
Натомість хоч одну людину просить
Читати вірш, що нічкою писав.
Він рученькою хапле парасолі,
Бо хоче лише в личко цілувать.
Бурчали люди:день який у долі!
А він хотів... Хоч крапельку обнять...
Лишаюся на вулиці. Цілунки
Зібрала. Націлована за всіх!
Дощ розмочив із комину всі клунки...
Але мене ще націлує й сніг!
Скажіть мені, скажіть, у чому ж щастя?
У поцілунках вітру і дощу.
Це ніби... Ніби!.. Боженьки причастя!
Я щастячком усіх Вас пригощу!
Пришла я націлована додому,
Щаслива! Прещаслива! Цілував
Мене сам дощ. Я відпустила втому.
І в ліженько, щоб милий обнімав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2015
Я листи тобі писала,
Янголами відправляла.
В них я вклала всі молитви.
Притулила до голівки
Твоє серденько і душу...
Ти не віриш... Та я мушу...
Тебе на ніч цілувала,
Бо ти плакала... Я знала...
А коли ти налякалась,
І до дощику торкалась-
Це тоді я приходила,
І до серденько тулила.
Хтось же мав тебе почути...
А ти мала це відчути...
Я ж маленька чарівниця.
В мене власна є криниця.
Там із слізок казки ліплю,
За них посмішок накуплю.
До хмариночок прив'яжу,
І відпущу наче пряжу.
Янгол зліпить із них диво.
Ти повіриш? Це ж можливо!
Я ще пір'ячко збирала,
І до тебе відсилала.
Не дивися, що велике,
І такеє прелегеньке.
Не дивися, що маленьке.
Ти постав собі в кишеньку
Оберіг від Віди маєш.
Знаю:ти це відчуваєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628950
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.12.2015
Скільки болі випало!.. Як снігу...
Покотилось серденьком, душею.
Хтось сто раз переписав би книгу,
Доки крапля витече свічею.
Скільки сліз проплакала! Морями! ..
А вони котились як примари.
І стікали літечком снігами,
Дощ платив мені за них динари.
Скільки смутку! Скільки невезіння!
Скільки сподівань живих зарила!..
Будувала замок із каміння,
Що в подолі й тайстрі проносила...
Через річку-хрест замість місточка.
А все поле сіяла словами.
Чи пустий вже подол й тайстриночка?
Чи душа вже повна молитвами?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2015
Я і Боженько мій.
Загубила світ мрій.
І стою серед поля. І плачу.
А на мене одну
Отих жал цілий рій!
Та змирюся... Та вкотре пробачу...
Попелюшкою я
Стала в лісі і сплю.
Там ні принців нема, ні карети.
Листям старим собі
Ліжко з гіллям стелю.
Щоб тепліше-старенькі газети...
Краплі крові тесуть
На земельку, на сніг.
Що ж ти, Відонько, сніг червонила?
І на місті стою,
Щоби сніг отож зміг
Відбілитись...Чому ж я ходила?..
Що ж від мене? Лиш сум.
Один біль. І ніщо.
Заховалась у лісі... Лісечку...
Ходить день. Шкандибає.
У вічність дійшов.
Як той біль. Хоч колись... На сердечку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
Загубилася осінь і я. Загубились дівчатка.
Серед старих століть і намолених сивих ночей.
Нас знайдуть по цілунках на наших маленьких зап'ястках.
Нас знайдуть... Хоч колись... Без згорілих.. Без світла свічей...
Загубилася я... Осінь просто сьогодні зсивіла,
І крізь час поплелася до місяців... Що ж їй... Пройде...
Я здавалось щасливою! Трішечки... Зовсім... Здуріла...
Я кохала колись. Та забула. Забуду... Веде
Мене старість з самотністю й душить як каменем болем.
Задавали і ставлять в могилу неритую хрест.
Хто ж та знайде мене... А хоч мертву... Та серед недолі...
А душа... Ти самотня... Саменька... Як перст той... Як перст...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
Цитую твою душу. Сніг пряде
Із осені дощиночки-цедринки.
І до вінця Дощиху поведе,
Бо в світі кожен має половинки.
А ти, маля, відчуєш за сто верст,
Що котяться дощиноньки-сльозата.
Фарбуєш Янголяточками хрест,
Бо він вже не вміщається в кімнаті.
Не ставиш хрест на рівні терези,
Не зменшуєш вагу його і святість.
Із тернячка й зеленої лози
Плету вінок не стілечки на старість.
Скоріше, щоби заздрили святі,
Коли його приміряю.Гарненька!
Як яблука зоринки обтяті
Складаю в кошик дівчинці рідненькій.
Як місяченько вийде на місток,
То прошу його йти в свою кімнату.
Загубить між речей моїх квиток,
Натомість передасть тобі присвяту.
Обійми передасть, а ти приймеш
Як найщиріший в світі подарунок.
І навзаєм ти Відку обіймеш.
Обійми-то найкращий порятунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628141
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.12.2015
Не заходь сьогодні в сни.
Я не заходила.
І нікого не вини,
Що не розлюбила.
Не читай мої думки,
Вітер із долоні
Не годуй, бо лиш роки
Фарбували скроні.
Бач, на хвиленьку приліг
Вітер у куточку?
Повалився, бо не зміг
Спати на візочку.
Зорі з неба не зривай,
Бо вони загальні.
Не шукай в гаєчку рай,
Там вітри печальні.
Набрехала і пішла,
Думала, що спиниш.
Душу свою роздягла.
Ти й одіж не спалиш.
Прочекала тисяч літ
На містку із віри.
Збудувала дім, а пліт
Доплели нам звірі.
Так і Мавкою живу
В лісі, при дорозі.
Пишу пісню дощову,
Стою на порозі.
Виглядаю, що зайдеш,
Філіжанку щастя
Вип'єш зранку... Припадеш
Ніби до причастя.
Беру інколи мітлу,
Щоб злітати в місто.
Мавці і старім ослу
Тісно. Ліплю тісто
І кладу у нього мак,
Не тому, щоб спати.
А пройде якийсь жебрак -
Зможу запитати:
-Чи ви бачили осла,
Що його шукаю?
-Я з сусіднього села,
Осла випасаю.
Тай привів мені у двір
Малу худобину.
Але ж ти... Не зовсім звір...
На одну хвилину
Закриваю очі. Стій!
Мо', я чарівниця?
Говорили... От і дій.
Я ж дурна ослиця...
І стоїть собі жебрак,
Нагороду просить.
А я сію дрібний мак,
І вітер відносить
Одне зернятко туди,
Де широке поле.
Де ще є твої сліди...
Доле моя!..Доле!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2015
Завжди держава думає про нас!
І ділить ложки, миски і корито,
А в декотрій кровиночки налито.
Ми ж тішимось, що прийде й їхній час.
Завжди держава вимиє лице
Для камер і для посмішок у пресі.
А наші душі вимерзли в регресі.
Майбутнє пишем тільки олівцем.
Бо як же записать, що ми з Іуд
У чомусь брали приклад і мовчали.
А самі ближніх розуму навчали,
Плекали гріх й робили самосуд.
Як важко сперечатися, коли
В руках держави кийки і булави.
Виносять вирок без читання справи.
А ми в постолах тягнем як воли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626784
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2015
Чомусь Господь все слухає мене,
А я йому сьогодні-про сумне.
А я йому і вірші, і прохання.
І так з самого вечора до рання.
А я до нього йду. І власний хрест
Несу хвилин сто EN через EN верст.
Відволікаю від важливих справ.
На власний розсуд пишу свій устав.
Я вередливе божеє дитя.
То крила одягаю, то взуття,
Що не годиться для моїх доріг.
І босими ногами топчу сніг.
Господь завжди любив мене таку,
Чи я в сльозах, чи в маковім вінку.
Чи я без сил, чи в небі на хмаринці,
Бо я дитя у боженьки в домівці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2015
Робіть все з любовю.Вкладайте частинку душі.Хай це зовсім маленька справа.Хай її забудуть і засудять.Любіть любов в любові.Можливо,це зовсім нікому не потрібно.Так здається Вам.Чи іншим.Маленька справа з усмішкою і любовю-це частинка нас.Це наша душа.
Ми інколи багато не можемо змінити.І не можемо вплинути на ситуацію чи ставлення людини до неї.Але ми маємо намагатись змінити її до кращого.Навіть якщо немає ні краплини малесенького шансу.Спроба і небайдужість-це як руки,складені в молитві.
Наші вірші потрібні нам.Хай їх ніхто не читає.Це ніби кімната в душі,де зберігається образ божий,святість і краса.
Посмішка однієї людини запалить віру,надію і настрій всім,хто її любить.І хто чекає.
Вдячність за все-це молитва,яку можна читати з посмішкою,сльозами,болем і...Вдячністю...
Кожен має своє сонце,свій місяць,дощ,сніг і книгу.Прочитану,промолену,написану чи ненаписану.
Я вчуся любити всіх.Хто ображав і не любив мене.Я їх люблю.Я їх дуже люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625126
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Робіть все з любовю.Вкладайте частинку душі.Хай це зовсім маленька справа.Хай її забудуть і засудять.Любіть любов в любові.Можливо,це зовсім нікому не потрібно.Так здається Вам.Чи іншим.Маленька справа з усмішкою і любовю-це частинка нас.Це наша душа.
Ми інколи багато не можемо змінити.І не можемо вплинути на ситуацію чи ставлення людини до неї.Але ми маємо намагатись змінити її до кращого.Навіть якщо немає ні краплини малесенького шансу.Спроба і небайдужість-це як руки,складені в молитві.
Наші вірші потрібні нам.Хай їх ніхто не читає.Це ніби кімната в душі,де зберігається образ божий,святість і краса.
Посмішка однієї людини запалить віру,надію і настрій всім,хто її любить.І хто чекає.
Вдячність за все-це молитва,яку можна читати з посмішкою,сльозами,болем і...Вдячністю...
Кожен має своє сонце,свій місяць,дощ,сніг і книгу.Прочитану,промолену,написану чи ненаписану.
Я вчуся любити всіх.Хто ображав і не любив мене.Я їх люблю.Я їх дуже люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625125
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Осене,люба,я прошу тебе залишитись.
Хочеш, валізи твої розберу я саменька?
Потім я Янголам буду до завжди хвалитись,
Що ти погодилась.Бачиш,мала черешенька
Листячко лишила.Скубає вітер і злиться.
Ой,та не треба.Сваритися зимонька буде?
Тільки не завжди потрібно робить,як годиться.
Ось хризантеми які...Чи і їх ти застудиш?
Щось розфарбовує час.Чи ж то гусячі лапки.
Чи від сльозинок цілує доріженьки-стежки?
Ставить в кінці мого віршу великі три крапки,
А я подумала,що то манюнькі сережки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Не озираюсь. Йду. Не обертатись.
Не повертаюсь,хоч і промолила.
Сльозами вкотре долі усміхатись,
Лиш з розуму не сходити... Просила...
Каміння попід ноги. І у душу.
Колись стіну я зводила. Без стелі.
Тепер там бур\'яни. І зсохлу грушу
Зрубала я у зведеній оселі.
Із неї зроблю ліженько.Перину
Пошиють мені хмароньки біленькі.
Гостей я не запрошу в цю хатини.
Лиш Янголів маленьких, що рідненькі.
Дощем там мити личенько, снігами
Білити душу... Будуть гостювати
Байдужість й стерта пам\'ять поміж нами.
І в личко мене вічно цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
Тихий вечір кудись заховався за грати надії,
Вирвав мрію із серця і вкинув під ноги топтати.
Вже зібрались молитись і Янголи, і всі святії.
Я одна розучилась чекати, благати, кохати.
Смішно так виглядала. Літаючи хмарами-впала.
І в болоті з багнюкою крила залишити сміла.
Я навчилась літати з дитинства. Я вміла!.. Я знала!?.
Що лиш очі заплющу...Гадала!..Летіла!Сиділа...
Що принцеса на тій горошині із казки!..Відчула
Серед сто тисяч ковдр горошину маленьку, маленьку!
А це камінь в траві, де тулилась вночі і заснула.
Та я схожа скоріше на качечку стару, кволеньку.
Та я в казці своїй все гортаю сторінки,щоб рвати,
І робити із них кораблі, що сягатимуть сьомого неба.
Я навчилася в будні сто див на хвилину чекати...
А насправді мені... Ліжко... Й ковдру, щоб вкритися треба...
А насправді мені треба скубати пір'ячко й шити
Собі ковдру якусь, щоб зігріти і душу, і тіло.
І на продаж зробити, щоб хліба і солі купити.
Щоб робота була... Щоб літати мені не кортіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2015
Погрожуєш залишити? Залиш.
Ти мусиш знати:нас уже немає.
Лиш попіл почуттів золу вкрашає.
О, душенько, не плач. Переболиш...
Хотів лиш налякати? Налякав.
Скупа сльоза нікуди не котилась.
Вона вже болю справжнього напилась.
А ти моє кохання обікрав.
Погрожував залишити? Хіба
Не ти літав зі мною попід хмари?
Чи хтось чужий як ти лиш мною марив?
Та плачу... Плачу... Я ж така слаба...
В валізи вклала свій останній лист.
Не хочу, щоб душа твоя боліла.
Торкнутися так хочу твого тіла!
Лиш нитку рву розірваних намист.
Намистина закотиться кудись.
І як її ти будеш вігрібати-
Захочеш так мене поцілувати.
І прошепочеш:"Тільки повернись... "
Хотів лиш налякати. Я пішла.
Тільки назавжди й адрес не на карті...
Хіба оті погрози були варті
Так душу заморозить? Ніби з скла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015
Я чекатиму тебе
Навіть якщо зорі
До одненької згребе
Водиченька в морі.
Я шукатиму завжди.
Навіть якщо небо
Поховає ті сліди,
Що для стежки треба.
Я благаю небеса
Хвилиноньку кожну,
Щоби він мої вуста
Поцілував... Можна?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621626
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.11.2015
А ти комусь чужіший всіх чужих,
Комусь - ніхто, а хтось тебе й не знає.
Нема тебе-очей сумніш моїх
На цілим божім світечку немає.
А ти мені - і небо, ніч, і день,
А ти мені і сонечко, і місяць.
Я чародійка.Влізеш до кишень?
Колібрі розмір. Досить тобі місця?
Погодишся? Без тебе... Що за мить...
Комусь-ніхто... Мені-весь світ і більше.
Та поцілуй, Бо так душа болить!
Та обніми... Бо всі для тебе вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621619
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.11.2015
Чи я ж тебе до неба долюблю?
Чи до тих зір, що падають в долоні?
За тебе щохвилиноньки молю,
Щоб якось перетнулись наші долі.
Чи я тебе люблю аж до долівки
Небесної. Не знаєш де вона?
Це хтось діравив небо і нашивки
Робив із срібла-золота до дна.
І вийшло звичне небо. Напіврай.
Це хтось вночі включає тільки лампи.
Чекаю там на тебе. Погукай...
Це ж серця туконять вірші-куранти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
Між сьомим небом вешталась печаль,
Із хмарок свої ніженьки гойдала.
Тобі мене вже й крихтоньки не жаль.
А я собі такого нагадала!..
Між сьомим небом був колись наш дім,
Там ті ж картини висять, гобелени.
Я любленочка твоя!..Річ...Лиш в тім,
Що замість нас живуть там манекени.
Між сьомим небом каву ти варив,
А інколи! Так смішно падав в хмари!
Та ти ж мене!..По справжньому любив!
Але повівсь чомусь на її чари.
Закрила в домі двері. Всі ключі
Залишила маленьким Янголятам.
Ти ходиш в той будиночок вночі?..
Ти в раз останній... Зможеш обійняти?.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2015
Просили зорі тиші. І долоньки
Протягли через річеньку за край.
Йшов парубок вночі до дівчиноньки,
І так в душі молився :покохай!..
Вона така красуня і то знає.
Як розплете оту свою косу!
Як посміхнеться! Кожний покохає.
Навіщо Бог роздав таку красу?
Просили зорі тиші. Хоч на хвильку!
А парубок підійде до воріт,
Знайде з її волосся якусь шпильку,
Й повернеться...На довгих EN сот літ.
О,як її кохав! Та хтось знущався,
Бо смілість всю до крапельки забрав.
Маленький вітер тишею вгощався,
А потім!.. Наче злодій її вкрав.
Красуня кожний вечір чепурилась,
Просила тільки, щоби він прийшов.
І на колінах Богу так молилась!
А він... Боявся... Вчора! Завжди! Знов...
Невже вона чудовисько?! Огидна?
Інакше б він вуста поцілував!
А може буть - вона його не гідна...
І він її ніколи й не згадав?
Просили зорі тишу. Жебракують?
Він їм в долоньки кине всю любов!
Нехай вони... Нехай вони відчують
На хвильку того щастя з молитов!
...Ішло селом весілля. Наречена
Під руку з тим старим багатієм.
Кохання не зазнала. Приречена
Стоять із старим перед вівтарем?..
Як парубок побачив те весілля-
Не плакав, не шукав, не голосив.
Лише зварив собі такого зілля,
Що з того світу тиші попросив.
Вона така щаслива ще сьогодні,
Гадала, чи згадав її хоч мить!..
А в нього... Уже рученьки холодні.
І серденько!.. Вже мабуть... Не болить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015
До мене вранці Янгол прилітав,
На підвіконня сів. Маленький, впадеш!
І про розмову з Боженьком питав.
Хіба йому до крапельки розкажеш?
Я йому-каву.
-А який це смак?
Та я ж не вмію пити, не навчився.
А що в тістечках?
-Я зварила мак.
А місяць впав. В начинку закотився.
Перелякала вранці Янголя.
-Тепер не буде ніченьки ніколи?!
Ой, ти моє малюсіньке маля,
Віддам тебе в найкращу в світі школу!
І буду забирать на вихідні,
Варити мак і класти в нього сонце.
Такі тістечка в мене пречудні,
Як Янголятко на моїм віконці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619813
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.11.2015
О, мово рідна! Продають тебе!
Соромляться і в найми відправляють.
Поінколи важливіше цабе
Гостинніше чужинською вітають.
О, мово моя! Спустять всіх собак.
Нацькують і ще кинуть кусень сала,
Щоб гризли краще. Та якийсь дивак
Стоятиме, щоб ти не пропадала.
Заплатить мито, викупить і дасть
Тобі життя таке, що і не мрієш!
Це ж так буває... Що один продасть,
А інший... І життя не пожаліє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619708
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.11.2015
Наплели тобі, що я чаклунка,
Що літаю на мітлі вночі.
Тільки!.. Після твого поцілунку...
Бо від щастя маю я ключі.
Говорять, що я не постаріла,
Хоч давно мені за сімдесят.
Я в житті ніколи не сивіла,
Бо збирала пір'я Янголят.
Кажуть, що я вмію ворожити.
Молодого що собі знайшла!
Я без нього... Вже не можу жити...
Я б за ним і землю обійшла!
Говорять,що я думки читаю,
Зцілюю подеколи когось.
Ще казали:на мітлі літаю!
Що ж, мої хороші! Довелось!
Ти і сам повірив, що чаклунка,
Коли зорі всі тобі дала.
Та це ж я малесенька відунка!
Коси довжелезні розплела!
Люди говорять... Хай теревенять.
Що ж робити мають? Хай плетуть...
Та вони мені не заборонять
Політати! Віник відберуть?
Ой, мої хороші! Я літаю!
То на хмарці, то на зорях сплю!
Бо я щастя стільки в душі маю!
Бо я світ до крихтоньки люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2015
Набрався день сонця і втоми,
Печалі,радощів,вогню.
Бо десь палили ще солому,
Що гнила трішечки.Дзвоню
У вечір,щоби забаганки
До однієї поробив.
Щоб попідпалював ладАнки,
Де Янгол з зірочок трусив.
Набрався вечір стільки щастя,
Що Боже мій!Що Боже мій!
Мрії до одної здійсняться!
Ти тільки мрій!Ти тільки мрій!
Вам Віда хоче побажати
Такої віри,як сам світ!
І всіх,усіх націлувати:
Нещасних,здолених,сиріт...
Маленький Янгол натомився,
Присів на хмароньку й заснув.
А потім трішки застудився.
У ліжко ваше впав й не чув!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2015
Я в душу назбирала свої вірші,
А хтось промовив, що вони найгірші.
А як їх так носила, як розп'яття,
Та тихо повкидала їх в багаття.
О, мій найкращий вірш ще на свободі!..
Тихенько рвала ті, що у комоді...
Писатиму найкращі, хай читають!
Облізлі миші той комод лишають.
І руки зігрівали Янголята,
Спаливши ненарочком і крилята.
І бігли миші у комод, де зерно...
Колись гадавши :пишу так майстерно.
А що мені лишилося робити?
Від попелу долівоньку помити.
Гадала,що вірші такі писала!..
Я графоманка, що золу здувала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015
Йду до тебе босоніж. Чекатимеш?
Через всі океани, водиченьку.
Ти залишитись... Просиш? Благатимеш?
Не втоплюся... Подай мені рученьку...
Йду до тебе. Біжу. Всюди темрява.
Поколола всі ніженьки, душеньку.
І чому поміж всесвітом тіснява?
Я чекаю... Хоча би порадоньку...
Ой,та скільки ще буду блукатоньки!
Спати скраєчку неба високого!
Я гадала, що у твоїй хатоньці
Буде крапелька, крихтонька спокою.
Помилилася морем, століттями.
З крапель крові зростала калинонька.
А між прірвами - міст із розп'яттями,
А там я... Погубила всі крилонька...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2015
Я зайшла до кімнати. Так звично. Так тихо. Так тепло.
У віконці моїм старий вітер танцює і плаче.
Ти всі речі зібрав. По душі каменюкою клепле
Біль страшенний такий. А я буду сьогодні терпляча.
Ти хотів пояснити, що жити так далі не можна.
Що у тебе життя все попереду. Будуть ще діти.
Я повинна тебе відпустити. Можливо, не кожний
Зможе... Просто стояти... Бо важко мені полетіти...
Я одне попросила тебе, щоби ти залишився...
Руки склала до тебе, неначе молилась до Бога.
Ти живи собі тут... Ти... Напевно... Ти... Зовсім втомився...
Я собі пошукаю житло... І окрему дорогу...
Не біда, що сьогодні я спала в широкому полі.
Там накрилася просто зірками... Торшер мені-місяць.
Ми були колись разом в одній нашій доленьці-долі.
У котрій лиш для мене одненької вже нема місця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Я зовсім ще дурна і не розумна,
Життя все вчить. Хіба я учениця?
Десь грає там бандура сотньострунна,
Танцюю і виловлюю синицю.
Та я би журавлів ловить не сміла,
Навіщо? Краще з Янголом літати!
Це є моє лиш особисте діло,
Бо кліток я не хочу майструвати!
Ось так. Життя все вчить. Я неуважна!
В щоденнику моєму без п'ятірок!
Чи боже вільна я, чи легковажна,
Та я щаслива вище зір і хмарок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Спинився дощ на хвиленьку спочити,
І просить він драбиноньку сховати.
А може... Ти прийдеш до мене жити?
Мереживо на хмароньки чіпляти
З тобою буду потім. Чепурити
Для тебе небо. Зіроньки-намисто
Складу у скриньку, щоби відпочити
Ти міг коли завгодно. Товариство
Тобі є до вподоби? Юліанку
Покличу ще до нашого будинку.
Погоджуйся. Найбільшу забаганку
Ми виконаєм.Твою одежинку
У нічку сиву виперем. Сушити
Її потрібно тільки на долоньці.
Ми дуже будемо тебе любити!
Ой! Він пішов... Лиш крапельки у жменьці...
А я вже Юліанці обіцяла...
Вона прийде до мене гостювати!..
А дощ утік... Маленька... Я не знала...
Він так хотів тебе поцілувати!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612946
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.10.2015
Мене вже не було. Не зірвеш квіти,
Що при дорозі ти їх не садив.
Хтось набрехав , що в старості ми-діти.
Я та доросла, що малям любив?
Нема й нема... Невже так постаріла,
Що поцілунку зовсім не прошу?!
Лице старе. Й душа замерзнуть сміла.
Одні молитви ковдрою мощу.
Нема мене. Ота стара-причинна.
Волосся вітер спутав їй давно.
Хіба вона всміхатися повинна?
Пошила сукню... Листячко - сукно...
Нема... Й нема... Та хто мене шукає?
А я хотіла, щоб кричали всі.
Де ділася? Молитви піднімає
Дрібненький дощ. В старому гаманці
Для мене в нього дріб'язок. Забрати?
Купити собі сукню-падолист?
І як колись... Тебе би знов кохати...
Лиш віднайти... Перепалений міст...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
Ну як ти без мене? Ну як? Тобі зранечку каву
У ліженько тепле принесуть? І ніжно цілують?
Казали мені. І втішали, що не моя справа...
Та ти не журися... Дощі мою душу лікують...
Ну як ти? Хороший.. Ти рідний для неї? Рідненький?
Вона буде знати, що треба відкрити віконце,
Коли ти ще спиш? Ти найкращий... Ти в світі одненький
Замінюєш справжнє, справжнісіньке сонечко... Сонце...
Ну як ти без мене? Вночі тебе будуть вкривати,
Коли на підлогу ти скинеш своє покривало?
І тихо, тихесенько будуть тебе цілувати?
Просити, щоби Янголятонько оберігало?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015
Як тихо помирає наша мова.
Хизуємося всім, лиш не віршами,
У котрих солов'їная розмова
Омилася тихесенько сльозами.
Є український хліб, горілка, сало,
Є вишиванка, читанка. А мова?..
Чужа в своїй державі... Відмирало
Насіння із Тарасового слова...
Англійська ніби є обов'язкова.
Без неї...Ані кроку не ступити!
А наша-солов'їна і казкова
Як найманка, що нікому любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2015
Стелила осінь ковдри для гостей,
Запрошувала вітер до таночку.
А потім серед смутку сім дверей
Прочинить в ніч в сухесенькім віночку.
Хтось так похмурого дивиться, бурчить,
Що ніженьки промочить, дні коротші.
А осінь так молитвенно мовчить,
І пише лист старенькій листоноші.
Не нарікає.Сум завжди збере,
І в свою душу вузликом зв'язала.
А потім із усіх оцих дерев
Красу собі з молитвами знизала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2015
Вдягну на вітер гамівну сорочку,
Закрию дощ в комору, хай поспить.
Із осінню на старому візочку
Дарунки буду щедро розвозить.
Привезу щастя Юліанці вранці,
І власний жовтень Яночці віддам.
Щоб потурав найменшій забаганці.
А залишок я літечка продам.
На гроші, що сама наторгувала
Куплю Вам всім по здійсненню мети.
Маленька Віда довго чаклувала,
Між душами будуючи мости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2015
Стояла осінь кинута як річ.
Старезний вітер мандри занотує.
Підпалювало сонце тую піч,
Де січень з серпнем вальс собі танцює.
Та хто ж бо так усе поколотив?
Як сковорідку сонце землю гріє?
Та хто ж бо так байдужості налив,
Що кожен нею в душеньці хворіє?
Стояла осінь осторонь.Журба
Вплітала собі в коси дощ дрібненький.
Чомусь у річці зірочок юрба
Вінок сховала з радості простенький.
Что?!Он меня оставил?!
Он...Без меня не может!
И нам не нужно правил!
Он мне всего дороже!
Он разлюбил?!Не верьте!
Он ведь ко мне!..Вернется...
Плачет любовь в конверте
Скомканном.Разодеться
Буковкам во слезинки,
Что улеглись чернилом?
И на пустой тропинке
Вырыта их могила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606653
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2015
Коли ідуть від Вас-не зупиняйте,
Відкрийте двері й заберіть ключі
Не тільки від дверей.І не спиняйте.
І викиньте у вічність від душі.
Коли ідуть-всміхніться,чи заплачте.
І не шукайте в собі ви причин.
За клаптик серця вирваний-пробачте,
Бо й сонце може плакать між хмарин.
Коли ідуть чи зраджують-так треба.
Чи може сонце схопить й втримать день?
Чи місяць просто вкинути до неба?
А чи набрати зорі до кишень?
Коли ідуть-услід благословляйте,
Бо в когось клаптик вашої душі
Зостався десь далеко.Й забувайте
Від споминів погублені ключі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015
Ніхто не знає,що таке війна.
Хіба та мати,що складає руки
В молитвочці.А сина все нема.
І плачуть і невістонька, і внуки.
Ніхто не знає,що це не кіно,
Що інколи бракує і водиці.
Що інколи горілка і вино
Миліші від рідненької криниці.
Війна-це лиш для того,щоби трон
Схопити ще міцніше, і корону!,.
Коли на полі тисячі ворон
Викльовують вже віченьки холоні.
Війна-це щоби зовсім бідний клас
Щоденно звинувачувати в зраді.
Вони...Лягають в землю...За всіх нас!
А ми...Ані словечком на заваді
Не станемо.Кузьма...Кузьма...Він зміг!
Ось приклад,щоб навчитися мовчати.
Де ходять їхні душі на ночліг?
Чи вміють мертві криками кричати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602332
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2015
Ти ніс мені в долонях світ і небо,
Ти всі зірки струсив,зібрав в хустинку.
Мені тебе...Тебе лишень так треба.
Ось цього твого дотику!Краплинку
Надії ще мені залиш на потім!
Я ж маю щось у душеньку зсадити!
Я ж маю розпалить згорілий попіл,
Щоб вчитися любить!..Любить!..Простити!
Я ж маю ще надякувати долі,
Що нас звела!Що ти мене...Залишив...
Я ж маю попіл висіяти в полі,
Де вітер мак червоний лиш колише....
Промерзла тиша попелом горить,
Чому душа ні крапельки не спить?
Зібрала усі віршоньки до купи,
І тягне до розбитої шкарлупи.
А пам"ять так кружляє.Чи з гнізда
Якогось ця шкарлупа?Як вода
Текли в душі сльозинки-сльозенята,
І душу обняли як рученята.
А я...Напевно виросла...Чи ні?
Так боляче...Від слів навіть мені!..
Але буду віршами бинтувати.
І Вас,мої найкращі,обнімати!..
Життя одне.І сотні помилок
Повторює,будемо робити.
Прогулювати пройдений урок,
І вчитися одного:жити...Жити...
Хіба вже нас ніхто не застеріг?!
Хіба не попередив?!Та потрібно
Відбілювати гріх як перший сніг,
І жити з помилками якось гідно.
Стежки топтати там,де сто доріг
Давно вже побудовані.Віками.
Та бути сонцем,котре на ночліг
Всіх обнімає добрими руками!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2015
Вже тліли зорі як сухезний хмиз.
Хтось як Петра-голівонькою вниз.
Хтось навіть півні тихо половив,
Хтось хрест швиденько в хмиз пересушив.
І не потрібно знов чекать Нерона,
Розпнуть самі, що ти біла ворона.
Є церкви, де дверей не зачиняють,
А є такі, що й Бога не впускають .
Вже тліли зорі, і Нерони всі
Садили кедр між кулями в війні.
Ловили півнів, щоб пустити кров...
А світові потрібна лиш любов!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597809
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.08.2015
Мене любили вітер, дощ і сонце.
Мене любили змалечку й тепер.
Навіть в моє зачинене віконце
Дощ пролізав як справжній кавалер.
А як тоді сварились всі сусіди!
Собі залізе і сидить сто днів!
Повіддавали всі йому валізи,
Щоби назад вертатись не схотів...
Кормили сонце з рук тоді річками!
Ось пересохли так, що зморшки всі
На їх чолі!
Вимащуй хоч вершками-
Та не повернеш вроду! В гаманці
Поклали сонцю золота і срібла!
Хіба той дощ тепер вже загостить?
Я добре знаю, що йому потрібна...
Та сонце стало в ніч, і в день ходить...
В усіх річках вуста повисихали,
А я як лікар ради їм не дам...
Я й Юліанка в вітер дощ вплітали,
Та й Ви біжить допомагати нам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597376
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.08.2015
Зійдуть дощі на душу і омиють,
Залишать смуток, спомин і думки.
А потім віршонитками зашиють,
І викинуть ті шпульки в будяки.
А що ж бо їм зостанеться? Сходити
На душеньки сльозиноньками знов.
А що мені зостанеться? Палити
Ті літери, де попіл лиш зійшов.
Зійдуть дощі. Зіллються воєдино,
І вимиють і папір, і думки.
А я зберу до купоньки хвилини.
Складу тихенько в рванії клунки.
Складу на віз, хай тягне час горбатий.
Я літерами била як кнутом...
І дивиться Христос сто раз розп'ятий
На коней з переломненим хребтом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2015
Давно,давно,у сотому N році,
Коли зірки уміли розмовлять.
Коли квітки на кожненькому кроці
Голівоньками ще могли кивать.
Давно,давно,коли усенькі пташки
Крилечком стуконіли у вікно;
Коли зайшли на чай,а потім чашку
Помили і поклали на сукно,-
Було маля,чаклуночка маленька.
Як прийде в сад,то гілочки сухі
Розпустять квіт,травиночка слабенька
Так шелестить,що чують і глухі.
Хтось захворів-торкнеться і злікує,
Сумного бачить-звеселить до сліз.
-Вона страшна!Маленька,а чаклує!
Вели селом спалити її в ліс.
-Та в чім її вина?-суддя питає.
-Вона чаклунка!Спалимо і все!
Вона в долонях зорі всі тримає!
-Та ж я суддя!..-і мантію трясе.
-Та чим таким ще всім вам завинила?
-Ось без роботи лікар котрий рік!
Дітей до ночі на ставку томила!
Бо риби розмовляли!Чоловік
Прийшов додому сивий!Налякали!
З тих пір не розмовляє,а мовчить.
А потім його діти засміяли,
Тепер вже бідний нічкою не спить!
-Та в чім її вина?!
-Ось вчора знову
Корова захворіла.Це маля
Присіло й зліквало!Я розмову
Цю чула аж до ранку!Скрипаля
Заставило так грати,що два тижні
Не можна було в полі покосить!
Так зацвіли у цьому році вишні,
Що неможливо в хату доносить!
Із дерева одного всі зривали,
А вишень тільки більшає щораз!
Та хай би всі ті вишні повсихали,
Бо люду стільки збіглося до нас!
-Та де вина?!
-А ви не зрозуміли?!
Вона ще й хліб бідненьким роздає!?
Бідняк не просить!
-Чи ви подуріли?!
І мантію суддя їй віддає.
Бере маля цю мантію,кидає,
Перетворила в золото...
-Беріть...
Сама тихенько Янголом злітає,
Щоб повернутись через N століть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593506
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.07.2015
Моя душа-це таке примхливе і неврівноважене дівчисько!Куди б я її не повела,щоб не запропонувала для її спокою-вона завше тягне з собою всі валізи зі смутком,біллю,розчаруванням.Так і повертаємося не злетівши.Або злетимо краплину,падаємо і розбиваємо колінки до крові.В найближчій лікарні бинти лише звичайні.А їй потрібні віршовані з любов"ю і обіймами.Здається,схожа на причинну,яку я бачу на нашій вулиці.Вона збирає пусті пляшки і возить на малюсінькому візочку.
Байдужість хазяйнує в нашому світі.Вона носить дорогі посмішки і обійми,прикраси з золота,які так їй личать.Золото їй найбільше личить.Бо воно частіше вбиває влучніше за зброю.
Ніхто нікому не робить зауваження,коли бачить несправедливість і підлість.Мотивуючи це тим,що все рівно нічого не зміниться.Ніхто не робить вчинки.Сидіти тихесенько вигідно і добре.І правильно!А якщо почнуть"витягати"нам наші недоліки?!Що тоді?Не буде тепло і затишно.А чиюсь дитину вбили на Майдані.Це забувається.Хтось загинув,коли намагався нам побудувати краще майбутнє.Чиясь мати і бабуся з тих пір не спала і миті.Тримають фотографію як скарб.А ми ледачі,байдужі і хворі душею.Яким вчинком ми поклонилися тій матері і бабусі?Втішили,що все буде добре?!І треба жити далі?Ми боягузи,котрі не поважають себе!
Війна-це фехтування рапірамиручкамиparker осіб,що стоять на самій високій сходинці в державі.Які зачиняють потім мило завіси,потискають дружньо руки,посміхаються щиро.Ну як це порушити етикет?!Це дія номер один.Дія номер два-це зброя в руках,котрі незнайомі.І котрих примушують стріляти один в одного,щоб захистити фехтування.
Війна-це суміш в однаковій пропорції питної води,крові,дощу,що дорівнює сльозам рідних людей,котрі залишились вдома.
Я читала не одну розповідь про молитву.Особливо про Псалом 90.Коли куля зупинилась на цій сторінці.Господь не дозволив навіть сторінки торкнутись.Прочитаймо Псалом 90 за наших дітей.Зробимо,що в наших силах.І трішки більше.
Грошей,щоб прокормити армію-немає.Зовсім.Війна-це зовсім не так,як показують в соціальній рекламі.Хоча потім,після її закінчення знайдеться бюджет для якогось гарного художнього фільму еквівалентний тому,щоб прокормити зараз кожну дитину,що стоїть під кулями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592710
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2015
Стоять слова.Взялись за руки.
До краю прірви добрели.
А потім-в найми до науки
Їх потихеньку відвели.
Причепурились.Вдягли рими.
Їх в комірчину.В забуття...
Вони ж хотіли...До людини
Прикрасити усе життя!..
Стоять слова.Не розуміють.
Коли ж як Янголи-ведуть
Їх в комірчину...І німіють.
І участі своєї ждуть.
Чекають слушної епохи,
Щоб хтось їх просто прочитав.
А в комірчині-миша,блохи...
І Янгол,що вже не літав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2015
У кожного свої виміри щастя.Своє власне сонце і небо.Свої крила і простір.
Дякую,що цей день для мене найкращий.Що хтось дуже далеко читає мої думки і дивиться на сльози радості.
Дякую за те,що цей сайт змінив моє життя.Занадто.
Коли я вранці прокидаюся і п"ю каву,то перевіряю тут свою скриньку листів.
Інколи потрібно в чомусь зізнатися.Навіть в любові до Вас...А особливо...
Дякую за те,що я завжди ТУТ щаслива...
Не завжди можна набрати гарних слів і віршів.Але...Для тебе інколи знаходять більше,ніж можливо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592310
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2015
Сьогодні вночі замовила собі дощ.Захотілось такого дарунку.
Він прийшов,а я не почула.Він перегортав пусту пляшку.Довго.Доки я не прокинулась.А мені так не хотілось виходити до нього.Треба було б попросити залишитись на цілий день.Вмовити якось.Не навчилась зустрічати гостей.А він пішов.Тихенько.Навшпиньки.Щоб не розбудити.І не слухати вмовлянь.Образився?
Потім я плакала.Бо зрозуміла,що мене люблять.Дуже далеко і близько.Що намагаються так багато робити для мене.Будують із слів цілі замки і міста,де вмовляють жити мою посмішку і щастя.Де шиють для мене сукніемоціїкрила.
Кожен день-це нове життя.І інколи крок назад або на місці-це той же крок вперед.Але ми це розуміємо потім.Спочатку треба поплакати від болі,бігти,щоб впасти.І тільки потім зрозуміти,що не треба питати за що.Бо це є для чогось.
Ми хороші.Ми дуже хороші.Зустрічі з людьми не настільки хорошими даються нам для іншого.Не для того,щоб повторювати,що ми повинні бачити когось наскрізь і не повторювати подібних помилок.Ні.Зовсім для іншого.Тільки ми це зрозуміємо потім.
Навіть пшеницю потрібно обмолочувати.Ніхто не буде молоти колос,щоб пекти хліб.Солому використають як підстилку для тварин або для лампачу.Саман...Саман...Суміш глини,соломи і піску...У найважливішої продовольчої культури не одна місія.Їй і вклоняться.І обмолочують...
Так і нам потрібні стебла,щоб триматися.І якщо дуже швидко підняти вгору-то там буде одна стеблина.Можливо,життя прихиляє нам до землі,бо так буде більше зернин?А не тому,що ми пусті...
Я сумувала за Вами.І якщо я не навчилась гарно коментувати і відповідати на коментарі-то хочу сказати сьогодні,що я Вас дуже люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592301
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2015
Поезія-це ніби сто намист
Із зірочок розрізав старий Янгол.
Коли вони летіли тихо вниз,
То другий сплів швиденько з літер вузол.
Як ті намистинятонька знайду ,
То буду їх кидати знову в зорі.
Тепер по отій стеженьці іду,
Де Янголи плетуть вузли історій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2015
Мені хотілося кричати!
Волати! Крила одягнуть!
Прийшли до нашенької хати
Чужинці та й собі живуть!
Куди всі дивляться?! Байдужість
Всім по копійці роздала.
А я люблю Вкраїну дуже.
Чужинці тягнуть вже вола.
А світові немає діла.
Чужа ж бо хата! Не своя!
В хатиньці тихо свічка тліла...
У домовиночці-вояк...
Ви вікна всі позакривали!
Допомагали, хто як міг:
Одненьким словом повтішали! ..
Плете матуся оберіг...
Сидить чужинець в моїй хаті,
Всіх в комірчиноньку загнав.
А Ви... Заможні і пихаті?!
Та хто б його із вас прогнав? ..
Але того ніхто не знає,
Яку він хату обере...
Сьогодні в моїй він гуляє,
А завтра-вашу відбере...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589384
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.06.2015
Я вже від Вас нічого не чекаю.
Розлігся час на хвильку і заснув.
Я Вас...Я Вас ще подумки благаю!..
Мої думки лиш Бог одненький чув.
Я вже давно зібрала всі валізи.
Стояла бричка квітчана жалем.
А біль до тої брички першим влізе,
Закутається кинутим дощем.
Та я вже Вас ні краплі не кохала!
Не вірите мені?Хіба брешу?
Сиділа в бричці я й перебирала
Свої думки...Де Вам вірші пишу...
Залишили мене?Сидить на бричці
Той час,що спати вклався і проспав.
Я подумки цілую Вас по звичці...
Того,хто вчора іншу покохав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015
Так хочеться зірвати трохи зір
У кошик,що наплетений віршами.
Стелила словом вишитий папір,
Щоб зорі не скотилися дощами.
Так хочеться зібрати всі дива
У скриньку,розцяцьковану світанком.
Як пахне свіжоскошена трава
Оцим найкращим після зливи ранком.
Так хочеться навчити всіх любить.
Так хочеться усіх вас обійняти.
Зловити в кошик,що із віршів,мить,
І всіх на світі щиро пригощати!
Я стала грустной.Что же,не ругай.
Я у окна сидела до рассвета.
С дождем-вино,с луной-зеленый чай,
В июне не хватает только лета.
Я стала старой.Прядь седых волос
Срезаю тихо и совсем не плачу.
Мне просто не хватает больше слез...
Я их потом...До капельки растрачу...
Я стала...Стала...Стала...Не твоей...
Но ты меня об этом и не спросишь.
Мой дождь,хороший,мне вина налей.
Иль ты...Как он...Однажды меня бросишь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2015
Ми дуже часто пасивні у своїх мріях,у виборі літератури,фільму,продуктів харчування.Ми пасивно-байдужі.Не робимо зауваження,не висловлюємо свою думку.Все рівно ж нічого не зміниться!Не зміниться.Можливо.Все швидко не міняється.Та і не повинно мінятися швидко.Для змін не потрібен навіть час.Інколи.Але мовчати -це страшніше.Навіть не намагатися щось змінити.Навіть якщо знаєш,що все одно не виграєш.Байдужість сидить в наших душах і розростається.
Нам підсовують для перегляду серіали,які ми проковтуємо з великою насолодою.Пустісінькі. із використанням великого бюджету.Ток-шоу,в яких повно бруду.Люди смакують чужі біди і ставлення до життя.
Ми звикли жити шаблонно.Навіть привітання з святами і побажаннями схожі.Вони гарні і правильні.Всі як всі.Нагороди і грамоти вручаються по критеріям і міркам,які давно ніхто не диференціює.Так повинно бути.
В нас є час садити картоплю,щоб шлунок був завжди повний.Так і повинно бути!Піклуватися про помідори і капусту.Бо що потім?Навіщо нам шукати час,щоб погуляти з людиною,котра не може самостійно вийти на вулицю?Чи провідати її?Чи просто посидіти з нею під дощем.Якби в нас були видимі терези,на котрих картопля,прибирання будинку і любов до людини...Всьому знаходимо виправдання.Все важливо!Окрім любові?..
Ми знаходимо гроші,щоб купити нові шпалери,підремонтувати будинок і хвіртку.Але нам ніколи не вистачає коштів на похід до стоматолога,відпочинок і оздоровлення.Ми не любимо себе занадто.Пробігаємо крізь час,зовсім не відчуваючи смак життя.
Вірші-це плетіння-вишиванки з пір"їнок Янголяток.Це окраса,якою ніхто не хизується.
Ми з гордістю говоримо про те,що наш знайомий(знайома,друг,сват)купив ось таку машину!Ось такий будинок!Ось таку посаду!
А в мене є подружка,що має таку душу!Що більша за саме небо!Вона пише мені такі листи,що я посміхаюся навіть тоді,коли цілий день плакала!..А знаєте,я знаю так багато людей,котрі мають велику душу і вміють цінувати прекрасне:зорі,небо,вірші,сонце...Вони читають про це зараз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588678
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2015
Моє любе Соненько,Янголятко,
Несу в розмальованім я горнятку
Тобі чай з цілуночків і малини.
Сон навшпиньки тулиться до хатини.
Скільки би століттями не бродила,
То у всіх тебе би я лиш любила.
Скільки би до тебе не добиралась,
З морями,лісочками привіталась.
Все одно б тебе лише відшукала,
Твоє личко,душеньку цілувала.
Моє рідне,ріднеє Янголятко,
Спить вже оленятонько,зайченятко.
Що тобі ще Янголе проспівати?
Ти повинен Соненько все це знати:
Ти найкраший в всесвіті,найдорожчий.
До моєї душеньки ти найближчий.
Я морями,лісечком проходила,
Прошукала щастячко і просила
В Боженьки,щоб стежечка лиш до тебе.
Бачиш,зорі падають вище неба?
То я їх просила,щоб так світили.
Щоби Янголятонька ніжки мили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586860
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.06.2015
Куди лишень її не відводили!
Яких не приводили лікарів!
То вітер,то сам дощ кожух стелили,
Щоб розказать казки про королів.
Вона закриє личенько руками,
Бо ліки їй розради не дають.
Що говорить?Давно між лікарями
Розмови лиш про неї йдуть і йдуть.
Куди її відвести?В радість,в ніжність?
Закриє оченятка і мовчить.
Та їй ще зовсім швидко йти у вічність.
Біднесенька...Самесенька сидить...
Що сталося?Немає одежини
Цупкенької.І носить лиш що є.
Для неї не будують магазини.
Ця одіж лиш від Боженьки.І все.
Стоїть душа під вечір з лікарями,
Всміхається,щоб їх не засмутить.
І палить нічка зорі ліхтарями,
Щоб лікарям візит їх оплатить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2015
І знов самотність квилить у вікна.
Душа пуста як стара філіжанка,
Що впала і розбилась... Як вона
Колись все чепурилась як панянка !
Прийшла самотність з пусткою і спить.
Саменька моє ліженько стелила.
Хотіла я поскаржитись:болить
Моя душа... Сьогодні аж кровила...
Я думала-розрадить і піде.
Валізи розкладає,сукні ткані
Мереживом із золота. Ніде
Тепер мої повісити, що рвані.
І хазяйнує у кімнатці тій,
Що завтра нічим навіть оплатити.
Взяла за руку. Мовила:
-Не смій...
-А нам з тобою поряд довго жити!
Всі вірші відібрала, щоб спалить.
-Тобі це душу Відо відігріє...
Але душа від попелу болить.
А плакати... Й зізнатися... Не сміє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Розхитався вітер на малій хмаринці.
Несе Янголятко сон у рукавичці.
Застібає зорі він на вишиванці.
Пише на листівках сни.Хіба не вранці
Треба би писати,щоби розіслати?
Щоби Вас до нічки всіх націлувати?
То ж маленька Віда буде помагати,
І усіх рідненьких буде обнімати.
Комусь лише віршик,комусь казки пише.
Потім з Янголятком всіх Вас заколише!
Відонька присіла на облак і плаче.
Чомісь ся погнівав на ниї козаче?
Ці я позерала на базарі шлаяр?
То...Я же гадала...Шо ми файна пара...
Не плач дівчинонько,не було кохання.
Вун ходив із Анцьов звечора до рання.
Вна намальовала очі.То й красива?..
Не будеш Відочко нигда з ним щаслива.
Послухаву мамку,Іванка забуду.
Нигда з ним щаслива у житті не буду.
Іши собі найду легіня такого,
Шо у цілім світі ліпший він за того.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2015
Зіткало небо сум і дивину.
Зібрало у долоньки дощик-слізки.
Були знайомі ми у давнину.
Були з тобою ми з старої казки.
Тоді ми домовлялись,що знайду
Тебе я серед душ,що є на світі.
Тихесенько до тебе підійду,
Бо так ще не кохали!Хоч в лахмітті
Твоя душа зсивіла,хоч яка.
Та я тебе впізнаю і не кину.
Хоч море перейду!Та лиш ріка.
І я знайшла ріднюсіньку людину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
Знов вітер завивав з дощем як в лісі,
Набрав у жменю листя та й жбурнув.
Ні зіроньки.До ранку годин вісім.
А дощ із вітром небо проковтнув.
Мені б лише одненьку відшукати,
Беру драбину довгу,до небес.
Тулю до хмарки,буду підніматись,
Відшукуючи вулиці з адрес.
Ні надпису,ні літери,ні звуку,
Тільки душа,що бродить між століть.
А їй швиденько простягнула руку,
Хотіла у обіймах обігріть.
Вона на мене дивно подивилась,
Віночок з тернячка вже пересох.
За рученьку взяла.Перехрестилась.
Зламалася драбинонька.Удвох
Летіти будем до самого долу?
Чому її я втримать не змогла?
-Та ти чия?Хто сміє таку кволу
Не доглядати?!Я б...Я б стерегла!..
Синці не заживуть ніколи в неї,
А шкіра загрубіла і стара.
Пригнулася і йшла тепер землею,
Вже наліталась?
-Йду...Бо вже пора...
Я так хотіла в неї розпитати,
Хто лупцював?Хто сукню їй не прав?
-Та ти чия?
-Твоя...
І як до страти
Місяць повів.І дозвіл не питав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
Квилить вітер і гойдає
Із зір павутину.
Він мене вже не кохає
Четверту хвилину.
Дощ всі зорі змив із неба,
Покидав у річку.
Як мені цілунків треба
На усеньку нічку.
Вечір кинув місяць в ліжко,
Що я не стежила.
Натомила свої ніжки.
Світом я ходила.
Там тебе милий шукала,
Йшла навіть по морю.
Та лебідкою я стала,
З тобою говОрю.
А ти дивишся й не бачиш.
Лебідонька біла.
За любовь мене пробачиш?
Й що літать посміла? ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Вклалось в ліжко Соненько.
Зіроньками поленько
Вкрилося, щоб спатоньки.
Час мені до хатоньки.
Ніченьки медової,
Ніжно-кольорової
Любоньці бажатиму .
В щічку цілуватиму.
Вмило Сонце личенько
Як мале дитятонько.
Суконьку гарнесеньку
На ліжко білесеньке
Склало. Нічку пратиму,
Платоньки не братиму.
Потім прасуватиму,
Сонце одягатиму.
Ой, які промінчики
Для гарнюні-дівчинки!
Це тобі від Соненька,
І Відусі. З полечка
Зірочки збиратиму,
І передаватиму
Я тобі подруженько...
Малесенька Любонько...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585425
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.06.2015
Навчись прощати всіх.І нас прощали.
Хіба образи легко так носити?
Ми цілий клунок в душу нанизали,
І хочемо до неба підскочити.
Навчись прощати.Відпусти образу.
Христос прощав і нас хотів навчити.
Ти зможеш.Не сьогодні.І не зразу.
Тоді й тебе Господь зможе простити.
Напевно,зірки теж мають свої пахощі.Як море,свіже сіно,лаванда і кохана людина.
Якби життя було справедливим-ми б стояли в черзі на свої заслуги і піднімалися б по сходинкам.Або вгору.Або вниз.А так ночами ми можемо лежати в ліжечку і дивитися на зорі.
Якщо погоджуєшся на кохання і наперед знаєш,що воно може швидко закінчитися і ти дивишся на це спокійно-то навчись відрізняти хоча б зиму від літа.Бо про кохання в тебе немає жодного уявлення.
Слава,визнання і успіх не потрібні лише тим талановитим людям,котрі довгий час жили в будинку цих примхливих виборців.
Нам потрібна віра у те,що нам найбільше потрібно.Нам потрібна віра,щоб силою думки заставити вірити інших.Нам потрібно починати з маленького-передати зірками філіжанку кави.
Хтось же тримає кожен день земну кулю в долонях і не дає їй впасти.
Мрії потрібні для напрямку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Ішла душа усміхнена і боса.
Сукенка із замріяних думок.
Хтось скубав наче пір"ячко волосся,
А хтось пропонував їй цвях-замок.
Встромляли в неї ніж і озирались;
Чи боляче,чи кров як темний мак?
Могла б і захиститись...Одцурались
Від неї так багато.Лиш жебрак
Тулився до сукенки.Нею сльози
Свої тихенько витер і пішов.
Вона швиденько витягла занози
Із ніжок,де була засохла кров.
Могла би заховатись від усього:
Погроз,нерозуміння і камінь.
Та як тоді торкатися святого?
Та як тоді промовити:амінь?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Стелився день як килим під вікном.
Пройшов крізь час і зачепив хвилини.
Розірваним намистом до драбини
Колилися у вічності альбом.
Фотографує дощ мої думки.
Ось мрія щось без посмішки стояла,
Святкову сукню з себе знову зняла.
І кинула неписані книжки.
Ось радість без віночка.Тільки сум
Все вихвалявся,що він бездоганний.
Найкращі фото!..Хоч і безталанний...
Стоїть у центрі посеред всіх дум.
Фотографує дощ.Хтось розштовхав
Усі мої думки і сам позує.
Це щастя ані краплі не шкодує,
Що сум весь забруднився і аж впав.
Вже загорнувся в ковдру дощ і спить.
Сідий фотограф,очі як в дитинки.
І плаче...Я дала йому хустинку,
Бо в нього так душа чомусь болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
Сьогодні Бог всім долі роздавав.
А я стояти в черзі не навчилась.
То я пішла...Лиш Янголик обняв,
Щоби сльоза так гірко не котилась.
Коли прийшла додому,то знайшла
Я свою долю,що вже вклалась спати.
Таке моє...Рідненьке Янголя,
Що навіть сонне вміло цілувати.
Тоді сам Бог до мене підійшов,
Щоби я більше в черзі не стояла.
Що попросить?..Із щирих молитов
До нього я тихенько промовляла:
-Лиш збережи всіх тих,кого люблю.
Хай проживуть здорові,щасливенькі.
Я так тебе мій Боженьку молю...
За всіх моїх ріднесеньких,рідненьких...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2015
Я чула тишу за своїм вікном.
А потім дощ аж схлипував до ранку.
Я йому ставлю ліженько на ганку.
Та він босенький тинявся селом.
І свої довгі ніженьки сколов,
А личенько від сліз аж некрасиве.
Та бачу,що й волосся в нього сиве.
Тепер йому чомусь не до розмов.
Образився на мене?Та чому?
Із смутком пила каву з шоколадом?
Крутив нам вітер фільм із зорепадом.
Та вірна я була лише йому...
Щоб піднятися в небо-потрібно все зайве лишити,
Не тягнути образи в душі,що живуть десь в куточку.
Щоб піднятись високо-потрібне бажання так жити,
Щоби миті всілякі собі смакувать по ковточку.
Щоб піднятись високо-потрібна одненька драбина
З хмарок зовсім маленьких,що ниткою дощик тримає.
А другою рукою хреститись,бо ти є дитина,
Котру Боженько щиро до себе завжди пригортає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2015
День розчинився десь наполовину,
І я твої цілую знову очі.
Вигадую собі якусь причину,
Щоби були коротші мої ночі.
Щоби тебе всі сні не цілувала...
При зустрічі десь очі не ховати.
Дозволь... Тебе... Щоб зовсім розкохала...
І біль той від душі якось відняти...
День розчинився в крихточках підсуму.
Як до нестями я тебе кохала!
Я у душі своїй зачиню браму На сто замків... І вільною я стала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
Ти не бійся.Я...Я залишилась,
Щоб піти сьогодні вже назавжди.
Я вві сні тихенько притулилась.
Біль до болі в серці нанизавши...
Ти не бійся.Сліз моїх не збереш.
І ніколи більше не побачиш.
Не спитаєш тихо:
-Чом ти плачеш?
Лиш закрити душу ти не навчиш.
Тільки б я тебе ще попросила,
Щоби болю того ти нікому
Не завдав...Сопілка голосила
Попід небом біля твого дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015
Щастя може все залікувати.
Поцілунків в тебе накупляти
За мої?І буду я щаслива!
Ти казав,що я така вродлива!
Малювала веснонька дощами
Візерунки теплими ночами.
Вітер вишні цвіт збирав у жменьку,
Щоби перепродать місяченьку.
Щастям можна душу лікувати
Лиш тоді,як зможу цілувати
Я тебе кожнісіньку хвилинку!
Вітерець набрав собі в торбинку
Поцілунків,що я продавала.
Я доросла,та вередувала,
Що мені цілуночків багато
Ще потрібно в скринечку зібрати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015
Дядьку Путін,може...Ти...Хороший...
Та тобі наскучили вже гроші...
Ти собі за забавку взяв сльози.
Щоби ти помер...Так кожен просить...
Та мені бабусенька сказала,
Щоб за тебе я молитву знала.
Щоби на колінах помолилась.
Щоби злоба в серці не селилась...
Дядьку Путін?Тебе ображали?
Не любили?Часто забували?
На колінах перед Богом впаду.
Прошу я від нього лиш пораду...
Що мені малесенькій зробити,
Щоб могла Вкраїна в мирі жити?
Дядьку Путін,я за Вас молилась,
Щоби злоба в серці не селилась...
Бо мені бабусенька сказала,
Щоби ворогам добра бажала...
А це як?Ви вбили...Мого тата...
Плачуть за ним...Навіть Янголята...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579615
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.05.2015
"Мам,ти тільки не лякайся:я вагітна.Я знаю,що ти мені скажеш!Що так не можна!Що мені всього чотирнадцять...Але так сталося...Можливо,ти забудеш,що перше місце в обласному змаганні дісталось кращій дівчинці...Ти ще ображаєшся?Ти обіцяєш завжди посміхатися?Люблю тебе дуже.
Мам,не засмучуйся.У нас з тобою буде дівчинка.Вона буде схожа на тебе!Чесно!В неї будуть твої очі і усмішка!І тоді ти мені пробачиш,що я завагітніла так рано.
Сьогодні цілий день вітер.Тут вікна не відчиняються.Заклеїні цупким папером.А мені так хочеться подиху вітру.Хочу відчинити віконце.А не можна зовсім...
Мам,а яке в неї буде ім"я?Тоді подобається Зденка?Не дуже?Тоді вибери ти.Добре?Обіцяєш подумати.Мам,мені так холодно.Тільки зовсім не від холоду.Я вже цілий місяць не була на вулиці.Я брешу тобі...Я вже цілий рік не була на вулиці...Так хочу відчути дощ на обличчі...
Мам, тобі подобаються мої літери?Я в класі була найкращою.Вчителі мене завжди хвалили.Мам,вагітніють потім...Спочатку закінчують школу і університет.Але так вийшло.Мамочко,вибач мені...
Мам,я ніколи не буду тебе засмучувати.Ти віриш мені?Мам,ти тільки не ображайся на мене.Добре?
P.S.Мам,я все вигадала...Я не вагітна!Чесно!Просто...Я так хотіла,щоб ти не плакала.Ніколи...Лікар мені сказала,що все закінчиться ще восени...А зараз весна...І я живу!Тільки волосся не відростає зовсім...Колись мені сказали,що рак-це хвороба образи.Але я зовсім на тебе не ображаюсь!Я знаю,що ти шукаєш мене!Тільки підніматись з ліжечка сьогодні не можу.Як я відправлю тобі листа?..
Люблю тебе.Твоя найкраща донечка.
Я збрехала,що вагітна.Хотіла,щоб ти хвилювалася.Я ніколи так більше не робитиму.
Твоя донечка...Яку ти любиш найбільше в світі...Я прийду до тебе скоро...Люблю тебе..."
Мам, щоб ти знала:якщо ти залишила мене, коли я народилась біля сміттєзвалища... То... Монастир... Був... Певно... Далеко... Собака відгриз мені безіменний пальчик. І все! Все ж добре!
Я все думаю:як я буду обручку носити?.. Ми ж зустрінемось до мого весілля... Пообіцяй... Пообіцяй мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579606
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2015
Я сьогодні знову буду спати в ліжечку без ковдри.Мені дуже,дуже холодно.І тоді здається,що мама відчує цей холод,тихенько зайде в мою кімнату і накриє мене.І більше ніколи не скаже,що якби не я,то вона б вдало вийшла заміж.Тоді виходить,що діти мішають виходити заміж?
Я вчора чула,що сусідка говорила,що хоче вийти заміж,щоб в неї було багато дітей.Але ж я в мами вже є!Щоб любити маленьку дитину-потрібні ще інші діти?Бо її любов велика і її потрібно ділити?Любов-це щось таке велике і запаковане в гарну шкатулку?Це ніби торт,що розрізають лише тоді,коли прийдуть всі гості?Але ж я не гість.
Мама говорить,що якби не я,то вона б не була такою товстою і огидною.Але ж вона така гарна!У сусідки,що живе в сусідньому будинку-троє дітей.Її покинув чоловік.Мама завжди сміялася,що вона товста.Я випадково це чула.Тоді я знову не розумію:сусідка вийшла заміж,коли в неї не було ще дітей.А чоловік залишив її.Та вона цілувала своїх дітей завжди!Навіть коли вони зрізали всі троянди і принесли їй,щоб підняти настрій!Мама сказала,що в них батька немає.І їх потрібно поставити в кутку кімнати на коліна.Щоб провчити.Та де в сусідки стільки куточків?Це мама натякала на бідність сусідки.Та я зрозуміла.
Тоді мені захотілося сподобатись мамі і допомогти сусідці.Я побачила її на вулиці і спитала,чи може вона привести діток до нас.Бо в нас великий будинок і багато вільних кутків.Мама дізналась про це.Ось тепер я стоятиму в цих кутках цілий тиждень.Я не буду плакати.Бо мама може засмутитися.Та сльози чомусь котилися.
Я не хотіла засмучувати маму.Я приберу ці сльозинки і вимию підлогу.Треба знайти ганчірку і відро.Мені хотілося прибрати,щоб в мами було більше часу на себе.І вона шукала собі чоловіка.Щоб я не чула,що заважаю їй влаштувати власне життя.Коли мама побачила моє прибирання,то знову поставила мене в куток.А сама пішла розмовляти по телефону і дивитись серіал про дівчинку,що її не любила мама.Моя мама тоді дуже плакала.Хтось може зняти серіал про мене і показати моїй мамі?Чому дорослих більше хвилює біль посторонніх?
Я прокинулась від того,що мама кричала.Вона з подругою розмовляла по телефону.
-Уявляєш,життя таке несправедливе!Оця товстелезна,у якої троє дітей,виходить заміж за такого чоловіка!Чому життя таке несправедливе!А він такий багатий!Навіщо йому чужі діти?!
Я хотіла пояснити мамі,що сусідка ніколи не ставила своїх дітей в куток.Вона була не товста,а дуже гарна.Що діти не можуть бути зайвити.Що є сім"ї,де зовсім немає дітей.Або навпаки:дуже багато.Що кохання і щастя-це зовсім інше.
Я пояснила це мамі.І ось я знову в куточку.Ще майже не прокинулася.А сльози прокинулись скоріше за мене.І котяться...І котяться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579318
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.05.2015
Я хвилиноньки у рученьках тримала,
Коси довгі,довгі довго заплітала.
Я ховала їх в шухляду і торбинки.
Виростають в час малесенькі хвилинки.
Ненавмисно я підслухала розмову,
Що не люблять українську нашу мову.
А ще чула,що хотіли час вбивати!
Ой,це як?І де мені його сховати?!
Бо мені його завжди не вистачає,
Моя лялька сукні нової немає.
Вітерець я ще хотіла захистити,
Щоби дощик смів у гості приходити.
Чим дорослі час вбиватимуть?Не знаю.
Чи сокирою?Чи зброєю?..Благаю:
Я маленька,та сховаю час в комоді...
Може...Буде час колись...Колись...У моді?..
Може будуть цінувати,шанувати.
З обережністю носити...Рятувати..
Щоб дорослим не схотілось його вбити...
Я маленька...Та я вчу ним дорожити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579300
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.05.2015
Кожна емоція нам для чогось потрібна.Потрібно вчитися пережити її,відчути і зробити правильний висновок.Чи перебувати в ній довгий проміжок часу,чи перейти як холодну річку і не стояти в ній,щоб не застудитись.
Неможливо весь час посміхатися і бути в гарному настрої.Носити посмішку як прикрасу,щоб справити позитивне враження на людей,з котрими ти спілкуєшся.Щоб вони не догадались,що у вас не все гаразд.Дурниці.Кожна людина справжня.Їй буває боляче,соромно,вона гнівається.
Кожна емоція має щось схоже з спеціями.Прикрашає смак страви і додає відмінність.Вона додається в страву в таких кількостях,щоб підкреслити її смак, а не зіпсувати.Якщо боляче,то потрібно плакати.Але не тиждень чи два.Потім посміхатись від цілунку сонця і дотику дощу.
В вік технічного прогресу і душевного регресу йде споживання штучної страви,на приготування якої майже не потрачено часу.Але їжа,наші вчинки і думки-це стан нашого здоров"я.
Колись спеції були поштовхом до подорожей.Тепер наша подорож-найближчий супермаркет до штучних спецій,які перекреслюють смак страви і здоров"я.
Прибираючи будинок чи кімнату ми намагаємось викинути непотріб.Зате в думках і душі носимо бруду стільки,що вистачить прибирати не один день.Так що з сьогоднішнього дня викидуємо всі образи,гнів,невдячність.Дякуємо Богу.Молимося.І посміхаємося!
Прикрашаємо себе здоров"ям,чистим одягом зі смаком,посмішкою з гарненькими зубами,доглянутими руками і ніжками.А прикраємо ялинку на Новий рік.Навіщо чіпляти на себе золоті чи стрібні прикраси?Це ніби носити на собі бірку,щоб підкреслити,скільки ми можемо заробити за рік.Хоча є винятки:сукня,високі підбори і червона доріжка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579019
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.05.2015
Спи маленьке Янголятко.
Я із літерок горнятко
Намалюю,щоб збирати
Тобі мрії й пакувати
Їх в шухлядочки маленькі.
Будуть дуже прегарненькі!
А коли не зможеш спати,
То попрошу Божу Матір,
Щоб за тебе помолилась.
І до себе притулила.
Спи маленьке Янголятко.
Спить вже й божеє дитятко.
Спить хатинонька і річка,
Спить травинонька.І нічка
Вже побігла ніжки мити,
Щоби босоніж ходити!
Спи.Цілую.Обнімаю.
Янголяток приставляти
Сон солодкий вартувати.
І тебе поцілувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578732
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.05.2015