| Сторінки (37/3628): | « | 31 32 33 34 35 36 37 | » |
День новий приніс нам світло.
Небо зранку все розквітло –
На блакитне полотно
Білий цвіт, мов молоко
Хтось наніс. Піднялось сонце,
Посміхнулось крізь віконце.
Навперебій горобці
Заспівали: «Ців-ців-ці!»
Сойка голос свій подала,
Радісно застрекотала.
Взяли крильми висоту,
Скинули із них тугу
Голуби - сріблясті груди.
- День новий стрічайте, люди!!!
Заяснився білий сніг.
В серці мир клубочком ліг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Миколаю! Ти святий!
Святості і нам улий,
Щоб ми мир несли повсюди,
Щоб звільнились від облуди,
Щоб гляділи на цей світ
Мов на маків в полі цвіт.
Любувались ним, хвалили,
Щоб серця від бруду вмили.
Поселили в них добро,
Щоб в нас сонце зажило
Гріло нас і всіх довкола.
Щоб душа співала соло,
А Земля це відчувала,
Радо в просторі витала,
Щоб стук серця її чувся,
Щоби світ цей не минувся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
Якщо чемний цілий рік
Був, хлопчино, знай,
Переступить твій поріг
Святий Миколай.
Він дарунки принесе
В торбі чарівній.
Під подушку покладе,
А чи в чобіт твій.
Якщо слухав старших ти,
Поважав усіх,
Подарунка сміло жди.
Наче з неба сніг
Взимку сходить, так прийде
В дім твій Миколай.
Те, що просиш принесе.
Вір лише, чекай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385936
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.12.2012
Для діток
Хай лютує білокоса,
Хмуриться дах.
Хай в полях замерзли роси
І на лугах.
Хай довкруж все чорне й біле -
Райдуга йде
З мого серця, з мого тіла,
Барвить усе.
Заяснилися на щічках
У дітвори
Червоненькі полунички
Серед зими.
Небо вбрало сині стрІчки,
Як мороз ріс.
Золота набрали рІчки
Від сонця кіс.
Вітер і мороз зчепились,
Звук подали.
Деревця зі сну збудились,
в танець пішли.
У долоні заплескАли
Хмарки тужнІ,
До землі снігами впали,
Мов лебедІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385699
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.12.2012
(пісня для дівчаток-школярок)
На Вкраїні я родилась,
На Вкраїні я росла.
Мої губи, мов малина,
Очі, наче небеса.
Стан, мов стовбур у берізки,
Білі руки, тонкі ніжки,
Ось така дівчина я –
Українка молода.
Приспів:
Я дівчиИна, мов калина,
В моїм серці Україна.
В моїм серці гори і лани,
Мова рідна мами й тата
На добро, на спів багата,
Чисті ріки, синє небо і рясні сади.
Люблю я пісні співати,
Квіти у гаю збирать,
На край Божий споглядати,
На городі працювать.
Чи зварить, а чи прибрати –
До роботи я метка.
Хвалить мама, хвалить тато.
Гарна доня, кажуть, я.
В школі – чемная дитина,
Здобуваю я знання.
Знаю, що прийде година –
В світ широкий піду я.
В серці Україну маю.
Це мій рід, моя земля.
За Вкраїну вболіваю,
Щастя їй бажаю я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385651
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.12.2012
Віршована казка
В лісі мав ведмідь хатину.
Влітку він збирав малину.
Щось до пащі закидав,
Щось до кошика складав.
З ягід, що зривав із віть.
Джем варив собі ведмідь.
Їв його в холодні дні,
Як зі сплячки навесні
Прокидався. Треба знать,
Взимку всі ведмеді сплять.
Забираються до ями,
Щільно вкритій гілочками.
В тепле літо, хоч коротке,
Мед шукав ведмідь солодкий.
Як його не знаходив,
То таке Мишко робив:
За кущем собі лягав,
За бджілками слідкував.
Рій уздрів, за ним у путь.
Біг туди, де мед несуть.
Лапища у дупла пхав,
Мед зі стільників збирав.
В дзбанок лив і гопа-драла,
Щоб його не покусала
Бджілок дружная сім’я.
Влітку брали мед щодня
Бджоли. Взимку йшли у храпи.
Спав, на ніс поклавши лапу,
І ведмедик на, Бурмило,
Носом сапаючи мило.
Та лише зима минала,
Сонце землю нагрівало,
Залишав ведмідь наш храпи
І ставав мерщій на лапи.
Мед і джем, які припас,
Поїдав він раз-у-раз.
Якось ранньої весни,
Як ловив останні сни,
У барліг до ведмедя
Хтось постукав.
- Хто це?!
(Їжак)
- Я.
Бурий око з-під гілляк
Витяг, дивиться – їжак
Сірі голки нагострив,
Носа до землі пустив.
- Чом ти сон мені урвав?! –
Злісно бурий заричав.
- Чом до мене причвалав,
Як мороз іще не спав?
- Я… ото… хотів малини.
Запалилось горло в сина.
Сніг знайшов він у долині,
Ним поласував і нині
Мучить біль його й гарячка.
Він такий…, як здохла качка.
- Дам малину й мед. Та знай
Добавлятимеш у чай
Сину не в гарячу воду,
Щоб не втратив мед природу.
Дав ведмедик їжаку
Джем з малини і медку.
Той подякував, вклонився
І додому поспішився.
Чай з малиною та медом
Пив малюк, вкривався пледом.
Тай й одужав. Мама рада.
Йде до тата на пораду.
- Треба, - шепотить на вушко, -
Віднести ведмедю сушки.
Той поніс її в барліг.
Стукнув в двері і приліг,
Бо боявся він Мишка –
В нього сила, ще й яка!
Бурий злим був, як тоді.
- Знов приперся?! Що тобі?!
Меду хочеш ще, небого?
Більш не дам! Забудь дорогу!
Мені теж він знадобиться.
Раз черпну я– і скінчиться.
- Не просить прийшов, о, ні!
Груші я тобі смачні
На компот приніс, вари.
Мед і джем допомогли
Моєму синку Голкиру.
Дякую, ведмедю, щиро.
Аж змокрів в Бурмила ніс.
- Кажеш, фруктики приніс?
- Так, бери, це все тобі.
В лапи вклав, у дім побіг.
Заспівав ведмідь без нот.
На вогні зварив компот.
Почекав, поки остине,
Пив весь день, що дві години.
- Гм… Напій цей силу має,
Солодощі розбавляє,
Чистить кров і кріпить дух, –
Мовив Бурий, - «Ух-ух-ух!»
***
Знай, дитя, зробив добро –
Вернеться тобі воно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2012
Не знаю, сумно чом мені
У сірі ці холодні дні?
Чому така важка туга
Серце туманом сповила?
Чому гіркий полин в устах,
Сльоза кришталем у очах?
Тонка урвалася струна,
На якій вчора грала я.
Сірі і чорні кольори
Під ноги килимом лягли.
Думки заклякли в голові,
Немов вода в мороз в ріці.
Та, знаю, поруч Господь є,
Він в руку пензлика візьме,
Розмиє тугу і печаль,
Зірве із сонечка вуаль,
Освітить чорно-сірий шлях.
Запалить радість ув очах.
А сльози, наче віск з свічі,
Стечуть, залишаться усі
Позаду. Мудрість проросте,
Мене за руку поведе
В моє майбутнє, де сади
Будуть довкруж мене цвісти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
Зранку вийшов ти лише,
А у серці хОроше.
А у серці дзвоном грає сміх.
Бо лежить рівнесенько,
Бо летить дрібнесенько,
Бо вкрива пухкесенько
Все довкола сніг.
Всі дерева в новому
Одязі святковому,
Мов до шлюбу одяглись вони.
Грудень їх у сукні вбрав,
Кожній по фаті придбав,
В ріг задув, усіх позвав
В гості до зими.
Сонечко сховалося.
Мабуть, ізлякалося,
Що холодний сніг йому спече
Коси золоченії,
Губи гаряченії,
Щоки червоненнії,
Що дощем, стече.
Ти не бійся, сонечко,
Діти у віконечку
Ждуть тебе з ранкової пори.
У холодну дниноньку,
Вийди з-за хмариноньки,
В двір і до хатиноньки
Золота внеси.
І сніжок білесенький,
І дитя малесеньке
Усміхнеться, блиску набере.
І мороз, що з ночі ріс,
Щоб кусать за щоки, ніс
В темний і далекий ліс
Тихцем утече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384479
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.12.2012
В чудовий світлий день зими
Залиш камін, устань і йди
До срібних луків і лісів,
Умийся свіжістю снігів.
Долоні сонцю простягни,
Блиску у нього попроси,
Хай по золоченій струні
Сяєво спустить до душі,
Прожене зимну чорну ніч,
Життя наповнить грою свіч.
Хай задзвенить у небесах,
Крилами блисне, наче птах.
В чудовий світлий день зими,
Як молоком парним сніги
Нагуснуть, в двір біжи мерщій,
Біле вбирай і біле сій.
І хай той щиро-чистий сніг,
Що, наче заєць, в полі ліг,
Вдихом новим входить в життя,
Немов народжене дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2012
Горобці – «ців-ців-це»,
Восени не спали,
Пхали все в черевце,
Жиру нагуляли.
Не страшний для пташок
День зимовий злючий.
Захистить їх жирок
У мороз колючий.
Заховає від бід,
Туя і ялина,
Ягідками в обід
Пригостить шипшина.
Коли голод до діб
Буде приставати,
Пташкам діти тоді
Принесуть зерняток.
Горобці-молодці
Зиму перебудуть
І веселим «ців-ці»
Весноньку розбудять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2012
Що за цвіт несеться?
Звідки він береться?
Голі всі садочки, луки і луги.
А він так рясненько
Падає, гладенько
Покриває голу землю навкруги, -
Думав так чорненький
Ворон молоденький
І ніяк загадку розв’язать не міг.
Полетів до тата,
Щоб його спитати.
А той засміявся: «Та це, синку, сніг!»
- Сніг? - малий питає.
З чого ж опадає?
Гілля все довкола чорне і сухе.
- В небі він, дитино,
У холодну днину
Родиться й у хмарці певний час живе.
Хмарки ці густіють,
А як затяжіють,
Втриматися важко буде їм вгорі,
Отоді скидати
Будуть сніг пухнатий.
Полетить, мов дощик, просто до землі.
- Це я тату, бачив,
Коли небо плаче,
Лиш чому, не знаю. Може,від образ?
Та цей сніг біленький,
Чистий і пухкенький,
Наче цвіт, із вишні, бачу перший раз.
- Не уперше, сину,
Він із неба лине -
Щозими він землю щільно укрива.
Ти не міг побачить
Сніг, що з неба скаче,
Бо це твоя перша у житті зима!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2012
Зима-зимонька не спала,
Землю снігом накривала.
Хмарки гребенем чесала,
З них сніжинки випускала.
Дві доби отак крутилась,
Та й лягла, бо притомилась.
Але сон пішов з-під брів –
Вітер в вухо загудів.
- Чого, друже, завиваєш,
Мені спати заважаєш?
Краще гребеня візьми,
Густі хмари почеши!
Дві доби їх випрямляла.
Сили всі свої віддала.
Ні на хвилю не присіла,
А земля не скрізь ще біла.
- Я тобі не помічник,
Хмари я чесать не звик.
Можу тільки їх погнати
Та на клапті розірвати.
Ти придбай собі млинок
Для засніжених хмарок.
Запускай ти їх туди.
Та й легесенько крути.
- Вітре, щиро дякую
За пораду ділову.
Може, завтра і придбаю,
Та сьогодні подрімаю.
Спала цілу ніч зима.
Зранку на базар пішла.
І купила там млинок
Для заплутаних хмарок.
Зразу взялася молоти.
Як по маслу йшла робота.
Не зосталось і хмаринки.
Подрібнились на сніжинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383687
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.12.2012
Все зима укрила
Навкругисніжком.
Гірку засніжила,
Поле за селом.
Вийшли діти з хати.
Витягли санки.
Із гори спускатись
Взялись залюбки.
Сніг, мов пух, біленький,
Сріблом виграє.
Діточкам маленьким
Втіху він несе.
І батьки не в силі
В дім малят загнать.
Їм так любо-мило
В сніжний день гулять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2012
Мороз і сонце золоте.
Сніг срібно-серпанковий.
У ясних блискітках усе
Стрічає ранок новий.
На голих у дерев гілках
Красиві білі шалі.
Їх виткала у небесах
Зима – майстерна ткаля.
Зеленогруді ялинки
Без дару не лишила.
З-під голок-вій стремлять кульки.
І стрічок срібних сила!
В повітрі пахне кавуном.
Така полегкість в тілі.
А на хмарині сніжний гном
Сніжинки ліпить білі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383460
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2012
Народилось дитя –
Для добра, для життя!
Щоб продовжити рід народилось.
І радіє сім’я,
І родина уся,
Боже чудо, направду, звершилось!
Таке ніжне, мале,
Безпорадне іще,
Але вже особистість, людина!
Плачем просить усе.
Груди мамині ссе,
І росте не по днях – по хвилинах!
Мамин голос, рука,
Очі – сонечка два –
Ось що треба найбільше дитяті.
Ну, і звісно, їда,
Чиста одіж суха,
Тепла люля і тато у хаті.
Їй потрібні любов,
Тихий тон молитов,
Віра в неї, у Божого сина.
І щоб з самих основ
Узяла під покров
Її доленька світла і щира!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383222
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.12.2012
Зима люто лютувала,
На трембіті трембітала.
Ліс лякала і гаї.
Сили стратила свої.
То ж лягла на синім ґанку,
Відпочити до світанку.
А ворони рано встали,
Кружелять у небі стали.
І давай, що було сили
Каркать. Зиму розбудили
Як із ліжечка вставала,
Посох в подушку запхала
З переляку – жаль до сліз,
Продірявилась наскрізь.
Пух піднявся, розлетівся,
На землі, на гіллі всівся.
Вбрався у дрібний пушок
Сад, неначе в кожушок.
Випхала з дупла голівку
Білка. Зимонька хустинку
Кинула і їй із неба,
Щоб закуталась, як треба.
Зайчика припорошила
І дахи домів накрила.
А на що тепер сама
Ляже? Подушки нема.
Пух донизу із старої,
Як на цвіт бджолині рої,
Мов у вирій в осінь птиці,
Знісся в танці до землиці.
Новий пух пташки-подружки
Подарують на подушку.
Ну, а той, що впав додолу,
В холод сад, лісок і поле
Буде радо зігрівати,
Наче тіло ковдра з вати,
Поки на своїх крильцятах
Не принесуть пташенята
Весну, що теплом озветься.
Пух тоді у землю вмнеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382739
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.12.2012
У безконечний простір пірнають мої думи,
Шукають незбагненне у зоряних світах.
Бринять тужливо й тонко, немов у скрипки струни,
І тягнуться до волі, мов з клітки дикий птах.
Ідуть крізь буревії, і гори, й діл долають,
Вмиваються у росах, милуються в лугах.
Зерном пшениці в полі налитим вистигають,
Солодким шоколадом спливають по губах.
Кружляють, наче бджоли, нектар життя шукають.
Може, у снах чарівних, в незвіданих місцях?
Та вволю налітавшись, крильцята опускають,
У себе заглядають, у пройдений свій шлях.
Життя немов клубочок, з якого нитка сходить.
Те, де вона лягала, хилилась до чогО,
Чіпляється, тяжіє, хвостом позаду водить,
І радість там, і смуток – доволі усьогО.
Ой думи мої, квіти, вас змалку я плекала.
У кольори вбирала, віночок з вас плелА.
Багато чорних, сірих у ящик поскидала.
А ті, що веселкові на коси натяглА.
Ой, думи мої, думи! Мої ви любі діти!
Народжуйтесь, бурліте, мов молоде вино.
Як сили наберетесь, в широкий світ летіте
І сійте густо рясно відвічнеє добро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382713
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2012
Ой, прийшла до нас зима!
В руки віяло взяла
Та й почала ним трясти,
Із-під віяла іти
Став дрібний пухкий сніжок.
Поле вкрив він і садок,
І ліси, й домів дахи,
Луки, гай, річки, шляхи.
Побіліло все довкіль,
Мовби висипав хто сіль.
Навіть пес, що містом брів,
Теж миттєво побілів.
Біле повністю усе,
А зима трясе й трясе!
***
Ти родилась, зимо, в полі?
Не була ніколи в школі?
Мабуть, так, удома вчилась,
Там ти б просто розтопилась!
Кольори, що веселкові,
Тобі зовсім невідомі.
Білу фарбу лиш пізнала,
Нею сніг розмалювала.
А як знала б інший колір,
Сніг не ніс би барву солі –
Був би синій він, зелений,
Золотистий чи червлений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382212
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.12.2012
(дитячий)
Перший день зими настав,
Не з’явився сніг.
В сірім небі заблукав,
На хмарину ліг.
Став гойдать його вгорі
Золотий ріжок.
Під сріблясті зір пісні
В сон упав сніжок.
На хмарині, наче пан,
Вклався, сни ловив,
Поки його вітрюган
Свистом не збудив.
Як підкрався, загудів
В вухо він сніжку,
Вмить устав той, полетів,
Закружляв в танку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382201
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.12.2012
Живи, плането, голубій –
Клубок життя, надій і мрій!
Поміж планетами кружляй,
Шлях, Богом даний, пам’ятай.
Довкола сонця і осі,
Вальсуй удень і уночі.
А щоби було вмоготу,
З сердець любов і доброту
Зсилатимем тобі щодня.
Лише б кружлять завжди могла!
Ти пори року нам даруй
І кожною з них зачаруй.
Подуй у білий довгий ріг,
Нехай злетить із неба сніг,
Піде мороз, що в сон візьме
Тварину, річку, деревце.
А потім в жовтий бубон вдар.
Пішли землі тепло у дар.
Хай стопляться сніги, льоди,
Зволожаться гаї, ліси,
В цвіт приберуться, у зело,
Щоб все, що спало, ожило.
А потім накренись отак
До сонця, щоб воно гопак
Затанцювало в небесах,
Щоб спіли ягоди в полях,
Росли хліба, в садах плоди,
Моря тепліли і річки.
Від жару сонячних чобіт
Щоби зігрівсь весь Божий світ!
Як плід дозріє, все живе
Тепла у груди набере,
Ти в сонце пензля умочи
І розмалюй все навкруги
В червоні барви, золоті,
Багряні – милі серцю всі!
Як око ж набере краси,
Поля спустіють і ліси,
То білий ріг знов витягай,
З дерев вбрання долІ стягай.
Маршрут один – хоч новий рік,
Новий початок, новий лік.
То ж знов іди, танцюй кружляй.
Путь, Богом дану, пам’ятай.
В Всесвіті вічно голубій!
Любов, красу, достаток сій!
ДолІ - донизу (діалект бойківський)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Хтось небо зранку запалив.
Здалось йому, замало.
То ж масла ще в вогонь підлив,
Щоб, мов вино, заграло.
Мабуть цей хтось вгорі пече
Велику паляницю,
Котра між хмарами пройде,
Загляне у водицю.
Та й усміхнеться, бо краснА,
Рум’яна, величава.
Мов м’яч – голівка, ще й ясна
На ній коса злотава.
Косицю тую розплете,
Кудлами блисне, звіє.
І на землі осяє все,
Теплом усе зігріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381456
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.11.2012
Мені наснився дивний сон:
Сиджу в червоному авто.
Дрижу з мотором в унісон
А за кермом, не знаю, хто.
Його не бачила ніде –
І не товстун, і не худий.
Авто неначе ас, веде.
Відкритий верх – дах відкидний.
Ззаду жінки. Їдем кудись.
Дихання поряд - вогняне.
І ніби не вперед, а ввись
Лечу, а вітер в спину дме.
Та ось збудилась. Сон утік
Частини з пам’яті тягну...
Чи це на біль, чи це на лік?
Думки сплітаю, каву п’ю.
Тиждень по тому сну... чи два.
У магазині було це..
Дивлюсь, мужчина - не біда,
В пакети овочі бере.
Я мандарин кілька взяла,
Щоби життя підсолодить.
Тут моя черга підійшла,
Якраз зібралася платить.
Чоловік глип, сітки кладе.
Погляд кидає зверху вниз.
Може, мій ріст – то саме те,
Як і для бувшого колись?
Кидаю слово... Він своє.
Мов від кресал, іскра пішла.
Мені візитку він дає,
З сітками йде. Виходжу й я.
Він власник бару. От чому
Стільки в сітки всього набрав.
Я свій пакет в руках несу.
Мене спинив, пакет узяв.
Автомобіль тут є його.
Червоний колір – як зі сну.
Запрошує мене в авто.
Розводжу руки, та іду.
Підвозить просто попід дім.
Цілує в щічку. Шле «па-па».
Шокована усім, а втім,
Можливо, доля це моя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Приходи, приноси
І у яв, і у сни
Кольорові казки
Заповітні.
І граніт самоти
Роздроби назавжди
На дрібненькі шматки.
Кинь за вітром!
Нехай доля-стерня,
Мов досвітня зоря
Забринить, заблищить,
Замигає.
І з життя гіркота,
Відійде, як літа,
Як узимку ріка,
Задрімає.
Ми ж, як два ручайки
Із гірської ріки,
Що навесні, мов гуси,
Ґелґочуть,
Упадем у Гольфстрім,
Станем цілим одним.
Сни осінні мені
Це пророчать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012
Щоранку будить пес мене,
Куса за руку, ногу.
По мені скаче, ковдру мне,
Скидає на підлогу.
- Вставай, козаче! Скільки ж це
Лежати можна? Каші
Я хочу. Сонце вже ясне
Зайшло в ворота наші!
Поборсавшись зі псом, встаю.
Виходить сон крізь очі.
Собаку кашею кормлю,
Виходжу з ним охоче
У двір. А там Назар з Димком,
Златуся із Зорею.
І я збираюсь із Дружком,
Гуляти по алеї.
З ним весело! Ми біжимо,
Наздоганям хмари.
Та їх догнати нам – слабо –
Це ж не вівця з отари!
Мабуть, ми слабші бігуни,
Бо перші не приходим.
Отак всі ранки й вечори
Ми вдвох зі псом проводим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380773
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.11.2012
Сонечко осіннє
В жовтому манто
Кидає проміння
Зранку у вікно.
Небо голубіє,
Мов улітку став.
Хмарка тихо мліє,
Наче в сні удав.
Голе чорне тіло
Дерева й куща
Піднялось, зраділо,
Заяснилося.
Вбрали діти лашки,
Залишили дім.
Заспівали пташки.
Весело усім!.
Лашки (лахи) – одяг (галицький діалект).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380560
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.11.2012
Подаруй мені, Боже, льодяник кохання-любові.
Полуничний його смак і запах так хочу пізнати.
А ще хочу, щоб він не стопивсь, не скришився ніколи.
Щоб могла його вічність в руках своїх міцно тримати.
Щоби ніс мені радість, наснагу давав, сильні крила.
Щоб могти перейти всі горби, гори перелетіти.
Щоб усе, що до серця наллєш, я до денця іспила.
Щоб за тим, що не збулось, не прагла ніколи жаліти.
Подаруй мені, Боже. Влаштуй моїй душеньці свято.
Дарував ... ще давно... Та цього тоді не розуміла.
Подарунків в житті Ти підніс мені дуже багато!
Лиш цього ще нема..., що оскомою в серці осіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
Дві стежки людина має:
Одна веде у безодню,
А друга веде до раю,
Дарує ласку Господню.
Одна – то втіха для тіла,
Солодка п’янка отрута.
А друга – душевні крила,
Щоб тілу бруд оминути.
Одна заводить у прірву,
У темряву незбагненну.
А друга дарує віру
У вічність, у нескінченне.
Є вибір! Від точки ліку
Він людям завжди дається.
Від нас залежить, чи світу
Ще бути, чи він минеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380197
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2012
- Не кидаАйся хлібом – він святий, -
Говорив татусь своєму сину.
- Бо той колос справді золотий,
Що його засіяла людина.
Він від сонця сили набирав,
Від дощів він набирався соку.
Стиглим комбайнер його збирав,
Зерна з нього віз водій до току.
Звідти – в зерносховище, у млин,
Де зерно вже борошном ставало
Білим, наче крейда, і пухким,
Щоб із нього хлібчик випікали
У пекарні, булку і торта,
Макарони, печиво робили.
Непроста ця праця, непроста –
Хліб дістать. То ж скільки треба сили!
- Не кидайся хлібом – він святий, -
Слово вставив і дідусь Микита.
- Був у краю час колись такий,
Що вмирали і дорослі, й діти,
Бо не було з чого хліб спекти,
Жодну їжу не було де взяти.
Наче Бога, ждали всі весни,
Щоб у полі лободи нарвати.
Поки дочекались знову жнив,
Мало хто в селі лишився жити...
- Я не кину хліб, що вийшов з нив,
І другим не дам цього зробити! -
Сказав хлопець, хліб у руки взяв,
Потекла сльоза гірка щокою.
До лиця підніс, поцілував
Скибку ту, що стала вмить святою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380107
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.11.2012
Будь ти жовтий, наче сонце,
Білий, мов ранковий сніг,
А чи чорний, мов віконце
Внічку. Любить Бог усіх!
Колір шкіри не важливий,
Цінна є лише душа,
Погляд щирий чистий милий,
Посмішка, мов цвіт, ясна,
Руки, що до праці здатні,
Серце, що кохає світ.
Чи як торт ти шоколадний,
Чи як з вишні білий цвіт –
Не важливо. Ти – Людина!
То ж твори добро без меж,
Щоб вкривалася стежина
Плодом та, якою йдеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2012
На костях вкраїнця в політ
Здіймалась держава совітів.
Вкраїнське зерно йшло у світ –
Вкраїнський народ йшов зі світу.
Що здвиг в промисловім житті –
То яма нова потавала.
Росли підприємства нові,
Й хрести на могилах зростали.
Хто вижив і голод здолав –
Мінявся зо страху разюче.
Ким був він колись, забував,
Рабом у совітів стаючи.
А задумка була така:
Народи докупи змішати,
Розвіять, спалити до тла
Бажання свобідними стати.
Засіяне владою рад
Зло й нині дає свої сходи:
Безродство, безвір’я, розбрат
Буяє у жилах народу.
А, може, пора здвигнуть зло,
Щоб нас не спікало, мов жало,
І жити, як ціле одно,
Як нація, гідна держави?!
24.11.2007 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379705
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2012
Ще учора за віконцем
Цілий день світило сонце.
А сьогодні мряка впала,
Сонця як і не бувало.
Ще учора в зелененькій
Сукні літечко тепленьке
Бігло луками, лугами,
Лісом босими ногами.
Нині ж осінь зимна – ух,
Зняла жовтий свій кожух,
Чорна, гола і сумна,
Спріле на землі вбрання.
Лиш калина червоненька,
Мов дівчатко молоденьке.
У яскравому намисті -
Гарна, славна, хоч безлиста.
Взір до себе притягає,
Сум навислий проганяє.
Тішить у понуру днину
І людину і пташину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379699
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.11.2012
Зроблю із татом годівничку
Я для маленької синички,
Щоби вона не сумувала,
Удосталь корму завжди мала,
Коли прийдуть морози люті
Й у сніг поля будуть закуті.
Вдягну пальто я, рукавиці,
Шапчину, шалик і синицям
У мисці винесу зерняток.
Нехай потішаться пернаті!
В мороз про них я не забуду.
Природі добрим другом буду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2012
Соловейко пісню шле зіркам в гаю.
В полі жайвір між хлібів веде свою.
В лісі дрозд виводить соло - чує звір.
Вище всіх орел кружляє серед гір.
Швидше всіх птахів літає в небі стриж.
Восени кочує, щебет шле свій чиж.
Різне птаство в краї нашому живе.
Кожен щось своє у світ земний несе.
Так і люди – кухар хтось, хтось музикант,
Хтось айтішник. Свій у кожного талант.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2012
Ти не чекай на тьму з небес,
Гніт в серці запали.
Хіба Христос на те воскрес,
Щоби загинув ти?
Поглянь на неба синю даль.
Ну, як воно мине?
Скинь із лиця тугу і стань,
Мов сонце золоте.
Живи, пірнай в красу лугів,
У росах серце мий.
Допоки чуєш спів птахів,
Не згине рід людський.
Допоки, наче віск з свічі,
Ллє з серця доброта,
Сади цвістимуть навесні,
Сходитимуть жита!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379321
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2012
Біда влетіла круком у той дім,
Де вчора було затишно усім,
Закаркала, нагострила свій дзьоб,
Йти напролом готова лоб у лоб.
Лишили хмари сльози на траві.
Заскавулів собака у дворі.
Забігав кіт, неспокій натягнув,
Серця домашніх в тугу загорнув.
Ліг смуток, мов ганчірка, на поріг.
Лиш у сусіда нині в хаті сміх.
Бо душу новина та зігріва,
Що влізла у дім ближнього біда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379288
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2012
Осінь пізня, та в обід
Сонечко пригріло.
Вийшов в двір гуляти кіт,
Освіжити тіло.
Привітався з кішками –
Вилізли з-під грядок.
Дряпнув камінь кігтями –
Поточив. Порядок!
В гру – «Квача» з пташатами
Він пограв (мав звичку).
Стріпав лапенятами,
Пощипав травичку.
Втома взяла котика –
Сів на пень хутенько.
Вимив ніс, животика,
Замурчав тихенько.
Сонечко дивилося,
Сидячи на ганку.
Муркання напилося,
В сон пішло до ранку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379134
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.11.2012
Він щирим був, мов мамина рука,
Немов вогонь – гарячим і яскравим.
Ні голод, ані праця нелегка
Струн золотих в душі не обірвали.
Жив на землі, мов ангел в небесах.
Молот і серп йому впихали в душу.
Вгору тягнувсь, як сонях на полях,
Всох, наче корінь хтось йому порушив.
Чом не сприйняв той світ, в якому жив?
Чом швидко так стулив бездонні очі?
Отвіт простий: Вкраїну він любив,
Народ, якому світлий путь пророчив.
Все на олтар поклав – сім’ю, майно,
Життя. Що може буть дорожче цього?
Зберіг лиш віру в серці у добро,
Любов святу до рідного усього.
Вклонімося ж поету Василю –
Що смерть прийняв, та не зігнув коліна.
Як він, любімо, щиро вас молю,
Вітчизну рідну - неньку Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2012
З ракетниці хтось райдугу пустив.
Над домом пролягла, немов крило.
Дарма, що тихо дощик моросив
І сонце за хмарину утекло,
Зраділа, заяснилася душа,
Забилось серце трепетно пташам.
Здалось, не над будовою лягла
Веселка та, а над моїм життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378839
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.11.2012
Посивіли поля за ніч.
Їх не гріла небесна піч.
А їм так хотілось тепла,
Та до влади осінь прийшла –
Пізня осінь, що бриє все:
Грядку, кущик і деревце.
Все до тла стинає вона
Не тому що така є зла,
А тому, що готує всіх
До тих днів, коли впаде сніг.
Та щоб скрасить сумну пору,
Залізає до сонця в нору,
Просить піч його розтопить,
Щоб земельку трішки зігріть,
Щоб з полів струсить сивину,
Звеселить пташок, дітвору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378830
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.11.2012
Вечір в небі ліхтарі
Засвітив.
Місяць вуса золоті
Підкрутив.
Усміхнувсь, на компліменти
Чекав.
Не дістав. Хоч вуса ще й
Підрівняв.
Зажурився молодик,
Затужив.
Вийшов в двір в той час старик,
Закурив.
Мовив місяць так старцю:
- Люльку дай.
За це зірку хоч яку
Забирай.
- Люльку хочеш взять? Бери,
Як не сміх.
Дай зорю таку, щоб довше
Жить міг.
- Вибирай, мені не шкода
Зірок.
Їх на небі в мене повен
Мішок.
Дід яскраву взяв, в кишеньку
Сховав.
Свою люльку місяченьку
Віддав.
Запалив її від зір той,
Втягнув.
Видихаючи, все в дим
Загорнув.
Потьмяніли ліхтарі
Угорі.
Почорніло все довкіл
На землі.
Не на жарт злякались ті,
Хто гуляв:
- Щойно зірки з неба всі
Хтось украв!
Дід побачив диво це,
Затремтів.
Люльку взять свою назад
Захотів.
Але місяць не віддав.
- І не жди.
Договір з тобою вклав,
То ж іди.
Кіт занявкав, пес завив
В темноту.
Дід з кишені зірку витяг
Свою,
Вгору кинув зі всіх сил.
- Що мій вік?
Заяснилось в небі, дим
Десь утік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378540
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.11.2012
Говорила мама сину:
- За вікном холодна осінь:
Вітер шле нам у шпарину,
Листя рве з дерев охоче.
Онде листик на стежині
Ліг, від холоду скрутився.
Не підем гуляти нині,
Щоби ти не застудився.
Вбралося чоло думками
Сина, погляд впав на стежку.
Постояв в вікні й до мами
Так сказав малий Олежко:
- Може, вийдемо в двір, ненько?
Одягнемо теплий одяг.
Я б листок підняв з земельки,
Щоб зігріть в своїх долонях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378070
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.11.2012
Мряка, непогода
За віконцем, стужа.
Дощик землю дзьоба,
Розлились калюжі.
У кущі сховалась
Злякана пташина,
Хризантема впала
Личком на стежину.
Тихо скиглить листя,
Крутячись в окрузі,
Щулиться намисто
На калині в лузі.
А в хатині мама
Варить борщ, є тато.
Візьму книгу, стану
Про пташок читати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378023
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.11.2012
Я метелика не скривджу, хай летить.
І ялинку не зрубаю, хай стоїть.
Не затопчу мурашинку, хай повзе.
Не зламаю з дуба гілку, хай росте.
Не впущу сміття у річку, хай бурлить.
Із гнізда яйце не скину, хай лежить.
В джерело не пущу камінь я, хай б’є.
В полі жито не столочу – це святе.
Посаджу в долині верби, хай шумлять.
Зерен птахам кину взимку, хай їдять.
Покормлю приблуду-кішку. А як ти?
Давай будемо природу берегти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378007
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.11.2012
Було в Америці це, у одній сімї
Вродилась дівчинка на ймення Розмарі.
Мама хворіла, батько в пабах все сидів.
То ж часто-густо в домі вітер шелестів
Замість їди у кухні, грошей в гаманці.
А де цілунків ждалось - там були синці.
Мама померла, батько так і не прозрів.
Рідну дочку в житті підтримать не зумів.
У дитбудинку, мов звіря, вона росла.
Позбутись жалю і образи не могла.
Коледж закінчила, робота – до душі.
Але до серця не знайшов ніхто ключі.
Жила затворницею, друзів не вела
В своє помешкання і в інших не була.
Скромно жила: прості і одяг, і їда.
Усе зароблене одразу в банк неслА.
У вільний час журналів, книжок не читала,
А все рахунки свої банківські звіряла.
Жодному хлопцю вона віри не йнялА.
Отак життя у самоті і прожилА.
Гроші – одне, що душу їй у світі гріло -
Наявність грошей, тратити їх не хотіла.
Вийшла на пенсію. Іще скупіша стала.
Купити їжу собі навіть шкодувала.
А згодом їсти жінка й зовсім не змогла.
Немов драбина стала, зсохлася уся.
І лише гроші, гроші, гроші рахувала.
І реготілася, немов причинна стала.
Так і померла – пустий шлунок і грошва.
Так закінчилося сумне її життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012
Бувають люди чуйні і відкриті.
Чужа біда їм, як своя болить.
Їх душі, наче вікна, щойно вмиті.
Їх серце, наче маків цвіт горить.
Бувають і підступні, мов гадюки,
Отруту пустять – й тишком у траву.
Є і такі, що рвуть, мов хижі круки
Груди людські, як впалу дичину.
Причини різні, чом таке буває,
Чом бракне в серці світла і тепла.
Та раз у році й кактус розцвітає,
Коли його торка чиясь рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377740
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2012
Вечірню сукню вбрали небеса.
Рожеві хмари в озеро пірнули.
Чуби змочили голі деревА.
Кущі, вгойдавшись шелестом, поснули.
А потім зорі вийшли погулять,
На хвилі срібла трохи натрусили.
Не все ж їм пусті погляди кидать.
Ще й сукню небу золотом розшили.
У груди пхаю ці шматки краси.
Немов бальзам, вони для серця мого.
П’ю кисень свіжий, як ковток води –
Криничної чи з джерела п’янкого.
І щемом напинається душа.
Здається, покидає вона тіло.
Яке блаженство – Божа ця краса!
Не знала б, якби в хаті просиділа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377337
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2012
Був час, коли шапки крали,
З голів у людей здирали,
Тягли приймачі і шини,
Мопеди, автомашини,
Із рук гаманці хапали,
Нагими п'яних лишали,
Коли обчищали хати,
Обмінники, банкомати.
Тепер пішла нова мода –
На фабрики і заводи
Злодійське око кидати,
Рахунки їх блокувати.
А далі, далі що буде?!
Почнуть пропадати люди,
Як в час тоталітаризму?
А чорний морок навис вже.
Нас хоче в лещата взяти.
А, може, до зброї, брате,
Пора, щоб той смог розбити,
Для світу життя лишити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012
Ще недавно вишня була золотиста.
Нині, наче вугіль, чорна є, безлиста.
Поряд, біля неї, туя худорлява.
Світла їй частенько влітку бракувало.
Здоровенна вишня в сукні не скупенькій
Часто затіняла тую молоденьку,
Носа вгору дерла, бо ж і пишна, й плідна.
В голки жаль складала туя непомітна.
Нині ж все змінилось. Вишня лист згубила.
Туя заяснилась, віти розпустила.
Кожен тую хвалить, зір на ній тримає.
Оксамитом душу кволу зігріває.
Пік краси і слави вишні був у літі.
Першість нині в туї. Так бува у світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376948
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.11.2012
Міцніш мене за руку ухопи
І заведи у сонячний свій дім,
Де будемо не я і ти, а ми
Купатися у сяйві золотім.
Міцніш мене за руку ухопи,
Щоб я відчула силу і тепло,
Щоб я забула трунок самоти,
Що роки роз’їдав моє нутро.
Міцніш за руку ухопи мене.
Хай дощ періщить і гудять громи,
В той дім, де сонце під дашком живе,
Веселкою дорогу проклади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2012
Як дивно це, коли життя нове
Зароджується в материнім лоні.
Зливаються докупи у одне
Інь, янь - дві половини людські, долі.
Дають початок спільному вони –
Дитині – схожій, але особливій,
По-своєму світ бачить вона, сни,
Сліди лишає на життєвій ниві.
У неї колір маминих очей,
У неї плямка татова на вусі.
Вона – найкраща в світі із людей
Для мами, тата, діда і бабусі.
А що їй треба? Ласки, теплоти,
Батьків любові, мудрої науки,
Щоби могла Людиною зрости,
Щоби добро ліпили її руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2012
Тополя гола небо підпирає,
Зажурено хитає головою.
Вона ще літо тепле пам’ятає,
Спів пташок під зеленою габою.
Вона ще пам’ятає крик дитячий,
Торкання ніжне теплих рук малечі.
Сьогодні ж в її вітах вітер плаче,
Холодні хмари коси хижо чешуть.
Стоїть вона розгублена, понура.
Дрібним гіллям у небо заглядає.
Не вірить, що не вернеться зозуля,
Своїм «ку-ку» уже не привітає.
Ти не журись, тополенько, велична.
Ще осінь обігріє твої віти.
Потім піде, бо це для неї звично
Йти в листопаді, як у серпні літу.
Прийде красуня в білому кожусі,
Твоє гілля накриє ніжним пухом.
Заснеш, немов дитя біля матусі,
Поки птахи не збудять гойним рухом,
Весну принісши на змарнілих крилах
І сонцеві продзьобавши стежину
Нести тепло на золотистих вилах
На землю і на тебе, тополино!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376460
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.11.2012
Коли ти топишся в болоті,
Коли заклякла кров у плоті,
Не проглядай в комусь вини,
А усі сили приклади:
Вмийся хмариним дріботінням,
Утрися сонячним промінням,
Руки стисни у кулаки, устань і йди.
І йди назустріч дню новому,
Назустріч сонцю золотому,
Серце до блискоту натри.
Ним усе тіло просвіти.
Нехай душа вогнем займеться,
Пташиним леготом заллється.
В руки свої меча візьми, тьму розітни.
Тьму розітни, розвій лугами,
Світ одягни в барвисті гами.
Наповни сяйвом доброти,
До життя казку пробуди.
З семи вітрів напийся сили,
На плечі начепи вітрила,
Рушай сміливо в путь, щоб суть життя знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376448
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2012
Дай, Боже, тілу сили!
У груди влий тепла!
Душу мою скосила
Близьких людей біда.
Дай, Боже, серцю світла,
Тугу розмий в воді.
Так, щоб життя розквітло
Знову, мов цвіт, в мені.
Щоби могла радіти,
Добро нести у світ.
Щоб виростали квіти
Там, де залишу слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
Присвячено Андрію Д.
Була людина - і її немає.
Вона раділа сонцю, як і ми.
Тужила, наче цвіт весняний в гаю,
Як сірий морок падав з висоти.
Була людина - і її немає.
Мережила надії на віки.
Розніс їх вітер десь за небокраєм.
Птахи склювали в зародку таки.
Була людина - і її немає.
Лишився тільки присмак гіркоти.
Змінити те, що було, сил немає.
Не повернуть ніяк назад роки.
А, може, б якби більше хоч на мірку
Терпіння, розуміння і добра,
Мов свічка, не згоріла б його зірка,
Не відлетіла б птахом ввись душа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375980
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.11.2012
Не нарікаю я на Бога,
Він завжди поряд десь сидів.
Як вилась стернею дорога,
Як до крові збивала ноги -
Цілунком ніжним їх гоїв.
Не нарікаю я на Бога,
До неба поглчд Він відкрив.
І показав достатньо вміло,
Що чорне – чорне, біле – біле.
І а пекло вхід мені закрив.
Не нарікаю я на Бога.
Йому «Осанна!» я кричу.
Вмив сонцем тьмяні мої коси,
Тугу укинувши в покоси,
Дав крила брати висоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2012
Нині я – сухе листя клена,
Що тремтить від найменшого поруху,
Що сумує за літом зеленим,
Що танцює у парі з порохом.
Нині я сухе віття берези,
Що тримає надію золочену,
Наче гостре на венах лезо,
Наче мрію, вітром заскочену.
Нині я, мов калина безлиста,
Червоніють ягоди рОбами.
Хоч надія додолу звисла,
Та живе, поки круки не здзьобали.
Роба - робоче вбрання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2012
Кварту сяйва сонце влило
Зранку на землицю.
Цим напоєм звеселило
І людину, й птицю.
Голос свій подав горобчик,
Весело зацівкав.
Засміявся дзвінко хлопчик,
Що в сад з татом чімхав.
Усміхнувся перехожий,
Сяйва наковтався.
Виліз пес із свого ложа,
З ранком привітався.
Тільки хмарка жалем вмилась,
Полетіла плаєм.
Дощиком дрібними пролилась
Десь за небокраєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374995
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.11.2012
Невже життя отак пройде –
Я висохну, мов стара липа.
Чиясь рука мене зігне,
Зломить, спалить, попіл розсипле.
Невже я просто розчинюсь
У безконечному просторі,
Малою цяткою зроблюсь,
На моє місце прийдуть нові?
Невже я так і не знайду
На цій землі ту райську гору,
Тихо з дистанції зійду,
Мов з вулиць сніг в весняну пору?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2012
До народних обранців
Народні Обранці! Ви Обрані народом
Для того, щоб служить йому могли.
Садове дерево цінується за плодом,
Ваш труд за тим, чи здійсните все ви –
Те, що, народу, б'ючись в груди обіцяли.
З вас кожен – депутат, не скоморох.
Слова із уст - не лист, котрий вітри забрали.
Їх чув народ і чув ще й Господь Бог.
Віру останню, котру складено з пір’їнок,
Брехні вітрами ви не рознесіть.
Землі вкраїнської злеліяний барвінок
Колючим снігом зрад не заметіть.
Бо проклянуть вас люди і Господь Всевишній.
Скільки ж то можна в душі їм плювать!
Виїдять очі вам, мов круки плід із вишні.
Ваших онуків буде Бог карать.
Не грайте з полум'ям, шановні депутати,
Зважуйте добре ви на терезах
Своє й народне. Є ще час думки зібрати
І окропити правдою свій шлях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2012
Ну, ось уже нарешті просвітлІло.
Промінчик сонця лапу протягнув
Мені в вікно, потисла її сміло.
І потиск цей печаль в душі задув.
Захмурене розвиднілося небо.
Заграло сріблом озеро яснЕ.
І знову чайки віднайшли потребу
В пікет іти, шукать риб’я мале.
Я думала, птахИ ці відлетіли.
А ні, тут ждали, як і я, тепла.
Затріпотіли крилами, зраділи.
Лишилися в містечку не дарма!
До тла розбили морок їхні груди.
А к'яркання прогнало тишину.
На вулиці повиходили люди.
Щоб знов славИти осінь золоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374573
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.10.2012
Біла смуга в житті –
Мир і спокій в душі,
Все довкола тебе надихає.
Раптом все шкереберть –
Ти попав в круговерть,
Чорна смуга тебе накриває.
І немов пелена
Взір тобі заслоня.
Не втішає краса за віконцем.
Слів не чуєш ти суть,
Що тобі їх несуть,
Виглядає зажуреним сонце.
Але десь в глибині,
На самісінькім дні
Віра в чудо завжди є з тобою.
Може, день, може, два,
І дорога твоя
Знову білою ляже габою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2012
У триколірних шапках клени,
Верба – по літньому зелена.
Берізки в платтях, злотом тканих.
У светрах з латками – каштани.
У туй, ялин ще одяг з літа.
Не в силі осінь їх роздіти,
Перевдягнути в інше вбрання.
А небо сніг післало зрання.
Мужньо дерева холод зносять.
Тримають мокрий пух на косах.
Навіть зір вниз не опустили.
Дарма, що їх лишають сили.
І я свій впалий дух збодрила,
Сірі печалі відпустила.
Серцю дала надії нові,
Всміхнулась дневі і сніжкові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374190
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2012
Сидить Шевченко на майдані в центрі міста.
Своє чоло високе зморшками покрив.
З центр-виборчкому, як і ми, чекає вістей.
Думками тут, хоч дух давно його спочив.
Вже перший сніг упав. Вкрив голову пророку.
Але із погляду гарячий гейзер б’є.
Чека на зміни в Україні в рік із року
Та Бог ніяк тих змін на краще не дає.
А, може, зовсім і не Бог всьому виною,
А люди злі, що є по вуха у л*йні?
Сидить з опущеною в землю головою
Кобзар, кидає лише докори німі.
Ви українці чи моголи? Відізвітесь!
Край в небезпеці, мов курча, де поряд лис.
Любіть те місце, де Бог дав вам народитись.
Розвійте гуртом чорний морок, що навис.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374067
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2012
Коралі вкрала в осені ворона.
Взяла у дзьоб, над лісом понесла.
Були вони, мов виноградні грона,
Із сонячно-ясного бурштина.
Та цяцьку зачепила за кілочок
Що білка його мала у дуплі.
І розірвався бусинок віночок,
Розсипався у лісі по землі.
Під кожним деревцем заблискотіло.
Коралями прибралася земля.
Ворона "кар-кар-кар" закаркотіла,
З нічим вернулась до свого гнізда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374000
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2012
Зранку задощило, завітрюжило,
В сірий морок небо все зав'южило.
З переляку кожен лист трясеться.
А вітриську що? Мов грім несеться.
В ролі жаху нині він на сцені.
Коси рве берізкам, липам, кленам.
Поскидав намикане волосся
У траву. Мов скошене колосся
Полягало, землю щільно вкрило,
Жовтим смутком гай увесь залило.
І в душі моїй затуженіло.
Совеням нічним запуготіло.
- Вітре, всім дошкулити устиг ти!
Ляж на хмарку, загойдайся, втихни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373713
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.10.2012
У баби Ганни на селі
Жила коза Фросина.
Було життя важким її,
Вже думала, що згине.
Чому? Бо ґаздонька лиха
В гай пастись не пускала.
Лежала в ліжку по пів дня,
Кіно переглядала.
То СТБ, то TV-i (ті ві –ай)
Дивилась, як примара.
Коза в сараї «ой» та «ай»,
Та бабі по цимбалах.
Це охкання сусід вловив –
Цап Боданець Омелько.
Рогами він паркан пробив –
І під сарай швиденько.
Копитцем защіпку підняв,
В середину заскочив.
Вид кізоньки його пройняв -
Запалі щоки й очі.
- Що із тобою, розкажи?
Не те щось, може, з’їла?
Обід на носі. Ти лежиш.
На носа муха сіла?
- Лице вкриваю я дощем.
А баба – не в гризоті.
Від ранку не було іще
Й зерна в моєму роті.
- Ну, то йдемо разом в гай.
Знайдемо, вір, там ми
Квітковий різнобарвний рай
І воду між трави.
Підняла талію свою,
Пішли удвох стежками.
До вечора були в гаю,
Тулилися бочками.
- Як же тепер до баби йти?
Це ж, мабуть, буде бити?
- А ти вертатись не спіши.
У лісі будем жити.
- Поміж деревами? Ого!
Страшні тут, зимні ночі.
- Збудуємо собі житло.
Щодня ж ти травки хочеш?
- Так, хочу.
- Ну, тоді мерщій
Берись до праці, мила.
Носи гілки, траву, не стій,
Щоб ніч нас не вхопила.
Кипів їх труд, як з чаєм чан,
Звели житло розлоге!
Раділи Фрося й Омелян,
І дякували Богу.
Лишились в домі в першу ж ніч,
У ньому жити стали.
Ліжка зробили, стіл і піч,
Грядки удвох скопали.
Капусту посадить вдалось,
Взимі вона придасться!
Так гарно все у них велось.
Та обірвалось щастя.
Пішов якось козел у ліс.
Хотів зробити лаву.
Та як додому палі ніс,
Спіткнувсь, упав в канаву.
Між роги палиця вістрям
З розгону полетіла.
У ту ж хвилину Омелян
Дух випустив із тіла.
Поплакала коза. Одна
У лісі залишилась.
Коли ж у край прийшла весна,
Фросина розродилась.
Дав Бог їй щастя золоте -
Сім діток на світанні.
Та наймудріше було те,
Яке ішло останнім.
Як козенята підросли,
Самі лишались вдома.
Коза сікла траву, як млин
Січе зерно із поля,
Як наїдалася, ішла
Дитяток годувати.
Наказувала їм щодня
Дверей не відчиняти
Нікому, тільки їй одній,
Як пісню заспіває.
Бо в лісі вовк є – лиходій,
Козят він полюбляє!
Як поверталась день при дні,
Виводила тоненько:
«Дверцята відчиніть мені,
Малята дорогенькі!
Я, ваша матінка, прийшла
Із молочком під хату.
Відкрийтесь, відчинітеся,
Вас буду годувати!»
Як голос матері-кози
Малята пізнавали,
То, наче в літо, йшли зі зим,
Матусю в дім пускали.
Та якось вовк дізнавсь про те,
Що є в кози козята.
Сховався він за деревце,
Хотів їх вкрасти, клятий.
Як мама пастися пішла,
Він почекав з годину.
Тоді пробрався крадькома
Під двері до хатини.
- Відкрийтесь, відчинітеся,
Малята дорогенькі!
Це ваша матінка прийшла
Із молоком смачненьким!
- Не мами голос це. Ачей,
Його нам упізнати!
Ми не відкриємо дверей.
Ідіт мерщій від хати!
- От діти! Ще такі малі,
А видно, що не глупі.
Ще попадетесь ви мені.
З’їм вас живцем чи в зупі.
Пішов розлючений вовчок
До коваля Якима.
- Зроби мені ти голосок
Такий, як у Фросини.
- Не буду я цього робить.
Можеш і не просити.
Бажаєш діток погубить?
Їх голосом здурити?
- Ти не мудруй, старий Яким,
Бо загризу, гульвісо.
Голос роби мерщій таким,
Мов у Фросини з лісу!
- Гаразд, ти крику не здіймай,
Вже інструмент шукаю.
Навширки пашу відкривай,
Я зв’язки підпиляю.
Голос підкув вовчку коваль.
Поплентався додому.
Накинув він на шию шаль,
Бо в горлі чув оскому.
В обід, уже на другий день,
Як мала повертатись
Коза із лісу до дітей,
Він наперед пробратись
Встиг. Під дверима вигнувся,
Схилив чоло гарненько.
- Дверцята відчиніть мені,
Малята дорогенькі!
Я, ваша матінка, прийшла
Із молоком під хату.
Відкрийтесь, відчинітеся,
Вас буду годувати! –
Вовк жалібненько заспівав.
Мама це, їм здалося.
Кіз (відчинили!) похапав.
Лише одне спаслося –
Те, що найменше. На печі
Воно перебувало.
Не бігало, як решта всі,
А книжечки читало.
А як зморилося маля,
Лягло собі й уснуло.
Як вовка роздалось виття,
Збудилося, почуло.
Накрилось коциком ураз,
Нутро ж у страх вдяглося.
Тремтіло, поки мами глас
Почути не вдалося.
- Ой, діти, козенятонька –
Білесенькі, кудлаті!
Прийшла я, ваша матінка,
А вас нема у хаті.
- Я є, - мовив тонесенько
Найменший і спустився.
- Вовк всіх забрав, ріднесенька.
Лиш я один лишився!
- Провчу того вовчиська я.
Дасть відповість зубатий!
За кожне із шести малят
Заплатить мені, клятий!
Вовк у той час у лігві був.
Не чувся вже голодним.
Шістьох малят він проковтнув,
Тягнув одне за одним.
Коза не знала, як їй буть.
Йшла лісом, мов прибита.
- Як їй дітей своїх вернуть?
Як вовка обхитрити?!
Тут чоловік один з гори
Спускався у долину.
Шукав у лісі він гриби,
Навстріч ішов Фросині.
Побачив він її сльозу
Спитав: «У чому справа?
Чи честь ображено твою,
Чи в лісі заблукала?»
- Не заблукала в лісі я.
Он дім мій, за потоком.
Забрав вовчисько козенят.
Не змигнув навіть оком!
- А де живе злодюга той?
Де його лігво, знаєш?
- В сосновому бору герой-
Злодюга проживає.
- Ну, то ходімо швидше в бір.
Є план у мене власний.
У сумці маю меднабір.
Хірург я першокласний.
Люблю робити я добро.
- Врятуєш як маляток?
- Вовчку я розпорю нутро
І вийму козеняток.
До лігва підійшли тихцем.
Замекала Фросина.
Хірург сховався за дубцем.
Вовк виглянув з хатини.
- Чом, козо, ти сюди прийшла?
- Та квіти тут, мов небо.
Ось склала, глянь, букети два.
Візьми один для себе.
- Добре, давай і утікай.
Не кудкудач, як квочка.
- Гаразд. Будь ласочка, приймай,
Волошки тут, дзвіночки!
Вовк підійшов. Хірург підбіг,
Укол з наркозом шпигнув.
Звір очі звів, хитнувся й ліг
В траву і лапи вигнув.
Лікар швиденько лезо взяв,
Вовчку живіт розрізав.
Усіх козят повитягав,
Шлунок напів урізав.
Все обробив, зашив усе.
- Не їстиме вовчисько
Тепер уже живе м’ясце,
Бо в шлунку мало місця!
Зможе лиш ягоди жувать,
Гриби і хліб Господній.
Що ж, кізонько, йди годувать
Малят, мабуть, голодні.
- Господь послав вас, доку, сам!
Урятували діток,
Вам молока, сметани дам,
Акацієвих віток.
- Я, звісно, дякую тобі.
Та гроші, кізко, маю.
У місті сам куплю собі
Те, що душа бажає.
- У місті молоко не те.
Моє поживне, свіже,
Пахуче, пінисте, густе,
Як п’єш – живіт не ріже.
- Гаразд. Веди мене у дім,
Хочу таке спожити.
А вам, малі, бажаю всім
У лісі довго жити!
У дім хірурга привела,
Хвалила його вдачу.
Погодувала ще й дала
Гостинців на додачу.
Нове життя вовчок почав –
Їв ягоди і супчик.
Тварин малих не викрадав,
Не клав на гострий зубчик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2012
Золотоволоса осінь
У віночку із калини
Барвить всім деревам коси,
Не спочине ні хвилини.
Вправно пензликом кружляє –
В жовтий мочить, пурпуровий.
Помаранчі набирає,
Щоб прибрати лист кленовий.
І берізці-тонкослізці
Трішки золота вдарує.
У саду, лугу травицю
Ясно-жовтим поплямує .
З голови здійме віночка,
Вирве ягідки калини.
Покладе їх на пеньочка
Для голодної пташини.
Бо не тільки є естетка
Між художників - еліта.
Має добре вона серце,
Хоче ним усіх зігріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2012
Я сьогодні була в надзвичайному місці –
Серед сосен, ялиць, в монастирськім обійсті,
Де колись слід лишила Пречиста Марія.
Хрест високий там є, що промінить надії.
Біля нього стояла, сльозину пустила.
З головою мене чудна сила накрила.
Щось відчула таке – ніжне і материне,
Тихе, тепле, як тільце малої дитини.
І душа, що неспокій недавно родила,
Засіяла, з’явились в ній світло і сила.
Спали з неї тверді засмальцьовані лати.
То лишила свій дотик Ісусова Мати..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373115
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2012
В кінець жовтня залистопадило.
Зранку листя зривалось, падало,
Вирувало в шаленому герці
І будило щось дивне у серці.
На золочених струнах спадало,
Сум навислий в душі розвівало.
І дарма, що його там над міру
Й небо все під простирадлом сірим,
Ті листки, що їх вітер навіяв,
Відживляли у серці надію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373085
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.10.2012
Весь день ятриться біль в душі.
І навіть осінь не чарує,
Хоч вправно пензликом малює,
не тішать барви золоті.
Близька людина на межі.
Тисне їй серце люте горе,
Смуту вичавлює над море.
У чорнім мороці два дні.
Дай Бог, щоб ангел на плечі
Дав силу випрямити крила,
На парусник напнув вітрила,
Долі відкрив погідні дні.
Дай Бог, щоб чорне і важке
Перетворив на легке й біле,
Щоб знову осінь серце гріла,
Неначе кров вино п’янке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012
Ранок. Вечір. Ранок. Вечір.
Непомітно дні минають.
Щодень дивні якісь речі
Світопростір розтинають.
Розпач. Віра. Розпач. Віра.
У душі, немов в криниці –
То найнижча з усіх міра,
То за край вона крениться.
Тьма і світло. Тьма і світло.
Серце в клітці – ввись злітає.
То стоїть посохлим цвітом,
То Едемом розцвітає.
Милість. Злоба. Милість. Злоба
Чорний ворон з уст карконить.
Гострий спис пробив утробу.
А десь поруч ангел дзвонить.
Шал кохання, шал любові
І ненависть в круговерті.
Миті пристрасно-святкові
Й чорні, наче очі в смерті.
Дні і ночі – коса косить.
Час летить, мов навіжений.
Серце шквалу сонця просить.
Доля бачить сон блаженний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372610
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2012
Крізь осінь барвисту стежиною йду.
З багряного листу доріжку плету.
А хтось вже до мене килимів наткав,
Ліс в пурпур і золото гарно прибрав.
В душі, наче сяйва налив з неба хто,
Неначе лелеки в ній звили гніздо –
Так легко і тепло, немов під грудьми
Дитині, що вийшла до світу з пітьми.
Іду крок за кроком. Узори ловлю.
Здається сама, наче осінь стаю.
Розпарилась щічка, багрянцем пішла.
І усмішка щира у світ попливла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372598
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2012
За склом тріпоче вишня листям золотистим –
Вся осяйна така, піднесено-врочиста,
Мов наречена в день святий. З небес фата
Щічки рум’яні й пурпуровії уста
Торкає, плечі огорта голубизною –
Невинно-чистою, святочною, ясною.
А поряд туя – вузько-гілчаста зелена,
Струнка, мов юнка, соком б’є ще кожна вена.
Але чомусь сумне і тьмяне її личко.
На фоні з вишнею худа і невеличка.
Чому ж уста їй промінці не запалили?
Мабуть, пробитися крізь вишню не зуміли...
Так і в людей бува: один сміється, скаче,
А другий збивсь, мов пір’я в купу, й гірко плаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372359
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.10.2012
Хлопець на ім’я Миколка
Вчиться в третім класі.
Скаче, наче швейна голка,
В хаті й на терасі.
Ну, а вчитися не хоче,
Книжок не шанує.
Мама зранку: «Вставай, хлопче!
Губоньки надує,
Йти до школи не бажає.
Кривиться комічно.
Та підручники збирає
І кладе в наплічник.
Книжка «ЯДС» Миколи
Плаче. Сліз – на вазу.
Йти не хоче з ним до школи,
Бо її образив.
Вирвав з неї три сторінки
З соком мандаринки.
Кинув книжкою до стінки,
Стер чверть обкладинки.
Край листка загнув в ній зранку,
Як вірш «У музеї»
Читав. А ще за сніданком
Чай пролив на неї.
Розридалась гучно книжка.
Стало їй так гірко!
Мала б ніжки, як мишки,
Утекла б у нірку.
Книжчин плач сестра Ірина
Вчула, прискакала.
На Миколу насварила,
Книжку обійняла.
В ній сторінки всі уміло
Вона розігнула,
Розірване – заклеїла,
Зовні – обгорнула.
Закарлюки постирала,
Не лишила й міту.
Тоді братові сказала:
«Книга – світло світу!
Знань, порад у ній багато,
Слів запас нетлінний.
Книгу треба шанувати!
Скарб вона безцінний!»
«Вибач!» - мовив він їй лунко.
Та: «Гаразд, Миколо!»
Хлопець вклав її у сумку
І побіг до школи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2012
Весілля. Смерть. День уродин.
Щодень буває всяке.
Сьогодні сонце крутить млин,
А завтра з хмари мряка.
Злітаєш нині, мов сапсан.
Мов соловей співаєш.
А завтра – сльози у диван,
В коробку сміх складаєш.
Нині в осяяні яснім,
В бурштиновім намисті.
А завтра в в’язці із вітрів,
У цвілім падолисті.
Нині шампанське, шоколад,
Срібло і позолота.
А завтра струни всі не в лад
І гіркота із рота.
Радій! Живи життям в житті.
Та пам’ятай одвічне.
Скінченне тіло на землі.
Лише душевність вічна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372067
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2012
Сьогодні сон мені під рання
Прийшов, в якім чоловіки
Змагались за моє кохання,
Моє прагнули руки.
До танцю запросить хотіли,
Без слів, лиш усмішка одна.
А я на мить, мов остовпіла.
Зробити вибір не могла.
Скільки без доторків, без ласки,
Без чоловічого плеча –
Давним давно, щасливу маску
Напнула. А тут зразу два!
Вибрати так і не зуміла.
Прокинулась. Сон – у вікно.
З ним й женихи мої несмілі.
Я знову мов в німім кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Не продайте Вкраїну, як Юда Христа,
За пайок продуктовий, за гріш, шмат майна.
Не продайте свій шлях, що накреслився ввись,
Свою совість, що плюне до віч вам колись.
Не продайте дітей і онуків в ярмо.
Прийде час, проклянуть тих, що їм все-одно.
Тих, хто очі затер на неправду до дир.
Не продайте, прошу, кров’ю зрошений мир.
Не продайте синь неба й полів жовтизну,
Звичай давній батьківський і мову свою,
Віру, душу, що дав Пан Небесний згори.
Бо хто зрадить святе, буде в муках віки!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371979
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2012
Майже безлистий сад стоїть,
У чорних весь прожилках.
Лиш кілька яблук блискотить –
На самих верхніх гілках.
Їм ще так мило на гіллі
У теплі дні осінні.
Сонцю підставили боки,
Застигли в умилінні.
Воно їм лиця зігріва,
Вкриває спинки потом.
Навіть поголене гілля
Сміється чорним ротом.
Трішки помліє плід вгорі
Під пахвою у тата.
І піде, личком до землі.
Не вміє бо літати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371959
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.10.2012
(для дорослих і дітей - небайдужих людей)
Люблю тебе, мій край коханий,
Де колисалася вітрами,
Де умивалася дощами,
Де дух вбирала вишиваний!
Люблю церков хрести величні,
Хатину рідну і садочок,
Осінній ліс, шнурок-струмочок –
Картини із дитинства звичні.
Люблю своє… Як не любити
Ту землю, що тебе живила,
Ту матір, що тебе ростила
І школу, що навчала жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371740
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 18.10.2012
Сірим пледом осінь все
небо зранку вкрила.
Сонця промені вона
У пакет зложила.
Хмурий сад і хмурий ліс,
хмурі перехожі,
Йдуть, мов тягнуть ззаду віз,
наче ув облозі.
Птах скрутився на гіллі,
Ніби прагне ліку.
Тихо-тихо у селі,
ані кукуріку.
Погорбилися стежки,
вбравшись в сіромряку,
Похилилися дахи,
не гавчить собака.
Кіт забився під поріг,
очі звив косою,
Сірий хряк в долину ліг,
хукнув над рікою.
Але десь так під обід
осінь чар налила.
Сіряка пустила в брід,
сонцю шлях відкрила.
16. 10.12р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371720
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2012
(міжнародному Дню сільської жінки присвячено,15жовтня)
Зморшкувате обличчя, порепані руки.
Плечі, наче дуга – літня жінка сільська.
З першим променем сонця встає, не зна скуки,
Щодень праця чекає її копітка.
То город то худоба, то в хаті робота –
Наварить, напече, попере, прибере.
А як прийде неділя, мов виграє лота –
В церкві службу відбуде, до друзів піде.
А як хлібчик спече! Де там той магазинний?
Справжня паска виходить – смачний, запашний.
Визбирає в саду до остатку малину,
Усі фрукти збере, зірве аґрус хрумкий.
Заготує дарів тих осінніх доволі.
Дітям, внукам у місто сама завезе.
Потім лущитиме кукурудзу, квасолю,
А узимку шкарпетки для внуків сплете .
А як очі ще бачать, то витягне нитки
І шматок полотна та й почне вишивать.
Візьме гарний узір у своєї сусідки,
Щоб відшить на рушник, онучатам віддать.
А навесні насіє квіток коло хати,
Насадить різнобарв’я, що милує зір.
Тай почне на городі все знову саджати,
Дітей, внуків щораз виглядати до дір.
І найбільша то радість, як свята приходять –
Різдво, Пасха святая чи день уродин.
Дух сім’ї в дні оці рідних в хату приводить.
І несеться душа – дочка в хаті чи син!
Ота жінка сільська, що лице зморшкувате.
Скільки в ній доброти, мудрості у очах!
Може статків вона наживе небагато,
Та багатство її у прожитих роках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371482
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.10.2012
Ти уві сні мені явилась,
До дому Божого звала.
У очі пристально дивилась –
Була і радісна й сумна.
Тоді ще Сина не пізнала
Твого відвічную любов,
Молитов щирих не зсилала
І не просилась під покров.
Не знала, скільки темних митей
І світлих я переживу,
Що в полі моїм кукіль й жито
Засіється - усе пожну.
Ти прочитала в моїм взорі
Радість і біль – усе вповні,
І ясне сонце, й срібні зорі,
І безпросвітні хмурі дні.
Тому й до храму закликала,
До Сина, щоб мене скріпив.
Його ще навіть не прохала,
А Він мене уже любив.
Я дякую Тобі, Пречиста,
За Твою з’яву уві сні,
За серце материнське, чисте,
За знаки, подані мені.
Сина – Ісуса, полюбила.
Ні з чим любов цю не зрівнять.
Він зносить вгору впалі крила,
Вливає в груди благодать.
14.11.2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370717
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.10.2012
(70-ій річниці з дня утворення присвячується)
На вірність Вкраїні вони присягали -
Народу, батьківській землі.
І зброю у руки тому тільки взяли,
Щоб честь захистити її.
В холодних землянках минали їх ночі.
В боях, у навчаннях йшли дні.
Із ворогом бились відважно, охоче.
Їх смерть не лякала в борні.
Здобути державу – свою, самостійну –
Ось гасло, що гріло буття,
І честь не сплямити борця України,
Віддать, якщо треба, й життя.
З німецьким фашистом і з енкаведистом,
З поляком вели боротьбу –
Із кожним, хто волю у зашморгу тиснув
І націю нищив святу.
Багато земля наковталася крові...
Тому стала й вільна вона.
І хай про УПА нині різне говорять.
Найвища була в них мета!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370568
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2012
Хто це скаче по гілках,
Хвостиком махає?
Шишку має у зубах,
Очками стріляє?
Плід між гіллячком кладе,
І насіння жваво
Витягає і гризе.
Ворон каже: «Браво!»
Діжку без зернин, пусту
Кидає додолу
І з розгону – по нову,
Виплюнувши втому.
Перед тим, як йти до сну,
Досита наїсться,
Шишку спілу й не одну
Принесе в обійстя,
Заховає, щоб знайти
У зимову днину,
Як вберуться всі ліси
В білу одежину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370460
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.10.2012
Хтось позапалював берези,
Горять рядками, мов свічки.
Вершечки гострі, наче леза,
Біленькі довгі сорочки.
Хтось позапалював їх зранку,
Коли ще снами снили всі.
На плечі накидав серпанку,
Вмитого в сонячнім теплі.
Хтось позапалював й сміється,
Золотом ллється в світ той сміх.
Душа, мов скрипка, ним напнеться,
Лиш вийде з дому за поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370252
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.10.2012
Вітре! Вітре! Вітрюган!
Ти стріляєш, мов наган,
По золочених листках,
По червоних ягідках
Горобини та калини,
По тонких гілках ліщини,
По плодах в старім саду.
Виєш, свищеш: «Ду-ду-ду!»
Зупинися, відпочинь,
Лють на мить з обличчя скинь.
Хай дорослі та малі
Погуляють у дворі,
Порізьблять очима листя -
Жовте і руде, вогнисте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2012
В один з осінніх гарних днів,
Як сонце золотом текло,
В двері житла мого сумні
Щастя «тук-тук» постукало.
Двері відкрила. Вся тремчу.
У п’яти серце звіяло.
Воно ж хатину всю мою
Наповнило надією.
Заграла кров, немов вино,
Душа у небо ринула.
Чекала так його давно,
Що мріять вже й покинула.
Та десь на кінчику ножа
Віра таки теплилася.
І ось прийшла моя пора,
Ніде вона не ділася.
Бліда, не білена стіна
Усіялась враз зорями.
Встелилась стежечка життя
Вишитими узорами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2012
Та невже так важко скинути зла пута,
Бухнути його каменем на дно,
На широчінь неба розікрити груди,
Голубом у світ випустить добро?
Та невже так важко пальцями до сонця,
Доторком до хмар, серцем до зірок,
Та щоб не плювать полиновий стронцій,
Вимити його чорноту з кісток?
Та невже так важко хвилею по річці,
Вітром по спині у спекотних днях,
Світлом серед тьми у пасхальній свічці,
Цвітом у траві, росами в хлібах?
Та невже так важко? Думаю, можливо.
Треба тільки лиш взять і захотіть.
Сотворить просте, та велике диво –
Втримати наш світ в вихорі століть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369742
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2012
Небо сірий вдягнуло каптур.
Вітер брови нахмурив, подув
Гучно так, як в трубу трубадур,
Мов силач кільця, віти загнув.
Затремтіли зі страху листки.
Це ж їм, може, навік до землі?
Мов до пса з будяка реп’яхи,
До гілок притиснулись усі.
Розійдіться ви, хмари тужні!
Вітре, ляж, мов під груди щеня!
Ту теплінь, що зродилась в душі,
Не вистуджуйте хмурістю дня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369563
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.10.2012
Оті царі, царьки, царенки
Вже в печінках наших сидять –
Сини погані мами-неньки,
Що на чолі їх зла печать.
До влади рвуться, мов до стерва
Шуліки, вчувши трупний смак.
Вона їм будоражить нерви,
Голубить кров, мов нігті лак.
Всі різнобарвні, душі ж сірі.
Очі нам милять до дірок.
З білбордів, агіток, ефірів
Злетіти прагнуть до зірок.
Сьогодні з маслом хліб підносять
До рук на тканім рушнику.
А завтра шкіру з тебе скосять.
Й голос твій де? На смітнику.
Ох, ті царі, царьки, царенки!...
Скільки ж їх будемо плекать?
Може, час вирвать їх з пеленки
Й чуби усім понадирать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369491
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2012
Не все золото, що блискотить,
Не все бджілка, що в вулик пнеться.
Не все мед, що нутро солодить.
Не все правда, що з уст несеться.
Треба висушить море до ран,
Щоби змірять глибінь сумління.
Ввись не рватися у туман,
Щоб жалом не спекло прозріння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369253
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2012
Дорога життя, дорога...
Вона як яка у кого –
Коротка й довга буває,
В укіс веде й до небокраю.
Вона і гладка, й горбиста,
Заквітчана й падолиста.
З барвінком, що косам милий,
З болотом опісля зливи.
По ній то ідеш, то скачеш,
То, наче куля несешся.
Набігла хмарина – плачеш,
Блиснуло сонце – смієшся.
Дорога життя, дорога...
Аби не у тьму – до Бога.
Хай слід, що, мов вдих, несеться,
Позаду зелом зостається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369218
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2012
Немов коні, втікають роки.
Не догнати їх навіть у сні.
Залишають по собі сліди –
Чорні ночі й окрилені дні.
Залишають росу на траві,
У якій від образ гіркота
І нездійснені мрії усі,
І самотня між всіх самота.
Залишають іржання гучне,
Що луною іде у світи,
Яке радість, подяку несе
За усякий візит доброти.
Залишають по собі портрет –
Німий погляд, в якім глибина,
Віра в те, що попереду злет,
Віра в те, що мине самота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2012
Він – вічний вогонь, що любов’ю горить.
Він – світло, що тьму розсіває.
В нім неба погожого світла блакить,
В нім струни дзвінкі водограю,
Морська глибина і близька далечінь
І птаха політ бистрокрилий.
Він спеки гарячої лагідна тінь
І жар, що розпалює жили.
Сівач, що невтомно ріллю засіва
Зерном золотистим добірним,
Хай падає дощ чи ударить гроза,
Іде кроком впевненим мірним.
Учитель... Уклін його праці низький.
Хай світлою буде дорога.
Хай щедро купається в шані людській
І в ласці від Господа Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368828
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.10.2012
Колискова матусі, її тепла рука,
Чудо-квітка у лузі і у квітці бджола,
Рідна тепла хатина, двір, в якому зростав,
При дорозі калина, сонцем зморений став,
Стежка лугом до річки, де приємність ловив,
Дзюркотливі потічки навесні, після злив,
Стигле жито у полі, маків цвіт на межі,
Мов стрічки пурпурові в золотавій косі.
Школа, клас і уроки, незабуті знання,
У незвідане кроки, думи про майбуття,
Церква, свічі яскраві і пасхальне яйце,
Ліс в осінній заграві, мов сльоза джерельце,
Свіжий хліб, скатертина, мама, тато, сім’я –
Це усе Батьківщина – Україна моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368660
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.10.2012
Лети, лелеко-бусле,
У край, теплом нагуслий.
Там сонцем будеш митись.
Там є, чим підживитись.
Займи нового луга.
Але як буде туга,
Нехай тобі присниться
Твій рідний край, копиця,
Гніздечко біля хати –
Тепленьке, волохате,
Озерце при долині
У голубій кофтині,
Травиця оксамитна
І жабка апетитна,
І небо, вмите в морі,
І зорі кольорові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368413
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.10.2012
Осінь злилась ще з учора:
Небу дала темні штори,
Всі щілини залатала.
Нині настрій знов дістала!
Штори костурцем розкрила.
Діжу з золотом пустила –
Сяйво потекло в луги,
В сад, у вікна, на дахи.
Заясніло все довкола.
Звеселились гай і поле.
Цвіт розкрився, птах стрекоче.
- Осінь! Вмієш, як захочеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368409
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.10.2012
Хочеш високо літати?
Рвись сапсаном ввись.
Хочеш глибоко пірнати?
В кашалоти пнись.
Хочеш в пишний цвіт убратись?
Ружею зрости.
Хочеш в небесах сіяти?
Зіркою злети.
Прагнеш бути найсильнішим?
Будь копеподом
Мрієш бути найгучнішим?
Синім стань китом.
Хочеш довго проживати?
В черепахи йди.
Хочеш якнайвищим стати?
До жираф примкни.
Хочеш мати волі вволю?
Вітром стань легким.
Хочеш дать тепла доволі?
Стань вогнем ясним.
Хочеш вірність показати?
В ноги псом зігнись.
Хочеш лагідністю взяти?
То котом зробись.
Хочеш думкою втішатись?
В шимпанзе тобі.
Хочеш криги не боятись?
Йди в моржі тоді.
Хочеш в вічності кружляти?
Стань годиною.
А як хочеш ВСЕ ЦЕ мати –
Будь ЛЮДИНОЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368256
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2012
Обсипалась душа моя,
мов цвіт калини в бурю.
Смолою чорною стекла,
застигла у зажурі.
Обсипалась душа моя,
як листя в осінь мрячну,
Така беззахисно-мала,
змарніла, що аж лячно.
Обсипалась душа моя
Слізьми по скатертині,
Немов хмарина дощова
По скошеній хатині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012
Учора – вітання, чай, торт, хризантеми.
Сьогодні - все в прірву, відвічні дилеми:
Солодке і кисле, п’янке і гірке,
Яскраве і тьмяне, небесне й земне.
Цвях в серце забито. Ніхто не скривився.
Ніхто не підтримав і не заступився.
Бо правда того, хто на вищій сходині.
Не друг – конкурент є людина людині.
Та що моє серце, яке прожували?
Як навіть Христа на хресті розіп’яли -
Найвищу любов – батогом по лицю.
То що вже про душу казати мою?...
А вірилось, свято продовжиться нині -
Вітання, чай, торт і квітки жовтокрилі.
Це було учора – небесна блакить.
А нині все в хмарах, в імлі і дощить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012