| Сторінки (5/488): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Пізно вечорі полонить холодний туман по всьому просторі…
Запалив яскравий промінь, то оволодів оман багатим, казковим царством.
І в ньому оживає вся нечисть і духи, виповзаючи гадюками з щілин теплий думок густого туману,
Розчиняючи світло в нескінченних просторах, перетворюючи все на димлену хмару,
І посилюється дим, то туман стає густішим, не вибратися, та й нікуди йти,
Та руйнуючи світло вуальки, здається, вічно житиме туман
Взявши на озброєння оману - і розплату - залишив в туманному царстві
І тоді світанок прокинувся, подивившись жовтим оком крізь туман,
То заходив світанок до туманного лабіринту, проходячи не свої випробування:
Пробиває світло вуальки крізь скляні густі стіни туману - обману,
То зникає поступово туман та сходить сонце,
І розтанула вся нечисть і духи, розфарбувавши світлом день…зцілив від оману та огорне
День своїм спокоєм і божим світлом і забудеться,
Все забудеться, навіть нинішній оман у якому день часом, як камені тоне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
сліпуче сонячне світло, відбиваючись від білих стін печер
Душа була ясною і чистою, подібно до тонко налаштованого музичного інсирументу, і
вона відгукнеться на звучання природи...
Глибока туга зазвучала у ній.
То чорне дзеркало вирви втратило синій відлив.
Із чаши вирви чорне дзеркало глянуло на мене глибоко й безстрасно, де лежав мій камінь,
І утворюючи дзеркало, і вдивляючись у чорне дзеркало вирви.
Вдивляючись у її чорну нерозділену глибину і темрява настала в моїй душі.
Дозволила чаша вирви темряві поглинути страшні події і розкрилася завіса вуалька часу, то було дано зазирнути у минуле.
Таке все нечітке, але переглядаючи події минулого через дно вирви.
спливали тіні з чорної глибини вирви та попливли світлові плями…
І знову глибока чорнота дзеркала стала сліпою.
То зникла загадка про тіні минулого.
І дивиться на мене око минулого.
Та бачачи перед собою пітьму вирви і похмуре світло швидко меркнуло в небі.
То охоплена душа моя глухою тугою.
І враз нестало моїх проблем.
Віддавши печаль почало зріти гірке свідомість безсилля.
З сумом згадала глузування, страхи свої, обмани, погані думки, помилки...
Все це зберігаю в собі щось на кшталт знімку, що відобразилось дзеркалом на дні вирви…у глибині чорного дзеркала здавалося переверненим і натхнення не приходило.
То крізь вуальку повис вислизаючий світ. Намагаючись заглянути і
Підгледів хтось чужий мої проблеми.
І знову біль заповнив душу.
Простеживши їх рух побачила ясно перевернуте зображення вимальовувалася картина і
Вона могла зберегтися в тисячах століть скороминуща гра світла і тіней.
Спіткнувшись об камінь і розлітілися моменти і розліталося дзеркало на шматочки,
Розкривши, хто я насправді, але водночас розплутати свої думки.
Та вирішила виправити всі свої помилки самостійно.
То сонячне проміння, відбиваючись від цього чорного дзеркала,
З'явилося примарним виглядом, залишаючи світловий відбиток.
І уловлюючи світлові відображення відбитків залишаючи сліди.
Шукай і знатимеш де шукати і знайдеш!
Бездонна глибина минулого має допомогти тобі.
Та прагнення нових пошуків нової боротьби знову воскресли у моїй душі.
Зібрати уламки розбитого дзеркала.
Виднівся шматочок ясного світу.
Та світлом викликаючи бачення, яке саме і гасило її.
Минуле не вислизне.
На дні виділявся отвір входу вирви ... світло вуальки! обрушити цей камінь... прочитав тривожний і болісний роздум,
І ніби намагаюся зазирнути в майбутнє.
Відбиток темряви буде стертий.
Минуле у моїх руках.
Зробивши помилку у минулому. Не повинна бути самотною ... просто свої помилки перетворити на світло.
І чорне дзеркало зруйноване.
Але ж ніщо не могло зруйнувати враження від тіні,
То глибоко запало їй у душу. Спійманої тіні минулого світлом
Закінчилася самотність на довгому та важкому шляху!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Похмурий мандрівник блукає по похмурому світу,
Зайшов невідомо куди,
Шукаючи легкі шляхи дороги,
І стежка вуальки, як темрява похмура,
В ній неможливо заблукати,
Все одно куди йти, бачачи все в темряві.
Я прошу тільки одне,
Печаль живи в мені,
Цей шлях веде сам мене,
Призвівши до кінцевої мети…
Та тягне мене весь час на дно,
І все більше затягує туди…
То світлий мандрівник по стежці вуальки порятунку йде,
Крокуючи нагору, на вершині зустріне Бог…
Та часом пригнічений, і туга в грудях,
І все бачиш святу вічність попереду,
Тому полум’яна віра сили дає,
Любов жива в гору тебе веде.
І все бачиш світлу годину у пітьмі
З неба лунає Божий голос:
«Бог прийде, прийміть серцем вість любові,
і він святу милість грішникам явив!»
І, йдеш до Перемоги силою Христа
І до тебе все ближче вічності Врата!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
Зійшов над містом подвійний місяць: як дві півсфери,
як сфера подвійна, однією половиною в іншу виростаючи
Ні сонце тепер не з’являється нам,
Ні зірки не сходять тепер ночами,
І зникли припливи, зникли відливи,
То місячні вуалі фази невидимі для ока…
І місто зачароване світлом подвійним, перестало світити нам
Прокинулося подвійне сонце над містом
Все стало навкруги ясним:
І сонце ніжно висвітлювало небесну блакить.
У косих просвітах невпинно рухається подвійне сонце,
Палаючи величезною вісімкою
В два круглі очі дивиться небеса на місто,
То у краю лляному два ходять колеса
гігантської мідно - чарівної прядки. під палаючим -
все сонячним вуальним світилом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Начебто всім хороший і істину глаголить,
А коли над кимось «за очі» сміється і ганьбить…
Бачиш його надзвичайно ввічливим і вкрай милим,
З тим з ким нещодавно глаголив,
То тепер за спиною їхньою ображає,
А з тим з ким розмовляв раніше розповідає
Про них гидоти. Шакал…
Яким би він не був спритним немов злодій
Він наздожене свою ганьбу і
кину, і накину на інших вуаль
з його рук не втече ніхто…жаль,
що таких людей життя рідко змінює…
Він бреше собі, коли з іншими в брехню грає…
Я втомився, як реаліст бруднити папір.
Та набридло мені фарбувати лист.
Нині я - проборник правди,
Вижену будь - яку брехню,
Замість слів там буде радість вуалі
І напишу був сірий дощ.
Бо не терплю грубих пестощів.
То пороки словом виявив (викрив),
Про недоліки всім кричав…
Він бачить світло, і сонце, і квіти!
Може мерехтіти і проходити крізь двері!
Все буде добре, зрозумій ти!
Я реаліст, але мені ніхто не вірить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023
Похмурий килим сповзає все нижче і нижче
Туман - килим упав мені під ноги…
Опустить ніч туман - килим на Землю, то
Вечірній вуальний морок під ноги мені лягає, а
Печаль на серці мені туман - килим несе, та
Душа - килим то плаче, то ридає
Сумною піснею він кличе…
А моє серце згорає, бо
Туман - килим страждає
Самотній впавши на Землю, а упав,
земний килим, плете вигадливий візерунок,
І вишиваючи туманний килим з чорних ниток,
Де таємний знак вибиває,
То вечір плете золотистим світлом
небесний килим вуалі моєї долі візерунками багатий,
Все життя моє лежить на небесному килимі, як на долоні.
Нічний розпис зірок, восход та захід сонця зустріти можна,
То вечір чистою душею плете туман - килим,
М’якою хвилею мій добрий вечір, даруючи добро
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023
Смолиста чорнота, вуальна темрява, порожнеча
три подруги забуття
І прийде до тебе саме та
Від якої не буде порятунку.
Смолиста чорнота космоса увіллється в тебе, і розіллється,
Отруюючи свідомість і душу,
Як свердло причаїлась у чорному космосі темрява, гряде темрява, то
Липкі страхи напрядуть смолистої чорноти, кинувши у космосічну темряву
І темрява перетворила мрії на притулок порожнечі.
Настав час думки почистити в білій димке,
Так всі думки і очистилися попросивши пробачення у Всесвіту,
Очищаючи своїм вуальним світлом інших людей, проникає до їхніх душ і
Виводить весь «бруд», наповнюючи новою енергією…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
На війні не розібратися, хто воює тут і з ким,
І живучи кожен може виявитися далеко не тим.
У цьому світі, де все постійно змінюється на війні,
Не на війні життя стає сумним і не простим,
а подвійною печалью вуалі,
І, почувши подвійне звучання Ангела,
Нам дарують радіть, тримаючи за руку,
Полюбивши земний вітер, знайшовши тут причал…
І тепер ця радість не тягар, а подвійне диво,
І ці дива на радість нам, що надіслали небеса,
І несучи своє, сяяла подвійною радістю вуаль,
То повідала нам: і, відвідавши серця подвійна радість,
Щоб старий світ від тепер став іншим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
Йде до нас благодатна сила,
То й сходить на Землю благодатний вогонь
Та із неба віддавши надію,
І захоплені люди радіють:
Їхні проблеми земні Господь слухає
Та всі в добре вірять - і так буде.
Розсипається темрява,
Випаровується сморід диму,
І зникають гріхи та безвір‘я химери,
То його ковдра вуалька запалює в душах надію та віру
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023
По бездонному небу темному гуркотить грім,
То блищить гроза на бездонному небі темному зірниці
Та грім блискавкою блищить у небі далі висоти…
Так дурить нас,
від народження планети у небі вона творить багаття
І від часів початку народження в небі її яскравий погляд
Омивається дощами і з вітрами вона на ти
І грім кличе блискавку,
Від народження планети вона грозою одною живе
А у темряві блискавкою мерехтить поглядом швидкого польоту
Та у світлі гри перетворює вона мрії на свій швидкий хід,
То грім гуркотом прокотився, та
Небеса світлом серпанку дихають,
А по небу, виблискуючи мчить зірниці гроза,
Розганяє зграї хмаринок
Та тримає блискавки в руках
Обладунків блиск відбиває кожне світло яскравим променем
І гра світла перетворює кожен рух хмар на блискавку,
Так і думки до небес направляє,
Замовляє пісню світла, то зірниця рве і метає над Землею
І несе печатку на обличчі Землі,
І висвітлюючи горизонти світлом та спалахом, то зірниці блищать очі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
На небі бачу зараз Молочний шлях
Дивлюся на Божу дорогу і мовчу,
Але я слухаю його Чумацький шлях
Навколо тиша, тільки звучить,
співаючи пісню свою зоряний промінь,
Та пробудивши зоряну думку вуальки,
То розпростер на небі Молочний шлях,
І знаю, рукою він провів мерідіани,
І над Земною планетою видно промінь!
Той промінь кохання, той промінь сонця, той промінь надії
На нашу Землю виливає щодня,
Щоб ми одяглися в його одяг,
Світлі, що він нам приготував,
Щоб ближче подивитися на зірки,
Там знайде відповідь зірка,
Пізнавши небесну суть зірки - душі,
Дозволивши вглиб себе занурити,
То погляд зірки зрить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
Творець у гранчастій склянці тримає світ,
То Всесвіт за гранню розчиняється
І темрява залишиться десь там…
Спливає до берегів споглядання,
І там побачиш сумнівну межу, як впливає на свідомість
І яскравим світлом, побачиш вуальну свідомість,
Те чисте, те світле всередині
Ось і сталося святе побачення
Ось і дісталися до яскравої зірки
Немає нічого, тільки світло розуміння,
Там, де душі йдуть до Землі,
І раптом обернешся,
побачиш чисту грудочку святого і потрібного,
Те світло небувалих висот
Вся чистота оживає знову і знову
І множиться у ньому, шукаючи саме те
І буде тим, хто є світлим, чистим та добрим, з ясним розумом
Та кожного у світі, він ясно почує
І будуть світлі усі його справи
І світло засяє у своїй красі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
За хмарами сховався Місяць і там біліє,
Біліє небо парним молоком над містом
Мережійні краї хмар тонше ниток розквітають сатину
В окрузі стоїть тиша, дзвенить у вухах на тихій ноті.
Все ще середина лютого, а на дахах сніг лежить, не тоне.
І спить під кучугурами Земля і птахів не видно, не літають.
А ось і перші промені серпанку пробилися,
А хмари розганяють і підлатають граки із веселим криком
На дерево сідають, сперечаючись,
А інші прямо на снігу, нам говорять: «Весна вже скоро»
І я її з надією чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Люблю глибоке мовчання опівночного годинника,
То спить наш час, коли збудить від дрімання мене
безгласгий якийсь поклик, покуштували молитвою нічною
Дари захмарної країни: невимовного спокою, невимовної тиші.
І поки безмовна світобудова
І поки відкритий небесний отвір (ворота)
І поки сльози покаяння мають велику силу
Так залишаються очі чистими;
І поки земні піклування, ще не владні наді мною,
І поки не приховав своїм явищем, нічнного світла світло денне,
То кинула свій погляд нічними зірками серпанку
І все навколо сіяло - як найкрасивіший візерунок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
Лазурне світло небесного променя манить нас завжди!
Чистота ранкового неба, ясно видно від Землі!
В моїй пам’яті залишаючись
Морська чудова вода вразила своєю красою…
Художник змішав природніми фарбами все в одну і
попелистий вигляд скель, і блакитну хвилю моря,
І зелень трав, і жовтизну, то слід залишає на чистому небі.
Променем даруючи лазурне світло небесного серпанку.
Сріблястий місяць і темно сині ночі крізь похмуре небо
бачу лазурне світло небесного променя, відкривши отвір.
Він розриваючи хмари, малює ранок і день і вечір портрети!
І опускав серпанок, опускаючи свої сили на світанку
Він усе оголосив, огорнув серпанком, і собою огородивши від біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023
У світанковому блиску солярний символ малює
У потоках золота та нова зоря вогнем горить,
То своїми фарбами розкриває день
І шукає той маяк,
Та проллються небесні сонячні ріки, як зілля,
І запалюючи днем солярний храм,
То світить у небі яскраве бра
Та небесні сонячні промені у своєму сяйві,
І вони наповнюють глибину храму світлом серпанку,
То солярні перлини світлом розкриваються
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Світло небесне осяює Землю,
Як тільки ніч піде в невідомий край,
Промінь йде крізь ризи хмар
І тече з висоти шовками серпанку
То над світлом зійде і настане рай.
І зникне війна, хоч і набирає сили,
Та тінью все застилає,
Як тільки мир розправить крила,
А над землею кружляв, і пустив сльозу
У болото темряви впаде відразу війна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
Простір невидимих променів
Та незримих ниток павутиння,
То сплелася зі світла вуальки,
Виявилася як картина дух
Через вогонь залишає слід,
Не зникає незримий,
І проходячи захід сонця,
відродиться він там.
Очистить він джерела світла
у новому світі зірка яскрава
Заспіває в космічному ефірі…
І у ньому повисне.
В павутинах світла чаклунства,
Тиша зі звуком у павутинні світла
І з ниток світла в’яже павутину
На світанку небо з’єднає таємницю його
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
Я побачила блискучій дім тіней,
Що світиться яскравим світлом,
Світлом сяючим залитий дім тіней,
Дім світить ясно світлом золотим…
То стирає світло вуальки тінь
І зникає в домі смуток та печаль,
То гучним сміхом розлиті проходи,
І стіни, кімнати, вікна відкриті.
Ось так щастя зберігає своє,
Підійшовши ближче до будинку тіней,
І зайшовши і відкривши двері дому,
То так щастя врізалося і пронизало наскрізь,
Все тут було наповнено теплим почуттям - любов’ю…
Та мене тепло зустрів дім тіней,
Тож я там прожила багато років…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
Привид воскрес у тіняві місячної вуальки,
І пробудилась темрява під світлом тьми.
То над землею тихо стелиться туманка, там,
де прихований у ньому з лихвою привидна омана.
І він несе далеко - далеко шлях із темряви
Та у нічному світі туманки дрімають ліхтарі.
Не погасивши вуальку нічного світла,
І який манить тишею привидну далечінь, вабить,
Місіс туманка розташувала променем світло.
Туманом струмить німе чаклунство - світло!
Я - вуалька смолоскип! Я живий вогонь!
Не загасити мене, навіть примарною оманою,
Не приховати мене за пеленою туманки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Кинуло скрізь хмари світлий погляд,
І наглядає над усім всевидюче око.
То на мене, дивиться яскраве світло
Та милуючись, допізна із небом подумки шепотітися
Око торкається ілюзій світла.
На землі, струмениться ранкове або нічне світло,
Сила ока туманить погляд крізь вуальку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Ніч чорною мережою поглинала барви дня,
І не оминала жахливу вуальку війну.
Під темрявою ховалася страшна війна
І тьма відібрати хотіла вуальку,
То світло на страшній війні покидає її
І темнота повертає все і постає в наготі,
Перед нами викрикує про оборону неньки,
Та чорнота виривається з - під контролю.
Білий день, все одно продовжує боротися,
Білий день звільняє своїх братів від полону.
Так білий день знімає тягар зі своєї душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023
Була вона одягнена промінчиками сонця,
І щохвилини на її обличчі сяяла посмішка,
Зустрічали її люди, де вона знаходилася.
Дихало в неї багато вуального світла,
Та була вона сповнена любов’ю, радості,
Щастя, турботою і дарувала світло людям.
Так, поширювала своє щастя серед інших людей,
Трохи повернулась до людей вона і каже:
«Що посієш, те й пожнеш», вислів, ось такий
У ньому творіть світанок іскрами блискучими,
І пийте і обнімайте вуальне світло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
зримо бачить око всю пішність трави
На Землю, впало багато крапель роси
У зеленому оці стоять і сльози,
То краплинки прокинулися рано - вранці
На світанку, то у Землю дощ кидав перли,
І немов у намисто вбралася Земля
Її живить роса цілющою водою,
вона дихає прохолодою і легкістю
То вода випаровує капельки роси,
А вуаль перетворює на пару росу,
Вона всю землю охолоджує і все навколо,
Поки не спаде туман та й зникне взагалі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
Вуальний просвіт видно на темному небі,
І ти на небо дивишся дивними очима
І ти очима роздивляєшся вуальний просвіт,
А може й ти побачиш, а може й ні…
Вуальний просвіт заплющить свої світлі очі
І ти все одно дивишся на темне небо
У кохання щіро віриш ти, яке сліпе…
А може й ти побачиш, а може й ні…
Все одно сліпо дивишся блакитними очима
Блакитний просвіт живе крізь купу срібних хмар,
Вуальний просвіт дарує мріям світу добрий шанс
решту на прах перетворив наш вуальний Всесвіт
То Всесвіт боготворив нас вуальним просвітлом,
Блакитний просвіт з’явившись у вуальний світ
вуальний всесвіт світить і на рани війни,
Так вуальний просвіт зцілює рани нашої війни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
Променистого, білого, золотого,
Гарного, ніжного і доброго
освітлює дорогу вуаль
сакрального світла.
Очищає нашу Богом душу,
Прощає за скоєні наші гріхи,
Надихаючи нас молитися
і розкриває світу прекрасні
фарби радості і щастя.
Обвиває нас своєю красою,
Оберігає від темного світла,
Переливаючись у звуку кришталю,
Грається бешкетне вуальне світло.
Нині процвітає наша душа,
палає вуаль сакрального світла,
Пронизуючи душу сакральним,
тонким і чистим вуальним світлом.
Завжди співає, махає крилами
вуаль сакрального світла
Завжди з нами сакральна душа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Там світить інше сонце,
на землю леліє,
гріє скрізь вуально -
світлу пелену віків,
в сяйві сонця
ледь помітна пелена,
так вуальну пелену
поглинає світло
Там немає довгих
та пасмурних днів темноти,
То світить вуальним світлом
материнство,
Нічого прекраснішого
у світі немає,
нема, аніж міри материнській радості!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
На землю, ненароком
впав від сонця
Промінь серпанку сонячного
світла,
Граючись грайливо по різних місцях землі.
Жваво заграв струменем
нетерпляче,
При цьому залишаючи свій слід,
Та розливаючи скрізь сліпуче
сонячне світло серпанку
Граються промінчики скрізь серпанок,
І пускають стрілки,
Та оживляють землю сонячним світлом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Серпанок світло раннього ранку освічує думки,
Вривається у вікно,
Як вітер
Так тихо довкола,
все ніби зависло
подібно до частинок серпанку пилу
в теплому серпанковому світлі поглядом світанковим,
новий день оживляє все навколо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
Встає небесний серпанок
світило, то зірки -
небесного серпанку світило
дивилися
красиво мерехтливих тіней.
І своїми серпанковими променями все
навколо позолотило,
І кинувши серпанковий промінь,
Та осяяло все навколо,
потягнувшись на зустріч
серпанковому світилу, то
природа з любов’ю
Свої обійми розкрила…
Та був золотий спалах викликаний
І сяють позолоченими зірками…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
Чудовим світлом шовкове
покривало - серпанок стелить
сліди на шляху,
Світячи ранньою зорею,
І світлом серпанку
залишаючи золоті сліди на шляху,
їх не розвіє вітер,
Не спалить вогонь,
І не зітре Земля,
І не змиє вода,
Нетлінні золоті серпанкові сліди, а я
незважаючи на все,
Готова цілувати їх,
І, вигукуючи: дякую долі за тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
не ворухнеться марево
у туманному серпанку
димки
І ширяло марево серпанку над містом,
Та переливаючись на Землі
І іскрилися райдужні грьози
міражами…
То мерехтить небесна перлова роса
у легкому серпанку світла,
Так обіймало повітря
ілюзії золотою мережею серпанку закохане
місто заповітної мрії
Світло - золотими променями серпанку
заграви сонячного кола
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
Вуалька промінь летить
у море безодні… світить навколо,
Так мене ваблять твої очі,
В них горить вуалька - вогник кохання,
цей вогник світліший
зорі…
За безоднею вуалькою
світло освітило довкола…
Світло світить завжди
і вдень і вночі…
Світло світить так
що бачу твої очі…
Що б були ті дні мої
легше, розвіявши сумніви
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Вдягла Україна розшиту зоряну вуальку,
сховавши обличчя своє…
То іскрилась
зоряна вуалька у пітьмі людських божевільних взорів.
Огорнула зоряна вуалька
її
Ця вуалька спадала на обличчі,
нажаль, вона служила подвійній цілі
і ви її не розглянули,
те світло не побачили, що
горить днями і ночами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
На фоні неба
з’явився сяючою вуалькою ореол,
І прагнучи до Землі дістати,
огортаючи кінчиками його
димчасто - сірої вуальки вовни світлом ореолу.
І очі поблискували, відбиваючи вулькою світло ореолу,
побачивши, що я
дивлюсь на нього…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023
Мерехтить таємничою вуалькою світло вдалині,
І доносить тривожне відлуння, і
У пилюці дивні сліди висвітлювало,
то магічною вуалькою вогник навколо вітає, та
Відкриває вуалька - вогник усі таємниці:
«Там примарна країна, де бродять
їх душі тінню вуальки на світанку,
мерехтить вуалькою світло
від ранкової зірки»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
Красиво вогняною - вулькою
Ранкове світло західу сонця
Палає променями, і
Як дзеркало вуалька гладі води
його красиво відбиває
прекрасний вечір у вуальках хмарах
Цей захід сонця
прикрасив гарно
і фарби дбайливо кладе, він
усміхнувся серед вуальки хмар…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Опівнічну годину нічну
Із неба місяць з розпущеною
косою - невимовною красою,
Та тільки видно
це місячне вуальне світло,
що у темряві нічній гуляє
і освітлює Землею,
як вуальною срібною ниткою
І ковзаючи, у житті -
на краще чекають зміни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Я бачу вуальне світло миготить
переді мною, поглянула,
Йдучи на вуальне світло,
бо шлях був не завершений,
все одно з’єднуються шляхи,
йдучи, бачу вуальний промінь сонця,
І вуальне світло надії
малює шлях у тиші, оглядаючись
То вуальне світло надії осяює шлях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Коли заплющую очі,
Там не бачу
й ніякої темряви…
А бачу вуальне світло, воно блакитне…
І тута простір і там, в душі спокій…
І там світлі вуальні силуети іноді
малюють вуальним світлом…
Та щось говорять і щепочуть:
«ти ще дитина»…
Вони миготять так закликають
залишитися в душі
дитиною…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
У потоці вуального світла
ти себе знайди і
Розтікайся на багато
кілометрів…
Та коли зіллються у світі всі шляхи…
То відчуй себе вільним вітром!
Перешкод не буде ніколи і
проникає всюди духом!
Все пізнаєш часом крізь віки буття
І задумав Бог розпізнання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
І вдень і
вночі горить вуаль - іскра
і тішить мою душу,
сяє радістю моя щаслива душа
І не погасне там, вуаль - іскра,
як не гаси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Пробираючись темним підземеллям,
Намагаючись вийти,
А тим часом я
притискаюся до вуальної стіни
підземелля, починає рухатися
і стискати вуальна - сітка,
Та спускаючись підземним ходом вниз все глибше і глибше…
І, побачивши живу вуаль - сітку,
То котився у підземеллі зловісний потік…
подолати злість і нетерпіння,
І, побачивши чорні болота,
Та тягнучи бруд за собою,
То бруд збільшив злість і нетерпіння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Дивляться уважно твої два ока,
В небі ворони давно ширяють,
слідом за ними полетів упир
у свою Брану.
Видно упирю у темряві стіни Брани.
Дуже довго шукав упир свою жертву,
а виявилася жертва під ногами…
У його підніжжя, на шиї з ранкою,
То красня як жертва божества лежить
перед упирьом - дракулою…
І тиняючись самотнім у темряві
упир - Дракула змінює весь час обличчя,
Творить зло, начебто торжество.
Упир тільки що, у яр уповз туманом вуальним
від крові незайманий, наче п’яний.
О, як же багато погубив упир
дів, зачарувавши баченим дурманом…
Усі думають, упир вбит давно, а
упир і живий і мертвий водночас,
Все так само вночі,
сіє зле насіння…кров
жертви пробуючи,
начебто вино, то їжа його,
то його еліксир життя і молодості.
Та слідкував за нею ночами,
То натрапив на свою жертву
І все ж таки спіймав…
І загинула від укусу упиря - Дракули,
І, перетворившись на упиря
І, прокинувшись все змінилося
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
Прирекла війна на вічну темряву,
І, знайшовши вихід навис
якийсь злий рок серпанком
над землею,
то ніч чорним мережним серпанком поглинає барви дня.
І огляніться, ми втрачаємо своїх дітей із - за ворога,
і задаєшся питанням: Чому ворог вбиває нас?
То так мститься ворог, порушуючи кожну з 10 заповідей,
І ще більше у ворога росте жаха помсти…
То наше життя перевернулося з ніг на голову
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Скинула ніч туманна вуаль,
Глибоко занурившись в злосну темряву
Тут опинився цей світ в обіймах пітьми
І, представши перед тобою оголеною,
І перекинувши своїми обіймами
на мить здається мною
Ніч туманна скине вуаль
І відкриє всю правду вночі
і випадково залишить похмурі сліди…
То замкнулося коло обіймів,
і всі двері в темряві закрилися ось там,
так схожі на шрам, який
видно не загоюється нічим,
все болить і болить, шукаючи щастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Її очі дивляться у прірву вуальки,
А серце - притулок чорних
кайданів посиливши свою жалюгідну,
Мерзенну душу прикувала ланцюгами до стіни,
проводивши там нескінченність…,
І слухаючи дзвін одинокого годинника,
що відбивають мотиви,
і ріжучи по серцю найгострішим ножем,
Та спокутувати свій біль у жаркому,
липкому воску нетлінної свічки.
То прірву приховала чорна вуалька,
За вуалькою туманної стіни
не видно, ліній гострих каменю. Там
нерідко побачиш
То падають печалі, горе,
біль вуальки,
притулившись затишно там…
І не залатати свої рани
чорним шовком,
і не прикрити вуалькою
І просто зберігає вуальку там…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Стояли запрошені дороги,
а вітряний вихор розганяв чорний вуальний пил,
І стали фарбуватися
в чорний колір,
то вітряний вихор нашіптував ледь вловиму пісню…
Та впала тінь на дороги…
І прикриваючи вуальним пилом шляхи…
Все виглядало підозріло, неприродньо та страшно…
приходилося обходити стороною, бо
Суєта оселилася у вуальній пилі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Вогняний вуальний погляд пронизує,
А погляд наскрізь, бачить всю душу твою…
І точно в вуально - бездонну прірву летиш,
зустрівши її глибину.
У цих очах рішучість і сила полум’я блиск,
краса, вогняний дух
торкнувся нас незримо,
змінивши все назавжди,
вогняна вуальна прірва пролягала,
вона жахала і манила
розправляючи крила і бродила,
І твердячи мені: «ти згориш дотла»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
Тут на Землі твоя печаль серпанку,
Закутана серпанковою ковдрою,
Тягнучи печаль земного серпанку, то
ступає землею печаль серпанку,
Вдягаючи таємний серпанок…
Печаль ступає млосно і втомлено,
Їй нікого і ніколи не шкода.
Печаль як смерть раптова і жорстока,
Вона завжди прагне вгору і вдалину…
Печаль сестра розлуки та пороку
Вона цариця горда
Печаль завжди красива та жахлива
Вона легка і важче немає
Печаль потворна, і така вона чудова
Печаль як пітьма і як у темряві світло
І плаче, стогне і кричить Земля - йди,
Руки криваві геть забери!
То бачиш уже, що стріляє виродок,
І встати на коліна не хоче народ.
То бомби в квартири летять і вдома…
В крові купається Земля…
І утворилися рани серйозні…
Просочена кров’ю вона
Просочена біллю її біль,
То кров з - під неї текла,
Її кров усередині була…
її кров на Землі -
Земля згоріла в тихій агонії
І спіймана дияволом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
Під тінню чорного серпанку
І, випивши прощання гірку отруту -
Серпанку потрапила з рук її
пішла у вічність туди, де
душі сплять,
Забувши вчорашню безтурботність…
Шептав серпанок: «не пускай!»,
То темрява - наше вічне прокляття,
мені без неї ні в пекло, ні в рай,
І твоя душа у чорному
серпанку, допомогли крила серпанку
прорвавшись крізь мороку серпанок…
Твоя смертка поруч із ним
назавжди залишилась її неземна печаль,
Твоя смертка вижила із життя свого,
Твоя смертка стала королевою окаянних грьоз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
Панує над усім важкий
тягар серпанку,
несячи його за собою,
живучи у потворній клітці…
Б’ючись об стінки клітки,
Воліючи вийти на волю…
Замучився бідний у темній клітці,
важкий тягар серпанку мій - швидкоплинний час
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
У чорному дзеркальному серпанку
нічних вікон порожня велич живе:
все - і - разом з усіма - нічого,
Приймаю я вигляд чорта
І крокую у дзеркальний вигляд серпанку,
І він виглядаючи в дзеркальному вигляді
серпанку чорта…
Дивись - безодня їсть, сміючись,
Кружля воронкою ненаситною,
схиливши голову молячись чорту,
і він, попросивши захисту у чорта
і стали жертвою апетитною…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
Пекельний вогонь серпанку
І спалює в безодні жорстоко все,
Пекельний вогонь серпанку,
То вічне полум’я,
його так бояться всі душі на
світі, хоч
летять і потопають там всі.
Хапається іклами
І чортова паща їсть жадібно всіх на планеті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Чаша вуалька гріхів вічне,
То як чорний колір вуальки,
Мої гріхи збирає вуалькою…
Там панує вічна темрява -
Цар пороку
Там засуджені гріхи вуалькою,
Падає на чорну Землю,
ніби вуальки гріх
То душа сміється і насолоджується гріхом вуальки,
Чорною тінню по небу літає нічне беззорянне чорне небо,
І, зустрівши темні духи і
Розплескалися гріхи вуальки…
Там немає просвіту…
Та хапаю чорне повітря руками,
А навколо кайдани та тінь під ногами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
приховую під вуалькою купу бруду,
тримаючи страх, біль,
і зняти не дає
великий страх вуалька,
то її зрадливий погляд,
як кат мене губив, але
її погляд досі відбиває те, як
приховую сміхом страх, біль,
І ховаю за сміхом смуток,
приховую за купою брудом тухлого пилу
мрії свої вуалькою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
Здається мільйонів років
І дивлячись в далечінь,
То вона намагаючись розглянути улюблені риси,
а бачить лише - «вуальку»,
ти являєшся браницею її:
І тепер ти - тінь,
То стоїть чорна вуалька,
накривши все брехнею і
ходиш по слідах її,
і вона, прикриваючи муки і страждання вуалькою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Лежить вуалькою туманний дим,
нічого не розрізнити за ним.
То темний морок приспав всі вогні…
Я йду одна крізь морок ночі,
І навіть, якщо похмурий шлях,
Туманний шлях…
Обірвався тут і кінець дороги…
Та не знайти фіналу із -
за вуальки туману…
То світом править біс,
І знову не туди поліз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
Скрізь морок і тиш глуха;
Прорвалася вуалька в храмі,
Пролилася крізь вуальку грішна кров
Ти ж бачиш, друже, я не свята,
То я граю всіма вами,
Як зі своєю лялькою,
І природній гріх це моє,
І свій, навіть злий
і порожній погляд вмію ховати,
Хоч дивлюсь усім в очі…
То засміюся, то заплачу
Дві хвилини - і чорна вуалька сльоза!
Серце б’ється,
Усе робіть, як накажуть, тілом, друже мій,
То керуєш моїм,
А ти іншим про це розповіси,
Не біда, на нас всіх чекає суд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
Навколо серед гніву та брехні,
кривавий дощ йде…
З неба падає важкими краплями червоною кров’ю,
Чорніший за небозвід,
Душа твоя гадюка,
Як змій кривавий дощ - краплинчатої вуалі
торкається чорної вуальної душі,
Але все - таки полон душі -
Її вбивча вуальна мука,
палять самі мені знов і знов вогні - очі твої
Не зазирнути під чорну вуаль без страху,
Та закохалася в морок безвидний…
Її вбивча вуаль красива,
Неначе падають зірки на Землю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
Бачиш, прикрила місяць чорна вуаль,
То розплітає ніч ніжною хвилею коси свої,
І приховуючи імлою його,
у шовках сон гойдала,
І знаходячись під пеленою хмар блідний місяць,
То він торкається рукою своєю Землі,
І він чекає все…
Та й коли запліте ніч ніжною хвилею коси свої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Вийшов темної ночі вартовий вуалі зла -
Ангел з вогняним мечем та
вартовий вуалі зла проговорив,
домовляючись з вартовим вуального зла:
«Хто б ти не був!!! Ти помреш прямо зараз!!!»
Він змахнув вогняним мечем над землею
ударив по землі,
вся земля покрилася темрявою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
То вуальна димка над Україною
Висить туман із вуальною димкою,
Доля важка випала…
В Україні тепер все чорне:
Ця вуальна димка і гар, будинків руїни, душ нутро…
Цей туман із вуальною димкою
шматує небо,
І прагнучи
Його розлучити з життям Землі,
Бо травмована Україна,
Зруйнована Україна,
І досі болить Україна
І біль не вщухає
Та все гадає…
І коли мирний час настане
Та зірки доповідають їй: Незабаром
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2023
Спускаючись в темряву,
І дивляться очі з темряви туманної вуалі,
Та дивляться вперед…
То вийшла фігура туманної вуалі із туману вуального,
І рухаючись вздовж річки води!
Туманний привид одягнутий вуальним мороком
Бродить туманний привид вулицями порожніми,
струмує розмите світло
з вікон будинків на камінній бруківці,
проходять перехожих
туманні фігури смутною стороною
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
З’явилося обличчя з - під серпанку мороку,
То диявола була тінь,
Але ж він, намагаючись серце жахом скувати,
І майже втрачен світ,
Тому влаштував диявол свій бенкет:
Та й стали чорними небозводи,
То він мріє про майбутнє під димчастим серпанком,
Пропадаюче світло, зникаюче у брехні чарівної,
І знищуючи світ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
прозирав привид крізь серпанок,
І, підкорюючись привиду,
За серпанком ховаючи в темниці душу,
І все, що він зберігав, збирав в собі
І вирощував всі свої страхи привид,
Та відбив у жестах, у очах і стиснутих губах,
Відкриваючи небу своє обличчя,
Як у єдиному лиці картину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
Серпанок темряви зовні.
Серпанок темряви всередині.
серпанок темряви душу з’їдає,
всередині мене дивлячись,
серпанку темряви так багато,
Але часом боюся самої себе,
А часом у душі так багато болю,
Аж всередині розриває на шматки,
І зупинитися не може…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Малює чорна ніч у вікні чорний серпанок - вигляд,
Дивиться він у вікно і плаче тихо,
Стікаючи на сторінку чорні сльози,
Повільно розтікаючи мої печалі,
лягаючи на неї красиво, утворює чорний серпанок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Схилився серпанок нічних небес над Землею,
І зник світящий день у далині, як привид…
То плакала небесна душа у похмурому просторі,
І чорним серпанковим небом прикриваючись,
То сльози моєї чорної душі проливаючи,
І капали на чорну землю проливним дощем,
Та бачучи чорні заплакані очі чорна Земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
Зигзагами мимоволі петляє похмура вуалька
Тримає в неволі…
А я тим часом сміюся,
не шкода минулого мені.
Але чому ж серцю все ж таки боляче?
І світлом закриваючи мою щільну похмуру вуальку,
Та сковує важкий оксамит стіни,
лежить у бруді розтоптана шаль,
І порвана на шматки, боляче стогне…
Друкуючи тривоги на серці знову,
Затоплена сталь, то чорніє і чорніє вуалька,
І кадри порізів і шрамів довгих драм, пошкоджуючи їх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
Я - раб чорної пути вуальки,
Визволи мене від окути,
І розірви мою путу,
Визнавши свої гріхи,
Та знайшовши їх в собі,
Ви куди ж поділися мої світлі пастиралі,
То моя окута вуальки літає,
І пута дзвенить розпаччю,
Та накручує чорні спіралі,
І все ж тики ув’язнила мене пута
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
Літає по небу вогонь,
а над землею теж літає,
І у огні горіла та ревіла війна, як вогняна вуалька,
І знову в ночі палаюча війна.
Так спалює міста, не заллє вода,
То у огні яскравим полум’ям горить
і бути їй покірним говорить.
Плавить все навколо до тла,
Не втече і не піде ніхто та ніщо,
Навіть від цієї вогняної вуальки,
Нині, чий жар виходить від війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
Відчинилися двері у невидимий чорний світ,
Там панує чорна тінь - вуалька у ньому…
І у місячному небі ледве видно ясні зірки,
Так дивиться мертвим поглядом у скло череп місяця.
То рухає темний шар хмар чорною вуалькою,
проступаючи на ньому обличчя чорних магів,
пропливає у нічній тиші тінь - вуалька,
Та вирішуючи злу долю чиюсь.
І завдають маги силою злою за ударом удар,
Перетворюючи життя на кошмар,
то так ллється пекельний бруд у нічній тиші на землю,
Пропускаючи пекельний бруд через тінь - вуальку,
і пророкує загибель чиєїсь душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Навкруги було темно
Панувала чорна вуалька,
І, ховаючись з виду,
Так сховалася, що ніхто не бачить її,
Та з'явилася злобна вуалька, бачучи її
навкруги все поринуло у дрімоту,
Та прогнати зловісну вуальку не може
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
Вона має два чорних та сильних крила
Вона знає, то похмура вуаль безодні,
Їм не страшна зовсім вуальне бездоння,
Та злетять до небес два чорних крила,
не злетіти їм, бо крила під тягарем,
не зловити їх, бо тягар все давить
і тягне вниз прямо у саме дно провалля,
І не скинути їх, бо мають померти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
В темряві землі живе відьма пітьма
Та - та там жахливі речі відбуваються,
Бо темна Земля була безвидна та порожня
Літає темний дух над темрявою Землі,
То має відьма силу та владу над духами пітьми,
витає жахлива темрява липучою імлою,
Лягає існуюча над даллю сіро - прозора,
жахлива вуаль чорних річок на землю.
Та за кожною жахливою темрявою вуалі Землі
Інша пітьма приховує густе світло, але чаклує.
Почавши відступати, коли задощило, але зникла магія,
мовчала там жахлива тьма і навіть духи темноти
І все одно існують жахливі дії відьми і духів темноти
тьма існувала завжди, існує і буде існувати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Не панікуй. Це найжахливіше.
Якщо не панікувати -
вихід завжди знайдеться.
Нічого так не рятує від паніки,
як прості та виразні дії
Якщо панікуєте,
панікуйте за напрямом до виходу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
У людиниє повинно вистачати розуму на те що,
щоб ненавидіти своїх ворогів.
Темрява не може розігнати темряву -
може лише світло.
Ненависть не може зруйнувати ненависть -
може лише кохання.
Коли ми ненавидимо своїх ворогів,
ми даємо їм владу над нами –
вони впливають на наш сон,
апетит, кров'яний тиск,
наше здоров'я та наше щастя…
Наша ненависть не приносить їм шкоди,
але вона перетворює наші дні та
ночі на кошмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Великі душі переносять
страждання мовчки.
Піддатися душевним стражданням
без опору - все одно,
що залишити поле бою,
ще не переможеним.
Щоб зцілити страждання,
потрібно пережити його повністю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023
https://youtu.be/ceo2QnH9QDk?feature=shared
на задвірках гуляє пліткарка - осінь,
пліткарка - осінь віє, плітки віє,
то вітер осіннє листя - плітки руді -
розносить по світу,
вона розповсюджує листям плітки скрізь,
падають, шумлять ... шепочуться осінні листя,
чути плітки пліткарки - осінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Розумну людину неможливо образити;
ображаєшся рівно на стільки,
на скільки почуття перевершують розум
Справедливість запанує тоді,
коли кожен сприйматиме чужу образу як свою.
Ворог не той, хто завдає образу,
але той, хто робить це навмисно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Кожен може розізлитися - це легко;
Але розізлитися на того, на кого треба,
і настільки, наскільки треба, і тоді,
коли треба, і по тій причині, по котрій треба,
і так, як треба, - це дано не кожному.
З усіма людьми обережний будь,
Чи не таять злобу у серці своєму
За світлим ликом,
І із чорної душі
Чи не подвійний язик лукавить?
Вчись розгадувати вираз обличчя,
за зовнішнім знакам читати душу.
Розрізняй: хто завжди сміється -
від дурності; Хто ніколи не сміється -
від злості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Коли люди дорожать один одним,
коли хочуть бути разом,
коли готові приймати свого чоловіка
або дружину такими, які вони є -
тоді ніякі кризи не страшні.
Життя завжди чекає,
коли настане якась криза,
перш ніж проявиться у найяскравішому світлі.
Я помітила по всьому своєму житті,
що кризи для мене – найулюбленіший час.
У мене це швидше відчай.
І я люблю поринути в нього.
Воно так поживне. Напевно, дивно,
але я намагаюся повністю віддаватися цьому почуттю.
Не все ж себе зберігати,
є так насолоджуватися.
Розпач стимулює до чогось нового.
Дає думки, емоції, змушує рухатися далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
ходить оксомитова пора по землі святої,
взявши фарби в руки осінь золота,
тихо оксамита малюючи оксамитові краєвиди,
Змінюючи з кожним днем осінні пейзажі,
перетворюючись із зеленого на жовтий,
або поморанчовий або червоний.
поступово залишаючи гілки оголені на деревах,
як змивало водою.
так золота осінь одягала святу землю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Зціли травми, які заважають
тобі бути щасливим,
коханим та багатим!
Ми всі зламані.
І саме в місцях надломів
ми часто найсильніше.
Коли поруч близька людина,
яка готова втішити і підтримати,
травми виліковуються легше і швидше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Агресія слабких, спокій сильних.
Істина часто буває нищівною зброєю агресії.
За істину можна збрехати і навіть убити.
Агресія без опір стає заразною хворобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
На все життя візьміть собі звичку
робити те, чого боїтеся.
Якщо ви зробите те,
чого бійтеся, ваш страх напевно помре.
Я нікого не боюся! Тільки себе іноді…
Сенс не в тому, щоб стати безстрашним.
Це неможливо. Сенс в тому,
щоб навчитися контролювати свій страх
і стати вільним від нього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
Невидима жінка - Україна
захищає всю землю,
Літаки - винищувачі,
потрапляючи на її поле не знищуються
Невидима жінка - Україна
захищає всю землю,
Бойові кораблі,
Потрапляючи на її поле не тонуть
Невидима жінка - Україна
захищає всю землю,
Ворожі ракети,
Потрапляючи на її поле не взриваються
Невидима жінка - Україна
захищає всю землю,
Вороги,
Потрапляючи на її поле вмирають
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993113
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023
Якщо хочеш дізнатися істину
про себе,
шукай її у ворогів —
вони тобі скажуть.
Наші вороги в судженнях
про нас набагато ближчі до істини,
ніж ми самі.
Не зводьте з істини ока.
Не переставайте з нею йти.
Якщо застилає погляд сльозу,
Не сходіть з правильного шляху.
Не зводьте з істини ока.
Безліч підмін запропонує ворог.
Їм увагу приділяти не можна.
На шляху нам дорогий кожен крок.
Стривай! Не вбивай ворога - словами,
Зупинися, не бий його - руками,
Не варто, не вбивати - зброєю,
Примусь, коритися поглядом.
Не зводьте з істини ока,
Погляд тримайте, як на маяку!
Щоб наш скромний шлях
Не зникла десь далеко.
Ах, світ жорстокий і сповнений зла,
і болю,
Фальшивої гордості, зарозумілості,
Але ти не бий, навіщо вся ця кров,
О, прояви та подаруй, своє - кохання!
А якщо дурного, не зможеш навчити,
Не варто руки, репутацію бруднити,
А краще дурість, мудрістю покрити,
Вчися, ворога лише поглядом – вбивати.
Не зводьте з істини ока.
Хто б проти істини не встав -
Голосуйте сміливо лише «ЗА».
ЗА Святе Слово. ЗА Христа!
Не зводьте з істини ока.
Потрібно погляд на істині тримати!
І коли страждань смуга
І важче Бога розуміти,
Не злість править – милосердя!
Друг - важливий, але корисніше - ворог.
пристрасть обпалює, гріє - ніжність...
світло відкриває, ховає морок!
Вчись у собі спалювати образи,
але їхній образ - запам'ятай...
і відрізняй "долі флюїди"
від каркання воронячих зграй!
Просувайтесь через біль, друзі!
Та не завадить вона нам!
Не зводьте з істини ока.
Все це окупиться сповна.
Будь сміливий, мій онук, але обережний;
слова, як кулі, бережи...
і меч не виймай з піхов,
поки не вийняли вороги!
І знай, рідний, що сила - у правді,
але, правда - в оточення брехні...
ти Розум не зберігай у ломбарді,
ти при собі його тримай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
Війна, страх прірви,
залишила в морі,
Реальність життя на війні,
Тих двух світів,
що назавжди сперечаються
Народжують істину в вині ...
І життя зараз пливе безстрашно,
Реальність знесе в пух і порох.
І лише в руках порожня чаша
Нагадає істину і страх
І бачить світ несправедливість ту,
Але мовчить і навіть не зітхає.
Та ж зрозумійте істину просту,
Росія клята плани певні має.
Вона на нервах людських заграє,
Щоб власну перевагу показати.
Не має розуму, та зброя в неї є,
Щоб вибухами землю всю зорати…
Та знищити націю з лиця землі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023
Істину серед тіней шукала,
і ось, ти знаєш, всі вирішили за тебе вже,
давно, на темному примарному небі:
істина не в тому, що пишуть тіні
А У світінні ночей і днів стародавніх,
Пусті значення їх переплетень,
А істина у темряві самих тіней.
А тінь повсякденно ходить за тобою
І образ минулий танучий з днями,
Розсік твій розум і серце розламав.
Але не зрозумілими віршами,
кличе він знову не до свого дому.
У будинок, де все давно чуже.
Що ж ховатися від усіх,
Ті, веселки, що були у хмарах,
ніколи не лежали в твоїх руках,
а дзвони слів були обманом,
обманом часу тіней.
Тієї темної тіні,
живою істиною здававшись,
Обманом у накресленні тих днів.
Настане світлий день, але не уві сні.
І новий рахунок почнеться знову,
не відлякавши її початку,
свій образ, що стигнув на склі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
Крапелька за крапелькою
Втекла вся вода з неба,
а час випаровується над полум'ям свічки.
Вогонь жорстокий
І сутінки розтікаються, по кімнаті вночі.
Поллється з неба вода
Нас понесе з собою вона
Ми не повернемося сюди ніколи
нас роз'єднала вода
понесла по різних напрямках.
тепер ти самотній
Ні чипати, ні торкнутися, ні відчути
Не зможеш ти
цей вогник...
І пам'ять ховається за прозорою вуалью
Твої риси...
змиваючи все на своєму шляху
Під марш дощу з собою звуть,
щоб все повернути
знай
Ми не повернемося сюди ніколи
Світ світобудови
Хтось померає, а хтось народжується
Життя землі дає вода
А рано вранці випаровується
Вигин руки не повторить чарівності
Колишніх ночей
І в шумі вітру чується розпач:
«Нічого… Нічого…»
Поллється з неба вода
Нас понесе з собою вона
Ми не повернемося сюди ніколи
нас роз'єднала вода
понесла по різних напрямках.
тепер ти самотній
Ні чипати, ні торкнутися, ні відчути
Не зможеш ти
цей вогник...
І пам'ять ховається за прозорою вуалью
Твої риси...
змиваючи все на своєму шляху
Під марш дощу з собою звуть,
щоб все повернути
знай
Ми не повернемося сюди ніколи
Гріхи не змиє вода! Ні! Не обманюй
в цю світлу днину!
Лиш кров пречиста Господа свята.
Очистить від гріха і зла людину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023
На дворі ясна ніч, на небі повний місяць по всьому місту увімкнені ліхтарі,
по вулиці майже нікого немає, нічого не передбачувало біди.
Я їхала по вулиці на своєму мотоциклі. вночі я любила трохи
провітритись по місту, очистити свої думки та насолодитись дорогою.
Але цього разу зі мною щось було не так, не могла зрозуміти
що зі мною, та все-таки я сіла за руль, та це обійшлось мені дорого.
Їхавши знайомою мені вулицею в якій я не раз бувала,
збільшивши швидкість, тому що нікого не було на дорозі.
Раптом я побачила яскраве світло, я різко звернула ліворуч.
трохи зходом,
Побачивши білу стіну у мене перед очима промайнуло все життя
я ще стільки всього не зробила, та у мене відчуття наче від мене
ховали якусь таємницю, і її треба відкрити. я тільки пам’ятаю яскраве світло.
через тиждень я відкрила очі, побачивши що я знаходжусь у медичній палаті,
розглядаючи її я бачила як тіні людей відбиваються через стіну.
зрозумівши, що я в лікарні і що я не померла.
потім я побачила медсестру яка сповістила,
що сестра близнючка померла, розчарувавши мене
мені захотілося трохи поспати.
Так ось мені приходили сни,
що густий яскравий пучок світла розсіювався згори та падаючи на мене
та на мою сестру,
захоплював в полон свого сяйва, відчуваючи неймовірне піднесення
та шалений прилив енергії й сил, що аж розпирали мене всередині.
А коли прокинулась я зрозуміла, що сестра жива
і при цому було присутне якесь дивне відчуття,
ніби збирається дивна сила в єдиний шар,
вростаючи в моє тіло в районі сонячного сплетіння, а вже звідти
тоненькими цупкими нитками, тягнучи до контурів мого тіла,
розходиться кожною клітиною, яка стає пружною від того енергетичного наповнення,
наче надута кулька, готуючись вибухнути від найменшого дотику зовні.
Через деякий час знов снилось, що Навкруги стало темно,
я наче падала, але дна не бачила, потім я побачила як падаю повільніше,
в низу я побачила велике дзеркало, я думала що впаду в це дзеркало
та мене щось зупинило за кілька сантиметрів від нього.
Проглянувши по блище до дзеркала я побачила себе,
я сама себе невпізнала, я бачила образ сестри.
Я торкнулася рукою дзеркала і враз дзеркало стало водою,
мене поглинула хвиля і все знову стало темним.
Прокинувшись до мене прийшов батько,
розповівши що мені снилося
раптом на обличчі батька намалювалася гримаса з нестерпним болем
та розчарування, в очах почало темніти і затягнула пітьма,
коли я приклала руку до його рани обличчя посвітліло,
а погляд став ледь затуманеним майже ясним.
батько сказав, що я маю світлу силу, як і моя сестра близнючка -
мого віддзеркалення, яка допоможе мені побороти темну силу демонів.
по розповіді батька я зрозуміла скільки часу я жила в невіданні,
а він носив собі цю таємницю про сестру і про причину її смерті.
я спитала про сестру та батько сказав, що ми сестри близнюки
і дуже схожі як дві каплі води наче відзеркалення одна одної.
Батько навмисно дав нам дзеркальні імена Еві та Іве,
та сказав, що нас розлучили ще в дитинстві,
щоб демон не дізнався про сестеру та нагадав,
що тільки ми його дочки віддзеркалення можемо допомогти,
бо за словами батька мою сестру і мене можуть забрати демони і вбити.
заснувши знову до мене прийшов сон, що сестра розмовляє зі мною
та погодившись на авантюру сестри - мого відзеркалення,
сестра близнючка запропонувала мені спосіб потрапити до порталу,
бо за допомогою магічного порталу викликає в уяві жахливих демонів.
Щира злість відображалась на моєму обличчі.
і направляючись до сімейного портрету, що висів на стані,
який слугував порталом для переміщення.
я почала сперичатись довго з сестрою, яку я уявила,
аж раптом ми опинилися в лігво демонів.
І помічником мені стала сестра - моє віддзеркалення, Про яку демон не знає.
Таким чином ми подолаємо демона зруйнуємо його могутність.
Тільки ми володіли і могли вбити дракона при цьому маючи своє віддзеркалення
та ми запустили подвійну силу, віддзеркалення в демонів.
так ми побороли темну силу.
Та на цей раз її чекають зловісні привиди минулого
при цьому шле хтось їй загадкові імейли з підказками,
і в цих імейлах вона завжди знаходить чергову заховану сторінку із щоденника її сестри.
І ці сторінки, одна за одною, повертають дівчинку назад у минуле
в заДзеркальну країну, де ховається правда.
повернулась вона у старий, похмурий та таємничий кам'яний будинок,
з вузькими звивистими коридорами та темними нішами.
Живе у будинку заДзеркальної країни - яскравий уявний світ,
яка надійно сховалася серед стін.
Я і сестра йшли на запах моря, доки ряди багатоповерхівок не злилися.
в один величезний похмурий будинок, де мешкали вбивці дітей.
відпустивши руку сестри вона раптом зникла і більше її ніхто не бачив
і знайти її ніхто не міг крім мене, бо у мене було Дивне відчуття:
наче все знайоме і водночас інше.
відчувши, що за мною хтось спостерігають.
Дивлюся на червоний дім а звідти відголосок:
«Це заДзеркальний дім. Зовсім як ти зі мною. Зовсім як «заДзеркальна країна».
Штурхаю двері,
входжу до будинку, бачу у середині малиново-червоні стіни.
Заплющую очі і утворився Спалах чорної темряви.
знов чую відголосок:
«Біжи!»
Злякано оглядаюсь, але двері відкриті, і із неї ллється тепле сонячне світло.
Повертаю бронзову ручку других дверей,
ловлю в ній свій відбиток переляканої особи і опиняюся власне у холі;
вдалині маячить згинається тінь сходів.
Сонце проникає крізь фрамугу над дверима,
і я виразно бачу себе в дитинстві: сиджу в плямі світла на килимі.
подумавши що моя сестра не просто зникла -
вона пішла на яхті у море та пришвартована у гавані.
Раптом перед очима встає картинка з минулого:
Спальня номер три і Біля матово-чорних дверей виявляю,
що міцно обхопила себе руками, боячись торкнутися стін.
Взявшись за дверну ручку, чую крик Іве:
«Не входь! Нам туди не можна!»
Всеодно захожу і бачу, що все виглядає таким справжнім, як і колись.
у часі два десятиліття та чую знов відголосок сестри, припини!
Це лише привиди.
мама сама нам завжди читала та вигадувала казки про персонажів –
про піратів та чудовиськ – страшні, захоплюючі,
повчальні історії для дурних, наївних та боягузливих,
та водночас приходили спогади, мамині поради:
«Ви завжди повинні триматися один за одного. -
Вона стискає пальці. - Покладайтеся тільки на себе. Не довіряйте нікому.
Окрім один одного, у вас ніколи й нікого не буде».
Нікуди я не піду!
Підходжу до пофарбованої білою фарбою шафи,
де мама зберігала наші книги, відчиняю дверцята.
Прямо на мене дивляться блакитні очі Іве, і я відхиляюсь до стіни.
Обличчя бліде, землісте. Навколо очей і рота зморшки, зовсім як у
мене.
Фарба густа, мазки недбалі. На задньому плані – велике дзеркало,
відображення всередині відбиття, темне втомлене обличчя стає все менше,
і так до безкінечності. Занадто багато Іве. Звичайно,
дивитися на сестру завжди було однаково
що заглядати у дзеркало.
Ненавиджу! Катись звідси подалі! - гаркає Іве з торжеством у погляді. -
Знати тебе не бажаю!
Зачиняю дверцята шафи, втомлено притуляюсь до неї пульсуючої від болю голови.
і раптом хтось шепоче мені прямо в вухо:
«У цьому будинку живе чудовисько!»
Тому що вона завжди так робить.
Я так ніколи не роблю. Ми з нею дуже різні і ніколи не були однаковими.
Іве - моя повна протилежність, моє відображення,
мій задзеркальний близнюк...
і намагаюся
не зважати на звуки старого будинку. Іве і я годинами таїлися
в наших фортецях і замках, прислухаючись, як він стогне і здригається,
і вона гаряче шепотіла мені на вухо:
«У домі повно привидів!»
Ми обидві вірили в це.
Однак привиди лякали нас набагато менше потвор.
Ми просто вдавали, що не чуємо їх.
і раптом помічаю
«НЕ РОЗКАЗУЙ НІКОМУ».
з'являються два слова:
"ВІН ЗНАЄ".
Опускаю погляд на підвіконня і бачу штук п'ять цвяхів,
убитих у раму, як у кафе "Клоун".
Проводжу ними пальцями знову і знову, до болю.
Вас тут не повинно бути!
Кому знадобилося забивати рами? Спійманий у пастку скла
тепле сонячне світло нітрохи не зігріває, мої зуби стукають,
по шкірі біжать мурашки.
Усього одна пропозиція.
«ПІДКАЗКА 1. ТАМ, ДЕ ЗАВЖДИ ПОЧИНАЛАСЯ НАШЕ ПОЛЮВАННЯ ЗА Скарбами».
стоючи нагорі сходів, що ведуть на заднє подвір'я, і бачу свою Іве,
яка марширує по периметру, штовхаючи сріблясті та сірі камінці,
намагаючись не послизатись на кутах,
спустившись сходами далі, де починалося наше полювання за скарбами.
там сестра ховала підказки, шовши за ними. Розгорнувши і побачивши те,
що вирізано на папірі.
"КОПАЙ".
копавши яму та побачивши глибоку дірку, Торкнувшись чогось твердого,
виймачи дивну коробку та знімаю кришку, побачивши порожню пляшку.
усередині пляшки посміхаються пірати із шаблею в руці,
поставивши ноги на барило.
нагадуючи, що Синя Барада та Чорна Барада – брати.
Синя Барода живе на суші а Чорна Барада – у морі.
Ночами в нашому будинку блукає чудовисько.
У пірата синя барада воно таке страшне і потворне,
що всім леді слід від нього негайно ховатися і не водити з ним компанію.
Синя Барада набагато небезпечніша але я більше боюся Чорної Баради,
тому що він пірат.
заплющити очі, і я бачу слова, виведені кров'ю на папері:
ВІН ЗНАЄ
з гори відблискувала іскра, те місячне світло.
Зриваюсь і біжу вгору сходами повертаюсь назад від страху.
раптом на стині виникло слово иди до маминої Спальні –
кімната Синьої Бороди. Вночі синя борода нишпорить коридорами,
заглядає в кімнати і шукає нових жертв.
змусило згадати, що я з Іве ховалися від привидів і потвор,
що мешкали в нашому будинку, від Синьої Бороди –
лише у заДзеркальній країні.
Згадавши, що мама показала нам потаємні двері і це секретне місце.
Відразу заходжу в мамину спальню підійшовши до шафи
усередині шафи виявляю подерті шпалери
Знайшла! Переді мною двері в заДзеркальну країну.
ми жили на Острові. там була Нерівні берегової лінії скелі і пляжі,
всередині ліс і рівнина. Тропічний рай замість засніженої країни чудес –
заДзеркальна країна стала для нас рідним домом,
відчиняючи нам двері.
Раніше на внутрішній стороні дверей висіла карта скарбів.
Чорні дороги та зелені простори, синя вода, вулкан.
спускаюся в темряву, вийти з цього будинку і потрапити до іншого світу.
Покидаю шафу і будинок, зробивши крок на першу сходинку.
я з Іве пробиралися тут у темряві, залишили свої привиди сліди на стінах
і перилах, від місячних променів танцюював відсвіт, наш приглушений
сміх і шепіт – луна голосів.
місяць висвітлював шаля у темряві. Від потворного білого світла
тіні розбігаються.
побачивши чорний прохід роблячи крок до проходу
і ступаючи на підлогу таке враження, що Тут більше влади й у темряві,
й у спогадів.
Ось я й у заДзеркальній країні!
почувши відголосок
Іве, припини! Ти всього лише в проході між будинками.
прохід знаходиться перед будинком на заході
та пральним будинком на сході.
Крізь щілини в дерев'яному даху проникає ранкове сонце,
пронизуючи повітря яскраві промені. Мені ніяк не вдається повірити,
що час тут зовсім не зупинився, і все, що я бачу і відчуваю, –
лише старі привиди, луна мене колишньої, луна моєї сестри...
І чарівної країни.
насправді прохід є чорним ходом, приміщення у проході порожне.
з одного Більше заДзеркальної частини
З іншого боку, знаходиться ще один довгий прохід,
ще один схожий на похмуру печеру.
Прохід звужується біля великої замкненої шафи у маниній спальні,
на дверях шафи вбито
"Срібний хрест".
Двері шафи не зачинені, її ніколи не замикались.
шафа в спальні була найважливішою частиною ЗаДзеркальної країни.
Відчиняю шафні двері, ступаю на старі пильні дошки.
Вони стогнуть і небезпечно прогинаються.
опиняюся у приміщенні, яке освітлюється світлом, що ллється зі дзеркала.
чую відголосок
- Боже мій!
здалося, що Голос віддається луною, слабким і хрипким.
оглядаю стіни приміщення. Синє небо та бірюзовий океан,
білі хмарки та піна хвиль. Шепчу назви частин корабля, проходячи ними.
Верхня палуба та батарейна палуба, чорні каракулі Іве:
«Запаси води та рому – тут! Пороховий льох – тут!»
Рухаюся від одного кінця пральні до іншого:
крізь який струмило місячне світло, і ми вели свій корабель,
орієнтуючись по зіркам.
стіни просвічувалися масивним кораблем Чорної Бороди.
аж страх перехоплював коли бачила це картинка приміщення виглядала
так, ніби ми з сестрою пішли звідси тільки вчора:
зі сміхом вибралися на сушу, місяць освітлює нам шлях у темряві.
Повільно йду назад лініями, що позначають головну палубу.
Раптово усвідомлюю, що вперше за багато днів усміхаюся. Корабель –
найперше, що ми збудували у заДзеркальній країні.
Корабель був душею заДзеркальної країни. Ми жили і дихали його магією,
грілися як біля вогню і спалахували як від гніт,
а потім кидалися назустріч пригодам.
Іве стоїть біля штурвала, вигукуючи команди:
«До повороту! Легти у дрейф! Свистати всіх нагору!».
історичні персонажі у нас в честі - залітні ковбої, або індіанці з Бумтауна,
або клоуни.
Постійних членів команди було лише троє. Енні, другий помічник
і головний штурман.
В інші ночі ми просто плавали - шукали Острів
і намагалися хоч трохи випередити корабель Чорної Бороди.
В інші ночі кидали якір, щоб зробити набіг або пошукати заховані скарби.
В інші ночі намагалися придушити бунт команди та вигадували різні
покарання.
в інші ночі боролися зі штормом та чужими кораблями:
військовими та торговими та іншими піратськими кораблями.
вигукуючи
«Вперед, сини пожирачі печінки! Не щадити нікого! Ні видобутку – ні
грошей!»
Чорна Борода завжди сидів у нас на хвості. щоб ми могли побороти чорну
бороду ми таємний шифр вигадали.
Хоча він і став невід'ємною частиною заДзеркальної країни,
ця картка не схожа на старі листи. Вона нова.
і чулися тільки відголоски
"Він знає".
раптово гасне, я відхиляюся від стіни і чую знайомий голос,
що несамовито репетує:
«Біжи!»
І я біжу. Темний і застиглий коридор за спиною наздоганяє мене
немов чудовисько та біжала на мене ревуча хвиля.
Сходи були надто круті. та я руками схопилася за них.
забралася на верх і Біля самого верху оступаюся.
І ось я вже знову в шафі; захлопую за собою двері в заДзеркальну країну.
я рада що моя Іве - жива. якщо вона листи ховає в коробки
і залишає зашифровані попередження. і чую її відголоски.
Ворушить наше минуле і назавжди, грає у свої чортові ігри...
Я знаю, що вона задумала. Вічно одне й те саме!
Це – полювання за скарбами. Карта у сестри, і мені нічого не залишається, окрім як чекати наступної підказки.
ми знали що нікому не можна довіряти. Ми маємо врятувати себе самі.
відмикаючи двері.
залишивши будинок, ми залишили позаду майже все,
що нас об'єднувало та змушувало бути однаковими
у кімнаті зі шпалерами у вигляді тропічного лісу,
що зберігала луну наших ігор перед сном, де ми були відважними
дослідниками.
Різко обертаюсь і бачу силует людини,
що спостерігає за мною з протилежного кута вулиці. Стоїть і дивиться.
Чоловік у темному одязі і маска на обличчі. Мертві вогні,
горіли в очах піратів у темряві. А ще мертві вогні – це очі тих,
хто нишпорить у ночі. Хто прийшов за тобою...
Насилу переводжу дихання і все ж таки роблю крок уперед.
Ледве чути гукаю незнайомця, потім кричу голосніше, але він зникає.
повернення у задзеркальну країну. Я знала,
що після стільки років доведеться нелегко, але не настільки ж!
Намагайся бачити у всьому хороше, а не лише погане»
і чую знову відголосок
Він знає
І раптом з’явилося повідомлення:
«Підказка 2. Там, де помер моя сестра».
над кораблем на стині був вираз:
"на будь-якому судні знайдеться свій поганець, і якщо його немає,
то поганець – ти».
знаходжу у шафі корабля біля задньої стінки крихітну чорну пляму,
то пляма-Дияволова западина. моя Іве любила псувати шафки
на кораблі, влаштовуючи в них схованки та ховаючи підсказки.
знаходжу підкаску і розгортаючи читаю
раптом хтось шипить мені прямо у вухо:
«Ах ти, бридка паршивка!»
злісний голос все ще дзвенить у вухах.
І десь далеко під світлом місяця виринає образ мами - відьми.
яка завжди казала:
«Не журись, дівчинка, ніхто в нас поки не помер!»
Повертаюся до шафки, дивлюся
ночами Синя Барада нишпорить у пошуках нової дружини
щоб замкнути її і повісити на гак коли розсердиться.
Синя Барада – боягуз.
Вона каже, що коли ми плаваємо на кораблі, то повинні бути пильними
та коли ми зупиняємося на острові, то не повинні бути обережними
залишаючись там і не сваритися інакше Чорна Барада за нами прийде.
Він хитрий і підлий тільки й знає, що бреше. Він хоче зловити нас
обдурити і кинути на поїдання акулам. Але в нього нічого не виходить.
Нам довелося захищати місто і самих себе самим
особливо коли привид вилазить із нашої заДЗЕРКАЛЬНОЇ КРАЇНИ
Серед білого дня ми заходили до заДзеркальної країни
зверху на стелі кімнати відчиняли вікно-люк і зістрибали у заДзеркальну
країну.
У заДзеркальній країні наші фантазії ставали неприборканими та
нещадними, а персонажі видумані нами перетворювалися на демонів
відчуваючи що хтось за мною ходить я питаю
"Хто ти? Моя сестра зникла безвісти. Якщо не скажеш, хто ти,
я піду скаржитися на тебе»
Відповідь приходить так швидко.
"Не ходи"
На цей раз я відповідаю без вагань.
"Чого ти хочеш?"
«Я знаю те, що ти змусила себе забути
Він не хоче, щоб ти це згадала
Не кажи нікому.
Ти в небезпеці
Я можу тобі допомогти"
«Та пішла ти, Іве!. Я знаю, що це ти.
Припини! Ти маєш повернутися.
Досить!
Повертайся».
Вона не відповідає.
І раптом у коридорі лунає шум. Встаю, повільно йду до дверей
і відчиняю, немов на порозі хтось причаївся і ладен на мене накинутися.
У коридорі пусто. Будинок почав стогнути, стіни рівномірно вдихають
та видихають. Ловлю своє відображення у дзеркалі над шафою -
скло в плямах від крові.
Обличчя у мене біле, як у клоуна, і розкреслено потворними тінями.
Знову лунає шум, і я завмираю.
Крадусь до дверей Повертаю ручку, відчиняю двері. Вона несамовито
скрипить,
При цьому почуття було глибинне, застаріле, дуже давнє.
Все одно, що виявити двері в заДзеркальну країну...
Єдине, чого я хочу, щоб воно пішло!
«Я дещо знаю. Він не хоче, щоб ти це згадала».
Кого ж Іве мала на увазі.
Хтось залазив через вікно-люк і стрибав у наш світ.
ВІН ЗНАЄ
ПІДКАЗКА 3. шукач шифру
Я почала підбирати шифри та згодом чорна борода покинула нас.
ми перемогли
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023
не відчиняй усім у душу двері,
все одно ми любимо душу виливати свою -
Розповідаємо те,
Що з нами було, є і буде,
Розкрити готові потаємну мрію свою
навіть не здогадуємося від чого душа взяла,
Та й охолонула..,
Розкажемо відверто всю правду, як на духу -
Ніщо не приховавши,
Не прикрасивши,
І тим розруху в життя внесемо своє,
знаю, винні самі,
відкривши всім у душу двері не тим,
усвідомивши наївність згодом.
А вирок заздалегідь був ясний,
Адже неможливо довірятися,
Не впізнавши -
У яку посудину ми інформацію зливаємо,
І потаємне комусь розповівши,
Побачимо,
Що посудина з діркою буває,
І все, що влили,
Витікає в ту ж мить,
І миє вуха всім, хто любить плітки,
А ті,
Хто удостоївся лише бризок
Додадуть від себе,
І комусь тих пліток зліплять...
не відчиняй усім у душу двері
Тримайте все в собі, не довіряйте людям,
Адже всякі знайдуться серед них -
Є ті,
Хто слухає розвісивши вуха,
А потім видасть все за твоєю спиною -
Потішивши інших...
Але час зарубцює рани-
і біль…
Ще залишилися в серці шрами
стривай-
Не наступай на ті ж граблі-
повір-
щоб уникнути душевної травми-
не відчиняй усім у душу двері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023
довгою ниткою - життя моє тягнеться,
Приваблюючи когось кольоровим візерунком,
іноді течеш нерівним рядком...
зав'язавши тугим вузликом.
Туго ниточки-дні веретенцем долі,
Полотно мого життя сплітаєте…
Вдень і вночі... видно-не видно...
Про мене наперед все
безпристрасні Богині знають ...
Павутиночки - ниточки
нашого життя наче нитка,
Вона така ж тонка і тендітна,
З кожним болем нитка тягнеться убік,
Не терпить біль, життя тендітне як нитка.
зав'язалось наше життя у вузол тонкий,
Як у ніч вплітає нитку свою світанок,
так сплітаються нитки нашої долі
в нескінченний візерунок,
Заплуталися в ньому міста, імена,
як порошинки.
І моя не зрозуміла, химерна німа розмова,
А наші благання, наші сльози –
їм просто дождинки.
Безпристрасні Богині, невтомно,
весело ткуть,
Всі знають вони: наші радості та гріхи.
Але тільки бажання наші
до уваги не беруть.
Сплітаються долі,
в нас не запитавши дозволу.
так Доля сплітаючи життя нитки,
Зв'язати їх може вузликом.
І нам із них ніяк не вийти,
Поки ми їх не проживемо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Птаха-віщуна до мене прилетіла,
Сіла віддалік і дивилася з тугою,
під вікнами то співала,
то кричала,
то плакала кривавими сльозами,
жахливий звук повис у ночі
так сказала мені,
щось чекає на мене попереду?
від переляку...
прогнавши її своєю рукою.
Птаха-віщуна пурхнула
і плескання крил
луною звучить у моїй голові,
світло неземне виходило від дерев
веселкою яскравою блиснув по траві.
все чекаю таємничу
птаху-віщуна,
що мені співає та плаче та пророкує
стрімкою злою колісницею,
крилатий нічний птах, чорніший за ніч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
Щастя життя та горе життя,
Щастя смерті та горе смерті.
завжди йдуть поряд...
і Все переплелося в клубок протиріч.
Сьогодні життя, а завтра смерть,
Сьогодні щастя, а завтра горе…
То щастя собою висвітлювало мені шлях
Горе ж будувало у житті перешкоди
Щоб я в сльозах могла потонути.
Щастя проб'ється крізь хмари, тумани
Яскравим променем засяє знову
Горе знаходить і в цьому вади
Промінчик надії, намагаючись відняти...
І як врівноважити
Життя зі смертю та щастя з горем.
Лише любляче серце дасть відповідь
І Шлях у безсмертя відкриє
Двом люблячим серцям,
Всесвіту, що стали воєдино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
скрізь панував спокій...
і тіні в небі пливли,
тільки чутно тихий
Вій вітру за спиною
чиясь тінь ковзає…
Над чорною скелею
то стоїть призраком
тінь воїна.
тінь воїна мовчки
дивиться в ніч.
В очах його туга.
Шум вітру за спиною.
Мить до битви.
тінь воїна, знає,
ворог приречений.
у бою
воюють до смерті фатальної.
Виблискує сталь вогнями
І повітря голосно стогне
І тіні дві кружляють
У смертельній битві,
то тінь воїна
убивши мечем ворога
і тіні
відступили в нічну хмару,
залишивши
назавжди храм земний
Над похмурою скелею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Суміття, суміття думок
обрисів німих танцюють
Роються в небі німому,
то обрис суміття думок,
як тіні, діти під вікном,
дивляться у темряву
Сумне, сумне небо
обрисів німих співає
суміття думок обрисів
німих нам серед лиха
Про буття та музику вітру,
хочуть крізь сльози сміятися
Сумне, сумне небо
обрисів німих плаче
і падають суміття думок
обрисів німих вниз,
Невидну у довгу темну нічку
Не стуляє небо
обрисів німих
ні на хвилинку очей,
Плачучи суміття думок
обрисів німих через сльози
все шукатимуть провідну зірку,
Ясну владарку темних ночей
Суміття, суміття думок
обрисів німих сплетуться
в обривки фраз,
швидко змінюючи
важливі думки обрисів німих.
Змінюється сумне небо
обрисів німих кардинально
і зовні та всередині,
починаючи розуміти,
що сталось.
Сумне, сумне небо
обрисів німих незрозуміле
суміття думок обрисів німих
У сумбурному вихорі граней
Тепер живуть серед реалій,
А суміття думок
обрисів німих летять далі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
Вам, фашистам,
нашу волю не згробите!,
не підкорити нашого сталевого духу,
Не розвіяти наших переконань!..
не стерти ніколи нас
вам, фашистам,
у нас нашу волю не вбити,
не зламати нас, як не намагайтеся,
не задушити в нас волі крик,
Вам не зрозуміти нас, як не намагайтесь.
не затягнути нас у ваш світ
вам, фашистам,
нас у ваш світ не забрати,
не шукали ми смерті у вашому світі,
А ви штовхаєте нас у цю прірву,
ми жити хочемо, радіти чи
Йти вперед
і набирати для життя швидкість.
вам, фашистам,
нашу волю не згробите,
не потрапимо ми на ваші виверти,
хоч наставили ви на трасі нам пасток,
І переконували, що ми гірші за ваші душі.
Врахуйте,
Скільки будете воювати, -
Стільки буде у вас поразок!
Вам агресія з'їла мізки,
Бісить вас толерантність, воля...
Все навколо для вас - просто вороги,
Окрім вашого мерзкого зброду!
Ви бажаєте нас залякати,-
Тільки це не так вже і просто!..
Будемо вічно за правду стояти,
А на вас - брехливого бруду короста!
ми собою залишимося назавжди,
Ви ж - одягнені в фальшиві маски...
Не погубите добро ніколи
Ваші злісні, брехливі казки!
ми кидаємося грудьми на ворога,
Під зливою куль, під стогін гранати,
ви ж - смієтеся з нас,
кажучи,
то так захищаємо свою Батьківщину.
Поїдемо
ми в інші країни для Яскравих фарб.
І станемо фарбою Блакитно-жовтою,
Повернувшись з фарбою блакитно-жовтою додому,
ВАМ, фашистам,
нашу волю НЕ ЗГРОБИТЕ,
ми НЕ НАДІНЕМО МАСОК, як ви.
ми не підкорятимемося вам ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023