| Сторінки (5/497): | « | 1 2 3 4 5 | » |
…Темна сторона вуалі манить мене до темряви
Я поспішаю туди
Я віддала чорту душу свою
І хоча, це не вихід, але у темряві
Двері відчинились і розкрились,
І не зачинити вікно...
Тільки й чути з усіх боків: Бісить!
Як мені ці люди дістали! Адже це чорт прокидається,
Лізе, у душу мою, щасливий він, нарешті, покликала.
Я намагалася вирватися, вибратися, виплеснути отруту - поспішає
Чорт знайти знову душу мою…
Там вигукнула брехню чи гірку правду
Біса згадала,
І він тут, як тут. Кидався словами, які гірші за бруд…
То чорт із задоволенням душі калічить
І мені заодно, штовхаючи всіх до прірви…
Нам малює фортуна обриси,
І відчиняє двері у підсвідомість.
До моєї темної душі звертається світлою стороною вуалі, освітіть світлом душу мою,
Як Ангела душа.
Раптом стане невидима мені темна сторона.
На темній стороні не проллється
світло століття, адже сонячним теплом ще частина моєї душі не зігріє.
Ти будь на світлій стороні
І не піддавайся темній!
І не прибігай ти до темної сторони,
В тобі живе світло вже
На світлій стороні живи. Живи спокійно
І вір ти в Бога! І молись Богу,
Як і Ангел. І не гріши ти ніколи!
І так прибуде з тобою сила!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
Диявол опустив на мене вінець безбраччя,
Пройняла одягати на себе вінець вуаль безбраччя
І все життя був зі мною, з дитинства
Та я нікого не любила в житті,
Але я чоловіка давно шукала,
І змінювала шило на мило,
Поїла, годувала, пестила
Та він не робив мені пропозиції,
Але вранці - рано він змінювався з фотою місцями.
Як тільки приходила надія на зустріч,
Та зустрічі не відбувалося, ось і все.
І все - одно далі продовжувала чекати на пропозиції, але дарма -
А замість цього приходив з дощами кат,
А з ними плач,
Стискаючи все тугіше і тугіше обруч вінця безбраччя.
Я стала молитися святій: «Богородиці, матінка,
молю тебе закликаю,
сльози проливаю. Допоможи скинути дияволові пута,
немає мені ані дня радості. Допоможи знайти чоловіка. Довго з вінцем йду, голову схиливши. Пожалій мене!».
Господь опустив на мене вінець вуаль «Ясне небо» настає битва між світами,
то він зберігає на мені воєдино вінець «Ясне небо»
і в цій битві впав вінець безбраччя, і нарешті визначено долю мою,
почувши пропозицію від коханого,
бо я досі ношу вінець «Ясне небо»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
Темна печаль бачила серпанок, і горе зустріла,
Липка, тягуча, темна печаль,
Знай, у жодному разі, мені тебе не шкода.
І проникаєш, поступово в дальні кути…
В своєму одязі злиденному з тривожної імли,
Варто лише наблизитися, руку простягнути,
І тут же спробуєш заглянути в душу,
Вже полонянка я у твоїх чертог
Стану я зрадницею пройдених доріг…
На очах - серпанку і немає погляду у далечінь
Тільки Божий лик у ту світлу печаль проник
В ній не згасне залишивши там світло
І своєю сильною рукою усуне він темну печаль,
І відлітає вона, не жаль!
У якусь дивну невідому далечінь
Ідуть вони дорогі серцю люди
Поряд ніколи їх вже не буде,
І у тебе залишиться лише світла печаль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023
Чаклунство чорних очей - чорний пристріт,
Тих чорних чар, обпалюючий жар,
Обсмолений, в’язкий вар,
ті чари чорних очей серпанку, чорний пласт - придавив, придушив,
Тепер без сил, світло було не мило,
Той чорний смерч підхопив, закрутив, і врешті втопив…
Чаклунство чорних очей - у космос лаз,
Де в норі, як у бездонній дірі,
Згорають у вогні наяву і уві сні
Кудись летить, ах, навіщо пригубив
Чаклунство чорних очей, самі себе занапастили…
Ми в вас розчиняємося, опалюємося,
Але паростком вгору
Проб’ються твої білі очі серпанку навіки.
Вони заворожили, приворожили
Дивлюся в них, як в образ
І не боюсь їх в них потонути можна
І не страшний цей вир,
Не можуть обдурити
Чаклунство білих очей розсіє гіркі сумніви,
І тонучи в них щоразу. Приготують чаклунство білих очей
В тиші ллються слова із білих очей,
Як сповідь у церковній імлі -
сльози течуть фразами,
Сховається всесвітній гам,
Загине в чорних очах і зникне назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023
Блакитний колір почав поступово зникати,
Бо був огорнутий брудно - сірою димкою серпанку.
Та стояв болотний морок
Заніс чорт людей в болотове місце
І в сухому місці той розвів злобні болота…
З усіх боків до злобного болота прагнули стати тисячі іскріючих ниток,
Але грузли вони в сірій пелені…
Нічого не помічали та слідкували за ними вони
Та злобне болото оточувало землю, як рів
І не даючи людям проникнути кудись,
Болотний морок пожер людей
Не стало всім тут від нього життя,
Він у двері пекла відчинив ворота,
То капля бруду розливається в болоті,
Та капля брудної води перетворилася на чисту воду…
Виходить брудними думками ми знищуємо самих себе.
Прозора волога виповзає вода річки
Нечасто приходить вона у гості.
І вдерся господар чистий серпанок води
Лякає лавиною, пестить дощем,
І найстрашніше на світі з болотом у двох
Болотного чорта знесилила вона,
Тепер все покірно чистій воді
І крикнути не може чорт
Не зможе жити чорт в чорній масці,
Кривавого щастя хотів той чорт,
Від смерті іншого палала душа,
Тепер цю злість забрала чиста вода..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023
Ніч опустилася на Землю
Та закрила вулиці України
Поклик ночі лунає із цієї глуші
І на вулицях відтепер ні душі…
Тут живуть вулиці мороку Вкраїни
Знову й знову вулиці мороку вона почує
І покличе когось своєю тихою пінею
Та її двері перед кимось відчиняться,
Як її тихі і безмовні ці місця…
Та куди тільки поклик ночами веде…
То приховує білий здалеку туман…
Та де морок привиди крізь стіни будинків літають
І дарують вулиці мороку волю…
Відкриваючи своє обличчя,
І де повний місяць
буде складним радість зі смутком - дві
вічні подруги, вони щодня
Пропонують послуги,
То нам радість накине шаль
І тут же смуток надягає серпанок…
І немає більше нікого
Крім того, хто прийшов і полагодив би це все…
А тут тільки морок духи
І при місячному світлі
То тільки мороку пісні виб’ють адресу
І покинуті будинки вулиць поряд із парком
Та лише морок привиди і тиша ночі залишилися тут…
Раптом сонце вранці розіллється
І на вулицях України і у зірок
сумувати з’явиться привід:
Та, адже коли світанок з небес шаль знімає -
Сонце їх променистий блиск серпанку затьмарює…
Мерехтить трохи,
Зустрічаючи людей…
То майнуло лише світло
І все зникне,
При цьому забувши страхи,
А в темряві немає більше страждань
Та були розвіяні світлом жахи в прах,
Та цієї ночі місяць помер…
І прийде нова ніч
Віднесе всі залишки провини
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
Стояв перед очима серпанок туман
Мені, здавалося, зробивши крок вперед,
Та так швидко вузлом туман зав’язав
і при цьому він стіною завузлив очі мої,
А тут лише уявіть, вдаряюсь головою об пелену туману.
Крім темряви нічого не бачу далі за свій ніс,
Стоячи безпорадно і щось чекаючи,
І при цьому не помічала перешкод
То погляд пронизував стіну тумана
На небі споглядало яскраве сонце…
Та бачила, як промені граються,
Щоб було усе в світлі.
Туман піднявся і не здавалося вже стіною…
Була димка - серпанок.
Вона коливалася, розвивалася і поступово зникала.
Пронизуючи наскрізь все…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
Та чорна вуглина вуалька серед золи купається
Чорніша за саму чорноту,
Давно не боїться нічної темряви
І з усіма на ти
І хтось у вуглині
як у золі колупає залишками чорних багать
Та із обвуглених дров…
І щось знаходить випадково
Зола серед вуглин…
І мимо проходить крізь вітер та вечір
І чорний пил піднімаючи, йде…
Та й недаремно чорна зола у вуглині знаходиться
Все одно холоднокровно йде…
Дійшавши до краю землі почала вибухати
Велика пожежа, залишаючи сліди
Золи серед вуглини навіки…
То вітер та ніч, і білий пил, піднімаючи і розганяючи іскру,
Вогнем ходить по золі серед вуглин вуальки,
Малює та чертить казку новий світанок,
Будує Храм світла на золі вуглини
І бачу, то мерехтить на золі вуглини жменя вогню.
Теплом обдаровуючи світанок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
За чорним склом давно,
І все навколо темно - темно
І місяць там тьмяне світло,
Та більше нічого, там немає…
Ні звука, ні тиші, ні спокою, ні шурхіту
То все померкло для мене,
Живу без тебе…
І чорне вікно - стекло вуальки переслідує мене,
То чорного вікна - скла таємниця
Сомотнього вечора у темряві нічній…
І чорне вікно - скло зіяє суцільною порожнечею,
То ніч накрила хвилею,
Розправила крила,
Та чорне вікно - скло скалиться,
Зуби оголивши,
І своєю порожнечею хвалиться,
Та стільки століть тут проживши.
І дивлячись на вікно - скло
І згадуючи минуле, там -
Розмиті часом дні…
На ваги випадково кинуто - чаша радості,
І чаша провини
Та стала бачити тільки гарне,
Затрималося вікно - скло в минулому часі,
То всі молекули таємниці зберігаючи,
Порвалася струна у величезному вирі
прозоро і темно, а
важке вікно - скло вуальки біліє…
І світиться вікно - скло і світло його
як свято, світиться вікно - скло і на душі ясно,
Горить вікно - скло і ніколи не гасне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023
Пізно вечорі полонить холодний туман по всьому просторі…
Запалив яскравий промінь, то оволодів оман багатим, казковим царством.
І в ньому оживає вся нечисть і духи, виповзаючи гадюками з щілин теплий думок густого туману,
Розчиняючи світло в нескінченних просторах, перетворюючи все на димлену хмару,
І посилюється дим, то туман стає густішим, не вибратися, та й нікуди йти,
Та руйнуючи світло вуальки, здається, вічно житиме туман
Взявши на озброєння оману - і розплату - залишив в туманному царстві
І тоді світанок прокинувся, подивившись жовтим оком крізь туман,
То заходив світанок до туманного лабіринту, проходячи не свої випробування:
Пробиває світло вуальки крізь скляні густі стіни туману - обману,
То зникає поступово туман та сходить сонце,
І розтанула вся нечисть і духи, розфарбувавши світлом день…зцілив від оману та огорне
День своїм спокоєм і божим світлом і забудеться,
Все забудеться, навіть нинішній оман у якому день часом, як камені тоне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
сліпуче сонячне світло, відбиваючись від білих стін печер
Душа була ясною і чистою, подібно до тонко налаштованого музичного інсирументу, і
вона відгукнеться на звучання природи...
Глибока туга зазвучала у ній.
То чорне дзеркало вирви втратило синій відлив.
Із чаши вирви чорне дзеркало глянуло на мене глибоко й безстрасно, де лежав мій камінь,
І утворюючи дзеркало, і вдивляючись у чорне дзеркало вирви.
Вдивляючись у її чорну нерозділену глибину і темрява настала в моїй душі.
Дозволила чаша вирви темряві поглинути страшні події і розкрилася завіса вуалька часу, то було дано зазирнути у минуле.
Таке все нечітке, але переглядаючи події минулого через дно вирви.
спливали тіні з чорної глибини вирви та попливли світлові плями…
І знову глибока чорнота дзеркала стала сліпою.
То зникла загадка про тіні минулого.
І дивиться на мене око минулого.
Та бачачи перед собою пітьму вирви і похмуре світло швидко меркнуло в небі.
То охоплена душа моя глухою тугою.
І враз нестало моїх проблем.
Віддавши печаль почало зріти гірке свідомість безсилля.
З сумом згадала глузування, страхи свої, обмани, погані думки, помилки...
Все це зберігаю в собі щось на кшталт знімку, що відобразилось дзеркалом на дні вирви…у глибині чорного дзеркала здавалося переверненим і натхнення не приходило.
То крізь вуальку повис вислизаючий світ. Намагаючись заглянути і
Підгледів хтось чужий мої проблеми.
І знову біль заповнив душу.
Простеживши їх рух побачила ясно перевернуте зображення вимальовувалася картина і
Вона могла зберегтися в тисячах століть скороминуща гра світла і тіней.
Спіткнувшись об камінь і розлітілися моменти і розліталося дзеркало на шматочки,
Розкривши, хто я насправді, але водночас розплутати свої думки.
Та вирішила виправити всі свої помилки самостійно.
То сонячне проміння, відбиваючись від цього чорного дзеркала,
З'явилося примарним виглядом, залишаючи світловий відбиток.
І уловлюючи світлові відображення відбитків залишаючи сліди.
Шукай і знатимеш де шукати і знайдеш!
Бездонна глибина минулого має допомогти тобі.
Та прагнення нових пошуків нової боротьби знову воскресли у моїй душі.
Зібрати уламки розбитого дзеркала.
Виднівся шматочок ясного світу.
Та світлом викликаючи бачення, яке саме і гасило її.
Минуле не вислизне.
На дні виділявся отвір входу вирви ... світло вуальки! обрушити цей камінь... прочитав тривожний і болісний роздум,
І ніби намагаюся зазирнути в майбутнє.
Відбиток темряви буде стертий.
Минуле у моїх руках.
Зробивши помилку у минулому. Не повинна бути самотною ... просто свої помилки перетворити на світло.
І чорне дзеркало зруйноване.
Але ж ніщо не могло зруйнувати враження від тіні,
То глибоко запало їй у душу. Спійманої тіні минулого світлом
Закінчилася самотність на довгому та важкому шляху!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Похмурий мандрівник блукає по похмурому світу,
Зайшов невідомо куди,
Шукаючи легкі шляхи дороги,
І стежка вуальки, як темрява похмура,
В ній неможливо заблукати,
Все одно куди йти, бачачи все в темряві.
Я прошу тільки одне,
Печаль живи в мені,
Цей шлях веде сам мене,
Призвівши до кінцевої мети…
Та тягне мене весь час на дно,
І все більше затягує туди…
То світлий мандрівник по стежці вуальки порятунку йде,
Крокуючи нагору, на вершині зустріне Бог…
Та часом пригнічений, і туга в грудях,
І все бачиш святу вічність попереду,
Тому полум’яна віра сили дає,
Любов жива в гору тебе веде.
І все бачиш світлу годину у пітьмі
З неба лунає Божий голос:
«Бог прийде, прийміть серцем вість любові,
і він святу милість грішникам явив!»
І, йдеш до Перемоги силою Христа
І до тебе все ближче вічності Врата!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
Зійшов над містом подвійний місяць: як дві півсфери,
як сфера подвійна, однією половиною в іншу виростаючи
Ні сонце тепер не з’являється нам,
Ні зірки не сходять тепер ночами,
І зникли припливи, зникли відливи,
То місячні вуалі фази невидимі для ока…
І місто зачароване світлом подвійним, перестало світити нам
Прокинулося подвійне сонце над містом
Все стало навкруги ясним:
І сонце ніжно висвітлювало небесну блакить.
У косих просвітах невпинно рухається подвійне сонце,
Палаючи величезною вісімкою
В два круглі очі дивиться небеса на місто,
То у краю лляному два ходять колеса
гігантської мідно - чарівної прядки. під палаючим -
все сонячним вуальним світилом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
Начебто всім хороший і істину глаголить,
А коли над кимось «за очі» сміється і ганьбить…
Бачиш його надзвичайно ввічливим і вкрай милим,
З тим з ким нещодавно глаголив,
То тепер за спиною їхньою ображає,
А з тим з ким розмовляв раніше розповідає
Про них гидоти. Шакал…
Яким би він не був спритним немов злодій
Він наздожене свою ганьбу і
кину, і накину на інших вуаль
з його рук не втече ніхто…жаль,
що таких людей життя рідко змінює…
Він бреше собі, коли з іншими в брехню грає…
Я втомився, як реаліст бруднити папір.
Та набридло мені фарбувати лист.
Нині я - проборник правди,
Вижену будь - яку брехню,
Замість слів там буде радість вуалі
І напишу був сірий дощ.
Бо не терплю грубих пестощів.
То пороки словом виявив (викрив),
Про недоліки всім кричав…
Він бачить світло, і сонце, і квіти!
Може мерехтіти і проходити крізь двері!
Все буде добре, зрозумій ти!
Я реаліст, але мені ніхто не вірить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023
Похмурий килим сповзає все нижче і нижче
Туман - килим упав мені під ноги…
Опустить ніч туман - килим на Землю, то
Вечірній вуальний морок під ноги мені лягає, а
Печаль на серці мені туман - килим несе, та
Душа - килим то плаче, то ридає
Сумною піснею він кличе…
А моє серце згорає, бо
Туман - килим страждає
Самотній впавши на Землю, а упав,
земний килим, плете вигадливий візерунок,
І вишиваючи туманний килим з чорних ниток,
Де таємний знак вибиває,
То вечір плете золотистим світлом
небесний килим вуалі моєї долі візерунками багатий,
Все життя моє лежить на небесному килимі, як на долоні.
Нічний розпис зірок, восход та захід сонця зустріти можна,
То вечір чистою душею плете туман - килим,
М’якою хвилею мій добрий вечір, даруючи добро
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023
Смолиста чорнота, вуальна темрява, порожнеча
три подруги забуття
І прийде до тебе саме та
Від якої не буде порятунку.
Смолиста чорнота космоса увіллється в тебе, і розіллється,
Отруюючи свідомість і душу,
Як свердло причаїлась у чорному космосі темрява, гряде темрява, то
Липкі страхи напрядуть смолистої чорноти, кинувши у космосічну темряву
І темрява перетворила мрії на притулок порожнечі.
Настав час думки почистити в білій димке,
Так всі думки і очистилися попросивши пробачення у Всесвіту,
Очищаючи своїм вуальним світлом інших людей, проникає до їхніх душ і
Виводить весь «бруд», наповнюючи новою енергією…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
На війні не розібратися, хто воює тут і з ким,
І живучи кожен може виявитися далеко не тим.
У цьому світі, де все постійно змінюється на війні,
Не на війні життя стає сумним і не простим,
а подвійною печалью вуалі,
І, почувши подвійне звучання Ангела,
Нам дарують радіть, тримаючи за руку,
Полюбивши земний вітер, знайшовши тут причал…
І тепер ця радість не тягар, а подвійне диво,
І ці дива на радість нам, що надіслали небеса,
І несучи своє, сяяла подвійною радістю вуаль,
То повідала нам: і, відвідавши серця подвійна радість,
Щоб старий світ від тепер став іншим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
Йде до нас благодатна сила,
То й сходить на Землю благодатний вогонь
Та із неба віддавши надію,
І захоплені люди радіють:
Їхні проблеми земні Господь слухає
Та всі в добре вірять - і так буде.
Розсипається темрява,
Випаровується сморід диму,
І зникають гріхи та безвір‘я химери,
То його ковдра вуалька запалює в душах надію та віру
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023
По бездонному небу темному гуркотить грім,
То блищить гроза на бездонному небі темному зірниці
Та грім блискавкою блищить у небі далі висоти…
Так дурить нас,
від народження планети у небі вона творить багаття
І від часів початку народження в небі її яскравий погляд
Омивається дощами і з вітрами вона на ти
І грім кличе блискавку,
Від народження планети вона грозою одною живе
А у темряві блискавкою мерехтить поглядом швидкого польоту
Та у світлі гри перетворює вона мрії на свій швидкий хід,
То грім гуркотом прокотився, та
Небеса світлом серпанку дихають,
А по небу, виблискуючи мчить зірниці гроза,
Розганяє зграї хмаринок
Та тримає блискавки в руках
Обладунків блиск відбиває кожне світло яскравим променем
І гра світла перетворює кожен рух хмар на блискавку,
Так і думки до небес направляє,
Замовляє пісню світла, то зірниця рве і метає над Землею
І несе печатку на обличчі Землі,
І висвітлюючи горизонти світлом та спалахом, то зірниці блищать очі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
На небі бачу зараз Молочний шлях
Дивлюся на Божу дорогу і мовчу,
Але я слухаю його Чумацький шлях
Навколо тиша, тільки звучить,
співаючи пісню свою зоряний промінь,
Та пробудивши зоряну думку вуальки,
То розпростер на небі Молочний шлях,
І знаю, рукою він провів мерідіани,
І над Земною планетою видно промінь!
Той промінь кохання, той промінь сонця, той промінь надії
На нашу Землю виливає щодня,
Щоб ми одяглися в його одяг,
Світлі, що він нам приготував,
Щоб ближче подивитися на зірки,
Там знайде відповідь зірка,
Пізнавши небесну суть зірки - душі,
Дозволивши вглиб себе занурити,
То погляд зірки зрить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
Творець у гранчастій склянці тримає світ,
То Всесвіт за гранню розчиняється
І темрява залишиться десь там…
Спливає до берегів споглядання,
І там побачиш сумнівну межу, як впливає на свідомість
І яскравим світлом, побачиш вуальну свідомість,
Те чисте, те світле всередині
Ось і сталося святе побачення
Ось і дісталися до яскравої зірки
Немає нічого, тільки світло розуміння,
Там, де душі йдуть до Землі,
І раптом обернешся,
побачиш чисту грудочку святого і потрібного,
Те світло небувалих висот
Вся чистота оживає знову і знову
І множиться у ньому, шукаючи саме те
І буде тим, хто є світлим, чистим та добрим, з ясним розумом
Та кожного у світі, він ясно почує
І будуть світлі усі його справи
І світло засяє у своїй красі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
За хмарами сховався Місяць і там біліє,
Біліє небо парним молоком над містом
Мережійні краї хмар тонше ниток розквітають сатину
В окрузі стоїть тиша, дзвенить у вухах на тихій ноті.
Все ще середина лютого, а на дахах сніг лежить, не тоне.
І спить під кучугурами Земля і птахів не видно, не літають.
А ось і перші промені серпанку пробилися,
А хмари розганяють і підлатають граки із веселим криком
На дерево сідають, сперечаючись,
А інші прямо на снігу, нам говорять: «Весна вже скоро»
І я її з надією чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Люблю глибоке мовчання опівночного годинника,
То спить наш час, коли збудить від дрімання мене
безгласгий якийсь поклик, покуштували молитвою нічною
Дари захмарної країни: невимовного спокою, невимовної тиші.
І поки безмовна світобудова
І поки відкритий небесний отвір (ворота)
І поки сльози покаяння мають велику силу
Так залишаються очі чистими;
І поки земні піклування, ще не владні наді мною,
І поки не приховав своїм явищем, нічнного світла світло денне,
То кинула свій погляд нічними зірками серпанку
І все навколо сіяло - як найкрасивіший візерунок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
Лазурне світло небесного променя манить нас завжди!
Чистота ранкового неба, ясно видно від Землі!
В моїй пам’яті залишаючись
Морська чудова вода вразила своєю красою…
Художник змішав природніми фарбами все в одну і
попелистий вигляд скель, і блакитну хвилю моря,
І зелень трав, і жовтизну, то слід залишає на чистому небі.
Променем даруючи лазурне світло небесного серпанку.
Сріблястий місяць і темно сині ночі крізь похмуре небо
бачу лазурне світло небесного променя, відкривши отвір.
Він розриваючи хмари, малює ранок і день і вечір портрети!
І опускав серпанок, опускаючи свої сили на світанку
Він усе оголосив, огорнув серпанком, і собою огородивши від біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023
У світанковому блиску солярний символ малює
У потоках золота та нова зоря вогнем горить,
То своїми фарбами розкриває день
І шукає той маяк,
Та проллються небесні сонячні ріки, як зілля,
І запалюючи днем солярний храм,
То світить у небі яскраве бра
Та небесні сонячні промені у своєму сяйві,
І вони наповнюють глибину храму світлом серпанку,
То солярні перлини світлом розкриваються
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Світло небесне осяює Землю,
Як тільки ніч піде в невідомий край,
Промінь йде крізь ризи хмар
І тече з висоти шовками серпанку
То над світлом зійде і настане рай.
І зникне війна, хоч і набирає сили,
Та тінью все застилає,
Як тільки мир розправить крила,
А над землею кружляв, і пустив сльозу
У болото темряви впаде відразу війна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
Простір невидимих променів
Та незримих ниток павутиння,
То сплелася зі світла вуальки,
Виявилася як картина дух
Через вогонь залишає слід,
Не зникає незримий,
І проходячи захід сонця,
відродиться він там.
Очистить він джерела світла
у новому світі зірка яскрава
Заспіває в космічному ефірі…
І у ньому повисне.
В павутинах світла чаклунства,
Тиша зі звуком у павутинні світла
І з ниток світла в’яже павутину
На світанку небо з’єднає таємницю його
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
Я побачила блискучій дім тіней,
Що світиться яскравим світлом,
Світлом сяючим залитий дім тіней,
Дім світить ясно світлом золотим…
То стирає світло вуальки тінь
І зникає в домі смуток та печаль,
То гучним сміхом розлиті проходи,
І стіни, кімнати, вікна відкриті.
Ось так щастя зберігає своє,
Підійшовши ближче до будинку тіней,
І зайшовши і відкривши двері дому,
То так щастя врізалося і пронизало наскрізь,
Все тут було наповнено теплим почуттям - любов’ю…
Та мене тепло зустрів дім тіней,
Тож я там прожила багато років…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
Привид воскрес у тіняві місячної вуальки,
І пробудилась темрява під світлом тьми.
То над землею тихо стелиться туманка, там,
де прихований у ньому з лихвою привидна омана.
І він несе далеко - далеко шлях із темряви
Та у нічному світі туманки дрімають ліхтарі.
Не погасивши вуальку нічного світла,
І який манить тишею привидну далечінь, вабить,
Місіс туманка розташувала променем світло.
Туманом струмить німе чаклунство - світло!
Я - вуалька смолоскип! Я живий вогонь!
Не загасити мене, навіть примарною оманою,
Не приховати мене за пеленою туманки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Кинуло скрізь хмари світлий погляд,
І наглядає над усім всевидюче око.
То на мене, дивиться яскраве світло
Та милуючись, допізна із небом подумки шепотітися
Око торкається ілюзій світла.
На землі, струмениться ранкове або нічне світло,
Сила ока туманить погляд крізь вуальку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Ніч чорною мережою поглинала барви дня,
І не оминала жахливу вуальку війну.
Під темрявою ховалася страшна війна
І тьма відібрати хотіла вуальку,
То світло на страшній війні покидає її
І темнота повертає все і постає в наготі,
Перед нами викрикує про оборону неньки,
Та чорнота виривається з - під контролю.
Білий день, все одно продовжує боротися,
Білий день звільняє своїх братів від полону.
Так білий день знімає тягар зі своєї душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023
Була вона одягнена промінчиками сонця,
І щохвилини на її обличчі сяяла посмішка,
Зустрічали її люди, де вона знаходилася.
Дихало в неї багато вуального світла,
Та була вона сповнена любов’ю, радості,
Щастя, турботою і дарувала світло людям.
Так, поширювала своє щастя серед інших людей,
Трохи повернулась до людей вона і каже:
«Що посієш, те й пожнеш», вислів, ось такий
У ньому творіть світанок іскрами блискучими,
І пийте і обнімайте вуальне світло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
зримо бачить око всю пішність трави
На Землю, впало багато крапель роси
У зеленому оці стоять і сльози,
То краплинки прокинулися рано - вранці
На світанку, то у Землю дощ кидав перли,
І немов у намисто вбралася Земля
Її живить роса цілющою водою,
вона дихає прохолодою і легкістю
То вода випаровує капельки роси,
А вуаль перетворює на пару росу,
Вона всю землю охолоджує і все навколо,
Поки не спаде туман та й зникне взагалі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
Вуальний просвіт видно на темному небі,
І ти на небо дивишся дивними очима
І ти очима роздивляєшся вуальний просвіт,
А може й ти побачиш, а може й ні…
Вуальний просвіт заплющить свої світлі очі
І ти все одно дивишся на темне небо
У кохання щіро віриш ти, яке сліпе…
А може й ти побачиш, а може й ні…
Все одно сліпо дивишся блакитними очима
Блакитний просвіт живе крізь купу срібних хмар,
Вуальний просвіт дарує мріям світу добрий шанс
решту на прах перетворив наш вуальний Всесвіт
То Всесвіт боготворив нас вуальним просвітлом,
Блакитний просвіт з’явившись у вуальний світ
вуальний всесвіт світить і на рани війни,
Так вуальний просвіт зцілює рани нашої війни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
Променистого, білого, золотого,
Гарного, ніжного і доброго
освітлює дорогу вуаль
сакрального світла.
Очищає нашу Богом душу,
Прощає за скоєні наші гріхи,
Надихаючи нас молитися
і розкриває світу прекрасні
фарби радості і щастя.
Обвиває нас своєю красою,
Оберігає від темного світла,
Переливаючись у звуку кришталю,
Грається бешкетне вуальне світло.
Нині процвітає наша душа,
палає вуаль сакрального світла,
Пронизуючи душу сакральним,
тонким і чистим вуальним світлом.
Завжди співає, махає крилами
вуаль сакрального світла
Завжди з нами сакральна душа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Там світить інше сонце,
на землю леліє,
гріє скрізь вуально -
світлу пелену віків,
в сяйві сонця
ледь помітна пелена,
так вуальну пелену
поглинає світло
Там немає довгих
та пасмурних днів темноти,
То світить вуальним світлом
материнство,
Нічого прекраснішого
у світі немає,
нема, аніж міри материнській радості!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
На землю, ненароком
впав від сонця
Промінь серпанку сонячного
світла,
Граючись грайливо по різних місцях землі.
Жваво заграв струменем
нетерпляче,
При цьому залишаючи свій слід,
Та розливаючи скрізь сліпуче
сонячне світло серпанку
Граються промінчики скрізь серпанок,
І пускають стрілки,
Та оживляють землю сонячним світлом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Серпанок світло раннього ранку освічує думки,
Вривається у вікно,
Як вітер
Так тихо довкола,
все ніби зависло
подібно до частинок серпанку пилу
в теплому серпанковому світлі поглядом світанковим,
новий день оживляє все навколо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
Встає небесний серпанок
світило, то зірки -
небесного серпанку світило
дивилися
красиво мерехтливих тіней.
І своїми серпанковими променями все
навколо позолотило,
І кинувши серпанковий промінь,
Та осяяло все навколо,
потягнувшись на зустріч
серпанковому світилу, то
природа з любов’ю
Свої обійми розкрила…
Та був золотий спалах викликаний
І сяють позолоченими зірками…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
Чудовим світлом шовкове
покривало - серпанок стелить
сліди на шляху,
Світячи ранньою зорею,
І світлом серпанку
залишаючи золоті сліди на шляху,
їх не розвіє вітер,
Не спалить вогонь,
І не зітре Земля,
І не змиє вода,
Нетлінні золоті серпанкові сліди, а я
незважаючи на все,
Готова цілувати їх,
І, вигукуючи: дякую долі за тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
не ворухнеться марево
у туманному серпанку
димки
І ширяло марево серпанку над містом,
Та переливаючись на Землі
І іскрилися райдужні грьози
міражами…
То мерехтить небесна перлова роса
у легкому серпанку світла,
Так обіймало повітря
ілюзії золотою мережею серпанку закохане
місто заповітної мрії
Світло - золотими променями серпанку
заграви сонячного кола
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
Вуалька промінь летить
у море безодні… світить навколо,
Так мене ваблять твої очі,
В них горить вуалька - вогник кохання,
цей вогник світліший
зорі…
За безоднею вуалькою
світло освітило довкола…
Світло світить завжди
і вдень і вночі…
Світло світить так
що бачу твої очі…
Що б були ті дні мої
легше, розвіявши сумніви
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Вдягла Україна розшиту зоряну вуальку,
сховавши обличчя своє…
То іскрилась
зоряна вуалька у пітьмі людських божевільних взорів.
Огорнула зоряна вуалька
її
Ця вуалька спадала на обличчі,
нажаль, вона служила подвійній цілі
і ви її не розглянули,
те світло не побачили, що
горить днями і ночами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
На фоні неба
з’явився сяючою вуалькою ореол,
І прагнучи до Землі дістати,
огортаючи кінчиками його
димчасто - сірої вуальки вовни світлом ореолу.
І очі поблискували, відбиваючи вулькою світло ореолу,
побачивши, що я
дивлюсь на нього…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023
Мерехтить таємничою вуалькою світло вдалині,
І доносить тривожне відлуння, і
У пилюці дивні сліди висвітлювало,
то магічною вуалькою вогник навколо вітає, та
Відкриває вуалька - вогник усі таємниці:
«Там примарна країна, де бродять
їх душі тінню вуальки на світанку,
мерехтить вуалькою світло
від ранкової зірки»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
Красиво вогняною - вулькою
Ранкове світло західу сонця
Палає променями, і
Як дзеркало вуалька гладі води
його красиво відбиває
прекрасний вечір у вуальках хмарах
Цей захід сонця
прикрасив гарно
і фарби дбайливо кладе, він
усміхнувся серед вуальки хмар…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Опівнічну годину нічну
Із неба місяць з розпущеною
косою - невимовною красою,
Та тільки видно
це місячне вуальне світло,
що у темряві нічній гуляє
і освітлює Землею,
як вуальною срібною ниткою
І ковзаючи, у житті -
на краще чекають зміни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Я бачу вуальне світло миготить
переді мною, поглянула,
Йдучи на вуальне світло,
бо шлях був не завершений,
все одно з’єднуються шляхи,
йдучи, бачу вуальний промінь сонця,
І вуальне світло надії
малює шлях у тиші, оглядаючись
То вуальне світло надії осяює шлях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Коли заплющую очі,
Там не бачу
й ніякої темряви…
А бачу вуальне світло, воно блакитне…
І тута простір і там, в душі спокій…
І там світлі вуальні силуети іноді
малюють вуальним світлом…
Та щось говорять і щепочуть:
«ти ще дитина»…
Вони миготять так закликають
залишитися в душі
дитиною…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
У потоці вуального світла
ти себе знайди і
Розтікайся на багато
кілометрів…
Та коли зіллються у світі всі шляхи…
То відчуй себе вільним вітром!
Перешкод не буде ніколи і
проникає всюди духом!
Все пізнаєш часом крізь віки буття
І задумав Бог розпізнання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
І вдень і
вночі горить вуаль - іскра
і тішить мою душу,
сяє радістю моя щаслива душа
І не погасне там, вуаль - іскра,
як не гаси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Пробираючись темним підземеллям,
Намагаючись вийти,
А тим часом я
притискаюся до вуальної стіни
підземелля, починає рухатися
і стискати вуальна - сітка,
Та спускаючись підземним ходом вниз все глибше і глибше…
І, побачивши живу вуаль - сітку,
То котився у підземеллі зловісний потік…
подолати злість і нетерпіння,
І, побачивши чорні болота,
Та тягнучи бруд за собою,
То бруд збільшив злість і нетерпіння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Дивляться уважно твої два ока,
В небі ворони давно ширяють,
слідом за ними полетів упир
у свою Брану.
Видно упирю у темряві стіни Брани.
Дуже довго шукав упир свою жертву,
а виявилася жертва під ногами…
У його підніжжя, на шиї з ранкою,
То красня як жертва божества лежить
перед упирьом - дракулою…
І тиняючись самотнім у темряві
упир - Дракула змінює весь час обличчя,
Творить зло, начебто торжество.
Упир тільки що, у яр уповз туманом вуальним
від крові незайманий, наче п’яний.
О, як же багато погубив упир
дів, зачарувавши баченим дурманом…
Усі думають, упир вбит давно, а
упир і живий і мертвий водночас,
Все так само вночі,
сіє зле насіння…кров
жертви пробуючи,
начебто вино, то їжа його,
то його еліксир життя і молодості.
Та слідкував за нею ночами,
То натрапив на свою жертву
І все ж таки спіймав…
І загинула від укусу упиря - Дракули,
І, перетворившись на упиря
І, прокинувшись все змінилося
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
Прирекла війна на вічну темряву,
І, знайшовши вихід навис
якийсь злий рок серпанком
над землею,
то ніч чорним мережним серпанком поглинає барви дня.
І огляніться, ми втрачаємо своїх дітей із - за ворога,
і задаєшся питанням: Чому ворог вбиває нас?
То так мститься ворог, порушуючи кожну з 10 заповідей,
І ще більше у ворога росте жаха помсти…
То наше життя перевернулося з ніг на голову
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Скинула ніч туманна вуаль,
Глибоко занурившись в злосну темряву
Тут опинився цей світ в обіймах пітьми
І, представши перед тобою оголеною,
І перекинувши своїми обіймами
на мить здається мною
Ніч туманна скине вуаль
І відкриє всю правду вночі
і випадково залишить похмурі сліди…
То замкнулося коло обіймів,
і всі двері в темряві закрилися ось там,
так схожі на шрам, який
видно не загоюється нічим,
все болить і болить, шукаючи щастя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Її очі дивляться у прірву вуальки,
А серце - притулок чорних
кайданів посиливши свою жалюгідну,
Мерзенну душу прикувала ланцюгами до стіни,
проводивши там нескінченність…,
І слухаючи дзвін одинокого годинника,
що відбивають мотиви,
і ріжучи по серцю найгострішим ножем,
Та спокутувати свій біль у жаркому,
липкому воску нетлінної свічки.
То прірву приховала чорна вуалька,
За вуалькою туманної стіни
не видно, ліній гострих каменю. Там
нерідко побачиш
То падають печалі, горе,
біль вуальки,
притулившись затишно там…
І не залатати свої рани
чорним шовком,
і не прикрити вуалькою
І просто зберігає вуальку там…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Стояли запрошені дороги,
а вітряний вихор розганяв чорний вуальний пил,
І стали фарбуватися
в чорний колір,
то вітряний вихор нашіптував ледь вловиму пісню…
Та впала тінь на дороги…
І прикриваючи вуальним пилом шляхи…
Все виглядало підозріло, неприродньо та страшно…
приходилося обходити стороною, бо
Суєта оселилася у вуальній пилі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Вогняний вуальний погляд пронизує,
А погляд наскрізь, бачить всю душу твою…
І точно в вуально - бездонну прірву летиш,
зустрівши її глибину.
У цих очах рішучість і сила полум’я блиск,
краса, вогняний дух
торкнувся нас незримо,
змінивши все назавжди,
вогняна вуальна прірва пролягала,
вона жахала і манила
розправляючи крила і бродила,
І твердячи мені: «ти згориш дотла»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023
Тут на Землі твоя печаль серпанку,
Закутана серпанковою ковдрою,
Тягнучи печаль земного серпанку, то
ступає землею печаль серпанку,
Вдягаючи таємний серпанок…
Печаль ступає млосно і втомлено,
Їй нікого і ніколи не шкода.
Печаль як смерть раптова і жорстока,
Вона завжди прагне вгору і вдалину…
Печаль сестра розлуки та пороку
Вона цариця горда
Печаль завжди красива та жахлива
Вона легка і важче немає
Печаль потворна, і така вона чудова
Печаль як пітьма і як у темряві світло
І плаче, стогне і кричить Земля - йди,
Руки криваві геть забери!
То бачиш уже, що стріляє виродок,
І встати на коліна не хоче народ.
То бомби в квартири летять і вдома…
В крові купається Земля…
І утворилися рани серйозні…
Просочена кров’ю вона
Просочена біллю її біль,
То кров з - під неї текла,
Її кров усередині була…
її кров на Землі -
Земля згоріла в тихій агонії
І спіймана дияволом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
Під тінню чорного серпанку
І, випивши прощання гірку отруту -
Серпанку потрапила з рук її
пішла у вічність туди, де
душі сплять,
Забувши вчорашню безтурботність…
Шептав серпанок: «не пускай!»,
То темрява - наше вічне прокляття,
мені без неї ні в пекло, ні в рай,
І твоя душа у чорному
серпанку, допомогли крила серпанку
прорвавшись крізь мороку серпанок…
Твоя смертка поруч із ним
назавжди залишилась її неземна печаль,
Твоя смертка вижила із життя свого,
Твоя смертка стала королевою окаянних грьоз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
Панує над усім важкий
тягар серпанку,
несячи його за собою,
живучи у потворній клітці…
Б’ючись об стінки клітки,
Воліючи вийти на волю…
Замучився бідний у темній клітці,
важкий тягар серпанку мій - швидкоплинний час
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023
У чорному дзеркальному серпанку
нічних вікон порожня велич живе:
все - і - разом з усіма - нічого,
Приймаю я вигляд чорта
І крокую у дзеркальний вигляд серпанку,
І він виглядаючи в дзеркальному вигляді
серпанку чорта…
Дивись - безодня їсть, сміючись,
Кружля воронкою ненаситною,
схиливши голову молячись чорту,
і він, попросивши захисту у чорта
і стали жертвою апетитною…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
Пекельний вогонь серпанку
І спалює в безодні жорстоко все,
Пекельний вогонь серпанку,
То вічне полум’я,
його так бояться всі душі на
світі, хоч
летять і потопають там всі.
Хапається іклами
І чортова паща їсть жадібно всіх на планеті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Чаша вуалька гріхів вічне,
То як чорний колір вуальки,
Мої гріхи збирає вуалькою…
Там панує вічна темрява -
Цар пороку
Там засуджені гріхи вуалькою,
Падає на чорну Землю,
ніби вуальки гріх
То душа сміється і насолоджується гріхом вуальки,
Чорною тінню по небу літає нічне беззорянне чорне небо,
І, зустрівши темні духи і
Розплескалися гріхи вуальки…
Там немає просвіту…
Та хапаю чорне повітря руками,
А навколо кайдани та тінь під ногами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
приховую під вуалькою купу бруду,
тримаючи страх, біль,
і зняти не дає
великий страх вуалька,
то її зрадливий погляд,
як кат мене губив, але
її погляд досі відбиває те, як
приховую сміхом страх, біль,
І ховаю за сміхом смуток,
приховую за купою брудом тухлого пилу
мрії свої вуалькою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023
Здається мільйонів років
І дивлячись в далечінь,
То вона намагаючись розглянути улюблені риси,
а бачить лише - «вуальку»,
ти являєшся браницею її:
І тепер ти - тінь,
То стоїть чорна вуалька,
накривши все брехнею і
ходиш по слідах її,
і вона, прикриваючи муки і страждання вуалькою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Лежить вуалькою туманний дим,
нічого не розрізнити за ним.
То темний морок приспав всі вогні…
Я йду одна крізь морок ночі,
І навіть, якщо похмурий шлях,
Туманний шлях…
Обірвався тут і кінець дороги…
Та не знайти фіналу із -
за вуальки туману…
То світом править біс,
І знову не туди поліз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
Скрізь морок і тиш глуха;
Прорвалася вуалька в храмі,
Пролилася крізь вуальку грішна кров
Ти ж бачиш, друже, я не свята,
То я граю всіма вами,
Як зі своєю лялькою,
І природній гріх це моє,
І свій, навіть злий
і порожній погляд вмію ховати,
Хоч дивлюсь усім в очі…
То засміюся, то заплачу
Дві хвилини - і чорна вуалька сльоза!
Серце б’ється,
Усе робіть, як накажуть, тілом, друже мій,
То керуєш моїм,
А ти іншим про це розповіси,
Не біда, на нас всіх чекає суд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
Навколо серед гніву та брехні,
кривавий дощ йде…
З неба падає важкими краплями червоною кров’ю,
Чорніший за небозвід,
Душа твоя гадюка,
Як змій кривавий дощ - краплинчатої вуалі
торкається чорної вуальної душі,
Але все - таки полон душі -
Її вбивча вуальна мука,
палять самі мені знов і знов вогні - очі твої
Не зазирнути під чорну вуаль без страху,
Та закохалася в морок безвидний…
Її вбивча вуаль красива,
Неначе падають зірки на Землю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
Бачиш, прикрила місяць чорна вуаль,
То розплітає ніч ніжною хвилею коси свої,
І приховуючи імлою його,
у шовках сон гойдала,
І знаходячись під пеленою хмар блідний місяць,
То він торкається рукою своєю Землі,
І він чекає все…
Та й коли запліте ніч ніжною хвилею коси свої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
Вийшов темної ночі вартовий вуалі зла -
Ангел з вогняним мечем та
вартовий вуалі зла проговорив,
домовляючись з вартовим вуального зла:
«Хто б ти не був!!! Ти помреш прямо зараз!!!»
Він змахнув вогняним мечем над землею
ударив по землі,
вся земля покрилася темрявою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
То вуальна димка над Україною
Висить туман із вуальною димкою,
Доля важка випала…
В Україні тепер все чорне:
Ця вуальна димка і гар, будинків руїни, душ нутро…
Цей туман із вуальною димкою
шматує небо,
І прагнучи
Його розлучити з життям Землі,
Бо травмована Україна,
Зруйнована Україна,
І досі болить Україна
І біль не вщухає
Та все гадає…
І коли мирний час настане
Та зірки доповідають їй: Незабаром
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2023
Спускаючись в темряву,
І дивляться очі з темряви туманної вуалі,
Та дивляться вперед…
То вийшла фігура туманної вуалі із туману вуального,
І рухаючись вздовж річки води!
Туманний привид одягнутий вуальним мороком
Бродить туманний привид вулицями порожніми,
струмує розмите світло
з вікон будинків на камінній бруківці,
проходять перехожих
туманні фігури смутною стороною
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
З’явилося обличчя з - під серпанку мороку,
То диявола була тінь,
Але ж він, намагаючись серце жахом скувати,
І майже втрачен світ,
Тому влаштував диявол свій бенкет:
Та й стали чорними небозводи,
То він мріє про майбутнє під димчастим серпанком,
Пропадаюче світло, зникаюче у брехні чарівної,
І знищуючи світ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
прозирав привид крізь серпанок,
І, підкорюючись привиду,
За серпанком ховаючи в темниці душу,
І все, що він зберігав, збирав в собі
І вирощував всі свої страхи привид,
Та відбив у жестах, у очах і стиснутих губах,
Відкриваючи небу своє обличчя,
Як у єдиному лиці картину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
Серпанок темряви зовні.
Серпанок темряви всередині.
серпанок темряви душу з’їдає,
всередині мене дивлячись,
серпанку темряви так багато,
Але часом боюся самої себе,
А часом у душі так багато болю,
Аж всередині розриває на шматки,
І зупинитися не може…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Малює чорна ніч у вікні чорний серпанок - вигляд,
Дивиться він у вікно і плаче тихо,
Стікаючи на сторінку чорні сльози,
Повільно розтікаючи мої печалі,
лягаючи на неї красиво, утворює чорний серпанок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Схилився серпанок нічних небес над Землею,
І зник світящий день у далині, як привид…
То плакала небесна душа у похмурому просторі,
І чорним серпанковим небом прикриваючись,
То сльози моєї чорної душі проливаючи,
І капали на чорну землю проливним дощем,
Та бачучи чорні заплакані очі чорна Земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
Зигзагами мимоволі петляє похмура вуалька
Тримає в неволі…
А я тим часом сміюся,
не шкода минулого мені.
Але чому ж серцю все ж таки боляче?
І світлом закриваючи мою щільну похмуру вуальку,
Та сковує важкий оксамит стіни,
лежить у бруді розтоптана шаль,
І порвана на шматки, боляче стогне…
Друкуючи тривоги на серці знову,
Затоплена сталь, то чорніє і чорніє вуалька,
І кадри порізів і шрамів довгих драм, пошкоджуючи їх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
Я - раб чорної пути вуальки,
Визволи мене від окути,
І розірви мою путу,
Визнавши свої гріхи,
Та знайшовши їх в собі,
Ви куди ж поділися мої світлі пастиралі,
То моя окута вуальки літає,
І пута дзвенить розпаччю,
Та накручує чорні спіралі,
І все ж тики ув’язнила мене пута
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023
Літає по небу вогонь,
а над землею теж літає,
І у огні горіла та ревіла війна, як вогняна вуалька,
І знову в ночі палаюча війна.
Так спалює міста, не заллє вода,
То у огні яскравим полум’ям горить
і бути їй покірним говорить.
Плавить все навколо до тла,
Не втече і не піде ніхто та ніщо,
Навіть від цієї вогняної вуальки,
Нині, чий жар виходить від війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
Відчинилися двері у невидимий чорний світ,
Там панує чорна тінь - вуалька у ньому…
І у місячному небі ледве видно ясні зірки,
Так дивиться мертвим поглядом у скло череп місяця.
То рухає темний шар хмар чорною вуалькою,
проступаючи на ньому обличчя чорних магів,
пропливає у нічній тиші тінь - вуалька,
Та вирішуючи злу долю чиюсь.
І завдають маги силою злою за ударом удар,
Перетворюючи життя на кошмар,
то так ллється пекельний бруд у нічній тиші на землю,
Пропускаючи пекельний бруд через тінь - вуальку,
і пророкує загибель чиєїсь душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Навкруги було темно
Панувала чорна вуалька,
І, ховаючись з виду,
Так сховалася, що ніхто не бачить її,
Та з'явилася злобна вуалька, бачучи її
навкруги все поринуло у дрімоту,
Та прогнати зловісну вуальку не може
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
Вона має два чорних та сильних крила
Вона знає, то похмура вуаль безодні,
Їм не страшна зовсім вуальне бездоння,
Та злетять до небес два чорних крила,
не злетіти їм, бо крила під тягарем,
не зловити їх, бо тягар все давить
і тягне вниз прямо у саме дно провалля,
І не скинути їх, бо мають померти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
В темряві землі живе відьма пітьма
Та - та там жахливі речі відбуваються,
Бо темна Земля була безвидна та порожня
Літає темний дух над темрявою Землі,
То має відьма силу та владу над духами пітьми,
витає жахлива темрява липучою імлою,
Лягає існуюча над даллю сіро - прозора,
жахлива вуаль чорних річок на землю.
Та за кожною жахливою темрявою вуалі Землі
Інша пітьма приховує густе світло, але чаклує.
Почавши відступати, коли задощило, але зникла магія,
мовчала там жахлива тьма і навіть духи темноти
І все одно існують жахливі дії відьми і духів темноти
тьма існувала завжди, існує і буде існувати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Не панікуй. Це найжахливіше.
Якщо не панікувати -
вихід завжди знайдеться.
Нічого так не рятує від паніки,
як прості та виразні дії
Якщо панікуєте,
панікуйте за напрямом до виходу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
У людиниє повинно вистачати розуму на те що,
щоб ненавидіти своїх ворогів.
Темрява не може розігнати темряву -
може лише світло.
Ненависть не може зруйнувати ненависть -
може лише кохання.
Коли ми ненавидимо своїх ворогів,
ми даємо їм владу над нами –
вони впливають на наш сон,
апетит, кров'яний тиск,
наше здоров'я та наше щастя…
Наша ненависть не приносить їм шкоди,
але вона перетворює наші дні та
ночі на кошмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Великі душі переносять
страждання мовчки.
Піддатися душевним стражданням
без опору - все одно,
що залишити поле бою,
ще не переможеним.
Щоб зцілити страждання,
потрібно пережити його повністю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023
https://youtu.be/ceo2QnH9QDk?feature=shared
на задвірках гуляє пліткарка - осінь,
пліткарка - осінь віє, плітки віє,
то вітер осіннє листя - плітки руді -
розносить по світу,
вона розповсюджує листям плітки скрізь,
падають, шумлять ... шепочуться осінні листя,
чути плітки пліткарки - осінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Розумну людину неможливо образити;
ображаєшся рівно на стільки,
на скільки почуття перевершують розум
Справедливість запанує тоді,
коли кожен сприйматиме чужу образу як свою.
Ворог не той, хто завдає образу,
але той, хто робить це навмисно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Кожен може розізлитися - це легко;
Але розізлитися на того, на кого треба,
і настільки, наскільки треба, і тоді,
коли треба, і по тій причині, по котрій треба,
і так, як треба, - це дано не кожному.
З усіма людьми обережний будь,
Чи не таять злобу у серці своєму
За світлим ликом,
І із чорної душі
Чи не подвійний язик лукавить?
Вчись розгадувати вираз обличчя,
за зовнішнім знакам читати душу.
Розрізняй: хто завжди сміється -
від дурності; Хто ніколи не сміється -
від злості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Коли люди дорожать один одним,
коли хочуть бути разом,
коли готові приймати свого чоловіка
або дружину такими, які вони є -
тоді ніякі кризи не страшні.
Життя завжди чекає,
коли настане якась криза,
перш ніж проявиться у найяскравішому світлі.
Я помітила по всьому своєму житті,
що кризи для мене – найулюбленіший час.
У мене це швидше відчай.
І я люблю поринути в нього.
Воно так поживне. Напевно, дивно,
але я намагаюся повністю віддаватися цьому почуттю.
Не все ж себе зберігати,
є так насолоджуватися.
Розпач стимулює до чогось нового.
Дає думки, емоції, змушує рухатися далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
ходить оксомитова пора по землі святої,
взявши фарби в руки осінь золота,
тихо оксамита малюючи оксамитові краєвиди,
Змінюючи з кожним днем осінні пейзажі,
перетворюючись із зеленого на жовтий,
або поморанчовий або червоний.
поступово залишаючи гілки оголені на деревах,
як змивало водою.
так золота осінь одягала святу землю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Зціли травми, які заважають
тобі бути щасливим,
коханим та багатим!
Ми всі зламані.
І саме в місцях надломів
ми часто найсильніше.
Коли поруч близька людина,
яка готова втішити і підтримати,
травми виліковуються легше і швидше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
Агресія слабких, спокій сильних.
Істина часто буває нищівною зброєю агресії.
За істину можна збрехати і навіть убити.
Агресія без опір стає заразною хворобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Проєкт «я - жива, я - людина»
На все життя візьміть собі звичку
робити те, чого боїтеся.
Якщо ви зробите те,
чого бійтеся, ваш страх напевно помре.
Я нікого не боюся! Тільки себе іноді…
Сенс не в тому, щоб стати безстрашним.
Це неможливо. Сенс в тому,
щоб навчитися контролювати свій страх
і стати вільним від нього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
Невидима жінка - Україна
захищає всю землю,
Літаки - винищувачі,
потрапляючи на її поле не знищуються
Невидима жінка - Україна
захищає всю землю,
Бойові кораблі,
Потрапляючи на її поле не тонуть
Невидима жінка - Україна
захищає всю землю,
Ворожі ракети,
Потрапляючи на її поле не взриваються
Невидима жінка - Україна
захищає всю землю,
Вороги,
Потрапляючи на її поле вмирають
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993113
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023
Якщо хочеш дізнатися істину
про себе,
шукай її у ворогів —
вони тобі скажуть.
Наші вороги в судженнях
про нас набагато ближчі до істини,
ніж ми самі.
Не зводьте з істини ока.
Не переставайте з нею йти.
Якщо застилає погляд сльозу,
Не сходіть з правильного шляху.
Не зводьте з істини ока.
Безліч підмін запропонує ворог.
Їм увагу приділяти не можна.
На шляху нам дорогий кожен крок.
Стривай! Не вбивай ворога - словами,
Зупинися, не бий його - руками,
Не варто, не вбивати - зброєю,
Примусь, коритися поглядом.
Не зводьте з істини ока,
Погляд тримайте, як на маяку!
Щоб наш скромний шлях
Не зникла десь далеко.
Ах, світ жорстокий і сповнений зла,
і болю,
Фальшивої гордості, зарозумілості,
Але ти не бий, навіщо вся ця кров,
О, прояви та подаруй, своє - кохання!
А якщо дурного, не зможеш навчити,
Не варто руки, репутацію бруднити,
А краще дурість, мудрістю покрити,
Вчися, ворога лише поглядом – вбивати.
Не зводьте з істини ока.
Хто б проти істини не встав -
Голосуйте сміливо лише «ЗА».
ЗА Святе Слово. ЗА Христа!
Не зводьте з істини ока.
Потрібно погляд на істині тримати!
І коли страждань смуга
І важче Бога розуміти,
Не злість править – милосердя!
Друг - важливий, але корисніше - ворог.
пристрасть обпалює, гріє - ніжність...
світло відкриває, ховає морок!
Вчись у собі спалювати образи,
але їхній образ - запам'ятай...
і відрізняй "долі флюїди"
від каркання воронячих зграй!
Просувайтесь через біль, друзі!
Та не завадить вона нам!
Не зводьте з істини ока.
Все це окупиться сповна.
Будь сміливий, мій онук, але обережний;
слова, як кулі, бережи...
і меч не виймай з піхов,
поки не вийняли вороги!
І знай, рідний, що сила - у правді,
але, правда - в оточення брехні...
ти Розум не зберігай у ломбарді,
ти при собі його тримай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
Війна, страх прірви,
залишила в морі,
Реальність життя на війні,
Тих двух світів,
що назавжди сперечаються
Народжують істину в вині ...
І життя зараз пливе безстрашно,
Реальність знесе в пух і порох.
І лише в руках порожня чаша
Нагадає істину і страх
І бачить світ несправедливість ту,
Але мовчить і навіть не зітхає.
Та ж зрозумійте істину просту,
Росія клята плани певні має.
Вона на нервах людських заграє,
Щоб власну перевагу показати.
Не має розуму, та зброя в неї є,
Щоб вибухами землю всю зорати…
Та знищити націю з лиця землі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023
Істину серед тіней шукала,
і ось, ти знаєш, всі вирішили за тебе вже,
давно, на темному примарному небі:
істина не в тому, що пишуть тіні
А У світінні ночей і днів стародавніх,
Пусті значення їх переплетень,
А істина у темряві самих тіней.
А тінь повсякденно ходить за тобою
І образ минулий танучий з днями,
Розсік твій розум і серце розламав.
Але не зрозумілими віршами,
кличе він знову не до свого дому.
У будинок, де все давно чуже.
Що ж ховатися від усіх,
Ті, веселки, що були у хмарах,
ніколи не лежали в твоїх руках,
а дзвони слів були обманом,
обманом часу тіней.
Тієї темної тіні,
живою істиною здававшись,
Обманом у накресленні тих днів.
Настане світлий день, але не уві сні.
І новий рахунок почнеться знову,
не відлякавши її початку,
свій образ, що стигнув на склі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023