oreol

Спаси!

       Серпень  -  місяць,  у  якому  вшановували  давніх  слов'янських  праукраїнських  богів  Спасів.  Спас  складається  з  трьох  головних  свят,  а  серпень  згадується  в  давніх  усних  переказах,  як  Спасич.
Хто  такі  Спаси

     Дослідники  давніх  українських  традицій  вказують  таке:  "Спас,  Спаситель  -  це  "рятівник"  від  усяких  бід  і  нещасть.  Не  слід  думати,  що  це  слово  сучасне  явищу  християнства,  навпаки,  воно  вживалося  слов'янами  ще  в  язичництві.  У  Краледворському  рукописі  вже  згадується,  що  "слов'яни  називали  своїх  богів  Спас".  Імовірно,  у  слов'ян,  так  само,  як  і  у  ведичній  традиції,  поряд  з  ім'ям  Бога  вживався  його  епітет,  наприклад:  Всевишній  Сварог".

   Спаси  -  час,  коли  духи  й  душі  Предків  (спочилих  родичів)  відвідують  свої  сім'ї,  з'являються  на  землю,  так  само,  як  і  в  інші  свята  Кола  Сварожого  (наприклад,  Радуницю,  Русалії).
Наш  народ  вірив,  що  Предки  сприяють  цвітінню  і  дозріванню  плодів,  охороняють  поля,  сади  і  городи...  Тож  у  ці  дні  приносили  жертви  Роду  та  Рожаницям  як  родинним  богам.  Саме  їм  урочисто  виготовляли  й  запалювали  спасові  свічки  з  нового  воску,  кришили  хліб,  виливали  медовий  напій.  До  нас  дійшли  давні  язичницькі  молитви,  які  читалися  до  кожної  свічки  (а  їх  було  три  -  "трійця"):  "Пресвята  родюча  Земля  наша,  поля,  сади,  городи  -  мир  Сонця  вам!  Праведне  Сонце,  Місяць  ясний.  Зірок  світло,  Небо  пречисте,  будьте  милостиві  до  людей  і  до  худоби!  Ліси,  води,  повітря  чисте,  всі  душі  праведних,  ладу  наші  -  всім  вам  на  благо,  на  користь!"
https://www.oru.org.ua/index.php/bogoznavstvo/obryadi-ta-zvichayi/282-spasivka.html
Спас  на  горі

Що  і  як  святкували  19  серпня?

Після  семи  шестиденних  тижнів  від  Різдва  Купала  святкувався  Великий  Спас  -  або  Спас  на  горі.  Цього  дня  на  скелях  і  горах  приносили  жертву  і  треби  богам,  поминаючи  полеглих  героїв-воїнів.  Пожертви  приносили  "початками"  -  першими  літніми  плодами,  як  подяку  душам  воїнів  за  порятунок  нинішнього  життя.

В  Україні  була  дуже  сильно  розвинена  магія  початків,  тож  і  перші  плоди  Землі  потребували  ритуального  освячення,  щоб  забезпечити  достаток  протягом  року.  А  це  досягалося  і  через  жертву.  Таку  жертву  приносили  не  лише  воді,  вогню,  волхвам,  а  й  кумам  та  сусідам,  яких  наділяли  яблуками,  грушами,  медом,  стільниками  тощо.  Водночас  здійснювалося  й  поминання  пращурів,  після  братчини  казали:  "З  нами  поїли  й  ті  душі,  яких  згадували".

Слава  героям!

[b]Голубая  кровь.[/b]

Нам  говорят
О  любви  внеземной,
А  сами  с  сестрой
И  только  с  сестрой.

Голубая  кровь,
Голубая  кровь.
Нам  говорят,
Нужно  лишь  так.

А  сами?
Сами    с  сестрой.
Голубая  кровь,
Голубая  кровь.

Мы  с  ДНК
В  игры  играем.
Они  свою  кровь
Лишь  продвигают.

Нам,  что  нельзя,
Для  них  как  закон.
Кровавый  зов,
Сняли  засов,

-Вампир  готов?
-Вампир  готов.
Вампир  вверху.
-Даешь  войну.

Голубая  кровь,
Голубая  кровь.
На  их  пирах  прольется    кровь.
Алая  кровь,  алая  кровь.

Кровавый  зов.
Кровавый  зов.
-Вампир  готов?
-Вампир  готов.

[b]Светишь,  но  не  греешь[/b]

Явно  не  муза
Для  вдохновений.
Нет  в  тебе  й  искры
Для  наслаждений.

Серая,  серая  мышь.
В  норку  свою
Брысь,  брысь,  брысь.
Не  прототип  для  поэмы.

Не  героиня  романа.
Серая,  серая  гамма.
Нету  ни  свету,
Нету  й  огня.

Будто  Луна.
Будто  Луна.
Словно  горное  эхо,
Ты  для  другого  поэта.

[b]Спас[/b]

С  неба  с  укором  
Смотрят  на  нас.
Небесный  спаситель
Всегда  среди  нас.

Между  небом  й  землей
С  тобой  мы  живем.
Всем  вам  во  благо,
На  пользу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024

Круголіт Бога.

Кедри  до  неба,
Рощі,  дуби...
Їх  не  стали  
Чомусь  уже  ми.

Ідол  то  є  твій  ідеал.
Ти  і  про  це  певно  не  знав.
Круголіт  -  крутиться  світ.
Бога,  бога  якого?

Триєдинеє  слово,
Здається  знайоме.
Душа  в  мить  сіяє,
Вона  відчуває.

[b]Кал[/b]-  [b]енд[/b]-у-ли.
Були?  Були,  були.
Все  зрозуміли?
Навіщо  вас  та  одурили.

Літа  летять,
Без  кала
Й  енду.
До  бога,  до  бога  -  то  є  дорога.

Значить  і  інший  був
Певно  Бог.
Рощі  до  неба,
Дуби  вікові.

І  все  це  тобі,  тобі.
Сяяло  Сонечко  над  головою.
Літа  лиш  були,
Був  круголіт.

Буяло,  росло,
Тепло  було.
Упала  Леля,
Спустилося  зло.

Новая  ера,
Новий  календар.
Рим  то  є  мир.
Й  про  це  ти  не  знав.

Мир  був  у  мирі.
Рай  на  Землі.
З  Яра  у  простір
Пливли  кораблі.

А  скільки  знань,
Який  політ.
Мовить,  мовить
Круголіт!

[b]Безмежна  вдячність[/b]

Дя-  ку-  є-  мо,  П  В  О.
Жилий,  жилий  палає  дом.
Ракети  знову,
Знову  збили.

Квартири,  квартири.
Згоріли,  згоріли.
Осколки  летять
На  людей  і  дітей.

Путін  один
Заплатить  за  це.
Асфальт  вже  поклали
У  Ірпені,  у  Бучі,

Навіть  в  кожнім  селі.
А  за  квартири  ті,  що  згоріли,
Ви  людям  частину  хоч  заплатили?
Нові  доми,  нові  квартири?

Будуєм  мости.
Скінчилась  війна?
На  Київ  уже  не  піде
Ця  орда.

А  хто  захистить
Людей  та  дома?
Війна  це,  війна.
Слів  більш  нема.

Машини  горять,
Люди  бояться,
Бог  порятує,
Нас  захистить.

Кожен  до  цього
Певно  вже  звик.
А  ПВО  спасибі  й  за  це.
За  чисте  небо,  за  порятунок.

Гіркий  чомусь  цей  поцілунок.
Так  та  не  так.
Щось  тут  не  те.
Спасибі  за  все.

[b]РАК[/b]

Саме  так.
Російсько-американська  копманія.
Пропустимо  без  уваги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024

Куди зникло населення?

У  сучасному  слов'янському  язичництві  Коляда  отримав  статус  бога  зимового  сонця,  який  відповідає  за  здійснення  річного  циклу  «Сварожого  кола».  У  цьому  контексті  ім'я  Коляда  іноді  трактується  як  основа  для  слова  «календар»  («Коляди  дар»).
https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/17068/file.pdf
https://newstyle-mag.com/drevneslavianskay-astrologiya/

Згідно  з  давньою  легендою,  у  старі  часи  Вишній  Бог  Коляда  дарував  людям,  які  переселилися  в  нові  землі,  систему  обчислення  сезонного  часу  для  ведення  польових  робіт.

Досі  церковні  писання  зберігають  датування  за  старим  календарем,  де  2017  рік  є  7525  роком  від  Створення  Світу  в  Зоряному  Храмі.  Тільки  "Створення  світу"  раніше  означало  зовсім  не  створення  Всесвіту,  а  підписання  мирного  договору  між  двома  народами,  що  воювали,  -  Великою  Расенією  і  Арімією  (стародавнім  Китаєм).

Початок  нової  системи  відліку  відбувся  в  літо  "Зоряного  Храму".  Пам'яттю  про  цю  важливу  подію  є  всім  відомий  образ  білого  витязя,  який  пронизує  списом  дракона.  Пізніше  цей  символ  знайшов  своє  відображення  в  християнстві  як  Георгій  Побідоносець.



Чому  сховали  календар?
А  що  ти  чув  про  Коляди  дар?
А  хто  той  Коляда?
Ми  всі  ж  колядували.

А  хто  він,  всі  ви  знали?
Багато  тих  чому.
А  все  це  є  тому,
Щоб  істини  не  знали,

Про  рід  свій  забували.
Коріння  затоптали.
Щоб  ви  рабами  стали,
Щоб  стадом  ви  були.

А  рощі  тут  росли.
Такі  як  в  "Аватарі".
Зробити  тут  сафарі,
Вчинили  геноцид.

Народ  до  цього  звик.
Як  стадо  те  стреживуть.
Коли  воли  ревуть,
На  бійню  їх  ведуть.

Волів  не  люблять  тут.
А  скільки  нас  було?
Яке  вчинили  зло?
Кого  тут  убивали?  

Ми  добривом  тут  стали.
Не  віриш,  поміркуй.
На  пальцях  порахуй.
Літа  як  рахували.

Від  угоди  в  зорянім  храмі.
Чинайців  ми  перемогли.
А  чисельність  орди?
Чинайців  мілліарди.

То  де  скажіть  воли?
Ревли  вони,  ревли.
Хто  винищив  козаків?
Хто  Січ  тут  зруйнував,

Щоб  жид  тут  панував.
Засилля  іноземців.
Народ  переселяли,
Вбивали  нас,  вбивали.

А  ви  про  це  не  знали.
А  скільки  літ  украли?
Пять  тисяч  аж  пятсот,  
Осел  чи  бегемот?

Розкрий,  розкрий  ти  рот.
Гуляли  тут  бізони
І  мамонти  жили.
А  ми,  хто  ж  ми?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024

Як в Раю, тебе в віршах цих збережу.

Давно  у  сні  і  на  яву
Я  бачу  посмішку  твою.
В  твоїх  очах  тону,  тону,
Пірнати  вся  хочу,  хочу.

Моє  ти  озеро  кохання,
Лиш  розкриваю  очі  зрання,
Тебе  шукаю  навкруги,
-Де  ти?  Де  ти?

Невже,  невже  це  й  є  кохання.
Моя  Венера,  рання,  рання.....
Найяскравіша  в  піднебесній,
В  тобі  воскресну,  в  тобі  воскресну.

Невже  ти  й  є  моє  життя,
А  я  немов  би  немовля.
Ти  й  отой  молочний  шлях,
Що  вабить  нас,  що  вабить  нас.

До  тебе  лину  навпростець,
Лунає  музика  сердець.
Лиш  оченята  розкриваю,
Ти  поряд  й  я  у  цьому  Раю.

[b]А  ми  перемогли!(  з  юмором,  куди  ж  без  нього)[/b]

Це  звучить  фантастично.
Ми  перемогли,  армію  яка  переважала
Нас  в  усьому,
Усьому,  усьому

І  за  чисельністю
І  за  озброєнням
І  навіть  за  тим,
Про  що  промовчу.

А  ми  взяли  Москву.
Ніхто  не  очікував.
А  ми  без  бою
Ввійшли  й  взяли  Москву.

Не  в  паралельнім  світі  
Я  живу.
О  так  без  бою
Ми  взяли  Москву.

Бо  нас  там  навіть  не  чекали,
Туди  "вОНИ",  не  вони,  а  "вОНИ"
Нас  не  пускали.
А  ми  не  чули  командирів.

Глухі  й  сліпі
Взяли  Москву.
Це  перемога.
Їх  поразка.

Так,  то  була  добряча  встряска.
ВзЛетіли  всі  на  Оріон,
Від  саксів  чули  лиш  -  Пардон.
А  ми  танцюєм  гопака,  підкорена,  взята  Москва.

p/s  Хтось  скаже  утопія,  хтось  фантастика.  Та  цей  сценарій  і  план  більш  реалістичний  ніж  та  брежня,  яку  ви  чуєте  з  екранів  ТВ  чи  каналів  "відомих"  блогерів,  які  уже  себе  бачать  наступними  президентами  країни,  а  навіть  уяви  не  мають  в  яких  вона  межах  буде  і  в  цій  трагедії  є  і  їхня  вина.  А  так  чому  б  не  написати  фантастичний  твір,  коли  ми  меру  Москви  видвинули  як  Баркла-де-Толлі  столиці  Європи  Парижу  ультиматум  і  Париж  без  бою  здався,  казочка  ж,  але  всі  ж  в  неї  вірять.    Ми  сміємось  з  москалів,  але  ні  Путіна,  ні  Кравчука,  ні  Порошенка,  ні  Єльцина,  ні  Зеленського,  ні  жоднго  депутата  Думи  чи  Ради  не  могло  бути  таких  як  зараз  при  Олександрі  першому,  після  реформ  Спіранського,  жодного  чину  не  могло  бути  надано  жодному  без  екзаменів  на  профпригодність,  спеціального  екзамену  та  диплому  про  відповідну  освіту,  а  в  нас  бандюгт  з  підробленими  документами  вирішують  долю  народу,  боксери  -  мери,  клоуни  взагалі  мовчу  ..  які  поади  займають,  цирк  та  не  весело  і  не  смішно.  Фінляндія  після  виходу  з  російської  імперії  зберегла  закони,  реформи  Спіранського  і  це  привело  до  її  процвітанння,  а  ми  в  совку  жили  й  живемо.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024

За ради життя освятіть життя.

Любов'ю  освятіть  життя,
Живіть  коханням  лиш  щодня.
Любові  лиш  стезю  топчіть
По  ній  ідіть,  ідіть,  ідіть.

Кохайте  з  вечора  до  рання,
Любіть  й  любов  свою  даріть.
Любіть  щоденно,  щохвилини,
Весь  світ  любовю  освятіть.

Священною  її  росою,
Сіяє  все,  коли  з  любовю.
Животворна  ця  роса,
Початки  вічного  життя.

[b]Невже  всі  росіяни  вороги?[/b]

Російський  художник  Карл  Брюллов  і  російський  поет  Василь  Жуковський  вирішили  викупити  Шевченка  з  кріпацтва  і  саме  за  їх  ініціативою  Шевченко  став  і  художником  і  поетом,  залишився  б  кріпаком  ніхто  не  мав  би  змоги  черпати    мудрість  з  його  рим.  А  кого  українські  поети  викупили  з  кріпацтва  у  російських  поміщиків,  може  у  них  і  поміщиків  не  було,  лише  в  нас?  Чому  ви  собі  не  ставите  таких  запитань?

Невже  всі  рос-сій-ани  вороги?
Їх  народ  прагне  війни?
Хто  це  каже  ви  скажіть?  Цим  це  горе  зупиніть.




[b]Біле  чомусь  чорне,  а  чорне  то  не  біле[/b]

Всі  підофіли,  підараси
Кажуть  в  тюрмі,  біля  параші.
Та  все  ж  г-но  чомусь  вверху,
З  ним  не  ведемо  ми  війну.

Вони  ідоли,  вони  герої,
У  них  немає  навіть  зброї.
Вони  -  то  наші  ідеали,
Тому  й  на  нас  вони  насрали.

Гімно  усе  спливло  в  Європі,
Всі  наші  там  та  ну  їх  в  ...пу.
Прости  Боже,  про  це  писати  і  не  гоже.
Усі  найкращі  тут  в  строю,  уб'ють,  уб'ють  нажаль  в  бою.

Всі  підофіли  у  тюрмі,
Всі  підараси  на  коні?
Герої  ці  давно  в  Європі,
А  весь  народ  чомусь  знов  в  ...опі.

Поняття  є  педофілія,
Для  чого  їх  г-но  ввело.
Бо  кожен  з  них  і  є  воно.

παιδός  —  «дитина»
φιλία  —  «любов»
Любов  до  дітей  гріхом  тут  зробили,
Дітей  в  проституток  перетворили.

Їх  "благовірні"  утримують  їх.
Підміна  понять  то  й  є  страшний  гріх.
Різниця  у  віці  -  міцна  то  сім'я.
Про  це  всі  забули,  ідем  в  небуття.

Ще  не  зізріли,  уже  розвелись.
У  гору,  у  гору  на  них  подивись.
Всі  як  вони  гуляють  в  Європі?
24/7  в  Польшу  рабом  й  назад  у  дурдом.

Щоб  світу  ніколи  не  бачили  ми,
Жили  як  раби,  роби  лиш,  роби.
Дітей  не  люби,  це  вибачте  гріх,
Кар'єру,  карєру  давай,  пожирай,  відбирай.

А  хто  в  цьому  винен,
Звістно  ж  бо  ми.
Тіло  від  шлаку
Неочистили  ж  ми.

Кожному  клізму,
На  вихід  -  гавно.
Вже  й  не  керує
Нами  воно.

[b]Ути-пути[/b]

Ути-пути
Кто  то  мутит.
Ум  за  разум
Баламут.

Пробивает
На  инстинкт.
Ути-пути
Бедуин?

Ути-пути
Ни  о  чем.
В  голове  ж
Уже  дурдом.

Ути-пути
Говорят
Поиметь
Тебя  хотят.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024

А я люблю его (немного пошленько)

Лучшие  моменты  жизни.
Со  мною  рядом  ты.
Незабываемые  взгляды,
Полеты  в  небо  до  Луны.

И  мы  и  мы.
На  островке.
Рука  в  руке.
Рука  в  руке.

И  пело  сердце  о  тебе.
Мне  пело  небо  о  тебе.
Рука  в  руке.
Рука  в  руке.

Мы  ежедневно  землю  топчим.
Во  сне,  во  сне.
И  покрывала  мочим,  мочим.
В  порывах  страсти  мы  не  мы.

Улыбкой  утро  мы  встречаем.
По  небу  с  Солнышко  гуляем.
Друг  друга  сердце  согреваем,
Теплом,  теплом  любви,  ох,  эти  лунные  огни.

Ох,  поцелуи,  это  страсть.
Это  я,  это  я.
Ты  очень  нежен,  груб  со  мной
Ой,  ой,  во  мне,  со  мной.

Утром  кофе,
Вечер  с  чаем.
Мы  никого  не  замечаем.
Мы  день  любви  так  провожаем.

Загадки  жизни  постигаем
И  тайны,тайны,  ночь  любви.
Любви  дорожкою  бежим.
Учусь  любить,  в  любви  прожить.

Учусь  по  небу,  небу  плыть,
Любимым  быть,  любить.
В  любви  учусь  я  жить.
Тебя  учусь  любить.



[b]А  ясла  повні?[/b]

Немає  ні  возів,  ні  волів.
Не  ревуть.
Певно  не  голодні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024

Жінка посміхається

Невже  зима,
Зима  на  дворі.
Невже  сама,
Сама  у  домі.

Дощі,  дощі  ідуть  на  дворі
Прошу  я    сонечка  у  солі.
Хочу  і  посміхаюсь  долі,
Я  не  сама  і  не  на  дворі.

На  небі  ж  сяють,  сяють  зорі.
Заколоситься  жито  в  полі
І  радість  зачерпну  в  долоні.
Всміхаюсь  щиро  своїй  долі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024

А що таке війна?

-Мамо,  мамо,
-А  що  таке  війна?
-Це  така  гра.
-"Ти  наступний"  називається.



[b]А.  С.  Пушкін  (з  "Єгипетських  Ночей")[/b]
[i]Мій  переклад  цього  шедевру[/i]

Поет  іде  -  очі  відкриті  ,
Та  не  бачить  анікого;
А  тим  часом  за  край  вбрання
Перехожий  посмикує  його...
"Скажи:  навіщо  без  мети  ти  бродиш?
Ледь  досяг  лиш  висоти,
І  ось  уже  долу  погляд  зводиш
І  зійти  прагнеш  ти.
На  стрункий  світ  ти  дивишся  смутно;
Безплідний  жар  тебе  млоїть;
Предмет  нікчемний  щохвилини
Тебе  тривожить  і  вабить.
Прагнути  до  неба  повинен  геній,
Повинен  істинний  поет
Для  натхненних  співів
Обрати  возвеличений  предмет.
А  нащо  в  балці  вітер  грає,
Здіймає  листя,  пил  несе,
Коли  корабель  у  нерухомій  волозі
Його  дихання  жадібно  жде?
Навіщо  від  гір  і  повз  вежі
Летить  орел,  важкий  і  страшний,
На  чахлий  пень?  Спитай  його.
Навіщо  арапа  свого
Юна  любить  Дездемона,
Як  місяць  любить  ночі  млу?
Тому,  що  і    вітру  і  орлу,
Серцю  діви,    закону  нема.
Такий  поет:  як  Аквілон,
Що  хоче,  те  і  носить  -
Подібно  орлу,  він  літає
І,  не  запитуючи  ні  в  кого,
Як  Дездемона,  обирає
Кумира    серця  він  свого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024

Зуб за зуб

[b]Зуб  за  зуб[/b]
([i]Діалектичні  постулати  сьогодення)[/i]
[u]Написані  під  враженням  від  твору  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667  Катерини  Собової  "Дієта"[/u]

Нас  їсте  і  вас  з'їдять.  (  Про  владу,  нашу  владу)
Втекли  -  від  вас  втечуть  .(Про  ЗСУ,  яскравий  приклад  -  армія  Кутузова,  подібна  "сіра"  війна)
Молитесь  за  ворога  -  вони  за  вас  теж  помоляться  (молитви  бувають  різні)



[b]Мамо,  мамо[/b]

-Мамо,  мамо,
-Як  вигнати  наркомана  з  екрану?
-Вимкни  телевізор.

[b]А  чи  можна  руками  Бога  створити?[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e1e-Zo34ADk[/youtube]
Чомусь  усі  хочуть  лиш  заробити.
А  люди  могли  навіть  Бога  створити.
Могли  врятувати  країну,  думка  літала  кудись  безупинно.
Ворога  він  був  врятував,  кожен  із  нас  його  ж  захищав.
Оце  то  були  тоді  розрахунки,  врятованих  душ  вели  підрахунки.
Все  засекречено  було  давно,  завжди  керувало  людством  гімн  о.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024

Чорний та білий.

В  них  поєднались  всі  кольори,
Матерії  різні,
Однакові  іскри  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024

Твої долоні …я в полоні.

Ти  ніби  Сонце.
А  я  беру,  беру  в  долоні.
Вони  горять,  вони  червоні.
А  очі  ніби,  ніби  море,
Моє  кохання  в  ньому  тоне.
Я  ніби  небо  голубе,
Ти  в  ньому  є,  ти  в  ньому  є.

[b]А  там  хай  ангели  рішають[/b]

Підійди.
Обніми.
Люби,  люби  мене.

[b]Любов[/b]

Любов  гірка  немов  калина
Та  гіркота  зимою  згине.
Любов  ота,  після  морозу,  солодша  всякої  глюкози.

[b]Кохання[/b]

Хтось  вогник,  вогник  хтось  тримає.
Мені  дорогу  освіщає.
Чому  я  в  напрямі  від  нього  йду?

[b]Ангел[/b]

Несе  свічу  хтось  на  вітру.
Чому  ж  я  тут,
Чому  стою?

[b]Окутал  туман[/b]

Неужто  вы  меня  любили.
Потом  так  просто  все  забыли.
Неужто  вместе  мы  гуляли.
И  нас  сманили  страсти  дали.

Неужто  близкое  далеко.
И  нету  общего  истока.
Неужто  шрамы  там  где  раны.
А  мы  слепцы,  жизнь  в  том  тумане.

Давно  не  верим  мы  в  любовь.
И  рок  судьбы  нам  приговор.
Плетемся  вместо  тех  ослов
И  ничего  уже  не  ждем.

[b]Вы  не  любите  жизнь[/b]

Вы  не  дети  планеты.
Вы  даже  не  зеки.
Вы  даже  на  ней  не  в  тюрьме.
Это  обидно,  обидно  в  двойне.
Как  мне  ты  скажи  рассвет  расстрелять?
Как  у  ребенка  жизнь  взять  й  отнять.
Как  же  море  скажи  не  любить,
Просто  так  взять  й  его  отравить.
Как  же  так  можно  все  тут  загадить.
Как  атмосферу  отнять  у  людей?
Как  мне  скажи  так  не  любить,
Чтобы  желать  все  истребить.
Кто  мне  скажи  дал  право  такое
Судьбы  народов  решать  тут  войною?
Какой  п....с  это  возглавил?
Какого  он  бога  этим  восславил?
Жить  же  желает  щенок  й  ребенок,
Жить  и  гулять  желает  котенок,
Бегает  в  поле  том  жеребенок,
Бабочки  в  небе,  киты  и  слоны.
Так  почему  истребляем  их  мы?
Всех  динозавров  мы  истребили,
Вместе  с  людьми  раньше  ж  мамонты  жили.
Бизонов  были  миллионы.
Куда  же  поделись  эти  бизоны?

[b]Заповіді  фармацевта[/b]

Підробити.
Лікарів  підкупити.
На  горі  заробити.

[b]По  проще  можно  о  высоком?[/b]

Слова  так  высоко  взлетают.
А  мы  ж  над  пропастью  стоим.
Не  то,  не  то  мы  говорим.


[b]Светлофоры  любви.  [/b]

Желтый  не  зеленый,
Милый  не  гони,
Потерпи  немного,  все  в  нас  впереди.

[b]Гармония[/b]

Разбить  легко.
Осколки  выбросить  потом?
Аль  попытаться  все  собрать,
Все  воссоздать?
На  грани,  части  разбираем.
И  так  мы  только  изучаем?
Шедевр,  шедевр  мы  погубили.
В  себе  гармонию  убили.
В  пустынном  храме,
Мертвая  симфония.
Там  жизнь  росла.
И  жизни  и  жизни  там  рапсодия.
Единство  взяли  й  раскололи.
Вот  вам  добро,  а  там  вот  зло.
Одно  же  целое  было.
Единый  мир  родил  на  Бога,
Бог  познается  через  зло.
А  может  зло  и  есть  добро?
Осколки    разочарований
И  манит,  манит  берег  дальний.
Нет  времени  познать  себя.
Тепла,  так  хочется  тепла.
Все  суета,  все  суета.


[b]Оправдания[/b]

Сколько  ж  можно?
Что  было,  то  прошло.
Так  сложно?



[b]Ночные  похождения  Али[/b]

Сим-сим,
С  ним,  с  ним.
Спим,  спим.

[b]12+[/b]

Мне  тринадцать  не  везде,
Но  я  взрослая  поверь.
Я  в  сети  звезда  теперь.

[b]Мой  герой[/b]

Ты  такой.
Ты  крутой.
В  нас  с  тобой  теперь  любовь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024

Ой летіли гуси тай понад людьми

Летять  гуси,  летять  сірі
Крилами  махають.
-Урли,  урли.
З  неба,  звуки  долітають.

Летять  гуси,  сірі  гуси.
Летять  в  Україну.
А  люди  бездушнії
Стріляють  не  спинно.

Летять  гуси,  летять  сірі,
Падають  до  долу,
Підбито  в  них  крила,
Кров  тече  рікою.

-Урли,  урли.
Ой  летіли  гуси  тай  понад  селом
І  кричали  гуси  не  стріляй  синок.
Постріли  ж  лунали,  птахи  погибали.

Ой  летіли  гуси  тай  понад  людьми
І  кричали  гуси:  -Хочемо  весни!
Ой  летіли  гуси  тай  понад  ставком
А  палало  поле  й  небо  понад  тим  селом.

Ой  летіли  гуси  та  на  Україну,
Ой  не  знали  гуси,  що  війна  не  згине.
Крик  тих,  що  позаду  їх  вперед  штовхав,
Вистріл  в  молоко  крила  підрізав.

Ой  летіли  гуси  тай  понад  людьми
І  кричали  гуси:  -Мирної  весни!  Урли,  урли!
Ой  летіли  гуси  тай  понад  людьми
І  кричали  гуси:  -Хочем  миру  ми!

[b]Зозуля.[/b]
[b]Світла  пам'ять  відомому  виконавцю[/b]

Скільки  пісень  ще  не  написано?
Скажи,  зозуле,  проспівай.
У  місті    жити  чи  на  виселках,
Камінням  лишитися  чи  горіти  зорею?
Зорею.  

 Сонце  моє  -  подивися  на  мене,

         Моя  долоня  обернулась  на  кулак,

         І  якщо  є  порох  -  дай  вогню.

         Ось  так...  
         Ось  так...  

Хто  піде  по  сліду  самотньому?

Сильні,  сміливі

Голови  склали  в  полі  в  бою.

Мало  хто  залишився  в  пам'яті,

У  тверезому  розумі  та  з  твердою  рукою  в  строю,

У  строю.  

Сонце  моє  -  подивися  на  мене,

         Моя  долоня  обернулась  на  кулак,

         І  якщо  є  порох  -  дай  вогню.

         Ось  так...  
         Ось  так...
Де  ж  ти  тепер,  воля  вільна?

З  ким  же  ти  зараз

Ласкавий  світанок  зустрічаєш?  Відповідай.

Добре  з  тобою,  та  погано  без  тебе,

Голову  та  плечі  терплячі  під  батіг,

Під  батіг.  
Сонце  моє  -  подивися  на  мене,

         Моя  долоня  обернулась  на  кулак,

         І  якщо  є  порох  -  дай  вогню.

         Ось  так...  
         Ось  так..

P/S  https://www.youtube.com/watch?v=TQNoPZems-0  уже  не  актуальний  переклад,  тому  зробив  свій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024

Вирушаю в дорогу.

Вирушаю  в  дорогу.
Ти  мене  пам’ятай,
Безтямно  кохай.
Знову  і  знову  я  вирушаю,
Все  сокровенне  в  тобі  залишаю.
Запам’ятай,  не  забувай  .

Я  їду,
Але  скоро  повернуся.
Чекай  і  пам'ятай  мене,
Посміхнися  на  прощання.

Чекай  і  пам'ятай  мене,
Ми  один  одному  потрібні.
Я  їду,
Я  повернуся.

Чекай  і  пам'ятай  мене,
Не  тривожся,  не  треба.
Чекай  і  пам'ятай  мене,
Пісню  мою  й  цю  сльозу.

Я  їду,
Я  повернуся.

Не  відпускай!
Наше  кохання  ти  пам’ятай!

Посміхнись  на  прощання.

В  серці  пісню  мені  знов  співай.
Чекай,  кохана.
Все  погане  забудь.
Будь,  завжди  будь.

[b]Симуляція  замість  стимуляції  (гностіцизм)[/b]

Невіжество  вибираємо  ми,
Не  вибратись  нам  із  тюрми.
В'язні,  в'язні  ми.
В  танці  постійнім,  постійнім  ми.

Ісус  посміхається,
Кружляє  він  з  нами.
Хто  не  танцює,
Родився    з  рогами.

Божая  іскра  нас  тягне  до  Бога.
Тіло  -  могила  наша  до  гроба.
Тіло  то  тьма,  іскри  нема.
Печать  невіжества  на  тілі.

По  шиї  ми  у  цій  вже  вірі.
Рівень  невіжества  зростає.
Дурень  істину  пізнає.
Світ  -  симуляція  лише.

Ним  править  штучний  інтелект.
Божий  дух  веде  до  Бога,
Іскра  світла  й  є  дорога.
А  архонти  озвучують  це  

-Тіні  реальність,
Ви  ж  знали  про  це.
Обман  симуляцію  цю  був  створив,
Завісою  забуття  реальність  прикрив,  душі  ж,  душі  ...паработив.

Архонти  це  хижаки,
Пригнічують,  подавляють  вони.
Ми  лиш  їда,  енергетичний  запас,
Для  цього  й  розводять  вони  тут  всіх  нас.

Іди  шляхом  Христа,  неси  христа,
Щоб  мати  відпочинок  від  душевних  мук  .
Не  давайте  закона  від  закодавчих,
Щоб  не  бути  схваченим  ним.

Ми  і  є  архонти,  спасибі  за  увагу.
Ви  такі  по  праву.
По  образу  і  за  подобою.
Симуляції  простою  мовою.



Архонт  (дав.-гр.  ἄρχων  від  дав.-гр.  ἄρχη  —  влада,  дослівно  —  «властитель»,  «керівник»)  —  найвища  посадова  особа  в  багатьох  містах-державах  Стародавньої  Греції.Архонт  (дав.-гр.  ἄρχων  від  дав.-гр.  ἄρχη  —  влада,  дослівно  —  «властитель»,  «керівник»)  —  найвища  посадова  особа  в  багатьох  містах-державах  Стародавньої  Греції.
Симуляція  -  тестування  технології  в  граничних  умовах,  тестування  безпеки,  розваги  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024

Как по мне, то можно и так.

[b]Слепые  глупцы.[/b]

Подлинное  золото
Это  ты  сама.
Почему  же  золото
Сводит  всех  с  ума.

Вечность  видят  в  золоте,
Но  оно  горит.
Редкость  видят
В  золоте,  но  оно  лежит.

Говорят,  что  золото
Мир  весь  защитит,
Где  же  это  золото,
Пуст  давно  сундук.

В  сейфах  только  пыль,
Испарилось  вдруг.
Подлинное  золото
Жизнь  твоя  й  моя.

В  ней  неповторимость,
В  ней  огонь  костра.
Чахнет  ведь  над  золотом
Тощий,  злой  Кощей.

В  подлинном  же  золоте
Нет  его  мощей.
Почему  же  золото
Тянет  вечность  вниз.

Почему  же  ценен
Только  его  вес?
Почему  так  жалок
Нынче  человек?





[b]Как  по  мне,  то  можно  и  так.[/b]

Корабль  в  небесах
На  палубе  трон.
Там  император  
Взойдет  на  престол.

Свита  несет  
Его  на  руках.
Корона  на  нем,
Скипетр  в  руках.

Скажу  по  простому,
С  вами  нельзя  поступить  по  иному.
-Построим  "Титаник"
И  всех  соберем.

Бесплатный  билет  и  улет
Все  потом.
Что  бы  парил  он  в  облаках,
Что  б  вы  восхищались

Собой  в  небесах.
"Непотопляемый",  по  небу  плывет.
Музыкальный  оркестр
Песни  поет.

Но  чтобы  всех  вместе
И  по  скорей.
Поднимем  на  небо,
Откроем  вам  дверь.

К  каждой  каюте
Приватный  лакей.
Скорее  об  палубу
Бутылку  разбей.

В  брызгах  шампанского
На  воду  спустим.
Из  далека  помашем  рукой  ,
Плыви  наш  любимый,  тони  наш  родной.

Всех  соберем
И  на  Луне
На  той  стороне
Во  дворце,  на  балу,  бокал  поднимите  за  нашу  страну.


[b]ГЕРОЙ[/b]


«Люди  жертвуют  жизнью  по  многи  причинам:  во  имя  дружбы,  любви,  идеалов.
И  по  тем  же  причинам  люди  убивают»
«На  любой  войне  герои  есть  с  обеих  сторон»
«Чтобы  люди  не  убивали  ты  убьешь  в  себе  идеалы,  дружбу,  любовь?  А  сам  умрешь?
Иначе  война  и  ты  не  герой,  слепец,  изгой.»
«С  каждым  убийством  в  себе  ты  ближе  к  победе  на  20  шагов,  на  какую  из  жертв  скажи  ты  готов?  Сердце  любимых  сразишь  ты  мечом?»
«На  сколько  шагов  ты  впереди?  Поймут  поражение  твои  все  враги?  Они  не  примут,  но  подвиг  поймут.»



Слава  герою!

Символ  меч
Подобен  Богу.
И  император  его  распял,
И  на  кресте  он  жизнь  отдал.
Символ,  в  нем  суть
Его  майстерства,
Суть  ускользает
И  лишь  убив
Образ  и  суть  
Ты  воскресил.
Не  умерают
Только  глупцы.
Самопожертве
Отцы  отданы.
Сын  же  воскреснет,
С  пепла  восстав
И  засияет
В  небе  устав.

Безымянный  герой
За  вечность  шел  в  бой.
Небо,  летящий  снег,  сломанный  меч
Ради  меча  приняли  меч.
Быстрый  клинок  –  
Жизни  урок.
Сердце  й  любовь
Убиты  рукой.
Любовь  на  алтарь,
Тирана  на  трон.
По  одному  убиты  друзья.
Небо  мечом  разделилось  на  два,
Пало  одно  в  дымке  костра.
В  искрах  костра  сгорела  душа.
Небо  мечом  разделилось  с  любовью
И  император  позбавлен  врагов,
Нет  претендентов  на  трон,
Нету  героев,  нету  врагов.
Даже  тиран  лучше  войны.
Все  не  напрасно,  но  дни  сочтены.
Тиран,  узурпатор  лучше  войны.
Он  не  убит,  но  сокрушен.
Он  молненосным  спасен
Тем  мечом.
Сила  той  жертвы  неоценима.
На  миг  от  убийства,
Урок  преподав  герой  нерожденный
В  вечность  попал.
Убил  он  невесту
И  друга  убил,
Чтобы  навеки
Под  небом  был  мир.


Возможно  из  тех,
Очень  давних  веков
На  троне  мы  видим
Одних  подлецов.
Но  нету  героев,
Идет  ведь  война.
Горит  под  ногами
Родная  земля.
Скажи,  разве  жертва
Напрасной  была?
«Предавший»  герой
Императора  спас.
Он  ведь  убил
Дружбу  й  любовь.
Близких  предав
«Добро»  утвердил?
Лучших  из  лучших
Он  погубил.
Ради  того,
Что  б  вечным  был  мир.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024

Я прошу лише в Бога.

Mercedes  Sosa  -  I  Only  Ask  God

Я  прошу  лиш  у  Бога,  
Щоб  біль  не  був  мені  байдужим,
Щоб  смерть  не  знайшла  мене  
Порожнім  і  самотнім,  не  зробивши  належного.
Я  прошу  лиш  у  Бога,  
Щоб  несправедливість  не  була  байдужа    мені.
Щоб  мене  не  били  по  щоці
Після  того,  як  кігті  подряпали  мою  долю.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_EYhSVsTco0&t=96s[/youtube]
Я  прошу  лиш  у  Бога,  
Щоб  війна  не  була  байдужа  мені.
Це  велике  чудовисько  і  воно  тупотить.  
Бідолашна  невинність  людей.
Це  велике  чудовисько  і  воно  важко  топче  
Бідних,  невинних  людей.
Я  молюся  лише  Богу.  
Мені  не  байдужий  цей  обман.  
Якщо  один  зрадник  може  зробити  більше,  ніж  кілька.
Нехай  ті  кілька  не  забудуть  його  легко.
Я  лише  прошу  Бога.  
Щоб  майбутнє  було  мені  не  байдуже.
Той,  хто  повинен  піти,  буде  виселений.  
Щоб  жити  в  іншій  культурі.
Я  лише  прошу  Бога.  
Щоб  війна  не  була  мені  байдужою.
Це  велике  чудовисько,  і  воно  топче  
Бідолашних,  невинних  людей.
Це  велике  чудовисько,  і  воно  важко  топче  
Бідолашних,  невинних  людей

Я  прошу  лише  Бога
Щоб  біль  не  був  мені  байдужий.
Щоб  смерть  не  знайшла  мене.
Порожнім  і  самотнім,  не  зробивши  належного.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024

Він ГЕРОЙ ! (Помилку виправлено, дякую)

[b]Слава  героям![/b]

"Люди  жертвують  життям  з  багатьох  причин:  в  ім'я  дружби,  любові,  ідеалів.
І  з  тих  самих  причин  люди  вбивають"
"На  будь-якій  війні  герої  є  з  обох  сторін"

"Щоб  люди  не  вбивали,  ти  вб'єш  у  собі  ідеали,  дружбу,  любов?  А  себе  уб'єш?  Інакше  війна  і  ти  не  герой,  сліпий  ти  й  ізгой."

"З  кожним  вбивством  себе  у  собі  ти  все  ближче  до  перемоги  на  20  кроків,  на  яку  з  жертв  скажи  ти  готовий?  Серце  коханих  уб'єш  ти  мечем?"

"На  скільки  кроків  ти  попереду?  Зрозуміють  поразку  свою  всі  вороги?  Вони  не  приймуть,  але  подвиг  зрозуміють."


Символ  меча
Подібний  до  Бога.
І  імператор  його  розіп'яв,
І  на  хресті  життя  він  віддав.

Символ,  у  цьому  є
суть,

 майстерність,
                         невловима
І  лише  вбивши
Образ,  суть  
                         воскресиш.

Погибають    дурні  одні.

На  війні.
На  війні.

Погибають
 дурні  одні.

Самопожертва,

Вона  для  батьків.

Син  же  воскресне,
З  попелу  вставши


І  воссияє
У  небі  устав.

Безіменний  герой
У  вічність  ввійшов.


Небо,  сніг,  що  летить,  зламаний  меч
Заради  меча  прийняли  меч.


Швидкий  клинок  -  
Життя  то  урок.


Серце  й  любов
Убиті  рукою.


Любов  на  вівтар,
Тирана  на  трон.


По  одному  друзі  вбиті  .


Небо  мечем  розділили  на  два,
Впало  одне  в  серпанку  костра.
В  іскрах  багаття  згоріла  душа.


Небо  мечем  розділилося  з  любов'ю
І  імператор  без  ворогів,
Нема  притягань,  для  нього  лиш  трон,


Немає  героїв,  нема  ворогів.
Навіть  тиран  ліпший    війни.


Усе  не  даремно,  герой  не  живий..


Тиран,  узурпатор  ,  непочата  війна.
Сила    жертви  безцінна.


На  мить  від  убивства,
Надавши  урок  герой  ненароджений
В  вічність  пішов.


Убив    наречену
І  друга  він  вбив,
Навіки  віків
Мир  встановив.


Можливо  з  тих,
Давніх  віків
   На  троні  ми  бачимо
Лиш  брехунів.


Немає  героїв,
Адже  йде  війна.


Горить  під  ногами
Рідна  земля.


Скажи,  хіба  жертва
Даремна  була?


 "Зрадник"  герой?

Убив  свою
Дружбу,  убив  і  кохання.


Близьких  придавши
"Добро"  утвердив?


Кращих  із  кращих
Він  погубив.


Заради  того,
Що  б  вічним  був  мир.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eRh84Jkt1eU[/youtube]

Навіть  тиран  кращий    війни.

Не  вбитий,  але  розтрощений.
Він  блискавичним  мечем  тим  врятований.
Сила    жертви  неоціненна.

На  мить  від  убивства,
Подавши  урок  герой  ненароджений
У  вічність  ввійшов.

Убив    наречену
І  друга  вбив,
Щоб  навіки
Під  небом  був  мир.


[b]ФИЛЬМ  [i]"ГЕРОЙ"[/i][/b]

Княжества  на  территории  Китая  были  разделены,  но  среди  них  уже  есть  лидер,  желающий  завоевать  соседние  земли  и  стать  императором  объединенного  государства.  К  нему  направлены  опытные  убийцы,  мастерски  владеющие  боевыми  искусствами  и  известные  по  фольклорным  кличкам  —  Сломанный  Клинок,  Летящий  Снег  и  Небо.  Они  сталкиваются  с  соперником,  получившим  прозвище  Безымянный,  который  стремится  защитить  императора  и  рассказывает  ему  о  своих  противостояниях  с  убийцами.

Жанр:  драма
Режиссёр:  Чжан  Имоу
В  главных  ролях:  Джет  Ли,  Тони  Люн  Чу  Вай,  Мэгги  Чун,  Чжан  Цзыи,  Донни  Йен,  Чэнь  Даомин,  Лю  Чжунъюань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024

Рукописи не горят! (Исправлено, благодарю)

                                     [b]"Ot  set  the  world  on  fire  ut  we  give  it  ago"[/b]

Рукописи  не  горят,
Они  лишь  свет  нам  излучают.
Их  собирают,  сохраняют.
От  глаз  людей  всегда  скрывают.

Они  ведь  двери  открывают
Нам  в  мир  иной,  нам  в  мир  открытий.
Тот  мир  открыт  лишь  для  пиитов.
Лишь  там  черпают  вдохновение,

И  там  ведь  все  изобретения.
Все  было,  было  ведь  давно.
Лишь  плагиат  мы  тех  творцов
И  сами  просто  повторяем.

Мы  не  творим,  в  себя  вбираем.
Приемник  мы  той  частоты
И  по  тому  мы  с  ней  на  ты.
Мы  уплотняем  ткань  Вселенной.

Нам  не  подняться  над  Землей,
Мы  лишь  плывем  над  головой.
И  нам    неведомы  писания,
Мы  клоны,  штучные  создания.

И  повторить  себя  хотим,
Свой  ум  в  железку  поместим.
А  в  камень  лучше,  он  надежней.
Но  для  ума  и  страшно  й  сложно.

Не  понимаем  -  НЕВОЗМОЖНО.
Но  мы  хотим,  хотим,  хотим.
Ум  страхом  смерти  наш  гоним.
А  рукописи  не  горят  и  их  умом  нам  не  понять.

От  нас  их  прячут,  изучают.
Их  лишь  пииты  понимают.
Компьютерам  то  не  понять,
Нас  лень  всегда  зовет  в  кровать.

Хотим  от  жизни  только  брать.
Мы  падаем  все  ниже,  в  спять.
Умом  нам  это  не  принять.
И  дар  богов  нам  не  понять.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024

Дерево вічності в кожнім живе.

Хочу  деревом  стати,
До  неба,  до  неба
Постійно  зростати.

Гіллям  своїм  привітно  махати,
Від  спеки  та  стужі
Усіх  зажищати.

Хочу  я,  хочу
Деревом  стати.
Ледве  помітно
Лиш  крокувати.

Повільно,  повільно,
Для  вас  не  помітно.
На  пальчиках  ніг
Немов  балерина.

Листочками  Землю
Хочу  зігрівати,
Радість  щоб  осені
Вам  передати.

Урок  безкористя
Щороку  давати.
Самопожертву,
В  вічність  росток-


Повільний,  повільний
До  Сонечка  крок.
Мелодію  листячко
Вітру  співає.

І  прохолоду  душа  ж  відчуває.
Зелена  дубрава,
Ховаюсь  я  в  ній.

Ти  притулись
Й  теплом  ти  зігрій,
Потрійний  в  тобі
Образ  створю,

Від  бід  і  від  лиха
Обороню.
Ти  бережи  коріння  своє,
Дерево  вічності  в  кожнім  живе.

[b]Останній  бій[/b]

Ми  героїчно  входимо  в  Zопу,
Ще  кілька  кроків  і  будем  в  Європі.
Наче  в  тій  Zопі  ми  не  були,
Палали  в  Європі  досвітні  костри.

Щит  в  Візантії  прибив  Святослав,
Діві  Марії  він  храм  збудував.
Марія  козацькі  війська  повела,
Помста  це  точно  була  за  розп'яття  Христа.

Рим,  той,  що  другий
В  тій  Zопі    й  упав,
Хоч  не  гуляв  там
Девятий  квартал.

Нас  ви  мерщій  впускайте  у  Zопу,
Ми  наведемо  порядок  в  Європі.
Там  був  Богдан,  бував  і  Мамай,
Ми  у  Європі  збудуємо  Рай.

Віталькин  кулак  нам  вхід  прорубав,
Володькин  "Удар"  третій  Рим  пробивав,
"Володька"  кулак  усім  показав.
Є  в  нашім  краї  боєць-багатир,  ні  не  бо,  а  саме  батир.

Бога  немає  у  нього  й  душі.
Все  вирішить  бій,  бійці  й  два  кінці.
На  ринг  ми  поставим  перемогу  в  бою.
Мера  свого  нехай  виставляють.

Ми  всі  вболіваємо,  ми  за  Віталю.
Мери  в  сертельнім  зійдуться  бою.
Всесвіт  побачить  смертельну  ...ню,
На  рингу  завершим  кляту  війну.

У  Zопу,у  Zопу,
Удар  і  в  Європі.
Віталю,  Віталю  на  ринг,
Мера  Москви  ви..е  він.

[b]Моральна  підтрика[/b]

Моральна  підтримка
Як  це  багато.
Давно,ой,  давно,
Пора  дух  піднімати

З  екранів  й  не  тільки
Її  надавати.
Досить  сиренами
Всіх  нас  лякати.

Досить  щоночі  
Впусту  завивати.
Коли  вже  потрібно  -
Не  побіжать  ж.

Досить  лякать,
Досить,  досить
В  стрес  всіх  вганяти,
Моральну  підтримку

Пора  відчувати.
Пора  те,  що  захід
Людям  надав,
Що  кожен  отримав,

Що  блазень  украв.
Зі  складів  давно
Пора  людям  роздати,
Досить  вже  досить

Людей  обкрадати.
Правду  про  все
Пора  показати,
Добрі  слова  нашим  людя  сказати.


[b]Это  случилось,  влюбилась,  влюбилась.[/b]


Мне  бы  встретить  дьяволика,
Хочу  видеть  его  лики.
Его  в  сердце  я  б  вспустила,
Сильно  й  страстно  полюбила.

Он  не  прячется  в  деталях,
С  ним  гуляли  б  на  Гаваях.
Я  пленила  б  дьяволика,
Сняла  маску  с  его  лика.

Меня  соблазняют,
Меня  укрощают.
Лишь  дьяволик
Один  восхищает.

Я  бриллиант,
Монстр  это  знает.
Огранки  и  отблеск
Он  только  меняет.

Создана  светом
Я  для  любви.
О,  дьяволик,
Меня  ты  люби!

Никто  не  узнает,
Что  дьяволик
В  сердце  мое
Этой  ночью  проник.

С  ним  согрешила,
Сладок  ведь  грех.
Мой  дьяволик
Не  человек.

Маски  меняет,
Меня  соблазнаняет.
Это  заводит,
Это  во  сне  все  происходит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024

Невже настане час коли цей твір та це запитання не будуть актуальними

Монолог  Чацького  -  "А  судді  хто?"  

А  судді  хто?  -  За  давниною  років  
До  вільного  життя  їх  ворожнеча  незворушна  
Судження  черпають  із  забутих  газет  
Часів  Очаківських  й  завоювання  Криму;  

Завжди  готові  до  журби,  
Співають  пісню  одну  й  ту  ж,  
Не  помічаючи    себе:  
І  чим  старіші,  тим  і  гірше.  

Де,  вкажіть  ,батьки  Батьківщини,  *  
Яких  ми  повинні    зразками  вважати?  
Ці  злодії,  грабіжництвом  багаті?  
Захист  від  суду  в  друзях  знайшли,  в  родстві,  

Чудові  збудувавши  палати,  
Де  вина  розливаються  в  бенкетах  і  гульбі,  
І  де  не  воскресять  клієнти-іноземці  *  
Минулого  життя,  підлесливши  відтінки.  

Та  й  кому  в  Москві  не  затискали  рота  
Обіди,  вечори  та  танці?  
Чи  не  той,    до  кого  ви  мене    з  пелен,  
Для  задумів  непорозумілих,  

Дітиною  возили  на  уклін?  
Той  Нестор  *  негідників  знатних,  
Юрбою  оточений  слуг;  
Наполегливо  вони  в  години  п'янок  й  бійки  

І  честь  його,  й  життя  не  раз  рятували:  нараз  
На  них  він  виміняв  три  борзі    собаки!!!  
Або  ще  он  той  ,  який  для  витівки  
На  кріпосний  балет  зігнав  на  фурах  багатьох    

Від  матерів,  батьків  відторгнутих  дітей?!  
Сам  погружений  умом  в  Зефірах  і  в  Амурах,  
Змусив  усю  Москву  дивуватися  їхній  красі!  
Але  боржникам  *  не  дав  відстрочки:  

Амури  й  Зефіри  всі  
Розпродані  нарізно!!!  
Ось  ті,  що  дожили  до  сивини!  
Його  ви  поважайте    на  безлюдді!  

Вони  наші  суворі  цінителі  і  судді!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024

Це слід усвідимити, тіло це не врятує. а душу - можливо.

[b]ШТУЧНОМУ  ІНТЕЛЕКТУ  не  присвячується.[/b]

[i]Мої  співчуття  тим,  хто  його  споживає,  це  як  реклама  ДОРОГО,  а  осад  ще  довго  на  дні  душі[/i]

Як  хороше,  як  весело...
Хочу  іще  й  іще...
На  штучному...  на  острові....
Де  ти  один  лиш  є.

На  острові  із  тьолкою,
Що  сам  собі  створив.
Мов  я  Адам  і  з  Євою
На  нім  я  замутив.

Один  у  цілім  Всесвіті.
Лиш  поряд  Інтелект.
Спотворює  наш  Всесвіт
За  мить,  в  один  момент.


[b]Це  все  уже  узаконено[/b]

Сутності  двуполі
Голі  ходять  тут.
Невже  ще  бліднолиці
Поряд  тут  живуть.

Були  червоношкірі
Та  їх  давно  нема.
І  динозаври  милі
І  бородатий  маг.

Невже  аж  триста  років
Жив  кожен  на  Землі,
Невже  у  кожнім  домі
Не  бігали  щурі.

Сутностям  двополим
Вже  непотрібні  всі.
Їх  корабель  сів  в  полі,
Одні  на  всій  Землі.

Де  ділись  індіанці?
Невже  була  війна?
А  може  то  чума.
Із  кораблів  у  небі

Падав  чорний  сніг.
Під  ковдрою  ховались,
Втекти  ніхто  не  міг.
Були  червонокожі.

Всі  вимерли  вони.
А  кораблі  ворожі
Із  неба  припливли.
Вони  царями  стали

І  кров  в  них  голуба.
Від  дійств  цих  двополових
Трясеться  і  Земля.
Відкийте  Аду  двері

У  мозок  їх  впустіть.
Ви  цим  чортам  із  пекла
Віками  тут  служіть.
Хто  за  штучний  інтелект  -  три  кроки  вперед!

[b]Машина  смерті[/b]

Відстрілявся  і  зник.
Призрак  ти,  звик.
"Хижак"  чи  "Чужий"
В  більшості  з  нас  такий  позивний.

Інстинкти,  інстинкти,
Інстинкти  включаєм.
Свідомість,  свідомість
Перемикаєм.

Людей  там  нема,
Вій[b]НА  ТО[/b],війна.
Яке  не  стріляй,
Боєприпаси,  снаряди  давай.

Убив,  то  живий
Одне  лише  знай
І  на  гашетці
Палець  тримай.

Смерті  машина,
Убивства  верстак.
Ти  не  людина,
[b]ТИ[/b]  смерть,  ти  чув-[b]АК[/b].

Не  звик,  значить  зник.
[b]УБИ(й[/b])[u]в[/u]([b]от[/b])[b]ця[/b]  [b]НА[/b]йкращий,  [b]КРУТИ[/b]й.
В  ТЦК  чорти  уклали  контракт:
-Замість  ДУШі  тримай  АВТО[i]мат[/i].

В  ат[b]АК[/b]у!!!
Всі  в  бій!
Ти  [u]р[/u][b]ЯД[/b](н)овий!
Ти  [u]р[/u][b]ЯД[/b]((н)овий!
У[i]бий[/i]!
У[i]бий[/i]!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024

ST Зав’яжи мої очі

Я  не  сильний  у  політиці...  Я  музикант,

Але  я  не  вірю  словам,  тим  що  говорять  нам  з  екрану.

Моє  дитинство  -  по  провулках  і  дворах,

На  турніках,  адже  вулиця  не  любить  слабких.



І  я  не  вірю  поліцаям,  і    не  вірив  їм  ніколи  ,

Вірив  кийкам,  що  не  залишали  синців  на  тілі.

Не  вірив  *укам,  що  вранці  в  ліжку

Мені  ссали  в  вуха  про  кохання,  а  за  спиною  пліткували.



І  я  не  вірю  в  кохання,    від  стосунків  втікаю,

Як  тільки  на  своїй  шиї    нашийник  я  відчуваю.

Друзі    заради  блудниць  кидають  або  заради  грошей,

Або  заради  грошових  тьолок  і  гордовитих  містерій.



Кому  тут  можна  вірити?  Кому  яке  діло?

Давно  перевірено  -  своя  сорочка  ближче  до  тіла.

Стільки  людей  кричать,  що  зробили  мою  кар'єру,

Але  якщо  в  мене  контракт,  то  він  з  Люцифером.



Зав'яжи  мої  очі,  заглуши  ці  голоси  зсередини.

Цей  світ  божеволіє,  мені  потрібна  тиша  на  мить.

Зав'яжи  мої  очі,  заглуши  ці  голоси  в  мені.

Цей  світ  божеволіє,  мені  потрібна  тиша  на  мить.  



Ми  згадуємо  Ветеранів  9-го  травня,

Але  щодня  забуваємо,  за  що  вони  воювали.

І  бабусі  в  метро  всі  також  викликають  жалість,

Просять  милостиню  в  орденах  і  медалях.


Жаль  за  покоління  дітей  і  онуків,

І  як,  дай  відповідь,  на  пожилого  підняти    руку?

Нехай  говорять  на  "Першому"  -  їм  рейтинг  забезпечений,

Але  у  людей  нормальних  втрачається  дар  мови.


Люди  хочуть  чуже  життя  коментувати  немов  фото.

Поширюють  чутки,  як  тенісисти  м'яч  по  корту.

Риють  кротам  подібно  -  сліпо,  зате  старанно

Нове  покоління  загублене  десь  УКонтакті.

Я  не  сильний  у  політиці  й  не  люблю,  коли
По  телеку  з  вуст  влади  лунає:  бла-бла.
Моя  країна  втомилася,  їй  потрібна  тиша.
Феміда  правосуддя  сліпа,  зав'яжи  очі.

Зав'яжи  мої  очі,  заглуши  ці  голоси  всередині.
Цей  світ  божеволіє,  мені  потрібна  тиша  на  мить.
Зав'яжи  мої  очі,  заглуши  ці  голоси  всередині.
Цей  світ  божеволіє,  мені  потрібна  тиша  на  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024

Музика життя, музика кохання, музика то вічність.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9LiHOoNa2eY[/youtube]
[i]Г.  Беседіна  и  С.  Тараненко  -  Музика  [/i]

[b]Музика  (пам'яті  Шопена)[/b]
(Мій  авторський  переклад  цього  живого  струмочка  вічно-живої  музики)

Не  йди,  ще  сади  не  засинають,  

Ще  земля  сліди  береже.

Не  йди,  ще  в  будинках  посміхаються  вікна

Ти  чуєш  -  це  музика  

Попрощайся  зі  мною,  ти  попрощайся  зі  мною  

Опівночі,  тільки  опівночі,  

А  ночі  сьогодні  не  буде  -    

Буде  музика  



Ночі  не  буде,  буде  вічна  музика  

Скорботи  не  буде,  буде  музика  

Смерті  не  буде  -  буде  музика,  

Музика  назавжди  

Ти  чуєш  -  це  музика  



Не  йди,  адже  так  легко  зникають  люди  

Одна  земля  сліди  береже  

Не  йди,  тут  кожен  звук  про  це  просить  

Ти  чуєш  -  це  музика  



Попрощайся  зі  мною,  ти  попрощайся  зі  мною  

Опівночі,  тільки  опівночі  

А  ночі  сьогодні  не  буде  -

Буде  музика  



Ночі  не  буде,  буде  вічна  музика  

Скорботи  не  буде,  буде  музика  

Смерті  не  буде  -  буде  музика,

Музика  назавжди  

Ти  чуєш  -  це  музика  


Не  йди,  ще  сади  не  засинають,
Ще  земля  сліди  береже.
Не  йди,  ще  в  будинках  посміхаються  вікна
Ти  чуєш  -  це  музика

Попрощайся  зі  мною,  ти  попрощайся  зі  мною
Опівночі,  тільки  опівночі,
А  ночі  сьогодні  не  буде  -
Буде  музика

Ночі  не  буде,  буде  вічна  музика
Скорботи  не  буде,  буде  музика
Смерті  не  буде  -  буде  музика,
Музика  назавжди
Ти  чуєш  -  це  музика

Не  йди,  адже  так  легко  йдуть  люди
Одна  земля  сліди  береже
Не  йди,  тут  кожен  звук  про  це  просить
Ти  чуєш  -  це  музика

Ночі  не  буде,  буде  вічна  музика
Скорботи  не  буде,  буде  музика
Смерті  не  буде  -  буде  музика,
Музика  назавжди
Ти  чуєш  -  це  музика
Музика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024

Продали, продали… землю під ногами (збірка віршів)

[b]Мертві  бджоли  не  гудуть.[/b]

Ми  як  бджолиний    рій.
Матка  одна.
Трутнів  багато.

https://www.youtube.com/watch?v=h1R0YXqLPUc

Невже  то  все  ми.

[b]Кто  виноват  и  что  делать?[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h1R0YXqLPUc[/youtube]

-Кто  виноват?
-Вы.
-Что  делать?  Что  делать?
-НИЧЕГО.
-Стоять  и  умирать.

[b]Не  катрен[/b]

Горить,  палає  чорне  море.
-Велике  горе,  велике  горе.
У  небі  плачуть,  плачуть  зорі.
-Велике  горе,  велике  горе.

Це  буде,  буде.
Точно  знаєм.
В  руках  ми  свічку
Знов  тримаєм.

Це  не  сонет  і  не  пасквіль.
Це  справжня  біль,  це  біль.

-А  берега  ?
-Вони  в  печалі.
Вже  обгоріли  й  кручі  й  скали.
Це  монумент  людської  "Слави"...  пожари,  пожари.

[b]ШОУ  "Розсміши  коміка?"  (  вам  теж  смішно?)[/b]

-Вони  сміються,  а  не  ми.
-Ви  догадались?
-Це,  жиди.
Свідки  злочину  лиш  ви.
Свідків,  свідків  ж  убивають.
Зникають,  люди.
Знов  зникають.
Добро  награблене  вивозять,
Воно  застряло  у  дорозі.
Полякам  ціни  вони  збили,
Заробили,  заробили.
Знайшли  відмазку  від  війни
В  овечій  шкурі  шахраї.
Усе,  усе  документуєм.
-Кого,  куди  й  чому  пускають.
Що  тут  украли,  де  збувають.
Заробляють,  заробляють.
Свідків,  свідків  убивають.
Віками  буде  весь  цей  стрес,
Знов  буде  нюнберський  процес?
Чи  до  останнього  всіх  вб'ють,
А  під  шумок  все  продадуть.
Продали  землю  під  ногами,
Народ  продали,  що  добро,
Тут    панувати  буде  [b]З[/b]ло!

[b]Ганьба![/b]

Ти  збожеволів,
Певно  здурів.
Ти  за  одного  з  двох    жидів.

Один  був  обманом  землю  тут  вкрав,
Другий  продовжив  цей  карнавал.
Землю,  він  землю  твою,
Взяв  і  продав.

Вся  в  Україні  земля  не  твоя,
Американська  то  є  земля.
В  офшори  пустили  грунт  під  ногами,
Продали  навколо  все,  з  патрохами.

Приватизуй,  зареєструй,
А  будеш  тут  мати  звісно    ...й.
Ти  збожеволів  чи  здурів,
В  курятник  провладний

Впустив  ти  лисів.
Курочок  вправно  щоночі  ...ть,
Новії  біди    знову  нас  ждуть.

Вони  переможуть,
Вони  заведуть.
Биті  не  битих
В  рай  занесуть.

[b]Туман[/b]

Всюди  грабунок,
Всюди  підміна.
Що  за  народ?
Що  за  країна?

Ми  здогадались.
Це  Україна.
Тут  мародери,
Саме  вони.

Ціни  ростуть  як  гриби
В  час  війни.
Тут  і  корупція,
Тут  і  пани,  злодії  в  владі,  бандити  й  братки.

Кажуть  Він  нас  береже,
Капусту,  капусту  він  вправно  стриже.
Була  охорона,  "охорона  здоров'я",
Платна  при  ньому  уже  медицина.

"Міністерство  послуг",
Глибока  трясина.
Поліцаїв  назад  сюди  повернули,
Оце  завернули,  оце  завернули.

Нові  реформи,  нові  оброки.
Що  ж  бо  з  народом?
Народ  певно  в  ж..і.
Це  не  гуманно.

-Шикуйтесь!
-Народ?
-Ви  самий  перший,  найкращий  ви  взвод.
-Як  й  москалі:  "Все  дружно  вперед!"

Вами  керуєм,  вас  ми  ведем.
Ми  з  перемогою  вас  лише  ждем.
З  екрану  команди    вам  подаєм.

[b]Листівки[/b]

Повістки,  листівки
В  домівки  летять.
Ластівки,  ластівки
Знов  відлетять.

Ластівки  клином,
Серденько  болить.
Як  рідним  й  близьким
Це  пережить.

За  рідну  неньку,
За  Україну
В  небо,  у  небо
Ластівки  линуть.

Бумажні  листочки,
Для  серця  ж  печаль.
Палає,  палає..
Наш  рідний  край.

[b]Елекскир  молодості  (  ліки  від  морщин)[/b]

-Діду,  вам  не  сюди.
-Сюди,  сюди  доню.
-На  вас  в  кедах  та  обідраного  й  без  грошей  ніхто  з  врачів  не  подивиться.
-Подивляться,  подивляться  доню,  вчора  підписали  постанову  про  підвищення  призивного  віку,  мені  без  черги  на  медкомісію  від  ТЦК.
-  О  це  так  трешшш,  як  молодить  людей  війна.

[b]На  все  воля  Божа[/b]

[i]Повторююйте  тричі:
-Вірую![/i]
[u]Чому  ж  про  Ірпінь  це  не  покажуть?[/u]

Безбожні  читають
Молитви  до  бога,
У  Ад  їм,  у  Ад  їм,
Туди  їм  дорога.

Святую  людину
Вигнали  з  храму,
Обманом,  обманом.

Брата  Сергія
Вигнали  з  дому,
-У  монастир
Пора  вже  святому!

Храм  на  словах
Ремонтували,
У  дім  батьків
Та  дідів  проникали.

Маму  стареньку
Вигнали  з  хати,  
Що  душохуби
Про  вас  ще  сказати.

Це  не  війна,
Війна,  що  за  віру,
Захват,  безнаказаність  -
То  є  насилля.

Ви  осквернили
Світилицю  Бога,
В  Ад  вам  безбожні,
В  Ад  вам  дорога.

Домівку  святих
У  храм  цих  дворогих,
Побійтеся  бога,
Бійтеся  бога.

У  монастир
Отець  Сергій  пішов,
До  Бога  давно
Шлях  він  знайшов.

А  узувіри  правляють  у  храмі?
Де  ж  людський  сором?
За  це  їм  медалі?

Бариги  у  храмах
Бачать  дохід,
Веде  це  народ
Знову  до  бід.

Брат  Сергій  завжди
Скромнягою    був.
Ти  певно,  нечисть,
Про  це  і  не  чув.

Ходив  мов  монах,
Молився  за  нас.
А  ви  як  іуди
Його  обманули.

Ви  на  святиню
Живу  посягнули.
Телець  золотий
Чомусь  сліпить  всім  очі.  

-До  гріху  охочі.
-До  гріху  охочі.

Великий  то  гріх
Храм  захватити,
Великий  то  гріх
Шабаш  там  вчинити.

І  на  шабаш
Збирати  людей.
Великий  це  гріх.
Гріх  грішних  людей.


p/s  Пишу  ""догадались"",  ШТУЧНИЙ  ІНТЕЛЕКТ  мене  виправляє  -"дохалались"  ,  та  не  використовую  я  тебе  в  своїх  творах,  не  використовую.Тьху,  тьху,тьху  -  згинь  нечиста.    Добровільна  [b]примусовість[/b]  заповнює  собою  все,  підмінює  мене  й  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024

У них зникало все, і навіть я. (Жінка, яка співає, цю пісню співає)

Тиша  яка.

Господи,  яка  тиша.
Знову  я  тут,  у  цій  кімнаті.
У  нашій  кімнаті.
 
Я  не  буду  вмикати  світло,
Нехай  буде  все,  як  тоді:

І  кинута  на  крісло  клітчаста  ковдра,
І  запах  диму  твоїх  сигарет.
 
І  цей  вальс,
Наш  один  єдиний  вальс...
 
У  цілому  світі  тільки  ти  і  я.
Спалах.  Все  зникло.    Тільки  я  і  ти.

Усе  пливло,  хиталося  і  кружляло.
Лише  твої  очі...

У  них  зникало  все,  і  навіть  я.  
Усе  пливло,  кружляло  і  хиталося.

Лише  твої  очі...

У  них  зникло  все,  і  навіть  я...
 
Але  ти    пішов,
Пішов  у  нікуди.

Для  мене  ти  тут  назавжди.
Не  вірю  в  відсутність,
Ти  всюди  зі  мною!

Звісно,  ти  тут!
Ти  танцюєш  зі  мною!  
Закутаюся    в  твою  клітчасту  ковдру,
Закурю  сигарету,  там  губ  твоїх  слід.

Клянусь  не  забуду  ласк  твоїх    добрих  очей,
Допоможе,  допоможе  у  цьому  наш  вальс.
Наш  єдиний  вальс.

Тиша  яка.
Господи,  яка  тиша.
Знову  я  тут,  у  цій  кімнаті.
У  нашій  кімнаті.
 
Я  не  буду  вмикати  світло,
Нехай  буде  все,  як  тоді:
І  кинутий  у  крісло  картатий  плед,
І  запах  диму  твоїх  сигарет.
 
І  цей  вальс,
Наш  єдиний  вальс...
 
У  цілому  світі  тільки  ти  і  я.
Забули  про  все.  Тільки  ти  і  я.
Усе  пливло,  хиталося  і  кружляло.
Лише  твої  очі...
У  них  зникло  все,  і  навіть  я.
 
Усе  пливло,  кружляло  і  хиталося.
Лише  твої  очі...
У  них  зникло  все,  і  навіть  я...
 
Але  ти    пішов,
Пішов  у  нікуди.
Для  мене  ж  ти  тут  назавжди.
Не  вірю  в  пропажу,
Ти  всюди  зі  мною!
Неправда,  ти  тут!
Ти  танцюєш  зі  мною!
 
Закутаюся  я  в  твій  картатий  плед,
Закурю  сигарету,  де  слід    твоїх  губ.
Клянуся  не  забути  очей,  ласкавих  твоїх.
Наш  єдиний  вальс
Допоможе,  допоможе  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024

Миру не буде. Збірка віршів.

[b]Не  зникай![/b]

Не  зникай  в  мені    навік,
Не  зникай  на    півгодини...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jJl4UvukHJI[/youtube]
Вернешся  ти  знову  через  тисячу,  тисячу  літ.
Яскраво  горить  твоя  свічка  тут.
Не  зникай  із  життя,  із  мого  ти  життя,
Не  зникай  зопалу  чи  ненароком.

Зникнуть  усі.  Тільки  ти  не  з  їх  числа.
Будь    винятком,  не  зникай.

У  нас  повік  не  зникне  наш  зоряний  час,
Літак,    летимо  ми  з  тобою  на  море,
Ми  летимо,    летимо...    ми  летимо  над  морем,

Привабившись,  повязані  одним,  одним  ременем,
Поза  часом,  -  дрімаєш  ти  на  моєму  плечі  ,
І,  як  вогонь,  ледь  просвічує  твоя  долоня...

Не  зникай  із  життя  мого,

Не  зникай  ненароком  чи  зопалу.

Є  тисячі  ламп,  і  в  кожної  є  тисячі  лампадок.

Але  мені  потрібна  лише  твоя  свічка.
Світло  твоїх  очей  у  непроглядній  тьмі  ночей.


Не  зникай  у  нас,  чистота.
Не  зникай,  навіть  якщо  настане  край.
Адже  все  одно  -  навіть  якщо  зникну  сам,
Я  зникнути  тобі  не  дам.

Не  зникай!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VNDGF-6kuUw[/youtube]

[b]Українці  ще  не  вмерли,  продовжують..Ми  -  герої,  ми-  захистники,  а  ви?  Кровавий  пир  на  кістках  слід  припинити.[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z3cakx6Siag[/youtube]
Війна,  війна...
А  більш  ніяк?
Керує,  править  англо-сакс.
Для  МИРУ  тут,  ви  що  зробили?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6-nxiQwqyno[/youtube]

Ви  на  війні  лиш  заробили.
Проблеми  та  смертність  тільки  зростають.
Новії  біди  людство  чекають.
Медіа  крутить  ту  саму  пластинку.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u-vStYSFiBE[/youtube]
Ракети  летять,  людей  лиш  втрачаєм.
Ми  неможливе  чомусь  лиш  чекаєм.
Домовлень  не  буде,  буде  війна.
Людство  чекає  нова  біда.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qD2T3G496L0[/youtube]
Голос  до  миру  ніхто  не  почує.
Ротик  закриють,  про  виступ  забудуть.
Ворогом  зроблять  тих,  хто  за  мир.
Бути  війні,  буде  цей  пир.

Підтримуйте  далі  цих  президентів.
Жах  в  цій  реальності,  не  в  кіноленті.
Не  слухайте  те,  що  кажуть  вони.
Солодко  брешуть,  хочуть  війни.

Знайдуть  аргументи  для  знищення  вас.
Утилізують,  буде  цей  фарс.
Уми  захопив  давно  Сатана.
Буде,  продовжиться  клята  війна.


[b]Дякую[/b]

Всі  тебе  лікують.
Ви  самі  здорові?
Рильця  не  в  пушку?
Свинки  всі  в  коморі?

Кожне  краще  знає
Як  тобі  тут  жити.
Кожне  заставляє
Знов  тебе  грішити.

До  крику  до  водять
Всі  такі  хороші.
Одне,  що  бажають
Мати  купу  грошей.

Навіть,  що  не  грошей,
А  добра  бажають.
Правду  та  і  віру
Силою  внушають.

Мов  той  дятел  й  півень
Кують  та  кермують.
Свою  правду  всім
Насильно  та  всунуть.

За  свій  світопогляд
Та  свою  віру
Перегризуть  глотку
Й  рідному  сину.

Син  піде  війною
На  рідного  батька,
Бо  так  внушила
Його  хвора  мамка.

В  лівую  пілюлі,
В  праву  трошки  яду,
Язиком  щоденно
Знову  й  знову  жалять.

Які  всі  є  добрі,
Які  всі  ми  щирі.
Повмовчіть  будь-ласка
Наші  рідні  й  милі.

Чого  в  вас  не  просять
При  собі  тримайте,
А  кохання  в  серці
Добром  поливайте.

Всім  потрібна  тиша
Та  порозуіння,
Досить,  люди,  досить,
Досить  вже  насилля.


[b]Маю  право  мати  право[/b]

Є  право  на  правду
В  кожного  в  народі
Чи  права  лиш  влада,
Чи  правий  лиш  ворог?

Може  вбити  друга
Чи  сусіда  й  сина?
Чи  завжди  межу
Чесно  поділили?

Не  одну  ви  жінку
Часом  полюбили?
Кого  не  послухай,
Точно  -  він  правий.

В  кожній  же  шафі
Склет  стоїть  же  свій.
Право  є  на  думку,
Право  є  на  віру.

Та  на  ці  права
Чхали,  чхали  люди  сину.
Білеє  курчатко
Клює,  клює  курка.

Чорне  в  неї  пір'я,
Чорне  піднебіддя.
Не  змінити  сину
Ні  людей,  ні  влади.

Одівай  як  всі
Та  носи  кайдани.
Будь  завжди  привітним,
Посішку  носи.

Памятай  у  стаді
Будь  лиш  ти  як  всі.
Коли  кажуть  хмарно,
Очі  ти  замруж.

Сонце  не  обідиш,
В  стаді  ж  затопчуть.
Не  іди  ти  проти,
Не  біжи  вперід,

В  стада  є  пастух,
В  нього  є  батіг.
Їж  траву  зелену,
Воду  пий  й  радій.

Ти  ж  бо  не  є  вбивцця
І  не  є  злодій.
Саме  ці  злодюги
Стадо  це  їдять.

Плачуть,  стонуть  люди.
А  людей  цих  рать.
Волів  повбивали,  обори  пусті,
На  кого  ж  пахали  всі  ті  пастухи?

[b]Оберіг[/b]

Вишита  сорочка,
Вишитий  рушник.
Отакий  в  солдата
В  домі  оберіг.

Чомусь  не  на  тілі,
Чомусь  на  виду.
Чомусь  він  як  всі
В  ширензі,  в  строю.

Не  ті  обереги,
Образ  в  ни  не  той.
Буквиці  від  Бога,
Руни  не  святі.

Так  лиш  на  дорогу
Дали  калачі.
Ми  не  знаєм  Роду,
Нову  любим  мову.

Не  ручна  робота
І  нема  душі.
Нема  оберегів,
Лиш  пусті  узори.

Англел  лиш  хранитель
Груди  рве  свої.
Він  закриє  спину,
Руку  відведе.

Він  життя  солдату
Завжди  збереже.
Ось  такая  правда,
В  кожного  своя.

Той  журавлик  в  небі.
Той  орел,  а  я?

[b]Радість[/b]

Не  гніви  ти  долю.
Все  у  тебе  є.
І  луги  безкраї
Й  небеса  блакитні.

Вода  у  долонях.
Сивина  на  скронях,
Усмішка,  що  сяє.
Радість,  що  росте.

Все  у  тебе  є.
Все,  це  все  твоє.
І  любов  у  серці
І  вітання  ненці.

Голос  мелодійний.
Тиск  завжди  стабільний.
Все  у  тебе  є,
Кожному  своє.

[b]Дисгармонія[/b]

Коли  ти  частинка  Всесвіту
Ви  доповнюєте,  продовжуєте
Одне  одного.
Це  безмежне  переплітіння

Чогось  потаємного,
Чогось  сокровенного,
Чогось  знайомого  до  болю,
Твойого  і  не  твого.

Того,  що  за  гранню.
За  гранню  пізнанності,
За  гранню  відчуття.
Чогось  жаданного,

В  яке  хочеться  окутатись,
Протикнути,  бути  ним.
Гармонія  вона  є,
Була  та  завжди  буде.

Та  вдарила  близкавка
І  нить  тріснула.
Світло  й  темрява,  роз'єднання,
Розмежування,  відокрелення,

Формування...
Чогось  не  баченого.
Творіння  сина,  творіння  завісника,
Творіння  предвісника.

Добро  чи  зло?
Та  не  було  ж?
Розкол...
Позор...

То  був  первинний  гріх.
Змінив  увесь  наш  світ.
Земля  перевертається,
Ніхто  не  посіхається.

Кроти  не  хочуть  світла,
Їм  ила  вічна  ніч  та  не  у  цьому  річ.
І  день  і  ніч  потрібні,
Дають  життя  та  силу.

У  цьому  й  ми  не  винні,
Так  статись  це  повинно.
Радій  тому,  що  є.
Що  бачиш  ще  це  все.

У  розколі  снаряду
Пробився  пагінець.
У  полі  і  у  саду
Бур'ян  сростив  розсаду.

І  все  оце  до  ладу.
І  все  оце  живе.
Здається  та  земленим,
Здається  нам  шаленим.

З  зернинки  проростає.
Цвісти,  цвісти  бажає
Та  дати  урожай,
Ще  встигне  поза  край.

[b]Розмова  з  Богом[/b]

-Боже,  що  ж  не  так?
-Маленький  засранцю,
Хоч  ти  вже  й  в  літах
Та  в  тобі  є  страх.
Вину  відчуваєш,
Знову  ти  втікаєш,
Тратиш  марно  час.
-Боже,  що  робити?
Як  же  далі  жити?
-Жити  й  не  тужити,
Гнів  ти  відпусти,
До  ріки  сходи.
Потоки  шалені
Хвилі  там  несуть,
Рибок  на  тих  хвилях
В  небо  підіймуть.
-Боже,  як  я  вдячний.
Ти  мій  капітан.
Компас  свій  на  небо
Я  спрямую  сам.


p/s  Певно  не  так  на  війні,  як  нам  з  екранів  співають,  там  просто  -  вбивають.  Як  на  мене  відео  https://youtu.be/qD2T3G496L0  повинні  переглянути  всі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024

Це слід хоч раз почути.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJzYPM5mQWI[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yJKex6E9EuM[/youtube]
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
ID:  805280
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m-mEmNU_QtE[/youtube]

[b]Це  слід  хоч  раз  почути.[/b]

На  ладонях  доля,  доля  людська.
На  лівій,  на  лівій    Божа  писала  рука.
На  правій  правили  люди,  косі  лінії  всюди.

А  на  хребті  -  там  ваше  життя.
І  ваша  біль  й  хвороби  від  Бога,
Від  Бога  душі,  душі  то  підмога.

Куди  ти  летиж,  не  помічаєш.
Хребет  не  під  тими  ти  ж  прогибаєш.
Парти  для  чого  плоскії  в  школі,
Щоб  діти  з  дитинства  -  не  були  здорові.

Мудрі,  мудрі  були  наші  діди.
Все  під  наклоном,  хребет  берегли.
Кров  і  у  руки  й  назад  поступала.
Кров  прямо  в  ноги  завжди  потрапляла.

Предметів  дебільних  тоді  не  було.
Муть  та  фуфло  не  вчив  же  ніхто.
Науку  отроки  лиш  здобували.
В  років  за  двадцять  за  парти  й  сідали.

Коли  розуміли,  для  чого  це  все.
Навіщо  й  до  чого    це      призведе.
Біоексперименти,  клонування  людей,
Шпамп  Інтелекту,  штучний,  поштучний.

А  що  за  цим?
Клонування  людей.
Ти  біоробот.
Послушний,  ручний.

Всміхайся.
Роздінься.
Візьми,  принеси.
Візьми,  занеси.
Це  ти?  Ти  такий,  достатньо  тупий.

Знову  поглянь  на  свій  ти  хребет.
Органів  всіх  побачиш  портрет.
Це  мов  рентген,  проявлений  знімок.
Це  і  майбутнє,  це  є  і  вирок.

Поки  хребет  тобі  та  невправлять.
До  гробу  й  могили  заманять,  направлять.
Сутулість,  задишка,  опущено  все.
Подякуй  ти  школі  й  батькам  за  це  все.

Вправи  не  ті,  чомусь  ти  робив.
Зарядку  із  Сонцем  ти  пропустив.
Проспав,  пив,  курив,  а  жив?

Все  більш  з  літами  наклон  до  землі.
Чому  ж  бо  навчили  тебе  вчителі?
Як  жити,  ходити,  вдихати.  любити?
Ні,  вчили  оціночки  як  заробити.

Оцінки  до  попки  тепер  приклади.
Зігненим,  згорбленим  далі  ходи.
Подбали  з  дитинства,  спасибі  за  все.
Спасибі  звичнайно  воно  ж  не  про  це.

БЛАГО  ДАРЮ,  На  ЗДОРОВ'Я.
О  це  побажання.
Ми  ж  просимо,  молимо  -
Ти  нас  спаси,  а  у  житті  одні  розпаси.


Tamara  Miansarova
Глаза  На  Песке  
[i]мій  скромний  переклад  цієї  душевної  мелодії  вічності[/i]

[b]Очі  На  Піску[/b]

Розлуку  до  моря  в  долонях
Із  сумом  несу,  несу    я.
Біля  моря  ранком,  щоночі
Очі  ,  очі  на  піску,  малюю.

Малюю
Очі,  що  схожі
На  далеку  тиху  ту  осінь.
А  хвилі,
А  хвилі  твої    сині  очі    
В  море  відносять,
Відносять,  не  повертають.

Море!  
Ти  поверни  мені
Його  очей  вогні.
Той  світлий  Вересень,
Ти  поверни.
Ти  поверни  мені
Дощі  і  радощі.
Ти  поверни  мої
Щасливі  сни.

Море!
 
Поверни  його    очі,

Поверни    його  слова  ,

Поверни  побачення,

Поверни  весну!

Все,  що  втрачено,

Все,  що  втрачено,

Все,  заповідане  мені  поверни!

Але  море  весь  час  в  обличчя  сміється  мені  .
Холодне  вже  море.
І  чайки..
Протяжно  і  голосно  кричать  над  водою  про  горе.

Малюю,

Малюю  тебе  в  сотий  раз  на  піску

Під  місяцем  знову  малюю.

А  море,

А  море  краде  тебе  

Підступною  хвилею,

Забирає  і  не  приносить.

Море!

[b]Море![/b]
 
Поверни    його  очі,

Поверни  його  слова  ,

Поверни  побачення,

Поверни  весну!

Все,  що  втрачено,

Все,  що  втрачено,

Все,  що  загадано

Мерщій  поверни!

Море!  Віддай  його!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024

Сонце ясне

[b]Слова  можна  переставити  місцями,  а  суть?[/b]

[b]З[/b]емля.
[b]З[/b]лочин.
[b]З[/b]рада.


[b]Сонце  ясне[/b]

Шум...
Хаос...  зростає...
Аритмія...  дисгармонія...
Ритм  збиває...  зупиняє...
Інакше  ніяк?

Бог...  в  серці...
Душа...  .
Тіло...  храм...
Храм  душі...
Кров  звучить....
Крові  хвилі  гармонують....
Голос  Всесвіту  лиш  чують.

То  для  чого  вам  язик?
Ляпотить,  бо  так  він  звик.
Крик  народження...
І  страх...
Тут  не  темно...
То  є  так.

Серце  ж  проситься  на  волю.
Переповнене  любов'ю.
Міцно,  міцно  обнімає...
Всесвіт  весь  воно  кохає.

Криком  глушимо,  зриваєм...
Біль    ми  знову  відчуваєм.
Птаху  в  грудях  так  лякаєм.
Душі  крила  підрізаєм.

Серце  в  грудях  знову  просить.
Мов  та  птаха  там  голосить:
-Крила,  крила  відрости!
-Своє  сердце  відчини.

Очі  промінці  вже  тянуть.
Очі,  очі  не  обмануть.
Є  в  твоїй  душі  криниця.
Дай    там  духу  посилиться.

В  небо  птахою  порхни
І  в  гармонії  лети.
Відчувай  душі  політ,
В  небі  духа  буде  взліт.


[b]СОНЕЧКО[/b]

Не  достукатись.
Не  докричатися.
Промінці  не  обійняти.
До  грудей  не  прижати.

Не  відчути  подих.
Не  приголубити.
Кричи  не  кричи...
Тебе  не  почують.

Високо  в  небі
Самотньо  мандрує.
Боляче  кажеш?
Терпи!

В  собі,  в  собі  перебори.
Нікому,  нікому
Це  не  потрібно.
Глянь  ти  на  мене.

Я  всім  потрібне.
Даю,  віддаюсь.
І  віддаляюсь.
В  гості  на  мить...

Ні....
Не  зостанусь.
Простір  мій  дім.
Гірка  чекає...

Сонечко  кожен
В  гості  ж  чекає.
Ручки  до  кожного  я  протягну
І  промінцями  тебе  обніму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024

До побачення, парубки!

[b]Мій  переклад  відомої  пісні  Булата  Окуджави[/b]

Ах,  війна,  що  ж  ти,  підла,  накоїла:
стали  тихими  наші  двори,
підняли  наші  парубки  голови  –
і  змужніли  вони  до  пори,

На  порозі  прощалися  похапцем  —
і  пішли,  за  солдатом  солдат...
До  побачення,  хлопчики!  Хлопчики,
Намагайтесь  вернутись  назад.

Ні,  не  ховайтеся  ,  тримайте  високо  голови,
не  шкодуйте  ні  куль,  ні  гранат
і  себе  не  шкодуйте,
                       і  все-таки
Намагайтесь  вернутись  назад.

Ах,  війна,  що  ж  ти  накоїла:
замість  весіль  -  розлука  та  біль,
А  молодухи  платтячка  білії
роздарували  сестричкам  своїм.

Чоботи  -  ну  куди  від  них  дінешся?
Та  оці  крила  погон...
Пліткарів  ви  дівчата  не  бійтеся,
З  них  спитаємо,  взявши  в  полон.

Хай  говорять,  що  віру  розтрачено,
що  йдете  по  війні  наздогад...
До  побачення,  любі!
                 До  зустрічі,
постарайтеся,  верніться  назад.


Ах,  війна,  що  ж    ти  підла  накоїла:
стали  тихими  наші  двори,
Парубки  голови  підняли  -
дорослими  стали  вони,
на  порозі  ледь  помаячили
і  пішли,  за  солдатом  -  солдат...

До  побачення,  хлопчики!
                                 Парубки,
намагайтесь  вернутись  назад.
Ні,  там  не  ховайтеся  ,  будьте  вищими  ви  за  життя,
не  шкодуйте  ні  куль,  ні  гранат
і  себе  не  шкодуйте,
                       і  все  ж  таки
намагайтеся  повернутись  назад.

Ах,  війна,  що  ж  ти,  підла,  накоїла:
замість  весіль    розлука  та  дим,
Молодухи  в  нас  платтячка  білії
подарували  сестричкам  своїм.
Чоботи  -    куди  ж  ти    подінешся?
Та      крила  солдатських  погон...
До  побачення,  наші  дівчатонька!
Вернемось,  вернемося    ми!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024

А чи був хлопчик і де той дятько Йосип, що горілку носить?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U9WNt84srUw[/youtube]

Засвічена  плівка  -  темная,
Такі  певно  в  нас  і  мозги.
Минуле  із  білого  чорним
Зробили  давно  вороги.

Не  було  [b]на  полі[/b]  тих  [b]Онів[/b],
Не  було  у  нас  і  князів.
Не  було  ні  ханів  на  конях,
Не  було,  не  було  й  орди.

Адольф,  Йосип,  Катя  війська  у  бій  не  вели  ж.
То  звідки  взялися  Великі  царі,  королі  і  князі.
Були,  були  полководці  та  й  генерали  були.
Були  і  батири  й  в  пілотці,  в  боях  тих  вони  й  полягли.

Про  них  не  розкажуть  у  школі,  лиш  кадри  в  живому  кіно.
Безіменні  кургани  у  полі  й  кістки  під  піском  як  в  кіно.
В  підручниках  діток  у  школі  лиш  промивання  мозгів,
Задум  такий  ворогів,  зрадників  почерк,  чортів.  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=O4U7pSIjL0c[/youtube]
[b]Секрет[/b]

Скажу  вам  по  секрету:
-Пошлет  к  вам  бог  КОМЕТУ.
Тут  не  виновных  нету.
Цунами  и  вулканы
Оголят  Земли  раны.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024

Проти біди, проти війни встанемо, встанемо ми. (За мотивами пісні нашого дитинства)

[b]Кожен  поет,  кожен  письменник,  добавляє  свої  піщинки  в  пісок  пустелі,  яка  атакує  все  живе,  чому  відбувається  таке?[/b]

Вибачте,  більшість  із  вас  не  прочитають  звичайно  мої  рядки.
Майже  всі  ви  і  ми  -  кроти.
Риємо  "нори",  живем  в  темноті,[b]боїмось  правди[/b],  світла  денного.  Таки  це  правда  -  всі  ми  боїмося,  нам  навіть  для  цього  час  переводять,  щоб  збільшити  [b]темряву[/b],  зруйнувати  наше  здоров'я,  це  не  пусті  слова.

Нас  лякують  [b]МИРОМ[/b],  а  саме  страшне,  що  ми  наівні  і  віримо  їм.
Що  ніби  Росія  хоче  миру,  та  як  раз  Росія  і  хоче  цієї  війни.  Вибачте  багатомілліонне  населення  Росії,  війну  почав  і  її  продовження  прагне  ваш  уряд  і  ті,  хто  за  ним  стоїть.
Путін  -  це  не  Росія.  Зеленський  -  це  не  Україна.  І  їм,  а  в  першу  чергу  нам  слід  це  усвідомити.  Інтереси  правячої  верхівки  і  народу  чомусь  завжди  протилежні.
Росіянам  торочать  все  те  ж  навпаки.  Що  ми  хочемо  миру,  на  це  не  можуть  погодитись  вони.
А  реально  всі  хочуть  одного  -  [b]ВІЙНИ[/b]

[b]ЗМІ[/b]  давно  продане  і  за  їх  вказівками  зомбує  маси.
ВІЙНИ  хочуть  [b]ВОНИ[/b].
Вони  не  такі  як  ми,  вони  дають  вказівки,  в  боях  вони  участі  не  приймають.

ЯК  можна  хотіти  і  брати  участь  в  наперід  програній  війні.
 На  коп'ютерних  моделях  ШТУЧНИЙ  ІНТЕЛЕКТ  цю  війну  протестував  і  видав  їм  довгоочікуваний  і  спланований  ними  результат,  всі  можливості  прораховано  на  50  років  вперед  як  завжди,  крім  однієї  -[b]МИРУ[/b].

Здоровий  глузд  лише  може  перемогти.
Чому  нам  не  брати  приклад  з  ШВЕЙЦАРІЇ.  Вона  не  має  ні  армії,  ні  атомної  зброї.  Вона  має  данні,  інформацію,  яка  керує  і  країнами  НАТО  і  Росії,  зникне  Швейцарія,  зникне  панування  одних  людей  над  іншими.

МИ  -  Край.
Нам  не  потрібно  ні  в  ЄС,  ні  в  СНГ.  Нам  не  потрібні  триєдині  боги  :  ЗАХІД,  СХІД,  СВОЇ  царі.

Наш  КРАЙ  -  ельдорадо  і  коли  ми  це  зрозуміємо,  це  ядерна  бомба,  ми  станемо  незалежними,  всі  ресурси  поділивши  порівну  на  кожного  українця  ми  повернемо  в  Україну  весь  свій  народ.

Ми  нейтральні,  ми  не  йдемо  ні  В  НАТО,  ні  в  Рашу.
Причин  війни  -  НЕМАЄ.
Війні  кінець.
Нам  не  потрібні  їхні  кредити.  Не  кучка  злочинців,  яка  нас  продає,  а  ми  володіємо  всіма  надрами  нашого  КРАЮ  і  влада  в  країні  цій  Україні  належить  не  сірим,  не  зеленим  на  період  війни,  а  українському  народу  згідно  нашої  Конституції  і  ми  її  повинні  собі  повернути  в  правовому  колі,  без  кровопролиття.
І  тоді  наш  край  розквітне  і  всі  українці  будуть  процвітати,  будуть  хазяїнами  в  своїй  домівці,  а  не  слугами  іноземців.

"Слуги  народу"
служили  і  служать  не  нашому  народу,  невже  мілліони  смертей  вам  про  це  ще  не  довели,  скільки  мілліонів  потрібно  ще  безневинно  вбити,  щоб  всі  зрозуміли,  це  ВИ,  саме  ви  хотіли  війни.  Що  саме  вас  на  це  зазомбували  "ВОНИ".

Бути  МИРУ,  бути  ДОБРУ!
Слава  УКРАЇНІ!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=paxlqGUxffw
[/youtube]
Сонячне  коло,
Небо  навколо  -
Хлопчисько    малюнок  
На  листку  написав
І  підписав  в  уголку:

Приспів  (2  рази):
Хай  буде  сонце,
Хай  буде  небо,
Хай    буде  мама,
Хай    буду  я.

Милий  мій  друг,
Добрий  мій  друг,
Людям  так  хочеться  миру.
І  в  тридцять  п'ять
І  в  сорок  п'ять
Серце  не  втомиться  вам  це  сказати:
Приспів.
Тихіше,  солдате,
Чуєш,  солдате,  -
Люди  бояться  війни.
Міллліони  очей
В  небо  піднято,
Губи  народів  вперто  твердять:
Приспів.
Проти  біди,
Проти  війни
За  наших  синів  [b]Встанемо[/b]  ми!
Сонце  -  навік!  Щастя  -  навік!
Так  повеліла  людина.

Приспів  (2  рази).
Сонячне  коло,
Небо  навколо  -
Хлопчисько    малюнок  
Такий  написав

Приспів  (2  рази):
Хай  буде  сонце,
Хай  буде  небо,
Хай    буде  мама,
Хай    буду  я.


Милий  мій  друг,
Добрий  мій  друг,
Людям  так  хочеться  миру.
І  в  тридцять  п'ять
І  в  сорок  п'ять
Серце  не  втомиться  вам  це  сказати:

Приспів.

Тихіше,  солдате,
Чуєш,  солдате,  -
Люди  бояться  війни.
Міллліони  очей
В  небо  піднято,
Губи  народів  вперто  твердять:



Приспів.


Проти  біди,
Проти  війни
За  наших  синів[b]  Встанемо[/b]  ми!
Сонце  -  навік!  Щастя  -  навік!
Так  повеліла  людина.

Як  би  всі  співали  ці  пісні,  а  не  вели  цю  АНТИЛЮДСЬКУ  пропаганду,  то  не  було  б  цієї  війни.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=O3YdWuaZ_VI[/youtube]
Приспів  (2  рази).

[b]We  will  stand  up  against  trouble,  against  war,  we  will  stand  up.  (Based  on  the  song  of  our  childhood)[/b]

A  circle  of  the  sun,
The  sky  around
A  boy's  drawing  
He  wrote  on  a  piece  of  paper
And  signed  it  in  the  corner:

Chorus  (2  times):
Let  there  be  sunshine
Let  the  sky  be,
Let  there  be  a  mother,
Let  there  be  me.

My  dear  friend
My  good  friend
People  want  peace  so  much.
And  at  thirty-five
And  at  forty-five
My  heart  will  never  tire  of  telling  you:
Chorus.
Quiet,  soldier,
Hush,  soldier
People  are  afraid  of  war.
Millions  of  eyes
In  the  sky  are  raised,
The  lips  of  the  nations  are  stubbornly  speaking:

Chorus.
Against  the  trouble,
Against  war
We  will  stand  up  for  our  sons.  We  will  rise  up!
Sunshine  forever!  Happiness  forever!
That's  what  man  has  commanded.
Chorus  (2  times).

The  circle  of  the  sun,
The  sky  around
A  boy's  drawing  
A  boy  painted

Chorus  (2  times):
Let  there  be  sunshine,
Let  there  be  a  sky,
Let  there  be  a  mother,
Let  there  be  me.


My  dear  friend
My  good  friend
People  want  peace  so  much.
And  at  thirty-five
And  at  forty-five
My  heart  will  never  tire  of  telling  you:

Chorus.

Quiet,  soldier,
Hush,  soldier
People  are  afraid  of  war.
Millions  of  eyes
In  the  sky  are  raised,
The  lips  of  the  nations  are  stubbornly  speaking:



Chorus.


Against  the  trouble,
Against  war
We  will  stand  up  for  our  sons.  We  will  rise  up!
Sunshine  forever!  Happiness  forever!
That's  what  man  has  commanded.

Chorus  (2  times).We  will  stand  up  against  trouble,  against  war,  we  will  stand  up.
A  circle  of  the  sun,
The  sky  around
A  boy's  drawing  
He  wrote  on  a  piece  of  paper
And  signed  it  in  the  corner:
Chorus  (2  times):
Let  there  be  sunshine
Let  the  sky  be,
Let  there  be  a  mother,
Let  there  be  me.

My  dear  friend
My  good  friend
People  want  peace  so  much.
And  at  thirty-five
And  at  forty-five
My  heart  will  never  tire  of  telling  you:

Chorus.

Quiet,  soldier,
Hush,  soldier
People  are  afraid  of  war.
Millions  of  eyes
In  the  sky  are  raised,
The  lips  of  the  nations  are  stubbornly  speaking:



Chorus.


Against  the  trouble,
Against  war
We  will  stand  up  for  our  sons.  We  will  rise  up!
Sunshine  forever!  Happiness  forever!
That's  what  man  has  commanded.


 

Це  мій  ремейк  на    відомий  твір  
https://deti-online.com/pesni/pesni-dlya-malyshey/pust-vsegda-budet-solnce/

Якщо  хтось  заспіває  та  вишле  мені  аудіо  файл  -  буду  вдячний  за  підтримку!

p/s  [b]Те,  кто  отдает  приказы  -  сами  должны  умереть.[/b]
                                                                               [i]ШТУЧНЫЙ  ИНТЕЛЕКТ[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024

Скажи: -Па- ля- ни- ця.

Огненный  круг
Землям  всем  друг.
Что  же  случится
В  небе  й  вокруг,

Если  потушим
Огненный  круг?
Тени  короче  в  полдень  все  станут?
Теней  наверное  вовсе  не  станет.

Свет  и  тепло
В  каждый  дом  он  несет.
Как  же  прекрасен
Солнца  Восход.

На  небе  все  выше  образ  его.
Прячется  в  тенях  всегда  наше  зло.
Солнце  обходит  земли  веками.
Солнце    любовью  делится  с  нами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024

Всім керівникам присвячується, за їх відношення до підлеглих та бездіяйльність.

-Руководитель  у  вас  скажите  мне  кто?
-Сверху  всегда  только  [b]ГАВ[/b]  [b]ноо[/b].


-Руководитель  у  вас  скажите  мне  кто?
-Вверх  ведь  всплывает  только  [b]ГАВ[/b]  [b]но[/b].




p/s  на  фото  анекдот,  но  они  же  из  жизни.

А  из  двух  стихов  выбирайте  какой  вам  больше  нравится,  мы  же  так  власть  имущих  выбираем


[b]Невже  це  й  він[/b]

[b]ВІН  зобов'язаний  був  війну  не  допустити[/b]
[b]ВІН[/b]  зобов'язаний  й  міг  цю  війну  зупинити.
[b]ВІН[/b]  зобов'язаний  був  врятувати  людей.

Скажіть  же  мені,  хто  покидьок  цей.
Скажіть  же  мені,  хто  війні  цій  сприяв.
Скажіть,  хто  державність  тут  зруйнував.
Скажіть  ,  що  нікчема  тут  добре  зробив.

[b]ВІН[/b]  українців  в  бою  захистив?
[b]ВІН[/b]  забезпечив  нам  захист  чи  тил?
[b]ВІН[/b]  захистив  народ  від  бацил?

Скажіть  же  мені,  хто  він  такий.
Скажіть,  в  вас  вистачить  сил?
В  очі  скажіть,  не  за  спиною  чи  дружить  з  народом  і  з  головою.

Ви  вірите  в  те,  що  мир  скоро  буде.
Ви  вірите  в  те,  чого  тут  не  буде.
Йому  ви  повірили,  [b]ВІН[/b]    лиш  лукавив.
[b]ВІН[/b]    безнадійний,  народ  свій  ограбив.

Як  можна  з  таким  у  гори  піти.
Коли  [b]ВІН[/b]  кермує  чи  можна  пливти?
[b]ВІН[/b]  гордість  та  честь  якої  держави.
[b]ВІН[/b]  заслужив  і  орден  й  медалі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024

Штучному інтелекту - НІ!

[b][b]Інс[/b]т[b]ру[/b][u]мент[/u]  ніколи  не  претендував  на  авторське  право.[/b]
Insrument  hat  nie  ein  Urheberrecht  beansprucht.
Insrument  has  never  claimed  copyright

[b]Инструмент  никогда  не  претендовал  на  авторское  право[/b]

Он  был,  его  родило  тело?
Нет  -  пустота,  машинный  код.
Кто  право  дал  внести  в  наш  разум  пустоту?
Перебор  пикселей,  слов  -  шедевр  готов.

Проэкт  торчков,  ума  оковы,  мы  -  переборы.
Идеи  ваши  и  слова.
Ваш  поиск,  цели,  бац  -перебор,  подгон,  подбор.
От  него  сплошной  лишь  вздор,  тупизна,  маразм,  фарш  чужих  бездумных  фраз.

Сюрреализм  и  дебилизм,
Свое  вы  авторство  отдайте.
Свои  идеи  не  продайте.
А  программист  он  же  осел  .

Он  не  писал  всех  этих  слов.
Да  "автор"  даже  не  очкарик,
А  тот  барыга,  что  за  ним.
А  вы  -  пустышка,  пилигрим.

Вот  к  примеру  шедевр  сейчас  
Я  сотворю,  "Бородино"  вам  напишу.
Творение  рук  интеллекта.
Две  армии  одной  страны.(СССР,  о  такой  не  знали  ж  вы)

 В  бою  должны,
Должны  две,  обе  проиграть.
"Рашу  Рашей"    добивать.
Россию  крушить,  разделить.

Должны  друг  друга  там  убить.
Обуты  в  кеды  с  калашами  и  в  гимнастерках  вновь  с  крестами.
Над  ними  дроны  -  змеи  в  небе,
На  тракторах,  огонь  машины  изрыгают.

У  пащи  деток  поглощают.
Мундиры  те  же  и  испуг,
Не  разберешь  где  враг,  где  друг.
Я  написал  эту  картину,  а  "интелект"?

Пусть  он  бы  згинул.
Без  этих  новшеств
Мы  не  жили?
Так  почему  ж  нас  подменили?


[b]Ще  не  виграли  одну  нескінченну  війну,
Вже  для  нас  верхи  нову  задумали  -
"Доведи  свою  ідентичність",
"Людина  чи  машина",  "Звільни  робоче  місце  та  території".
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024

Хибні постулати.

Гнів  тебе  ж  уб'є.
Задіне  за  живе.
"Смерть  смертю  подолав".
Павло,  Павло  збрехав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024

Ми на дні і в глибокій, глибокій… (навіть вимовити страшно)

Певно  треш...
А  хіба  ні...
Де  кабмін,  де  депутати...
Хто  вже  встиг  гроші  сховати.

А  хто  голий  й  без  трусів.
Хто  зберіг  тут  трударів.
Просто  жесть  і  слів  нема.
Там  заповнена  корчма.

Тут  ракети  ось  летять.
Вони  самогон  хотять.
Вся  Європа  репетує:
-Українець  -  не  працює.

Про  війну  ніхто  не  знав.
Там  зібрався  їх  квартал.
Про  війну  вони  не  чули.
До  війни  всі  драпанули.

Дротом  в'їзд  огородили.
Бідних,  бідних  не  пустили.
Вишки,  струм  і  кулемет  -
Для  народу  аргумент.

Будьте  тут,  не  виїзжайте.
Нас  тілами  захищайте.
Так,  по  трупах  не  пройдуть.
Ось  наказ  вам  -  вмерти  тут.




[b]Освободились[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uUJ48mFQCmU[/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=uUJ48mFQCmU


Есть  одна  тропинка.
В  никуда  ведет.
Вот  такая  участь
Третий  взвод  весь  ждет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024

Ціна душі ( Всі, всі зрадять. Не зрадять, то обгадять) )

Брехня  вже  ріже  очі.
Брехня  закрила  Сонце.
Ти  оченята  мруж,
А  шию  давить  вуж.

Змії  променяи  з  неба.
Зло  і  всі  його  вже  треба.
Будують  Вавілон.
Ідуть,  ідуть  на  склон.

Брехня,  повяли  вуха.
Осел,  осел  це  слуха.
Мессію  він  везе.
Брехня,  брехня  росте.

Апостоли  і  храми.
І  в  душ  -  постійні  рани.
Тридцять  мідяків.
Така  ціна  душі.

[b]З  біллю  в  світ  приходим,  з  болем  і  відходим.  Краще  все  ж  в  бою.[/b]

Які  чудові  діти.
Пушисті,  пилихаті.
В  руках  в  них  по  лопаті.

Це  квіти  на  могилі.
Це  теплії  слова.
Обійми,  зізнання.
Це  зустрічі  й  прощання.

Шумить  ця  дітвора.
Лопаткою  працює.
Когось  крім  себе  чує?

Щодня  із  кимсь  воює.
Лопка  в  нього  є.
Тебе,  тебе  лиш  жде.

І  квіточки  і  сльози.
І  ти  в  останній  позі.
І  полум'я  нема.
Земля,  прийме  земля.

Не  скривиться.
Заплаче?
Воно  в  нас  не  ледаче.
Лопатку  вже  взяло,  копати  почало.

Невже  усе  не  сон.
Усмішки  й  без  багаття.
Човен  не  пливе.
А  катафалк  лиш  жде.

Та  ні,  ми  всі  герої.
Салют,  салют  із  зброї.
І  мертвії  ворони.
І  ворогів  прокльони.

Дивись,  яке  маленьке.
Усміхнене,  чудненьке.
Невже  воно  твоє.
Тебе  в  гробу  несе.


[b]Повторение  -  мать  терпения.[/b]

Зачем  на  свет  явился?
Зачем  тут  проявился?
Жить  обидою  и  местью,
Прикрывая  это  лестью?

Круги  Ада  проходить.
Боль,  страданья  ощутить.
Научился  ты  любить?
Вновь  и  вновь  все  повторить?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024

Пробачення нам нема, завжди буде війна.

В  атаку  вони  йдуть.
У  землю  затопчуть.
По  мертвих  вони  йдуть.
Як  півні  заклюють.

Які  вони  свої.
Чужі  вони,  чужі.
Не  люди  і  не  звірі.
Півні,  просто  півні.

Вже  гори  тут  мерців.
Холодні  і  чужі.
А  ви,  а  ви  живі?
Невже  одні  мерці?

Невже  мерці  вже  всі?
Брехня,  брехня  вбиває.
Любов  вже  не  спасає.
Її,  її  немає.

Мале  дитя  й  те  знає.
Воно  і  те  стріляє.
Ілюзії  життя,
Прямуєм  в  небуття.

Які  в  вас  відчуття?
Не  буде  каяття.
Гора,  з  кісток  гора.
Горить,  горить  земля.

Кого  хто  розуміє.
Тебе  хто  пожаліє.
А  Бог  тебе  врятує.
Тебе  він  не  почує.

Лиш  півні  бойові.
Дзьоби,  дзьоби  в  крові.
Прощення  вам  нема.
Постійно  йде  війна.

Ми  ближніх  же  вбиваєм.
Не  всі  ми  й  вибір  маєм.
Що  гріх  це  ж  точно  знаєм.
Об  кості  зуби  точим.

Ми  ближніх  всіх  замочим.
Брехню  в  ефір  ми  строчим.
Добро,  добро  ми  творим.
Ми  землю  цю  удобрим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024

На душе легко…легко.

Узкая  дорога.
Счастья  островок.
Жизнь  все  чаще  й  снова
Дарит  нам  урок.

Радует  березка,
Шепчет  нам  река:
-Радуйся  прогулке,
Все  не  навсегда.

Не  рубай  деревья,
Ветки  не  ломай.
Свой  ты  муравейник
Лучше  украшай.

Вот  вокруг  дороги
Травы  и  луга.
Там  над  полем  небо,
В  небе  том  Луна.

Звезд  глаза  сияют,
Манят  и  зовут,
С  неба  нам  моргают,
Падают,  не  ждут.

Вот  смотри  развилка,
Сердцем  выбирай.
Вот  сосновый  бор,
Вот  поляна  й  Рай.

Мох  такой  приятный,
Шишек  там  полно.
День  такой  душистый,
На  душе  тепло.

Возле  леса  речка,
Водичка  журчит.
Ветер  в  камышах  
Тихо  так  звучит.

Лилии  прекрасны,
Кувшинки  в  воде.
Как  же  это  мило,
Видеть  их  везде.

Кладка  над  водою.
Ивы  стали  в  ряд.
Мы  идем  с  тобою
Счастью  нет  преград.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024

Дивусь на квитанції й диву дивуюсь, грабують, грабують, щоденно грабують

В  реальності  іншій  я  певно  живу,
В  усьому  я  бачу  "жидівську"  брехню.
Матриця  та  ще,  вона  цифрова.
З  народом  своїм  іде  ця  війна.

Жидо-бандити  до  рук  все  прибрали.
Людей  на  війну  як  стадо  загнали.
Чат-боти  давно  замінили  людей.
З  цього  почався  рух  весь  оцей.

Абат  та  Петрушка  братків  тут  підмяли,
В  Пупкіна  бізнес  на  сході  віджали.
Ведмедя  на  кіл  жиди  посадили
Над  Віні-Пухом  суд  учинили.

Клоун  з  Колобком  петрушку  посунув,
Як  буратіно  носиком  клюнув.
Поле  чудес  чомусь  запалало  
Та  видно  й  цього  йому  вже  замало.

В  іншу  реальність  я  перейду.
Квитанцію  з  РЕС  в  руки  беру.
Програма  рахує  грошики  вправно,
Бандиту  Ахметову  гріє  кармани.

Бот  безпідставно  суми  друкує,
Це  бидло  на  всьому  чужому  жирує.
Циферки  інші,  сам  він  надумав.
А  буратіно  взяв  на  це  й  клюнув.

Ціни  він  вдвічі  знову  підняв,
Відкати  в  офшори  знову  поклав.
Про  перемогу  з  екрану  торочить,
Доповідні  ж  Пукавці  строчить.

Ціни  потрійні  платить  за  все,
З  народу  три  шкури  просто  дере.
Жиди  переможуть,  всі  оце  знають,
Тому,  хто  мудріший,  як  можуть  -  тікають.

Спутників  більше  літає  над  нами,
Щит,  нове  поле,  шість  джі,
Ви  в  тюрмі.  В  матриці  всі.
Соти  лише  вони  добудують.

Всіх  до  гола  вони  тут  роззують.
Логіку  вчили  ви  в  новій  школі?
І  математика  вам  не  потрібна.
Бот  як  вам  кажуть  рахує  все  вірно.

Їм  одинички,  вам  же  нулі.
Тупі  ви,  тупі.
Чому  ця  війна,
Просто  не  варить  в  вас  голова.

З  розумних  людей  тут  роблять  дебілів,
Качають  ресурси  і  бабки  уміло.
Щоб  ви  у  рабство  навічне  попали,
Все  тут  під  нуль  вони  зруйнували.

Була  охорона  здоров'я  колись,
Платні  послуги  лиш  зостались.
Все  розпродали,  все  розікрали,
Перемогти  жидам  обіцяли.

Які  є  підстави,  заяв  для  таких.
Знищити  ближніх  -  для  них  це  не  гріх.
Як  стадо  народ  закрили  в  коморі,
Тіні,  лиш  тіні  в  країні  цій  бродять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024

А в это время в паралельной реальности.

Мирное  утро,  спокойно..  улыбка,  уста...  дочь.
Неужто  то  сон  й  закончилась  ночь.
Неужто  наснилось.
Неужто  во  сне  оно  наслоилось.

Глаза  протираю  й  не  верю.
Мирно  кот  мурлычит
И  в  ногу  лапкой  тычит.
Ведет  на  кухню.

Запах  кофе...  аромат.
И  чудо...  утро  ...  я  рад.
Город  мирно  ожил  за  окном.
Сирены,  война  -  это  все  сон.

Город  окутал  туман.
Дети  в  школу  бегут.
На  остановке  маршрутку
Вновь  ждут.

Мирное  утро,  солнца  восход.
Туристов  отряд  шагает  в  поход.  
Неужто  вновь  сон  и  снова  пройдет.
Неужто  кино  и  все  на  экране.

Неужто,  привстал  -  я  без  пижамы.
Себя  ущипнул  тут  я  и  там.
О  чудо,    реальность  !
И  в  жизни  нет  драм,  на  ночь  читал  про  войну  я  роман.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024

Збірка віршів не для всіх.

[b]Від  народження  всі  діти  в  Україні  рівні  і  кожен  має  право  на  свою  частку  загальнонародних  надбань[/b]

Тим,  хто  втік  з  України  скажу  лиш:
-Моліться.
Тим,  хто  війну  розпалив:
-Тікайте,  моліться.
Хто  в  кабалу  нас  загнав:
-Стережіться.
Хто  власність  довічну  тут  ввів:
-Обітріться.
Оті  всі  печатки  до  ...  своєї  ви  прикладіть,
Фікалії  ними  собі  підітріть.

Це  наше  рідненьке
І  все  тут  моє.
Ось  це  до  війни
Нас  постійно  веде.

Ми  всі  лише  гості
На  нашій  планеті.
І  голі  і  босі
І  рівні  ми  всі.

Хто  вам  внушив,
Що  вони  тут  царі?
Засранець  намістник,
Довічна  тут  властність.

Довічна  на  віки,
На  віки  віків.
Спадщина  вбивць,
Злодюг  й  куркулів?

Усі  люди  рівні,
Усі  люди  вільні.
Хто  з  України  у  час  цей  тікав,
Той  ворогу  все,  що  лишилось  віддав.

А  хто  тут  народне  до  рук  був  прибрав,
На  того  й  чекає  кровавий  тут  бал.
Страх  нам  внушили,  щоденно  лякують.
Безжально  за  гроші  нас  убивають.

Які  тут  "поважні",
Які  олігархи.
На  нашій  крові
Усі  їхні  статки.

Мітлою  під  ...
Й  бувате  здорові.
Їжте  тепер
Креветки  у  морі.

Ми  гості  усі
На  пленеті  Земля.
Усім  зрозуміти
Все  це  пора.





[b]Не  в  ньому  видно  справа[/b]

Ху..ло  не  вперше  умирає,
Ху..ла  давним  давно  немає.
Народ  його  ж  знов  вибирає,
Хоч  все  оце  прекрасно  знає.

Невже  ви  вірите  в  Ху..ла.
Хто  скаже  Пукалці  -  хвала?
Він  егоіст    та  маразматик.
В  країні  вашій  не  такий?

Не  наркоман,  не  душогуб  ?
Не  підофіл,  не  самодур?
Та  світ  же  на  таких  стоїть.
Земля  давним,  давно  тремтить.

В  ній  є  любов,  вона  терпить.
Можливо  це  й  остання  мить.
Народ  Ху..  ла  лиш  вибирає,
Духовності  ж  давно  немає.

Наркоз  у  масах  знов  гуляє,
Ху...ло  всім  дози  роздає.
Ти  наркоман,  таким  ти  є.
Тут  все  його,  а  не  твоє.

[b]Дикие  люди,  дикий  пляж,  реальность  это  лишь  монтаж.[/b]

Как  много  в  мире  идиотов,
Полно  дебилов  и  глупцов.
Но    умирать  кому  охота
За  двух  зажравшихся  козлов?

Шедевры  всюду,
Это  пошесть.
Нам  этот  мир  не  изменить,
Приходится  ослов  плодить.

Открыл  глаза  и  видишь  рыло
Аль  наркоман,  на  весь  экран.
Людское  стадо  отупело,
А  правит  миром  шарлатан.

Им  олово  залили  в  глотку,
А  жиром  ум  заплыл  давно.
Все  осквернили,  всюду  треш,
В  чертогах  жизни  эта  брешь.

Нас  манят  в  паутины  лжи,
За  ними  звезды  ведь  видны.
Ты  как  комар  попался  в  сеть,
Паук  завлек  у  паутину.

И  ленты,  ленты  из  бабин.
Смеется  голый  бабуин.
Модель  в  борделе  приодели
И  дохлый  кот  висит  на  ели.

В  холодильнике  ж  чукча  сидит,
Глазенки  вылупил,  дрожит.
Бегут,  бегут  от  нас  олени.
Мы  без  одежды,  мы  тюлени.


[b]Интересно  почему[/b]

Интересно  почему  ?
Мне  не  хочется  к  нему.
Почему  нет  кандидатов,
А  кандидаты  -  лишь  ослы?

На  их  ты  рыло  посмотри
И  змея  в  каждом  с  них  узри.
С  миллионной  народной  толпы
Не  никого,  вот  эти,  эти  лишь  ослы?

Сколько  красавцев,  умниц  сколько.
А  нет  -  осел  всего  милей.
С  экрана  он  не  вертит  попкой,
Та  попка  только  для  друзей.

Язык  свой  прячет.
Прикусил?
С  экрана  дозой  угостил.
И  все  довольны...  ваше  право.

Вам  выбирать  из  двух  ослов.
Выбор  сделан  -  он  козел.
С  рогами,  значит  точно  наш.
Сожрет  капусту  он  за  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024

Громадян СРСР послали вбивати громадян СРСР

Soviet  citizens  were  sent  to  kill  Soviet  citizens.  
Who  can  prove  me  otherwise?  

The  strange  thing  is  not  that  they  were  sent.
The  strange  thing  is  that  they  left!
Some  say  there  is  no  such  country.
But  it's  not  legal,  because  legal  is  a  lie.

The  People's  Assembly  was  banned,
And  the  results  were  falsified,
Was  that  "referendum"  legal?
For  some  reason  you  forgot  about  the  first,  legal  one.

Goys  went  to  war  against  goys,
The  Jews  only  gave  one  command:
-  "Destroy  and  destroy.
The  goyim  are  no  longer  friends  with  their  heads.

Probably  not  goyim,  we  are  with  you.
We  are  fighting  each  other's  wars.
To  win,  to  kill,  we  go  in  a  horde.
There  will  be  no  peace  here,  we  are  going  to  war.

We  were  deceived  long  ago  with  you.
We  were  divided  and  told:
-  'Let's  go  to  war.



[b]Громадян  СРСР  послали  вбивати    громадян  СРСР.  
Хто  супротивне  мені  доведе?  [/b]

Дивно  не  те,  що  їх  послали.
Дивно  те,  що  вони  -  пішли!
Хтось  каже  країни  такої  нема.
Та  все  ж  не  законно,  законність  -  брехня.

Віче  народнеє  заборонили,
А  результати  -  їх  підробили,
Той  "референдум",  законним  він  був?
Про  перший,  законний,  чомусь  ти  забув.

Гої  на  гоїв  війною  пішли,
Команду  жиди  одну  лиш  дали:
-  Знищ  і  круши.
Гої  не  дружать  уже  з  головою.

Певно  не  гої,  ми  вже  з  тобою.
Одне  ми  на  одного  премо  війною.
Перемогти,  щоб  мертвеців,  ідемо  ордою.
Небуде  тут  миру,  ідемо    війною.

Нас  обманули  давно  вже  з  тобою.
Нас  розділили  й  сказали:
-  До  бою.

Sowjetische  Bürger  wurden  geschickt,  um  sowjetische  Bürger  zu  töten.  
Wer  kann  mir  das  Gegenteil  beweisen?  

Das  Seltsame  ist  nicht,  dass  sie  geschickt  wurden.
Das  Erstaunliche  ist,  dass  sie  gegangen  sind!
Manche  sagen,  es  gäbe  kein  solches  Land.
Aber  das  ist  nicht  legal,  denn  legal  ist  eine  Lüge.

Die  Volksversammlung  wurde  verboten,
Und  die  Ergebnisse  wurden  gefälscht,
War  dieses  "Referendum"  legal?
Aus  irgendeinem  Grund  hast  du  das  erste,  legale  Referendum  vergessen.

Goys  zogen  in  den  Krieg  gegen  Goys,
Die  Juden  gaben  uns  nur  einen  Befehl:
-  "Zerstören  und  vernichten.
Die  Gojim  sind  keine  Freunde  mehr  mit  ihren  Köpfen.

Wir  sind  wohl  nicht  Gojim,  wir  sind  mit  euch.
Wir  führen  die  Kriege  der  anderen.
Um  zu  gewinnen,  um  zu  töten,  gehen  wir  in  einer  Horde.
Es  wird  hier  keinen  Frieden  geben,  wir  ziehen  in  den  Krieg.

Wir  wurden  vor  langer  Zeit  mit  euch  betrogen.
Man  hat  uns  geteilt  und  gesagt:
-  'Lasst  uns  in  den  Krieg  ziehen.

[b]Темні  справи[/b]

Політики  народи  втягнули  в  війну.
Здоровий  глузд  вже  зник  давно,    чому?
"Маріонетки"  всі  вже  президенти
І  всі  вони  живуть  на  дивіденди.

Військовим  вказують  політикани.
Певно  тому  у  грудях  рани,  рани.
Всі  блогери,  одні  тут  віщуни,
Чому  не  на  війні  вони?

Англо-сакси  давно  ж  перемогли.
Навіщо  ж  НАТО?
СРСР  вони  перемогли.
А  чи  законні  дії  то  були?

Знов  чуєш  плани,
Знов  страхіття  й  жах.
Тут  США  воює,
Значить  буде  крах?

Союзники  кричали  про  війну.
Чому  не  захистили  ж  нас,  чому?
Вони  вже  знову  радять:
-  Захистіться,  міцніше  кажуть  знову-  Укріпіться!

Слова  політиканів  знову  в  вуха?
І  знов  гірка,  гірка  війни  наука.
Керуює  нами  США,
Тому  й  іде,  іде  війна.

З  двох  бід  ми  вибрали,  що  менша?
Цей  вибір  ставлять  нам  чомусь  віками.
Ми  ж  незалежні  -  вибір  же  за  нами.
Народ  ми  Божий,  то  чому  війна?

Невже  в  нас  віра  вже  давно  чужа?
Невже  ми  всі  знов  віримо  в  Тільця?
Невже  цей  світ  безумним  є  настільки?
У  келих  крові  налито  по  вінця?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rzy7xDlPD-E[/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=rzy7xDlPD-E



[b]Поради  молодому  поету.  (діалог)[/b]

Радять:
-Назву  давай  лаконічну.
   -  То  буде  ж  не  назва,  буде  ж  посил.
Порада:
-  Пиши  за  шаблоном,  в  поетичнії  форми  рими  вкладай.
   -  То  ж  плагіат,  КВНу  розмай.
Радять:
-  В  образи,  образи  зміст  ти  вкладай.
   -  Образи  в  образах  б'ють  через  край.
Кажуть:
-  Твір  ти  зроби  гармонічним.
   -  Буде  тоді  не  романтичним.
Радять:
-  Сіль,  сіль  добавляй.
   -Калюжа  й  вода,  прісна  ж  жива.
Остання  порада:
-  Текст  переглянь,  так  помилок  певно  розмай.
 -  З  пустого  в  порожнєє  все    перелив,  всі  помилки  водою    залив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024

Тіні

Ходять  тіні  в  магазині,
Заглядають  на  вітрини.
Вітерець  гуля  в  карманах,
Їх  життя  -  лише  омана.

В  банк  зайшли,  щоб  там  сплатити.
Там  тревога,  куди  дітись.
Бомбосховища  нема,
Другий  рік  іде  війна.

Ходять  тіні  на  дворі,
Страшно,  страшно  дітворі.
Їх  машини  не  збивають,
Через  них  переїзжають.

Люди  мов  хмари,
Ніби  й  не  люди.
Тінь  просто  суне,
Тінь  тисне  в  груди.

В  місті  нема,  нема  вже  бомжів.
Тіні  в  підвалах,  тіні  на  криші.
В  кожній  квартирі  тіні  живуть.
Тінь  у  тобі,  тінь  поряд,  тінь  -  тут.

Куди  не  поглянь  -  тіней  маршрут.
Хмарою  в  небі  тінь  проявилась,
Зверху  у  тіло  знову  спустилась  .
Тінь  поглинає,  тінь  наповняє,  світло  чомусь  знову  зникає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024

Грааль (Полум'я в чаші )

[b]Грааль  (Полум'я  в  чаші  )[/b]

Отець  -  вогонь.
Син  -  вогонь.
Дух  -  вогонь.  

Троє  рівних.
Троє  неподільних.  
Троє  надійних.

Полум'я  і  жар  -  їхнє  серце.  
Вогонь  -  їхні  очі.  
Вихор  і  полум'я  -  їхні  вуста.
Чаша  очистить  від  зла.    

Полум'я  -  божественності    вогонь.  
Вогонь  спопелить  злих.  
Полум'я  спалить  злих.  
Вихор  -  очистить  всіх.  

[b]Змій  -зелений,  слід  -  червоний.[/b]

Шепче,  шепче
Зранку  змій.
Мені  хоч  чарочку  налий.


[b]Оборонні  укріплення[/b]

Не  треба  бути  тут  "стратегом",
Атакувати  прямо  в  лоб.
Із  тилу  вдар,  щоб  жид  вже  здох.


[youtube]https://youtu.be/EmrjLOoJTdY[/youtube]

[b]Не  закривай  очі[/b]


Нахилившись  над  криницею    
Хлопчик  вигукнув  в  екстазі:  
-Яке  гарне  небо!  
Як  воно  віддзеркалюється!  
Воно  прозоре,  бездонне!

-Мій  коханий  хлопчику,  ти  зачарований  лише  відображенням.  
Тобі  достатньо  того,  що  внизу.  
-Хлопче,  не  дивися  вниз.  
-Вгору  зверни  свій  погляд:  
-Знай,  варто  побачити  небо.  
-Своїми  руками    не  закривай  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024

Сунуть тіні, невже вам вони ще винні. Сонет 21.

Непотрібні  люди
Ходять  серед  нас.
Отака  в  них  вдача,  в  голові  ж  -  бардак.


[b]Сонет  21.  Вільям  Шекспір[/b]
[i]Мій  переклад  [/i]

Чи    зі  мною  це,  як  з  тією  Музою.
Розбурхана  намальованою  красою  до  вірша,
Що  небо  прикрашає,  як  орнамент.
І  з  кожним  ярмарком  все  більше  репетирує,

Порівнюючи  пару  горду  з  парою,
З  сонцем  і  місяцем,  з  землею  і  морськими  самоцвітами,
З  квітневими  первістками,  з  усім  рідкісним.
Що  небесне  повітря  в  цьому  величезному  рондурі  ховає.

О,  дозвольте  мені,  щиро  закоханому,  але  щиро  писати,
І  повірте,  моя  любов  така  ж  чесна.
Як  дитя  у  матері,  хоч  і  не  така  яскрава.
Як  ті  у  позолоті  свічки,  що  в  небесному  повітрі  горять:
     
Нехай  ще  скажуть,  що  як  з  чуток  добре;
     Я  не  буду  хвалити,  щоб  це  продати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024

Дивні терористи.

[youtube][/youtube][b]Захід  незмінно  уявляється  Саддаму  гвалтівником  і  гнобителем.  Ще  1985  року,  приймаючи  делегацію  американських  конгресменів,  він  сказав:  «Ви,  американці,  поводитеся  з  третім  світом,  як  іракський  селянин  зі  своєю  молодою  дружиною.  Три  ночі  кохання  —  і  ось  вона,  забута,  вже  гне  спину  в  полі».  [/b]

Всесвітній  торговий  центр,  2011  рік,
Який  дивний  збіг.
Диктатор  Хусейн,
Газета  "День"
https://day.kyiv.ua/article/panorama-dnya/saddam-khuseyn-ya-ostanniy-arabskyy-heroy
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3gSn0-ovctA[/youtube]

Двадцять  років  війни.
Миротворці  -  ми.
Безпечний  близький  схід.
Хаос,  насильство,  гніт.

Перемогли.
Вони.
А  ми?
Жахіття  війни.

Постійні  спецоперації,
Збагачення  однієї  нації.
Під  гаслом  "Землю  народу"
Смерть    людському  роду.



[b]Це  не  війна,  мішень  одна.[/b]

Мішень  номер  один  -  уже  не  смішно.
Мішень  номер  два  -  красива  та  грішна.
Ракети  у  інші  знов  цілі  летять,  кілери  певно  не  вміють  стрілять.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Yme7HijnTN0[/youtube]

БРІКС  створили  з  метою  реформувати  міжнародні  фінансові  інституції  на  кшталт  МВФ  чи  Світового  банку,  щоб  покращити  представництво  країн  з  економікою,  що  розвивається.
https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cyrj8denn4lo
[b]Настрадамус,  катрени  про  Україну[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7nJdBRyx2JA[/youtube]
2024  рік
Американці  вікриють  другий  фронт,
Для  них  цей  БРІКС  це  просто  зброд.
Вони  ж  відкрито  йдуть  в  народ.
Цифровий  простір,  зірковий  код.

2025  й  -  перемога  близька.
Спецоперація  зріє  нова.
Росія  виводить  свої  вже  війська.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024

Є у ньому, щось таки є.

Дивлюсь  я  на  нього.
Як  кіногерой.
Імперська  корона.  Наполеон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024

Терра, Радага, Теллус, Гея, Мідгард.

 [b]    Боги  створили  цей  світ  із  частин  Іміра.  Створивши  людей,  боги  оселили  їх  на  землі,  у  серединному  світі,  який  обгородили  від  етунів  стіною,  виготовленою  з  вік  убитого  ними  Іміра.  Так  земля  й  отримала  ім'я  Мідгард.  Мідгарду  боги  благоволили  і  з'єднали  його  з  небом  райдужним  мостом,  якому  дали  ім'я  Біврьост.
     Високо  над  землею  боги  побудували  собі  країну  -  Асгард  -  і  стали  називатися  асами.  З  Йотунхеймом  боги  ніколи  не  ладнали  і  захищалися  від  нього  як  могли.  За  межами  світу,  створеного  тріадою  богів,  створилося  царство  Утгард,  "зовнішній",  трансцендентний,  світ,  який  іноді  ототожнюють  із  Йотунхеймом  і  куди  простий  смертний  потрапити  не  може.[/b]

Сім  назв  однієї  планети,
А  може  єднання  семи  це  світів.
Тріадою  створено,  
Трійка  богів,  третя  планета.

Мідгард  земля.
І  міра  духу  та  надія.
Вязниця  душ
І  кокон  долі,  грішної  й  святої.

Одним  здається  -  це  підйом,
Прогрес,  прорив,
Що  випадковим  був  тут  взрив.
Нам  же  вказали  -  це  падіння.

Зіслання  і  тяготиться  тут  душа.
Ніхто  її  не  доглядає
І  мало  хто  про  неї  дбає,
Частіше  просто  забуває,

Матеріальним  лиш  живе,
У  дім  чужий  несе  й  несе.
З  собою  це  не  забере.
А  діти  наче  то  його,

У  них  вселилось  люте  зло.
Та  хто  скажіть  це  розуміє.
Від  божевілля  -  скаженіє.
А  девять  тіл  скажіть  в  кого?

Одне  і  те  і  те  є  зло.
Воно  гниє,  воно  в  гріху,
Це  кокон,  в  ньому  твій  метелик.
Метелики  парять  до  зір.


Ми  падаємо  ж  нище  й  нище.
Стихія  Геї  ближче  й  блище.
Ми  попіл,  ми  для  неї  корм.
Вона  взяла  нас  всіх  в  полон.

[b]ДАР  БОЖИЙ[/b]

Дарув  наш  Бог  нам  мову,
Божі  вклав  в  уста  слова.
В  цих  словах  людська  душа.
Оживили  образ  новий,

Бог  побачив  -  ми  сини.
Ми  божественне  творіння
І  творці  також  є  ми.
Мова  мов  та  паляниця.

Сонця  світло  і  тепло.
Нею  можна  причаститься
І  добра  у  ній  зерно.
Розділи  на  частини,

Розламали  на  куски,
Мову  нашу  солов'їну
Оглушили  й  просопли.
В  інших  мовах  віглоски

Та  крупиці  від  добра.
Зерна,  що  не  проростуть.
Підмінили  ж  образ  й  суть.
Як  чужинці  всі  живуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024

А журавлі все летять і летять.

Суджений  твій  в  бою,  на  війні,
Думками  ти  теж  в  бою,  на  війні.
Ти  тил  і  молитва,  жага  життя,
Ранене  серце  та  небуття.

Розрив  і  провал
Та  він  знову  встав,
Ти  підняла,  ти  воскресила,
На  подвиг  його  лиш  ти  вдохновила.

Хто  як  не  він  зупинить  цю  рать,
Хто  як  не  ти,  його  підведе.
Втомився  давно,  кров  проливати
Та  обіцяв  тебе  захищати.

Ти  й  Батьківщина  ти  і  рідня,
Ти  зоря  в  небі.
Ти  не  сама.
Суджений  вмить  закриє  грудьми.

Він  обіцяв  тебе  зберегти.
Скільки  ще  бути  безумній  війні?
Скільком  полягти  в  кровавій  борні,
За  дім,  за  родину,  за  Батьківщину.

Щоденно  не  рівний  бій  же  іде,
Безумство  це  стадо  на  нас  знов  жене.
Не  з  тими  війну  ворогами  ведем,
Поміч  ми  марно  віками  ще  ждемо.

Без  бою  "у  штабах"  Схід  були  здали,
Розмінували,  асфальт  там  поклали,
Атомні  станції  не  захищали.
Та  вижидали,  час  їм  надали,

Щоб  ці  скоти  там  мінували,
Бетоннії  мури  розбудували.
Щоб  нові  редути  там  укріпили,
А  "журавлі",  щоб  летіли,  летіли.

Давно  вже  пора  зупинити  війну.
По  кому  стріляють,  де  лиш  бомблять?
Де  мирні  люди  ночами  не  сплять.
Той,  хто  при  владі,  на  ній  багатіє,

Кожна  сім'я  щодня  сиротіє.
Тільки  жидам  потрібен  цей  бал.
На  наших  кістках  будують  свій  храм.
Щоб  ми  поклонялися  тут  Сатані.

"Їх  "  президент  завжди  на  коні.
Свої  монументи  всюди  возводять.
"Урії"  хочуть  тут  панувати.
Одних  хижаків  змінили  на  других,

Знов  причащають  кров'ю  дітей,
У  кожному  місті  храм  цих  ідей.
Старий  знесли,  погруддя  на  місці,
У  бариші  не  "комуністи".

Бронзу  продали  і  заробили,
За  ці  монументи  ще  й  ми  заплатили.
Не  оборонні,  граничні  споруди,
А  на  коні,  колять  нас  в  груди.

Ми  рубежі  так  укріпляли?
Чи  були  в  змові,  без  бою  їм  здали.
А  "журавлі"  знову  в  небо  летять.
Жид  буде  вічно  тут  панувать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024

У темному лісі.

У  лісі,  лісі  темному
Удав  премудрий  жив.
Адама  він  із  Євою
Не  раз  був  спокусив.

Зайців  любив  та  кроликів,
Війну  між  них  зробив.
Залишив  їх  голодними,
А  зайчиняток  з'їв.

Личика  -  бізнес-леді
У  лісі  тім  жила.
І  до  її  хатиноньки
Стежина  всіх  вела.

В  корчмі  вона  жила.
Вона  кохала  зайчиків,
Хвостом  манила  їх.
А  їв  із  нею  зайчиків

Сіренький  людоїд.
Спиртним  їх  спокушала,
Наркотики  вживала,
А  зайченят  малесеньких

В  печі  там  запікала.
Валюту  із  листочків
Вона  в  корчмі  ввела,
А  тії  "зелененькі"  під  ссуду  всім  дала.

Носили  їй  яєчка,
Носили  й  молочко
Та  мало  їй  було,
Листочки  ж  бо  під  попкою  не  гріли  й  не  росли.

Листочки  ті  безсовісна
Лисичка  продала,
Від  вовчика  й  медведика
Дохід  уберегла.

Тепер  уже  у  "зайчиках"
Валюту  подала.
Зраділи  бідні  зайчики,
Що  запит  цей  був  зріс.

Пустили  вони  вовчика
У  дім  свій  погостить.
А  вовчик  не  овечка,
Задрав  усіх  зайців.

Не  буде  більш  інфляціїї,
Він  сам  усіх  поїв.
Хто  слухав  цюю  казочку,
Впізнав  у  ній  савців.

І  ти  сіреньким  зайчиком
До  них  чомусь  забрів.
Не  бійся,  сірий  заїнька,
Іди,  іди  до  нас.

Горить  твоя  ялинонька,  горить,  
Про  це  й  цей  сказ.
Не  бійся,  сірий  зайчику,
Іди,  іди  до  нас.

Будують  знову  замки
У  лісі  хижаки.
А  ти,  біленький  зайчик,
Скачи  на  них,  скачи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024

Хвилі кохання. ( (18+) )

Хвилі,  хвилі  кохання
Накривають  з  головою  зрання.
Неймовірні  відчуття,
Ти  моя  жива  вода.

Ти  солона  та  жада,
Ти  нестримна,  ти  кохана.
Хвиля  в  тіло  переходить
До  безумства  нас  доводить.

Ми  мов  в  морі  кораблі,
Ми  пливемо  в  цій  струї.
Ми  у  просторі  гяляєм,
Мить  чудесну  відчуваєм.

Ейфорія  у  воді.
Хвилі,  хвилі
В  цій  красі.
Барви  радужні

І  сонце,  ти  зі  мною,
Моє  сонце.
Мої  води  зігріваєш,
Хвилі  в  небо  підіймаєш.

Та  несеш  мене  до  зір.
Ти  є  простір,  простір  зір.
Ти  солона  та  п'янка.
Афродита  ти,  морська.

Піна  береги  вкриває,
Хвиля  тіло  так  ласкає.
Я  милуюся  тобою
Й  неймовірною  красою.

[b]Лось,  ау,  ти  де?[/b]

Так  чомусь  в  нас  повелося,
Полюють  тут  завжди  на  лося.
Перебили  всіх  вовків.
Кажуть  лютий  був  в  лісах  той  звір.

Вовчі  шкури  повдівали
І  самі    вовками  стали.
Чомусь  винного  шукають,
Кого  вбили  точно  ж  знають.

Лось  рогатий,  він  і  винен,
Жертва  він  і  він  повинен.
Ми  вину  перекладемо
І  лося  завжди    знайдемо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024

Рибалка.

Закон  карми  спрацював.
Рибак  наживкою  вже  став.
Як  не  верти,  ми  всі  частина  цеї  гри.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024

Полювання на лося.

Скількох  безневинних  чекає  розплата,
Тому,  що  немає  управи  на  ката.
Смерть  знов  косою  ламає  тут  долі,
Стаду  баранів  не  жити  на  волі.

Агнеці  були,  агнеці  є,
Жертвопренесення  в  Ад  всіх  веде.
Кати    тиранів  чекають  наказ,
Тіні  смертельні  жалять  всіх  нас.

Тінями  тіні  перемогти?
По  смерті  у  смерть  дорогу  знайти.
Чи  всі  вже  осліпли,  не  бачимо  світла,
Чи  темнії  тіні  у  вашій  душі?

Невже  ця  Земля  -  для  саранчі?
Невже  паразити  правити  будуть?
Невже  лиш  героїв  у  бій  лиш  зову  я?
А  можна  хоч  раз  та  навпаки,

Щоб  зникли  Боги.
Щоб  Сонечко  радісно  всім  посміхалось.
Щоб  диво  щоденно  тут  відбувалось.
Щоб  мирно  жилося,  без  цього  ось  лося.

А  ті,  що  з  рогами
Вони  ж  бо  не  з  нами.
Тінню  стоять  вони  за  спинами.
Та  управляють  цими  ділами.



[b]Корупція  вічна![/b]

В  Україні  знов  павук
Плите  павутину.
Мафія  давним  давно
Тягне  нас  в  трясину.

Павуки  уже  давно
Мафію  підмяли.
А  нас  вони  й  подавно
Віками  плювали.

Мафія  ж  безсмертна,
А  вони  над  нею.
Корупційна  павутина
Править  над  Землею.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024

Бути добру.

[b]Хто  володіє  ресурсами  -  той  володіє  і  світом[/b]


Винувата  в  цій  війні  й  "уранська"  ця  влада,
А  до  неї  призвела  і  у  Раді  зрада.
Чому  люди  та  на  Сході  хочуть  у  Росію  ?
В  нас  жилося  ж  пречудово,  бідність  в  Україні.

У  народу  хіба  влада?
Народ  наш  воює.
Зате  влада  розрослася
Й  над  нами  панує.

Про  обов'язки  забули,  певно  і  не  знали.
Навіть  на  землі  народній  статки  заробляли.
Продавали  тут  ресурси,  снаряди  й  гармати.
Ще  й  як  жити  їм  на  Сході  стали  диктувати.

Наче  їм  насильно  жити  в  Україні,
Наче  їх  домівки  та  не  погоріли.
Наче  всі  в  достату  живуть  в  Україні,
Лише  тим  ЕС  манять  нас  і  нині.

Туди  не  візьмуть,  пора  б  й  зрозуміти.
То  скажіть  кому  в  злиднях  світить  жити?
Чому  в  нас  найнижча  в  Європі  зарплата,
Чому  золота  в  влади  лиш  палата.

Чому  лиш  баригам  посміхнулась  доля,
Чому  лиш  жиди,  ситі  та  довольні.
Чому  найбагатша  в  Європі  держава
Взяла  свій  народ  та  і  обікрала?

Чому  ви  скажіть,  мирно  та  не  жити.
Кому  ж  бо  потрібно  Схід  було  ділити?
Невже  ми  насильно,  тут  когось  тримаєм,
Невже  добровільно  на  фронт  заганяєм.

Собі  ви  скажіть,  нас  на  Сході  люблять?
Народ  розділили,  в  геноциді  гублять.
Ті,  що  є  бариги,  чиї  тут  є  статки.
Всі  ж  бо  за  кордоном,  трісця  їхній  мамці.

Все  лише  вивозять,  хоч  й  війна  -  жирують.
За  них  соколята  на  війні  воюють.
Чиї  тут  маєтки,  віли  та  палаци?
Чомусь  не  палають  в  цій  війні  їх  дачі.

Чомусь  ця  війна  з  бідними  ведеться,
Жидовству  повірте  все  так  не  менеться.
Повернуть  в  країну  всіх  отих  "хазяїв",
Відберуть  у  них  всі  поля  безкраї.

Повернуть  народу  надра  всі  й  заводи.
Будемо  самі  керувати  в  домі.
От  коли  заможні  будуть  всі  в  державі,
Буде  з  нами  й  Крим,  трясця  його  мамі.

Бути  лиш  добру  на  всій  Україні.
Бути  тут  щасливій  кожній  вже  родині.
Досить  ворогами  всіх  нас  тут  лякати.
Пора  чемодани  жидам  пакувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024

Доброго ранку, Україно!

День  почався  вранці  рано,
Сонечко  в  дім  заглянуло
І  в  віконце  підморгнуло.
Я  до  милого  поїду,  поїзд  мирний  туди  їде.

Поїзди,  мости  кохання,
Нас  єднають  зранку,  зрання.
В  нас  зростає  лиш  кохання.
Нас  єднає  і  зове.

Милий,  любий,
Де  ти,  де.
Ти  в  мені,
Ти  завжди  є.

Ти  -  то  Сонечко,  моє.
Ти  тепло,  ти  жар  багаття.
Аромат  п'янкої  кави.
Радості  моєї  барви.

Більше,  віриш,  не  сумую,
Не  боюсь,  тебе  пишу  я.
Білим  світлом  на  просторі,
Посміхаються  нам  зорі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2024

Вакула - зілля від безумства .

Наш  Бог  -  ЛЮБОВ,
Пришестя  -  змова,  з  пут,  оков.
В  любові  -  наше  наказання,
ЛЮБОВ  -  від  рання  до  смеркання.

У  серці  нашім  наш  є  БОГ,
А  божий  суд  -  до  Аду  крок.
Чорти  зовуть  в  Армагедон,
До  сатанистів,  у  притон.

Мессію  хочуть  заманити,
Людей  безгрішних  тут  убити.
Безсмертя  їх  віками  манить
Та  в  пеклаі  полум'я  їх  шкварить.

Безсмертні  муки,  нескінченні,
Вони      безумні  та  скажені.
Вони  в  пекельному  вогні,
Безумні  ж  люди  на  війні.

А  хто  кохає,  той  живе.
І  вічний  бій  з  чортом  веде.
Чорта  сажає  він  в  торбину,
Оксану  ж  любить,  сильно,  сильно.




[b]Вопросики.[/b]

Не  понятно  почему
Все  мы  движемся  к  нулю.
Невозможное  возможно.
Вот  поверить  в  это  сложно.

Все  ведь  есть  давным  давно,
Погружаемся  ж  в  кино.
Расширяется  планета,
Космос  движется  к  Рассвету.

Почему  же,  почему,
Люди  движутся  к  нулю.
Этот  нулик  кто  придумал  ?
Обмануть  кто  нас  задумал  ?

Почему  же,  почему
Все  тут  сводится  к  нулю.
Вечность  есть,
Почему  мы  тут,  мы  здесь?

Я  скажу  вам  по  сюжету  :
-Выхода  умом  здесь  нету.
Земля  дышит,  Земля  видит,
Земля  людей    ненавидит.

Осознай  эту  реальность.
Сбросить  нужно  виртуальность.
Освободись,  свой  ум  останови,
Дыши,  лети!

Земля  живая  и  растет,
Миллиарды  лет  живет.
Солнце  уже  есть
И  мы  тоже  здесь!

Больше  некуда  идти,
Ты  дыханьем  ощути.
Осознай  всю  бесконечность,
Ведь  в  любви  лишь  наша  вечность!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2024

Реальність крутіша за гру.

"Армагедон"  -  компютерна  гра.
Тих,  хто  йде  пішки  -
Вбивати  пора.
Іду  по  коліна  я  по  воді,
Навколо  калюжі,
Я  певно  вже  в  грі.
В  ній  же  машини
Вбивають  людей,
За  тупий  бонус
Жах  там  оцей.
Там  водії  пішоходів  шукають,
Кровю  там  траси  вони  заливають.
Зараз  зима.
Дивна  пора.
Струмкам,  струмками  біжить  скрізь  вода.
Нема  тротуарів,  в  воді  перехід.
Як  би  хоч  слизенький,
Як  би  хоч  би  лід.
Ноги  в  воді,  машини  летять,
Залити  тебе  зверху  хотять.
Не  пригальмує  і  не  пропустить,
Він  же  водій  права  в  нього  є.
Він  же  у  МРЕО  був  їх  купив,
А  в  голові  вітер  все  змив.
Йде  вже  постійно  цяя  війна.
Я  розуію,  раз  піший  -  хана.
Не  найкоротший  безпечний  маршрут,
По  тротуарі  на  тебе  вже  пруть.
Добре,  коли  велосипед,
Буває  й  машина  й  не  вімкнено  світло.
А  ми  пливемо  по  цій  знов  воді,
Ми  на  робуту,  щасливі  усі.
Викрутим  куртку,  посушим  взуття.
Йде  ж  нескінченна,  йде  тут  війна.
Давно  вже  рослин  перемогли.
Кедри  спиляли,  за  ними  дуби.
В  асфальт  закатали  поля  та  луги.
Насінню  ніколи  там  не  рости,
Я  промовчу  про  бур'яни.
Ми  обізвали  їх  "сорняки",
Не  штучні  культури  померли  й  вони.
Ми  розділились  самі  у  природі,
Одні  на  машині,  інші  в  воді.
Ті,  що  в  воді,  вони  "сорняки",
Ти  гірбіцидами  їх  потрави.
Безпечним  тоді  на  трасі  рух  стане,
Ніяке  теля  там  не  затряне.
Кожен  крутий,  всі  в  іномарках,
А  там  подивись  їдуть  у  танках.
І  іномарки  тріщать  та  в  вогні,
Так  відомстили  їм  люди  прості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024

Цирк

[b]Чому  б  з  себе  та  не  посміятись,  навколо  цирк  та  різні  клоуни[/b]

Була  школа  лісова,
Де  й  навчалась  дітвора.
В  цирк  все  це  перетворили,
З  мавпи  вчительку  зробили.

Була  квочка  і  курчата,
Стала  мавпа  й  зоопарк.
Там  осел  і  там  жираф,
Там  свиня  на  задній  парті,

Крокодил  відкрив  вже  пащу,
Там  фламінго  серед  мавп,
Мавпи  ж  мавпи  гомонять.
Ця  вистава  цілий  день.

Вчитель  там  мов  той  олень,
Йому  ріжки  всі  зробили,
Цим  себе  знов  розсмішили.
Там  осел  на  голові,  приклад

Дав  цій  дітворі.
Там  свиня  завжди  голодна,
Їсть  і  їсть  і  все  ж  голодна.
Там  верблюд  на  задній  парті

І  влучає  він  по  мапі,
Слина  стуйкою  летить,
Цим  він  клас  весь  веселить.
Мавпа  цей  процес  очолить,

З  класу  вже  очей  не  зводить.
А  сова  на  першій  парті
В  попку  вставила  зарядку.
Слон  в  мобільнику  завжди,

Переміг,  усі  ж  козли.
Клоуни  на  кожній  парті,
Бо  навчання  то  є  жарти.
А  директор,  як  козел,

На  зелене  він  присів,
Доїть  він  вже  і  ослів.
Глядачі  лише  сміються,
Коли  ослики  там  б'ються.

Просто  справжнє  шапіто,
Там  лапша  і  кокс  й  вино.
Вовк  з  батьками  не  живе,
Він  лисичці  зняв  квартиру,

Возить  в  школу  на  машині.
Лев  розкриє  лише  пащу,
Мавпа  бігає  мов  в  хащах.
Отакий  атракціон,  від  козлів  низький  поклон.  

А  зайців  же  розвелось,
Усміхнувся  навіть  лось.
В  списку  є,  а  не  піймаєш,
Де  вони,  ти  не  гуляєш.

Там  бутилки  вже  літають,
Бджоли  жалять,  всі  гуляють.
Там  тусовка,  там  аншлаг.
Цирк  цей  любить  і  жираф.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024

Каток

Татко  півник  взяв  курчат
І  повів  на  став  гулять.
Ті  в  коньках,  ті  на  санчатах,
Мов  би  дітки,  мов  малята.

Півник  крильцями  й  ногами
Вправно  вмить  зробив  каток.
А  коньки  зробив  з  гілок,
А  курчата  мов  малята

В  кучку  на  катку  всі  збились,
Дружно  всі  розчервонились.
Хтось  упав,  хтось  ще  стоїть,
А  ось  там  вона  летить.

На  катку  мов  фігуристка,
Мама  курочка  -  артистка.
Клювом  в  лід  вона  клює,
Приклад  діткам  подає.

Настрій  всім  вона  підняла,
Так  кумедно  взяла  й  впала.
Став  ожив,  загеготав,
Півник  й  той  від  сміху  впав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024

Курник.

Сіра  квочка  з  ранку  рано,
В  школу  знову  забрила.
А  курчата  молоденькі
Тут  як  тут,  їх  тридцять  два.

У  курятні  цюю  школу
Пан  господар  був  відкрив.
Вчи  курчат  ти  по  новому
Він  цій  квочці  був  велів.

Не  оцінки,  а  яєчка
Ти  клади  їм  в  рюкзачки.
Коли  хочуть  вони  їсти,
Ти  налий  в  стакан  води.

Квочка  прямо  ожила,
Мов  своїх  оцю  малечу,
Вчити,  вчити  почала.
Ви,  два  півники

До  дошки,  витріть,  вимийте  її.
Ви  дві  курочки  у  двір
Там  пшоно  і  там  ваш  дім,
Ти  шустренький  погуляй,

Цих  дівчаток  поганяй.
Ти  чорненький  кукурікай,
Всі  не  лопнуь  же  від  сміху.
Там  водичка,  там  овес,  а  хто  слухав  -  молодець.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024

Рибалка (байка)

Все  в  природі  не  спроста,
То  є  істина  проста.
Риби  тільки  ікру  скинуть  -
З  птахом  в  небо  і  полинуть.

В  снасті  рибок  завжди  манять,
Там  їх  плоть  гачки  і  жалять.
Там  тріпоче  рибка  й  рветься.
Рибак  -  просто  посміхнеться.

Рибка  ротик  лиш  відкрила
В  мить  на  небо  вже  й  поплила.
Вже  покірна  як  бревно,
Всім  відомо  це  давно.

А  людина  мов  рибина.
Снасті  інші,  суть  же  та:
-Ти  -  улов  для  рибака.
На  крючок  до  них  попав  -

Не  зірвешся,  ти  пропав.
Волею  тебе  годують,
Хижі  птахи  так  полюють.
Лиш  слабинку  собі  дав  -  в  кігті  зразу  і  попав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024

Бувальщина "Порятунок"

Рідні  грошики  зібрали,
В  руки  чорту  передали
І  солдата  обміняли,
Так  з  полону  й  рятували.

Той,  хто  чорту  заплатив,
Той,  лишився  і  живий.
Радість  довгою  була?
Жадність  в  суд  їх  повела.

Щоб  законном  повернули,
Мол  чорти  їх  обманули.
В  рясі,  всі  такі  поважні,
Важні,  важні  -  не  присяжні.

Золотий  ципок  на  шиї,
А  в  руці  у  всіх  мобіли.
Хто  там  слушав  й  так  рішили,
Вирок  тут  проголосили.

-  Марно  тебе  обміняли,
Волі  сотні  там  чекали.
Ти  не  вдячний,  ти  барига,
Був  би  там  ти  в  суд  не  біг  би,

Що  живий  ти  ще  радів  би.
Марно  тебе  обміняли,
Й  тут  чортів  часи  настали,
-Розумієш  це  вистава,  а  чекають  тебе  нари.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024

Змайстрували годівнички наші братики й сестрички.

Біля  годівнички  щебетали  синички.
Сальце  коштували  і  не  гордували.
Враз  із  гілки  снігурі  злетіли,
Та  на  горобців  сніжки  полетіли.

Такі  пишні  та  вродиві,
Груди  в  снігурів  красиві,
А  синички  мов  лисички,
Хвостиском  змели  пшеничку.

А  горобчик  приг  та  скок,
Сало  в  дзьобик,  з  гілки  шморг.
Так  і  люди  мов  синички,
Вільні  біля  годівнички.

Волю  тільки  людям  дай,
Полетять  і  не  шукай.
Від  любові  до  надії
Протягнулась  наша  віра.


Птахи  дружно  гомоніли,
Дітки  радісні  і  милі.
Годівничку  змайстрували,
Пташенят  нагодували.

Голод  й  холод  не  страшний,
Якщо  в  тебе  дім  міцний.
Коли  є  кому  подбати,
Можна  в  домі  й  щебетати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024

Быть человеком!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SQ5x2F_ftDo[/youtube]
Человек  ли  ты?
Это  есть  начало  пути.
По  лестнице  вверх.
Ты  ставишь  чужие
Интересы  выше  своих?
Кто  тебе  милее
С  вас  двоих?
Тайны  жизни
Растений-людей
Не  разгаданы  
И  по  сей  день.
Что  б  быть  человеком
Нужно  взрасти.
Ты  лишь  в  начале  пути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024

Життя.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8nWo6u8ZXGY[/youtube]
Життя  немов  білка
Біжить  і  біжить.
-Встигнути  б,  встигнути  б.
Стрілка  ж  біжить.

Ніби  та  білка
В  тім  колесі
А  час  в  нас  крадуть,
Крадуть  уже  скрізь.

Знову  постійно
Кудись  поспішаємо.
Життя  не  на  те  
Ми  чомусь  витрачаємо.

Від  життя  ,  від  життя  
Ми  тікаємо.
І  не  живемо,
Не  дожинемо.

Поїзд,  маршрутку...
Наздоганяємо.
Таксі  не  для  нас.
Ми  не  встигаємо.

[b]Жизнь[/b]





Жизнь  словно  белка
Бежит  и  бежит.
-Успеть  бы,  успеть  бы.
А  стрелка  -  бежит.

Будто  бы  белка
В  том  колесе
А  время  крадут,
Крадут  в  нас  везде.

Мы  постоянно
Куда  то  спешим.
И  на  себя  
Постоянно  ворчим.

От  жизни  своей  
Мы  убегаем.
И  не  живем,
Мы  только  мечтаем.

Поезд,  маршрутку...
Мы  догоняем.
Такси  не  для  нас.
Не  успеваем.

Словно  мы  белка
В  том  колесе.
-Успеть  бы,  успеть  бы.
Вот  мы  й  на  крючке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024

Зимова радість.

Як  мило,  як  любо,
Які  горизонти.
Радість  у  грудях,
Довкола  краса.

Надворі  зима,
Не  мов  би  весна.
Мов  молодуха,
А  подих  який.

Яка  там  вже  старість,
Живий  й  молодий.
Таке  все  пушисте,
Блиск,  красота.

Хатина  мов  палац
Й  королева  сніжна.
Скрізь  мов  хазяйка,
Землю  убрала.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8nWo6u8ZXGY[/youtube]
Пух  лебединий  в  заносах  блищить,
Серденько  в  грудях  мов  річка  звучить.
Зима  мов  Снігуронька  з  снігом  крокує,
Сонечко  вгору  повільно  мандрує.

Любо,  уважно  я  це  споглядаю.
Думки  сумні  під  сніг  я  сховаю.
Хай  буде  милою  кожная  мить,
Мирно  й  спокійно  метіль  вкриє  світ.

Білими  будуть  міста  і  поля.
Полумя  горя  зупинить  зима.
Кожен  життям  нехай  дорожить
Та  усвідомить  радості  мить.


[b]Діти  Землі[/b]

Ми  сини,
Сини  Землі.
Миру  мир,
Ми  на  Землі.

Ми  планети  цеї  діти,
Нам  потрібно  всіх  любити.
Всі  ми  родичі,
Ми  діти.

Це  потрібно  зрозуміти.
Ми  сини,  Землі  ми  діти.
Хто  чужинці  на  землі  ?
Хто  захватчики  Землі.

Ми  частинки,  ми  крупинки,
Ми  не  власники  планети.
Яка  власність  й  дивіденти?  
Хто  придумав  цей  абсурд  ?

Хто  скажіть  тут  душегуб  ?
Де  кохання,  де  контакт  ?
Тут  постійно  Сталінград.
Знову  йде  війна  за  Крим

Та  будують  жиди  Рим.
Знов  підручники  напишуть.
Діти  все  це  перепишуть.
Розуму  нема  й  не  буде.

Ви  раби,  ви  є  не  люди.
Ви  не  діти  цій  планеті.
Ви  в  тюрмі
І  ви  всі  зеки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024

Друг друга истребим и на костях в Крыму - Иерусалим.

Ресурс  исчерпан  -  конец  войне,
Но  есть  ведь  люди  -  царь  на  коне.
Для  каждой  войны      живой  есть  ресурс.
В  каждой  колоде  -  трефовый  туз.


Новые  стадии  старой  войны,
Смерть  мирных  людей,  приход  Сатаны.
А  для  прихода  жертвы  нужны.
Пасть  на  колени  люди  должны.

Никто  ведь  не  верил
В  исход  всех  людей.
Бойню  готовил  тиран  иудей.
Новый  порядок  с  воною  пришел,  кто  не  увидел  -  с  ума  ведь  сошел.

Оловянных  солдатиков  на  смерть  везут.
Ресурс  человеческий  в  печку  й  сожгут.
На  годы  растянут  тут  приношение,
Иллюминаторов  провалят  решение?

Они  сами  не  верят,  что  это  возможно.
Но  оказалось,  не  так  все  и  сложно.
В  спину  стреляют,  гонят  толпу.
Выхода  нету,  гореть  всем  в  Аду.

Кто  это  видел,  нормальным  не  будет.
Кто  не  узрел,  тот  не  осудит.
Кто  не  горел,  тот  ли  потушит  ?
Кто  не  прозрел,  ест  снова  суши.



[i]ПОКА  ОДНИ  ВОЮЮТ,  ДРУГИЕ  ПРЕДАЮТ  И  ПРОДАЮТ[/i]
[b]Под  ширмой  войны  зажирели  лишь  жиды,  все  к  рукам  своим  прибрали,  все,  что  можно  -  все  продали.[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-HGNrbkWfqQ[/youtube]
Нам  русню  не  победить,
Кто  нам  это  разрешит?
По  колена  мы  во  лжи,
Мы  заложники  увы.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5oUi9wVlzgw[/youtube]
А  русни,  ее  ведь  нет.
В  голове  весь  этот  бред.
Мы  колония  давно,
Независимость  в  кино.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eG-iXu2kk5o[/youtube]
Нам  русню  что  б  победить,
Всех  жидов  переселить,
Нужно  просто  понимать
С  кем  й  за  что  тут  воевать.

Нет  империи  давно,
Две  колонии  й  кино.
Смерть  одна,  она  реальна,
Добивают  и  морально.

Великанов  истребили
И  кого  там  заселили?  
Нас  русня  не  победит,
Это  также  есть  вердикт.

Просто  нации  на  грани,
Это  длительный  процесс.
Рано,  поздно,  но  конец.
Тех,  кто  войны  разжигают

Все  ж  прекрасно  уже  знают.
Все  у  власти  иноверцы,
Сатане  открыли  дверцы.
Вера  новая  й  валюта.

В  голове  у  всех  есть  пута
С  верху  льется    этот  яд.
На  экранах  сущий  Ад.
Вашими  он  руками

Разберутся  также  с  вами.
Роботы  их  защитят,
Камеры  везде  й  следят.
Жалок  нынче  человек,

Очень  краток  его  век.
Он  в  коробке  от  рождения.
Ждет  его  лишь  истребление,
Сам  себя  он  истребит.

В  собственном  Аду  сгорит.
Полигон  на  Украине,
Адский  снова  тут  котел,
Жидовской  всем  приговор.

Нам  русню  не  победить.
Кто  нам  это  разрешит?
Независимость  -  обман,
Тут  колония  й  тиран.

Две  колонии  в  войне,
Даже  это  не  война.
Кто  ее  тут  объявил,
Кто  за  мир  скажите  был?

Войну  можно  победить?
Жажду  крови  запретить?
Везде  враги  -  шепчут  жиды.
Убей,  умри  -  Иерусалим  их  возроди.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024

Ох, эти губы…

Биение  жизни
В  ритмах  любви.
Ох,  эти  вздохи.
Любви,  любви.

Ах,  эти  стоны.
В  ритмах  сердец.
Ох,  поцелуи.
И  под  венец.

Касаясь  звезд,
С  тобой  всю  ночь.
И  этот  стон,
Вновь  в  унисон.

Все  так  спонтанно,
Как  первый  снег.
И  только  звезд
Светил  нам  свет.

Мы  танцевали
Любовь  сердец.
Качали  небо
И  падал  снег.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024

Наркотическая зависимость.

Где  же,  где  же  наши  дети.
Наши  дети  в  интернете.
Наши  дети  -  часть  сети
И  живут  они  внутри.

Блоги,  чаты  и  программы,
Дети  стали  частью  драмы.
Наркотический  сидром,
Игровой  хамелеон.

Там  видосики  й  порнушка,
Там  убойная  игрушка,
Там  уход  от  жизни  этой,
Не  известно  это  детям.

Их  хотят  там  и  учить,
Там  и  спать,  там  же  й  жить.
А  зачем  реальный  мир,
Ты  в  сети  той  "властелин".


Весь  контент  ведь  подберут,
Айти  роботы  там  ждут,
Все  они  супер-герои.
Убивать  их  учат  в  школе.

Там  й  вампиры  й  кровь,  резня.
Все  в  сети  почти  фигня.
Там  тупеют,  там  живут,
Там  лишь  подвиги  их  ждут.

Робототехника  й  регресс
Вот  вам  весь  в  сети  прогресс.
Вас  всех  в  сети  заманили,
Разум  людям  отравили.

Без  мобильника  вы  кто?
В  вас  вселили  это  зло.
Как  же  мы  ведь  раньше  жили,
Были  в  стрессе  аль  тужили?

Без  мобильника  ты  кто?
Ты  теперь  ведь  часть  него.
Дозы,  дозы  вам  дают,
Зомби,  зомби  там  живут.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024

Чужие, будто бы дети, но штучные дети, рабы.

Если  в  вас  вера  другая,
Вы  ж  стадом  ворветесь  в  наш  храм.
Есть  и  планета  иная,
Она  вам  не  по  зубам.

Стадо  ведут  ведь  всегда,
Стадо  слепо  и  опасно.
А  в  стаде  прожить
Вам  не  страшно?

Вера  и  та  ведь  страшна.
За  веру  готовы  убить,
Храм  иноверцев  себе  прихватить,
Вы  большевик,  вы  с  наганом.

Пьяный,  тупой  и  толпой.
Ты  иди  первым,  я  за  тобой.
Гиены  одни  и  их  вой.
Захват  вы  прикрыли  войной.

Чем  больше  растет  это  стадо,
Тем  больше  увы  в  мире  лжи.
Вам  веры  своей  ведь  не  надо.
Алчность  в  вашей  крови.

Каждый  крупица  ведь  Бога.
Кто  то  руки  и  ноги,
В  ком  то  крупица  души.
Попробуй  нас    разбери.

Листья  на  дереве  мы.
Инстинкты  и  те  в  нас  страшны.
Машина  убийства  ведь  мы,
Посланники  мы  Сатаны.

Тут  жили  прекрасно  без  нас.
Скажите  зачем  это  фарс.
Траву  под  асфальт  закатали,
Коробки-гробы  возвели.

А  вы,  что  другого  тут  ждали.
Леса  и  поля  вы  сожгли.
Какая  тут  красная  книга,
Кто  их  убил  и  за  что.

Мавпа  и  та  человечней,
За  что  убивали,  за  что.
Штучный  везде  муравейник.
Вид  один  правит  кругом.

Где  вы  видали  в  природе,
Мавпа  воюет  с  слоном.
Мавпа  кита  убивает,
Льва  и  того  укротит.

Не  мавпа,  не  мавпа  ведь  правит,
Она  притаилась  й  дрожит.
Боги  вложили  в  вас  знания,
Боги  вам  дали  ружье.

Вы  не  из  этой  планеты.
В  Вас,  в  вас  одно  только  зло.
Кто  всю  планету  изгадил?
Штучным  кто  жизнь  подменил.

Кто  же  все  это  исправит.
Все  как  всегда,  катаклизм.
Кризис  войну  порождает,
Собственность  вас  же  й  убьет.

А  миром  скажите,  что  правит.
Правит,  правит  ведь  зло.
Захватчики  вы  на  планете,
Ирода,  Ирода  дети.

От  вас  не  укрыться,
Ваш  мир  ведь  уже  не  спасти.
Чужие,  чужие  вы  дети,
Вы  дети  не  этой  Земли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024

А кому то это нужно, лисички взяли ж в руки спички.

И  в  голове  и  на  яву
Мы  верим,  верим  языку.
Он  как  всегда,
Всегда  обманет.

И  миг  победы
Всех  нас  манит.
Победа  ж  просто  невозможна,
Хотя  поверить  в  это  сложно.

Войну  ж  с  собою  мы  ведем.
Й  так  день  идет,  идет  за  днем.
С  своим  видением  в  чужое,
В  наших  желаниях  -  война.

Кому  й  зачем  она  ж  нужна.
Но  мы  ведь  лезем,  убиваем.
А  что  мы  в  этом  понимаем.
Идет  война  на  Украине.

Идет  она  по  всей  земле.
Кто  виноват,  был  мир  ж  везде.
Кому  то  просто  всегда  мало,
Кто  и  кому  дал  это  право,

Кто  не  так  мыслит  -  тех  убить.
Они  ж  не  так  хотят  ведь  жить.
Кто  вам  дал  право  убивать,
Как  жить  и  умереть  решать.

Чья  тут  земля  и  где  им  жить.
Не  вам  об  этом  ведь  судить.
Вы,  что  то  лучше  предложили,
Вы  просто  всех,  всех  вы  убили.

А  люди  лучше  жить  хотят,
Зачем,  зачем  их  принуждать.
Вы  мне  скажите,  что  вы  дали,
Реальность  й  веру  обокрали.

А  люди  лучше  жить  хотят,
Зачем  в  колонии  держать.
Да  там  империя,  а  тут  ?
Та  же  колония  и  плут.

Там,  где  живут  -  там  родились,
Вам  всем  завидно  -  зажрались.
Вам  ведь  завидно  -  в  вас  война,
Кровь  инодумцев  -  пей  до  дна.

Войной  войну  не  победить.
Зачем  же  головы  сложить.
В  этой  войне  -  победы  нет.
Зальют  лишь  кровью  белый  свет.

Язык  в  умах  яд  отложил.
Дурманом  мысли  заменил.
Слова  чужие,  смерть  -  твоя,
Идет  безумная  война.

А  территории  твои?
Тогда  в  тебе  есть  часть  вины.
Земля  планета,  мы  лишь  гости,
Так  почему  так  много  злости.

Всех  заставляют  умирать.
За  лже  желанья  убивать.
Зачем  единое  делить
И  иноверие  плодить?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024

Большие города…Сюда, скорей - сюда.

Город  -  джунгли,
Всюду  свалки,
В  воздухе  отходов  вонь.
Дремлет  бомж,
Застыв  на  лавке.
Глаза  открой,
Идет  Охота    за  тобой.
Трущобы,  витрины,
В  еде  ГМО,
Одним  словом  -  го  в  но.
Пролеты,  проспекты,  метро.
Хищник  сиреной  воет  давно.
Это  увы  уже  не  в  кино.
Снарядов  раскаты,
Гром  канонады.
Дрон  пролетел,
Люди  в  подвале.
Город  не  спит,
Кровь  в  людей  пьет,
Кто  то  ушел,
Кто  то  придет.
Кто  то  простит,
Кто  то  убьет.
В  джунглях  ты  дичь,
Город  сожрет.
Город  отнимет
Время,  здоровье,
Зато  тут  прекрасно.
Уют  и  застолье.
Ты  это  блюдо,
Тебя  тут  сожрут.
Приехал...
Мы  рады...
На  кухню..
Там  ждут.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024

Того, кто предал мы вославим и подвиг его повторим, мы женщины, Ад всегда с нами, змея мы дети увы.

Того,  кто  тебе  доверяет  легко,  ведь  легко  обмануть.
Для  этого  й  нужно  не  много,  дегтя  добавить,  чуть-чуть.
Того,  кто  тебе  доверяет,  ударить  у  спину  легко,
Слово  не  больно  ведь  жалит,  горький  в  любви  только  мед.

Легко  все,  что  было  изгадить,
Легко  под  себя  все  подмять.
Не  все  й  ничего  не  исправить.
Й  слова  тебя  ведь  убьют.

Того,  кто  тебе  доверяет,  использовать  тоже  легко.
Легко  и  приятно  бывает  ложку  дегтя  добавить  ведь  в  мед.
Того,  кто  тебе  доверяет,  легко,  ведь  легко  обмануть,
Назад  невозможно  й  исправить,  уж  лучше  ножом  прямо  в  грудь.

Легко  все,  но  после  -  едва  ли.
Грехи,  они  Ада  ведь  ждут.
Легко  тех,  кто  любит  ведь  ранить
И  встать  на  предательства  путь.

Мы  падая  ниже  кайфуем,
В  своей  эйфории  живем.
Ничем  мы  уже  не  рискуем,
Мы  под  себя  все  гребем.

Во  всем  ненасытность  й  коварство,
Во  всем  нет  желаньям  преград.
Кайфуя  идем  в  это  царство
И  нету  дороги  назад.

Того,  кто  любил  -  не  исправить,
Того,  кто  предал  -  не  спасти.
Лишь  нож  и  кровавая  рана  -
Всегда  остается  в  груди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024

Було, є, буде?

Прикрились  людьми  ніби  щитом,
Правлять  народом  ніби  скотом.
Війну  цю  довго  планували,
Де  вона  буде  всі  це  знали.

Де  найкоротший  шлях  на  Київ?
То,  хто  скажіть  в  усьому  винний?
Тих,  хто  розброїв  -  наказали  ?
За  газ  ми  зброю  як  віддали.

Склади  з  припасами  горіли,
Бо  там  припасів  не  було,
Для  нас  лише  оте  кіно.
Була  у  нас  і  "Сатана",

Один  снаряд  і  їх  нема.
Ніхто  б  на  нас  би  не  напав,
Один  лиш  звук  уже  лякав.
Ви  наказали  тих,  хто  здали  ?

За  те,  що  все  тут  розікрали.
Ви  ж  задниці  всім  їм  лизали,
Жінки  і  ті  чиї  лягали
Під  тих  бандитів,  що  рішали.

Куди  ударять  ви  ж  бо  знали,
А  ви  людей  -  евакували  ?
Про  жертви  фільм  лиш  показали,  шакали.
Самі,    самі  ,  ви  йдете  в  бій?

Цинізм  лише,  лише  брехня.
Не  проголошена  війна.
Тут  по  закону  щось  вчинили?
Війну  Россії  об'явили?

Вони  кричать,  що  їх  вбивають,
Які  ж  міста  їхні  палають?
Ми  наступ  кажите  ведем,
То  на  Москву  коли  підемо.

Її  ніхто  не  захищає,
Де  їхнє  війко  кожен  знає.
То  нас  загнали  в  огорожу,
Вовки  навколо,  кров  та  ікла.

Ви  відключали  навіть  світло.
Щоб  більше  жертв,    більше  ран,
Усе  покаже  це  екран.
Які  ж  закони  ви  приймали,  країну  просто  розкрадали.

Кому  скажіть  ви  звітували?
Тим,  хто  мир  гарантували?
Ви    НАТО  хочете  й  війну,
Самі  втягнули  нас  в  війну.

Ми  миротворцями  були,
В  Європі  ми  і  полягли.
Де  миротворчі  тут  війська,
Невже  війна,  її  нема.

Її  коли  проголосили?
Що  тут  законно  є  ще  нині?
Брехня,  одна  лише  брехня,
Іде  проплачена  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024

Бог милостивий?

Два  жиди,  не  вороги,  народи  вбивають,
Безневинно  мирних  в  землю  вони  заривають.
Час    не  настав,  божий  суд  ще  чекайте,
На  геноцид,  жидівський,  [b]Ви[/b]  споглядайте.

Торжество,  милість  божа.
Вас  закрили  в  огорожу,
За  три  дні  хотіли  взяти,
Вас  під  землю  всіх  загнати.

Бог  на  це  з  небес  дивився,
Він  за  вас  був  заступився?
Релегійна  знов  війна,
Бо  душі  земній  хана.

Два  придурки  військом  правлять,
Вас  по  плану  судить  Бог,
Вогонь  з  неба  посилає
Та  жидам  тут  догождає.

Алелуйя  проспівайте
Та  тиранам  догождайте,
Далі  зад  їм  ви  лижіть,
Як  в  минулі  сто  століть.

В  храм  нових  жидів  поставте,
Нові  оргії  там  правте.
Бог  він  милостивий,  так.
Бачу  все  це,  все  це  жах.

[b]
Путь  в  вечность[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vJ-xHMB6rLU[/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=vJ-xHMB6rLU
[i]Не  оловянным  солдатикам,  которые  одно  ,  что  делают  -  исполняют  приказы,  посвящается,  а  борцу  за  наше  светлое  будущее[/i]


Скажите  ,  кто  с  вас  его  поддержал?
За  вас  же  он  жизнь  в  бою  ведь  отдал.
Он  за  народ,  за  правду,  страну,
В  неравном  бою  борол  Сатану.

С  спутников  мирно  его  убивали,
А  вы  все  дрожали,  не  поддержали.
Сколько  у  власти  уже  Сатана?
Не  развалилась  еще  вся  страна?

Есть  еще  люди,  есть  и  ресурс,
Совести  нету,  с  честью  конфуз.
В  Вечность  герои  уходят  за  нас,
Мы  же  рабы,  мы  мясо  и  фарш.


[b]Договор  с  Богом?[/b]

Есть  ли  нет?
 На  нем  -  печать  Беса,
Вот  вам  й  ответ.
О  патриотизме  вновь  говорят,
О  долге,  границах  -  всюду  вопят.
Это  готовятся  вас  убивать,
Оловянным  солдатикам
Пора  умирать.
Кто  й  кому  должен  ?
Вопрос  сокровенный.
Они  нам  должны!
Ответ  есть  мгновенный.
Мы  их  вскормили,
Мы  их  подняли,  
Все,  что  есть  наше
Им  мы  отдали!
Духу  святому  мы  лишь  должны,
К  духовному  росту  стремится  должны.
Нечисть  убив  -  нечистью  станем,
В  ком  есть  душа  вас  не  обманет.
О  патриотах  он  промолчит,
Мир  есть  победа!
Ты  жив,  возлюби.
Слепцов  и  глупцов
Снова  прости.
Мир  в  Адском  мире
Ты  возроди.
Миром  войну
Хоть  раз  победи.
И  навсегда  ее  прекрати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024

Посміхаюсь, подумки з кимось тишком вітаюсь.

День  такий  світлий,  день  такий  ясний.
Морозець  щічки  щіпає  -  так  класно.
Хтось  народився,  хтось  полетів,
Хтось  про  це  мріяв,  до  когось  летів.

День  пречудовий,  кольору  неба  зараз  поля,
В  ковдрі  бликитній  чорна  земля.
Біленький  сніг,  промінчик  гуляє,
Хтось  із  віконця  дивлюсь  -  виглядає.

Дзвони  у  церкві  лунають  у  днину,
Звуки  ласкають  кожну  людину.
Колокол  б'є,  відлуння  лунає,
Серденько  в  грудях  в  такт  калатає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024

О чем то своем.

Что  то  мое  сердце  сильно  защемило,
Видно  о  своем  сердце  загрустило.
Что  то  калатает,  в  ритм  не  попадает,
Тех,  кого  любило,  сердце  забывает.

Стало  все  холодным,  леденеет  сердце,
К  милому  сердечку  я  закрыл  ведь  дверцу.
Что  то  загрустило,  жмет  оно  в  груди,
Видно  позабыло  сердце  о  любви.

Дни  сменяют  ночи,  ночи  холодают,
Темные,  без  звезд,  звезды  не  сияют.
Пасмурное  утро,  серенький  денек,
Лишь  в  камине  ярок  светлый  уголек.

Сердце  не  на  месте,  сильно  так  стучит,
Призакрыли  дверцу,  вот  оно  й  грустит.
Будет  еще  утро,  будет  светлым  день,
Потерпи  родное,  я  открою  дверь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024

Ели.

Обнял  мои  плечи  в  этот  зимний  вечер,
Я  как  мышь  дрожала,  зябко,  замерзала.
Ты  меня  согрел,  быть  со  мной  хотел.
Я  как  лань  умчалась,  чувств  я  испугалась.

Помню  этот  вечер,  помню    нашу  встречу,
Первый  поцелуй,  свечи  ты  задул.
Помню  эти  звезды,  в  небе  хороводы,
Снегом  заметало,  счастье  согревало.

Время  как  комета,  рядом  тебя  нету.
Холодно  в  постели,  одиноки  ели.
Ветер  их  колышет,  лес  все  это  слышит.
На  руке  снежинки,  да  не  на  картинке.

Плечи  опустились,  будто  все  приснилось.
Лета  улетели,  ветер  и  метели.
И  скрипят  вновь  ели,  они  побелели.
Я,  смотря  на  них,  сочиняю  стих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024

А зорі падали, комети плакали.

Мріями  зірок  сягали,
Посміхались,  святкували,
Планували,  будували,
Що  щасливі  -  ми  й    не  знали.

Десь  в  майбутньому  гуляли
І  чомусь  не  воювали,
Акції  ми  не  скупляли
І  нікого  не  вбивали.

Занавіс  лиш  відчинили,
О  тоді  ми  тут  й  зажили.
Мало  стало  наркоти,
Територій  та  бабла.

Й  почалася  тут  війна,
Там  повстали,  там  украли,
Там  стріляли  й  там  вбивали.
Зброю  тишком  розікрали  та  про  це  кіно  не  зняли.

Все,  що  було  ми  просрали,
Бидло  тут  ми  годували,
А  йому  все  мало  й  мало,
Все  навколо  загнивало.


Тучі  небо  нам  закрили,
Люди  стали  наче  тіні.
Оловяні  солдафони
Й  фараони  у  погонах.

Зорі  в  небі  ясні  ,  ясні,
Люди  ж  бідні  та  нещасні.
Ти  послухай,  що  говорять,
Зорі  з  неба  матом  згонять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024

Куда возвращаться?

Куда  возвращаться?
В  концлагерь?
Где  нету  ни  прав,  ни  свобод,
Во  власти  всегда  только  сброд.

Где  восхваляют  тирана,
Слова  из  дурмана  й  обмана,
Хроническая  повторяется  драма,
На  трон  снов  возводят  тирана.

Колония  пала,  колонии  нет,
Исчерпан  ресурс  й  выхода  нет.
Песком  засыпают  пустыню,
Желтеет  ее  котлован,

Ветер  вновь  гонит  дурман,
Белеет  пустыни  аркан.
В  пустыне  греховной,  земной
Барханы,  оголяет  ветер  барханы,

Кровоточат  с  под  них  человечества  раны.
Зато  снова  сыты  тираны,  не  видно  конца  этой  драмы.
Барханы,  барханы,
А  были  сады,  потом  котлованы,  раны,  раны.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024

Пусть страдают.

В  песка  пучине  люди  тонут,
Силовики  их  силой  гонят.
Ты  этот  ужас  не  снимай.
Ты  им  веревку  не  подай.

На  видео  ты  не  снимай,
За  всем  тут  смотрит  полицай.
Кибер-полиция  предупреждает,
Она  лишь  только  угрожает.

А  люди  тонут,  люди  стонут,
С  Земли  под  Землю  водно  час.
Вокруг  же  них  творится  фарс,
Как  будто  нету  под  ногами

Земли  и  люди  сами,  сами,
По  трупам  вверх  идти  должны.
Обвалы,  оползни  и  крики.
Никто  не  слышит,  все  приникли.


Под  панцирем  своим  живут,
Пески  ведь  там,  а  мы  вот  -  тут.
Иллюзорность  ведь  обмана
А  человечества  ведь  рана

Вновь  кровоточит  под  скалой,
Зальют  ее  потом  смолой,
В  асфальт  й  бетон  всех  закатают,
Пусть  страдают,  пусть  страдают.
 


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024

Народи вимирають.

Залякані  народи,
Невже  ви  й  досі  горді?
При  владі  в  вас  жиди,
А  ви  для  них  -  раби.

Продажні  президенти,
Жидів  лише  агенти,
Нажива  і  ненавість,  
Їх  дивіденд  цікавить.

Для  них  ви  -  вороги,
А  ви,  ви  є  раби.
Цю  опухоль  пригріли.
Вони  вас  пожаліли?

Вони  вже  все  скупили,
У  банках  дивіденди,
З  усього  в  них  проценти,
Ніколи  не  працюють,  лише  паразитують.

Вони,  вони  керують.
У  банках  і  країнах,
Юристи  й  прокурори.
І  скрізь  у  них  офшори.

Чуже  добро  вивозять
І  там,  там  продають,
На  цьому  і  живуть.
Границі  всі  відкриті,

Вони  ж  бо  не  раби,
Нажива  в  них  з  війни.
Уважно  придивіться
Хто  ваші  вороги,

Не  буде  і  війни.
Хто  сильно  так  волає,
Той  ваш  народ  й  вбиває.
Прекрасно  процвітає,  не  він  веде  війну.

Життя  ж  бо  на  кону.
Залякані  народи
І  віра  в  них  рабів,
Прислуга  у  царів.

Царі  ведуть  віками
У  боргові  їх  ями.
Війна  то  для  народу,
Дохід  -  для  їх  казни,  а  ви  -  раби,  раби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

Росія в кривих зеркалах, навіть й їх "правда" достала.

[b]Россия  в  кривых  зеркалах.  Николай  Левашов.  Ч  2.[/b]

Иудеи  кричат,
Иудеи  вопят,
Иудеи  лишь  правду
Нам  говорят.

Правда  такая  выгодна  им,
Серый  им  Бог
И  Херувим.

Иудеи  рассеяне,
Иудеи  в  нас  цари.
В  нас  забрали
Пол  Земли.

Всюду,  всюду  проникали,
Лгали,  лгали,  подкупали.
Нас  втравляли,  подкупали,
Обещали,  лгали,  лгали.

Все  богатства  увезли,
Мы  им  веру  отдали.
Они  веру  растоптали,
А  народы  -  истребляли.

С  Палестины  ведь  пустыня,
В  Украине  ведь  -  руины.
А  добро  ведь  увезут,
Кровью  все  везде  зальют.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

З наступаючим 2024 роком!

Новий  рік  вже  на  порозі
Й  щастя  йде,  воно  в  дорозі.
В  кожен  дім  хай  мир  прийде,
Радість  людям  хай  несе.

Хай  лиш  радісним  він  буде,
Всі  живими  люди  будуть,
При  здоров'ї  та  достатку,
Щасті,  радості  й  любові

Будьте  ви  завжди  здорові.
Хай  усмішка  на  вустах
Радує  теплом  всіх  нас.
Ось  ще  мить  і  він  прийде,  

Всім  нам  радість  принесе,
В  хороводах  ми  закружим,
Кращими  ми  трошки  будем,
Келих  дружно  підіймемо,  рідних  й  близьких  обнімемо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023

Ви росмішили коміка, невже це смішно.

Москаль  іде  без  голови,
Гіркі  залишив  він  сліди.
З  неба  летить  вічний  вогонь,
У  слід  йому  -  прокльони  й  стон.


[b]Столовка  закрыта.  Не  появились  ли  у  вас  русские  свиньи?  (НеБредСКАЗуЕМая  нация  и  ее  пятый  угол)[/b]

https://knigavuhe.org/book/ehtot-nebredskazuemyjj-mir/
[b]ЛЕНИН[/b]  -  [b]НЕ  РУС[/b]ский.
[b]Е[/b]сли  вам  не  [b]смешно[/b]  -  значит  вы  [b]НЕ  РУС[/b]ский.
[b]Н[/b]икто  не  наносил  такой  вред  [b]Укр[/b]аине  й  [b]Рос[/b]сии  как  [b]русский[/b].
[b]И[/b]  если  вы  еще  тут  -  значит  вы  русский.
[b]Н[/b]икто  в  столовой  не  [b]срет[/b],  только  [b]русский[/b].




[i]
Написал  не  Задорнов  и  это  уже  не  смешно.
[/i]
Если  хочешь  выпить  за  упокой  -  включи  телевизор.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023

Все ж краще про високе.

Зі  стадом  про  високе?
Усі  ми  -  одинокі.
Алегорічний  сенс?
У  всіх  на  думці  -  секс.

Говорим  про  високе,
Життя  ж  останні  кроки.
Який  у  цьому  сенс,
На  всьому  ж  ставим  хрест.

А  хрест  лише  є  символ,
Пропорції  людини.
Пиши  картини  сину,
У  вічність  ж  я  полину.

На  тебе  залишаю
Весь  світ  й  красу  розмаю.
В  останні  кілька  кроків
Скажу  лиш  про  високе.

Високі  почуття  ведуть  на  небеса,
Низькі  й  підступні  кроки
Спускають  у  могили.
Самі  собі  їх  риєм,  ми  не  літаєм  сину.

Тримає  світ  кохання.
Кохай  вночі  і  зрання.
Наповни  тіло  світлом
І  будь  до  всіх  привітним.

Сіяй  і  на  морозі,
Живи  життя  в  дорозі.
Сміливо  йди  вперід.
Для  тебе  хліб  і  мед  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023

Право одне, обов'язків тьма, зробили з нас чомусь козла. ( Хто інша сутність - вірш не про нього)

До  того  ближнього  кохаєм,
Що  ми  коханням  їх  вбиваєм.
Чоловік  жінку  й  навпаки,
Ось  це  робити  нам  з  руки.

До  того  любимо  людей,
Що  в  гроб  їх  діями  ведем.
Кохаємо  лише  себе
І  то,  коли  нам  припече.

Від  всіх  чогось  ми  вимагаєм,
Мозги  ми  ближнім  промиваєм,
Навіть  словами  й  то  вбиваєм.
Хто,  що  бажає  -  нам  всерівно,

Ми  переступим  неодмінно,
Терроризуємо  усіх  і  чиним  егоічний  гріх.
Ви  нам  потрібні,  вас  уб'ємо
І  ще  чомусь  добра  ми  ждемо.

Ми  про  обов'язок  говорим,
А  самі,  самі,  що  ми  творим?
Ти  зобовязанний,  повинен,
Від  тебе  всім  чогось  потрібно.

Егоістичний  терроризм,
Реально  все  це  кабалізм.
Раби  кохання  і  держави,
Лише  умерти  в  вас  є  право.


p/s  І  то,  самогубство  це  страшний  гріх,  ви  ж  не  сплатили  всі  борги,  не  всі    ще  муки  тут  зазнали.  А  після  Армагедону  чекайте  суд  ще  буде  Божий  і  нові  муки  та  круги  Аду.  Все  це  для  всіх  прописали  і  постановили,  невидиме  тавро  поставили  і  гримучі  змії  навколо,  не  видно  вам  їх?  А  хоч  один  з  тих  блогерів,  можновладців,  які  вимагають  виконання  вами  якихось  зобовязань  їм,  придуманих  ними  по  ходу  вашого  перебування  в  цій  тілесній  в'язниці  сам  виконує  свої  прямі  обов'язки  перед  вами?  Погоджуватись  з  написаним  мною  чи  не  погоджуватись  -  ваше  право.


[b]А  там  за  небесами,  у  вічності  з  зірками.[/b]

Щасливий  той,  хто  в  теремку,
У  свому,  свому  є  мирку.
Як  равлик  в  домику  живе,  
Кому  є  по...  на  все  оце.


Він  там  над  хмарами  живе,
Не  відчуває  усе  це.
В  своїх  ілюзіях  блукає,
У  задзеркаллі  щось  шукає.


І  дивовижні  там  картини,
Усі  є  юні,  дружні,  милі.
Усі  привітні  та  щасливі,
Де  лише  літні,  теплі  зливи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023

Проте солодко брешемо.

Живемо  в  неволі,
Яка  воля  в  оборі.
Брехню  в  уста  вклали,
Майбутнє  украли.

Хвалимо  болото,
Брехню  вклали  в  рота.
Ціності  в  кориті,
Усе  шито  крито.

Сон  і  той  украли,
За  що  тут  вмирали?
Ми  тому  в  вогні,
Бо  тонем  в  брехні.

Цвиндарі  ростуть,
Нові  біди  ждуть.
Похорон  щодня,
З  екрану  ж  брехня.

Жінкам  рот  закрили,
Щоб  не  голосили.
Все  добро  вивозять,
Смерть  же  на  порозі.

Тут  тому  вмирали,
Що  вони  нас  здали.
НАТО  й  те  боїться,
Біс  же  веселиться.

Кинули  давно
Наш  народ  в  ярмо,
Обору  закрили,
Геноцид  вчинили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023

Все из пустого в порожнее.

Так  много  пишем  ни  о  чем
И  похвалы  при  этом  ждем.
На  полках  томы  умножаем.
Себя  словами  возвышаем.

Не  зарастет  к  рифмам  тропа,
Идет,  идет  людей  толпа.
Но  мимо,  мимо,  все  проходят
На  полки  книг  глаза  подводят?

У  два  ряда  тома  стоят,
Писателей  не  сосчитать.
Один  талантливей  другого,
Не  может  быть  ведь  по  иному.

И  каждый  из  себя  гранит,
Годами  пыль  везде  лежит.
Печатали,  потом  сожгут,
Тома  в  костер  всегда  сойдут.

Тепло  для  тела,  миг  огня,
Кому  скажи  нужны  слова?
Послушать,  все  тут  соловьи,
Но  встали  все  не  с  той  ноги.

За  душу  буквочки  берут?
Ценителя  ведь  только  ждут.
Никто  в  пылу  й  искать  не  будет,
Мы  в  век  рекламы  все  забудем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023

Віра.

https://www.youtube.com/watch?v=JAs89aYWuJU
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JAs89aYWuJU[/youtube]
Віра  то  брехня,
Яку  насильно  в  вас  вселяють,
Людей  у  стадо  ж  знов  зганяють.
Світло  відають  Боги,  не  ви.
Віру  народам  несуть,
А  їх  скажіть  там  ждуть?
У  чужі  храми  не  з  дарами.
Щоб  паству  нову  захватити,
В  дастатку  вічно  знову  жити.
По  вірі  просто  ви  живіть,
Куди  не  звуть  ви  всі  не  йдіть.
Усі  самі  ще  очі  мають,
Добро  де  чинять,  помагають.
Людей  у  стадо  охрестили
І  стада  взяли  і  стравили.
Прихід,  дохід  -  ось  ваша  віра,
Монахи  ви?  Божа  людина?
Кому  потрібна  така  віра?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023

Страдальцы.

https://www.youtube.com/watch?v=ggIzLC8g2Fs
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggIzLC8g2Fs[/youtube]

[b]Быть  добру[/b]

Давайте  вместе  помолчим,
Поговорить  мы  все  хотим.
За  нас  давно  все  тут  решают,
Грядущий  день  нам  предрешают.


Детей  давайте  оградим,
Разве  страдать  мы  все  хотим.
Кого  то  мы  во  всем  виним.
Все  мы  праведно  грешим.

Подселенцы  ведь  вокруг
И  Сатана  давно  вам  друг.
Страдальцы,  как  же  шалко  вас,
Вы  сами  выбрали  ведь  фарс.

Мир  мертвых  вы  тут  возродили,
Свою  вы  душу  загубили.
Вы  части  матрицы,  системы,
У  вас  нет  выхода  с  дилемы.

Вы  информации  поток,
А  ваш  эгрегор  одинок.
Через  свет  в  огне  гореть,
Роду  быть,  пусть  будет  свет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023

Кручу, верчу, його хочу (18+)

[b]Милый,  ты  меня  согрей.  (  Песня  на  том  языке,  языке  любви)[/b]

Я  не  знаю  почему,
Я  хочу  всегда  к  нему.
Сердце  там  на  своем  месте,
Если  он  со  мною  вместе.

Если  что  то  с  ним  случилось,
Сердце  там,  в  груди  разбилось.
Калатает,  ритма  нет,
Где  любимый,  где  ответ.

Когда  слышу  его  голос,
Сердце  речкою  звучит.
Он  любви  моей  магнит.
Будто  дуб  он,  а  я  белка.

Я  ищу  его,  как  стрелка.
То  в  дупле,  среди  ветвей,
То  как  кошка  у  корней.
Милый,  ты  меня  согрей.

Я  как  будто  бы  му-му,
Я  хочу  всегда  к  нему.
Я  согрею  й  обниму.
Приласкай  свою  му-му.

Сама  не  знаю  по  чему,
Хочу  у.е.,  хожу  к  нему.
Сама  не  знаю  по  чему,
С  другим  мужчиною  живу.

Возьмет  за  шкурку  как  му-му,
В  его  объятьях    я  тону.
Сама  не  знаю  по  чему,
Хочу  как  кошка  я  к  нему.

[b]Кручу,  верчу,  його  хочу[/b]

Чому  не  знаю  ,
Його  жадаю.
Серце  в  грудях  аж  щемить,
Так  хочу  його  любить.

Мій  коханий  десь  гуляє.
Серце  в  грудях  калатає.
Всі  дзвінки  він  пропускає,
Абонет  певно  гуляє.

Коли  чую  його  голос,
Серце  річкою  звучить.
Він  в  коханні  як  магніт.
Ніби  дуб  він,  а  я  білка.

Заглядаю  я  мов  стрілка.
То  в  дупло,  серед  гілок,
То  загляну  у  шинок.
Любий,  більше  ти  не  пий,  краще  ти  мене  зігрій.

[b]C  Новым  годом![/b]

Крутится,  вертится  шар  голубой,
Руку  мне  дай,  станцуй  ты  со  мной.
Крепко  меня  ты  обними,
Вместе  со  мной  в  небо  лети.


И  обнявшись  дружно,  вместе
Мы  споем  вам  эту  песню.
Люди  Земли  за  мир,  за  свободу,
Мирному  быть  Новому  Году.

В  каждом  куточке  нашей  планеты
Пусть  мирно  играют  все  наши  дети.
Кружат,  путь  кружат  все  в  хороводах,
Мирному  быть  Новому  Году.

И  обнявшись  дружно,  вместе
Мы  споем  вам  эту  песню.
Люди  Земли  за  мир,  за  свободу,
Мирному  быть  Новому  Году.

Мне  не  страшна  вьюга  й  пурга,
Танцуют  со  мной  мои  все  друзья.
А  ну  ка,  все  дружно,  а  ну  ка  все  вместе,
Давайте  споем  в  хороводе  мы  песню.

Люди  Земли  за  мир,  за  свободу,
Мирному  быть  Новому  Году.
Звезды  сияют,  снежинки  летят,
Люди  все  в  мире  жить  ведь  хотят.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023

Метелиця. ( українська пісня)

Мете,  мете  метелиця,
А  сніг  в  намети  стелиться.
На  білому  коні
Я  радуюсь  зимі.

На  трійці  вороних
Життя  по  кругу  мчить,
А  бубенець  звучить,
Мить  мов  кінь  кудись  нас  мчить.

Мете,  мете  метелиця,
А  сніг  в  намети  стелиться.
На  білому  коні
Я  радуюсь  зимі.

Із  сніжинок    в  вікні  ліс  дрімучий,
Сніг  і  іней  й  навкруги  сніжні  кучі.
Під  ногами  сніг  скрипить  й  слід  сніжинок,
Я  радію  цій  зимі  сильно,  сильно.

Мете,  мете  метелиця,
А  сніг  в  намети  стелиться.
На  білому  коні
Я  радуюсь  зимі.

Сніг  стежки  всі  замітає,
Зима  снігом  все  вкриває.
Мете,  мете  метелиця,
Сніг  так  ніжно  стелиться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023

Після мене хоч потоп.

За  цим  принципом  живуть
І  гребуть  вони,  гребуть.
"Кучму  геть  вони  кричали".
Про  Гонгадзе  нагадали,
На  крючку  їх  всіх  тримали,
Наш  народ  же  обкрадали,
Гайки,  гайки  зажимали.
Залишали  нам  борги
І  до  ями  нас  вели.
Все  гребли,  гребли  ,  гребли.
Ідеологія  проста,
Тут  знайти  для  нас  козла,
Все  продати,  зруйнувати,
За  безцінь  до  рук  прибрати.
А  залишити  борги,
Хто  прийде  -  кредит  візьме
Й  далі  в  прірву  поведе.
Зек  в  країні  президент,
Був  у  нас  й  такий  момент,
Бідним  пенсію  підняв,
Щоб  дідусь  запам'ятав.
Інші  так  лиш  піднімали,
Щоби  ціни  знов  зростали.
Лиш  ладоньки  потирали,
Обіцяли  й  крали,  крали.
Після  них  завжди  потоп,
Зате  як  вони  живуть,
Їх  нащадки  вже  гребуть.
Ці  магістри  за  кордоном,
В  замках  перів,  всім  довольні.
Все  законно,  олігархи,
На  крові  ж  всі  їхні  статки.


p/s  Текст  до  аудіо  запису  тут
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001375

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023

Цикл Пори року.

Осінь...
Одиноке  дерево...
В  самотній  квартирі
Зачинені    вже  двері  .

Зима.
Хуртовина.
Рідке  волосся.
Сивина.

Весна.
Серце  полонила.
Ми  чекаємо  ще  дива.
Соловей  в  гаю  співає,
Хтось  на  нас  ще  виглядає.

Літо.
Сонечком    зігріто.
Посмішка  знов  на  губах.
Сяє  зіронька  в  очах.

Літо.
Ось  і  літо  закінчилось,
Тепло  в  серці  залишилось.
Обіцяло  повернутись.
Слід  тепліше  одягнутись.

Осінь.
Золота  пора  здобутків,
Урожаю  і  жатви,
Ти  люби  її,  люби.

Зима.
Ви  не  бійтесь  більш  морозу,
Ця  краса  вже  на  порозі.
Вічність  двері  відчиняє.
Вічність  є,  це  кожен  знає.

Весна.
Це  початок.
Це  й  кінець.
Цикл  кохання.
Пора  відродження,  зізнання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023

Їхня мова теж прекрасна.

 

Верни,  верни  мои  года,
А  на  снегу  блестит  слеза.
Снег  от  слез  зимою  тает,
Заметает,  заметает.

А  по  небу  коней
Ветер  вьюгой  гонит,
Стук  копыт  звучит  ,
Аж  земля  дрожит.

Снежные  метели
Снегом  вкрыли  ели.
Побелело  небо,
Занесло  все  снегом.

А  по  небу  коней
Ветер  вьюгой  гонит,
Стук  копыт  звучит  ,
Аж  земля  дрожит.

Как  же  стало  мило,
Как  в  дворце  красиво.
В  переливах  света
Солнцем  все  согрето.

А  по  небу  коней
Ветер  вьюгой  гонит,
Стук  копыт  звучит  ,
Аж  земля  дрожит.

А  сердечко  тает,
Как  звезда  сверкает.
В  музыке  зимы,
Кружим,  кружим  мы.

А  по  небу  коней
Ветер  вьюгой  гонит,
Стук  копыт  звучит  ,
Аж  земля  дрожит.

Снежные  метели
Снегом  вкрыли  ели.
В  замки  талых  льдин
Манит  звон  витрин.


http://ni.biz.ua/15/15_12/15_121002_otkuda-vzyalas-data--dekabrya.html



[b]Василь  Стус.  Час  творчостi.    Чи  витримаєш  ти  найтяжчий  іспит[/b]
[i]Мій  варіант,  переклад  на  рідну  мову[/i]

Чи  витримаєш  іспит  ти  жорстокий,
моя  любов?  Адже  зумієш,  так?
Уві  сні  -  твої    уста  сумні
і  Богородиці  пречистої  щоки  -

в  нічних  сльозах.  І  бачиться  рука  -
сумна,  беззахисна  й  тонка,
що  пише  на  стіні  про  довгий  термін
розлуки.  Здається  -  на  рідному  порозі

добра  ти  не  чекаєш  .  Не  кличеш    кожен  день
того,  хто  там,  у  вежі  чорній,
сумувати    залишив  тебе  тут  -    одну
з  великою,  мов  цілий  світ,  бідою.


[b]ОРИГІНАЛ[/b]


А  выдержишь  экзамен  ты  жестокий,
моя  любовь?  Ведь  ты  сумеешь,  да?
Во  сне  –  твои  печальные  уста
и  Богородицы  пречистой  щёки  –

в  ночных  слезах.  И  видится  рука  –
грустна  и  беззащитна,  и  тонка,
что  пишет  на  стене  о  долгом  сроке
разлуки.  Мнится  –  на  родном  пороге

добра  не  ждешь  ты.  Не  зовёшь  день  каждый
того,  кто,  в  башни  чёрные  спроважен,
тебя  оставил  здесь  –  скорбеть  одной
с  великой,  словно  целый  свет,  бедой.



[b]Как  победители  живут?[/b]

Мне  не  кричите  о  Победе,
Цена  победы  -  наши  беды.
Как  победили  живут  ?
Войной  на  свой  народ  идут.

А  немцы,  да,  они  -  не  мы.
В  ЕС  собрали  полземли.
Две  мировые  проиграли
И  не  фашистами  ведь  стали.

Их  победители  делили,
Стеной  Европу  разделили.
Они  отпор  тогда  им  дали  ?
А  всех  в  Европе  -  обогнали.

Объединить  они  сумели,
Мы  с  завистью  на  них  смотрели.
Как  победители  живут?
Кровью  Европу  ведь  зальют.  

Wie  leben  die  Sieger?

Schreien  Sie  mir  nicht  den  Sieg  zu,
Der  Preis  des  Sieges  ist  unser  Elend.
Wie  leben  die  Sieger?
Sie  führen  Krieg  gegen  ihr  eigenes  Volk.

Und  die  Deutschen,  ja,  die  sind  nicht  wir.
Sie  sind  die  Hälfte  der  Erde  in  der  EU.
Sie  haben  zwei  Weltkriege  verloren
Sie  sind  nicht  zu  Faschisten  geworden.

Die  Sieger  haben  sie  geteilt,
Sie  haben  Europa  mit  einer  Mauer  geteilt.
Haben  sie  damals  gekämpft?
Und  sie  überholten  alle  in  Europa.

Sie  haben  sie  geeint,
Wir  sahen  sie  mit  Neid  an
Wie  leben  die  Sieger?
Sie  werden  Europa  ausbluten  lassen.

Alexander  Gergel  22.12.2023.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023

Совок в людях

Совок  -  це  стиль  життя,
Совок  не  небуття.
Совок  не  для  сміття.
Совок  то  є  брехня.

Дві  армії  совка  -
Між  ними  йде  війна.
Советські  навіть  не  годують,
"Дайте  кушать"  -  хлопці  чують.

Тушонки  з  окопів  летять,
Ніхто  не  бажає  стрілять.
Цінувати  життя  -  брехня,
Ті,  хто  не  годують  -  ті  війну  цю  й  пропагують.

Хлопці  хочуть  жити  й  їсти,
Хлопці  ці  не  із  совка,
Їх  достала  ця  війна.
Росіяни  вороги  -  теж  брехня  й  кінець  війни.

Всі  в  Росії  проти  цього,
Всі  за  дружбу  двох  народів,
Не  підтримують  тирана,
Війна  в  серці  їхнім  рана.

[b]Вірш  присвячується  Чайківчанці[/b]  

В  твоїх  очах  іскряться  зорі,
У  сні  купаюсь  мов  би  в  морі.
Ночі  й  дні  в  уяві  і  сні
Тобі  усі,  мої  пісні.


Ясне  Сонце  -  зоря  ти  кохана,
Сіяєш  вночі,  сіяєш  і  зрання.
Ти  -найдорожчий  скарб  у  душі,
Жаданний  подих,  найкраще  в  житті.

Думки  мої  поряд,  в  тобі  .
Очі  твої  -  сняться  ві  сні.
Ти-    моя  муза  -ніжна  струна...
Пісня  із  гір,  моя  ти  весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023

Мелодія зими. ( Може хто зіграє?)

Поверни,  поверни  ...  мені    роки....
Блищить  сльоза,  плаче  душа.
Від  сліз  зимою  сніг      не  тане,
Колись  й  для  мене    час  настане.

А  по  небу  коней
Хуртовина  гонить.
Дзвін  копит  лунає,
Серце  зупиняє.

Сніжні  хуртовини
Вкрили  всі  ялини.
Побіліло  небо,посивіли  коси.
Сяють  на  ялині  сивини  заноси.

А  по  небу  коней
Хуртовина  гонить.
Дзвін  копит  лунає,
Серце  зупиняє.

Як  же  стало  мило,
Час  покрило  снігом.
В  переливах  світла,
Згадуємо  літо.

А  по  небу  коней
Хуртовина  гонить.
Дзвін  копит  лунає,
Серце  звеселяє.

В  грудях  крига  тане,
Серце  не  обмане.
В  музиці  зими
Закружляли  ми.

А  по  небу  коней
Хуртовина  гонить.
Дзвін  копит  лунає,
Серце  завмирає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023

Мелодия зимы.

Верни,  верни  мои  года,
А  на  снегу  блестит  слеза.
Снег  от  слез  зимою  тает,
Заметает,  заметает.

А  по  небу  коней
Ветер  вьюгой  гонит,
Стук  копыт  звучит  ,
Аж  земля  дрожит.

Снежные  метели
Снегом  вкрыли  ели.
Побелело  небо,
Занесло  все  снегом.

А  по  небу  коней
Ветер  вьюгой  гонит,
Стук  копыт  звучит  ,
Аж  земля  дрожит.

Как  же  стало  мило,
Как  в  дворце  красиво.
В  переливах  света
Солнцем  все  согрето.

А  по  небу  коней
Ветер  вьюгой  гонит,
Стук  копыт  звучит  ,
Аж  земля  дрожит.

А  сердечко  тает,
Как  звезда  сверкает.
В  музыке  зимы,
Кружим,  кружим  мы.

А  по  небу  коней
Ветер  вьюгой  гонит,
Стук  копыт  звучит  ,
Аж  земля  дрожит.

Снежные  метели
Снегом  вкрыли  ели.
В  замки  талых  льдин
Манит  звон  витрин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023

Оргазм…

Земне  кохання  то  обман.
Шалений  секс  наш  капітан.
Човен  любові  направляє,
Шплюпки  коханням  наповняє.

Ті,  хто  кохання  не  чекають,
Ріки  коханням  наповняють.
Рейд  безкінечний  у  безмежність
І  омивають  нас  моря,

Порти  відкрили  небеса.
Коли  кохання  ти  втрачаєш,
Присмак  кохання  відчуваєш
І  знову  манять  небеса.

Оргазм  то  є  лиш  перехід.
В  любов  небесну  то  є  вхід.
З  неба  спускається  душа,
Сіяють  щастям  небеса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023