oreol

Леви і гієни розважаються

Відкрийте  вікно  в  неосяжність  -
 безголовий  Лев,  вовк  у  брудній
білизні,  гієни  причаїлися  неподалік.
У  тіні  вони  сміються  і  плачуть,

Сходить  ранкова  зоря,  наповнюючи  всесвіт  любов'ю.

Зайдіть  у  брудне  лігво  :
Жертв  і  хижаків  змішують  у  цьому  хаосі,  
 Космос  малює  таку  дику  сцену.  
Тут  немає  місця  розуму,  це  сцени  для  невігласів  -

 Леви  і  гієни  розважаються  
Вночі  та  вдень,

Жертв  і  хижаків  змішують  у  цьому  хаосі,  
 Космос  малює  таку  дику  сцену.  
Тут  немає  місця  розуму,  це  сцени  для  невігласів  -

 Леви  і  гієни  розважаються  
Вночі  та  вдень,

Жертв  і  хижаків  змішують  у  цьому  хаосі,  
 Космос  малює  таку  дику  сцену.  
Тут  немає  місця  розуму,  це  сцени  для  невігласів  -

 Леви  і  гієни  розважаються  
Вночі  та  вдень,



Виживання  -  божевільна  гра  
Немає  місця  для  неприручених  істот.

 Пил  осідає,  але  ніколи  не  заспокоюється.
 У  цьому  домі  жартів  -  джунглі,  
Небезпека  на  кожному  кроці.
Хто  знає,  що  чекає  в  кінці.  

 Сміх  і  ревіння  луною  розносяться  коридорами.  
Подряпини  на  списаних  стінах.
Дикі  очі  та  гострі  кігті,  що  порушують  усі  закони,
Криваві  сцени,  крокодили  й  гієни.

Смертельні  ігри  вночі  та  вдень.  
Грається  порок,  звіріє  народ.
Виживання  -  це  божевільна  гра.  
Немає  місця  спокою,  безпробудна  темрява.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2025

Парад планет - то не є сон, співають птахи в унісон.

Парад  планет...
Місяць  не  мов  би
 ласку  вдихає...

Зоряний  танок
З  висот  споглядає.

Нічка    привітна  була,
Томним  відлунням    розмову  вела,
Немовби  зілля  підливала  ,
І  небо  млою  застилала  .

Ніч  така  ніжна,    привітна  була,
Томним  відлунням    розмову  вела,
Немовби  зілля  підливала  ,
І  небо  млою  застилала  .

Такий  пахучий  чай  в  дорогу  із  неба  Місяць  простяга,
Тремтить  душа,
Красуня  у  фаті  Земля.

Частинка  з  Місяця  в  пітьму  зникала,
Рум'янець  золотом  засяяйв..
Зірниці  огортав  серпанок.


Дрімота  мов  би  в  теплім  тумані  так  непомітно,  м'яко,  дурманно
Солодких  додала  фантазій,
Метелики  кружляли  мляво...
Блаженний  сон...безмежні  мандри..

В  обіймах  пелени...
Казковий  сон
І  голенькі..
під  дощом.

Ніч  така  ніжна,    привітна  була,
Томним  відлунням    покрила  тіла,
Немовби  зілля  підливала  ,
І  неба  мало,  нам  було  мало  .


[b]Зерна  сознания.[/b]

Исходящая  на  рассвете  Благодать,
Пробуждение,  сон  начинает  оживать.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PnbtOQJCiC0[/youtube]

Мир  живой,  живет  тобой.
Чем  скажи  тебе  помочь?
Жизнь?
Страданья  облегчить?
В  благодати  будем  жить.
Башни,  овраги,  пустыни  -
В  одиночестве  люди  бессильны.

Холмы  печали  под  солнцем  палящем
Очень  устали.
Милосердие,  созидание  -  благ  душевных
зерна  сознания.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2025

Zniknąłem bez śladu

Zniknąłem  bez  śladu,  pozostawiając  tylko  wspomnienie.  
Jestem  zanikającym  snem.  
Przypomnisz  sobie  o  mnie  tylko  wtedy,  gdy  wezwie  cię  wolność.  
Nie  pozostanę  jak  cień  na  ziemi,  zostawię  ślad  w  twojej  duszy.  

 W  lusterku  wstecznym  moja  twarz  się  rozmywa.  
Czas  jest  złodziejem  i  wszystko  się  rozmywa.  
Moje  serce  bije  szybciej.  
Poczuj  dreszczyk  emocji,  koniec  z  kajdanami,  skończyłem.  

 Zniknę  bez  śladu,  zostawię  po  sobie  tylko  wspomnienie.  
Jak  zanikający  sen.  
Oni  mnie  nie  pamiętają.  
Chcę  być  wolny.
 Nie  zostanę.  
Jak  cień  w  ciemności,  zniknę.  

 Jak  ślad  na  piasku,  znikam,  
Nie  zostawiając  ani  jednego  zauważalnego  śladu,
Który  mógłby  być  śledzony,  
Prowadzi  mnie  światło  księżyca.
Nowe  horyzonty  witają  mnie.
 Pustka.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025

Заградотряд.

Заградотряд,  заградотряд  
Стреляет  в  спину  всем  подряд.
Заградотряд,  заградотряд  
Згоняет  в  стадо  вновь  ребят.

Идут  в  колонах  ветераны,
Они  и  есть  -  заградотряды.
Не  все  конечно,  в  основном,
И  под  прицелом  мы  с  тобой.

И  попадая  в  наше  поле,
Их  взгляд  сквозь  спину  -  это  боль.
Они  следят  вновь  за  тобой.
Одна  задача  убивать,

Ни  шагу  вперёд,  ни  шагу  назад  -
Дышит  вам  в  спину    заградотряд.
Сущность  у  них  стоит  за  спиной  -
Выхода  нет,  ты  ведь  герой,

Чувствуй  присутствие  их  за  спиной.
Заградотряды,  силовики,  армии  ж  света
Там  впереди,    у  них  лишь  штыки,
Они  ведь  штыки,  ими  проложат,

Их  привезут,  направят,  отправят
И  новых  вновь  ждут.
Заградотряд,  заградотряд  
Згоняет  в  стадо  вновь  ребят.

Вагнер,  не  вагнер  -
Им  всеравно,  это  работа,  а  не  кино.
Заградотряд,  заградотряд,
Ни  шагу  назад,  ни  шагу  назад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2025

Скарби душевні.

Не  рахуй  золото,  рахуй  зорі.
 Розплата  за  надійність  не  за  горами.  
Залиш  долари  мертвими,  а  серця  поєднай.  
Врятуй  душі  -  і  знайдеш  душевний  спокій.  

 Світ  у  хаосі,  замаскований  під  благодать.  
Міряй  не  грошима,  а  обіймами.  
Закони,  збудовані  високо,  руйнуються.  
У  доброті  ми  носимо  нашу  справжню  корону

Світ  у  хаосі,  замаскований  під  благодать.  
Міряй  не  грошима,  а  обіймами.  
Закони,  збудовані  високо,  руйнуються.  
У  доброті  ми  носимо  нашу  справжню  корону


 Рятуйте  душі,  незважаючи  ні  на  що.  
У  сердці  лиш  ліки  від  життєвих  негараздів
Любові  не  вчають  у  бізнес-школах.
 Відчуй  радість  у  кожному  подиху.  

 
Відкрите  серце  -  найбільше  багатство.  
Забудьте  про  бабки,  шукайте  зцілення  всередині  себе  
Підніміть  прапор  вдячності  -
Рятуючи  душі,  ми  й  знаходимо  скарб.  


Гроші,  норми,  закони  -  це  папірці,  у  серці  ж  полум'я.  
Магія  в  простих  речах,  
Прийміть  любов,  відкиньте  пиху.  
Посадіть  правидне  насіння  любові.

 Рятуйте  душі,  незважаючи  ні  на  що.  
У  сердці  лиш  ліки  від  життєвих  негараздів
Любові  не  вчають  у  бізнес-школах.
 Відчуй  радість  у  кожному  подиху.  
Знайди    душевні  ліки  від  життєвих  негараздів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025

У тіні ночі зірок не видно

У  безодні  картини,
 вітер  колише  нанокристал  павутини,
у  глибинах  вузлів,  без  слів.

Хто  ще  згадає,  що  я  був.
Що  чийсь  погляд  у  тенетах  ловив.
Вітер  думки  забрав  у  безодню,
і  залишив  у  пам'яті  уламки  картини.

Порожніє  світло,  зірки  тьмяніють,
Погляди  в  натовпі  мовчазно  губляться.
У  безодні  самотності  як  кораблі  в  пучині,
мрії  на  мілині  і  якоря  в  мулі.

У  тіні  ночі,  де  зірок  не  видно,
світанок  знову  сплутує  кола  в  павутини.
У  кожному  спогаді,  у  кожному  дні,
нагадування  про  минулі  миті,  зниклі  спогади.

Смуток  блукає  вулицею,
чекає  на  розі,
біжить  по  траві,  сяє  в  небі,
нагадує,  що  я  був  у  житті,

Крадькома  дивився,  торкався  рукою,
 вів  за  собою,
був  завжди  собою,
був  поруч  з  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025

Порожнеча. Не згадаєш мене .

Ти  навіть  не  помітиш,  як  мене  не  стане.
 Так  тихо,  тихесенько  тиша  настане.
 Не  побачиш,  як  зникають  нічні  зорі,
 Хвилі  в  океані  і  тепло  в  долонях.

Зникла  без  сліду  
Лише  спогад  як  сон,  що  минає  
Не  згадаєш  мене  
Не  згадаєш  мене
 Не  згадаєш  мене  
Не  згадуй  мене,  мене  кличе  свобода
мене  кличе  свобода


Залишаючи  ключ  під  дверима,  не  прощаюся.  
Опівнічні  тіні  зникають  у  небі.  
Ні  валізи,  ні  слів,    серце  порхнуло  на  волю.
 Я  -  привид  на  вітрі,  невже    не  помітно?  

 Зник  я  без  сліду,  залишив    лиш  спогад.  
Я  -  сон,  що  згасає.  
Лиш  згадаєш  мене,  коли  і  тебе  покличе  свобода.  
Я  не  залишусь,  як  тінь  на  землі,  залишу  я  слід  у  душі.  

Зникла  без  сліду  
Лише  спогад  як  сон,  що  минає  
Не  згадаєш  мене  
Не  згадаєш  мене
 Не  згадаєш  мене  
Не  згадуй  мене,  мене  кличе  свобода
мене  кличе  свобода

 У  дзеркалі  заднього  виду  моє  обличчя  розпливається.  
Час  -  злодій,  і  все  розмивається.  
Серце  б'ється  частіше.  
Відчуй  кайф,  більше  ніяких  кайданів,  з  мене  досить.  

Зникла  без  сліду  
Лише  спогад  як  сон,  що  минає  
Не  згадаєш  мене  
Не  згадаєш  мене
 Не  згадаєш  мене  
Не  згадуй  мене,  мене  кличе  свобода
мене  кличе  свобода.

 Зникну  без  сліду,  залишу  лиш  спогад.  
Як  сон,  що  згасає.  
Не  пам'ятають  мене.  
Звільнитися  хочу  я.
 Я  не  залишусь.  
Як  тінь  у  тьмі  зникаю  геть.  

 Як  слід  на  піску  зникає,  
Не  залишивши  жодного  помітного  сліду,
Яким  можна  було  б  слідувати,  
Місячне  світло  провадить  мене.
Нові  горизонти  вітають  мене.
 Порожнеча.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025

Рятуйте душі

[b]Спасите  души  заблудших  и  спасёте  свою[/b]

Не  полагайся  на  золото,  а  полагайся  на  звёзды.
 Расплата  за  надежность  не  за  горами.  
Оставь  доллары  мертвыми,  а  сердца  соедини.  
Спаси  душу  -  и  обретешь  душевный  покой.  

 Мир  в  хаосе,  замаскированный  под  благодать.  
Измеряй  не  деньгами,  а  объятьями.  
Законы,  выстроенные  высоко,  разрушаются.  
В  своей  доброте  мы  носим  нашу  истинную  корону.

Мир  в  хаосе,  замаскированный  под  благодать.  
Измеряй  не  деньгами,  а  объятьями.  

Законы,  построенные  высоко,  рушатся.  
В  доброте  мы  носим  нашу  истинную  корону



 Спасайте  души,  несмотря  ни  на  что.  
В  сердце  лишь  лекарство  от  жизненных  невзгод
Любви  не  учат  в  бизнес-школах.
 Почувствуй  радость  в  каждом  вздохе.  

 
Открытое  сердце  -  самое  большое  богатство.  
Забудьте  о  бабках,  ищите  исцеление  внутри  себя  
Поднимите  флаг  благодарности  -
Спасая  души,  мы  обретаем  успех.  


 

Деньги,  нормы,  законы  -  это  бумажки,  в  сердце  же  пламя.  
Магия  в  простых  вещах,  
Примите  любовь,  отбросьте  гордыню.  
Посадите  правильное  семя  любви.

 Спасайте  души,  несмотря  ни  на  что.  
В  сердце  лишь  лекарство  от  жизненных  невзгод
Любви  не  учат  в  бизнес-школах.
 Почувствуй  радость  в  каждом  вздохе.  
Найди  душевные  средства  от  жизненных  невзгод.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025

У лабіринтах відображень.

Звивисті  дороги  і  блукаючі  тропи
 Загублені  і  знайдені  в  лабіринтах  життя  .
На  кожному  кроці  дзеркало  душ  показує
Хто  ми  є,  коли  ми  йдемо.

 Вдень  і  вночі  ми  в  постійній  біганині.  
Переслідуємо  тіні  на  сонці.  
Не  має  значення,  що  ми  обираємо  -
Зрештою,  ми  не  можемо  поступитись.  

 Шляхи,  якими  ми  блукаємо,  сходяться,  
Приводячи  нас  до  того,  що  всередині  нас.  
Немає  неправильних  відповідей,  немає  помилок.
Кожна  дорога,  яку  ми  обираємо,

Поворот  долі  чи  сплеск  віри,
 Кожен  крок  -  це  шанс,  який  ми  отримуємо.
 Дзеркальні  відображення  оживають.  
У  подорожі  ми  розвиваємось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025

Тік-так, тік-так.

Повороткі  дороги  ведуть  до  грошей,
Шляхи  ж,  що  їх  і  нас  заберуть,
Ведуть  нас  углиб,  де  німіє  і  тиша.

У  поворотах  долі  ми  шукаємо  стежки,
Підказки  тих,  хто  пішов.
Цей  шлях  -  життя.

Проходячи  повз,  ми  втрачаємо  шанс,
Що  Творцем  нам  був  даний.
Кроки  наші  звучать  у  тиші  мороку  безмежного,
У  безодні  зірок  ми  знову  і  знову  

Знаходимо  сліди  тих,  хто  був  поруч.
День  і  ніч  ми  в  гонитві  за  тінню,
Що  дражнить  слух  і  полонила  розум.

У  лабіринтах  душевних  мук  стежки  пізнання
Перетинаються  в  густій  хащі  свідомості.
Ритм  внутрішнього  світла  з  літа  в  літо
Направляє  серцебиття  до  Творця,  до  натхнення.

На  цьому  шляху  немає  помилок  фатальних,
Немає  відповідей,  кожен  подих  
Лише  підказка,  іскра  полум'я,
Світла  нитка  на  небеса.

Сонце  мерехтить  і  поступово
Життя  збігає,  немов  пісок  у  пісочному  годиннику  -
Тік-так,  тік-так,  життя-прах.

Нитка  Аріадни  високо  в  Небо
Тягнеться  слід  від  колишньої  любові,
Сяють  вогні  там,  трохи  вище,  вдалині.
Лише  не  бійся,  серцем  полюби.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a12J70q5uAs[/youtube]

Незалежність!
Як  звучить..
Струна  ...  бринчить.
А  для  людей?

Вивіз  ідей,
Відбір  генофону,  розум  в  полоні,
люди  в  полоні,
муки  й  прокльони.

В  диму,  в  багні.
Чому  б  і  ні.
В  крові.

Що  наробили.
Все  на  крові.
Могили.

За  що  боролись?
Все  прихватили.
Щоб  й  ви  так  жили.
Невже  цього  люди  хотіли?

Діаметральна  протилежність  -
не  незалежність.
Що  відповість..
Безумство  й  злість?


*  відео  супер  просто,  рекомендую,  так  могли  б  і  повинні  жити  ми  всі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025

У царстві…

Галактики  кружляють,  як  старовинні,
Арканові  руни  на  небі  сіяють.
Таємнича  мелодія  небесної  симфонії,
Протяжна,  захоплююча  рапсодія  ночі.

О,  Творцю!
Осяй  ніч  золотим  промінням,  
Накладай  заклинання,  що  розбивають  найтемніші  тіні.
 У  царстві,  де  зустрічаються  світло  і  тіні,
Зорі  хай  сходяться,  щоб  вести  мої  блукаючі  стопи.

Світло,  що  увібрало  суть,
Дотик  нескінченності  чуттєвих  мрій  –
Рапсодія  зір  у  небесах  безсмертних.

У  зоряному  диві  –  іскра  надії,
Що  ніколи  не  гасне.
Таємнича  мелодія,  
Чутна  в  безодні.


Люди  як  зорі  зливаються  в  танці,
Безмежно  ясні,  прозорі  тіла,
Душі  палають,  випромінюють  світло,
Слухаючи  симфонію  Творця,  проникаючи  в  вічність.

О,  Творцю!
Осяй  ніч  золотим  промінням,  
Накладай  заклинання,  що  розбивають  найтемніші  тіні.
 У  царстві,  де  зустрічаються  світло  і  тіні,
Зорі  хай  сходяться,  щоб  вести  мої  блукаючі  стопи.

Космічний  шепіт  танцює  навколо  твого  вуха.
 Небесне  світло  висвітлює  шлях.  
Таємниця  розгортається  в  тиші  ночі  
Сяючі  стежки  проганяють  страх.

О,  Творцю!
Осяй  ніч  золотим  промінням,  
Накладай  заклинання,  що  розбивають  найтемніші  тіні.
 У  царстві,  де  зустрічаються  світло  і  тіні,
Зорі  хай  сходяться,  щоб  вести  мої  блукаючі  стопи.

Темрява  розсіюється  по  небу.  
Глибока  тінь  зникає  там,  де  тече  зоряне  русло.
Зорі  освітлюють  ніч  золотими  променями.
У  зоряному  диві,  молитва  звучить,
Іскрою  надії,  в  темряві  палає  :

О,  Творцю!
Осяй  ніч  золотим  промінням,  
Накладай  заклинання,  що  розбивають  найтемніші  тіні.
 У  царстві,  де  зустрічаються  світло  і  тіні,
Зорі  хай  сходяться,  щоб  вести  мої  блукаючі  стопи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025

Земля у вогні! (ремікс на пісню

Ти  знаєш,  як  кортить  жити
Смакувати  світанок  багряний
Жити,  щоб  просто  любити
Усіх,  хто  мешкає    з  нами.
 
Ти  знаєш,  так  хочеться  жити.
На  світанку  вставати  з  тобою,  
Взяти  і  приготувати  каву
Поки  ще  сплять  всі  на  світі.

Ти  знаєш,  так  хочеться  жити,
не  напишуть  так  у  газеті,
Взяти  і  все  роздарити,
Жити,  щоб  згадали  діти.
 
Ти  знаєш,  так  хочеться  жити
У  мить,  коли  тебе  задавило
Встати  і  всім  заявити:
«Я  повернуся,  навіть  якщо  мене  вбили».
 
Ти  знаєш,  так  хочеться  жити
У    хвилину  ту,  що  фатальна,
Усе  кепське  забути,    попрощати  усіх,
Тільки  прощення  -  спасіння,  я  знаю.
 
Ти  знаєш,  так  хочеться  жити
У  зимовому  саду  заснула  вишня,
Щоб  навесні  розквітнути
Деревом  для  нового  життя.

Ти  знаєш,  так  хочеться  жити
У  мить,  коли  тебе  задавило
Встати  і  всім  заявити:
«Я  повернуся,  навіть  якщо  мене  вбили».

Кожна  мить  гомонить,
Кожна  мить  гомонить:
-Земля  у  вогні...
-Земля  у  вогні.
Горить!
Хочеться,  
хочеться  жити.
І  йому  і  мені.
Земля  ж  у    вогні.
Земля  ж  у  вогні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025

Ніхто не покаїться

[b]Р  і  У  то  не  ру[/b]  ([i]суржик[/i])

Ніхто  не  ка'їться
І  не  пока'їться.
Ко'сять  і  ко'сять
Людей  в  поко'си.

В  окопах  миші,
В  окопах  криси,
В  оцій  багнюці
Свій  вік  дожи'ти?

Невже  ми  миші,
Невже  ми  криси.
Людей  в  поко'си
Й  кров'ю  залито.

Невже  щось  варте  кровопролиття?
Невже  безумство  пра'вить  цим  світом?

Невже  ми  миші,
Невже  ми  криси.
Людей  в  покоси
Й  кров'ю  залито.

Взгляд  на  расправу
Заставит  споткнуться  ?
Неужто  мы  слепо  как  мыши  падем?
В  пучине  тягучей,
в  пучине  вонючей,
В  болоте  кровавом,
Что
войной  мы  зовем?
Неужто  мы  души
зря  отдаем?
Оно  того  стоит?
За  что  ж  мы  умрем?

Ніхто  не  ка'їться
І  не  пока'їться.
Ко'сять  і  ко'сять
Людей  в  поко'си.

В  окопах  миші,
В  окопах  криси,
В  оцій  багнюці
Свій  вік  дожи'ти?

Невже  ми  миші,
Невже  ми  криси.
Людей  в  поко'си
Й  кров'ю  залито.

А  боль  вопроса  в  душе  растёт
Что  стоит  жизнь,
война  идет.

Ніхто  не  ка'їться
І  не  пока'їться.
Ко'сять  і  ко'сять
Людей  в  поко'си.

В  окопах  миші,
В  окопах  криси,
В  оцій  багнюці
Свій  вік  дожи'ти?

Невже  ми  миші,
Невже  ми  криси.
Людей  в  поко'си
Й  кров'ю  залито.

Взгяни  на  небо,
взгяни  на  тучи
Мы  в  бездне  боли
И  мы  молчим
Окопы  страха,
окопы  горя
Мы  не  в  оковах
Но  мы  больны

Ніхто  не  ка'їться
І  не  пока'їться.
Ко'сять  і  ко'сять
Людей  в  поко'си.

В  окопах  миші,
В  окопах  криси,
В  оцій  багнюці
Свій  вік  дожи'ти?

Невже  ми  миші,
Невже  ми  криси.
Людей  в  поко'си
Й  кров'ю  залито.

Мы  только  тени
Разве  мы  люди?
Ведем  мы  битвы
За  что  и  с  кем?

Сквозь  море  з  крови,
Сквозь  боль  и  слёзы
Ползём  в  болото  мы
их  перемен
Зачем!
Зачем!
О  братья,  вспомним  -
мы  человеки!
Мы  остановим,
эти  реки,
кровавых  слёз
В  покосах  зреет  свет  перемен
Здравому  смыслу  сдадимся  в  плен
Сколько  душ
война  унесла
Остановиться  пора..
Пора!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2025

Душевні крила

Ніч  нам  шепоче,  космос  співає.
 Вся  піднебесна  в  сяйві  й  лунає.
 Темряву  світло  перемагає.  



Зоряні  сигнали,  
Голоси  лунають  ..
У  сяйві  і  відблиск  і  божа  іскра  
Ведуть  крізь    темряву,  на  небеса.

 Всесвіт  підморгує,  підказки  дає.  
Послання  в  космічному  блюзі,
 Приховані  істини  з  космічного  пилу,  
Діаманти  ночі  ми  вночі    збираєм,    



Ніч  нам  шепоче,  космос  співає.
 Вся  піднебесна  в  сяйві  й  лунає.
 Темряву  світло  перемагає.  


Зоряні  сигнали,  
Голоси  лунають  ..
У  сяйві  і  відблиск  і  кожна  іскра  
Ведуть  крізь    темряву,  на  небеса.

 З  собою  у  серці  їх  забираємо.
 Метеоритні  сліди  розмальовують  небо
 У  їхньому  сяйві  ,  у  їхньому  танку
Ми  відчуваємо  ой,  так  багато.  

 Небесні  припливи,  небесні  відпливи.  
Опівнічна  таємнича  вистава.  
Ніч  розкриває  свої  таємниці  -
Пророцтвами,  чарами.  

 Всесвіт  підморгує,  підказки  дає  -
Послання  в  космічному  блюзі.
 Приховані  істини  у  зоряному  пилу
 Таємниці  ночі  в  собі  відрикриваємо.

Крила  свої  ми  відчуваємо,
Як  метеори  в  сяйві  літаємо.
Ореол  благості,  сили..
Душевні  крила,  душевні  крила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2025

Прощай, Валєра. (пісня)

Великі  ворота,  мячик  -  малий,
Голкіпер  -  чужий.
Леонід  та  Олег,  Сергій  та  Андрій,
в  команді  одній.


Буряк  та  Блохін  -
низький  уклін,
низький  уклін!

Шевченко,  Ребров  -
то  є  гол,
то  є  гол!


Валерій  -король!
Валерій  -  король!
Лобан  -  герой,
Лобан  -  герой!

Валєра,  Валєра!  На-на  на-на  ла-і-лей-ра
Ми  тобі  вірні,
Ти  номер  один,  наш  побратим,
наш  побратим.

Валєра,  Валєра!  На-на  на-на  ла-і-лей-ра
Ти  наш  герой  номер  один.
Кохання,  надія  та  віра.
Тобі  нема  лиш  заміни.

Валерій,  Валєра,  кубок  привіз,
Єврокубок  привіз!
Його  сухий  лист  -
майстерність  і  клас!

"Динамо"  завжди  грало  для  нас.
Вздовж  брівки  Толя  як  паравоз,
за  пас  цей  Блохін  цілує  в  засос.

Валєра,  Валєра!  На-на  на-на  ла-і-лей-ра
Ми  тобі  вірні,
Ти  номер  один,  наш  побратим,
наш  побратим.

Валєра,  Валєра!  На-на  на-на  ла-і-лей-ра
Ти  наш  герой  номер  один.
Кохання,  надія  та  віра.
Тобі  нема  лиш  заміни.

На  лаві  хитався  мов  стяг  ти  завжди  -
На  полі  фінти,  на  полі  -  фінти,
В  ворота  -  голи,  в  ворота  -  голи!
Ці  миті  увінчано,  уже  назавжди.  

Ти  номер  один,  наш  побратим,
наш  побратим.

Валєра,  Валєра!  На-на  на-на  ла-і-лей-ра
Ти  наш  герой  номер  один.
Кохання,  надія  та  віра.
Тобі  нема  лиш  заміни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025

Неволя і воля, підміна понять.

Якщо  ви  в  глухому  куті,
рух  ваш  вперед  лише  в  голові.
Підміна  явно  відбулася,
душа  від  духу  відреклася.

Воля  свободу  замінила,
неволя  вічність  полонила.
Протяжність  волі  -  то  свобода?
То  ж  пута,  пута  для  народу.

Якщо  ви  в  глухому  куті,
рух  ваш  вперед  лише  в  голові.
Погасла  давно  іскра  творця,
Навколо  звучить  стогін  мерця.

Сирени  ревуть,  жертви  нові.
Воля  обмежує  вашу  свободу,
Вірте  й  надалі  всякому  зброду.




*  вірш  про  козу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025

Що їм смертні, вони богів знищили.

У  запалі  бою  ми  знаходимо  свою  силу.  
Залізні  кулаки    готові  до  бою.
Кулеметна  черга  розпалює  вогонь    лютий.  
Ми  стоїмо  за  Гефестовим  вогнищем,  що  горить  яскраво.  

Кожен  постріл  -  це  історія,  розказана  молотом  Гефеста,  
Крізь  шок  споглядай,  як  ми  куємо  долю,  
Майбутнє,  викарбуване  у  вогні  та  золоті.

 Кулі  співають  луною  в  ночі.  
Сталь  і  піт  -  таїнство  воїна.  
У  диму  ми  дивимось  в  приціл.  
В  полум'ї  богів  ми  закалюємось.  

 Зброя  палахкотить,  серце  б'ється  від  хвилювання.
 У  битві  з  титанами  ми  відчуваємо,  як  розливається  кров.  
Викувані  в  полум'ї,  ми  закалили  власну  волю.  
З  Гефестом  ми  не  боїмося  смерті.


Кожен  постріл  -  це  історія,  розказана  молотом  Гефеста,  
Крізь  шок  споглядай,  як  ми  куємо  долю,  
Майбутнє,  викарбуване  у  вогні  та  золоті.



У  кузні  доблесті  ми  знайдемо  ключ.  
Ми  знайдемо  ключ,
Ми  вивільняємо  силу,  щоб  усі  це  побачили  -
З  кожним  ударом  ми  переосмислюємо  благословення  Гефеста    заново.
Для  тебе  ,  для  мене,  для  нас.

 Зброя  блищить,  серце  б'ється.  
У  битві  титанів  ми  відчуваємо,  як  розливається  кров.
 Викувані  в  полум'ї,  ми  гартуємо  волю.  
З  Гефестом  ми  не  боїмося  смерті.

Кожен  постріл  -  це  історія,  розказана  молотом  Гефеста,  
Крізь  шок  споглядай,  як  ми  куємо  долю,  
Майбутнє,  викарбуване  у  вогні  та  золоті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025

На вже остиглому піску

мій  переклад  твору  «Автопортрет  в  пейзаже»  Світлани  Василенко

/Степ,  
що  пахне  чистою  
Бавовняною  футболкою
На  тілі  коханого  чоловіка,
який  був  до  тебе
життя  тому.
/Змія  на  дорозі,
повна  отрути,
З  очима  розсердженої  прачки.
Або  де  я  могла  бачити  жінку
З  таким  же  злим  і  безсилим  поглядом?
Можливо,  вона  була  продавчинею  
Або  посудомийкою  в  заводській  їдальні?
Не  пам'ятаю.
/Стрибунець
З  уважним  поглядом  зелених  очей
Прибульця  з  планети,
що  грає  зі  мною  в  салки.
/Річка,  названа  на  ім'я
Монгольської  дівчинки,
яка  тисячу  років  тому  закохалася  в  російського  князя
І  тут  потонула,  -  Ахтубою.
/Журавель,
Відстав  від  зграї,
Жалюгідний,  немов  після  похмілля,
На  іншому  березі,/
/А  на  цьому  -  ворона,
що  терзає  кинутий  кимось  пакет
З  написом  «Мальборо»,/
/І  я
На  вже  остиглому  піску
Любляча  тебе.



[b]Вам  Всесвіт  колись  підморгував?[/b]

Гей,  гей,  усі.
Ви,  не  самі.
Ви,  не  самі.

Всесвіт  щоночі
яскраво  сіяє,
світло  небесне
вам  посилає.

Тьму  розсіває,
тьму  відганяє,
Тінь  ту  глибинну,
воно  проявляє.

Рівно  опівніч
не  на  нулі,  
рівно  опівніч
прозріють  сліпі.

Всесвіт  моргає,
все  оживає,
місто  гуде,
Всесвіт  -  лунає.

Сонце,  трудяжка,  
відпочиває,
Сон  же  нічним
містом  гуляє.

Рівно  опівнічі
зір  підніми,
засяй  як  вони,
сяй  як  вони!


*Окаянні*

Ніхто  не  каїться
І  не  покаїться.
Косять  і  косять
Людей  в  покоси.

В  окопах  миші,
В  окопах  криси,
В  оцій  багнюці
Свій  вік  дожити?

Невже  ми  миші,
Невже  ми  криси.
Людей  в  покоси
Й  кров'ю  залито.

Невже  щось  варте  кровопролиття?
Невже  безумство  править  цим  світом?

Невже  ми  миші,
Невже  ми  криси.
Людей  в  покоси
Й  кров'ю  залито.


*На  футбольну  тематику*

Буряк  та  Блохін  -
низький  уклін,
низький  уклін!

Шевченко,  Ребров  -
то  є  гол,
то  є  гол!

Лобан  король!
Лобан  король!
Лобан  -  герой,
Лобан  -  герой!

Шевченко  йому  кубок  привіз,
кубок  привіз!
Його  сухий  лист  -
майстерність  і  клас!

"Динамо"  завжди  грало  для  нас.
Вздовж  брівки  Толя  як  паравоз,
за  пас  цей  Блохін  цілує  в  засос.

На  лаві  хитається  Лобан  завжди  -
На  полі  фінти,  на  полі  -  фінти,
В  воротах  -  голи,  в  воротах  -  голи.
Ці  миті  увінчано,  уже  назавжди.  

*  неприємні  запитання*

-Що  має  лише  значення?
-Не  планета,  не  території,  не  країни,
   люди,  лише  люди.
-Що  ви  зробили?
-Заводи  евакували,  людей  вивезли,
 кишені  набили,  кишені  набили.
Минуле  сформувало  теперішнє,
сучасніть  -  майбутнє.
-Який  фундамент  заклали  ви?
-Нестійкий,  хиткий..
-То  куди  ж  іти?
-Туди,  туди..
-А  ви?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025

Горгона это ваша МАТЬ, защитница, а не то, что вы там несете.

[quote]Горгона  -  она  с  крилышками  на  голове,  она  более  человечна  чем  мы  все.  [/quote]

[img]https://i.ytimg.com/vi/VMnfj_rqrBQ/maxresdefault.jpg[/img]
Серые  пришлые  победили  горгон,  нанесли  они  памяти  нашей  урон,  подмена  повсюду,  подмена  везде.  Кто  же  распят,  распят  на  кресте?

[img]https://static.apostrophe.ua/uploads/image/9779cd3c034a4cdd208a7a32c3ad0c8d.jpg[/img]
Гор  —  важное  божество  в  древнеегипетской  мифологии,  почитаемое  как  бог  неба,  войны  и  царской  власти.  Он  изображается  с  головой  сокола  и  ассоциируется  с  солнцем,  символизирующим  силу,  защиту  и  божественную  власть.  Гор  известен  своей  ролью  в  мифе  об  Осирисе,  где  он  мстит  за  смерть  своего  отца  Осириса  и  становится  символом  справедливости  и  воскресения.  Гору,  центральной  фигуре  египетской  религии,  поклонялись  как  фараоны,  так  и  простолюдины,  и  считали,  что  он  защищает  землю  и  обеспечивает  процветание.  Культ  Гора  развивался  на  протяжении  веков,  ему  приписывались  различные  аспекты  и  формы  в  разных  регионах  и  эпохах.  В  искусстве  и  иконографии  Гор  часто  изображается  с  двойной  короной  Верхнего  и  Нижнего  Египта,  что  означает  его  суверенитет  над  объединенным  царством.  Его  легенды  и  символы  продолжают  вызывать  восхищение  и  научные  дискуссии  о  древнеегипетском  пантеоне  и  его  непреходящем  культурном  наследии.
[img]https://static.apostrophe.ua/uploads/image/b3859b4525e011c5c160be899f115a20.jpg[/img]
Гона  –  это  термин,  который  имеет  несколько  значений,  в  зависимости  от  контекста.  В  зоологии  это  слово  может  обозначать  сезон  размножения  некоторых  животных,  когда  они  проявляют  особую  активность  в  поисках  партнера.  Гона  связана  с  гормональными  изменениями  в  организме,  которые  приводят  к  изменению  поведения  и  внешнего  вида  у  самцов  и  самок.  В  энергоиндустрии  гона  может  рассматриваться  как  важный  процесс  взаимодействия  между  различными  источниками  энергии,  направленный  на  оптимизацию  производства.  Это  слово  также  может  быть  использовано  в  разговорной  речи  для  обозначения  стремления  или  желания  чего-либо,  особенно  в  контексте  работы.  Таким  образом,  гона  охватывает  различные  аспекты,  от  биологии  до  экономики,  что  делает  его  многоплановым  термином.
http://psylib.org.ua/books/freze01/txt34.htm
https://www.youtube.com/watch?v=VMnfj_rqrBQ
https://mudraya-ptica.livejournal.com/255291.html

«Автопортрет  в  пейзаже»  Светланы  Василенко
/Степь,  
Пахнущая  чистой  
Хлопчатобумажной  футболкой
На  теле  любимого  мужчины,
Который  был  до  тебя
жизнь  назад./
/Змея  на  дороге,
Полная  яда,
С  глазами  рассерженной  прачки.
Или  где  я  могла  видеть  женщину
С  таким  же  злым  и  бессильным  взглядом?
Может  быть,  она  была  подавальщицей
Или  посудомойкой  в  заводской  столовой?
Не  помню./
/Кузнечик
С  внимательным  взглядом  зелёных  глаз
Инопланетянина,
Играющего  со  мной  в  салки./
/Река,  названная  по  имени
Монгольской  девочки,
Тысячу  лет  назад  влюбившейся  в  русского  князя
И  здесь  утонувшей,  –  Ахтубой./
/Журавль,
Отставший  от  стаи,
Жалкий,  словно  после  похмелья,
На  другом  берегу,/
/А  на  этом  –  ворона,
Терзающая  брошенный  кем-то  пакет
С  надписью  «Мальборо»,/
/И  я
На  остывшем  песке
Любящая  тебя./


[img]https://scontent-iev1-1.xx.fbcdn.net/v/t39.30808-6/280748570_5075948232489665_2828444876750583273_n.jpg?stp=dst-jpg_s600x600_tt6&_nc_cat=100&ccb=1-7&_nc_sid=833d8c&_nc_ohc=xl1zf8yyTu8Q7kNvgEq88XS&_nc_zt=23&_nc_ht=scontent-iev1-1.xx&_nc_gid=A2ZeD59YkG6uBSiWJ6Ii5Ld&oh=00_AYBxTX3IB-pN0buG-eLscrT-epMBup64-vLWcDUWjiEw9A&oe=67896289[/img]
Каждая  из  смысловых  частей  текста  посвящена  беглому  описанию  объекта,  заявленного  в  начале  отрезка:  степь,  змея,  кузнечик,  река,  журавль,  ворона  и  «я»,  т.е.  герой.  Пять  из  них  напрямую  связаны  с  символами,  обозначают  определенные  понятия  и  явления.  Последний,  не  явленный  прямо,  мы  расшифруем  путем  истолкования  всех  предыдущих  символов.  Толкование  же  самого  первого,  «степь»,  ни  в  одном  словаре  символов  мы  напрямую  не  нашли,  но  связанные  с  ним  символы  «долина»,  «поле»,  дают  возможность  поставить  и  его  в  интерпретируемый  ряд  и  начать  с  него  «толкование».  Необходимо  отметить  не  только  прямой  «повествовательный»  символизм,  присутствующий  в  тексте.  Важно  для  нас  и  порядковое  число  появления  того  или  иного  символа  в  нём.  Играет  роль  и  цвет  объекта.  Он  не  всегда  указан  напрямую,  и  поэтому  не  будет  считаться  нами  как  безусловное  звено  символического  ряда.  Однако  подробность  текста  и  некоторые  внетекстовые  моменты  позволяют  с  некоторой  условностью  восстановить  палитру.  Так,  например,  «Автопортрет  в  пейзаже»  написан  в  сентябре.  Если  текст  был  написан  «по  живому»,  в  том  же  месяце,  то  мы  можем  представить  себе  цвет  описываемой  степи  как  жёлтый,  серо-жёлтый.  Если  же  текст  был  написан  раньше,  то  мы  знаем,  что  степь  зелена  обычно  только  в  период  цветения  –  весной.  Летом  она  выгорает  на  солнце,  поэтому  цвет  её  всё  же  оставим  «жёлтым».  Змея  с  глазами,  полными  яда  –  скорее  всего  разновидность  гадюки,  цвет  которой  в  зависимости  от  области  обитания  разнится,  но  все  же  приближен  к  коричневому.  В  случае  с  кузнечиком  и  вороной  всё  ясно.  Журавль,  скорее  всего  журавль-красавка,  –  серый.  Река  –  приближенная  к  синему  цвету.  Для  удобства  интерпретации  обозначим  символы  из  каждого  смыслового  отрезка  текста  как  триаду:  объект  –  число  (порядковый  номер)  –  цвет  объекта.
Итак,  первая  триада  в  нашем  случае  «степь  –  единица  –  жёлтый».  Как  уже  говорилось,  отдельного  символа  для  понятия  «степь»  нами  не  найдено,  однако  из  сходных  символов  «долина»,  «поле»  мы  связали  бы  его  Матерью-Землей,  с  проявлением  защищающего  женского  начала.  В  символизме  Мать-Земля  тесно  связана  со  всем,  что  относится  к  такому  понятию  как  Magna  Mater  (Великая  Мать)  –  прототип,  соответствующий  женским  божествам  Иштар,  Исиде,  Астарте,  Кали-Дурге,  Гее  и  Деметре.  Magna  Mater  –  это  объективная  истина  Природы.  Она  же  –  «повелительница  всех  элементов,  изначальное  дитя  времени,  Царица  всех  духовных  вещей,  смерти  и  бессмертия,  прародительница  всех  существующих  богов  и  богинь,  одним  движением  пальца  управляющая  светом  Небес,  благотворными  морскими  ветрами  и  печальным  безмолвием  подземного  мира»  (по  Апулею).  Мать  –  архетипическая  женщина,  первоначало  всего  живого,  первичная  полнота,  содержащая  все  принципы.  Она  символизирует  все  фазы  космической  жизни,  объединяет  все  элементы,  как  небесные,  так  и  хтонические.  Это  хранительница  ключей  плодовитости  и  врат  рождения,  смерти  и  воскресения,  она  олицетворяет  мудрость,  способствует  трансформации  человека  от  самого  элементарного  к  самому  высшему  уровню.  Символическое  значения  степи-Матери  подкрепляется  и  её  порядковым  номером  появления  в  тексте.  Она  упоминается  первой.  Единица  же  символизирует  начало,  перводвижитель,  первичную  целостность,  бытие,  источник  жизни,  божественную  сущность  и  открытие  человеку  духовной  сущности,  она  приравнивается  к  мистическому  Центру.  Последний  член  триады,  цвет,  в  нашем  случае  жёлтый  –  ассоциируется  с  просветлением,  рассеиванием  и  широким  обобщением.  Как  видим,  участники  триады  не  противоречат,  а  дополняют  друг  друга,  обозначая  некую  мистическую  точку,  из  которой  посредством  встречи  с  первосущностью,  с  первобожеством  начинается  путь  –  Путь  познания,  путь  трансформации  сознания  при  соприкосновении  с  бессознательным,  не  явленным  ни  в  жизни,  ни,  соответственно,  в  тексте  открыто  и  гласно.
Второй  отрезок  текста  основан  на  описании  змеи  –  глаза  её  полны  яда  и  напоминают  то  рассерженную  прачку,  то  подавальщицу  или  посудомойку.  Этот  поэтический  образ  при  расшифровке  также  становится  прозрачным  и  отсылает  нас  к  появлениям  космогонии  древних.  Змея  –  один  из  самых  известных  атрибутов  античной  Медузы  Горгоны,  то  есть  Magna  Mater  в  её    ужасном  и  разрушительном  аспекте.  Горгона  –  символ  дурного  взгляда,  деструктивных  сил  зла.  В  то  же  время  видимая  змея  –  это  лишь  тленное  проявление  первопричинного  вневременного  Великого  Невидимого  Духа,  хозяина  всех  природных  сил.  Она  –  страж  порогов,  храмов  и    эзотерических  знаний.  Она  появляется  второй.  Двойка  в  символике  в  первую  очередь  обозначает    конфликт  и  противовес,  преходящее,  подверженное  порче.  В  эзотерической  традиции  двойка  рассматривается  в  качестве  чего-то  зловещего.  В  тексте  –  помимо  того,  что  змея  появляется  второй,  у  неё  два  –  злых,  дурных  –  глаза.  Она  пытается  остановить  героя  в  его  пути,  в  точке  первоначала,  не  пустить  дальше.    Два  –  число,  ассоциирующееся  с  Великой  матерью.  Отсыл  к  Magna  Mater  явлен  в  подавальщице  из  заводской  столовой,  так  как  все  символы  еды  ассоциируются  с  Богиней-Матерью.  Кроме  того,  в  символике  пища  –  это  все  воды,  реки,  фонтаны  и  родники,  поэтому  в  наш  ряд  вписываются  и  прачка,  и  посудомойщица.  Поэтическая  ассоциация  не  случайна  и  в  этом  отрезке  текста.  Цвет  змеи,  скорее  всего,  коричневый  –  ассоциирующийся  с  землёй,  с  бедной  глинистой  почвой,  с  наказанием,  он  подкрепляет  символизм  и  двойки,  и  змеи  –    знаков  земли  и  женского  начала.
Следующая  триада:  кузнечик  –  тройка  –  зелёный.  Кузнечик  определён  в  тексте  как  инопланетянин,  пришелец.  Пришелец  –  в  символике  тот,  с  кем    связана  возможность  незаметных  перемен  или  изменений  в  целом,  это  носитель  божественных  и  магических  сил.  Голова  кузнечика  представляет  собой  треугольник,  обращённый  вершиной  вниз  –  эта  фигура    обозначает  женское  начало,  воду,  холод,  природу  и  символизирует  Великую  Мать.    Пристальный  взгляд  в  символике  имеет  своё  определенное  значение  –  он  ассоциируется  со  знанием,  традиционно  отождествляется  со  знакомством  или  осведомленностью.  Возможно,  кузнечик,  как  одно  из  воплощений  Magna  Mater,  узнаёт  героиню,  признаёт  в  ней  способность  к  самосовершенствованию  и  разрешает  вступить  на  Путь?  Подтверждение  этому  даёт  его  «порядковый  номер»  в  тексте,  потому  что  именно  тройка  символизирует  духовный  синтез,  творческую  силу,  рост,  движение  вперёд,  являясь  формулой  для  творения  каждого  из  миров.  Тройка  олицетворяет  решение  конфликта,  поставленного  дуализмом  (а  в  тексте  змея  с  «глазами  рассерженной  прачки»  противопоставлена  кузнечику  «с  внимательным  взглядом  зелёных  глаз  инопланетянина»).  Она  образует  полукруг,  включающий  зарождение,  зенит  и  нисхождение,  который  графически  близок  к  символу  «U»,  символизирующему  женское  принимающее  начало,  Великую  Мать.  Цвет  же  кузнечика,  зелёный,  соответствует  функции  восприятия,  он  часто  связан  с  потусторонним  (кузнечик  –  инопланетянин!),  и  в  христианской    традиции  символизирует  рост  духа  святого  в  человеке.
Четвёртая  триада:  река  –  четвёрка  –  синий.  Общее  значение  символа  «река»  –  это  мировой  поток  явлений,  течение  жизни.  Существуют  Река  жизни  –  царство  божества  (в  нашем  случае  Magna  Mater),  макрокосм  и  Река  смерти  –  явное  существование  (в  нашем  случае  герой),  мир  изменений,  микрокосм.  Между  реками  Жизни  и  Смерти  существует  то  самое  Междуречье,  в  которое  –  сознательно  или  бессознательно  –  стремится  герой,  стремится  поэт.  Божеством  стать  нельзя,  с  ним  можно  только  соприкоснуться,  оторвав  себя  от  мира  изменений,  вырвавшись  из  микрокосма,  чтобы,  вооружившись  полученным  впечатлением,  вернуться  в  него  обратно,  иначе  воды  реки  превращаются  в  границу  между  миром  живых  и  мертвых,  и  зачастую  уже  не  отпускают  обратно,  в  реальнось.  Утонуть  –  значит    потерять  свою  индивидуальность  в  океане  недифференцированного  целого.  Так  погибает  монгольская  девочка,  не  сумевшая  разобраться  в  жизни,  не  сумевшая  отстоять  себя  от  Реки  смерти.  Млечный  путь,  незаметный  в  современных  городах,  очень  хорошо  просматривается  в  степи,  и  зачастую  олицетворяется  с  Небесной  рекой.  Пространство,  длящееся  между  небесной  и  земной  реками,  выводит  нас  с  плоскостного  уровня  чисел  «два»  и  «три»  к  четвёрке,  символизирующей  пространственную  структуру.    Синий,  цвет  реки,  ассоциируется  с  небом,  истиной,  откровением,  мудростью.  Это  цвет  Великой  Матери,    бесконечное  пространство,  которое,  будучи  пустым,  может  содержать  всё.
Пятая  триада:  журавль  –  пятёрка  –  серый.  Одно  из  символических  значений  птицы,  помимо  обозначения  души,  духов  –  это  возможность  общаться  с  богами  или  входить  в  высшее  состояние  сознания,  мысли,  воображения.  Как  видим,  герой  продолжает  свой  Путь,  от  земной  реки  продвигаясь  всё  ближе  к  тому,  что  связано  с  небесным,  сакральным.  Как  символ  общения  с  богами,  символ  духовного  и  телесного  возрождения,  даже  «отставший  от  стаи,  жалкий,  словно  после  похмелья»  журавль  кажется  нам  знаковой  фигурой  в  данном  отрезке  текста.  Как  птица,  он,  с  одной  стороны,  приближён  к  сакральному,  как  «похмельный»  и  «жалкий»  –  всё-таки  к  мирскому,  к  человеку.  Он  появляется  в  пятом  условном  отрезке  текста.  Пятёрка  –  символ  человека,  его  микрокосма.  На  фигуру  человека  с  раскинутыми  в  стороны  руками  и  ногами  (вспомним  Витрувианского  человека)  похожа  пентаграмма.  Пусть  условно,  но  и  журавль,  стоящий  на  двух  ногах  и  раскинувший  в  стороны  крылья,  схож    с  пентаграммой-человеком.    Цвет  журавля,  как  нами  оговаривалось  выше,  скорее  всего  серый.  Серый  –  это  нейтральный  цвет.  Именно  сохранение  нейтралитета  –  основная  черта  настоящего  посредника.
Следующая  триада:  ворона  –  шестёрка  –  серо-чёрный.  Ворона  –  также  птица,  также,  как  и  журавль,  вестник  богов.  Но  ассоциации,  связанные  с  этим  символом,  скорее  носят  знак  «минус»:  связь  со  смертью,  уединением,  одиночеством.  Само  расположение  птиц  –  журавля  и  вороны  –  можно  с  некоторой  натяжкой,  но  всё  же  истолковать  символически.  Журавль  стоит  на  одном  берегу,  на  другом,  «на  этом»,  ворона  терзает  «брошенный  кем-то  пакет».  В  «Упанишадах»  упоминаются  две  птицы  на  Космическом  Древе:  одна  ест,  другая  её  сторожит  –  они  символизируют  индивидуальную  и  вселенскую  души,  то  есть  микрокосм  и  макрокосм.  Намёк  на  Древо  можно  воспринимать  как  очередное  указание  на  Центр,  к  которому  держит  свой  Путь  герой.  В  символике  также  важен  и  момент  борьбы  птиц  со  змеями,    изображающий  фундаментальный  конфликт  между  светом  и  тьмой,  духом  и  плотью.  В  нашем  случае  этот  конфликт  отсутствует,  силы  находятся  в  некоем  равновесии,  возможно  шатком,  но  имеющем  место  быть.  Можно  добавить,  что  с  символическим  значением  журавля  имеет  много  общего  и  цапля  –  птица  вод,  которая  рядом  с  чёрной  вороной  образует  противопоставление  солярного  и  лунного,  света  и  тьмы.  Некий  союз  противоположностей  подкрепляется  символическим  значением  числа  «шесть»,  которое  обозначает  равновесие,  единство  полярных  сил.  С  другой  стороны,  оно  соответствует  прекращению  движения.  Цветовая  ассоциация  с  вороной  –  скорее  чёрная.  Чёрный  цвет  –  первобытная  тьма,  тёмный  аспект  Великой  Матери,  которая  в  очередной  раз  подспудно  заявлена  в  тексте.  В  то  же  время  интересна  и  символическая  интерпретация  цветовой  гаммы  «терзаемого  кулька»:  фирменная  гамма  сигарет  «Мальборо»  –  это  чёрный  и  красный  на  белом  фоне.  В  алхимии,  и  в  последствии,  символике,  ряд  «чёрный-белый-красный»  описывает  путь  духовного  восхождения,  «Великого  Превращения»,  который  достигает  высшей  точки  в  создании  «золотого»,  философского  камня.  Золотой    –  божественная  сила,  великолепие  просветления,  обретение  первоначальной  чистоты  человеческой  натуры.  Возможно,  именно  в  золото  и  окрашивается  следующий,  последний  отрезок  текста,  в  котором  не  заявлен  ни  один  цвет,  и  триада  превращается  в  диаду  «герой-семёрка»?
Именно  в  последней,  седьмой  части  текста  является  нам  герой,  человек,  сочетающий  в  себе    материальное  и  духовное,  небесное  и  земное,  образ  универсума.  Только  осознавший  своё  бытие  приходит  к  пониманию  себя  в  качестве  символа.  Он  становится  «универсальным  человеком»,  обозначаемым  термином  «мезокосм»  –  средним  между  конкретным  индивидом  и  универсумом.  Он,  пройдя  Путь  познания,  оказывается  в  Междуречье.  Именно  так  соединяются  микрокосм  и  макрокосм,  сердце  соединяется  с  Солнцем  в  Мистическом  Центре.  Шесть  отрезков  текста,  шесть  символических  ступеней  –  прогресс,  проходящий  через  шесть  чакр  для  того,  чтобы  раскрыть  не  имеющей  названия  и  не  представленной  визуально  седьмой  чакры  –  центральной  точки,  в  которой  преодолевается  течение  времени,  разрушение  и  уничтожение  (река,  песок).  Достижение  Центра  –  постижение  цельности,  непроявленного  бытия,  соединение  времени  и  пространства,  пересечение  микрокосма  и  макрокосма,  где  исчезают  противоположности.    Из  этой  точки  всё  возникает  и  возвращается  к  ней  в  ходе  двух  движений  –  центробежного  и  центростремительного,  символизируемых  также  вдыханием  и  выдыханием,  циркуляцией  крови  от  центра  сердца.  Это  точка,  где  производится  пространство,  и  не  только  материальное,  но  и  художественное  тоже.  Семёрка  лишь  подытоживает  конечный  смысл  толкования  –  она  являет  собой  планетарный  и  моральный  порядок,  символ  Центра,  она  является  первым  числом,  охватывающим  и  духовное,  и  временное  –  совершенство,  уверенность,  безопасность,  покой,  восстановление  целостности.
«Автопортрет  в  пейзаже»  в  подобном  толковании  превращается  не  в  беглый  набросок  на  белом  листе,  не  в  зарисовку  родного  автору  пейзажа  или  простое  описание  его  чувств,  нет.  В  нескольких  десятках  слов  текст  отражает  некий  путь,  который,  быть  может,  растянулся  на  целую  жизнь,  но  увенчался  соприкосновением  с  сакральным,  и  как  результат  –  постижением  смысла,  возвращением  к  Знанию.  К  тому  Знанию,  которое  получил  Один  от  Иггдрасиля.  К  истине.  Поэтому  все  слова,  все  тексты,  следующие  за  «Автопортретом»,  освещены  лучами  истинного,  солнечного  света,  поэтому  и  находят  они  отклик  в  сердце,  воспринимаются  как  откровение,  полученное  шаманом  в  минуты  камлания,  пророком  в  минуты  общения  с  Высшим.


Образ  почитаемой  богини  глобален.  И  повсюду  он  носит  сходные  черты:  она  мать-родительница  и  в  то  же  время  злая,  жестокая,  кровожадная.  Надо  полагать,  что  когда  женщины  на  дионисийских  празднествах,  доводя  себя  до  исступления,  разрывали  на  части  животных  и  впивались  зубами  в  их  еще  бившиеся  в  конвульсиях  члены,  они  подражали  образу  богини.  Пережитки  представлений  о  неолитической  богине  сказались  на  образе  Горгоны-Медузы,  на  таких  персонажах  древнеегипетской  мифологии,  как  дочь  Ра,  истребляющая  человечество,  или  чудовище  Амамат,  пожирающая  душа  грешников.  Чтобы  угодить  богине,  ей  приносили  человеческие  жертвы,  в  ее  честь  убивали  детей,  совершали  самоубийства,  самоистязания,  избивали  друг  друга  [816,  с.  28-32].
В  свете  этого  не  удивительно,  если  одним  из  существ,  представлявших  богиню,  был  скорпион.  Женские  фигуры  или  символы  в  окружении  скорпионов  видим  на  неолитической  керамики  из  Ирана  (см.  рис.  221:7).  В  древнем  Египте  скорпион  служил  символом  различных  женских  божеств  –  Исиды,  Хатхор,  Серкет  [654,  с.  337,  378;  780в,  с.  69,  178].  В  древности  и  в  средние  века  скорпион  служил  символом  похоти  –  потому,  что  богиня  считалась  похотливой;  скорпион  связывался  с  водой,  и  его  условным  знаком  был  зигзаг,  хотя  он  обитает  в  сухих  местах  [744в,  с.  1408]  -  потому,  что  богиня  считалась  подательницей  влаги…
По-видимому,  богиня  считалась  не  целеустремленно  злой,  а  просто  не  различающей  добра  и  зла,  неразумной,  подобно  животному  или  слепой  стихии  природы.  По  верованиям  древних,  кто  попьет  воды  из  ручья,  проистекающего  близ  ее  святилища,  станет  безумным  [848,  с.  267].  Наверное,  поэтому  в  старину  у  всех  народов  (в  том  числе  у  американских  индейцев)  психически  больных  считали  “отмеченных  богом”.  Обряды  культа  богини  сопровождались  буйством,  неистовыми  танцами,  надрывными  воплями.  Ритуальные  танцы  выполнялись  под  грохот  барабанов,  шум  тимпанов,  цимбал,  кастаньет…
…О  женском  чудище,  обитающем  на  дне  глубокого  озера,  рассказывают  в  Великобритании  и  старинные  легенды,  и  “очевидцы”  20  века.  К  такого  рода  чудищам  относится  и  древнегреческая  Горгона-Медуза;  в  свое  время  А.  Фротингэм,  исследуя  ее  происхождение,  установил,  что  она  представляла  собой  гротескный  образ  почитаемого  божества  более  ранней  эпохи  [698].  А.  Фротингэм  подметил,  что  предполагаемая  им  богиня  представляла  и  производительные,  и  разрушительные  силы  природы,  но  он  ошибался,  считая,  что  она  олицетворяла  то  ли  плодородные  земли,  то  ли  солнце  [689а,  с.  349,  370].  
тот  диск,  как  мы  теперь  знаем,  являлся  символом  не  солнца,  а  неба.  Поводом  же  для  суждения  о  том,  что  Горгона-Медуза  представляла  силы  земли,  были  ее  изображения  со  змеями  в  руках  или  на  голове.  Но  змеи  атрибуты  ее  мужского  партнера,  бога  земли;  потому  змеи  изображались  на  животе,  на  голове,  на  ногах,  в  руках  женских  статуэток.  Каким-то  образом  и  американские  индейцы  в  силу  действия  каких-то  “сходных  условий”,  а  может  быть,  в  результате  невероятного  совпадения,  пришли  к  тому  же:  у  майя  верховная  богиня  представлялась  в  виде  женщины  со  звериными  лапами  и  змеей  на  голове  [378а,  с.  520];  древнемексиканская  богиня  Чуакоатль,  изображавшаяся  с  ребенком  на  руках,  считалась  “женой  змея”  [670,  с.  29].
Коль  скоро  супругом  богини  был  змей,  то,  казалось  бы,  и  она  должна  иметь  змеиный  облик.  Но,  как  правило,  за  редким  исключением  (характерным  большей  частью  для  территорий,  куда  доходило  лишь  отдаленное  эхо  раннеземледельческой  религии  –  для  Дальнего  Востока,  доколумбовой  Америки),  богиня  не  представлялась  змеей.  Для  мифологического  мышления  половая  связь  существ,  относящихся  к  разным  видам,  вполне  возможна.  Изображения  Горгоны-Медузы  имеют  одну  особенность,  указывающую  если  не  на  ее  змеиную  природу,  то  на  ее  общение  со  змеем:  высунутый  язык  (рис.  370:4-7).  Вероятно,  она  этим  то  ли  уподоблялась  своему  супругу,  то  ли  призывала  его.  Люди,  имитируя  в  культовых  ритуалах  действия  богини,  тоже,  может  быть,  высовывали  и  убирали  язык,  причем  производя  эти  движения  быстро,  подобно  тому,  как  это  делает  змея.  При  этом  возникали  звуки,  похожие  на  звук  поцелуя  или  плевания.  Отсюда,  надо  полагать,  и  сакральный  смысл  целования  и  плевания.
Сексуальная  сторона  поцелуя  –  случайное  совпадение  с  его  сакральным  значением.  Если  бы  поцелуй  имел  лишь  сексуальное  происхождение,  то  не  было  бы  обычаев  целовать  крест,  икону,  мезузу,  молитвенник,  оружие,  землю,  детей,  родственников,  друзей,  покойников.  Плевание  же  (в  частности,  троекратное),  судя  по  письменным  свидетельствам  античного  времени,  считалось  средством  усиления  действия  заклятия.  В  Риме  существовал  обычай,  по  которому  мать  троекратно  плевала  своему  ребенку  в  лицо,  чтобы  обеспечить  его  благополучие  [677,  с.  11].  У  монголов  обряд  конфирмации  заключался  в  том,  что  жрец  трижды  плевал  в  лицо  ребенку  [457,  с.  38].  В  древности  христианам  было  предписано  плеваться,  произнося  отречение  от  прежней  веры  или  проходя  мимо  языческого  святилища.  От  такого  рода  представлений  –  и  нынешнее  “плевать  через  левое  плечо”…
Недавно  была  сделана  археологическая  находка,  которая  подтверждает,  что  образ  Великой  богини  восходит  к  древнейшим  временам  истории  человечества.  На  юге  Восточной  Сибири  было  открыто  палеолитическое  поселение,  возраст  которого  34  тысячи  лет,  т.  е.  оно  старше  франко-испанской  мадленской  культуры  и  хронологически  относится  с  началом  ориньяка,  когда  в  Западной  Европе  начало  возникать  изобразительное  искусство.  Здесь  найдена  каменная  скульптура,  изображающая  рожающую  женщину  с  птичьей  головой  и  высунутым  языком  [2991,  с.  15].
В  Дагестане  была  обнаружена  женская  статуэтка  эпохи  бронзы  с  кубком  в  руке  (рис.  370:1).  Ее  можно  сопоставить  с  известным  палеолитическим  изображением  женщины,  которая  держит  рог  в  руке  (рис.  370:2).  Этот  образ  сохранялся  в  сознании  людей  на  протяжении  многих  тысяч  лет.  Рог  в  руке  держат  античные  богини,  женские  каменные  идолы  у  древних  германцев  и  тюрков  [131,  с.  281].  Рог  имел  значение  символа  изобилия  в  античные  время.  Можно  предположить,  что  и  в  палеолите  рог  был  символом  изобилия,  ибо  является  характерной  частью  животного,  служившего  вожделенной  добычей  для  палеолитических  охотников.  Может  быть,  еще  в  палеолите  бык  считался  символом  земли  и  источником  мужского  плодородия,  причем  последнее  ассоциировалось  с  плодородием  земли,  которое  могли  осознавать  люди  еще  до  возникновения  земледелия.  И  женское  божество,  и  бог  в  обличье  быка  существовали  еще  в  палеолитических  верованиях.  В  таком  случае  на  рис.  370:2  изображена  богиня  с  символом  своего  супруга,  и  вся  композиция  выражает  идею  единения  женского  и  мужского  начал  природы,  обеспечивающего  продолжение  жизни.  
Эрих  Нойманн.  Великая  Мать
1. Эго  под  господством  Уробороса

 

Когда  Эго  начинает  избавляться  от  отождествления  с  уроборосом,  и  прерывается  его  связь  с  лоном,  оно  занимает  по  отношению  к  миру  новую  позицию.  Взгляд  индивида  на  мир  меняется  с  каждой  стадией  его  развития,  а  трансформация  архетипов  и  символов,  богов  и  мифов  является  одновременно  и  выражением,  и  инструментом  этой  перемены.  Отделение  от  уробороса  означает  рождение  и  переход  в  низший  мир  реальности,  полный  опасностей  и  препятствий.  Рождающееся  Эго  начинает  осознавать  существование  таких  свойств,  как  боль  и  удовольствие,  а  через  них  испытывать  свои  собственные  боль  и  удовольствие.  В  результате  мир  становится  двойственным.  Бессознательная  жизнь  природы,  которая  является  также  и  жизнью  уробороса,  сочетает  в  высшей  степени  бессмысленное  разрушение  с  величайшей  осознанностью  инстинктивного  созидания,  так  как  полное  смысла  единство  организма  так  же  "естественно",  как  и  пожирающий  его  рак.  То  же  самое  относится  и  к  единству  жизни  внутри  уробороса,  который,  подобно  болоту,  зачинает,  порождает,  а  затем  снова  убивает  в  нескончаемом  цикле.  Мир,  воспринимаемый  пробуждающимся  Эго  человечества  —  это  мир  матриархата,  описанный  И.  Я.  Бахофеном,  с  его  богинями  материнства  и  судьбы.  Злая,  пожирающая  мать  и  добрая  мать,  щедро  дарящая  свою  любовь,  —  две  стороны  великой  уроборической  Матери  Богини,  властвующей  на  этой  психической  стадии.

 

Эта  растущая  двойственность  порождает  такую  же  двойственную  позицию  Эго  по  отношению  к  архетипу,  во  власти  которого  оно  все  еще  находится.

 

Подавляющая  сила  бессознательного,  то  есть  пожирающий,  разрушающий  аспект,  в  котором  оно  также  может  проявляться,  предъявляется  в  образе  злой  матери  или  покрытой  пятнами  крови  богини  смерти,  чумы,  голода,  потопа,  силы  инстинкта  или  наслажде-влекущего  к  разрушению.  Но  в  образе  доброй  матери  она  изображает  изобилие  и  достаток;  дарительницу  жизни  и  счастья,  плодородную  землю,  рог  изобилия  плодотворного  лона.  Она  выражает  инстинктивное  знание  человечества  о  глубине  и  красоте  мира,  великодушии  и  милосердии  Матери-Природы,  которая  изо  дня  в  день  выполняет  обещание  искупления  и  воскрешения,  новой  жизни  и  нового  рождения.
2.
В  сравнении  с  ней  Эго  —  сознание,  индивид  —  остается  маленьким  и  бессильным.  Оно  ощущает  себя  крошечной,  беззащитной  пылинкой,  окруженным  и  беспомощно-зависимым  маленьким  островком,  плавающим  по  огромным  просторам  первобытного  океана.  На  этой  стадии  сознание  пока  еще  не  отвоевало  для  себя  никакой  прочной  опоры  из  потока  бессознательного  бытия.  Для  примитивного  Эго  все  еще  погружено  в  водную  пучину,  в  водоворотах  которой  оно  плещется  из  стороны  в  сторону  без  направления  и  без  ощущения  самостоятельности,  беззащитное  перед  этим  вихрем  таинственного  бытия,  которое  снова  и  снова  заливает  его  как  изнутри,  так  и  снаружи.
3. Тот  же  ужас  перед  безымянными,  тайными  силами  знаком  и  ребенку,  не  способному  пока  еще  к  сознательной  ориентации  и  оценке  происходящего.  Он  встречает  каждое  событие  как  опустошительное  новшество  и  беззащитен  перед  всякими  причудами  природы  и  человека.  В  нем  также  живет  этот  первобытный  страх  перед  внешним  миром,  искаженным  миром  внутренним  и,  вследствие  проекции,  таинственным,  каким  мы  видим  его  в  динамической  и  анимистической  картине  мира.  Этот  страх  указывает  на  ту  рассветную  ситуацию,  когда  маленькое  и  слабое  Эго-сознание  сталкивается  с  космосом.  ему  приходится  признать  превосходство  мира  предметов  и  мира  бессознательного.  Поэтому  для  ребенка  страх  является  нормальным  явлением.  Хотя  по  мере  роста  силы  сознания  этот  страх  проходит,  в  то  же  время  он  обеспечивает  трансперсональный  стимул  такого  роста.  Существенные  компоненты  роста  Эго  и  развития  сознания,  культуры,  религии,  искусства  и  науки  исходят  из  желания  преодолеть  этот  страх,  придавая  ему  конкретное  выражение.  Поэтому  совершенно  неверно  сводить  его  к  личностным  факторам  или  факторам  окружающей  среды  и  пытаться  таким  образом  от  него  избавиться.

Вследствие  дезориентации  инфантильного  Эго  ощущения  боли  и  наслаждения  воспринимаются  как  слитые  друг  с  другом  или,  во  всяком  случае,  предмет  восприятия  окрашивается  смешением  их  обоих.  Единство  противоположностей  и  возникающая  в  результате  противоречивость  отношения  Эго  ко  всем  объектам  вызывает  ощущение  страха  и  бессилия.  Мир  уроборичен  и  господствует,  независимо  от  того,  воспринимается  ли  это  господство  как  мир  или  как  бессознательное,  как  внешнее  окружение  или  как  собственное  тело.  Господство  уробороса  во  время  младенческой  фазы  Эго-сознания  —  это  то,  что  Бахофен  описывает  как  время  матриархата,  и  на  этой  психической  стадии  все  еще  появляются  все  те  символы,  которые  он  с  ним  связывает.
Одна  вещь,  какой  бы  парадоксальной  она  ни  показалась,  может  быть  сразу  же  определена  как  фундаментальный  закон:  даже  у  женщины  сознание  имеет  мужской  характер.  Соотношения  "сознание-свет-день"  и  "бессознательное-темнота-ночь"  остаются  верными  независимо  от  пола  и  не  меняются  от  того,  что  полярность  душа-инстинкт  организована  в  женщинах  и  мужчинах  на  различной  основе.  Сознание  является  мужским  даже  у  женщин,  точно  также  как  бессознательное  мужчин  является  женским.
Как  раз  не  земля  имитирует  женщину,  а  женщина  подражает  земле.
Не  земля  подражает  женщине  в  том,  что  она  беременеет  и  рожает,  но  женщина  —  земле.
Эти  высказывания  выражают  признание  приоритета  надличностного  и  вторичную  природу  личного.  Даже  брак,  регулирующий  взаимодействия  противоположных  полов,  происходит  от  земного  принципа  матриархата.
На  этой  стадии  первостепенное  значение  имеет  символизм  пищи  и  органов,  ассоциируемых  с  ней.  Это  объясняет,  почему  культуры  Матери-Богини  и  их  мифологии  тесно  связаны  с  плодородием  и  ростом  и  особенно  с  сельским  хозяйством,  а  отсюда  со  сферой  пищи,  которая  является  материальной  и  телесной.

 

Стадия  материнского  уробороса  характеризуется  связью  ребенка  с  матерью,  которая  предоставляет  пропитание  (Рис.12),  но  в  то  же  самое  время  эта  стадия  является  историческим  периодом,  в  течение  которого  зависимость  человека  от  земли  и  природы  —  наивысшая.  С  этими  двумя  аспектами  связана  зависимость  Эго  и  сознания  от  бессознательного.  Зависимость  последовательности  "ребенок-мужчина-эго-сознание"  от  последовательности  "мать-земля-природа-бессознательное"  иллюстрирует  отношение  личностного  к  трансперсональному  и  как  одно  опирается  на  другое.
На  этой  стадии  развития  правит  образ  Матери  Богини  с  Божественным  Младенцем  (Рис.13).  Она  подчеркивает  нуждающуюся  и  беспомощную  сущность  ребенка  и  защитную  сторону  матери.  В  образе  козы  мать  вскармливает  Критского  мальчика  Зевса  и  защищает  его  от  пожирающего  отца;  Исида  возвращает  мальчика  Гора  к  жизни,  когда  его  кусает  скорпион;  и  Мария  защищает  Иисуса,  убегая  от  Ирода,  точно  также  как  Лето  прячет  своих  божественно  зачатых  детей  от  гнева  враждебной  Богини.  Младенец  –  это  бог-спутник  Великой  Матери.  Как  ребенок  и  Кабир,  зависимое  от  нее  существо,  он  располагается  рядом  с  ней  и  чуть  ниже.  Даже  для  молодого  бога  Великая  Мать  является  судьбой.  Тогда  насколько  же  это  истинное  для  младенца,  сама  сущность  которого  заключается  в  том,  чтобы  быть  придатком  ее  тела.
Эта  связь  наиболее  ярко  выражается  в  "до-человеческих"  символах,  где  Мать  является  морем,  озером  или  рекой,  а  младенец  —  рыбой,  плавающей  в  окружающей  его  воде.
Маленький  Гор,  сын  Исиды,  Гиацинт,  Эрихтоний,  Дионис,  Меликерт,  сын  Ино,  и  бесчисленное  множество  других  любимых  детей  —  все  они  подвластны  всесильной  Матери  Богини.  Для  них  она  все  еще  остается  благодетельной  родительницей  и  защитницей,  молодой  Матерью,  Мадонной.  Пока  не  существует  никакого  конфликта,  ибо  первоначальное  нахождение  младенца  в  материнском  уроборосе  является  состоянием  ничем  не  прерываемого  взаимного  блаженства.  Зрелое  Эго  связывает  эту  инфантильную  стадию  с  Мадонной,  но  младенческое  Эго,  которое  еще  не  имеет  центра  сознания,  все  еще  ощущает  аморфный  плероматический  характер  материнского  уробороса.

 

Тем  не  менее  этого  ребенка  ожидает  тот  же  рок,  что  и  следующего  за  ним  влюбленного  подростка:  его  убивают.  Его  жертвоприношение,  смерть  и  воскрешение  являются  ритуальным  центром  всех  культов  жертвоприношения  детей.  Родившийся,  чтобы  умереть,  умирающий,  чтобы  возродиться,  ребенок  соотносится  с  сезонной  жизнью  растительности.  Критский  младенец  Зевс,  вскормленный  Великой  Матерью  в  образе  козы,  коровы,  собаки,  свиньи,  голубя  или  пчелы,  [5]  рождается  каждый  год  лишь  для  того,  чтобы  каждый  год  умереть.  Но  мальчик  является  также  и  светом,  а  следовательно,  чем-то  большим,  чем  просто  растением:

 

Один  миф,  очень  самобытный  в  своей  примитивности,  хотя  и  записанный  в  более  поздние  времена,  повествует  о  том,  что  каждый  год  рождался  ребенок,  потому  что  каждый  год  из  грота  сиял  свет,  "когда  при  рождении  Зевса  текла  кровь".  [6]

 

Судьба  умирающего  и  приносимого  в  жертву  ребенка,  однако,  не  так  трагична,  как  участь  любящего  подростка.  Возвращаясь  к  смертоносной  Матери,  mater  larum  римлян,  он  находит  убежище  и  покой,  так  как  объятия  Великой  Матери  охватывают  ребенка  как  в  жизни,  так  и  в  смерти  [7].

В  архетипе  ребенка  сознательное  Эго  пока  еще  не  полностью  отделено  от  бессознательного  "я",  и  повсюду  видны  признаки  его  пребывания  в  уроборосе,  изначальном  божестве.  Поэтому  Юнг  говорит  о  "гермафродитизме  ребенка"  и  о  "ребенке  как  о  начале  и  конце".  "Неуязвимость  ребенка"  выражает  не  только  местонахождение  непобедимого  бога,  то  есть  уроборос,  но  и  непобедимую  природу  нового  развития,  которое  в  качестве  света  и  сознания  представляет  собой  ребенок.  Все  эти  элементы  относятся  к  вечности  Божественного  Ребенка.

 

Однако  с  его  "оставлением"  мы  начинаем  следить  за  исторической  судьбой  ребенка.  Здесь  подчеркиваются  его  обособленность,  отличность  и  уникальность,  а  также  начало  того  рокового  противодействия  Первым  Родителям,  которое  определяет  биографическое  развитие  ребенка  и  в  то  же  самое  время  —  духовный  прогресс  человечества.

 

В  тот  период,  когда  сознание  начинает  переходить  в  самосознание,  то  есть  отличать  и  осознавать  себя  как  отдельное  индивидуальное  Эго,  материнский  уроборос  затмевает  его,  подобно  темному  и  трагическому  року.  Теперь  картина  уробороса  для  Эго,  в  абсолютную  противоположность  первоначальному  состоянию  довольства,  начинает  искажаться  чувствами  конечности  и  смертности,  бессилия  и  изоляции.  Тогда  как  для  слабого  Эго-сознания  состояние  бодрствования  вначале  было  просто  изматывающим,  а  сон  —  блаженством,  так  что  оно  могло  с  восторгом  сдаться  уроборическому  кровосмешению  и  вернуться  в  Великий  Круг,  то  теперь,  когда  становятся  более  настойчивыми  требования  его  собственного  независимого  существования,  это  возвращение  становится  все  более  и  более  трудным  и  свершается  со  все  возрастающим  отвращением.  Для  утреннего  света  зари  зарождающегося  сознания  материнский  уроборос  становится  темнотой  и  ночью.  Ощущение  неумолимости  бега  времени  и  проблема  смерти  становятся  господствующим  чувством  в  жизни.  Бахофен  описывает  тех,  кто  рожден  от  матери,  и  кто  осознает,  что  происходит  лишь  от  матери  и  земли,  как  "печальных  по  своей  природе",  ибо  увядание  и  неизбежность  смерти  являются  одной  стороной  уробороса,  в  то  время  как  вторая  означает  рождение  и  жизнь.  Колесо  мира,  гудящий  ткацкий  станок  времени,  Богини  Судьбы,  колесо  рождения  и  смерти  —  все  эти  символы  выражают  ту  печаль,  которая  правит  жизнью  юного  Эго.

 

В  этой,  третьей,  фазе  зародыш  Эго  уже  достиг  определенной  степени  самостоятельности.  Эмбриональная  и  инфантильная  стадии  закончились,  но,  хотя  подросток  уже  не  противостоит  уроборосу  просто  как  дитя,  он  все  еще  не  сбросил  его  сюзеренитет.

 

Развитие  Эго  идет  рука  об  руку  с  ростом  выразительности  пластики  окружающих  Эго  объектов.  Материнский  уроборос,  бесформенный  в  смысле  формы  человеческой  фигуры,  теперь  сменяет  образ  Великой  Матери.

 

 Уроборический  характер  Великой  Матери  виден  повсюду,  где  она  является  объектом  поклонения  в  образе  гермафродита,  как  например,  бородатая  богиня  на  Кипре  и  в  Карфагене.[8]

 

Женщина  с  бородой  или  с  фаллосом  выдает  свой  уроборический  характер  отсутствием  разграничения  мужского  и  женского.  И  только  позднее  этот  гибрид  заменят  определенные  в  половом  отношении  фигуры,  а  сейчас  его  смешанный,  двойственный  характер  представляет  самую  раннюю  стадию,  откуда  затем  начнется  разделение  противоположностей.

 https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=2270917029725464&id=509752439175274&_rdr

Так,  находящееся  на  ранней  стадии  развития  сознание,  постоянно  ощущая  свою  связь  и  зависимость  от  породившей  его  матки,  постепенно  становится  независимой  системой;  сознание  становится  самосознанием,  а.  размышляющее,  осознающее  себя  Эго  проявляется  как  Центр  сознания.  Что-то  типа  сознания  существует  даже  до  появления  Эго,  так  как  мы  можем  наблюдать  сознательные  действия  у  ребенка  появления  Эго-сознания.  Но  стадия  зародыша  заканчивается  тогда,  когда  Эго  начинает  воспринимать  себя  как  нечто  отдельное  и  отличное  от  бессознательного,  и  только  тогда  может  сформироваться  сознательная  система,  действующая  совершенно  независимо.  Эта  ранняя  стадия  взаимоотношений  сознательного-бессознательного  отражена  в  мифологии  Матери  Богини  и  ее  связи  с  сыном-любовником.  Такие  персонажи,  как  Аттис,  Адонис,  Таммуз  и  Осирис  Ближне-Восточных  культур[9]  не  просто  рождены  матерью;  напротив,  этот  аспект  полностью  заслоняется  тем,  что  они  являются  любовниками  своей  матери:  их  любят,  убивают  и  хоронят,  мать  оплакивает  их,  а  затем  возрождает  через  себя.  Фигура  сына-любовника  сменяет  стадию  зародыша  и  ребенка.  Отделяя  себя  от  бессознательного  и  вновь  подтверждая  свое  мужское  отличие,  он  чуть  ли  не  становится  участником  материнского  бессознательного;  он  является  как  ее  сыном,  так  и  любовником.  Но  пока  он  еще  недостаточно  силен,  чтобы  противостоять  ей,  он  уступает  ей,  умирая,  и  прекращает  свое  существование.  Мать-возлюбленная  превращается  в  страшную  Богиню  Смерти.  Она  все  еще  играет  с  ним  в  кошки-мышки  и  затмевает  даже  его  возрождение.  Там,  где  его  связывают  с  плодородием  земли  и  растительностью,  как  бога,  который  умирает,  чтобы  возродиться  снова,  владычество  Матери-Земли  настолько  же  очевидно,  насколько  сомнительна  его  собственная  независимость.  Мужская  основа  пока  еще  не  является  отцовской  тенденцией,  уравновешивающей  материнско-женскую  основу;  она  все  еще  юна  и  является  всего  лишь  началом  независимого  движения  от  места  своего  рождения  и  младенческой  зависимости.

 

Суть  подобных  взаимоотношений  обобщена  Бахофеном:

 Мать  предшествует  сыну.  Женское  —  первично,  в  то  время  как  мужская  созидательность  появляется  лишь  впоследствии  в  качестве  вторичного  явления.  Вначале  появляется  женщина,  а  мужчина  "рождается".  Первичной  исходной  величиной  является  земля,  основная  материнская  субстанция.  Все  видимые  создания  исходят  из  ее  лона,  и  только  впоследствии  происходит  разделение  полов,  только  потом  действительно  появляется  на  свет  мужская  форма.  Таким  образом,  мужское  и  женское  не  возникают  одновременно;  это  —  явления  разного  порядка...  Женщина  первична,  мужчина  —  лишь  то,  что  выходит  из  нее.  Он  является  частью  видимого,  но  постоянно  меняющегося  сотворенного  мира;  он  существует  только  в  тленной  форме.  Женщина  живет  как  вечное,  самодостаточное,  неизменное;  мужчина  же,  развиваясь,  подвергается  постоянному  разложению.  Таким  образом,  в  сфере  физического  мужской  принцип  занимает  второе  место,  подчиняясь  женскому.  В  этом  состоит  прообраз  и  оправдание  гинекократии;  в  этом  —  корень  той  вековечной  концепции  бессмертной  матери,  которая  соединяется  со  смертным  отцом.  Она  остается  вечно  неизменной,  в  то  время  как  от  мужчины  до  бесконечности  множатся  поколения.  Всегда  неизменная  Великая  Мать  соединяется  с  каждым  новым  мужчиной.

 

Видимое  создание,  потомок  Матери  Земли,  подчиняет  себя  идее  Прародителя.  /  тонне,  образ  ежегодно  увядающего  и  возрождающегося  мира  природы,  становится  "Папас",  единственным  родителем  того,  чем  он  является  сам.  То  же  самое  и  с  Плутосом.  Как  сын  Деметры,  Плутос  является  видимым,  сотворенным  миром,  который  постоянно  обновляется.  Но  как  муж  Пении,  он  является  отцом  и  родителем  мира.  Он  одновременно  является  богатством,  рожденным  из  лона  земли,  и  дарителем  этого  богатства;  объектом  и  активной  потенцией,  создателем  и  созданием,  причиной  и  следствием.  Но  первое  земное  проявление  земной  силы  принимает  форму  сына.  Существование  сына  свидетельствует  об  отце;  о  существовании  и  сущности  мужской  силы  свидетельствует  только  сын.  На  этом  основана  подчиненность  мужского  принципа  материнскому.  Мужчина  появляется  как  создание,  а  не  как  создатель;  как  следствие,  а  не  как  причина.  В  отношении  матери  верно  обратное.  Она  существует  прежде  творения,  возникает  как  причина,  как  первичная  дарительница  жизни,  а  не  как  следствие.  Нет  необходимости  выводить  ее  из  творения,  она  существует  по  своему  собственному  праву.  Короче  говоря,  женщина  в  первую  очередь  —  мать,  а  мужчина  —  сын.

 

Таким  образом,  мужчина  появляется  из  женщины  посредством  чудесной  метаморфозы  природы,  которая  повторяется  в  рождении  каждого  ребенка  мужского  пола.  Через  сына  мать  трансформируется  в  отца.  Однако  козел  является  только  атрибутом  Афродиты,  он  подчиняется  ей  и  предназначен  для  ее  пользования.  (Дочери-сыновья  Энтории  в  поэме  Эратосфена  Эригона,  цитируемой  Плутархом,  имеют  такое  же  значение.)  Когда  из  женского  лона  рождается  мужчина,  сама  мать  удивляется  новому  явлению.  Ибо  она  узнает  в  образе  своего  сына  подлинное  отражение  той  оплодотворяющей  силы,  которой  она  обязана  своим  материнством.  Ее  взгляд  с  восхищением  останавливается  на  членах  его  тела.  Мужчина  становится  ее  игрушкой,  козел  —  ее  верховым  животным,  фаллос  -  ее  постоянным  спутником.  Аттиса  оставляет  в  тени  мать  Кибела,  Вирбия  затмевает  Диана,  Фаэтона  -  Афродита.  Повсюду  преимущество  имеет  материнский,  женский,  природный  принцип;  он  заключает  в  свои  объятия,  как  Деметра  —  cista,  мужской  принцип,  который  является  вторичными  существует  только  в  тленной  форме  как  постоянно  изменчивый  вторичный  феномен.  [11]

 

Молодые  мужчины,  выбранные  Матерью  в  качестве  своих  любовников,  могут  оплодотворить  ее,  они  даже  могут  быть  богами  плодородия,  но  фактически  они  остаются  всего  лишь  фаллическими  супругами  Великой  Матери,  трутнями,  служащими  пчелиной  матке.  Их  убивают,  как  только  они  выполнят  свой  долг  оплодотворения.

 

Поэтому  эти  юные  боги-партнеры  всегда  появляются  в  форме  карликов.  Пигмеи,  священные  на  Кипре,  в  Египте  и  в  Финикии  —  территориях  Великой  Матери  —  имели  тот  же  фаллический  характер,  что  Диоскуры,  Кабиры  и  Дактили,  включая  даже  фигуру  Гарпократа.  Сопровождающая  змея  -  и  ее  таинственная  сущность  —  также  является  символом  оплодотворяющего  фаллоса.  Именно  поэтому  Великая  Мать  так  часто  связана  со  змеями.  Не  только  в  крито-микенской  культуре  и  ее  Греческих  ответвлениях,  но  даже  еще  в  Египте,  Финикии  и  Вавилоне,  а  также  в  Библейской  истории  о  Рае  змея  является  спутником  женщины.

 

При  раскопках  в  Ура  и  Эрех  в  самом  нижнем  слое  были  обнаружены  примитивные  изображения  очень  древних  культовых  фигур  Матери  Богини  с  ребенком,  где  оба  имеют  змеиные  головы.  [12]

 

 Уроборической  формой  древнейшей  Матери  Богини  является  змея,  владычица  земли,  глубин  и  подземного  мира,  вот  почему  ребенок,  который  все  еще  привязан  к  ней,  является  змеей,  как  и  она  сама.  С  течением  времени  обоим  была  придана  человеческая  форма,  но  сохранены  змеиные  головы.  Затем  линии  развития  расходятся.  Полностью  законченной  антропоморфной  фигуре,  человеческой  Мадонне  с  человеческим  младенцем,  предшествуют  фигуры  человеческой  матери  с  ее  спутником  —  змеей  в  виде  ребенка  или  фаллоса,  а  также  фигуры  человеческого  ребенка  с  большой  змеей.

 

Уроборос  как  змея-кольцо,  например,  Вавилонская  Тиамат  или  Змея  Хаоса,  или  Левиафан,  который,  как  океан,  "опоясывает  земли  кольцом  волн",  [13]  позднее  делится  (или  ее  делят)  надвое.

 

Когда  Великая  Мать  принимает  человеческую  форму,  мужская  часть  уробороса  —  змееподобный  фаллос-демон  —  появляется  рядом  с  ней  как  остаток  первоначально  двуполой  сущности  уробороса.

 Путь
На  каждой  дороге  существуют  решающие  развилки,  требующие  принятия  решений.  Какой  путь  выбрать?  Какому  направлению  следовать?  Продолжать  линию  поведения,  согласующуюся  с  каким-то  одним  принципом,  или  следовать  совсем  иному?  Быть  честной  или  лгать?  Поступить  в  колледж  или  пойти  работать?  Родить  ребенка  или  сделать  аборт?  Прекратить  близкие  отношения  или  оставить?  Выйти  замуж  или  сказать  "нет"  этому  конкретному  мужчине?  Немедленно  обратиться  за  медицинской  помощью  при  обнаружении  опухоли  груди  или  подождать?  Просто  бросить  учебу  или  работу  и  присмотреть  что-нибудь  еще?  Завести  любовный  роман  и  рисковать  замужеством?  Уступить  или  упорно  добиваться  чего-то?  Какой  выбор  сделать?  Какой  путь  избрать?  Какова  цена?  
Я  вспоминаю  один  яркий  урок  по  экономике  в  колледже,  который  спустя  годы  пригодился  мне  в  психиатрии:  подлинной  ценой  чего-либо  является  то,  от  чего  отказываешься  ради  получения  желаемого.  Это  не  общепринятый  путь.  Взять  на  себя  ответственность  совершения  выбора  –  это  решающий  и  не  всегда  легкий  момент.  Способность  женщины  к  выбору  и  определяет  ее  как  героиню.  
В  противоположность  этому,  женщина  не-героиня  следует  чьему-то  выбору.  Она  скорее  вяло  уступает,  чем  активно  решает.  Результатом  часто  становится  согласие  стать  жертвой,  говорящей  (после  свершившегося):  "В  действительности  я  не  хотела  этого  делать.  Это  была  твоя  идея",  или  "Это  все  твоя  вина,  что  у  нас  неприятности",  или  "По  твоей  вине  мы  оказались  здесь",  или  "Ты  виноват,  что  я  несчастна".  И  еще  она  может  ощущать  себя  мучимой  и  обманутой  и  предъявлять  обвинения:  "Мы  всегда  делаем  то,  чего  хочешь  ты!",  не  осознавая,  что  сама  никогда  не  настаивала  на  своем  или  вообще  не  высказывала  своего  мнения.  Начиная  с  простейшего  вопроса:  "Что  ты  хочешь  делать  сегодня  вечером?",  на  который  она  неизменно  отвечает:  "Все,  что  ты  хочешь",  ее  привычка  уступать  может  расти  до  тех  пор,  пока  контроль  над  ее  жизнью  просто  перейдет  в  чужие  руки.  
Существует  также  другая  негероическая  модель  поведения,  когда  женщина  живет,  как  бы  топчась  на  перепутье,  не  имея  ясности  в  своих  чувствах,  испытывая  неудобство  в  роли  той,  кто  решает,  или  не  стремясь  сделать  выбор  из-за  нежелания  отказаться  от  иных  возможностей.  Часто  она  –  яркая,  талантливая,  привлекательная  женщина,  относящаяся  к  жизни  как  игре,  отказывающаяся  от  близких  отношений,  которые  могут  стать  для  нее  слишком  серьезными,  или  от  карьеры,  требующей  слишком  много  времени  или  усилий.  Ее  остановка  на  непринятии  решения  в  реальности  представляет,  конечно  же,  выбор  не-действия.  Она  может  провести  десять  лет  в  ожидании  на  перепутье,  пока  не  осознает,  что  жизнь  проходит  мимо.  
Следовательно,  женщинам  необходимо  становиться  героинями-вершительницами  выборов,  вместо  того  чтобы  быть  пассивными  существами,  жертвами-страдалицами,  пешками,  передвигаемыми  другими  людьми  или  обстоятельствами.  Стать  героиней  –  вдохновляющая  новая  возможность  для  женщин,  руководствовавшихся  изнутри  архетипами  уязвимых  богинь.  Утверждение  себя  представляет  героическую  задачу  для  женщин,  податливых,  как  Персефона,  ставящих  своих  мужчин  на  первое  место,  как  Гера,  заботящихся  о  чьих-то  потребностях,  как  Деметра.  Осуществить  это,  кроме  всего  прочего,  означает  для  них  пойти  вразрез  своему  воспитанию.  
Кроме  того,  необходимость  стать  героиней-которая-решает  становится  потрясением  для  многих  женщин,  ошибочно  полагавших,  что  они  уже  являются  таковыми.  Будучи  женщинами  по  типу  девственных  богинь,  они  могут  психологически  быть  "закрыты  доспехами",  как  Афина,  независимы  от  мнения  мужчин,  как  Артемида,  самодостаточны  и  одиноки,  как  Гестия.  Их  героическая  задача  –  отважиться  на  близость  или  стать  эмоционально  уязвимыми.  Для  них  выбор,  требующий  отваги,  состоит  в  том,  чтобы  довериться  кому-то  другому,  нуждаться  в  ком-то  другом,  принять  ответственность  за  кого-то  другого.  Для  таких  женщин  может  быть  легким  делом  принимать  рискованные  решения  в  делах  или  публично  выступать.  Храбрости  от  них  требует  замужество  или  материнство.  
Героиня-которая-решает  должна  повторять  первое  задание  Психеи  по  "сортировке  зерен"  всякий  раз,  когда  оказывается  на  перепутье  и  должна  решить,  что  сейчас  делать.  Она  должна  остановиться,  чтобы  отсортировать  свои  приоритеты,  побуждения  и  потенциальные  возможности  в  данной  ситуации.  Ей  необходимо  рассмотреть,  какие  выборы  существуют,  какова  может  быть  эмоциональная  цена,  куда  решения  приведут  ее,  что  для  нее  интуитивно  имеет  наибольшее  значение.  Исходя  из  того,  кто  она  есть  и  что  знает,  она  должна  принимать  решение,  выбирая  путь.  
Здесь  я  снова  касаюсь  темы,  которую  развила  в  моей  первой  книге  "Дао  психологии":  необходимость  выбора  "пути  с  сердцем".  Я  чувствую,  что  каждый  должен  взвесить  все,  а  потом  действовать,  пристально  изучить  каждый  жизненный  выбор,  рационально  обдумывая,  но  затем  обосновывать  свое  решение  тем,  будет  ли  с  этим  выбором  согласно  его  сердце.  Ни  один  другой  человек  не  может  указывать  вам,  если  затрагивается  ваше  сердце,  и  логика  не  способна  обеспечить  ответ.  
Часто,  когда  женщина  сталкивается  с  такими  "или/или"  выборами,  в  значительной  мере  воздействующими  на  ее  дальнейшую  жизнь,  давление  на  нее  оказывает  кто-то  еще:  "Выходи  замуж!",  "Заводи  ребенка!",  "Покупай  дом!",  "Смени  работу!",  "Прекрати!",  "Двигайся!",  "Скажи  да!",  "Скажи  нет!".  Очень  часто  женщина  вынуждена  подчинять  свой  ум  и  свое  сердце  давящим  представлениям,  созданным  чьей-то  нетерпимостью.  Чтобы  быть  той,  кто  решает,  женщине  необходимо  настаивать  на  принятии  собственных  решений  в  подходящее  ей  время,  понимая,  что  это  ее  жизнь  и  именно  она  будет  жить  с  последствиями  этих  решений.  
Для  того  чтобы  развивать  ясность  и  понимание,  ей  также  необходимо  сопротивляться  внутреннему  побуждению  принимать  необдуманные  решения.  В  начальной  стадии  жизни  могут  преобладать  Артемида  или  Афродита,  Гера  или  Деметра  с  их  характерной  силой  или  интенсивностью  отклика.  Они  могут  попытаться  вытеснить  чувствование  Гестии,  интроспекцию  Персефоны,  хладнокровное  мышление  Афины,  но  присутствие  этих  богинь  обеспечивает  более  полную  картину  и  позволяет  женщине  принимать  решения,  учитывающие  все  аспекты  ее  личности.  
Путешествие
Когда  женщина  отправляется  в  героическое  путешествие,  она  сталкивается  с  проблемами,  препятствиями  и  опасностями.  Ее  ответы  и  поступки  изменят  ее.  Она  обнаружит,  что  именно  для  нее  значимо  и  достаточно  ли  у  нее  смелости  действовать  согласно  своим  собственным  представлениям.  Ее  характер  и  способность  к  состраданию  подвергнутся  испытаниям.  На  этом  пути  она  сталкивается  с  темными,  смутными  сторонами  своей  личности  –  иногда  в  то  же  самое  время,  когда  убеждается  в  своей  силе  и  ее  уверенность  в  себе  растет  или  же  когда  ею  овладевает  страх.  Вероятно,  она  переживет  какие-то  потери  и  испытает  горечь  поражений.  Путешествие  героини  –  это  путешествие  самораскрытия  и  развития,  в  котором  различные  аспекты  личности  женщины  объединяются  в  единое  целое,  сохраняющее  всю  свою  сложность.  
Возрождение  силы  змеи
Каждая  героиня  должна  обрести  силу  змеи.  Чтобы  понять  сущность  этой  задачи,  нам  необходимо  вернуться  к  богиням  и  женским  снам.  
На  многих  статуях  Геры  ее  мантию  обвивают  змеи.  Афина  изображалась  со  змеями,  обвивающими  ее  щит.  Змеи  были  символами  догреческой  Великой  Богини  Старой  Европы  и  служат  символическим  следом  силы,  которой  некогда  обладало  женское  божество.  На  одном  из  наиболее  ранних  изображений  (Крит,  2000-1800  гг.  до  нашей  эры)  женская  богиня  с  обнаженной  грудью  держит  в  распростертых  руках  по  змее.  
Змея  часто  появляется  в  женских  снах  как  таинственный  устрашающий  символ,  к  которому  сновидица,  ощутившая  возможность  утверждения  в  жизни  собственной  силы,  осторожно  приближается.  Вот  описание  сна  одной  тридцатилетней  замужней  женщины:  "Я  иду  по  тропинке;  когда  я  взглянула  вперед,  то  увидела,  что  мне  предстоит  пройти  под  огромным  деревом.  Громадная  змея  мирно  свертывается  кольцом  вокруг  нижней  ветви.  Я  знаю,  что  она  не  ядовита  и  мне  ничто  не  грозит,  –  в  самом  деле,  она  прекрасна,  но  я  колеблюсь".  Многие  сны,  похожие  на  этот,  где  сновидица  испытывает  скорее  благоговение  или  осознает  силу  змеи,  чем  пугается  опасности,  запоминаются:  "Змея,  обвивающая  мой  стол...",  "Я  вижу  змею,  свернувшуюся  кольцом  на  балконе...",  "В  комнате  три  змеи..."  
Всякий  раз,  когда  женщины  начинают  утверждать  свою  власть,  принимают  важные  решения  и  осознают  свою  силу,  как  правило,  появляются  сны  со  змеями.  Часто  сновидица  ощущает  пол  змеи,  и  это  помогает  прояснить  вид  силы,  символизируемой  змеей.  
Если  эти  сны  совпадают  с  действительной  жизнью  сновидицы,  у  нее  появляется  возможность  с  позиции  власти  или  самостоятельности  справляться  с  такими,  например,  вопросами,  возникшими  после  выбора  новой  роли:  "Могу  ли  я  быть  эффективной?",  "Каким  образом  эта  роль  будет  изменять  меня?",  "Понравлюсь  ли  я  людям,  если  буду  решительной  и  строгой?",  "Угрожает  ли  такое  поведение  моим  близким  отношениям?".  Сны  женщин,  никогда  прежде  не  испытывавших  ощущения  собственной  силы,  скорее  всего,  говорят  о  том,  что  такие  женщины  должны  приближаться  к  Силе  осторожно,  как  будто  к  незнакомой  змее.  
Я  думаю  о  женщинах,  обретающих  ощущение  своей  собственной  силы  и  власти,  как  о  "востребовавших  силу  змеи",  –  силу,  утерянную  женскими  божествами  и  смертными  женщинами  в  тот  момент,  когда  патриархальные  религии  лишили  богинь  силы  и  влияния,  представили  змею  как  символ  зла,  выбросили  ее  из  Эдема  и  сделали  женщин  существами  низшего  сорта.  Затем  я  представляю  себе  образ,  олицетворение  новой  женщины  –  сильной,  красивой  и  способной  растить  и  воспитывать  детей.  Этот  образ  –  терракотовое  изваяние  прекрасной  женщины  или  богини,  поднимающейся  с  земли  и  держащей  в  руках  сноп  пшеницы,  цветы  и  змею.  

*  аудио  файл  -  отрывок  из  книги  Дэвида  Айка,  ссылка  на  видео  в  тексте  присутствует.  Каждый  имеет  право  верить  во  что  угодно,  но  должен  уважать  веру  других.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025

Неужели. Вы не в строю, не в шинели?

[img]https://i.ytimg.com/vi/VMnfj_rqrBQ/maxresdefault.jpg[/img]

[quote]“Whatever  happens,  we  have  got  The  Maxim  gun,  and  they  have  not.”  Hilaire  Belloc  The  Modern  Traveller  (1898).[/quote]

Нагнулся,
     спичку  поднёс  -  огнемёт!
Два  спортивных  костюма  й
     вперед!

 Все  будет  так,  как  мы  хотим.  На  случай  разных  бед,  У  нас  есть  огнемёт  «Максим»,  У  них  Максима  нет
У  них  Максима  нет


Неважно,  что  впереди.
Война,  вот  и  
перди!  перди!
Что  то  с  косой  прет  из  тени,
Два  спортивных  костюма  й
     вперед!
-Зубная  щетка?
-С  другим,  назад  не  смотри,
назад  не  смотри,
поднял  огнемёт  и  при,
вся  жизнь  как    миг  -  впереди,  впереди.

Все  будет  так,  как  мы  хотим.  На  случай  разных  бед,  У  нас  есть  огнемёт  «Максим»,  У  них  Максима  нет
 У  них  Максима  нет


Все  будет  так,  как  мы  хотим.  ,  У  нас  есть  огнемёт  «Максим»,  У  них  Максима  нет
 У  них  Максима  нет

*  https://neolurk.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D1%91%D1%82_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025

У полум'ї костра

Відчуй...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2025

Відчуй тепло розказаних історій .

Ранок  чекає  на  краю  світанку.
З  ночі  в  день  під  місячним  сяйвом,  
Танцюймо  парами  під  яскравими  зорями.


Від  річок  до  безкрайнього  моря
Широкий  світ  над  блакитним  небом  
Крізь  ніч  у  день,  крізь  ніч  у  день,
Мов  гаряча  кров  тече  дико  і  вільно



Від  річок  до  безкрайнього  моря.  
Широкий  світ  над  блакитним  небом  -
Завжди  вірний  шлях.
 Танцюймо  й  ми  під  яскравими  зорями
У  полум'ї  костра,  у  полумя  костра.  


Від  річок  до  безкрайнього  моря
Широкий  світ  над  блакитним  небом  
Крізь  ніч  у  день,  крізь  ніч  у  день,
Мов  гаряча  кров  тече  дико  і  вільно


Відчуй  тепло  
Відчуй  тепло  
Відчуй  тепло  розказаних  історій  -
 Гори  високі,  долини  широкі,
Печери  -  глибокі..
 Через  увесь  світ  наші  душі  летять.  


Під  безкраїм  небом  
Танцюймо  ж  під  яскравими  зорями.  
 Відчуваючи  тепло  розказаних  історій,


У  кожній  стежині  відчуй  -  новий  сюрприз.
У  безстрашних  циганських  очах,  як  циган,
Мандруй  від  заходу  сонця  до  світанку,
Поки  не  настане  затишшя,  поки  не  настане  світанок.




Ранок  чекає  на  краю  світанку.
З  ночі  в  день  під  місячним  сяйвом,  
Танцюймо  парами  під  яскравими  зорями.



Від  річок  до  безкрайнього  моря
Широкий  світ  над  блакитним  небом  
Крізь  ніч  у  день,  крізь  ніч  у  день,
Мов  гаряча  кров  тече  дико  і  вільно



Від  річок  до  безкрайнього  моря.  
Широкий  світ  над  блакитним  небом  -
Завжди  вірний  шлях.
 Танцюймо  й  ми  під  яскравими  зорями
У  полум'ї  костра,  у  полумя  костра.  

Від  річок  до  безкрайнього  моря
Широкий  світ  над  блакитним  небом  
Крізь  ніч  у  день,  крізь  ніч  у  день,
Мов  гаряча  кров  тече  дико  і  вільно


Відчуй  тепло  
Відчуй  тепло  
Відчуй  тепло  розказаних  історій  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2025

Солодка жінка

за  мотивами  однойменного    вірша    Катерини  Собової
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011741

Був    ще    з    ночі    злий,    сердитий
Придирався    до    дрібниць,
Тарабанив    безупинно:

-Я    вважав    -  що  ти  дружина    ,
Апетитна,    як    сосиска,
Думав:    ти    -    цукрова    пудра,
А    насправді,  як  редиска,    ти    -    редиска.
ти    -    редиска.

Де    ж    той    цукор    заховався?
Погляд    -    хижої    вовчиці,
і  під  пудрою  змія
у    душі    темна  лиш  тьма,        тіло  –
з    хрону    і    гірчиці.
Де  солодка  молодиця,  де
румяна,  щоки,  циця?

Думав:    ти    -    цукрова    пудра,
А    насправді  -  паляниця.
Звислі  груди  та  сідниці.


-Вам    не    вгодиш,-    каже    жінка,
Здатні      всі    критикувати!
Щоб    відчути    смак    солодкий,
Треба    знати,    де    лизати.
де    лизати.

Я    -    лікер    солодкий    в    пляшці,
А    ти    бачиш      лише    тару,
Я    не    жінка,    я    -      цукерка,
Суміш    меду    і    нектару!

І    хоч    я    -    пахуча      квітка,
Піду    геть    з    цієї    хати,
Доведеться    мені,    бідній,
Іншого    джмеля    шукати!
Іншого    джмеля    шукати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025

Огромные яйца, голова вся в песке, страуса видно везде.

Честь  позабыта,  
совести  -  нет.
Павлик  Морозов
строчит  -  привет.

Огромные  яйца,
крошечный  мозг,
Павлик  с  утра  -
строчит  донос.

Там  на  трибуне,
под  визг  толпы,
Лозунги  старой
школы  слышны.

Вновь  рукоплещет
 немая  толпа,
Крошечный  мозг,
зато  -  длинный  нос,

Павлик  подрос,
Павлик  подрос,
без  вазелина
вставит  свой  нос.

Честь  позабыта,  
совести  -  нет.
Павлик  Морозов
строчит  -  привет.

Огромные  яйца,
крошечный  мозг,
Павлик  с  утра  -
строчит  донос.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025

Солдатики смерті з портцигару.

Наркомани  на  горі
Запах  запах  анаші
Страшно,
ой,  страшно  мені.
Запах  запах  анаші

Солдатики  смерті  із  портцигару
План  на  шару
План  на  шару

Наркомани  на  горі
Запах  запах  анаші
Страшно,
ой,  страшно  мені.
Запах  запах  анаші

Ніч  усіх  бере  в  полон,
накриває  Землю  сон.

Наркомани  на  горі
Запах  запах  анаші
Страшно,
ой,  страшно  мені.
Запах  запах  анаші

Хто  не  спить  знов  по  ночам,
має  певно  темний  план.

Ніч  усіх  перемагає.
Хто  трудивсь  -  відпочиває.
Наркоману  не  до  сна  -
передав  кошмари  й  нам.

Той,  хто  курить,  курить  план  -
точно,  то  є  шарлатан.
Королева  ніч  навколо,
Жито  й  те  заснуло  в  полі.

І  один  цей  наркоман
не  дає  заснути  нам  -
курить  план  
він  по  ночам.

Наркомани  на  горі
Запах  запах  анаші
Страшно,
ой,  страшно  мені.
Запах  запах  анаші

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2025

Куди ніч - туди і сон.

Общність  людей  -загнули,
Кого,  кого  ви  обманули?
Дім,  родина  -  це  кажуть,
кажуть  батьківщина.

Вусатий  слово  це  придумав.
Він  врядтуваи  вас  задумав.
Двадцятий  з'їзд  КПРС  -  на  ньому  хрест,
на  ньому  хрест.

КП  брехала,  на  нього  все  вона  зіпхала.
А  що  таке  оте  КП?
Хтось  сплюнув,
Певно  так  воно  і  є.

Яка  там  общність,
де  ті  люди.
В  окопі  лиш,
інші  -  приблуди.

А  хто  накази  віддає?
Невже  людиною  він  є?
У  бій  бійців  підняв
Й  веде?

Невже?
Невже?
Чи  ті,  що  в  ліжку  іноземців?
То  общність.

Певно  то  є  так.
Із  ліжка  в  ліжко.
Якось  так.
Невже  ото  твоя  родина?

Нема  ні  дочки,  ані  сина.
Окоп  та  ворог.
Бісовщина.
Ото  болото,  то  трясина.

Невже  ото  і  є  країна.
То  певно  сон  дурний
наснився,  через  плече...
перехрестився.


[b]Аскет[/b]

Перед  тем  как  скрыться  за  горизонтом
На  одно,  единственное  мгновение...
Солнце..
                         озаряет...
                                                           всё  небо!

-А  люди?

-Люди  с  криком:
-У-ра!
Идут..
                 идут  в  никуда.

Этот  прощальный,
   прекрасный  всплеск..
и  всё.

-А  люди?

-А  люди  есть.
-А  люди  здесь?

Люди  не  искры
И  не  огни.

Люди  в  тени.
Люди  в  тени.

А  эта  песня  о  любви.
Песня  о  Солнце
И  о  зари.

Солнышко  в  небе
ярко  сияет,
Солнышко  всех
и  всё  обожает.

Руки  небес
Радость
Тепло
В  мир  поднебесный
оно  отдало.

Этот  прощальный,
   прекрасный  всплеск..
и  всё.

-А  люди?

-А  люди  есть.
-А  люди  здесь?

Люди  не  искры
И  не  огни.

Люди  в  тени.
Люди  в  тени.

А  эта  песня  о  любви.
Песня  о  Солнце
И  о  зари.

Солнышко  в  небе
ярко  сияет,
Солнышко  всех
и  всё  обожает.

Руки  небес
Радость
Тепло
В  мир  поднебесный
оно  отдало.

Море  к  нему  потянулось  волной
Нежно  так
Томно  лишь  шепчет:
-Постой.
Пусть  только  миг.
Он  только  мой.
Лишь  насладись  пенной  волной.
Хоть  мишь  на  миг
я  на  тебе,
я  над  тобой
Вновь  озарись
вместе  со  мной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2025

Банк лопнул.

Сусанины  зовут,
безбожно  лгут.
Куда  же  вас  ведут?
В  последний  бой.
Вновь  лгут.
Сусанин  у  руля.
-Ура,  ура,  ура!
Нечисть  и  развод  -
подлости  оплот.
Полный  безпредел  -
мира  передел.
Веришь  или  нет  -
театр  весь  белый  свет.
Актер  и  Чиполлино,
Мальвина  й  Буратино,
актриса  -кукла  Барби
й  солдатики  в  казарме.
За  ниточки,  верёвочки..
И  куколки  поют.
Там  с  плетью  Бармолей
и  весь  в  слезах  Пьеро.
Реальность  как  кино.
Базилио  й  Алиса  -  "партнеры"
Буратино,  полено  всё  прогнило.
А  куклы  там  и  тут
чего  то  ещё  ждут.
Банк  лопнул  ведь  давно,
чтоб  скрыть  свою  вину  -
всё  спишут  на  войну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025

В мясорубке (22+)

Быть  как  все:
-Ложь  как  норма.
Крутят,  мнут  -
готов  продукт.
Уши  в  лапше,
дыра  в  душе.
Разумности  нет,
Страшно  й  бояться.
Окопы  рыть
и  выживать.
Пахать,  пахать,  пахать.
Борьба  с  самим  собой.
Рабская  покорность.
Страх,  обезличивание,
Нравственное  опустошение  -
нового  времени  знамения.
Стадное  времяпрепровождение,
полное  вырождение.
Добровольное  отчуждение.
На  выходе  -  фарш.
Шагом  марш!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025

Прижимаюсь.

Я  прижимаюсь,  прижимаюсь  к  твоим  рукам,  к  твоим  рукам  
Мне  в  них  тепло,    тепло  зари,  



 Я  прижимаюсь,  прижимаюсь  к  твоим  рукам,  к  рукам  твоим.



Услышь  же  зов  и  полюби.
 и  полюби.
Услышь
     и...
и  полюби.


Нежнее    мягких
Нежнее    мягких
Нежнее    мягких  всех  шелков  -
Натруженные,
уютные  ладони  твои
уютные  твои  ладони
 Нежнее    мягких,  твои  ладони.
ладони  твои

Я  прижимаюсь,  прижимаюсь  к  твоим  рукам,  к  твоим  рукам  
Мне  в  них  тепло,    тепло  зари,  

Закрой  меня  плечами  от  тоски,  от  одиночества  спаси.
Спрячь  меня  в  объятьях  от  тревоги.  
Твой  взгляд    надеждой  озарит,  меня  влечет  он  как  магнит,
Внутри  зажег  ты  огонек,  хотя  б  часок,  хотя  б  часок.

Согрелась  им,  теплом  твоим,  и  потекли  и  потекли  ручьи,  ручьи.
Улеглась  в  миг  непогода.
И  грязью  мутных  полутонов
Не  вкралась  во  взаимность  стужа.

В  тебе  биением  сердечным  звучит  -  оргазм  моей  любви
Прижмись  же  крепко  очень  крепко!  Не  против  я...  Хочу  любви.
Послушай  -  ветер  вот  утих.
А  как  грозился  бурей  нас  сразить!

В  тебе  биением  сердечным  звучит
И  манит,  проникает,
О  как  же  это  возбуждает,
Лед  в  ладони  тает,  тает.  теплом  любви  нас  наполняет.



Я  прижимаюсь,  прижимаюсь  к  рукам,  к    рукам  твоим



***

Уже  не  лето...
Тепло  одеты...

А  как  же  было..
Как  же  было..

Раздеты...
Раздеты  были..

Куда,  куда...

Лета  уплыли.


Зима..
Камин..
И  вновь  с  другим.
Не  с  ним..

Не  с  ним.

А  как  же  было...
Мы  голышом  вдвоём  кружили.

Бокалы  цок..
Губами    хлоп  -
Кайфа  восторг.

Лета  уплыли.
А  чайки..
Чайки..
как  кружили..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025

Щось в цьому є.

На  синьому  небі  нема  
ні  хмаринки.  
Піднімається  сонце.  ..

***
У  рощі  так  гучно  співа  соловей,
жаворонок  в  лузі
заводить  пісень

Чудовий  зранку  день.
Дзвіночки:
-Дзень,  дзень,  дзень.
Там  півник  ку-  ка-  ріку,
А  у  лузі  соловей.
Виспівує:
-День,  день.
Дзвіночки  знов:
-Дзень,  дзень.
Всміхнулось  з  неба  Сонце.
Так  світло,  світло  стало.
Тепло  в  дім  завітало.
Аж  серце  засіяло.

На  синьому  небі  нема  ні  хмаринки.  Всміхається  сонце.  Усе  зацвіло.  І  ллється  у  вікна.  кохання  тепло.

Всміхається  сонце...  як  цвіт  зацвіло.  І  ллється  у  вікна  душевне  тепло.


Біля  сонечка,  вгорі...  плавала  хмаринка.
Когось  виглядає  з  віконця  Маринка

На  синьому  небі  нема  ні  хмаринки.  Всміхається  сонце.  Усе  зацвіло.  І  ллється  у  вікна...  кохання  тепло.

Щось  в  цьому  є.
Щось  в  цьому  є.
Природа  знов  бере  своє.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025

І Сонце як завжди зійде, радість в дім із ним прийде.

Чи  то  війна  іще  триває,
чи  свічка  с  тріском  догорає.
Невже  ми  звикли,  збились  в  зграї.
То  певно  хмари,  от  й  печалі.

Усе  пройде,  усе  минає.
Об'єднання  перемагає.
Усе  так  прагнуть  роздробити
та  між  собою  поділити.

Хто  ж  їм  дасть.
Єдине  все  
та  нероздільне.
Єдиний  Всесвіт
і  душа,  їхні  бажання  -  маячня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025

Утро доброе.

Солнца  лучик  по  утрам:
-Доброе  утро!
-Ясного  дня!
Улыбается  заря:
-Доброе  утро!
-Ясного  дня!
И  сияет  и  поет,
за  собой  весь  мир  зовёт.
Птички  радостно  поют
и  к  труду  нас  всех  зовут.
Мишка  вылез  из  берлоги,
зайка  прыгает  в  траве,
Радость,  радость,
на  душе.
Милый  только  что
проснулся,
Мило,  мило,
улыбнулся.

-Доброе  утро!
-Ясного  дня!

-Ясного  дня!
-Ясного  дня!
-Ясного  дня!

И  поцелуи  от  меня.

***

Вампіри  тут,
Вампіри  там  -
Оскал.
В  думках  я  матом
вас  послав.

Бур'ян  в  крові,
а  ми  -  німі.

Гієни  рискають,
як  пси  голодні  -
лай  один.

Ідіть  ви  лісом
з  тим  з  чим  й  прийшли.

На  всі  чотири
сторони.


***

Ви  кращі?
Хто  вам  це  сказав?
Свої?
На  чому  ж  висновки  такі.

Добром  сіяєте?
Словами?
То  ми  щасливі  поряд  з  вами?

Допомогли?
Словами  як  завжди.

Кого  ваш  лай  скажіть  цікавить?
Ваш  гнів  лиш  вас  колись  удавить.

Коли  не  просять  -  не  робіть.
Коли  не  ждуть  -  мимо  пройдіть.
Слова  у  глотці  ви  тримайте
І  простір,  ви  не  не  забрудняйте.

Істина  в  мовчанні.
Провокуйте  ви  себе
І  біс  повірте  вас  лиш  жде.


***

Не  хтось..
"свої"
таке  робили.
Чуже  в  своє
перетворили,
доноси  на  людей  строчили,
майно  чуже  тут  прихватили.
Часом  не  ви
таке  творили?


***Мы  в  их  возрасте***

-Газеты..  журналы?
-Ой,  вы  не  правы.
-ChatGPT?
-Фи.
-Чат  рандом?
-Пардон.
-  7D  игра?
-О,  да.  


*  свій  позитив  на  мою  сторінку  несіть,  а  ікла  свої  собі  покажіть.  Тут  все  зеркально  -  хто  дивиться  -  те  й  бачить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025

Зомболенд

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N0K_Glp55EQ[/youtube]

Зомбі..
Голодні!
Що  наробили?
Не  бійтесь..
Ви  цього  хотіли?
Могили,  могили...
Людей  в  вас  убили.
Казкові  новини  -
знищують  без  причини.
Псы.
Голодні!
Псы.
Ні  не  собаки.
І  то  не  жарти.

Вам  тяжко  сказати  -  Ні!
Зомбі  ми  всі.
Страшно!
Не  скажимо  ж  -  Ні!

Винні  всі,
винні  всі.

Свою  вину
на  вас  переклали.
В  довічну  кабалу
людство  загнали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025

Ми то тварини? Звучить це так мило.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xxi60HR22pg[/youtube]

Тварини,  тварини..
То  так  чудово.
Спішили,  летіли...
Та  всіх  приземлили.

Обрізали  крила..
Кофе..  та  чай...
Звикай.
Однокрилі.

Односторонньо.
Як  у  тварин  свят  в  вас  нема  -  тьма.
Минуле  пролетіло  мимо,
Майбутнього  нема,  тьма.

Башні  та  замки.
Хами  та  хамки.
Щити  та  герби..
Де  ж  ти?  Де  ж  ти?


***
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R57IFM9VcWg[/youtube]

Не  нагадує  вам  рій?
Сипаї  піймали
І  в  стрій!

Гроші,  гроші,  гроші
Та  кабала.
До  цього  завжди
безумність  вела.

До  останнього,
да  самознищення,
стадний  інстинкт.

Маніпуляція,  використання,
Рвота  від  крові,  страждання.
Муштра!
Ура!

Гвинти  закрутили
і  заробили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025

Кілька не сказаних слів.

Діво  свята,
Оце  так  пил.
Бурно  кінчала  так
Лиш  з  ним.

Що  за  напор,
Що  витворяє..
Мене  заводить,
Знов  спокушає.

Багато  є  чоловіків
Та  не  зрівтясь  їм  лиш  з  ним.
Я  і  богиня  і  рабиня.
Із  ним  я  ночі  господиня.


***

Души  во  мраке
Ждут  воплощения.
А  по  пути
Рыщет  в  тени
Порабощение.

Погрязли  в  пучине,
Тонут  в  трясине.
Тщание  тщетно,
Погасли  огни,
Словно  в  пустыне
Блудят  они.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025

Кума до кума заграє.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tiPCtz1G8qM[/youtube]

Хто  на  газу  не  заробляв?
Певно  лінивий.
Хто  цю  трубу  не  проклинав?
Певно  небідний.

Ой,  як  цікаво  це  дивитись.
Вова  Вову  за  рукав,
Хто  ж  міліарди  заробляв  ?
Судились,  судились,  перемогли.


Куди  ж  бабло  те  утягли?
Цікаво  право  -  нові  канали,
Європа  газ  нам  продає.
Нам  наший  газ!

Щось  в  цьому  є.
Цікаво  право.
Щось  в  цьому  є.
Кума  до  кума  заграє.

Нові  маршрути,  магістралі.
Зріджений  газ,  такий  дохід!
І  привело  то  все  до  бід.
В  домівки  труби  ми  вели.

Самі  купили  й  провели
І  за  трубу  їм  заплати.
Цікаво  право  утяли.
І  міліарди  попливли.

Мінялись  нафтові  магнати.
Садили    в  тюрми,  випускали.
Їх  руки  гроші  ті  не  брали,
-А  ціни?

-Певно  знов  зростуть,
за  дрова  ж  штрафи  вже  здеруть.
Цікаво  право.
В  чому  ж  суть?

В  нову  трубу?
Невже  втягнуть?
І  чий  же  газ  так  продадуть?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025

Охота.

Дичь  истребили,
Кур  ощипали,
Псов  пристрелили,
Своих  по  спускали.

Псами  наверное  тоже  ведь  стали.
Белке  и  той  попадало  не  раз,
Охоту  ведет  охрана  й  на  нас.
Ты  поле  чужое  не  там  перейди  -

Будешь  как  всадник,
 без  головы.
Метко  стреляют,
Охота  с  утра.

А  ничего  что  в  стране
разгорелась  война?
Кому  на  охоту,  кому  на  войну,
Кого  ж  ощипают  даже  в  тылу?  

Кровавое  икло,
   пылают  глаза,
Охота  в  тылу,
   не  для  них  ведь  война  ..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025

Сміх крізь сльози.

В  ЄС  росіяни  з  українськими  паспортами,
В  паспортних  столах  ті  гроші  й  в  руки  не  брали.
На  Україні  окупованим  українцям  хай  буде  лихо  тихо
Ворожі  паспорти  роздрукували.

І  на  цьому  не  заробляли.
Чудасія  якась.
Роздвоєні  особистості  -
Свої  серед  чужих,  чужі  серед  своїх.

То  вже  й  не  гріх,
Верхівка  так  давно  зробила,
Себе  від  нас  огородила.

За  місяців  три  до  війни  утекли.
Й  не  знали  вони?
То  ми  -  барани.

***

Это  не  Боги,
Это  бездушие,
Кровавые  волны
На  берег  обрушит.

Песчаный  свод
Смоет  волной,
Но  грозно  стоит
Скала  над  волной.


[b]Нечисть  не  спит.  Кощей  над  златом  чахнет,  жариным  пахнет.[/b]

Притуплённость
                           сознания,
Толи  сарказм.
     
Скорее  маразм.

Толи  наснилось,
что  то  в  пространстве  давно  надломилось.

С  нами,  увы,  беда  приключилась.

Это  дурдом!
В  крови  
   и  повержен
розовый  слон.

Пылает  огнём
 в  небе  Луна.
Крутятся,  вертятся
бивни  слона.


Вместо  зимы  -  настала  весна,
Мир  в  свои  клешни  
   зажала  война.
Вместо  ветров  и  холодной  зимы  -


Серые  тучи  й  тёмные  дни.
Радость  разбита,  разум  повержен,
Враг  привлечён,  здравый  смысл  -  опровержен.

Курочка  гриль  тут  ожила,
А  у  избы  в  дымоходе  -  нога.
Толи  дурдом,
Толи  бордель,

В  больничку  на  тесле  прёт  Бармалей.
Толи  боится,
толи  так  надо,
как  та  овца,  откупился  от  стада.

Кто  то  солгал
 вновь  о  трубе,
Кто  то  орёт
 об  этом  везде.

Вновь  те  же  грабли,
Сусанин  с  экрана.
И  благодарности
вновь  до  упада.

Неужто  вновь  бабки,
по  новому  кругу,
неужто  вновь  лапки
протянем  друг  другу.

Неужто  не  будет  снежной  зимы
и  этой  планеты  дни  сочтены?
Неужто  ракеты  птицами  стали,
Эти  двуногие  всех  ведь  достали.

Пока  на  курорте  греют  бока,
клон  на  экране
в  пространстве  ж  -  рога.
Закрыла  избу  даже  Баба-Яга.


*  смотришь  чёрный  ящик  ночью  и  не  понимаешь,  толи  поздравляют,  толи  милостыню  просят,  толи  побеждают,  толи  в  жертву  приносят.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025

Cніжинки-метелики.

Другий  місяць  зими,
Снігом  вкрито  лани.
Крига  ріку  вкрила
Біль,  невже  красиво?

Вітер  завива...
Трійка  мчить  шальна.
Сонечко  сховалось,
Зайчику  дісталось.

Сніжинки-метелики
падають  на  скроні,
Сніжинки-метелики
І  дерева..  голі.

Сніжинки-метелики
як  було  б  без  вас,
Ніби  та  Снігуронька,
Дід  Мороз  ..  та  вальс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025

Новорічне пробудження.

Перше  кохання
То  як  цвіт  рясту,
Що    так  й  не  розпустився,
Як  стрибок  з  парашутом,
Що  так  й  не  розкрився.
Комусь  здається  шальним,
той  стан  спяніння,
Це  та  єдина  мить
В  стані  божевілля.
Ти  ніби  й  приземлився
Та  ейфорійний  сон
Ще  не  скінчився.
То  як  перший  день
у  новому  році,
обірваний  вірш
на  півстроці.
Дурочка-снігурочка,
сніжна  заметіль,
гарячий  поцілунок,
Ришито..  дірочки,
Біль  ..  ,  приземлення.
Гірка  оковита.

Було,  було..
Попустило.
Не  стало..
А  шрами  зостались.
А  шрами  зостались.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025

Стихотворение свободное поглощает сердце неуёмное.

Палуба  пуста
ветер  колышет  устало
яхты    паруса.
Роняя  взгляд
на  глади  морской
тонет  тоска.
Бокал,  что  искрится,
игриво  держит
любимой  рука.
Бескрайняя  синяя  гладь,
пенные  брызги  волн
и  вальс,  сказочный  вальс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025

Хай життя буде прекрасним!

Новий  рік,  новий  рік!
На  столі  лежить  періг.
Рік  новий  йде  на  поріг.
Радість,  радість  -

Новий  рік!
Хтось  проспав,
Хтось  зустрічав,
Президент  не  обіцяв,

Він  подяки  роздавав,
Памятник  в  стяг  розмалював.
Шоу  народне  й
Подяки  партнерам,

Бабки  рікою  тепер  потечуть,
Лиш  перемоги
Народ  наш  чекають,
Нас  поважають,  нас  поважають.

А  що  там  про  нас,
Що  нас  чекає?
ЗСУ  в  двадцять  пятім  -  пермагає,
Ворог  втікає,  ворог  втікає.

З  новим  роком!
З  новим  щастям!
Хай  життя  буде  прекрасним!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025

Та невже.

Ночь  так  длинна...
-Где  же  Луна?
Ни  звезд,  ни  салютов.
Тьма  й  тишина.

Спит  беспробудно
Родная  страна.
Старик  "добродетель"
Только  не  спит.

Вставная  челюсть
С  экрана  грозит.
О  мнимой  империи,
О  новых  границах,

О  всяком  маразме
И  небылицах.
Не  Дед  Мороз,
Ростом  не  вышел,

Сосулька  поменьше
Й  поехала  крыша.
Вновь  шепелявит,
Нету  зубов.

Разбиты  куранты.
Петля  из  цепи,
Вместо  кукушки
Из  пасти  огни.

От  перегара
Экран  весь  в  тумане
И  представление
В  пьяном  угаре.

Ждёт  поздравлений
Обкуренный  люд,
Что  б  заключить
С  бесом  союз.

Бутылку  достал
И  курит  каннабис.
Он  голубой  крутит  тут  шарик.      ([i][s]запятую  сами  поставьте  на  своё  усмотрение[/s])[/i]
Эффект  обрядовый,

Эффект  ритуальный  -
План  идеальный!

Карлик  с  экрана
Грозно  лютует,
План  раскурил,
Улыбка  й  кайфует.

-  С  Новым  годом!
С  Новым  счастьем  поздравляют
И  в  бокалы  подсыпают.
Выпивают  й  ..  умирают.


*  Не  пей,  родной,  козлёночком  станешь.
С  Наступающим,    годом  кайфа  й  эйфории.
Горько!
Ух,  зеленая!

Вскоре  год  Деревянного  Зеленого  Дракона  сменит  год  тоже  Зеленой  и  Деревянной  Змеи,  которая,  по  утверждению  знатоков  восточной  философии,  любит  «золото»  и  «серебро».  Так,  чтобы  привлечь  в  дом  удачу,  Новый  Год  следует  встречать  в  нарядах  зеленого,  желтого,  коричневого,  золотистого  и  серебристого  цвета.
Если  нет  уже  на  вас  наряда  -  завалитесь  просто  под  ёлку.

Ах,  эта  зелень.
Одни  ёлки  кругом  зелёные.  ([i][s]запятую  сами  поставьте  на  своё  усмотрение[/s])[/i]


https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRNPg_InIaY3ZKhQz9yyuv5E_P3b-J59J13odbNqzym79mvsC7LKTynefc&s

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

Ляпота. ( З прийдешнім)

В  пространстве  сновидений
тонкая  грань  глубины  наслаждений.
Розовый  слон,  голубой  вертолёт,
Мир  волшебный  -  полный  улёт.

Новогодняя  ночь  в  пространстве  любви,
В  эйфории  стихий.

Розовый  слон  это  лишь  сон,
а  за  окном-  ванна  
с  шампанским,  звон  хрусталя,
пьяный  дебош  й  оргазм  до  утра.

Звук  серенад,  фонтаны    салютов,
Ликует  толпа  -
Тонкая  грань  и  нагота.
Это  лишь  сон,  протяжный  стон..


[b]Перші  злодії[/b]

Перші  злодії  на  селі  -
Голова  та  главбух,
Шофер  та  охорона.
-  А  премію  секретарю  за  шо?
-Шоби  мовчала.

-А  у  країні  ?
-  Голова  та  рада.
-  А  премію  кому  і  за  що.
-  Силовикам,  щоб  захищали.

-  Та  невже  всі  керівники  злодюги?
-  То  таки  так,  не  вкрадуть  -  не  проживуть,
корупція,  план,  ржуть.



[b]Українська  мова  очима  школяра[/b]

[quote]Присплять  лукаво..  та  в  огні...її,  окраденную  збудять...[/quote]

Перший  клас  -  диктант,  диктант,  диктант.
Настуні  десять  -  переказ,  диктант,  переказ,  диктант.
Свято  -  шевченківські  дні,
Новий  правопис,  правопис  новий!

Кобзар  був  правий.
Кобзар  був  правий.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-cMOijf8oh0[/youtube]

*  корупція  -  то  поведінка  особи,  що  відхиляється  від  офіційно  визначених  державою  обов'язків  під  впливом  приватних  інтересів  [16,  с.  8].
http://www.juris.vernadskyjournals.in.ua/journals/2013/2-1-2_2013/11.pdf

Коли  для  вашої  говірки  “шокання”  (вимова  “щ”  /шч/  у  деяких  словах  як  /шː~ш/)  рідне,  то  не  соромтеся  його.  А  навпаки,  не  давайте  нікому  вас  зупиняти,  поправляти,  чи  змушувати  чутися  якимось  “простолюдним”  бовдуром.

Перш  за  все,  в  “шоканні”  нема  нич  злого,  чи  “неправильного”.  Ота  “неправильність”  то  є  часто  річ  дуже  химерна,  особливо,  коли  мова  йде  за  фонетичні  зміни  в  окремих  словах
https://slovotvir.org.ua/toloka/kharashchi/na-zakhyst-shokannia
«План»  –  це  одне  з  сленгових  назв  марихуани  (мед.  –  Канабісу).  Паралельно  він  також  відомий  під  іншими  назвами,  такими  як:  «травичка»,  «зілля»,  «кізяк»,  «анаша»,  «Шмаль»

В  Україні  у  п'ятницю,  16  серпня  2023  року,  набув  чинності  закон,  який  врегульовує  обіг  рослин  роду  коноплі  в  медичних  і  промислових  цілях,  науковій  та  науково-технічній  діяльності.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jiqHEqCKqws&vl=uk[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

Зозуля хвалить солов'я ( на новий лад)

Кукушка  хвалит  петуха  за  то,
Что  он  о  ней  поет,
Её  стихотворения    не  плод  воображения,
Они  как  дождь  весенний  желанны  вне  сомнения.

Он  хвалит  её,  словно  в  сказочном  сне.
Оба  в  своих  похвалах,  оба  в  своих  мечтах.
Как  поэтично,  ох…  ах.

Кто  хвалит  другого,  тем  же  возвышен?
Обмен  похвалами  души  возвысит?
Лесть  словно  искра  свет  зажигает?
В  выси  кого  она  поднимает?
Кукушка  с  петухом  находят  суть  –
Хвалить  друг  друга  очень  важно,
Сияя  вместе  забыв  о  чести,
Тонуть  в  глубинах  сладкой      лести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024

Настало літо на душі.

Настало  літо  на  душі.
І  непомітно  так  вірші
Малюють  вічність,
Крокують  в  просторі    душі.

Не  по  спіралі
Й  не  по  колу,
Десь  на  просторі,
   святому.

Серед  полів,
Серед  гріхів,
На  ниві  радості
Й  дощів,

Серед  небачених  садів,
Серед  віршів,  що  ще  напишу,
Серед  лісів  отих  соснових,
Вродливих  мавок  чорнобрових.

Настало  літо  на  душі.
Про  це  й  пишу  я  у  вірші.
Листок  впаде  з  календаря,
А  завтра  -  буде,  знаю  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024

Знаю я.

Настало  літо  на  душі.
І  непомітно  так  вірші
Малюють  вічність,
Крокують  в  просторі    душі.

Не  по  спіралі
Й  не  по  колу,
Десь  на  просторі,
   святому.

Серед  полів,
Серед  гріхів,
На  ниві  радості
Й  дощів,

Серед  небачених  садів,
Серед  віршів,  що  ще  напишу,
Серед  лісів  отих  соснових,
Вродливих  мавок  чорнобрових.

Настало  літо  на  душі.
Про  це  й  пишу  я  у  вірші.
Листок  впаде  з  календаря,
А  завтра  -  буде,  знаю  я.


[b]Кукушка  хвалит  петуха  за  то,
Что  хвалит  он  кукушку.[/b]

Кукушка  хвалит  петуха  за  то,
Что  он  о  ней  поет,
Её  стихотворения    не  плод  воображения,
Они  как  дождь  весенний  желанны  ввне  сомнений.

Он  хвалите  её,  словно  в  сказочном  сне.
Оба  в  воих  похвалах,  оба  в  своїх  мечтах.
Как  поетично,  ох…  ах.

Кто  хвалит  другого,  тем  же  возвышен
Обмен  похвалами  души  возвыссит?
Лесть  словно  искра  свет  зазжёт?
Поднимет  нас  в  ввыси?
Кукушка  с  петухом  находят  суть  –
Хвалить  друг  друга  очень  важно,
Сияя  вместе  забыв  о  чести,
Тонуть  в  глубинах  сладкой      лести.


[b]БД[/b]

БД  ,  а  смыл  уже  иной.
-Ты  ,помолчи,  тихо  постой.

Мне  говорят  готов  сюжет,
Роман  напишет  Интеллект.

С  улыбкой,  скромно  я  смотрю.
И  улыбаясь,  промолчу.

Но  руки  сами  строчат,  строчат.
И  разбивают  мысли  в  клочья.

Картину  пишет  Интеллект,
Из  базы  гугла  весь  сюжет.
-Кино  и  аниме,  реальность  где?

Штучная  мультипликация
 с  реальных  картин.
-И  кто  же  кретин?

Реалистичность  почти  на  нуле.
-Рифмы  чьи?  Идеи  где?
-Чьи  голоса?

-Новый  Бог?
Штучный  при  том.
-Он,  попугай?

-Вырос  спрос?
-Точку  поставь!
-Выбор  же  твой!
-Ты  тоже  козел,  мой  дорогой!

Использован  ты,
Использован  я.

-Че  за  бред?
-Интеллекта  нет!
-Интеллекта  нет!

Штучный  плагиат.
Барыг  в  Ад.
Барыг  в  Ад.

[b]Це  вже  не  анекдот[/b]

Святий  Миколай
в  ніч  перед  Різдвом,
як  зазвичай  -  уві  сні
запитує  у  Вови,
ви  не  про  того  подумали,
у  маленького  Вови,
ой,  вони  теж  маленькі,
у  хлопчика  Вовочки:
-Вовочка,  яке  у  тебе  є  найзавітніше
новорічне  бажання?
-Щоб  моєму  татку  було  шістдесят!


*  і  якщо  ви  мені  скажите  -  то  брехня,  я  лише  посміхнусь,
більшість  чоловіків  бажають  одного  -  щоб  у  наступному  році  їм  було  шістдесят,  ну  хоча  б  пятдесят,  не  вірите  -  проведіть  новорічне  опитування.
Це  точно,  як  високі  чини  з  телеекранів:  
-Ми  не  очікавали,  що  у  московитів  така  сильна  армія.
То  нагадує  лише    казочки  про  пасочку  та  першотравень:
-Пасочка  гірка,  першотравень  -  відмінили,  а  "партнери  наші"  не  вірили,  що  ми  й  місяць  протримаємось.  
Ми  не  подарок,  ми  -  сюрприз!
Ми  то  не  Вова,  Вова  -  то  не  ми.
Слава  Україні!
Мир  -  то  перемога,  здорового  глузду,  а  "дипломати"  Вовочки  не  вірять  в  Діда  Мороза.
А  він  -  бац  і  прийде,  зло  зникне,  а  Україна  -  розцвіте,  нам  на  радість,  "партнерам  "  і  московитам  на  заздрість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024

Природа знов бере своє.

Природа  знов  бере  своє.
Щось  в  цьому  є.
Щось  в  цьому  є.

Ти  не  моя.
І  я  не  твій.
То  лише  біль.
То  лише  біль.

Один  лиш  раз  бува  весна.
Ти  знов  сама.
Ти  знов  сама.

Мене  нема.
Тебе  нема.
Настане,  та  не  та  весна.

Сніги  несе  знов  заметіль.
Знов  вчухне  біль.
Знов  вчухне  біль.

Багато  в  світі  цім  шляхів.
Піду  я  з  нею,  
Тобі  ж  з  ним.
Багато  в  світі  цім  шляхів.


Природа  знов  бере  своє.
Щось  в  цьому  є.
Щось  в  цьому  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024

Не пізнали б ми болю і радості

Хтось  любить  слухом,  отримуючи  насолоду  
На  відстані,  у  гробовій  тиші.
Я  ж  щиро  в  пристрасті  своїй  -
Вибух  емоцій  і  лава  зі  сперми  

У  потоці  блаженства  заливають
Біле  простирадло,  що  палає  у  вогні  фатальної  пристрасті.
Сім'я  з  члена,  що  пронизує  небо,

Фонтаном  зі  сперми  заливає  обличчя,
Але  збережи  ми  його  -
Не  пізнали  б  ми  болю  і  радості  в  цьому  житті.
День  цей  розкішшю  був  би.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024

Дідух ( Він же Коляда)

Під  покровом  зими,  у  самому  серці  раю,
Дідух-дідусь,  на  жні,  на  троні,  сидить.
А  Дідух-баба  -  солома,  ніжно  обіймаючи,
Зберігає  кохання  колишню  глибину.

Крізь  зимову  холоднечу  в  сіни,  крізь  сіно,
Пробивається  світло  величі  вікових  ритуалів.
У  двері  стукає  Дух  предків,  у  сподіванні,
Що  душевне  тепло  тут  знайде.

Під  снігом  тихо  шепоче  матінка-земля:
-У  кожному  зерні  проросте  турбота,  вона  живе  і
У  колядках,  що  в'ються  дворами.

Духи  предків,  що  блукають  між  світлом  і  темрявою,
Зібралися  разом  на  вечерю  сім'єю.
Рай,  обпалений  свічкою,  у  кожному  снопі,  у  кожному  стеблі.
Він  і  в  борошні,  він  і  в  тобі.

Тут,  за  столом,  почуття  предків,
дарують  нам  світло,  натхнення,
Надію  й  спокій,
В  обіймах  любові  дбайливо,  без  втоми.

Сніг  білий  стелиться  килимом,
Сніп  стоїть,  що  символом  став  древа  родового.
Дідух-  це  сніп,  корінням  іде  в  землю,
А  баба  -  солома  -  тепло  душі,  тепло  вогнища,  очаг  роду  .

Вітри  зимові  шепочуть  про  життя  загробне,
Славлять  предків,  що  з  небес  спускаються,
Забираючи  з  собою  печалі,  наші  молитви  забирають  як  новолітній  подарунок.

Тут  рай,  на  землі,
Тут  живе  пам'ять  старовини  глибокої,
І  кожен  сніп  -  це  зв'язок  поколінь.

Крізь  шарудіння  соломи
Чується  голос  рідної...  мови.
А  в  цій  хаті,  як  у  храмі,  знову,
Народжується  світло,  що  зігріє  нас  усіх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024

Цар природи

Баран  безрогий  -
цар  природи!
Та  де  це  виданно  таке.

Стадо  баранів  в  бій  іде?
Орда  баранів  нападає,
отара    тут  щось  захищає?
Баран  ж  барана  убиває.

Вінець  творіння  -  раб  є  стада
І  в  цьому  є  ума  засада.
В  природі  є  таке  створіння,
Що  убиває  рід  людський?

Звичайно  є  .
Баран  тупий!

"Баран"  барана  в  бій  веде,
Десь  там  колись  життя  буде.

А  стадо  вірить  в  усе  це.
Всім  Бог  по  вірі  й  воздає!



*  коли  кажуть  вам  попи  й  науковці,  вони  одного  поля  ягоди,  що  люди  мають  свідомість,  а  тварин  ні  -  не  вірте,  то  брехня.
Коли  кажуть  вам  про  еволюцію  видів  -  не  вірте,  то  брехня.
Людство  деградує  і  з  кожним  роком  це  стає  ще  більш  очевидним.
Де  ви  бачили,  щоб  зайці  чи  карасі  ділили  лани  чи  ріки,  де  ви  бачали,  щоб  армія  зайців  нападала  на  армію  зайців  чи  котів.
Людину  назвати  мавпою,  це  мавпу  образити,  мавпи  без  причини,  по  вказівці  лисиці  армію  не  збируть  і  війну  не  почнуть,  це  можуть  лише  дебілоїди  зробити,  які  звільняють  планету  від  людей  для  сірих  іноземців,  для  яких  умови  природні  поки  що  тут  не  придатні  для  колонізації.  Цікаво  доки  ці  біси  будуть  в  тілах  цих  "безсмертних".  Хоч  один  піп  біса  вивів  з  тіла  можновладця  чи  олігарха?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024

Ви, задумувались над цим?

[b]То  є  природньо[/b]

-А,  ви?
-Ви,  задумувались  над  цим?
-Вони  помирають.
-  Сотні  мілліонів.
-Виживає,  виживає  один.
-Кожної  ночі?
-Ви,  настільки  охочі?
Хтось  посміхнувся:
-  Я  через  ніч.
Один  із  мілліона
Лиш  пацифіст.
І  той  маленький,
Що  ще  не  доріс.
Для  насолоди  щоночі
Вбиваєм,  уже  й  не  рахуєм,
Самі  ж  оживаєм.
Ото  ми  такі-
Вбивці  двоногі,
А  уявіть  було  б  скільки  клонів.
Хоч  би  наркотики,  те  є  спиртне  -
Померли  клітини  й  кайф  настає.
-Значить  ви  вбивці.
Й  дуже  охочі,
По  кілька  разів
Кожної  ночі.



***

Їх  годували  не  грудьми,
Ось  чому  вони  не  такі  як  ми.
Когось  й  годували
Та  не  облизали,

Ось  чому  вони  зажерливими
З  часом  стали.
Нове  покоління,
Нова  генерація

Двійників  зклонована  нація.
Вони  перші  в  усьому,
Посідають  на  троні.

Їх  годували  не  грудьми,
Вони  ніколи  не  були  людьми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024

Всегда будь готов.

Боги  с  Олимпа
С  рогами...
И  правят!

Пирует  чума
во  время  войны.
Капитал  их  растет
вновь  на  крови.

Боги  с  Олимпа,
Боги  с  Луны.
В  театре  абсурда
Актёры  они.

Выключен  свет,
мнимые  сцены,
веревочки  с  неба
и  руки  в  крови.

Люди  тут  куклы..
без  головы.
Зал  полупуст,
Царь  обезглавлен.

Волки  й  гиены...
Взгляд  окровавлен.
Мнимые  сцены,
Оскал  зубов...
Клич  пионеров:
-Всегда  будь  готов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024

Несподівано. Перемога здорового глузду.

Нарешті,  нарешті:
-Юнеско  проголосило  5786  -  роком  миру!
Всюди  миротворчі  сили,
Радійсть,  обійми,
Світ  прагне  миру.
Юнеско  проголосило
Наступний  рік  -  роком  миру!



*пісня  на  слова  -  Гриць  Янківська  "Меандри"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029038

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024

Війна мине, війна мине. 5785 рік 10 жовтня.

На  небі  Солнце  ясне  сходить.
Різдво  у  дім,  у  дім  заходить.
Сніжно,  радісно,  казково.
Вір,  не  вір,  то  є  чудово.

Проявляє  образи  Різдво:
-Сонце  зійшло!
-Сонце  зійшло!

-Радість  небесну
Воно  принесло!
Сонце  воскресло  -
Радість  небесна.

Тьму  подолано!
Війну  -  скасовано!
Зло  переможено.
В  атмосфері  радість.

Святкове  передчуття.
Назад  нема  вороття.
Коляда  подарки  роздає..
Війна  мине,  війна  мине.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iT078j1zNSU[/youtube]

*  Святий  Миколай  то  і  є  Коляда  (БИК)  -  слов'янський  міфологічний  персонаж,  уособлення  новорічного  циклу.
ЯК  НА  МЕНЕ  НАМ  НЕ  КАТОЛІЦИЗМ  ПОТРІБНО  НАСАДЖУВАТИ  В  КРАЇНІ  ТА  ЖИДІВСЬКУ  ХАЗАРІЮ,  ПРОДОВЖУВАЮЧИ  ПРОЦЕС  РОЗКОЛУ,  ЯКИЙ  РОЗПОЧАВ  ПЕТЯ,  а  слід  повернутись  до  наших  коренів,  до  наших  Богів,  до  віри  наших  предків.  Ніяких  попів  нам  не  потрібно  взагалі,  вони  служать  не  тим  богам.
Справіку  Українці  святкують  Коляду  –  початок  нового  Кола  Ладу  в  пору  зимового  Сонцестояння  й  Коловороту-Сонцевороту  на  Весну  1  колядня  (тепер  –  21  грудня  у  звичайні  й  високосні  роки  та  22  грудня  перед  початком  високосного  року).
Протягом  трьох  днів  зимового  Сонцестояння  висота  Сонця  у  Небі  лишається  незмінною,  а  потім  Сонце  поступово  піднімається  над  обрієм,  збільшуючи  тривалість  світлового  дня.
онцеворот  знаменує  поворот  Сонця  на  Весну  після  найкоротших  днів  і  найдовших  ночей  Зимового  Сонцестояння.  Тож  найкоротший  зимовий  день  є  початком  поступового  підйому  Сонця  на  небозводі  та  початком  нового  Сонячного  Кола  –  Кола  Ладу.

Сонячне  Коло,  Коло  Ладу  –  нескінченний  колообіг  земного  життя  за  Сонцем,  вияв  його  циклічного  самооновлення  в  безвічності  процесу  Всеєдиного  Життя  у  Космічному  Ладові.

З  давніх-давен  українці  Сонце  іменують  Коло  або  Лад,  а  дух  Зимового  Сонця  й  свято  на  його  славу  –  Ко-Лад  або  Коляда.  «Божеством  наших  праотец  було  Світле  Сонечко.  Звали  єго  Лад,  і  святкували  єму  кожного  року  три  великі  празники.  Перший  празник  святкували  тогди,  коли  Сонечко  зачинало  змагатися  в  силу  і  день  рости,  то  єсть  при  кінци  місяця  Декемврія,  і  звали  той  празник  Ко-Ладу,  з  чого  походить  слово  Коляда»  –  так  засвідчив  пам’ять  українського  дорелігійного  природно-космогонічного  світогляду  провісник  українського  національного  відродження  на  Буковині  Юрій  Федькович  у  «Колядах  старовіцьких»

       Коляда  –  дух  Зимового  Сонця  й  свято  відновлення  Сили  Світла.  А  видимий  «обіг»  Сонця  по  Небесному  колу  звали  Сонячний  біг  або  Коло  Ладу.  Отже,  Коляда  –  Коло  Ладу.

Коляда  –  четверте  свято  Сонячного  колодаря  і  знаменує  завершення  старого  й  початок  нового  астрономічного  Сонячного  циклу  –  Кола  Ладу.  Від  Коляди  походять  наші  стародавні  назви:  колядень  –  перший  зимовий  місяць  та  колодар  –природно-астрономічна  система  відліку  часу  за  Сонцем.

Сонячний  колодар  –  найточніший  календар,  бо  його  визначає  колообіг  Сонця  по  екліптиці  –  Великому  колу  Небесної  сфери  та  колообіг  Землі  навколо  Сонця  по  своїй  орбіті.  (До  речі,  чуже  слово  календар  походить  від  латинського  calendarium  –  боргова  книжка  й  за  своїм  первинним  комерційним  змістом  не  відповідає  природно-астрономічному  відліку  часу).

Колообіг  Сонця  по  Небесному  (Зодіакальному)  колу  називають  Сонячний  біг  або  Коло  Ладу.  Видимий  колообіг  Сонця  по  Небесному  Колу  –  не  дійсний  його  біг,  а  тільки  проекція  реального  циклічного  обігу  Землі  навколо  Сонця  по  своїй  орбіті.

       Чотири  положення  Сонця  в  його  видимому  бігові  по  колу  небесної  сфери  визначають  звичаєвий  Сонячний  колодар  з  чотирма  природними  порами  й  великими  роковими  святами  в  Сонячному  циклі,  що  їх  ознаменовують  чотири  духи  Сонця:  Весну  і  свято  Великдень  знаменує  весняний  Ярило,  Літо  і  свято  Купало  знаменує  літній  Купало,  Осінь  і  свято  Сіменник  або  Літопровідець  знаменує  осінній  Сіморгл,  Зиму  і  свято  Коляда  знаменує  зимовий  Коляда.

Мить  завершення  попереднього  й  початок  наступного  астрономічного  Сонячного  Кола  називається  Коловорот,  Сонцеворот.

Сонячне  Коло  або  Сонячний  цикл  –  повний  період  обертання  Землі  довкола  Сонця  між  Зимовими  Сонцестояннями,  який  починається  й  завершується  на  Коляду  –  в  пору  Зимового  Сонцестояння  й  Сонцевороту.

       Чому  Зимове  Сонцестояння  й  Сонцеворот  стали  визначальними  в  оновленні  Сонячного  Кола  –  Кола  Ладу?  Бо  люди  найважче  переживають  короткі  зимові  дні  й  довгі  зимові  ночі  з  їх  холодом  і  мороком  та  найдужче  радіють  початку  зростання  дня  й  скорочення  ночі.  Зимове  Сонцестояння  –  це  найкоротший  і  найхолодніший  день  Зими,  який  в  українській  міфології  зветься  Корочун.

Після  Сонцевороту  відроджується  живильна  сила  оновленого  Кола-Сонця  й  починає  прибувати  день.  Коляда  як  дух  оновленого  Сонця  знаменує  перемогу  світла  над  мороком  –  оновлення  Життя.

Сонцеворот  знаменує  початок  нового  Сонячного  Кола  (циклу)  й  вістує  наближення  Новоліття.  Українці  традиційно  називають  повний  колообіг  Землі  навколо  Сонця  Літо,  а  не  рік,  оскільки  в  агрокультурі  основною,  продуктивною  порою  є  Літо,  яке  починається  з  Весни.  Тож  і  відлік  часу  в  Природі  й  людському  Світі  ведуть  за  літами,  починаючи  з  весен;  звідси  –  однолітки  й  ровесники.

У  Сонцеворот  Земля  заходить  на  новий  Сонячний  цикл  –  Новоліття  й  починає  приймати  на  себе  життєсійну  снагу  Сонця  –  так  починає  поступово  оновлюватися  земне  життя,  хоч  цій  зимовій  порі  ще  властиві  застиглість,  оспалість,  малорухомість.  Тож  у  свято  Коляди  українці  кажуть:  «Сонце  повертає  на  Весну,  а  Зима  на  мороз»;  «День  прибуває  –  на  Літо  повертає!»;  «Сонечко  поведе  Земельку  на  Літо!».

Коляді  приурочене  четверте  свято  Сонячного  Кола  (циклу)  –  найдавніше,  палеолітичне  свято  оновлення  життя  в  пору  Зимового  Сонцестояння  й  Сонцевороту.  Палеолітичний  Коляда  узвичаївся  в  хліборобському  Сонячному  колодареві  разом  з  аграрними  обрядодіями:  Велико-Днем,  Купалом,  Сіменником-Літопровідцем.

       Славлять  Коляду  зимовими  хоровими  співами  –  колядками  й  на  його  вшанування  випікають  обрядовий  хліб  –  Колач,  який  символізує  життєсійну  силу  Сонця  і  життєродну  силу  Землі  й  життєву  силу  дбання  хліборобів  та  безкінечність,  безвічність  Сонячного  Кола  й  Родового  Кола.

На  вшанування  духа  зимового  Сонця  Коляди  також  варять  з  ячменю  чи  пшениці  обрядову  страву  –  Коливо  (Кутю)  й  поливають  її  маковим  молочком  з  медом.  Ячмінь,  пшениця  символізують  родючість,  мак  символізує  збірність  родини,  роду,  мед  символізує  добробут.
А  живим  знаком  життєвої  сили  Рода  й  збірної  цілісності  родини,  роду,  народу  та  їх  єднання  з  Родом,  Природою  й  духами  предків  є  Сніп-Дідух,  який  символізує  предка  –  Діда  як  першого  господаря-хлібороба,  тож  його  вшановують  хлібом  –  Колачем  і  Кутею.
Сніп-Дідух  –  базовий  символ  українського  хліборобського  морального,  дорелігійного,  ясновідного  світогляду  й  природної,  сонячної  звичаєвості  людей  агрокультури.  В  агрокультурі  відсутні  боги-ідоли  й  жертви  їм,  як  у  споживачів-грабіжників,  які  розплачуються  жертвуванням  частини  здобичі  своїм  богам-ідолам  за  сприяння  в  грабунках.  Люди  агрокультури  не  марнують  плодів  своєї  важкої  праці  на  безглузді  жертвування,  а  взаємно  обмінюються  життєдайними  дарами  з  тих  плодів.  На  основі  взаємодопомоги  –  взаємообміну  енергією  й  розвинувся  моральний  світогляд  хліборобів.

Славлення  Коляди  –  це  віншування  оновленого  Сонячного  Кола  Ладу.  Сонячне  Коло  Ладу  й  Родове  Коло  мають  одну  енергетичну  основу  –    Світлу  Силу  Рода.  У  традиційному  морально-ясновідному  світогляді  українців  і  природно-космогонічній  міфології  Род  –  безособовий  тонкоенергетичний  життєзароджуючий  первінь,  безвічне  першоджерело  самозародження  й  саморозвитку  життєродної  Природи.

Ці  одвічні  природно-космогонічні  знання  стародавніх  українців-хліборобів  досі  являються  нам  у  традиційних  звичаєвих  обрядах  Сонячного  Кола.

У  ясновідну  давнину  колядники  вістували  оновлення  Сонячного  Кола:  «Ясен-Світ  народився!».  На  свято  духа  зимового  Сонця  Коляди  колядники  славили  первовічними  сонячними  славенями-колядками  поворот  Сонця  на  Весну,  на  Новоліття  та  прикликали  Лад,  Любов  і  Щастя  в  родину.  В  прадавніх  українських  колядках  збереглися  космогонічні  знання  наших  предків  про  самозародження  Світу  в  Космічних  Водах  довкола  Світового  Дерева  зі  світородних  першоелементів,  про  життєсійне  світило  Білого  Світу  –  Світле  Сонце,  про  Ясні  Зорі  й  Ясен  Місяць.  У  міфопоетичних  образах  української  космогонічної  міфології  являються  всі  природні  світородні  сутності:

Коли  не  було  з  нащада  Світа,
Тогди  не  було  Неба,  ні  Землі,
А  но  лем  було  Синєє  Море,
А  серед  Моря  Зелений  Явір.
На  Явороньку  три  Голубоньки,
Три  Голубоньки  радоньку  радять,
Радоньку  радять,  як  Світ  сновати:
–  Та  спустимеся  на  дно  до  Моря,
Та  дістанеме  Дрібного  Піску,
Дрібний  Пісочок  посієме  ми,
Там  нам  ся  стане  Чорна  Землиця.
Та  дістанеме  Золотий  Камінь,
Золотий  Камінь  посієме  ми,
Там  нам  ся  стане  Ясне  Небонько,
Ясне  Небонько,  Світле  Сонінько,
Світле  Сонінько,  Ясен  Місячик,
Ясен  Місячик,  Ясна  Зірниця,
Ясна  Зірниця,  Дрібні  Звіздочки.

 

Ходить,  походить  Місяць  по  Небу.
Кличе,  покличе  Зорю  до  себе:
–  Ходімо,  Зоре,  з  нами  гуляти,
З  нами  гуляти,  колядувати.
Ой  із-за  гори,  з-за  високої
Ой  іде-бреде  сам  Ясен  Місяць.
Гой  за  ним,  за  ним  Ясна  Зірниця,
Ясна  Зірниця,  його  сестриця…

 

–  Вимітайте  двори  новими  мітлами,
Печіть  паляниці  з  ярої  пшениці,
Застеляйте  столи  та  все  килимами,  –
Xай  посядуть  звані  довгождані  гості!
Радуйся.
А  що  першим  гостем  –  то  Краснеє  Сонце,
А  що  другим  гостем  –  то  Ясненький  Місяць,
А  що  третім  гостем  –  то  Дрібненький  Дощик.
Радуйся.
А  що  Сонце  мовить  –  людей  благословить,
То  ізрадується  й  дитятко  маленьке.
Радуйся.
А  що  Місяць  мовить  –  звіра  благословить,
То  заворушицця  й  звірятко  дрібненьке.
Радуйся.
А  що  Дощик  мовить  –  поля  благословить:
«Як  перейду  яром  –  польом-господарьом,
То  заколосицця  жито  і  пшениця,
Жито  і  пшениця  й  усяка  пашниця».
Радуйся.

 

Коляд-колядниця,  на  покуті  кутиця.
Прийшли  колядники,
Застали  господаря  з  челяддю  коло  стола:
Хай  звеличить  вас  Світле  Сонце!
І  осяють  ясні  Зорі!
Будьте  багаті  як  Земля!
Здорові  як  Вода!
Милі  як  Місяць!
Поздоровляємо  усіх  до  ста  літ!

У  дні  Сонцевороту
         В  зимовому  саду
         Відчинимо  ворота
         Й  зустрінем  Коляду.

Ген  в  гості  з  Колядою
       Колядники  ідуть
       І  Сонце  над  собою
       По  вулиці  несуть.      

І  всім  повідомляють
       Святкову  новину,
       Що  Сонце  повертає
       Сьогодні  на  весну.

Притрушує  пороша
         Колядників  сніжком,
         Рябка  і  міхоношу
         З  заплічним  рюкзаком.

Аж  ось  усім  загалом
           Вони  до  нас  ідуть
           І  заколядували
           В  зимовому  саду  –    

На  урожайне  літо
         Для  яблунь,  вишень,  слив,
         Щоб  сад  ряснів  од  цвіту,
         А  влітку  від  плодів.

Щоб  сад  цей  розвивали
           Піснями  солов’ї
           Й  ніколи  не  тікали
           Із  пасіки  рої.

Від  нашого  горіха
         Я  щедро  пригостив
         На  радість  і  на  втіху
         Усіх  колядників.
©  А.  Качан,  2021

У  ясновідну  давнину  колядували  в  пору  Зимового  Сонцестояння  напередодні  Сонцевороту

А  щедрували  в  ясновідну  давнину  напередодні  Весняного  рівнодення  –  в  Щедрий  вечір,  з  появою  на  Небі  Вечірньої  Зорі.  А  тепер  щедрують  узимку  напередодні  старого  Нового  року  (за  григоріанським  календарем  13  січня),  хоч    щедрувальники  й  далі  вістують  світло  Вечірньої  Зорі  та  під  знаменням  Сонця,  Місяця,  Зірок  бажають  гараздів  у  господі  й  Ладу  в  родинному  житті:

Там  за  садом  Зоря  сходить,
Щедрий  вечір,  добрий  вечір.
Щедрий  вечір,  Святий  вечір…
Прийшли  щедрувати  до  вашої  хати.
Щедрий  вечір,  добрий  вечір!
Тут  живе  господар,  багатства  володар.
Щедрий  вечір,  добрий  вечір!
А    його    багатство  –  золотії    руки.
Щедрий  вечір,  добрий  вечір!
А  його  потіха  –  хорошії  діти.
Щедрий  вечір,  добрий  вечір!

 

Ой  сивая  та  і  зозуленька.
Приспів:
Щедрий  вечір,  добрий  вечір,
Добрим  людям  на  здоров’я!
Усі  сади  та  і  облітала.
Приспів.
А  в  одному  та  і  не  бувала.
Приспів.
В  тому  саду  три  тереми.
Приспів.
Що  в  першому  –  Красне    Сонце.
Приспів.
А  в  другому  –  Ясен  Місяць.
Приспів.
А  в  третьому  –  Дрібні  Зірки.
Приспів.
Ясен  Місяць  –  сам  господар.
Приспів.
Красне  Сонце  –  жона  його.
Приспів.
Дрібні  Зірки  –  їхні  дітки.
Приспів.

 

Щедрувала  щедрівочка,
Прилетіла  ластівочка,
До  віконця  припадала,
Господарів  поздоровляла:
–  З  багатою  Кутею,
З  Щедрим  вечором!
Вас  шануєм,  вас  віншуєм
Щастям,  здоров’ям,  ще  й  віком  довгим.
Од  нині  на  літо  й  од  літа  повік!
В  городі  зело,  в  хаті  весело,
В  коморі  зерно,  у  дворі  мирно!
З  Щедрим  вечором  –  Святим  вечором!

 

Щедрик,  щедрик,  щедрівочка,  прилетіла  ластівочка,
Стала  собі  щебетати,  господаря  викликати:
–  Вийди,  вийди,  господарю,  подивися  на  кошару,
Там  овечки  покотились,  а  ягнички  народились!
В  тебе  товар  весь  хороший,  будеш  мати  мірку  грошей.
Хоча  гроші  –  то  полова,  в  тебе  жінка  чорноброва.
Щедрик,  щедрик,  щедрівочка,  прилетіла  ластівочка.

 Причини  популярності  «Щедрика»,  очевидно,  слід  шукати  в  первісній  інтонації  прадавньої  української  пісні-щедрівки,  яка  наповнена  глибинним  смислом  і  апелює  до  смислового  коду,  архетипних  глибин  нашої  історичної  пам’яті,  що  їх  люди  сприймають  і  переживають  на  рівні  емоцій
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nmSdYUYNoqs[/youtube]
https://ukrsvit1.com.ua/hospodarstvo/tradytsiia-ahrokultury/14512.html
http://litopys.org.ua/popovych/narys03.htm
https://porokhivnytsya.com.ua/tag/schedryk/
https://pokon.kiev.ua/kolodar/rizdvo-bozhicha-kolyada
https://espreso.tv/mifologichna-osnova-rizdva-shcho-khovaetsya-v-arkhaichnikh-kolyadkakh
https://pokon.kiev.ua/kolodar
https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/28712/file.pdf
https://dovidka.biz.ua/slov-yanski-mify-chytaty/
https://bizz.monolith.in.ua/uk/articles/slovjanski-bogy-soncju-i-vognju


Бог  Коляда  дарувальник  першого  слов'янського  календаря

Бог  Коляда  миротворець  і  трудівник.  Завдяки  його  дивовижному  впливу  на  слов'янську  культуру  з'явився  перший  самобутній  календар.  Запропоноване  ним  літочислення  було  найточнішим  у  наших  широтах.  Згадується  слов'янський  бог  Коляда  як  покровитель  землеробства.  Але  якщо  розглядати  його  вплив  ширше,  стає  зрозуміло,  що  сіяв  він  не  тільки  жито,  а  й  мир  у  душі  народів-побратимів.
Етимологія  імені  Коляди

Бог  Коляда  у  своєму  імені  несе  ключ  до  розгадки  його  призначення.  Основний  корінь  «коло»  в  старослов'янській  мав  два  значення:

       сонцеворот;
       рух,  кругообіг  річного  циклу.

Своїм  ім'ям  слов'янський  бог  Коляда  повністю  виправдовує  відомості,  що  дійшли  до  сучасників,  про  становище  і  значення  в  житті  наших  предків.  У  сербській  мові  Коледа  і  Колодій  імена,  які  трактуються  як  «річний  оборот»  або  «календар».  Саме  це  підтверджує  інформацію  про  роль  бога  у  створенні  календаря  слов'ян.
Атрибутика  божества

За  уривками  описів,  що  дійшли  до  нас,  бог  Коляда  уявлявся  нашим  пращурам  молодим  у  самому  розквіті  сил  рум'яним  молодиком.  У  нього  було  світле  волосся  і  ясні  очі.  В  одязі  Коляди  присутня  обов'язкова  атрибутика:

       книга;
       посох  із  кілком  у  навершиї;
       ключ;
       ківш.

У  кожного  предмета  є  своє  трактування.  Книга  пряме  відсилання  до  творення  календаря.  Посох  із  кілком  відображає  роль  Коляди  у  створенні  руху  циклу  часів.  Воно  ж  відображає  його  солярну  природу,  асоціюється  із  сонячним  світлом.

Ключ  показує,  що  слов'янський  бог  Коляда  відмикає  небеса  для  нового  життєвого  витка.  У  ковші  його  жива  вода,  що  відроджує  землю  від  зимової  сплячки.  Нерідко  його  кумири  зображували  Коляду  з  мечем  у  руках.  Це  підтверджує  зарахування  божеча  до  миротворців,  що  оберігали  мирне  існування  Яви.
Становище  в  пантеоні

У  слов'янському  пантеоні  бог  Коляда  є  сином  Даждьбога,  онуком  Рода.  Коляда  персоніфікується  як  мале  сонце,  Сонце-Немовля.  Саме  тому  на  більшості  кумирів  його  вирізали  з  короткою  бородою  або  без  неї.  Він  молоде  сонце,  що  з'являється  в  перші  дні  нового  циклу.

Таке  уявлення  сформувалося  в  наших  пращурів,  оскільки  сонце  в  день  зимового  перелому  практично  не  видно  на  небосхилі.  Воно  не  дарує  тепла,  але  після  нього  сонячний  день  додається.  Як  онук  Роду  Коляда  несе  людям  Світовий  закон.  У  його  творінні  -  календарі,  укладений  сам  сенс  руху  й  оновлення  життя.
Роль  божества  в  житті  слов'ян

Бог  Коляда  посідав  почесне  місце  серед  божеств  родючості.  Йому  віддавали  почесті,  як  дарувальнику  нового  врожаю.  Крім  цього,  простежується  глобальна  ідея  «сіяча»  як  дарувальника  не  тільки  земних  благ,  а  й  мудрості.

Згідно  з  переказами  слов'янський  бог  Коляда  зібрав  найзнатніших  орачів  з  кожного  слов'янського  народу  і  навчив  їх  багатьом  премудростям  землеробства.  Крім  цього  він  дав  їм  основи  Світового  закону  і  наказав  мирно  співіснувати.

Таким  чином,  засіваючи  зерна  знання  Коляда  усував  ворожнечу  і  непорозуміння.  Його  просвітницький  внесок  глибоко  вкоренився  в  душах  наших  предків.
Дар  календаря

Особливістю  календаря,  який  дарував  бог  Коляда  була  менша  кількість  місяців  і  сезонів.  У  старому  календарі  було  лише  9  місяців,  вони  були  розподілені  між  весною,  осінню  та  зимою.  Такий  поділ  був  обґрунтований  тривалим  періодом  холодів,  тривалою  осінню.

Літо  було  повним  річним  колом.  У  сучасних  рамках  григоріанського  літочислення  кожен  сезон  розбивається  на  ранній  і  пізній  період  із  коротким  серединним  проміжком.  Особливості  клімату,  що  панував  у  середній  смузі  Київської  Русі,  накладали  свої  корективи.  Весна  зміщувалася  в  область  літніх  днів.  Таким  чином,  слов'янський  бог  Коляда  орієнтував  своє  обчислення  за  реаліями  наших  широт.
Зв'язок  Коляди  із  землеробством

Бог  Коляда  нерозривно  пов'язаний  із  землеробством.  Завдяки  його  народженню  зимові  холоднечі  йдуть  на  спад.  Дарований  йому  від  народження  дідом  унікальний  предмет  -  ківш  із  живою  водою,  дає  змогу  пробудити  землю.
Згідно  з  переказами  слов'янський  бог  Коляда  зібрав  найзнатніших  орачів  з  кожного  слов'янського  народу  і  навчив  їх  багатьом  премудростям  землеробства.  Крім  цього  він  дав  їм  основи  Світового  закону  і  наказав  мирно  співіснувати.

Таким  чином,  засіваючи  зерна  знання  Коляда  усував  ворожнечу  і  непорозуміння.  Його  просвітницький  внесок  глибоко  вкоренився  в  душах  наших  предків.
Дар  календаря

Особливістю  календаря,  який  дарував  бог  Коляда  була  менша  кількість  місяців  і  сезонів.  У  старому  календарі  було  лише  9  місяців,  вони  були  розподілені  між  весною,  осінню  та  зимою.  Такий  поділ  був  обґрунтований  тривалим  періодом  холодів,  тривалою  осінню.

Літо  було  повним  річним  колом.  У  сучасних  рамках  григоріанського  літочислення  кожен  сезон  розбивається  на  ранній  і  пізній  період  із  коротким  серединним  проміжком.  Особливості  клімату,  що  панував  у  середній  смузі  Київської  Русі,  накладали  свої  корективи.  Весна  зміщувалася  в  область  літніх  днів.  Таким  чином,  слов'янський  бог  Коляда  орієнтував  своє  обчислення  за  реаліями  наших  широт.
Зв'язок  Коляди  із  землеробством

Бог  Коляда  нерозривно  пов'язаний  із  землеробством.  Завдяки  його  народженню  зимові  холоднечі  йдуть  на  спад.  Дарований  йому  від  народження  дідом  унікальний  предмет  -  ківш  із  живою  водою,  дає  змогу  пробудити  землю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024

Не дозволим?

-"Козачки",  "козачки"...
-Куди,  куди?
Країну  нашу  завели...

Від  лайнера  "Мрія"
Осколки  ж  безнадії.

Повітряні  кораблі  напоготові,
Команди  ждуть,
Журавлі  ці  упорхнуть.

-Куди,  куди?
-Курли,  крли.
-А  ми?
-А  ми?

-Куди  народ  ви  завели?
-Хто?
-Хто?
-Довів  народ  наш  до  війни?

-Хто  винен,  хто  розпалив?
Лайнер  цей  ще  не  відплив.

Як  було,  так  більш  не  буде.
-Не  дозволим!
Кажуть  тут  люди.

Та  не  вірю  я  чомусь.
Журавлі  ці  упорхнуть.
Попелища  і  пожари.
Сунуть  знову
Хмари,
     хмари.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024

Смак насолоди

Соковиті  плоди,  що  пристрасть  лише  ростить,
Зачаровуючи  колише  вологий  очерет.
Знову  щирий  я  в  пристрасті  своїй,
Соковиті  груди,  як  зрілий  плід,

Мій  погляд  там,  блукаючи,  знімає  покрив.
Вибух  у  потоці,  знову  бурхливо  кінчаю,  
Не  знаючи  меж  радість  смакую.

Усе  так  ритмічно  в  лоні  кохання,
Криві  посмішки  і  здригання  твої.
Криві  посмішки  на  тлі  Місяця.

Тіло  все  зводить  в  екстазі  світанку.
Ти  в  мені,  ти  зі  мною,
В  обіймах  пристрасті  ворсинки  як  рій,
Стискаю  коліна  -  ти  тільки  мій.

Судоми  зводять,  смак  насолоди,
Ноги  стискаю,  moнтує  мрія:
-Злиття  душ  в  екстазі  вогню.

У  серці  вирує  космічна  мить,
Як  же  ти  солодко  в  лоно  проник.
І  в  цьому  хороводі  болю  і  пристрастей,
Переплітаються  серця  в  крику  блаженства.


[b][b]Это  не  вырок,  это  судьба[/b][/b]

Это  не  вырок,  это  судьба.
Мать,  моя  мать  ...  меня  родила.
Я  -Украинка!
Этим  горжусь!

Гордо  из  гор  всем  вам  улыбнусь.
Бендера  отец,  мать  -  Украина!
Если  нужна  -  то  это  причина.

По  клубу  поэтов
Словно  по  рынку..
С  утра  пробегусь,
В  куплеты  оденусь.

Вам  с  гор  улыбнусь,
В  горах  я  разденусь,
Там  й  наряжусь,
Зимой  -  буду  елью!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2024

Відчуваєш міць виття?

Соковиті  плоди,  що  пристрасть  лише  ростить,
Зачаровуючи  колише  вологий  очерет.
Знову  щира  я  в  пристрасті  своїй,
Соковиті  груди,  як  зрілий  плід,


Мій  погляд  там,  блукаючи,  знімає  покрив.
Вибух  у  потоці,  знову  бурхливо  кінчаю,  
Не  знаючи  меж  радість  смакую.

 
Відчуваєш  міць,  Лютий?
Виття  ..
 Взявши  -  віддай  віддай  сповна
 Луна  
О  да!

Тобі  скажу,  мій  любий:
 -Ти  на  колінах  поруч  стій!
 -Зі  мною  пізнай  увесь  кайфовий  біль.  
Тобі  скажу,  мій  любий:
 -Тут  розділи  зі  мною  біль!
 -По  краплині  біль  пронзає  кров.  


   -Кричи  і  стій!
 -Кричи...
                   співай!

 -Як  вовк  із  Місяцем,  співай  про  кохання,  
                             співай  про  кохання.



 Відчуваєш  міць,  
Лютий...
 виття  ....
Взявши  -  віддай,  
віддай  сповна

 Луна  ..

-Не  мить,  не  година,
 А  до  ранку,  тоді  й  зійде  любові  зоря.
 -Мою  косу  ти  намотай,  стій  до  ранку,  не  відлітай!
Не  відлітай!


Відчуваєш  міць  ?
   -Пізнай  же  біль!
 -Будь  тут,  зі  мною.
 -Кохаю  тебе,  мій  любий!
 Вітри  можуть  змінюватися,  але  любов  любов  любов  залишається  
Крізь  усі  радощі  і  всі  болі  
Ми  завжди  горимо  в  коханні,  ми  завжди  були  коханням  
І  залишимося  любов'ю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2024

В разрез

Кому  куда,
А  мне  в  разрез..
Туда,  туда  -
Где  мир  чудес.

От  круга  до  круга
По  радуги  кругу.
Тако  бысь,  тако  есь,
Тако  будет.

Все    есть,  давно.
Все  там  -  где  глубже.
Туда  в  разрез,
Туда,  по  глубже.

Там  вход,
Там  свет.
Свет  пробуждения.
Там  было  й  будет  восхождение.

Там  радость,  смех
И  наслаждение.
Тщеславия  бездна  материальна,

Но  выход  там  же
Где  и  вход..
В  разрез  любви,
Там  вход  в  проход.

Искоренив  в  миру  страдание
Улыбкой  радости  земной,
Идем  со  мной,  идем  со  мной.

К  черту  весь  мир,
Горячий  чай
И  в  сердце,  в  Рай.
Небытие  прощай,  прощай.


[b]Дорогой[/b]

Тебе  скажу,  мой  дорогой:
-Ты  на  коленках  рядом  стой!
-Со  мной  познай  всю  кайфа  боль.

Тебе  скажу,  мой  дорогой:
-Тут  раздели  со  мною  боль!
-По  капле  боль  пронзит  тут  кровь.

-Кричи  и  стой!
-Кричи  и  пой!
-Как  волк  с  Луной,
   пой  о  любви,  пой  про  любовь.

-Не  миг,  не  час,
А  до  утра,
тогда  й  взойдет  любви  заря.

-Мою  косу  ты  намотай,
стой  до  утра,  не  улетай!

-Познай  же  боль!
-Будь  тут,  со  мной.
-Люблю  тебя,  мой  дорогой!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024

Электричество в воздухе…

Почувствуй  магию  света
 Таки  есть  электричество  в  воздухе,
 Мы  влюблены.
Ничто  не  может  сравниться  с  этим.


Звездный  хор  раздается  ночью,
Небо  опускается  снегом  на  землю.
Освещенные  луной  тела  
Сближаются  в  сиянии  сумерек.

Почувствуй  магию  Охов.
 Такое  электричество  в  воздухе.
 Мы  влюблены.
Ничто  не  может  сравниться  с  этим.

Сердца  бьются  быстрее,
 Руки  переплетаются,
Страсть  пылает  все  ярче,
 Оставляя  все  позади.

 Почувствуй  магию  Ох-ох-ох  
Да,  электричество  в  воздухе!
 Мы  влюблены,  мы  вместе.
Ничто  не  может  сравниться  с  этим.

 Глаза  сияют.
 Зачарованные  тела  лунное  сияние  
Ведет  сквозь  моменты  ощущения
Вне  пространства  и  времени  
Только  ты  и  я

Небесное  столкновение  
Ох-ох-ох
О-о-о-о-ох
О-о-о-о-ох
Два  мира  объединились
Любовь  пылает  в  сумерках  ночи  
Ох
Почувствуй  магию  ночи
Ох
Да

 Электричество  в  воздухе...
 Мы  влюблены..
Мы  вместе.

Небо  встречается  с  землей,
Звезды  освещают  зрелище,  
их  тела  -  поле  битвы  в  сиянии  сумерек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024

Магія ночі

Відчуй  магію  зір
 Таки  є  електрика  в  повітрі,
 Ми  закохані  .
Ніщо  не  може  зрівнятися    з  цим.


Зоряний  хор  лунає  вночі,
Небо  опускається    сніжно  на  землею  .
Освітлені  місяцем  тіла  
Зближуються  в  сяйві  сутінків.

Відчуй  магію  Охів.
 Таки  електрика  в  повітрі.
 Ми  закохані  .
Ніщо  не  може  зрівнятися    з  цим.

Серця  б'ються  швидше,
 Руки  переплітаються,
Пристрасть  палає  все  яскравіше,
 Залишаючи  все  позаду.

 Відчуй  магію  Ох-ох-ох  
Так,  електрика  в  повітрі!
 Ми  закохані,  ми  разом  .
Ніщо  не  може  зрівнятися  з  цим.

 Очі  сяють.
 Зачаровані  тіла  місячне  сяйво  
Веде  крізь  моменти  відчуття
Поза  простором  і  часом  
Лише  ти  і  я

Небесне  зіткнення  
Ох-ох-ох
О-о-о-ох
Два  світи  об'єдналися
Любов  палає  в  темряві  ночі  
Ох
Відчуй  магію  ночі
Ох
Так
Так
 Електрика  в  повітрі…
 Ми  закохані  ..
Ми  разом  .

Небо  зустрічається  з  землею,
Зорі  освітлюють  дійство,  
їхні  тіла  -  поле  битви  в  сяйві  сутінків.

Відчуй  магію  ночі
Ох
Так
Так
 Електрика  в  повітрі…
 Ми  закохані  ..
Ми  разом  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024

На войне как на войне. Милый мой, иди ко мне.

[quote]«Истинная  победа  достигается  без  сражения»[/quote]

[quote]Одержать  сто  побед  в  ста  битвах  —  это  не  вершина  воинского  искусства.  Повергнуть  врага  без  сражения  —  вот  вершина[/quote]

Фронт  так  близко..
Дышит  в  спину..
Я  пошире  щель  раздвину.

Все  в  порядке.
Калибр  огромный.
И    у  ушка
Голос  томный..

Он  глаза  мне  завязал
И  меня  без  боя  взял.
Забивал  снаряд  потуже.
И  входил  в  меня  по  глубже.

Киска  с  ним  лишь  развлекалась,
Я  совсем  не  сопротивлялась.
Холостой  опять  й  опять.
Милый,  хватит  сачковать.

Не  репит  уже  й  кровать.
Мне  придется  воевать,
Свой  вибратор  доставать.



***
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pVqlng22ZXE[/youtube]

ЧЕРНАЯ  МАГИЯ  создаётся  на  основе  заклинаний  (  повторений  )  состоящих  из  негативных  темных  слов  мыслей  и  эмоций  /  Учитесь  создавать  СВОЮ  ПОЗИТИВНУЮ  магию  из  СВОИХ  светлых  ПОЗИТИВНЫХ  слов  мыслей  эмоций/  Слова  мысли  эмоции  людей  МАТЕРИАЛЬНЫ  так  же  как  стол  стул  и  др  предметы  и  обладают  ТВОРЯЩЕЙ  ЭНЕРГИЕЙ  Слова  мысли  эмоции  людей  СОЗДАЮТ  ПРОГРАММЫ  судеб  людей  и  планеты  Чем  БОЛЬШЕЕ  КОЛИЧЕСТВО  людей  говорят  и  мыслят  ПОХОЖЕ  тем  быстрее  произойдет  сказанное  и  помысленное  Поработители  знают  о  творящей  способности  наших  слов  мыслей  эмоций  Именно  поэтому  они  ЗАРАНЕЕ  ОПОВЕЩАЮТ  народы  о  своих  темных  планах  Слушатели  их  планы  усваивают  как  неизбежное  не  зная  как  их  изменить  как  им  противостоять  /  Мыслить  о  будущем  значит  жить  в  нем  в  следующем  воплощении  а  возможно  и  в  настоящем  воплощении  Это  зависит  от  количества  душевной  энергии  вложенной  в  сказанное  и  помысленное  человеком  или  группой  людей  единомышленников  /Каждая  мысль  человека  в  настоящем  воплощении  ПРЕДОПРЕДЕЛЯЕТ  его  судьбу  его  предназначение  в  его  следующем  воплощении  /  Как  сознательно  создавать  свою  ПОЗИТИВНУЮ  судьбу  ?  См  комментарий  ПОД  роликом  :  Настройка  Ваших  внутренних  приемников  Счастливое  сейчас  ведёт  к  счастливому  потом  /  См  ролик  :  Вы  получаете  именно  то  о  чём  думаете  /  См  ролик  :  Закон  притяжения  самый  могущественный  /  Поработители  ОЧЕНЬ  БОЯТСЯ  нашего  сознательного  ПОЗИТИВНОГО  мыслетворения  Ведь  тогда  мы  сами  станем  создавать  свою  ПОЗИТИВНУЮ  судьбу  и  судьбу  планеты  /  Почему  у  людей  разные  судьбы  ?  Сейчас  каждый  из  нас  проживает  программу  судьбы  созданную  ЭНЕРГИЯМИ  наших  слов  мыслей  эмоций  из  прошлого  воплощения  Слова  мысли  эмоции  людей  есть  ЭНЕРГОСЕМЕНА  /  Вибрационные  волны  идущие  от  слов  мыслей  эмоций  людей  несут  в  себе  ГОТОВЫЕ  МЫСЛЕОБРАЗЫ  несут  в  пространство  -  СУТЬ  ЗАДАЧИ  -  сказанного  и  помысленного  Там  в  пространстве  они  создают  временные  линии  (  энергокарманы)  где  будут  набирать  энергосилу  чтобы  набрав  энергосилу  вернуться  к  Земле  в  виде  голографического  фильма  состоящего  из  мыслеобразов  для  своего  ПРОЯВЛЕНИЯ  Они  направят  волю  людей  и  обстоятельства  к  определенным  конкретным  действиям  и  произведут  события  заложенные  в  них  по  смыслу  в  судьбах  тех  кто  их  породил  /  Ежедневно  отправляя  в  пространство  свои  КРАТКИЕ  ПОЗИТИВНЫЕ  программы  Вы  начнёте  активировать  своё  Световое  тело  (  нервные  центры  (  и  объединяться  со  своими  Высшими  энергетическими  частями  самих  себя  находящихся  как  внутри  Вас  самих  так  и  в  пространстве  /  Процесс  может  быть  некамфортным  иногда  болезненным  а  иногда  очень  болезненным  т.к.  в  Ваши  тела  начнут  входить  энергии  Воз...ия  от  Ваших  Высших  Энергоаспектов  (  Высших  Я  )  Эти  энергии  в  Ваших  телах  будут  расплавлять  астральные  энергоимпланты  чипы  подселенцев  и  др  технологии  ИИ  несущие  чрезвычайно  негативные  программы  для  Ваших  судеб  /  Для  смягчения  БОЛЕЗНЕННЫХ  симптомов  Воз...ия  ОБЕЗБАЛИВАЙТЕ  лоб  виски  затылок  макушку  головы  и  др  части  тела  мазью  Капсикам  Снимайте  мазь  с  лица  и  шеи  подсолнечным  маслом  /  Если  есть  угроза  электромагнитного  возгорания  какого  либо  нервного  центра  (  невыносимой  боли  )  КАК  ИСКЛЮЧЕНИЕ  ИЗ  ПРАВИЛ  съешьте  немного  мяса  и  попейте  молока  Они  всю  мощь  энергии  из  нервного  центра  перенаправят  на  себя  и  боль  пройдет  НЕ  бойтесь  съесть  мясо  высоковибрирующие  энергии  легко  удалят  последствия  съеденного  мяса  из  Вашего  тела  /  Более  ПОЛНЫЙ  ПЕРЕЧЕНЬ  симптомов  Воз...ия  см  в  ролике  :  Внутренние  вибрации  тела  и  симптомы  Кундалини  Воз  ...ия  /  См  ролик  :  Глобальная  мутация  человечества  Академик  Миронова  Валентина  Юрьевна/  См  ролик  :  Планета  тюрьма  Лиза  Р  Ченнелинг  /  См  канал  Геннадий  Ваке:  Пробуждение  /  С  приходом  в  нашу  Вселенную  ПОЗИТИВНЫХ  РАСС  из  Свободных  миров  ситуация  стала  кардинально  ПОЗИТИВНО  меняться  Начались  чистки  миров  нашей  Солнечной  системы  /  Началась  чистка  Астрала  от  существ  и  технологий  ИИ  Идёт  удаление  адовых  миров  Созданы  БЕЗОПАСНЫЕ  коридоры  для  ослабленных  душ  и  душ  после  уколизации/  Скоро  эти  события  ПОЗИТИВНО  отразятся  и  на  Земле/  Как  избавиться  ОТ  манипулирования  низкими  частотами  ИИ  и  ВЫЙТИ  за  пределы  низких  энергочастот  Земли  ?  См  комментарий  ПОД  роликом  :  Ричард  Доти  Военные  учёные  выяснили  что...  (  канал  Заметки  Странника  )  /  О  силе  слов  мыслей  эмоций  людей  см  ролик  :  Работает  на  1000%  Гениальный  Философ  Елена  Рерих  Как  управлять  своей  жизнью  и  мыслями  (  канал  Мудрость  жизни  )  .
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0Q5AvLsJ3Lo[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024

Мир в огне.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kkuVrWYRKXg[/youtube]

История  которой  не  было.
Мир  лжи  в  котором  мы  живем.
СМИ  всегда  вещало  всё.

Всё,  что  угодно.
Заказ  -  картина.
А  Гоголь  где  й  за  что  писал?

Иудой  был?
Иудой  стал?
Кто  во  что  гаразд  ваяли.

Тексты  лести  лишь  писали.
Ну,  а  новый  ново  дел?
Лишь  маразм  и  бес  предел.

Сплошная  ложь.
Маразм  ума.
Всё  выжжено  давно  до  тла.

Холуи  служат  подлецам.
Романтика  и  нету  драм.
Оды  царям.

https://www.youtube.com/watch?v=D9xwwV23928&list=OLAK5uy_kpquxBzmJARC5pfR6rjyj8k95D3RIsV4Y

А  царь  то  голый!
Народ  -  голодный!
Духовность  нынче  не  в  цене,
Вновь  мир  в  огне,
Вновь  мир  в  огне!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024

Пациен не должен размышлять

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p83qOA-cdNk[/youtube]
https://dzen.ru/a/XqbgsgHXVW9C6YXk
Психология  толпы  -
в  стаде  мы!
-Стадо  мы?
Ставим  правильный  вопрос
 и  по  пачке  папирос.
-Кто  за?
-Ура!
-Ура!
-Слава  СС?!
-На  крест!
-На  крест!
-Слава  КПСС?
-Ес!
-Ес!
Чернобыль,  диверсия,
трибуна,  члены  ЦК
и  толпа:
-Ура!
-Ура!
В  тоненьких  юбочках,
в  белых  футболочках..
Толпа.
Воспоминания..
Слеза.
-Ура!
Назад  в  СССР?
-Расстрел!
Великие  злодеяния.
Без  наказания.
Жестокость.
Сарказм.
Осужденные.
Ад.
Чудовища  пишут  историю.
Теоретическая  доброта.
Обида.
Война.
Кучка  подлецов.
Ад  для  глупцов.
Молчаливое  согласие.
Внутри  ж  разногласие.
Стадный  инстинкт.
Лицо  в  толпе.
Быть  войне.
Быть  войне.
Без  сопротивления  -
Умов  порабощение.
Не  будет  прощения.
Полное  истребление.
Гиганты  и  те  пали.
Пески  да  курганы.
Знания  в  огне.
В  толпе  мы,
толпа  -  мы.
В  огне  мы.
-  А  гиены?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024

А може все ж таки навпаки?

[quote]Слід  не  знищувати,  а  вивчати  їх  мову  і  писати  на  ній  такі  пісні,  які  б  вони  співали,  щоб  знали  хто  ми  і  хто  є  вони[/quote]

Богатырь  небесный,  воин  величавый,
Дитя  Земли  и  Солнца.
Руки  с  неба  протягивает,
Дитя  Земли  и  Солнца.
Духовностью  человечество  всё  заряжает.


Жёлтое  как  солнце
Голубое  как  небо
Желто-голубое  знамя  реет  
на  небе

Жёлтое  как  солнце
Голубое  как  небо
Желто-голубое  знамя  реет  
на  небе

 
Огонь  и  вода  -  стихии  бытия.
В  стяге  и  в  жизни,  в  небесах
И  в  бытии  цвет  желтый  с  духом
Свободно,  всепроникающе  переходит

К  голубой  Земле,  не  кажется  это  мне.
В  волне  света  нас  объединяет,  Земля  радость
Внеземную  в  этот  миг  вдыхает,  дышим  ею  также  мы.
В  каждом  прикосновении,  в  каждом  шаге,

Гунна  небесная,  жизнь  пронизывает  вселенную,


С  небом  сплетает  космический  поток,
Из  года  в  год  дитя  Солнца  и  Неба  прижимает  Землю.


Богатырь  небесный,  воин  величавый,
Дитя  Земли  и  Солнца.
Руки  с  неба  протягивает,
Дитя  Земли  и  Солнца.
Духовностью  человечество  всё  заряжает.



Жёлтое  как  солнце
Голубое  как  небо
Желто-голубое  знамя  реет  
на  небе

Жёлтое  как  солнце
Голубое  как  небо
Желто-голубое  знамя  реет  
на  небе


Огонь  и  вода  -  стихии  бытия.
В  стяге  и  в  жизни,  в  небесах
И  в  бытии  цвет  желтый  с  духом
Свободно,  всепроникающие  переходит

К  голубой  Земле,  не  кажется  это  мне.
В  волне  света  нас  объединяет,  Земля  радость
Внеземную  в  этот  миг  вдыхает,  дышим  ею  также  мы.
В  каждом  прикосновении,  в  каждом  шаге,

Гунна  небесная,  жизнь  пронизывает  вселенную,


С  небом  сплетает  космический  поток,
Из  года  в  год  дитя  Солнца  и  Неба  прижимает  Землю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024

Сліпі сліпих ведуть.

На  майдан!
На  майдан!

Стадом  на  храм!

Віруючі?
-Ні.
-Проплачені
й  сліпі.



*  Вірш  про  те  як  сліпі  сліпих  у  каганат  ведуть,  релігійні  війни  під  час  війни  розпалюють.  У  ті  храми  молитись  вони  ходили?  Підуть?
Золотого  тільця  у  храми  ж  несуть,  марення  багатств  туди  їх  ведуть.  Щоб  сказати,  що  я  за  старих  та  ні,  вони  теж  були  ж  такі.  Вчителі  і  священники  знищували  надбання  допотопної  цивілізації,  літаратурні  та  культурні  цінності  наших  предків.  А  в  наш  час  це  знову  повторюється?  Славянська  мова  ворог!
Цікаво  кому?  Якщо  батюшка  за  власні  кошти  храм  утримував  та  на  кошти  прихожан  своїх  його  зводив,  його  син  воює  за  ЗСУ,  то  хто  дає  і  кому  право  його  виганяти  з  божого  дому.  Ідеологія  насилля  та  війни?  Може  латиницею  почнемо  писати  ще?  Як  достає  це  мракобісся.
А  повернути  літери  в  абетку,  які  більшовик  Луначарський  та  попи  в  нас  вкрали  на  думку  нікому  не  спадало  чи  за  це  не  проплатили?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024

Стяг всепереможного життя.

Жовтий  як  солнце
Блакитний    як  небо
Жовто-блакитний  стяг  наш  у  небі.

Богатир  небесний,  воїн  величний,
Дитя  Землі,  Сонця
Руки  з  неба  простягає,
Духовністю  людство  він  заряджає.

Вогонь  і  вода  -  стихії  буття.
В  стязі  й  в  житті,  в  небесах
І  в  бутті  колір  жовтий  з  духом
Вільно,  всепроникно  переходить

До  блакитної  Землі,  не  здається  це  мені.
В  хвилі  світла  нас  єднає,  Земля  радість
Цю  вдихає,  дихаємо  нею  й  ми.
В  кожному  доторку,  в  кожному  кроці,

Гунна  небесна,  життя,  пронизує  всесвіт,
З  небом  сплітає  космічний  потік,
З  року  в  рік  дитя  Сонця  і  Неба  пригортає  Землю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024

Життя народжується з любові і турботи.

Золоті  промені  лунають  в  пісні
 Кольори  спалахують  в  стязі,  
Життя  народжується  з  любові  і  турботи.



Прапор  тріпоче  на  вітрі
Лунають  як  грім  на  просторі  звуки  горну
 Сходить  сонце,  що  бавиться  з  ніччю.  
Земля  прокидається  з  глибокого  темного  сну
 


Золоті  промені  лунають  в  пісні
 Кольори  спалахують  в  стязі,  
Життя  народжується  з  любові  і  турботи.



Дитя    пробуджується.  
Небо  огортає  його  теплими  обіймами.
 Освітлюючи  обличчя  молодого  Сонця.  
Коріння  росте  глибоко,  живлячись  сяйвом  
З  висот,  де  течуть  надії.  



 Золоте  проміння  лунає  пташиним  співом.  
Кольори  спалахують  там,  де  жили  мрії.  
Рука  об  руку  з  землею  і  повітрям
 Життя  народжується  з  любові  і  турботи.


Золоті  промені  лунають  в  пісні
 Кольори  спалахують  в  стязі,  
Життя  народжується  з  любові  і  турботи.


   Гори  схиляються  в  поклоні  перед  ранковим  світлом  
Океани  переливаються
 Серця  відлітають  
З  небес  радість  кличе  нас  усіх
Золоті  промені  лунають  в  пісні
 Кольори  спалахують  в  стязі,  
Життя  народжується  з  любові  і  турботи.

Тримайся  міцно,  ніколи  не  відпускаймо,  
не  опускаймо  осяяні  Сонцем  руки.
ніколи  не  упускаймо  Життя  .
Це  ріка,  їй  вічно  текти  .

Вітри  можуть  змінюватися,  але  любов  залишається
 Крізь  радощі  і  всі  болі
Крізь  радощі  і  всі  болі

Золоті  промені  лунають  в  пісні
 Кольори  спалахують  в  стязі,  
Життя  народжується  з  любові  і  турботи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2024

Дрібниці не відіграють важливої ролі.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4NbBQYkGvSo[/youtube]
https://www.prapor.info/minings

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ajvz92CvPPc[/youtube]
http://www.golos.com.ua/article/72641

Дрібниці  вирішують  усе.  Прапор  країни  -  це  не  дрібниця,  це  символ.  Прапор  України  потрібно  перевернути.  Кожен  знає,  що  наш  прапор  «жовто-блакитний»,  тобто  жовтий  має  бути  вгорі,  як  сонце  на  небі.

Одна  китаянка  попереджала  президента  Кравчука,  що  синьо-жовтий  прапор  означає  «розруху»,  і  якщо  його  не  перевернути,  то  станеться  біда.  24  роки  народ  вперто  не  хотів  вірити,  і  країна  котилася  в  прірву.  А  люди  все  говорили:  «Це  не  має  значення».

Має!  Саме  під  таким  прапором,  як  зараз,  Україна  втратила  свою  незалежність  1920  року,  хоча  ще  1917  року  в  нас  був  правильний  прапор.  За  гетьмана  Скоропадського  його  перевернули,  і  ми  надовго  втратили  державу  -  через  суперечки  та  зраду  керівництва  Українську  Народну  Республіку  було  потоплено  в  крові  ордами  Червоної  Армії.

Може,  вже  настав  час  повернути  первісний  жовто-блакитний  прапор?  За  давньою  східною  мудрістю,  жовто-блакитний  прапор  символізує  розквіт,  а  нинішній  (синьо-жовтий)  -  занепад.  Що  ми  і  бачимо:  вже  25-й  рік  кругом  розруха.

Може,  вже  настав  час  повернути  первісний  жовто-блакитний  прапор?
Екс-комуністи-нардепи  не  випадково  в  1991  році  прийняли  неправильний  прапор,  символ  Руїни  -  так  їм  зручніше  грабувати  народ.  А  самі  олігархи,  до  речі,  в  побуті  часто  використовують  правильне  жовто-блакитне,  розуміючи,  що  саме  таке  поєднання  приносить  Перемогу.

​САКРАЛЬНЕ  ЗНАЧЕННЯ

Насправді  барви  нашого  прапора  з  давніх-давен  символізують  дві  головні  стихії  природи  і  людського  буття  –  вогонь  (жовтий  колір)  і  воду  (синій).  Логічно  припустити,  що  лише  сполучення  «жовтий  –  згори,  синій  –  знизу»  відображає  вічну  симетрію  –  божественну  гармонію  цих  стихій.  Інакше  ж,  якщо  розмістити  їх  навпаки,  це  означатиме  порушення  світоладу,  катастрофу,  за  якої  вода  гасить  вогонь...

 

(  Дуже  сімволічно  саме  зараз  на  вулиці  Грушевського  бачили  протистояння  вогня  й  води  )

 

Саме  таку,  золото-блакитну  символіку  і  принесли  колись  трипольцы  за  часів  грандіозного  переселення  народів  з  Північного  Причорномор'я  за  три  тисячоліття  до  н.  э.,  зокрема  і  в  Індію,  де  вона  збереглася  до  наших  днів  в  первинному  виді.  Ця  країна  буквально  уся  прикрашена  таким  поєднання  кольорів.  Але  там  ви  ніде  не  побачите,  щоб  синіше  домінувало  над  жовтим.  Тому  пропонуємо  ознайомитися  з  кваліфікованим  дослідженням  цієї  теми,  чиє  резюме  однозначно-вичерпно  відповідає  на  питання,  яким  бути  Державному  прапору  України  -  синьо-жовтим  або  ж  жовто-синім.

Одного  разу  ще  на  початку  1992  року  китайська  художниця  Мао  Мао  попросила  на  одному  мистецькому  заході  тодішнього  Президента  України  Леоніда  Кравчука  зробити  все  від  нього  залежне,  щоб  в  тільки  виниклій  самостійній  Україні  передусім  змінили  розміщення  кольорів  на  головному  державному  символі  -  синьо-жовтому  прапорі.  Мовляв,  якщо  він  і  далі  залишатиметься  таким  же,  то  під  цим  поєднанням  кольорів  країну  чекає  неминуча  деградація,  зрада,  занепад  і,  нарешті,  крах.  Адже  синіше  згори  і  жовте  знизу,  за  словами  художниці,  утворюють  гексаграму  "Пі".  А  це,  згідно  з  класичною  китайською  Книгою  змін  "И-цзин",  -  одне  з  чотирьох  найгірших  комбінацій.  І  розшифровують  її  так:  "Будьте  пильні  і  передбачливими.  Не  беріться  ні  за  одну  важливу  справу,  тому  що  вона  швидше  не  збудеться,  чим  збудеться.  Ваше  оточення  не  розуміє  вас,  ви  без  всяких  підстав  сваритеся  з  друзями".

Тоді  як  зворотне  розміщення  кольорів,  коли  жовте  розташоване  вгорі,  а  синіше  -  внизу,  утворює  абсолютно  іншу  гексаграму  "Тай",  яка  означає:  "Розквіт.  Мале  відходить.  Велике  приходить.  Щастя.  Розвиток".

 

Символізм  кольорів

Жовтий  -  символізує  -    Сонце,  Вогонь,  Творця,  Бога-Отця  і  взагалі  –  Вищу  Духовність

Синьо-блакитний  -  сімволізує  -  воду,  Все  земне  та  матеріальне

 

Канони  іконописання    

Золоте,  жовте  символізує  Творця,  Бога-Отця,  німб  Бога-Сина  і  взагалі  –  Вищу  Духовність.

Синє  ж  –  це  все  земне,  а  також  свобода  вибору,  якою  Творець  наділив  свої  творіння  з  надією,  що  вони  не  будуть  нею  зловживати.

Голови  святих  завжди  освітлені/просвітлені  оріолами  (жовтий/золотий)

 

Закони  геральдики

Світлий  колір  мусить  бути  над  темним

 

Закони  метафізики  та  сакральних  символів:  

Предвічне  (божественне,  райське,  надматеріальне,  золоте)  мусить  бути  над  матеріальним  (людським,  сотвореним,  синьо-блакитним).

 

Веди  

Гуна  матеріальної  природи  у  перекладі  із  санскриту  означає  «мотузка»  або  «якість»

Сам  матеріальний  світ  сплетений  із  особливих  волокон,  як  килим.  Три  основні  види  пряжі  –  це  три  гуни    –  саттва  (благість,  добро,  чеснота,  совість),  раджас  (пристрасть,  конкуренція),  тамас  (невігластво,  інертність).  Все,  що  нас  оточує  є  під  їхнім  впливом:  їжа,  одяг,  розмови,  стосунки,  навчання,  робота,  час,  місця,  кольори  та  саме  життя  теж  під  цим  впливом.

Гуни  відповідають  таким  кольярам  

Саттва  –  благість  –  жовтий.        Раджас  -  пристрасть  -  червоний.      Тамас  -  невігластво  -  синій  

 

Фен-шуй

Розміщення  синього  (воля)  над  жовтим  (мудрість)  означає  «Закон  занепаду»,  тобто  прогресуючу  деградацію,  нещастя,  хаос.  Тоді  як  зворотне  сполучення  барв  –  жовте  над  синім  означає  гармонійне  поєднання  Неба  і  Землі,  чоловічого  і  жіночого,  сильного  і  гнучкого,  що  обіцяє  розвиток,  добробут,  щастя.

 

Книга  перемін  «і-цзин»

Синє  зверху  і  жовте  знизу,  утворюють  гексаграму  «Пі»–  одна  з  чотирьох  найгірших  комбінацій.  І  розшифровують  її  так:  «Будьте  пильними  й  передбачливими.  Не  беріться  за  жодну  важливу  справу,  бо  вона  швидше  не  збудеться,  ніж  збудеться.  Ваше  оточення  не  розуміє  вас,  ви  без  будь-яких  підстав  сваритеся  зі  своїми  друзями»

Коли  жовте  розташоване  вгорі,  а  синє  –  внизу,  утворює  цілковито  іншу  гексаграму  «Тай»,  яка  означає:  «Розквіт.  Мале  відходить.  Велике  приходить.  Щастя.  Розвиток».

 

Арійська  традиція

Рама  обрав  своїм  сакральним  символом  жовто-синій  штандарт.  Бо  він  означає  гармонійне  поєднання  небесного  вогню  (РА)  і  земної  речовини  (МА).  Це  також  демонструє  природну  зверхність  духу  (золоте,  жовте)  над  матерією  (блакитне,  синє).  Тоді  як  розташування  барв  з  точністю  до  навпаки,  крім  усього  іншого,  ще  й  перекручує  святе  ім’я  Рама  на  Мара  (примара,  привид,  або  ж  і  зомбі,  по-сучасному).

 

Східна  філософія  «Ян-Інь»

передають  цими  кольорами.  Жовте,  або  ж  золоте,  Ян  означає  «світло,  тепло,  небо,  активність,  чоловічий  принцип,  сонце».  Натомість  синє  Інь  символізує  пітьму,  холод,  землю,  пасивність,  жіночий  елемент,  місяць.  Що  ж  буває,  коли  земне  й  пасивне  домінує  (тобто  розміщене  зверху)  над  небесним  і  активним,  мабуть,  пояснювати  зайве.

 

Природа

Порядк  розміщення  кольорів  веселки  -  вгорі  жовтий  низче  синій

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Ігор  Каганець  каже,  що  «нинішній  синьо-жовтий  Державний  прапор  України  не  обіцяє  їй  нічого  доброго,  оскільки  декларує  збочене  домінування  пасивної  матерії  над  активним  духом.  Хоча,  треба  сказати,  він  точно  відповідає  нинішньому  тимчасовому  станові  деградації  і  духовної  темряви  в  Україні».  А  спричинило  такий  стан  якраз  прийняття  перекрученого  символу  замість  правильного.  

 

Ми  навіть  на  підсвідомому  рівні  називаємо  наш  прапор  не  блакитно-жовтий,  а  «жовто-блакитний».  І  значення  його  таке:  золотавий  колір  –  колір  Сонця,  Космосу.  Космічна  енергія  тоді  через  жовтий  колір  вільно  переходить  до  блакитної  Землі  –  кольору  планети,  яку  можна  побачити  з  Космосу.  Космонавти  підтверджують  це  однозначно,  що  наша  планета  Земля  –  має  голубий  колір.  Тобто,  Сонце  –  золоте  завжди  зверху,  а  Земля  –  вода  внизу.  

А  чи  не  задумавились  ви  чому  Україну  не  беруть  в  ЄС,
певно  тому,  що  знають  -  Україна  це  і  є  Європа!
І  визнання  цього  історичного  факту  і  має  стати  Моментом  Істини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024

Жива мова

Звуки  ніжних  слів  наповнені  всепоглинаючою  порожнечею
У  похмурій  темряві  холодних  кришталевих  снів
Зловтішаються,  не  залишаючи  й  сліду.
Ми  у  викривлених  світах,  а  навколо  сморід  і  прах.

Ранкове  сонце  осяває  світанок,  пестячи  пом'яті  трави.
Світла  перлина  блищить  на  ранковій  росі.
Обручки  рим  з'єднуючись  у  вірш
Випромінюють  ясність  мови  в  суті  світобудови.

Жива  мова  -  світла  крихта  в  дивовижному  ставку  світобудови,
Возз'єднує  серця  у  світ  ладу.
Поглянь,  як  світ  розкриває  таємне  піднесення,
Дверцята  до  чудес,  ключем  істинного  пізнання.

У  п'ятому  кутку  багатовікова  тиша  веде
Туди,  де  ясний  день  народжує  душевний  зліт.
Рядки  живої  мови,  лунаючи,  кружляють  у    морі  ефіру.

І  ось,  над  землею  сходить  світанок,
З'єднуючи  небо  і  землю  в  мрії.
У  ці  миті,  немов  у  казкових  снах,
Світло  осяяння  пробуджує  наш  прах.

Кільця  каблучок  зчіплюють  бажання,
Чиста  крапля  вічної  краси  знаходить  назву.
Ключ  же  золотий  в  мені,  він  зі  мною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2024

Україно моя та РОМАШКИ СОНЕЧКИ.

[youtube]https://youtu.be/h8TdwB2Nwv4[/youtube]

прем'єра  пісні  на  слова  пана  Олексія  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018372

Ой  ромашки-сонечки
Білі  пелюстки,
Ви  нам  напророчили
Золоті  роки,
Що  в  любові  й  радості
довго  жити  нам,
Ой  ромашки-сонечки,
Дякуємо  вам!

[b]Україно  моя[/b]

Ти  піднялася,  країно  моя,
Сяє  тобі  перемоги  зоря.
Б'ються,  як  хвилі  об  скелі,
Соколи  на  землі  і  у  небі,
Б'ються  за  волю,  за  перемогу!

Крізь  скрегіт  сталевих  мечів,
Ми  бачимо  світло  нової  зорі.
Нові  люди,  як  зорі  блищать,
Як  гори  стоять  -  за  правду,  за  брата!

Лицарі  в  тигрових  шкурах,
Мов  буревісники  в  буднях  і  бурях.
Сильна  ти,  Україно  моя,
 Жадає  любові  рідна  земля,
Мрії  палають,  свічки  догорають..

Зароджують  життя  -  святі  хвилини,
У  них  лють  і  пристрасть,    необхідні  тут!
На  полях  безмовних  ти  мечеш  державу,
Кожен  із  нас  -  твоя  сила  і  слава.

Повстання  в  серцях  -  так,  це  в  нас,
Світ  звільнимо  від  гніту  і  зараз!
Ти  не  сама,  юна  країно,  народжена  в  боротьбі,
Доля  твоя  -  світле  небо,  ясні  зорі,  урожай  у  мирнім  полі!

Не  згинуть  мрії,  не  зломить  нас  страх,
Ми  в  цьому  бою  -  непереможний  прах!
Україно,  повстань!  Взивай  до  небес,
Нехай  чують  вороги  –  непереможно    у  славі  
Ти  піднялася,  країно  моя,
Сяє  тобі  перемоги  зоря.
Б'ються,  як  хвилі  об  скелі  твої
Соколи    у  небі  і  на  землі.
Б'ються  за  волю,  за  перемогу!

Крізь  скрегіт  сталевих  мечів,
Ми  бачимо  світло  нової  зорі.
Нові  люди,  як  зорі  блищать,
Як  гори  стоять  -  за  правду,  за  брата!

Лицарі  в  тигрових  шкурах,
Мов  буревісники  в  буднях  і  бурях.
Сильна  ти,  Україно  моя,
 Жадає  любові  рідна  земля,
Мрії  палають,  свічки  догорають..

Зароджують  життя  -  святі  хвилини,
У  них  лють  і  пристрасть,    необхідні  тут!
На  полях  безмовних  ти  мечеш  державу,
Кожен  із  нас  -  твоя  сила  і  слава.

Повстання  в  серцях  -  так,  це  в  нас,
Світ  звільнимо  від  гніту  і  зараз!
Ти  не  сама,  юна  країно,  народжена  в  боротьбі,
Доля  твоя  -  світле  небо,  ясні  зорі,  урожай  у  мирнім  полі!

Не  згинуть  мрії,  не  зломить  нас  страх,
Ми  в  цьому  бою  -  непереможний  прах!
Україно,  повстань!  Взивай  до  небес,
Нехай  чують  вороги  –  непереможні  ми,  у  славі  ми  будем  завжди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024

Цветок жизни ( Квітка життя)

В  священном  рисунке  цветка
Сияет  свет  жизни,
Что  не  знает  конца.

Сфинксы  -  хранители  тайны  истинного  сознания.
Пробуждение  -  ключ  к  тому,  что  внутри.
Мы  больше  чем  тени  на  этом  пути,
Что  там  за  нами  плетутся  вдали.

В  океане  пространства  -  ритм  сердца  звучит  всплеском  волны,
Взгляд  томный  сияет  в  отражениях  звёзд,
Истина  же  сокрыта  внутри  от    блуждающего  среди  туч  ума.
Мы  вместе  и  каждый  в  отдельности  и  есть  Божественный  дух  Живы,

Что  из  глубины  сознания  в  сердце
Шепчет  о  незримой,  неразрывной  связи  Душ  наших
В  священном  узоре  Цветка  жизни.

В  этом  незримом  кругу,  в  каждом  дыхании,
В  каждом  витке  жизни,  как  кровь  в  организме
Течет  Живой  Дух  -  свет  светила  вечного
В  пространстве  Блаженства,  в  созидании  Совершенства!


*  текст  моєї  пісні  в  наступному  творі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024

Oh, meine Liebe

Oh,  meine  Liebe,  die  Sonnenblumen  singen!
Von  feuchten  Sommertagen  und  blühendem  Frühling.
 Umarme  uns,  Wind,  in  deinen  Armen.  
Möge  auf  jedem  Gesicht  ein  Lächeln  wohnen.




Oh,  meine  Liebe,  die  Sonnenblumen  singen!
Von  feuchten  Sommertagen  und  blühendem  Frühling.
 Umarme  uns,  Wind,  in  deinen  Armen.  
Möge  auf  jedem  Gesicht  ein  Lächeln  wohnen.

Oh,  querida,  los  girasoles  están  floreciendo  tan  brillantemente.  
Los  pétalos  amarillos  pintan  los  campos  de  sol,
 Como  si  susurraran  secretos  a  la  brisa  
Sobre  la  suave  ligereza  y  los  sueños  aéreos.



Oh,  querida,  los  girasoles  están  floreciendo  tan  brillantemente.  
Los  pétalos  amarillos  pintan  los  campos  de  sol,
 Como  si  susurraran  secretos  a  la  brisa  
Sobre  la  suave  ligereza  y  los  sueños  aéreos.



Se  yerguen  silenciosos  y  altos  
Entre  el  verdor  del  amor  y  la  alegría  
Bailan  libre  y  lentamente  con  el  viento.  
Como  si  besaran  el  mar  con  sus  pétalos.  

 ¡Oh,  querida,  los  girasoles  están  cantando!
Sobre  los  húmedos  días  de  verano  y  la  floreciente  primavera.
 Por  favor,  abrázanos  fuerte  en  tus  brazos.
 Que  las  sonrisas  se  dibujen  en  cada  rostro


 Bajo  un  cielo  tan  claro  de  azul.  
Nos  dicen:
 -  Los  sueños  pueden,  pueden  hacerse  realidad.
 Para  los  soldados  de  corazón  pacífico  
En  este  campo,  la  esperanza  nunca  muere.



   Cada  girasol  es  un  guerrero  iluminado  por  el  sol,
Y  cada  día  nos  regala  sinceras  sonrisas.
 En  estos  campos  dorados,  también  nosotros  encontraremos  nuestro  camino,  
Iluminados  por  la  luz  de  un  día  pacífico.
 
Oh,  querida,  ¡los  girasoles  están  cantando!
Sobre  los  húmedos  días  de  verano  y  la  floreciente  primavera.
 Abrázanos,  viento,  en  tus  brazos.  
Que  las  sonrisas  vivan  en  cada  rostro.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024

Хай живуть посмішки на кожному обличчі.

Ой  кохана,  соняшники  цвітуть  так  яскраво.  
Жовті  пелюстки  розфарбовують  поля  сонячним  сяйвом,
 Ніби    шепочуть  вітерцю  таємниці  
Про    лагідну  легкість  і  повітряні  мрії.

 Мовчазні    стоять,  високі.  
Серед  зелені  в  любові  і  радості  
З  вітром  танцюють    вільно-повільно.  
Ніби  пелюстками  цілують  море.  

 О,  люба,  соняшники  співають  !
Про  вологі  літні  дні  і  квітучу  весну.
 Обійміть  і  нас  міцніше  в  своїх  обіймах.
 Хай  оживуть  посмішки  на  кожному  обличчі

 Під  небом,  таким  чистим  у  блакиті.  
Вони  кажуть  нам:
 -  Мрії  можуть,  можуть  здійснитися.
 У  воїнів  з  мирними  серцями  
На  цьому  полі  надія  ніколи  не  вмирає.

 Кожен  сонях  -  то  воїн,  осяяний  сонцем,
З  кожним  днем    щиро  дарує  нам  посмішки.
 У  цих  золотих  полях  ми  теж  знайдемо  свій  шлях,  
Осяяні  світлом  мирного  дня.
 
О,  люба,  соняшники  співають  !
Про  вологі  літні  дні  і  квітучу  весну.
 Обійми,  вітре,  нас  міцніше  в  своїх  обіймах.  
Хай  живуть  посмішки  на  кожному  обличчі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024

Словно мысли по волне

Ist  die  Essenz  der  Vollkommenheit
Ist  der  flüchtige  Blick  der  Glückseligkeit
Der  durch  den  Nebel  
Wie  Gedanken  auf  einer  Welle,

in  Momenten  unausgesprochener  Worte  entweicht.
Es  rauscht  vorbei,  fliegt  an  uns  vorbei,
In  Fragmenten  von  Träumen,  die  die  Saiten  der  Seele  berühren.

Worte,  die  wir  flüstern,  ohne  sie  zu  definieren,
Unausgesprochen  im  Herzen  heimlich,
Fangen  Seelen  in  den  dunklen  Hallen
des  Tempels  der  verblassenden  Tage.

Wird  alles  Streben  nach  Vollkommenheit
In  dem  Chaos  der  Leere  ertrinken,  das
Ein  unvollkommenes  Gefäß,  das  nur  im  Raum  widerhallt
Das  Treiben  eines  Tages,  der  niemanden  im  Netz  des  Augenblicks  gefangen  hat.

Und  in  jedem  Blick  lag  ein  träger  Schatten  von  Worten,  die  nicht  abhoben.
Mit  dir  suchten  wir  nach  Spuren  der  Vollkommenheit  in  seltenen  Fragmenten  des  Glücks,
In  unausgesprochener  Erwartung  versteckten  wir  die  Glückseligkeit,  die  nicht  mehr  zu  erlangen  ist.

Oh,  wie  schön  ist  es,  sie  immer  wieder  zu  spüren!
In  einem  einsamen  verschleierten  Nebel,
Im  Raum  der  Gefühle,  die  Freude  der  Seele,
Langsame  Echos  im  brennenden  Herzen.


Неужели  суть  совершенства
В  том  блике  блаженства,
Что  сквозь  туман,  
Словно  мысли  по  волне,

Убегает  в  моменты  невысказанности.
Проносится,  пролетает  мимо  нас,
В  обрывках  сна  касаясь  струн  души.

Слова,  что  шепчем,  не  обозначаясь,
Несказанным  в  сердце  притаившись,
Влекут  к  себе  души  в  темные  залы
Храма  угасающих  дней.

Неужели  все  стремление  к  совершенству
Тонут  в  хаосе  всё  наполняющей  пустоты.
Лишь  эхом  раздается  в  пространстве
Суетливый  день,  не  поймавший  никого  в  сети.

И  лишь  в  каждом  взгляде  –  томная    тень,  не  взлетевших  слов.
Мы  с  тобой  ищем  следы  совершенства  в  редких  фрагментах  блаженства.
В  невысказанном  предвкушении  скрыто,  скрыто  блаженство,  недосягаемое.

О,  как  приятно  чувствовать  это!
Ощущать  в  одиноко  завуалированном  тумане
Простор  чувств,  усладу  души.
Томные  отголоски  эха  внутри  палающего  сердца.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

О, як приємно

Невже  суть  досконалості
У  тому  проблиску  блаженства,
Що  крізь  туман,  
Немов  думки  по  хвилі,

Тікає  в  моменти  невисловленості.
Проноситься,  пролітає  повз  нас,
В  уривках  снів  торкаючись  струн  душі.

Слова,  що  шепочемо,  не  окреслюючись,
Несказаним  у  серці  потайки,
Ловлять    душі  в  темні  зали
Храму  згасаючих  днів.

Невже  всі  прагнення  до  досконалості
Потонуть  у  хаосі  порожнечі,  що    наповнює
Недосконалий  сосуд  і  лише  луною  лунає  в  просторі
Суєта  дня,  що  не  спіймав  нікого  в  тенета  моменту.

Була  ж  у  кожному  погляді  -  млосна  тінь  слів,  що  не  злетіли.
З  тобою  ми  шукали  сліди  досконалості  в  рідкісних  фрагментах  блаженства,
У  невисловленому  передчутті  приховали  блаженство,  що  уже  недосяжне.

О,  як  приємно  відчувати  це  знову  і  знову!
В  самотньо  завуальованому  тумані,
В  простірі  почуттів,  в  насолоді  душі
Млосні    відлуння  всередині  палаючого  серця.


***

Дівчата,  в  слабкості  вся  сила!

Втрачала  радість  і  бажання...?
Невже,  невже
так  підкосило?

О  Боже,  втримай  втримай  крила!
Щоб  мов  голубка
в  вись  взлетіла

У  той  політ,  
політ  безхмарний

в  тій  парі  що  літає  зрання


Її  ходу  вже  не  впізнати,
Вона  нестерпна  у  розмові,
Тепер  і  правда  не  до  жарту,
Відко́ли  ночі  всі  в  безсонні.

Забута  сукня,  та...рожева,
Тонке  мереживо  й  прикраси,
Підходить  зрідка  до  люстерка,
Волосся  трішечки  підправить.

О  Боже,  втримай  втримай  крила!
Щоб  мов  голубка
в  вись  взлетіла

У  той  політ,  
політ  безхмарний

в  тій  парі  що  літає  зрання


Мов  камінь  виглянув  із  моря,
І  бурю  стримати  зібрався,
Нараз  
Війна  
клята  зараза.
В  душу  закралась
ця  проказа

А  жінка,  ніжна...що  казала,
Дівчата,  в  слабкості  вся  сила,
Втрачала  радість  і  бажання...
О  Боже,  втримай  же  їй  крила!


В  пісні  використані  крила  -
 https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021086

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

Не про ялинку.

У  лісі  лісі  темному
Могутній  кедр,  де  жив,
З  ялицею  прекрасною
Про  вічність  гомонів,

Росла  собі  сосна,
Ведмідь  її  любив,
Берлогу  під  сосною
В  корінні  він  зробив.

Усе  було  чудово:
Ожина,  бджоли,  мед.
Та  ось  зима  раптово
Закінчила  куплет..

По  лісу,  лісу  темному,
Мисливець  теж  любив  -
Гуляти  із  гвинтівкою,
Вбивати  там  савців.


Коли  була  зима,
Був  сніг,  хуртовина.
Ведмідь,  немов  той  велетень,
Солодко  так  дрімав.

Мисливець  ненаситний
З  живого  шкіру  й  зняв.
Про  що  скажіть  ця  казочка?
Про  пасіку  і  мед.

І  знову  не  закінчено,
Не  крайній  цей  куплет.
Жаль  грізного  ведмедика,
Не  темний  більше  ліс.

Порожня  лісопилка,
Утік  і  лісовик.
Опеньки  під  пеньком
Знайшов  якийсь  грибник.


***

[b]  Невже[/b]

Невже...
Не  віриться  навіть.
Нова  нація!
Нездоланні...
Закалені,  молоді..
Непереможні!

І  поряд  знищене  покоління..
Втрачені  надії..
Розбиті  серця.
Зруйнована  дійсність!
Отруєно  розум.
Затьмарено  будні.
І  Україна  мов  би  той  фронтовик
з  трьома  кінцівками,
зневірена..
 наодинці  з  лихом.
І  навіть  не  візьме  паличку,
тлумачок  із  кобзою,
не  помадрує  по  світу,
щоб  розділити  з  морями
свої  гіркі  сльози.
Залишилось  одне  -
по  материнські
стиснути  в  обіймах
своїх  доньок,
лагідно  погладити
їх  сиві  голівки
й  тихо  промовити:
-Ми  вистоїмо!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024

Ти де? ( марення)

Невже  нічка,
Невже  непроглядна  тьма?
Котра  година?
Невже  я  одна?

Наодинці  з  собою.
Хто    каже?
Задає  запитання?


Невже  то  страх?
Невже  світ  грається  вночі  в  схованки?
Сховались  ..  ?
Хто  задає,  задає    ці  запитання?

Шарудить  в  грудях.
Гомонить    тиша.
Мариться  ?
Він  живий?

Тонни  давлять...
Виривається...  подих...
 за  ним  рука  мов  росток...
Ще  один  росток...

Спалах....
Ще  один...
Хто  це  подумав...

Тьма  відступає...
Хто  це  каже?
Спадає  земля.
Розкривається  віко.

Яскраве  світло.
Осліплює...
Зове...
-Ти  де?
-Ти  де?

Невже  Херувіми?
Навіщо  ці  звуки,  прими.
Що  з  ними?

На  одну  мить,
лише  на  мить,
не  гомоніть,
не  гомоніть.

Подих  тиші,
Стук  серця,
Ця  мелодія,
Цей  тон...

Одну  лиш  мить  в  унісон,
А  там  хоч  спалах  чи  взрив,
Цю  мить  з  ним,
 Ця  мить  з  ним!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2024

Козак з казок.

види  див
Козак  з  казок
 вив
у  борг  з  гробу  
у  тому  моту
       і
 вибив
гроб  в  борг  
і  босий      собі
козі  разок  й  коза  різок
і  рів  в  рові  і  вор  в  вірі
борг  взяв  в  невірі  -  рівен  ввяз  в  гроб
вів  від  і  дів  вів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024

Як виросла шишка

 В  сснвй  лс
збгл  мшк.
З  ссн  н  мшк
впл  шшк.
Тм  й  рст    мш  шшк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024

Так жалок человек.

Их  всех  давно  там  ждут.
там  ждут.
 как  один  ж    умрут.
 как  один    ж  умрут.

Везут  туда,  везут.
Приказ  й  короткий  путь.

Как  будто  так  давно,
Как  будто  все  кино.
Отрывок  кинопленки,
Как  будто  прошлый  век.

Как  жалок  человек.
Приказ  вам  дан  с  Луны.
Все  как  один  -  умри.
Очистите  планету,

Выхода  ведь  нету,
Придет  ведь  озарение,
Придет  пора  прозрения.
Придет,  но  для  всех.

 жалок  человек.
 жалок  человек.

Над  вами  твари  с  тьмы,

А  вы  ?
 А  вы  -  рабы.
Умрите  й  не  прозрите.

 горе  й  боль  узрите.
 узрите!
Огонь!
огонь  в  зените.
Вы  не  на  той  орбите

Умрите,  
умрите
бесов    не  гоните.

Вы  жизни  не  узрите.
Вы  жизни  не  узрите.

Каков  прекрасный  план.
Какой  же  в  нём  изъян?
Ведь  всё  предрешено,
Последнее  кино.
Последнее  кино.


Как  будто  так  давно,
Как  будто  все  кино.
Отрывок  кинопленки,
Как  будто  прошлый  век.

Так  жалок  человек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024

Давно пора сказати ні .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IYE_IbI41AQ[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AnnB9XKFJ_Q[/youtube]

За  що  ж  тут  кров  рікою  ллється,
Ніхто,  ніхто  не  схаметься.
Ресурси  і  земля!
За  них  іде  оця  борня.

Продали  землю  під  ногами,
Самі  жирують  на  Багамі,
А  тих,  хто  землю  обробляв
Цей  Сатана  на  смерть  послав.

Риють  все  глибше,
Все  вивозять,  а  що  скажіть  до  нас  завозять?
Непотріб,  по  якій  ціні?
Винні  партнери  в  цій  борні.

В  борги  загнали  наш  народ,
І  хто  скажіть  тут  патріот?
Як  в  Індії  у  нас  "сипаї"
Вони  пресують  наш  народ.

То  ти  саксонський  патріот?
Яка  багата  в  нас  країна,
А  голий  й  босий  наш  народ.
Найвищі  у  Європі  ціни,

Найбільший  гніт  оцих  господ.
Пани,  сипаї...
І  босота...
Смерть  чекає  ж  патріотів.

Патріотизм  веде  в  могилу,
Нажаль  порядку  в  нас  нема,
Нажаль  колонія  навколо,
Немає  світла  і  добра,  лише  війна,  страшна  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024

Сміх надійна опора й помічник в цей нелегкий час

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TCvLLclNUaI&list=PL6LnXvv-uMsIBEVOi4V3XtNiuWUD4vwEz&index=10[/youtube]

Сміх  це  те,  що  порятує.
Сміх  то  елексир,  що  додасть  нам  сил.
Посмішка  вбиває  лють.
Як  в  тому  мультику  з  дитинства  по  медведика  Умку.
Гляньте  відео  на  моєму  каналі.
Надіюсь  підніметься  не  лише  настрій,
А  й  засіяє  посмішка  на  ваших  устах.

Переглянути  можна  за  цим  посиланням  >>  https://www.youtube.com/playlist?list=PL6LnXvv-uMsIBEVOi4V3XtNiuWUD4vwEz

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024

Наша любовь - это танец, который никогда не утихнет!

В  танце  страсти  встречаем  рассвет,
Кто  сказал,  что  любви  нет?
Рука  в  руке,  душа  открыта,
Мир  любви  полон    открытий!  Грёз,  слёз,  тайн,  чудес  ..  ты  ещё  в  нем  не  воскрес?

В  каждом  изгибе  —  вальс  чувств,
В  каждом  касании  —  танго  сердец.
Симфония  из  ласк..
Я  теряюсь,  в  блаженстве

Нахожу  себя  между  двух  сердец,
В  вечно  жаждущем  слиянии
Бегу  из  суеты,  кружусь  в  ввысь,
Проявляя  истинное  в  объятиях.

Нежность  укрывает  нас  как  плед,
В  безбрежном  океане  блаженства
Мы  в  чувственном  дурмане  теряем  сознание..

В  каждом  движении  —  суть,
В  каждом  жесте  —  мечта.
Мы  растворяемся  в  этом  моменте,  где  сливаются  дни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024

Этот день не погас. .

Этот  день  не  погас..
Миг  блаженства...
Экстаз...
В  этом  танце  ночном...
Мы  танцуем  вдвоем..


Как  Луна  фонари...
Эти  блики  любви...
Длинные  тени  четко
Наш  удлиняли  оргазм...

Скрипела  вдали  лебёдка  ,
Ветер  о  чем  то  споря  что  то  оставил  в  море,
Солнце  нырнуло  в  пучину,
Бедра  мои  гнедые  в  этом  экстазе  застыли.

Тени  пропали  вскоре,  
Берег  ласкает  море.
Не  продаем  билеты,
Театр  пуст,  денег  нету.

Деньги  приносят  горе,
Мой  милый  с  ними  не  в  соре,
Просто  на  этом  свете
Мы  голышом,    раздеты.

С  эхом  вернулся  ветер,
Волной  ты  обнял  мне  плечи,
Мой  гибкий  стан  за  гранью  там
Погружаясь  в  экстаза  дурман

Запутывал  взгляд:
В  каждом  движении  —  вздохи  любви,
В  каждом  мгновенье  -  вечности  стон  ,
Этот  день  не  погас,  он  мой  и  с  тобой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024

Корень зла

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ygg-LS5qnpg[/youtube]

Новый  звук  рождён  из  того,  чему  нас  с  детства    учат.
Сила  власти  это  зло,  она  оставляет  на  речи  клеймо.
С  скрытой  силой,  ухмыляясь  в  тьме  ночной,  тенью  речь
Идёт  с  тобой,    эхо  сна    преследует  нас,  эхо  -  иллюзии  ума.

Речь  эволюционирует,  рушит  родовой  уклад,
Письмо  -  нашей  речи  распад!
Слова,  начерченные,  в  оттенках  красного,
В  пространстве  скручивают  настоящее,  кричат..

Зло  разносит  в  дребезг  всё,  на  то  он  и  зло.
Имя  силы  теперь  как  и  мы  -  в  цепях.
Глубоко  вдыхай  токсичный  воздух  -
Новые  условия,  которые  мы  должны  вынести.

Корень  зла,  затемненный  переулок,  говорит  в  коде.
Сдвиг  звука  с  каждым  столкновением
Начинает  дробиться,  тени  сеют  искаженные  шепоты,
Растет  дисгармония,  на  жизнь  пародия.

Отвергаю,  отвергаю  это  Я.
Пусть  будет  мирным  небо,
Чистым  воздух,  живой  -  вода.
Пусть  будет  мама,  папа,  я

И  вся  родня,    вся  родня.
Мы  прекращаем  молчание  -  знак  согласия.
Мы  разрушаем  сценарий  Ада,  высказанные  исподволь
И  завуалированные  скрытыми  планами  договора  и  согласия.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024

Вороньё кружит

Вороньё  кружит  в  вышине,  меж  серых  крыш  над  головой.
Их  тучи  над  миром,  как  тени  страстей,
Из  новостей,  кружева  дурных  вестей.

Всё  небо  плотно  затянуто  им.
Полчища  тоски,  рупоры  войны,
На  ободранных  костях  бал  мрака.
Вороньё,  сжимая  небосвод,  кружит,  

Хоровод  мглы  й  пустоты,
Их  крики  –  призыв,  призыв  в  никуда,
Страх  й  пустота,  путём  в  забвение,  в  заблуждении,  мир  снова  летит,
В  этом  прощании  с  подъемом  светил.

Запомни,  жизнь  –  не  просто  игра  слов,
Она  летит,  она  не  ворон,
И  каждый  миг  –  дар,  собрать  бы  в  стаи  
Сердце  для  мечты,  пока  темно  и

Воронье,  как  стражи,  ввысь  летит,
Словами  мёртвыми  поёт  на  свете  белом.
Был  смысл  и  свет,  теперь  лишь  тень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024

Как система ВАР изменила футбол

Стадион  замер.
Замер  в  прямом  смысле  слова.
Ни  гимнов:  
«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!
«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!
«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!
«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!

Нет  и  гимнов    Спартака:
Спартак,  Спартак  Москва,
Это  больше  чем  жизнь
Это  наша  судьба..

Не  бьют  окна  в  вагонах
Поездов  Киев-Москва.

Идет,  идет  война.

Игроки  подписали  контракт,
Молодежь  бежит  марафон,
Кто  добежит  ?
Нет  не  он.

Под  "Аргентина  -Ямайка  5-0"
Зрители  покинули  стадион.
В  ложе  с  надписью  "Армагидон"
Непредставленный  хозяин,  рядом  каган

Бьет  низко  поклон,
Дает  клятву,  что  весь  каганат
Продолжит  бессмысленный  марафон.
Попугай  Кеша  занял  свое  место:

-Хозяин,  вы  на  Гаити  бывали?
-  С  женской  сборной  вы  отдыхали?
-Не  был  я  на  Гаити,
Нас  и  здесь  неплохо  кормят,

Мы  зодчие,  строим  на  поле  Иерусалим,
Весь  мир  удивим!
-Хозяин,  а  вы  в  бане  бывали,
Слышали,  что  девки  болтали?
-Нас  и  здесь  -  хорошо  кормят!

-Деньги  вам  фигу  там    показали,
Трусики  сняли  и  убежали.

-  И  не  такое  видали.
-Иерусалим!
-Мы  тут  вандалы,
Кости  погибших  в  фундамент  заклали.

«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!
«Динамо»,  «Динамо»,  о-о-о!
На  марафон!
На  марафон!
Кагану  поклон!
Кагану  поклон!

Система  ВАР  изменила  футбол,
Везде  молодняк  й  бежат  марафон.
Это  футбол,
Это  футбол.
Аргентина  -Ямайка  5  -0.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024

Солнце поднимается над горизонтом, а весь мир спит непробудным сном

Мир  мы  накрили  тканью  плотной,
Безумие  танцует  в  бледном  лунном  свете..
Диким  и  свободным  кажется  нам  отлаженный  муравейник.
Тени  там,  где  могли  бы  быть  сердца.

Наше  Сегодня,  как  история,  которую  никогда  не  рассказывали  :
Эти  звезды  висят  в  твёрдых  ногах,
Это  пасмурное  Небо  бесконечно  шепчет…
В  лунном  свете  заморожено  всё  живое,  но  нету  покоя.

Люди  словно  восковые  фигуры,  развалины  прежних  миров  и  строений,
Всё  замерло  в  миг  трагедии,  которую  они  даже  не  заметили,
Или  не  хотели  замечать,  так  и  уйти  в  никуда,  в  мир  иллюзий.
Волк  рыщет,  уже  не  голодный,

Солнце  восходит,  разрушает  заклинания.
Безмолвный  трепет  в  полой  оболочке..
Дрожащие  руки  тянутся  в  отчаянии..
Во  всём  этом  хаосе  я  дышу  влажным  от  слёз  воздухом.

Наше  Сегодня,  как  история,  которую  никогда  не  рассказывали  :
Эти  звезды  висят  в  твёрдых  ногах,
Это  пасмурное  Небо  бесконечно  шепчет…
В  лунном  свете  заморожено  всё  живое,  но  нету  покоя.

Шепот  звёзд  в  падающих  каплях  дождя
Потерян  в  хаосе  ужаса  и  боли
Под  звездами,  которые  должны  столкнуться
Во  всем  этом  безумии.

Наше  Сегодня,  как  история,  которую  никогда  не  рассказывали  :
Эти  звезды  висят  в  твёрдых  ногах,
Это  пасмурное  Небо  бесконечно  шепчет…
В  лунном  свете  заморожено  всё  живое,  но  нету  покоя.

Разбитые  мечты  и  искалеченные  судьбы
Проснувшись  в  фрагментах  неба
Оживляют  эту  картину,  оставляют  след  в  этом  пазле..
Во  время  этих  беспорядков  любовь  мертва,  спит  непробудным  сном.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024

Ты единственный в моей жизни.

***


Наконец-то  ты  счастлив  и  ты  знаешь  -
Ты  единственный  в  моей  жизни.
Твоя  ладонь  так  нежна,  так  держи  меня,  так  держи  меня.
Не  позволяй  себе  утонуть  в  чувствах.


Твои  глаза  -  маяк  на  моем  пути  к  небесам,
Держи  меня  за  руку  мой  путник  и  пусть  этот  мир  тонет  в  безумстве.
Ты  мой  свет,  ты  всё,  что  мне  нужно,
Ты  самое  ценное,  что  у  меня  есть.

Наконец-то  ты  счастлив  и  ты  знаешь  -
Ты  единственный  в  моей  жизни.
Твоя  ладонь  так  нежна,  так  держи  меня,  так  держи  меня.
Не  позволяй  себе  утонуть  в  чувствах.

В  любви,  что  растет  твое  сердце  яркой  звездою  палает.
В  объятьях  нежных,  в  грёзах  чувств  каждый  миг
Словно  целый  век,  в  глазах  моих  небо,  весна  на  душе,
С  тобой  мой,  любимый  мир  кажется  безбрежным.

Наконец-то  ты  счастлив  и  ты  знаешь  -
Ты  единственный  в  моей  жизни.
Твоя  ладонь  так  нежна,  так  держи  меня,  так  держи  меня.
Не  позволяй  себе  утонуть  в  чувствах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024

Таємниці ночі.

Ми  йшли    з  тобою  на  побачення,
Ми  знали  місце,  де  піднімається  відлуння.
У  тиші  вони  наближаються  як  і  ми,  
В  сумерках  зближаютья  як  і  ми.

Шепотіла  тиша  під  небом,
Нечувані    таємниці  оживали  в  прихованому  світлі,
Через  найтемніші  стежки  ми  йдемо  туди,
Де    мрії  заберуть  нас  в  свій  політ.


На  тому  піску  ви  залишите  красиві  сліди,
У  місячній  ночі  ваш  шанс  полетіти  за  горизонти.
Між  зірками  під  Місяцем
Переписати  те,  що  ніколи  не  вмирає.



У  світі,  де  мрії  можуть  танцювати
Ліра  грає  найсолодшу  мелодію,
У  кожному  ритмі  є  ця  історія
У  кожній  тиші  є  гуркіт.

Розгадування  таємниці
Відкриває    ще  одні  двері.
У  місячні  ночі  у  вас  ще  один  шанс.
У  світі,  де  мрії  можуть  танцювати,

На  тому  піску
Між  зірками  під  Місяцем
Переписати  те,  що  ніколи  не  вмирає,
Досягнути  горозонтів  невмирущих  почуттів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024

Танго сердець.

Сподіваючись,  що  цього  разу  стихійність  буде  пронизана
І  ми  не  порвемо  всі  струни  і  всі  нерви  до  кінця  танцю,
Увійдімо  в  таїнства  дотику  і  обіймів,
Пройдемося  по  дотику  до  блаженства  і  близькості,

Не  втрачаючи  гідності  на  цій  сцені,
Під  танцюючим  світлом  і  словами  касань.
Надії  і  бажання  оживають  в  цих  рухах.
Тіла  були  запалені  мерехтінням  цих  поглядів.

Вона,  не  могла  бути  наполовину  коханою.
Мрії,    несли  їх  на  небо
У  м'якому  місячному  світлі,
У  застиглих  позах  екстазу.

Ми,  під  поглядом  голок  очей  глядачів,
Своїми  тінями  ...годинами...  робили  це,  не  відчуваючи  тіл.
В  цій  темряві  лунали
Негласні  слова,  невимовні  потоки  блаженства.

Вона,  не  могла  бути  наполовину  коханою.
Мрії,    несли  їх  на  небо
У  м'якому  місячному  світлі,
У  застиглих  позах  екстазу.


У  цьому  вихорі  магії,  в  цьому  очікуванні  наступного
Дійства,  рухи,  долоні,  що  палали  в  любові,
Відчуття  полум'я  і  вологи,
Цей  негласний,  до  болю  приємний  стан  

Відчуття  присутності  ревнивця  в  залі
І  це  безтурботність  від  того,  що  неможливо  зупинити,
Передчуття  бурі  і  шквалу    захопленнь  залу,
Моменту,  коли  наші  тіла  зливаються  в  цих  сутінках  антракту.

Одного  разу  на  них  чекала  любов,
Але  момент  так  і  не  настав,
Очі  зустрічались  з  деяким  жалем,
Руки  тремтячих  шепотів,  які  устами  ніколи  не  буде  промовленно,

Але  засліплені  любов'ю  і  оголені  музикою
Вони    не  змоглиь  стриматись  в  танці,
Не  вилити  на  ццій  сцені    емоцій,  які  були  приховані  маскою  порядності.
Момент,  який  ніколи  не  настане  -  настав.  БРАВО!!  Браво!!!  Це  немислимо,  але  як  же  красиво!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024

Брависсимо!

Надеясь,  что  на  этот  раз  спонтанность  будет  проникновенной
И  мы  не  оголив  до  конца  румбы  все  струны  и  все  нервы,
Проникнем  в  таинства  касаний  и  объятий,
Пройдем  по  лезу  ощущений  блаженства  и  близости

Не  уронив  достоинства  на  этой  сцене
Под  танцующим  светом  и  словами  касаний.
Надежды  и  желания  пари  в  этих  движениях,
Тела  воспламенялись  от  искры  взгляда.

Нельзя  полюбить  наполовину
Мечты,  которые  взлетели  к  небу.
Под  лунным  мягким  светом
В  застывшем  экстазе  поз

Мы,  оголенные  взглядами  зрителей,
Со  своими  тенями    часами  летали
И  чувствовали  себя  одинокими  в  темноте
Несказанных  слов,  незаконченных  потоков  блаженства

В  этом  вихре  волшебства,  в  этом  предвкушении  следующего
Акта,  движения,  изгиба...
Ощущения  огня  и  влаги.
Этого  невысказанного,  чертовски  приятного,

Чувствования  присутствия  ревнивца  в  зале
И  этой  беспечности,  того,  что  уже  не  остановить,
Предвкушения  шквала  и  бури  ревущего  зала,
Мгновения,  когда  в  этом  полумраке  наши  тела  сольются.

Когда-то  их    ждала  любовь,
Но  момент  никогда  не  наступал,
Глаза,    встречались  с  некоторым  сожалением,
Руки,  дрожащие  шептали  то,  что  уста  никогда  не  будут  говорить.

Но  ослеплённые  любовью  и  расщепленные  музыкой
Они,  так  и  не  смогли  сдержаться  в  порывах  танца
И  не  излить  на  зал  эмоции,  которых  и  сами  не  ожидали.
Момент,  тот,  что  никогда  не  наступит  -  наступил.  БРАВО!!!  Браво!!!  Это  немыслимо,  вроде  й  бессмысленно,  но  как  же  прекрасно!
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024

Зустріч з Богом

Грішний,  трудяга  чоловік
Зустрів  на  ниві  Бога.
Обняв  його  і  обімлів,
Він  же  не  вірив  в  Бога!

Сказав  до  Бога  чоловік:
-  Побачу  і  повірю.
Бог  розсміявся    й  відповів:
-  Звучить  це  так  наївно,
       блукай  по  цьому  лабіринту  снів,
           повіриш  і  побачиш!
Знай  більше,  ніж  здається,
Люби,  любов  -  проснеться.


В  океані  бажань
   підсвідомі  течії  
в  омут  почуттів  втягують  нас,
 там  є  й  любов,
Вона  відображає  вас  у  всьому,  що  ви  робите.


Повірте,  ви  побачите,  що  це  ключ.
Ним  Бог  відкрив  світ  прямо  в  мені:
Віра  -  це  більше,  ніж  те,  що  ми  знаходимо
Це  маяк  яскравий,  в  нім  світло  душі.


Таємниці  розгадуються  в  темну  ніч,
Зірки  вище  направляють  нас  в  польоті.
Руки,  які  тягнуться  до  неба
Прагнуть  піймати  Місяць  -  не  питайте,  чому.


У  вашому  серці  лежить  вічність,
Очі  широко  відкриті  бачать  невидиме  -
 магію  емоційної  безтурботності.
У  вірі  ви  знайдете    ліки,  зцілення  духу,  безцінний  дар  Бога.


Таємниці  розгадуються  в  темну  ніч,
Зірки  вище  направляють  нас  в  польоті.
Руки,  які  тягнуться  до  неба
Прагнуть  піймати  Місяць  -  не  питайте,  чому.


У  вашому  серці  лежить  вічність,
Очі  широко  відкриті  бачать  невидиме  -
По  вірі  ви  бачите,
По  вірі  -  отримуєте.


***



-Плаваешь  в  океане  желаний?
-Подсознательные  течения  тянут  за  волнами  потех?
-  Любовь  же,  которую  ты  желаешь  ярко  и  истинно
Отражается  во  всём,  что  ты  делаешь.


Поверь,  ты  убедишься,  что  это  ключ,
Открывающий  мир  прямо  в  тебе.
Вера  -  это  больше,  чем  то,  что  мы  находим,
Это    маяк  к  свету.


Тайны    разгадывают  звезды  в  ночи
Спрятаны  глубоко  внутри,  
В  полете  духа,  в  стремлениях  души.
Руки,  тянущиеся  к  небу,  поймают  Луну,  не  спрашивай  почему.


Истина  в  сумраке  часто  скрывается,
Почувствуй  прилив  и  пусть  будет
Вечность  в  твоем  сердце,


Глаза  широко  открыты,  увидят  невидимое
Магия  в  песне  сирены,
Иди  по  этому  пути  любви,  с  чистым  сердцем,
Веруй  и  по  вере  дано  будет.

Плаваешь  в  океане  желаний,
Подсознательные  течения  тянут  ко  дну,  
Любовь,  которую  ты  желаешь,  яркая  и  истинная
Отражается  во  всём,  что  ты  делаешь


Поверь,  ты  увидишь,  что  это  ключ.
Открой  мир  прямо  внутри.
Вера  -  это  больше,  чем  то,  что  мы  находим,
Это  светлый  маяк  добра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

Лаконічно й дохідливо

Зі  сходу  -  підараси,
Згори  -й  слів  нема.
В  тилу  -  ТЦК,
УПА  на  них  нема.


*  https://hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1943.oun-upa.php
https://ounuis.info/executive-oun-f-1/1318/prohramni-dokumenty-ukrainskoi-natsionalnoi-partii.html

З  минулого  життя,  у  відлунні  -  танець!
В  цьому  швидкоплинному  по́гляді,
 в  цьому  застившому  екстазі  радості  -
Подив  закружив  наші  сердця    у  нескінченному  вальсі  блаженства.

Ми  знову  зустрічаємося  там,  де  належить
Не  вперше,  можливо  востаннє,  а  може  навіки,
Якщо  Купідон  розплутає  клубок  і  в  нього  залишились  стріли.

Нам  же  одне  -  розпізнати  обличчя,
відчути  спонтанність  хвилі,
У  повто́ренні  
     любов  зросла.


Дві  половинки  в  цій  космічній  спіралі  -
Долі  стикаються,  а  потім  ми  відчуваємо...
Перемотайте  стрічку  назад  -
Оргазм  застив  в  кожному  треку.


Минають  миті,
У  лабіринті  часу  ми  знаходимо
Відлуння  томного  звучання  наших  душ
У  кожному  житті  -  пошук  єднання.



Через  піски,  через  моря,
Через  простір  і  час
В  одну  мить    наш  голос  
Ехом  відлунюється,
         через  радість  і  біль
Кожна  зустріч  відбувається  заново.

Споконвічна  сага  про  нас  двох.
Любов  незламна  в  нескінченному  обертанні  долі.
На  зірках  починається  наша  казка.
Місяць  зберігає  наші  таємниці.

Мелодія,  лунає  крізь  час.
В  лунному  сяйві
Виблискують  знойні  тіла,
А  наші  душі  в  екстазі  покидають  Рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

Zadzwoń do mnie w nocy

Zadzwoń  do  mnie  w  nocy,  przyjdę
wykrzycz  mi  ptaka,  ćwierkającego  kanarka
Przykleję  słowik,  przytulę  skrzydło,  rozpalę  ogień.

Dzwonią  dzwony,  dziwny  i  słodki  dźwięk.
Kiedy  jest  to  trudne  dla  duszy,  tylko  mnie  proschebchi
Księżyc  poniżej  opuści  cię  i  łaskocze
I  pieszczę  trawą,  zaskakująco  to  wiem

W  oczach  ah
Próba  kotów
Naprawdę  och
Wydłużony  oddech
Jak  wszystko  można  zmienić
I  ulotnie
Jest  za  szybki
A  potem  powoli

Dzwonisz  do  mnie  w  nocy,  będziemy  chodzić  z  Księżycem
Będę  oświetlać  w  tobie  gwiazdy,  podniosę  cię  do  nieba
Nie  trzymasz  tego  w  sobie,  zapomnij  o  nieśmiałości
Nie  krzycz  już  sercem,  szepcz  słowami



Zadzwoń  do  mnie,  polecę.
I  nie  obudzę  cię
Sen  jest  słodki,  sen  jest  magiczny
I  jakoś  jest  szalony.


W  oczach  ah
Próba  kotów
Naprawdę  och
Wydłużony  oddech
Jak  wszystko  można  zmienić
I  ulotnie
Jest  za  szybki
A  potem  powoli

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Ти позви мене …

Ти  позви  мене,  вночі  прийду...
 кричи  мені  птахою,  щебечи  канарейкою
Соловейком  прилину  ,  крилом  обніму,  вогонь  розведу.

Дзвіночки  дзвенять,  дивно  й  мило  гомонять.
Коли  тяжко  на  душі,  ти  мені  лиш  прошебчи
Місяць  нижче  опущу  і  тебе  пощекочу
І  травою  приласкаю,  дивовижно  це  я  знаю

В  очах  ах
Кішки  замах
На  справді  ж  ох
Протяжний  вдох
Як  все  мінливо
Та  швидкоплинно
То  надто  стрімко
А  то  повільно

Ти  позви  мене  вночі,  будем  з  Місяцем  гулять
Зірочки  в  тобі  я  запалю  ,  тебе  на  небо  підніму
Ти  в  собі  це  не  тримай,  соромливість  забувай
Серцем  більше  не  кричи,  ти  словами  прошепчи



Ти  позви,  я  прилечу
І  тебе  не  розбужу
Сон  солодкий,  сон  чарівний
І  якись  він  божевільний.


В  очах  ах
Кішки  замах
На  справді  ж  ох
Протяжний  вдох
Як  все  мінливо
Та  швидкоплинно
То  надто  стрімко
А  то  повільно


***

Du  rufst  mich  nachts  an,  ich  komme
Schrei  mich  an,  Vogel,  Zwitschern  Kanarienvogel
Ich  stecke  eine  Nachtigall  ein,  umarme  den  Flügel,  und  mache  ein  Feuer.

Glocken  läuten,  seltsames  und  süßes  Geräusch.
Wenn  es  für  die  Seele  hart  ist,  proschebchi  du  mir  nur
Der  Mond  unten  wird  dich  erniedrigen  und  kitzeln
Und  ich  streichle  mit  Gras,  überraschenderweise  weiß  ich  das

In  den  Augen  von  ah
Katzen  versuchen
Wirklich  oh
Verlängerter  Atem
Wie  alles  veränderbar  ist
Und  flüchtig
Es  ist  zu  schnell
Und  dann  langsam

Du  rufst  mich  nachts  an,  wir  werden  mit  dem  Mond  gehen
Ich  werde  in  dir  Sterne  anzünden,  ich  werde  dich  zum  Himmel  heben
Du  hältst  es  nicht  in  dir,  vergiss  die  Schüchternheit
Schreie  nicht  mehr  mit  deinem  Herzen,  flüstere  mit  Worten



Du  rufst  mich  an,  ich  fliege  rein.
Und  ich  wecke  dich  nicht  auf
Schlaf  ist  süß,  Schlaf  ist  magisch
Und  irgendwie  ist  er  verrückt.


In  den  Augen  von  ah
Katzen  versuchen
Wirklich  oh
Verlängerter  Atem
Wie  alles  veränderbar  ist
Und  flüchtig
Es  ist  zu  schnell
Und  dann  langsam

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Вам ще не страшно? Тоді продовжимо, вимикайте світло.

У  тіні  ми  граємо  нашу  останню  гру.
Страх  тисне  руки,  які  тримають  полум'я.
Шепіт  довіри,    занадто  пізно,  не  розумію  -
На  межі  любові  і  ненависті.


Наші  очі  зустрічаються  і  запалюють  небезпечний  вогонь.
Тіла  заплуталися  в  павутині  бажань.
Серцебиття..  наростає,  нестримно  учащається  пульс.
Темрява,  крадучись,  починає  приходити.


Заплутаний  розум  у  смертельному  трансі
Танцює  з  смертю  зворушливий  танець.
Ніде    сховатися,  без  повороту  назад,
Ми  -  загублені  в  тіні  на  цьому  треку.


Тісні  стіни  в  приміщенні  щільно  ростуть.
Відлуння  перетворюється  на  крики  вночі,
Шалені  вдихи  і  тремтячі  дотики.
Ми  любили  занадто  пристрастно  і  відчували  себе  занадто  впевнено,

Тривога  ж  душить  крижаними  ланцюгами.
Сприйняття  розмите  всіма  плямами,
Душу  тіло  покинуло..
У  цій  грі,  в  яку  ми  наважилися  грати.


Заплутаний  розум  у  смертельному  трансі
Танцює  з  смертю  зворушливий  танець.
Ніде  не  сховатися,  без  повороту  назад,
Ми  -  загублені  в  тіні  на  цьому  треку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024

Нічна гра. Доза перша. Приймаємо?

[quote]Якщо  вас  гвалтують  -  розслабтеся  і  отримаєте  від  цього  монстра  задоволення[/quote]

Томна    тінь  щось  шепоче  близько..
Від  її  подиху    мою  шию  вкриває  озноб,  я  привидом  себе  відчуваю.
Обійми  занадто  щільні,  я  починаю  бачити..
Те,  що  цьому  інтиму  зараз  не  можу  дозволити  відбутись.


Її  дотик  стає  холодним,  я  відчуваю  зміну
Холодок..
Спарини...
Серцебиття...

Стукіт..
Гуркіт...
Падіння...



Інтимні  ми  намальовані  поруч
Любов  перетворюється  на  страх
У  темряві  ми  загублені  і  сліпі
Жах  повзає  в  нашому  розумі


Руки  колись  ніжні,  тепер  мене  лишають  подиху,
Зжимають  щільно,  нічні  жахіття  прокидаються...
Шепіт  перетворюється  на  безмовні  крики  всередині,
Не  можу  уникнути  цих  смертельних  обіймів.


Поцілунок  коханця  тепер  смакує    страх.
Те,  що  ми  мали,  вже  давно  мертве...
Страх  і  терор  піднімаються  високо
У  цій  безодні  не  дають  й  попрощатися.



Інтимні  ми  намальовані  поруч
Любов  перетворюється  на  страх
У  темряві  ми  загублені  і  сліпі
Жах  повзає  в  нашому  розумі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024

Мила

Море  це  мілліарди  рік
Що  злились  в  одне  безмежно  бажанне
Тих,  що  ввібрали  найкраще
Тих,  що  текли  берегами
Тих,  що  поряд  і  з  нами
В  море  любов  вони  несуть
тобі  її  лиш  віддають
любов  вони  несуть
тобі  її  лиш  віддають
Ти  просто  морем  лиш  пливеш
Пірни  до  дна  і  все  знайдеш
Корали,  жемчуг,  діаманти
Мила  а  ти  є  океан
Водою  гоїш  сотні  ран
Море  Сонце  ласкає
Море  Сонце  чекає
Море  Сонце  вбирає
І  тобі  віддає
Отака  ти  вже  є
Лише  Сонце  встає
То  й  тебе  озаряє
В  твоїх  очах  воно  ж  сіяє
Ти  і  частинка  й  цілий  всесвіт
Безмежніть  люба  ти  моя
Нічна  зоря
Ти  подих  ночі
Лиш  зазирну  я  знову  в  очі
Ти  мій  портал
В  тобі  зникають
В  тобі  зникаю

Море  це  мілліарди  рік
Що  злились  в  одне  безмежно  бажанне
Тих,  що  ввібрали  найкраще
Тих,  що  текли  берегами
Тих,  що  поряд  і  з  нами
В  море  любов  вони  несуть
тобі  її  лиш  віддають
любов  вони  несуть
тобі  її  лиш  віддають
Ти  просто  морем  лиш  пливеш
Пірни  до  дна  і  все  знайдеш
Корали,  жемчуг,  діаманти
Мила  а  ти  є  океан
Водою  гоїш  сотні  ран
Море  Сонце  ласкає
Море  Сонце  чекає
Море  Сонце  вбирає
І  тобі  віддає
Отака  ти  вже  є
Лише  Сонце  встає
То  й  тебе  озаряє
В  твоїх  очах  воно  ж  сіяє
Ти  і  частинка  й  цілий  всесвіт
Безмежніть  люба  ти  моя
Нічна  зоря
Ти  подих  ночі
Лиш  зазирну  я  знову  в  очі
Ти  мій  портал
В  тобі  зникають
В  тобі  зникаю

Вночі  завжди  мені  сіяєш
Когось  напевно  ти  кохаєш
Тому  щоночі  виглядаєш
Я  Аріадни  бачу  нить
А  ти  продовжуєш  світити
Тебе  не  можна  не  любити
Багатогранна  ти  
Брильянт  на  небі
Ти
То  ж  сіяй  мені
Й  люби
Там  де  я
там  завжди  ти
там  завжди  ти

Люби
Люби!



[b]Ogień  płonie[/b]


Chcesz  zapomnieć
Zniknij  w  mgłę
Patrząc  teraz  daleko
W  niej  szukam  ciebie

Mgła  nad  rzeką
I  nie  jesteś  ze  mną
Pełna  energii
Pomachaj  mnie

Chcę  morze
Chcesz  zjeść
Fale  stóp,  które  pieszczą
Szliśmy  w  piasku

Wzdłuż  brzegu  morza
Ty  i  ja
Wojna  trwa
W  skrócie  ....

Boisz  się,  że  mi  powiedziałeś
Obietnica  przyjemności
Oczy  pełne  ognia
I  krzywe  i  kształty

Cichy  tonowy  głos
Kilka  linijek  o  sobie
Czy  chcesz  zapomnieć
Zniknij  w  mgłę

Ogień  płonie
Czuję  się  gorąco
Blisko
Po  prostu  nas  pociągają

Nie  trzeba  mówić
Wygląda  na  wszystko  powiedziane
Ręka  biorę
Idę  z  tobą

Chcesz  zapomnieć
Zniknij  w  mgłę
Patrząc  teraz  daleko
W  niej  szukam  ciebie

Mgła  nad  rzeką
I  nie  jesteś  ze  mną
Pełna  energii
Pomachaj  mnie
Pomachaj  mnie

Chcieć  miłości
jeść
jeść

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024