oreol

Ми вистоємо.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=axgDw2GSvoQ[/youtube]

Під  чиї  вказівки  це  Козло-бидло  з  Росіїї  так  катастрофічно  діє  ?
Промисловість  й  енергосистему  з  землею  рівняє.
Яке  бидло  дохід  з  цього  має?
Про  невавість  до  Раші  мова  навіть  не  йде,
Путін  в  гроб  її  веде.
Казочку  про  Сусаніна  Путіна  нам  знов  вторили,
Які  козли  та  скільки  на  цьому  заробили?
Ми  вистоємо.
Віримо,  знаємо.
Та  кращих  в  бою  щоденно  втрачаємо.
Хто  так  гарно  говорить  з  екрану,
Що  зробив  крім  брехні  та  дурману.
Енергосистему  він  захистив?
В  Євпропі  електрику  нашу  за  безцінь  пропив?
Свій  народ  від  цього  хаосу  він  захистив?
Планово  відключаємо?  Одних  і  тих  самих,
Богом  обіжених,  незахищених.
Запобіжні  системи  потім  спрацюють?
У  кого?  Кому  цю  систему  ви  продали?
За  копійки  її  прихватили,  на  ураїнцях  ви  заробили.
Приватну  власність  Ахметова  будемо  оберігати?
І  далі  народ  свій  у  тьмі  обкрадати?
Проросійські  енергосистеми
Не  доречні  теми.
Як  стати  бомжами  у  власній  країні,
Це  реальність,  ми  тіні.
Нову  ми  створим  енергосистему,
Знову  її  комусь  через  рік  віддамо,
Колись  після  нас  це  знімуть  в  кіно.
В  овшори  дохід    приховаєм,
Майбутнє  держави  в  гріб  закопаєм.
З  екрану  чудово  ми  виглядаєм.
Ми  діємо,  ми  знаємю,  вас  ми  щоденно  лякаємо.
Ваші  елекртоприбори  горять,
Запобіжні  системи  у  вас  не  стоять?
В  вас  світа  нема  ні  вдень  ні  вночі,
А  що  нашим  хлопцям  на  передовій?
Чому  ж  можновладці  в  футболках  з  екрану
В  світлі  й  теплі  продовжують  драму.
Цей  серіал  на  крові!
У  нього  ще  є  глядачі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022

Перший сніг.

Випав  вчора  перший  сніг,
Синички  в  гості  завітали,
Прохолодно  їм  вже  стало.
Михайло  в  зиму  двері  відкрив,

Білим  рядном  ніжно  землю  він  вкрив.
Світла  стало  більше  всім
І  дорослим  і  малим.
Нумо  в  сніжки  дружно  грать,  досить  всім  вже  воювать.

Переможуть  в  цьому  всі,
Порадіймо  ж  ми  зимі.
Хай  ракети  заморозять,
Схилять  руські  прапори.

Досить  бід,достатньо  сліз,
Дід  Мороз  подарків  віз
ЗСУ  уже  привіз.
Колір  білий  -  колір  миру.

Не  воюй  і  будь  щасливий.
Всі  війська  ти  розверни,
Крис  в  пагонах  ти  знайди,
З  України  ти  тікай,  крис  в  пагонах  доганяй.

[b]Митниця[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ail_p5G-I-4[/youtube]
Перший  сніг  розтане,
На  митниці  менше  фур  знов  стане.
Всі  ж  знаємо  крадуть,
Товар  і  там,  товар  і  тут.

Овшорні  зони  всім  відомі,
Все  відмивають  за  кордоном.
Бюджет  державний  розкрадають,
Наживу  в  цьому  завжди  мають.

Скажіть,  а  з  ким  вони  воюють?
Кого  й  чому  отак  грабують?
Дітей  в  Сибір  наших  везуть,
Що  ж  діється  на  заході,  ось  тут?

Для  чоловіків  границю  закрили,
Їх  і  діток  в  Європу  робити  та  вчитись  не  відпустили.
Заложниками  в  країні  тримаєм,
А  самі  в  цей  час  народ  обкрадаєм?

Для  "бізнесменів"  границі  відкриті,
Ці  всі  злодюги  законом  привиті?
Народне  вивозим  добро,
Комусь  це  уют  і  тепло.

Комусь  це  достаток.
Чиїсь  інтереси.
Це  все  не  для  преси.
Вона  ж  вся  "своя"  як  і  вся  наша  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022

Бокал, сигара, мы не пара. (Укр. вірш з рос . назвою, алегоричний)

Тобі  це  заважає?
Буває,буває.
Лід  в  віскі  тає,
Тає,  йому  не  мішає.

Не  змішали,  розтали.
Талий  лід.
На  воді  слід?
Димка  в  тумані.

Я  на  Багамі.
Не  заважаю,  загораю.
Казіно,  біле  вино.
Недопитий  бокал.

Уютний  причал.
Катер  на  воді.
Налий  бокал  сама  собі.
На  самоті.

Хвиля  борт  омиває,
Море  сонце  ласкає.
Вино  тає  на  губах,
Море  колише,  ніжна  тиша.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1Ke33_1de_Y[/youtube]
[b]Ото  воно  так[/b]

Жінка  завжди  хоче  несумісні  речі:
Розумного  і  багатого,
Молодого  і  щедрого,
Вірного  й  красивого,
Вродливого  й  слухняного
Та  ще  й  гарного  при  гарного.
Куме,  та  були  б  в  мене  ті  гроші,
Які  жінка  просить,
Навіщо  мені  ця  стара  баба,
Чорти  б  її  взяли,
Вони  б  й  воспитали.
Була  б  чарка  та  сметана.
Чарку  траматиму  в  руці,
Варенички  в  сметані,
Пошуршу  лиш  гаманцями,
Кралі  самі  набіжать
Будуть  мовчки  танцювать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2022

Новое создание, созидание, страдание. + ХОХЛЯНДІЯ + Усміхнись та вмочи вус.

Все  как  будто  бы  во  сне,
Мы  на  обратной  стороне.
Эхо  слышно  где  то  там,
Но  не  нам.

Все  как  будто  на  яву,
Снова  я  в  твоем  плену.
Пью  напиток  с  уст  Небес,
Я  распят,  прибит  на  крест.

Подо  мной  Земля  сияет,
Голубой  алмаз  сверкает.
Ты  стрелу  в  лук  зарядила  и  не  целясь  отпустила,
Кровь    в  мишени  заискрилась  и  струя  огня  пролилась.

Жар  любви  пронзил  меня,
Ниже  й  ниже  попадаешь.
А  Луна  все  ощущает
И  картинки  оживляет.

Месяц  в  Небе  экспонат,
Нарисован  он  Всевышним.
Библия  астрономии,
Мир  живой  гармонии.

Мы  как  будто  в  первый  раз.
Два  космичных  корабля,  ты  и  я.
Стыковка,  швартовка,  свободный  полет,
Остальное    не  в  счет.

Земля  -  Луна,
Обратная  сторона.
Место  слияния,
Потеря  сознания.

ХОХЛЯНДІЯ  (  від  нім.  hoch  +  land  –  високі  землі)  –  країна  в  центрі  Європи,  яка  займає    вигідне  геополітичне  положення.  Завоювати  Х.  намагалися  багато,  але  це  нікому  не  вдавалося.  На  противагу  Низинним  землям,  Нідерландам  –  державі,  розташованому  нижче  рівня  моря,  Х.  перебуває  в  найвищій  точці  Європи  -  на  високогірному  плато.  Тому  жителі  Х.  –  хохли  -  звикли  дивитися  на  сусідів  зверху  вниз.  Багато  століть  вони  навколишніх  попросту  не  бачили  –  доріг  і  біноклів  тоді  ще  не  винайшли.  Тому  прадавні  хохли  вважали,  що  живуть  на  кулі,  що  спочиває  на  плоскій  черепасі,  що  плаває  в  океані  горілки.  Горілка  -  різновид  самогонного  алкогольного  напою,  при  підпалюванні  горить  рівним  синім  полум'ям.  Плаваючи  в  такому  океані,  черепаха  неабияк  окостиніла.  
Хохли  славляться  гостинністю  й  хлібосільством.  В  усьому  світі  цінуються  місцеві  борщ,  сало,  сир  Hochland  і  горілку.  Деякі  етнографи  стверджують,  що  своєю  назвою  Х.  зобов'язана  саме  цьому  напою  (  від  англ.  hooch  –  самогон  +  land  –  країна).  Національний  убір  хохла  містить  у  собі  кулясті  штани  (шаровари),  сорочку-косоворотку,  вуса  для  мочання  в  горілку  світового  океану,  чуб  (укр.  хохол)  і  черепахову  трубку.
Російські  географи,  заповнюючи  білі  плями  на  картах,  писали  на  місці  Хохляндского  плато:  «Окраїна  миру»,  так  ці  гори  й  стали  називати  -  Україна  -  тобто,  що  перебуває  «У  краю»  світу.  А  ті  роси,  яких  хохли  вважали  миршавцями,  просто  жили  в  глухій  провінції  у  моря  й  були    худосочні  від  постійних  недопоставок  ковбаси  й  отруєння  парами  океану  горілки  (русск.  -  море  горілки).
Тоді  ж  склалася  улюблена  приказка  хохлів  «Гори  воно  все  синім  полум'ям»  -  єдине,  що  залишилося  в  народній  пам'яті  від  тих  подій.  Вона  характеризує  відношення  перших  жителів  Х.  до  людей  іншої  віри,  яким  пропонувалося  в  погоні  за  хохлами  втопити  в  океані  горілки.  
Кацап  -  позначення,  яке  громадяни  Хохланда  використовують  для  позначення  жителів  сусідньої  держави  з  імперськими  замашками.  Відбулося  від  виразу  "  як  цап",  що  в  перекладі  на  велику  й  могутню  сусідську  мову  означає  "  як  козел"
https://ru-ace.livejournal.com/266587.html  -  оригінал  тексту  про  Хохляндію,  це  не  моя  видумка)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2022

Птахоферма.

Курка  курчатам  складає  вірші?
Куркам  потрібні  вночі  і  вогні  ?
Ціп-ціп-ціп.
Ко-ко-ко.
Ось  пшеничка,  ось  пшоно.
Ой,  куди  ти  побрело?
Я  картинку  віддалив  -
Там  не  має  перспектив.
Птахоферма  "Ко-ко-ко",
Що  було  -  те  загуло.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022

Немножко о любви.

Не  отрекаются  любя,
Костер  из  звезд  был  для  тебя.
Ночь    непроглядною  была
Пока  не  встретил  я  тебя.

Не  отрекаются  любя,
Моя  вечерняя  звезда,
Сиянье  света  в  небе  темном,
Чего  ж  на  сердце  снова  томно?

Не  отрекаются  любя,
Ведь  в  отражении  Небес
Твой  яркий  образ  не  исчез.
В  тебе  в  ночи  я  вновь  Воскрес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022

Скольские вопросы.

Если  союзник  -  твой  враг,
Какой  поднимешь  ты  флаг?
Если  правит  шпион,
К  кому  пойдешь  на  поклон?
Если  выхода  нет,
Значит  тушить  уже  свет?
Всего  три  вопроса  задал,
Как  много  всем  этим  сказал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2022

Дилема.

Жизнь  одна.
Круглая  Земля.
В  игре  в  кошки-мышки,  что  делать  мышке?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2022

Приєднуємось. Народна казка, народ складає, люд розважає. Діток у ліжечко нею вкладає.

Хтось  посміхнеться,  хтось  проспіває.  Свій  ритм  у  ній  кожен  впізнає.  Він  й  продовжує  ....

В  чаті  віршики  складаєм,  давайте  й  тут  в  ігру  Ми  зіграєм!

Я  починаю,  вас  чекаю,  три  крапками  свій  текст  я  залишаю,  продовження  вашого  в  сюжеті  чекаю,  майбутнє  героїв  вам  довіряю!  В  коментарях  продовжіть  текст  казки.  Казка  -творчість  то  народна,  громада  наша  певно  гідна  із  правилами  гри  знайома,  після  ...  ваший  тест,  а  потім  знову  крапочки...  Й  вночі  засяють  зірочки.  Буде  три  сюжетні  лінії,  ви  вибираєте  ,  яка  вам  ближча  і  творите  майбуднє.  Дякую!


Було  це  в  сиву  давнину.
Страшилку  дітки  вам  скажу.
Дерева  небо  підпирали,
Мавпи  в  містах  лиш  осідали,
А  люди  дикими  були,
В  резерваціях  жили.
Країна  мавп  держва  звалась
Тварина  кожна  їх  боялась.
Жили  були  в  однім  бору  батьки,  
Було  у  них  аж  три  сини  :  Микола,  Сава  і  Іван
Мов  ті  гриби  вони  росли.
Кому  не  скажу  -  всі  не  вірять.
Пригода  ось,  яка  була:
В  Купалів  день  молодь  гуляла,  через  костри  дружньо  стрибали,  Іванів  у  ставки  жбурляли  та  до  дівчаток  залицялись.  Микола,  старший  був  з  братів,  з  мавкою  в  гори  чомусь  він  побрів.
Дівчина  шептала  на  вушко  йому,  таку  ось  брехню:
-Ти  красень,  Миколо  ,  тебе  лиш  кохаю,  в  вічність  тебе  назавжди  забираю,  а  твоє  серце  велетнем  стане.
 Лиш  тільки  слова  з  її  уст  прозвучали,  гори  в  ту  мить  мов  двері  розкрились,  вершини  всіх  гір  Миколі  вконились.  Велетень  гори  переставляє.  Там  із  коштовностей  замки  будує,  чарівні  фортеці  в  горах    майструє....
   Саву  русалка  до  себе  зманила  та  капітана  із  нього  зробила.....
Самий  молодший,  самий  спритніший  Іванко  лишився,  все  це  проспав,  не  похмилився.  Очі  відкрив,  зорі  сіяють,  в  лісах  пісні  лунають.  Дорога  до  склону  далека  була......

В  кожного  хлопця  доля  своя,  а  зараз  люлі,  спатки  пора....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022

Хворі здорових стабільно лікують.

Царі  міняються,
Віра  в  доброго  царя,
До  влади  приходить  нова  сім'я.
Стабільність  одна  в  нас  на  віка  -  КОРУПЦІЯ,  система  така.
Мілліони  бідніють  -  процвітає  сім'я,  радіє  цьому  вся  рідня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022

Три постулата (ступени) новой веры, глубинное стихотворение.

[color="#002fff"]Исход[/color]
[color="#00ff04"]Игнор[/color]
[color="#0040ff"]Результат[/color]






Исход  -  полное  доверие,
Игнор  -  [color="#ff0004"]лучшее  решение[/color],
Результат  -  будет,  прочь  сомнения.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022

Мої літа- моє багатство!

Літа  мов  мить,
Життя  мов  день.
Це  навіть  важко  осягнуть,
Літа  ідуть,  ідуть,  ідуть.
Всього  багато  слід  зробити,
Дорогу  в  вічність  заробити.
Сходинками  душу  підняти,
Духовність  в  собі  накопляти.
Миті  кожні  цінувати,  пісні  чарівні  проспівати.
Куди  ця  стрілочка  спішить,
Чому  мов  думка  знов  летить.
Хто  хоче  біг  цей  зупинить,
Гармонії  не  розуміє,  просто  тліє.
Один,  два,  чотири,  вісім,  сім,  пять
І  перехід  у  інший  світ,
Мить  не  буття  нема  і  є,  є  і  нема,
Вічна  душа.
Уже  минуло  скільки  літ,
Світлини  бачили  наш  слід.
Долоні  наші  в  мить  цю  злились,
Три,  шість,  девять  -  ми  в  єднанні  опинились.
Спонтанно,  жаданно,  віками  чеканно.
Усе  неначе  вчора  вібувалось,
Мов  Сонечко  для  нас  зійшло.
Пішчинки  часу  вітер  ніс,
А  ми  стояли  ,  ми  дивились,
В  обіймах  почуттів  ми  злились.
Пісок  із  неба  вилітав,
А  час  чомусь  минав,  минав.
Ми  біг  його  не  помічали,
Щасливі  в  вічності  стояли.
На  сьоме  небо  піднялись,
Немов  учора,  в  твої  я  очі  так  дививсь,
Безкрайність  неба  відчував,
Таємні  зорі  відкривав,
Вогонь  із  вічності  ласкав.
Дні  та  літа  так  пролітали,
Про  плин  часу  забували.
Піщинки  сипались,  пісочниця  росла,
Пісок  цей  вітер  ніс  кудись,
В  собі  ж  колишнім  я  лишивсь.
Себе  тоді  не  відчував,  не  бачив,
Все  в  собі  тримав.
А  розум  в  Космосі  блукав,
Світи  чарівні  відкривав,
Душі  цей  простір  відкривав,
Тебе  в  глибини  я  впускав,
В  частинах  єдність  відчував.
Дорогу  в  небо  прокладав,
Маршрут  сердець  вночі  складав.
Літа  мов  коні  пробігали
Та  ясне  Сонце  доганяли.
Час  життя  від  сотні  літ  зорі  рахують,
Ми  молоді,  вони  нас  чуюють.
Та  у  житті  в  сліпу  ж  мандруєм,
Ми  голос  Вічності  не  чуєм.
Не  всім  літа  Бог  дарував,
Не  кожен  час  цей  цінував.
У  миті  вічність  є  завжди  !
За  стрілкою  лиш  не  спіши.
Назад  коней  не  повернути,
В  цю  мить  щасливими  слід  бути!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022

Дар

Текст  в  попередньому  вірші



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t5jTTyJjDNI[/youtube]

Чи  знаєш  ти  як  тебе  кинули?
Непогано,  якщо  знати
Кому  владу  в  нас  давати.
Хто  щоденно  обкрадає,
Хто  дохід  в  війні  в  цій  має.
Скрябін    правду  говорив,
За  що  й  голову  зложив.
Нас  кинули!
Нас  обікрали!
До  того  ще  й  в  війну  загнали,
Це  щоб  ми  всі  бідували.
Ми  могли  б  чудово  жити
Та  сучасність  цю  творити,
А  не  вічно  їм  служити.
Інородці  нами  правлять,
Убивають  нас  та  травлять.
Стада  орків  випасають
Та  снаряди  скрізь  літають.
Хто  дозволив  зброю  здати,
Хто  дозволив  підписати
Будапештський  меморандум.
Хто  за  все  це  відповів.
Президент  в  тюрмі  сидів?
Чому  бідних  лише  садять,  
Все  народне  тут  було.
І  земля  і  її  надра.
То  чому  твориться  зло?
Чому  в  нори  нас  загнали.
Навіть  світло  й  те  украли.
Чому  кров  рікою  ллєтся?
Чому  так  нам  всім  живеться
На  землі  обітованній,
Україні  рідній  данній.
Хто  у  цей  наш  Божий  ДАР
Свої  лапи  нагло  впхав.
Кому  платимо  за  все,
Що  по  праву  наше  є.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dC4nJWp-BdA[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2022

Бесценный ДАР.

Как  прекрасен    этот  мир
Он  един  и  не  един
В  нем  слагаем,  умножаем
Клетки  делятся  в  нем  сами
Преумножение  -  вот  результат  деления
Этот  мир  в  повторении  неповторим
Копии  в  чем  то  ведь  иные
И  такие  й  не  такие
Ты  на  деток  посмотри
В  них  и  ты,  в  них  и  они
Все  исходит  изнутри
Притяжение  легко
Путь  энергии  направлен
По  изгибах  входит  он
Мир  прекрасен  лишь  узри
Что  в  дали  есть  и  внутри
Лишь  вбери,  бери,  расти
Щедр  создатель
Каждый  з  нас  есть  излучатель
Все,  что  мы  ведь  принимаем
Преумножив  излучаем
Мы  в  ефире,  ты  и  я
Вся  вселенная  семья
Мы  одно  ,  мы  проводник
Замыкатель,  приниматель
Накопитель,  излучатель
Каждый  Бог,  каждый  -  Создатель
Почему  ж  мы  разрушаем
Злую  силу  излучаем
По  чему  в  грехе  живем?
Грех  святое  забывать
Грех  живое  истреблять
Грех  предназначения  не  знать
Делать  так,  чтобы  страдать
Дух  нам  всем  пора  понять
Ореолом  обладать
И  сиять,  сверкать
Радость  света  излучать
Сотворять,  делиться,
Добру  плодится
Роем  гнездится
Мед  природы  накоплять
Мир  хранить,  преумножать
Парами  всегда  летать
В  дивах  жить
А  не  лежать
Счастьем  радостно  дышать
Твердость  истины  познать
Труд  ценить  и  просто  быть
Всем  себя  всегда  дарить.

Кем  ты  был  и  кем  ты  стал  ?
Что  сейчас  ты  осознал?
Понимаю  -  ты  устал,
Суть  хоть  буквиц  ты  познал?
Это  дар,  бесценный  дар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2022

Випадкова зустріч.

[color="#000dff"]Л[/color]етить,  мов  птаха  руки  розкриває,
[color="#000dff"]Я[/color]к  родичка  завжди  мене  зустріне,
[color="#000dff"]Ш[/color]тильом  морським  мене  обійме.
[color="#000dff"]Е[/color]нергетика  шалена,
[color="#000dff"]Н[/color]еповторні  відчуття,
[color="#000dff"]К[/color]расуня  знову  розцвіла.
[color="#000dff"]О[/color]чки  кішки,  різні,  різні.

[color="#000dff"]Н[/color]аче  ніч  і  день  в  ній  поєднались,
[color="#000dff"]А[/color]  може  ми  зближались.
[color="#000dff"]С[/color]тояли,  про  минуле  говорили
[color="#000dff"]Т[/color]а  в  полум'ї  зігріли
[color="#000dff"]Я[/color]сні,  ясні  почуття,  ніжні,  ніжні  відчуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022

цього не може бути

Від  пут  звільнився  ?
Просвітився?
Чи  в  матриці  перебуваєш,
Диктат  постійний  відчуваєш.

Поняття  нам  всім  підмінили,
Значення  символів  нові  внушили.
У  всього  є  дві  сторони,
А  ти  свою  сам  обери.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XysdLTBCihY[/youtube]
Обіцянкам  чужим  більше  не  вір,
Не  довіряй,  а  перевір.
Білі  кролики  стибають,
Аліс  у  норки  завлікають.

Ілюзії  свої  ти  доганяй,
За  кроликом  ,  за  шляпками  ганяй.
Не  забувай!  Світ  ілюзія  -  їх  не  піймаєш.
В  погоні  за  кроликом  час  лиш  втрачаєш,

Нічого  з  дитинства  не  вибираєш.
На  осліп  в  обмежений  простір  зайшов,
Вихід  із  нього  ти  ж  не  знайшов?
Тебе  підмінили,  з  тебе  щось  інше  з  дитинства  зробили.

Сцени  тут,  сцени  там.
Закладено,  зашифоровано,
Тебе  зачаравано.
В  духовне  життя  місток  ти  знайди.

Місток    в  реальність  свою  проклади.
Майбутнє  твоє  лиш  в  тобі,
Відкинь  привороти  чужі.
Відкрий  духовність  ти  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022

Макулатура, макулатура, безцінність за гроші спустили бацили, скрізь бацили.

Поети  теж  є  технарі,
Критикують  нас  усі.
Чекають  віршів  на  заказ,
Дають  нам  всім  команду  фас.

Всі  пишуть,  строчать,
Слова  мов  кулі  порахуй,
Безцінні  рими,
Вартість  -  нуль.

Над  цим  хоч  раз  ти  поміркуй,
Свій  труд  -  цінуй,
Не  розпиляйся
І  самородком  залишайся.

Давно  незнайки  вже  керують,
Та  на  халяву  всі  полюють.
Досуг,  уют  ти  їм  влаштуй,
В  усьому  їм  ще  й  догоди.

Про  своє  рабство  -  промовчи.
На  їх  заказ  ти  напиши.
Себе  вони  лиш  подають,
Як  розібратись  в  цьому  ж  -  жуть.

Кандидати,  доктори,  на  полицях  -  цілі  томи.
Одне  й  те  саме  написали,  забуті  теми  обсосали.
Тони  паперу  заморали,
В  макулатуру  все  це  здали.

Давній  пил  розвіємо  -
Ми  забагато  пишемо.
Мов  миші  сир  ми  кришимо.
Хтось  посмакує,  щось  відчує.

Хтось  вистрилить,  когось  уб'є.
Хто  відповість  за  це?
Тони  макулатури,
Тони  критики  й  цензури,

А  був  один  прекрасний  ліс,
До  і  вище  неба  ріс.
Око  наше  милував  
Та  легені  наповняв.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022

Заблоковано

Любих  друзів  заблокую,
Більше  їх  я  не  почую.
Щиро  в  душу  вміють  срати,
Нема  за  ким  там  і  скучати.
-Привіт.
-Пока.
І  всі  діла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022

Словоблуд

Упала  на  лапу
Коза  разок
Идиот  то  иди
И  сени  неси
Урон  в  нору
Вор  у  ров
Довод

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022

Може бажання, може кохання та знов снишся мені зрання.

Оченята  розкриваю,
Тебе  поряд  відчуваю.
Дійсно,  це  мені  здається
Та  серденько  дужче  б'ється.

В  сон  до  мене  ти  приходиш,
Взором  пристально  обходиш.
Знову  ласку  відчуваю,
Ніжний  сон  переживаю.

Образи  чіткі,  яскраві.
Знов  запитую:
-Як  справи?
Ти  ж  оголена  стоїш,
Мене  знову  в  сні  дразниш.

Очки  віями  ласкають,
Губки  звуть  і  призивають.
-Любий,  краще  не  питай.
-Поряд  я,  відчуй  це  й  знай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022

ІРІ

Я  ІРА  -  АРІЯ,
А  мала  лама.
Нерівно  он  в  Ірен.
Й  Ірі  Ірій.
Я  Арія  -  Іра  Я.


Отримане  в  дитинстві  ім’я  в  чомусь  зумовлює  наш  життєвий  шлях.  Арія  —  одне  з  імен,  які  неодмінно  залишають  слід  на  долю  власника  завдяки  незвичному  звучанню  і  закладенним  в  ньому  якостям.  
Однозначної  версії  походження  імені  Арія    немає:  воно  зустрічається  в  декількох  європейських  мовах  в  різних  варіаціях.  У  перекладі  з  італійського  aria  означає  «повітря»  або  «мелодія»,  з  албанського  —  «золотий».  У  скандинавських  країнах  зустрічається  ім’я  Arja  —  у  деяких  джерелах  його  чомусь  вважають  похідним  від  Georgina.  У  нашій  мові  це  слово  відоме  як  загальне  ім’я,  що  означає  самостійний  музикальний  твір,  найчастіше  —  оперну  форму.

Можлива  ще  одне  трактування:  Арія  —  це  жіноча  форма  імені  Арій,  походить  від  грецького  бога  війни  Ареса.
Незалежно  існує  подібне  ім’я  іранського  походження,  причому  в  Ірані  так  називають  виключно  хлопчиків,  а  в  Індії  —  і  дівчаток  теж.  У  цій  версії  Арія  означає  «благородна».
Ірій,  Вирій  —  назва  раю  в  слов'янській  міфології.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022

Розврат й гроші тягнуть в Ад.

Вір,  не  вір
Хочеш  вушка  закривай,
Хочеш  ніжки  розставляй.
Є  різні  пріоритети,  бери  й  обирай.

Гроші  манять  та  уют  -
Для  душі  -  пекельний  труд,
Працьовита  є  душа,  
Лінь  й  спокуса  її  пута,  потребує  кнут  вона.

Попка  кругла,  груди  повні,
Стегна  в  вас  дуже  моторні.
Вір,  не  вір,
Душа  страдає,  біль  пекельний  відчуває.

Гроші  манять,  засліпляють,
Та  без  них  не  обійтись.
Світло  в  непроглядній  тьмі,
Гроші  сяють  мов  вогні.

Ми  щодня  їх  заробляєм,
А  спускати  просто  в  кайф,
Раз  по  бутікам  пройтись,
Цілий  місяць  знов  трудись.

Гроші  й  легкими  бувають,
Скромниць  завжди  й  спокушають.
Мов  вечірніїї  вогні,
Лиш  почни,  ти  вже  їх,  вони  твої.

Шелестять  в  твоїй  руці.
А  душа,  її  ж  не  видно.
Хто  її  з  нас  помічає,
Хто  про  неї  вчасно  дбає?

Може  є  ?  А  вже  й  немає.
І  таке  частіш  буває.
Ціна  в  кожного  своя.
Продаються  всі  і  вся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022

Розлука.

Спілкувались  дві  душі,
Зустрічалися  вночі.
Комусь  вигідно  було,
Він  дивився  це  кіно.

Світло  вимкнути  рішив,
Свічку  взяв  і  потушив.
Налякалося  курча,
Заховалась  і  душа.

Темна  нічка,
Зорі  чую,
Більш  нічому  не  дивуюсь.
Щось  розбилось,  в  стогу  сіна  загубилось.

Дві  самотності  зустрілись.
Вічність  це  також  є  біль,
Все  відчуй  й  не  буде  мрій.
Потім  вмить  ми  й  віддалились.

На  замки  мов  би  закрились.
Курчатко  в  куточок  забилось
До  курочки  під  пір'ячком  притулилось.
Все  проходить,  все  минає.

Погляд  серце  зупиняє.
Половинка  лиш  душі,
От  й  пишу  я  ці  вірші.
Все  чомусь  на  половину.

Одна  світла,  інша  темна.
Вічні  душі  -  давні,  давні.
Сиві,  сиві,  білі,  білі.
Без  кохання,  то  є  тіні.

Шанс  останній  їм  дають,
А  вони  чомусь  щось  ждуть.
Просо  з  мисочки  клюють.
Їх  розлука  не  лякає,  все  проходить,  все  минає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022

Борщик. Дам вам цілий горщик.

З  неба  капа  дощик,
Приготую  борщик.
В  миску  ложечку  сметани  він  смачнішим  діткам  стане.
Почаклую,  в  казані  вам  приготую.

Дощова  водиця,  будем  веселиться.
Ой  смащнющий  борщик,
За  вікном  під  дощик.
Добавочки    попросим,  сусідів  припросим.

Текла  сметанка  по  губам.
Ам-ам-  ам,  насипте  й  нам.
Бурячок  смачений,  апетит  шалений.
Посмакуємо  борщу  під  дощем  ми  до  схочу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022

Про мух.

Єдиної  реальності  не  було  та  й  не  буде
В  кожній  голові  -  мухи  свої.
Суб'єкти,  Суб'єкти,  Суб'єкти.
Порозуміння  -  нуль,  далі  газуй.

Паралельні  світи  ти  створив  -  в  них  й  живи.
Реальності  накладають,
В  соти  розум  наш  вкладають,
Мед  із  нього  добувають,  з  нас  енергію  сосуть,  трутні  мед  людський  вже  п'ють.

Мухи,  мухи  в  голові.
Розум  ж  в  просторі  літає
Та  бар'єри  оминає,  весь  ефір  він  наповняє.
Хвилі,  хвилі,  тут  і  там.

Краще  випити  сто  грам,
Бо  чужі,  чужі  думки  осідають  в  голові.
Дивні  та  страшні  картини
Хижі  мухи  там  малюють.

Нас  кусають,  скрізь  літають
І  реальність  підміняють.
Все  з  екрану  в  голові.
Мухобійка  вже  в  руці.

Ми  по  лобу  нею  б'єм,  мов  горілки  чару  п'єм.
Первачком  себе  втішаєм,  муху  ж  цим  ми  не  злякаєм.
Ми  ж  війну  цю  починаєм.
Мухи    в  голові  плодяться.

Їх  личинки  -  веселяться.
Змій  зелений  у  тумані.
Що  твориться  люди  з  нами?
Хоч  й  маленький  паразит  та  й  не  знаю,  що  робить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022

На добраніч.

Невже  це  все  мені  не  снилось  ?
І  літо  знову  вже  скінчилось.
Все  мов  у  казці.
Все  мов  сон.

Щось  розбилось.
Щось  змінилось.
Моє  рідненьке  заблудилось.
А  на  душі  самотньо  стало.

І  не  співає  соловей.
Тиша  зустрічає.
Тиша  проводжає.
Абонент  десь  пропадає.

Криві  дзеркала  полонили.
Не  ті  мотиви.
Палітру  дощ  давно  розмив.
Сон  долає,  засинаю.

В  снах  зустрічаю,пригортаю,  тепло  твоє  в  них  відчуваю.
Там  блукаю,  ще  шукаю,  забуваюсь.
Сон  про  щось  мені  шепоче.
Доброї  ночі,  сумні  увісні  у  тебе  очі,  нічого  більше  я  не  хочу  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022

Пізня осінь.

Старі  пеньки  їсти  не  просять.
На  дворі  вже  піздня  осінь.
Почемучки  замовчали.
Таємниці  всі  пізнали.

Хто  кому  скажи  підходить?
Хто  кому  потрібний  тут?
Рюкзачок  збери  в  дорогу
Й  в  добру  путь.

На  посашок  сьорбни  разок.
На  пеньочку  посиди.
З  Богом,  йди.
Не  твоє  все,  відпусти.

Не  підходим,  не  потрібні,  не  такі.
Старі,  старі.
Ось  й  попались,
Ви  в  минуле  перебрались.

Вас  туди  ми  поселили,
В  будні  двері  зачинили.
Дорогенький  не  сумуй,
На  собі  це  все  відчуй.

Ми  без  тебе  проживемо,
Що  ти  міг,  ти  вже  зробив.
Просто  в  сторону  зійди,
Тінь  з  собою  забери.

Є  корисні  справи  в  нас,
Перспективи  бачим  ми,
Ми  кар'єрні  вже  сини,
На  воді  твої  сліди.

Все  минуле  ми  забули,
А  тебе  навіть  не  чули.
Нас  цікавить  новий  день.
Вже  не  дерево  ти,  пень.

Зрозумій,  усе  проходить.
Нові  деревця  тут  ростуть,
Зруби  довго  не  живуть,
Лиш  грибами  обростуть.

Ти  пеньок  і  я  -  пеньок.
Усвідомити  це  -  жах.
Ліс  ще  молодим  пиляють,
Своє  коріння  забувають  і  слідів  не  залишають.

Таке  майбутнє  всіх  чекає.
Деревце  росте,  буяє,
Про  це  не  думає,  не  знає.
Його  листя  опадає.

Зима  снігом  всіх  вкриває.
Всіх,  всіх  це  чекає.
Обнімає  усіх  нас.
На  все  свій  час.

Щось  відходить,  відмирає.
Хтось  приходить,  проростає  чи  бур'яном  все  заростає,  й  так  буває.
В  пічці  дрова  всі  згодились.
Від  дерев  пеньки  лишились.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022

Давно, вже мене ніщо не дивує.

Так  багато  обіцяли,
Присягали,  присягали.
Лиш  потоки  та  війна,  конкуренції  ж  нема.
Підступ,  зрада,  тому  й  така  Верховна  Рада.

Партократія  керує,
Кримінал  лиш  збагатили.
Від  Європи  ми  відстали,
Обіцяли,  обіцяли,  а  в  ЄС  нас  так  й  не  взяли.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vaaAaN-ckQE[/youtube]
Все  державне  розікрали,
Приватизацією  це  називали.
Система  державної  зради
І  далі    нам  дає  поради.

Закони  з  зони  прийняли,
А  ти  виконуй  і  служи.
Сусіди  наші  теж  терпіли
Та  все  ж  в  ЄС  всі  розцвіли.

Корупціонерів  посадили,
Економічно  піднялись.
Зарплати  гідні  платять  там.
Ціни  помірні,  кредити  доступні.

Мізерні  проценти  для  процвітання,
Моє  їм  вітання.
Прозоре  там  й  оподаткування.
Ніхто  підприємства  в  Європі  не  крав.

Землю  ніхто  не  розкрадав.
Розумні  уми  з  країни  ж  пішли.
З  чим  залишилися  ми.
Що  нас  чекає  ?

Хто  правду  знає  ?
Мовчить.  Боїться  собі  навридить.
Патріотизм.  Надія  на  Бога  та  допомогу.
ЇЇ  слава  Богу  надають  та  після  війни

В  ЄС  повірте  нас  не  ждуть.
Все  чуже  давно  в  країні.
Розпродано,  прихвачено.
Вивозять  хліб,  буштин,  ресурси.

Потихеньку  ж  всіх  нас  травлять.
Чим  годують,  що  купуєм  ?
Вас  в  цім  світі  щось  дивує  ?
Країна  в  світле      майбутнє  прямує.

[b]Як  нове  не  рекламуй,  буде  гірше  чуй,  не  чуй[/b]

Відео  ще  раз  передививсь  ?
Може  чомусь  ти  з  нього  навчивсь.
Вірності,  любові  ?  Відданості,  самопожертві?
Показали  лише  тих,  що  вже  втекли.
Як  бандіти  прийшли  голими
Й  з  мілліардами  втекли.
Ельдорадо  тут  створили,
На  газу  як  заробили.
Як  цукерки  продавали,
Солодко  як  купували.
Нових  бариг  до  влади  ведуть,
Наче  їх  в  цій  країні  ще  ждуть.
Стара  система  до  ручки  веде,
Нові  ідеї  життя  принесе  ?
Не  вірю  я  давно  не  вірю.
В  усьому  цьому  безнадія.
Що  реклають,  то  лай  но
Завжди  так  є,  завжди  було.
Нове  ще  більше  прогнило.
Про  себе  тільки  в  них  турбота.
Вся  ця  система  є  брехня.
Зруйнуй  її,  гірше  не  буде.
Навіщо  сотні  цих  бандитів
У  владу  вибирати.
Простіше  всіх  же  розігнати.
Закони  ж  гіршими  стають.
Під  себе  пишуть  всю  цю  муть.
Беззаконня  захищають,  законість
Криміналу  не  тільки  внушають,
Закони  збагачення  просто  приймають.
Себе  від  народу  завжди  ж  захищають.
Бандіти  повинні  при  владі  сидіти  !
Куди  не  глянь  усі  ж  бандити.
Нові,  старі  без  різниці.
Краще  стало  ?
Завтра  буде?
Телевізор  не  дивіться.
Що  б  там  вам  не  обіцяли
Нові,  старі  генерали
Гірше  буде  як  зажди
Знай  в  колонії  є  ти.
Цю  систему  не  зламати.
Просто  слід  всіх  розігнати.
На  одного  з  сошкою
Було  троє  з  ложкою.
Зараз  й  сошка  не  потрібна.
Всі  ресурси  продають.
Ще  чогось  наівні  ждуть?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022

Ми маленькі патріоти

Ми  рухливі  та  завзяті
Любимо  пощебетати.
Перейдемо  в  п'ятий  клас,
Школа  радо  прийме  нас.

Зараз  в  зумі  ми  вчимось,
Що  хотілось  -  не  збулось.
Любим  в  тісному  кругу
Ми  перерву  ту  дзвінку.

Подурачитись,  стрибати,
По  перилах  вниз  з'їзжати,
На  майданчику  гуляти,
Гол  в  ворота  забивати.

Покричати,  посваритись.
Потім  знову  помиритись.
Батькам  допомагати,
По  дванадцять  заробляти.

Ми  маленькі  патріоти,
Ми  до  миру  прагнемо.
Ми  конфлікт  владнаємо,
Перемогу  відсвяткуєм,

Україну  відбудуєм.
У  Москві  ми  потанцюєм.
Йде  війна,  а  ми  жартуєм.
Діти  світу  миру  прагнуть.

В  школу  без  тривог  ходити.
В  ігри  гратись,  не  хворіти.
Із  сусідами  дружити.
Переможемо  ми  всі,  дружно  скажем  -  ні  війні!

Склали  учні  четвертого  класу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022

Колискова.

Пастушок  Місяць  гойдає,
Діток  в  ліжечко  вкладає.
Лю-лі,  лю-лі  промовляє.
Очки  милі  закриває.

Ба-ю  ба-й  сопілка  грає.
Гой-да,  гой-да  -  він  гойдає.
Підіймає,  опускає.
Ніжно-ніжно  забавляє.

Місяць  з  зорями  гуляє,
Пастушок  їх  випасає.
Тиша  в  небі  настає,
Він    сопілку  достає.

Ба-ю  ба-й  сопілка  грає.
Гой-да,  гой-да  -  він  гойдає.
Підіймає,  опускає.
Ніжно-ніжно  забавляє.

Гра-ю,  гра-ю  ще  лунає
Та  сопілка  замовкає.
Ба-ю,  ба-ю,  ся-ю,  ся-ю.
Зна-ю,  зна-ю  йому  ехо  повторяє.

Ба-ю  ба-й  сопілка  грає.
Гой-да,  гой-да  -  він  гойдає.
Підіймає,  опускає.
Ніжно-ніжно  забавляє.

Зорі  світять,  зорі  сяють,
Місяць  ніжками  гойдаю.
В  ніжнім  сні  я  виростаю,  засипаю-засипаю.
Ба-ю,  ба-ю.

Ба-ю  ба-й  сопілка  грає.
Гой-да,  гой-да  -  він  гойдає.
Підіймає,  опускає.
Ніжно-ніжно  забавляє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022

Сокровенне.

Видиме  є  тимчасовим.
Вічне  те,  що  поза  ним
Познайомлю  тебе  з  ним.
В  вічність  прагнемо  душою,
Справи  йдуть  в  слід  за  тобою.
Тінь  душі  залишиться    в  любові
Засіяє  лиш  в  труді.
Праця  душ  то  є  смиріння,
Топка  безмежного  добра,
Праця  наша  -  то  дрова.
Ми  поліна,  ми  те  полум'я  в  печі,
Світла  тепла  ми  промінці.
За  смирінням  йде  терпіння.
Від  терпіння  досвід  розширяє  простір.
В  просторі  надія  сяє.
Все  базується  на  вірі,  здійснюєм  так  наші  мрії.
Задум  Бога  постигаєм,  ой,  як  мало  ми  ще  знаєм.
І  чим  більше  віддаєм  -  тим  багатшими  стаєм.
Коли  близьке  ми  щось  втрачаєм,
То  сильнішими  стаємо,  мудрість  з  болем  нам  дається.
Так,  віками  все  ведеться.
Побудь  поряд  ти  зі  мною.
Бодрствуй  тілом  і  душою.
Тебе  я  радо  зустрічаю,
Промінням  Сонця  обіймаю.
Видиме  є  тимчасовим.
Вічне  те,  що  поза  ним
Познайомлю  вас  я  з  ним.
Одне  одному  служіть,  щиро,  віддано  любіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022

Курочка ряба .

Наче  добре  все  це  сталось,
Ніби  мирно    розлучились?
В  танці  вітру  ми  кружились.
Все  було  ніби  в  кіно.
А  хіба  хоть  щось  було?
Справжнє,  те  справжнє  тобі  описати?
Ти  ж  так  хотіла  нестримно  кохати.
Навіщо  в  цей  омут  пірнати.
Краще    мимо  пройти,  по  райдузі  в  небі  тебе  обійти
Там  Ключ  в  інші  двері  знайти,  туди  і  ввійти.
Завжди  ключі  від  щастя  є,
Знай  ким  ти  в  цім  світі  є.
Невідомість    сильно    манить,  голову  мою  дурматить.
Хочеться  завжди  по  краю  йти.
Ризик  й  драйв  знов  відчувати,  в  світ  таємний  проникати.
В  полум'ї  біль  доставляти,    маразму  буднів  більш  не  знати.
Тупо,  тебе  -  ту,  любити.
Примхам  чужим  час  присв'ятити.
Досить    вчити  як  й  де  жити,
Що,    з  ким  і  як  робити.
Кому  серце  ще  розбити,
Кому  душу  отравити
Чи  дурманом  опоїти.
Палець  середній  тобі  покажу.
Так,  ним  дорогу  тобі  укажу.
Досить  кутів  і  тупіків.
Курка  собі  ціну  набиває.
Золоті  яйця  вона  вже  шукає.
Від  задоволення  кайфує
Як  вашу  біль  вона  лиш  відчує.
Півник  цих  курочок  завжди  скубе.
Знайте,  красуні  місце  своє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022

Обійми з щастям.

Щастя  л'ється  через  край,
Ти  долоні  підставляй.
Щиро  Сонце  зустрічай,
Завтра  буде,  точно  знай.

Вгору  ручки  підійми
І  на  зустрічки  простягни.
Я  думками  поряд  знай,
Щиро  й  страстно  обіймай.

Нам  чомусь  не  вистачає  
Того  ,  що  поряд  з  нами  є.
Що  віддаєш  -  те  й  повернеться.
Щастя  віддай,  воно  -  вернеться.

Тобі  так  ніжно  посміхнеться
Лиш  час  мов  річенька  біжить.
Його  не  можна  зупинить
Безцінна  нам  кохання  мить.

І  як  же  хочеться  всім  жить.
Близьких  кохати  ,  з  ними  радіти
Їм  помагати,  серце  віддати.
Нехай  ні  в  кого  не  болить.

Щастя  птицею  летить.
Віддавай,  бокали  повні  наливай.
Смакуй,  долоні  повні  підіймай
Цю  мить  щасливу  роздавай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022

Криничка душі

Вірші  свої,  чужі  вірші...
Чомусь  я  знову  в  тишині.
Казала  так,  насправді  ж  ні.
Вушко  ловить  голос  твій.
Такий  близький,  рідний,  мій.
Так,  мене  він  окриляє!
Слух  ласкає,  обіцяє,  наповняє.
В  нім  всі  буквиці  живі,
Кожне  слово  наче  вірш.
В  кожній  буквиці  узор,
Відчуваю  твій  я  стон.
Бачу  кожнеє  бажання,  оживає  і  мовчання.
Губами  буквиці  виводим,
Не  осягнувши  долі  творим.
Так,  близько...  близько  проникаєм.
Сильно...сильно  ми  кохаєм.
Образ  новий  ми  створили.
Все  в  собі  преобразили.
Слова  з  любов'ю  промовляєм,
В  паузах  тілом  розцвітаєм  .
Одне  одного  ласкаєм,  на  вершину  підіймаєм.
Глазомір  свій  розвиваєм,
Кут  наклону  підбираєм.
Каліграфія  кохання.
З  сутінок  і  аж  до  рання.
Так,  зовуть  це  все  коханням.
В  мовах  всіх  є  таємниця.
На  губах  воно  іскриця.
В  ріднім  серці  засіяє,
Хто  кохав  усе  це  знає.
Хто  палав,  той  надихає.
В  мові  кожній  таємниця.
Слід  від  блуду  залишився.
Мови  вивчивши  -  прозрієм,
Рідне  слово  зрозумієм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022

Мы невидимки и на щеке у нас слезинки.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mpUSQGUaQPI[/youtube]
Руками  небо  не  обнять
Вдвоем  нам  вместе  не  летать
Умом  мне  это  не  принять
Глаза  открою  -  ты  со  мною.
Ты  вечно  жив  среди  планет
Чего  же  рядом  тебя  нет
Слепящий  свет  и  силуэт
Но  не  напишут  твой  портрет
На  звездном  небе  ты  блуждаешь
С  высот  ты  путь  мне  освещаешь
В  мой  сон  украдкой  вновь  приходишь
С  ума  и  днем  и  ночью  сводишь
Меня  с  собою  не  зовешь
Лишь  обещаешь,  что  придешь
Я  ж  снова  жду  блаженства  ночь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022

Зачем мне эта награда - я же умираю (акростих)

[b][color="#ff0000"]Л[/color][/b]учших  травят,  изгоняют,  забывают.
[b][color="#ff0000"]Е[/color][/b]сли  мяч  золотой  награда  твоя,
[b][color="#ff0000"]В[/color][/b]орота  уже  не  приступны  твои,
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S-zK2IxLcoA[/youtube]
[b][color="#ff0000"]Я[/color][/b]шин,  каждый  мяч  -  лови.
[b][color="#ff0000"]Ш[/color][/b]танга  одна  лишь  подруга  твоя
[b][color="#ff0000"]И[/color][/b]  один  ты  навсегда,  крайний  везде  и  всегда.
[b][color="#ff0000"]Н[/color][/b]аша  легенда,  лучший  на  поле,  наш  навсегда,  это  судьба,  ты  и  игра.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022

Страшная Новогодняя сказка на новый лад (колыбельная, 16минус60плюс)

https://fishki.net/4203619-v-tartarary-jeto-chto-znachit-frazeologizm-provalitysja-v-tartarary.html

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IJcuI8HovWs[/youtube]

Стра...,  стра...,  страшилка
Для  де....,  детей.
Расскал  ее  дятел  стуча  клювом  в  ель.
Хоч  верь,  хоч  не  верь.
Не  все  ,  что  русское  -  то  зло.
Сказке  в  этом  повезло.
Есть  дивные  вещи
В  них  лишь  поверь
В  сказку  всегда  открыта  нам  дверь.
Осень  трудяга  -  вся  наша  Земля.
На  ступе  летит  там  Баба-Яга.
Ветер  бродяга  ее  есть  слуга.
Он  обувает  леса  и  поля,
Листвой  утепляет  родные  края.
Ей  проложили  звездный  маршрут,
Бабку  же  в  сказках  в  гости  не  ждут.
Черные  в  бабки  этой  цвета,
Сильно  седая  ее  голова.
Не  заплетает  больше  косу.
Вьется  волос  ее  на  ветру.
Проседь  седая  на  голове,
Улыбка  живая  заметна  везде.
Что  б  не  боялись  старухи  с  косой,
В  ступе  летит  эта  бабка  с  метлой.
Тучки  метлой  она  раздвигает,
Звезды  на  небе  рукой  зажигает.
Родючей  земли  в  убранстве  она.
Милая  бабка  к  нам  всем  добра.
В  теплых  всех  красках  сверкает  земля.
К  земле  припадает  осенний  вновь  лист.
Становится  хмурым  ,  молчит  уже  лес.
Страж  он  здоровья  и  поля  чудес.
Великаны  большие  нам  машут  рукой,
Приказ  отдают,  тут  тихо  постой.
Все  ты  успел,  там  вечный  покой.
Звери  лесные  в  тех  чащах  живут.
Одних  приласкают,  кого  то  й  сожрут.
Островки  дикой  природы  
Ох,  дивный  маршрут.
Красавицы  ели  в  сказку  зовут.
Воздух  здесь  чистый,
Чуть  серебристый.
Тропы  невиданных  всюду  зверей.
Гриб-боровик  огромный  растет.
Белка  орешки  на  дубе  грызет.
Ель  голубая  в  гости  нас  ждет.
Бабка  в  избе  давно  прибралась.
Молодой  месяц  она  заждалась.
Стол  накрывает,  лес  украшает,
Новое  лето  в  гости  зовет.
В  это  время  за  окном  бело  стало,
Заблестело,  волк  от  зайца  убегал.
Зайчик  наш  огромным  стал,  сильно  волка  напугал.
С  неба  ж  падают  снежинки
И  искрится  все  вблизи.
В  танце  так  они  кружляли.
Ветер  стих,  они  й  упали,
Деревья  сказочными  стали.
Под  звездным  небом  засверкали.
Новое  лето  в  гости  идет,
Счастье  и  радость  ребятам  несет.
Звери  людей  зовут  в  хоровод.
Солнышко  в  санчатах  Николай  нам  везет,
Игрушки  и  сладости  он  раздает.
Снега  горочка,  сне...  сне..,
Снегурочка  растет  и  растет.
Кто  посмелее  зовите,  бежите,
На  танец  ее  вы  скорей  пригласите.
В  хоровод  идите  с  ней.
Там  радость,  веселье,  счастья  ручей.
Снег  и  лед  в  том  танце  танут,
Воздух  чистая  глазурь,
Смех  рекою  счастья  льется,
Что  желают-  оживает.
Верь,  не  верь,  а  так  бывает.

Снег  гоу...,  снего...
Снеговик  молодой  -  новый  год,
Идет  он,  идет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022

Лебеді у всій красі, мов сніжинки у руці.

Красень  лебідь  на  воді
Зранку  в  всій  своїй  красі.
Крила  в  небо  підіймає,
Ритуал  свій  починає.

Мов  долоньки  він  стулив,
В  Бога  миру  попросив.
Щоб  теплом  його  зігрів,
Щоб  сім'ю  він  захистив.

А  круги  навколо  нього
По  воді  ідуть,  ідуть  -
То  молитвинне  є  коло,
В  ньому  рибки  воду  п'ють.

Оченятами  на  небо
Теж  уставились  вони.
Трошки  Сонця,  трошки  неба.
Їм  не  страшні  холоди.

В  очереті  його  люба  на  воді  мов  не  жива,
Поряд  молодь  лебена  рясно-рясно  розцвіла.
Не  такі  вони  красиві...
Біло-сірі,  сіро-білі,  мало  ще  в  них  білизни.

Аж    три  літа  не  хватає  їм  до  справжньої  краси,
Бездоганності  в  природі
Білосніжної  пори,  ось  такі  вони  малі  .
Лебідь  крутить  головою

З  боку  в  бік  немов  весною.
В    позах  танцю  завмирає,
Свою  любу  виглядає.
Вчить  малих  лебеденят

На  весні  як  соблазнять,
Кола  життя  як  наповнять,
Пару  як  їм  підбирать,
Як  з  води  до  зір  сягать.

Так  красиво,  справжнє  диво!
Бездоганно  білий  птах.
Відчуває  він  крилом  Сонечка  тепло  й  добро,
Відганяє  злих  людей  від  малих  своїх  дітей.

Заворожує,  кружляє,  спокій  в  нас  завжди  вселяє.
http://pernatidruzi.org.ua/lebid_shypun_cygnus_olor.html
Диво  дивне,  чудо  птах,
Радує  в  цю  мить  всіх  нас.
Стою  зараз  над  водою  та  любуюся  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022

Яка краса - жива душа.

Мов  личинки  ми  живемо.
Повзаємо  ,  жремо,  жремо.
Ми  жирочком    обростаєм.
PuPa(лялечка)  нашу  ми  ховаєм,


Одягаєм,  прикрашаєм.
Безхребетними  ми  стали,
В  стадії  одній  застряли.
PuPa,  попа  як  приємно,

А  навколо  темно,  темно.
Ви  й  до  PuPa  не  дійшли  ?
Larva(личинка  (гусениця)),  larva  -  ви.
Ще  ви  просто  не  наїлись,

До  уюту  не  привчились.
Ще  зелений  капітал
У  кармани  вам  не  впав.
Зелененьке  манить  вас  -

Фас,  фас,  фас.
Клас,  клас,  клас!
Хочеться  вам  ще  і  ще,
Хай  зелене  скрізь  росте!

Грошові  деревця  манять.
Золотце  вам  світить  в  очі.
Кажите  -  ще  хочу,  хочу.
Зранку  це  і  аж  до  ночі.

Ви  сліпці  і  ви  охочі.
Метаморфози  недоступні.
Як  змій  ви    мудрими  всі  стали,  зуби  просто  заховали.
Шкірки  лиш  перевдягаєм.

Що  холодні  давно  знаєм.
Так  життя  ми  продовжаєм.
Вічність  також  ми  купляєм
Вами  завжди  управляєм.

Лебедь  й  той  немов  зайчисько.
Гадке  каченя  на  ставку  мальок  ганя.
Тільки  сніг  з  неба  впаде  -
Лебідь  білим  враз  стає.

Він  не  знає  ,  хто  стріляє,
Тіло  він  своє  ховає.
Цим  себе    й  оберігає,
А  природа  все  це  знає.

Larva  править  і  стріляє,
Аватари  посилає,  роботів  вже  виробляє,
Все  в  природі  цій  міняє
І  себе  лиш  прославляє.

Яйця  й  ті  не  відкладає.
Все  клонує,  все  мутує.
Та  в  тіла  лиш  проникає  -
Молодіє,  оживає.

Вражаючі  кольори,  візерунки    на  спині.
Це  доступно  ще  тобі?
Можеш  в  небі  ти  літати  ?
Радувати,  не  стріляти.

В  різнобарвні  кольори  небо  голубе  зміни.
Ти  порхай,  літай,  літай.
Мир  ти  мирові  неси
Та  красу  земну  ціни.
[youtube]https://youtu.be/eemxRq0Dt9g[/youtube]

Ей  жуки  ви,  хижаки.
Тлю  навколо  просто  жри.
Будь  мов  сонечко  красивим
І  лети,  лети,  мир  і  радість  нам  неси.

Дитинства  сміх  нехай  лунає.
Ми  всі  діти,  ми  це  ж  знаєм.
Просто  ум  це  відхилив
Ти  як  робот  знов  зажив.

Ти  зажера  і  хижак.
Для  природи  ти  чужак.
Я  секрет  тобі  відкрив.
Ти  найгірша  із  бацил.

[img]https://a.warbletoncouncil.org/science/ciclo-de-vida-de-la-mariposa-fases-y-caractersticas-con-imgenes.webp[/img]

https://uk.warbletoncouncil.org/ciclo-vida-mariposa-11751

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022

Життя кращим стає , щось чудове в цьому є.

Відкривайся,  пробуй,  знай  -
Тебе  любить  небокрай!
З  кожним  днем  життя  все  краще.
Все  чудово,  точно  знай.
Небу  й  долі  довіряй.
Направляй  та  довіряй
Свій  сценарій  проявляй
Дивосвіт  думки  всі  чує
Що  задумав,  те  й  прямує
Щастя  руки  простягає
Тобі  завжди  довіряє
Проявляє  у  житті  мислеобрази  твої.
Кохання  то  воля
Завжди  будь  самим  собою,
Не  готуйся  ти  до  бою.
Всіх  дивуй,  не  будь  як  всі
З  автоматом  у  руці.
Коло  ти  не  замикай,
Горизонти  розширяй.
Близькі  круг  твій  замикають
І  тебе  не  відпускають.
Ти  ж  кохання  відпусти,  лети.
Кохання  то  не  почуття.
Це  й  не  емоція  твоя.
Кохання  -  крила  є  твої,
Щоб  відірватись  від  землі  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022

"Падалист" гра в останнє бандурист.

Пада,  пада,  падалист...
Струни  життя  обрива  бандурист.
Лист  осінній  у  руці-
Листопад  у  всій  красі.

В  Переливах  кольорів
Тепло  осінніх  вечорів.
Лист  рожевий  посивів  -
Скінчився  вже  сезон  дощів.

Сонце  нижче  опустилось,
Щоб  весна  нам  знову  снилась.
Серпик  Місяця  вузенький
Заколисує  нас  ненька.

Морозець  щічки  щіпає  -
Нічка  день  перемагає.
Темно  й  холодно  навколо,
Непроглядно  посіріло.

В  білий  день  вже  звечоріло.
День  по  троху  відступає,
Нічка  зореньки  ховає.
Чорний  колір  все  вбирає.

Холодає,  холодає.
Все  в  природі  засипає.
Пада,  пада,  падалист.
Рів  сирен,  снарядів  свист.

Ой,  невже  це  все  не  снилось.
Боже,  все  ж  в  житті  творилось.
Хочеться,  щоб  це  змінилось
Й  літко  поряд  опинилось.

Сонечко  над  головою
І  ти  поряд  ,  ти  зі  мною.
Пада,  пада,  падалист...
Струни  рве  цей  бандурист.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022

Чорний юмор

[b]Херсон[/b]
Херсон  без  бою  мери  здали.
За  їх  гріхи  наші  хлопці  й  полягли.
Будуть  нових  назначати,
Дайте  всім  їй  по  лопаті.

[i]Крим[/i]
Крим  без  бою  віддали.
Влади  всі  тоді  хотіли.
Єдність  в  країни  упустили,  сипаратизмом  отравили.
Крим  звичайно  відвоюєм,  новий  Рай  ми  там  збудуєм.

[b]13  тисяч  всім  українцям[/b]
ОНН  нам  всім  допомагає.
В  зимку  тепло  нам  обіцяє.
Гроші  на  словах  дають.
З  рук  не  спукають,  обіцяють,  туман  нам  в  очі  всім  пускають.

[b]100  тисяч  пам'ятник[/b]
Щоб  заробити  на  плиту.
Два  роки  -  не  їж,  не  пий,  роби.
На  могилу  зароби.
Хилий  пам'ятник  поставлять  і  посмертно  так  прославлять.

[b]Не  весело[/b]
Тяжко  жити,  скрізь  обман
Цей  петрушка  мов  циган
На  життя  ти  заробляй
Поховать  не  зможуть  знай
Бізнес  цей  вже  не  кровавий
Просто  бізнес  на  крові
Років  сорок  пропрацюй
Головою  не  міркуй
Просто  зелень  одну  жуй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022

Мехті Волас. Переклад з імпровізацією та декламацією.

[b]Чудо  мельниця  [/b]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963792

Там  за  лісом,  під  рікою,
Чудо-мельниця    стояла.
Стариків  й  старух  чекала,  молодила,  
Наповняла  і  гріхи  їм  відпускала
(  бабка  всім  цим  поділилась,  щоб  і  я  омолодилась).

Мельник  мудрий    в  жернова
Закладав  їх  ,  закладав,  навіть  вік  їх  не  питав,
Чарівні  слова  він  знав
Жернова  ті  запускав.

А  навпроти  з  жерновів  у  білому  немов  в    муці,  
Парами,  рука  в  руці  румяні  лади  з  парубками  ,
Щоки  кров  із  молоком,    посмішка  в  них  на  вустах
Радували  око  й  нас  у  червоних  сапогах.

Захотілось  і  мені,  а  чому  б  скажіть  і  ні
Знову    Стати  молодою,
Свого  милого  кохати.
Чарувати,  тілом  юним  спокушати.

Мельник  в  руки  зошит  взяв,
Все  у  мене  розпитав  та  по  пунктах  записав.
Хтів  піти  уже  з  лужайки.
Та  свій  погляд  знов  підняв  та  востаннє  запитав.

-Запускати  ?  Починати?
Тут  чомусь  я  й  запитала
-  Що  з  гріхом  моїм    там  стане?
-  Мельник  вимовив  слова:  «Як  грішила,
-  Так  і  будеш,  свідки  в  цьому  зорі  й  люди.»

Тут  я  впала  на  коліна
Вгору  ручки  підняла  та  просити  почала  
Милий  ,  любий  не  губи
Чотири  гріхи  ти  відпусти  і  туди  їх  не  пиши,
Хоча  б  три,  тебе  прошу,  що  попросиш  те  й  зроблю.»
-  Ні!  –  він  відповів,  –  це  зробити  я  не  можу
-  Бог  простить  і  ти  прости,  хоч  один  лиш  убери,
Головний,  самий  страшний.  Зачеркни  його  й  забудь.
На  це  мельник  відповів,
-  Ні,  не  можу,  жернова  не  дозволяють,  вони  істину  всю  знають.

Гріх    один  лиш  уберу,
Жернова  не  запущу,  правду  в  них  лише  вкладаю
Ти  тоді  не  встанеш  зранку
Молодою  та  живою.  Будеш  мертвою  й  старою!

Я  свій  вузлик  підняла
І  до  дому  з  ним  пішла.
Не  жалілась,  не  кляла,
Молодою  я  не  стала  ,  це  мене  не  хвилювало.

Гріх  солодкий  та  жаданий,  
Та  відрижка  ох  гірка,  більш  не  схочеш  й  юнака.
Гіркий  привкус  мов  задишка.
Молодою  в  гріб,  цвях  й  кришка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022

У МММ не було проблем, піраміди різні суть одна - кабала.

Скажи  мені,  куди  ж  ти  йдеш  ?
Куди  народи  заведеш?
Одні  й  ті  ж  речі  знову  й  знову  :
Конфлікти,  війни,  порядку  нема.

Прірва  ,  безодня  давно  між  людьми.
Не  навпіл,  пірамідально  поділені  вони.
Прірва  в  доходах,  в  рівні  життя.
Банкіри  підступно  конфлікти  рішають,  вигоду  власну  в  усьому  лиш  мають.

Розуму  людства  давно  вже  не  чують.
Практичні  питання  війну  провокують.
Гублять  людей,  загрози  постійно  людству  віщують.
Постійно  в  боргу,кредит  на  кредиті,  бариги  завжди  ж  одягнені  й  ситі.

Наслідки  будуть  повсюду  й  у  всіх.
Бідні  заплатять  за  все  і  за  всіх!
Заумні  поняття,  афери  та  ігри,
Карточні  доміки,  штормить  давно.

Мильні  надуті  давно  вже  шари.
Бульбашки,  бульбашки
Милять  мозги,  попки  змастили,
Зняли    штани.

Ой,  не  час,  соромно  й  глянуть.
Вигляд  не  той,  не  там  зараз  ми.
Гроші  друкуй  і  купуй,  поміркуй.
Все  продається  навколо  і  всі.

Всі  тобі  винні,  а  може  й  не  всі.
На  всіх  заробляй,  грай,  грай.
Впевненості  не  буде,  всіх  обіграй.
З  них  свій  процент  в  усьому  ти  май.

Не  граєш  ти,  грають  тобою.
Розумні  люди  внизу  піраміди,
Тому  у  нас  й  біди.
Штучні  проблеми,  вічні  тирани,  війни  та  рани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022

Соня

Я  ще  дівчинка  маленька,
В  третій  клас  лише  хожу.
Так,  хороша  учениця
І  дванадцять  зароблю.

Люблю  мамі  помагати,
Готувати,  прибирати,
Танцювати  теж  люблю.
Через  кляту  цю  війну  в  інтернеті  знов  сижу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022

Дозволь на танець запросити , в осіннім вальсі закружити.

Чомусь  забилось  дужче  серце.
Чомусь  заграли  скрипалі
Й  летять  у  вирій  журавлі,
А  я  все  ближче  до  землі.

Метелики  в  мені  порхають,
Коханням  жили  наповняють.
Нас  осінь  листям  обнімає,
Вітає,  зближає,  ласкаво  руку  підіймає.

Нас  манить,  вабить  і  зове,
Тепло  останнє  віддає.
Мов  лань  ти  поряд  враз  з'явилась,
Всім  тілом  страстно  притулилась.

Мені  на  вушко  ти  шепочеш.
Все  ближче  й  ближче  бути  хочеш.
Тепло  від  тебе  мов  від  пічки,
А  руки  ніби  в  рукавичках.

Мов  крила,  пух  з  яких  зліта,
Така  вродлива  й  молода.
І  цей  спонтанний  поцілунок,
Осінній  бриз  нам  в  подарунок.

Поглянь  в  саду  не  мов    ялинка.
Прибралась  Яблуня,
Яблука  на  ній  блищать,
Мов  іграшки  і  зірочки  горять.

Солодким  соком  вже  налились.
Твоїї  мрії  всі  здійснились.
Ти  теж  в  соку,  вся  розцвіла,
Співає  тіло  і  душа.

Вітер  лист  кружляє  вниз.
А  ми  у  танці,  мов  сплились!
І  наша  осінь    чує  нас,
Самий  прекрасний  зараз  час.

Теплі  деньки    ще  нам  дарує.
Вона  чаклує,  ой,  чаклує,
Душевні  рани  всі  лікує.
Твої  уста  ніжно  смакує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022

Свічка горить, цініть цю мить.

Скажи,  чому  в  полоні  я  ?
Ти  пахнеш  ніби  немовля.
Дверцята  в  небо  відкриваю
Ти  ключ  яскравий,  що  від  Раю.
Чому  скажи  тебе  благаю  ?
Чому  всім  тілом  відчуваю
Чому  в  тобі  я  так  сіяю
Безмежність  в  близості  чому?
Заряд  небесний  розряжаю,
Лави  вулкану  зупиняю
Коли  я  очі  закриваю
То  бачу  очі,  очі  з  Раю
Якраві,  світлі,  голубі
Планети  живі  кольори
Твій  погляд  іскрами  по  тілу
Мурашки  ж  по  спині  біжать
І  де  надія  й  безнадія
Мені  тоді  не  розібрать
Одне  лиш  можу  відчувать
Жаль  серце  більше  не  палає
Мов  та  свіча,  лиш  догорає
Інший  вимір,  інший  час
Поєднає  знову  нас
Тут  нажаль  нема  вже  нас
Все  чомусь  уже  палає
Назад,  на  Землю  не  пускають
Все  прекрасне,  все  минає
Все  звучись  один  лиш  раз
Ой  колись  звучало  ж  мило,
Так  чарівно  та  грайливо
Райдуга  єднала  нас
Був  найкращий  тоді  час
Мила,  ще  раз  посміхнись
Богу  щиро  помолись
Свіча    горить.
Цінна  нам  й  остання  мить.
Так,  догорає.
Димку  вгору  підіймає.
Нас  з  тобою  знов  єднає.
Розуміє,  відчуває.
Кохання  в  вічність  відпускає.
Потріскує,  горить.
Блаженства  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022

Зачерпни світло в ладоні, хай сіяють щастям долоні.

Ти  хочеш  щастя  ще  ковток  ?
То  відчувай  це  поміж  строк.
Холодний  чорний,  теплий  білий.
Відтінки  полум'я  такі
В  кострі  шалених  почуттів.
Холодна  вічність,  темна,  чорна.
Її  найбільше  в  світі  цім
Нема  в  ній  теплих  кольорів.
А  біле  світло  всім  привітне
Таке  приємне,  ніжне,  світле.
Тебе  ласкає  дивовижно
Тіло  в  полум'ї  горить
В  нім  цінуєм  кожну  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022

Витки життя, буття.

Сірі  гуси  відлетіли
Лебеді  осиротіли
Качок  диких  повбивали
Людям  м’яса  завжди  мало

Білий  лебідь  на  воді
Мов  сніжинка  у  руці
Білі  лебеді  пливуть
Оживляють  каламуть

Свої  шийки  поховали
В  пух  від  нас  свій  зір  сховали
Та  завмерли  на  воді
Наче  зовсім  неживі

Мороз  знов  війною  йде
Він  морозить  все  живе
Вітер  верби  нагинає
Крушить,  рве  та  обриває

По  живому  ранить  знову
Не  дає  він  їм  покою
Верби  зараз  чарівні
Лиш  одні  вони  живі

Стогнуть,  гнуться  та  зелені
Не  зрівняти  їх  із  кленом
Лист  на  ньому  облетів
Він  давно  осиротів

Мороз  природу  захопив  в  палітру  дивних  кольорів
Вони  не  плачуть  ,  не  ридають,  хоча  як  ми  вони  страдають
Світлом  Сонця  лиш  сіяють  та  життя  благословляють
Радують  в  останнє  нас,  на  все  свій  час.

Яка  рясна  зараз  калина
Сіяє  й  гронами  рябіна
Який  смачний  же  виноград
Грони  Сонця  на  лозі

Осінь  в  всій  свої  красі
Все  живе  знов  відмирає
Та  на  Сонці  ще  сіяє
Тепло  Сонця  нам  дарує

Осінь  красками  малює
А  мороз  вночі  лютує
Біль  природи  верба  чує
Єхом  нам  вона  кричить,  боляче,  тому  й  репить.

Тріск,  дитя  відняли
В  верби  вітки  обірвали
Зеленіє  всім  на  зло
І  воді  дає  тепло

Ліс  чарівний,  дивовижний
Мовчазний  і  не  капризний
Сонця  й  світла  в  нім  багато
А  під  деревом  оп'ята  

Нумо  їх  мерщій  збирати
Білочці  допомагати
Білка  хвостик  розпустила
По  гілках  біжить  красиво

Мов  пушинка  там  літає
Та  в  дупло  гриби  складає
Під  ногами  тріск  гілок
А  поляну  вкрито  листям

Різнобарвним  мов  намистом
Вітер  деревця  гойдає
Вся  природа  засипає
Холод  й  стружу  відчуває

Тепло  в  землю  віддає
Що  живе,  те  проросте
Що  відмерло  все  віддасть
І  востаннє  бачить  нас.

Все  в  природі  щире,  світле
Віддає  своє  тепло
Щоб  життя  завжди  було
Щоб  настала  знов  весна  і  природа  ожила


[b]Фільм  принцеса  ,  2019  Індія  ,  повчальна  драма  для  просвітлення.  [/b]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kr5dLYvJ0vo&t=19s[/youtube]
Голос  розуму  вже  стих
Ви  не  чуєте  живих
Мертві  зрадили  живим
Мертві  смерті  теж  бояться
Ось  тому  тут  й  копошаться
Україна  є  єдина
Україна  це  земля
Вона  матінка  моя
Ми  її  не  продамо
Так,  в  бою  відстоїмо
Розум  нечисть  переможе
Єдність  все  перемагає
А  любов  всіх  нас  єднає
Війна  миром  закінчиться
Життя  вільне  відродиться
В  полум'ї  свободи  
Ясне  світло  в  небі  ярко  запалає
Божа  іскра  людству  ясно  засіяє
Нечисть  мой  той  пил  вітром  в  мить  всю  здує
Хто  серцем  живий  голос  мій  почує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2022

Ти є !

Я  знаю  ти  на  світі  є
В  тобі  є  те,  що  так  близьке
Воно  завжди  мене  зове
В  тобі  є  те,  що  нас  єднає

До  мене  мовчки  промовляє
Мов  те  дитя,  що  тупає
І  все  ,  що  мовлю  слухає
Я  знаю  ти  є  на  Землі

І  не  даремні  муки  ці
Спяніння,  спіпота
Ти  є  ріка,  жива  вода
Так  легко  поряд,  разом  бути

Голос  небесний  поряд  чути
Руками  стан  твій  обіймати
Торкатись  страсті,  відчувати
І  почуття  більш  не  ховати

Спонтанна  близкість,  смак  шалений
Жага  того,  що  не  сдійсненне
Ти  гармонійна  половина
І  почуттів  моїх  причина


Гаряча  зіронька  нічна
В  Галактиці  астральних  тіл
Ти  подих  мій,  тепло  душі
Тобі  гадаю  по  руці

Твою  я  долю  відчуваю
В  твоє  я  тіло  поникаю
Цінність  життя  я  пізнаю
Творю,  кричу  і  проникаю,  миті  блаженства  наближаю.

В  цю  мить    ти  є  
В  цю  мить    ти  поряд
Звела    лиш  нас  з  тобою  доля
Та  ти  в  цю  мить  лише  моя,  а  мить  це  все  моє  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2022

Теория нейро-любви это уже не стихи

Кто  важен  для  тебя  ?
Скажи  мне,  ты  аль  я  ?
Кому  и  кто  тут  нужен  ?
Ты  сильно  не  загружен?

Такие  вот  вопросы
Солдаты  папиросы
Когда  я  вновь  курю
Веду  я  вновь  войну

Солдаты  смерти  рядом
Вдыхаю  запах  боя
Огонь  внутри  сражений
И  горечь  поражений

Кто  важен  мне  скажи
Оковы  ж  для  души
Связь  близости  реальна
Везде  нейронов  сети

Мысль  в  поле  над  тобой
Поток  везде  живой
Твои  й  мои  нейтроны
Сплелись  давно  в  узоры

Кто  важен  для  кого
Скажи,  а  не  скрепи
Частицы  ведь  реальны
Вокруг  простор  эфира

Эфиром  они  дышат
И  нас  с  тобою  слышат
Четыре  в  них  дыхания
Свободных  изначально

Ведь  все  материально
Органика  вокруг,  не  замкнут  жизни  круг
А  обрывая  связи,  эфир  перекрываем
Дыханье  закрываем  и  рвется  жизни  нить

Нейроны  отмирая  нас  сильно  ослабляют
Кому  же  мы  любя  дыханье  отдаем
И  кем  скажи  живем
Ведь  жажда  сушит  тело

Вода  же  заливает
Есть  жажда  у  мужчины
И  ты  ее  причина
Есть  слезы  у  тебя

Ведь  ты  его  вода
Слияние  утоляет
Любовь  -  связи  рождает
Нейронов  сеть  растет

Любовь  этим  живет
Дыхание  свободно
Легко  и  невесомо
Тела  тогда  в  эфире

Мы  нова  в  эйфории
Когда  мы  рвем  внезапно
Нейроны  раздуваем  и  в  прах  их  превращаем
Кого  то  убиваем

Его  или  себя
Скажи  кто  з  нас  кому  тут  нужен  ?
Игра  или  любовь  ?
Нейроны  ведь  не  кровь

Не  видно  как  текут
А  боль  она  легка?
Разум  связи  эти
Как  нитки  напрягает

Программы  исполняет
Поток  вокруг  живой
Мы  чувствуем  с  тобой
Все  очень  органично  и  сильно  гармонично

Кто  важен  для  тебя
Восход  или  закат
Плотность  увеличив
Мы  ниже  лишь  падем

Любовь  все  отпускает
Себя  освобождает
Себя  мы  отдаем
И  в  ком  то  вновь  живем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022

Миті ті я пам'ятаю

Щось  сказати  тобі  хочу
Опущу  ж  до  долу    очі
Знову  чемно  промовчу
Вже  давно  вночі  не  сплю

Тебе  завжди  виглядаю
Миті  ті  я  пам'ятаю
Так,  хотіла  все  забути
Хочу  ж  знову  тебе  чути

Нотки,  звуки  дивовижні
Слова  ті,  що  з  глибини
Розуміли  лише  ми
В  них  пливла  немов  лебідка

Очі  радістю  сіяли
За  тобою  споглядали
З  Сонцем  зранку  я  крокую
Ніжністю  тебе  чарую

Привороти  тут  і  там
Та  на  серці  в  мене  шрам
Так,  стрілу  я  в  нім  відчула
І  кохання  спалахнуло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022

Політ через десятки літ.

Хочеться  порхнути  в  вись
На  повні  груди  знов  вдихнути
Дитиною  себе  відчути
За  Богом  кроки  повторяти

Мріяти,  літати
По  хмарках  пригати
Ховатись,  із  Сонечком  на  небі  гратись
Посміхатись,  посміхатись,  радіти  сонячному  дню

Красі  природи  дивовижній
На  гори  стрімко  підійматись
І  на  санчатах  там  кататись
Пірнати  з  неба  в  океан

Затримати  дихання  там
С  русалкою  навперегонки
По  хвилях  знову  вгору-  вниз,  як  в  дитинстві,  як  колись
По  берегу  пройти  морському

По  пірсу  в  небо  ,  що  веде
З  тою  близькою,  дорогою,
Що  там  на  березі  нас  жде.
Обняти  небом,  в  вихрі,  в  танці.

Зацілувати  її  очі
Ті  синьоокі,  ті  глибокі
На  руки  взяти  й  колисати
Пушинками  у  небі  стали  й  знов  літати.






[b]Броди.[/b]
[b]Вічний  пошук  живої  ріки,
місце  ж  під  Сонцем  лиш  можна  знайти.[/b]

А  тобі,  яка  різниця
Чуже  життя  то  є  дрібниця
Двічі  в  річку  не  зайти
Брід  у  ній  теж  не  знайти

Все  роками  було  змито
Вікна  цвяхами  забито
Скло  давно  уже  розбито
Павутиною  закрито

А  тобі,  яка  різниця
Птахи  в  вічність  відлетіли
Рідні  стіні  помарніли
А  будівлі  сірі,  сірі

Так  робити  не  годиться
Вже  запізно  чомусь  вчиться
Та  наука  ця  щодня  спонукає  до  життя
Бог  уроки  нам  дає

Що  закладено  -  буде
Доля  все  це  пережити
Вгору,  вниз  -  твій  вибір  й  крок
Може  крайній  цей  урок

А  тобі.  яка  різниця
Що  чуже  -  те  таємниця
Це  тобі  не  зрозуміти
Граблі  в  кошного  свої

Хрест  по  мірі  нам  дають
І  живі  його  несуть
Там  дороги  не  помітні
І  для  кожного  привітні

Так,  лукаві  та  тернові
Рукавички  там  їжові
Вітер  вербу  знов  гойдає
Та  мовчить  зозуля  в  гаю

Листя  літ  вже  облетіло
Щось  ось  там  нам  прошептіло
Годі  ,  досить  оглядатись
Що  було,  те  й  мало  статись

Посміхаюсь  в  невідомість
Відпускаю  я  свідомість
Вітер  вічності  вдихаю
Двері  в  небо  відкриваю

Знов  і  знов  це  відчуваю
Я  кохаю,  я  літаю
Зорі  в  небі  знову  сяють
Життя  й  долю  очищають.




[b]Вершина[/b]

Ти  на  ній?
Досягаєм  ми  вершин?
І  да  і  ні.
Ми  на  ній,  недосяжній.  чарівній?
Подих  зупиняє  серце?
Ой,  питань  є  так  багато,
Краще  ж  солодко  поспати.
Все  нажаль  не  розказати.
А  вершина  манить,  зве.
Є  в  ній  щось  лише  моє.
Вись  над  нею,  знизу  прірва.
А  який  чудовий  вид,  цей  прекрасний  краєвид.
Мов  жіночий  стан  гарячий.
Лишнє  змито,  впало  вниз,
А  над  нами  неба  бриз.
Ця  вершина  недосяжна
Лише  очі  закриваю
Внить  на  неї  я  сягаю.
Пропи  вгору,  тропи  вниз.
В  кожній  щілі  є  сюрприз.
А  печери  в  цій  горі
Не  глибокі,  лиш  круті
Манять,  кличуть  ехом  нас
Ваблять  світлом  дивовижним
Мов  фігури  камяні  оживають  при  мені
А  вершина  вище,  вище
Гору  тілом  прижимаю
Всі  уступи  відчуваю
В  камінь  серцем  проникаю
Розумію,  камянію,  в  цьому  стані  я  німію
Я  вдихаю  благодать,  мить  і  камінь  стон  подасть
Мить  і  знову  млію,  камінію
Стали  ноги  непідйомні
Стало  небо  так  близьке
Мить  і  голову  вниз
Це  мені  лише  здалось
Небо  хмарку  опустило
Мене  в  вись  воно  манило
Мить  і  я  на  цій  вершині
Так,це  щастя  є  хвилини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022

Доброго ранку, рідна.

Ти  дерево  в  моїм  саду.
Тебе  давним  давно  люблю.
Ти  цвіт  розмаю,  голос  з  Раю.
Тебе  кохаю,  обожнюю,  вдихаю.
Пробач,  що  мало  це  кажу.
Просто  люблю.
Ти  десь  далеко,  не  зі  мною.
Мої  ж  думки  завжди  з  тобою.
Садок  наш  щиро  доглядаю.
Тебе  серед  дерев  шукаю.
Вдихаю,  вдихаю,  відчуваю.
А  там  дивлюсь  серед  трави
Красива  квітка  розцвіла.
До  сонця  шийку  простягла.
Красива  квітка,  дивовижна
Тебе  нагадує  мені
Жива  красуня  у  вікні.
Ти  квітка,  дерево,  стежина.
Ти  не  жоржина  й  не  малина,  
Мого  серця  ти  дружина.
Цвітеш  у  мене  на  вікні,
Вбираєш  всі  мої  вірші.
Запах  кави,  смак  бажання,
Моє  ти  ранком  привітання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022

Тиша

Хтось  її  дуже  чекає
Там  де  шум,  він  в  ліс  тікає
Там  де  гомін  -  час  летить
Так  чарівна  тиші  мить.

Надихає,  заряджає
В  серце  спокій  нам  несе
Тиша  завжди  радо  жде
Нас  чекає  знов  ночами

Виглядає  у  вікні
З  нею  ми  на  самоті
Дві  душі,  між  ними  тиша
Душа  каже,  тихо  пишу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

Осінь -зима. Ти є і нема. Слова мов лист падали вниз. н

Ти  хочеш  ще  ?
Благаєш,  просиш?
Чи  мовчки  одинокість  носиш  ?
Нові  світлини  твої  в  інстаграм
Кричать  сиреною  вночі.
Горять  в  кострі  мої  вірші.
Як  ярко  зорі  нам  сіяли.
Чому  сліпими  поряд  стали  ?
Шукаєм  те,  чого  нема,  дарма.
Все  цінне  є  лише  в  тобі,
Пізнаєш  це  на  самоті.
Важливо  те,  що  кажуть  люди  ?
А  люди  брешуть  же  щоденно.
Двуликі  маски  тут  і  там.
У  кожного  душевний  шрам.
Одне  ми  одного  блокуєм.
Давним  давно  уже  не  чуєм.
Навіщо  ?  Можна  й  так  прожить.
Чому  цю  рану  роздирати,  заживляти,  лікувати,  смакувати,  лезом  знову  розсікти,мстити,  глибше  уколоти,  в  крові  текти,  спасти.
Простіше  кажеш  ти  втікати.  Себе  одну  лиш  цінувати.  Нову  дорогу  відшукати.
Від  себе  точно  не  втечеш.
Небо  в  сумку  не  візьмеш.
Себе  лиш  можна  заховати.
Вночі  темнішою  ставати.
Бродити  тінню  на  стіні.
Чому  б  і  ні  ?
Ми  ж  на  війні.
Обіцяла  щастя  в  домі.
Так  -  на  все  відповідала.
Ніч  в  тій  димці  лиш  ростала.
Клятви  знову  не  держала.
Всі  пусті  завжди  слова.
І  тому  ти  знов  сама.
Що  було,  не  цінувала.
Все  минуло,  ти  проспала.
Світить  в  небі  лиш  Луна.
Серед  зір  вона  одна.
Світить  ,  манить  та  не  гріє.
Серце  б'ється,  не  радіє.
Ніч  холодна,  темна  ніч,
Вій  сирен,  забиті  вікна.
Тьма  навколо  та  мороз,
Неутішний  знов  прогноз.
Виє,  виє  ця  сирена,
Пада,  пада  лист  із  клена.
Все  ж  було  таке  зелене.
Швидко,  швидко  мов  живі
Кіноплівки  в  голові
Перемотую  життя
Й  відпускаю  в  небуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

́Матрица. Обнуление.

[b]Охота  розпочалась.[/b]

[color="#0080ff"]Люди  за  те,  щоб  кров  пролилась
Тому  ця  війна  й  почалась
Миру  хотіли  вони  ?
Не  допустили  війни?

Чую  здаля  "  Я  не  хотів,  не  починав  "
"Від  ворогів  свій  край  захищав"
Так  да  не  так
Люди  за  те,  щоб  кров  пролилась

Кров  Богородиці  не  зупинила
Марія  ж  сина  богу  народила
Дива  творити  всіх  нас  вчила.
Катари  вірили    їй

Віра  в  прекрасне  смерть  принесла
Катарів  кров  лилась  рікою
Ніхто  із  них  не  прийняв  бою  людського
Не  Хижаки,  Боги  вони

Тому  в  різні  і  полягли.
Сезон  охоти  знов  почався.
Ти  те  ж  патронів  накупив.
Дозвіл  відстрілу  получив.

Качки,  вони  ж  про  це  не  знали.
В  очереті    крякали  ,  у  ставку  пірнали
Рибку  добували,  ряску  об'їдали
Трошки  зажиріли,  людей  спокусили.

Качка  крякче    "не  стріляй"
"Мирно  ти  як  я  літай"
"В  цій  рясці  їжу  шукай,
А  мене  ти  не  чіпай"

"Я  з    яєчка  появилась,
Тут  росла,  в  ставку  купалась
Коршунів  завжди  боялсь,
В  очереті  я  ховалась."

"Восени  я  підросла,  незабаром  же  зима.
То  з  якого  диву  ти  дріб  ввігнав  в  моїх  батьків?"
Мову  птахів    не  почув?
Нащо  слухати  мерців,  ти  ж  найкращий  із  савців.

Люди  за  те,  щоб  кров  пролилась
Ось  охота  й  почалась.
Ми  нелюди,    Хижаки.
Нас  на  мясо  підсадили.

Нам  вже  вирили  могили.
Самі  по  собі  стріляєм.
Ми  планету  цю  звільняєм.
Дихати  Земля  ж  бо  хоче.

Ми  в  асвальт  її  скували.
Ми  легені  всі  зрубали.
Лісу  майже  вже  нема,
Всіх  чекає  нас  зима.

Нам  дороги  подавай.
Механізми  дивовижні.
Зброю  нову,  балістичну,
Повністю  автоматичну.

Роботи  будуть  стріляти.
Хто  жирненький  -  тих  й  вбивати.
Фабрика  вже  на  Землі.
Мавполюди  деградують  тварин  мови  вже  не  чують.




[/color]






[b]    Выхода  нет  -  туши  свет.[/b]



[color="#ff6a00"]Только  капитуляция  -  патовая  ситуация.
Трагедия  снова  необходима.
Система  управления  сильно  прогнила.
Это  мы    слышим  с  экрана.

Страх  поселить  в  сердцах,  что  б  ощутили  крах.
Никаких  толерантных  решений.
Начало  истреблений.
Новый  виток  безысходной  войны.

В  мышеловке  мы.
Дверцу  закрыли.
Выход  один  -  победи  или  умри.
Никто  вину  не  признает.

Войска  идут  только  в  перед.
О  ядерном  ударе  предостерегают.
Реально  к  защите  ничего  ж  не  предпринимают.
Ядерный  бункер  для  приближенных.

Остальным  оставаться  на  прежних  местах,
Не  паниковать,  радиацией  без  противогаз  дышать.
Радиацию  кушать,  ею  дышать.
Дозу  поменьше  стараться  поймать.

О  людях  заботятся,  их  берегут.
Как  стадо  зверей  в  эту  бойню  ведут.
Все  безопасно,  мы  победим.
Наш  ведь  народ  не  истребим.

Новости  слушай,  сытно  покушай.
Звуки  сирены  в  твоей  ведь  крови.
Уверенно  в  будущие  просто  гляди.
Капитуляция  чья  то  там  впереди.

Как  анекдот,  человечеству  строят  ведь  эшафот.
Программа  защиты  ведь  нулевая.
Обнуление  везде,  быть  победе  на  войне.
Толерантность,  примирение  -  нет,  их  ждет  лишь  истребление.

Новости  этим  полны,  виск  сирен,
Взрывы,  огонь,  смрад,  стон.
Крик,  боль  ,  вечный  покой.
Сценарий  одобрен,  мир  на  игле.

Что  тут  еще  не  понятно  тебе.
Веришь  уже  в  то,  что  внушили.
Знай  -  тебя  уже  победили.
Красную  таблетку  прими,  другими  глазами  на  мир  посмотри.[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022

Вічності мить на виділеному, на виділеному, на виділеному, на виділеному

То  є  так
[b][color="#ff0000"]Кохання  сма[/color]к[/b]
То  є  так
[b][color="#ff0000"]Серце  в  рука[/color][/b]х

Вічність  буття
Вічне  життя
Зараз    є  ти
Зараз  вічне  в  тобі

Нескінченність  в  собі  пронеси
Вічністю  [b]зараз[/b]  живи
Глибина  життя
Ти  частинка  буття

Ти  потік,  ти  ріка
Увага  в  тобі,  цінність  в  душі.
Ти  -  в  тишині.
Вітер    чуєш  ?

Шепіт  листви  ?
То  є  ти
Одночасно  ти  скрізь
Ти  Небо  й  Земля  ,  ти  води  [color="#002fff"][b]жива  душа[/b]  [/color]

Ти  є  все  ,  ти  -  буття  та  зв'язок
В  вічність  роби  по  сходах  ти  крок
Щастя  в  тобі  -  Це  відчувай  в  потоці  життя,
Простір    щастям,  добром  наповняй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022

Все как на экране. Матрешки. Петрушки. Золотые дружки. Беспредел. Передел.

Как  достало    это  все.
Говорят  все  хорошо.
Разве  так  прекрасно  жили  ?
Просто  лучше  чем  сейчас.
Ежедневно  ж  вижу  фарс.
Будто  все  тут  на  заказ.
Со  бэд  ин  зис  каунтри  -  друзья  говорят.
Как  тут  прекрасно  им  не  понять.
Все  для  людей,  что  повыше  сидят.
Новая  власть  долги  новой  оставит.
Войну  и  разруху  нам  предоставит.
Все  будет  !  -  девиз  с  прежних  веков.
Трудиться  на  них  всегда  будь  готов.
Заложником  будь  в  этой  страшной  войне,
Что  не  случится  ужасно  ж  вдвойне.
Войной  прикрывают  ведь  передел.
Везде  ведь  творится  сейчас  беспредел.
А  ты  ,  что  родной,  жить  тут  хотел?
Все  тут  давно  ведь  решено
Разве  не  видел  ты  это  в  кино  ?




[b]А  у  нас  все  хорошо,  до  ума  уже  дошло[/b]

Муравейник  горит.
Муравей  наш  не  спешит.  
Снаряд  еще  раз  не  попадет.
Муравейник  мы    отстроим.
Мы  мурашки  ,    много  строим.
Муравейник  вновь  дымит.
Муравей  наш  не  спешит.
Муравей  всегда  в  труде.
Иначе  быть  вокруг  беде.
Мурашки  всегда  копошатся.
Им  не    понять,  что  война.
Их  судьба  предрешена.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022

Курчатко. Тигриця. Львиця. Україна 2022.

Папина  дочка,  чому  ж  без  сорочки?
Татко  півником  клює  ?
Певно  гонор  в  нього  є.
Мов  ту  курку  нагинає.

Дочка  все  це  відчуває.
Татко  вчить  як  в  світі  жить.
Що,  коли  і  як  робить.
Доля  в  півника  така.

Ти  ж  є  курочка  мала.
Ти  ціпля,  ще  підрости.
Таткові  яйце  знеси.
Не  простеньке,  золотеньке.

Бив  тебе  він,  бив  і  вчив.
Що,  коли  ,  як  ,  з  ким.
Буде  добра  відбивна,
Курка-фрі  завжди  ж  смачна.

Татко  знає.
Татко  вчить  як  курці  жить.
Мов  той  півник  все  скубе,
Кур  в  сараї  стреже.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fmEO0HX-2wY&t=58s[/youtube]

[b]Тигриця.

Маленька  тигриця.
Їй  вісімнадцять.
З  виду  не  скажеш
Та  сильна  вона.
Вона  Українка.
Дитя  України.
Вона  героїня,
Хоча  ще  й  мала.
В  той  час  коли  однолітки
В  тилу  й  за  кордоном.
Коли  всі  батьки  дітей  бережуть.
Коли  від  війни  всі  інші  тікають
Вона  сирота  сміливо  йде  в  бій.
Тигриця  вона  в  стаї  вовків
Таких  як  вона  маленьких  бійців.
Сказала  вона  вся  русня  -  то  мій  ворог
Поки  війна  буду  битися  я.
І  волонтером  і  медсестрою.
Пішли  всі  вовки  за  нею  одною.
Закрили  її  своєю  спиною.
Вона  В  Україні,  бо  йде  тут  війна.
Накращий  боєць  України  вона.
Не  встигла  вона  побачити  світ
Путін  козел  прислав  їй  привіт
Ворог  в  дім  рідний  прийшов,  
Не  злякалось  маля,  під  руссю  щодня  горить  вже  земля.
За  собою  всіх  до  бою  своїм  зовом  підняла.
На  зміну  загаблим    батькам  мстить  у  бою  вона  ворогам.[/b]


   Левиці.

Львиці  нині  за  кордоном
Своїх  левів  стережуть
Україна  ми  с  тобою
Звідти  зовсім  геть  не  грізно,  а  в  платочок  лиш  ревуть.

Хитрі  звірі,  не  сміливі.
Бо  в  достатку  там  живуть.
Так,  сумують  та  до  бою
Своїх  левів  не  ведуть.

Просто  мирно  пиво  п'ють.
Перемоги  над  ордою  в  затінку  вони  там  ждуть.
Хто  для  чого  народився
Той  для  того  і  згодився

Між  чужих  лев  заблукав
Тож  гієн  тут  розвелось
Через  левів  й  почалось
Вони  дивляться  з  даля  як  горить  їхня  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022

Не заздріть нам

Не  зазріть  нам
Ви  нам  служіть
Нашою  владою  ви  дорожіть
Любіть  на  колінах  стояти
Пісок  під  ногами  лизати
Ми  змогли,  ми  потрудились
Щоб  до  долу  ви  склонилиь
Ви  ж  чомусь  та  не  змогли
По  цих  сходах  вгору  йти
Зрозумійте  це  спадковість
Це  не  є  все  випадковість
Ми  це  сильно  захотіли
Та  по  плану  все  зробили
Кастова  уже  реальність
Це  все  є,  це  не  банальність
Вас  бананами  годуєм
Що  говорим  те  не  чуєм
То  для  вас  все  промовляєм
Ці  промови  ми  завчаєм
Вас  кодуєм,  направляєм
Та  дохід  з  усього  маєм
Людство  впало  на  коліна
Лиже  ***  господина
Хто  повище  той  керує
Хто  внизу  в  Аду  це  чує
Ми  ж  накази  творимо,  ой  як  важко  ж  робимо.
Все  взяли  ми  із  кіно
Що  нам  в  голови  вложити
Животи  -  наші  могили.
Ви  не  заздріть  ви  трудіться
Нашим  діткам  ви  вклоніться
Вони  дійсно  всі  розумні
Вони  вчились  в  іноземців,  мова  їх  ,їхня    й  вимова
Ви  переклад  слухайте  та  за  вухом  чухайте.
Закордонні  замки  мають
І  над  вами  управляють
Це  не  заздрість  це  реальність
Золоте  маля  з'явилось
І  в  тельця  перетворилось
Тато  дав  же  капітал,
Той  ,  що  в  вас  він  же  й  украв
Він  законності  придав
Дав  синочку  море  прав
В  вас  права  давно  забрав
В  рабські  пута  закував
Так  вони  не  металеві
Та  вони  є  всі  дієві
Норми,  постанови
А  ви  просто  вівці  ,  барани  й  корови.
Вас  годуємо  з  екрану
Світ  навколо  -  то  омана
Цінності  які  внушили  ?
Так  все  це  ви  заслужили,
Ваші  діти,  щоб  так  жили
Нашим  виродкам  служили
Від  народження  раби
Я  служу  і  ти  служи
Ми  бумашки  вам  дамо
Це  реальність  не  кіно.
Ми  змогли,  ви  упустили
Шанс  дано  вам  скажем  раз
Тепер  Ми  говорим  Фас
Ми  цим  світом  управляєм
Тих,  хто  проти  ми  вбиваєм
Все  законно,  ти  читай
Постанови  ти  вивчай
Ось  тобі  тримай,  на  чай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022

Дрова. Майно. Прапори. Кінець війни. В вогні гори.

Ми  -  дрова.
Тому  й  палає  все  навколо.
Гартуються  в  печах  війни
Наші  сини  і  ми.

Лунає  наша  пісня  дзвінко.
Ми  -  дрова  та  наша  мова  -  калинова.
Нам  доля  випала  така
Навколо  нас  завжди  війна.

Козацькі  стяги  майорять.
Ворожі  танки  знов  горять.
Ми  -  дрова.
Та  наша  піч  -  сама  чудова.

До  тла  тут  кості  обуглились.
Усі  кати  тут  опинились
Останки  в  попіл  тут  згодились
На  добриво  перетворились.

Мечі  й  ракети  затупились
Ворожі  вої  в  кучу  збились.
Шлях  їх  спинивсь,  в  землі  святій  навік  лишивсь.
Москаль  також  тут  заблудивсь.

Блуд  кацапів  з  ума  звів.
Дурман  брехні  привів  в  могилу.
Моксаль  не  скаже  більше    сину
-  Дивись  із  гордістю  й  учись.

Позор  та  срам.
Очі  бестижі.
Війна,  що  вам  вона  дала?
Майна?  Свого  у  вас  нема?

Ми-  дрова,
Ракетні  залпи  над  Москвою.
Як  всі  піднімуться  до  бою.
Горіти  ворогам  тоді,  в  пекельній  цій  печі.

Горіти  знов  Москві.
Це  ж  війна  -  недоторканних  в  ній  нема.
Великими  себе  назвали,    ваші  міста  ще  не  палали  ?
Ми  -  дрова  ,  гори,  палай  ворожий  край!

Безумству  пекло  лиш  грозить.
Та  це  його  вже  не  страшить.
Приказ,  присяга,  де  ж  честь,  відвага?
Пали,  цей  світ  вже  не  змінить,  нехай  горить!?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022

Про бабине літо віршик пишу, Літо, тебе я дуже люблю. (18+)

Зачерпну  руками  небо
Та  ефір  творця  вкладу
В  кожну  астральну  клітину  свою.
Тілом  зорі  я  вдихаю,
Серце  світлом  наповняю
Тебе,  Радість  відчуваю.
Наше  море  розливаю,
Ріки  щастя  знову  в  нім.
В  морі  нашому  шальнім.
В  серці  знову  кров  бурлить
І  потоки  в  кожну  мить
В  ниті  Всесвіту  пускаю.
Їх  любов'ю  наповняю.
Все  найкраще  пропускаю.
Срібні  ниті  Аріадни  благодаттю  озаряю.
Ниті  срібні  в  Небі  Світлім
Людям  навіть  непомітні.
Мов  маленький  павучок
Візерунок  з  Божих  строк  я  на  Небі  вишиваю,
Свою  долю  проявляю,
Свою  милу  відчуваю,
Мить  блаженства  наближаю,
В  танці  буквиці  пишу,
В  небі  бачу  цю  красу.
Небо!  Небо!  Ти  прекрасне.
Світле,  світле.  Ясне,  ясне  .
Чисте,  чисте  та  дзеркальне,
Наше  тіло  ти  астральне.
Мчиш  в  просторі  мов  ріка,
Ти  природа  є  моя.
Ти  безмежне,  неосяжне,  
Ти  живе  і  недосяжне.
Людям  ти  життя  даєш.
А  в  кінці  нас  забереш.
Хай  не  в  землю  закопають,
А  на  Небо  вознесуть.
Рідні  й  близькі  нас  там  ждуть.
В  ясних  зорях  там  живуть.
Тепло  душі  промінням  дарять.
Нам  дорогу  освітили.
Вони  щиро  нас  любили.
Нами  й  з  нами  вони  й  жили.
Небо  нам  життя  дає.
Воно  любить  все  живе.
Павутинки  запускаю.
Миті  літа  повторяю.
Образи  кохання  в  них.
Я  ж-  маленький  чарівник.
Бо  коханням  я  проник.
В  небі  пошепки  чаклую.
Свою  милу  зачарую.
Ще  не  Літо  знаю  точно.
Та  воно  знов  повернеться,
Коли  мила  озернеться.
Знову  буде  Радість  в  серці.
Літо,  Сонце,  море,  пляж.
Мирне  небо  й  все  для  нас.
Нам  багато  і  не  треба.
Мир  і  радість  на  душі.
Ось  про  це  мої  вірші.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022

З Днем Покрови , Днем Захистника України!

Захистників  України  з  святом  вітаю!
Здоров'я  міцного  й  миру  бажаю!
Ангел  хай  вірний  вас  береже,
Ви  є  найкращі,  знайте  лиш  це.

Щоденно  за  вас  молимось  Богу.
Ви  наша  надія,  опора  і  сила.
Ви  щит  України,  ви  гордість  батьків.
Ви  сьогоденність  та  наше  майбутнє.

Ми  завжди  думками  і  сердцем  теж  з  вами.
Ми  вдячні  за  те,  що  ви  є  !
Життя  й  Ураїна  понад  усе.
Ви  мироборці,  ви  -  миротворці,  захистники,
Найкращі  Ви  України  сини!

Ви  меч,  що  гадів  цих  карає.
Ви  міць,  що  землю  цю  тримає.
Вітаємо  ми  щиро  з  Днем  Покрови.
Нехай  вона  Вас  береже,  рідний  дім  завжди  живими  жде.

Одним  віршем  все  не  сказати,
Біль  та  любов  не  передати.
Верніться  з  бою  всі  живі
Наші  кохані  трударі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022

Золота осінь, дай нам тепла, мирного неба, божої ласки, кохання та благословіння й терпіння.

В  вітра  тихо  запитаю
-  Де  та  дівка,  що  кохаю  ?
Тихо,  тихо  прошепчу
-  Ти  прекрасна  як  в  РАЮ  !
Осінь  впевнено  крокує
Мов  художник  скрізь  малює
Краски  в  неї  дивовижні
І  барвисті  й  золоті
Все  прикрасила
Зігріла,  листям  землю  ніжно  вкрила
Від  морозів  захистила
Все  живе  вона  любила
Як  же  мило  все  навколо
Осінь,  в  тебе  запитаю
-  Де  дівчисько  те  вродливе,
Що  для  мене  так  красиве?
З  ним  я  вітром  гомоню
Мов  комарик  я  кружляю
Її  знову  виглядаю.
Тихо,  тихо  знову  стало
Моє  серце  заскучало
Подумки  її  ж  я  зву
Теплим  вітром  я  зігрію
Вітром  коси    розплету,
Ніжно  я  її  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022

Щоб пам'ятали, що саме ви їх щиро кохали. (13+)

Ми  діти  Сонця,  ми  -  світлячки!
Ой,  як  багато  можемо  ми.
Бога  в  усьому  лиш  помічай.
Бога  частинку  в  собі  відчувай.

Ти  є  промінчик,  тепло,  що  несе.
Ти  є  тепло,  що  зігріє  усе.
Ти  є  Блаженство,  Боже  тепло.
Просто  щоденно  твори  лиш  Добро!

Роби  як  найкраще,  душу  вкладай.
Потенціалом  своїм  поділись.
Щиро  щоденно  Богу  молись.
Полотно  Бога  нам  непомітне.

Грані  блаженства  нам  лиш  досяжні.
Лиш  не  лукав,  Бога  у  кожному  ти  помічай.
Ти  не  соромся,  не  будь  як  усі.
Ми  не  в  ставку,  не  карасі.

Ми  є  найкращі  на  нашій  Землі.
Божі  ми  діти,  радіємо  Світлу.
Чисту  любов  ми  відчуваєм
Та  благодаті  теплом  ми  сіяєм.

Так  Тримати  !  -  Бог  нам  велів.
Бачити  краще  в  кожному  вчив.
Божу  іскру  відчути  в  усьому.
Боже  творіння  бачити  в  нас.

Таїнтво  Боже  -  щиро  кохай.
Богу  в  усьому  ти  довіряй.
Ви  були  темрявою,  станьте  ж  ви  світлом,
Щоб  все  навколо  сіяло  привітно.

Будьте  сюрпризом  для  кожного  ви.
Радість,  блаженство  в  цей  світ  привнеси.
Щиро  й  достойно  в  світі  живи.
Свіченьку  Бога  в  душі  засвіти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022

В чому наше багатство?

Диво  творять  диваки.
Так,  звичайно,  я  та  ти.
Я  ж  тебе  не  відпускаю,
А  з  любов'ю  пригортаю.

Міцно,  міцно  обнімаю.
Все  про  тебе  добре  знаю.
Так,  тебе  благословляю.
Кожен  день  тобі  дарую.

На  ніч  ніжно  знов  цілую.
Диво  творять  диваки.
Так,  звичайно,  творим  ми.
Ми  рятуєм  і  руйнуєм.

Одне  одного  ми  чуєм.
І  людей  ми  теж  змінили.
Прийняли  й  благословили.
Просто  й  щиро  полюбили.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PsodG6YOLxM[/youtube]

Ми  життя  не  відбираєм.
Миру  світові  бажаєм.
Робим  те,  що  до  вподоби.
Дбаємо  про  все  живе.

Думки  світлі  і  слова.
Щастя  в  домі  посели.
Доглядаємо  і  дбаєм.
Та  ніколи  не  скучаєм.

Світ  для  нас  такий  чудовий.
Там  де  ми  хмар  не  буває.
Хмарка  коником  стрибає.
Сірі  коні  в  небі  білім.

Мимо  в  небі  пробігають.
До  нас  Сонечко  все  ближче.
Ось  такі  ми  диваки.
Віримо  ми  в  неможливе.

Робим  те,  що  до  снаги.
Безкоштовно  радість  творим
Та  душевні  рани  гоїм.
Місце  зустрічі  Земля.

Так,  планета  ця  моя.
І  її  комарик  я.
Світ  прекрасний,  все  навколо
Неможливе  в  світ  впусти

Зранку  ти  себе  зміни.
Все  можливе  ти  зроби
І  комусь  допоможи.
З  гумором  ти  подружи.

Добро  в  світ  цей  привнеси
І  систему  в  нім  зміни.
Сад  кохання  посади,
Поливай  і  доглядай.

Буде  рясний  урожай.
Лиш  прекрасне  помічай.
Диво  в  світ  цей  ти  впускай.
Рай  всім  світом  наближай.

Щоб  щоденно  був  тут  Рай.
Досконалість  відчувай.
Витворяй,  дивуй,  живи
Щиро,  щиро  всіх  люби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022

Но мир нужен не всем.

Сотни  лет  народ  истребляют
Сотни  лет  правду  скрывают
Тайные  знания  во  зло  применяют
Власть  золотого  тельца  продолжают

Планы  коварные  в  жизнь  воплощают
Целенаправленно  зло  применяют
Войнами  мирных  людей  истребляют
То,  что  творят  они  ведь  не  знают

Неучи  нами  руководят
Инвалидность  давно  они  подтвердили
Каждый  начальник  в  стране  инвалид
Группу  купили  й  лечат  всех  нас

Все,  что  творится  давно  уже  фарс
Даже  кто  лечит  -  давно  ведь  калечит
Неучи  ими  руководят,  по  протоколу  уколы  дают
Вы  пациенты,  вы  не  живые

Дети,  объекты  ?  Они  ведь  родные,  ангелочки  живые.
Войну  с  Украиной    Россия  ведет
Это  к  чему  нас  всех  приведет?
Всем  все  равно,  все  верят  в  победу

Верят  в  развал  ,  России  раскол
Кто  же  начал  это  срам  и  позор  ?
Кто  ему  это  все  разрешил?
Кто  как  баран  это  в  жизнь  воплотил?

Вас  истребляют  по  плану  поймите.
Те,  кто  над  вами  кому  то  ведь  служат
Если  приказы  Иуд  исполнять
Можно  народы  ведь  истреблять.

Они  будут  молчать.
Брат  брата  стрелять.
Приказ  Существа  из  огня  исполнять.
Вас  не  касается  ?  Вы  в  стороне  ?  Быть  и  дальше  этой  войне.

Будем  героев  мы  прославлять.
Инфраструктуру  разрушим,
Города  в  пыль  сотрем,
Будем  жить  -  потом.

Мир  нужен  не  всем.
Войной  можно  проблемы  иные  решить.
Все  может  быть  ?  Но  может  й  не  быть.
Чужими  руками  народ  истребить?

Вы  верите  в  то  о  чем  говорите?
Разуму  двери  в  себе  отворите.
Мирно  конфликты  решите.
Мир  народы  спасет.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kt5ldIraNzU[/youtube]

Жар  пусть  своими  руками
Они  разгребают.
Пусть  сами  за  грехи  они  й  отвечают.
Сколько  можно  веками  границы  делить?

Земля  не  твоя,  не  моя,  не  их  и  не  наша.
Мы  частичка  ее,  я  -  микроб,  ты  -  микроб.
Это  пойми.  Ничтожества  мы.
Невежды,  оружие  кто  тут  создал  ?

Друг  друга  убить  кто  приказал?
С  монумента  на  землю  ногами  спуститесь.
Звездам  й  планете  вы  поклонитесь.
К  Миру  нутром  всем  своим  потянитесь.  Просветитесь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022

Осенний штрих.

Меня  так  манит  обраӡ  твой,
Так  почему  ж  ты  не  со  мной?
Люблю  ресницы  й  нежный  стан
И  не  ищу  в  тебе  изъян.

Тобой  дышу  и  днем  й  в  ночи,
Звезда  внутри  и  это  ты.
Звезды  на  небе  далеки  ,  где  ты  ?
Напоминают    о  тебе,
О  том  как  томно  говорила,

Как  сердце  от  любви  щемило.
Влечет  меня  образ  родной.
Скажи  чего  ж  ты  не  со  мной?
Любил  ли  кто  тебя  как  я  ,
Молчал  ли  он  тебя  любя?

Скучал,  искал,  ночами  звал  ?
Манил  его  образ  родной  ?
Меня  влечет  вновь  голос  твой.
Звучит  во  мне  твой  отзвук  звонкий.

Как  будто  ветер  по  листве
Смычком  по  сердцу  он  ведет,
А  кровь  во  мне  бурлит,  во  мне  огня  поток.
Тот  звук  з  прекрасного  далека,  а  ты  по  прежнему  жестока  ).

Моя  вода  ты  из  истока
Меня  не  манишь  больше  взглядом,
Шторм  утих,  осенний  стих,
Последний  штрих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022

Новини краще не дивитись, краще Богу помолитись.

Новини  краще  не  дивитись,  краще  нам  Богу  молитись,  вовки  в  шкури  людей  оділись,  божевільними  зробились

А  вам  по  собі  від  цього  божевілля  людського?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kwHbma_h-T8[/youtube]
За  маріонеток  нас  всі  ж  вважають
Ракети  у  небі  літають
Мирнії  цілі  шукають.
Нові  закони  козли  приймають
За  гроші  нас  продають
За  гроші  нас  же  й  купляють
80  29  за  безпеку  плати
Два  народи  стравили
І  на  цьому  уже  заробили
Божевілля  страшне
Ракетами  по  містах  стріляють
Дебільні  закони  в  цей  час  же  й  приймають
Війною  все  прикривають,  в  злидні  народ  свій  вганяють.
Питання  в  них  одне
Скільки  коштує  це  ?
Вам  по  собі  від  цього  ?
Нормальним  це  не  зрозуміти
Щоб  жити  потрібно  платити.
Людина  повинна  Україну  захищати
Платити,  робити,  цю  владу  кормити
Після  повернення  за  гроші  мзду  теж  ввели
Як  не  крути  за  рабство  плати.
Корупція  небаченна  в  країні.
Хто  процвітає  на  війні  нині?
Як  таке  можна  було  допустити
Вовків  в  хлів  запустити
Що  за  маразм  в  країні
Дибілізм  при  владі  нині  ?
Списки  тут,  списки  там.
Вагони  двохсотих.
Відповідають  лише  потерпілі.
Що  сталося  з  людьми  нині.
Є  гроші  поїдеш,  є  гроші  повернешся
До  влади  в  країні  після  війни  дорвешся
В  кого  грошей  нема,  дорога  пряма  -  війна
Це  не  страшилки  чи  агітація,    не  провокація,  це  реальність
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JxixocArS8Q[/youtube]
Глянь,  що  було
Теж  воювали
Ті,  хто  вижили  знов  бідували
Хто  переміг  став  ніким
І  годував  старих  пердунів
Тилові  криси  зажрались
В  ряди  влади  забрались
Керують  нами  й  ними  вони,
А  мілліони  -  раби.
Козел  дав  приказ  -  ракета  летить.
Козел  підписав  указ  -  за  вас  як  вам  жити  рішив.
Козли  чи  мавпи  правлять  людьми?
Слуги  й  угодники  скоріш  Сатани.
Хоч  би  не  показували  правду
Хоч  би  чогось  боялись
Козли  ж  до  корита  давно  вже  дорвались.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022

Пам'ятаю, журавля в небі в цей день виглядаю

Дні  пролітають  мов  птахи.
Їх  не  догнати,  їх  не  можливо  й  порахувати.
Можемо  їх  сповільняти.
Всі  ці  миттєвості  запам'ятати.
Зробити  світлину,  пейзаж  чи  портрет.
Чи  написати  рядок,  чи  поему.
Все  це  крупинки  щасливої  днини.
Потім  в  них  світло  душі  ти  відчуєш.
Хтось  заговорить  ними  з  тобою.
Хтось  дуже  близький,  ти  відчуєш  сльозою.
Скільки  днів  уже  промайнуло.
Скільки  цих  птахів  крилом  нам  махнуло.
9  жовтня,  звичайний  день.
А  пригадай,  помолись,  глянь  на  небо,  в  вись.
Там  погляд  рідний,  образ  близький
Посмішка  радісна,  все  пам'ятаєш
Значить  живий,  ще  відчуваєш
Значить  не  всі  пролетіли  ті  дні
Щось  залишили  в  сердці  й  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022

Лебідочці, моїй коханій дівчинці.

Милуюсь!
Над  водою  лебеді  ідуть
І  в  вирій  за  собою  вони  мене  зовуть.
Які  красиві  птахи  і  рухи  всі  природні.
Два  білих,  білих,  решта  сірі.
Грація,  рухи  -  не  передати.
Як  таких  красенів  не  смакувати.
Моменти,  миті,  щастя  хвилини.
Спостерігаю  та  посміхаюсь.
В  Дарі  творіння  я  розстворяюсь.
Бор  сосновий,  річка,  став.
Це  куточки  для  душі,
Там  пишу  тобі  вірші.
І  в  вербі  і  в  осоці  щось  найду  я  для  душі.
Ти  берізонька  у  полі,
При  дорозі  -  ти  тополя.
Образ  твій  спостерігаю.
Все  живе  приображаю.
Ти  лебідонька  моя.
Сонечком  ти  зранку  сходиш.
Промінцями  обнімаєш.
Радуєш,  чаруєш,  маниш.
Взір  мій  завжди  там  де  ти.
Образ  твій  я  оживляю.
Віртуальний  світ  навколо.
Все  таке,  яким  здається.
Але  сердце  б'ється,  б'ється
Мов  ті  крила  лебедені
А  в  ефірі  чуєм  звук
Той,  що  кличе  за  собою,  що  єднає  нас  з  тобою.
В  небо  двері  відчиняє.
І  в  портал  лиш  нас  впускає.
Мов  два  лебеді  ми  там.
Висота  там  неймовірна.
Тіло  тут,  а  там  душа
В  нас  єдина,  нероздільна.
Вона  в  цей  момент  сіяє
Розум  наш  відпочиває.
Вітер  в  Небі  нас  гойдає.
В  кому  лебідь,  той  це  знає
Всім  нутром  це  відчуває.
Лебідь  ніжна  ти  моя
Там  де  ти,  там  поряд  й  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022

Коханій!

Дивись  попередній  вірш



ЖИВ  ли  Я  ?
Этот  вопрос  ты  себе  задаешь?
В  РаЙ  земной  Душою  Идешь?
Аль  привык  только  верить  глазам  ?

Ты  сознаешь  себя  здесь  ?
Сознаешь  себя  там  ?
Примерить  ты  пытался  непримиримое  ?
Сердце  твое  к  горю  ранимое  ?

Тени  мы  аль  двойники  ?
Эти  вопросы  в  себе  воплоти.
Ты  Живой,  мы  ж  сомневаемся  в  этом  с  тобой.

Мысли  о  нас  изменяют  ведь  нас.
Шок.  Мы  в  толпе.
Зомби  шагают  вокруг.
Мы  замыкаем  замкнутый  круг.

Что  же  будет  потом  ?
Крах  хрупкой  жизни,  новый  удар.
Боли  потерь,  горести  ран.
Сколько  всего  мы  не  успели.

Снова  внутри  мы  опустели.
Норму  приняли  и  примирились.
С  горестью  жизни  этой  смирились.
А  на  душе  осколки  стекла  и  догорает  наша  свеча.


[b][color="#ff0000"]Ты,  ты,  только  ты

Кто  с  тобою  в  жизни  рядом?
Кто  сверлит  и  манит  взглядом?
Кто  теплом  тебя  согреет  ?
Все  преграды  одолеет.

В  трудный  час  тебя  спасет.
Кто  в  мир  грез  с  тобой  уйдет?
Кто  ответственность  берет?
Кто  уют  в  твой  дом  несет  ?

Кто  так  вкусно  приготовит?
Ароматом  дом  наполнит.
Кто  тебя  околдовал  ?
Кто  влюбил,  зачаровал?

Кто  в  мир  страсти  дверь  открыл?
Кто  по  жизни  рядом  был?
Много  кто,  ответ  один.
Мой  желанный  -  ты  любим.

Тебя  нет,  но  ты  везде.
Непроявленное  счастье.
Ты  во  мне  й  вокруг  меня.
Я  люблю  и  я  твоя[/color].[/b]


[color="#ff6200"]Коханій.[/color]

[color="#00d9ff"]Дозволь  на  танець  запросити.
Дозволь  цю  мить  тобі  дарити.
З  тобою  в  танці  мов  той  лист
Вгору,  вниз,  тут  й  навколо.

Ми  кружимо,  це  наше  коло.
Тіла,  щоб  близько  так  були
Як  ми,  рука  в  руці,  очі  горять
Сердце  до  сердця  говорять
[/color]
[color="#ffb300"]В  грудях  тепліше,  ти  притулилась.
Кожному  ж  з  нас  колись  все  це  снилось.
Ось  вже  нарешті  все  це  здійснилось.


Дозволь  на  вушко  тобі  прошептати.
Тебе  неможливо  було  не  кохати.
Порхаєш  ти  пташкою,  мов  річка  щебечеш
Очі  мов  зорі  сіяють  вночі,  а  зараз  рука  у  руці

Сльоза  по  щоці,  мурашки  по  тілу.
Як  же  ти  кружишся  в  танці  уміло.
То  так  прижалась,  ще  мить  й  полетіла.
Мов  той  листочок  вгору  та  вниз.[/color]

[color="#ff2f00"]Мов  та  лебідка,  в  танці  пливеш.
Осінь  навколо,  не  відчуваю.
Просто  всім  тіло  тебе  прижимаю.
Я  насолоджуюсь,  я  відчуваю,  сильно  і  ніжно  тебе  я  кохаю.[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022

Крупицы Добра и Света, зажгите свечи , быть Рассвету.

[b][color="#ff0000"]Не  прожигай  отведенное  время
И  не  влачи  это  жалкое  бремя
Серые  дни  Освети
Ярко  сияй  и  живи

Свой  Ореол  ты  зажги
Свет  от  одной  ведь  искры
Бога  ты  ведь  творение
Диво  природы,  Дар  проведения

Время  дано  для  Души
Вот    ты  терять  его  й  не  спеши
В  омутах  учений  ты  не  страдай
Все,  что  внушают  не  принимай

Бог  твой  Отец,  твердо  ты  знай
На  тебе  есть  Венец
Он  из  мира  иного
Тебе  и  не  нужно  чужого

Не  прожигай  отведенное  время
Лишь  для  любви  ты  Родился
Лишь  от  любви  появился
И  лишь  в  ЛЮБВИ  проявился[/color]

Деньги  терять  не  жалей
За  благами  смертных  ты  не  гонись
Вечной  Любви  лишь  клянись,  молись  !
Вечной  любовью  с  утра  Озарись  !

Озари  в  любви  и  себя  и  меня,
Встретим  рассвет  вместе  в  Любви  
Как  наш  Бог  -  просто  люби
Озарение  утром,  молитва  в  ночи
Мы  с  тобой  свет  от  свечи

Нашу  свечу  Бог  в  небе  зажег
Дал  нам  возможность  к  нему  сделать  шаг
Светит  в  небе  твоя  ведь  заря
Или  мерцает  день  ото  дня.

Смысл  в  этой  жизни  один
Ты  в  своей  жизни  один  господин
То,  что  внушают  чуждо  всем  нам
То,  что  внутри  -  лестница  в  Небо,  ее    озари  ![color="#000dff"]

Там  вековая  искра    Огня.
Божья  искра  ты  ведь  и  я
Свет  есть  внутри,  его  отпусти
Землю  люби,  ее  одари.

Не  понимаешь  о  чем  говорю,
Просто  зажги  в  своем  сердце  свечу.
Свечи  когда  горят  в  унисон,  они  пробуждают,
Души  сближают,  тогда  й  засияют  огни  изнутри

 Тогда  не  нужны  ни  слова,  ни  стихи
Времени  больше  тогда  ведь  не  будет
Все  мы  ведь  Вечны,  вечна  Душа
Мы  все  крупицы  Мира  ,  Добра.
[/color]

[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022

Осенний роман

Бабье  лето,
Снова  тепло,
Снова  красиво,
Осень  Смеемся  над  нами  игриво.

Ты  в  паутинке.
Крылья  блестят.
Тело  цветет,  сверкает,  зовет
Миг  и  полет.

Бабье  лето  на  дворе
Мои  мысли  о  тебе
Осень  все  озолотила
Мое  Солнце  осветила.

Нарисую  я  портрет.
В  Паутинку  наряжу,  очень  я  тебя    люблю.
Капли  влаги  Вновь  сияют,
Диамантами  сверкают.

В  паутине  не  согреться
И  придется  приодеться.
Паутинка  часть  природы,  
Она  радует  наш  глаз  -  осень  теплая  для  нас.

Мы  любовью  все  согреем,
Озаримся,  мы  умеем.
Букет  чувств  с  листьев    сложу
В  парке  вечерком  я  жду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022

Наш сладкий, несодеянный грех. Начало падения и наваждения.

Мне  казалось  ,  что  ты  не  права
О  как  же  кружилась  от  тебя  голова
Мне  казалось  ты  отказалась,
Все  проще  -  ты  испугалась.

Как  же  ты  хороша,
Как  ужасно  все  это.
Много  всего  и  нет  ответа.
Много  дорог  и  это.

Мне  казалось,  ты  так  близка.
О  как  кружилась  моя  голова.
Мы  вдвоем  в  этом  сюжете
Мы  влюбились  в  огонь  этим  летом.

Огонь  обжигает  тела,
Ты  обожгла  все  до  тла.
Ты  героиня  сюжета.
Быть  рядом  и  не  найти  ответа.

Костер  обжигает  ,  страсть  накаляет.
Зов  любви  ,  страсть  -  все  згорает.
Звезды    ярко  сверкают.
С  высоты  наши  свечи  пылают.

Мне  казалось  -  начало.
Так  открылась  судьба.
Ночь  связала  тела.
Почему  ж  ты  одна  .

Эта  вспышка  в  ночи.
Словно  зов  из  души.
Говорят  -  не  спеши.
Ты  ж  люби  и  греши.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022

Миру вашому дому. Шануймося. Ми того варті.

Для  чого  розпалювати  цю  ворожнечу,
Міжнаціональні  усобиці  ж  дуже  страшні.
Мовні  питання  зовсім  недоречні  -
Ми  всі  заручники  війни.

Мовні  питання  давно  піднімали,
Мовні  питання  -  лише  розділяли.
Спільне  вам  важко  знайти?
Так  хочеться  всім  однієї  мети  ?

Убивати  іномовних,  знищити  всіх  інородних.
Вони  не  такі?
Не  жителі  вони  Землі?
Чому  і  в  чатах  і  з  екрану

Пером  воюють  мов  штиком?
Кому  потрібна  людська  кров?
В  вас  спільного  нема  нічого?
Може  нема  уже  й  людського?

Чим  кращі  ви  тоді  за  них  ?
В  містах  моєї  України  рідну  мову  ми  ж  не  чули.
Чому  тоді  ви  всі  мовчали  ?
Коли  вкраїнців  виганяли.

Тоді  ж  русинів  заселили.
Щоб  вони  поряд  з  вами  жили.
Щоб  більше  їх  було  на  Сході.
Прапори  ж  були  червоні.

Де  ж  тоді  були  герої?
Були  де  наші  прапори  ?
Владу  тоді  ви  шанували
І  всі  ж  тоді  ви  да  мовчали.

Російська  мова  і  в  столиці
І  в  Харкові  і  всіх  велих  же  містах.
Національностей  багато.
Що  інші  мови  вже  не  вчити.

Простіше  їх  заборонити.
Щоб  одне  одного  не  чули.
Та  спільного  щоб  не  було.
Стадо  на  стадо,  щоб  вже  йшло.

Чужого  навчайтесь  й  свого  не  цурайтесь.
Цього  напевно  вас  не  вчили.
Були  тут  люди,  лиш  могили.
Нестало  більше  хуторів.

А  стало  більше  лиш  царів.
Село  щороку  вимирає.
Райони  всі  переділили.
Реформи  нові  поробили.

Щоб  мирно  жити,
Знати  мови.
Мир  цінити.
Ні  -  давайте  будем  воювати.

Всі  мови  ми  знов  забороним.
Забороняли  ж  українську.
Та  все  ж  ми  чули  пісню  дзвінку.
Ніхто  із  нас  ж  бо  не  боявся,  співав.

Народ  і  землю  прославляв.
Своє  минуле  пам'ятав.  
Колись  були  в  нас  вороги,  зараз  партнери  всі  ж  вони.
І  з  москалями  слід  миритись,  а  їм  давно  пора  змінитись.

І  мову  вчити  у  Росії  не  тільки  руську,  а  і  нашу.
Слав'янську,  спільну  для  Європи.
Своє  коріння  памятати,  нема  за  що  тут  воювати.
Земля  козацтва  це  була.

Свята  земля,  кров'ю  полита.
Достатньо  всім  уже  насильства.
До  миру  люди  всі  тягніться.
Від  влади  насильства  відкажіться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022

Не зову тебя вночи, напишу вновь о любви, твое сердце я согрею, в тебя Радость я ведь верю

Чтобы  понять  как  сильна  ваша  связь
Вы  начинаете  ее  все  же  рвать
Или  желание  ей  управлять
Или  страх  новое  в  жизни  принять

Заставляют    вас  ее  потерять
Муки  разрыва  увы  так  близки
Любим  страдание  близкой  души
Как  же  нам  нравится  часть  нас  помучить

Нас  тянет  магнитом  близкая  часть
В  невидимой  силы  своя  частота
Мы  следуем  только  туда
Неконтролируемый  это  процесс

Резонанс  очень  близких  сердец
Скрываем  мы  чувства
От  них  убегаем
Мы  часто  глупцы,  любовь  мы  теряем

Как  будто  палкой  по  голове
Мучим  кого  то,  а  он  нас  извне
Мы  ведь  матрешки,  внутри  мы  души
Глупость  иную  себе  не  внуши

То,  что  с  детства  тебе  все  внушают
Лишь  по  тому,  что  тобой  управляют
Искренность  есть  только  в  детей
Школа  увы  -  начало  потерь

Души  ведь  наши  очень  близки
Им  всегда  мало  нашей  любви
Слиться  они  в  один  сгусток  хотят
Даже  в  ночи  наши  души  не  спят

Сквозь  расстояния  к  нам  ведь  летят
Близкие  души  тянутся  к  нам
Мы  закрываемся,  аль  убегаем
Мы  чувств  боимся
От  себя  убегаем

Часть  мы  души  очень  близкой  теряем
Близкие  связи  мы  обрываем
Инородное,  что  то  как  будто  рождаем
Этим  его  возрождаем,  питаем

Часть  ведь  себя  при  этом  теряем
Близкой  душе  часть  света  не  дали
Радость  от  близости  мы  потеряли
Ты  далеко,  молча  бежала

Часть  нашей  близости  в  сердца  украла
Думаешь  ум  тобой  управляет?
Только  душа  твоя  сильно  страдает
Не  понимание  вечное  в  нас

Временность  тел,  бремя  земное
Как  же  близки  в  море  звезд  мы  с  тобою
Я  всегда  чувствовал  наш  резонанс
Меня  ты  прости  -  твою  душу  не  спас

Кто  управляет  -  решил  нас  помучить
Уверенность  сердца  решил  нам  внушить
Боль  для  души  решил  предложить
Самое  близкое  внушил  нам  разрушить

Ты  ведь  внутри,  сильно  так  сжалась
И  от  души  ,  от  своей  же  скрывалась
Это  и  есть  не  совершенство
Мы  потеряли  наше  блаженство

Солнце  мое  себя  береги
Часть  ты  себя  не  погуби
Страданием  душу  свою  не  сгуби
Рай  или  Ад  выбор  ведь  был

Каждый  из  нас  себя  погубил
Светом  души  не  дорожил
Он  распылил  вечность  и  время
Он  не  любил,тянул  жизни  бремя

Солнышко  милое  мне  ты  свети
Радость  любви  в  себе  ощути
Утром  и  ночью  глазами  сверкай
Там  ведь  где  ты  -  души  моей  Рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022

Прикосновения, ощущения, откровения.

Не  дает  покоя  мне
Образ  милый  при  Луне
Манит,  вабит,  с  ума  сводит
Ветром  косы  расплетает

В  ощущений  мир  впускает
Двери  в  Космос  открывает
Мое  тело  окрыляет
Сладко  дымкой  возбуждает

Будто  что  то  проникает
Груди  страстью  наливает
Воздух  ярко  вновь  сверкает
Аромат  живот  вдыхает

Раскрывает  все  в  тебе
Не  дает  покоя  мне
Словно  дева  ты  живая
И  русалочка  морская

Волны  с  моря  ветер  гонит
Они  выше  и  сильней
Их  толчки  уже  во  мне
Я  с  тобой  их  ощущаю,  тебя  просто  обожаю.

Нам  реальность  подменили
И  встречаться  запретили
Может  свалим  мы  отсюда
Сотворим  вдвоем  мы  чудо

Нравится  мне  наш  контакт
Это  лучше  чем  контракт
Ведь  разводят  нас  повсюду
Запретили  в  мире  чудо

Нормы  права  написали
Соблюдать  все  приказали
Все  чудесное  секретно
Все  желанное  запретно

Без  разрешения  ждет    расстрел
Кто  насладится  жизнью  успел  ?
Каждому  ж  время  определили
И  ярлыки  на  вас  нацепили

Годы  и  нормы  вас  разделили
Какой  же  чудесной  парой  вы  были
Только  пока  тайна  была-  это  любовь  и  жила
Зависть  и  власть  новая  страсть

Ей  нынче  все  часто  ведь  в  масть
Больше    мой  друг  ты  не  грусти
Меньше  люби,  чаще  глупи
Искренне  вновь  ты  улыбнись

Озорись  и  Проснись  ,  руки  пошире
И  обними,  близость  сильнее  вновь  ощути
Нам  ведь  с  тобой  повезло
Познали  мы  все,  кому  то  на  зло

Нам  хорошо  и  будет  еще
Начало  всего
А  не  конец
Кто  понимает  тот  молодец.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022

Субъективная объективность

Каждый  на  своей  волне
Не  понять  тебя  из  вне
Каждый  шум  ведь  излучает
И  эфир  преображает

Что  б  о  ком  то  ты  не  думал
Что  б  себе  не  представлял
Репродукцию  ты  видел
Образ  чуждый  осязал

Ты  его  не  понимал
Ты  лишь  в  матрице  блуждал
Мир  иллюзий  ощущал
Порождал  ты  отражения

И  объект  преображал
В  разуме  своем  блуждал
Игры  квантов  и  полей
Но  эгрегоры  сильней

Они  нами  управляют
Мысли  наши  направляют
Ощущаем  мы    поток
Нескончаемый  исток

В  мир  иллюзий  погрузился
В  образ  созданный  влюбился
Репродукция  прекрасна
Тело  то,  а  что  внутри  ты  попробуй  разбери.

Все  покрыто  тайной  ночи
Все  нам  слепит  только  очи
В  ярком  свете  мы  лишь  тени
И  блуждаем  в  отражении

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022

Продовження… ( звуки печалі)

The  end.

Не  пишу  про  патріотів,
Бо  при  владі  їх  нема.
Править  Світом  Сатана.
Правовірні,  православні  різні  люди  ці  державні.

Є  СлавЯни  -  Славі  Яни,
Є  права  віри,  є  путани.
Ми  не  Джони,  ми  Івани.
Як  Івана  не  назви,  він  начудить  як  завжди.

Гени  в  нас  ще  є  саркальні.
Ми    спимо  ще  на  печі,
Ось  тому  ми  всі  й  такі.
Любим  борщ  і  калачі.

Нас  багато,  всіх  Слав'ян  їм  не  здолати.
Стрьомно  навіть  починати.
Всіх  гуртом  не  повбивати,
Почали  нас  лікувати.

Гени  тут  і  гени  там.
У  Слав'ян  достатньо  ран.
Хто  мутант,  той  деградує.
Гени  він  свої  руйнує.

Він  повзує  та  плазує.
Ним  ця  влади  і  кермує.
Убивають  та  лікують
І  нікого  ще  не  чують.

Хто  мутант,  той  деградує.
Маску  нову  надіває
Та  посаду  приміряє.
І  чим  вище  підніметься

Тим  по  більше  наживеться.
Паразити  тут  і  там.
Деградація  пластична.
І  закінчим  це  трагічно.

Волі  не  було  й  не  буде.
Вимрете  ви  смертні  люди.
Ви  не  вічні,  зупиніться.
Та  навколо  огляніться.

Більшість  вже  ж  чужими  стали
Та  страшні  часи  настали.
З  вами  точно  не  жартую.
Я  пишу,  не  панікую.

Правовірним  по  закону  айдікод  не  видають.
Їх  як  інших  теж  ж  убьють.
Православні  ще  лишились?
Де  ці  Яни,  ці  Івани.

Ці  герої-удальці.
Славі  витязі  зостались?
То  чому  ж  ви  поховались?
Скільки  можна  убивати  ?

Іван  стріляє  по  Івану.
Хто  якого  є  вже  клану?
І  кому  це  по  карману  ?
Є  приказ  -  Вести  війну.

Вас  багато,  вас  бояться.
Ось  тому  війну  й  почали.
Бо  за  те,  що  натворили
Їм  не  світять  і  могили.

Змії  червоні  з  зеленими  дружать.
Змії  людей  ядом  вже  жалять.
Сірі  прийдуть  -  всі  смертні  помруть.
Цього  приходу  вони  лише  ждуть.

Казочку  знову  говорять  пишу.
Земля  крутиться  ми  астронавти.
Космонавти  ти  і  я,  змії  геть  із  корабля.
Вібації  світла  ми  генеруєм,  будем  гуртом

В  кругу  все  й  відчуєм.
Нові  частоти,  свіло  ж  бо  в  нас.
Ми  генератори  і  приймачі.
Згинуть  із  Раю  ці  кермачі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022

За Шевченківськими мотивами (40+)

Сльозами  море  не  долити,
Потрібно  якось  далі    жити.
Мов  Ярославна  зранку  рано
Сльозами  жалю  додаю.

Полетіла  б  я  голубкою,
Тією  сизою  птицею,  вдовицею-жарптицею.
Все  над  Дніпром  я  облетіла  б
І  там  би  серце  й  залишила.

Вітрило,  Вітре,  я  молю
-  Мої  ти  крила  підійми
До  милого  на  мить  візьми,
До  мого  ладо  віднеси.

Неси,  лети,  лети  туди,  де  він  і  ти.
Тут  неба  мало  і  землі,
Мені  одній  на  самоті.
І  море  синєє  в  сльозах.

Застило  горе  на  вустах.
О,  Дніпре,  дужий,  друже  мій.
Ти  повноводний  та  прекрасний.
В  воді  спокійній  покажи  ,  де  мій  коханий,  витязь  красний.

Мої  ти  сльози  за  водою  неси,  неси  мене  ти  за  собою.
Його,  молю,  ти  вокреси  !
Не  в  силі,  Ти?  Тоді  мене  візьми.
Й  до  нього  в  омут  занеси.

Щоб  більше  сліз  не  проливала,
Тебе  щоденно  прославляла.
Щоб  більше  я  не  сумувала.
Була  де  він,    його  кохала.

Якщо  живий,  то  шанувала  .
Якщо  він  там,  то  з  ним  б  Була.
Словами  ж  жалю  додаю,  чи  не  достатньо  й  так  болю.
Тим,  що  було  уже  живу.

Сльози  рікою  проливаю.
Своє  я  ладо  виглядаю.
Собою  світло  закриваю.
В  тумані  знову  я  блукаю.

В  Путивлі  граді  на  валу
Коханий,  знову  виглядаю,    чекаю,  жду  ,  стою.
До  неба  думкою  літаю.
Де  б  ти  не  був,  тебе    люблю,  нема  кінця  цьому  жалю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022

Прощание.

Два  существа
Друг  друга  любят  лишь  едва.
Сладка  лишь  страсть
И  плоти  власть.

А  так  борьба  й  предубеждения.
Лишь  в  миг  сближения  вдохновение.  Ой,  извините  -  наслаждение.
Два  разнополых  существа.
Один  сладкий  процесс,  флюиды  энергий  по  телу  текут,

Гормоны  желаний  друг  друга  влекут.
Но  кто  познал  весь  вкус  любви,
Меня  ты  милой  не  зови.
Кто  ощутил  всю  глубину,

Тот  любит  маму  лишь  одну.
Кто  падал  в  пропасть  с  головою,
В  рулетку  тот  играл  с  судьбою.
Кто  в  брак  вступил,  скорей  сглупил.

На  те  же  грабли  наступил.
Война  полов  -  предубеждение.
Любовь  -  одно  лишь  наслаждение  ?
А  кто  трудится  не  приучен,

Ему  любовь  -  всего  лишь  случай.
Игра,  обман  и  соблазнение.
И  там  не  важно  ваше  мнение.
Как  не  крути  -  вы  раб  любви.

Аль  вещи  смело  забери.
В  содержанок  новый  век,
Как  низок  й  жалок  человек.
Трудно  готовить,  лень  родить.

Лишь  для  себя  охота  жить.
Лет  так  пожить  до  сорока.
А,  что  потом?
Я  хороша.  И  буду  я  такой  всегда.

Года.  Куда  бегут  мои  года.
Как  быстротечная  река.
Внутри  же  та.
Зеркала  видно  вновь  кривые.

И  кавалеры  не  решалы  .
Конфликт  полов  вновь  обострился.
Но  новый  мальчик  появился.
Мне  хорошо,  а  остальное  все  прошло.

Вот  наконец  до  всех  дошло.
Вам  хорошо  Лишь  от  того,
Что  возле  вас  нам  хорошо.
В  войне  настало  перемирие.

Расцвет  желаний  миновал.
Поиск  ощущений  озарился.
Поуже  в  щели  углубился.
Поиск  любви  не  прекратился.

Мой  милый.  снова  ты  напился.
Глаза  как  в  кролика  твои.
И  вызываешь  вновь  такси.
Но  мне  ты  завтра  не  звони.

Сегодня  выпьем  яд  любви.
По  капле    с  вкусом  сочных  губ.
А  утром  кофе  на  прощанье,
Я  обожаю  расставание.




А  знаешь  у  нас  все  взаимно
Сейчас  я  пройду  только  мимо
Мы  не  на  столько  близки
Что  б  вместе  по  жизни  идти

Только  знакомы  черты,
Но  это  точно  не  ты.
Мы  были    тобой  у  черты,
Нам  не  зачем  дальше  идти.

Мне  нравится  наше  взаимно.
Я  отражение  твое
Живем  с  тобой  в  разных  мирах
И  рушится  все  на  глазах

Сквозь  расстояния  лет
Мы  не  услышим  Привет
Не  будет  у  нас  и  прощай
Мы  не  заглянем  на  чай.

Кто  то  сказал  сильно-  сильно
Теперь  вот  все  очень  легко
Мы  очень  с  тобой  далеко
Чего  же  тогда  нас  влекло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022

Несвобода любви. 18-.

Не  знаю  как  ты,
Я  выбираю  пута  любви.
Из  одной  не  свободы
Мы  переходим  в  несвободу  другую.

Я  ж  выбираю  любовь  святую.
Надену  на  тебя  пути  любви
И  уходи,  просто  люби.

Как  будто  ритуал
Нас  на  века  сковал.
Не  знаю  как  ты.
Я  не  узник  в  нашей  любви.

Выбор  есть  не  свободы.
Ключ  внутри  у  природы.
Еще  раз  возбуди
В  сети  любви  угоди.

Нет  свободы  на  Земле.
Лишь  сияет  луч  любви.
Ты  меня  в  нем  ощути.
Люби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022

Жаркий поцелуй в небе ночном, мы снова вдвоем.

Такая  девушка  уходит,
С  ума  мужчин  она  всех  сводит.
Такая  девушка  идет,
Блаженства  ночь  с  собой  ведет.

Такая  девушка  -  огонь.
Я  потерял  покой  и  сон.
Такую  девушку  люблю,
Ее  сейчас  я  отпущу.

Лишь  аромат  вновь  ощущаю.
Ее  стихами  соблазняю.
Она  вновь  ручкой  мне  взмахнула.
Как  будто  звездочкой  мигнула.

Пульсар  мы  этот  ощущаем.
В  ночи  мы  Космос  открываем.
Такая  девушка  уходит.
Она  ведь  вновь  меня  заводит.

Огнем  как  будто  опалила,
Глаза  сверкали  так  игриво.
Комету  эту  наблюдаю
И  поцелуй  ей  отправляю.  

Ее  уста  всегда  найду.
В  наш  Космос  двери  отворю.
Каснусь  огня  блаженства  вновь.
Она  одна  моя  любовь.

Бурлит  по  телу  снова  кровь.
Моя  комета  в  небе  звездном
О  как  красиво,  грациозно
И  оторваться  не  возможно.

Огнем  любви  она  горит.
Своим  полетом  как  магнит
Влечет  и  оставляет  след.
Любви  прекрасней  чувств  ведь  нет.

Закон  один  во  всей  Вселенной.
Люби  и  будь  всегда  блаженным.
Люби  ее  ты  недостатки.
Вкус  любви  ведь  горько-сладкий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022

Ой, гірко. Ой, тяжко. Осінь-зима 2022.

Здається  просто  все  забути
І  те,  що  було  зачеркнути.
Неначе  вчора  то  було.
Та  вітром  щастя  віднесло.

Вогонь  погас,  жар  залишився  назажди
І  поряд  ти,  твоє  тепло.
Вогонь  душі  в  мені.
Тебе  нема  ,  це  не  сказати.

Як  важко  все  це  відчувати.
Теплі  слова  ті  назавжди.
І  поряд  ти.
Не  вистачає,  все  не  те.

Лиш  думка,  там  он  там  він  жде.
Он  він  ,  он  руки  простягає.
Він,  він  виглядає.
Подих  томний,  вітерець.

І  я  лечу  аж  навпростець.
Не  він,  мені  лише  здалось.
Він  тінь,  за  мною  лиш  мандрує
Та  тихо  пошепки  глузує.

Ой,  пошепчись.
Ой,  зупинись.
До  мене  хоч  на  мить  вернись.
Очима  ще  хоч  раз  всміхнись.

Візьми  мене  з  собою  в  вись.
Без  тебе  тут  лише  зима.
Опало  листя,  я  сама.
Ти  є  й  нема,  люблю,  молю.

Несу  свій  хрест.
Вічна  душа.
Камінь  важкий.
Люблю,  живий.

Яскрава  хмаринка  в    обрії  зір.
Бездонна  крупинка  бажань  ти  і  мрій.
Яскравий  промінчик  в  непроглядну    цю  ніч.
Кохання  ж  бо  вічне  ,  чому  ж  обірвалось.

Чому  те  чого  так  жадали  не  сталось.
Життя  мов  та  нитка  вмить  обірвалось.
Чому  ми  спішили,  чому  нас  тянуло.
Кохання  земне  нажаль  промайнуло.

Як  мило  торкнулось.
Чисто  та  щиро.
Цвіло,  зізрівало  ,  манило
Й  не  стало,  крилом  на  прощання  вмахнуло  і  ввись.

Не  побачимось,  не  обнімемось.
Не  долюбили.  Жити  спішили.
Годинник  час  лиш  відбивав.
В  димці  розтала  чатинка  душі.

І  по  крупинці  все  на  руці.
Осінь-зима    2022.
Війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022

Пташка в небі знов порхнула, до думок моїх сягнула.

Жити  в  брехні  навіщо  мені  ?
Кажуть  кохання  в  світі  править.
Хто  так  каже,  той  лукавить.
Оман  з  дитинства  ми  приймаєм

Як  би  кохання  в  нас  цвіло,
Брехні  навколо  б  не  було.
Нас  вчать  скривати,  приховати,
Обдурити,  владу  підло  прихватити.

Брехнею  вірність  підмінити.
Бути  не  тут  і  ще  не  там.
Скільки  отрути  в  язиці,
У  хитро  сказанім  слівці.

Жити  в  брехні,
Не  любо  мені.
Щасливий  той,  хто  не  дожив,
В  своїх  ілюзіях  прожив.

Все  не  таке,  яким  здається.
З  часом  мине  і  знов  вернеться.
Що  ми  втрачаєм,  лиш  цінуєм.
Даремно  час  лише  марнуєм.

Ми  всі  сліпці,  кудись  мандруєм.
Чогось  чекаєм,  в  щось  ще  вірим.
 А  що  з  прекрасного  ми  втілим  ?
Душа  піднеме  всіх  нас  в  вись  ?

В  тумані  буднів  розтворились.
В  благополуччі  заблудились.
Любіть  життя,  живіть  щасливо,
Бо  кожна  мить  -  це  дійсно  диво.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022

З часом погляди на те, що творилось змінюються.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Huc6GhqwnF4[/youtube]
Криси  при  владі  Союз  розвалили.
Підлі  бездари  корабель  потопили.
Біле  чомусь  чорним  зробили.
Все,  що  народне  вони  захопили
Країну  мов  хліб  вони  розкришили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022

Ядерна війна буде за тиждень, , наказ про мʼясорубку вже є ?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fhK5e76SA9I[/youtube]

Это  не  игра,  это  война.
Кому  нужна  ядерная  война  ?
Печальные  говорят  у  меня  стали  стихи,
А  разве  у  вас  они  хороши  ?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YAO9g-b99q4[/youtube]

Разве  спокойно  у  вас  все  в  душе?
Кто  то  решает  власти  вопрос,
Кто  то  в  коррупцией  сильно  оброс.
Кому  то  кризис  грозит,  в  природе  месяц  дождь  моросит.

Наши  миротворцы  были  в  Европе.
По  чему  же  сейчас  войну  продолжают
И  эскалацию  лишь  накаляют.
Мы  на  пороге  страшнейших  потерь.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=luQjlrgRLhs[/youtube]

Только  в  победу  говорят  сильно    верь.
Ради  чего  миллионы  потерь  ?
Победа  на  чем  ?  Горы  трупов,  смрад,  кровь.
Ядерный  гриб  ?  Земли  раскол  ?

В  бункеры  власти  сейчас  побегут?
Новые  беды  народы  вновь  ждут?
Не  паникуй  и  не  пиши,
Все  приготовили,  ты  просто  жди.

Мирным  народом  потери  уравновесим.
С  партнерами  это  потом  мы  все  взвесим.
Границы  закрыты,  ты  в  центре  Европы.
Запомни  родной,  давно  ты  ведь  в  жопе.

Свободой  не  светит  и  не  светило.
И  те  и  другие  закабалили.
Только  одно  нам  осталось  -  НАДЕЖДА.
Партнеры  исход  предрешат,  а  не  мы.

Мы  дети  и  жертвы  этой  войны.
Бункер  только  для  власти  построен.
Может  в  него  мы  посадим  детей?
Будущее  ж  они  этой  страны  ?

Или  их  дети  давно  за  границей.
Или  рулят  войной  з-за  бугра.
Колонию  делят,  колонию  рушат.
Никто  никого  не  будет  тут  слушать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022

Душа в нас вічна, бережіть її.

На  сороковий  день,
Коли  покидає  тіло  душа,
Приймають  проект  41    42.
Напевно  це  не  випадково.

Цифра  й  цифра  щось    говорять.
Загроза  тут,  загроза  там.
Хімтрейли  тут,  розсіяли  там.
І  відбувається  все  це  вночі.

Чиєїсь    гри  вони  посланці.
Прелюдія  і  застереження,  людина  все  ще  жива  .
Хтось  вже  давно  розпочав  ці  жнива.
Слава  Богу    вічна  душа.

Посміхаються  мерці,
Їм  відомі  ігри  ці.
З  ними  в  них  уже  не  грають.
Їх  уже  не  залякають.

Прокидається  свідомість,
Нам  говорить  підсвідомість.
Прокидаємося  ми.
Ось  й  тому  таке  твориться.

Зло  у  Світі  нас  боїться.
Скільки  крові  пролило,
Скільки  бід  нам  принесло.
От  й  боїться  нас  воно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022

Небилиці

Хто  б  міг  подумати.
Це  не  сказати  й  не  описати.
Наші  пращури  вміли  літати.
Зорі  в  небі  доганяти.

Чудеса  преображати.
Швидка  думка  не  лякала.
Світ  духовний  проявляла.
Дивні  замки  будувала.

Вся  планета  процвітала.
Всім  всього  в  Раю  хватало.
Ціле  літо  все  буяло.
Літо  не  таким  було.

Все  родило  і  цвіло.
Роки  літами  тоді  звались.
Сонце  завжди  над  головою.
Все  живе  було  у  колі.

Друзі  й  подруги  навколо.
Життя  вічним  тут  було.
Їжі  просто  не  було.
Ми  не  їли  і  не  пили.

Ось  тому  й  щасливо  жили.
Знайте  ,  ми  не  виживали.
Еволюції  не  було,  дивовижно  просто  було
Рай  навколо  і  в  тобі.

Боголюди  були  ми.
А  природа  часть  планети.
Рай  нам  Дар.
Ми  й  дарували  і  ні  з  ким  не  воювали.

Мирно  всі  ми  процвітали.
Тут  з'явилось  люте  Зло.
Спокусило,  в  нас  вселилось
Та  планету  нахилило.

Холод  в  серці  та  на  навколо.
Розірвалось  щастя  коло.
Сонце  крутиться  навколо,
Світить  нам  воно  з  тобою.

І  зове  нас  за  собою.
Бо  в  середині  в  нас  зорі
Діти  ми  його  св'яті.
В  нас  крупинки  є  Душі.

І  коли  ми  їх  з'єднаєм
Та  добро  все  об'єднаєм,
Ми  піднімемо  планету,
Нахил  змінемо  осі.

Та  потрібні  люди  всі.
Скільки  можна  воювати.
Та  планету  руйнувати.
Просвітитися  пора,  Богу  нашому  хвала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022

Закроем небо, опустим звезды, будем приказы исполнять, друг друга будем истреблять.

Стадо  баранов  настолько  тупое
Вы  потеряли  связь  ведь  с  судьбою
На  родственников  пошли  войной
И  Сатана  лишь  ваш  герой

Насколько  нужно  опустится
И  как  вас  сильно  запугать
Что  б  отреклась  родная  мать
Украина  вам  угроза

Идиоты  спору  нет
Вы  б  пошли  на  нас  войною
Довод  курицы  тупой
Вас  Америка  снабдила

Вы  сильнее  ,  вы  мощнее  будете
Вы  нас  всех  погубите,  мы  удар  ваш  упредили
Армагедон  ,  что  б  Россию  спасти  распалили.
Вы  себя  хоть  слышите  ?

Эта  власть  вас  отравила
Смерть  и  страх  вам  всем  привила
Космос  закрыли  ,  пыль  распылили
Правду  скрывают

Вечную  жизнь  у  вас  отбирают
Барыги  войну  разожгли
Их  экономика  снова  цветет
А  капитал  прирастет

Что  же  скажите  ,  славяне  ждет  ?
Настолько  с  рогами  ?
Настолько  тупы  ?
Приказы  исполнили  Вы  Сатаны.

Эра  Света  скоро  придет
Но,  что  же  тогда  расцветет  ?
Ядерные  грибы  ?
Виноваты  ж  только  мы?

Кто  приказы  исполнял  ?
Кто  кровью  землю  поливал  ?
Кто  приказы  отдавал,  имя  известно  его
Страх  перед  ним,  вот  и  молчим.

Земля  в  новую  эру  идет.
Что  ж  вас  ждет  ?
Гонение  ?  Истребление  ?
Правды  боятся  й  прозрения  .

Страх  их  пред  гневом  Богов.
Вот  ночь  й  опускают,  людей  истребляют.
Они  правду  знают.
Свет  вреден  им.

Вампиры,  паразиты.
Оборотни  ведь  кругом.
Тени  Землю  захватили
И  народы  истребили.

Война  Добра  со  Злом.
Начата  конечно  Злом.
Зло  Землян  ведь  разделило.
Властью  нас  ведь  спокусило.

Деньги.  Деньги.  Власть.
Это  пропасть.
Мое  -  твое  тоже  зло.
Разделение,  властность

Гибели,  вражды  начало.
Написал  и  грустно  стало.
Где  же  Бог  ?
Он  нас  спасет  ?

За  собою  поведет  ?
А  за  ним  кто  же  пойдет  ?
Точно  не  тот,  кто  в  уюте  живет.
Кресто-человеки  плачут  ваши  веки.

Вечности  слеза  с  неба  упадет.
Вечное  падение.
Грех  провести  жизнь  не  по  предназначению.
Время  на  что  тратим  ?  Воюем  сами  з  собой.

Космос  нам  светит  жизнью.
Свет  нам  дает  и  тепло.
Мы  же  сидим  за  забором.
Звезды  закрыты  для  нас.

Стадо  баранов.
Рогами  до  крови.
Кладочки  путь  отмеряли  нам.
И  запустили  с  разных  сторон.

По  этому  крики  и  стон.
Узенький  путь  вам  отвели.
С  детства  в  ограде  вас  заперли.
Целую  жизнь  вас  стригут.

Рано  аль  поздно  волки  ж  сожрут.
Звездные  люди!
   С  вами,  что  стало?
Жизнь  в  нищете  милой  вам  стала?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022

Закроем небо, спрячем Солнце, колону пятую поставим, молится нам вас всех заставим

Злые  языки  страшнее  пистолета
Промытые  мозги  печальней  нет  сюжета
Нам  воздух  перекрыли  и  небо  загрязнили
Наслали  адский  сон  и  молвят  в  унисон

Свое  лишь  нам  внушают
Нас  в  стадо  обращают
И  гонят  нас  словами
А  кули  косят  сами

Мы  только  нажимаем
И  жизни  отбираем
За  сценой  языки
Мы  взялись  за  штыки

В  погоне  за  победой
Мы  главное  забыли
Что  человеком  были
И  нам  они  служили

Мы  верили  в  добро
Спокойно  все  мы  спали
Всех  радостно  встречали
Сейчас  друзья  -  враги

И  даже  все  забыли
Победы  ж  отменили
Что  блюди  в  мире  жили
Друг  другу  ,  что  б  простили

Кровь  жизни  не  вернет
А  только  заберет
Виновных  не  накажут
Они  ж  руководили

Колону  ведь  скупили
И  всем  мозги  промыли
Нас  как  зверей  стравили
Неужто  вы  забыли

Как  радостно  мы  жили
Уют  в  каждой  квартире
И  были  перспективы
И  было  наше  все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022

Все , что сейчас уже было, мы просто забыли

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e_hXgVTubho[/youtube]
Было,  все  было
Недавно  й  давно
Добро  за  добро
В  итоге  ведь  зло

К  этому  снова  сейчас  нас  ведут
Лозунги  смерти  мы  слышим  вокруг
Кто  то  по  туже  карманы  набьет
Многих  навеки  война  заберет

Вовремя  силы  они  не  нашли
Многие  так  вот  бесследно  ушли
Все  повторяется,  замкнутый  круг
Вот  почему  горе  й  смерти  вокруг

Кто  то  асфальт  в  честь  победы  кладет
Кто  то  асфальт  этот  снесет
Плиткою  выложит  новый  он  путь
Про  миллионы  людей  ты  забудь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022

Перемены, дожди, не грусти.

Почему  осенью  сырость  и  грусть,
Серое  небо,  серые  тучи  ?
Даже  не  греет  солнечный  лучик.
Целыми  днями  дождик  идет.

Самое  ценное  мимо  пройдет  ?
Хочется  радость  вносить  в  каждый  день.
Мирное  небо  над  головой.
Что  б  все  плохое  смыло  водой.

В  старости  нужен  горячий  камин.
Треск  дров,  свет  огня.
И  не  хватает  ведь  тепла.
Высокие  цены  в  холод  вгоняют.

Даже  в  старости  не  разрешают
Дом  хотя  бы  обогреть.
Всем  приходится  терпеть.
Ждать  весны  и  до  нее,  что  б  дотянуть.

Дождик  чаще  моросит.
Все  промокло,  зябко  стало.
До  зимы  ведь  далеко.
Только  детство  ведь  прошло.

Красно  лето  отплясало,
Даже  птицам  грустно  стало.
Собираются  вновь  в  путь.
Ищут  теплые  края.

Не  хватает  всем  тепла.
Наступают  холода.
Парасольки  тут  и  там,  
Словно  спелые  грибы.

Вот  лукошко  я  возьму
И  с  утра  их  соберу.
Есть  и  в  этом  дар  природы.
Все  растет  и  в  непогоду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022

Let me say it

Позволь  сказать  тебе  мне  это
Ты  лучшая  на  всей  планете
И  сочиняю  я  сонеты
С  одной  лишь  мыслю  -  Радость,  где  ты?

Let  me  say  it
I  remembered    you  I  love  you  too
Твої  губи  ,  твої  очі  ,  стан    дівочий  
Саме  так  тобі  скажу,  вір,  не  вір  -  тебе  люблю

Это  точно,  точно  знаю
Лебедь  белая  моя
Грациозно  ты  идешь
Словно  по  воде  плывешь

Взлядом  серце  одаряешь
А  словами  увлекаешь
Шейку  ручкой  оголяешь
Меня  ближе  привлекаешь

Взлядом  ты  меня  зовешь
Скромностью  своей  берешь
Как  же  мило  и  дразливо
Эротично  и  строптиво

Не  могу  всего  сказать
Буду  нежно  целовать
Чувства  стремно  оголять
И  по  лезу  нам  гулять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022

Утопія (18+)

Під  час  війни
Люди  миру  чекають
Критика  й  страх  повсюду,  навколо
Замкнуте  хочуть  створити  нам  коло

Щира  підтримка,  добрі  слова
Віра  й  надія,  щоб  в  серці  жила
Під  час  війни  потрібно  добро
Добрі  новини  й  душевне  тепло

Героїв  чекаєм,  вірим  і  ждемо
Мир  ми  вдихаємо  в  кожному  сні
Він  лиш  потрібен  тобі  і  мені
Ми  з  ворогами  одного  ж  бо  роду

Славяни  вони,  славяни  є  й  ми
Влада  сусаніних  ними  керує
Стадо  баранів  нашу  землю  тупцює
Хто  ще  живий  мене  хай  почує

Мирно    додому  нехай  він  мандрує
Прикази  надали  нам  вороги
Ми  ж  не  скоти,  були  ж  як  брати
Скільки  під  ніж  за  царя  можна  йти  ?

Людство  віками  чекає  героїв
Хто  поведе  за  собою  до  бою
Хто  чистий  серцем
Хто  нас  кохає

Тих,  що  життя  на  Землі  ӡахищає
Страшну  війну,  хто  відведе
Вони  не  говорять,  вони  не  лякають
Вони  ж  бо  кордони  не  закривають

Пута  вони  обривають  людські
Ми  ж  бо  не  вівці,  досить  стригти
Ми  родились  для  святої  мети
Скільки  ярмо  це  можна  тягти  ?

Вони  не  тирани,  не  можновладці.
Вони  не  за  себе,  а  за  народ.
Вони  миру  оплот.
Підчас  війни  вони  як  зорі.
І  кожен  з  них,  то  наш  герой.

І  нас  веде  він  за  собою.
Не  заставляє  воювати
Та  кров  людську  знов  проливати
Він  йде  домівку  захищати

Він  сам  іде,  він  серед  нас
А  то  керують  кермачі
Самі  ж  бо  в  бункерах  сидять
Їх  віли  ж  досі  не  горять

Герой  усе  роздасть  народу
Здобуде  у  бою  свободу
Все,  що  було  верне  народу
Націй  різних  більш  не  буде

Лише  добрі  й  щирі  люди
Ми  не  будемо  ділити
Просто  будем  в  мирі  жити
Бо  домівка  в  нас  одна

Планета  Яра  є  вона
Рай  то  наш  є  спільний  дім
І  достатньо  місця  всім
Не  потрібно  нам  царів,  тунеятців  та  банкірів

Досить  кров  людську  вже  пити
За  рахунок  людей  жити
Ті,  хто  зараз  за  кордоном
Хай  ідуть  за  кораблем

Досить  нам  бариг  терпіти
І  Монако  їх  кормити
Можемо  й  самі  ми  жити
І  ресурсів  досить  всім

Не  потрібно  лиш  царів
Хочуть  знову  воювати
Замки  ,  віли  відберіть
І  за  вітром  їх  пустіть.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022

Непрочитанный роман.

Начатый  роман,  не  дочитав,  закрыла.
А  как  же  увлеклась,  начав  читать  игриво.
Знакомый  переплет,  ожившие  странички.
Ты  предпочла  зажечь  одну  всего    лишь  спичку.
Оборванный  сюжет  и  пламя  обжигает.
Все  нити  и  сюжет,  да  й  жизни    отбирает.
Что  то  родное,  увы  бесследно  ускользает.
Не  лежать  ему  на  полке,
Не  затерты  в  нем  страницы.
Вечно  юн,  вечно  сучасен.
Роман  ушел,  он  был  прекрасен.
Кто  то  вверху  его  читал.
Искры  костра  его  обжигали,
Угли  тепло  жадно  вбирали.
Время  его  видно  ушло.
Новые  страсти  и  интерес.
Это  старинный  мир  лишь  исчез.
Вот  й  полыхает  пламя  пожаров.
Мы  й  не  заметили,  что  с  нами  стало.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022

Осінь.

Краплинки  волосинки    з  дощиком  спустила.
Знову  зрання  осінь  коси  розпустила.
Діаманти  з  неба  капають  кап-кап.
Капельки  хрустальнії  з  неба  знов  летять.

Красені  лебеді  привуть  по  воді.
Знов  приходить  осінь  у  своїй  красі.
Землю  напуває  цей  шалений  дощ.
Землю  омиває,  лишнє  забере.

Бурний  знов  струмочок  по  землі  тече.
Кришталеві  коси,  чорнії  очі,
Теплії  ночі  та  рясні  дощі.
Дні  уже  короткі,  час  мов  птах  летить.

Ключі  журавлів  в  небі  проліта.
З  кожним  днем  минають  радісні  літа.
Ніч  приходить  рано  і  бере  своє.
Осінь  нас  з  тобою  манить,  вабить,  зве.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022

Ангел

вірш

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022