| Сторінки (13/1289): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Усі ми - наче бісер у намисті:
То позолота, перли, то кришталь...
Не можемо усидіти на місці,
Тож у вояж! У поетичну даль!
Побачите ви наші переливи:
І перламутр, і срібло, сяйво, блиск.
Все від душі, від серця -- не надриви,
Не вимушеність, не словесний тиск.
Тут кожна з нас - талант, оригінальність,
Цікавий стиль і авторський підхід.
А між рядків сховалась геніальність,
І кожен вірш – це поетичний хіт.
Нагода є прекрасна: показати
Думки глибокі, мрії угорі…
Чи сформувати мудрі постулати…
Тож, сили ВАМ – поважному журі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZSqoYSeM7VY&t=12s[/youtube]
Щоб прогнати тривоги й розпуки,
Та змінити нудний антураж,
Ви хапайте валізи у руки,
І хутчіш - в поетичний вояж.
Хай же рими попутного вітру
Гарні враження в душі несуть!
Всіх емоцій яскраву палітру
Додає вам віршована путь.
Ми команда, натхненням багата!
А таланти - до неба аж-аж!
Почалась поетична регата!
І попереду йде наш «ВОЯЖ»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024
Починає маршрут приміська електричка!
Скільки люду і стільки ж тривог і турбот:
Жінка гроші рахує, маленька сестричка
Утішає маля, що їх тягне у рот.
Дві сусідки розказують свіжі новини:
Хто із ким, і куди, що кому продала?
Інша жіночка поряд (оця, без хустини),
Виділялась в юрбі, видно, не із села…
В метушні зазвучала «Червоная рута».
Оксамитовий голос! Це був баритон.
Вмить немов розчинилась буденна отрута -
У вагоні неначе розвиднівся фон.
За вікном чоловік задивлявся на сходи
І незчувся, як пісня торкнулась зівак.
Бабця поруч штовхнула: «Як ловко виходить!
Мов по радіо! Гарно! Ви справжній співак!»
«Справжнім був я давно!» … й полетіли картини:
«Я - далекої Грузії втрачений син,
Після школи служив. Потім - до України!»
«Оце ж треба таке, то ви ще і грузин?»
«В циркове кілька років топтав я стежинку,
Працював, заробляв чималих грошенят.
В літнім парку зустрів раз свою Катеринку,
З нею разом у парі - уже п’ятдесят.
З «Укрконцертом» поїхав на довгі гастролі,
По півроку скитались по світу в путі,
Я таким був щасливим і дякував долі,
Бо на сцені завжди - наче риба в воді.
Катеринку залишив саму, при надії,
Я писав їй листи, але це все не те.
Як вернувся, то вражений був від події,
Мій маленький Вано робить кроки, росте.
Пропустив головне все: вагітність, пологи,
Перший зуб… І зі сцени пішов назавжди!
Далі рівно стелились сімейні дороги
Вже без пісні… Бо більш не вернувся туди.
Довгий час я не слухав програми, концерти,
В гаражах все життя, хоч солідний вже вік…
Як же важко було і хотілося вмерти…
Ви пробачте, що піснею вас відволік!»
***
Час пройшов, запросила я Важу* співати,
Бо поїздка у серці залишила слід.
Заслужив за чекання достойної сплати -
Аби голос зі сцени полинув у світ.
[i]*Лосаберідзе Важа Іванович – у минулому співак, артист «Укрконцерту»
28.11.2024[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2024
В тісному купе ми сиділи навпроти,
Тікали у даль цегляні теракоти,
Світилися цятки – нічні ліхтарі,
Мов зорі, – прикраси вечірній порі.
Мінялися різні у шибці картини:
Вкривалися снігом поля-скатертини.
Я бачила зморшки свої, сивину,
А той пасажир себе гриз за вину.
Майбутнє здавалося купою гною,
А він жив минулим, а він жив війною.
В думках ще снувався від вибухів дим,
Та як розпочати розмову із ним?
В ту мить на весь голос хотіла волати,
Та чи зрозуміють цю сповідь солдати?
Безглузді дрібниці…. І злість облила,
Бо скаже хіба що: «Ти гониш, мала!»
Знецінить умить всі тривоги, проблеми
А може, доводити буде дилеми?
Наш потяг по рейках розкреслював сплав,
Я вся нервувала, а він лиш мовчав.
Так важко, коли всі зникають надії,
Росою мої заіскрилися вії,
Лились градом сльози на сіре пальто, -
Ридає душа, та не бачить ніхто…
Я плачу навзрид, а йому все байдуже,
Чи є в тебе серце? Скажи мені, друже?
Як вічність, триває німа темна ніч?
А він все дивився у далеч узбіч.
Весь час розминались зустрічні вагони,
Мабуть, в спілкуванні були перепони,
Чекала даремно: все так, як завжди
Кому яке діло до тої біди?
Я втратила час, як пісок по крупині…
А він лиш поправив наплічник на спині.
Ми їхали далі… куди і відкіль?
І мовчки везли свій прихований біль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
Букет побажань вам від щирого серця,
Хай множиться щастя, панує скрізь лад.
Сіяють коханням лиш очі-озерця,
Ступайте вперед й не дивіться назад.
Хай сни розмалюють життя в різні барви,
В прекрасні моменти і зустрічей вир.
Достойні - одержать заслужені лаври,
Стабільним хай стане серцевий пунктир.
Нехай Перемогу здобудуть солдати,
Триматимем дружно за них кулаки.
Обійме синочків усміхнена мати…
Відновиме все! Ну ж бо, до толоки!
Поля розміновані всієм хлібами,
Відновимо місто і кожне село.
Нехай на весь світ засіяють гербами
Краї звідки воїни вигнали зло.
29.11.2024 (Інна Рубан-Оленіч)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
На зміну осені зима,
Ми подих вже її відчули.
Було тепло, було й нема,
І тільки Осінь йде в минуле.
Було тепло і грози й грім,
Нам листя падало під ноги.
Та все пройшло і справа в тім,
Зима ступає на пороги.
Усе пройшло, як падолист
Дощем прибило до причала,
В Зими до знищення є хист,
А Осінь плакала й мовчала.
В Зими до витівок талант:
Мороз, відлига, завірюха…
І тільки Вітер-музикант
Її закони чемно слухав.
[i](Вікторія Ковтун - Інна Рубан-Оленіч)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024
Випадково, у салоні стрілися красуні,
Разом довго тестували маски і шампуні,
Та одна на зустріч слушну, мала власні плани,
Леститися й дарувати різні знаки шани.
Цілувала Зима Осінь у вуста багряні,
Сукню кольору марсала, кучері моркв’яні,
Осінь довго не сприймала пристрасну увагу,
І тактовно відхиляла фонову повагу.
Сніжним блиском малювала вустонька гарячі,
Ніжно в пудру маскувала жовте листя-патчі,
Льодом вправно фіксувала рудуваті пасма:
«Нащо хною фарбувалась? Адже, личить басма…»
Цілувала Зима Осінь, наче рідна мати,
Дуже пристрасно благала, трішки подрімати,
Обірвати все лахміття, одягти сорочку,
Лягти долі і заснути, мовчки в холодочку.
Мала осінь, як то кажуть, незавидну вдачу,
І поставила на місце подругу ледачу:
«Хочеш снігом забілити, теж знайшлася Барбі?
Я ж - щоденно працювала, ось - в яскравій фарбіІ
Вчасно договір уклала із яскравим сонцем,
І контракти підписала з вітром-охоронцем,
Суперечку довести нам щоб до хеппі-енду,
То із груднем вже оформлюй, з першого, оренду!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024
Ми гідні, після бою мати волю,
Бо кров’ю вже заплачена ціна,
Назустріч щастю мчатися по полю,
Бо вже між злом змурована стіна.
Вже на кістках зростає покоління,
А совість чиста від сирітських сліз,
Свідомість-фенікс із іскринки тління,
Летить у вись і тягне щастя віз.
А кожен з нас по крихті, по крупині,
Формує світ, і крутить часу плин,
І зрозуміло навіть і дитині,
Що у народу шлях лише один.
Вперед! В майбутнє! В Гідності і Славі!
Від пращурів у найдружніший рід!
Аби усі у молодій державі
Зробили кращим наш реальний світ!
21.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Так траплялось у всі покоління,
Із глибоких і сивих віків,
Із маленького вуглика, тління,
Зло зростало у зграю вовків.
А все, звички малі та невинні,
А все, вади, або тяжкий гріх,
А все, оди брудному лушпинні
Та всередині ж скарб не у всіх.
А все, пристрасні заздрості-жаби,
А пихатість , а зверхність? Ганьба.
Підлабузництва дикі масштаби,
Де, крім гнилі – нічого нема…
У такому жорстокому світі,
Небезпечно зробити і крок,
Хоч ідеш по ясному просвіті -
Все ж наробиш своїх помилок.
21.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Все ж, золотий у мене чоловік,
Зі мною ж так не легко, просто жах,
В той час, як він крокує по землі,
То я – літаю, десь у небесах…
Коли він повертається у дім,
То не берероботу на поріг,
А в мене завжди: в дощ, у сніг, у грім,
Думки - в мистецтві, аж збивають з ніг.
Концерти, презентації, книжки,
Конспект, уроки, поурочний план.
Зі мною завжди топчеш всі стежки,
Такий от, ти у мене - Магеллан!
Вирішує питання всі мої:
Така підтримка - мов міцна стіна,
І у душі співають солов’ї –
Що любить і що в нього я одна.
Він першим слухає мої пісні,
Привозить мені бісер для картин,
Він гладить по щоці мене вві сні…
Люблю його! У мене він один.
Підтримує мене скрізь і завжди:
Знімає виступ, чай без цукру п’є,
Плече підставить в час незгод, біди,
Так цінно - один в одного ми є.
Терпляче тягне далі тятиву,
Коли у мене, десь між хмар політ:
«Ти ж знаєш, що тобою я живу!
І знаєш, ти для мене – цілий світ!»
18.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
Тисяча днів тому,
Добре ще все було,
Вибухів бахрому,
Згадує те село,
Першим, що на путі,
Стріло смертей потік,
Крапкою у житті,
Став двадцять другий рік.
Згадує лиш пустир ,
І уціліла піч,
Як у селі був мир,
Зараз - чорнюча ніч.
Стогнуть, бува, вовки,
Між попелищ, руїн,
Місце ж було віки,
Краще усіх країн.
Стежка вузька між вирв,
Цвинтарем повела,
Наче, усе з’їв вир…
Більше нема села.
Стихло все, що гуло,
Спинено тут чуму,
Добре ж усе було,
Тисяча днів тому…
19.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
НАЙнаївніша, бо вірю у дива,
Навіть в мить, коли надій немає,
НАЙтерплячіша, а значить я жива,
Балансую… Світ мене тримає.
НАЙдобрішою, мене назвуть, часом,
Ображатися, шкода, не вмію.
Чіткі межі бачу між добром і злом,
Сподівання у душі лелію.
НАЙазартніша, неначе в казино,
Обертаю долю безупину,
Ой, яке ж воно терпке хмільне вино!
То під дих улупить, то у спину.
Та не вчить мене життєва карусель,
Від безумства не врятують ґрати,
Майже впевнена, що з виходом тунель…
НАЙнаївніша… ну що сказати?
13.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Біжить вітер по вільному степу,
Наче коні гривасті удаль,
Мов потрапив табун у халепу,
А чи вкрав золоту пектораль.
Під копита згрібає каміння,
Вихор в небі малює дива,
Пропускає крізь себе проміння,
Й хилить стебла засохла трава.
То гуде, то на мить відпочинок,
Наче хмар забавляє вгорі,
Вдаль відносить мільйони піщинок,
У обдертім своїм рукаві.
Ковила, мов розчісує вуса,
Вдалеч котиться шуму луна,
А осіння трава світло-руса,
Наче кобзи тривожна струна.
Так лунає мелодія степу,
Тиха дума старих козаків,
Про Хмельницького і про Мазепу,
Із забутих далеких віків.
[i]17.11.2024 (Інна Рубан-Оленіч)
Картина "Мелодія степу". Художник Олег Шупляк.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Не коштовність, а тільки дрібниця,
Але їй я складаю хвалу,
Непримітна мала таємниця,
Що тримає весь світ на плаву.
Катастрофа доби мезоліту -
Якби, якось, в єдиний момент,
Розстібнулись всі ґудзики світу -
Це глобальний би був інцидент.
Кожен ґудзик - неначе кохання,
Почуттів невідомі світи,
Якщо втратив - надія остання,
То такого вже більш не знайти.
Вибираємо їх по фасону,
Вдалий розмір, приємний окрас,
Неповторну у світі персону,
І єдиний на все життя раз.
Бережіть - ненароком буває ,
Як сюжет для палких мелодрам,
То петельки, де треба, немає,
Або, ґудзик валяється сам.
17.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Моє ім’я – мелодія безцінна,
Моє ім’я – немов смачний нектар,
Моє ім’я- як вишукано – Інна!
Моє ім’я – коштовність, витвір, дар…
Бо Інна – це бурхливії потоки,
Життєвої нестримної ріки,
Бо вже минули ті часи і роки,
Як мали це ім’я чоловіки.
Тепер у нас та чоловіча сила,
Енергії чіткий орієнтир,
А у душі така ж привітна й мила,
Чуттєвості п’янкий, шалений вир.
А ще, талантів джерело невтомне,
Бо творчість – ще одне її ім’я
Ненависть – щось для неї непідйомне,
А найцінніше – рідні і сім’я.
10.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
Хати біленькі, віконця -зіниці,
Дивляться нишком в незвіданий світ,
Мають у стінах свої таємниці,
Мріють про різний життєвий політ.
Десь живе дружна весела родина,
Десь – одиноко зітхає журба,
Та захищає усіх Берегиня -
Матінка Божа й старенька верба.
Тихо співала вона колискову,
Віттям зеленим стіну обняла ,
Зорями виклала в небі підкову,
Щоб добра доля була у села.
Хай, як дзвіночки, сміються малята,
А на весіллях танок, наче вир,
Щастям, достатком, хай повниться хата,
І запанує омріяний Мир!
12.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024
Добро творити – нелегка наука,
Лише єдиний вчинок – не добро,
Чекати похвалу з завзяттям крука,
Аби приклеїть ще одне тавро?
Добро творити – це не випадковість,
Крутий і кам’янистий довгий шлях,
Аби дізнатись: є у тебе совість?
Чи лиш обгортка блиску на шпилях?
Закон життя: для всіх - чеснот не стане,
Гірка буває плата за добро,
Ще твоє «добре», є комусь «погане»,
Таке, що аж вип’ячує нутро.
Мораль така: живіть з добром у серці,
Робіть добро для себе, а для всіх,
Коли тебе підтоптують під берці,
То навіть огризатися не гріх.
Змінити світ хотіли всі від разу -
Та не вдалося, як тут не крути…
І не забудь таку розумну фразу:
Як поруч добрі – то будь добрим ти.
14.11.2024 (Інна Рубан-Оленіч)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024
Я «виросла на сцені» і тут моє життя,
Танцюю і співаю та й граю допуття,
Навчаю (як бажають), учусь – коли є час,
І хочу дарувати таланти всі для вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
Якщо навколо справи і турботи,
Рутинних буднів монотонне тло,
То хочеться скоріше із роботи,
У рідне повернутися житло.
Тут навіть стіни батьківського дому,
Дають наснагу силу і тепло,
Стирають смуток і долають втому,
Нагадують усе, що тут було.
Моїй, життям мурованій фортеці,
Віршую оди, як там не було,
Та я тут почуваюся в безпеці,
Де мої рідні і моє село.
Свою оселю я в душі лелію,
Моє гніздечко із духмяних трав,
Бо навіть люту бурю і завію,
Ласкаво твій поріг мене стрічав.
Помешканням пишаюся у свято,
За образами клечення на храм,
Любистком і канупером завзято,
Заквітчую прозір віконних рам.
Так затишно і просто у будинку,
Де зберігає піч багаття роду,
Приємно тут… хоч на якусь годинку,
Відчути нить, від себе - до народу.
О, рідна хато! Прихисток! Спасіння!
Дитинства остів! Стін безмежний світ!
Рятунок від біди і потрясіння!
Орієнтир в житті на сотні літ!
12.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
Як була я молода…
Наче вчора - ото да!
Ще ж не сиплеться пісок,
Каже Гогі: «Самі сок!»
Та вернемось до зерна:
Довго вчилась, як дурна,
Вік живи, дипломи май -
А тепер - хоч в карти грай.
Як була я молода,
Епатажна і руда!
Зараз, чули новину?
В блонд ховаю сивину.
Брови, вії і вуста,
Навела - і красота,
А тепер для цих картин,
Піде близько трьох годин.
Як була я молода…
Але старість – не біда,
Буду спритно, як оса,
Витворяти чудеса.
10.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
Закрутився світ, мов калейдоскоп,
У шалений вир підхопив усіх,
Линув навкруги дивний ритм синкоп,
Та звучав дзвінкий і веселий сміх.
Юнок молодих захопив танок,
Жару піддавав юний сопілкар,
Від тієї гри, аж зів’яв вінок,
Бо звучав бемоль, а коли – бекар.
Танцювали всі, хто і як умів,
Зразу падебаск, потім обертас,
Розпашілий кум на струні повів
Й нескладний мотив підхопили враз.
Вітер розвівав хустки і стрічки,
Мерехтіло все іскрами клейнод,
Барвами цвіли білі сорочки –
Запальний гопак танцював народ.
[i]
/ надихнула картина Наталії Папірної. «Український танець». 2011. Полотно, олія[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
«Швидше допоможи, заглянь у антресоль,
Височенько лежить скарб старих парасоль:
Ось, найперша, мала - фіолетовий край,
Викидати в смітник, чи бери та латай?
А блакитна яка! Гарна і дорога!
Але списом стремить її спиця туга.
А барвиста була так модна, аж край,
Не носити ж тепер, хоч бери й викидай.
А ось чорна, її взяли в слушний момент,
Як по зливі ішли на великий концерт…
«А потрібна яка?» Я притихла на мить:
«Якби та, щоб змогла від війни захистить.»
05.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024
[i](подорож у майбутнє)[/i]
Хто б знати міг? Природа все ж сильніша,
А ждали катастроф і потепління,
Планета стала, як зразкова ніша,
Де цінності, здоров’я і прозріння.
У озері, мов у кінотеатрі,
Окрім зірок, блокбастери, сюжети,
А на долоні, як на дивній карті,
Усе, й навіщо древні інтернети.
Забули вже усі про ворожнечу,
Немає війн, ні заздрощів, ні болю,
І змалечку виховують малечу:
Любити рідних, Батьківщину, волю.
29.10.2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Почорнів золотарник, посох звіробій,
Немов ковдра колюча жорсткі спориші,
Так осінньо стає на самотній душі,
Листя з вітром вступило в останній свій бій.
У багряне стікає руда акварель,
А по шибці - роси мовчазна течія,
Знов у літа й зими у бою нічия,
Жовтень далі ступає на вищий щабель.
Меланхолія стеле туманний кожух,
Лише квітів осінніх живі пелюстки,
Одягли на голівки барвисті хустки,
Просто осінь іде і не стишує рух.
29.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
Тепер вже разом… Дві самотні тіні
Сплелися у химеру назавжди,
У щирому, невинному тремтінні,
Точнісінько все так, як до біди.
Далеко десь лишили співи, танці,
Яскраві квіти, запашні поля…
У сутінках зустрілися обранці,
Навік над ними стиснулась земля.
У потойбіччі є про що згадати,
Думками пережити кожен крок,
Здолати легко найміцніші ґрати,
Але живим (у інший світ) – замок.
Музичні кришталеві переливи,
Сріблястий шелест ніжної струни,
Мінором обперезані мотиви,
Відсунули з печери валуни.
До Стіксу довели чудесні звуки,
І переправили далеко, в інший світ,
Допомогли долати горе, муки,
І, якось, пережить душевний гніт.
Уже він був тут, там де грішні плачуть,
Благав, щоб повернути все назад,
Молився, плакав, нарікав на вдачу,
Як здійснював пекельний променад.
Все марно… Не лишилося і тіні…
Розбита ємність мрій і почуттів,
Надія на тоненькій волосіні
У прірву впала … Розпач, біль і гнів…
А жити далі не було вже сили,
Без змісту йшли хвилини і роки,
Вакханки тіло кров’ю оросили,
І зник у хвилях древньої ріки.
Тепер вже разом…
28.11.2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
Бажаю рожевих світанків,
Рослин у багряній красі,
Погожих золочених ранків,
Червоних квіток у росі.
Бажаю прозорого неба,
Блакитних, повітряних мрій,
Оранжеві промені з неба,
Торкнуться густих чорних вій…
Хай сіре все - буде яскравим,
А морхле – зеленим, живим,
Нехай синьо-жовтими стануть,
Для нас Перемога і Мир…
27.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
Перлиною в альпійському смарагді,
І білим лебедем між кам’яних вершин,
Мабуть, єдине місце із мільярдів,
Де Нойшванштайн спиняє часу плин.
Ще вище він від батьківського замку,
Пишніший, більший в декілька разів,
Гірську оздобу і небесну рамку,
Задумав Людвіг замість тисяч слів.
Щоб описати відданість і щирість
Таланту Вагнера, (бо Ріхард – як взірець),
Данину часу, а чи Божу милість,
Звів король замок – музиці вінець.
На стінах давні ожили картини,
Історії із опер ожили:
Валькірії здіймаються з рутини,
І Лоенгрін, і битви, і бали…
Бо Нойшванштайн – немов небесне світло,
Бо цей палац – цінніший за скарби,
Щоб розкішшю і шармом все розквітло,
Усе віддав би Людвіг, та якби…
Його щоб не вважали божевільним,
Щоб музика лунала на весь світ,
Щоб жив мистецтвом і лишався вільним,
Не зупинивсь його стрімкий політ…
* Там хвилі колисали таємницю,
Рвав простір навпіл лебединий крик,
Сильніший він за грім і блискавицю,
Навіки Людвіг в озері тім зник…
[i](Світлини автора)
Палац Нойшванштайн є колишньою резиденцією останнього короля Баварії Людвіга II, і був побудований на його замовлення на знак пошани до Ріхарда Вагнера. Людвіг ІІ увійшов до історії як меценат великого композитора Ріхарда Вагнера та своїми архітектурними проєктами, яким притаманна гігантоманія, за що отримав прізвисько Божевільний Людвіг. Стіни замку повністю розписані сюжетами з опер композитора. Сучасники короля одностайно засуджували його за розтрату грошей на будівництво. У 1880-ті роки його визнали божевільним. За два дні по тому Людвіг потонув в озері біля власного замку Берг. Обставини загибелі короля і його лікаря, що потонув разом з ним, залишилися остаточно не з'ясованими.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024
На полиці магазину ,
У жовтневу світлу днину,
Жовтобокий, наче туз,
Розмірковував гарбуз.
«Пощастило: хіт сезону!
І мою круту персону,
Щоб піднять адреналін,
Заберуть на хелловін.
Переймаюсь за дружину,
Десь махнула на чужину,
А вернутись у ці дні –
Дині вже не по ціні.
Зате, діти – огірочки,
Старші й менші сини й дочки,
Підростають потихеньку,
В ящиках чекають неньку.
А кума моя, квасоля,
(ой лиха у неї доля),
Цього року не вродила,
Й докупитися несила.
Зате, сваха бараболя,
Справжня королева поля,
Хто трудився, у цю мить -
Може всіх озолотить.
Ну, а як же без друзяк?
Гоп-компанія й буряк,
Мабуть всі вже похмелились,
Щоки он зарум’янились.
Морква стала вже не та,
Збільшила свої вуста,
І підкреслила акцент,
На оранжевий пігмент.»
Біб – (заморське фасування) -
Це інстанція остання,
Всіх навколо об’єднав,
Щоб гарбуз не сумував.
Буде все у них по-моді:
Не печуться на городі,
А чекає їх тепер,
Світло й кондиціонер.
Родичі всі гарбузові
В супермаркетській обнові
Із полиць, з усіх кінців,
Ждуть голодних покупців.
27.10.2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024
Циганку стріла на дорозі,
Я навесні, я навесні,
Як водоспад чорняві коси,
Очі ясні, очі ясні.
Яскрава сукня, кольорами,
Так і бринить, так і бринить,
Ти нагадай щасливу долю,
Мені в цю мить, мені в цю мить.
Візьми скоріш мої долоні,
І подивись, і подивись,
Як долі лінії плетуться,
Злітають ввись, злітають ввись,
Немов багаття язиками,
Так обпіка, так обпіка,
Бери всі гроші, ось тобі
Моя рука, моя рука.
Наворожи мені, циганко,
Любов без зрад, любов без зрад,
І запали десятки в небі,
Зірок-лампад, зірок-лампад,
Зроби моє життя барвистим,
Як рукава, як рукава,
Нехай здійсняться неодмінно,
Твої слова, твої слова.
25.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
Люблю хризантеми в осінній красі,
Півсфери розкішно-барвисті,
Блищать пелюстки у ранковій росі,
Немов у коштовнім намисті.
П’янкий аромат у довічний полон,
Ув’язнює кожну людину,
І змушує низько, немов до ікон,
Вклонитися і на гостину.
У царство яскравих, живих кольорів,
У танець небачений досі,
Запрошують квіти, бо ще не згорів
Їх цвіт в золоту, теплу осінь.
21.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
Десь далеко, на початку світу,
На Олімп упали небеса,
Благодатну і теплом зігріту
Древню землю вкрили чудеса.
Там звучать сиринги і кіфари,
Плаче-стогне змучений Орфей,
Линуть світом гімни і фанфари…
Скрізь античний ожива музей.
Знов трагічні ролі Мельпомени,
Талії легка й весела гра,
Олімпійський смолоскип спортсмени
Запалили й тихо догора.
У полоні рухів Терпсихори,
Мов багаття – танцював весь світ,
Всі Атланти і Каріатиди
Кам’яні, немов знялись в політ.
Дивувались цьому смертні люди,
Не збагнуть, у чому ж уся суть?
Невже знову Зевс тут править всюди?
Одна мить - і міфи оживуть…
Безкінечні, кручені меандри,
Наче відголоски тих часів,
Кличуть знов у невідомі мандри,
Міфів світ і фантастичних снів.
14.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
Ба, бо бу бі!
Це не магічне таємне закляття, це не рядок з розспівки, це не транскрипція іноземної фрази, чи якась нісенітниця… Це моє відкриття! Можна декларувати патент авторського права на цю фразу. Одного разу вона мене майже врятувала від солодких неприємностей.
Це було давно. В той час я, мабуть, була старшокласницею, чи може і ліцеїсткою, але літо (як завжди) проводила вдома. Вставати рано на зорі – це не про мене. Зранку, я дуже любила поніжитися у постелі і додивитися всі сни, які були запрограмовані на сьогодні. Не сама я така лежибока, Іра мене в цьому переплюнула у багато разів. І от коли татусь і матуся порозходилися вже по роботах, бабуся Галя починала нас будить протяжною фразою, яка від порогу наближалася все ближче до вух: «Девушки, уставайте, бо вже уремня!», «Снідання вже замерзло!», «Уже гуси кричть на весь двір!», «Чи ви до обіду спать будете?», «Он уже (хтось із сусідів), із лавки вернувся, а ви спите!»
З надцятого разу ми все ж нехотя прокидалися і починався черговий день літньої монотонності.
Пасти гусей, нарвать кролям, з’їздить по хліб, доварить борщ і т. д. – це входило до обов’язкової програми, але вільна програма була ще насиченішою: принести, віднести, погукать, переказать, завернуть, нарвать, помішать …схожих бліц-завдань було в кілька разів більше.
Так одного разу бабуся попросила перенести у хатню кухню з літньої миску з варенням, яке потрібно було ще доварити. Я і поспішила. Варення було не багато, наче яблучне, ну миска ж наче найбільша, яка у нас була. Я схватила ношу, (не важко, тільки руки розставлені, наче обнімаю вікового дуба), вийшла на вулицю, плечем защипнула двері ( я таке практикую, то ногою відкриваю, то плечем закриваю, а що робить, як руки зайняті, не зубами ж), перебігла через двір до порогу і тут почалося найцікавіше.
Двері у хату пофарбрвані у синє з намальованими білими прямокутниками складалися з двох половинок. Обидві відкривали тільки тоді, як заносили столи на храм, а зазвичай, в одну половинку заходили і виходили всі. Хоч було вузько, але поміщалися і ніхто на зачіпався. А тут я із алюмінієвою мисякою, яку у хату заносили тільки на свіжину, і то бочком, а ще той факт що у ній було варення і рази ускладнював ситуацію.
Відкривати обидві половинки дверей, мені навіть в голову не приходило, бо коли не спробую, то закрашено, або сили немає вкерувати залізячкою, яка їх тримає. Треба було виключати функцію «Місія нездійсненна» і перти напролом, наче верблюду у вушко голки. Я вже відкрила двері, вже перекособочила ту миску, так щоб і варення не розлить по хаті і вперти якось її у приміщення, а тут на порозі бабуся, яка дуже хотіла мені допомогти. Варіантів два: або варення виллється на поріг, бо бабусі на голову. Тут у мене і з’явилася спонтанна фраза: «Бабусю, одступіть, БО Буде Біда!», та пролунало тільки : «БА! БО БУ БІ!»
Бабуся продовжувала стояти на місці, дивилася на мене здивованими очима і мабуть хотіла згадати, чи чула вона коли небудь такі матюхи? А тоді протяжно запитала: «Шо? Шо ти кажеш?» . Розвернулась і пішла, а я теж пішла за нею по тряпку щоб витерти варення з порогу. Коли вже була «Місія виконана» ми довго сміялися з «БА! БО БУ БІ!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024516
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024
Той спогад з дитинства запав мені в душу,
Прабабці старенької мудрі слова:
Коли від хлібини окраєць відкушу -
«Не можна! Бо хліб - усьому голова!»
Чи скибка зі столу впаде, ненароком,
Його прабабуся підніме назад,
Тоді поцілує моргне своїм оком:
«Ви хліб бережіть, щоб у домі був лад!»
А після обіду, всі крихти зі столу,
Збирає у жменю, мов цінні скарби:
«Не дай Бог, впадуть у помиї, додолу!
Ніколи у світі ти так не роби!
Як пухли в тридцятих, голодні вмирали,
Стогнало від жаху і місто, й село,
Крихти ті, колись, нам життя врятували,
Не стало б мене - то і вас не було б».
Довіку тепер пам’ятати я мушу,
Прабабці старенької мудрі слова,
Той спогад з дитинства запав мені в душу,
Святий заповіт: хліб - всьому голова!
16.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024
Мрія ще з юності – мандри країнами,
Гори високі й глибокі моря,
Чи наодинці, удвох, чи родинами,
Хай зустрічає ранкова зоря.
Міст кам’яних стародавня рапсодія -
Листя сухе по бруківці летить.
І музик вуличних дивна мелодія,
Чарами й сенсом наповнює мить.
Вабить осінніми днями романтика,
Кава духмяна й ранковий туман,
Ввечері - світло старого ліхтарика,
Зорями вкритий небесний жупан.
Мрія ще з юності – досі незвідані ,
Нові країни й незнані місця,
Мандрівники, що захопленню віддані,
Прагнуть її скуштувать до кінця.
14.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
Так манить до себе незвіданий світ,
Цікавлять наскельні скрижалі,
Минуло. Не злічиш епох і століть,
А тягне все далі і далі…
Де скарб таємниць, де початок життя,
І де нульова світла днина,
Вінець еволюції та відкриття:
«З’явилась розумна людина».
Печерне буття, і добутий вогонь,
Знаряддя, (аби в допомогу),
Тепло материнських шершавих долонь,
І перші зразки діалогу.
«Агов!» і вказівка на тих антилоп,
Що паслися біля оселі…
Для них не страшний і всесвітній потоп,
Бо їх залишили на скелі…
Там мужні мисливці у хутрі тварин,
Нашкрябаний план полювання,
Вже вимерлі види тодішніх звірин,
Співпраця там і спілкування.
На стінах печерних натягнутий лук,
Он, мамонтів стадо в долині.
Прицільна стріла із напружених рук
У здобич летить і донині.
А біля багаття родина уся,
Майструє мотики й сокири,
І внук переймає там від дідуся
Прості барабанні пунктири.
Без поспіху плинув розміряний транс,
Складались прості ритуали,
Бо час із первісних людей зробив нас,
Щоб людства шляхи пам’ятали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dHqXkgEd8AI[/youtube]
Духмяні пахощі багряного цвітіння,
Сухого листя неповторний аромат,
У час чарівного жовтневого жовтіння,
Кличе учителя шкільний осінній сад.
Ти відпочинь, від зошитів, уроків,
Конспектів … та не вистачає слів,
Скільки всього, за ці десятки років,
Шкільних буденних і рутинних днів.
Скільки очей доптливих, байдужих,
А скільки доль, як скульптор ти тесав,
А скільки перемог слабких і дужих,
А таємниць, що ти не розказав.
Скільки тривог і скільки дистанційних,
Щастя мети, яку ти досягнув,
А скільки їх відважних і надійних,
Всіх тих, що на уроці надихнув.
Скільки пригод і кожен день приколи,
На одній хвилі мрії, почуття,
Ці миті не забудуться ніколи ,
Бо вчительство – це й є твоє життя.
Нехай цвітуть веселково жоржини,
Звучать потоки щирих вдячних слів.
Ви світочі для кожної дитини…
Отож, усіх зі святом вчителів.
04.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
Стара шкахва… Не шафа, не шкаф, буфет, сервант, чи ще якась видумана назва. Її називали шкахвою і ніхто ні разу її ні з чим не переплутав. Мабуть жоден елемент меблів не заслужив такої уваги, щоб про нього щось писали.
Старезна… Їй може років сто, може менше, але іншої такої я ніколи не бачила. Кажуть, коли до дідуся і бабусі приїздили в гості - чернігівські свати, то привезли її, а до того вона була прикрасою городського будинку.
То не просто шкахва, а ціла гора цікавинок і секретів, бо коли до неї підходиш, то обов’язково щось для себе можна знайти. Багато шухлядок, які ми називали стОлики, поличок, дверець, за склом і без.
Шкахва стояла на видному місці у першій хаті (кімнаті), між вікном і дверима в залу. Над нею ікони у вишитому гладдю рушникові, тому тільки заходиш у хату, очі так і тяглися подивитися в той бік.
Захованих за дверцями скарбів було не видно бо з обох боків там були фотографії внуків (тобто нас): то ми в садочку, то на сцені, то зовсім маленькі на чорно-білих світлинах, то доросліші на кольорових.
Інші старезні фотографії лежали на нижній полиці в такому ж старому здоровому альбомі. Точніше у обгортці – товстій картонній палітурці обтягнутій чимось схожим на сіру шкіру. Всі фотографії там були насипом. А як же інакше? Не було ж такого дня, щоб ми його не витягували і не роздивлялися. Цікаво було знайти маленьку маму і тьотю, яким ми могли ідентифікувати на кожній світлині, а ще подобалося розглядати гуртові весільні фотки, яких було так багато. А на них дивні високі начесані зачіски, незвичні весільні сукні, серйозні свідки та гості. Розбирали кручені вицвілі почерки на звороті, де підписаний рік і кому «на довгу напам’ять» від кого.
Біля альбому ще було кілька зразків актуальної для нас літератури: обтріпана книга народних казок, яку важко було удрать навіть коли читати навчилися, бо не по-нашому написана; набір аркушів із зображенням птахів, які після кожного перегляду мабуть, відлітали у теплі краї, бо згодом їх зовсім не лишилося, та я запам’ятала тільки «дрофу», бо більше ніде не зустрічала ні назви, ні зображення. Туди ж клали книжки привезені з Криму, які читали, коли присипали Іру: там і «Почемучка», і «Айболіт», і «Бармолей»… Там ще було кілька рядів товстих книжок, та стопки газет та ми на них навіть не звертали уваги. Нижче на поличці лежали клейонка, яку застілали тільки на храм на великий стіл та торби, які ми брали, коли ходили в лавку по хліб.
Ліворуч і праворуч імпровізованої бібліотеки за двома дверцями було те, що цікавило мабуть тільки бабусю: мука, манка, гречка, рис, геркулес, пшоно та інші крупи та макарони, а ще цукор, крохмаль, сухарі…і всяка всячина, яка інколи розтрушувалася, коли бабуся поспіхом щось готувала.
Над трьома дверцями було по шухлядці, у кожної з яких було своє призначення. Звідти нічого ніколи не зникало, хіба що додавалося. Навіть коли там прибирали, то витрушували тільки пил і сміття, а все інше старанно складали на свої місця.
А чого там тільки не було! Дідусеві рибацькі снасті: донки, резинки, леска, крючки, грузики, поплавки. Гвіздочки, болтики, гаєчки, шурупчики, лампочки, залізячки, пластмаски, скляночки, дуже потрібні, хоч ніхто ними не користувався. А ще наші фломастери, олівці, ручки, стирачки, підстругачки, пенали, закладки, іграшки, розчіски, резинки і заколки, лаки і помади… Нитки, котушки, мотузочки, ремінці. Швайка, яка була потрібна, коли лущили качани. Коли ми прибирали на шкахві то важливо було все у шухлядках розмістити так, щоб вони закрилися.
Якщо у двох перших шухлядках десятиріччями було одне й те саме, то у крайній було найцікавіше. Там ховали гостинці і тому щоразу звідти віяло приємним ароматом то яблук чи мандарин, які приносив кум Щур, то сушеними шкірками з цих же мандарин, які зберігалися там, щоб придобрити самогонку. Часто там були цукерки «Наталка Полтавка», або вафлі, які привозила баба Зозулиха з Пирятина, коли приїздила оброблять город, та навідати хату, яку так і про дала за «доняри». На газовому в магазині бабуся купляла нам повітряний рис та пачки печива, у центрі в магазині купляли то пряники, то бублики, то м’ятні цукерки то «Прем’єру». А як коли ми частіше навідувались і ніяких запасів я не находила, то ішли в хід чорні сухарі з нижньої тумбочки, які мені й до цього часу кращі всяких делікатесів. У цій же шухлядці у двотисячних лежали «Журавлики» в блакитних обгортках, які Андрушка хотів викинути «за делі».
Верхній ярус шкахви теж мав троє дверець. За першими: документи, купони, серветки, календарі чайничок із сервізу з ручками, які пишуть, окулярами, крючком для в’язання, голками та різними квитанціями. Коли потрібно було щось звірити, бабуся гукала: «Іване!» і дідусь, як справжній діловод у купі цінних бумаг швидко знаходив ту, яка треба. Трохи нижче зубні щітки та пасти, пахучі мила та «Тройний одеколон» і багато сірників. Із середньої дверцями смерділо ліками. Там були вони від усіх болячок у різних слоїчках, баночках, тюбиках, блістерах. Найбільше там було цитрамону, бабуся ним лікувалася при головних болях. А ми часто витягували звідти аптечку, щоб потягнути з неї сіточки, з яких робили капронки.
За крайніми дверками зберігалися чарочки різної ємності, стакани, ключ та кришки для консервування, кантур, інколи, пляшечка, яку бабуся приховала для гостей. А ще сухі дріжджі, ізюм на паски. Жовтий і червоний барвник, а ще дюшесова есенція, які там зберігалися, були просто необхідні на храм, або як приїжджали ми. Тоді солодку бовтану воду споживали, як корова воду, бабуся не встигала колотить, а дідусь, носити воду з колодязя.
Зверху, куди так з першого разу не дотягнешся стояли шампуні, дихлофос від мух, та інші баночки. Хоч туди всі і дивилися, та бачили тільки маленький будиночок будильника, за яким жили всі у цьому дворищі.
Інколи шкафа слугувала столом. Можна було там помалювати, покласти книги та косметику. Дідусь часто вдягав окуляри сприрався на лікоть і уважно читав рецепти ліків, календар, чи варвинську газету. А ще повагом і неквапливо відривав прямокутник газети, набивав махоркою, слинив, приклеював і йшов у коридор, або на вулицю кадить свою смердючу соску.
Ціла скарбниця цікавих історій і спогадів дитинства залишилося на дні шухляд старої шкахви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023380
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
Мій Герой без імені та статі,
Як же вас багато на війні!
Мужньо ставить хрест на супостаті,
І неволі твердо каже: «Ні!»
Мій герой серед зими в окопі,
Без води та і харчі цвілі…
Ворог, наче мошкара в окропі
Стогне, коли ти з ним на нулі.
Мій Герой катований в полоні
Спектр тортур, випробувань і біль,
Не покаже сльози він солоні,
Тільки воля його суть і ціль.
Мій Герой в лікарні гоїть рани,
Поспішає стати на протез,
Бо не зникли світові тирани,
Треба нищити… З ногами, або без.
Мій Герой… Де він? Ніхто не знає.
Десь в посадці тліє лиш кістяк,
А його ж живим сім’я чекає,
А як ні - то вже хоча б і так.
Мій Герой в землі, у домовині,
Чи то доля, чи проклятий час,
Лиш портрет залишився дитині,
Хай із раю молиться за нас.
Мій Герой без імені та статі
Як же вас багато на війні…
Мужньо ставить хрест на супостаті,
І неволі твердо каже: «Ні!»
01.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QpMBD8fuXAU[/youtube]
Між книжкових полиць,
де скарби таємниць,
Розташовані за алфавітом,
В тишині між рядів,
мов планетами снів,
Дивні феї керують цим світом.
Знають дивний секрет,
між книжок і газет
Як же швидко всю суть відшукати?
Щоби мати знання,
не блукать навмання,
Спонукають, ще більше читати…
Нехай квітне кермек
для фей бібліотек
Хай життя буде наче в романі,
Осінь озолотить,
пісня світом летить,
Щоб були ви щасливі й кохані.
Чи маршрут майбуття,
або мудрість життя,
Ви підкажете всім без вагання,
Бо умієте нас,
у комп’ютерний час,
Запросити до книги й читання.
30.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023314
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
Шматок життя... Ледь більше, ніж століття.
Одна родина, як увесь народ,
Крізь призму часу, мрій і крізь жахіття,
Люд підбирав до щастя свій пароль.
Хтось шукав правди та ішов за волю,
А інший - мовчки нидів у теплі,
Хтось у ярмі режиму нищив долю,
А інший - волів краще б у петлі.
В селі і в місті скрізь свої закони,
Є брудні люди, або люд - багно.
Хтось на свого вже заряджа патрони,
А інший з низу стукає у дно.
І власний дух підносить вище неба,
Веде з собою тисячі - як він,
Мабуть, в історії все ж є така потреба,
Бути взірцем, коли покличе дзвін.
В кожній сім'ї є вдячні і спесиві,
Є мудрі, є відірвиголова,
Комусь - роки короткі і бурхливі,
Комусь - вік, наче осінь дощова.
Як і століття тому час минає,
Скоро майбутнє обійме крильми,
Нехай же, кожен з нас не забуває,
У всьому залишатися людьми.
25.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Крізь терни долі, перепони,
Повз кам’яні обруси річки,
Минав свідомості кордони,
Спішив Іванко до Марічки.
Не встиг… підступна смерть косою,
Юне життя навік скосила,
Між градом, бурею, грозою,
Шукав, але знайти не сила.
У сні являється жадана,
Знов перші зустрічі, розлука,
Мов поруч ніжна, незрівняна,
Та наяву без неї – мука.
Не прокидатися б ніколи,
Бо наяву - гіркі рутини,
Кругом високі частоколи,
Й нема коханої людини
Лишилось жити лише снами,
У почуття чимдуж пірнати,
Забутись, розчинитись в мріях,
У потойбіч розбити грати.
(19/09/2024)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Від тих часів, де складки й криноліни,
Пасмо волосся скручене в спіраль,
Іде крізь час повз гори і долини,
Самотній лицар в кам’яний Версаль.
Він крізь століття тягне обладунки,
Не втомлюється вірний, білий кінь,
Несе він квіти польові, дарунки…
А поруч з ним, тендітна й ніжна тінь…
Десь там в темниці знов зітхає мила,
Мабуть, чекає вісточку-привіт,
Жадану зустріч вже чекать не сила,
Сумним йому здається білий світ.
Він кілька літ тому пішов на битву,
Лишив кохану кволу і бліду,
Пройшов він шлях і пережив гонитву,
А люба йшла, неначе, по сліду.
У снах він їй розчісував волосся,
Боязко пестив ніжно юний стан,
Так романтично все, щораз, велося…
Аж раптом, десь розвіявся туман.
«Ось її замок! Скоро вже зустріне!»
Та серце вмить розбилось, як кришталь:
«Коли пішли ви з Іссі-ле-Муліно
Мадемуазель померла! Дуже жаль!»
Від тих часів, де складки й криноліни,
Пасмо волосся скручене в спіраль,
Лицар веде повз гори і долини,
Свою кохану в зоряний Версаль.
02/09/2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
[i](до 2-х роковин загибелі на війні односельців
Володимира Білоуса та Анатолія Василенка)[/i]
Після спеки знову прохолода,
Розчинилися тумани в млі,
Та цього Герої не відчують,
Бо лежать навіки у землі.
Вінець літа, серпень владарює,
Й полетять у вирій журавлі,
Та «курли» ніхто з них не почує,
Бо лежать навіки у землі.
Вже Герой кохану не пригорне,
Бо в житті – мов на тонкому склі,
Із прекрасного і стало все потворне…
І тепер навіки у землі.
В шибку не постукає тихенько,
І не витре водоспади сліз,
Не спитає: чи щемить серденько?
Бо тепер навіки у землі.
Стали янголами всі наші Герої,
Несуть Божий захист на крилі,
Пам’ять не мине про них ніколи,
Хоч лежать навіки у землі…
04.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Іду до себе на горнятко кави,
Бо дуже важко викроїть хвилин,
Завжди навколо невідкладні справи,
Прискорює частіше часу плин.
Іду до себе тихо на розмову,
Бо у думках буденності стоп-кадр,
А так хотілося сторінку чисту й нову,
А так хотілося, щоб спокій, мир і лад…
Іду до себе подивитись в очі,
У дзеркало, в якім малює час,
Змінились із дитячих на жіночі,
Із зморшками й сльозами без прикрас.
Іду до себе просто помовчати…
З роками не опало пір’я з крил?
Чи затісні для мрій життєві грати?
Чи вистачить стремління для вітрил?
Іду до себе днями і ночами,
Іду стежками в радості й печалі,
П’ю новий день маленькими ковтками,
Й шукаю ціль, щоб якось жити далі.
27.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Закрили школу. Хух! І стало легше…
Ого на скільки підросте бюджет!
З третього разу…. Хоч уже не вперше,
Вже скоро оприлюднять цей сюжет…
В освіті Варвинщини грандіозне щастя:
У більші школи нагребуть дітей,
Відзначать депутатів в співпричастя
Де ще знайти привабливих вістей?
Розтягнуть все… як придане цигани,
А вчителів - хоч викинь на смітник…
Забудуться подяки і догани…
На біржі він - вакантний працівник…
А потім поросте все бур’янами,
Виб'ють шибки і цеглу розберуть,
Чи саме це замислено панами?
Чи є якась таємна…вища суть?
Закрили школу. Хух! І стало легше…
Скільки там грошей? Теж знайшлася гать?
Анонс. Вже скоро… (і чекать ще менше),
Щоб ще що-небудь десь позакривать…
18.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
Що неміцно – те рветься,
Вітром в боки розносить,
До замка не знайдеться
Ключ, як в Бога не просять.
Що розбилось - не склеїш,
Що пройшло - не вернеться,
Якщо з рейок зійшло –
«Позауманню» преться.
Якщо ноша важка –
То не варто триматись,
Як сірник догорів –
Нащо жар піддувати?
Має бути не так –
То самі перепони,
В житті діють завжди
Віковічні закони.
То коли не твоє –
То не вдержать кайдани,
Не загоїть бальзам
У душі шрами й рани.
Коли махом прийшло –
То і зникне без сліду,
Марно заздрить зима
Сонцесяйному літу.
І дарма дорікать:
Бур’яном, чи ріллею,
Все пливе у житті
Течією своєю.
червень 2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
А я люблю, коли сміються діти…
І на всі боки чути гамір, сміх,
В дитинстві, як же сонцю не радіти?
І як, не обіймати всіх, всіх, всіх!
В дитинстві як же не бешкетувати?
Як не гасати, не збирати квіти?
І як же це все весело й прекрасно,
Коли навкруг сміються усі діти…
2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Тепер вже навіки ці хлопці в граніті,
Їх душі до Бога, а в землю – тіла,
Їм сонцю і літу уже не радіти,
Щасливо пожити війна не дала.
Вони, без страху, захищали країну,
А в рідне село - на щиті прибули,
Аби зберегти і народ й Україну,
Аби ми із вами і далі жили.
2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Школа гнідинцівська рідних пташеняток,
Що повиростали виряжає в світ,
Хай же малиново дзвоник пролунає,
Хай же веселково забуяє цвіт.
Щоб були щасливі в рідній Україні,
Хай під мирним небом збудуться дива,
Завджи памятайте настанови цінні,
Ті що Гнідинцівська школа вам дала.
2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
П’є земля воду спраглими вустами,
Черпають краплі тріскані долоні,
Втікають мрії, похапцем, кущами,
Бо довго сохли в сонячнім полоні.
Вся сірість, кругом, миттю почорніла,
А зелень – соковита і яскрава,
Пелюстками зітхнула вишня біла,
І спала вельоном із неї біла лава.
Життям дихнула ніжна прохолода,
Все полила: і луки, й трави, й квіти,
Звучала дощова весняна ода…
Змусила землю квітнути, не тліти.
15.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
Магнолій порцелянові піала,
Розплющили очиці чарівні,
Ансамблем вся пташина заспівала,
І місяць прояснився уповні.
Удалину по місячній доріжці,
Спливають білі човник з гілок,
Хоча шляхи і хвилі у них вічні,
Кожне пробудження – весни нової крок.
[i]13.04.2024р.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Квапливо розплющили очі,
В погожу квітневу пору,
І дивляться дні і ночі,
Так щиро угору-вгору,
Навіють думки пророчі
Ескіз, змістову опору…
Скарби такі не за гроші:
Ажурні квітки і кору,
Крислаті гілки хороші,
Уклін весняному хору,
Розбуркають сни щоночі…
А зранку присплять Аврору.
[i]31.03.2024[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
Заховані у скрині десь на дні,
Замотані в хустки із різних боків,
Лежать старі мої скарби рідні,
Із давнини, впродовж десятків років.
Там мудрість і розшите полотно,
Там мрії чорним і червоним шиті,
Барвисті дорожки, що так давно,
Ведуть з минулого, немов дороги биті.
Стрічками згорнуті і молодість й краса,
Думки в намисті сяють, як перлини,
Сережки, наче весняна роса -
Це цінності для кожної людини.
Усе пожухло, згаснув блиск і шарм,
Хоч нафталіном віддає з скарбниці,
Лікують надбання душевний шрам,
Черпають силу з рідної криниці.
31.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
[i][b](не для слабонервових)[/b][/i]
[i]Ось зараз напишу вірша…
Вже починаю я стараться,
Тут чую, труситься душа,
Самі рядки хотять писаться.[/i]
***
От пишу я – так пишу…
Всім навчиться треба…
Бува суржиком грішу,
(Коли є потреба).
Бува треба уліпить
Якесь умне слово,
Води всякої налить…
А шо? Модно й ново.
Мені видумать нове -
Зовсім не проблєма,
Як писать душа зове -
То підійде клєма…
І настоїться FM,
І прилетить Муза,
Нехай хвастає моя
Довольна мармуза…
Ну не всім же так писать?
І причом тут коми?
То таланта треба мать:
Охоту без втоми.
І бігом свої вірші
В Інтернет закину,
Це ж не ділечко робить,
Не згинати спину?
А як наголос не там? -
Буває. Звиняйте!
Своє - кожен пише сам,
Тож часу не гайте…
Написалося як є -
Вірші повні стресу,
Шо ж тут зробиш?
Не вчилася я на поетесу!
Ловко підбірать склади,
Образність цікаву?
Краще плюнути на все -
Да йти пити каву.
Та що кава? Пий не пий,
Не станеш п’яніше…
Можна буде замуть
Щось інтересніше…
Там підтягнеться Пегас,
Буде надихати,
Можна буде і на трьох
«посоображати»…
За такий віршошедевр,
Вистраждані муки,
Треба мені уручать,
Грамоту у руки!
А іще можна медаль…
Або краще - пару…
Не отказуюсь тоді
Я й від гонорару.
На всі гроші накуплю
Ручок і паперу,
Треба ж якось поетичну
Розвивать кар’єру?
27.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
На ОБРУСІ неба блищить ОБЛЯМІВКА,
Зірок ВИГИЛЯРНИХ химерний узор,
Для них плеса ДЛАНЬ – найрідніша домівка,
ДЕННИЦЯ - її світанковий декор.
Як ГРИВНА коштовная - місяць пузатий,
Сія на всі боки, немов АДАМАНТ,
Парчою виблискує одяг багатий,
Бо вабити око він має талант.
А вже після ночі і сонце проснеться,
Одягне на ПЕРСТ дорогий злотоцвіт,
В туге ПЕРЕВЕСЛО веселка зігнеться,
І в час полуденний обійме весь світ.
19.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Холодний ранок… десь світанок мліє…
Шмигає вітер крізь порожній двір…
Але коханий більше не зігріє…
Й словами не опише це Шекспір…
Звідки він знає, як це: світ розбито?
На друзки, на шматки… усе за мить…
Ніби окропом до ниток облито,
Пече і зовні, і в душі болить…
Ніхто не знає, далі як летіти
З одним крилом? Як дихати на пів?
Весні і сонцю, як можна радіти?
І де знайти тих недолугих слів?
Щоб пояснити, що самій вже далі:
Тримати світ весь на слабких плечах,
Крутить під гору у іржі педалі,
Й не видавати сум в своїх очах.
Жити за двох, за двох дітей ростити,
За двох усе… але чомусь, самій…
Навчитися хоча б, спочатку, жити,
Вдовині сльози витерти із вій.
18.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
А може це Бог українців карає?
Чому усе цінне війна забирає?
У когось - здоров’я – назавжди каліка,
Когось - овдовила – нема чоловіка,
У когось - поцупила юності мрії,
Безбарвними стали і очі, і вії,
У когось – надію… Війна та проклята
В невинних дітей вкрала рідного тата.
У когось - дитинства моменти забрала,
І сліз налила в оченята-піала.
А хтось - замість снів вночі бачить кошмари,
А хтось – назавжди залишився без пари,
Хтось - «з безвісти» міряє відстань роками,
А хтось -на чужині, без рідної мами.
У когось - війна відібрала домівку,
Роботу, садочок, лікарню, автівку.
Підкралась війна, як нахабна бацила,
Знайомих і друзів, собі залишила.
В країни забрала добробут і спокій,
Свідомість спотворює вибухів опій.
Комусь - і без зброї життя вкоротила,
Комусь - обламала всіх планів вітрила.
Впустила усіх в лабіринт між тривог,
А вийде хто з нього – то знає лиш Бог.
16.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
[i](пам"яті кума Олега Шакуненка)[/i]
Ваш син – Герой! Що ще тут говорити?
І ляжуть на дорогу пелюстки…
Йому б іще на світі жити й жити,
Але війна розставила пастки.
Єдина мить підступна і зухвала,
Єдина мить … і стало все не так:
Страшна війна життя його украла,
У свій кістлявий крижаний кулак.
А все не так, не так все мало бути!
До чого ж докотився білий світ?
Чи за якісь гріхи страшні спокути,
Що стільки душ полинули в політ?
Ваш син - Герой і подвигу не стерти!
Запам’ятають всі його живим!
А мати буде до самої смерти
Питать: «Чому пустила і за чим?»
Щоб з почестями привезли додому?
Щоб закопали у сирій землі?
Щоб до кінця благати через втому,
Щоб назавжди пощезли мо@калі!
Ваш син – Герой! Вже не настане диво…
Навіки тіло у землі своїй,
Бо цього разу, щось не пощастило
І став останнім той кривавий бій.
13.03.2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Мова рідного краю - тихий шепіт пшениці,
Дзвінкий спів солов’я, у струмочку водиці,
Бринять струни дощів, дмуть вітри у трембіти,
Шелестять в холодку вниз нахилені віти…
Мова рідного дому – і казки, й колискова,
Материнська повчальна, тихенька розмова
Слова батька - святі, як добірне насіння,
Проростають з глибин на роки й покоління…
Стогне рідна земля, каже про непокору,
Ще болять їй плачі воєн, Голодомору,
Просто в душу з минулого душі волають..
Тому - пам’ять живе, тому - не забувають…
Мова наших людей і проста і відверта,
Самобутня, жива на шматки не роздерта,
Її кожен вдягає, як пишну обнову,
Дану в спадок, як скарб - українськую мову.
21.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
Українці - з одного коріння,
Славні предки у нас – козаки,
Настав час нам зазнати прозріння,
Що чекали всі довгі роки.
Пригадати, якого ми роду,
Із яких джерел воду берем,
Не збиватися з власного броду,
Не брести навмання пустирем.
А за руки узятися разом,
І тримати в долонях щити,
Бо наш дух перевірений часом,
І ми разом досягнем мети.
Українці, із Заходу й Сходу,
Тяжкий час нам став, як поводир,
Ми здобудем для всього народу
Перемогу, Свободу і Мир!
21.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Міста стародавнього стишені мотиви…
По бруківці стомленій б’ють підбори ритм…
На сто літ накручені фотооб’єктиви…
Пахне кава й твориться дивний колорит…
Тут шляхетні панночки й чемні кавалери
Ввечері влаштовують разом променад…
Витончені, стримані рухи і манери,
І кружляє парами білий снігопад.
Між будинків затишних ожили картини,
Де кохали й плакали, де був вир життя,
В часоплині вечора миті і хвилини,
Малювали спогади - часу вишиття.
03.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jIW7qzEH3cQ&t=36s[/youtube]
Як тільки надворі пітьма запанує,
А в небі засяє найперша зоря,
Як хижу завію погода вгамує,
Почне вся земля прославлять немовля.
Маленький Ісусик у стайні родився,
Щоб люди навіки спасіння знайшли,
Він іскрою в серці для всіх залишився
Щоб грішні дорогу до Бога пройшли.
В цей вечір зібралась до столу родина
У теплій оселі і щастя, і сміх,
Але ця священна щаслива година
Тепер є не скрізь, і нажаль не всіх.
У когось порожні місця в краю столу
Бо рідних назавжди забрала війна
А хтось, більш ніколи не прийде додому
Від хати лишилася згадка одна.
А інші в чужій і далекій країні
Вчать мови і новим існують життям
Аби вберегти діточок на чужині
Хоча іще марять у снах вороттям.
А наш захисники? У мороз, заметілі
Під обстрілом градів і свистом ракет
Із стержнем в душі або втомою в тілі
Товаришу знов наклада турникет.
Його не лякають дощі і багнюка
А у бліндажах миші і пацюки
Хоч ворог іде як скажена звірюка
Та вдома чекають його малюки.
Окопні свічки гріють воїнам душі
Сітки маскувальні від куль бережуть
Створили з молитвою їх небайдужі
Які щосекунди додому всіх ждуть.
Нехай Святий вечір додасть усім віри
Маленький Ісусик хай творить дива
Аби всім народом вкраїнці зуміли
Радіти приходу Святого Різдва.
Дай нам Перемоги і миру в країні
Хай живі й здорові повернуться в дім
Дай сили наш край відродити з руїни
Щоб затишно стало в країні усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_gsGnso3fGU[/youtube]
Рідна земле моя, скільки бачила ти,
Й горя, й бід, і страждання, і крові,
Скількох в землю поклали безжальні кати?
А були ж всі живі і здорові.
Ті мільйони мутних і загаслих очей,
Що хоч крихту у Бога благали,
Ті мільйони, що похапцем і без речей,
Назавжди у Сибір від’їжджали.
Ті мільйони сиріт і заплаканих вдів,
Які втратили рідну людину,
Ті мільйони, що зараз в багнюку, чи рів,
Аби дітям творить кращу днину.
Скільки їх, за роки, назавжди полягло?
І смертей їхніх - не полічити,
Пам’ятає всіх зараз і місто, й село,
Аби й далі боротися, й жити.
25.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
Північне сяйво небо багрянить,
Криваві в нього фарби-акварелі,
Лякає невідомістю ця мить,
Торкає душу звук віолончелі.
Натягує струну, як тятиву,
І страху підніма високу ноту,
Це сниться, а чи все це наяву?
Пікантно небо вбралося у вроду.
Палає вись... Вбрання як в Леді Ред,
Зафарбувало в кольори кохання,
Це листопаду рідкісний презент?
Чи просто час загадувати бажання?
05.11.2023 (Інна Рубан-Оленіч)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Цей вітер осінь рве на шмаття,
Зриває з неї все вбрання,
Листків негашене багаття,
Розносить світом навмання.
Гуде, шумить і вовком виє,
Ридає й плаче, мов дитя,
Патлатим вербам віти миє,
Й вичісує сухе дрантя.
Усе змітає у покоси,
І сухоцвіт й зелений лист,
У різнобарвні пишні стоси, -
Такий от імпресіоніст.
Цей вітер змішує-чаклує,
Прискорює серцебиття,
Осінній настрій всім готує,
Мов натякав на плин буття.
28.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
А ви, бачили таке небо?
Хмари в ньому, немов зефір…
А ви, бачили таке небо?
Обриси островів і гір…
А ви, бачили таке небо?
Мов мозаїка дивних барв…
А ви, бачили таке неба?
На палітрі калюжі фарб…
А ви, бачили таке небо?
Неповторна природна краса…
А ви, бачили таке небо?
Як веселка усі небеса…
14.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=knXskCCg7RY[/youtube]
В той час, коли птахи збиралися в зграї,
Побачила очі маленької Таї,
В юрбі дітлахів в ті часи метушливі,
Ті очі були і серйозні й щасливі.
Уважні й допитливі,… що ще казати?
Дитятко дар мало й хотіло співати…
І так дні за днями, невпинно минали,
Разом щось нове ми щораз відкривали,
То хвилі мелодій піснями кружляли,
То голосу тембри, як квіти буяли,
То горло хрипіло у люті морози,
То ноти високі душили вмить сльози.
То нові пісні, а то танці шалені,
То перші тріумфи і квіти на сцені,
На літо - каре, кучері водоспадом,
І оплески в залі закутують градом.
Отак рік за роком у вись відлетіли,
Та очі весь час в Таї щастям горіли.
Тепер вона леді - доросла, красива,
А голос її як стихія, як злива,
І ним вона кожного душу торкає,
То подих тремтить, то сльоза опікає,
То кутає ніжністю, пристрастю вабить,
То серце без дотику голосом чавить.
Здається, коли Тая пісню співає,
Навколо реальність на мить затихає.
Вже впевнений погляд і горда постава,
І образ… що пісня – то нова вистава.
Граційні й легкі її жести і рухи,
Чарівними стали у голосу звуки.
Птахи перелітні над поглядом вії…
Хай завжди збуваються всі твої мрії,
Хай буде прямою життєва дорога
Співати пісень – це дарунок від Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
Медовий Спас, або Маковія, як звикла це свято називати з дитинства. Не знаю традицій предків цього дня та і до церкви тоді не ходили, але це смачне свято добре вкарбувалося в пам’яті. В цей день не планували ніякої складної роботи, день був призначений для сільського відпочинку і межував між рванням бур’яну та копанням картоплі.
Зранку бабуся замішувала тісто, розкочувала його на всю дерев’яну дошку, робила багато проколів виделкою та надрізів ножем, що мені нагадувало вишуканий екзочичний узор та ставила в духовку. Поки корж спечеться не можна було дочекатися, раз за разом я заглядала у віконечко духовки: Чи вже підійшов? Чи порум’янів? Чи вже готовий? Особливо нестерпно було, коли аромат від свіжої випічки з духовки линув по всіх кімнатах і на весь двір. Мабуть, сусіди які йшли дорогою, теж здогадувалися, що у нас точно будуть маковики.
Обов’язково будуть, адже у ті часи не гріхом і не злочином вважалося мати на городі кілька рядків маку. Дуже цікава рослина: химерні листочки, блідо-ніжні квіти, високе бадилля, а потім маківки великі і маленькі, повні мачинок, або напівпорожні. Такі різні, але такі смачні… Як довго їх чекала щоб із зелених хаток, маківки перетворилися на сірі торохтушки. А як приємно відрізати верхівку маківки, насипати повен рот і жувати смакоту.
Вічністю тяглися хвилини, поки пікся корж, тим часом дідусь діставав торбинку з маком, насипав у чавун і сідав, як султан на підлогу та довго і непоспішно великою качалкою м’яв мак. Я хотіла теж допомогти, щоб швидше, але то качалку не вдержу то чавун переверну, одним словом не хотіли мене допускати до святкової кулінарії. Мак готовий. М’яка та ароматна каша стала чорнішою, жирнішою і була готова для маковиків.
Тим часом корж із духовки бабуся перекладала на стіл, укрила білими рушниками, щоб вихолов. Та мені вдавалося відломить шматок, щоб переконатися що добрий вийшов і пропікся. Перед обідом була робота і для мене: у велику миску наламати шматочків коржа.
В той день борщ і до борщу я не їла, щоб було місце на десерт. Коли всі підобідали, на стіл ставили мисяку коржів посипаних маком та цукром, залиті водою – хотілося їх проковтнути з мискою. Варто чекати цілий рік – щоб так наїстися! Миттєво з’являвся святковий настрій, відчувалася радість і легкий смуток, що наступних маковиків треба чекати цілий рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023
Пишайся, країно, людьми молодими:
Збирають врожай вони, мир бережуть,
Майбутнє твоє, Україно, - за ними,
І саме вони, твоя цінність і суть.
У молоді час є, щоб подвиг вершити,
Міста будувати, співати пісні,
Якби в Україні їм вільними жити
І завтра стрічати світанки ясні.
Нащадкам якби донести твою славу,
Щоб духу козацького не розгубить,
Якби зберегти твою мову ласкаву,
Завдання для молоді – вірити й жить.
12.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
Грубим берцем в багнюку втопивсь по коліно,
Ноги втомлені, зовсім несила тягти,
Але треба себе зберегти неодмінно,
До світанку, до фінішу і до мети.
Тут не страшно, а вибухи лиш білим шумом,
Заспокоюють навіть, бо впало десь там,
Прорвемось ради них, часто згадую з сумом,
Побратимів, за них помстимося катам.
Вдома плачуть… не варто, всі живі, здорові,
Тобто цілі, все добре, на сльози свій час,
Пам’ятаю, як квіти робив паперові
Я для доні і як танцював з нею вальс.
Мила жде смс-ку або подзвонити,
Мати молиться й ставить у церкві свічки.
Тому маю ще крок по калюжах ступити,
На зап’ястку тримать синьо-жовті стрічки.
Грубим берцем в багнюку і знову, і знову,
Я дійду, я не сам, бредуть поруч брати,
Все заради родини! За першооснову!
За країну, я мушу дійти до мети!
09.08.2023
Зображення:https://tverezo.info/post/165029[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
Туманними світанками,
Роками пережитими,
Непрохано підкралася
У коси сивина.
А там десь за фіранками,
Доріженьками битими,
Йшла юність, спотикалася…
Розгублена вона.
Волосся сріблом-хвилями,
На плечі переливами,
Спадає, ніби дражниться,
А щастя ж відцвіло.
За відстанню і милями,
За зорепадом, зливами,
Минуло… аж не віриться,
Що все колись було.
І безтурботність з мріями,
І сподівання з крилами,
І поцілунки трепетні,
І співи голосні…
Жила колись надіями,
Але життя зі схилами,
Мережило на полотні,
Кайдани затісні.
Усе колись минається,
Лишились тільки зморшки –
Дороги мої пройдені
Ярами на чолі
Та роки не вертаються,
У гості ні на трошки,
Розтанули, як промені,
У світанковій млі.
09.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
Так хочеться все вилити у вірш,
І день новий, як аркуш розгорнути,
Допити каву, відпочить, збагнути:
Сьогодні - за вчорашній день не гірш.
Писати і творити, стерти фальш,
Хай тануть маски у серпневій спеці,
Яке це щастя бути у безпеці,
Й спостерігати, як змінивсь світ наш.
Без поспіху мирської метушні,
На підвіконні поливати квіти,
Зітхнути, що в іржі каштанів віти,
Чому з-за цього сумувать мені?
Аби набрати сонця кілька жмень,
Хай шумом хтось вкриває слід від шин,
Хтось кроками чеканить хід хвилин,
А я почну новий, щасливий день.
05.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023
Та ти не бійся, рухайся як зручно,
Все буде добре і без хвилювань,
Прислухайся, як впевнено і гучно,
Звучить мотив серцевих коливань.
Ще трохи так і поверни праворуч,
І на якусь секунду зупинись,
Все добре буде, бо я зараз поруч,
Я знаю, як удвох дістатись ввись.
А вже тепер все швидше знищуй пути,
Лети вперед назустріч до мети,
Я розкажу тобі усі маршрути,
По бездоріжжю, щоб проїхав ти.
04.08.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023
Вкриває ніч сюрчанням цвіркунів,
І простирадлом у сріблястих зорях,
У вишуканих, кручених узорах,
Що кида тінь від кленів-чаклунів.
Чарує ніч і м’ятний аромат
Снує між ніжних квітів матіоли,
І так приємно й добре, як ніколи,
Що чари вмить посиляться стократ.
Шепоче ніч розмовами птахів,
На вушко двом розкаже таємницю,
Сховає їх серця в глибінь-темницю,
Й відкриє мить для пристрасних гріхів.
10.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Хтось знає, де поділись мої рими?
А де тепер мої стрункі слова?
І теми стали в’ялими й сирими
І порівнянь картина не нова…
Чи у Пегаса обламались крила?
А чи махнула Муза за кордон?
Не вистачає творчості мірила,
Чи річка слів зазнала перепон?
Немає сили щоб про щось писати,
Бо в інших кращий і хорей, і ямб,
І важко стало мислить, добирати
Мотив для вдалих од та дифірамб.
09.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Я намагалася не глянути у очі,
Відвести погляд свій у інший бік,
Хоч мріяла про це і дні і ночі,
Чекала зустрічі уже не перший рік.
Не описати, як пекло й тремтіло
У серці, ніби водоспад ріки,
Хоч розум знав, не слухалося тіло,
Не підкорялись дії і думки.
Хотіла відобразити байдужість,
Подумать лише… стільки літ спливло!
Дорослі люди і психічно дужі,
Та як забути, що колись було?
Скрізь погляди, як лазері снували,
І якнайдалі віддаляли нас,
Деталі більше значення не мали,
Бо ти і я… отут…тепер… якраз…
В ту мить спинився час, як тої ночі,
Хто ж знав, що довгий у кохання вік?
Я намагалася не глянути у очі,
Та як відвести погляд в інший бік?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Хай звістку добру принесе нам літо,
Нехай буяє врожаями жито,
Хай світ вкраїнцям освятить дорогу,
Щоб щвидше здобули ми Перемогу!
Таких вістей нам дуже треба,
Хай сяє сонечко із неба,
В боях ми вистояти зможем,
І разом , точно переможем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Вітаю всіх, для кого свято – свято,
Не лише дата у календарі,
Бо барв й відтінків так в житті багато,
Й кому що, там написано… вгорі.
Така щаслива я, що маю маму,
Це щастя, не казкове, а земне,
Надіюся, що Всесвіт має задум,
Що «мамою» назвуть колись й мене.
14.05.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Закутана в квітковий аромат,
Красуня вишня – юна наречена,
Немов коштовний, цінний експонат,
Стоїть велична, горда і смиренна.
Бо не обходить… витівки вітрів,
Бджіл-трудівниць набридливе дзижчання,
Квітневий день її таку зустрів,
І запросив красуню на вінчання.
Пишається…сьогодні її день,
А завтра скине вельон із вітрами,
Зелену хустку витягне з кишень,
Й почне переживать життєві драми.
23.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Зорі - неначе блискуче намисто,
Всесвіт на небо розсипав навмисно,
Вік між сузір’їв тих можна блукати,
В зоряних зграйках шукати дукати.
Місяць серпочком звиса з павутини,
Ниже на ріжки прозорі хмарини,
Світить на землю одним й іншим боком,
Так випадково, немов ненароком…
Скільки разів ми зірки рахували?
Скільки ночей і зручних нагод мали
Під зорепад загадати бажання
Про нескінченне і вічне кохання.
Чи ти рахуєш зірки вечорами?
Чи пам’ятаєш, що трапилось з нами?
Ми милувалися зорями тими,
І в одну мить стали зовсім чужими.
Шляхом Чумацьким думки покотились,
Може ті зорі нам тільки наснились?
Гонимо в далеч реальність сувору,
Й хоч поодинці та дивимось вгору.
21.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Під акомпанемент дощу,
Весняний часоплин,
Стікає нижче по плющу,
Ансамбль прудких краплин.
Складний поліритмічний код,
Із пауз і синкоп,
Фільмує мокрий епізод,
Весни калейдоскоп.
В полоні ніжних пелюсток,
У запашних квітках,
Танцюють краплі свій танок,
В чарівних чобітках.
Тремтять суцвіття, бо немов,
Дощі і холоди,
У цьогорічних квіточок,
Лишяться назавжди.
Та дощ скінчиться і навкруг
Холодні мокрі сни,
Одягнуть в барви ліс і луг,
Й чекатимуть весни.
12.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
Якби знайти ту соломинку -
Щоб втриматися і не впасти,
Якби малесеньку шпаринку
Знайти - щоб згладити контрасти.
Якби легесеньку пір’їну -
Щоб відростити нові крила,
Якби вуглинку із каміну -
Щоб дала іскру і зігріла.
Якби розвіялися хмари,
Й промінням сонце цілувало,
Зі сну щоб зникли всі кошмари…
Для щастя треба зовсім мало.
05.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Весняні вибрики у кожного свої:
Вдяглись дерева і вдягли спідниці,
Хтось береже душевні таємниці,
А в когось зараз йдуть тяжкі бої…
Хтось десь лікує ран пекучих біль,
Хтось телефон дорожчий вибирає,
А в когось і на хліб тепер немає…
І порятунок відшукать відкіль?
А в мене - просто черство на душі,
Там порожньо, і темно-сіро, й тихо,
Хтось скаже: «Теж мені, біда, чи лихо?»
Хто ж розбере думки для вас чужі?
Здається прірви глибшої нема,
Із тіла наче випите бажання,
Пусті молитви, з ночі до світання,
І знову гніт самотності ярма.
Словами не розкажеш як болить,
А як скажу… кому та суть потрібна?
Хоча можлива щастя дрібка дрібна…
Та так весняна пастка полинить…
04.04.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
А що тут скажеш? Все є при мені…
Модельна зовнішність ( це в кожного свій смак)
Знання англійської… (додам ще маячні)
І маю транспорт … ( краще каділак)
Хто б сперечався? В мене все, як слід…
Успішний бізнес … ( нічим решти дати)
А моє слово, наче моноліт …
(Хоча, як горобець, вміє літати)
Чудовий ранок і розкішний пляж…
Кайфую… а що ще можна сказати?
Та досить пафоса (занадто якось аж)
Тепер правдиво буду все писати:
Лежу у ліжку – бо заклало ніс,
У гості знов приперлася застудка,
Замість коктейлів – ліків повен віз,
Й сама, немов велика сніжна грудка.
То мене трусить, а то кида в жар,
І почуваюся, немов якась медуза,
А як же вам такий анти-піар?
Уже наслухались моїх байок від пуза?
Слова складати – це не щось робить,
Писать дурниці – не мішки вантажить,
Потрібно посміхатись кожну мить,
Щоб якось ще себе в цей час розважить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
На сірому небі сухі кістяки,
Це сонних дерев арматура,
Гілки – як трухляві старі вітряки,
І мряка сумна і похмура.
По сірому небу пливуть подушки-
Хмарини все далі чорніші,
І швидко фон змінюють шиби-смужки,
В віконній обрамленій ніші.
Із сірого неба стікають струмки -
Прозорі березові сльози,
Тому не веселі лягають рядки -
Бо весну не тішать прогнози.
А небо ще сіре і сонця нема,
Чекання тепла, сподівання…
Мабуть, свої дні доживає зима
І це її днина остання.
26.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
[i](художній переклад)[/i]
Над полями, там де трави не покошені,
Над лісами де стежини заросли,
Почуттями, що сльозами дрібно зрошені,
Полетіть туди б, де мрії в нас були,
Далина в імлі, в тиші сонця схід,
В берегах заснула ріка,
А на серці слід, як торішній лід,
І душа спокійна й легка.
Хай же вільно нам живеться в рідній стороні,
Хай на серце ляжуть зморшками роки,
Та допоки над полями ще летять пісні,
Заховається біда в тісні кутки,
Хай піснями сміх розливається,
А із пісні не викинеш слів,
Даль безкрая у серці вміщається,
Щастя лише обійме зі снів.
[b]ОРИГІНАЛ:
[/b]
[b]Над полями где давно уже не кошено (т/с "Редкая группа крови")[i][/i][/b]
Над полями, где давно уже не кошено
Над лесами, где тропинки заросли
Над любовью чьей-то горькой и непрошеной
Полететь бы, оторвавшись от земли
Даль туманная, тишь рассветная
В берегах уснула река
А на сердце дума заветная
И душа моя так легка
Полной грудью пусть живется нам и дышится
Пусть на сердце лягут кольцами года
Но пока по перелескам песня слышится
Стороною будет обходить беда
Разливается радость песнею
В ней и слова не поменять
Даль бескрайняя в сердце вместится
Жаль, что рук не хватит обнять
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978067
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Хто пам’ятає Босяка? –
Ото така зараза,
Мене ніколи не пускав
Він далі перелаза.
Підкрадусь – зразу ж дзявулить,
Немов проклята муха,
Він що, у них не їсть,
Не спить і тільки мене слуха?
А я обніжком, по траві
Повз «хлєвчик» проберуся,
І зроблю вигляд,
Що собак я зовсім не боюся,
Гриць Никонович у дворі
На сонечку куняє,
І як Босяк вдруг нападе –
То точно все владнає.
Він жде з Беївки поштаря
І хоч одну газету,
Її у дудочку змота
І зробить сигарету.
Махорка в діда ого-го!
Й на вигонець воняє,
І пальці жовті вже давно,
Мов їх не вимиває.
Як баба Тоська з двох ломак
По-руському кричить -
Босяк і ухом не веде –
А гавкає й гарчить…
Знайшов же між дошками, гад,
Щоб пащу простромить,
А як укусить? Ой біда!
Воно ж мо і болить?
Повз Макарів я не піду –
Бо там отой Босяк,
І через нього навпростки,
Не проберусь ніяк.
19.03.2023
[i]На фото: песик трішки схожий на Босяка[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xDkGcZQVpqk[/youtube]
З давнини, ти рубана мечами,
Україно, рідна моя мати!
Зрошена ти кров’ю і дощами,
Але я, не дам тобі вмирати.
ПРИСПІВ:
Ти до волі йшла навстріч століттям,
До мети ти прагнула своєї,
Не злякалась голоду й фашистів,
Не здалась для долі кращої моєї.
Ти синів на фронті поховала,
Перед Богом, чисте в них сумління,
А тепер, разом з озиминою ,
Проросло і наше покоління.
ПРИСПІВ:
Мусимо за правду ми боротись,
За щасливе, мирнеє життя
Щоб в багатстві, волі, добрі й щасті
Увійти у світле майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
Я дякую тобі – за те, (це зовсім не секрет)
Що ти мене знайшов колись в мережі Інтернет.
Що зразу ж смс тоді мені вночі прислав:
«Коли приїхав – подививсь… і зразу ж покохав.»
Я дякую тобі – що поруч ти завжди
Підтримуєш мене в мить радості й біди.
Я дякую тобі – що кожен день і час
Питань тугий клубок вирішуєш за нас.
Хай меншає проблем й душевних хвилювань
А більшає ресурс для здійснення бажань
На море, чи до гір у екскурсійний вир…
Скоріше б вже настав у Україні мир
Коліна хай твої ніколи не болять
Ти ж в мене молодий… тобі лиш 45.
Повага від колег і на роботі лад…
А плата за труди –хай буде – наче клад
Частіш радій життю, і добре буде все
Хай тільки позитив цей рік тобі несе.
Веселі куми й друзі, підтримують щодня
Турбується і дзвонить уся твоя рідня
Я буду завжди поруч і в радості й жалю…
Бо я тебе ціную, і я тебе люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8NzSF24zqh8[/youtube]
[i](художній переклад)[/i]
Неба сотні очей, серед темних ночей,
Свідки всіх наших вад, та немає в них зрад,
Чи сніжинки летять, а чи краплі води,
Тільки небо лише поруч нас назавжди.
Там хмарин острови, там хмарин паруси,
Там всі наші слова і близькі голоси.
Ні кохання, ні бід нам ніяк не втаїть,
Ми - навпроти, вгорі - небо лиш височить.
ПРИСПІВ:
Синє небо зоряне, зорепадом зоране,
Хмарами устелене, вітром не приборкане,
Темне порожнечею, кришталем бездонності,
І моєю втечею із глибин самотності.
Звідки сонце встає, лиш підказку зловіть,
Бо на все відповість небо нам мимохідь,
Тільки зло і добро в неба на терезах,
Якщо небо в душі – то і небо в очах.
ПРИСПІВ
Пам’ятає воно нас в обличчя усіх,
Як безвихідь у вас, покаяння за гріх,
Чи чекаємо знов у житті ми чудес,
То підводимо погляд усі до небес.
ПРИСПІВ:
[b]ОРИГІНАЛ:[/b]
Небо
[i](из репертуара Стеллы Джанни)[/i]
Небо тысячей глаз сверху смотрит на нас,
Только небо одно никого не предаст,
Снег ли с неба летит, льет ли с неба вода,
Только небо с тобой, лишь оно – навсегда.
Облаков острова, облаков паруса,
Там – все наши слова, там – друзей голоса,
Ни любви, ни беды, ничего не тая,
Мы напротив всегда, это небо и я.
ПРИПЕВ:
Синее, бездонное, чистое, высокое,
Черное, холодное, гордое, жестокое,
Звездное, колючее, близкое, далекое,Ветреное, вечное.
Одинокое.
Где мы встретим рассвет - знает небо одно,
И ответы найти никому не дано,
Только зло и добро у него на весах,
Если небо в душе, значит, небо в глазах.
Припев
Помнит небо в лицо на земле этой всех.
Если выхода нет – каждый смотрит наверх.
Пусть сгорают мосты у меня за спиной,
Но не встанет никто между небом и мной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
[i](художній переклад)[/i]
Захід сонця вже догора,
Є зірки де-не-де,
Під березою жду сама,
Може милий прийде.
Запитаю в берізоньки:
Нащо щастя згубив?
Чи не видно доріженьки?
А чи він не любив?
Я від щастя затьмарена,
По слідах його йшла,
Під зеленими вітами,
Я кохання знайшла.
Подруга білокорая
На світанку мовчить
Сльози ллю тепер з горя я,
Моє серце болить.
18.01.2023
[b]ОРИГІНАЛ:[/b]
БЕРЕЗОНЬКА
Муз. С.Смирнова, сл.Норда.
Догорал за рекой закат,
В небе звезд хоровод.
Я с березонькой жду опять.
Может милый придет.
Ты поведай березонька,
Как он счастья забыл.
Заросла ли дороженька,
Иль совсем не любил.
Я от счастья безвольная,
Шла повсюду за ним.
Помнишь ты белоствольная,
Ночи те до зори.
Но подружка кудрявая,
Промолчала в ответ.
Занялась зорька алая.
Только милого нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
Хай рік старий іде у забуття,
І негаразди із собою забирає,
Новий - дарує мирнеє життя,
Завжди і скрізь хай Бог оберігає.
Здобуде ПЕРЕМОГУ ЗСУ,
І всі повернуть до своєї хати...
А ми Вам жменьку настрою дамо,
Щоб Новоріччя весело стрічати.
31.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2023
Мовчу… але я маю що сказати…
Та коли рана в тілі і в душі,
Не час слова і рими підбирати,
Й не пишуться тому мої вірші …
09.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022
Скільки сліз, молитов і до Бога звертань,
Сліз пролитих, самотніх світанків,
Скільки пошуків скрізь… і серед поховань,
По лікарнях, загиблих від танків….
В списках тих, хто вночі на своєму посту,
Так неждано потрапив під гради,
Скільки марних дзвінків, скільки слів в далечінь:
«Повернись, повернись Бога ради»
Очі втратили блиск, личко стало бліде,
Уквітчало чоло сивиною,
Але вірить: коханий вже скоро прийде,
Не скорити чекання війною…
20.11.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
А ми не вміли цінувати мир,
Нахабно все сприймали, як данину,
І кілька поколінь - в буденний вир,
Свідомість всю – в рутинну павутину.
А ми не вміли цінувати мир,
За келихом стандартне побажання…
Але, зі сходу недорослий чмир,
Здурів… й настала миру мить остання…
Тепер навчились цінувати мир,
І тишу, що не рвуть навпіл сирени,
Й міста побиті, мов старий пустир,
Й захисників, бо в них козацькі гени.
Скуштовано кривавую ціну,
Жертв тисячі, розруха і руїни,
У Бога просим, щоб скінчив війну,
Й подарував лиш миру Україні.
21.09.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Дуже довго вона спала,
І очей не розплющала,
Потім принц поцілував,
І всі чари миттю зняв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Волохатий і грайливий.
Завжди радісний, щасливий.
Чи на суші чи в воді,
Не залишить у біді.
Гарні чоботи він має
Й хитрістю допомагає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pKooSF18TLI[/youtube]
Я - українка зроду й до останку,
Коріння роду проросло через століття,
Вдягну найкращу диво-вишиванку,
І побажаю Перемоги й довголіття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Молоді – крила… в майбутнє летіти,
Поле орати і сіяти квіти…
Обов’язково здобуть Перемогу,
Щастям стелити життєву дорогу…
Молоді - крила… міста будувати,
Сад посадити і зводити хати…
Мир берегти, як зорю світанкову,
Світом нести рідну батьківську мову.
12.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Село мовчало, метушились люди,
Лиш схлипували молоді й старі,
Тривожна тиша скрізь була і всюди,
Лиш янголи кружляли угорі.
Дивилися, як довгими рядами,
У вдячному поклоні до землі,
Стрічали цінний екіпаж з гробами
Солдатів, яких вбили моск@лі.
В холодних ямах закопали мрії,
Підтримку і надію, сенс життя,
Заплющені навіки їхні вії,
І шлях земний пішов у небуття.
Та не забудуть мужності ніколи,
Нащадки, за яких боролись ви,
Наші Герої! Витязі! Соколи!
У снах дитини, в погляді вдови,
У чистім небі і росі ранковій,
В родиннім колі, на рясних полях,
Згадають вас в країні мирній, новій,
Усіх, усіх хто ліг в страшних боях.
Полетите на синьо-жовтих крилах,
Бо стих уже серцебиття пунктир,
До неба, аби разом у молитвах,
Прискорить Перемогу нашу й мир.
09.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022