| Сторінки (13/1289): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Як багато лиха! Як багато болю!
Бо війна гуляє по безмежнім полю
Жне вона колосся, загріба солому,
А солдат навіки не пуска додому.
Як багато горя! Як багато страху!
Вибухи лишають тільки купки праху,
А душа навіки тіло залишає ,
І летить у небо, де війни немає.
Як руїн багато! Вирви, попелище!
Як підступний злодій, вража куля свище!
Десь далеко дуже, хтось благає Бога,
Щоб вернув живими солдат до порога!
Як багато часу та війна проклята,
Відбирає сина, чоловіка, тата…
Залишає спогад, згадку, фото, тіні.
Лише б Перемога була в Україні.
04.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Так має бути… Безліч справ…
Не той режим… Свої проблеми…
Ніхто ні в кого час не крав…
Що доведуть ці теореми?
Не час… Не місце… Не тепер…
Для чого зайві хвилювання?
Та, мабуть, краще у четвер,
Всі відповіді на питання.
Не зараз. Поспішать куди?
І не дивися ти так грізно…
Ми встигнем згладити кути,
Або… вже буде надто пізно.
04.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
На новій висоті зазвучала струна,
На нову глибину у душі потонула,
Твоїм голосом здалеку лине луна,
І нещадно з’їда все сердечна акула.
На нових горизонтах пливе силует,
Тінь танцює на фоні вечірнього сонця,
Це лиш витівка дивна космічних планет
А чи тіло шукає на ніч охоронця.
На нових відчуттях загострився момент,
На палітрі новій увесь спектр сьогодення,
Щоб щасливою бути – є дивний рецепт:
Треба завжди й в усьому шукати натхнення.
29.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
Для «просто говорити» - немає перешкод,
Погода, настрій, звички чи вірші, вподобання,
Нових емоцій келих, життєвий епізод,
Відвертості, події, нечувані зізнання.
Для «просто говорити» - знайдеться завжди час,
Життєві негаразди на відстані - дрібниці,
І не важливо зовсім у профіль, чи в анфас,
І хто які у шафі тримає таємниці.
Для «просто говорити» - зникають десь слова,
Між ними очевидність і мовчазні поради,
Хоча різниця в віці - не прірва часова,
Щоб «просто говорити», лиш «говорити» ради.
27.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
Із «семиліткою» пов’язано сотні дитячих спогадів гнідинчан ХХ століття. Особисто моє покоління максимум що про це знає – це те, що знаходилася вона поряд із дитячим садком, десь там, де біля хреста святили паски. Понад 40 років, як не лишилося і сліду від тієї школи, та сьогодні мова піде про попереднього власника цієї будівлі.
Григорій Вікторович Телух - заможний селянин, який користувався авторитетом у односельців, бо мав багатий життєвий досвід та воєнне минуле. Григорій на початку століття брав участь у російсько-японській війні, тому майже до кінця життя брав довідки про те, що ні білих, ні денікінців не підтримував.
Землі які мав, одержав від батька і разом з дружиною Єфросинією Іванівною (Герасименко) та малолітніми доньками на них працював. Мав добротний будинок на кілька кімнат і мріяв для кожної доньки облаштувати окрему кімнату. Часто бував у Чорнухах, возив доньок на навчання та робив закупи у містечку.
Працюючи у волосній управі допомагав односельцям оформлювати документи. Інколи начальство лишалося у них на ночівлю, або представники сільської інтелігенції приходили святкувати Новий рік, чи Різдво. Наймолодша донька у щоденнику постійно згадує, що батько мав дуже багато роботи і працював з ранку до ночі…
Ніхто не знає, якою була б Україна, якби працелюбні та розумні землероби не потрапили під переслідування, вилучення майна, та виселення у далекі землі. Історія життя українця з діда прадіда Григорія Телуха завершилася у приморському Сухумі на чужині, там довікували і його дружина та доньки жодного разу не повернувшись у Гнідинці, у власний розкішний будинок і колиску свого роду.
[i](Інна Рубан-Оленіч)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954498
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
Ці милі дівчатка більше 100 років тому народилися і жили у Гнідинцях. Їхня заможна і працьовита родина – це власники будинку в якому у ХХ ст. функціонувала школа «семилітка». Так сталося, що в період політики «розкуркулення», родині дивом вдалося виїхати за межі України в Сухумі живими та здоровими, в той час коли понад 60 гнідинських родин трударів («куркулів») були заслані до Сибіру, або депортовані світ за очі.
У 1923-1924 р.р. наймолодша з сестер Катя писала дитячого щоденника, рукопис якого, дивом зберігся, а у 2014 р. за межами України була видана книга-дослідження. У ній факти написані десятирычною гнідинчанкою намагалися дослідити у архівах, під час експедиції по місцях згаданих у щоденнику та у спогадах родичів та знавців історії рідного краю.
Зі сторінок щоденника відомо, що родина Телухів була заможною, бо невтомно працювали діти і дорослі на баштані, на пасіці, тримали худобу, а допомагали їм двоє робітників. Крім того їх подвір’я було уквітчане клумбами з різноманітними рослинами, та бузком, а головною окрасою -була пара павичів, яких пасла Катя. Телухи були віруючими і щонеділі ходили до церкви. Відповідально ставилися до освіти дочок: навчання дівчатка здобули у місцевої вчительки Антоновської Ніни Митрофанівни, а далі навчалися у Чорнухах. В дитячих записах зустрічаються прізвища предків-гнідинчан: Оніщенко, Панасенко, Хідченко…
Саме прочитання таких книг, вивчення архівних документів оживляє історію рідного села та допомагає зрозуміти унікальність і самобутність рідного краю.
[i]P.S. Щиро дякую Міщенко Наталії Іванівні за люб’язно надану книгу «ПРО КАТЮ ТЕЛУХ» по страницам дневника украинской девочки из села Гнединцы Полтавской губернии»[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954371
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
Сьогодні був зі мною уночі,
Шептав на вушко мокрими вустами,
До серця спритно підбирав ключі,
Збирав думки розсипані крихтами.
Створив складний поліритмічний стук
Синхронне дихання і вітрові тріолі,
Все полонив: і темряву, і звук,
І тіло, й душу власній своїй волі.
Бентежив дотик просто до мурах,
Голодне тіло прагненням благало,
Здолать кордони і моральний страх,
Надихатись… бо мені мало, мало…
Пірнути з головою в дощопад,
Бачить себе в кожнісінькій краплині,
У мріях танути неначе мармелад,
У літній дощ закоханій людині.
25.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
Вуста «качкою»… і думаєш красива?
Не роби дарма собі мороку.
Наче тиждень вулики возила…
А чи качка … та не із того боку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Ніч… цвіркунів серенади,
Свіжість, легка прохолода,
В небі мигають лампади -
Літня, погожа погода.
Під мовчазні зорепади,
Випала слушна нагода,
Чути пташині рулади,
Бо задрімала природа.
Ніч в повноті всії влади,
Ніби, всім винагорода,
Кожен діждеться пощади,
Сну кому більше не шкода.
А двох сердець канонади -
Вечора тихого кода,
Так, як співають балади:
«Вічна, земна насолода»
24.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Нові жнива: безмежжя нив, достиглий колос,
Та лине світом із полів стражденний голос,
Де кров’ю скроплені поля цвіли віками,
Лежать сини, врожай війни і плачуть мами.
Нові жнива: нове зерно, достаток в хати,
Нова війна кладуть життя нові солдати,
Де кров’ю скроплені поля цвіли віками,
Лежать сини, врожай війни і плачуть мами.
Нові жнива: горять поля, димлять покоси,
Не пробіжать по тій стерні їх ноги босі,
Де кров’ю скроплені поля цвіли віками,
Лежать сини, врожай війни і плачуть мами.
Нові жнива під звук гармат й страшного грому,
Здригнувся світ не треба цих плодів нікому,
Де кров’ю скроплені поля цвіли віками,
Лежать сини, врожай війни і плачуть мами.
20.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022
Дощ розбудив вологим поцілунком,
Прошепотів на вушко крізь вікно,
І на шибках химерним візерунком
Промив сльозами мовчазне сукно.
І протягом лишив тендітний дотик,
Здригалось тіло та чекало щось,
В душі озвалися високі ноти,
Тепер нарешті добре все зійшлось.
Запестили краплисті перегуки,
Стікало вниз бажання, як смола,
Вуста ковзнули і сплелися руки,
Пручатись зливі я вже не могла.
17.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Заховані скарби у закутку душі,
ЇЇ багатства та людські чесноти,
Між буде і було – тонесенькій межі,
Між добре і лихе – якраз навпроти.
Ти маєш у руках все те, що заробив,
Що напахав: умовності і вчинки.
Чи гарував весь час, чи байдики вік бив,
Секунда може знищить на частинки.
Ти кожну свою мить встилаєш далі шлях,
Баюрами чи диво-килимами.
Збираєшся в політ, чи забиваєш цвях,
Майбутнє твориш власними ділами.
16.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Виють сирени – голодні вовки,
Слина скажено стікає із пащі,
Зуби гнилі, як під нігті голки,
Вгонить в нутро й кида напризволяще.
Виють вночі і коли світлий день,
Сонце заходить, чи мліє світанок,
Мовчки шукають на карті мішень,
Й душі з’їдають собі на сніданок.
Виють невпинно - десь буде біда,
Страхом годують старих і малечу,
Жахами морить проклята орда,
Кидає з пекла в німу холоднечу.
Виють і виють то там, або тут,
З лютого хваляться лихо-жнивами,
Мов дозріває їх спрага і лють,
Мітить країну, як старість ровами.
Виють … і більшає вдів і сиріт,
Виють … із затишку стала руїна,
Виють … пустошать в душі рваний слід,
Та не здається безстрашна країна.
14.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Тоді було тепло і зоряно,
Попереду ціле життя,
І місяцем плесо вже зоране,
І дивні якісь відчуття.
Мов двері нові відчинилися,
Новий невідомий виток,
Думки в сяйві зір розчинилися,
Відчула кохання ковток.
Як довго ти згоду очікував,
А зволікала чомусь,
На вушко ласкаво нашіптував,
Питав, чи тебе я боюсь?
Та ні, просто доля заплутала,
Обох нас собі у клубок,
У зморшки обличчя закутала,
А серце в лищата думок.
І знов вишиваю я спогади,
Підсвічує неба канва,
Бо юність втекла перелогами,
Давно… років десь двадцять два…
13.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
Я хочу танути, як чорний шоколад,
В твоїх вустах гірчити й розтікатись,
Аби не повертатися назад,
У солодощах пеститись й кохатись.
Ти хочеш смак какао і ваніль,
Змішати з пристрастю і присмаками рому,
Аби прогнали ми буденний хміль,
Забули про роки й життєву втому?
Давай разом вдихати аромат,
Солодкої, взаємної любові,
Щоб відчуття помножити стократ,
Та поки що, смакуй мене в розмові.
11.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jxgwNFxX0n0[/youtube]
Обійми мене, наче літній дощ,
Пригортає лист в молодім саду,
Стрепенуся вмить, як тоненький хвощ,
Із букетом мрій тихо підійду.
Поцілуй мене, краплями з небес,
Що стікають вниз із щоки до пліч,
Відгукнуся я маревом чудес,
Коли будемо лише віч на віч.
Полони мене подихом вітрів,
І розвій думки в невідомий світ,
Спалах іскор-віч щоб не догорів,
Крила почуттів підняли в політ.
Наповняй мене, силою життя,
Як стрімкі струмки річку навесні,
Відчувай моє лиш серцебиття,
Відчувай мої мовчазні пісні.
Злиймося разом, наче я – це ти,
Наче ти - це я, єдність – суть,
Знищимо путі, спалимо мости,
Та не зможемо все забуть.
11.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022
Наче сльози, краплини по листі,
Наче дощ, теплий слід на щоках,
Як побитий кришталь мрії чисті,
Й лиш уламки життя у руках.
Наче осінь, липнева байдужість,
То відлуння тяжкої весни,
Хоча дії всі впевнені й дужі,
Все здійснить можуть лиш мої сни.
10.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Буває так, коли читаю вірші,
Далеко від рутини й метушні,
Вони незвичні, вони просто інші.
І наче адресовані мені.
Слова в них недомовлені і мрії,
Так обережно між строкатих рим,
Думок екстаз і в цій поліритмії,
Рядки стирають мій щоденний грим.
Свої бажання між рядків шукаю,
Читаю зачіпки скупих щоденних фраз,
Все просто, ніби випить чашку чаю,
Чи в вірші закохатись іще раз.
09.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Надихни мене на нові рядки,
Щоб чуттєво виходило й щиро,
Відімкни в душі потайні замки,
На межі між війною і миром.
Подаруй весь спектр нових барв життя,
Від яскравого і до пастелю,
Танцювать під ритм від серцебиття,
Тіні грацій жбурнути на стелю.
Розбудить вулкан, спалах із глибин,
Слів гарячих торкання тремтяче,
Зупини й почуй дивний часоплин,
Як душа то сміється, то плаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2022
І знов… «Привіт. Як справи?»
«Повіриш? Я не ждала…
Давно не пили каву,
Й слова – колючі жала,
Забула як кололи,
Болючі в серці рани,
Не розірвать ніколи
Байдужості кайдани».
«Як ти живеш?» «Цікаво?
Я теж колись питала,
Спокійно і ласкаво,
Та виявилось мало,
Бо зник ти на два роки,
Ні звістки, ні привіту,
Я вивчила уроки,
Й тягар важкого гніту».
«Здоров’я не підводить?»
«Інакше не буває,
То витівки погоди
То тиск чомусь стрибає -
Та як завжди, по-суті…
Не вмію жить, як люди,
То ніби розпутті,
То все яскраво всюди.
«Чого за стільки часу
Мені не написала?»
«Стирала все відразу,
Та виявилось мало.
Я тільки все забула,
На серці улаглося
Твоє: «Привіт. Як справи?»
І знову почалося…»
08.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uXo-R_QW7IM[/youtube]
В цей час чарівний-щосекунди диво,
І таємниче дихає земля,
Яскраво, свіжо, сонячно, красиво…
Ставки, ліси, долини і поля.
Духмяних трав витає таємниця,
Цілющий дар заплівся у вінок,
Води живої ключова криниця,
Й петрів батіг що сп’явся на тинок.
Влива життя проміння у колосся,
І золотить безкрайні береги,
Птахів дзвінких майстерне стоголосся,
Під аркою барвистої дуги.
Вже язиками дражниться багаття,
Сміливців зве очиститись від зла,
Цвіте-біліє у ріці латаття,
Туманом світ вкрива п’янка імла.
Вже тихий вечір мружить сірі брови,
У хмарнім небі між блискучих зір,
Темніють тіні у старій діброві,
Аби зробити всім наперекір:
Щоб не впустити в хащі серед ночі,
Закоханих по папороті цвіт,
Щоб таємниці зберегти пророчі,
Й купальське диво ще на сотні літ.
07.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
Я пройду по родючому полю,
Упаду в золоті колоски,
Відчуваю безмежную волю,
Й вільний дух, який кріпнув віки.
Сила предків, недоспані ночі,
І від праці тверді мозолі,
Голоси солов’їні співочі,
Все від рідної неньки-землі.
Вічна мудрість від батька до сина,
Вишиванка – святий оберіг,
І велика щаслива родина,
Всіх скликає з далеких доріг.
03.07.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
Між туманів густих заблукали сліди,
В чистім полі між трав-бур’янів,
Бо тікає вона від печалі-біди,
Стільки днів, стільки днів, стільки днів.
Лише шелест хлібів, тільки тінь в ручаю.
Чують той неприхований крик,
Бо коханий її у далекім краю,
Просто зник, просто безвісти зник.
ПРИСПІВ:
Нехай говорять всі навкруг:
«Надія втрачена остання»
Та не втрачає віри дух,
ЇЇ безмежнеє кохання.
Нехай говорять всі навкруг:
«Що на війні казок немає»
Не покладає вона рук:
У диво вірить і чекає.
Всі думки її не для сторонніх очей,
Злива сліз гірких не напоказ,
Бо приходив у сни серед темних ночей,
Він не раз, він не раз, він не раз.
У обіймах міцних час минає, як мить,
Тепло й затишно, світ - наче рай,
І коханий на вушко щораз шепотить:
«Ти чекай, ти чекай, ти чекай!»
ПРИСПІВ:
Скільки горлиць безкрилих чекають щомить,
Тих, хто безвісти зник у бою.
Хоч їх серце пече, і зітхає, й болить,
Не втрачають надію свою.
ПРИСПІВ:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
Тільки дим, чорний дим, порожнеча…
Тут сміялась недавно малеча,
Тут містяни робили закупи…
Тільки дим об’єднав всіх докупи.
Тільки дим, чорний дим і ракета,
Та прокинься вже швидше, планета,
Поки світ чогось жде й зволікає,
Їдкий дим нові душі вбиває.
Тільки дим, чорний дим і розруха,
Рятівник під завалами слуха,
Чи хоч хтось тут живим врятувався?
Тільки дим у повітрі зостався…
Кляті виродки, там були люди!
А тепер тільки дим скрізь і всюди!
І старенькі, і юні, і діти…
За їх смерті, вам в пеклі горіти!
27.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022
Тепла літня тиша, цвітом липа дише,
Аромат солодкий огортає все,
Тільки вітер лише, гілочки колише,
І п’янке цвітіння ген у даль несе.
Вітер, в своїх справах, пробіжить у травах,
Між дубів старезних, мов шука гриби,
Блискотять в отавах, сяючих загравах,
Бжділки, що збирають із квіток скарби.
Вуликів рядочки, працьовиті дочки,
До своїх хатинок все несуть нектар,
Облетять квіточки, вишиють сорочки,
Воском і медами – буде щедрий дар.
Ближче до криниці, спіють вже суниці,
Їх боки червоні затуля трава,
Й квіти білолиці і нема різниці:
Чи усе насправді, чи якісь дива?
Між гілок картина: неба павутина,
Хмарами сповита, чи прозора синь,
Шелестить ліщина, квітне конюшина,
Потопає червень в пахощах краси.
26.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022
[i](Художній переклад)[/i]
У матінки моєї вищі трави,
В гаях дзвінкіші співи солов’я,
Веселку в небі над будинком має,
Лиш матінка моя, лиш матінка моя.
ПРИСПІВ:
І хліб м’який і аромат духмяний,
І хвилі в стиглім полі й на ріці,
І голос ніжний, тихий і ласкавий,
Й гостинець доні в маминій руці.
Минає час і журяться берізки,
Шумлять блискучим золотом поля,
Приховує в тривозі свої слізки,
Лиш матінка моя, лиш матінка моя.
ПРИСПІВ:
Я обійму слабкі та рідні плечі,
За всіх, хто залишивсь в страшних боях,
Бо молиться за кожного надвечір,
Лиш матінка моя, лиш матінка моя.
ПРИСПІВ:
22.06.2022
Оригінал: "У матери моей"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
[i]Вранці, не встаючи з ліжка, відкрила стрічку у ФБ, щоб ознайомитися з новими постами, які з’явилися за ніч. Натрапила на світлину, яку зробила 4 роки тому на святковому концерті з нагоди Дня створення хору «Світич». І пригадалося…[/i]
Мій «Світич» - машина, яка завжди працює злагоджено й синхронно. З першого жесту керівників, партитура, яку щойно роздали відгукується аплодисментами престижних конкурсів, захопленнями шанувальників та вічним відгуком у серці кожного хориста.
Вперше почула звучання «Світича» - ще будучи ліцеїсткою, а на своїх викладачів, які в мене в той час викладали і співали у хорі (Ірину Олександрівну Ростовську, Марину Віталіївну Палаєву, Тараса Григоровича Кульбаку) дивилася, як на святих. Бути частинкою колективу, долучитися до прекрасного хору було більше ніж мрією, це фантастичне бажання, яке вело крок за кроком долаючи труднощі, втому, устрій студентського безтурботного життя. На шляху траплялося і багато перепон. Перше прослуховування я провалила. Чи то голос не достатньо сильний і бідний тембрами, чи інтонація плавала, чи перелякані очі були дуже помітні, але я ж знаю, що то було хвилювання, бо ніхто так не хотів співати у «Світичі», як я.
На деякий час аспект мого вокально-хорового виховання в університеті – втратив сенс, бо я себе уявляла частинкою саме «Світича». Та все ж, вдалося мені стати поруч з хористами, долучитися до команди «перших альтів» і співати…
Я не нарікала на тривалі і регулярні репетиції, а навпаки, вчилася вдало маневрувати між парами, хором, танц. залом, самостійною підготовкою (грою на баяні, ф-но, вокалом, диригуванням). Я не була там найкращою, але брати найголовніше, запам’ятовувати найбільше, пропускати найменше, не пасти задніх і встигати скрізь, я вчилася саме в той час.
Репетиції – рутинна діяльність хористів, рутиною зовсім не була. Дисципліна, чіткі правила, зосередженість - приносила свої плоди. Коли звучать всі партій у чіткій вертикалі, то мій стан неможливо передати словами: враження ніби тіло розчиняється і перетворюється у загальне звучання, ніби ми – і є тим звучанням, тремтять руки, звідкись з’являються сльози, у грудях щось тремтить, але приносить стільки щастя і гордості, бо ми і є ті гвинтики, що своєю діяльністю створюють диво.
Коли наш хор виходив до глядачів, то мені здавалося, що зірки з червоного хідника тьмяніють перед нашим виступом. Це не хвалькуватість, а просте аналізування звучання та харизми, які пісня за піснею наповнюють атмосферу прекрасним.
Щодня, я подумки дякую керівникам, двом талановитим Людмилам, таким різним, але об’єднаних однією метою: тримати на плаву наш «Світич» і вміло вести до якості, визнання, поширення хорової пісенної традиції, трепетно леліяти і колисати кожну фразу, кожен акорд, викохувати кантилену і день за днем шліфувати престижне і почесне ім’я Молодіжного хору «Світич».
Людмила Юріївна Шумська та Людмила Василівна Костенко – неперевершені професіонали своєї справи. Від підбору репертуару, добирання тембрів у партії, налаштування та плекання культури звуковедення, … - до втілення неповторних інтерпретацій хорових композицій, з додаванням танцювальних рухів, супроводом різноманітних музичних інструментів, своїми талантами і майстерністю наші наставники рік за роком прокладають шлях до вершин якості хорового мистецтва. Завдяки керівникам: що не твір – то шедевр, який має неповторну родзинку; що не виступ – то успіх і шквал оплесків; що не конкурс – то перемога. Та найголовніше те, що наші мудрі педагоги кожному хористу прививають безмежну любов до хорової музики, а «Світич» - запалює серця.
У своїй діяльності я в собі часто помічаю ті навички, які застосовували наші керівники: захопленість справою, робота на результат, емоційність і в той же час спокій, наполегливість, врівноваженість. Після вдалих виступів своїх колективів, я пригадую уклін керівників хору і спрямований погляд до кожного: «Ми змогли. Ми зробили. Наша праця не марна. Визнання – вінець якості і щира подяка».
Навіть через 15 років це надихає і не забувається. Щоразу, коли я говорю чи пишу «Мій «СВІТИЧ»» я пишаюся, що у роки студентства була його частинкою. Дуже хочеться щоб хор жив. Щоб пробуджував кожну душу, зачаровував кожне серце, як він захопив мене. Творча майстерня «Світича» - це дороговказ для кожного студента, котрий вирішив себе присвятити мистецтву. Бажаю миру всім і кожному хто співав, співає і співатиме у цьому дивовижному колективі. Натхнення всім і «Многая літа»!
22.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
[i](художній переклад)[/i]
Нитка тягнеться в узор гарної майстрині,
Наче долю береже у життєвім плині,
І очей не відвести – вишукане диво,
Тче мереживо життя ніжно і красиво.
Сяк-так долю я сплела, довго працювала,
Плутанина вийшла лиш, але я бажала,
Щоб в’язання розпустить і змотать нитками,
А мереживо сплести днями і роками.
Повз невдачу геть пройти, а чи зупинитись,
Горе й лихо обійти, щастям поділитись,
Та Господь не всім дає виправить уроки,
Не змотать, не розмотать пережиті роки.
20.06.2022
Оригінал: "Кружева"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
[i](художній переклад)[/i]
Вже пісень відлуння відпливає тихо,
Човники на хвилях – то опалий цвіт,
Наче білим снігом, наче ніжним сміхом,
Сипле біла вишня перли мені вслід.
І куди сховатись в білій завірюсі,
Серцю невідомо, як змиритись з цим?
Я або заплачу, а чи засміюся,
І пірну душею в цей вишневий дим.
Квітами узори на долинах шиті,
У гаю весна щебече і кує…
Ще ніхто не знає до цієї миті,
Що розхвилювало серденько моє?
19.06.2022
[b]Переклад:[/b] ("Молодая вишня" слова С. Красикова, музыка Н. Поликарпова)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022
[i](художній переклад)[/i]
Все місто закутує вечір,
І в небі багато зірок,
Та зустрічі ти уникаш,
Й до мене не йдеш ні на крок.
ПРИСПІВ:
Ой ніч, синьоока ніч,
Скільки зіро- свіч,
Тільки твоя байдужість,
Сльози видушує з віч.
Сади яблуневі буяли,
Духмяні троянди цвіли,
А там де з тобою блукали,
Травою стежки заросли.
ПРИСПІВ:
Хоча ти мене не кохаєш,
А я - не любила ще так,
Ти все дуже швидко забудеш,
А я не забуду ніяк.
ПРИСПІВ:
Хоч зараз ти іншу цілуєш,
В очах її бачиш себе,
Та знай, що найбільше у світі,
Кохаю я тільки тебе.
ПРИСПІВ:
18.06.2022
[b](Оригінал: "Ах, ночь, голубая ночь")[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022
Роки шкільні так швидко пролетіли,
Назад уже не буде вороття,
Тепер погляньте, мов через шпарину,
В дитячі роки і шкільне життя.
Ви - неповторні і талановиті,
Маленький дружній і привітний клас,
У колі друзів, я впіймала миті,
Як творчо ви проводили свій час.
Повірте в себе! Кожен з Вас – найкращий!
І вартий того, щоб дістатись до зірок,
Під синім мирним небом України,
Ступить в майбутнє свій дорослий крок!
17.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022
[i](художній переклад)[/i]
Зірка хмаринок торкалась,
Роси зронила в туман
Здалеку пісня озвалась,
Здалеку пісня озвалась,
І підспівав їй,
І підспівав їй баян,
І підспівав їй,
І підспівав їй баян.
Віти вербові від вітру,
Хиляться вниз знов і знов,
Як почуття нероздільні,
Як почуття нероздільні,
Вірить - не вірить,
Вірить не вірить в любов,
Вірить - не вірить,
Вірить не вірить в любов?
Хоч солов’ї над рікою,
Тішать звучанням розмов,
Може тебе й не зустріну,
Може тебе й не зустріну,
То не зустріну,
То не зустріну любов,
То не зустріну,
То не зустріну любов.
А на життєвій дорозі,
Кожен чекає свого,
Зірка хмаринок торкнулась,
Зірка хмаринок торкнулась,
Серця торкнулась,
Серця торкнулась мого.
Серця торкнулась,
Серця торкнулась мого.
17.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022
[i](художній переклад)[/i]
Срібний місяць зник за лісом,
Спить і річка й береги,
Літні роси над покосом ,
Заколисують луги.
Загубила перстень цінний,
І у цім моя вина,
В ароматі м’яти й квітів,
Йду долиною одна.
Дві пелюстки, мов прикраси,
У волосся заплету,
Щоб залишилася згадка,
Про обручку золоту.
Вже за обрієм світає,
Туман річкою пливе,
Ранок знову розлучає,
Та любов моя живе.
Заздрість хай не дорікає,
І мене не докоря.
Дуже рано над лугами,
Сходить вранішня зоря.
Та і часто так буває,
Не змикаємо ми віч,
Ой, ти нічко луговая,
Сінокосна, тепла ніч.
17.06. 2022
Оригінал: Музыка Г. Дегтярева, слова А. Пришельца "Ночка луговая"
https://www.youtube.com/watch?v=vL_fOQYgX10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022
Розплющу очі… це був тільки сон,
А жах ще й досі душу пробирає,
Сирени по країні в унісон,
Ревуть, а десь хтось тихо помирає.
Розплющу очі … вже минула ніч,
І сонце в небо підняли солдати,
Увесь народ з напастю віч-на-віч,
Серцями вірними скував могутні грати.
Розплющу очі у безмежний світ,
Де мир шанують і життя перлину,
Де пам’ятають древній заповіт,
І бережуть кожнісіньку людину.
Це тільки ранок, тож пора разом,
Рукава засукати й працювати,
Щоб перелітні завелись гніздом,
Хто втратив захист – мав новенькі шати.
Аби країни луговий вінок,
Завивсь і цвів, духмяніше, тугіше,
Аби, що день – новий і впертий крок,
У даль від того, що було раніше.
Розплющу очі і настануть дні,
Ніщо не зможе їх заплямувати,
Синочки лише оживуть вві сні,
За яких, в церкві свічку ставить мати.
31.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-CoJkZaYEWc[/youtube]
Мовчки у альбомі прогортай світлини,
Всі такі веселі, всі такі свої,
Їх війна забрала в рідної країни,
Так безжально й різко відняли бої.
ПРИСПІВ:
Вони, хто не вернувся з війни,
Неньки-країни сини, стали бесстрашно до зброї,
Вони, не шкодували ціни,
Юні життя віддали, наші незламні герої.
Ви війні назавжди молодість лишили,
В безвість полетіло, все те – що було,
Лиш колючі сльози, спогади, могили,
Старість не прикрасить зморшками чоло.
ПРИСПІВ:
Хай минають роки – оживе Вкраїна,
І під мирним небом зацвітуть сади.
Та безмежна шана до героя-сина,
В пам’яті народу буде назавжди.
ПРИСПІВ:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022
В наших венах тече не вода,
Кров струмує червона й гаряча,
Хоч спіткає так часто біда,
Ми вкраїнці – у нас така вдача.
Щедро з другом останнє ділить,
І разом рідний край захищати,
Не втрачати дарма кожну мить,
І життя наче скарб цінувати.
ПРИСПІВ:
Нам треба мир, нам треба перемога,
Нам треба сонце в небі, не блискавка і грім,
Одна мета, у нас одна дорога,
Бо мир і перемога потрібні нам усім.
Рідна мова і спів солов’я,
Наша пісня колиску гойдає,
Вільний вітер ,родина, сім’я,
Українською лиш розмовляє.
Ми нащадки дідів-козаків,
Нас віки не змогли підкорити,
Наша мужність й нестриманий гнів,
Кличе кожного край боронити.
ПРИСПІВ:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022
Хвилина мовчання – як цвях в домовину,
Лише констатація – зникло життя,
Не вміститься біль у щоденну хвилину,
Як спогад з сльозами про мирне буття.
Глухі, монотонні, статичні удари,
Бо стихли синхрони убитих сердець,
Безвихідь від дикої злої отари,
Що знищила мир… хай же буде їй грець!
Не вернуться діти, й дорослі з завалів,
Розстріляні знову не стануть живі,
Уже не поїдуть з розбитих вокзалів,
Бо вільна країна втонула в крові.
Залишиться слава про мужніх героїв,
І пам’ять про тих, хто так мало прожив,
Безмежна ненависть до тих – хто накоїв
Кривавих, безжальних, загарбницьких жнив.
Хвилина мовчання – всі душі до неба,
Летять, перед Богом щоб впасти до ніг,
А потім, (бо стала вагома потреба),
Створити країні міцний оберіг.
Щоб всі підняли свої ангельські крила,
Й наш край захистили від бомб наяву,
Аби Перемога прийшла справедлива,
Й скоріш відновить Україну нову.
20.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
А чи бачили ви їхні очі?
Тих солдат, що війна зачепила,
Ви повірте, ні вдень, а ні вночі,
Погляд той, вже забути не сила…
Вони бачили зброю ворожу,
Поруч гинули їх побратими,
В час ударів навкруг огорожу,
Бог поставив разом із святими.
В їх очах видно мужність і силу,
Хоч болять іще рани воєнні,
Та не час поспішати до тилу,
Помсти просять у снах убієнні.
Намагаються гоїти рани,
(Бо і наші молитви лікують),
Аби орків гонити подалі,
Й показати: де раки зимують!!!
Щоб і духу тварюк не лишилось,
Щоб скоріше прийшов час розплати,
Щоб цвіло все навкруг й колосилось,
Дуже хочуть вцілілі солдати.
Україну звільнити від гніту,
Відбудовувать кожну руїну,
Показати Європі і світу,
Як потрібно любити країну.
08.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
Не змивається бруд цей повіки,
Хоч говорять: що час – кращі ліки,
Та розплата страшна їх чекає,
І прощення за гріх цей – немає.
Вік за спинами будуть блукати,
Тих кого ви понищили, кати!
Хай у снах бачить ваша дружина,
Як чужого зарізали сина,
І як мами просили, благали,
Аби донечок не ґвалтували.
Матерям вашим посеред ночі,
Хай ввижаються злякані очі,
Страшний крик і залізна лопата,
В сирій ямі сестричку і брата.
Дуже хочу, щоб ви пам’ятали
Всіх, кого по дорозі стріляли,
В кого в муках зникали всі сили,
Як об спинки бички ви гасили.
Будуть бачити в темряві руки,
Ваші діти малі і онуки,
Тих кого вам вдалось погубити,
А вони так хотіли ще жити.
Де би ви не були, скрізь і всюди,
Хай ввижаються згублені люди,
Ваші щі і слизькі і тягучі,
Пахнуть трупами вбитими в Бучі.
Аби вам від смеркання до ранку,
Бачить Ворзель, Ірпінь, Бородянку…
Й розплатитись - за те що зробили…
Ждіть… на вас вже чекають могили…
06.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Йде дощ, то просто плачуть небеса,
За знищеними селами й містами,
Чудес нема – ніхто не воскреса,
Не всі загиблі вінчані хрестами.
Йде дощ, на рештки згарищ і руїн,
Ракетами розбиті сподівання,
Де між згорілих і розбитих рідних стін,
Підкралася година їх остання.
Йде дощ і гасить той пекельний біль,
Бо витримати жах такий не в силі,
Яка ж це має бути вища ціль?
Півтисячі дітей уже і могилі!
Йде дощ і сірість неба душить світ,
Безжально поливають вражі гради,
Болить країні цей рашиський гніт,
Ми не підкоримося їм…країни ради…
Йде дощ, як сльози діточок-сиріт,
За їх страждання прийде кара Божа,
Ми помстимось за весь вкраїнський рід,
І буде знищена тупа орда ворожа.
Перегризем горлянку за наш край:
Чернігів, Маріуполь, Харків, Бучу!
Всевишній, справедливо покарай,
Усіх хто кашу заварив пекучу.
Йде дощ, та серце менше не болить,
Що трапилось – уже не відвернути,
Будем відважно стійко боронить,
Щоб перемогу у бою здобути.
Так хочеться, щоб вже була весна,
Терпіти сірість цю – уже не в змозі,
Прийшла привітна, сонячна, ясна,
Щоб кожну мить радіти перемозі.
01.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
Так багато болю, страху, ран…
Виразками вкрилась Україна,
Дим їдкий, а не легкий туман,
Стеле постіль вбитим у руїнах.
Так багато розпачу й тривог,
Під сирен нестерпне голосіння,
Із церков, костелів, синагог,
Лине світом в унісон моління.
Вищі сили просять вберегти,
Захистити нам весняне небо,
Гнати ката! Досягти мети!
Бо це так нам українцям треба.
Затулити, якось, рідний край,
Ворогам, якось, скувати руки,
Аби миром квітнув небокрай,
Бо набридли всі жахи і муки.
Ця війна торкається усіх,
Шрам болючий у душі лишає,
В мирний край з війною - смертний гріх
І цим діям виправдань немає.
28.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
Летять птахи, летять птахи ключами,
Під хмарами курличуть журавлі,
Герої наші днями і ночами,
Вертаються до рідної землі.
Життя своє, життя своє солдати,
Поклали для наступних поколінь,
У рідній хаті виглядає мати
Й увесь народ звертається з колін.
Нам подвиг ваш ніколи не забути,
Солдати мужні і захисники,
Аби жили у мирі наші люди,
І Україна на усі віки.
Сердець своїх, сердець своїх багаття,
Козацький дух і батьківську любов,
Проклятий ворог не порве на шмаття,
Один помре - то десять стане знов.
Ридають рідні, плаче Україна,
Від вибухів тремтять уламки стін,
А в рідній хаті виглядають сина,
Й увесь народ звертається з колін.
Нам подвиг ваш ніколи не забути,
Солдати мужні і захисники,
Аби жили у мирі наші люди,
І Україна на усі віки.
Хай буде мир, хай буде мир і щастя,
І швидше Перемога знайде нас,
Нехай вороже плем’я знищить вдасться,
Нестерпний біль від ран загоїть час.
Аби цвісти, міцніти і буяти,
Країні після переможних змін,
Щоб не даремними були всі втрати,
І Україна встала із колін.
Нам подвиг ваш ніколи не забути,
Солдати мужні і захисники,
Аби жили у мирі наші люди,
І Україна на усі віки.
25.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2022
Незадовго до війни, коли в повітрі витало передчуття змін і тривоги. Багатодітна родина залишила в Гнідинцях пів села родичів, щойно збудовану хату, господарство і вирушила світ за очі, в пошуках кращої долі для своїх нащадків. До возу прилаштували будку з лози та всякого дрантя, запрягли стареньку конячку, прив’язали поруч корову і рушили до Жданова (Маріуполя).
Мої прапредки Костенко Григорій Миколайович та (Бабенко) Олександра Іванівна наважилися переселитися туди, де краще. Це були не поодинокі випадки для того часу, тим більше що в південно-східні краї раніше виїхали рідні брати і сестри мого прадіда, які рано втратили матір Улиту Вікторівну, і молоде місто в якому почала розвиватися промисловість, обіцяло перспективу для початку щасливого безбідного життя.
Дорога була складною, але все ж вони дісталися омріяного міста. Але, мабуть, щось не склалося. Чи осісти на новому місці було не просто, чи тому що почалася війна, але замість Жданова сім’я тимчасово мешкала в приморському селі Ялта, яке було за 28 км від міста. Саме там, у вересні 1941 року народилася моя бабуся Галя. Час довів, що щастя в чужому краї мої предки так і не знайшли, тому вирішили повертатися в Гнідинці, де і рідні стіни допомагають, і рідна земля загинути з голоду не дасть та і родичі підтримають.
Завантаживши у воза з будкою своє майно, малих дітей, та прив’язавши корову родина повернулася у Гнідинці.
Зараз в тому краї, який обіцяв грандіозні перспективи моїм предкам – пекло. Війна зруйнувала майже всю промисловість, знищила житла родин, забрала життя в людей. Я точно знала, що до війни – у Маріуполі жили нащадки прадідових братів і сестер. А тепер вже не знаю, чи лишився там хто?
[i]
На фото: мої прабабуся та прадідусь, вгорі - брат прадіда
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942979
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
А знаєте, що вірші вже не ті,
Грудками в горлі рветься кожне слово,
З колін до неба в тихім каятті,
Про сьогодення, що прийшло раптово.
Нема метафор, милозвучних рим,
Без порівнянь, склади всі кострубаті,
Сльозами змитий театральний грим…
Прийшли в мій край недолюдки прокляті.
Слова немов замочені в крові,
В нестерпнім болю, в неземному жалі,
Волають душі мертві і живі,
О, Боженько, що далі буде з нами?
Це не поезія… Охриплий крик душі,
Безмежний зміст: три крапки, або кома,
Але вони - нескорений рушій,
Всім нам, хто залишився в себе вдома.
21.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
У чому ж винні, ті нещасті діти?
Що в світ прийшли, не там і не в той час?
Їм би сміятись, сонечку радіти,
А не страждати й гинуть повсякчас.
Від вибухів у сховищі тремтіти,
Ділити крихту й крапельку води,
Гасить сльозами очі-самоцвіти,
Від витівок проклятої біди.
В ясних зіницях вибухи й пожежі,
І смерть щомиті погляда на них,
Чи є війни елементарні межі?
Це ж діти! А для вбивць страшенний гріх.
А чи могли б своїх так підірвати,
Із сотню хоч малих кацапенят?
Вам вічно в страшнім полум’ї палати,
За вбивство безневинних немовлят.
Ви відібрали в них життя й майбутнє,
А в родичів розчавили серця,
Це лихо для народу – незабутнє,
Ненависті – не буде вже кінця.
18.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Ми гнідинчани… Такими звемося, цим гордимося, що маємо генетичо-духовний зв'язок з цим краєм. Є тут щось таємне, щось магнетичне, не зрозуміле, науково не пояснене, але таке відчутне кожному односельцю. Я думаю, що це все - коріння роду, який сотнями років на цій землі прокладав невидиму грибницю, переплетіння династій, зміцнення родів, прокладення невидимих мостів, по яких до нас дійшла народна мудрість, місцеві звичаї, переповідки та легенди.
Дуже шкода, що природа людини – жити тут і зараз, щодня занурюватись у реальні проблеми, радіти і сумувати сьогоденню. Час йде і у щоденній метушні стирає колись важливу інформацію, яка через 10 років втратить свою актуальність, а через 100 вже ніхто не згадає. Дуже болить той факт, що життя людини – з часом із рангу спогадів переходить у вічну категорію -забуття. Та кожне життя, коли б воно не було пасажиром реальності – це сходинка, до того які є ми.
Саме, знаючи хоч якусь інформацію про своїх предків можна зрозуміти: чому ми такі? Якими можемо бути? Яка місія нам судилася в житті? І перед ким нам потрібно нести моральну відповідальність.
Якщо проаналізувати прізвища гнідинчан які живуть сьогодні – то можна з впевненістю сказати що значна частина односельців має місцеве коріння і їх предки жили у Гнідинцях понад 200 років тому. Частина жителів були козаками, інша частина належала до категорії – «крестьянин-собственник», інші власність місцевих панів (прізвища яких, інколи навіть не згадувалися). Корінні гнідинчани з прізвищами: Рубан, Бойко, Конюшенко, Хоменко, Костенко, Петрик, Колпак, Бахмач, Гасан, Коробка, Свистун, Онопрійко, Задніпрські, Шокало, Чудновець, Дрюк, Кальченко, Панасенко, Турко, Порожняк, Даниленко, Ігнатенко, Наталенко, Ситник, Антоновські, Вовк, Палій, Мельник, Зуб, Дудник, Фесан, Смаглюк… Деякі прізвища ще зовсім недавно були поширені, але з часом у селі майже не залишилося представників: Дробітько, Ушпик, Телух… Також помітно, як змінювалися прізвища. (Левоненко – Леоненко, Халдан-Салдан-Салтан, Киркиця- Коркоцькі). Ще у 1900 році у Гнідинцях жили люди з іменами: Венедикт, Євстафій, Олімпіада, Клеопатра…
Всі пам’ятають легенду про засновників села козаків: Гнідого, Донця та Бублика? Так от, куток Бубликівка – місце де жили нащадки засновника і прізвище «Бублик» - у 1900 р. ще значилося у метричних книгах Живоначально-Троїцької церкви.
Прізвище Несходовських згадується, як нащадків представників козацької старшини.
Коли дитина народжувалася не в шлюбі – то до кінця життя це вказувалося в документах, де замість по-батькові, було написано «незаконнорождений» і було ніби тавро, яке часто і відбивалося на подальшій долі людини. А ще їй давали дуже рідкісне ім’я, зазвичай не милозвучне і не популярне, та коли приплачували куми – то їм ще пропонували якесь ім’я на вибір, не те що хотілося, а як батюшка називав. От у моїх пра-пращурів було 2 Андрії підряд, але жоден з них не прожив більше року.
Старість до людей приходила рано… У записає про смерть зустрічаються позначення, що навіть у 42 роки помирали від старості. Хвороби (скарлетина, коклюш, тиф, запалення легень, лихоманка) найбільше забирали дітей від народження до 10 років, а інколи і цілі родини вимирали за короткий час. Народжуваність була високою, але значний відсоток дітей помирали того ж року, коли з’являлися на світ. Вдови і вдівці молодого віку зазвичай швидко собі знаходили пару (від кількох місяців до двох років). Інколи одружувалися по 4-5 разів по причині того, що помирало одне з подружжя.
Гнідинчани часто брали шлюб з жителями Остапівки, Світличного, Варви, Калиновиці. Інколи були випадки, коли заїжджі представники військового рангу брали заміж гнідинських дівчат у Курську губернію, Катеринославську, Єлисаветградський повіт…Оржицю, Лохвицю, Лубни…
Найстаріша жителька села – померла у віці 108 років, до цього вона довго проживала при монастирі і була послушницею, чи монашкою.
Коли охрещували своїх дітей священнослужителі чи нащадки панів, то кумами брали рівних собі з титулами та походженням з далеких від Гнідинець населених пунктів, те ж саме було при виборі другої половинки: пани-з панами, священники – з духовенством, вчителі з учителями.
Ми гнідинчани… Чому ми саме такі, маємо саме таку долю, саме так чинимо, чи поводимося? Спробуйте пошукати розгадку в таємницях свого родоводу. Зараз це можливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
Те бидло, в кого вавка в голові,
І в немовлятах бачаться бандери,
У кого руки, по плече в крові,
Шпурляють безпощадно ескандери.
Те бидло, в кого в мізках «русский мир»,
В брехні по вуха, як в помийній ямі,
Замилив очі їх телеефір,
Просніться, божевільні, ви при тямі?
Ви - бидло, чорнозему перегній,
Кацапська кров – то дріб’язкова плата,
Навіть не крапля- тих страшних подій,
Що спричинила та орда проклята.
Те бидло, виправдовує війну,
Свого Іуду ставлять вище Бога.
Та не забудьте істину одну:
Слідом за ним у пекло вам дорога.
11.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
Стоїш, Тарасе, дивишся згори,
Як москалі терзають Україну?
Як спалюють міста, сільські двори,
Лякають як, кожнісіньку дитину.
Стоїш, Тарасе? Ти ж усе це знав!
Із «Кобзара» благав розплющить очі,
Століттями кацапів проклинав,
Які ввірвалися до нас посеред ночі.
Стоїш, Тарасе, на своїй горі!
Поглянь на нас, які усі ми стали,
Не сидимо у хованці-норі,
Бо у нас крила вже повиростали.
Блакитно-жовті, наче прапори,
Могутні, сильні, як дніпрові хвилі,
Дивись на нас, пишайся ізгори,
Що наша велич в єдності і силі!
Гордись, Тарасе, бо змужніли вже,
Твої нещасні, нерозумні діти!
Молися, хай Господь нас береже,
Щоб виконати давні заповіти:
Рвемо кайдани, нищим ворогів,
Чужою кров’ю омиваєм волю,
Аби нащадкам в далину віків,
Надати право на щасливу долю.
09.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
Не буде прощення для тих,
Хто нищить світ, безжалісно й пихато,
Хто в чужий край приніс багато лих,
І що війну із мирними почато.
Хто знищує домівки і міста,
Дітей малих калічить і вбиває,
Для кого, ціллю – церква є свята,
У кого серця й розуму немає.
Не буде прощення, хто з зброєю іде,
І сиротить родини і країну,
Минають одинадцять днів війни,
А видно скрізь палаючу руїну.
Не буде прощення і тим, хто лиш мовчить,
Не буде прощення і тим хто зволікає,
Не хоче чути, коли світ увесь кричить,
Бо в голові лиш раша-мозок має.
Що робите, ви, Каїни, кати?
Вже скоро кожного Господь з вас покарає,
Щоб скуштували чашу гіркоти,
І знали, що прощення вам немає!
06.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
[i] (Людмилі С.)[/i]
Миру Вам і сонечка із ясного неба,
Доброго здоров’ячка і всього, що треба…
Щоб була щасливою вся Ваша родина,
Й Перемогу здобула наша Україна!
04.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022
Так довго ніколи ще час не тягнуся,
Від миті, як вдосвіта люд весь проснувся,
В країні війна! Перші вибухи – горе,
І сліз безневинних вже вилилось море.
Нестерпні секунди, як виє сирена,
Бо всі розуміють, країна – арена!
А їм без різниці, куди ще бомбити,
О, Боже, Всевишній, як хочеться жити!
Нестерпні хвилини, коли десь палає,
Бо всі розуміють, - життя там немає.
А сироти-діти і босі і голі, голодні,
Немов в тридцять третім у чистому полі…
Нестерпні години, як їдуть колони,
Оточують місто… хоч нас і мільйони,
Благаємо слізно, ми захисту неба,
І Божого миру, усім він так треба.
Нестерпні воєнні і дні так минають,
Безвинних вкраїнців тихенько ховають…
Гниють вороги, у чужому їм краю…
Повільно йде час… Чому так? - Я не знаю.
04.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022
Як боляче!!! Невистачає слів…
Бракує сліз… Немає розуміння…
Як людство перескочило той рів,
За яким, точно вже нема спасіння!
Іти війною? Йти у мирний дім?
Де кожен має спокій, має мрію…
То – вбивці! Прокляті, вже поколінь на сім,
Що влізли в цю тупу, криваву дію!
В Героїв наших вже нема страху,
Вони готові бити й помирати,
Щоб знищити пухлину ту лиху,
Яка біду несе у рідні хати.
Відвага їх освячена в віках,
Бо захищають і сім’ю, й країну,
І не ховають тіло по кутках,
Щоб не зробив кат із душі руїну.
Героям нашим іще б жить і жить,
Давати приклад вдалий поколінням,
Але ж та мить, одна проклята мить,
Всі мрії різко вирвала з корінням.
***
Лягають смерті на ваги війни,
Щоб усвідомить, зважить перемогу,
Заради нас загинули вони,
Аби прокласти в мирний час дорогу!
02.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Як живете, в країні дурманів,
На нитках злого лялькаря-садиста?
Не видно вам ні вибухів, вогнів,
Дарунки вашого царя-авантюриста?
Ви ж як в’юни, які пищать в котлі,
«Не может быть, стреляеете вы сами…»
Блаженні, бо усі уже в петлі,
І разом з катом будете у ямі.
В головах що? Ла#но з раша ТV?
Цензурою отруєна мікстура?
Ваші сини тут плавають в крові,
Не ваша справа? Ось вам диктатура.
А де ж ваш цар, у бункері сидить?
Чи крутиться як воша на гребінці?
Почухається там – де не свербить,
Бо не на тих напав: ми – українці!
А як вам, як від вашої руки,
В дітей життя забрали відморозки?
Ви що, там всі безмозгі дураки?
Не тиснуть ляльковода поворозки?
Та схаменіться! У вас серце є?
Зробіть щось! Час вже знехтувать страхами.
Не забувайте, Бог на світі є…
А путін з вами ділиться гріхами.
Бо й ваші руки будуть у крові,
Вам вічність далі у котлі кипіти.
Чи маєте ви мізки в голові?
Чи згодні й далі демона терпіти?
27.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
Помилуй, Боже! Зглянься, Божа мати!
Дай сили, міці, віри, дай снаги!
Не дай зайти убивці в нашу хату,
Щоб скалились від злості вороги!
Помилуй, Боже! Захисти від лиха!
Коштовніше за все -людське життя,
Яка це цінність, як хвилина тиха!
Підтримка рідних – краще укриття!
Дай всім нам віри, спокою у серці,
Тверезість розуму – покаже вірну путь,
Всі разом: зброя, настрій, віра, берці…-
Готові вистояти і у цьому суть.
24.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022
[i](писала для Анатолія)[/i]
Моя маленька і доросла доня,
Лютневий день тобі дарує диво,
Час повноліття, час краси, кохання,
Ти – наче квітка, що цвіте красиво.
Хай у житті усе тобі вдається,
А кожна мить – яскравий зорепад,
Хай успіх, вдача – водоспадом ллється,
Нехай навколо буде мир і лад.
Хай твої мрії втілює реальність,
Хай стрінеться тобі палка любов,
Хай буде поруч і здоров’я, й радість,
А я пишатись буду знов і знов.
Що маю доню, скромну і красиву,
Старанність, розум – гордість для людини.
Тому щасливий я - бо маю доню,
А в донечки сьогодні - іменини.
21.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2022
Горіла церква, дим котивсь клубками,
Хрестились люди крізь сирен виття,
Летіли шиферу шматочки літаками,
І падало униз перекриття.
Горіла церква, плакали ікони,
Палав, чорнів і тлів іконостас,
Тремтіли в сум’ятті церковні дзвони
Й плітками про пожежу линув глас.
Горіла церква і молились люди.
В сльозах питали: за які гріхи?
І поголос за мить полинув всюди,
Розбуркав у серцях вірян страхи.
Горіла церква і зломилось вістря,
Духовності, надії і краси…
Не гасить дощ… горить… Що буде після?
Боже, помилуй! Збережи! Спаси!
17.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2022
Ми єдині в думках і у пісні,
Славим волю вкраїнську й народ,
Не злякають погрози зловісні,
Бо в душі, кожен з нас - патріот!
16.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022
Я – українка! Роду і народу,
Ніколи не цуратимусь й ніде,
На українське запровадим моду,
Хай швидше мир у рідний край прийде!
У кожному куточку України,
Сьогодні свято – впевнена у тім,
Ми не допустимо занепаду й руїни,
Всі разом захистим свій рідний дім!
В єднанні успіх наш і наша сила,
Хай бачить світ, ми – разом в час негод,
Розправим прапор – синьо-жовті крила,
І об’єднаєм наш увесь народ!
16.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022
[i](написала для Богдани)[/i]
Чемні сірники-брати,
Дружно, як солдати,
Помагали кожен день
Страви готувати.
Кожен мав червоний шлем,
Виглядав красиво,
А коли ішов на смерть –
Відбувалось диво:
Вогник звідкись виникав,
(Що тут говорити?)
І у кухні починав,
Смажити й варити…
Жив малесенький сірник,
Тихий і худенький,
До порядку завжди звик
Помічник для неньки.
Та колись мала рука,
Знайшла їх хатинку
(Не догледіли батьки,
Щось свою дитинку.)
Чирк та чирк і спокій зник,
Трішки задиміло,
Їдким димом затягло
І тихенько тліло.
І слухняний сірничок,
Не з своєї волі,
Опинився без шолома,
Як солдат у полі.
Бо гарячі язики
Стали панувати:
Нема кухні і плити,
І немає хати…
Дуже часто так бува,
Коли сірничина,
Спричинила шкоду всім,
А у тім причина:
Що батьки не пояснили,
Для дочки чи сина,
І пожежу влаштувала
Їх мала дитина.
А безпеки научать –
То важлива справа!
Щоби знали: сірники –
Дітям не забава!
14.02.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022
Як болить самотність? – Душить десь під груди,
Крижана потвора в серце заповза,
Пазури добротні проникають всюди,
І по венах стрімко в’ється, як лоза…
Як самотність мучить? Не сказать словами,
Наче важкі гирі давлять на нутро,
Змушує дні й ночі жити молитвами,
Аби змити з карми вогняне тавро.
От така самотність… грати і кайдани,
Самостійний вишкіл вчинків з укриття,
Не такі й глибокі ті душевні рани,
Коли сонце світить і кипить життя…
10.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2022
Я ніколи не журюся і як сонечко свічуся,
А веселощі мої – гріють в найсумніші дні. (Веселунчик)
А мені - якби поспати, аби сон здоровий мати,
Коли час я вільний маю, то завжди собі дрімаю. (Дрімунчик або Сонько)
Із усіх я наймудріший, ясний розум -найгостріший,
І свій час будь-як не гаю, вірну відповідь шукаю. (Мудрунчик або Розумник)
А мені усе не так, хоч би, як і коли б як,
Бо що ще мені робити, крім під носа буркотіти? (Буркунчик)
Ну а я завжди стидаюсь, червонію, посміхаюсь,
Я ж не винен! Правда! Ні! Завжди соромно мені… (Стидунчик або Тихоня)
А я в будь-яку погоду скрізь завжди роблю я шкоду,
Щоб ніхто не сумнівався, я бешкетником удався. (Бешкетунчик)
От такий чомусь я є… ніби в носі щось снує,
Як смердюче щось вдихаю – то обов’язково чхаю. (Чхунчик або Апчих)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
Ранок. Будильник. Сан вузол і душ…
Чайник кипить вже – на кухню чимдуж…
Фен на всю хату, швидкий макіяж…
Двадцять хвилинок лишилося аж…
Похапцем кава. Вдяглася за мить…
Скоро автобус - то треба спішить…
Цьом чоловіка. Усе на замок…
З третього вниз – все ж пришвидшений крок…
По кілька слів – перекличка колег..
Швидко заходим в автобус-ковчег…
Купа народу у масках і без…
Хтось у лікарню, а хтось – в соцзабез…
Шлях. Переседка. Лунає дзвінок…
І починається перший урок…
23.01.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
Час рікою пливе, стане вмить все нове:
І життя, і природа, і люди.
На кожнісінький час, в світі є про запас,
Вірні праведники та Іуди.
Хтось вдягає хіджаб, хоча був Божий раб,
Іще в пуп’янку мазаний миром.
Чи не відає меж в павутині мереж,
І чатує за інста-кумиром.
Часто славне ім’я між сміття, ганчір’я
Брудним ротом рече разом з матом,
Він лежить в будній день (отрухлявлений пень),
У неділю щоб знехтувать святом.
Не шанує батьків і шкодує дзвінків,
А вони ждуть на лагідне слово,
Легко в спину кижал, може вбить наповал,
Або вчинками, щоб поступово.
Хтось знімає дівчат і вульгарність у чат…
У реальності ж – їх жде родина…
Не боїться гріха на чуже зазіха,
Що лежить не так… клята личина.
Когось тягне багно пересудів на дно,
Тому й свідчить завжди не правдиво,
Це приречений сюр – хоче все від кутюр,
На сусідове дивиться хтиво.
Час рікою пливе, доки світ наш живе -
Актуальними є всі чесноти.
На кожнісінький час, завжди є про запас,
Справжні люди і просто істоти.
12.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022
У дитинстві, ялинку чекала, як віл обуха. Це було не аби яке випробування з низкою заборон, правил, завдань, обов’язків та передсвяткових клопотів.
Перш за все, ті страви які холодні, мені категорично були протипоказані, не те що куштувати, але й думати про них не могла, щоб не заболіло горло і не залягла дома з температурою. Та я під час прогулянки в садочку, ховалася від пильних очей вихователів і все ж куштувала прозорі сріблясті бурульки, які намистом звисали з гірки-ракети. Ще не можна було виходити в коридор без повного зимового обмундирування, бо там не топилося. Коли гралася на підлозі, то нікуди не можна було сповзати з величезної шуби, а вона мені слугувала безпечним островом серед підлоги у залі, яку чомусь вважали холодною. Коли поверталася з садочка. То зеленим шарфом зав’язували мені все обличчя, лиш очі видно було і це, зауважте, в той час коли носіння масок не передбачалося. Від гарячого повітря і сильного морозу шарф, вії і брови вкривалася білим і пухнастим інієм, а я була схожа на Снігурку.
Мені давали величезний вірш, який все сімейство вчило зі мною кілька тижнів, але ж та клята буква! Перша буква мого прізвища! Скільки нервів вона мені зіпсувала до того часу, поки я все ж не навчилася вірно вимовляти: «…щоб всюди побувати, ррракетою лечу» - приблизно так у мене виходило.
З початку зими я мала бути слухняною і покірною, води не варити, коники не відпалювати, нічого не чудить, ніде не провиниться…це було не легко, але я впоралася.
З наближенням новорічного ранку назрівало ще одне актуальне питання: «Ким бути на святі?» Тоді діставали відрізи барвистих кольорових тканин, у які я замотувалася і уявляла себе на святі найгарнішою в образі циганки, або індійської красуні. Все завершувалося банально: тканини мама старанно згортала і повертала їх на належне місце, а мені сповіщала, що буду я Мишою, бо желетка і вуха з маскою у нас є. Наступного року у мене був стрибок по кар’єрній драбині і я вже стала Жабою. Зелена маска-шапка з величезними вилупкуватими очима, такі ж рукавиці на руки і на ноги, ради цієї епатажної ролі мені пошили блузку з підзелениного калінкору з унікальною вишивкою. Для цього бабуся відпорола комір і манжети зі своєї дівоцької вишитої сорочки і дбайливо прилаштувала до мого нового вбрання.
У останній рік перебування у садочку мені випала честь бути лисицею. Костюм, (доречі, привезений із самої Варви!) був неперевершений. Вишита сорочка, спідничка, рожевий плюшевий корсет, розкішний, пишних рудий хвіст та маска з лисячої голови, яка кололася, давила ризинкою навколо лоба і страшенно смерділа дохлим собакою. Але на фотографії Лисиця, (тобто я), виглядала дуже вишукано.
Пізніше випала нагода стати Сніжинкою і ми всім сімейством обшивали дощиком біле плаття, яке привезли із Світличного. Наступного року була Мухомором у крапчастому костюмі, який виготовила тьотя Надя з бібліотеки. Ще була Сніговою Королевою – у весільній сукні, яка на мені (цибатому підлітку) виглядала, як ряса. Лише в шостому класі мрія збулася і я була циганкою, а ще заради цього перевели клапоть найгарнішої тканини на пошиття циганської спідниці.
Хоч подарунки на святах були у всіх однакові, але ж все таки дуже хотілося, щоб мій карнавальний костюм відзначили хоч словом, бо недарма ж я так переймалася підготовкою до свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934908
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
Цей снігопад – дарунок Миколая,
Біленький пух, чарівна заметіль…
Нам принесла неділенька святая,
Й сипнула з неба вниз холодну сіль.
Ця завірюха – вишукане диво,
Мереживо в повітрі запліта,
Так витончено, ніжно і красиво,
Мов нареченої шифонова фата.
Тепер зима із білими снігами,
Що кришталем засипали печаль,
І під грудневі хроматичні гами
На землю стеле чарівну вуаль.
19.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2021
[i](Людмилі Ш.)[/i]
Хай Ваша душа співа з Всесвітом разом,
Всі мрії здійсняться крилаті і горді,
Здоров’я, достаток, удача щоразу,
Звучатимуть струнко в житєвім акорді.
12.12.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
Мільйони спантеличених очей,
Примружились і дивляться у зиму,
Клубки чужих думок в зіницях, ще й
В собі таять свідомість ту незриму.
Що змушує угледітись у світ,
Шукати суть в незмінному пейзажі,
В неспиннім коліщаті плину літ,
Впізнати все в новому камуфляжі.
Над вечір, очі світяться вогнем,
Родина вся зібралася у хаті,
І неважливо, чи сніги з дощем,
Чи в шибку б’ють вітри страшні й пихаті.
Зіниць чужих розкришений смарагд,
У когось - щастя, а у когось – лихо.
Та в кого що, дізнаємось навряд,
В мільйонах вікон – ніччю темно й тихо.
13.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
В найкращому гнізді у всій окрузі,
Жили лелеки вже багато літ,
Хазяйновито походжали в лузі,
Обтрушували ароматний цвіт.
В полях блукали довгоногі бузьки,
Поважно крокували по ріллі,
А замість крил, ті птахи мали руки,
Й вони жили, як люди на землі.
Удвох звивали затишне гніздечко,
Тулилися у люті холоди,
І вірили – весна вже недалечко,
І щастя принесе у їх сади.
У вирій ще ніколи не літали,
У вузликах не несли дітлахів,
Удвох терпляче «завтра» виглядали,
В гнізді на перехресті двох шляхів.
Коли сумні думки були у пари,
І прагнули збагнуть життєву суть,
Дивились разом між кошлаті хмари,
І мріяли, що крила відростуть.
04.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
Так хочеться на білім полотні,
Як перший сніг, намалювати зиму,
У промені оздоблювати дні,
Звільнити краєвид з туману-диму.
Так хочеться відчуть палку любов,
Що у рутину гримувала осінь,
Звільнити почуття із рам-оков,
І на свободу випустить у просинь.
Так хочеться вдихнути увесь світ,
Забути, що пригнічує, вбиває,
Із клітки мрії випустить в політ,
Ловити мить, яка щораз зникає.
Допоможи, усе в твоїх руках,
Зроби все так, щоб я була щаслива,
Влаштуй дива, неначе у казках,
Ти зможеш… бо інакше б, не просила.
04.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
Місяць, наче карлик-зореліт,
По спіралі вертить часу хід,
В небі креслить безкінечний слід,
У офлайні котить далі світ.
Так і осінь вже добігла крос,
А на старті грудень-альбінос,
Заземлився дивний поголос,
В світлий час народиться Христос…
Місяць, мов льодяника овал,
До яскравих зір прийшов на бал,
Блиск, в ультрамарині карнавал,
Терціями линув їх вокал.
В осені з зимою – дисонанс.
Вже затих доспіваний романс
Деференційований нюанс:
Хіт зими почуть, з’явився шанс.
Місяць - магматична пектораль,
Кидає на землю вертикаль,
По струні утомлений скрипаль,
Тре смичком, стира свою печаль.
Стара осінь слухала цей фест,
І зимі писала маніфест:
«Дев’яносто днів!!! Проходь свій тест…
Й на тобі весна поставить хрест»
01.12.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
Зимою дуже хочеться зігрітись,
А в листопаді - ніжних первоцвітів,
В буденні дні у мріях десь подітись,
Розтанути у поглядах софітів.
Весною, як струмки многоголосі,
Спішать у даль – я мрію про жнива,
А влітку – щоб у вовняній панчосі,
Чекав дарунок і збувалися дива.
Коли вітри холодні пробирають,
Так хочу спеку і морський прибій,
Коли півонії яскраві розквітають –
Гуляти б по погоді дощовій.
Коли збулася довгождана мрія -
Чомусь, не принесла жаданих втіх,
Така закономірна рефлексія,
Цікаво, тільки в мене? Чи у всіх?
20.11.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
У нас покликання: робити з буднів свято
І зовсім не важливо, в який час,
Бо ми натхненно, впевнено й завзято
Свою всю душу віддаєм для вас.
Навчились працювати дистанційно
Чимало разом втілили ідей
Бо на сьогодні це все дуже цінно:
Освоїти футаж і хромакей.
На камеру учились працювати
Без глядачів і без аплодисментів
Тепер багато є що пригадати
З курйозних посміятися моментів.
В ФБ - спільнотах ми презентувались,
Поширювали нас сотні разів
Ми працювали, мріяли, старались
І маєм безліч грамот і призів!
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
Я давно вжилась у сильну роль,
Черстві нерви і холодний спокій,
Псує настрій блюзовий бемоль,
Гостра тиша – сильнодійний опій.
Мої стіни – бутафорний мур,
Що рятує серед дня і ночі,
А як стерти з вуст густий пурпур,
То розкажуть правду тільки очі.
Хризоліт з роками потьмянів,
У оправі зморшок не сіяє,
По трамплінах кособоких днів,
Погляд, наче промінь пробиває.
А там все: уривки сподівань,
Друзки мрій, щораз випробування,
А я див жду від нових світань,
Й граю роль, немов вона остання…
31.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
У селі кипить робота,
Світ увесь на мить затих,
Відчиняють десь ворота,
Вже чекають храмових.
Із підводи вже гукають,
Ставлять коні на припон,
Потім повну наливають,
І куштують самогон.
- Господине, угодила!
Бачу, задніх не пасещ:
Гусака, печеню, шинку
На закусочку несеш.
-Й ти, господарю, старався:
Первачок же – як сльоза,
Ой і храм хороший вдався,
Наливайте! Будьмо! За…
Вже наїлися від пуза:
І вареники, й шкварки,
Хтось поклав на шістку туза,
Інший - чуха кулаки.
Там плітки на вухо шепчуть,
Перемиють кісточки,
Та не зронять і пів слова -
Хто засватавсь до дочки.
Там співають на все горло,
Тут хтось лупить холодець,
Ось на ґанок вже вилазить,
Значить все… гульні кінець.
На дорозі два сусіди,
Теревенять про життя,
Але їхньої бесіди,
Не розчуєш допутття.
Голосні собаки хором,
Проводжають храмових,
(В гостях ночувати – сором),
Храм минув… Куток затих…
30.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
Осінній день – смиренна, млява тиша,
Полохає лиш кволий падолист,
Осінній день – вже скоро свисне хижа
Зима - вона підступний має хист.
Осінній день – на крилах відлітає,
І птахів клин зникає вдалині,
Осінній день – нас холодом вітає,
Вже паморозь блищить на полині.
Осінній день – спинився час в дорозі,
Немов дрімає у сухій траві,
Бо скоро грудень стріне на порозі,
І срібло принесе у рукаві.
18.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
Прийшли в мій край паломники-дощі,
Щоб славить дні осінньої негоди,
Мочить дерев полиняні плащі,
Топити в пам’яті розмиті епізоди.
Пожертви-золото збирали у лантух,
Листки химерні та засохлі квіти,
Туман в’язкий, немов легенький пух,
В тугий сувій мотали жовті віти.
Дощі вмивали стомлені стежки,
Що розтяглись у сіру павутину,
І гарбузиння довгі батіжки,
Які безсильно поглядали з тину.
Прийшли в мій край паломники-дощі,
Топити в пам’яті розмиті епізоди.
Мочить дерев полиняні плащі,
І славить дні осінньої негоди.
15.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
Тоді, коли сідаю їсти сало,
То маю я проблему нелегку,
Постійно хліба, щось стає замало,
Як хліб поріжу – треба часнику.
02.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021
Хай все задумане – вдається,
Шанують люди і рідня,
Як щира пісня – щастя ллється,
Добро і злагода щодня.
01.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021
[i](Гумористична пісня до Дня вчителя
на мотив пісні гурту "Лісапєтний батальйон" - "Сама файна")[/i]
У селі я сама краща
Сама грамотніша
І щодня у мене сукня
Сама найгарніша.
В сумці зошити й книжки
Папки і журнали
А всім учням завжди ставлю
Я найвищі бали.
В мене найміцніші нерви
Їх не дам зірвати
І працюю від зарплати
Я і до зарплати.
В телефоні в мене групи
І батьки і діти.
Ще для чого свій смарфон
Можу я подіти.
ПРИСПІВ:
Я просто королева,
Я просто богиня,
Удома гарна жінка,
Й вправна господиня.
Без нових технологій,
Не ступну ні кроку,
Я вчителька найкраща,
Буду «вчитель року».
[i]* - фото учня, виконавця піні на шкільному святі 01.10.2021[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926798
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021
Кудлаті білі хмари-баранці,
Скубуть на небі сонячне проміння,
А на землі, немов у гаманці,
Блищить монети, то - роса осіння.
Отара швидко збилася разом,
Закрила небо, забруднила світло,
Бо восени трапляється, часом,
За мить тьмяніє все, що гарно квітло.
Мов павутина скрізь снує туман,
На сито сіє промені останні,
А хмари-баранці пішли на лан,
На неба край, мов до старої стайні.
15.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
Достиглій калині кохання,
Поцілило в серце стрілою,
Та пізня любов – це не рання,
Що спогади вкрили імлою.
У листі червоне намисто,
Із рани сік кров’ю стікає,
Всі птахи полинули ввись, то,
Вже літа й кохання немає.
Не зелень уже, позолота,
Прикрасила скроні калині,
Пісень голосних стихла нота,
А серце болить і до нині.
06.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2021
Святкове сонце й синь ясного неба,
І квітів веселковий колорит,
Вставати рано, йти до школи треба,
Бо кличе дзвоника осінній оксамит.
Яскраві барви - в першачків портфелі,
Дзвінкоголоса пісня ввись летить,
Люб'язно школа відчинила двері,
Аби почать нову навчання мить.
Щоб до весни у дружнім теплім колі,
Уроки вчити, пізнавать нове.
Перерви, ігри, заходи, змагання...
Коли це в школі - то вона живе!
01.09.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
Тепер я вчуся жити одним днем,
Якщо світанок – то життя вдалося,
Втомилась… - (просто словом цим назвем)
Чекання див й того, що не збулося.
Тепер я вчуся жити так, як є:
На вітер гроші, час у порожнечу,
Дощу радію коли сильно ллє,
Під ним сльозам влаштую задум-втечу.
Живу, як хочу, добре що живу,
І об плітки я ноги витираю,
Бо не відомо вам, що на яву,
Й не вам судить, кого беруть до раю.
Тепер я вчуся, але як збагнуть?
Спрогнозувати? Але є сьогодні,
І кожна мить малює нову суть,
Аби триматись у життя безодні.
27.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
Два кольори: із золотом блакить,
Навіки в стязі нашому зійшлися,
Цей день доводить, що у призмі літ -
В нас українці не перевелися.
З небес ясних взяли ми кольорів,
Стиглих полів налитої пшениці,
Відтінків із річок, ставків, морів,
І сяяння від списа блискавиці.
Усе у прапорі… надія і любов
Народу сльози й доленька ласкава,
Ми не втомились повторити знов:
Слава Вкраїні і Героям Слава!
23.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
Не варто скаржитися, заздрить, нарікати,
Я так живу – як хочу я сама,
Бо маю те – чого у вас немає,
А у вас є – чого в мене нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021
Гляну у вікно-ЛЮСТЕРКО,
Мов через СЕРПАНОК,
Як ВЕРВЕЧКОЮ за ніччю,
Наблизився ранок.
За собою КРАСНЕ сонце
Тягне, мов ЗНАМЕНО,
Наче ЛЕГІНЬ, що від дівки
Утіка таємно.
Вже ЧУПРИНУ вкрили роси,
У СТРОКАТІЙ свиті
РАМЕНА уже замерзли,
В холод оповиті.
ШПАРКО скочив до порогу,
Довго ПРИМИЛЯВСЯ,
Мав КЕБЕТУ і промінням,
До хати дістався.
18.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dA71tvq3cxk[/youtube]
Ви відчували, як пульсує тіло,
І серце відбиває дивний ритм?
Як воно мліло, терпло і німіло,
Думки долали хитрий лабіринт.
Ви відчували, як пірнати в хвилі
Музичних переливів з партитур?
Коли щасливі, стомлені, безсилі,
З душі зняли буденний абажур.
Ви відчували, як у порожнечі
Свідомості був ядерний удар?
Стають простими найскладніші речі,
І мить – немов для совісті хабар.
Ви відчували, як це танцювати?
Ви, музика і рух … на самоті…
Від цих думок, знов хочеться літати,
Що знову наші стрінуться путі…
14.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021
Де береться іскра і нестримна сила,
Що роздмуха ватру, й душу спопелить?
Як за мить в людини виростають крила?
Серце, як палає? Як душа болить?
З’явиться кохання, як легенький вітер ,
І рум’янком погляд доторкнеться щік,
Не знайти у світі таких слів і літер,
Щоби описати почуттів потік.
Скільки йому жити в кришталевім серці?
І чи зможуть двоє втримати кришталь?
Чи взаємність буде у очей люстерці,
Чи з уламків щастя потече печаль?
Вік його короткий, бо пихата юність,
Не розгледить щирість й чистоту думок,
А буває просто, що сором’язливість
Не дозводить ближче підійти на крок.
Де кохання перше прихисток шукає,
І які лишає у житті сліди?
Десь у снах юнацьких і думках блукає,
Й залишає ніжний спогад назавжди.
Там воно лишилось в липовому цвіті,
У шовкових травах, грозових ночах,
Там воно лишилось у жаркому літі,
Й назавжди втопилось у твоїх очах.
25.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021
З барвистих моментів пошию життя,
Візьму кольори лиш яскраві,
Це буде захопливе, дивне шиття,
Й настояні мрії на каві.
А сірість куди? - Нехай буде туман…
А тьмяність? - Умию росою…
Пригніченість? Досить, емоцій фонтан,
І час милуватись красою…
А що ж там в душі? Не пущу. То моє.
Щоденно її я латаю.
Шкода, павутина вже скроні снує…
За радістю сльози ховаю.
Як в калейдоскопі, весь спектр кольорів,
Віллю у життєві шпарини,
Щоб будень безбарвний ніяк не зумів,
Завадити щастю людини…
24.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021
Пірнув ранок у стиглу пшеницю,
Жовте море святих колосків,
Гонив хвилі, шептав таємницю,
Що дійшла до нас з сивих віків.
Коли золота повні зернини,
Щедрий дар від дощів та ріллі,
Щирий внесок простої людини,
Що працює з зорі до зорі.
Вже готові наклепані коси,
Задзвеніли залізні серпи,
Замість стебел, тут ляжуть покоси,
Замість моря – безкраї степи.
Бо вже час і полям відпочити,
Скирти складені, всюди стерня,
Бо в комори пора упустити,
Потік хліба погожого дня.
Щоб були усі ситі й багаті,
Щоби радував всіх урожай,
Панував щоб достаток у хаті,
Бо жнива вже прийшли в рідний край.
16.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2021
Між білих аркушів і чистих сторінок,
Майбутнє зберігає всі сюжети,
Там закарбується історії виток,
Про почуття признаються поети.
Думки неспішні ляжуть у рядок,
Образа, розпач, каяття, зізнання,
Час зафіксує кожен вчинок, крок,
Всі мрії і приховані бажання.
Слова і речення, і розділ, і абзац,
Все буде там записано навіки,
Душевної духовності палац
І час усім проблемам – кращі ліки.
У кожного – приватне видання,
І кожен сам верстає і друкує,
У записах сьогоднішнього дня,
Сумління твір заплутаний диктує.
09.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021
Був Юрко такий як всі:
Пив горілку й пиво,
Заглядався на жінок, -
Словом, жив щасливо.
Та з роботою не те…
Він не міг збагнути:
Де знайти таку роботу,
Щоб спини не гнути?
Або важко, платять мало,
Не такі колеги,
Зорі не світили вдало ,
Для Юрка-сердеги.
Та всміхнулася фортуна!
(Що можу сказати?)
Тепер Юрко у салоні,
Дере чужі п’яти.
Відкрив свою власну справу,
(Мислив головою),
Щоб в салоні від клієнтів
Не було відбою.
Модна вивіска у нього, -
Блискуча гравюра,
Гордо свій салон назвав:
«МАЙСТЕР ПЕДИКЮРА».
07.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021
У лікарів професія почесна,
Їх кличе доля на передову,
Подяка нехай лине вам словесна,
А влада дасть подяку грошову.
Ви – лікарі, медсестри, санітари,
Щодень комусь рятуєте життя,
Хай не засмучують вас докори і чвари,
Та інше неосмислене сміття.
Ви зцілюєте, рани і порізи,
Хронічні й гострі прояви недуг,
Хоч сняться вам Мальдіви і круїзи
В лікарні ви – бо хворі є навкруг.
Від серця і душі я вам бажаю,
Щоб все життя буяло і цвіло.
Вас цінували, бо (я точно знаю),
Багато з нас кого б вже не було.
18.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021
У покосах тихо літо задрімало,
Куталось сердешне між духмяних трав,
Бо тепла і сонця видалось замало,
Та й вітрець червневий холодом торкав.
Тихо літо спало між долин широких,
Де качата крячуть тихо в осоці,
Солов’їні трелі чути на всі боки,
І колишуть мрії хвилі у ріці.
Пробудилось літо, вмилося росою,
По стерні до сонця вмить ступило крок,
Щоб намилуватись дивною красою
І сплести барвистий. Запашний вінок.
05.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021
«Колись давно всі річки були глибокими, повноводними і судноплавними…» Мабуть, кожна розповідь про річки починається саме так. У Гнідинцях теж протікає річка Рудка. Що це річка, а не ставки і болота, видно лише при в’їзді в село, де вона скручуючись і вигинаючись ховається вузенькою стрічечкою в долинах села, а далі переростає у великий ставок, вир, болото і тягнеться далеко в інший бік від села.
Гнідинці знаходиться в долині, тому можна припустити, що село розміщене на дні колишньої повноводної ріки. Це не лише мої вигадки, це спостереження і розповіді старожилів. Попівка – мій рідний півострів з трьох боків оточений ставком та болотами, тому щоліта маємо безкоштовні концерти місцевих жаб та вороже ревіння ставкового бугая. На місці, де зараз стоїть наша хата теж колись було дно Рудки, бо раніше попід хатою росли рясні кущі гусячої лапки – рослини, яка буває тільки біля води. Коли копали ямку під буряки, теж проходили шар ґрунту що складався з залишків панцирів річкових равликів та молюсків.
Ставок розділяє береги Загреблі, Конотопу та Попівки і вабить рибалок своєю рибою, домашню водоплавну птицю водяним простором, та лебедів – озерцем, яке взимку майже не замерзає, бо там б’ють джерела. Далі ставок більш стає схожим на болото, яке містить в собі безліч таємниць.
Вир – місце на болоті де є трясовина, яка затягує в себе. Тому ніхто не ризикує там блукати в пошуках пригод. Чула від дідуся, який у воєнні роки був десятирічним хлопчаком, що німці на долині застрелили чотирьох євреїв і вкинули в болото, це попівські діти угледіли, коли ховалися за високим обніжком. Ніхто в селі цього не знав до того часу, поки не приїхали у Гнідинці нащадки загиблих і розпитували про ту трагедію, але всі тільки знизували плечами і тільки дідусь після моєї розповіді про делегацію, пригадав про цю подію.
Болото тягнеться аж на Поділ, де так люблять плавати качки та гуси селян. А далі й далі, де Гнідинцівська земля межує з Остапівською – те місце Рудки називають Піштою. Легенди говорять, що саме туди дійшли кораблі Петра І і сіли на мілину, а далі пішли пішки – тому і Пішта.
На початку села, в Мостищі, кажуть у древні часи затонув корабель зі скарбами та коштовностями, а за іншою легендою – там потонув у болоті ворожий танк у роки війни. Чи правда це, чи брехня… ніхто не знає. Але легенда живе і передається з вуст в уста.
У центрі села теж є красивий ставок, називають його Дітдомівський, бо на високому березі в колишньому маєтку панів Тарновських колись був розташований дитячий будинок. Та цікава деталь, що за часів існування цього закладу, ставка не було, а лише величезна долина, на якій данилівські діти пасли гусей, та випасали кіз та овець. Ставок утворився в ті часи, коли на наших землях знайшли родовища нафти і газу і почалося будівництво Гнідинцівського Газопереробного Заводу. Також будівництво сільської дороги та перенесення греблі також внесло свої корективи у водний ландшафт мого краю.
[i] (на фото Дітдомівський ставок)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
Це – не дерева! Це – пухкі десерти,
Стоять обабіч вулиць і доріг,
І вітру не вдалося крем з них стерти,
Бо цвіт лежить на них, мов білий сніг.
Нав’ючені свічок легкі перуки,
Блищать вгорі каштанових таріль,
Тримають їх гілок могутні руки,
Аби спинить квіткову заметіль.
23.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
Вдихнути безмежжя і вітром торкнутися неба,
Розправити крила й метнутися в вирій стрілою,
Лоскоче свідомість краса і погода травнева,
А ніжний туман прикриває тривогу собою.
Озватись у даль і відлунити леготом ночі,
Збирати зірки, немов з мушлі коштовні перлини,
Почути концерт, як змагаються птахи співочі,
Й тонути в акордах, що линуть з діброви й долини…
22.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2021
Розквітла дивна квітка,
Сьогодні уночі,
Таке буває зрідка,
Щоб з білої парчі,
Пелюсточки тендітні -
Чарівне, ніжне, диво,
У темряві біліє,
Так ніжно і красиво.
21.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
"Ми вишиваночки вдягаємо частіше,
Не лише в цей травневий світлий день,
У них на сцені зручно й веселіше,
Співать вкраїнських голосних пісень…"
20.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Чи кожен може похизуватися родинними скарбами, реліквіями, які передаються у спадок? Та і взагалі… хто знає імена предків? Чим займалися? Як жили? Відповідь наперед відома… За хаосом сьогодення немає часу та і бажання витрачати час на вивчення минулого. В мене навпаки. З дитинства мене цікавило минуле села, минуле родини і захоплюючі розповіді про те, що було колись і я слухала все з роззявленим ротом.
Родини моїх пращурів не були багатіями чи вельможами, а простими козаками та селянами-землеробами, які тяжко працювали для добробуту сім’ї, але коли відбувалися зміни суспільного устрою, інколи залишалися голодними і без житла. Це було колись. Лишилися спогади, які передавалися новим поколінням, метричні записи, що вказують на реальне підтвердження переказів і скарби…
Скарбами я називала все те, що лежало у величезній дубовій скрині. Хоч такий тайник в кінці ХХ століття був зовсім не актуальним у новозбудованому будинку, але скриня стояла в теплому коридорі, ніби на роздоріжжі між іншими кімнатами і під великим залізним замком тримала в собі таємницю.
До скрині в мене доступу не було. Були щоденні прабабусині монологи про давнину і дитячі фантазії про те, що ж у скрині можуть ховати? З багатосерійних розповідей бабусі Каті пригадую, що скриню з приданим молода брала з собою коли йшла заміж, тому змалечку починала тяжко працювати щоб надбати собі добра.
Спочатку підготувати все для полотна. Коноплі мочити, тіпати, білити, золити, прясти, сукати, ткати… можливо і не в такій послідовності, але без кожного з цих етапів виробництво полотна було б неможливе. А полотно потрібне собі на вбрання та щоб нашити одягу чоловікові та його родині. Вишити рушники на ікони та втиральники, постільну білизну, запинки…
Пряли і вишивали з осені до весни, зазвичай вечорами, бо вдень роботи вистачало. Дівчата брали роботу на досвітки та вечорниці, щоб показати залицяльникам, які вони роботящі і як хочуть заміж. Є прислів’я: «Свадьба сорочку знайде», тому дівчата швидше намагалися напхати скриню плодами свого рукоділля і виглядати судженого. Вишивали в напівтемряві бо на весь гурт дівчат у хаті світився лише один каганець та і від нього світла було небагато. Але не було часу зважати на такі незручності, адже до весілля треба було пошити і вишити сім сорочок. Щоб найкращу вдягти на весілля, празничну – в церкву чи на свята, повсякденні для випікання хліба, годування дитини, для роботи і полі та порання по господарству і «на смерть», бо ніхто не знав скільки віку відміряно.
Сорочки були різні: білі, тоненькі, м’які, вишиті дрібними узорами в одну нитку, то білим по білому, то червоним і чорним, то вирізуванням, то мереживом. Інші були з цупкого сірого, грубого полотна, мали зовсім мало оздоби, але були по-своєму красиві. Рукава розшиті квітами, геометричними елементами, в’юнкими безперервними узорами що нагадують барвінок чи стеблинки трави.
Приблизно сто років тому, вишиті сорочки почали витискати з моди нові, куплені тканини, фасони та аксесуари і сорочки доношували лише старенькі бабусі. Інші вишиванки складали в скриню, як щось дороге, цінне і вже непотрібне. Так з кожним десятиліттям, зі зміною поколінь сорочки вдягали на сцену, коли катали батьків на «свадьбі», або просто рвали на ганчір’я, як непотрібну річ.
Коли у 1998 році померла бабуся Катя, її ховали у вишитій багато десятиліть тому, сорочці з чорними узорами, спідниці і корсеті. Все це добро багато років зберігалося на дні скрині і чекало свого часу.
Минуло трохи часу і бабуся Галя дістала зі скрині вузол зі скарбами. То були сорочки її матері, бабусі, прабабусі, свекрухи, та родичок, які жили набагато раніше. Сорочкам по 100-150 років приблизно і всі вони різні: різний крій і матеріал, нові і благенькі ношені, але вони збереглися такими, як їх заховали у скриню. Кожна сорочка – то шедевр. Зібрана з різних деталей з зубчиками, гармошечками, виточками. Все так бездоганно, тому навряд чи під силу повторити теперішнім майстриням. Деякі сорочки сточені з білої тоненької верхньої частини сорочки і грубого подолу з темного полотна, якого не було видно з-під спідниці. Цими скарбами милуватися можна годинами, та в той час вони були, як музейні експонати: розгорнули, подивилися і заховали у скриню знову.
А я в той час вже набивала руку у вишиванні від маленьких серветок, наволочок, картин, до рушників і до першої власноруч вишитої вишиванки. Я не обробляла коноплі, не пряла полотна, а просто купила білу заготовку з місцем для вишивки. З безлічі узорів та схем які знаходила в Інтернеті чи взагалі бачила на готових виробах, нічого так не зачіпало душу, як орнамент на сорочці захованій у скрині. Я перезняла узор, яким милувалися мої предки і тому, коли одягаю свою вишиванку, відчуваю їх захист, відчуваю зв'язок поколінь, відчуваю приналежність до вікових традицій, любов до рідного краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021