|
Пройшли часи, пройшли віки і мрії -
Історія — ріка без берегів -
Ти не постоїш, дивлячись на неї,
Ні ліків, молитов, ні панацеї -
Змирися із законом й думки цеї:
І ти помреш, якщо ти справді жив.
Усі, що йдуть на смерть, його вітають!
І “Аве Цезар!” голосно кричать,
Та й принародно, на арені, помирають,
Немов на сцені, як актори, ролі грають:
Смерть гідну для людини обирають,
На сонці криця і мечі, як жар блищать.
Феміда воссідає на балконі
Над натовпом великим і малим
Пітні долоні, в кров розтерті скроні,
Бо глядачі по справжньому в полоні
Та, гвардія завжди на охороні -
Держава хижо споглядає за усим.
Те кануло в віки. А що лишилось?
Балкон, трибуни — начебто старі
От гладіатори теперішні змінились,
Зʼявилися в театрі ліхтарі.
Бʼють грізно в гучномовці барабани,
До них - додаток: труби та сурми...
Ось гладіатори ступають на майдани
(І з ними познайомимося ми):
Попереду крокують прокурори,
За ними судді, НБУ разом з НАБУ,
Поліція, політики-мажори,
Чиновники кабміну й СБУ.
Одягнуті, поголені як треба.
За зброю в кожного потужний інструмент:
Шампунь, одеколон та бритви леза
Готові в хід піти в любий момент!
Масажний крем, дзеркала, полотенця,
Перуки, праски, охорона і авто
Бо гладіатори вони від всього серця
І гладить владу вміють як ніхто!
Залижуть і відмиють від усього
Який би сором чи яка ще чудь...
Якого б не призначили брудного -
Загладять, підмалюють, обітруть.
Блищатиме на сонці — наче гривня,
Напишуть оди і пісні складуть
І, навіть, якщо розум, як у півня -
Їм байдуже чи є у тому суть.
Бо не країні служать, а барану -
На всіх іконах — золоте руно,
Безсовісно белькочуть нам з екрану:
Усе навколо - то не їх лайно...
А гладіатори підтвердять в один голос:
Не пахнуть гроші крадені, не тхнуть,
То не зміюка, а безвинний полоз...
І рук немає в тих які крадуть...
Один між крапельок...
Чи то з коробкою цукерок,
На піаніно граючись без рук -
У той будинок, проти того що в химерах,
Химери справжні запускають лиш гадюк.
А гладіатори тих гадів мають гладить,
Накидати у ванну пелюсток,
Не заважати гадам далі гадить...
Спартак? Бардак! То - воїни тік-ток!
4.02.2023
ID:
972869
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.02.2023 21:57:36
© дата внесення змiн: 09.04.2023 21:56:38
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)
Вкажіть причину вашої скарги
|
