Горять ліси. Задимлений серпанок.
Рудим вогнем від пагубних ракет,
Палає твій обстріляний світанок.
Твого життя затьмарений сюжет.
Повітря рве гидкий московський сморід.
Гіркава доля, мов старий полин.
Впиваються війною люди "хворі",
Вкорінюють нестерпний часу плин.
А ти стоїш за правду, мов залізний
За волю, наче справжній супермен,
Щоби умився "юшкой" ворог злісний,
Щоб згинув у могилах без імен.
Ти мариш, брате, перемогою безмежно!
Під милий брязкіт проклятих кісток,
Воскресне Київ, вільний, незалежний
Суцвіттями каштанових квіток.