5 9 ⠀ За Кіру.
⠀
Як ви мовите там, поскоріш би миру?
Дитячий возик впере́кидь летить по сходинках,
В небо вносить дівча із Одеси - Кіру,
Їй три лиш місяці буде... на власних поминках...
⠀
У три місяці вчаться тримати цяцьку,
Скатитись хочуть незграбно хутчіш на спинку,
Схожі вкрай на звіринку якусь дивацьку,
Чи білченя, а чи свинку.
⠀
Посміхаються мамі, мов янгол милий,
Невпинно інших щоночі й щоденно учать,
Кіра й Мама в Одесі удвох загибли,
Їх відтепер не розлучать...
⠀
Була у мами на за́п’ястку давня фенечка,
Казали - точно зхистить. Певно їй збрехали,
На по́саг в Кіри купальник мав розмір "феєчка",
На липень міряння Кіроньці планували.⠀
⠀
Як вони ж, їм Великдень ще буде снитися, -
Докурю, в тил їм кину ракет надміру,
Вийдуть з пекла житці боячись бруднитися,
На две́рях напишуть:
"За Кіру".
⠀
Авторка Alja Khajtlina
Переклад Yurii Shybynskyi
ОРИГІНАЛ
Пятьдесят девятый день: за Киру
Как вы там говорите - скорей бы мира?
Коляска через ступеньку летит по лестнице.
Девочку из Одессы назвали Кира.
Кире было три месяца.
В три месяца начинают держать игрушку,
Учатся переворачиваться на спинку.
В три месяца человек похож на зверушку -
Белочку или свинку.
Улыбается маме, уставшей от вечных стирок,
Начинает другие лица вокруг учить.
Кирина мама погибла в Одессе с Кирой,
Теперь никто не сумеет их разлучить.
У мамы на запястье старая фенечка,
Сказали, что защитит. Видно, обманули.
У Киры в приданом - купальник размера "феечка",
Должна была примерить его в июле.
Как они там "а давай напишем им "с пасхой вас",
Сейчас докурю и ракетку им в тыл закину".
Жители ада выйдут, боясь испачкаться,
На дверях напишут:
"За Киру".