Вогнем пульсує ніч, а морок – зір поклонник –
Ледь-ледь колишеться під пружний тиші згук;
І місяць мармурний оббризкав підвіконник,
Де, витягшись, тремтять дві тіні наших рук.
Тепер вже видно сон і від турбот не страшно,
У напівсвітлі світ, що вже з пітьми устав,
І тіні наших рук здаються нам не наші,
Неначе під вікном крім нас хтось ще стояв.
Немов тут окрім нас, закохані й магічні,
У маренні були істоти мовчазні;
В них з небом спільна в’язь і долі потойбічні,
Надхмарний родовід і суті неземні.
Косою сонною у срібних заворотах,
Туманиться струмок в опівнічній імлі,
Утоплений у снах, у мріях і скорботах,
Русальний бачить край у напівсну теплі.
І хмар привільний літ – їх клуби блиск розсмикав;
Бруньки з’являються гучніше аніж цвіт...
А вразлива душа, тремтлива як осика,
Вбирає чудеса, захоплень повний світ.
Тепер вже видно сон і від турбот не страшно,
У напівсвітлі світ, що вже з пітьми устав,
І тіні наших рук здаються нам не наші,
Неначе під вікном крім нас хтось ще стояв.
Bolesław Leśmian
Noc
Ogniem pulsuje noc, a mrok, ów gwiazd wielbiciel,
Ledwie kołysze się pod szumnej ciszy prąd;
Na marmur okna padł księżyca bryzg obficie,
Gdzie wydłużone drżą dwa cienie naszych rąk.
Teraz już widny sen, teraz troska nie straszna
I na wpół świeci świat, co już z półmroku wstał,
I cienie naszych rąk nam zdają się nie nasze,
Jakby przy oknie tym prócz nas ktoś schadzkę miał.
Jakby tu oprócz nas, bezsenny i miłosny,
Pośród marzenia trwał milczących istnień lud;
Wspólna ich z niebem więź i zaświatowe losy,
I tajnią drżący byt, i ponadchmurny ród.
Dla nich warkoczem swym snutych w srebrze zakrętów,
Pod północą co w skrach, strumień we mgle się ćmi,
Pogrążony w swych snach, w marzeniach swych do szczętu,
Widzi rusalny kraj, jak półsnem mu się śni.
Wolny obłoków lot, życie ich blask przenika,
Rozwija się ich pąk słyszalniej niźli kwiat...
A dusza czujna wciąż i drżąca jak osika
Chłonie ulotny dziw, pełen zachwytów świat.
Teraz już widny sen, teraz troska nie straszna,
I na wpół świeci świat, co już z półmroku wstał,
I cienie naszych rąk nam zdają się nie nasze,
Jakby przy oknie tym prócz nas ktoś schadzkę miał.
ID:
931381
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 19.11.2021 21:01:00
© дата внесення змiн: 19.11.2021 21:04:05
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
