***
Моїм батькам
Якби могла сповна з-під вашого крила
Співати, наче пташка непримітна,
Я б витерла печаль зі страдного чола –
Та хвора є душа моя тендітна.
А вечорами, мамо, сну коли нема
В очах твоїх, тоді сльоза стікала
Лицем твоїм. Чи ти заснеш сама,
Коли твоє дитя іще не спало?
***
Пітьмою є моя душа обвита,
Та ти любов'ю освіти;
Печаллю серце змучене залите,
Та щастя подаруєш ти.
Птахи сьогодні веселяться, квіти,
Співають тільки про любов –
Вона єдина дійсно їм приносить
Нове життя весною знов!
***
Мені із неба сонце посилає
Проміння, що щедротно так тече,
Та душу це проміння геть не гріє, –
Мене зігріє блиск твоїх очей.
В саду пташина зграя гомінлива
Щебече – шле привіт мені благий,
Та серце не радіє з цього співу, –
Мені твій ніжний шепіт дорогий.
Там, ось, мене вітають щиро квіти,
Що над струмком схилилися цвісти,
Та серед них самотня залишаюсь, –
Від мене натепер далеко ти!
***
Моє розбите серце у журбі,
Надії марні розійшлися десь,
Та віра світить на лице тобі,
В надії світлій ти сіяєш весь.
Пробач, дитя! Настане день для нас,
Настане розлучання день сумний...
Сховала я любов! І в той же час
Твій погляд гріб осяє льодяний.
***
О, дай мені життя! Бо тільки мряка
Згустилася, скувала погляд мій...
О, щастя дай мені – бо вже вмирає
Душа моя без сонця і надій!
Збудившись, серце ніжністю слабкою
Наповнене, вогонь згасає там...
Кому, о Боже, в ласці безпечальній
Я душу змучену віддам!..
Дора Габе
Теменуги (Лирически песни)
***
На моите родители
Да бих могла докрай под вашето крило
Да пея като птичка притаена,
Изтрила бих скръбта от морно ви чело -
Но болна е душата ми смутена.
И в тиха вечер, майко, сън кога смути
Очите ти, виждах сълза блещеше
По твоя лик. Сънуваше ли ти,
Че твоето дете все ощ не спеше?
***
Със черен мрак душа ми бе обвита,
Но ти с любов я озари;
Със скърби бе сърцето ми пропито,
Но ти му щастие дари.
И днес ликуват птичките, цветята,
Възпяват нашата любов -
Че нали тя едничка им донесе
На пролетта живота нов!
***
От небосвода слънцето ми праща
Обилните си греещи лъчи,
Но те сега не топлят ми душата
И пò ме сгряват твоите очи.
В градината рой птички чуруликат
И ми изпращат поздрава си благ,
Но те сега не радват ми сърцето
И пò е сладък шепота ти драг.
Там, ето, и цветя с привет ми киват,
Приведени над ручея студен,
Но и сред тях самотна аз оставам -
Далеч си днес, далеч си ти от мен!
***
Сломено е веч мойто сърце,
Заглъхнаха излъгани мечти,
А вяра грей на твоето лице,
В надежда светла цял сияеш ти.
Прости, дете! Настана зарад нас -
Настана скърбен за раздяла ден...
Погребах любовта! - и в тоя час
Тоз светъл взор е лъч над гроб студен.
***
О дайте ми живот! Една мъглата,
Сгъстена, заледена пред очи...
О дайте щастие - че веч загива
Душата ми без слънчеви лъчи!
А будно е сърцето с тиха нежност
Препълнено, и гасне с бледен плам...
Кому, о Боже, в ласка една тиха -
Кому душата си да дам!...
ID:
908527
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 19.03.2021 22:18:41
© дата внесення змiн: 19.03.2021 22:21:08
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
