Весну не закличеш у хату словами,
Зимовому дню не скажеш - іди,
Не втішити осінь, що плаче ночами,
Літа не спиниш швидкої ходи
В саду, що розквів, не спинить аромати,
Трави у полі не спинять вітрів,
І пішки дорогу до зір не здолати
І річці гірскій тісно між бергів
І хвилі у морі всі мрії колишуть,
Хмари у небі веселку несуть,
Цикади в ночі лиш підкреслюють тишу,
Тільки мовчання підкреслює суть...
Без мети в цьому світі нам не прожити.
Треба лиш тільки свій шлях відшукать.
І землю не можна свою не любити,
Серцю не скажеш її не кохать.
