Колись я закохався в мрію...
Її побачив ненароком
Та в серці все плекав надію,
Що станеться колись, нівроку,
Сказати їй, що ось, напевне,
Через роки, через невдачі,
Віддам за неї своє кревне,
І що вона для мене значить,
Як сниться часто серед ночі
Як усміхається привітно,
І як дивлюся їй у очі,
В яких весна і тепле літо...
Та прокидаюся - ізнову:
Робота, дім, сім'я, робота...
Все схоже на глобальну змову
Весь білий світ і небо проти.
То ж мої мрії - тільки мрії,
Їх намагаюсь зрозуміти.
Та сподіваюсь без надії
Колись побачити, зустріти...