У колізеї розцвів бузок -
І це зовсім не сон.
Повстали герої казок,
Їх крок звучить в унісон.
Вітер, що верес колише,
Гасає між темних рядів.
З трибуни читають вірші
Хто лише тільки хотів.
В одностроях стояли поети,
Сливе кожен із них промовляв:
Боже милий, не страшно нам смерти,
Добровільно ми стали до лав.
Та стояв там один хлопчина
З очима бузково-ніжними.
Він просто хотів писати, бо
Вірші його були дивовижними.
06.05.2020
