Заквітчанні печаллю,
обмануті своїми обранцями,
В степах, де терикони
обпалені плюють вогнем
Звичайні, не зі сталі,
Брати, що сковані ланцями
Вітчизни оборони
І справедливості мечем
Стоять... Немов із криці
Їх скам'янілі стомлені обличчя..
Бо побратими гинуть
Від проросійських чорних зайд.
Встромляють в серце спиці
Свої манкурти в зоні пограниччя,
Стріляє просто в спину
Верховний знахабнілий прайд.
За вечори і ранки,
Які ми знову радо зустрічаєм,
Вклонитись низько маєм
Ми нашим янголам святим
Не ради забаганки
Вони свої життя втрачають -
За мир, за волю, знаєм,
За Україну і за тебе, поміж тим...
