Я розмовляю мовою народу
Який її відстояв у боях,
В якій шанують землю і природу,
Яка пройшла тернистий шлях
Від давньої трипільської культури
До закликів ізнову на майдан.
Цією мовою долають мури
І засівають збіжжям лан.
Я плачу щиро мовою святою
За тих, хто у полях за нас поліг.
Хай мир, як сонце зранку, новиною
До нас ступає на поріг .
Цією мовою Шевченко кличе,
Костенко Ліна душу береже,
І мати немовлятко заколише,
І воїн край наш стереже
Я мислю вільно мовою відважних
Таких же мудрих, з досвідом, людей,
Що гнати треба псів продажних
І олігархів всіх мастей.
Для мови кожен, як багнет, важливий
У мові - рід, кохання, віра, біль,
Бо мова - щит народу невразливий
І меч, що б'є лиш тільки в ціль.
