Так, мабуть я сумую,
Бо знову бачив сон,
Де ти і я разом існують
Закоханими в унісон.
Так, я все таки сумую,
Бо твоє ім'я хвилями омите
В своїй голові я чую,
О мила дівчино - Маргарито !
Так, я розумію,
Тобі все одно,
Але все ж млію,
Від погляду твого.
Так, мабуть я розумію...
Але все ж маю надію
Через це і тлію,
Що не здійсню мрію...
Так, мабуть я боюсь,
Що знову небо пропаде,
Коли тобі в котре зізнаюсь,
Коли на душі гидке каркаде.
Так, я боюсь,
Хоч і писав про відрікання,
Але знову на тебе дивлюсь
І на своє зітхання.
Так, мабуть я кохаю,
Бо знову хочу зізнатись...
Що в ночі вірші пишу,
Що хочу знов і знов зустрічатись...
Так, я кохаю!
ID:
848022
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.09.2019 23:07:00
© дата внесення змiн: 06.07.2020 22:52:45
автор: Крихітка Добро
Вкажіть причину вашої скарги
|
