Неділя.. серпень. ..дощ... калюжі...
Здається, літо... та нестримно обіймає сум
Блакитне небо сирістю паплюжить
Весь колорит щасливих мрій і дум
Про сонце, горизонт, пісок і море,
Про ніжність дотику і в грудях дивний щем...
А серпень небо блискавкою поре
І мушу знову заховати під плащем
Усі надії... сподівання... й згадку
Про те, що грози, як і ця, минуть.
Краплинки-діаманти веселкову кладку
Від мене аж до тебе прокладуть...
