Я навіжений!?... Часто це мені казали!
Кохана й друзі стерегли від горісті халеп.
Я ж – на війні, яку війною не назвали,
Де рясно засівають кулями донецький степ.
Для того, щоб спинити ворога безжальність,
Блідою тінню щоб не стати в хаті на краю,
Звести гнітючий песимізм і вдавану зухвалість,
З вогнем палаючим у серці на "нулі" стою!
Бо тут війна житття на дру́зки розриває,
Неначе зграї псів без ланцюгів, гарчить!
Сльозливий сум і кров у ріки розливає,
Ламає долі й душами на небеса летить!
Я навіжений!?... Задля нашої ідеї –
В борні Соборність України зберегти,
Знесу болючі рани, обстріли, траншеї,
Зумію зрізаним ростком не полягти.
В недавнім, де пшеничні врожаї́ родили,
Тепер завда́ння українських вояків міцних:
Ворожі нечісті змітати що є сили,
Бо навіжені ми! І нас багато – отаких!!!...
"...Дев'яносто три відсотка!"