|
«Нове життя» - лише два слова,
Але так бавлять всіх людей.
Його ти кличеш знову й знову
Із багажем нових ідей.
Взлітаєш на верхівку, вище
Від прикрощів, минулих бід,
Усе так манить, вабить, кличе
І ти летиш крізь біль і піт.
О, так! Це схоже на мандрівку…
Лишивши все, що не пройшло,
Ось-ось і подолав верхівку,
Попри підстрелене крило.
Проте, людино, що ти знаєш?
Життя ж суцільне, як і те,
Що доки ран не залатаєш,
То пір’я там не заросте.
Але ж ти в небі і, здається,
На верх самісінький злетів,
Вже кров твоя зовсім не ллється,
Добився ти чого хотів!
Та знову знайдуть гострий, срібний,
Блискучий ніж в забутий слід,
Що влучить в спогад непотрібний
І змінить весь твій новий світ.
Тому щоб ти не впав з верхівки
Згадай про те, що так страшить
І залатай минулі дірки,
Сходи туди, де ніж лежить.
Тоді крило, що так боліло
У мить, секунду заросте.
І там, де кров вмивала тіло,
Нарешті пір’я відросте.
грудень 2015
ID:
810422
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 17.10.2018 23:40:25
© дата внесення змiн: 17.10.2018 23:40:25
автор: Вікторія Мамульчик
Вкажіть причину вашої скарги
|
