Вже співає осінь літу колискову
ранками серпневими, ще тихими…
Я все віддав, й себе для когось знову,
не змігши розтопити в серці кригу…
Я все летів, чіпляв дерева крилами,
з тобою всі дощі і зливи пережив…
Рук тепло для тебе вже розстріляне
моїх. І ритм серця збитий поміж днів
світив, не помічаючи, що втратився,
й колеса пробивав серед полів й доріг…
Я все віддав й себе, а ти лиш гралася!
Скільки життя моє простелиться до ніг,
й чиїх…?
