Новий підйом забув старі падіння:
Свобода Ваша доторка́ чуття.
Просив я Долі в свого Провидіння, -
Явились Ви - і я прошу Життя!
Я говорити хочу без упи́ну, -
Таке зі мною в юності було...
Хоч й не моя Ви досі половина,
Та ще в мені так рясно не цвіло...
Я хо́чу так, щоб Ви мене почули,
Щоб руку Вашу пе́стити в своїй,
Щоб Ви не жалкували за минулим,
А йшли зі мною, де б я Вас не вів.
Щоб з Вами ми нічого не забули, -
Не згадуймо про спалені мости...
Мене́ в мені Ви враз перевернули, -
Я Вас люблю, - і Ви мене простіть!
