А сьогодні вже справжня весна,
Так раптово теплом потягнуло,
Із дахів потекла вже вода,
І морозу, як ніби й не бу́ло.
Через день, через два ручаї,
У великі зберуться потоки,
Оживуть і поля, і гаї,
І пташиний почуємо тьохкіт.
Перше свято скоро весни,
Що ж коханим своїм дарувати?
Первоцвіти якраз підійшли,
Але краще нам їх не зривати.
На галявину краще піти,
І на пам'ять зробити світлину,
Нам природу всім слід берегти,
Щоб зосталась і внуку, і сину...
Свіжий вірш, як весняний вітерець. Наголос: "булоО" треба (як би Ви не вживали розмовно). Мова літературна має бути. Перевірте слово "тьохкіт". Мабуть, немає. "Тьохкання".З повагою, Надія.
Гарно! Правильне рішення відсвяткувати серед пахощів пробудження весни, на природі, і милій подарувати всі первоцвіти, що милують наше око своєю красою.
