Це місто натхнення історії й солі
Не всім відкриває інше обличчя
Інколи плаче. Розпускай парасолю
Хай наповниться щастям сумне таємниччя
Пригорни оце місто. Хай відчує тепло
Зазирни в його душу що в старезних будинках
Розкажи йому все. Що було й не було
У ратуші в парку у кафе й на зупинках
Нехай його серце більш так гірко не плаче
Бо це місто пропахло любов'ю й віршами
Кажуть там живе Б'янка?Може хтось її бачив?
Кажуть там ще є щастя? Хтось торкався руками?
Це місто натхнення історії й солі
У ньому були Любка і Андрухович
І я була теж. А поштівка на сто́лі
Транслює в свідомості назву "ДРОГОБИЧ"