Один війт перед святами
прийшов сповідатись.
Панотець у сповідальні
став його питатись:
" Чи хабар береш, мій сину,
є такі балачки..."
"Що ви, отче, не беру я,
навіть пір'я з качки!"
"Ну, а може, сину любий
ти не постив зроду?"
"Що ви, отче, піст тримаю,
тільки хлещу воду".
"Може, любиш секретарку
молоденьку Тосю?"
"Се на мене брешуть люди!
люблю свою Фросю."
Панотець сказав в задумі:
"Я є дуже втішний!
Хоч один в моїм приході
знайшовся безгрішний!"
"Але, отче, один гріх я
з пам'яті воскрешу...
Признаюся щиросердно,
завжди й усім брешу!"
