Приїхав до клюбу в маленьке село
обранець народний - Безликий Павло.
П'ять років пробігло, наче хвилина
і знову в нардепи лізе вражина.
Давненько нардепа в селі не було,
тож люди ледь -ледь упізнали його.
Виріс живіт. Чуть не трісне сорочка
і ззаду такий, як війтова дочка.
Став за трибуну й себе став хвалити,
як тепер людям є весело жити.
І сонце тепліше, небо ясніше,
пташки співають в садах голосніше.
Живе для людей, як віл у роботі,
світу не бачить в щоденній гризоті.
Взамін попросив за велике добро,
щоб знов депутатом обрали його.
На лавці під п'єцом сидів старий дід,
казали, що мав він, аж сто повних літ.
Дідусь усміхався на всю ту брехню,
і тільки прошамкав: " ага... ми в раю!"
А на колінах дрімала в дідуся
риженька кицька, що звалася Дуся.
Наш дід у кишеню за словом не ліз,
не раз пустобрехів доводив до сліз.
Дзідзьо до хвостика Дусі торкнувся
й хитренько так депутату всміхнувся.
"Ми маєм детектор - он, Дуську мою,
вона занявчить, як почує брехню.
Треба під хвостик її цілювати
і кітка не дасть нікому збрехати.
Як Дуська зачує, хоч крихту брехні,
то жах не присниться такий і вві сні.
Буде кусати і дряпати пику,
вглохне брехло від котячого крику.
Чекає на вас уже моя киця,
хоч віримо вам, але так годиться...
Ходіть, мій мосьпане, швиденько сюди,
детектор готовий для пана-слуги."
Заїкою став наш обранець ураз,
сказав, що зззабув дома виключить газ.
Він з клюбу тікав, Дуся гналась услід,
тихо в вуса сміявся шибеник-дід.
Як припреться до вас Безликий Павло,
то вам Дусю позичить дідо Петро.
Оксана Максимишин- Корабель
26 квітня 2017 р.
Португалія