Пішла по місту тінь блукати
чия вона?
Когось хотіла упізнати
хтозна... хтозна?
Вдивлялась тінь в сутулі спини
чужий ... чужа
І відбивалась у вітринах
сама, сама.
Їй, хоч би з кимсь поговорити
нема ... нема
Одній набридло каву пити
гірка... гірка...
А, може, дуже заболіла
її душа...
Та, чи болить душа без тіла?
ніхто не зна.
В чужім краю тінь заблукала,
як перст одна.
Нарешті я її впізнала
моя, моя.
