Коли сонця у небі нема
І утрачено знайдений спокій,
Коли сльози стікають не так
Й ллються в серце тепер одиноке,
Заливаючи душу ущент
Незбагненним, пронизливим сумом,
Розумієш, що вкотре помер
Не знайшовши надії між брудом,
Поховавши бажання в журбі,
Позабувши в темниці про волю,
Десь подівши утрачені дні
Загубив ту останню нагоду,
Все це… Все… Мов утрачений рай,
Без дороги до свого спасіння,
Коли сонця у небі нема,
Коли сльози стікати не вміють…
