Я не прислуховуюсь більше до чужих прогнозів свого життя
Нехай у дощ,нехай у сонце я йтиму до мрії,що гріє суворими морозами
Не кричіть мені:«Почекай»
у мене зовсім немає часу,допоки з вами розмовляли ночами,днями,про відразу
про відразу до мене,включно
про відразу до світу,на заключення
/вже десь під ранок говорили: «Та ну,це все лайно слід замінити на нове» /
Я з Вами засиділась
Я з Вами зникла
Бог б розсміявся почувши ваші п'яні промови
Бог б розсміявся,почувши мою віру у Вас
Та я більше не з тих хто тане від штучно-створених чинників
/Ви ніби любили,але дуже короткою була та любов. Ви ніби були,але так різко йшли. Ви наче навіть підтримували,але не хотіли чути про те,що рве. В моїй історії з Вами надто багато"але"./
я тепер з тих,хто ненавидить чекати, прокрастинація немов текла у моїй крові
немов генетично зумовлений механізм
Я з Вами засиділась
Я з Вами зникла
Я з Вами хотіла:бути,жити,берегти.
Не вийшло ні одного з трьох прагнень
Можливо вийде тепер одне з нових,лише одне:
«Не чекаю на Вас,більше не чекаю.»
