Кап-кап...напевне, я раб,
що ховає в законі очі ...
Від тисячі лап настільки ослаб...
Та й світ вже роздертий на клоччя.
Хлип-хлип...мій голос охрип,
від вітру, що вештався в полі.
І молю я риб...а може змогли б
не падати з неба в неволю.
Кладеться пісок...на гори з кісток,
мішається з брудом чи лихом.
Мій милий дружок, залізти б в мішок
і враз призабути, що дихав...
