Скажіть мені хтось, у які потаємні шухляди,
де вони, як їх мені знайти й взагалі куди
люди складають стосами щиру правду,
щоб від очей чужих її вберегти?
Як вони пишуть її? Сажею? Потом-кров'ю?
Вішають сто замків і ковтають ключі?
Потім, коли ховається сонце за обрій,
Чи чути їх шепіт, в якому правди плачі?
Чи чути їх стогін, бажання комусь відкритись?
Чи видно їх страх, їх втому, пекучий біль...
Бо в кожного є потреба щиро любити.
А як же любов без правди, скажіть мені?
Коли хтось полюбить, по-справжньому, так, що не сила
ховати ключі від шухляди у власному шлунку,
Чи стане йому у любов і у правду віри,
Щоб всі ті замки зірвати одним цілунком?
Ві Костюк
