"У рідному полі зів'яла червона калина"
В жовтому полі зів'яла червона калина,
Скалічили бідну: засуха, самотність, брехня...
Там одиноко стояла маленька дівчинка,
Вона пісні співала рідній калині щодня.
Побачила горе - впала пред ней на коліна,
Пропала усмішка і блискіт блакитних очей.
Баче, що гине і квітне з ней поряд руїна,
Що глаз не зімкнути, під світло темних ночей...
З любов'ю вона ховала її від зла вітру,
Приносила пити та читала казки вночі...
Сіре життя малювала в червону палітру,
Шукала по світу спасіння для неї ключі!
В рідному полі зів'яла червона калина,
Зневірена людом. Занедбана кимось з своїх.
А поряд із нею сипалась навпіл країна,
Наші "добрі" сусіди здіймали жалобний сміх...
Автор: Валерія Скубій
