Буває, що життя несправдливе,
Але ти з цим не змиришся, нізащо
І ринеш у його зелені хвилі
Вважаючи, що це тобі на краще.
Знаходиш в його океані щось чудове,
Здається, воно серцю найрідніше
Але невірний рух... і випадково,
Його ти губиш і тобі все гірше.
Але, ти не здаєшся й знову ринеш,
І знов шукаєш, щось казкове, ніжне, рідне
Свої ці спроби все ніяк ти не покинеш,
В страху утратити себе безслідно...
І так постійно... тонеш... виринаєш
Шукаючи, щось губиш, щось знаходиш
Але що саме, сам вже обираєш,
І обираючи, неправильні шляхи обходиш.
І в цьому, любому тобі так океані
Що безупинним, плинним життям зветься
Знаходиш з часом,своє рідне місце,
Тоді цей океан по твоїх венах ллється...