Колись з вікна мого дитинства
Здійснила в юність я політ:
З років наївного безчинства
В хмільне бродіння більших літ.
Я скоро випаду з контексту
Весни веселого буття,
Із тексту юності й підтексту —
Без жодних прав на вороття.
Ще бешкетну, та непомітно
З життям у зрілість перейду
І там по-іншому розквітну
Собі на радість чи й біду.
