Одначе, я уже стомилась,
мене зболіла самота
У ній я, нече розчинилась
І облетіла полюса.
Та раптом тут з'явилась Муза
Подала руку і шептала,
А я сміялась, мов дитина,
І все писала і писала.
Я була під якимсь яскравим небом,
Під ним раділа і жила!
А потім...Раптом я стомилась,
І знов настала самота.
Це вічний цикл. Знову муза!
Знов шепіт, спогади, рядки,
А потім, раз, вдаряє струмом,
І облітаю полюси...
