У натовпі людей іду самотня,
Самотня сьогодні й повсякчас.
Пішла реакція необоротня,
І всі замислились про нас.
Про нас людей так мало кажуть,
А скільки не відкрито наших див!
І всі поснули, бо наїлись каші
А мало лиш мені одній?
Чому так мало в світі див?
Ми заплили у тихе плелесо
Ми, наче воїни Ареса
Усе змели і потовкли !
