Веселими барвами річка заграла,
Проглянуло сонце крізь хмари важкі.
Летіла лебідка, коли ранком світало,
Летіла, а крила здавались тяжкі.
До хвиль протяглися її рученята,
Ті вдарили крильця лебідки одраз.
Розкрила великі свої оченята,
Підскочила в небо синє відраз.
Летіла лебідка, махала й махала,
Біліла здалека у своїй красі.
Що летить востаннє не знала.
Упала бліденька у ранній росі.
Підстрелив лебедя чужинець,
Попав стрілою прямо в груди.
Який же ти страшний злочинець,
Та схаменіться ж добрі люди.
Падала лебідка й жалісно кричала.
Що робить бідненька зовсім і не знала,
Прощавай ти білий світе,
Мене вже не буде –
Думала лебідка,
Які ж злі сьогодні стали люди.
Світ жорстокий! 
