Я відчуваю – за годиною година,
Немов кортеж повільний, тихо пропливає...
Ах! Як далеко ти – в мені печаль єдина,
І кроків шум твоїх у снах лиш сповиває.
Я знаю – прийдеш ти, коли мине хмарина
Ту зірку, що хмурний мій обрій осяває,
І мій садок на твій веселий сміх чекає,
Що дасть йому життя, немов ріка неспинна.
Коли зустрілись на дорозі ми в час муки,
Я склала долю у твої прекрасні руки.
Щонайцінніше віддала тобі в тремтінні!
Моя душа й твоя, немовби небо й море:
Між ними пролетять в майбутнє неозоре
Біди, і Часу, і Життя, і Смерті тіні!
Delmira Agustini
Desde lejos
En el silencio siento pasar hora tras hora,
Como un cortejo lento, acompasado y frío...
Ah! Cuando tú estás lejos mi vida toda llora
Y al rumor de tus pasos hasta en sueños sonrío.
Yo sé que volverás, que brillará otra aurora
En mi horizonte grave como un ceño sombrío;
Revivirá en mis bosques tu gran risa sonora
Que los cruzaba alegre como el cristal de un rio.
Un día, al encontrarnos tristes en el camino
Yo puse entre tus manos pálidas mi destino.
¡Y nada de más grande jamás han de ofrecerte!
Mi alma es frente á tu alma como el mar frente al cielo:
Pasarán entre ellas tal la sombra de un vuelo,
La Tormenta y el Tiempo y la Vida y la Muerte!
